Про затвердження Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України

7) зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі предмети та матеріали.

10.5. Газозварювальні роботи

10.5.1. У місцях установлення ацетиленових генераторів слід вивішувати таблички (плакати) "Вхід стороннім заборонений - вогненебезпечно" та "Не проходити з вогнем".

Пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід установлювати на відкритих площадках. Допускається тимчасова їх робота в добре провітрюваних приміщеннях.

Ацетиленові генератори слід обгороджувати і розміщувати не ближче як за 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих предметів, місць забору повітря компресорами, вентиляторами і на відстані не менш як 5 м - від балонів з киснем і горючими газами.

10.5.2. Закріплювати газопідвідні шланги на приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків і редукторів треба надійно. Для цього слід застосовувати спеціальні хомутики.

Допускається замість хомутиків закріплювати шланги не менш як у двох місцях по довжині ніпеля м'яким відпаленим (в'язальним) дротом.

На ніпелі водяних затворів шланги треба щільно надягати, але не закріплювати.

10.5.3. У приміщеннях ацетиленових установок, де є проміжний склад карбіду кальцію, дозволяється зберігати водночас не більш як 200 кг карбіду кальцію, причому з цієї кількості у відкритому вигляді може бути не більше одного барабана.

10.5.4. Відстань від пальників (по горизонталі) до перепускних рампових (групових) установок повинна бути не меншою як 10 м, а до окремих балонів з киснем і горючими газами - не меншою як 5 м.

10.5.5. До місця зварювальних робіт балони з газами доставляють спеціальними візками, носилками, саньми.

10.5.6. При проведенні газозварювальних та газорізальних робіт забороняється:

1) відігрівати замерзлі (обмерзлі) ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;

2) допускати контакт кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними маслами, а також промасленим одягом і клоччям;

3) переносити балони на плечах і руках;

4) зберігати і транспортувати балони з газами без нагвинчених на їх горловини запобіжних ковпаків;

5) працювати від одного водяного затвора двом зварникам;

6) завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або проштовхувати його у воронку апарата з допомогою залізних прутів і дроту, а також працювати на карбідному пилу;

7) завантажувати карбід кальцію в мокрі завантажувальні корзини або при наявності води в газозбірнику;

8) завантажувати корзини карбідом більш як на половину їх місткості при роботі генераторів "вода на карбід";

9) продувати шланг для горючих газів киснем та кисневий шланг - горючими газами, а також взаємозаміняти шланги при роботі;

10) користуватись шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а при веденні монтажних робіт - 40 м;

11) перекручувати, заломлювати або затискати газовідвідні шланги;

12) переносити генератор при наявності в газозбірнику ацетилену;

13) форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом умисного збільшення тиску газу в них або збільшення одночасного завантаження карбіду кальцію;

14) застосовувати мідний інструмент для розкривання барабанів з карбідом кальцію, а також як припій для паяння ацетиленової апаратури та в інших випадках, коли можливий контакт з ацетиленом.

10.5.7. Після закінчення робіт карбід кальцію в переносному генераторі повинен бути використаний повністю. Вапняковий мул, котрий видаляється з генераторів, слід вивантажувати у пристосовану для цієї мети тару та зливати в мулову яму або спеціальний бункер.

Відкриті мулові ями слід обгороджувати поручнями, а закриті - негорючими перекриттями і обладнувати витяжною вентиляцією та люками для видалення мулу.

Курити і застосовувати джерела вогню в радіусі менш як 10 м від місць зберігання мулу забороняється, інформація про це уміщується на відповідних табличках або заборонних знаках.

10.6. Електрозварювальні роботи

10.6.1. Установка для ручного зварювання повинна мати рубильник або контактор (для підключення джерела зварювального струму до розподільної цехової мережі), покажчик величини зварювального струму і запобіжник у первинному ланцюгу.

Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищаються запобіжниками тільки з боку живильної мережі. Встановлювати запобіжники в ланцюгу зварювального струму не треба.

10.6.2. З'єднування зварювальних проводів слід проводити з допомогою опресовування, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Підключати електропроводи до електродотримача, зварюваного виробу і зварювального апарата з допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтами з шайбами.

Не дозволяється працювати з оголеними, з поганою ізоляцією або незаізольованими в місцях з'єднання зварювальними проводами, а також якщо їх переріз не забезпечує протікання допустимого номінального зварювального струму.

10.6.3. Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, повинні бути надійно ізольовані і в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів.

При проведенні електрозварювальних робіт, зв'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, слід застосовувати механічно міцні шлангові кабелі.

10.6.4. Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин слід розміщувати від трубопроводів кисню на відстані не менш як 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не менш як 1 м.

10.6.5. Як зворотний провідник, що з'єднує зварюваний виріб з джерелом зварювального струму, можуть бути застосовані стальні або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі і сама зварювана конструкція, якщо їх переріз гарантує безпечне за умовами нагріву протікання струму.

З'єднання між собою окремих елементів, використовуваних як зворотний провідник, слід виконувати з допомогою болтів, струбцин і затискачів.

10.6.6. Використання як зворотного провідника внутрішніх залізничних колій, мереж заземлення або занулення, а також металевих конструкцій будівель, комунікацій і технологічного обладнання забороняється.

10.6.7. Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена. Крім заземлення основного електрозварювального обладнання, у зварювальних установках слід безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).

10.6.8. При проведенні електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях зворотний провід від зварювального виробу до джерела струму повинен бути тільки ізольованим, причому за якістю ізоляції він не може поступатись прямому провіднику, приєднуваному до електродотримача.

10.6.9. Конструкція електродотримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійний затиск і швидку зміну електродів, а також виключати можливість короткого замикання його корпуса на зварювану деталь при тимчасових перервах у роботі або при випадковому його падінні на металеві предмети. Держак електродотримача має бути зроблений з негорючого діелектричного і теплоізолювального матеріалу.

10.6.10. Електроди, застосовувані при зварюванні, мають бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.

При змінюванні електродів їх залишки (недогарки) слід складати у спеціальний металевий ящик, встановлюваний біля місця зварювальних робіт.

Перед зварюванням електроди треба просушити при температурі, зазначеній у паспортах на конкретний тип електронного покриття. Покриття електродів повинно бути однорідне, щільне, без здуттів, напливів і тріщин.

10.6.11. Над переносними і пересувними електрозварювальними установками, що використовуються на відкритому повітрі, мають бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.

10.6.12. Температура нагріву окремих частин зварювального агрегата (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного ланцюга та ін.) не повинна перевищувати 75 град.C.

10.6.13. Опір ізоляції струмоведучих частин зварювального ланцюга повинен бути не нижче 0,5 МОм. Ізоляцію треба перевіряти не рідше 1 разу на 3 місяці (при автоматичному зварюванні під шаром флюсу - 1 раз на місяць), вона повинна витримувати напругу 2 кВ протягом 5 хвилин.

10.6.14. Технічне обслуговування і планово-попереджувальний ремонт зварювального обладнання слід проводити відповідно до графіка. Щодня після закінчення роботи - проводити очищення агрегатів і пускової апаратури.

11.1. Матеріальні склади

11.1.1. При зберіганні матеріалів і виробів потрібно враховувати пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання тощо), сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі.

Спільне зберігання в одній секції з автомобільною гумою інших виробів і матеріалів, незалежно від однорідності застосування для їх гасіння вогнегасних речовин, не дозволяється.

11.1.2. На складах слід дотримуватися правил сумісного зберігання матеріальних цінностей (ГОСТ 19433-88, ГОСТ 12.1.004-91).

11.1.3. Електрообладнання на складах встановлюється у вибухобезпечному по займистості виконанні. Загальний електрорубильник повинен розміщуватися поза складськими приміщеннями у спеціальних шафах або нішах.

11.1.4. Горючі конструкції в середині складських приміщень повинні бути оброблені вогнезахисними речовинами.

11.1.5. Використання електроопалювальних приладів допускається тільки у приміщеннях для обслуговувального персоналу (обслуги) складів (побутових приміщень), відділених від складських приміщень протипожежними перегородками та перекриттям.

11.1.6. Матеріали, що зберігаються не на стелажах, слід складати в штабелі. Проти дверних прорізів складу слід залишати проходи шириною, рівною ширині дверей, але не меншою як 1 м.

11.1.7. В складських приміщеннях не дозволяється:

1) зберігати пожежовибухонебезпечні товари (лаки, фарби, розчинники), балони з газом та продукцію в аерозольній упаковці, не вивісивши на зовнішньому боці воріт (дверей) інформаційні картки, що характеризують пожежну небезпеку матеріалів, які зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи щодо ліквідації загорання цих матеріалів;

2) зберігати продукцію на стелажах (навалом) на відстані менше 0,8 м від стін і труб опалення;

3) в'їзд автотранспорту до складських приміщень без іскрогасників.

11.1.8. Наприкінці роботи завідуючий складом (комірник) повинен обійти всі приміщення і, лише впевнившись в їхньому пожежобезпечному стані, вимкнути електронапругу, закрити склад та зробити запис у журналі (додаток 7).

11.2. Склади легкозаймистих і горючих рідин

11.2.1. Норми зберігання нафтопродуктів і протипожежні вимоги до приміщень, призначених для їх зберігання та роздавання, а також до протипожежних розривів регламентуються чинними будівельними нормами.

11.2.2. Обладнання наземних ємкостей для зберігання рідкого палива на території підприємства забороняється.

11.2.3. При огляді резервуарів, відборі проб або замірюванні рівня рідини слід застосовувати пристрої, які унеможливлюють іскроутворення при ударах. Необхідний нагляд за справністю блискавковідводів і заземлювальних пристроїв з перевіркою на омічний опір один раз на рік (улітку, за сухої погоди).

11.2.4. У процесі експлуатації резервуарів необхідний постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнеперешкоджувачів. При температурі повітря вище нуля перевірки слід проводити не рідше одного разу на місяць, а нижче нуля - не рідше двох разів на місяць. У зимовий час дихальні клапани і сітки треба очищати від льоду.

11.2.5. Перед ремонтом (зварюванням) резервуарів усі засувки на сусідніх резервуарах і трубопроводах слід прикрити повстю, просоченою антипіренами (у літній час повсть слід змочити водою). Електро- і газозварювальну апаратуру допускається розміщувати на відстані не ближче 50 м від резервуарів, які експлуатуються.

11.2.6. Роботи з ремонту резервуарів слід проводити тільки після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від нього трубопроводу, відкриття всіх люків, старанного очищення (пропарювання та промивання), відбору з резервуара проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації газів.

11.2.7. При наливанні неприпустимим є переповнення ємкості з нафтопродуктами.

При наливанні і зливанні ЛЗР та ГР персонал, який обслуговує, повинен додержуватися запобіжних заходів під час приєднання шлангів та інших приладів до цистерн з пальним. При наливанні наконечник шланга треба опустити щонайменше 0,2 м до дна цистерни. Категорично забороняється наливати ЛЗР і ГР у резервуари та іншу тару струменем, який вільно падає. Інструмент, застосований під час зливання і наливання, має бути виготовлений з металу, який не дає іскор при ударі.

11.2.8. Для місцевого освітлення під час зливання та наливання слід застосовувати акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.

11.2.9. Зливні та наливні трубопроводи і стояки треба регулярно оглядати, та проводити їх запобіжний ремонт. Виявлену течу у зливно-наливних пристроях слід негайно усунути. При неможливості негайного усунення течі несправна частина зливного пристрою має бути відключена.

11.2.10. ЛЗР і ГР у тарі зберігаються в будівлях (сховищах), під навісами і на відкритих площадках. Зберігати ЛЗР і ГР дозволяється тільки у справній тарі. Укладати бочки у сховища треба обережно, не допускаючи ударів одну об одну, і обов'язково пробками вгору.

Укладати бочки з нафтопродуктами з температурою спалаху парів 28 град.C і нижче припустимо тільки в один ряд, бочки з іншими нафтопродуктами - укладати не більш як у два ряди.

11.2.11. Для розливання ЛЗР і ГР слід мати ізольовану площадку (приміщення), обладнану відповідними пристроями для виконання цих робіт.

Відпускати ЛЗР і ГР дозволяється з допомогою сифона або насоса у спеціальну тару з кришками, які щільно закриваються. Відпускати ЛЗР і ГР у скляні чи поліетиленові посудини забороняється.

11.2.12. На території складів ЛЗР і ГР забороняється:

1) курити;

2) застосовувати відкритий вогонь для освітлення та відігрівання замерзлих або застиглих нафтопродуктів, частин запірної арматури, трубопроводів та ін. Відігрівати їх слід тільки парою, гарячою водою або нагрітим піском.

11.2.13. Перевозити паливо слід в автоцистернах, причіпних цистернах та інших ємкостях, спеціально виготовлених з цією метою.

11.2.14. Зберігати ЛЗР і ГР у тарі слід у будівлях або майданчиках під навісами з негорючих матеріалів.

11.2.15. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих площадках нафтопродуктів з температурою спалаху 45 град.C і нижче.

11.2.16. Будівлі і споруди (за винятком металевих резервуарів) складів для зберігання ЛЗР і ГР повинні мати не нижче II-го ступеня вогнетривкості.

11.2.17. Будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути заввишки не більше трьох поверхів, а ЛЗР - одноповерхові.

11.2.18. Загальна місткість однієї будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1,2 тис.куб.м - для ЛЗР або 6 тис.куб.м - для ГР.

При цьому в одному приміщенні (секції) допускається зберігати не більш як 0,2 тис.куб.м ЛЗР або 1 тис.куб.м ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР і ГР слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією, виконаною відповідно до вимог будівельних норм.

11.2.19. Дверні прорізи у приміщеннях для зберігання ЛЗР і ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менш як 0,15 м, щоб запобігти розливанню рідини у разі аварії. Підлога в цих приміщеннях має бути з негорючих матеріалів, зі схилами для стікання рідини до лотків і трапів.

11.2.20. При зберіганні бочок з ЛЗР і ГР у будівлях слід виконувати такі вимоги:

1) допускається вручну укладати бочки на підлозі не більш як у два яруси;

2) при механізованому укладанні бочок кількість ярусів не повинна перевищувати: п'яти - для ГР, трьох - для ЛЗР;

3) по ширині штабеля або стелажа слід укладати не більш як дві бочки;

4) укладати бочки на кожному ярусі стелажа треба в один ряд по висоті, незалежно від виду нафтопродуктів;

5) проходи для транспортування бочок повинні мати ширину не менш як 1,8 м, а інші (між стелажами або штабелями) - не менш як 1 м.

11.2.21. Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, слід зберігати окремо на спеціально виділених площадках, зі щільно закритими пробками (кришками), укладеними не більш як у чотири яруси і відповідно до вимог, встановлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих площадках.

11.2.22. На складах нафтопродуктів повинен бути запас вогнегасних речовин, у кількостях, потрібних для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі, а також засоби для їх подавання.

11.3. Склади горючих газів (у балонах)

11.3.1. Склади для зберігання балонів з горючими газами (далі - ГГ) мають бути одноповерховими, з покриттями, що легко скидаються, і не мати горищних приміщень.

11.3.2. Балони з ГГ слід зберігати, транспортувати, переносити з місця на місце за наявності захисних ковпаків. Їх можна зберігати у спеціальних приміщеннях або на відкритих площадках, захищених від опадів і сонячного проміння.

11.3.3. Склади для зберігання балонів з ГГ повинні мати примусову вентиляцію, яка постійно працює, що гарантує безпечні концентрації газів.

У цих складах припустиме тільки водяне, парове низького тиску або повітряне опалення.

На дверях (воротах) складів балонів з газами слід вивішувати інформаційні таблички із зазначенням вогнегасної речовини, яку допускається застосовувати в разі пожежі.

11.3.4. Балони з ГГ (водень, ацетилен, пропан, етилен та ін.) треба зберігати окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окислювачами, а також окремо від токсичних газів.

11.3.5. На відстані 10 м навколо місця зберігання балонів з газами не дозволяється зберігати інші речовини, матеріали та предмети.

11.3.6. Балони, в яких виявлено витікання газу, треба негайно забирати зі складу в безпечне місце.

11.3.7. Балони, призначені для зберігання ГГ у стисненому, скрапленому і розчиненому стані, повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, а також Правил безпеки систем газопостачання України.

11.3.8. У складах балонів ГГ не дозволяється зберігати інші речовини, матеріали і речі.

11.3.9. При складуванні не можна допускати ударів балонів один об одного, падіння ковпаків і балонів на підлогу.

11.3.10. Покриття підлоги складу ГГ і рампи повинно бути з негорючих і неіскротвірних матеріалів.

11.3.11. При перекантуванні балонів вручну забороняється братись за вентилі. Торкатись вентилів кисневих балонів і балонів із стисненим повітрям руками, рукавицями та обтиральними матеріалами, забрудненими маслом і жирами, не допускається.

11.3.12. Наповнені ГГ балони, які мають "башмаки", повинні зберігатись у вертикальному положенні. Щоб уберегти їх від падіння, балони слід установлювати у спеціально обладнані гнізда, клітки або обгороджувати бар'єрами.

11.3.13. Балони, що не мають "башмаків", слід зберігати в горизонтальному положенні на дерев'яних рамах або стелажах.

При укладанні в штабелі висота їх не повинна перевищувати 1,5 м; усі вентилі мають бути закритими запобіжними ковпаками і оберненими в один бік.

11.3.14. У складах ГГ повинні бути вивішені інструкції, правила, плакати про те, як поводитись з балонами. Розміщувати балони слід таким чином, щоб був вільний доступ до них для термінової евакуації окремих балонів (або групи їх) у разі виникнення пожежі або в інших аварійних ситуаціях.

11.3.15. Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну небезпечність газів, які зберігаються, порядок евакуації балонів і правила гасіння горючих газів.

11.4. Склади хімічних речовин

11.4.1. Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну небезпеку, правила безпечного зберігання і особливості гасіння хімічних речовин та реактивів.

11.4.2. На складах має бути розроблений план розміщення хімічних речовин із зазначенням їх найбільш характерних властивостей: "Вогненебезпечні", "Отруйні", "Хімічно активні" та ін.

11.4.3. Зберігання хімічних речовин може здійснюватися в закритих сухих приміщеннях у тарі, характер (тип, вид) якої залежить від фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей продукції та кліматичних умов.

11.4.4. Сильнодійні отруйні речовини (СДОР) дозволяється зберігати лише у суворій відповідності з чинними для них спеціальними правилами.

11.4.5. Будівлі складів хімічних речовин мають бути не нижчими II ступеня вогнестійкості. З урахуванням однорідності фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей речовин, що зберігаються, склади слід розбивати на окремі приміщення (відсіки), ізольовані одне від одного протипожежними перегородками 1-го типу.

11.4.6. Сулії з рідкими хімічними речовинами дозволяється зберігати лише обрешетованими дерев'яними планками або у плетених кошиках.

11.4.7. Для вантажно-розвантажувальних робіт слід застосовувати устаткування характер якого залежить від пожежовибухонебезпечності продукції.

11.4.8. Підлога у приміщеннях для зберігання рідких хімічних речовин у тарі повинна мати похили для стікання випадково розлитої рідини до спеціальних приймачів.

У складах, де зберігаються кислоти, повинні бути нейтралізувальні речовини (сода, крейда чи вапно).

11.4.9. Під час зберігання азотної та сірчаної кислот треба вжити заходів з недопущення стикання їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.

Концентровану азотну кислоту не дозволяється розливати у скляні сулії.

11.4.10. Склади, в яких зберігаються карбід і які бурхливо реагують з водою, слід розміщувати в сухих, добре вентильованих одноповерхових приміщеннях з легким дахом. Усередині цих приміщень не повинно бути водяних, парових та каналізаційних труб. Дахи та стіни не повинні пропускати атмосферні опади, приміщення повинні мати захист від потрапляння грунтових вод.

11.4.11. Карбід кальцію повинен зберігатися в сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Рівень підлоги приміщення повинен бути на 0,2 м вище планувальної позначки (рівня) прилеглої території. Забороняється розміщувати склади для зберігання карбіду кальцію в підвальних приміщеннях та низьких місцях, які затоплюються або в інший спосіб потрапляють під дію концентрованої вологи. Барабани з карбідом кальцію зберігаються на складах - як у вертикальному, так і горизонтальному положенні.

11.4.12. Сулії з кислотами можна встановлювати на стелажах не більше ніж у два яруси по висоті або зберігати на підлозі групами кількістю, не більше як 100 шт. по два чи чотири ряди у кожній, розділеними бортиком не менше 0,15 м заввишки.

11.4.13. Не дозволяється:

1) проводити у складах роботи, не пов'язані зі забезпеченням процесу зберігання хімічних речовин;

2) входити до складських приміщень, де зберігаються речовини, що вступають у реакцію з водою, у вогкому (вологому) одязі та взутті;

3) застосовувати для закривання сулій з кислотою пробки з органічних матеріалів (дерева, тканини, соломи тощо).

12.1. На підприємстві при виникненні пожежі дії адміністрації та персоналу слід спрямувати на гарантування безпеки та евакуації людей.

12.2. Кожний працівник, який виявив пожежу, повинен:

1) негайно повідомити про це по телефону пожежну охорону (при цьому слід назвати адресу об'єкта, вказати поверховість будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також назвати своє прізвище, ім'я та по батькові);

2) вжити (по можливості) заходів для евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

3) повідомити про пожежу керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по підприємству або організації;

4) при потребі - викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну і т.ін.).

12.3. Посадова особа підприємства, що прибула на місце пожежі, повинна:

1) перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення), довести до відома власника підприємства про пожежу;

2) в разі загрози для життя людей негайно організувати їх порятунок (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили і засоби;

3) вивести за межі небезпечної зони всіх працівників, не пов'язаних з ліквідацією пожежі;

4) припинити роботи в приміщенні, крім робіт зі вжиття заходів з ліквідації пожежі;

5) при потребі - відключити електроенергію (за винятком систем протипожежного захисту), зупинити транспортери, агрегати, апарати, перекрити сировинні, газові та парові комунікації, зупинити системи вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) і вжити інших заходів, які сприяють недопущенню розвитку пожежі та задимлення в приміщенні;

6) перевірити включення оповіщення людей про пожежу, установок пожежогасіння, протидимового захисту;

7) одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію, у відповідності зі схемою, і захист матеріальних цінностей;

8) забезпечити дотримання вимог безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі;

9) організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, допомогти у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та в установці на водні джерела.

12.4. По прибутті на пожежу пожежних підрозділів слід забезпечити їх безперешкодний доступ на територію підприємства.

12.5. Після прибуття пожежного підрозділу адміністрація та технічний персонал підприємства зобов'язані брати участь у консультуванні керівника гасіння про конструктивні і технологічні особливості підприємства, де виникла пожежа, прилеглих будівель, організувати залучення до вжиття належних заходів, пов'язаних із ліквідацією пожежі та попередженням її розвитку, сил та засобів підприємства.

12.6. Основні причини загоряння на автотранспорті:

1) порушення герметичності комунікацій, несправностей паливної системи і загоряння палива і електропроводки при стиканні з поверхнями, які мають високі робочі температури (вихлопним колектором, глушником та опалювальною установкою);

2) спалахування палива внаслідок потрапляння іскри, яка виникає від ударів стальних деталей пошкодженого кузова автомобіля під час ДТП;

3) спалахування палива від потрапляння іскри розряду статичної електрики;

4) спалахування спалимих конструкційних матеріалів і палива з причин несправності електрообладнання (короткого замикання, незадовільних контактів тощо);

5) спалахування спалимих конструкційних матеріалів і палива від впливу відкритого вогню (зварювальні роботи, розігрів вузлів автомобіля в зимовий період, перевірка наявності палива в паливних баках за допомогою відкритого вогню, паління та ін.).

12.7. При займанні автомобіля водій повинен зупинити автомобіль, з'їхавши на узбіччя, вимкнути запалення, відключити акумулятор від загальної мережі і виконати вимоги Правил дорожнього руху, щодо позначення зупинки дорожнього транспортного засобу, та цих Правил.

12.8. Після зупинки автомобіля водій повинен негайно відкрити всі виходи, забезпечити швидку евакуацію пасажирів і приступити до гасіння пожежі. Висока ефективність гасіння пожежі може бути досягнута, якщо гасіння буде проводитись одночасно з евакуацією пасажирів.

12.9. Гасіння пожежі вогнегасником потрібно починати з пролитого під автомобіль палива, здійснюючи наступне подавання струменя на осередок у ньому. Перед початком гасіння в підкапотному просторі водій повинен відкрити замки капота. Гасіння в підкапотному просторі слід починати одночасно з відкриттям капота, так як інтенсивність горіння та після його відкритті зростає (без гасіння).

12.10. Успіх гасіння автомобіля, що горить, залежить від оперативності дій водія. Водій зобов'язаний пам'ятати, що для всіх вогнегасників, рекомендованих для комплектації автотранспорту, час безперервної роботи вогнегасника становлять не більш як 9-15 с. Замково-пускове обладнання вогнегасника дозволяє, при потребі, припинити подавання вогнегасильного заряду. Це покращує тактику гасіння декількох осередків в різних місцях автомобіля або повторюваних загорань в одному осередку.

12.11. Найбільший ефект досягається при одночасному гасінні (групою людей) із застосуванням декількох вогнегасників, а також якщо одночасно застосовуються підсобні засоби: сніг, пісок, покривало і т.інше.

12.12. Гасити потрібно з навітряної сторони, направляючи струмінь з вогнегасника на поверхню, яка горить, а не на полум'я. При гасінні палива, яке витікає, слід подавати заряд від низу гирла отвору до гори.

12.13. Для водія небезпечно гасити вогонь в забрудненому одязі (промасленому, просоченому парами палива) і з руками, змоченими пальним.

12.14. В разі ДТП, які призвели до пожежі при перевезенні небезпечних вантажів, водій зобов'язаний:

1) за потреби вжити заходів для виклику пожежної допомоги;

2) у відповідності з аварійною карткою - вжити заходів з первинного усунення наслідків аварії;

3) позначити місце ДТП згідно з вимогами Правил дорожнього руху, а також вжити заходів з евакуації дорожнього транспортного засобу за межі дороги, якщо це передбачено умовами безпечних перевезень небезпечних вантажів.

При вимушеній зупинці дорожнього транспортного засобу з-за пошкодження тари або упаковки з небезпечним вантажем, властивості якого становлять небезпеку для інших учасників руху, місце зупинки додатково позначається двома знаками "В'їзд заборонено", які встановлюються з обох напрямків руху на відстані не менше як 100 м від дорожнього транспортного засобу. Про місце вимушеної зупинки, її причини слід сповістити Державтоінспекцію.

12.15. При гасінні пожежі на газобалонному дорожньому транспортному засобі, перш за все, потрібно:

1) перекрити магістральний і балонний вентилі;

2) на двигуні, який працює, збільшити кількість обертів колінчатого вала і швидко відпрацювати газ, який залишився в системі газопроводів, від вентиля в карбюратор - змішувач;

3) гасити пожежу вуглекислотним або порошковим вогнегасником, піском, покривалом, водою, снігом та іншими підручними засобами;

12.16. Для попередження нагріву - балони з газом слід поливати холодною водою.

12.17. Відповідальний за стан і наявність вогнегасника на дорожньому транспортному засобі - його водій, він повинен знати будову вогнегасника, і вміти їм користуватись.

12.18. Водій зобов'язаний при щоденному огляді перевірити наявність на вогнегаснику пломб, відсутність механічних пошкоджень, величину тиску у вогнегаснику за індикатором (в вогнегасниках закачного типу), термін чергового огляду.

12.19. Не допускається до роботи дорожній транспортний засіб, термін чергового опосвідчення вогнегасника якого закінчився і якщо цей вогнегасник має механічні пошкодження, порушення пломби та падіння тиску.

1. Інструкції слід розробляти на підставі цих правил та інших чинних нормативних актів з пожежної безпеки, виходячи зі специфіки пожежної небезпеки будівель, споруд, технологічних процесів, технологічного та виробничого обладнання. Вони повинні встановлювати:

1) порядок та спосіб забезпечення пожежної безпеки;

2) обов'язки і дії працівників у разі виникнення пожежі;

3) порядок оповіщення людей та повідомлення про пожежу пожежної охорони;

4) порядок евакуації людей, матеріальних цінностей;

5) порядок застосування засобів пожежогасіння;

6) порядок взаємодії з підрозділами пожежної охорони;

7) та ін.

Інструкції можуть мати, як додаток, план евакуації людей і матеріальних цінностей.

2. Інструкції про заходи пожежної безпеки (далі - інструкції) поділяються на такі види:

1) загальні інструкції для підприємств, організацій, установ (далі - загальнооб'єктові інструкції);

2) інструкції для окремих цехів, виробничих дільниць, лабораторій, приміщень та ін.;

3) інструкції щодо проведення пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок, обладнання тощо.

3. У загальнооб'єктовій інструкції слід відображати положення з питань пожежної безпеки, у тому числі:

1) порядок утримання території, будівель, приміщень, споруд, протипожежних розривів, під'їздів до будівель, вододжерел;

2) вимоги щодо утримання шляхів евакуації;

3) правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

4) критерії розташування місць зберігання (на території) та дозволену кількість розташування там сировини, напівфабрикатів та готової продукції;

5) місця куріння (якщо допустиме);

6) порядок використання відкритого вогню, проведення вогневих та інших пожежонебезпечних робіт;

7) порядок збирання, зберігання та видалення горючих відходів виробництва;

8) утримання та зберігання спецодягу;

9) основні заходи з забезпечення пожежної безпеки технологічних процесів;

10) вимоги щодо зберігання пожежовибухонебезпечних речовин та матеріалів;

11) правила утримання технічних засобів протипожежного захисту, у тому числі автоматичних установок та первинних засобів пожежогасіння;

12) порядок огляду, приведення в пожежобезпечний стан і закриття приміщень після закінчення роботи;

13) особливості утримання електроустановок, вентиляційного та іншого інженерного обладнання, застосування опалювальних та інших нагрівальних приладів;

14) обов'язки та дії працівників у разі пожежі із зазначенням:

14.1) порядку (системи) оповіщення людей про пожежу та виклику пожежної охорони;

14.2) порядку евакуації людей та матеріальних цінностей;

14.3) правил застосування засобів пожежогасіння та установок пожежної автоматики;

14.4) порядку аварійного вимкнення електрообладнання, вентиляції, зупинення роботи технічного обладнання та ін.

4. В інструкціях для окремих приміщень (дільниць) слід вказувати:

1) категорію приміщення з вибухопожежної та пожежної небезпеки з урахуванням ОНТП 24-86 (для виробничих, складських приміщень, лабораторій тощо);

2) вимоги щодо утримання евакуаційних шляхів та виходів;

3) місця для куріння та вимоги до них;

4) правила утримання приміщень, робочих місць, зберігання та застосування ЛЗР, ГР, пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів;

5) порядок прибирання робочих місць, збирання, зберігання та видалення горючих відходів, промасленого шмаття;

6) утримання та зберігання спецодягу;

7) місця, порядок та норми одночасного зберігання в приміщенні сировини, напівфабрикатів та готової продукції;

8) умови проведення зварювальних та інших вогневих робіт;

9) порядок огляду, вимкнення електроустановок, приведення в пожежобезпечний стан приміщень та робочих місць, закриття приміщень після закінчення роботи;

10) заходи пожежної безпеки при роботі на технологічних установках та апаратах, які мають підвищену пожежну небезпечність;

11) граничні показання контрольно-вимірювальних приладів (манометрів, термометрів та ін.), відхилення від яких можуть викликати пожежу або вибух;

12) обов'язки та дії працівників у разі виникнення пожежі:

12.1) порядок і способи оповіщення людей, виклику пожежної охорони, зупинки технологічного устаткування, вимкнення ліфтів, підйомників, вентиляційних установок, електроспоживачів, застосування засобів пожежогасіння;

12.2) послідовність евакуації людей та матеріальних цінностей з урахуванням дотримання техніки безпеки.

5. Інструкції щодо проведення пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок та обладнання слід розробляти з урахуванням вимог, викладених в розділах 3 - 11 цих Правил.

6. Інструкції повинен затверджувати керівник підприємства або особа, яка виконує його обов'язки.