9) курити біля автомобіля на відстані не менш як 50 метрів.
9.3. Вимоги пожежної безпеки при експлуатації газобалонних дорожніх транспортних засобів
9.3.1. З метою виключення проникнення газу в кабіну і кузов, а також в атмосферу, газову апаратуру, трубопроводи, вентилі та арматуру слід своєчасно в установлені строки перевірити на герметичність.
Балони, встановлені на газобалонні автомобілі, повинні бути пофарбовані в червоний колір, мати нанесені на них паспортні дані відповідно до "Правил безпеки систем газопостачання України" та напис білою фарбою: "Пропан - бутан" або "Метан".
9.3.2. Перед включенням запалювання для запуску двигуна або включенням освітлювальних приладів після стоянки, ремонтом чи регулюванням приладів електрообладнання, слід провітрити підкапотний простір, впевнитись у відсутності газу і в герметичності газової системи.
На стоянку в закрите приміщення дозволяється ставити газобалонні автомобілі тільки з герметичною газовою системою живлення, наперед відпрацювавши газ з магістрального газопроводу і після закриття витратних вентилів.
9.3.3. В разі неможливості усунення витоку газу з балонів через вентиль, запобіжний клапан чи з'єднання, газобалонний дорожній транспортний засіб слід евакуювати у безпечне місце (далі від людей та джерел вогню), де випустити газ у спеціальну ємкість або атмосферу.
9.3.4. Для підігрівання двигунів дорожніх транспортних засобів, системи живлення, усунення намерзлого льоду і пробок - застосовувати тільки гаряче повітря, гарячу воду або пару.
9.3.5. Для запобігання пожежі на газобалонному дорожньому транспортному засобі забороняється:
1) експлуатувати автомобілі із несправною газовою апаратурою і при наявності витоку газу з-за нещільного з'єднання;
2) залишати автомобіль на тривалу стоянку з відкритими вентилями;
3) заправляти балони стисненим або скрапленим газом при двигуні, який працює;
4) залишати автомобіль поблизу місць з відкритим вогнем або підносити до автомобіля відкритий вогонь для освітлення, паяння тощо;
5) ставити автомобіль, в газовій апаратурі якого є витікання газу, в приміщення і поруч з іншими автомобілями на відкритій стоянці, а також поблизу джерел вогню і місць перебування людей;
6) проводити будь-який ремонт, заміну апаратури або основних агрегатів автомобіля при наявності газу в системі живлення;
7) ремонтувати і регулювати апаратуру на двигуні, який працює (крім регулювання холостого ходу);
8) заправляти балони стисненим або скрапленим газом при двигуні, який працює.
9.4. Вимоги пожежної безпеки при зберіганні дорожніх транспортних засобів
9.4.1. Дорожні транспортні засоби у приміщеннях, під навісами або на спеціальних площадках слід розставляти відповідно до вимог будівельних норм і норм технологічного проектування транспортних підприємств.
У приміщенні або під навісами відстань між боковими бортами машин і стіною (колоною) повинна бути не меншою як 0,8 м.
9.4.2. Для приміщень і площадок, де зберігаються понад 25 одиниць транспорту, слід розробляти спеціальний план розстановки транспортних засобів із зазначенням черговості та порядку евакуації в разі виникнення пожежі.
Цей план має передбачати чергування персоналу в нічний час, вихідні і святкові (неробочі) дні, а також порядок зберігання ключів запалювання, щоб черговий міг скористатися ними в разі потреби евакуації транспорту.
9.4.3. Місця зберігання транспорту слід забезпечити буксирними тросами і штангами з розрахунку не менш як один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.
9.4.4. Над приміщенням, де розташовані гаражі, неприпустиме розташування приміщень з масовим перебуванням людей.
Приміщення для обслуговування автомобілів (за винятком приміщень для миття і прибирання) слід відокремлювати протипожежними стінами (перегородками) від приміщень для зберігання автомобілів.
9.4.5. В підвальних, підземних гаражах-стоянках забороняється стоянка газобалонних автомобілів, а також автомобілів для перевезення фекальних рідин, сміття, отруйних і пально-мастильних матеріалів.
9.4.6. Автомобілі, які перевозять ГЗР і ГР, слід зберігати в одноповерхових приміщеннях II ступеня вогнестійкості, ізольованих від інших приміщень стінами 2-го типу.
9.4.7. Автомобілі, які перевозять нафтопродукти, зберігаються як у приміщеннях, так і на відкритих майданчиках, групами з загальною місткістю ємкостей для перевезення означених матеріалів не більше 600 куб.м, але не більше 50 автомобілів. Відстань між групами автомобілів, які перевозять нафтопродукти, а також між майданчиками для зберігання інших автомобілів повинна бути не меншою за 12 м.
9.4.8. Газобалонні автомобілі можуть зберігатись в багатоповерхових будинках I та II ступенів вогнестійкості з кількістю поверхів не більше семи.
Розміщення в таких будинках автомобілів, які працюють на стислому природному газі (далі - СПГ), повинно здійснюватися на верхніх поверхах, вище від автомобілів, які працюють на рідкому паливі або зрідженому нафтовому газі (далі - ЗНГ), а тих, які працюють на ЗНГ на нижніх поверхах - нижче автомобілів, які працюють на рідкому паливі і СПГ.
9.4.9. Обладнання (пристосування) для підігріву газобалонних автомобілів на майданчиках для їх відкритого зберігання повинно виключати можливість нагрівання газових балонів.
9.4.10. На майданчиках і в приміщеннях для зберігання автомобілів з двигунами, які працюють на ЗНГ, не допускається наявність підземних (підпільних) споруд (місць зливу газу) - наявність підвалів, калориферних камер, для відкритих стоянок автомобілів - наявність канав, тунелів, колодязів.
9.4.11. Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР і ГР, потрібно розміщувати в приміщеннях одноповерхових будівель, ізольованих від інших приміщень протипожежними стінами 2-го типу, або на спеціально відведених для цього відкритих площадках.
9.4.12. Дорожні транспортні засоби, які працюють на СПГ та ЗНГ, дозволяється ставити на стоянку тільки зі справною газовою апаратурою та обладнанням. Перед постановкою такого автомобіля на стоянку слід закрити витратний вентиль, відпрацювати газ із системи живлення (до повної зупинки двигуна), після чого перекрити магістральний вентиль, включити подачу бензину і провести заїзд.
9.4.13. Після постановки газобалонного автомобіля на відкриту стоянку слід, не виключаючи двигун, перекрити витратний вентиль і відпрацювати увесь газ із системи, перекрити магістральний вентиль, після чого вимкнути запалювання і відключити "масу".
9.4.14. При виявленні витікання газу із балонів на газобалонному автомобілі, який поставлений на стоянку, його слід відбуксирувати на пост зливу (випуску) газу.
9.4.15. При зберіганні автомобілів на відкритих площадках, що працюють на стиснутому природному газі, підігрів газових комунікацій дозволяється робити тільки за допомогою гарячої води, пари або гарячого повітря.
9.4.16. У приміщеннях, під навісами та на відкритих площадках (просто неба), де зберігається транспорт, не допускається:
1) встановлювати дорожні транспортні засоби в кількості, що перевищує норму, порушувати план їх розстановки, зменшувати відстань між ними, а також від них до конструктивних елементів будівель (споруд);
2) захаращувати виїзні ворота і проїзди;
3) проводити будь-які ремонтні роботи;
4) тримати дорожні транспортні засоби з відкритими горловинами паливних баків, а також при наявності витікання пального і масла;
5) заправляти дорожні транспортні засоби пальним і зливати з них паливо (ці роботи слід виконувати на заправному пункті);
6) зберігати тару з-під пального, а також пальне і мастила, за винятком палива в баках і газу в балонах, змонтованих на автомобілях;
7) підзаряджати акумулятори безпосередньо на дорожніх транспортних засобах;
8) підігрівати двигуни, трубопроводи відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами та ін.), користуватись відкритими джерелами вогню для освітлення;
9) встановлювати на загальних стоянках дорожні транспортні засоби для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;
10) залишати у дорожніх транспортних засобах промаслені обтиральні матеріали і спецодяг після закінчення роботи;
11) залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;
12) ставити на зберігання транспорт з несправною електропроводкою та з включеним вимикачем "маси" (де такий є), з несправною пневматичною гальмовою системою.
9.5. Вимоги пожежної безпеки при заправленні дорожніх транспортних засобів на автозаправних пунктах
9.5.1. Автозаправні пункти (далі - АЗП) поділяються на стаціонарні, пересувні (далі - ПАЗП) і контейнерні (далі - КАЗП). Відповідальність за пожежну безпеку АЗП покладається на їхніх керівників.
9.5.2. До роботи на АЗП допускаються тільки особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та мають про це відповідні посвідчення.
9.5.3. Протипожежні розриви від АЗП до прилеглих будівель, споруд, відкритих площадок, лісових масивів, а також між будівлями та обладнанням на території станцій, мають відповідати вимогам будівельних норм.
Під'їзди не можна захаращувати, зимою їх потрібно очищати від снігу і льоду.
9.5.4. Територія АЗП має бути спланована так, щоб унеможливлювати потрапляння розлитих нафтопродуктів (у тому числі при аварії) за її межі.
Автомобільна техніка, яка чекає черги для заправки, повинна бути при в'їзді на територію АЗП, поза зоною розташування паливних резервуарів і колонок.
9.5.5. Забороняється - як у будинку АЗП, так і на відстані менш як 20 м від її території - курити, проводити ремонтні та інші роботи, зв'язані з застосуванням відкритого вогню.
9.5.6. На АЗП слід вивісити на видних місцях плакати з переліком обов'язків водія при заправці автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки.
9.5.7. Місця заправки та зливання нафтопродуктів мають бути освітлені вночі. АЗП, як правило, повинні бути оснащені телефонним та гучномовним зв'язком.
9.5.8. Зливати нафтопродукти у підземні резервуари слід закритим способом (через шланг).
Перед зливанням нафтопродукту з автоцистерни в ємкість слід заміряти рівень нафтопродукту в цій ємкості. Процес зливання повинні контролювати працівник АЗП і водій автоцистерни.
9.5.9. Під час зливання гнучкий заземлювальний провідник автоцистерни має бути постійно приєднаний до корпусу автоцистерни і мати на кінці пристрій для приєднання до заземлювального пристрою (струбцину, спеціальний наконечник і т.ін.). Кожна цистерна автопоїзда повинна бути заземлена окремо до повного зливу з неї нафтопродуктів.
9.5.10. Кожне технічне обслуговування, ремонт, перевірку роздавальних колонок слід фіксувати в журналі обліку ремонту обладнання.
9.5.11. Кришки оглядових та приймальних колодязів можна відкривати тільки для вимірювання та відбору проб, при зливних операціях і проведенні профілактичних заходів.
9.5.12. У вибухонебезпечних зонах на АЗП треба мати набір інструменту із металу, який не утворює іскор.
9.5.13. При заправленні на АЗП слід додержуватися таких правил:
1) мотоцикли і моторолери (при їх наявності) слід подавати до бензоколонок з вимкненими двигунами, пуск і зупинку яких треба здійснювати на відстані не менш як 15 м від колонок;
2) автомобілі - подавати до бензоколонок своїм ходом з вимкненням в подальшому двигунів до початку процесу заправки;
3) нафтопродукти слід відпускати безпосередньо в бензобаки. Якщо автомобілі направляються у далекий рейс, то дозволяється відпускати бензин (інші нафтопродукти) і в металеві бочки або каністри зі щільними пробками;
4) облиті нафтопродуктами частини автомобілів до пуску двигунів водії повинні витерти насухо;
5) випадково пролиті на землю нафтопродукти слід засипати піском, а цей пісок і промаслені обтиральні матеріали - зібрати в металеві ящики зі щільними кришками;
6) відстань між автомобілем, який заправляють, і тим, що за ним у черзі на заправку, повинна становити не менш як 3 м;
7) відстань між автомобілями, які стоять у черзі на заправлення, - не менш як 1 м, при цьому для кожного дорожнього транспортного засобу має бути забезпечена можливість маневрування та виїзду з території АЗП.
9.5.14. На АЗП забороняється:
1) заправлення транспортних засобів з двигунами, які в цей час працюють;
2) проїзд транспорту територією АЗП з порушенням дорожньої розмітки;
3) робота в одязі та взутті, облитих бензином;
4) заправлення транспортних засобів (крім легкових автомобілів), у яких перебувають пасажири;
5) заправлення автомобілів, навантажених небезпечними вантажами (вибухові речовини, СПГ і ЗНГ, ЛЗР і ГР та ін.);
6) в'їзд на територію АЗП і заправлення тракторів, не обладнаних іскрогасниками;
7) під'єднання заземлювальних провідників до пофарбованих і забруднених частин автоцистерни;
8) використання як заземлювачів трубопроводів з ЛЗР, ГР та горючими газами, а також інших трубопроводів;
9) експлуатація вибухозахисного електрообладнання зі знятими деталями оболонки, у тому числі кріпильними, передбаченими конструкцією.
9.5.15. На кожній АЗП слід мати інструкцію про заходи пожежної безпеки для заправника.
9.5.16. Перед початком відпуску нафтопродуктів на пересувних автозаправних пунктах (далі - ПАЗП) водій-заправник повинен:
1) забезпечити надійне гальмування автомобіля і причепа на площадці;
2) надійно заземлити ПАЗП (вертикальний заземлювач при встановленні забивають у землю на глибину 0,5 - 0,6 м);
3) підготувати до застосування первинні засоби пожежогасіння;
4) надійно зафіксувати дверцята ящиків паливороздавальних агрегатів, відкриваючи їх;
5) перевірити герметичність трубопроводів і паливороздавальних агрегатів, при потребі - негайно усунути виниклі несправності.
9.5.17. Використання ПАЗП дозволяється тільки за прямим призначенням.
9.5.18. Контейнерні АЗП застосовуються на підприємствах двох типів:
1) АБП - автозаправний блок-пункт;
2) КАЗП - контейнерний автозаправний пункт, що складається з контейнера зберігання палива і контейнера керування (операторної).
9.5.19. Кожен контейнерний АЗП повинен проходити випробування для підтвердження відповідності вимогам технічних умов не рідше 1 разу на 3 роки, про що треба складати акт.
9.5.20. Контейнерні АЗП треба встановлювати на бетонованих площадках, бетонних плитах, у виняткових випадках - на асфальтованих площадках, які уможливлюють швидке прибирання палива при його витіканні.
Площадки, де встановлюються контейнерні АЗП, слід обгороджувати негорючою стінкою, яка перешкоджає розтіканню палива в разі аварії. Висота стінки визначається з такого розрахунку, щоб уміщувався обсяг, рівний обсягу ємкості з паливом.
9.5.21. Перед роботою автозаправних блок-пунктів (далі - АБП) слід:
1) відчинити двері і зафіксувати їх;
2) провітрити приміщення протягом 15 хв.;
3) переконатись у справності електроживлення, заземлення, засобів гасіння пожежі, герметичності трубопроводів і колонки.
9.5.22. Забороняється:
1) зливати паливо з автоцистерни через замірювальний люк;
2) приймати нафтопродукти при нещільностях у з'єднаннях вентилів і трубопроводів, при підтіканні;
3) залишати без нагляду відкритими блок-пункт і контейнер зберігання.
9.5.23. У паспорті (інструкції) КАЗП слід зазначити номер телефону, прізвище та посаду особи, відповідальної за безпечну її експлуатацію.
9.5.24. Усі виробничі приміщення, підсобні ділянки і території АЗП, ПАЗП і КАЗП (АБП) слід забезпечити первинними засобами пожежогасіння.
9.5.25. Під час грози зливання-наливання нафтопродуктів, заправлення автотранспорту на АЗП забороняється. З метою надійного захисту АЗП від прямих ударів блискавки їх слід обладнати справними блискавковідводами (один раз на рік - влітку - при сухому грунті АЗП перевіряються на омічний опір, про що складається акт).
9.6. При заправленні автомобіля стисненим природним газом повинні виконуватись такі вимоги:
1) автомобіль поставити на ручне гальмо, вимкнути запалення і відключити акумуляторну батарею (масу);
2) заправлення проводити тільки тоді, якщо балони пройшли черговий огляд;
3) не приступати до заправлення, якщо нема впевненості в герметичності з'єднань;
4) не від'єднувати шланги, в яких є газ або які перебувають під тиском;
5) не підтягувати гайки в період наповнення балонів;
6) при випадковій розгерметизації наповнювальних шлангів - негайно перекрити вентилі, щоб уникнути зливу газу із балонів автомобіля;
7) не ударяти металевими предметами по апаратурі і газопроводам, які перебувають під тиском;
8) перед запуском двигуна перевірити герметичність газової апаратури і арматури, справність роботи контрольно-вимірювальних приладів;
9) при перебоях в роботі двигуна (коли лунають гучні "вихлопи") його слід негайно зупинити, а автомобіль відкотити на 15 м за допомогою інших водіїв і їхніх транспортних засобів.
9.7. При заправленні автомобіля зрідженим нафтовим газом слід виконувати такі вимоги:
1) слід заздалегідь зупинити двигун, витягнути ключ із замка запалення, відключити "масу";
2) не наповнювати газом балони, які не пройшли чергового огляду і при виявленні порушень герметичності в газопроводах і з'єднаннях;
3) залишати не менш як 10% вільного об'єму балона для виникнення в ньому парової подушки;
4) після завершення заправлення виявлені візуальним оглядом підтікання газу слід негайно усунути;
5) здійснювати перехід з одного виду палива на другий в радіусі менш як 15 м від газонаповнювальної колонки.
9.8. При заправленні газом забороняється:
1) курити і користуватись відкритим вогнем;
2) випускати газ із балонів автомобіля на території заправних пунктів;
3) заправлення при наявності механічних пошкоджень, корозії, змін форми газової апаратури, балонів, а також при несправностях заправних вентилів;
4) виконувати будь-які роботи з ремонту електрообладнання і замінювати стандартні захисники саморобними.
При короткому замиканні в електромережі або несправностях в електрообладнанні заправник повинен негайно вимкнути загальний вимикач і викликати електрослюсаря.
При виникненні пожежі заправник зобов'язаний негайно припинити заправлення автомобілів, вимкнути загальний рубильник, викликати телефоном пожежну охорону і стати до гасіння пожежі наявними засобами.
10. Вимоги пожежної безпеки при технічному обслуговуванні і ремонті дорожніх транспортних засобів
10.1. Загальні вимоги.
10.1.1. Виготовлення і капітальний ремонт дорожніх транспортних засобів, як правило, мають здійснюватись на спеціалізованих заводах.
10.1.2. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів повинно проводитись у спеціально пристосованих майстернях або пристосованих для цієї мети гаражах з негорючих матеріалів, в яких приміщення для зберігання техніки відокремлені від зазначених майстерень відповідно до вимог будівельних норм.
Забороняється технічне обслуговування і ремонт у не пристосованих для цього приміщеннях.
10.1.3. Електрозварювальні і фарбувальні роботи дозволяються тільки у спеціально обладнаних приміщеннях з негорючих матеріалів, забезпечених вогнегасниками і пожежним інвентарем.
10.1.4. Зварювальні пости слід розташовувати у кабінах із негорючих матеріалів площею не менш як 3 кв.м кожна.
10.1.5. Цехи або відділення, де проводиться гаряче обкатування двигунів внутрішнього згоряння, слід розміщувати в окремих приміщеннях, збудованих з негорючих матеріалів.
10.1.6. Автомобільну техніку, що надходить на технічне обслуговування, поточний ремонт тощо, слід очищати ззовні від бруду і, залежно від виду ремонту чи обслуговування вузлів та агрегатів, при необхідності, зливати паливо і мастила, а також знімати газові балони.
10.1.7. Для миття та знежирювання треба застосовувати негорючі сполуки, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові та інші пожежобезпечні установки. Тільки в окремих випадках, коли негорючі суміші не забезпечують потрібної за технологією чистоти обробки, допускається застосування відповідних горючих або легкозаймистих рідин.
Мити та знежирювати легкозаймистими або горючими рідинами треба в окремих приміщеннях або на відокремлених виробничих ділянках і постах, обладнаних ефективними засобами пожежогасіння та шляхами евакуації, при умові суворого додержання потрібних заходів пожежної безпеки.
10.1.8. На постах відкритого шлангового (ручного) і закритого (механізованого) миття джерела освітлення, проводки та силові двигуни повинні бути в герметичному виконанні. Електричне управління агрегатами мийної установки має бути низьковольтним (12 В).
10.1.9. Пости відкритого шлангового (ручного) миття слід розміщувати в зоні, ізольованій від відкритих ліній електропередавання і від обладнання під напругою.
10.1.10. Підлога у приміщеннях та на ділянках, де миють і знежирюють деталі з застосуванням легкозаймистих і горючих рідин, має бути виконана з негорючих матеріалів, які не утворюють іскор при ударі, мати шорстку (рифлену) поверхню.
10.1.11. Миття і знежирювання деталей слід проводити тільки при діючій припливній та витяжній вентиляції, за умови систематичного очищення мийних ванн від бруду.
10.1.12. Мийні ванни з гасом та іншими мийними засобами, передбаченими технологією, після закінчення миття треба закрити кришками. Ванни слід обладнати пристроями аварійного зливання в підземні резервуари, розміщені поза будівлею.
10.1.13. Нейтралізацію деталей двигунів, які працюють на етильованому бензині, дозволяється здійснювати промиванням гасом тільки у спеціально виділених для цієї мети місцях.
10.1.14. Використані горючі та легкозаймисті мийні речовини забороняється зберігати на постах миття. Їх слід тримати у спеціально призначених місцях у щільно закритій тарі.
10.1.15. Не допускається застосування мийних і знежирювальних рідин невідомого складу. Ці матеріали можна використовувати тільки після відповідного аналізу, визначення їх пожежонебезпечних властивостей і розробки заходів для безпечного їх використання.
10.1.16. У місцях миття і знежирювання з допомогою легкозаймистих та горючих рідин є неприпустимим проведення робіт із застосуванням відкритого вогню та іскроутворення (електрозварювання, заточування та ін.).
10.1.17. Забороняється застосовувати бензин для миття деталей, протирання автомобілів та обладнання.
Пролиті горючі та легкозаймисті рідини слід негайно видалити.
10.1.18. Роботи, пов'язанні з миттям і знежирюванням деталей, при використанні ЛЗР і ГР можна виконувати на спеціальних площадках, на відстані не менш як 10 м від виробничих приміщень.
10.1.19. Опалювання виробничих приміщень заводів, майстерень і гаражів повинно бути пароповітряним або центральним водяним. Пічне опалення є неприпустимим.
10.1.20. Забороняється проводити ремонт автомобілів з двигуном, який працює.
10.1.21. При ремонті карбюраторних двигунів вимикається запалювання, дизельних - паливоподача.
10.1.22. Забороняється виконувати виробничі операції на обладнанні з несправностями, які можуть призвести до пожеж, а також при відключенні контрольно-вимірювальних приладів, за якими визначаються задані режими температур, тиску, концентрації горючих газів, пари та інші технічні параметри.
10.1.23. Для зберігання мастильних, лакофарбових, горючих і легкозаймистих матеріалів слід передбачати окремі, спеціально обладнані приміщення.
10.1.24. Використані обтиральні матеріали (промаслене клоччя, ганчір'я та ін.) слід негайно прибирати в металеві ящики з щільними кришками, а по закінченні робочого дня виносити з виробничих приміщень у спеціально відведені місця.
10.1.25. При обслуговуванні та ремонті автомобілів, зв'язаних зі зняттям паливних баків, а також ремонтом паливопроводів, через які може витікати паливо з баків, перед ремонтом баки слід повністю звільнити від палива.
Зливати паливо слід у місцях, в яких унеможливлено його загоряння. Зберігати злите паливо на постах обслуговування і ремонту забороняється.
Зливати відпрацьоване масло треба в металеві бочки або ємкості на окремих площадках.
10.1.26. Перед ремонтом автомобіля-цистерни для перевезення легкозаймистих, горючих, а також вибухонебезпечних вантажів її слід повністю очистити від залишків вантажів, які перевозили, і надійно заземлити.
10.1.27. Робітник, який очищає або ремонтує всередині цистерну чи резервуар з-під легкозаймистих або горючих рідин, повинен застосовувати інструмент, який не дає іскор при ударі.
10.1.28. Газобалонні автомобілі можуть в'їжджати на пости обслуговування і ремонту тільки після переведення їх на роботу на бензині (дизельному паливі).
Переводячи роботу двигуна на бензин, слід перекрити витратні вентилі і повністю відпрацювати газ із системи живлення (до повної зупинки двигуна), після чого перекрити магістральний вентиль і включити подавання бензину.
10.1.29. Перед подаванням газобалонних автомобілів у приміщення для обслуговування та ремонту слід перевірити на спеціальному посту газову систему живлення на герметичність. В'їжджати в приміщення з негерметичною газовою системою живлення забороняється.
10.1.30. Регулювати системи живлення, запалювання, прилади газової системи живлення газобалонних автомобілів, а також ремонтувати та перевіряти газову апаратуру на герметичність дозволяється тільки в добре провітрюваному приміщенні при увімкненій вентиляції або на відкритій площадці.
10.1.31. Перед перевіркою (регулюванням) приладів електрообладнання на газобалонному автомобілі слід щільно закрити всі вентилі, перевірити герметичність газової системи живлення і старанно провітрити підкапотний простір.
10.1.32. При проведенні на газобалонному автомобілі ремонту, зв'язаного з виконанням зварювальних або фарбувальних робіт (включаючи штучне сушіння), газ із балонів треба випустити або злити на посту зливання газу, а балони слід дегазувати інертним газом.
10.1.33. Забороняється підтягувати різьбові з'єднання і знімати з автомобіля деталі газової апаратури та газопроводи під тиском.
При обслуговуванні та ремонті газової апаратури слід бути особливо обережними, не допускати іскроутворення. Ударні навантаження при цих роботах забороняються.
10.1.34. У приміщеннях, призначених для обслуговування та ремонту автомобільної техніки, забороняється:
1) встановлювати автомобілі в кількостях, що перевищують норму, порушувати спосіб розстановки, зменшувати відстань між ними та елементами будівлі;
2) встановлювати автомобільну техніку з відкритими горловинами паливних баків, а також при наявності витікання пального з паливної системи;
3) зберігати легкозаймисті і горючі рідини, відпрацьоване масло, кислоти, фарби та ін.;
4) заправляти автомобільну техніку паливом;
5) зберігати тару з-під легкозаймистих і горючих рідин;
6) захаращувати проходи між стелажами і виходи з приміщень матеріалами, обладнанням, тарою і т.ін.
10.1.35. При газовому зварюванні не допускається потрапляння масла на шланги та пальник.
10.1.36. При електрозварювальних роботах слід заземлювати раму й кузов автомобілів.
10.1.37. Паяти, зварювати ємкості з-під легкозаймистих і горючих рідин (паливні баки, тару, та ін.) слід після їх старанної протипожежної обробки.
10.1.38. Перед зварюванням паливні баки слід промити гарячою водою, пропарити парою, знову промити гарячою водою з каустичною содою або іншими технічними мийними засобами, просушити гарячим повітрям за режимом, згідно із затвердженим технологічним процесом, до повного видалення слідів легкозаймистих і горючих рідин. Зварювати або паяти слід при відкритих горловинах і пробках.
10.1.39. Дозволяється виконувати зварювання, наперед заповнивши ємкість гарячою водою або інертним газом, що безперервно подається (азотом, відпрацьованими газами від карбюраторного двигуна).
Для заповнення ємкості (паливних баків) відпрацьованими газами їх слід подавати шлангом, обладнаним іскрогасником. Шланг приєднують до вихлопної труби автомобіля, що працює на малих частотах обертання колінчастого вала.
Зварювання слід виконувати при безперервному подаванні відпрацьованих газів. Для видалення газу зі зварюваної ємкості можна використовувати: в паливному баку - зливний отвір; у цистерні - газовідвідну трубку.
10.1.40. При ремонті автомобільної техніки потрібно, щоб робоче місце для паяльних робіт було очищене від горючих матеріалів, а горючі конструкції на відстані менше 5 м - надійно захищені металевими екранами від займання.
10.1.41. Паяльні лампи слід тримати цілком справними і не рідше одного разу на місяць перевіряти на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки у спеціальний журнал. Крім того, не рідше одного разу на рік слід проводити контрольні гідравлічні випробування тиском.
10.1.42. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування і припустимого робочого тиску. Лампи забезпечуються пружинними запобіжними клапанами, відрегульованими на заданий тиск, а лампи місткістю три літри і більше - манометрами.
10.1.43. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цього місцях. При заправці не допускати розливання пального і застосування відкритого вогню.
10.1.44. Щоб не допустити викидання полум'я з паяльної лампи, пальне, яке заправляється в неї, має бути очищене від сторонніх домішок і води.
10.1.45. Щоб не допустити вибуху паяльної лампи, забороняється:
1) застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин або суміш бензину з гасом;
2) підвищувати тиск у резервуарі лампи при накачуванні повітря більше допустимого робочого тиску згідно з паспортом;
3) заповнювати лампу гасом більш як на 3/4 об'єму її резервуара;
4) підігрівати пальник рідиною з лампи, накачуваної насосом;
5) відкручувати повітряний гвинт і наливну пробку, коли лампа горить або ще не вихолонула;
6) розбирати і ремонтувати лампу, а також виливати з неї або заправляти її пальним поблизу відкритого вогню чи курити при цьому.
10.1.46. При зварюванні, газорізанні і паянні забороняється ставати до роботи при несправній апаратурі.
10.1.47. Заряджати акумуляторні батареї слід у приміщеннях, ізольованих від інших протипожежними стінками (перешкодами) з входом через тамбур-шлюзи. Виконувати інші роботи в цих приміщеннях забороняється.
10.1.48. Зарядні приміщення слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією в вибухобезпечному виконанні.
10.1.49. Припливно-витяжна вентиляція повинна включатись як перед початком, так і в кінці зарядження. Відключення вентиляції проводиться не раніш як через 1,5 год. після закінчення робіт.
10.1.50. Робота акумуляторного цеху при несправній припливно-витяжній вентиляції є неприпустимою.
10.1.51. В приміщенні зарядки акумуляторних батарей слід передбачити блокування з відключення процесу зарядження, якщо відключається вентиляція.
10.1.52. Для освітлення приміщення зарядки повинні застосовуватись лампи розжарювання в вибухозахисному виконанні.
10.1.53. Електромережа для освітлення повинна виконуватись в захисній кислототривкій чи луготривкій оболонці.
10.1.54. Електродвигуни, випрямлювачі, запобіжники, вимикачі, розетки штепсельні повинні бути встановлені в приміщенні, ізольованому від приміщень зарядки акумуляторних батарей, і заземлені.
10.1.55. Акумуляторні батареї, встановлені для зарядки, з'єднують між собою тісно прилеглими пружинами або затискачами для кислотних акумуляторних батарей чи пласкими наконечниками для лужних акумуляторних батарей, які мають надійний електричний контакт, який виключає можливість іскроутворення. З'єднувати зажими акумуляторних батарей дротом "закручуванням" забороняється.
Підключення та відключення акумуляторних батарей на зарядження проводити тільки при вимкнутому зарядному пристрої.
10.1.56. Контроль за ходом зарядження повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра та ін.). Перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням забороняється.
10.1.57. Зарядження акумуляторних батарей повинне проводитися при відкритих пробках.
Для нагляду за акумуляторними батареями використовуються переносні лампи в вибухозахисному виконанні.
10.1.58. У зарядному приміщенні забороняється:
1) курити і користуватись відкритим вогнем (запаленим сірником, цигаркою і т.ін.);
2) користуватись електронагрівальними приладами;
3) зберігати і заряджати кислотні і лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;
4) перебування сторонніх осіб;
5) користуватись апаратами та інструментами, які можуть дати іскру при ударі;
6) зберігати кислоти і луги в кількостях, що перевищують змінну потребу;
7) залишати спецодяг, сторонні предмети і горючі матеріали;
8) зберігати продукти харчування та вживати їжу.
10.1.59. При ремонті шин роботи з приготування та нанесення гумового клею на склеювані поверхні слід проводити в ізольованому приміщенні з негорючими обгороджувальними конструкціями біля зовнішньої стіни.
10.1.60. У приміщенні, де шини промащуються гумовим клеєм, забороняється вести роботи з вогнем або такі, що дають іскри.
10.1.61. Інструмент для приготування та нанесення клею має бути виконаний з матеріалу, який унеможливлює іскроутворення.
10.1.62. Робочі столи повинні бути обшиті гладкими листами із кольорового металу, заземлені і обладнані місцевими відсмоктувачами.
10.1.63. У виробничих приміщеннях допускається зберігання бензину і клею в кількостях, що не перевищують змінної потреби, і тільки в закритому посуді, відкриваючи його в міру потреби.
10.1.64. Забороняється зберігати бензин, клей та інші легкозаймисті та горючі матеріали поблизу вулканізаційних установок.
10.1.65. Електрообладнання установок та арматура електричних світильників повинні бути у вибухозахищеному виконанні і заземлені.
10.1.66. Приміщення повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією.
10.2. Столярні і теслярські роботи
10.2.1. Деревообробні цехи (дільниці) повинні бути розміщені в приміщеннях із негорючих матеріалів, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією. Деревообробні станки та інше обладнання, які в роботі виділяють пил, пари і гази, повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
10.2.2. Технологічне електрообладнання, прилади опалення слід очищати від деревного пилу, стружок та інших горючих матеріалів не рідше одного разу за зміну.
10.2.3. Робота верстатів при виключених системах вентиляції забороняється.
10.2.4. Пилозбиральні камери і "циклони" повинні бути постійно закриті. Відходи деревини, що збираються в них, слід своєчасно видаляти. Не можна допускати перевантаження "циклонів" і забруднення відходами виробництва території в місцях їх розміщення.
10.2.5. Стружку і тирсу, а також рештки деревини слід прибирати на робочому місці в міру їх накопичення, а також наприкінці зміни.
10.2.6. Відповідно до інструкцій слід суворо дотримуватись строків змащення частин і деталей, які труться. Слід постійно перевіряти їх температуру нагріву і вживати заходів з ліквідування причин перегрівання.
10.2.7. Клей розігрівати тільки за допомогою пари.
10.2.8. В деревообробних цехах (дільницях) забороняється:
1) робота станків при відключеній системі вентиляції;
2) зберігати лісоматеріали в кількості, яка перевищує денну потребу;
3) залишати після закінчення роботи на робочих місцях відходи матеріалів, лаків, фарб тощо, а також станки під напругою.
10.3. Фарбувальні роботи
10.3.1. На кожний фарбувальний цех (відділення, дільницю) слід мати проектну документацію, затверджену в установленому порядку.
10.3.2. Фарбувальні цехи і дільниці при розміщенні у загальних виробничих корпусах слід улаштовувати, як правило, у приміщеннях біля зовнішньої стіни будівлі з віконними прорізами, ізольованими від інших виробничих цехів протипожежними перешкодами. Цехи (відділення, дільниці) повинні бути обладнані верхнім освітленням у вибухобезпечному виконанні та ефективними засобами пожежогасіння і шляхами евакуації.
10.3.3. У багатоповерхових будівлях фарбувальні цехи слід розміщувати на верхньому поверсі.
10.3.4. Розміщення фарбувальних цехів у підвальних або цокольних приміщеннях є неприпустимим.
10.3.5. В окремих випадках, якщо це потрібно за умовами технологічного процесу, при загальній площі фарбувальних камер не більше 200 кв.м або 10% площі приміщення, фарбувальне обладнання дозволяється встановлювати в загальному потоці виробництва, не відгороджуючи його стінами. Такі приміщення слід уважати вибухопожежонебезпечними в радіусі 5 м від відкритих отворів фарбувальних та сушильних камер в усі боки, а середовище поза радіусом понад 5 м умовно вважається нормальним. Вогневі роботи (зварювальні та ін.) з застосуванням відкритого вогню допускається вести не ближче 15 м від відкритих отворів фарбувальних та сушильних камер, при цьому місця зварювання слід обгороджувати захисними екранами.
10.3.6. Відділення сухого очищення поверхонь (дробоструминного, піскоструминного та ін.) слід розміщувати у спеціальних приміщеннях, ізольованих від загального фарбувального цеху.
10.3.7. Фарбування деталей дорожніх транспортних засобів, для яких неможливо передбачити постійні місця фарбування, можна здійснювати на відкритих ділянках (без камер), обладнаних витяжкою через решітки в підлозі (під виробом). При фарбуванні таких виробів робочі місця обгороджуються негорючими перегородками полегшеного типу, що встановлюються на 0,5 м вище виробу.
10.3.8. Відділення, де готується фарба, слід розміщувати в ізольованому приміщенні з неспалимими обгороджувальними конструкціями з межею вогнестійкості не менш як 1,5 годин (додаток 5), обов'язково біля зовнішньої стіни одноповерхової будівлі з віконними прорізами і самостійним виходом назовні. Ведення будь-яких інших робіт у приміщенні фарбоприготувального відділення є неприпустимим.
10.3.9. Внутрішні поверхні стін усіх приміщень, зв'язаних з фарбувальними роботами, треба облицювати плиткою на висоту не менш як 2 м (керамічною та ін.) або вкрити листовим негорючим матеріалом. Верхня частина стін і стеля приміщень можуть бути вкриті клейовими фарбами або вапняною побілкою.
10.3.10. У відділенні хімічної підготовки поверхонь до фарбування підлога має бути виконана з водо- та лугостійких матеріалів (асфальтобетон, керамічні плитки, кислототривкий бетон та ін.) і мати схил для стікання води.
10.3.11. Всі приміщення повинні мати пристрої для природного провітрювання (кватирки, фрамуги), незалежно від справності штучної вентиляції.
10.3.12. Фарбування, миття і знежирювання деталей із застосуванням покриттів на нітрооснові, бензину та інших ЛЗР проводяться в окремих приміщеннях або на відособлених виробничих ділянках, забезпечених ефективними засобами пожежогасіння та шляхами евакуації.
10.3.13. Підлога в приміщеннях, де проводяться підготовчі фарбувальні роботи, має бути виконана з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор при ударах.
10.3.14. Фарбування, промивання та знежирювання деталей слід проводити тільки при діючій загальнообмінній припливній і витяжній вентиляції з місцевими відсмоктувачами від фарбувальних шаф, камер і кабін.
10.3.15. Витяжну вентиляцію фарбувальних шаф, камер і кабін не дозволяється експлуатувати без водяних зрошувачів (гідрофільтрів) та інших ефективних пристроїв для вловлювання частинок горючих лаків і фарб.
10.3.16. Фарбувальне обладнання слід очищати від горючих відкладів у міру потреби, не рідше одного разу на тиждень при працюючій вентиляції.
10.3.17. Щоб полегшити очищення камер від осадів фарб і лаків, стінки треба вкривати тонким шаром тавоту або сумішшю ПС-40. Очищаючи поверхні від відкладів нітрофарб, не можна допускати ударів об металеві конструкції. Щоб уникнути іскроутворення, скребки слід виготовити з кольорового металу.
10.3.18. Для миття і знежирювання виробів і деталей треба застосовувати, як правило, негорючі суміші, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові (якщо такі є) та інші безпечні щодо виникнення пожежі установки.
10.3.19. У фарбувальних цехах та фарбоприготувальних відділеннях не допускаються роботи, пов'язані з іскроутворенням (заточування та ін.).
10.3.20. Лакофарбові матеріали слід постачати на робочі місця в готовому вигляді. Приготування і розбавлення всіх видів лаків і фарб слід виконувати у спеціально виділеному, ізольованому приміщенні або на відкритій площадці.
10.3.21. Пролиті на підлогу лакофарбові матеріали і розчинники слід негайно прибирати з допомогою тирси, води та інших допоміжних матеріалів.
10.3.22. Тара з-під лакофарбових матеріалів має бути постійно закрита і зберігатись на спеціальних площадках віддалік від виробничих приміщень.
10.3.23. Повітроводи вентиляційних систем слід очищати від відкладень горючих матеріалів відповідно до затвердженого графіка. Слід призначити осіб, відповідальних за виконання цієї операції. На витяжних повітроводах треба встановлювати щільні люки для зручності очищення їх внутрішньої поверхні.
10.3.24. Блокування витяжної вентиляції та зрошувальної системи (гідрофільтрів) з подачею повітря на фарборозпилювачі треба постійно тримати у справному робочому стані.
10.3.25. Вибір електрообладнання, світильників і електропроводів у приміщеннях і технологічних установках (при реконструкції або переозброєнні) здійснюється відповідно до вимог ПУЕ і уточнюється в кожному приміщенні на місці технологами спільно з енергетиками.
10.4. Вимоги пожежної безпеки під час підготовки та проведення зварювальних робіт
10.4.1. Місця проведення зварювальних робіт можуть бути:
1) постійними, що організуються у спеціально обладнаних для цього цехах, дільницях або на відкритих площадках;
2) тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в спорудах, а також на території підприємств з метою монтажу конструкцій, ремонту обладнання тощо.
10.4.2. Постійні місця проведення вогневих робіт визначає керівник підприємства (наказами, розпорядженнями, інструкціями). Обгороджувальні конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття, підлога) повинні бути з негорючих матеріалів.
10.4.3. Керівник підприємства (або керівник структурного підрозділу, де проводяться роботи) повинен оформити наряд-допуск (додаток 2) на проведення всіх видів вогневих робіт, у тому числі й на тимчасових місцях, а також перевірити посвідчення у зварювальника.
При наявності на підприємстві добровільної пожежної дружини (ДПД) або команди (ДПК) наряди-допуски треба узгоджувати з нею напередодні проведення робіт із встановленням з боку ДПД відповідного контролю.
10.4.4. Проведення вогневих робіт на постійних і тимчасових місцях припустиме тільки після вжиття заходів, що виключають можливість виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском і лопатою, відром з водою). Вид (тип) і кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце робіт, визначає керівник і вказує в наряді-допуску.
10.4.5. Після закінчення вогневих робіт зварник повинен старанно оглянути місце їх проведення, при наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення пожежі.
Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (дільниці, установки, території будівництва тощо), де проводились роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення вогневих робіт протягом двох годин після їх закінчення. Про приведення його в пожежобезпечний стан виконавець і відповідальна за пожежну безпеку службова особа роблять відповідні помітки в наряді-допуску.
10.4.6. Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих робіт, має бути приведене в пожежобезпечний стан до їх початку (винесені пожежовибухонебезпечні речовини і їх відклади, відключені діючі комунікації, проведене безпечними методами очищення, пропарювання, промивання, забезпечені вентиляція і контроль за повітряним середовищем тощо).
10.4.7. Місце проведення вогневих робіт має бути очищене від горючих речовин і матеріалів у радіусі, вказаному в таблиці.
| Висота точки зварювання над рівнем підлоги або прилеглої території, м | 0-2 | 2 | 3 | 4 | 6 | 8 | 10 | Понад 10 |
| Мінімальний ра- діус зони, м | 5 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
10.4.8. Конструкції приміщень, настили підлоги, оздоблення, а також ізоляцію і частини обладнання, виконані з горючих матеріалів, які перебувають у межах зазначених радіусів, слід захистити від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу, або іншими способами, і при потребі полити водою.
10.4.9. Щоб виключити потрапляння розпечених частинок металу в суміжні приміщення, близько розташоване обладнання, всі оглядові, технологічні та інші люки (отвори) приміщень, де проводяться вогневі роботи, слід закрити негорючими матеріалами.
10.4.10. Двері, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, мають бути зачинені.
10.4.11. Місце для проведення зварювальних і різальних робіт, при проведенні ремонтних робіт в приміщеннях, в конструкції яких використані горючі матеріали, має бути обгородженим суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому висота перегородки повинна становити не менш як 1,8 м, а просвіт між перегородкою і підлогою - не більш як 0,5 м. Щоб не допустити розлітання розжарених частинок, цей просвіт слід обгородити сіткою з негорючого матеріалу з розміром вічок не більш як 1,0 x 1,0 мм.
10.4.12. Приміщення, в яких можливе скупчення парів ЛЗР, ГР та горючих газів, перед проведенням вогневих робіт треба старанно провітрити.
10.4.13. При проведенні вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних приміщеннях слід установити ретельний контроль за станом повітряного середовища шляхом проведення експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів.
10.4.14. При організації постійних місць проведення вогневих робіт більш як на 10 постах (зварювальні, різальні майстерні) слід передбачити централізоване електро- і газопостачання.
10.4.15. У зварювальних цехах при наявності не більш як 10 зварювальних постів дозволяється на кожному пості мати по одному запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони треба або обгородити щитами з негорючих матеріалів, або ж зберігати у спеціальних прибудовах до цеху.
10.4.16. При перервах у роботі, а також у кінці робочої зміни зварювальну апаратуру треба відключати, в тому числі від електромережі, шланги від'єднувати і звільняти від горючих рідин і газів.
Після закінчення робіт всю апаратуру та обладнання треба прибрати у спеціально призначені приміщення (місця).
10.4.17. Не дозволяється:
1) розміщувати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;
2) допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень і не пройшли в установленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічну перевірку знань з одержанням спеціального посвідчення;
3) зварювати, різати свіжопофарбовані конструкції та вироби до повного висихання фарби;
4) допускати дотик електричних проводів до балонів зі стисненими, скрапленими і розчиненими газами;
5) проводити вогневі роботи на елементах конструкцій дорожніх транспортних засобів з вантажем із горючих матеріалів, а також з вантажем, який перебуває під тиском негорючих рідин, газів, парів і повітря, або під електричною напругою;
6) користуватись при вогневих роботах одягом і рукавицями зі слідами масел та жирів, бензину, гасу та інших ГР;