3.41. З метою підвищення безпеки виконання вогневої роботи допускається заповнення ділянки газопроводу (технологічних апаратів) інертним газом або димовими газами.
3.42. Вогневі роботи, як правило, необхідно виконувати у денний час. Допускається у виняткових випадках (у разі ліквідації наслідків аварійних ситуацій та аварій) виконання вогневих робіт у нічний час, вихідні і святкові дні за умови, що керівництво ними виконують керівники (або їх заступники) виробничих підрозділів.
3.43. Не дозволяється виконувати вогневі роботи під час грози та у разі перебування працівників, що не беруть участь у вогневих роботах, біля лінійних кранів і в радіусі 200 м від продувальних свічок і розкритого газопроводу.
Зварювальні роботи під час дощу, снігопаду, сильного вітру (понад 15 м/с) повинні виконуватись під спеціальним укриттям.
3.44. Вогнева робота повинна бути негайно припинена у випадках:
а) підвищення вмісту горючих газів у повітрі робочої зони вище 20% від НКГВ;
б) підвищення або зниження тиску газу в газопроводі вище ніж 500 Па (50 мм вод.ст.) і нижче ніж 100 Па (10 мм вод.ст.);
в) затухання полум'я в технологічних отворах (вікнах) газопроводу або проскакування полум'я в порожнину газопроводу;
г) порушення герметичності гумових куль або глиняних пробок;
ґ) виявлення витоку газу;
д) виникнення аварійної ситуації у небезпечній зоні.
Керівник робіт зобов'язаний негайно інформувати диспетчера про ускладнення, що виникли, припинення роботи та вжиті заходи.
3.45. Кільцеві зварні з'єднання на ЛЧМГ і технологічних комунікаціях КС, ГРС, ПСГ, ГВС підлягають контролю радіографічним методом, а кутові зварні шви - ультразвуковим методом.
3.46. На ділянках газопроводів III і IV категорій допускається монтаж і зварювання захльостів, а також вварювання патрубків (котушок) із застосуванням підкладного кільця зі стальної стрічки шириною від 40 мм до 50 мм і товщиною від 3 мм до 4 мм.
3.47. Метод усунення дефекту труб МГ обирається залежно від характеру та величини дефекту згідно з вимогами технологічних інструкцій (методик).
3.48. Труби аварійного запасу, що використовуються для ремонту пошкоджених ділянок МГ, не повинні мати дефектів і не підлягають ремонту.
3.49. Технологічні отвори (вікна) для гумових куль повинні заварюватись за допомогою латок (для труб із нормативною границею міцності до 55 кгс/кв.см і товщиною стінки до 12 мм) або патрубка із еліптичною заглушкою (для труб із нормативною границею міцності 55 кгс/кв.см і вище та товщиною стінки 12 мм і більше).
3.50. Після заварювання технологічних отворів (вікон) для гумових куль складається відповідний акт.
3.51. Після завершення вогневих, ізоляційних та земляних робіт з відключеної ділянки газопроводу витісняється газоповітряна суміш.
3.52. Після витіснення газоповітряної суміші відремонтовану ділянку газопроводу випробовують прохідним (фактичним після закінчення робіт) тиском протягом не менше ніж 2 години у процесі роботи газопроводу. Випробування відремонтованих ділянок газопроводів на проммайданчиках КС, ГРС та ПСГ виконується згідно з вимогами ВСН 011-88 та інших нормативних документів.
3.53. Під час завершення випробування складається акт приймання в експлуатацію відремонтованої ділянки газопроводу, в якому вказуються: марка сталі і сортамент укладених труб, якість зварювання та ізоляції, результати випробувань, прізвище, ініціали, номери клейма зварників, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка дала розпорядження на введення в роботу газопроводу після ремонту та випробування.
3.54. Вогневі роботи на КС, ГРС, ПСГ повинні виконуватись після надійного відключення технологічних трубопроводів та звільнення їх від газу і конденсату.
3.55. Не дозволяється суміщати вогневу і газонебезпечну роботи в одній небезпечній зоні.
3.56. Вогневу роботу на фонтанній арматурі свердловин ПСГ дозволяється виконувати за умови попереднього повного глушіння свердловини, відсутності затрубних газопроявлень і закриття корінної засувки.
3.57. Допускається виконувати вогневу роботу на газопроводі поблизу газової свердловини без її глушіння на віддалі не ближче ніж 30 м від гирла свердловини за умови її відключення і відсутності витоків газу з фонтанної арматури та міжколонних газопроявлень.
3.58. Вогневу роботу в газонебезпечній зоні приміщення можна виконувати після повного відключення ззовні газових комунікацій, що входять до приміщення, та стравлювання газу з обладнання і трубопроводів в приміщенні.
3.59. На час виконання вогневої роботи на ГРС подачу газу споживачам можна здійснювати через байпас ГРС за умови постійного перебування оператора на вузлі редукування (байпасній лінії).
4. Експлуатація будівельних машин і механізмів
4.1. Експлуатація будівельних машин і механізмів повинна здійснюватись відповідно до вимог Державних будівельних норм "Система стандартів безпеки праці. Промислова безпека у будівництві. Основні положення" (ДБН А.3.2-2-2009), "Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент. Технічна експлуатація будівельних машин" (ДБН В.2.8-3-95), "Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент. Система технічного обслуговування та ремонту будівельних машин. Загальні вимоги" ( ДБН В.2.8-4-96) , Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07), та інструкцій заводів - виробників машин і механізмів.
4.2. Керівники організацій, які виконують ремонтні та будівельно-монтажні роботи із використанням будівельних машин і механізмів, призначають осіб, відповідальних за безпечне проведення цих робіт із числа ІТП, які пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05 та нормативних документів.
4.3. Особи, відповідальні за стан будівельних машин і механізмів, зобов'язані забезпечувати виконання їх технічного обслуговування і ремонт згідно з вимогами інструкцій заводіввиготовлювачів.
4.4. До початку роботи із використанням машин і механізмів керівник роботи повинен визначити схему руху і місця їх установки, способи заземлення (занулення) машин, що мають електропривід, вказати способи взаємодії і сигналізації машиніста (оператора) із працівником-сигнальником, який обслуговує машини (механізми), визначити (за необхідності) місцезнаходження сигнальника, а також забезпечити належне освітлення робочої зони.
4.5. На місці роботи машин і механізмів повинна бути забезпечена повна оглядовість робочої зони і зони маневрування. Якщо машиніст (оператор), який управляє машиною, не має достатньої оглядовості робочої зони або не бачить сигнальника, між машиністом і сигнальником необхідно встановити двосторонній радіо- або телефонний зв'язок. Не допускається проміжний сигнальник для передавання сигналів машиністу.
4.6. Значення сигналів, що подаються у процесі роботи, або пересування машини, механізму, крана повинно бути роз'яснене усім особам, які беруть участь у роботі.
У зоні роботи машин (механізмів, крана тощо) повинні бути встановлені знаки безпеки і попереджувальні написи. Не дозволяється залишати без нагляду машину (обладнання, механізм) із працюючим (включеним) двигуном.
5. Навантажувально-розвантажувальні і транспортні роботи
5.1. Під час виконання навантажувально-розвантажувальних і транспортних робіт необхідно керуватись вимогами НПАОП 0.00-1.01-07, Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) стрілових самохідних (автомобільних, гусеничних, залізничних, пневмоколісних) кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25.09.95 N 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.95 за N 371/907 (НПАОП 0.00-5.03-95), Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25.09.95 N 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.95 за N 372/908 (НПАОП 0.00-5.04-95), Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20.10.94 N 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 60/596 (НПАОП 0.00-5.06-94), Типової інструкції для осіб, відповідальних за утримання вантажопідіймальних кранів в справному стані, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20.10.94 N 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 59/595 (НПАОП 0.00-5.07-94), ГОСТ 12.3.002-75* "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.3.020-80* "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности", Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N 128/2568.
Транспортні та вантажопідіймальні засоби та механізми повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности".
5.2. Стропування вантажів необхідно виконувати інвентарними стропами або спеціальними вантажозахоплювальними пристроями, виготовленими за затвердженим проектом (кресленням). Способи стропування повинні унеможливлювати падіння або сповзання вантажу, який стропується.
5.3. Укладання (установка) вантажів на транспортні засоби повинні забезпечувати стійке положення транспортного засобу і вантажу під час навантажування, транспортування і розвантажування.
У разі виконання навантажувально-розвантажувальних робіт не дозволяється стропування вантажу, що знаходиться в нестійкому положенні, а також зміщення стропувальних пристроїв на підійнятому вантажі.
5.4. Такелажні пристрої (канати, троси, стропи, ланцюги) та вантажопідіймальні механізми (талі, лебідки, крани тощо), які використовуються під час експлуатації і ремонту, повинні бути перевірені і забезпечені клеймами або бирками, які вказують допустиме навантаження, дати проведеного випробування і наступного випробування.
5.5. Під час підіймання або переміщення вантажів повинно бути забезпечене освітлення місця робіт не нижче ніж 5 лк у разі виконання роботи вручну і не нижче ніж 10 лк у разі виконання роботи за допомогою машин і механізмів.
5.6. Під час навантажування і розвантажування труб повинні бути вжиті заходи проти самовільного їх скатування із штабелів або транспортних засобів.
5.7. Під час навантажування, транспортування і розвантажування балонів і посудин, що знаходяться під тиском, матеріалів у скляній тарі, горючих і вибухонебезпечних вантажів слід уникати ударів і поштовхів.
5.8. Під час ремонтних робіт у КЦ підіймання деталей і вузлів вантажопідіймальними засобами повинно виконуватись під керівництвом старшого машиніста (машиніста) КС з ремонту. Кранівники і стропальники повинні мати відповідні посвідчення та призначатися наказом керівника виробничого підрозділу.
5.9. Граничні норми вантажів під час переміщення вантажів по горизонтальній поверхні вручну встановлені "Граничными нормами подъема и перемещения грузов мужчинами", затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Президією Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 27.01.82 N 22/11-1, та Граничними нормами підіймання і переміщення важких речей жінками, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 N 241 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194.
5.10. Балони із стиснутим і зрідженим газом необхідно перевозити спеціально обладнаними машинами. Балони повинні бути відокремлені один від одного м'якими прокладками і направлені головками в один бік. Вентилі на головках балонів повинні бути закриті запобіжними ковпаками.
5.11. Вибухові, радіоактивні, отруйні та інші небезпечні вантажі, а також незнешкоджена тара з-під них повинні перевозитися відповідно до вимог Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 N 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за N 1040/9639, та нормативних документів з перевезення небезпечних вантажів.
6. Зварювально-монтажні роботи
6.1. Зварювально-монтажні роботи на об'єктах МГ необхідно виконувати згідно з вимогами чинних будівельних норм і правил, проектів виконання робіт, технологічних карт, цих Правил та нормативно-правових актів, що регламентують вимоги безпеки під час виконання електрозварювальних робіт.
Електрозварювальне обладнання повинно відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98, ДСТУ 2456-94 "Зварювання дугове і електрошлакове. Вимоги безпеки", ГОСТ 12.2.007.8-75* "ССБТ. Устройства электросварочные и для плазменной обработки. Требования безопасности" та нормативно-правових актів.
До зварювальних робіт на газопроводі і газонебезпечному обладнанні допускаються зварники, які пройшли спеціальне навчання, перевірку знань (атестацію) відповідно до вимог Правил атестації зварників, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19.04.96 N 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31.05.96 за N 262/1287 (НПАОП 0.00-1.16-96), та отримали посвідчення зварника про атестацію, де вказані умови всіх випробувань, атестаційні категорії та область поширення допуску на конкретні умови зварювання.
Зварювальні роботи дозволяється виконувати за наявності технологічних карт, розроблених головним зварником або відповідальною особою за зварювальне виробництво і затверджених керівником газотранспортного підприємства.
6.2. Зварники та їх помічники (лінійні трубопровідники, монтажники тощо) зобов'язані під час виконання робіт застосовувати ЗІЗ, передбачені НПАОП 11.1-3.24-80 та нормативними документами, зокрема одягати спеціальний одяг і спеціальне взуття, користуватися захисною маскою зварника. У разі стельового зварювання необхідно користуватися подовженими рукавицями зварника (крагами).
6.3. Газорізальники під час виконання робіт зобов'язані застосовувати окуляри зі спеціальними світлофільтрами.
6.4. Під час зачищення зварних швів від шлаку та крапель металу працівники повинні користуватися відповідними ЗІЗ (спеціальний одяг, рукавиці, окуляри тощо).
6.5. Стаціонарні електрозварювальні роботи повинні виконуватись у спеціально споруджених чи в спеціально пристосованих будівлях (приміщеннях), оснащених згідно з проектом. Не дозволяється зберігати в цих приміщеннях легкозаймисті речовини.
6.6. Під час виконання електрозварювальних робіт у вибухонебезпечних приміщеннях не дозволяється використовувати дріт для заземлення, металоконструкції, корпуси обладнання та трубопроводи як приєднувальний зворотний струмопровід.
6.7. Підмостки для виконання зварювальних робіт на риштуваннях повинні бути покриті листами заліза або азбесту, щоб краплі розплавленого металу не спричинили пожежі чи травмування людей.
6.8. Для підводу струму до електродотримача повинні застосовуватись гнучкі, цілі або з'єднані із декількох фрагментів за допомогою спеціальних з'єднувачів ізольовані кабелі, захищені від пошкоджень. Не дозволяється застосовувати кабелі, що з'єднані методом скрутки та з пошкодженою ізоляцією.
6.9. Зварювальний апарат, допоміжні пристрої і механізми, що не задіяні в технологічному процесі зварювання, повинні бути на відстані не ближче ніж 20 м від місця вогневої роботи.
6.10. Після закінчення роботи чи під час перерви джерело живлення зварювальної дуги повинно бути вимкнене.
6.11. Ремонтувати зварювальне коло (кабелі, електродотримачі тощо) дозволяється при вимкненому джерелі живлення.
6.12. Температура нагріву окремих складових зварювального агрегату (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного ланцюга тощо) не повинна перевищувати 75 град.С. У разі підвищення температури вище допустимої агрегат необхідно вимкнути.
6.13. У разі виявлення під час роботи пробою напруги на корпус зварювального апарата необхідно негайно зупинити зварювання і вимкнути апарат.
6.14. Ацетиленовий генератор повинен бути встановлений не ближче ніж 10 м від місця проведення робіт або іншого відкритого джерела вогню з навітряного боку.
6.15. Балони з киснем (не більше двох) необхідно розташовувати з навітряного боку не ближче ніж 10 м від місця проведення вогневих робіт з розривом між ними не менше ніж 5 м.
Під час експлуатації балонів не дозволяється повністю виробляти газ, який в них знаходиться. Залишковий тиск газу в балоні повинен бути не нижче ніж 0,05 МПа (0,5 кгс/кв.см).
Не дозволяється безпосередній контакт кисню (негерметичного балона з киснем) з мастильними матеріалами та іншими вуглеводневими легкозаймистими рідинами.
6.16. Газорізальник, при розрізанні криволінійного фрагмента трубопроводу, наприкінці різання повинен перебувати з внутрішньої сторони кривої трубопроводу.
6.17. Балони із стисненими і скрапленими газами під час транспортування і зберігання повинні бути захищеними від нагріву сонячним промінням або джерелами опалювання.
Не дозволяється транспортування і зберігання балонів із стисненим і скрапленим газами без заглушок на штуцерах вентилів і без захисних ковпаків. Під час транспортування і зберігання балонів необхідно запобігати їх падінню та ударам між собою.
6.18. Не дозволяється сумісне транспортування і зберігання балонів з киснем, ацетиленом, зрідженим вуглеводневим газом, паливно-мастильними матеріалами та жирами.
У виняткових випадках допускається сумісне транспортування кисневих балонів та балонів з ацетиленом та зрідженим вуглеводневим газом за умови:
а) одночасного транспортування не більше десяти балонів;
б) ретельного очищення балонів і кузова автомобіля від слідів жиру і мастила;
в) наявності на корпусі балонів амортизаційних гумових кілець;
г) розміщення балонів в один ряд на дерев'яній підставці;
ґ) розділення і максимального віддалення в кузові автомобіля балонів з киснем і паливним газом.
6.19. У разі використання для розрізання металів ЛЗР (гасу, бензину тощо) необхідно дотримуватись таких вимог:
а) ємність з паливом повинна бути встановлена з навітряного боку не ближче ніж 5 м від балонів з киснем і від місця роботи, а також від будь-якого джерела вогню;
б) ємність повинна бути заповнена паливом не більше ніж на 3/4 об'єму, тиск в ємності не повинен перевищувати 0,3 МПа (3 кгс/кв.см);
в) після закінчення роботи не допускається випуск повітря із ємності з паливом до повного згасання полум'я різака.
6.20. Не дозволяється взаємне замінювання шланга для ацетилену та шланга для кисню.
6.21. Під час виконання робіт необхідно слідкувати за тим, щоб шланги не перекручувались, не переламувались та не торкалися провідників зі струмом, нагрітих поверхонь і не забруднювались мастилом і жировими речовинами. На шланги не повинні попадати розплавлені краплі металу і шлак.
У разі прокладання шлангів через проїзди і проходи їх необхідно захистити від механічного руйнування.
6.22. Використання у складі виробничого обладнання та/або контрольно-вимірювальних приладів джерел іонізуючого випромінювання для неруйнівного методу контролю якості зварних з'єднань має здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (НП 306.5.05/2.065-2002), Державних гігієнічних нормативів ДНорми радіаційної безпеки України" (НРБУ-97), уведених у дію постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62 (ДГН 6.6.1.-6.5.001-98), та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (ДСП 6.177-2005-09-02).
6.23. Особи, які здійснюють дефектоскопію зварних з'єднань, повинні пройти навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05, нормативних документів та мати посвідчення на право проведення відповідного виду контролю зварювальних робіт.
6.24. У разі застосування магнітографічного контролю зварних з'єднань прилади відтворення і джерело живлення потрібно заземляти згідно з вимогами заводських інструкцій.
6.25. Транспортування закритих джерел іонізуючого випромінювання дозволяється за наявності відповідної ліцензії на провадження діяльності з перевезення радіоактивних матеріалів з дотриманням вимог Правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів (ПБПРМ-2006), затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 30.08.2006 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18.09.2006 за N 1056/12930.
7. Ізоляційно-укладальні роботи
7.1. Ізоляційно-укладальні роботи на об'єктах МГ повинні виконуватись згідно з вимогами цих Правил, технологічних карт та інших нормативних документів.
7.2. Усі ізоляційні матеріали повинні відповідати вимогам нормативних документів.
7.3. Усі роботи, пов'язані з нанесенням ізоляції (укладання труб на лежаки та в траншею, очищення, покриття ґрунтовкою та ізоляцією), повинні виконуватися під керівництвом майстра, бригадира або іншої відповідальної особи.
7.4. Робоча ділянка траси газопроводу повинна бути підготовлена так, щоб очисні та ізоляційні машини мали можливість без перешкод просуватися вздовж трубопроводу.
7.5. Не дозволяється одночасне проведення робіт у котловані по зварюванню та ізоляції газопроводу.
7.6. Працівники, які зайняті на роботі з гарячими ізоляційними матеріалами, повинні бути у відповідних ЗІЗ:
а) у брезентових куртках та брюках (брюки повинні бути широкими та одягненими на випуск), а в зимовий час - у ватяних костюмах;
б) у шкіряних напівчоботах або чоботах (під брюки);
в) в окулярах та брезентових рукавицях з підкладкою та крагами під час приготування, перенесення, розливання гарячої бітумної мастики, огортання трубопроводів обгорткою по незастиглому покриттю;
г) у брезентових шоломах зі склом для захисту очей.
7.7. Під час механізованого очищення та ізоляції трубопровід слід підтримувати кранами-трубоукладачами на висоті, достатній для проходу очисних та ізоляційних машин, але не вище ніж 0,8 м над лежаками (від низу труби). Взаємне розміщення трубоукладачів повинно відповідати вимогам безпеки, встановленим відомчими будівельними нормами Міністерства палива та енергетики України "Магістральні газопроводи. Лінійна частина. Капітальний ремонт" (ВБН В.3.1-00013741-08:2008) та "Строительство магистральных и промысловых трубопроводов. Противокоррозионная и тепловая изоляция" (ВСН 008-88).
7.8. Не дозволяється перебувати між траншеєю та трубопроводом напроти трубоукладачів, очисних та ізоляційних машин.
7.9. Піскоструменеве очищення труб виконується з дотриманням таких вимог:
а) робочі місця повинні мати огорожу та знаки безпеки;
б) апарати піскоструменевого очищення повинні бути обладнані засобами пожежогасіння;
в) між працівником, що займається очищенням труби, та працівником, який обслуговує піскоструменевий апарат, повинна бути встановлена сигналізація;
г) необхідно постійно контролювати якість піску;
ґ) після закінчення роботи подавання повітря в колектор необхідно припинити і тиск в ньому знизити до атмосферного;
д) працівники повинні бути забезпечені відповідними ЗІЗ (навушники, шолом);
е) повинна бути автономна система подавання повітря для дихання.
7.10. Гідроструменеве очищення труб виконується з дотриманням таких вимог:
а) в радіусі 10 м не повинні перебувати працівники;
б) не дозволяється направляти пістолет гідроочищення в бік від труби;
в) повинен здійснюватись постійний контроль герметичності шлангів високого тиску;
г) працівники повинні бути забезпечені спеціальними ЗІЗ.
7.11. При роботі з ґрунтовкою необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки. Не дозволяється користуватися відкритим вогнем, а приготування ґрунтовки та праймеру виконувати на відстані ближче ніж 50 м від відкритого вогню.
7.12. Під час підготовки, перенесення та нанесення ґрунтовки (праймеру) на трубопровід не дозволяється палити.
7.13. Бочки з ґрунтовкою необхідно зберігати в окремому приміщенні або під навісами, дотримуючись у цьому випадку правил пожежної безпеки.
7.14. Під час виконання навантажувальних робіт не дозволяється кидати бочки з ґрунтовкою та відкривати їх кришки ударами металевих предметів.
7.15. Місце розливу ґрунтовки чи бензину необхідно посипати піском або землею. Забруднений пісок (землю) необхідно зібрати в металеву тару та обробити нейтралізатором.
7.16. У разі загоряння ґрунтовки можна застосовувати усі засоби пожежогасіння, за винятком води.
7.17. Зливати ґрунтовку в бак ізоляційної машини необхідно механізованим способом.
7.18. Ґрунтовку для бітумної ізоляції готують на безпечній від місця розігріву бітуму відстані. Для змішування бензину з бітумом слід бітум, розігрітий до температури не вище ніж 100 град.С, вливати тонкою цівкою в бензин (а не навпаки), весь час перемішуючи суміш дерев'яною мішалкою.
7.19. Не дозволяється застосовувати етильований бензин і бензол як розчинники для приготування ґрунтовки.
7.20. У котловані та траншеї наносити ґрунтовку на трубопровід повинні не менше двох працівників.
7.21. Котел для приготування бітумної мастики необхідно розташовувати не ближче ніж 30 м від газопроводу, заповненого газом. Робочий майданчик біля котла повинен бути обладнаний таким чином, щоб верх котла був на рівні грудей працівника.
7.22. Бітумоплавильний котел необхідно завантажувати не більше ніж на 3/4 його об'єму.
7.23. Територія, на якій розташовуються котли, повинна бути очищена від трави. Біля місць приготування мастики необхідно мати комплект протипожежних засобів.
7.24. Під час роботи котлів необхідно вжити заходи з недопущення загоряння мастики.
7.25. Гарячу мастику подають у траншею в спеціальному металевому бачку, який заповнюється не більше ніж на 3/4 його об'єму. Бачок повинен мати кришку, яка щільно зачиняється і має запірний пристрій. Опускати бачок в траншею необхідно на міцній мотузці з карабіном із спеціально виконаного містка, ширина якого не менше ніж 1 м і який має поручні. Бачок встановлюють на дно траншеї після виведення звідти працівників.
7.26. При подачі ґрунтовки або мастики до котловану вручну спуск в котлован повинен обладнуватися маршовою драбиною або пологим трапом з поручнями та поперечними рейками.
7.27. Під час роботи з бітумом рекомендується змащувати шкіру обличчя, шиї та рук захисними пастами або ланоліном.
7.28. У зв'язку з токсичністю випаровування толуолу максимальні обсяги приготування кремнієорганічної композиції в базових умовах не повинні перевищувати 150 л (180 кг).
7.29. Під час нанесення ізоляційних покриттів необхідно дотримуватися таких вимог:
а) працівники повинні бути забезпечені ЗІЗ;
б) в радіусі 10 м не повинні перебувати працівники;
в) апаратура безповітряного розпилення повинна відповідати вимогам безпечної експлуатації електроустановок;
г) під час роботи не дозволяється залишати без нагляду установку для нанесення покриття та ліквідовувати будь-які неполадки;
ґ) шланги високого тиску повинні бути ретельно захищені від пошкоджень та постійно контролюватись;
д) змішування компонентів повинно відбуватися на відкритому повітрі;
е) розчинники повинні зберігатись в щільно закритій тарі при температурі, яка не перевищує 25 град.С (не допускається пряме попадання сонячних променів на композити);
є) вимоги до зберігання компонентів ізоляції повинні відповідати вимогам до вогненебезпечних матеріалів;
ж) ізоляційні матеріали повинні зберігатися на робочих місцях в кількості, яка необхідна на одну робочу зміну.
7.30. Під час виконання ізоляційних робіт не допускається присутність в траншеї людей, безпосередньо не зайнятих виконанням цих робіт.
7.31. Не дозволяється скидання та волочіння по землі труб з ізоляцією.
7.32. Накладання склополотна на трубопровід повинно здійснюватися ізоляційною машиною. Накладання склополотна вручну не дозволяється. Склополотно, що накладається на трубу, повинно бути просякнуте ізоляційною мастикою.
7.33. До початку робіт з укладання трубопроводу в траншею необхідно перевірити стан канатів, блоків, рушників та пристроїв гальмування трубоукладачів.
7.34. Під час укладання трубопроводу повинні застосовуватися м'які рушники або вантажозахватні пристрої з еластичними накладками. Не дозволяється застосовувати троси, ланцюги та інші вантажозахватні пристрої, що викликають пошкодження ізоляції.
7.35. У зоні укладання газопроводу не дозволяється перебування працівників у траншеї та між траншеєю і трубопроводом.
7.36. Під час укладання трубопроводу в траншею машиністи трубоукладачів повинні працювати узгоджено за сигналами бригадира (сигнальника), який призначається керівником робіт.
7.37. До початку роботи з електричним дефектоскопом він повинен бути надійно заземлений.
7.38. Під час виконання дефектоскопії не дозволяється: працювати без діелектричних рукавичок та гумового взуття; торкатися до щупа та заземлювача або ремонтувати прилад, не вимкнувши його живлення; перевіряти якість ізоляції, якщо її поверхня волога.
7.39. Під час здійснення контролю якості ізоляції методом катодної поляризації вмикання джерела електроживлення здійснюється після монтажу схеми. Демонтаж схеми виконується після вимкнення джерела електроживлення. Корпус генератора повинен бути заземлений.
8. Робота в гірських умовах
8.1. На ділянках з поперечним схилом до 8 град. допускається проводити земляні роботи механізмами без утримуючих пристосувань.
На поперечних схилах понад 8 град. слід влаштовувати полиці. Конструкція полиць встановлюється проектом з урахуванням діаметра труб і одностороннього руху механізмів по полиці.
На поперечних схилах до 15 град. включно в нескельних і розрихлених скельних ґрунтах полиці необхідно розробляти поперечними проходами бульдозерів. Доробку і планування основи полиці необхідно виконувати повздовжніми проходами бульдозера. Ґрунт з напіввиємки переміщується для відсипки напівнасипу.
На косогорах з поперечним схилом більше 15 град. полиці слід розробляти одноківшевими екскаваторами з прямою лопатою з переміщенням ґрунту в напівнасип. Остаточну доробку і планування виконують бульдозерами.
На косогорах з поперечним ухилом більше 45 град. і висотою косогору над основою більше ніж 30 м, а також в місцях крутих поворотів радіусом менше ніж 10 м допускається місцеве розширення полиць за рахунок насипної частини, передбаченої проектом.
8.2. Для надання стійкості насипній частині полиці необхідно:
а) осушити основу шляхом відведення поверхневих вод;
б) розпушити основу насипу на схилах до 11% у випадку ґрунтів, що не дренуються;
в) виконати уступи висотою від 1 м до 1,5 м по основі настилу, на косогорах із схилами більше ніж 11%;
г) пошарово ущільнити насипи.
В окремих випадках для стійкості насипу слід влаштовувати кам'яні банкети вздовж основи насипу.
8.3. Траншеї на схилах до 22 град. включно допускається розробляти одноківшевими екскаваторами без застосування анкерів. На схилах більше ніж 22 град. необхідно утримувати екскаватори рухомими якорями згідно з розрахунком.
8.4. У скельних ґрунтах на повздовжніх схилах більше ніж 10 град. для визначення стійкості екскаваторів їх необхідно перевіряти на ковзання. Під час роботи екскаваторів на крутих схилах повинні застосовуватись як якорі трактори, бульдозери, лебідки. Пристосування, призначенні для утримування, слід розміщувати переважно на вершині схилу на горизонтальних майданчиках і з'єднувати з екскаватором тросом відповідної довжини.
На повздовжніх схилах до 22 град. включно розробка ґрунту одноківшевими екскаваторами дозволяється в напрямку як знизу вверх, так і зверху вниз по схилу.
На схилах більше ніж 22 град. робота одноківшевого екскаватора з прямою лопатою дозволяється в напрямку знизу вверх по схилу вперед ковшем, а екскаватора з оберненою лопатою - зверху вниз ковшем назад за ходом робіт.
8.5. Робота роторних екскаваторів без якоря у ґрунтах IV категорії дозволяється на повздовжніх схилах до 35 град. включно за умови руху зверху вниз.
У разі схилу від 36 град. до 45 град. необхідно застосовувати якорі згідно з проектом виконання робіт.
8.6. Риття траншей одноківшевими екскаваторами у випадку повздовжнього схилу 35 град. і вище, а також роторними екскаваторами у випадку схилу вище 45 град. слід виконувати спеціальними прийомами згідно з проектом виконання робіт.
8.7. На схилах великої крутизни, коли розробку траншеї виконати одноківшевим екскаватором важко, траншеї невеликої протяжності необхідно розробляти бульдозерами лотковим способом пошарово зверху вниз із застосуванням якорів згідно з проектом виконання робіт.
XIV. Діагностування технічного стану об'єктів магістральних газопроводів
1. Впродовж першого року експлуатації МГ з Ду від 700 мм до 1400 мм необхідно виконати їх внутрішньотрубне обстеження (там, де це технічно можливо).
Роботи, пов'язані з очищенням порожнини МГ очисними поршнями та пропуском по газопроводу внутрішньотрубних дефектоскопів, повинні виконуватись згідно з технологічною інструкцією, які розробляється та затверджуються газотранспортним підприємством.
2. Плани діагностичного обстеження МГ повинні складатися газотранспортним підприємством після прийняття їх в експлуатацію і щорічно корегуватись протягом усього періоду експлуатації виходячи з їх фактичного технічного стану та терміну експлуатації.
3. На ЛЧМГ можуть виконуватися такі роботи з технічного діагностування:
а) періодичні внутрішньотрубні обстеження корозійного стану, геометрії труб, виявлення дефектів труб, зварних з'єднань, захисного покриття тощо;
б) періодичні (у разі необхідності, що визначається газотранспортним підприємством) визначення напружено-деформованого стану зсувонебезпечних ділянок газопроводів, балочних, вантових переходів через природні і штучні перешкоди, технологічних газопроводів КС, ГРС і ПСГ;
в) періодичні обстеження приладними методами (електрометричні вимірювання, геодезичні позиційні вимірювання, обстеження дюкерних переходів тощо);
г) оглядові обстеження (аеро- і фотозйомка, виявлення витоків газу за допомогою лазерних, оптичних та інших приладів);
ґ) контроль та вимірювання параметрів (моніторинг) в режимі реального часу за допомогою стаціонарно встановлених датчиків;
д) оцінка технічного стану ЛЧМГ на підставі узагальнення результатів обстежень, вимірювань та аналізу аварій і відмов газопроводів;
е) видача рекомендацій з проведення ремонту і реконструкції газопроводів;
є) створення банків даних з діагностування об'єктів МГ тощо.
4. Апарати і посудини на об'єктах МГ підлягають технічному огляду після монтажу до пуску в експлуатацію, а також періодично в процесі експлуатації згідно з вимогами Порядку проведення огляду.
5. Експертне обстеження (технічне діагностування) МГ може виконуватись як газотранспортними підприємствами, так і спеціалізованими організаціями, які отримали дозвіл Держгірпромнагляду на виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки згідно з вимогами Порядку видачі дозволів.
6. У разі виявлення під час експертного обстеження (технічного діагностування) дефектів, що знижують несучу здатність (міцність) ЛЧМГ чи інших об'єктів МГ, подальша їх експлуатація можлива за умови зниження відповідних технологічних параметрів (тиску, температури тощо) згідно з висновком експертизи щодо продовження експлуатації устатковання з обмеженням параметрів та/або на визначений строк.
Висновок експертизи зберігається разом з паспортом устатковання або об'єкта.
7. Зміни режиму роботи ділянки газопроводу на час діагностування та терміни проведення робіт повинні бути узгоджені з диспетчерською службою газотранспортного підприємства.
| Заступник начальника Управління організації державного нагляду за промисловою безпекою на виробництвах і об'єктах підвищеної небезпеки Держгірпромнагляду | Г.Г.Тюкавкін |