Про затвердження Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України

У дужках наведені межі поширення вогню для вертикальних і похилих ділянок конструкцій.

Скорочення "н. н." означає, що показник вогнестійкості будівельних конструкцій та межі поширення вогню не унормовується.

До числа протипожежних перешкод належать протипожежні стіни, перегородки, перекриття, зони, тамбури-шлюзи, двері, вікна, люки, клапани.

1.1. Виробничі будівлі і приміщення категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки "В" площею 270 кв.м і більше.

1.2. Склади мастильних, лакофарбових матеріалів - площею від 100 до 500 кв.м.

1.3. Приміщення для фарбувальних робіт - площею від 100 до 500 кв.м із застосуванням на виробництві ЛЗР і ГР.

1.4. Приміщення для обробки деревини - площею від 100 до 500 кв.м.

1.5. Цехи - відділення для приготування фарб, протиральних сумішей, клеїв на основі ЛЗР і ГР, незалежно від площі.

1.6. Склади балонів з горючими газами та з киснем - площею 100 кв.м і більше.

1.7. Приміщення для зберігання, технічного обслуговування і поточного ремонту автомобілів - площею від 200 до 7000 кв.м.

1.8. Складські приміщення для горючих матеріалів і негорючих у горючій упаковці - площею від 100 кв.м до 1500 кв.м.

1.9. Приміщення для заправки, випробування і здачі автомобілів після ремонту - площею 500 кв.м і більше.

1.10. Приміщення для шиномонтажних і шиноремонтних робіт, внутрішньоцехових складів шин - площею від 100 до 750 кв.м.

1.11. Приміщення площею від 100 до 1500 кв.м для розбирання і складання складальних одиниць автомобілів.

1.12. Адміністративні будівлі, приміщення їдалень, побутові, склади, підвали та ін.

2.1. Складські приміщення для зберігання мастильних і лакофарбових матеріалів - площею 500 кв.м і більше.

2.2. Складські приміщення для зберігання горючих матеріалів, розташовані в підвальних приміщеннях - поверхах - площею 700 кв.м і більше.

2.3. Складські приміщення для зберігання:

1) горючих матеріалів - площею 1000 кв.м і більше;

2) негорючих матеріалів у горючій упаковці - площею 1500 кв.м і більше;

3) горючих матеріалів або негорючих у горючій упаковці, розміщених у підвальних поверхах - площею 700 кв.м і більше.

2.4. Автотранспортні гаражі на 20 і більше автомашин.

2.5. Приміщення для приготування фарб, на основі ЛЗР і ГР - незалежно від площі.

2.6. Фарбувальні камери.

2.7. Приміщення, де проводяться операції, пов'язані з застосуванням ЛЗР і ГР - площею 500 кв.м і більше:

1) промивання деталей і вузлів, тари з-під лаків і фарб;

2) ремонту і випробування паливної апаратури;

3) заправки, випробування і видачі автомобілів після ремонту.

2.8. Склади автошин - площею понад 750 кв.м.

2.9. Склади зберігання ГР на стелажах заввишки понад 5,5 м.

2.10. Приміщення ЕОМ.

2.11. Деревообробні цехи.

2.12. Дільниці зберігання деталей з використанням ЛЗР.

2.13. Приміщення площею 500 кв.м і більше.

2.14. Приміщення площею від 100 до 1500 кв.м і більше для розбирання та складання автомобілів.

2.15. Приміщення для шиномонтажних та шиноремонтних робіт.

1. Усі виробничі, складські, допоміжні та адміністративні будівлі й споруди, окремі приміщення й технологічні установки мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння. До числа первинних засобів пожежогасіння належать: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

2. Для визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння слід ураховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також розміри площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок.

На підприємствах рекомендується застосовувати такі вогнегасники:

1) пінні (повітряно-пінні - ОВП-5 і ОВП-10 та хімічний повітряно-пінний - ОХВП-10) - для гасіння різних речовин, легкозаймистих рідин, матеріалів, за винятком лужних і лужноземельних металів і сплавів на їх основі (алюміній, органічні), бо при цьому може посилитись горіння, що супроводитиметься вибухом. Пінні вогнегасники не можна застосовувати також при гасінні електрообладнання, яке перебуває під напругою;

2) водні вогнегасники (РЛО-М), призначені для гасіння невеликих вогнищ (осередків) пожеж;

3) вуглекислотні (переносні ОВ-2, ОВ-5, ОСУ-5 і пересувні ОВ-25, ОВ-80, ОВ-400) - для гасіння невеликих вогнищ пожежі різних речовин і матеріалів, за винятком матеріалів, які горять (тліють) без доступу повітря, (кіноплівки), а також для гасіння електроустановок під напругою до 1000 В;

4) хладонові (ОХ-3, ОБХ-3, ОХ-7, ОС-8М) - для гасіння невеликих вогнищ пожежі різних речовин, тліючих матеріалів (бавовни, текстилю, ізоляційних матеріалів та ін.), а також електроустановок під напругою не більш як 380 В. Вони не придатні для гасіння речовин, які можуть горіти (тліти) без доступу повітря, а також лужних і лужноземельних металів на їх основі. Вогнегасники використовують у опалюваних і неопалюваних складських приміщеннях, навантажених і спеціалізованих автомобілях для перевезення горючих та мастильних матеріалів, на автозаправних пунктах;

5) порошкові (ОП-2, ОП-5, ОП-10, ОП-50, ОП-100 та інші) - для гасіння легкозаймистих і горючих рідин, лужних і лужноземельних металів, твердих речовин і електроустановок під напругою не вище 1000 В;

6) комбіновані (ОК-100, ОК-500) - для гасіння складних вогнищ пожеж. Вони складаються з двох ємкостей: одна з розчином піноутворювача, друга з вогнегасним порошком.

3. Належну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для етажерок відкритих установок.

Якщо в одному приміщенні перебувають декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не розмежованих протипожежними стінами, усі ці приміщення забезпечують вогнегасниками, пожежогасним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами, які належать до найбільш небезпечного виробництва.

4. Покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубошерсті полотна і повсть повинні мати розмір не менш як 1 м х 1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2,0 м х 1,5 м, 2 м х 2 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів "A", "B", "D", (E).

5. Бочки з водою встановлюють у виробничих, складських та інших приміщеннях (спорудах) у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території об'єктів. Їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 кв.м захищуваної площі.

6. Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 повинні мати місткість не менше 0,2 куб.м і бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше 0,008 куб.м.

7. Пожежні щити (стенди) встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу до 5000 кв.м.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на ньому, слід включати: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 м х 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.

8. Ящики для піску повинні мати місткість 0,5; 1,0 або 3,0 куб.м та бути укомплектованими совковою лопатою.

Місткості для піску, що є елементом конструкції пожежного стенда, повинні бути місткістю не менше 0,1 куб.м. Конструкція ящика (місткості) повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати потрапляння опадів.

9. Склади лісу, тари та волокнистих матеріалів слід забезпечувати збільшеною кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння, виходячи з місцевих умов.

10. Будівлі та споруди, які споруджують та реконструйовуються, мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння з розрахунку:

1) на 200 кв.м площі підлоги - один вогнегасник (якщо площа поверху менша за 200 кв.м - два вогнегасники) на поверх, бочка з водою, ящик з піском;

2) на кожні 20 м довжини риштування (на поверхах) - один вогнегасник (але не менше двох на поверсі), а на кожні 100 м довжини риштування - бочка з водою;

3) на 200 кв.м площі покриття з горючим утеплювачем або горючими покрівлями - один вогнегасник, бочка з водою, ящик з піском;

4) у місці встановлення теплогенераторів, калориферів - два вогнегасники та ящик з піском на кожний агрегат.

11. У вищезазначених місцях слід застосовувати вогнегасники - пінні чи водяні - місткістю 10 л або порошкові - місткістю не менше 5 л. Місткість бочок з водою та ящиків з піском, а також їх укомплектованість інвентарем (відрами, лопатами) має відповідати вимогам пунктів 6 та 8 цього додатка.

На території будівництва в місцях розташування тимчасових будівель, складів, майстерень встановлюються пожежні щити (стенди) та бочки з водою.

11.1. Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасників здійснюється згідно з пунктами 13 та 14 цього додатка, залежно від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі горючих речовин та матеріалів у захищуваному приміщенні або на об'єкті (стандарт ISO 3941-77):

1) клас A - пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжуються тлінням (деревина, текстиль, папір);

2) клас B - пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються;

3) клас C - пожежі газів;

4) клас D - пожежі металів та їх сплавів;

5) клас (E) - (додатковий клас, прийнятий в цих Правилах) - для позначення пожеж, які пов'язані з горінням електроустановок.

Крім перерахованих параметрів, береться до уваги також категорія приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

11.2. Вибір типу вогнегасника (пересувний чи переносний) обумовлений розмірами можливих осередків пожеж; у разі збільшених їх розмірів рекомендується використовувати пересувні вогнегасники, вказані в пункті 14 цього додатка.

Для гасіння великих площ горіння, коли застосування ручних та пересувних вогнегасників є недостатнім, на об'єкті слід передбачити додатково ефективні засоби пожежогасіння.

Приблизні норми первинних засобів пожежогасіння для різних приміщень, споруд і установок наведені в пункті 12 цього додатка.

11.3. Рекомендації з оснащення приміщень переносними вогнегасниками наведені в пункті 13 цього додатка.

11.4. Окремі пожежонебезпечні виробничі установки (фарбувальні камери, випробні стенди, установки для миття і знежирювання деталей, сушильні камери та ін.) обладнуються не менш як двома вогнегасниками кожна або однією стаціонарною установкою пожежогасіння.

11.5. Кожне виробниче або іншого призначення приміщення рекомендується забезпечувати пінними вогнегасниками тільки одного виду.

11.6. У місцях наявності великої кількості легкозаймистих і горючих рідин, легкогорючих матеріалів (каучук, гума та ін.) доцільно встановлювати вогнегасники ОВПУ-250.

11.7. Приміщення, обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежогасіння, забезпечуються первинними засобами пожежогасіння з розрахунку 50% від розрахункової кількості.

11.8. У місцях зосередження коштовної апаратури і обладнання кількість засобів пожежогасіння може бути збільшена.

11.9. Комплектування технологічного обладнання вогнегасниками здійснюється згідно з вимогами технічних умов (паспортів) на це обладнання. Комплектування імпортного обладнання вогнегасниками здійснюється за умовами договору на його поставку.

11.10. Вогнегасники, відправлені з підприємства на перезарядження, замінюються відповідною кількістю заряджених вогнегасників.

12. Приблизні норми первинних засобів пожежогасіння

Потрібну кількість первинних засобів пожежогасіння для підприємств можна уточнювати з місцевими органами Держпожнагляду в міру випуску нових засобів пожежогасіння, а також в міру змін правил та рекомендацій щодо їх використання, затверджених УДПО МВС України.

Якщо ємність порошкового вогнегасника 10 л, то їх потрібна кількість зменшується вдвоє.

Порошкові вогнегасники з зарядом порошка "Пірант-А", "Пірант-АН" та "П-2АП" можна застосовувати для гасіння пожеж класів A, B, C, (E).

Потрібно враховувати, що максимальна вогнегасна спроможність одного вогнегасника становить, залежно від класу пожежі:

десятилітрового пінного: A - 4,78 кв.м; B - 0,65-1,1 кв.м;

п'ятилітрового вуглекислотного: A - 0,9 кв.м; B - 0,41 кв.м;

п'ятилітрового порошкового: A - 7,59-12,25 кв.м; B - 1,37-2,8 кв.м.

Знаком "-" позначено, що комплектація засобами не нормується.

13. Рекомендації щодо оснащення приміщень переносними вогнегасниками

Максимальна площа можливих осередків пожеж класів A і B у приміщеннях, в яких передбачається використання вогнегасників, не повинна перевищувати вогнегасної здатності застосованих вогнегасників.

Для гасіння осередків пожеж різних класів порошкові вогнегасники повинні мати відповідні заряди: для класу A - порошок ABC (E), для класів B, C і (E) - BC (E) або ABC (E) і класів D-D.

Знаком "++" позначені рекомендовані для оснащення об'єктів вогнегасники.

Знаком "+" - вогнегасники, застосування яких припустиме при відсутності рекомендованих і при відповідному обгрунтуванні.

Знаком "-" - вогнегасники, якими не можна оснащувати ці об'єкти.

14. Рекомендації щодо оснащення приміщень пересувними вогнегасниками

Максимальні площі можливих осередків пожеж класів A та B у приміщеннях, в яких передбачається використання вогнегасників, не повинні перевищувати вогнегасної спроможності використовуваних пересувних вогнегасників.

Для гасіння осередків пожеж різних класів порошкові та комбіновані вогнегасники повинні мати відповідні заряди: для класу A - порошок ABC (E); для класів B, C та (E) - BC (E) або ABC (E) та для класу D-D.

Знаком "++" позначені рекомендовані для оснащення об'єктів вогнегасники.

Знаком "+" - вогнегасники, застосування яких допускається при відсутності рекомендованих і при відповідному обгрунтуванні.

Знаком "-" - вогнегасники, якими не можна оснащувати ці об'єкти.