Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" Міністерством транспорту України

На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва В С Т А Н О В И В:

Наказом Державного департаменту автомобільного транспорту від 01.02.2001 N 9 затверджене Положення про порядок ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - Положення).

Аналіз Положення виявив норми, які не узгоджуються із законодавством України та можуть призвести до створення перешкод у здійсненні підприємницької діяльності. До того ж, видавши Положення, Державний департамент автомобільного транспорту (далі - Укравтотранс) перевищив свої повноваження.

1. Положення визначає порядок подання документів органу ліцензування для одержання ліцензії, прийняття рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії, видачі та переоформлення ліцензії, зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, видачі дубліката ліцензії та анулювання ліцензії, ведення ліцензійних справ та ліцензійного реєстру.

Проте порядок здійснення цих дій встановлений в статтях 10 - 11, 13 - 14, 16 - 19 та 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 N 1775-III, які є нормами прямої дії.

Разом з тим, положеннями Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", інших законів України не передбачені повноваження органу ліцензування певного виду господарської діяльності (в тому числі й Укравтотрансу) щодо видання нормативно-правових актів, які повинні визначати порядок подання документів органу ліцензування для одержання ліцензії, прийняття рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії, видачі та переоформлення ліцензії, зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, видачі дубліката ліцензії та анулювання ліцензії, ведення ліцензійних справ та ліцензійного реєстру.

Також Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", іншими актами законодавства не передбачене видання органом ліцензування певного виду господарської діяльності (в тому числі Укравтотрансом) положення про порядок ліцензування цього виду господарської діяльності.

2. Більшість норм Положення є точним або неточним викладом положень Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства транспорту України від 16.01.2001 N 6/18, Інструкції про порядок заповнення бланка ліцензії єдиного зразка, затвердженої наказом Держпідприємництва України від 04.12.2000 N 67.

Разом з тим, неточне викладення в Положенні окремих норм Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" призвело до спотворення їх змісту та суперечності між нормами зазначеногоЗакону України та Положення.

Зокрема, неточно викладаються положення Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" в абзаці 1 пункту 2.3, в пункті 2.5, в абзаці 1 пункту 3.1, в пунктах 3.4, 5.7 та 5.8, в абзаці 1 пункту 7.3, в пунктах 7.6 та 9.5, в абзаці 2 пункту 10.1 Положення. Це призводить до звуження (розширення) змісту положень зазначеного Закону України та ускладнення їх застосування відповідно до норм Положення.

Зокрема, в абзаці 1 пункту 2.3 Положення зазначається, що до заяви про видачу ліцензії додається, зокрема, копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчені нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Вимога щодо одночасного подання копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копії довідки про його внесення до ЄДРПОУ не відповідає частині четвертій статті 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", згідно з якою до заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Відповідно до пункту 9.5 Положення орган ліцензування Мінтрансу приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була втрачена або пошкоджена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру.

В цій нормі Положення не зазначається термін, протягом якого до ліцензійного реєстру вносяться зміни щодо визнання недійсною ліцензії, що була втрачена або пошкоджена. Це не узгоджується з частиною сьомою статті 18 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14), відповідно до якої зазначені зміни вносяться до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про визнання недійсною ліцензії.

В абзаці 2 пункту 10.1 Положення не вказується, коли саме починається формування ліцензійної справи щодо суб'єкта господарювання, хоча відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензійна справа формується після надходження заяви про видачу ліцензії.

Також в абзаці 2 пункту 10.1 Положення не вказується, що в ліцензійній справі щодо кожного суб'єкта господарювання зберігаються копії рішень органу ліцензування про видачу ліцензії, що не узгоджується з частиною першою статті 19 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

3. В пункті 1.1 Положення зазначається, що воно, зокрема, розроблено відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Однак Положення містить численні порушення положень зазначеного Закону України.

Зокрема, в абзаці 1 пункту 2.3 Положення зазначається, що до заяви про видачу ліцензії додаються, зокрема, документи, які визначають спроможність суб'єктів господарювання виконувати заявлений вид діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів в межах України або за межами території України (включаючи країни СНД) відповідно до Ліцензійних умов, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.01.2001 р. N 6/18 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом".

Перелік зазначених документів міститься в додатку 2 до Положення (окремо для фізичних та юридичних осіб).

Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

На сьогоднішній день Кабінет Міністрів України не встановив вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Відповідно, встановлення Укравтотрансом вичерпного переліку документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (крім документів, визначених в частині другій та четвертій статті 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"), суперечить Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та є перевищенням Укравтотрансом своїх повноважень.

Крім того, цим порушується вимога частини шостої статті 10 зазначеного Закону України, згідно з якою органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбачених частиною п'ятою цієї статті.

4. В Положенні визначені загальні вимоги до оформлення ліцензійних карток та порядок їх видачі, встановлена плата за видачу ліцензійних карток.

В пункті 6.4 Положення зазначається, що за видачу ліцензійних карток справляється плата, розмір якої розраховується виходячи з умов покриття усіх витрат на оформлення ліцензійної картки і затверджується в установленому порядку органом Міністерства транспорту України, що здійснює видачу ліцензії.

Обов'язковість одержання ліцензійних карток на транспортні засоби передбачена пунктом 1.10 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Держпідприємництва України та Мінтрансу України від 16.01.2001 N 6/18, згідно з яким на кожний транспортний засіб відповідно до оформленої ліцензії органом ліцензування видається ліцензійна картка, яка засвідчує відповідність транспортного засобу ліцензійним вимогам, встановленим для транспортного засобу на провадження господарської діяльності, зазначеній у ліцензії. Ліцензійна картка, видана на транспортний засіб відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності, пов'язаної з наданням послуг з міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, підтверджує право використання даного транспортного засобу для надання відповідних послуг, пов'язаних з внутрішніми перевезеннями пасажирів та вантажів.

Проте в цій нормі Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не встановлені повноваження Укравтотрансу щодо визначення загальних вимог до оформлення ліцензійних карток та порядку їх видачі, а також розміру плати за видачу ліцензійних карток.

До того ж відповідно до пункту 1.10 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Держпідприємництва України та Мінтрансу України від 16.01.2001 N 6/18, справляння плати за видачу ліцензійних карток не передбачено.

5. Відповідно до абзацу 2 пункту 4.12 Положення порядок зберігання та обліку бланків ліцензійних карток визначається Інструкцією про порядок замовлення, постачання, зберігання, обліку і звітності витрачання бланків ліцензії єдиного зразка, затвердженою наказом Держпідприємництва України від 18.12.2000 N 78.

Однак згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок замовлення, постачання, зберігання, обліку і звітності витрачання бланків ліцензії єдиного зразка вона визначає порядок замовлення, постачання, зберігання, обліку і звітності витрачання бланків ліцензії єдиного зразка. До того ж в зазначеній Інструкції взагалі відсутні будь-які згадки про ліцензійні картки.

Отже, Інструкція про порядок замовлення, постачання, зберігання, обліку і звітності витрачання бланків ліцензії єдиного зразка, затверджена наказом Держпідприємництва України від 18.12.2000 N 78, не може визначати порядок зберігання та обліку бланків ліцензійних карток.

6. Положення не було зареєстровано у встановленому порядку Міністерством юстиції України, чим були порушені вимоги Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731.

Згідно з пунктом 4 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731 (із змінами та доповненнями), державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, Інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Оскільки більшість норм Положення є точним або неточним викладом положень Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ці норми Положення зачіпають права та свободи людини та громадянина, проголошені й гарантовані в частинах 1, 3 та 4 статті 42 Конституції України, згідно з якими кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Нові обов'язки для суб'єктів господарювання встановлюються, зокрема, в пункті 2.1, в абзаці 1 пункту 2.3, в пункті 6.4, в абзаці 1 пункту 7.3 Положення.

Зокрема, відповідно до абзацу 1 пункту 7.3 Положення орган ліцензування Мінтрансу видає заявникові переоформлену на новому бланку ліцензію протягом трьох робочих днів з дати одержання заяви та відповідних документів, включаючи підтвердження про внесення плати за переоформлення.

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не встановлений обов'язок заявника надавати органу ліцензування підтвердження про внесення плати за переоформлення. Акт, який містить таку норму, повинен бути зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

З огляду на те, що більшість норм Положення зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, а також встановлюють нові обов'язки для громадян, не передбачені законами України, Укравтотранс повинен був подати Положення на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

Крім того, Положення має міжвідомчий характер, тобто його норми, що встановлюють права та обов'язки суб'єктів господарської діяльності, є обов'язковими для підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління Укравтотрансу та Мінтрансу.

Відповідно, зважаючи також на цю обставину, Положення повинно бути подане на державну реєстрацію до Мін'юсту України.

7. Згідно з підпунктом 11 пункту 4 Положення про Державний департамент автомобільного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2000 N 586, Укравтотранс відповідно до покладених на нього завдань лише видає відповідно до законодавства юридичним та фізичним особам ліцензії на виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, здійснює контроль за додержанням умов ліцензій.

В Положенні про Державний департамент автомобільного транспорту не встановлені повноваження Укравтотрансу щодо нормативно-правового забезпечення ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, одним із заходів якого є видання Положення.

Крім того, згідно з пунктом 6 Положення про Державний департамент автомобільного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2000 N 586, Укравтотранс видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Затвердивши Положення, яке за своєю формою та змістом є нормативно-правовим актом, а не актом організаційно-розпорядчого характеру (разовим дорученням), Укравтотранс перевищив свої повноваження.

Видавши Положення, більшість норм якого не відповідає положенням Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", інших актів законодавства, Укравтотранс порушив вимоги статті 1 Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", згідно з якою одним із заходів з дерегулювання підприємницької діяльності є забезпечення послідовності нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності, та вимоги статті 3 Указу Президента України від 22.01.2000 N 89/2000 "Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва", відповідно до якої одним з основних принципів впорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності є системність та послідовність дій щодо розроблення, видання та виконання регуляторних актів.

У зв'язку з виявленням положень, що суперечать законодавству України та реалізація яких призводить до створення перешкод у здійсненні підприємницької діяльності, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва В И Р І Ш И В:

Запропонувати Міністерству транспорту України вжити заходів щодо скасування наказу Державного департаменту автомобільного транспорту Міністерства транспорту України від 01.02.2001 N 9 "Про затвердження Положення про порядок ліцензування господарської діяльності по наданню послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом".

Рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької діяльності, є обов'язковим для виконання.