0,005 - для насичених вологою доменного, коксового, конверторного і феросплавного газів;
0,003 - для вологих природного і супутнього газів;
0,001 - для осушених газів.
Дозволяється прокладання окремих ділянок газопроводів осушених газів без нахилу за умови, що під час їх експлуатації буде виключена можливість утворення конденсату.
1.19. Для відведення конденсату з усіх нижніх точок газопроводів вологих газів, а також з газопроводу збагаченого коксового газу перед основними великими цехами-споживачами повинні встановлюватися конденсатовідвідники. На газопроводах збагаченого газу повинні бути спускні штуцери з вентилями чи засувками.
2. Прокладання міжцехових газопроводів
2.1. Міжцехові газопроводи повинні прокладатися на висоті відповідно до СНиП II-89-80.
Відстань від землі до низу труб (або поверхні їх ізоляції), що прокладаються на низьких опорах на вільній від проїзду транспортних засобів і проходу працівників території, повинна бути мінімальною, але не менше: при ширині групи труб менше ніж 1,5 м - 0,35 м, при ширині групи труб від 1,5 м і більше - 0,5 м.
Трубопроводи діаметром 300 мм і менше на низьких опорах необхідно розміщувати в два або більше рядів по вертикалі, максимально скорочуючи ширину траси мереж.
Відстань від землі до низу труб або їх ізоляції, що прокладаються на високих опорах, повинна бути:
в непроїжджій частині площадки (території) та місцях проходу працівників - 2,2 м;
в місцях перетину (перехрещення) з автошляхами (від верху покриття проїжджої частини) - 5 м;
у місцях перетинання з внутрішніми залізницями та зі шляхами загальної мережі - відповідно до вимог ГОСТ 9238-83 "Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520 (1534) мм";
в місцях перетинання з трамвайною колією - 7,1 м від головки рейки;
в місцях перетинання з контактною мережею тролейбуса (від верхнього покриття проїжджої частини шляху) - 7,3 м;
в місцях перетинання трубопроводів з легкозаймистими та горючими рідинами і газами з внутрішніми залізничними під'їзними коліями для перевезення розплавленого чавуну або гарячого шлаку (до головки рейки) - 10 м; при улаштуванні теплового захисту цих трубопроводів - 6 м.
За наявності хвильових компенсаторів, ізоляції, опор кронштейнів висота повинна враховуватися до низу цих конструкцій.
2.2. Вимоги пунктів 2.3-2.19 глави 2 розділу VI цих Правил поширюються на вибір висоти опорних конструкцій газопроводів для транспортування паливних сухих газів (природного, осушеного коксового, зріджених вуглеводневих (пропану, бутану)) в паровій фазі та інших газів при надземному їх прокладанні поза будівлями і спорудами, на території підприємств, а також на підводах (відводах) до підприємств.
2.3. Прокладати трубопроводи для транспортування токсичних та вологих газів (доменного, коксового, конверторного, феросплавного та їх сумішей або з іншими газами) на низьких опорах не дозволяється.
2.4. Якщо відстань від планувальної позначки землі до низу нижнього ряду труб або їх ізоляції менше ніж 2,2 м, вважається, що трубопровід прокладено на низьких опорах, а 2,2 м і більше - на високих опорах.
2.5. Під час прокладання на низьких опорах відстань від планувальної позначки землі до низу трубопроводів (або поверхні їх ізоляції) повинна бути мінімальною, але не менше ніж:
0,35 м - при ширині групи трубопроводів менше ніж 1,5 м;
0,5 м - при ширині групи трубопроводів 1,5 м і більше.
Окремі ділянки траси через рельєф місцевості та необхідність забезпечення раціонального уклону трубопроводів можна прокладати і на більшій висоті.
2.6. Під час прокладання трубопроводів на низьких опорах в ділянках з високим рівнем снігового покриву мінімальна відстань від планувальної позначки землі до низу труб або їх ізоляції (пункт 2.5 глави 2 розділу VI цих Правил) повинна дорівнювати середній з урахуванням найбільших висот снігового покриву відповідно до СНиП 2.01.01-82 "Строительная климатология и геофизика" (далі - СНиП 2.01.01-82).
2.7. Трубопроводи на низьких опорах повинні прокладатися:
територіями, що не підлягають забудові;
поза територією підприємств, якщо немає факторів, що потребують прокладання на високих опорах;
у спеціально відведених для цього комунікаційних коридорах (технічних смугах) площадок підприємств;
вздовж огорожі підприємства з урахуванням охоронної зони та автопід'їздів до цієї зони;
на території складів рідких продуктів і зріджених газів;
на території резервуарних парків;
біля основи і по краях відкосів доріг;
вздовж річок та каналів.
2.8. Трубопроводи діаметром 300 мм і менше на низьких опорах повинні бути розташовані в два та більше рядів у висоту для обмеження ширини траси та забезпечення зручності для обслуговування трубопроводів.
2.9. На ґрунтах, що не здимаються, опори висотою 1,2 м та нижче, що стоять окремо, допускається проектувати у вигляді залізобетонних траверс, які кладуться на піщану подушку, захищену від видування і вимивання.
2.10. Під час опрацювання проектних матеріалів подальшого розвитку підприємства з урахуванням освоєння нових площадок повинні бути передбачені комунікаційні коридори (технічні смуги) для прокладання естакад трубопроводів та комунікацій на низьких опорах.
2.11. У межах комунікаційних коридорів не дозволяється розміщувати заводські автомобільні шляхи, залізничні колії та пішохідні стежки.
2.12. Для здійснення під'їзду механізмів і транспортних засобів для проведення монтажних і ремонтних робіт територія по обидва боки від траси трубопроводів на низьких опорах повинна бути спланована.
2.13. Для можливості обслуговування траси трубопроводів, що прокладаються по комунікаційному коридору на території підприємства, через кожні 150-200 м повинні бути перехідні містки.
2.14. На території площадок і підприємства через кожні 1000-1200 м повинні бути місцеві підйоми естакади до 5 м від планувальної позначки землі до нижньої точки конструкцій естакади або труб для проїзду автотранспорту до запланованої території, якщо в цьому районі не передбачений перетин із запроектованими автошляхами. За межами території промислової площадки такі підйоми повинні бути через кожні 2-2,5 км. Зазначені підйоми траси необхідно виконувати у вигляді вертикальних П-подібних компенсаторів.
2.15. Не дозволяється спорудження трубопроводів на низьких опорах:
над підземними комунікаціями у разі їх розташування в одній вертикальній площині;
у разі перетинання підземних комунікацій та споруд, доступ до яких під час ремонтів можливий тільки через риття котловану (в цьому випадку на наземній трасі трубопроводів повинні бути місцеві підйоми);
вздовж залізничних колій ближче ніж 3 м від крайньої рейки і ближче ніж 5 м від бордюрного каменя до твірної крайнього трубопроводу, а від споруд з відкритими джерелами вогню, шляхів для гарячих вантажів і місць випуску розплавлених продуктів - ближче ніж 10 м.
2.16. У місцях перетинання трас трубопроводів на низьких опорах з підземними комунікаціями на останніх повинні бути влаштовані колодязі, монтажні люки, вентиляційні шахти та інші пристрої, що виходять на поверхню землі на відстані не менше ніж 5 м в обидва боки від крайніх труб або конструкцій надземної траси.
2.17. На трубопроводах на низьких опорах повинні бути влаштовані спеціальні огорожі, які унеможливлюють доступ до місць встановлення арматури, штуцерів, свічок.
2.18. На поворотах автомобільних шляхів, вздовж яких прокладено трубопроводи на низьких опорах, повинні бути встановлені захисні стовпчики, які мають бути пофарбовані відповідно до ГОСТ 12.4.026-76* "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76*).
2.19. Газопроводи не повинні розташовуватися на пішохідних галереях.
2.20. Прокладати газопроводи по конвеєрних галереях допускається за таких умов:
якщо галерея виконана з неспалимих матеріалів і призначена для транспортування негорючих матеріалів;
у разі розташування газопроводу над галереєю на відстані не менше ніж 0,5 м від нижньої твірної газопроводу та забезпечення доступу до газопроводу по всій його довжині.
На конвеєрних галереях не дозволяється прокладати газопроводи зрідженого газу незалежно від тиску.
2.21. Забороняється прокладати газопроводи по залізничних мостах і естакадах.
2.22. Газопроводи з тиском газу до 0,6 МПа можна прокладати по неспалимих (залізобетонних, металевих, кам'яних) автомобільних і пішохідних мостах. Вони повинні бути розташовані відкрито на відстані по горизонталі не менше ніж 1 м (у просвіті) від краю панелей для проходу працівників і бути доступними для обслуговування. Несучі елементи моста повинні бути відповідно перевірені на додаткові навантаження від газопроводів.
Не дозволяється прокладати газопроводи в каналах мостів. Газопроводи, що прокладені по металевих та залізобетонних мостах, повинні бути заземлені.
Усі зварні шви газопроводів повинні перевірятися фізичними методами контролю.
2.23. Арматура та фланцеві з'єднання не повинні встановлюватися в межах моста.
2.24. Вимоги до спільного прокладання міжцехових газопроводів з іншими трубопроводами та комунікаціями зазначено у пунктах 1.11-1.17 глави 1 розділу VI цих Правил.
2.25. Мінімальні відстані по горизонталі у просвіті від наземних газопроводів, які прокладено по естакадах або окремих опорах, до будівель чи споруд на території підприємства повинні бути не менше таких величин:
від твірної газопроводу до будівель категорій А, Б, В для газопроводів з тиском до 0,6 МПа - 5 м;
те ж саме для газопроводів з тиском вище ніж 0,6 до 1,2 МПа - 10 м;
від твірної газопроводу до будівель категорій Г і Д для газопроводів з тиском до 0,6 МПа - 2 м;
те ж саме для газопроводів з тиском від 0,6 до 1,2 МПа - 5 м;
ввід твірної газопроводів з тиском до 0,3 МПа для відкритих складів легкозаймистих рідин і складів горючих матеріалів - 10 м;
те ж саме для газопроводів з тиском від 0,3 до 1,2 МПа - 20 м;
ввід зовнішнього краю конструкції опори або газопроводу з тиском до 1,2 МПа до найближчої рейки залізниці або трамвайної колії (при паралельному прокладанні) - 3 м;
те ж саме в обмежених умовах, а також при місцевому наближенні до залізничної колії - 2 м;
від краю конструкції опори газопроводу з тиском до 1,2 МПа до автомобільного шляху (бордюрного каменя, зовнішньої бровки кювету або підошви насипу шляху) при паралельному прокладанні - 1,5 м;
від краю фундаменту опори газопроводу з тиском до 1,2 МПа до підземних напірних водопроводів і труб теплофікації - 5 м;
при розміщенні напірних трубопроводів у футлярах, які виступають на 2,5 м в обидва боки від країв фундаменту, чи під час закладання фундаменту на 1,0 м нижче площини трубопроводів, або при пальовій основі фундаменту опор газопроводу з тиском до 1,2 МПа, або при огородженні фундаменту шпунтом - 1 м;
від краю фундаменту опор газопроводу з тиском до 1,2 МПа до підземних каналізаційних труб, телефонної каналізації, електричних кабельних блоків - 1 м;
від твірної газопроводу з тиском до 1,2 МПа до огорожі відкритої електропідстанції - 10 м;
від твірної газопроводу з тиском до 1,2 МПа до місця випуску розплавленого металу та шлаку і джерел відкритого вогню - 10 м;
те ж саме при захисті газопроводу з тиском до 1,2 МПа неспалимими покриттями на ділянці можливого нагрівання - 5 м;
до проводів повітряних ЛЕП при найбільшому їх відхиленні - не менше висоти опори ЛЕП;
до проводів повітряних ЛЕП в стиснених умовах - не менше величин, зазначених у пункті 2.27 глави 2 розділу VI цих Правил, за наявності захисного заземлення газопроводу.
Якщо висота опори газопроводу перевищує висоту опори ЛЕП, відстань між газопроводом і ЛЕП повинна бути не менше висоти опори газопроводу.
Відстань від проводів повітряних ЛЕП до газопроводу і його конструкцій, що виступають, повинна прийматися по горизонталі при найбільшому відхиленні проводів.
Зазначені відстані стосуються газопроводів з тиском газу до 1,2 МПа включно.
2.26. У стиснених умовах допускається суміщати в плані трас надземні газопроводи з трасами підземних комунікацій з пропусканням їх у тілі фундаментів опор газопроводів, причому труби водопроводів, каналізації та теплофікації повинні бути поміщені у короби, які виступають на 2,5 м в обидва боки від зрізу фундаменту, а його низ повинен бути нижче твірної зазначених труб не менше ніж на 1 м.
Допустимо також ставити опори газопроводів на тунелі різного призначення за умови розташування вентиляційних шахт тунелю на відстані 10 м у просвіті по горизонталі від твірної крайнього газопроводу, а повітрозабірних вентиляційних шахт до місця встановлення конденсатовідвідників - не менше ніж 20 м по горизонталі.
2.27. У разі перетину надземних газопроводів з повітряними ЛЕП газопроводи повинні проходити нижче цих ліній.
Допускається прохід (перетин) електричних ліній напругою до 1000 В під газопроводами. При цьому відстань у просвіті між газопроводом і незахищеним електропроводом повинна складати не менше ніж 1,0 м, а між газопроводом і кабелем - не менше ніж 0,25 м.
Мінімальна відстань в метрах по вертикалі у просвіті від надземних газопроводів (враховуючи теплоізоляцію) до проводів повітряних ЛЕП за найбільшого провисання при їх перетині залежно від напруги повинна бути: при напрузі менше 1 кВ - мінімальна відстань 1,0 м; при 20 кВ - 3,0 м; при 35-110 кВ - 4,0 м; при 150 кВ - 4,5 м; при 220 кВ - 5,0 м; при 330 кВ - 6,0 м і при 500 кВ - 6,5 м.
При визначенні відстані між проводами повітряних ЛЕП і газопроводами огорожа, що улаштовується над ними (у вигляді ґрат, площадок тощо), вважається частиною газопроводу, від якої відлічують ці відстані.
2.28. Над газопроводом у місцях перетину з повітряними ЛЕП повинна улаштовуватися суцільна або сітчаста огорожа для захисту від падіння на нього електропроводів. Огорожа повинна виступати з обох боків перетину за крайні проводи повітряних ЛЕП на відстань, що зазначена в пункті 2.27 глави 2 розділу VI цих Правил.
Огорожа над газопроводами, що мають огороджений прохід, повинна улаштовуватися на висоті не менше ніж 2,2 м від рівня проходу.
Огорожа не повинна спиратися безпосередньо на газопроводи і повинна бути заземлена. Величина перехідного опору заземлення не повинна перевищувати 10 Ом.
Вимикальні пристрої на газопроводах, а також конденсатовідвідники газопроводів повинні встановлюватися на відстані не ближче ніж 10 м у просвіті від крайніх проводів повітряних ЛЕП.
2.29. При перетині мінімальні відстані у просвіті по вертикалі від міжцехових газопроводів повинні бути:
до нижньої частини вагонетки підвісної дороги (з урахуванням провисання троса) - не менше ніж 3 м;
до верхнього проводу мережі живлення електрифікованої залізниці, трамвайного або тролейбусного шляху - не менше ніж 1,5 м.
У місцях перетину з підвісною дорогою газопровід повинен бути захищений від пошкодження в разі падіння вагонетки.
Під час влаштування газопроводу під естакадою повинні бути встановлені пристрої, які б унеможливлювали падіння вантажів з естакади на газопровід.
У місцях перетину трубопроводів з газопроводами, що мають переходи, повинні бути обладнані перехідні містки з поручнями, а ізоляція трубопроводів у цих місцях повинна бути захищена металевими кожухами.
2.30. У місцях перетину міжцехових газопроводів, що будуються, із залізницями та автомобільними шляхами, по яких можливий систематичний рух залізничних та автомобільних кранів, на шляхах на відстані 20 м по обидва боки від місця перетину повинні встановлюватися габаритні ворота з попереджувальною сигналізацією.
Конструкція габаритних воріт повинна бути розрахована так, щоб у разі проходження (проїзду) кранів з негабаритним положенням стріли крана ворота не були зруйновані. Якщо габаритні ворота неможливо улаштувати відповідно до місцевих умов, висота прокладання газопроводу повинна бути збільшена до 10 м від нижньої твірної до головки рейки або полотна автошляху.
На перетинах міжцехових газопроводів із зазначеними дорогами та автошляхами, де габаритні ворота з будь-яких причин не можуть бути влаштовані, повинна бути обладнана світлова сигналізація, вивішено попереджувальні плакати та обмежено швидкість руху кранів.
2.31. На газопроводах діаметром 1,2 м і більше, що будуються і будуть використовуватися як несучі конструкції для прокладання інших трубопроводів, кабелів та імпульсних проводок, які потребують постійного обслуговування, по всій довжині повинні улаштовуватися проходи, огороджені поручнями на висоту 1,2 м із суцільною обшивкою їх в нижній частині висотою 140 мм. Відстань між газопроводом та нижнім краєм обшивки повинен бути в межах 20 мм.
У разі паралельного прокладання декількох газопроводів прохід улаштовують на одному з них.
2.32. Газопроводи доменного, коксового, феросплавного, конверторного та природного газів низького тиску (до 0,015 МПа) повинні бути з'єднані короткими перемичками із засувками, що забезпечують подачу газу з одного газопроводу в інший у разі аварійного падіння тиску в одному з них. Засувки повинні мати електропривод з дистанційним керуванням з диспетчерського пункту газового господарства.
Місця улаштування перемичок визначаються робочим проектом. Допускається використання замість перемичок дроселів газозмішувальних станцій.
3. Відведення конденсату з міжцехових газопроводів і стічних вод з конденсатовідвідників
3.1. Конденсатовідвідники для зовнішніх газопроводів, що будуються, повинні влаштовуватися на відкритих площадках з відповідним утеплюванням.
Допустимо улаштовувати конденсатовідвідники у відокремлених приміщеннях.
3.2. Відстань між найближчими конденсатовідвідниками газопроводів доменного, конверторного та феросплавного газів у радіусі 400 м від газоочисток повинна бути не більше ніж 100 м, далі по трасах цих газопроводів та для газопроводів коксового газу - не більше ніж 300 м.
3.3. Водовипускні труби з міжцехових газопроводів у радіусі 400 м від газоочисток повинні мати діаметр не менше ніж 100 мм. Для інших ділянок газопроводів вологих газів діаметр водовипускних труб повинен бути не менше ніж 80 мм, зовнішні ділянки водовипускних труб конденсатовідвідників на всю довжину повинні утеплюватися в загальній тепловій ізоляції з трубопроводами пари або гарячої води.
3.4. На водовипускній трубі на відстані не більше ніж 200 мм від нижньої твірної газопроводу повинні бути встановлені фланцевий пробковий кран або засувка, такі ж вимикальні пристрої повинні ставитися на водовипускній трубі вище зливної лінії конденсатовідвідників на відстані не більше ніж 0,5 м від неї. Для створення можливості пропарювання водовипускної труби на ній між вимикальними пристроями повинен ставитися штуцер з краном.
3.5. Відведення конденсату з міжцехових газопроводів повинно проводитися тільки в окремі конденсатовідвідники, які передбачені для цього газопроводу.
3.6. Конструкція конденсатовідвідника повинна виключати можливість потрапляння газів у приміщення конденсатовідвідника, а також у каналізаційні комунікації. Водовипускна труба повинна приєднуватися зовні до нижньої частини посудини. Діаметр посудини повинен бути не менше ніж 300 мм.
3.7. Мінімальна висота водяного затвора конденсатовідвідників газопроводів, які працюють з надлишковим тиском, повинна бути на 500 мм більше від висоти водяного затвора для розрахункового тиску газу, але не менше ніж 2000 мм. У разі необхідності для збільшення висоти водяного затвора допустимо встановлювати конденсатовідвідник, який складається з послідовно встановлених не більше трьох посудин.
Для газопроводів, які працюють з розрідженням, мінімальна висота водяного затвора повинна бути на 500 мм більше розрахункового розрідження, але не менше ніж 2000 мм.
3.8. Конденсатовідвідник повинен мати витяжну трубу, виведену вище площадок обслуговування газопроводу або супутніх трубопроводів на 4 м. Улаштування вимикальної арматури на витяжній трубі забороняється.
У нижній частині бокової стінки посудини конденсатовідвідника повинні бути штуцер з водовипускним краном із заглушкою і люк для очищення.
Не дозволяється взимку нагрівати конденсатовідвідники введенням у посудину гострої пари, за винятком аварійних ситуацій. Допустимо скидати конденсат від парового супутника після конденсаційного горщика в нижню частину посудини конденсатовідвідника.
3.9. Скидання стічних вод з конденсатовідвідників повинно здійснюватися з розривом струменя між зливною трубою від конденсатовідвідника і приймальною горловиною на відводі в каналізацію, за винятком конденсатовідвідників у тунелях та в приміщеннях під кінцевими і проміжними площадками коксових печей. На відводі в каналізацію після приймальної горловини повинен встановлюватися водяний затвор висотою не менше ніж 200 мм.
3.10. Стічні води повинні скидатися з конденсатовідвідників газопроводів:
доменного, феросплавного та конверторного газів у замкнені цикли відповідних газоочисток або у виробничу каналізацію. Допускається скидання стічних вод після конденсатовідвідників газопроводів зазначених газів, крім феросплавного, в об'єднану каналізацію побутових і промислових стічних вод за умови унеможливлення потрапляння газу в каналізацію;
коксового газу та його сумішей у фенольну або побутову каналізацію, що має біологічну очистку. Допустимо відводити стічні води від конденсатовідвідників коксового газу і його сумішей в спеціально влаштовані резервуари з наступним вивезенням цистернами на очисні споруди; резервуари повинні мати свічку діаметром не менше ніж 100 мм без запірної арматури.
Не дозволяється скидати стічні води з конденсатовідвідників у зливову каналізацію.
3.11. Існуючі конденсатовідвідники, що встановлені у відокремлених приміщеннях, а також ті, що проектуються, повинні відповідати таким вимогам:
приміщення повинні бути не нижче III ступеня вогнетривкості та належати до категорії Г;
двері приміщень конденсатовідвідників повинні відчинятися назовні;
опалення приміщень повинно проводитися парою або гарячою водою з підведенням теплоносія ззовні;
у приміщеннях конденсатовідвідників газопроводів доменного та коксового газів повинна бути природна вентиляція, яка б забезпечувала трикратний обмін повітря за одну годину, а газопроводів феросплавного і конверторного газів, які працюють під тиском, - природна та примусова (вентилятор повинен бути у вибухозахищеному виконанні), яка б забезпечувала шестикратний обмін повітря за одну годину. Кнопки управління примусовою вентиляцією розміщуються на зовнішній стіні приміщення конденсатовідвідника. У приміщення можна входити лише при увімкненій вентиляції;
якщо зливні труби конденсатовідвідників розміщено в приміщенні, вони повинні бути виконані у вигляді U-подібного затвора висотою не менше ніж 1500 мм.
4. Розташування вимикальних пристроїв на міжцехових газопроводах
4.1. Вимикальні пристрої на міжцехових газопроводах повинні встановлюватися:
на вводі газопроводу на територію підприємства;
на відводах до цехів та їх відділень (якщо вони розміщені в окремих будівлях) безпосередньо біля міжцехового газопроводу;
для вимикання окремих ділянок кільцевих, міжцехових газопроводів під час ремонтів чи аварій за допомогою секційних засувок чи заглушок;
на розгалуженнях від основних міжцехових газопроводів до груп цехів.
4.2. Під час спорудження міжцехових газопроводів у місцях, де є відгалуження до об'єктів, будівництво яких передбачено проектом, повинні бути встановлені засувки із заглушками та приєднувальні патрубки. У торцях газопроводів повинні встановлюватися фланці із заглушками і приєднувальними патрубками.
5. Прокладання цехових газопроводів
5.1. Газозабезпечення споживачів, що знаходяться в одній будівлі, повинно здійснюватися через цеховий колектор.
Допускається приєднання до міжцехових газопроводів колекторів окремих потужних споживачів (доменних печей, груп повітронагрівальних апаратів тощо).
Не дозволяється здійснювати газозабезпечення споживачів, що знаходяться в одній будівлі, від цехового колектора, який розташовано в іншій будівлі, крім випадків, передбачених проектом.
5.2. Цехові газові колектори необхідно прокладати зовні будівель по дахах і стінах або на окремих опорах. Якщо діаметр колекторів 500 мм і менше, допускається прокладання їх всередині будівлі.
5.3. Якщо газовий колектор прокладено по даху будівлі, відстань від нижньої твірної колектора до покрівлі повинна бути не менше ніж 0,5 м і не менше ніж 0,3 м від нижньої твірної хвилі компенсатора. Вздовж колектора за необхідності повинні бути улаштовані містки з неспалимих матеріалів для проходу працівників, а в місцях обслуговування арматури - площадки та сходи.
Для доступу до колектора одні сходи, що ведуть на дах, повинні бути маршовими.
Під час прокладання колекторів по дахах будівель мінімальна відстань по горизонталі у просвіті між колектором і ліхтарем повинна бути не менше ніж 1,5 м. Колектори не повинні погіршувати аерацію будівлі та її освітлення.
Перетинання газопроводами ліхтарів допустимо лише у виключних випадках. У разі розриву ліхтаря відстань з обох боків від газопроводів до торцевих частин ліхтаря повинна бути не менше ніж 0,8 м у просвіті.
5.4. Під час прокладання цехових колекторів по стінах будівель відстань від нижньої твірної газопроводу до рівня землі (підлоги) повинна бути не менше ніж 3 м.
За необхідності цеховий колектор можна прокладати нижче ніж 3 м, якщо це передбачено технологічними вимогами.
5.5. Під час прокладання цехового колектора на окремо стоячих опорах зовні будівлі відстань у просвіту по горизонталі між колектором та стіною цеху повинна прийматися рівною половині відстані, вказаній у пункті 2.25 глави 2 розділу VI цих Правил, але не менше ніж 2 м.
5.6. Під час проходження газопроводів через стінки будівель вони виконуються у футлярах. Просвіт між газопроводом і футляром в торцях ущільнюється.
Під час прокладання відводу газу через дах між газопроводом і дахом виконується кільцевий просвіт, при цьому на покрівлі робиться кільцевий виступ, а на газопроводі - конічний зонт.
5.7. Вводи газопроводів повинні виконуватися безпосередньо в приміщення, де розташовані печі, котли та агрегати, що використовують горючі гази.
Допускається введення газопроводів природного і попутного газів у суміжні приміщення за умови з'єднання їх відкритим прорізом, при цьому в суміжному приміщенні повинен бути забезпечений обмін повітря не менше трикратного за одну годину.
Не дозволяється улаштовувати вводи, а також прокладати газопроводи через склади вибухонебезпечних та горючих матеріалів, побутові приміщення, приміщення контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, приміщення електророзподільних пристроїв і підстанцій, приміщення для вентиляційного обладнання, а також через приміщення, в яких газопровід може бути піддано інтенсивній корозії.
5.8. Не дозволяється прокладати газопроводи доменного, коксового, збагаченого коксового, зрідженого, феросплавного і конверторного газів через приміщення, в яких ці гази не використовуються.
Через приміщення, в яких не використовуються гази, допустимо прокладати газопроводи тільки природного та супутніх газів низького і середнього тиску за умови безперешкодного цілодобового доступу до газопроводу працівників, що його обслуговують.
5.9. Газопроводи в приміщеннях повинні прокладатися у місцях, зручних для обслуговування, огляду та ремонту. Не дозволяється прокладати газопроводи в місцях, де вони можуть бути пошкоджені цеховим транспортом.
Не допускається газопроводами перетинати вентиляційні шахти, повітроводи та димоходи, а також розташовувати газопроводи в замкнутих, підвальних приміщеннях та які погано провітрюються.
Допустимо прокладати цехові газопроводи (крім зріджених газів) зовні по дахах і стінах вбудованих всередині цеху приміщень електророзподільних пристроїв і підстанцій, приміщень, де немає обслуговуючих працівників. При цьому на газопроводах не повинно бути фланцевих з'єднань і арматури, а шви газопроводів повинні бути перевірені фізичними методами контролю.
5.10. Цехові колектори всіх горючих газів не дозволяється прокладати під основними робочими площадками цехів, крім колекторів коксового та доменного газів для зігрівання коксових батарей.
До окремих агрегатів допускається прокладання підводів газу під основними робочими площадками, до яких за технологічними умовами неможливе підведення газу іншим способом. При цьому необхідно дотримуватися таких вимог:
на газопроводі не повинно бути фланцевих з'єднань, арматури та інших можливих джерел витікання газу;
газопровід повинен бути розміщений так, щоб в аварійних умовах були унеможливлені небезпечний перегрів газопроводу та потрапляння на нього рідкого металу і шлаку;
всі зварювальні шви газопроводу повинні бути перевірені фізичними методами контролю.
5.11. Допустимо кріпити газопроводи до каркасів печей, котлів та інших агрегатів, якщо міцність каркасів перевірена розрахунком. Газопроводи не дозволяється прокладати в місцях, де на них можлива дія гарячих продуктів згоряння чи корозійноактивних рідин або можливий контакт з розжареним чи рідким металом.
5.12. Для цехових газопроводів, що споруджуються, з тиском газу до 1,2 МПа мінімальна відстань у просвіті між газопроводами та іншими трубопроводами (включаючи ізоляцію) у разі їх спільного прокладання та перехрещування повинна бути не менше величин, наведених у додатку 3.
Відстань від імпульсних газових проводок до газопроводів не регламентується.
5.13. У разі перетинання або зближення цехових газопроводів до кисневих трубопроводів та інших трубопроводів допустимо скорочувати розриви до 100 мм у просвіті.
5.14. Відстань між газопроводами та ізольованими електропроводами (захищеними і незахищеними) або кабелями при паралельному прокладанні повинна бути не менше ніж 250 мм, а в місцях перетину - не менше ніж 100 мм.
Відстань від місць обслуговування газопроводів до неізольованих проводів повинна бути не менше ніж 3,0 м.
5.15. Під час прокладання газопроводів у зоні прямого теплового випромінювання повинен бути передбачений тепловий захист, який запобігав би перегріванню газопроводів.
5.16. Повороти газопроводів діаметром до 100 мм повинні виконуватися гнутими або штампованими. Повороти газопроводів діаметром більше ніж 100 мм можуть бути зварними або крутозігнутими.
5.17. У цехах, що будуються, розташування газоспоживаючих агрегатів повинно бути таким, щоб до них могли бути підведені наземні газопроводи.
Ця вимога не поширюється на агрегати, в яких відповідно до технологічних умов або конструктивних особливостей топки повинні бути розташовані нижче рівня підлоги, а також якщо неможливо забезпечити безпечну експлуатацію наземного газопроводу.
5.18. На ділянках підведення газу до печей та інших агрегатів газопроводи коксового та природного газів, а також їх сумішей з доменним газом дозволяється прокладати в каналах за умови дотримання таких вимог:
канали повинні бути непрохідними, мінімальної довжини та перекриті знімним неспалимим настилом;
просвіт до стінок і дна каналу для газопроводів діаметром більше ніж 300 мм повинен бути не менше ніж 400 мм, а для газопроводів діаметром 300 мм і менше - не менше діаметра газопроводу;
газопроводи, які прокладено в каналах, не повинні мати запірної арматури (за винятком арматури для відведення конденсату з газопроводу), а також фланцевих і нарізних з'єднань. Кількість зварних швів на таких газопроводах повинна бути мінімальною;
у каналах спільно з газопроводами дозволяється прокладання повітропроводів до газоспоживаючих агрегатів і трубопроводів інертних газів за умови монтажу цих трубопроводів зварними та без арматури;
канали з прокладеними в них газопроводами не повинні перетинати інші канали. У разі вимушеного перетину каналів повинні бути улаштовані герметичні перемички, а газопровід - вміщено у футляр. Кінці футляра повинні бути виведені за межі перемички на 300 мм в обидва боки;
канали повинні мати природну вентиляцію;
повинно бути унеможливлено потрапляння в канали корозійноактивних рідин.
6. Відведення конденсату з цехових газопроводів
6.1. Скидання конденсату з цехових газопроводів необхідно здійснювати через конденсатовідвідники. Скидання його через пальники печей та через інші споживачі газу забороняється.
6.2. Конструкція конденсатовідвідників, що встановлюються в будівлях цехів, повинна відповідати вимогам пунктів 3.6-3.8 глави 3 розділу VI цих Правил, при цьому:
діаметр посудини конденсатовідвідника повинен бути не менше ніж 200 мм, а труби, що відводить конденсат від газопроводу, - не менше ніж 40 мм;
зливна лінія після конденсатовідвідника до приймальної горловини повинна бути виконана у вигляді U-подібного затвора висотою не менше ніж 1500 мм.
Ділянки труб, що відводять конденсат, а також самі конденсатовідвідники, якщо цех не обігрівається, повинні бути утеплені.
6.3. Від окремих ділянок газопроводів низького тиску, де періодично накопичується конденсат, дозволяється відводити його з газопроводів через шлюзовий затвор (без водяного затвора), що вимикається засувками з боку газопроводу і з боку зливної труби. Спуск конденсату необхідно проводити періодично, вживаючи заходів, що запобігають викиданню газу з газопроводу в приміщення.
7. Розміщення вимикальної арматури на цехових газопроводах
7.1. Арматура на цехових газопроводах повинна встановлюватися:
на всіх вводах у цехи (відділення), крім випадків, якщо відстань від міжцехового газопроводу до цеху (відділення) не перевищує 100 м, засувка на вводі в цех може встановлюватися як всередині, так і зовні будівлі цеху;
на відводах газу від цехового колектора до агрегатів. При цьому повинні встановлюватися послідовно дві дискові засувки зі свічкою між ними, причому, якщо одна із засувок розміщена на даху, а друга - всередині будівлі, то повинно бути встановлено дві свічки - одна безпосередньо за першою засувкою (в напрямку руху газу), а інша - перед другою засувкою. За другою засувкою повинно бути встановлено листову засувку або заглушку;
на газопроводі безпосередньо біля газоспоживаючого агрегату, якщо підхід до другої засувки для оперативного вимикання цього агрегату має труднощі;
на багатотонних печах - на газопроводі на кожну зону;
на газопроводі перед кожним пальником.
7.2. Не дозволяється влаштовувати всередині будівель цехів на газопроводах листові засувки будь-якого типу без дискових засувок перед ними.
VII. Газове обладнання печей, котлів та інших агрегатів, обладнання для газополуменевої обробки металів
1. Газове обладнання печей, котлів та інших агрегатів
1.1. Топки споживачів газу повинні улаштовуватися наземними. Розміщувати топки нижче рівня підлоги можливо тільки у випадках, передбачених технологічним регламентом або конструктивними особливостями печей. У цьому випадку приямки топок повинні бути відкритими, мати огорожу та природну вентиляцію.
Допускається улаштовувати приямки, перекриті ґратчастим настилом і обладнані примусовою вентиляцією. Вимоги до обладнання ґратчастого настилу не поширюються на приямки нагрівальних колодязів та печей з розташуванням газопальникових пристроїв під подом печі та вертикальних (шахтних) печей з розташуванням пальників в бокових стінах на одному або декількох рівнях (горизонтах).
1.2. На всіх агрегатах повинні бути встановлені газові пальники, що розроблені та виготовлені спеціалізованими організаціями. Перед введенням в експлуатацію повинні бути перевірені основні показники пальників (продуктивності, оптимального тиску газу та повітря, коефіцієнта ежекції, межі регулювання, повноти згоряння газу тощо).
На відводах газопроводів до постів газополуменевої обробки допустимо влаштувати один вимикальний пристрій перед постом.
1.3. Пальники повинні безперервно працювати без відриву полум'я і проскакування його всередину пальника в межах регулювання теплового навантаження агрегату.
1.4. Для розпалювання газових пальників та нагляду за їх роботою в топкових дверцятах, або у фронтальних плитах, або інших ділянках печі, що доступні для обслуговування, повинні бути отвори з кришками. Самочинне відчинення кришок повинно бути виключено.
1.5. Відстань від виступних частин газових пальників або їх арматури у відкритому стані до стін або інших частин будівлі, а також до споруд та обладнання повинна бути не менше ніж 1 м.
1.6. Рівень звукового тиску на постійних робочих місцях і у виробничих приміщеннях, де працюють газопальникові пристрої, з урахуванням інших джерел шуму, не повинен перевищувати значень, наведених у ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" та в Державних санітарних нормах виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).
1.7. Для контролю за тиском газу біля споживачів та в
цеховому колекторі після вимикального і регулюючого пристрою
повинні бути встановлені прилад для вимірювання тиску, а також
сигналізатор падіння тиску. Крім того, прилади для вимірювання
тиску із сигналізацією падіння тиску повинні ставитися біля
окремих потужних споживачів або груп споживачів (при тепловій
2
потужності більше ніж 4,2·10 кДж/год).
1.8. Агрегати з температурою в робочому просторі нижче ніж 800 град.С, якщо запалювання палива відбувається безпосередньо в робочому просторі печей, повинні бути обладнані засобами контролю факела кожного пальника з винесенням світлозвукового сигналу у разі потухання пальників на щит теплотехнічного контролю.
Встановлення засобів контролю факела пальників не потрібне на агрегатах (печі, сушила тощо), що обладнані виносними топками (одиночними, що стоять окремо, підподовими, форкамерами), для високотемпературного спалювання палива з наступним зниженням температури в робочому просторі печей шляхом змішування продуктів горіння з рециркулюючими димовими газами, холодним повітрям, що пропускається через керамічні ґрати або іншими способами.
На печах, що стоять окремо, з кількістю пальників до десяти засоби контролю факела необхідно встановлювати на кожний пальник.
На печах з кількістю пальників більше десяти або у разі влаштування у відділенні більше трьох печей повнота згоряння палива повинна контролюватися на кожній печі автоматичними газоаналізаторами із сигналізацією про наявність у димових газах оксиду вуглецю і кисню.
1.9. На трубопроводах підведення газу до кожного агрегату з дуттєвими пальниками якнайближче до пальників, а на багатотонних агрегатах на кожній зоні повинні встановлюватися автоматичні швидкодіючі відсічні клапани, які б спрацювали під час падіння тиску газу або повітря нижче встановлених меж незалежно від наявності напруги в мережі газоспоживаючого агрегату.
Допускається встановлювати один клапан на загальному підводі
газу до групи газоспоживаючих агрегатів (не більше трьох) при їх
6
сумарній тепловій потужності до 12,6·10 кДж/год.
Вибір типу швидкодіючого клапана здійснює організація, що проектує систему газопроводів печі.
Швидкодіючі відсічні клапани повинні бути пневмовантажними або вантажними з електромагнітною приставкою, що спрацьовує під час вимкнення струму в системі. Допускається мати інші подібні пристрої.
Використовувати електроприводні засувки, дроселі та інші пристрої як швидкодіючі відсічні клапани забороняється.
Швидкодіючі відсічні клапани повинні бути зблоковані з сигналізаторами падіння тиску газу та повітря, що встановлюються на підводах газу та повітря до агрегату, і мати ручне або дистанційне керування ними.
Газове обладнання котлів повинно бути оснащене спеціальними засобами автоматики безпеки відповідно до вимог СНиП 2.04.14-88 "Тепловая изоляция оборудования и трубопроводов".
Для агрегатів, що обладнані інжекційними пальниками,
улаштування швидкодіючих відсічних клапанів не вимагається, на них
повинні встановлюватися сигналізатори падіння тиску. На
багатотонних газоспоживаючих агрегатах сигналізатори
встановлюються на кожній зоні. Для агрегатів з тепловою потужністю
6
до 12,6·10 кДж/год допустимо ставити один сигналізатор.
Сигналізатори повинні бути звукові та світлові. Місце відбору
імпульсу для сигналізатора падіння тиску визначається проектом.
Газозабезпечення котельних установок, що працюють на природному
газі, повинно виконуватися також відповідно до вимог Правил
безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом
Державного комітету України по нагляду за охороною праці від
01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції
України 15.05.98 за N 318/2758 (НПАОП 0.00-1.20-98), та Правил
вибухонебезпеки при використанні мазуту та природного газу в
котельних установках, затверджених Міненерго СРСР 08.02.84
(НПАОП 0.00-1.12-84).
1.10. Повітряний колектор газоспоживаючого агрегату повинен бути обладнаний:
приладом для вимірювання тиску;
сигналізатором падіння тиску повітря;
тупиковою продувальною свічкою;
вимикальними пристроями, які встановлюють перед кожним пальником або групою пальників.
Вимога щодо приладу для вимірювання тиску не розповсюджується
6
на агрегати тепловою потужністю до 12,6·10 кДж/год, які
споживають тільки природний газ як паливо, за умови, що
виключається подача до них доменного, коксового та інших газів.
1.11. Вентилятори, що подають повітря до пальників, повинні мати електродвигуни, що встановлювалися б на одному валу з вентиляторами або були з'єднані з ними через редуктор. За необхідності допускається використання клинопасової передачі.
Не дозволяється використовувати для приводу вентиляторів плоскопасові передачі.
Електрозабезпечення дуттєвих вентиляторів і
димовідсмоктувачів печей, що мають більше шести пальників або
декілька зон опалення загальною тепловою потужністю не менше
6
ніж 63·10 кДж/год, повинно здійснюватися від двох незалежних одне
від одного джерел живлення з автоматичним повторним вмиканням
дуттєвих вентиляторів та димовідсмоктувачів у разі зникнення
напруги на одному з вводів і перемиканням на другий ввід.
1.12. Відведення продуктів спалювання газу від газоспоживаючих агрегатів (печей, котлів) необхідно проводити за спеціально спорудженою технологічною схемою (димопровід - димова труба).
Для невеликих агрегатів тепловою потужністю
6
до 0,42·10 кДж/год, що працюють на природному або коксовому газі,
спалювати ці гази можна без організованого відведення продуктів
спалення за умови, що це не призведе до підвищення в повітрі
робочої зони приміщення концентрації шкідливих речовин вище
граничнодопустимих концентрацій, визначених ГОСТ 12.1.005-88
"ССБТ. Общие санитарногигиенические требования к воздуху рабочей
зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88).
1.13. Вся система, через яку відводяться продукти спалювання газу від агрегатів, не повинна мати отворів, тріщин та інших дефектів, що можуть призвести до підсмоктування повітря і порушення тяги в системі для їх очищення.
1.14. На димоходах для їх очищення повинні бути люки з кришками, що щільно зачиняються.
1.15. Для регулювання тиску в топках або робочому просторі газоспоживаючих агрегатів на димоходах від кожного агрегату до загального димоходу повинні бути встановлені регулюючі клапани. Керування регулюючими клапанами повинно бути винесено на робоче місце працівника, що обслуговує агрегат.
Положення регулюючого клапана повинно фіксуватися покажчиками.
1.16. Розміри зонтів для відведення продуктів спалювання газу від печей або агрегатів повинні виключати можливість викиду продуктів спалювання в приміщення цеху.
1.17. Для агрегатів із штучною тягою (ежекторами або димовідсмоктувачами) залежно від конкретних умов необхідно передбачати на випадок аварійного вимкнення ежекторів чи димовідсмоктувачів такі заходи:
улаштування швидкодіючого відсікаючого клапана та сигналізатора падіння тиску повітря, яке видаляється. Швидкодіючий відсікаючий клапан встановлюється на трубопроводах підведення газу до агрегату або на трубопроводах підведення газу до колектора групи агрегатів, що обслуговуються одним димовідсмоктувачем або ежектором. Клапан повинен автоматично закриватися під час зупинки димовідсмоктувача чи ежектора. Біля агрегатів з дуттєвими пальниками повинні використовуватися швидкодіючі відсікаючі клапани, які встановлюють відповідно до вимог пункту 1.9 глави 1 розділу VII цих Правил;
автоматичне відкривання димового клапана обводу під час зупинки димовідсмоктувача за наявності обвідного лежака до димової труби;
автоматичне вмикання резервного димовідсмоктувача за його наявності;
встановлення сигналізатора відсутності тяги.
1.18. Для постійного контролю за тиском (розрідженням) у топці або робочому просторі на газоспоживаючих агрегатах встановлюються відповідні вимірювальні прилади.
1.19. Відведення продуктів спалювання газу від газоспоживаючих агрегатів, що працюють на різних видах палива, в загальний димопровід допускається (у разі дотримання вимог пункту 3.6 глави 3 розділу XVIII цих Правил) тільки для діючих об'єктів, що переходять на газове паливо.
1.20. Топки та димопроводи газоспоживаючих агрегатів, що мають температуру в робочому просторі нижче ніж 800 град.С, повинні бути обладнані вибуховими клапанами.
Установлення вибухових клапанів не вимагається:
на високотемпературних (800 град.С і більше) термічних та підігрівальних печах;
на низькотемпературних печах, обладнаних підподовими або топками та форкамерами, що стоять окремо, і форкамерами, в яких здійснюється високотемпературне спалювання газу;
на мартенівських печах і коксових батареях, на печах з відведенням продуктів спалювання під зонт безпосередньо в цех.
1.21. Вибухові клапани повинні встановлюватися у верхніх частинах топок або димоходів, а також в інших місцях, де можливе скупчення газу. Місце встановлення, кількість і розміри вибухових клапанів повинні визначатися проектом. Площа одного вибухового клапана повинна бути не менше ніж 0,05 кв.м.
У разі спрацювання клапана повинна забезпечуватися безпека обслуговуючих працівників.
Якщо вибухові клапани неможливо встановити у місцях, безпечних для обслуговуючих працівників, повинні бути передбачені захисні пристрої на випадок спрацювання клапана.
1.22. Переобладнання агрегатів для роботи їх на газовому паливі повинно виконуватися відповідно до проекту.
1.23. Вентиляція та освітлення будівель, в яких розташовано газоспоживаючі агрегати, повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование", ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення" (далі - ДБН В.2.5-28-2006), ДСН 3.3.6.042-99 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), ДСН 3.3.6.096-2002 "Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електростатичних полів", ДСН 3.3.6.037-99.
2. Обладнання для газополуменевої обробки металів
2.1. Газорозбірні пости для газополуменевої обробки металів повинні бути стаціонарними. Під час роботи на зрідженому паливі або ацетилені вони можуть бути і пересувними.
2.2. Спорудження ацетиленопроводів і ацетиленових установок та їх експлуатація повинні здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.2.054-81* "ССБТ. Установки ацетиленовые. Требования безопасности".
2.3. Газозабезпечення цехів, майстерень та дільниць для газополуменевої обробки металів з використанням природного та зрідженого газів повинно здійснюватися газопроводами. Допускається газозабезпечення зрідженим газом від балонних установок. Безпосередньо біля газорозбірного поста може бути лише один балон зрідженого газу. За необхідності розміщення двох і більше балонів вони повинні бути об'єднані в групову газобалонну установку сумарною максимальною ємністю не більше ніж 1000 л при розташуванні балонів біля стіни зовні будівлі та не більше ніж 1500 л за умови розташування балонів на відстані від будівлі відповідно до вимог ДБН В.2.5-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання".