4.1. Дросельні групи призначені для дотримання заданого тиску газу під колошником і повинні відповідати таким вимогам:
один чи два дросельні клапани кожної дросельної групи повинні працювати в автоматичному режимі підтримання тиску газу під колошником, а решта керуватися дистанційно з приміщення керування доменною піччю;
сальникові ущільнення валів дроселів повинні бути газонепроникними, а також повинна бути можливість заміни ущільнення сальників в робочому режимі;
всі дроселі повинні мати ручні приводи на випадок виходу з ладу електричного приводу;
всі дроселі повинні бути обладнані безконтактними покажчиками їх положення з передачею показників у приміщення керування доменної печі та на пульт керування ГУБТ на ГТРС;
дросельна група повинна мати підведення води для зрошування дроселів;
дросельна група повинна приєднуватися до газопроводів патрубками довжиною до 1000 мм, що виготовлені зі стійких до спрацювання марок сталі. Патрубки повинні бути приєднані до дросельної групи на заводі-виробнику. Товщина стінки патрубка повинна бути не менше ніж 20 мм;
поворотні дроселі та корпус дросельної групи повинні бути виготовлені зі спеціальних стійких до спрацювання марок сталі або з твердих сплавів.
4.2. Для уникнення вібрації дросельної групи та газопроводів, а також для зниження рівня шуму дросельна група повинна бути встановлена на вертикальній ділянці газопроводу та спиратися на нерухому опору. У разі встановлення дросельної групи на горизонтальній ділянці газопроводу останній не повинен мати поворотів на відстані не менше ніж 10 м після дросельної групи. При цьому нерухома опора повинна бути розташована біля дросельної групи та приймати на себе динамічні дії, що виникають під час дроселювання газу, і бути досить жорсткою для зменшення вібрації. Необхідно також вживати заходів щодо зменшення шуму, що генерується дросельною групою.
4.3. Майданчики для обслуговування дросельної групи повинні бути шириною не менше ніж 1,5 м від деталей, що виступають. Розташування майданчиків повинно бути таким, щоб було забезпечено доступ до механізмів.
При горизонтальному розташуванні дросельної групи майданчик повинен мати двоє маршових сходів з рівня землі, виходи з яких повинні бути розташовані з протилежних боків газопроводу, а при вертикальному розташуванні дросельної групи майданчик повинен мати одні маршові сходи.
5. Електрофільтри
5.1. Кут нахилу конічного днища електрофільтра до горизонталі повинен бути не менше ніж 45 град.
5.2. На мокрі електрофільтри поширюються вимоги пункту 3.4 глави 3 розділу X та пунктів 3.6-3.11 глави 3 розділу XI цих Правил. При цьому:
для електрофільтрів зливання води з нижньої конічної частини допустимо здійснювати однією трубою з висотою не менше ніж 5 м для електрофільтрів підвищеного тиску і не менше ніж 3 м для електрофільтрів низького тиску;
поплавковий пристрій можна розміщувати як всередині, так і зовні електрофільтра.
5.3. Для відключення кожного електрофільтра з боку газопроводів напівчистого і чистого газів повинні бути встановлені дискові засувки з висувним шпинделем або засувки поворотні з першим класом щільності та покажчиком положення засувки. У дискових засувках повинен бути пристрій для встановлення листових заглушок з боку електрофільтра.
5.4. Електрофільтри повинні бути обладнані пристроєм, що забезпечує:
автоматичне знімання високої напруги з коронуючих електродів у разі падіння тиску газу нижче ніж 0,5 кПа;
автоблокування, що не дає змоги відчиняти дверці ізоляторних коробок без зняття напруги з агрегатів живлення коронуючих електродів;
автоматичне керування періодичним промиванням електрофільтрів або блокування ввімкнення (вимкнення) напруги, подачі води та газу.
5.5. Корпус і всі частини електрофільтрів, крім струмоведучих, повинні бути заземлені. На люках, через які можливий доступ до струмоведучих частин, повинні бути зроблені попереджувальні написи та передбачені пристрої для заземлення струмоведучих частин на корпус після вимкнення електрофільтрів на ремонт.
6. Труби-розпилювачі та водовідокремлювачі
6.1. На газоочистках, що споруджуються і реконструюються без електрофільтрів, повинні бути встановлені труби-розпилювачі з регулюючим поперечним перерізом горловини, розраховані на забезпечення перепаду тиску газу від 0,018 до 0,025 МПа.
6.2. У трубах-розпилювачах з регулюючим перетином горловини в повністю закритому положенні повинен забезпечуватися зазор між регулюючим органом і стінками труби-розпилювача не менше ніж 10 мм. Електричний привід регулюючих органів повинен дублюватися ручним.
6.3. Зрошування труб-розпилювачів повинно здійснюватися форсунками, які прочищають в робочому режимі. Горловина та регулюючий орган повинні бути виготовлені зі стійких проти спрацювання матеріалів.
6.4. Водовідокремлювачі повинні встановлюватися за трубами-розпилювачами і за дросельною групою, якщо безпосередньо за нею по ходу немає електрофільтрів.
6.5. Кут нахилу конічного днища водовідокремлювача по горизонталі повинен бути не менше ніж 45 град. Для доступу всередину водовідокремлювача і його провітрювання він повинен мати не менше двох люків. У верхній частині водовідокремлювача повинна бути встановлена продувальна свічка. Зливання води з водовідокремлювачів повинно здійснюватися за допомогою гідрозатворів висотою не менше ніж 3 м. У нижній частині конічного днища повинен бути запірний клапан. Для заливання гідрозатвора до водовідокремлювачів повинна бути підведена вода.
6.6. Для газоочисток, що споруджуються і реконструюються, скидання шламової води з водовідокремлювачів труб-розпилювачів повинно проводитися безпосередньо в конічну частину скрубера.
7. Будівля газоочистки
7.1. У будівлі газоочистки повинні бути розташовані: водорозподільний пункт, приміщення КВПіА, службово-допоміжні приміщення та перетворювальна підстанція, якщо установка газоочистки має електрофільтри.
У будівлі газоочистки не може бути розташоване устаткування, яке не належить до неї.
7.2. У будівлях газоочистки розташовувати вікна та головний вхід з боку електрофільтрів і скруберів забороняється. Другий запасний вихід повинен бути з перетворювальної підстанції.
Дозволяється обладнання допоміжного виходу з тамбуром-шлюзом з будівлі газоочистки безпосередньо на майданчику обслуговування електрофільтрів і скруберів.
В існуючих будівлях газоочисток, які мають головний вхід з боку електрофільтрів і скруберів, якщо перенесення дверей неможливе, повинен бути обладнаний тамбур-шлюз з дверима, які щільно зачиняються.
7.3. У водорозподільному пункті повинні бути розташовані водяні колектори, відводи води до апаратів газоочистки, а також засувки і вся необхідна апаратура. Живлення водою апаратів газоочистки повинно здійснюватися від двох паралельних колекторів, з'єднаних між собою перемичкою із засувкою. До кожного скрубера повинно бути підведено не менше двох самостійних відводів, приєднаних до обох колекторів. Проходи у водорозподільному пункті повинні бути шириною не менше ніж 1 м від частин арматури і обладнання, що виступають. Засувки на підводах води для періодичного промивання електрофільтрів повинні бути електрифіковані та зблоковані з пристроєм для знімання напруги і з керуванням дроселями на газовідводах.
У водорозподільних пунктах газоочисток, що споруджуються, повинні бути передбачені вантажопідіймальні засоби.
7.4. При підземному вводі водоводів у водорозподільний пункт тунель для відводів повинен бути відокремлений від приміщення водорозподільного пункту газонепроникною стінкою з надійним ущільненням просвітів між футлярами і трубами водоводів.
7.5. Будівля газоочистки повинна мати примусову припливно-витяжну вентиляцію. Припливна вентиляція повинна здійснюватися від централізованої припливної системи доменної печі. Під час обладнання індивідуальної вентиляції будівлі газоочистки забір повітря повинен проводитися з району, віддаленого від місця можливого виділення газу не менш ніж на 50 м.
7.6. Будівля газоочистки повинна мати вентиляцію, що забезпечує трикратний обмін повітря за одну годину. Перевищення припливу над витяжкою для будівлі газоочистки повинно бути не менше ніж 20%.
8. Транспортування та освітлення стічних вод
8.1. Усі колектори, що будуються, для відведення стічних вод від газоочисток доменного газу до відстійників повинні бути самопливними, наземними або надземними. Обладнання підземних тунелів для транспортування стічних вод забороняється. Існуючі тунелі повинні бути ліквідовані.
Самопливні колектори повинні бути залізобетонними або металевими з перекриттям, що знімається. Самопливні колектори, що будуються, повинні мати уклон не менше ніж 0,008. Допускається зменшення уклону, але не менше ніж 0,005. Повороти колектора повинні бути плавними за мінімальної їх кількості.
При перетинанні наземних самопливних колекторів з підземними комунікаціями останні повинні бути розміщені в футлярах, що виходять на 2 м в обидва боки від стінок колектора і мають ущільнення на кінцях.
Надземні самопливні колектори повинні мати стаціонарну ходову площадку по всій їх довжині.
8.2. На самопливних колекторах повинні обладнуватися свічки:
на території газоочистки біля зливних труб гідрозатворів апаратів - діаметром не менше ніж 300 мм, висотою не менше ніж 4 м від рівня верхніх робочих майданчиків відповідних апаратів;
за межами території газоочистки через кожні 50 м. При цьому при наземному прокладанні - діаметром не менше ніж 200 мм і висотою не менше ніж 10 м, при надземному прокладанні колектора свічки повинні бути виведені на висоту 4 м від рівня ходової площадки, але не менше ніж 10 м від рівня землі;
при перетині наземних колекторів з автодорогами і залізничними коліями з обох боків від них на відстані 5 м - діаметром не менше ніж 200 мм і висотою не менше ніж 10 м.
8.3. Напірні колектори освітлених вод повинні мати люки на всіх поворотах і через кожні 20-25 м на прямих ділянках.
8.4. Відстань від відстійників для освітлення стічних вод до інших будівель і споруд, не пов'язаних з обслуговуванням оборотного циклу водопостачання газоочистки, повинно прийматися згідно зі СНиП II-89-80.
Навколо відстійників і ходових площадок повинні бути обладнані огорожі. Для запобігання поширенню туману в зимовий період на проїжджі та пішохідні дороги відстійники повинні бути огороджені на висоту не менше ніж 6 м.
8.5. Зважаючи на наявність ціанідів у стічних водах газоочисних споруд під час виплавки спеціальних марок чавуну, відстань від відстійників і градирень до будівель, що не належать до оборотного циклу, для підприємств, що будуються, повинна бути не менше ніж 30 м. Крім того, повинні бути споруджені установки для нейтралізації токсичних речовин і коагуляції суспензії.
8.6. Насосні станції, що споруджуються для зворотної води газоочисток, і шламові насосні повинні бути автоматизовані. Приміщення насосних повинні мати природну та штучну вентиляцію.
8.7. Транспортування шламу після відстійників необхідно виконувати по трубопроводах, конструкція яких повинна забезпечувати можливість промивання їх водою, очищення кулями тощо.
Під час прокладання шламопроводів у тунелях повинна бути передбачена штучна вентиляція тунелів.
8.8. Не допускається розміщувати будь-які споруди над самопливними колекторами і шламовими каналами, а також на відстані 10 м - від самопливних колекторів і 5 м - від шламових каналів після відстійників.
XII. Установки для охолодження і очищення феросплавного газу від пилу
1. Загальні вимоги
1.1. Усі вимоги цього розділу стосуються установок, що використовують воду для очищення технологічних газів, які утворюються під час роботи закритих склепіннями феросплавних електропечей, і газового тракту від місця приєднання до газозбірного пристрою на склепіннях електропечей до напірного колектора газовідсмоктувальної станції включно. При цьому газовий тракт від газовідбираючого пристрою на склепінні електропечі, що вміщує газоочистку, до газодувок газовідсмоктувальної станції працює під розрідженням.
1.2. Режим тиску в підсклепінному просторі під час роботи печі на газоочистку повинен бути встановлений технологічною інструкцією залежно від виду сплаву, що виплавляється в електропечі.
1.3. Газ, що отримують під час нормальної роботи закритих феросплавних електропечей на виході з печі, повинен містити кисню за обсягом не більше ніж 2% та водню до 12%, за винятком випадків роботи печі під час виплавлення марганцевих та хромистих сплавів, коли вміст водню у газі допускається до 15%.
У разі збільшення вмісту кисню в газі напірного колектора газовідсмоктувальної станції до 1,5% за обсягом повинен подаватися світлозвуковий сигнал, а у разі збільшення вмісту кисню до 2% відвід газу від електропечі повинен бути негайно припинений.
1.4. Температура поверхонь обладнання електропечей та апаратів газоочистки повинна відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99 та ДСТУ EN 563-2001 "Безпечність машин. Температура поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь".
2. Газоочистка
2.1. Кожна електропіч, що проектується, повинна мати індивідуальну газоочистку з робочою і резервною лініями.
2.2. Апарати газоочистки повинні бути розташовані поблизу електропечі для скорочення довжини похилого зрошувального газопроводу забрудненого газу між газозбірним пристроєм на склепінні печі та газоочисткою.
2.3. Апарати газоочистки повинні бути розташовані так, щоб до них був забезпечений доступ з усіх боків шириною не менше ніж 1,2 м.
2.4. На початку газового тракту, по якому газ від склепіння електропечі відводиться в газоочистку, повинно бути встановлено пристрій для вимикання, передбачено встановлення заглушки і подача в газопровід пари або інертного газу.
Газопровід від газозабірного пристрою на склепінні електропечі до газоочистки повинен прокладатися з уклоном не менше ніж 0,1 і мати підводи води для зрошування газу та змивання пилу.
У разі влаштування на похилому газопроводі люків, призначених для його очищення в робочому режимі, вони повинні бути обладнані паровою завісою, що запобігає підсмоктуванню повітря або виділенню газу з газопроводу.
2.5. Як вимикальний пристрій на відводі забрудненого газу від склепіння печі до газоочистки або до свічки забрудненого газу допускається застосовувати гідравлічний затвор.
2.6. Вода до кожного апарата газоочистки повинна подаватися окремим трубопроводом від загального колектора, призначеного для подачі води до кожного блока газоочистки.
Напірний колектор освітлюваної води системи водопостачання повинен бути прокладений усередині будівлі, в якій розташовано газоочистку. У нижніх місцях водопроводів газоочистки повинні бути встановлені штуцери із запірною арматурою для їх випорожнення в зимовий час у разі зупинки газоочистки. Зливання води з водопроводів повинно проводитися з розривом струменя під наглядом відповідального працівника.
2.7. Газоочистка повинна бути обладнана підводами пари або інертного газу, розташованими так, щоб забезпечувалось ефективне продування усього об'єму газового тракту в мінімальний строк. При цьому підвід пари або інертного газу до газоочистки повинен виконуватися окремим трубопроводом, до якого забороняється підключати інші споживачі.
Трубопровід для підведення пари або інертного газу до газоочистки в місці підключення до цехового колектора повинен мати електричну засувку, що закривається автоматично при падінні тиску пари в паропроводі нижче ніж 0,1 МПа з подачею сигналу на щит КВПіА газоочистки.
За наявності спеціальних загальноцехових колекторів пари електрозасувка може встановлюватися на початку колектора на вводі в цех.
У разі тривалої зупинки одного з блоків газоочистки відповідна продувальна лінія трубопроводу до неї повинна відключатися із встановленням заглушки.
Паропроводи повинні мати уклон в напрямку парового колектора, з якого повинен бути передбачений відвід конденсату.
Ввід пари в апарати газоочистки допускається виконувати стаціонарними (такими, що не знімаються) трубопроводами.
2.8. Спуск стічних вод з апаратів газоочистки повинен здійснюватися тільки через водяні затвори в шламопроводи каналізації зворотного циклу газоочисток. Висота водяного затвора апаратів газоочистки повинна дорівнювати розрахованому розрідженню плюс 500 мм.
Водяний затвор повинен бути виконаний у вигляді зливної труби, підведеної збоку до нижньої частини бака, заповненого водою. Бак повинен сполучатися з атмосферою через свічку без вимикальної арматури. Свічка повинна бути встановлена відповідно до вимог пункту 5.17 розділу V цих Правил.
Крім основної (центральної) зливної труби, для відведення води з апарата газоочистки повинна бути передбачена інша (резервна) труба, виведена з більш високого рівня апарата.
2.9. Під час встановлення апаратів і шламових баків газоочистки поблизу печі нижче робочої площадки колошника повинні бути вогнетривкі захисні стінки для запобігання потраплянню розплавленого металу на обладнання газоочисток.
2.10. Усі зварні шви апаратів газоочистки і газопроводів феросплавного газу, призначених для роботи під розрідженням під час спорудження, повинні підлягати фізичним методам контролю. Фланці повинні мати обробку поверхні з проточкою.
3. Газовідсмоктувальні станції
3.1. ГВС, що споруджуються, повинні бути двоповерховими з розташуванням на другому поверсі газовидувачів, а на першому - конденсатовідвідників.
3.2. ГВС повинні бути розташовані в окремих будівлях або в прибудовах до будівлі цехів, які обслуговуються цими ГВС.
Газові колектори ГВС, що підводять та відводять газ, повинні бути розташовані зовні будівлі на висоті, що забезпечує можливість надземної установки конденсатовідвідників.
3.3. Відключення газодувок, встановлених у машинному залі ГВС, від газових колекторів повинно виконуватися електричними засувками. Крім того, повинні бути передбачені пристрої для установки заглушок.
3.4. Для відключення газодувок від напірного колектора чистого газу ГВС на газопроводі, що подає газ від газодувок у колектор, перед засувкою в напрямку течії газу повинен бути встановлений швидкодіючий відсікаючий клапан.
3.5. Газодувки повинні встановлюватися на самостійних фундаментах, не з'єднаних з конструкціями будівлі ГВС.
Встановлення газодувок на перекритті дозволяється при потужності двигуна не більше ніж 150 кВт і влаштуванні віброоснов, що унеможливлюють передачу динамічних навантажень на будівлю.
3.6. Газовидувачі, які встановлюються на ГВС, повинні відповідати умовам їх роботи на феросплавному газі та технічним умовам на їх постачання, погодженим із заводом-виробником.
Для запобігання потраплянню газу в приміщення ГВС від газодувок необхідно дотримуватися вимог пункту 1.8 глави 1 розділу X цих Правил.
3.7. Технологічна схема ГВС повинна забезпечувати випуск некондиційного газу через індивідуальну випускну свічку, що обладнана пристроєм для його спалювання.
Відведення газу на пускову свічку повинно здійснюватися з нагнітаючого газопроводу після швидкодіючого відсічного клапана за газодувкою. У місці врізування на пусковій свічці повинна встановлюватися електрична засувка.
Устя пускової свічки повинно бути виведено на висоту, що визначається робочим проектом.
3.8. Кожна газодувка, що встановлена на ГВС з прилеглими до неї газопроводами, повинна бути обладнана індивідуальним конденсатовідводом. Не дозволяється об'єднувати конденсатовідвідники для двох газодувок і більше.
Конденсатовідвідник, встановлений на всмоктувальному боці, повинен відповідати вимогам пункту 2.8 глави 2 розділу XII цих Правил, а на напірному боці - пунктів 3.3-3.9 глави 3 розділу VI цих Правил.
Зливання води після конденсатовідвідників у каналізацію повинно здійснюватися через U-подібний гідрозатвор.
3.9. Електропостачання двигунів газовидувачів, що встановлені на ГВС, повинно здійснюватися за I категорією.
Пуск та зупинка газодувок повинні проводитися дистанційно з приміщення КВПіА ГВС або з цехового центрального диспетчерського пункту газоочисток і з місцевого щита кожної газодувки.
XIII. Газоскидні пристрої
13.1. Для випуску в атмосферу і спалювання періодичних надлишків доменного, коксового, конверторного і феросплавного газів повинні бути встановлені спеціальні ГСП.
Не дозволяється будувати нові ГСП, які не передбачають спалювання надлишків газу.
13.2. Гази, які подають до ГСП, повинні бути очищені від пилу не менше ніж до концентрації, обумовленої технічними умовами. Існуючі ГСП для коксового газу (парафлями), не розраховані на його спалювання, повинні бути замінені пристроями, що забезпечують спалювання коксового газу.
13.3. ГСП повинні будуватися одночасно з першими в цеху доменною або феросплавною печами і першою коксовою батареєю.
13.4. Робота ГСП повинна бути повністю автоматизована. ГСП повинні автоматично вмикатися у разі підвищення тиску газу у газопроводах понад заданий рівень і бути обладнані пальниками з постійно діючим запальником або запальним пристроєм, що автоматично вмикається.
Незалежно від наявності постійно діючого або автоматичного запальника повинно бути, як резерв, передбачено ручне дистанційне підпалювання газу.
ГСП повинні автоматично відключатися у разі падіння тиску газу до заданої величини.
13.5. ГСП горючих газів повинні знаходитися на відстані не менше ніж 30 м по горизонталі від сусідніх споруд і їх обслуговуючих майданчиків. Якщо ця вимога не виконується, то устя газоскидного пристрою повинно бути виведено на висоту, що перевищує сусідні будинки, споруди і обслуговуючі майданчики не менше ніж на 15 м. Відстань від ГСП горючих газів до складів вибухопожежонебезпечних продуктів повинна бути не менше ніж 75 м.
13.6. Устя ГСП, що споруджуються, повинні бути на висоті не менше ніж 50 м для коксового і феросплавного газів і не менше ніж 60 м для інших горючих газів.
13.7. Газові пальники, розташовані в усті ГСП, повинні забезпечувати повне згоряння газу в атмосфері.
13.8. ГСП повинні бути обладнані засобами сигналізації, контролю та дистанційного керування з диспетчерського пункту газового господарства або іншого чергового приміщення, в якому розташовані щити керування і є чергові працівники.
Сигнал про роботу газових пальників і запалювальних пристроїв ГСП доменного, феросплавного і коксового газів повинен, крім того, передаватися до центрального диспетчерського пункту газового господарства.
13.9. До ГСП, крім ГСП доменного газу, повинна бути передбачена подача пари або інертного газу в трубопроводи після газоскидних клапанів перед пальниками для продування при будь-якому вмиканні та вимиканні клапана.
Клапан повинен бути зблокованим з електрифікованим вентилем трубопроводу інертного газу або пари.
13.10. Газоскидні клапани та майданчики їх обслуговування повинні бути розміщені нижче устя ГСП на 10 м. Над майданчиком обслуговування повинен бути встановлений теплозахисний екран. Усі конструкції вище екрана, в тому числі стояки, пальники, сходи, повинні бути виготовлені з жаротривких сталей.
13.11. При висоті свічки понад 60 м, крім маршового сходу, повинен бути споруджений вантажопасажирський ліфт.
Повинні бути передбачені засоби механізації ремонтних робіт. Підіймання вантажів на майданчик обслуговування газоскидних клапанів за відсутності на ГСП ліфта повинно здійснюватися шляхом встановлення стаціонарного вантажопідіймального механізму.
13.12. ГСП повинні бути обладнані захистом від блискавки згідно з ДСТУ Б В.2.5-38:2008, а також денним маркуванням і світловим огородженням.
13.13. Приміщення ГСП доменного, коксового і феросплавного газів повинні мати прямий телефонний зв'язок з диспетчерським пунктом газового господарства, а майданчики біля газоскидних клапанів - з приміщенням ГСП.
13.14. Електроприймачі ГСП повинні належати до І категорії надійності електропостачання.
XIV. Газозмішувальні станції
14.1. ГЗС повинні бути автоматизовані та експлуатуватися без постійно обслуговуючих працівників.
14.2. На підвідних газопроводах газозмішувальної станції повинні бути встановлені електрифіковані засувки з дистанційним і місцевим керуванням.
14.3. ГЗС повітронагрівальних апаратів доменних печей повинні бути індивідуальними для кожної печі та знаходитися у підпорядкуванні доменного цеху.
14.4. ГЗС для групи цехів повинні бути у підпорядкуванні газового цеху. Контроль, сигналізація і керування повинні бути зосереджені на диспетчерському пункті газового господарства підприємства.
14.5. При змішуванні природного газу з доменним на ГЗС повітронагрівальних апаратів доменних печей на підводі до ГЗС природного газу повинні встановлюватися послідовно дві електрифіковані засувки із свічкою між ними, засувка якої повинна мати електропривод.
У разі якщо зниження витрати доменного газу, що надходить до змішувальної установки, нижче ніж 30% від номінальної витрати, повинно здійснюватися автоматичне відключення подачі природного газу закриттям двох зазначених засувок і відкриттям свічки між ними.
На мнемонічній схемі в приміщенні керування доменною піччю повинні позначатися крайні положення засувок. Крім того, повинен подаватися звуковий сигнал про відключення газопроводу природного газу. Існуючі ГЗС повітронагрівальних апаратів, які не мають зазначеної автоматики відключення природного газу, підлягають відповідній реконструкції. На ГЗС змішаного доменного і коксового газів, що будуються, повинно передбачатися аналогічне відключення на газопроводі коксового газу. Існуючі ГЗС на змішаному доменному і коксовому газах можна допускати до роботи без реконструкції.
XV. Контрольно-вимірювальні прилади
15.1. Контрольно-вимірювальні прилади повинні бути розташовані в місцях, зручних для спостереження, обслуговування і захисту їх від можливих пошкоджень.
Для заміни приладів повинні бути передбачені вимикальні пристрої.
15.2. У приміщеннях категорії А як первинні прилади повинні застосовуватися вибухобезпечні датчики витрати і тиску пальних газів.
Для приміщень категорії А за відсутності вибухобезпечних датчиків горючих газів допустимо застосування зазначених датчиків загального призначення за умови розміщення їх зовні будинку цеху в зачинених шафах, що обігріваються. Шафи у верхній частині повинні мати свічку, а в нижній частині - отвір для вентиляції. Датчики можна розташовувати відкрито, поблизу місць відбору імпульсів, у шафах і в спеціальних приміщеннях датчиків відповідно до вимог пунктів 15.4 та 15.6 розділу XV цих Правил. У пожежонебезпечних приміщеннях повинні встановлюватися датчики зі ступенем захисту оболонки 1Р 44 або 1Р 54 згідно з НПАОП 40.1-1.21-98.
У приміщеннях категорій Г і Д допустимо застосовувати електричні датчики загального призначення.
15.3. На диспетчерських (операторських) постах керування і в щитових приміщеннях повинні встановлюватися тільки засоби відображення інформації та відеодисплеї, друкувальні пристрої, мнемонічні панно, другорядні прилади, сигнальна апаратура.
Параметри складу повітря, мікроклімату та освітлення в цих приміщеннях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88, ДСН 3.3.6.042-99 та ДБН В.2.5-28-2006.
Не дозволяється встановлювати датчики тиску, якісного складу газів і введення імпульсних трубних проводок горючих газів у ці приміщення незалежно від тиску газу.
15.4. Дозволяється введення імпульсних трубних проводок горючих газів у вбудовані приміщення цехів категорій Г і Д з установкою в них датчиків загального призначення або газоаналізаторів, якщо вбудоване приміщення має сполучення з цехом відкритими отворами, розташованими в верхній і нижній частинах вбудованого приміщення. При цьому площа отвору в верхній частині повинна бути не менше ніж 15%, а в нижній - не менше ніж 10% площі вбудованого приміщення.
15.5. Закриті вбудовані приміщення в існуючих будинках цехів категорій Г і Д, якщо в них введено імпульсні трубні проводки горючих газів, а улаштування отворів для сполучення з цехом згідно з вимогами пунктів 3.1-3.9 глави 3 розділу XVIII цих Правил неможливе, повинні бути обладнані вентиляцією, яка забезпечує шестикратний обмін повітря за одну годину при токсичних газах і трикратний при нетоксичних газах з виведенням вентиляційних викидів за межі цеху.
15.6. Категорії приміщень прибудов до будівель цехів (наглухо відділених від них) для розміщення датчиків горючих газів (або газоаналізаторів) повинні визначатися розрахунком згідно з нормами технологічного проектування за НАПБ Б.07.005-86.
Якщо прибудоване приміщення має сполучення з будівлею цеху відкритими отворами згідно з вимогами пункту 15.4 розділу XV цих Правил, то воно повинно бути віднесене до категорії будівель цеху.
При розміщенні датчиків у шафах останні повинні мати в верхній і нижній частинах отвори для вентиляції, а також пристрій для обігрівання, якщо цех не опалюється.
Можна розміщувати приміщення датчиків безпосередньо під міжцеховими трубопроводами, до яких вони належать. При цьому відстань від покрівлі приміщення до нижньої твірної трубопроводу повинна бути не менше ніж 2 м.
15.7. Прокладання трубних проводок усіх призначень повинно виконуватися згідно з вимогами СНиП 3.05.07-85.
15.8. У разі розташування імпульсних проводок вологого газу, вимірювальних діафрагм, датчиків і регулювальної арматури (дросельних клапанів тощо) зовні приміщень або в неопалювальних приміщеннях повинно бути передбачено їх утеплення.
15.9. Приєднання контрольно-вимірювальних приладів до газових апаратів і газопроводів повинно здійснюватися металевими трубками.
При тиску газу до 0,1 МПа можна приєднувати контрольно-вимірювальні прилади за допомогою гумовотканинних рукавів класу 1 на робочий тиск до 0,6 МПа відповідно до ГОСТ 9356-75* "Рукава резиновые для газовой сварки и резки металлов. Технические условия" (далі - ГОСТ 9356-75*) або іншого державного стандарту, якщо технічні вимоги, що пред'являються до рукавів, будуть відповідати вимогам зазначеного стандарту.
Гумовотканинні рукави повинні бути завдовжки не більше ніж 1 м і кріпитися на штуцерах газопроводів і приладів хомутами.
15.10. Використання джерел іонізуючого випромінювання у складі контрольно-вимірювальних приладів підприємством має здійснюватись за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, з дотриманням вимог Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)", введених у дію постановою Головного державного санітарного лікаря від 01.12.97 N 62, Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (ДСП 6.177-2005-09-02), Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (НП 306.5.05/2.065-2002).
15.11. Ширина проходів для обслуговування перед щитами (без урахування вимог належного огляду щита) і за щитами (якщо є прохід за щитами), установлених у виробничих приміщеннях, повинна бути не менше ніж 0,8 м.
При куті відкриття шафових щитів 90-110 град. ця відстань повинна обчислюватися від відчинених на 90 град. дверей, при куті відчинення дверей на 180 град. - від корпусу щита.
15.12. Термоелектричні перетворювачі (термопари, термометри опору), пристрої вимірювання тиску, діафрагми, регулюючі клапани з виконавчими механізмами необхідно встановлювати на висоті не вище ніж 2 м.
Якщо вони встановлюються на висоті 2 м і вище, повинні передбачатися стаціонарні майданчики і сходи до них.
15.13. Термоелектричні перетворювачі (термопари і термометри опору), які встановлюються на обладнанні, розташованому в приміщенні категорії А, повинні бути з іскробезпечним вимірювальним ланцюгом.
15.14. Під час встановлення самостійних датчиків на стояках, безпосередньо на обладнанні та газопроводах у виробничих приміщеннях повинна бути передбачена зона обслуговування шириною не менше ніж 0,8 м від датчика до обладнання або стіни будинку.
15.15. Напруга, що підведена на щити і пульти, які встановлюються у виробничих приміщеннях усіх категорій небезпеки щодо ураження працівників електричним струмом, не повинна перевищувати 380 В змінного і 440 В постійного струму.
Напруга освітлення щитів і напруга, яка підводиться до розеток для живлення електрифікованого інструменту і світильників переносного освітлення, повинна бути до 42 В.
XVI. Спорудження газопроводів і газових установок
1. Труби і матеріали
1.1. Для спорудження газопроводів повинні застосовуватися сталеві труби відповідно до вимог пунктів 1.2-1.15 глави 1 розділу XVI цих Правил.
1.2. Для спорудження газопроводів повинні застосовуватися сталеві безшовні, прямошовні та спіралешовні труби, виготовлені зі сталей, що добре зварюються, з вмістом не більше ніж 0,27% вуглецю, 0,05% сірки і 0,04% фосфору, або сталевий лист, який відповідає зазначеним вимогам.
1.3. Для спорудження міжцехових і цехових газопроводів усіх горючих газів, крім рідинної фази зріджених вуглеводневих, в районах з розрахунковою зимовою температурою зовнішнього повітря мінус 40 град.С і вище необхідно застосовувати такі сталеві труби:
електрозварювальні прямошовні труби: за ГОСТ 10704-91 "Трубы стальные электросварные прямошовные. Сортамент", ГОСТ 10706-76* "Трубы стальные электросварные прямошовные. Технические требования", ГОСТ 20295-85 "Трубы стальные сварные для магистральных газонефтепроводов. Технические условия" і ТУ 14-3-943-80;
електрозварювальні спіралешовні труби: за ГОСТ 20295-85 "Трубы стальные сварные для магистральных газонефтепроводов. Технические условия", ГОСТ 8696-74* "Трубы стальные электросварные со спиральным швом общего назначения. Технические условия" (група В) і ТУ 14-3-943-80.
Марки сталі залежно від виду труб і їх зовнішнього діаметра в районах з розрахунковою зимовою температурою зовнішнього повітря мінус 40 град.С і вище наведені в додатку 4.
Усі наведені труби розраховані на тиск 1,2 МПа. Труби електрозварювальні теплодеформовані повинні застосовуватись тільки для прямих ділянок газопроводів.
1.4. Труби, зазначені в пункті 1.3 глави 1 розділу XVI цих Правил, необхідно також застосовувати для спорудження газопроводів парової фази зріджених вуглеводневих газів тиском до 1,0 МПа включно.
1.5. За розрахункову зимову температуру повітря під час вибору сталевих труб, призначених для будування газопроводів, повинна братися температура найбільш холодних п'яти днів відповідно до СНиП 2.01.01-82.
1.6. Для газопроводів рідинної фази зріджених вуглеводневих газів тиском до 1,6 МПа включно і розрахованої температури зовнішнього повітря мінус 40 град.С і вище необхідно застосовувати безшовні труби. При цьому труби за ГОСТ 8731-87 "Трубы стальные бесшовные горячедеформированные. Технические требования" рекомендується застосовувати тільки для трубопроводів рідинної фази при тиску вище ніж 0,6 МПа.
Допускається застосовувати для цих трубопроводів:
електрозварювальні труби діаметром менше ніж 50 мм;
електрозварювальні труби діаметром 50 мм і більше за умови, якщо 100% зварювальних швів цих труб піддані контролю неруйнівними методами і випробуванню на розтягування.
1.7. Для ділянок газопроводів усіх тисків, які зазначають вібронавантаження (ГРП, ГРУ компресорні тощо), повинні застосовуватися труби зі спокійної сталі з вмістом вуглецю не більше ніж 0,22% згідно з ДСТУ 2651-94 (ГОСТ 380-94) "Сталь вуглецева звичайної якості. Марки" групи В, марок Ст2 і Ст3; категорій 2-6 згідно з ГОСТ 1050-88 "Прокат сортовой, калиброванный, со специальной отделкой поверхности из углеродистой качественной конструкционной стали. Общие технические условия" марок: сталь 0,8, сталь 10, сталь 15 і сталь 20.
1.8. Вимоги до ударної в'язкості металу труб для газопроводів, що споруджуються в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря до мінус 40 град.С включно, не пред'являються, за винятком ділянок газопроводів з тиском вище ніж 0,6 МПа, а також ділянок газопроводів з товщиною стінки труб більше ніж 5 мм під час прокладання в умовах вібронавантаження, важкодоступних та інших відповідальних місцях.
При цьому величина ударної в'язкості металу труб повинна бути не нижче ніж 30 Дж/см за мінімальної температури експлуатації.
1.9. Допускається застосування труб, виготовлених з напівспокійної сталі, для зовнішніх газопроводів за таких умов:
температура стінки труб у процесі експлуатації газопроводів не повинна бути нижче мінус 20 град.С;
діаметр газопроводів не повинен бути більше 720 мм, а товщина стінки труб повинна бути не більше ніж 8 мм;
вміст вуглецю у сталі не повинен бути більше 0,24%.
Для виготовлення фасонних частин і компенсуючих пристроїв методом холодного гнуття не можуть використовуватися труби з напівспокійної сталі.
1.10. Для будівництва газопроводів усіх горючих газів в районах з розрахунковою зимовою температурою зовнішнього повітря нижче мінус 40 град.С повинні застосовуватися такі стальні труби:
безшовні холодно- і теплодеформовані труби: за ГОСТ 8733-74 "Трубы стальные бесшовные холоднодеформированные и теплодеформированные. Технические требования" (групи В і Г); ГОСТ 8734-75 "Трубы стальные бесшовные холоднодеформированные. Сортамент";
безшовні гарячедеформовані труби: за ГОСТ 8731-74 "Трубы стальные бесшовные горячедеформированные. Технические требования" (групи В і Г), ГОСТ 8732-78* "Трубы стальные бесшовные горячедеформированные. Сортамент";
електрозварні прямошовні труби: за ГОСТ 20295-85 "Трубы стальные сварные для магистральных газонефтепроводов. Технические условия", ГОСТ 10704-91 "Трубы стальные электросварные прямошовные. Сортамент";
електрозварні спіралешовні труби: за ГОСТ 20295-85 "Трубы стальные сварные для магистральных газонефтепроводов. Технические условия".
Труби за ГОСТ 8733-74 і ГОСТ 8734-75 пропонується застосовувати при розрахунковому тиску від 0,6 до 1,2 МПа, всі інші - 1,2 МПа.
Марки сталі залежно від виду труб і їх зовнішнього діаметра в районах з розрахунковою зимовою температурою зовнішнього повітря нижче мінус 40 град.С наведені в додатку 5.
1.11. Труби, зазначені в пункті 1.10 глави 1 розділу XVI цих Правил, необхідно також застосовувати для спорудження газопроводів парової фази зріджених вуглеводневих газів тиском до 1,6 МПа включно.
1.12. Під час будівництва газопроводів на труби, електроди, зварювальний дріт, флюси та інші матеріали обов'язково повинні бути сертифікати заводів-виробників або їх копії, які засвідчені власником сертифіката, що підтверджують відповідність труб, електродів та інших матеріалів вимогам цих Правил.
Труби, які не мають сертифікатів або їх копій, дозволяється застосовувати тільки після хімічного аналізу і механічних випробувань зразків, взятих від кожної партії труб однієї плавки або від кожної труби, якщо встановити належність до однієї плавки немає можливості (за умови відповідності їх вимогам цих Правил).
1.13. Під час виготовлення фасонних ділянок газопроводів повинні застосовуватися гнуті, зварні або штамповані коліна, кутики, переходи. Фітінги повинні бути сталевими.
1.14. Фланці, заглушки, прокладочні кільця, бобишки для підключення контрольно-вимірювальних приладів та інші елементи газопроводів повинні бути сталевими і відповідати матеріалу труб, а кріпильні вироби (болти, шпильки, гайки, шайби) повинні бути чистими і відповідати державним стандартам.
1.15. Вітчизняні труби, виготовлені за технічними умовами, імпортні труби і матеріали, що застосовуються для газопроводів, повинні відповідати вимогам цих Правил.
1.16. Виготовлення апаратів газових установок і труб зі сталевого листа повинно виконуватися відповідно до вимог СНиП III-18-75.
1.17. Ущільнення фланцевих з'єднань повинно виконуватися:
на газопроводах гарячого доменного газу - сухим плетеним азбестовим шнуром, що просочується насиченим розчином солі;
на газопроводах холодного доменного і конверторного газів діаметром до 500 мм - листовою гумою, а при діаметрі більше ніж 500 мм - плетеним азбестовим шнуром, прографіченим або змоченим суриком на натуральній оліфі;
на газопроводах коксового, феросплавного і природного газів низького тиску за будь-якого діаметра фланців - плетеним азбестовим шнуром, просоченим суриком на натуральній оліфі;
на газопроводі коксового, феросплавного та природного газів середнього та високого тиску незалежно від діаметра фланців - паронітом.
1.18. Для ущільнення нарізних з'єднань повинна використовуватися льняна пакля, змащена суриком або білилами на натуральній оліфі.
Не дозволяється використовувати конопляну паклю або замінники натуральної оліфи для ущільнення нарізних з'єднань.
2. Зварювальні роботи
2.1. Складання і зварювання газопроводів повинні здійснюватися відповідно до ДБН В.2.5-20-2001, СП 1009-73 "Санитарные правила при сварке, наплавке и резке металлов", ОСТ 25 1162-84 "Сварочные работы. Требования безопасности" і цих Правил.
2.2. Під час спорудження газопроводів зі зварних труб повздовжні зварні шви при стиковці труб повинні зміщуватися один щодо одного не менше ніж на 50 мм.
Під час спорудження газопроводів як зі зварних труб, так і з суцільнотягнутих патрубки відводів, штуцери, патрубки люків, свічок тощо, які приварюються до труби, повинні бути на відстані від зварювальних стиків не менше ніж 100 мм, починаючи від твірної патрубка, і їх не допускається розміщувати на зварних швах трубопроводів.
2.3. Роботи з приєднання нових ділянок газопроводів і газових установок до діючих газопроводів належать до газонебезпечних і повинні виконуватися з дотриманням вимог розділу XIX цих Правил.
3. Випробування газопроводів і газових установок. Загальні вимоги
3.1. Споруджені і капітально відремонтовані газопроводи, а також газові установки повинні бути піддані випробуванням на міцність і щільність відповідно до вимог цих Правил.
3.2. Випробування газопроводів і газових установок повинні проводитися будівельно-монтажною організацією за участю представників підприємства. Випробування проводиться відповідно до програми, складеної з урахуванням вимог цих Правил, узгодженої з керівництвом підприємства і затвердженої працівником, на якого покладено виконання обов'язків головного інженера будівельно-монтажної організації.
3.3. Перед випробуваннями внутрішні порожнини змонтованих газопроводів і газових установок повинні бути очищені від будівельного сміття, сторонніх предметів і монтажних пристроїв, а також продуті повітрям або інертним газом (якщо доступ працівників усередину їх неможливий). Швидкість потоку в порожнині, що продувається, повинна в два рази перебільшувати максимальну швидкість газу, розраховану за умови одночасної роботи усіх споживачів.
3.4. Випробування газопроводів та газових установок на міцність і щільність повинно проводитися повітрям або інертним газом, за винятком випробувань на міцність зовнішніх газопроводів високого тиску вище ніж 0,3 МПа, які повинні проводитися водою.
Взимку, а також при діаметрі газопроводу більше ніж 300 мм можлива заміна води повітрям або інертним газом, якщо будуть вжиті додаткові заходи щодо безпеки згідно з вимогами пункту 4.2 глави 4 розділу XVI цих Правил.
3.5. Випробування повинні проводитися при закритій вимикальній арматурі, без заглушок.
Якщо арматура, обладнання, запобіжні та регулюючі пристрої або прилади не розраховані на тиск випробувань, вони повинні бути на час випробувань на міцність відключені за допомогою заглушок. Відключення газопроводу, що випробовується, від устаткування та інших газопроводів, які перебувають під тиском, повинно проводитися тільки заглушками; використовувати для цього запірну арматуру не дозволяється.
3.6. Заглушки, які встановлюють на об'єкті, що випробовується, повинні бути розраховані відповідно до проекту організації робіт на максимальний випробувальний тиск і відповідати вимогам пункту 5.28 розділу V цих Правил.
3.7. Під час проведення випробувань газопроводів і газових установок повинні застосовуватися манометри, які забезпечують необхідну точність вимірів тиску, а саме:
за тиску випробування до 0,1 МПа включно - U-подібні рідинні манометри або пружинні контрольні манометри;
за тиску випробування вище ніж 0,1 МПа на міцність необхідно застосовувати пружинні манометри класу не нижче 1,5 згідно з ГОСТ 2405-88 "Манометры, вакуумметры, мановакуумметры, напоромеры, тягомеры и тягонапоромеры. Общие технические условия", а на щільність - зразкові манометри і манометри пружинні контрольні. Кожний манометр і дифманометр повинен мати непрострочене і непорушене державне перевірочне тавро.
3.8. Дозволяється проводити випробування на тиск 0,07 МПа і більше при зовнішній температурі повітря вище мінус 20 град.С, випробування на тиск до 0,07 МПа - при температурі повітря вище мінус 30 град.С.
4. Випробування газопроводів
4.1. Міжцехові та цехові газопроводи повинні підлягати випробуванню окремо. Зовнішні цехові газопроводи, прокладені на опорах, що стоять окремо, по стінах зовні будівель і по дахах, повинні випробовуватися окремо від внутрішньоцехових газопроводів.
4.2. Перед пневматичним випробовуванням газопроводів на міцність повинні бути визначені небезпечні зони, з яких потрібно вивести працівників, які не пов'язані з проведенням випробовувань. Межа зони на час випробування повинна бути позначена червоними прапорцями і охоронятися. Розміри небезпечної зони повинні бути:
для газопроводів, розміщених поза приміщеннями, - не менше ніж 50 м в усі боки від об'єкта, що випробовується, при тиску випробувань вище за 0,3 МПа і не менше як 25 м - при тиску випробувань понад 0,1 до 0,3 МПа;
для газопроводів, розміщених усередині приміщення, небезпечна зона повинна бути визначена за узгодженням з керівником відповідного цеху, але не менше ніж 10 м в усі боки від об'єкта.
Також повинні бути передбачені заходи захисту трубопроводів і посудин, розміщених у небезпечній зоні та тих, що перебувають під тиском газу або повітря понад 0,07 МПа. Ці заходи повинні бути розроблені будівельно-монтажною організацією, узгоджені з підприємством і зазначені в програмі випробувань, передбаченій у пункті 3.2 глави 3 розділу XVI цих Правил. Під час проведення випробувань на щільність після випробувань на міцність небезпечна зона не встановлюється.
4.3. Пічні газові колектори з відводами до пальників повинні випробуватися на міцність з обов'язковим встановленням заглушок за кранами або засувок перед пальниками. Випробування на щільність усього відводу до кожної печі від цехового колектора до пальників повинно проводитися за наявності всієї встановленої арматури без встановлення заглушок.
4.4. Норми тисків для випробування на міцність і щільність надземних міжцехових і цехових газопроводів повинні відповідати даним додатка 6.
Зазначені в додатку 6 норми тисків для випробувань не поширюються на газопроводи біля газоочистки доменних печей.
4.5. Цехові та міжцехові газопроводи, призначені для роботи під розрідженням, необхідно піддавати пневматичному випробуванню на міцність тиском, який дорівнює розрідженню з коефіцієнтом 2, і на щільність з коефіцієнтом 1,25. Після цього газопроводи повинні бути випробувані під розрідженням, створеним тягодуттьовими засобами системи, і витримані під випробувальним розрідженням впродовж одної години.
4.6. Міжцехові та цехові газопроводи під час випробування на міцність необхідно витримувати під випробувальним тиском не менше ніж одну годину, після чого тиск необхідно знижувати до норми, встановленої для випробування на щільність, і після цього проводиться огляд газопроводу та арматури. При цьому, якщо газопроводи випробовують пневматично, необхідно перевіряти щільність зварних швів, фланцевих і нарізних з'єднань мильним розчином або незамерзаючим пінним індикатором.
Під час огляду та перевірки з'єднань мильним розчином або незамерзаючим пінним індикатором газопровід повинен бути під постійним тиском.
Усунення виявлених під час випробування дефектів необхідно проводити після зниження тиску в газопроводі до атмосферного. Підвищення і зниження тиску в газопроводах під час проведення випробування необхідно проводити повільно.
Газопровід вважається таким, що витримав випробування, за відсутності деформацій і ушкоджень елементів газопроводів, видимого падіння тиску за манометром і витікання повітря або води за час випробування на міцність.
4.7. Випробування газопроводу на щільність як в приміщеннях, так і зовні приміщень повинно проводитися тільки після того, як температура в газопроводі буде вирівняна, а також зрівняна з температурою навколишнього середовища. Для спостереження за температурою в газопроводі на початку і в кінці випробувальної ділянки повинні бути встановлені термометри. Тиск і температура повітря в газопроводі визначаються як середнє арифметичне показань усіх манометрів і термометрів, встановлених на газопроводі під час випробувань.
4.8. Міжцехові та цехові газопроводи під час випробування на щільність повинні витримуватися під випробувальним тиском не менше ніж дві години, а газопроводи середнього і високого тиску - не менше ніж 12 годин, після чого, не знижуючи тиску, необхідно провести огляд траси газопроводу і перевірку щільності фланцевих і нарізних з'єднань, а також сальникових ущільнень мильним розчином або пінним індикатором.
4.9. Газопровід вважається таким, що витримав випробування, якщо падіння тиску в ньому за час випробування його на щільність визначене за формулою
P х T
кін поч
P = 100 х (1 - -------------), МПа,
P х T
поч кін
де: Р - фактична величина падіння тиску, % від початкового