Про затвердження Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів

4.6. Системи вентиляції та кондиціювання повітря повинні обслуговуватись працівниками, які пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05, НАПБ Б.02.005-2003 та нормативних документів.

4.7. Відповідальним за безпечну експлуатацію систем вентиляції та кондиціювання повинен бути працівник із числа посадових осіб, призначений наказом уповноваженої особи газотранспортного підприємства (структурного підрозділу).

4.8. Не дозволяється вхід у вентиляційні камери особам, які не мають права обслуговування установок вентиляції та кондиціювання повітря, а також використання вказаних приміщень не за їх призначенням.

4.9. На обладнання з вентиляції та кондиціювання повітря повинні бути паспорт і журнал з їх експлуатації та ремонту.

4.10. Вентиляційні системи вибухонебезпечних приміщень, крім аварійних систем, повинні працювати безперервно, незалежно від перебування там працівників.

4.11. Не дозволяється об'єднання декількох вибухонебезпечних приміщень загальними повітроводами.

4.12. Для приміщення, де проводяться роботи із шкідливими речовинами першого і другого класів небезпеки (наприклад із ртуттю), вентиляційна система повинна бути окрема і не пов'язана з вентиляцією інших приміщень.

4.13. Аварійна витяжна вентиляція повинна автоматично включатись за умови вмісту вибухонебезпечних речовин у повітрі приміщення, який перевищує 10% від НКГВ газоповітряної суміші, а також у разі утворення в повітрі робочої зони приміщення концентрації токсичних речовин, що перевищують ГДК. Ззовні приміщення, біля основного входу в нього, повинен бути пристрій для пуску аварійної витяжної вентиляції вручну.

4.14. Для зменшення шуму і вібрації вентиляційне обладнання повинно бути встановлено на шумо- та вібропоглинальну основу.

4.15. Взаємне розташування викидних та повітрозабірних шахт та об'єднання систем вентиляції для різних приміщень повинно виконуватись згідно з чинними нормами з урахуванням існуючих умов.

5. Водопостачання, виробнича та господарська каналізація

5.1. Питне і господарче водопостачання і каналізація об'єктів МГ повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85* "Внутренний водопровод и канализация зданий", СНиП 2.04.02-84* "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", СНиП 2.04.03-85 "Канализация. Наружные сети и сооружения", СН 433-79 та інших нормативних документів.

5.2. Норми витрат води на питні та господарчі потреби повинні відповідати санітарним нормам.

5.3. Не допускається об'єднання мереж господарчо-питного водопостачання з водопроводом, який подає воду не питної якості.

5.4. Адміністрація об'єкта зобов'язана забезпечити працівників питною водою згідно з вимогами Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за N 136/1940 (ДСанПіН 383). Для тимчасового зберігання питної води повинні застосовуватись бачки з матеріалів, які відповідають санітарним вимогам (емальовані, алюмінієві, які легко очищуються і дезінфікуються), оснащені кранами типу фонтанчик з огородженням, яке перешкоджає дотику до крана ротом. Кришка бачка повинна зачинятись на замок та закриватись чохлом.

5.5. Працівники, які обслуговують питне водопостачання, повинні щорічно проходити медичний огляд.

5.6. Для відведення виробничих, дощових і побутових вод з території об'єктів МГ проектами повинні бути передбачені побудовані і задіяні системи каналізації згідно з чинними нормами.

5.7. На мережах виробничо-дощової каналізації повинні бути передбачені колодязі і гідравлічні затвори згідно з вимогами нормативних документів. Колодязі виробничої каналізації повинні бути постійно зачинені і промарковані.

5.8. Не дозволяється експлуатація каналізації з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами і колодязями, а також без гідрозатворів.

5.9. Не дозволяється скидання у каналізацію токсичних речовин в концентрації і кількості, які перевищують відповідні санітарні норми. Для зливання токсичних речовин повинні бути встановлені спеціальні ємності і розроблена інструкція з їх нейтралізації і утилізації.

6. Заходи безпеки під час робіт із метанолом

6.1. Метанол є речовиною третього класу небезпеки згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005-88.

6.2. На об'єктах МГ метанол дозволяється використовувати:

а) для попередження або ліквідації кристалогідратних пробок;

б) для оброблення привибійних зон газових і газоконденсатних свердловин;

в) у складі інгібітора корозії.

6.3. Під час робіт з метанолом необхідно керуватися вимогами цих Правил та санітарних правил СП 4132-86 "Общие санитарные правила при работе с метанолом", затверджених наказом заступника головного державного санітарного лікаря СРСР від 18.07.86 N 4132-86.

6.4. Відповідальними за безпечне використання метанолу є керівники газотранспортних підприємств і їх структурних підрозділів.

6.5. У газотранспортних підприємствах і структурних підрозділах повинні бути призначені посадові особи, відповідальні за безпечне виконання робіт з метанолом, проведення інструктажу з питань охорони праці працівникам, що працюють з метанолом, відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

6.6. Роботи з метанолом повинні виконуватися під керівництвом відповідальної особи, призначеної наказом керівника газотранспортного підприємства (структурного підрозділу).

6.7. Зливо-наливні операції з метанолом повинні виконуватись за закритою схемою.

6.8. З метою запобігання випадковому вживанню метанол повинен бути змішаний із одорантом у відношенні 1:1000 і гасом у відношенні 1:100 на 1000 л метанолу або одорантом у відношенні 1:1000 і барвником темного кольору, який добре розчиняється у метанолі, з розрахунку 2-3 л на 1000 л метанолу. Не дозволяється відпуск зі складу метанолу без змішання його із вказаними речовинами.

6.9. Працівники, які працюють з метанолом, повинні проходити щоквартальний повторний інструктаж з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05, стандартів газотранспортного підприємства та повинні бути ознайомлені під розписку з небезпечними властивостями метанолу.

6.10. Працівники, які працюють із метанолом, повинні забезпечуватися протигазом із фільтруючою коробкою марки А, прогумованим фартухом, гумовими чоботами, рукавицями і окулярами.

6.11. Не дозволяється отримувати, відпускати, транспортувати, використовувати і зберігати метанол разом із етиловим (винним) спиртом.

6.12. Не дозволяється використовувати трубопроводи, ємності, насоси, шланги та інші засоби, що застосовувались під час перекачування, зберігання або транспортування метанолу, для інших рідин.

6.13. Ємності для перевезення, зливання і зберігання метанолу та метанольні установки повинні бути зачинені на замок, опломбовані та мати знаки безпеки з зображенням черепа, схрещених кісток та написом: "Метанол-отрута", "Небезпечно для життя".

6.14. Під зберігання метанолу повинна бути забезпечена його цілодобова охорона.

6.15. Метанол зливають із цистерн у ємності за допомогою насоса або самопливом через герметичні шланги і трубопроводи. Трубопровід для зливання метанолу монтують із нахилом, що забезпечує повне його спорожнення.

Не дозволяється зливати метанол із цистерни відкритим способом або сифоном.

6.16. Після повного зливання метанолу із цистерни вона повинна бути промита водою об'ємом не менше ніж 2 куб.м до повного видалення запаху метанолу. Вода після промивання повинна бути видалена з цистерни повністю, а цистерна опломбована і передана представнику залізниці. Також повинні бути промиті насоси і зливні шланги.

6.17. Перед закачуванням метанолу у метанольну установку необхідно перевірити справність усіх її вузлів, фланцевих з'єднань, вентилів, запобіжних клапанів, манометрів тощо.

6.18. Пошкодження і несправності у метанольній установці повинні бути негайно ліквідовані (до закачування метанолу).

6.19. Ємність метанольної установки необхідно заливати повільно, не допускаючи її переповнення.

Метанол, залитий у ємність метанольної установки, повинен бути повністю злитий у газопровід.

Не дозволяється залишати метанол у ємності метанольної установки, крім метанольниць безперервної дії.

6.20. Після випорожнення і перекриття перекривної арматури метанольна установка (у неробочому стані) повинна бути під атмосферним тиском.

6.21. Обслуговування та охорона метанольних установок безперервної дії повинні виконуватись за спеціальними інструкціями.

6.22. У разі зливання метанолу двигун автомобіля повинен працювати на малих обертах. Не дозволяється застосовувати автомобілі із несправними іскрогасниками і системами електроживлення.

6.23. Після зливання метанолу із пересувної ємності вона повинна бути опломбована.

6.24. Не дозволяється продування метанолу із пересувної ємності в атмосферу.

6.25. Пересувна ємність, шланги, насоси, які повністю звільнені від метанолу, промиваються водою у кількості, що дорівнює подвійному об'єму їх порожнин.

6.26. На робочому майданчику метанольниці і на складі метанолу необхідно виконувати контроль повітря згідно з графіком. ГДК метанолу у повітрі робочої зони - 5 мг/куб.м.

6.27. Заливання метанолу у ємність і наступне зливання його у газопровід, стаціонарну або пересувну ємність виконується за розпорядженням головного інженера (заступника начальника) або диспетчера підрозділу і під контролем спеціально призначеного працівника із числа посадових осіб виробничого підрозділу.

Розпорядження про заливання метанолу може бути передано по телефону, але при цьому воно повинно бути зареєстровано у спеціальному журналі у диспетчера. У розпорядженні повинно бути вказано: кількість метанолу, яку потрібно залити; місце і спосіб його заливання; керівника робіт по заливанню.

6.28. Не дозволяється вхід на склад метанолу і виконання там робіт у разі відсутності охоронця або завідуючого складом (матеріально-відповідальної особи).

6.29. Склад метанолу з централізованим або періодичним обслуговуванням повинен бути огородженим, мати знаки безпеки по периметру та постійну охорону або охоронну сигналізацію.

6.30. У випадку утворення льодяних пробок у трубопроводі або метанольній ємності відігрівання їх допускається виключно парою або гарячою водою.

6.31. Метанол на об'єктах ЛЧМГ, свердловинах, шлейфах, технологічних трубопроводах ПСГ необхідно заливати через стаціонарні або пересувні метанольні установки або за допомогою спеціальних насосних агрегатів.

6.32. Пересувна ємність із невикористаним залишком метанолу після завершення заливу його у газопровід (свердловину, шлейф) повинна бути опломбована та забезпечена охороною до здавання цього залишку на склад за актом.

6.33. Експлуатація і ремонт метанолопроводів, установок регенерації метанолу на ПСГ здійснюються за спеціальними інструкціями, розробленими структурним підрозділом з врахуванням вимог інструкцій заводів-виробників та цих Правил.

7. Заходи безпеки під час робіт із ртуттю

7.1. Під час виконання робіт із ртуттю необхідно дотримуватись вимог "Санитарных правил при работе со ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением" (СП 4607-88), затверджених наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР від 04.04.88 N 4607-88, та "Основных правил безопасной работы в химических лабораториях", затверджених Мінхімпромом СРСР 27.07.77 (НПАОП 73.1-1.06-77).

7.2. Працівники, які допускаються до роботи із ртуттю, повинні пройти попередній та періодичні медичні огляди, навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

7.3. Не дозволяється брати ртуть у руки або створювати штучні перепади тиску у приладах за допомогою відсмоктування або нагнітання повітря ротом.

7.4. У приміщеннях ртуть необхідно зберігати під шаром гліцерину у товстостінних скляних посудинах (із притертими пробками) об'ємом не більш ніж 0,001 куб.м або в гумових колбах із гумовими пробками.

7.5. У приміщеннях, у яких знаходяться ртутні прилади або ведуться роботи із застосуванням ртуті, стіни повинні бути заштукатурені цементним розчином і пофарбовані олійною фарбою на натуральній оліфі; підлогу накривають вініпластом, піднімають його на 0,1 м по стіні і закріплюють урівень з нею; підлога повинна мати схил до приямку (пастки) для збирання ртуті; у кінці схилу повинен бути жолобок для стікання ртуті; кути стін і стелі повинні бути закруглені.

7.6. Робочі меблі повинні бути простої конструкції, мати гладкі поверхні, пофарбовані нітроемалевою фарбою або нітролаком і встановлені на ніжках, які забезпечують вільний простір висотою не менше ніж 0,2 м від рівня підлоги.

7.7. Столи і витяжні шафи повинні мати по краях підвищені борти і дірки для стікання ртуті. Під дірками до їх країв необхідно щільно закріпляти пристрій (відросток) для стікання ртуті, який повинен бути прошпакльований та пофарбований із обох боків. Під відростком необхідно передбачити місце установки товстостінної посудини для ртуті, що стікає. Ця посудина (приймач) повинна мати шар води, в яку занурюється відросток.

7.8. Отвори для стікання ртуті необхідно закривати каучуковими пробками, а приймач щоденно звільняти від зібраної ртуті.

7.9. Крани апаратури, що містить ртуть, повинні мати спеціальні кріплення, що виключають вискакування кранів під тиском ртуті. Місця приєднання каучукових трубок до апаратури повинні бути надійно закріплені.

7.11. Щоденно, до початку робочого дня і після його закінчення, необхідно проводити провітрювання і вологе прибирання приміщення, столів і меблів.

7.12. Ртуть необхідно зберігати і транспортувати у герметично закритих балонах із сталі. Невелику кількість ртуті (не більше ніж 0,001 куб.м або 1 л) можна зберігати у витяжній шафі у товстостінній скляній посудині із притертою пробкою, встановленій на металевому емальованому піддоні.

7.13. Переносити посудини із ртуттю необхідно у спеціальних металевих футлярах із ручками.

7.14. Прилади та установки із ртутним заповненням встановлюються в емальованих піддонах, як правило, всередині витяжної шафи і не повинні бути розташовані поблизу нагрівальних поверхонь.

7.15. Скляні ртутні дифманометри необхідно перевозити у металевих чохлах, а їх трубки закривати гумовими пробками.

7.16. Ртутні прилади необхідно включати і виключати з роботи із дотриманням заходів безпеки для запобігання викиданню ртуті із приладів під тиском газу.

7.17. Зливання ртуті із приладів і апаратів необхідно проводити у спеціально виділеному приміщенні, а в аварійному випадку - у виробничому цеху в посудини, що заповнені водою. Для попередження розливання ртуті на підлогу посудини із ртуттю необхідно встановлювати на емальовані піддони із чорного металу. Не дозволяється зливання залишків ртуті у каналізацію.

7.18. Розлиту ртуть необхідно негайно і старанно зібрати у герметичний балон, емальовану або фарфорову посудину. Під час збирання розлитої ртуті необхідно користуватись гумовою грушею. Повнота збирання розлитої ртуті перевіряється за допомогою лупи. Після цього повинні бути проведені демеркуризація приміщення, а також оброблення забруднених ртуттю місць 0,2% підкисленим розчином перманганату калію або 20% розчином хлорного заліза.

1. Загальні вимоги до ремонтних робіт

1.1. Цей розділ визначає загальні вимоги безпеки під час виконання ремонтних робіт на ЛЧМГ, на обладнанні та технологічних комунікаціях на КС, ПСГ і ГРС.

1.2. Перед початком ремонтних робіт з числа ІТП призначаються особи, відповідальні за виконання підготовчих і ремонтних робіт та обкатку обладнання після ремонту.

1.3. У разі якщо ремонтні роботи виконуються власними силами, допускається виконання однією особою обов'язків відповідального за підготовчі роботи і керівника робіт. Таке поєднання не дозволяється у разі виконання робіт підрядною організацією.

1.4. Якщо ремонт виконується підрядною організацією, то керівником роботи призначається ІТП цієї організації, який повинен надати допуск підрядної організації до виконання даної роботи. У цьому випадку після виконання підготовчих робіт обладнання здається за актом керівнику робіт підрядної організації.

1.5. Підготовчі роботи повинні забезпечувати безпечне проведення газонебезпечних та вогневих робіт під час ремонту обладнання. Газонебезпечні та вогневі роботи дозволяється проводити лише після проведення всіх підготовчих робіт, що передбачені нарядом-допуском.

1.6. За наявності в охоронній зоні МГ, що ремонтується, інших діючих трубопроводів (паралельне проходження, перетин тощо) власники цих трубопроводів повинні обстежити їх технічний стан (з метою виявлення можливих витоків газу) на ділянках зближення діючого трубопроводу з газопроводом, що ремонтується, на відстань, меншу за мінімальну згідно з таблицею 1.

1.7. Виконання підготовчих та ремонтних робіт на МГ у смузі відведення або охоронній зоні автомобільних доріг і залізниць, ЛЕП, на переходах МГ через судноплавні ріки і канали, а також на перетинах із високовольтними лініями і підземними комунікаціями повинно бути письмово узгоджено із організаціями, які експлуатують ці об'єкти і комунікації, з указанням часу і місця роботи.

1.8. У разі виникнення аварійної ситуації на ЛЧМГ аварійно-відновлювальні роботи в межах охоронних зон (смуг відведення) діючих об'єктів і споруд (трубопроводів, залізниць, ЛЕП, автошляхів тощо) допускається виконувати без попереднього узгодження з їх власниками за умови:

а) своєчасного інформування власників комунікацій (споруд) про початок аварійно-відновлювальних робіт та про необхідність присутності їх представника;

б) до прибуття представника власника комунікації (споруди) земляні роботи повинні виконуватись вручну;

в) постійного знаходження на місці аварії керівника робіт;

г) визначення представником організації, що експлуатує комунікацію (споруду), точного її розташування та його присутності на місці аварії до завершення робіт в охоронній зоні (смузі відчуження).

1.9. ЛЕС повинна бути оснащеною транспортними засобами, спецтехнікою, витратними матеріалами, інструментами та інвентарем згідно з нормативними документами.

1.10. У разі виконання робіт на висоті необхідно до їх початку обладнати робоче місце підмостками з огородженнями і драбинами. На приставних драбинах дозволяється працювати на висоті не більше ніж 3 м. Не дозволяється використання підмостків, виготовлених із порушеннями чинних норм, а також використовувати випадкові предмети як підмостки.

1.11. Допускається застосування механізмів, що опираються на газопровід, для очищення його поверхні або для нанесення ізоляційного покриття після стравлювання з нього газу.

1.12. Засоби освітлення місця роботи на діючих газопроводах і технологічних установках (світильники, вимикачі, електропровід) повинні бути у вибухозахищеному виконанні.

1.13. Переносні лампи (світильники) дозволяється використовувати тільки у вибухозахищеному виконанні, заводського виготовлення, напругою не вище ніж 36 В, а в місцях особливо небезпечних (траншеї, колодязі, ємності тощо) - не вище ніж 12 В. Вилки переносних ламп повинні виключати можливість їх включення в мережу більш високої напруги.

1.14. Кабель для електропостачання світильників і електроінструментів повинен бути захищений від механічних пошкоджень.

1.15. Дозволяється застосування прожекторів у нормальному виконанні у разі розміщення їх на відстані від вибухонебезпечних об'єктів згідно з ПУЕ (по можливості з навітряного боку):

а) не менше ніж за 60 м від вибухонебезпечних приміщень (споруд);

б) не менше ніж за 100 м від резервуарів із зрідженим газом (газовим конденсатом). Для підземних резервуарів вказана відстань може бути зменшена у 2 рази.

1.16. Роботи з ремонту нагнітачів, редукторів, систем ущільнення "газ-олива", а також з відкривання газової порожнини нагнітача або компресорного циліндра ГПА відносяться до газонебезпечних робіт і повинні проводитись згідно з вимогами цих Правил.

1.17. До початку ремонтних робіт керівником робіт повинна бути опрацьована наявна проектна, експлуатаційна та виконавча документація та виконана перевірка герметичності газопроводу.

1.18. Ремонтні роботи на МГ з припиненням транспортування газу (відключення ділянки ЛЧМГ із стравлюванням газу) виконуються в таких випадках:

а) виявлення витоків газу із газопроводу (незалежно від інтенсивності витоків);

б) ремонт небезпечних корозійних дефектів поверхонь труб (згідно з інструкцією з вибраковки) з подальшим ремонтом ізоляційного покриття;

в) ремонт дефектних зварних з'єднань;

г) засипання газопроводу із застосуванням машин;

ґ) наявність критичних параметрів напружено-деформованого стану ділянки газопроводу згідно з вимогами будівельних норм і правил СНиП 2.05.06-85 "Магистральные трубопроводы", які можуть сприяти розвитку стрес-корозійних дефектів труб.

1.19. Ремонтні роботи на МГ без припинення транспортування газу та без зниження прохідного тиску допускається виконувати в таких випадках:

а) розкриття газопроводу (відкриття шурфів) вручну та звільнення від ізоляції за умови відсутності недопустимих корозійних та інших пошкоджень, виявлених методом ВТД чи іншими методами;

б) ремонт ізоляційного покриття і засипання вручну розкритої ділянки газопроводу, яка не має пошкоджень металу труб.

1.20. Ремонтні роботи на МГ з пониженням прохідного тиску газу не менше ніж на 10% від максимального прохідного тиску, зареєстрованого на даній ділянці ЛЧМГ протягом останнього року експлуатації, допускається виконувати у таких випадках:

а) розкриття ділянки газопроводу з корозійними, механічними та іншими дефектами, які можуть спричинити зменшення його конструктивної міцності відповідно до вимог відомчих будівельних норм "Розрахунки на міцність діючих магістральних трубопроводів з дефектами" (ВБН В.2.3-00018201.04-2000);

б) піскоструменеве очищення труб.

1.21. Без припинення транспортування газу зі зниженням прохідного тиску до значення не вище 0,7 Рроб. допускається виконання таких спеціальних ремонтних робіт на МГ:

а) посилення несучої здатності ЛЧМГ композитними бандажами типу ППС;

б) підйом МГ над опорами балочних переходів;

в) приєднання газопроводів-відгалужень до діючих МГ;

г) ремонт дефектів ЛЧМГ під тиском із застосуванням зварювальних технологій.

1.22. У разі відсутності витоків газу необхідно перевірити стан ізоляційного покриття ділянки газопроводу, що обстежується, приладами - шукачами пошкоджень ізоляції.

1.23. У разі розкриття протяжних ділянок необхідно запобігати провисанню газопроводу і виникненню додаткових напружень.

1.24. Не дозволяється підвищення тиску у паралельних МГ під час обстеження і виконання ремонтних робіт на ділянках із корозійним пошкодженням труб.

1.25. Оцінку придатності труб під час капітального ремонту МГ повинна здійснювати комісія, призначена газотранспортним підприємством, з представників експлуатаційного підрозділу, спеціалізованої організації з діагностики і підрядної організації.

1.26. Критерії відбракування труб встановлюються згідно з вимогами нормативних документів.

1.27. Під час стравлювання газу на свічку в радіусі 200 м від неї не дозволяється виконання вогневих робіт, а також знаходження машин і механізмів із працюючими двигунами.

1.28. Поопераційний контроль за якістю виконання ремонтних робіт здійснюється відповідальним виконавцем цих робіт і його керівником. На виконані роботи повинен бути складений акт.

1.29. У разі неможливості випробування зварних з'єднань тиском, що перевищує робочий, такі з'єднання відносяться до "гарантійних" зварних з'єднань (стиків) і їх кількість повинна бути мінімальною.

1.30. Необхідність, місцезнаходження і кількість "гарантійних" зварних з'єднань визначаються планом організації вогневої роботи і нарядом-допуском.

1.31. До "гарантійних" зварних з'єднань (стиків) ставляться такі додаткові вимоги:

а) монтаж і зварювання "гарантійних" зварних стиків виконуються під керівництвом посадової особи, відповідальної за поопераційний контроль, яка має досвід виконання зварювальномонтажних робіт не менше 3 років;

б) до зварювання "гарантійних" стиків допускаються кваліфіковані зварники не нижче 6 розряду, атестовані у встановленому порядку;

в) "гарантійний" зварний стик підлягає подвійному контролю: радіографічним та ультразвуковим методами (у разі негативної температури - подвійному радіографічному контролю) згідно з вимогами чинних стандартів;

г) "гарантійний" зварний стик необхідно випробувати на герметичність прохідним тиском газу протягом не менше ніж 2 години відповідно до вимог ВСН 011-88 "Строительство магистральных и промысловых трубопроводов. Очистка полости и испытание" (далі - ВСН 011-88) та інших нормативних документів;

ґ) на "гарантійний" зварний стик складається акт, що підписується відповідальною за поопераційний контроль посадовою особою, працівником лабораторії з контролю якості зварювання та виконавцями зварювально-монтажної роботи;

д) акти на "гарантійні" зварні стики повинні зберігатись разом із виконавчою технічною документацією.

1.32. Після закінчення ремонту внутрішня порожнина трубопроводу, посудини чи апарата повинна бути очищена від сторонніх предметів, сміття, залишків мастила тощо.

1.33. Не допускається миття деталей в бензині та інших ЛЗР.

2. Земляні роботи

2.1. Не дозволяється виконання земляних робіт в охоронній зоні підземної кабельної ЛЕП (1 м від крайніх кабелів з кожного боку).

2.2. Не дозволяється підводна земляна робота в охоронній зоні підводних кабельних ЛЕП (100 м від крайніх кабелів з кожного боку).

2.3. Земляні роботи для обстеження газопроводів, копання шурфів для катодних виводів та врізання вузлів відгалужень повинні виконуватись під керівництвом посадової особи служби ЛЕС виробничого підрозділу.

2.4. Під час виконання земляних робіт в охоронній зоні МГ повинен здійснюватися контроль повітря робочої зони на вміст метану.

2.5. Не дозволяється розпочинати земляні роботи на територіях КС, ГРС, ПСГ та поблизу діючих підземних комунікацій:

а) за відсутності плану розташування підземних комунікацій з точним прив'язками на місцевості;

б) без погодження з відповідними службами і організаціями, у віданні яких знаходяться підземні комунікації і споруди, розміщені поблизу місця роботи.

2.6. Траншея може бути вирита із вертикальними стінками без кріплення у нескельних і незамерзлих ґрунтах вище рівня ґрунтових вод глибиною:

а) не більше ніж 1,0 м - у насипних, піщаних та гравелистих ґрунтах;

б) не більше ніж 1,25 м - у супісках;

в) не більше ніж 1,5 м - у суглинках;

г) не більше ніж 2,0 м - у особливо щільних нескельних ґрунтах.

2.7. У разі більшої глибини траншеї крутизна схилів визначається залежно від глибини траншеї, виду ґрунту та його стану згідно з таблицею 2.

Примітка. У разі нашарування різних видів ґрунту, крутизну схилів необхідно визначити за найбільш слабим видом ґрунту.

2.8. Не дозволяється розробка без кріплення перезволожених піщаних, лесових і насипних (неущільнених) ґрунтів. Не дозволяється допуск людей у траншею до установлення кріплень у таких ґрунтах.

2.9. Керівник роботи зобов'язаний систематично спостерігати за станом схилів і кріплень і своєчасно запобігати обваленням ґрунту, особливо після його зволоження (зменшення крутизни схилів, відведення ґрунтових і поверхневих вод, підсилення кріплень тощо).

У разі виникнення небезпеки обвалів ґрунту люди повинні бути виведені за межі небезпечних зон.

2.10. Під час виконання земляних робіт у просадочних ґрунтах та ґрунтах, що легко розмиваються, необхідно запобігати надходженню поверхневих вод у траншею газопроводу.

2.11. У разі проведення робіт на трубопроводі діаметром до 800 мм котлован повинен мати не менше 2 протилежних виходів. У разі виконання робіт на трубопроводі діаметром 800 мм і більше котлован повинен мати не менш 4 виходів, розміщених по 2 із кожного боку трубопроводу. Виходи повинні бути виконані у вигляді східців або похилого спуску (підйому).

2.12. Під час перебування працівників у траншеї (котловані) без кріплення стінок на поверхні поруч із траншеєю (котлованом) не дозволяється виконувати будь-які роботи, а важкі механізми повинні знаходитися за межами призми можливого обвалу ґрунту.

2.13. Інструменти та матеріали, необхідні для роботи, повинні бути розташовані не ближче 0,5 м від зовнішнього краю траншеї (котловану).

2.14. Земляні роботи з використанням механізмів допускається виконувати тільки після контролю повітря робочої зони на вміст метану.

2.15. Копання землерийною технікою шурфів і траншей на трасі МГ, що знаходиться під тиском, дозволяється, якщо відоме точне розміщення газопроводу в плані і на глибині. При цьому не допускається наближення кромок різального механізму ближче 0,5 м до трубопроводу. Ківш і опірні конструкції землерийної техніки не повинні знаходитися безпосередньо над трубопроводом. Земляні роботи необхідно виконувати вручну, без застосування ударних інструментів на відстані менше ніж 0,5 м від трубопроводу.

2.16. Якщо точне місцезнаходження газопроводу невідоме, виконання земляних робіт за допомогою землерийної техніки дозволяється після встановлення точного положення МГ шурфуванням або зондуванням вручну.

2.17. Виконання земляних робіт, які не пов'язані із експлуатацією і ремонтом МГ і кабельних ліній, може виконувати стороння організація на відстані не менше ніж 2 м від газопроводу і кабельної лінії в присутності відповідального представника ЛЕС і служби зв'язку.

2.18. У разі виконання земляних робіт поблизу трас діючих комунікацій не дозволяється відвалювання ґрунту на ці траси.

2.19. Траншеї необхідно захищати від затоплення і розмивання поверхневими водами шляхом розміщення відвалів ґрунту із нагірної сторони.

2.20. У разі виявлення ознак витоку газу з газопроводу земляні роботи повинні бути негайно припинені, а люди виведені з траншеї (шурфу). Земляні роботи можуть бути відновлені після ліквідації витоку газу і за відсутності загазованості.

2.21. Працівники, які виконують роботи з ліквідації витоків газу, повинні мати запобіжні пояси і шлангові протигази. Повітрозабірні патрубки повинні розташовуватися з навітряного боку поза межами загазованої зони. Страхувальні кінці запобіжних поясів повинні тримати працівники на бровці траншеї.

2.22. Відкриті траншеї (котловани) на території діючого об'єкта (КС, ПСГ, ГРС, тощо) у місцях руху транспорту і пішоходів повинні бути надійно огороджені, оснащені знаками безпеки, а в нічний час - освітлені.

3. Газонебезпечні і вогневі роботи

3.1. До газонебезпечних робіт відносяться роботи, які пов'язані з розгерметизацією технологічного обладнання, що працює під тиском, у тому числі розкриття нагнітачів ГПА, заміна клапанів ГМК, роботи на ГРС та газопроводах, роботи в ємностях (апарати, резервуари, цистерни, сепаратори, пиловловлювачі та інше аналогічне обладнання, а також колектори, колодязі, тунелі, трубопроводи, приямки тощо), під час виконання яких є або може бути виділення в робочу зону вибухо- і пожежонебезпечної або шкідливої пари, газів та інших речовин, здатних викликати вибух, загорання, в кількостях, що перевищує ГДК, встановлені ГОСТ 12.1.005-88, а також роботи при недостатньому вмісті кисню (об'ємна частка нижче ніж 20% у повітрі).

3.2. На газотранспортних підприємствах на підставі вимог цих Правил та НПАОП 0.00-4.15-98 повинні бути розроблені інструкції з охорони праці, які уточнюють підготовку і безпечне виконання газонебезпечних і вогневих робіт в конкретних умовах. Інструкції повинні бути затверджені роботодавцем.

3.3. На газотранспортних підприємствах у кожному виробничому підрозділі (цеху, службі, дільниці) повинен бути складений перелік газонебезпечних робіт, що виконуються за нарядом-допуском та без наряду-допуску. Перелік повинен бути затверджений головним інженером виробничого підрозділу. Посадові особи даного виробничого підрозділу повинні бути ознайомлені із затвердженим переліком під розпис. До переліку газонебезпечних робіт додаються копії наказу про призначення посадових осіб, які мають право складати, узгоджувати та затверджувати наряди-допуски, наказу про призначення особи, відповідальної за підготовку до газонебезпечних робіт, і особи, відповідальної за виконання газонебезпечних робіт, а також наказу про призначення виконавців газонебезпечних робіт із числа працівників.

3.4. Керівництво газонебезпечною роботою згідно з нарядом-допуском повинно покладатись на посадових осіб, які мають досвід їх виконання і пройшли перевірку знань з питань охорони праці згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05.

3.5. Розпорядження про підготовку (виконання) газонебезпечної роботи передаються їх виконавцям через особу, відповідальну за підготовку (виконання) газонебезпечної роботи, після отримання підтвердження диспетчера (змінного інженера) структурного підрозділу.

3.6. Виконавцями газонебезпечних робіт можуть бути працівники, які пройшли спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05, отримали допуск до самостійної роботи, підготовлені і допущені за станом здоров'я до роботи у шлангових і (або) ізолювальних протигазах (апаратах), навчені методам надання першої медичної допомоги потерпілим (зокрема у разі отруєння і опіку) та мають досвід роботи з обслуговування і ремонту обладнання відповідних газонебезпечних об'єктів.

3.7. Цільовий інструктаж з питань охорони праці виконавців газонебезпечної роботи відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05 проводить особа відповідальна за виконання газонебезпечної роботи до початку її виконання з урахуванням конкретних умов, порядку і способу їх виконання, заходів безпеки, правил користування засобами захисту і надання першої медичної допомоги потерпілим. Після інструктажу усі виконавці робіт повинні розписатися у наряді-допуску на виконання газонебезпечної роботи або в журналі обліку газонебезпечних робіт, що виконуються без наряду-допуску.

3.8. Не дозволяється перебування в небезпечній зоні сторонніх осіб і працівників, які не беруть участі у виконанні газонебезпечної (вогневої) роботи.

3.9. Не дозволяється виконання газонебезпечної роботи у вибухонебезпечному приміщенні одночасно із іншою ремонтною або налагоджувальною роботою (ремонт електропровідних ліній, перевірка або налагоджування ланцюгів КВПіА, розбирання електрообладнання з метою ревізії, ремонтно-будівельні роботи тощо), а також із такими механічними роботами, як свердління, різання, обпилювання, піскоструйне оброблення матеріалів, роботи із відбійним молотком тощо.

У виняткових випадках дозволяється поєднувати газонебезпечну та окремі види робіт (крім вогневої) за нарядом-допуском, затвердженим головним інженером підрозділу, за умови розробки і виконанням додаткових заходів безпеки. У цьому випадку роботи відносяться до газонебезпечних і для їх виконання призначається одна особа, відповідальна за їх виконання.

3.10. Роботи в ємності повинні виконуватись у шланговому або ізолювальному протигазі. Застосування фільтрувальних протигазів не дозволяється. Шланг від протигаза працівника, який знаходиться в ємності, повинен бути розташований на поверхні з навітряного боку, позначений сигнальним прапорцем, а патрубок шланга - надійно закріплений на висоті від 0,2 м до 0,25 м над поверхнею землі.

3.11. Для освітлення місця роботи дозволяється користуватись переносними світильниками напругою не вище 12 В, що відповідає категорії і групі вибухонебезпечної суміші. Вмикати і вимикати світильники дозволяється поза зоною небезпечної загазованості.

3.12. Газонебезпечну роботу залежно від її складності повинні виконувати не менше 2 працівників, а у разі її виконання у колодязі, тунелі, траншеї і в ємності - бригадою у складі не менше 3 працівників, у тому числі не менше 2 дублерів (спостерігачів).

3.13. У разі виконання робіт у шланговому протигазі із примусовою подачею повітря, крім дублерів, які спостерігають за роботою усередині ємності, повинен бути окремий працівник, який спостерігає за роботою повітродувки. Шланг від протигаза і рятівна мотузка не повинні перехрещуватись.

3.14. Працівник, який виконує роботи в ємності, повинен одягти запобіжний пояс із перехрещеними шлейками і прикріпленою до нього сигнально-рятівною мотузкою, вільний кінець якої довжиною не менше ніж 3 м виводиться зовні і постійно знаходиться в руках дублера.

3.15. До спускання у ємність працівники повинні в наперед визначеному місці поза зоною загазованості одягнути протигаз (апарат) та інші ЗІЗ, що вказані у наряді-допуску.

3.16. У разі роботи в ємності двох і більше працівників повітряні шланги і рятівні мотузки повинні бути розміщені у діаметрально протилежних напрямках. У цьому випадку необхідно виключити взаємне перехрещування і перегинання шлангів зовні і усередині ємності.

3.17. Під час роботи працівника в ємності дублер зобов'язаний кожні 2-3 хвилини довідуватись про його самопочуття за допомогою коду і сигнально-рятівної мотузки.

У випадку поганого самопочуття працівника або неотримання від нього відповіді дублери зобов'язані негайно витягнути його з ємності. Зміну працівника в ємності необхідно виконувати через 15-20 хвилин.

3.18. ЗІЗ і ЗКЗ, а також запобіжні пристрої повинні відповідати вимогам вибухобезпеки.

3.19. У разі виконання газонебезпечної роботи необхідно застосовувати іскробезпечний інструмент, світильники, акумуляторні ліхтарі і прилади у вибухозахищеному виконанні.

3.20. У разі виконання газонебезпечної або вогневої роботи на ЛЧМГ повинен бути забезпечений телефонний або радіозв'язок місця робіт із диспетчером газотранспортного підприємства.

3.21. Вогневі і газонебезпечні роботи на системах газопостачання (Рроб <= 1,2 МПа) будинків лінійних обхідників і операторів ГРС, проммайданчиках КС, ГРС, ПСГ тощо повинні виконуватись відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.20-98.

3.22. Вогневі роботи можуть бути плановими і аварійними. Планові роботи виконуються в терміни, намічені планом або графіком (ремонтних) робіт. Аварійні роботи виконуються негайно після виникнення аварії.

3.23. На виконання вогневої роботи керівник підрозділу видає наказ, а в особливих випадках - наказ видає керівник газотранспортного підприємства.

Призначення осіб, відповідальних за підготовку до вогневих робіт, та осіб, відповідальних за виконання вогневих робіт, а також виконавців вогневих робіт здійснюється згідно з наказами керівника структурного підрозділу, якими чітко визначається, до виконання яких робіт (підготовка, безпосереднє виконання) ці особи допускаються. Накази оновлюються щорічно, зміни до них уносяться у разі необхідності.

3.24. Керівниками вогневих робіт залежно від їх складності можуть бути призначені керівники або заступники керівників філій, керівники або заступники керівників виробничих підрозділів, начальники ГКС, ЛЕС, начальники служб ГРС тощо.

3.25. Особа, відповідальна за виконання вогневої роботи, повинна особисто керувати її виконанням. Вона відповідає за безпеку виконання вогневої роботи, при цьому керується вимогами інструкції з охорони праці під час виконання вогневих робіт на об'єктах газотранспортного підприємства, розробленої відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98, цих Правил, затвердженими нарядом-допуском на виконання вогневої роботи і планом організації вогневої роботи.

3.26. Під час виконання вогневої роботи на об'єкті МГ відкривати і закривати перекривну арматуру дозволяється тільки за розпорядженням особи, відповідальної за виконання вогневої роботи, погодженим із диспетчерською службою.

3.27. До початку вогневої роботи всі працівники, включаючи і працівників залучених організацій, повинні пройти цільовий інструктаж з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

3.28. До початку вогневої роботи повинен бути розроблений план організації вогневої роботи на діючому об'єкті МГ у її організаційно-технічній послідовності.

3.29. Перед початком планової вогневої роботи її керівнику під розпис видається наряд-допуск.

Наряд-допуск оформлюється у 2 примірниках, із яких один повинен зберігатись у диспетчера підрозділу, на об'єкті якого виконується робота, другий - у відповідального за виконання вогневої роботи.

Наряд-допуск видається на термін, необхідний для виконання даної роботи.

3.30. Вогневу роботу дозволяється виконувати за умови вмісту газу у повітрі робочої зони не вище 20% від НКГВ. У разі підвищення концентрації газу понад 20% від НКГВ вогневу роботу необхідно негайно припинити. Періодичність проведення контролю повітря робочої зони - не рідше ніж через 30 хвилин із записом результатів у наряді-допуску.

3.31. Технічні, транспортні засоби і працівники, які не беруть участі у виконанні вогневої роботи, а також засоби для відпочинку, обігрівання і приймання їжі (пересувні вагончики, палатки тощо) повинні знаходитись поза межами небезпечної зони на відстані не меншій ніж відстань, що наведена в таблиці 3.

3.32. Вогневі роботи на газопроводі необхідно виконувати за умови надлишкового тиску газу на ділянці газопроводу, що ремонтується, від 100 Па до 500 Па (від 10 мм вод.ст. до 50 мм вод.ст.). При цьому потрапляння атмосферного повітря у газопровід не допускається.

3.33. Під час стравлювання газу в атмосферу працівники, які безпосередньо не виконують цю операцію, а також технічні засоби повинні бути на відстані не менше ніж 200 м від свічки з навітряного боку.

3.34. Якщо стравлювання газу на свічку супроводжується викидом газового конденсату, стравлювання газу слід негайно припинити. Стравлювання газу можна відновити після попередження викидів конденсату.

3.35. Ділянка газопроводу, на якій виконується вогнева робота, повинна бути відключена надувними гумовими кулями. До установки гумової кулі необхідно провести її зовнішній огляд, перевірити на герметичність та термін придатності.

3.36. Гумові кулі встановлюють у газопроводі на відстані від 8 м до 10 м в обидва боки від місця виконання вогневої роботи між технологічними отворами та місцем робіт.

3.37. Для встановлення гумових куль у газопроводі повинні бути вирізані два отвори овальної форми у верхній четвертині труби розміром не більше ніж 250 х 300 мм і не менше ніж 100 х 150 мм, при цьому ширина отвору (менша вісь) не повинна перевищувати половини діаметра труби. Різниця між довжиною і шириною отвору повинна бути не менше ніж 50 мм.

Велика вісь отвору повинна розміщуватись вздовж осі газопроводу. Отвори можна вирізати на відстані не менше ніж 0,5 м від поперечного зварювального шва і не менше ніж 0,2 м від повздовжнього шва.

3.38. Розташована в газопроводі гумова куля накачується повітрям або інертним газом до тиску, встановленого виготовлювачем кулі та позначеного на кулі (максимальний випробувальний тиск), що забезпечує її щільне прилягання до внутрішньої поверхні труби.

За тиском усередині кулі необхідно здійснювати регулярний контроль із записом у відомості замірів тиску в гумовій кулі, яка є додатком до наряду-допуску. Періодичність і порядок реєстрації тиску визначає особа, відповідальна за виконання вогневих робіт. Працівники, на яких покладено контроль за станом і тиском у кулі, до виконання інших видів робіт не залучаються.

У разі зниження тиску в будь-якій кулі необхідно негайно припинити вогневі роботи, підкачати кулю, перевірити подальшу зміну в ній тиску. Якщо тиск знижується повільно, через визначений інтервал часу виконують підкачку кулі до заданого тиску. У випадку швидкого зниження тиску дефектна гумова куля підлягає заміні.

Контроль за тиском усередині кулі здійснюється за U-подібним манометром або іншим приладом для вимірювання тиску.

3.39. На газопроводах діаметром до 300 мм включно під час виконання вогневої роботи допускається відключати місце роботи тимчасовими глиняними пробками без встановлення гумових куль.

3.40. У разі розриву газопроводу, коли ділянка повністю звільнена від газу, перед вирізкою отворів під гумові кулі відключену ділянку газопроводу необхідно продути газом для витіснення газоповітряної суміші тиском не вище ніж 0,1 МПа (1 кгс/кв.см) із двох боків до місця розриву. Після продування вміст кисню у газоповітряній суміші не повинен перевищувати 2% за об'ємом (згідно з показаннями газоаналізатора).