Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації пасажирських підвісних канатних доріг

Після складання затискна муфта має бути заповнена мастилом, сумісним з оригінальним канатним мастилом і матеріалом пластикової втулки.

4.11. У разі заміни чи вкорочення несучих і натяжних канатів необхідно встановлювати нові кінцеві та перехідні муфти.

У разі заміни чи вкорочення тягових канатів можуть використовуватися муфти, що вживалися раніше, якщо вони не мають пошкоджень і не піддавалися нагріванню під час знімання канатів.

4.12. У разі закріплення кінця несучого і натяжного канатів за допомогою якірного барабана кількість витків на барабані має бути не менше трьох, розташованих в один шар.

4.13. Вільний кінець каната повинен бути закріплений на якірному барабані двома болтовими притискачами, кожен з яких розрахований витримувати принаймні триразовий залишковий натяг каната в місці його закріплення.

Допускається розраховувати болтові притискачі на зусилля, що дорівнює не менше 20% від максимального розрахункового натягу каната.

Другий притискач, придатний витримувати принаймні такий самий натяг, що й перший, має бути розміщений від нього на відстані приблизно 10 мм, щоб уможливити виявлення прослизання каната.

Болтові притискачі можуть складатися з декількох елементів.

Відстань між барабаном та болтовим притискачем або частинами притискачів після затискання болтів має залишатися сталою.

4.14. Діаметр якірного барабана повинен відповідати вимогам глави 6 розділу ІІ цих Правил.

4.15. Залишковий натяг каната в місці його закріплення на якірному барабані має розраховуватися з огляду на максимальну кількість витків - 4 і максимальний коефіцієнт тертя, якщо барабан футерований:

деревиною або синтетичним матеріалом - 0,10;

металевим матеріалом - 0,08.

Барабан має бути захищений від забруднення, корозії або розбризкування мастила для забезпечення коефіцієнта тертя.

4.16. Конструкція болтового притискача повинна враховувати очікувану зміну діаметра каната під експлуатаційним навантаженням. Після затискання болтів між двома частинами притискача повинна залишатися видимою щілина не менше 2,0 мм в будь-якій точці довжини притискача та має бути прийнятий запас на очікуване зменшення діаметра каната під час затискання та всього строку служби каната.

Форма жолоба болтового притискача має бути циліндричною в поперечному перерізі. Сума кутових секторів жолобів частин притискача повинна бути принаймні 250°. Діаметр жолоба має бути від 1,05 до 1,1 номінального діаметра каната.

На виході з болтових притискачів має бути необхідний радіус для усунення гострих кутів у цих місцях.

4.17. Розрахунки зусилля зсуву повинні здійснюватися на основі площі контакту затискача з канатом, його довжини, зусилля затискання та коефіцієнта тертя.

Максимальний тиск затискання має бути не більше ніж для:

закритого каната - 150 Н/мм-2;

сталкового каната - 50 Н/мм-2.

Коефіцієнт тертя приймається для:

закритого каната - 0,13;

сталкового каната - 0,16.

4.18. Болтовий притискач повинен мати довговічне марковання - номінальний діаметр притискача та момент затискання болтів.

4.19. У разі закріплення тягового каната на барабані останній повинен мати профіль з канавками чи без них.

Канавки барабана залежно від діаметра каната d повинні мати такі параметри:

радіус канавки - від 0,52d до 0,54d;

глибина канавки - не менше 0,15d;

крок канавки - не менше 1,05d.

4.20. Статичний коефіцієнт запасу барабана щодо границі пружності повинен відповідати принаймні мінімальному коефіцієнту запасу міцності відповідних тягових канатів згідно з додатком 4 до цих Правил.

4.21. Діаметр барабана закріплення тягового каната має відповідати вимогам глави 6 розділу ІІ цих Правил.

4.22. Під час закріплення кінця тягового каната кількість витків на барабані має бути не менше 2,25.

4.23. Кінець тягового каната має бути закріплений на барабані не менше ніж двома однаковими болтовими притискачами, що відповідають вимогам пунктів 4.13, 4.16, 4.18 глави 4 розділу ІІ цих Правил. Другий затискач не несе навантаження від візка транспортного засобу. Функції цих притискачів може бути виконано кількома притискачами.

4.24. Болтовий притискач кінця тягового каната та його опора повинні мати триразовий коефіцієнт запасу міцності відносно найвищого залишкового натягу, що виникає на кінці тягового каната в сталому русі. Цей коефіцієнт запасу міцності має бути підтверджений розрахунком з урахуванням не більше чотирьох обгорнутих витків каната на барабані.

Для перевірного розрахунку сталевих кінцевих болтових притискачів використовується коефіцієнт тертя 0,13.

4.25. Барабанне кінцеве кріплення має бути легкодоступним для контролю під час періодичних перевірок.

4.26. Для закріплення на транспортному засобі нескінченного тягового каната (петлі) має застосовуватися барабанне кріплення - один або декілька витків тягового каната навколо барабана, не перериваючи канат.

Барабанне кріплення має відповідати вимогам пунктів 4.19, 4.25 глави 4 розділу ІІ цих Правил, а також таким:

барабан повинен бути обладнаний пристроєм, що дає змогу бачити будь-який зсув каната понад 20 мм;

має бути підтверджено розрахунком, що барабан здатний за будь-яких експлуатаційних умов передавати принаймні триразове значення максимального гравітаційного рушійного зусилля Fт і допустиму максимальну вагу зайнятого транспортного засобу. Динамічні впливи, такі як гальмівні сили та поздовжні коливання, також повинні бути прийняті до розрахунку під час визначення максимального гравітаційного рушійного зусилля Fт.

4.27. Інші типи кінцевих кріплень канатів, зазначені в додатку 5 до цих Правил, мають відповідати вимогам чинних стандартів.

4.28. За необхідності зрощування несуче-тягового чи тягового канатів кількість зчалок має бути мінімальною, визначатися граничною довжиною каната, що постачається виробником, і здійснюватися відповідно до вимог чинних стандартів.

Канати, що мають зрощуватися, повинні мати однакові базові характеристики конструкції з точки зору номінального діаметра каната, конструкції сталок, мінімального розривного зусилля, напрямку та типу звивання, класів дроту, виміряних діаметра та кроку звивання каната.

4.29. Довжина зчалки повинна становити не менше 1300 номінальних діаметрів каната.

Відстань між кінцями двох зчалок або між зчалкою та кінцем каната має бути принаймні 3000 номінальних діаметрів каната.

4.30. Допускається для канатних доріг, виготовлених за кордоном, приймати довжину зчалки та хвостів згідно із зазначеними в додатку 8 до цих Правил.

4.31. Зрощування несучого і натяжного канатів не допускається.

4.32. Якість зрощування, що здійснюється під час монтажу та експлуатації канатних доріг, необхідно перевіряти за такими параметрами:

1) діаметр каната:

між вузлами (замками) зчалки, виміряний у натягненому стані, має бути в межах від 1,0 до 1,05 діаметра каната, виміряного поза ділянкою зчалки;

у вузлах (замках) зчалки, виміряний у натягненому стані, має бути в межах від 1,0 до 1,15 номінального діаметра каната, а для канатних доріг із затискачами, що відчіплюються, - від 1,0 до 1,1;

2) хвилястість каната між вузлами (замками) зчалки не повинна перевищувати 6% від номінального діаметра каната. Вимірювання проводиться в разі наявності очевидної хвилястості таким чином: на відрізку завдовжки більше трьох кроків звивання каната встановлюється спеціальний шаблон і за допомогою лінійки здійснюється вимірювання.

4.33. За результатами виконаного зрощування чи кінцевого закріплення каната в муфті має складатися акт із зазначенням:

найменування і типу канатної дороги;

найменування суб’єкта господарювання, який експлуатує канатну дорогу;

місцезнаходження канатної дороги;

назви інструкції, настанови тощо щодо зрощування або кінцевого закріплення канатів, відповідно до яких здійснювалися роботи, найменування її розробника;

призначення каната, вид і місце (ділянка каната) виконання робіт;

виконавця робіт - найменування організації, прізвища, імені та по батькові фахівця, який виконував роботи, номера його посвідчення, строку дії та його підпису.

5.1. Натягнення несучого, несуче-тягового і тягового канатів повинно створюватися противагою або іншим пристроєм, що забезпечує величину натягу в межах, установлених проектною документацією.

У разі заякорювання обох кінців несучого каната величина натягу контролюється вимірюванням величини провисання в найбільшому прогоні, номінальне значення якого має бути зазначене на поздовжньому профілі траси канатної дороги.

5.2. Хід натяжного пристрою має враховувати принаймні такі складові:

зміну довжини каната в разі перепаду температур у 60°С, якщо кліматичні умови в місці установлення не вимагають, щоб ураховувався більший перепад температур;

залишкове видовження каната 0,5‰ (0,05%) для несучого каната і 1,5‰ (0,15%) для тягового і несуче-тягового канатів. Хід натяжного пристрою має бути не менше мінімальної довжини, необхідної для встановлення нового кінцевого кріплення каната;

результат перепаду провисань каната для всіх зазначених режимів експлуатаційного навантаження;

пружну зміну довжини каната для всіх зазначених режимів експлуатаційного навантаження. Для несуче-тягових і тягових канатів розрахунки проводяться для модуля пружності 80 кН/мм-2 (новий канат) і 120 кН/мм-2 (спрацьований канат /канат, що раніше експлуатувався/).

5.3. Крім зазначеного в пункті 5.2 глави 5 розділу ІІ цих Правил, величина ходу противагового натяжного пристрою несучого каната має враховувати запас ходу натяжного пристрою не менше 1 м.

5.4. У разі обмеженої можливості ходу натяжного пристрою несучого каната залишкове видовження каната допускається не враховувати. У таких випадках під час експлуатації канатної дороги несучий канат у міру потреби повинен укорочуватися.

Для компенсації залишкового видовження тягового та несуче-тягового канатів і зміни їх довжини з урахуванням сезонних температурних коливань мають бути передбачені пристрої для встановлення натяжного пристрою в положення, визначене проектною документацією.

5.5. Якщо положення противаги або гідравлічного натяжного пристрою є регульованим, хід противаги або силового гідроциліндра може бути розрахований виходячи з припущення перепаду температур у 30°С, а довжина, необхідна для встановлення нового кінцевого кріплення, не враховується.

Пристрій регулювання має бути в змозі забезпечити принаймні величину ходу, потрібну відповідно до вимог пункту 5.2 глави 5 розділу ІІ цих Правил.

Вимоги цього пункту також застосовуються для інших регульованих натяжних пристроїв.

5.6. Хід натяжного пристрою має бути обмежений упорами. За всіх умов нормальної експлуатації натяжні пристрої не повинні досягати упорів.

5.7. Крайні експлуатаційні положення рухомої частини натяжного пристрою повинні контролюватися кінцевими вимикачами обмеження ходу, спрацьовування якого має ініціювати зупинку канатної дороги.

Після спрацьовування кінцевого вимикача обмеження ходу має бути можливе повернення його у вихідне положення тільки на місці та вручну.

Кінцеві вимикачі мають бути встановлені з урахуванням крайніх експлуатаційних положень, не беручи до уваги постійного витягування каната.

5.8. Верхні упори противаги мають бути споряджені енергопоглинальними пристроями (буферами або амортизаторами).

Такі упори мають бути розраховані на енергію динамічного удару противаги зі швидкістю, рівною 1/3 від максимальної експлуатаційної швидкості. У разі застосування поліспаста має враховуватися результат збільшення або зменшення швидкості удару. Несучі конструкції мають бути здатні витримувати ці удари.

5.9. Упори, що не розраховані згідно з пунктом 5.8 глави 5 розділу ІІ цих Правил, мають витримувати 1,5-разовий номінальний натяг каната.

5.10. Положення рухомих частин натяжного пристрою мають бути читабельними на градуйованій шкалі, нульова точка якої має відповідати розташуванню нижнього чи заднього упора.

5.11. Кінцеві кріплення канатів мають бути вибрані відповідно до вимог глави 4 розділу ІІ цих Правил, легкодоступні для обслуговування та перевірок. Вони повинні бути розташовані таким чином, щоб унеможливлювався застій води.

5.12. Приєднання складових частин кінцевого кріплення канатів до конструкції повинне мати коефіцієнт запасу не менше трьох щодо межі плинності з розрахунку статичного зусилля, що створюється противагою.

5.13. Заякорення несучих канатів має уможливлювати їх переміщення кілька разів на їх проміжних опорах. Для цього має бути забезпечений запас довжини каната, рівний шестиразовій довжині найдовшого роликового ланцюга або опорного башмака плюс 5 м. Ця додаткова частина каната може перебувати на барабані або поза ним і бути захищеною від негоди. Допускається визначати запас довжини каната для забезпечення переміщення каната з розрахунку подвійної довжини найдовшого роликового ланцюга або опорного башмака плюс 20 м.

5.14. Напрямні противаги чи натяжного візка мають унеможливлювати сходження противаги (натяжного візка) з напрямних, їх заклинювання, заїдання, розгойдування чи повертання.

5.15. Зони натяжного пристрою, у які працівники повинні заходити з метою здійснення технічного обслуговування, мають бути оснащені безпечними засобами доступу та місцями, де можна стояти безпечно. Засоби доступу можуть бути у вигляді сходів або драбин.

Приямок противаги має бути доступним для огляду та обслуговування до самого дна. Має бути передбачена можливість штучного освітлення зони противаги та приямка.

Драбини доступу до натяжного пристрою повинні бути обладнані пристроями проти падіння під час лазіння, якщо можливе падіння з висоти понад 10 м. Пристрої проти падіння мають бути сконструйовані так, щоб можна було досягти противаги з будь-якої точки драбин доступу.

Драбини доступу, нахилені більше ніж на 80° від горизонтальної площини, повинні мати платформи для відпочинку з інтервалом не більше 15 м.

5.16. Простір, у якому переміщується противага, повинен бути недоступним для сторонніх осіб і мати необхідні відстані для зручного і безпечного доступу в разі проведення технічного обслуговування - зазор між противагою і стіною з боку напрямних має бути не менше 0,7 м, а з інших боків - не менше 0,5 м.

5.17. У разі розташування противаги в приямку останній має бути захищений від прямого попадання сторонніх предметів, від негоди (дощу, снігу, льоду) за рахунок розміщення його всередині будівель або шляхом накриття.

5.18. Приямки противаг, розташовані в місцях, де уможливлений доступ людей, мають бути захищені від небезпеки падіння.

5.19. Приямок противаги обладнується дренажем для видалення води. За потреби приямок обладнується насосами.

5.20. Має бути унеможливлений доступ сторонніх осіб до простору нижче противаги.

5.21. Несуча конструкція противаги має бути сконструйована з урахуванням вимог пункту 5.8 глави 5 розділу ІІ цих Правил.

5.22. Противаги можуть виготовлятися у вигляді бетонних або залізобетонних плит, каркасних ящиків, заповнених бетонними або металевими блоками. Додатково до противаги можуть підвішуватися металеві ланцюги.

У разі ручного завантаження противаги маса окремих блоків (ланцюгів) не повинна перевищувати 35 кг на одного працівника та не перевищувати 80 кг. Блоки мають бути оснащені ручками для безпечного їх перенесення й укладання.

5.23. Загальна маса противаги або зусилля натяжного пристрою мають відповідати проектній документації та зазначатися в паспорті канатної дороги.

5.24. Динамічні навантаження, що виникають під час переміщення противаг тягових і несуче-тягових канатів, мають амортизуватися, якщо відсутність амортизаційних пристроїв може порушити або загрожувати безпечній роботі канатної дороги.

Амортизаційні пристрої мають бути сконструйовані так, щоб у разі збою вони не перешкоджали руху противаги.

5.25. Мінімальна відстань між дном приямка та нижнім габаритом противаги зазначається в проектній документації. У разі відсутності таких даних ця відстань приймається не менше 0,5 м.

5.26. Має бути уможливлене розвантаження натяжного пристрою для проведення робіт з технічного обслуговування.

5.27. У разі застосування гідравлічного натяжного пристрою повинні враховуватись такі вимоги:

гідравлічна система та її робота не повинні чинити шкідливого впливу на інші частини канатної дороги;

гідравлічна система має бути захищена принаймні одним регульованим відповідних розмірів запобіжним клапаном, захищеним від несанкціонованого регулювання, з незалежною гідролінією розвантаження;

гідролінії (труби, рукави) та з’єднання мають витримувати без розриву (руйнування) триразовий тиск налаштування запобіжного клапана. Запобіжний клапан та інші складові частини гідравлічної системи повинні мати коефіцієнт безпеки 1,8 руйнівного тиску відносно робочого тиску, гарантованого виробником цих складових частин;

гідравлічна система має забезпечувати повне і безпечне видалення та заповнення робочої рідини під час ремонту і технічного обслуговування без потрапляння її на землю. Зливання робочої рідини із запобіжних клапанів має здійснюватися в гідробак;

гідравлічна система має бути оснащена ручним клапаном для скидання тиску, розташованим у місці, зручному для доступу працівників;

гідравлічна система має бути оснащена відповідними фільтрами з індикаторами забруднення. Фільтри, установлені у зворотній гідролінії, мають бути оснащені перепускним і запобіжним клапанами;

тиск у гідроциліндрах або зусилля, які вони створюють, мають контролюватися за допомогою відповідних приладів (датчиків, манометрів тощо), робочий тиск має бути чітко позначений на шкалі приладу;

гідроциліндри мають бути оснащені зворотними клапанами, які унеможливлюють витікання рідини з гідроциліндра в разі пошкодження трубопроводу;

у разі необхідності гідравлічне обладнання має бути оснащене пристроями для охолодження або підігрівання робочої рідини відповідно до вказівок його виробника;

гідравлічне обладнання має бути влаштоване так, щоб накопичення води й утворення льоду не могли негативно вплинути на його роботу;

гідробак має бути оснащений пристроєм контролю рівня робочої рідини.

5.28. Хід поршня натяжного силового циліндра має бути більшим або дорівнювати сумі складових, зазначених у пункті 5.2 глави 5 розділу ІІ цих Правил, і мінімальній відстані регулювання натяжного силового циліндра.

5.29. Циліндри, поршні та їх кріплення повинні мати коефіцієнт безпеки не менше ніж 1,8 щодо тиску спрацьовування запобіжного клапана.

5.30. Натяжні силові циліндри мають бути сконструйовані та встановлені так, щоб не спричиняти неприйнятних зусиль вигину та запобігати заклинюванню поршня в циліндрі.

5.31. Якщо використовуються два натяжні силові циліндри, установка має бути побудована так, щоб тиск в обох силових циліндрах збігався. У разі виходу з ладу одного з натяжних силових циліндрів несучі конструкції, натяжна каретка та напрямні другого натяжного силового циліндра мають витримувати загальне навантаження, а також усі пов’язані з цим додаткові навантаження без залишкової деформації.

5.32. Насоси та гідролінії мають бути розраховані на швидкість поршня не менше 5 мм/с.

5.33. Гідравлічний натяжний пристрій також має бути працездатним у разі виникнення аварійної ситуації або використання резервного приводу. Ручне керування для підтримування тиску допускається під час використання резервного приводу.

5.34. Має бути передбачений другий насос для забезпечення роботи натяжного пристрою під навантаженням незалежно від основного джерела живлення.

5.35. У разі виходу з ладу гідравлічного натяжного пристрою має бути забезпечена можливість повернення завантажених транспортних засобів на станцію.

5.36. Автоматичне підтримування натягу каната гідравлічним натяжним пристроєм у заздалегідь установлених межах має контролюватися за допомогою двох незалежних вимірювальних приладів, принаймні один з яких має бути вимірювальним приладом зусилля, який вимірює загальний натяг каната. Вимірювання зусилля має проводитися так, щоб ураховувалися помилки у вимірюванні зусилля та вимірювання не залежало від тертя в гідравлічному силовому циліндрі. Має бути уможливлено розвантаження вимірювальних приладів повністю, так, щоб можна було перевірити їх нульові позиції.

Для контролю натягу повинні бути встановлені два граничних значення натягу, які можуть відрізнятися не більше ніж на ±15% від номінального. Канатна дорога має зупинитися, якщо фактичний натяг каната змінюється поза цими граничними значеннями.

5.37. Заякорювання обох кінців каната може використовуватися, якщо забезпечується рівень безпеки, не нижчий, ніж як для гідравлічних або противагових натяжних пристроїв. У цьому разі має бути передбачений пристрій для регулювання натягу. Натяжний канат тягового та несуче-тягового канатів має контролюватися за допомогою двох незалежних вимірювальних приладів.

Конструкція повинна бути перевірена розрахунком. Для цього транспортні засоби вважаються повністю завантаженими в найбільш несприятливих положеннях і за екстремальних температур - від плюс 30°С до мінус 30°С, якщо місцеві кліматичні умови не вимагають використання інших екстремальних значень. У будь-якому випадку діапазон температур не повинен бути меншим 60°C.

Кінцеві з’єднання та кріпильні елементи для закріплення фіксованих натяжних пристроїв повинні мати коефіцієнт запасу не менше ніж 3,0 відносно межі пружності з розрахунку найвищого натягу.

5.38. У разі застосування кількох натяжних канатів має забезпечуватися рівномірний їх натяг.

6.1. Діаметр шківа, башмака, блока, ролика, барабана, опорної шини роликового ланцюга тощо, що обгинаються сталевим канатом, визначається за формулою

де

D - діаметр барабана, шківа, блока, ролика, башмака, опорної шини роликового ланцюга, виміряний по середній (осьовій) лінії навитого каната, мм;

d - номінальний діаметр каната, мм;

е - коефіцієнт кривизни, що визначається відповідно до призначення каната, шківа, башмака, блока, барабана, ролика тощо, мінімально допустимі значення якого наведені в додатку 9 до цих Правил.

6.2. Радіус кривизни опорного башмака несучого каната повинен задовольняти такій умові:

де

V - максимальна робоча швидкість транспортного засобу, м/с;

R - радіус кривизни опорного башмака, м.

6.3. Опорні башмаки, на яких несучий канат перебуває нерухомо, і барабан для заякорювання каната повинні бути футеровані деревом або еластичним матеріалом.

6.4. Опорні башмаки, якими несучий канат рухається під час роботи канатної дороги, повинні бути футеровані антифрикційним матеріалом (бронза тощо).

6.5. На одноканатних дорогах приводний і обвідний шківи мають бути такої конструкції, щоб унеможливлювалося спонтанне спадання несуче-тягового каната зі шківа, а також залежно від кліматичних умов шківи мають оснащуватися пристроєм для очищення канавки шківа від льоду та снігу.

7.1. На канатних дорогах використовуються такі транспортні засоби:

кабіни;

колиски (кошики);

крісла відкриті і захищені.

7.2. Запас міцності (відношення тимчасового опору матеріалу до напруги від максимальних статичних навантажень) несучих деталей кабін і крісел має бути не менше 5,0, а інших - не менше 2,0. Деталі, що сприймають динамічні навантаження, повинні бути перевірені розрахунком на міцність від утомленості.

7.3. Складові частини транспортних засобів, доступні для людей, не повинні мати гострих країв або виступних елементів, зокрема на передніх кромках і нижніх частинах крісел.

7.4. Кабіни мають бути сконструйованими так, щоб у разі раптового зіткнення під час руху зі складовими частинами канатної дороги або іншими нерухомими перешкодами пасажири не могли з них випасти. Зовнішні та проміжні стіни, сидіння, перила та двері мають витримувати дію подовжніх і поперечних сил, що виникають у разі удару.

7.5. Якщо дію подовжніх і поперечних сил, що виникають у разі удару, сприймають захисні перила всередині кабіни (додаток 10 до цих Правил), мають бути витримані такі вимоги до них:

у разі перевезення пасажирів стоячи кабіна вздовж зовнішньої і проміжної (між відділеннями) стін має бути споряджена поручнем заввишки не менше 0,15 м із центром від рівня підлоги кабіни від 1,0 м до 1,2 м і поперечиною заввишки не менше 0,04 м, розташованою нижче поручня на відстані не більше 0,4 м;

у разі перевезення пасажирів сидячи обличчям до стіни кабіна вздовж зовнішньої і проміжної (між відділеннями) стін має бути споряджена поручнем заввишки не менше 0,04 м із центром від рівня підлоги кабіни від 0,6 м до 0,8 м.

Крім того, в обох випадках кабіна по контуру в нижній частині має бути споряджена бордюром, форма та встановлення якого унеможливлюватиме використання його як східця. Максимальна відстань між поперечиною і бордюром не повинна перевищувати 0,4 м. Оснащення бордюром проміжної (між відділеннями) стіни не є обов’язковим.

7.6. Зовнішня поверхня кабіни повинна бути оснащена відповідними захисними поручнями та/або бамперами (відбійними брусами).

7.7. Транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів в інвалідних колясках, повинні бути завширшки не менше 0,8 м та оснащені принаймні однією точкою кріплення, що витримує навантаження не менше 1000 Н.

7.8. Табличка "Не палити" і відомості про допустиму місткість (кількість пасажирів) та корисне навантаження в кілограмах мають бути в кожному відділенні кабіни.

7.9. Розміри кабіни визначаються з розрахунку навантаження в 4500 Н/м-2 у разі перевезення пасажирів стоячи. Якщо завантаження кабіни контролюється приладами перед кожним відправленням, це значення може бути зменшене до 3500 Н/м-2.

7.10. Якщо кабіна призначена для одночасного перевезення пасажирів стоячи та сидячи, кількість пасажирів має визначатися відповідно до правил, зазначених у додатку 11 до цих Правил. Крім того, для пасажирів, що стоять, мають бути передбачені ручки, поручні або стійки.

Залишок поверхні та зона ніг пасажирів (додаток 11 до цих Правил) визначаються проеціюванням крайок сидіння на підлогу за зачинених дверей кабіни.

Навантаження на залишок поверхні визначається відповідно до вимог пункту 7.9 глави 7 розділу ІІ цих Правил.

Якщо кількість місць для сидіння дорівнює або більше 50 %, навантаження в 4500 Н/м-2 може бути знижене до 3500 Н/м-2. Напівсидячі пасажири враховуються як такі, що стоять.

7.11. У разі перевезення пасажирів стоячи колиски (кошики) повинні мати панель (суцільну чи сітчасту) заввишки не менше 1,1 м над підлогою, а в разі перевезення пасажирів сидячи - не менше 0,35 м над сидінням.

7.12. Вікна, що відчиняються, мають бути розсувними або відчинятися тільки всередину. Якщо вікна не відчиняються, у кабіні мають бути передбачені відповідні вентиляційні пристрої.

Вікна мають бути розташовані на відстані не менше ніж 1,1 м над підлогою та влаштовані так, щоб сфера діаметром 0,2 м не змогла би пройти через відчинене вікно.

7.13. Підлога кабін повинна бути неслизькою та мати певні точки водного дренажу.

7.14. Для транспортування речей мають використовуватися спеціальні контейнери. Ці елементи можуть бути підвішені до кабіни. Вони повинні бути сконструйовані таким чином, щоб їх уміст не міг випасти. Допустиме навантаження повинне бути позначене на контейнерах і на точках підвішування.

7.15. Кабіни маятникових канатних доріг місткістю більше ніж 80 пасажирів мають бути розділені на відділення (купе).

7.16. У кабіні маятникової канатної дороги має бути передбачене місце для провідника, яке має бути позначеним і мати площу поверхні не менше 0,4 м-2.

У кабіні для більше ніж 80 пасажирів місце для провідника має бути розташоване на піднесеній платформі.

7.17. Дах кабіни маятникової канатної дороги та робоча платформа евакуаційного транспортного засобу повинні витримувати зосереджене навантаження не менше 1,0 кН на площі 200 х 200 мм і загальне навантаження 2,5 кН.

7.18. Кабіна маятникової канатної дороги має бути оснащена люком на дах і драбиною для виходу на дах. Драбина має бути легкодоступною пасажирам з позиції стоячи на підлозі та бути закріпленою від зсуву. Люк на дах має давати змогу проходження крізь нього сфери діаметром 0,6 м. Кришка люка на дах кабіни повинна відчинятися назовні.

Якщо кабіна має люк у підлозі, то він повинен давати змогу проходження крізь нього сфери діаметром 0,6 м. Кришка люка в підлозі повинна відчинятися всередину кабіни.

Відчинені кришки люків мають унеможливлювати спонтанне їх зачинення або мати фіксатори. Зачинене положення кришок повинне фіксуватися.

7.19. У кабіні двоканатної маятникової дороги має бути передбачена система кріплення обладнання для спускання пасажирів униз, функціонування якої повинне бути простим та надійним.

7.20. Якщо на канатній дорозі передбачений евакуаційний транспортний засіб, то кабіна має бути оснащена додатковими дверима в торцях або торцевими вікнами завширшки не менше 500 мм і заввишки не менше 1500 мм для безпечного переходу пасажирів з кабіни в евакуаційний транспортний засіб.

7.21. Частини даху, що є доступними для пасажирів під час аварійно-рятувальних робіт і працівникам під час контролю, мають бути виготовлені з матеріалу, що унеможливлює ковзання.

7.22. Кабіни мають бути оснащені дверима із замком, що унеможливлює спонтанне відчинення дверей.

7.23. Двері кабін повинні відчинятися всередину або бути розсувними.

7.24. Якщо керування дверима відбувається автоматично, слід дотримуватися таких вимог:

у канатних доріг із затискачами, що відчіплюються, пристрій зачинення дверей має бути розташований в кінці зони посадки і до місця розташування пристрою прискорення кабіни. Відчинення дверей повністю має бути уможливлено лише після спрацьовування пристрою уповільнення кабіни, коли вона досягла зони висадки з передбаченою швидкістю для цієї зони;

зусилля зачинення на кромках дверей не повинне перевищувати в середньому 150 Н на останніх 150 мм руху;

кромки дверей мають бути вкриті м’якою оббивкою.

7.25. Двері та їх замки мають витримувати такі самі зусилля, як і стіни кабіни.

7.26. Габаритна висота дверей кабіни має бути не менше 2,0 м. У кабінах канатних доріг безперервного руху, що перевозять не більше восьми пасажирів, ця висота може бути зменшена до 1,5 м.

7.27. Автоматичні двері кабін з провідником повинні уможливлювати ручне відчинення у разі відмови приводу.

7.28. Двері кабін без провідника мають відповідати таким вимогам:

унеможливлювати ручне відчинення, у тому числі під час аварійно-рятувальних робіт;

чужорідне тіло з максимальною товщиною 0,12 м, якщо потрапляє в дверний отвір, не повинне заважати зачиненню дверей. Коли двері звільнені, вони повинні зачинитися автоматично;

кабіни, що перевозять пасажирів стоячи, мають бути обладнані пристроєм, здатним обмежувати відчинення дверей до 0,6 м.

7.29. Оздоблення стін, стелі та підлоги кабін канатних доріг має бути виконано з негорючих матеріалів.

7.30. На підвісці кабіни двоканатної маятникової дороги має бути влаштована робоча платформа для огляду візка кабіни та несучого каната.

7.31. Крайні траверси візка кабіни маятникової канатної дороги повинні мати запобіжні щоки, що унеможливлюють сходження візка з несучого каната і упора в разі наїзду на станційні буфери. Розмір щік (від верху каната вниз) повинен бути не менше двох діаметрів несучого каната.

Візки кабін безопорних маятникових канатних доріг замість запобіжних щік мають оснащуватися скобами, що охоплюють несучий канат знизу.

7.32. Кабіни двоканатних маятникових доріг з одним тяговим канатом повинні бути обладнані вловлювачем автоматичної дії, який у разі обриву тягового каната захоплює несучий канат. Уловлювач повинен мати ручний привід, розміщений у кабіні, і вимикач, що вимикає привід канатної дороги в разі спрацьовування вловлювача.

7.33. Конструкція вловлювача повинна забезпечувати регулювання зусилля затискання каната колодками. Гальмівне зусилля вловлювача повинне забезпечувати гальмування кабіни на максимальному похилі з уповільненням не більше 3 м/с-2. Гальмівний шлях повинен зазначатись у паспорті канатної дороги.

7.34. Уловлювач може не встановлюватися, якщо кабіна в разі обриву тягового каната не може дійти самокатом до нижньої станції і швидкість кабіни під час проходження опор не перевищить допустиму.

7.35. Крісла повинні мати спинки, підлокітники з кожного боку, захисні поперечки (штанги) та підніжки для того, щоб пасажири не могли випасти, якщо їх поведінка відповідає встановленим нормам, визначеним власником у правилах користування канатною дорогою.

7.36. Крісла повинні унеможливлювати захоплення пасажирів (їх спорядження, частин тіла, одягу тощо) під час злізання з них.

7.37. Захисні поперечки мають бути такими, щоб сфера діаметром b (не більше 0,25 м) не могла випасти із сидіння шляхом викочування з нього, згідно з додатком 12 до цих Правил. Відстань a від захисної поперечки в закритому положенні до сидіння має бути не менше 0,20 м.

7.38. У всіх випадках навантаження (без подовжнього розгойдування) поверхня сидіння крісла повинна бути нахиленою назад під кутом альфа s від 5° 40' (0,1 рад) до 20° (0,35 рад) до горизонталі. Глибина сидіння t має бути від 0,45 м до 0,50 м.

Вільний рух шарнірного сидіння не повинен створювати додаткового ризику для пасажирів (падіння, захоплювати, розсікати тощо).

7.39. Ширина сидіння крісла для кожного пасажира має бути принаймні:

0,5 м - для одного або двох пасажирів один біля одного;

0,45 м - для більше ніж двох пасажирів один біля одного.

7.40. Для крісел з більше ніж чотирма місцями індивідуальне розділення сидінь повинне розпізнаватися пасажирами. Проміжні підлокітники забороняються.

7.41. Кожне крісло має бути обладнане спинкою з висотою h не менше 0,35 м і зазором е між нею та сидінням не більше 0,15 м згідно з додатком 12 до цих Правил.

Кут бета між спинкою крісла та сидінням не повинен бути менше 90° (пі/2 рад).

У разі шарнірної спинки вона повинна замикатися, коли сидіння зайняте.

7.42. Висота підлокітників має бути від 0,15 м до 0,25 м над поверхнею сидіння.

7.43. Захисні поперечки під час зачинення повинні рухатися над головами пасажирів. Захисні поперечки можуть бути обладнані підніжками.

Для дітей ручка зачинення захисної поперечки має розташовуватися на висоті k - не більше 0,85 м над поверхнею сидіння згідно з додатком 12 до цих Правил.

7.44. Статична дотична сила, яку необхідно прикласти до ручки, щоб опустити захисну поперечку, не повинна перевищувати 100 Н.

Захисні поперечки не повинні самочинно відчинятися або зачинятися. Вони повинні бути легкими в керуванні з будь-якого місця.

7.45. Ковпаки захищених крісел повинні бути сконструйовані так, щоб не обмежувати поле зору пасажирів у закритому чи відкритому положенні.

7.46. Захисна поперечка повинна зачинятися незалежно від ковпака. Відчинення захисної поперечки автоматично має призводити до відкривання ковпака. Відкривання ковпака на лінії не повинно разом з ним відчиняти захисну поперечку.

7.47. Статична дотична сила на ручці для переміщення ковпака не повинна перевищувати 100 Н.

Ковпаки не повинні спонтанно відкриватися або закриватися і бути легкими для керування з будь-якого місця крісла.

7.48. Кожний ковпак повинен мати табличку, яка інформуватиме пасажира, як діє ковпак у разі автоматичного чи ручного керування ним, а також табличку "Не палити".

7.49. Транспортні засоби мають бути пронумеровані: кабіни, колиски (кошики) - ззовні (спереду та ззаду), а крісла - на передньому та зворотному боці спинки.

8.1. Для закріплення затискачами транспортних засобів на несуче-тягових і тягових канатах мають застосовуватися:

затискачі фіксовані;

затискачі, що відчіплюються.

8.2. Затискачі транспортних засобів мають створювати зусилля опору зсуву F виключно зчепленням (тертям) між затискними губками затискача і канатом. Не допускається передавати зусилля опору зсуву за допомогою вставки.

8.3. Сума зусиль опору зсуву Сума Feфект у затискачах транспортного засобу в найгірших умовах експлуатації має набувати величини, що відповідає принаймні триразовому значенню максимального гравітаційного рушійного зусилля Fт, а також бути не менше допустимої максимальної ваги завантаженого транспортного засобу і не перевищувати останню у понад п’ять разів.

Одночасно в разі оснащення транспортних засобів кількома затискачами зусилля опору зсуву Feфект кожного затискача повинно:

1) відповідати таким умовам:

де

n - кількість затискачів транспортного засобу;

G - власна вага транспортного засобу з усім його приладдям, Н;

Q - корисне навантаження, Н;

2) не перевищувати n-ої частини максимально допустимого зусилля опору зсуву.

8.4. Сума розрахункових зусиль опору зсуву Сума Fтеор у затискачах транспортного засобу не повинна перевищувати 40% від суми руйнівних зусиль причетних канатів. Під час випробувань сума зусиль опору зсуву Сума Feфект усіх затискачів транспортного засобу може досягати 50% від розривного зусилля причетних канатів.

8.5. Для перевірки розрахункового зусилля опору зсуву Fтеор застосовуються такі коефіцієнти тертя між канатом та губками затискача:

беручи до уваги геометрію губок без урахування ефективності механізмів затискача коефіцієнт тертя приймається 0,13;

беручи до уваги ефективність механізмів затискача та геометрію губок коефіцієнт тертя приймається 0,16;

беручи до уваги ефективність механізмів затискача без урахування геометрії губок коефіцієнт тертя приймається 0,18.

8.6. Під час роботи затискачі не повинні відчіплюватися від каната під дією зовнішніх сил. Необхідно, щоб:

зусилля опору відриву було не меншим, ніж допустима максимальна загальна маса транспортного засобу. Це підтверджується результатами випробувань відповідно до вимог пункту 8.17 глави 8 розділу ІІ цих Правил;

була забезпечена сталість потрібного затискного зусилля.

8.7. Кожний затискач повинен мати довговічне марковання - свій ідентифікаційний номер та діаметр каната, для якого він призначений, нанесені на кожній губці методом таврування.

8.8. Губки затискача повинні охоплювати канат таким чином, щоб відстань між двома кінцями губок затискача не перевищувала 0,75 номінального діаметра каната.

8.9. Довжина губок затискача (L1, L2) залежно від номінального діаметра каната d повинна становити не менше 1,5d у фіксованих затискачів і 2d у затискачів, що відчіплюються, і сума двох довжин губок повинна бути не менше 3,5d у фіксованих затискачів і 5d у затискачів, що відчіплюються (додаток 13 до цих Правил).

8.10. Затискачі й уловлювачі каната повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечити проходження затискача, закріпленого на канаті, у канатному вловлювачі, якщо встановлення останнього передбачено проектом. Дотримання цієї вимоги має бути підтверджено шляхом випробування в умовах, аналогічних експлуатаційним.

8.11. Губки мають бути виготовлені зі сталі. Усі краї губок, що перебувають у контакті з канатом, повинні бути закруглені.

8.12. Якщо зусилля затискання затискача створюється двома незалежними пружинами, зменшення зусилля затискання має бути менше нiж 50%, якщо одна з пружин вийшла з ладу.

8.13. Діапазон діаметрів каната, діапазон зусиль опору зсуву, максимальне несуче навантаження та допустиме спрацювання губок затискача мають бути зазначені в настанові щодо експлуатації.

8.14. Складові частини затискача мають бути захищені від корозії.

8.15. Профіль затискача, що використовується з несуче-тяговим канатом, має уможливлювати проходження затискача над роликами. Конструкція обтічників, призначених для полегшення проходження затискача під притискним роликом, має унеможливлювати сходження каната.

Величина моменту затягнення затискача або відстань, на яку потрібно закрутити притискну гайку, щоб затягнути затискач, має бути зазначена в паспорті затискача.

8.16. Два затискачі з кожної партії повинні бути випробувані їх виробником для визначення фактичного запасу зчеплення. Результати випробування повинні бути занесені до паспорта затискача.

8.17. Виробник затискачів (як фіксованих, так і тих, що відчіплюються) транспортних засобів одноканатних або двоканатних доріг має забезпечити їх випробування для визначення дійсного зусилля опору зсуву Fлаб затискача.

Під час випробування до затискача, затисненого на канаті, прикладається направлене вздовж осі каната зусилля, що збільшується до початку зсуву, під час якого реєструються зміни в опорі зсування затискача. Випробування проводяться з урахуванням таких вимог:

незалежно від галузі використання затискача випробування слід проводити на канаті одностороннього звивання, що має оцинковане покриття. Якщо галузь використання затискача визначає декілька номінальних діаметрів обробки губок, відповідних таким самим номінальним діаметрам канатів, випробування повинні проводитися тільки на великому діаметрі;

канат повинен бути підданий розтягу зусиллям, що відповідає 1/6 його розривного зусилля;

затискач має бути закріплений відповідно до умов, визначених його виробником;

обладнання, що використовується для передавання зусилля, має забезпечувати кероване та поступове прикладання навантаження;

обладнання для вимірювання зусилля опору зсуву повинне забезпечувати безперервну постійну реєстрацію прикладеної сили як функції часу;

зусилля розтягу на затискачі має бути прикладене так, щоб результуюче зусилля зсуву збігалося з віссю каната;

зусилля на затискач повинне прикладатися поступово до початку зсуву та підтримуватися, щоб створити мінімальне відносне переміщення 5 мм;

випробування необхідно проводити 10 разів. Загальна довжина зсуву lзаг має бути не менше:

Ці випробування можуть виконуватись послідовно (одне за одним) без відкривання затискача.

Зусилля опору зсуву Fлаб дорівнює середньому з максимальних значень Fмакс, отриманих у 10 випробуваннях.

9.1. Зусилля затискання фіксованого затискача має забезпечуватися пружинною системою.

Зусилля, створюване пружиною, має регулюватися незалежно від зміни діаметра каната d і спрацювання губок.

9.2. Губки мають бути здатні відкриватися до такої міри, щоб було можливо:

установлення їх на канаті без демонтажу пружин;

переміщення їх на канаті без коригування зусилля затискання.

9.3. Максимально допустиме стискання пружини під час експлуатації має бути обмеженим до 80%.

9.4. Якщо діаметр каната коливається від мінус 10% до плюс 6% у порівнянні з його номінальним діаметром, затискач повинен мати додатковий хід губки не менше 1 мм до замикання.

9.5. Зусилля затискання губок не повинне зменшуватися більше ніж на 25% у разі зменшення номінального діаметра каната більше ніж на 10%.

9.6. Затискач не повинен бути розташований на вузлі (замку) зчалки.

9.7. Якщо зусилля затискання передається пружинними шайбами, вихід з ладу однієї з них не повинен призвести до зменшення зусилля затискання більше ніж на 15%.

9.8. Якщо інше не зазначено в настанові щодо експлуатації канатної дороги, фіксовані затискачі одноканатних доріг з рівномірно розташованими транспортними засобами мають бути переміщені після роботи в годинах t, не більше значення, визначеного за формулою

де

L - довжина канатної дороги, м;

V - швидкість канатної дороги, м/с;

К - коефіцієнт, що дорівнює 0,8 для каната одностороннього звивання і 0,5 для каната хрестового звивання.

Кожен затискач має бути переміщений у бік, протилежний руху каната на відстань, рівну його загальній довжині (у тому числі загострені кінці) плюс два діаметри каната.

Інтервал часу між двома переміщеннями затискача не повинен перевищувати шести місяців.

10.1. Конструкція затискача має бути придатною для виявлення під час перевірки механізму несправності кріплення затискача на канаті. Пристрої на станції мають забезпечити зупинку транспортного засобу, якщо виявлено дефект відчеплення затискача під час входження на станцію або дефект причеплення під час виходу з неї. Ефективність цього пристрою має бути перевірена шляхом випробувань, проведених на канатній дорозі.

10.2. Зусилля затискання губок не повинне зменшуватися більше ніж на 25%, якщо діаметр каната змінюється на ±10% від номінального діаметра.

10.3. Розкриття (просвіт) губок (найкоротша відстань між двома губками у відкритому положенні) має забезпечувати причеплення затискача без контакту з канатом для збільшеного на 10% діаметра каната від номінального.

10.4. Розкриття (просвіт) губок має забезпечувати причеплення затискача без контакту з канатом на ділянці зчалки.

10.5. Пружини повинні мати межу витривалості принаймні 500000 циклів навантаження (відкривання та закривання). Максимальне стиснення пружини під час експлуатації має бути обмежене до 80% від їх межі стиснення. Будь-яке збільшення стиснення має бути обґрунтованим.

10.6. Затискач має бути здатним затиснути канат діаметром 1,1d+1 мм і канат діаметром 0,9d-1 мм (d - номінальний діаметр каната в мм).

10.7. Причеплення та відчеплення повинні контролюватися однаково для руху вперед і назад. Мають бути виконані такі вимоги:

перш ніж здійснити причеплення, геометричне розташування каната і стискальних губок повинно контролюватися для виявлення будь-яких відхилень, які можуть призвести до дефекту причеплення;

якщо причеплення було здійснене, розташування стискальних губок на канаті має перевірятися з метою виявлення будь-яких дефектів причеплення;

перш ніж здійснити відчеплення, розташування каната має перевірятися з метою виявлення будь-якого положення каната, що може загрожувати входженню в пристрій причеплення-відчеплення;

відчеплення затискачів має контролюватися для виявлення неповного або неправильного розчеплення затискача на канаті.

10.8. Граничні значення відхилень, що мають приводити в дію запобіжні пристрої, повинні бути вказані в кожному конкретному випадку в настанові щодо експлуатації.

10.9. Надійність зчеплення затискача має бути перевірена шляхом випробувань, що включають ряд циклів відкривання-закривання (причеплення-відчеплення), еквівалентних не менше 250000 входжень на станцію.

10.10. Для двоканатних доріг радіус кінця затискача, виміряний у нижній частині паза, має бути не менше 10 діаметрів каната.

11. Привід і гальма

11.1. Канатна дорога має бути оснащена головним і зворотним приводами. Необхідність резервного приводу на додаток до головного та зворотного має бути визначена на основі експлуатаційних вимог до канатної дороги.

11.2. Головний привід має забезпечувати плавний запуск і рух в обох напрямках незалежно від навантаження та безперервну роботу у найбільш несприятливих умовах навантаження з максимально допустимою швидкістю.

11.3. Швидкість головного приводу повинна плавно регулюватися в усьому діапазоні між мінімальним і максимальним допустимими значеннями.

11.4. Відхилення від установленої швидкості не повинно перевищувати ±5%.

11.5. Зворотний привід має бути розрахований на час роботи, не менший триразової тривалості максимально необхідного часу для повернення всіх транспортних засобів зі швидкістю руху не менше 0,5 м/с.