Про затвердження Формулярного довідника з використання протимікробних та антигельмінтних засобів

II. Спарфло, "Dr. Reddy's Laboratories Ltd", Індія

Спарфлоксацин (Омніфлокс), "Aristopharma Ltd", Бангладеш (Індія)

2.12. Нітрофурани

Нітрофурантоїн (фурадонін) та фуразолідон активні відносно ряду грам(+) (стафілококи та ентерококи) та грам(-) (нітрофурантоїн активний відносно E. coli, більшість інших Enterobacteriaceae є стійкими або помірно стійкими) м/о. Фуразолідон, окрім цього, діє на лямблії та трихомонади. Із клінічно значимих збудників до нітрофуранів не чутливі MRSA, P. aeruginosa та більшість анаеробів. У зв'язку з особливостями фармакокінетики й високою частотою небажаних реакцій, нітрофурани обмежено застосовують у клінічній практиці.

- Нітрофурантоїн (Nitrofurantoin)*

Фармакотерапевтична група: J01XE01 - антрибактеріальні засоби. Похідні нітрофурантоїну

Основна фармакотерапевтична дія: бактеріостатична, бактерицидна

Показання для застосування ЛЗ: інфекції сечовивідних шляхів (пієліт, пієлонефрит, цистит, уретрит), у тому числі для тривалої терапії рецидивів, а також для попередження інфекцій при урологічних операціях, катетеризації, цистоскопії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим - внутрішньо по 50-100 мг 3-4 р/добу після їжі, запиваючи великою кількістю рідини; при неускладнених інфекціях - по 50 мг 3 р/добу або по 100 мг 2 р/добу; курс лікування становить 7 днів; для профілактики достатньо призначати по 100 мг на ніч.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - нудота, блювання, відсутність апетиту, біль у животі, пронос; нервова система - головний біль, сонливість, запаморочення, ністагм, підвищення внутрішньочерепного тиску, необоротні периферичні поліневропатії; реакцій підвищеної чутливості - шкірні висипи, кропив'янка, свербіж, пропасниця, ангіоневротичний набряк, а також - анафілаксія, erythema multiforte, ексфоліативний дерматит, панкреатит, що подібний до с-му червоного вовчака, міалгія, артралгія, астматичні напади (у хворих на астму); дихальна система - еозинофілієя, кашель, біль у грудях, задишка, легеневий інфільтрат або ущільнення та плевральний випіт, інтерстиціальний пневмоніт та фіброз легень; поодинокі випадки гепатотоксичності, які проявляються холестатичною жовтухою та гепатитом, розвиваються у жінок, є дозонезалежними та зникають після відміни препарату; поодинокі випадки алопеції.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до нітрофуранів; особи з дефіцитом глюкозо-6-фосфатогідрогенази; г. та хр. ниркова недостатність; діти до 3 років; під час вагітності у зв'язку з ризиком розвитку гемолітичної анемії у новонародженого; період лактації.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 100 мг

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 4 роки.

Торгова назва:

II. Фурадонін, АТ "Олайнфарм", Латвія

- Ніфуроксазид (Nifuroxazide)

Фармакотерапевтична група: A07AX03 - протимікробний засіб для лікування інфекційно-запальних захворювань кишечнику.

Основна фармакотерапевтична дія: бактеріостатично або бактерицидно (залежно від дози).

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: кишковий антисептик; активний відносно більшості збудників кишкових інфекцій (також штамів-мутантів, стійких до інших протимікробних засобів): грам(+) (сімейство Staph.) і грам(-) (сімейство Enterobacteriaceae: Escherichia, Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella, Salmonella, Shigella, Proteus, Yersinia), а також Vibrio cholerae. Не активний відносно бактерій роду Pseudomonas і роду Proteus (вид Proteus inconstans), а також штамів підгрупи A виду Providentia alcalifaciens; порушує синтез білків у патогенних бактеріях; у середньотерапевтичних дозах виявляє бактеріостатичну активність, а в більш високих - бактерицидну; у терапевтичних дозах практично не порушує рівноваги симбіотної бактеріальної флори товстого кишечнику; не спичинює розвитку резистентних штамів патогенних м/о і перехресної стійкості бактерій до інших протимікробних засобів, що дозволяє при генералізованих інфекціях призначати його в комплексній терапії із системними препаратами; при кишкових інфекціях вірусного генезу запобігає розвитку бактеріальної суперінфекції; після перорального прийому практично не всмоктується із ШКТ, створюючи високу концентрацію діючої речовини у кишечнику; в плазмі крові визначаються слідові концентрації препарату; незначна кількість виявляється у сечі в незміненому вигляді.

Показання для застосування ЛЗ: г. діарея інфекційного генезу; хр. коліти та ентероколіти інфекційної етіології; комплексне лікування с-му дисбіозу кишечнику; профілактика інфекційних ускладнень з боку ШКТ при хірургічних операціях.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймати внутрішньо: дорослим і дітям старше 6 років - по 2 табл. 4 р/добу через кожні 6 год; курс лікування - 5-7 днів; дітям до 6 років рекомендується призначати препарат у формі суспензії.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: тимчасовий біль у животі, нудота, посилення діареї; індивідуальна гіперчутливість до препарату (задишка, шкірні висипання, свербіж), яка вимагає відміни препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, а також у разі алергії на похідні 5-нітрофурану.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 100 мг, по 200 мг, табл., вкриті оболонкою, по 100 мг, по 200 мг, суспензія, 200 мг/5 мл у фл., 220 мг/5 мл у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

II. Ентерофурил, "Bosnalijek d.d.", Боснія і Герцеговина

Ніфуроксазид, ВАТ "Київмедпрепарат"

Ніфуроксазид, "Polfa" Grodzisk Pharmaceutical Works Sp.z.o.o., Польща

Ніфуроксазид, "Gedeon Richter Romania SA" для "Grodzisk Pharmaceutical Works "Polfa" Co Ltd", Румунія/Польща

- Фуразидин (Furazidin)

Фармакотерапевтична група: J01XE03 - протимікробні засоби для системного застосування. Похідні нітрофурану.

Основна фармакотерапевтична дія: протимікробна.

Показання для застосування ЛЗ: тяжкі захворювання інфекційно-запального характеру: неускладнені інфекції сечовивідної системи (г. та хр. цистити, уретрити, пієлонефрити, простатити), дихальних шляхів (бронхіти, пневмонії, хр. обструктивні захворювання легенів), шкіри та м'яких тканин, тяжкі інфіковані опіки, гінекологічні інфекції, холецистит, сепсис; профілактика при урологічних операціях, цистоскопії, катетеризації тощо.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймати після їди, запиваючи великою кількістю рідини; дорослим - по 50-100 мг (1-2 капс.) 3 р/добу; курс лікування триває 7-10 днів, за необхідності через 10-15 днів курс можна повторити; максимальна добова доза - 600 мг; дітям з масою тіла 30 кг і більше - по 50 мг 3 р/добу; з метою інтраопераційної профілактики - вищезазначені дози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, нудота, блювання, втрата апетиту, АР, неврит, поліневрит, порушення функції печінки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до нітрофуранів; полінейропатія, поліневрит; токсичний гепатит; вагітність і лактація; г. та хр. ниркова недостатність, в тому числі у хворих, які перебувають на гемодіалізі або перитоніальному діалізі.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 50 мг, капс. по 50 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Фурагін, АТ "Галичфарм"

II. Фурагін, "Adamed" Sp. z.o.o., Польща

Фурагін, Фурамаг(R), АТ "Олайнфарм", Латвія

- Фуразолідон (Furazolidone)*

Фармакотерапевтична група: G01AX06 - антимікробні та антисептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: бактеристатична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: пригнічує ріст і розмноження стафілококів, стрептококів, дизентерійної, кишкової паличок, палички паратифу та інших м/о; має протигрибкову та протитрихомонадну активність, чинить лікувальну дію при лямбліозі; активний відносно резистентних до а/б і сульфаніламідів штамів мікробів; стійкість розвивається повільно; при внутрішньому прийомі швидко всмоктується у ШКТ і розподіляється у тканини, включаючи ЦНС; терапевтична концентрація у крові триває упродовж 4-6 год; високих концентрацій у крові і тканинах не утворює, оскільки значною мірою швидко метаболізується в печінці; головний шлях елімінації - ниркова екскреція (65%); частково виводиться з жовчю, досягаючи високих концентрацій у просвіті кишечнику, що надає можливості застосовувати його при кишкових інфекціях.

Показання для застосування ЛЗ: лікування бацилярної дизентерії, паратифу, діареї, ентеритів, спричинених кишковою паличкою, протеєм, стрептококами, стафілококами та ентерококами; лямбліозу, трихомонадного кольпіту, вагініту, уретриту, пієліту, циститу, інфікованих ран.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим і дітям старше 8 років - внутрішньо після їди, запиваючи великою кількістю рідини (100-200 мл); для лікування паратифу, дизентерії, харчових токсикоінфекцій дорослим - по 0,1-0,15 г, після їди, 4 р/добу, протягом 5-10 днів (тривалість лікування залежить від характеру та тяжкості патологічного процесу); в таких же дозах можна приймати циклами, по 3-6 днів (з інтервалами 3-4 дні); дітям старше 8 років призначають препарат із розрахунку 6 мг/кг/добу в 4 прийоми, курс лікування - 5-10 днів; лікування лямбліозу дорослим - по 0,1 г 4 р/добу, на добу у 3-4 прийоми; трихомонадний кольпіт лікують комбіновано, використовуючи табл. та свічки (внутрішньо по 0,1 г препарату, 3-4 р/добу, протягом 3 днів). загальний курс лікування проводять протягом 7-14 днів; терапія трихомонадних уретритів - на прийом 0,1 г 4 р/добу (3 дні); вищі дози для дорослих внутрішньо: разова - 0,2 г, добова - 0,8 г. Не рекомендується приймати довше 10 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, зниження апетиту.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність і лактація; діти до 8 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,05 г

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Фуразолідон, АТ "Галичфарм",

Фуразолідон, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Фуразолідон, ВАТ "Монфарм".

Метою лікування хворих на туберкульоз є вилікування захворювання з максимально можливим відновленням стану організму, функцій враженого органу, працездатності, покращанням якості життя. В більшості випадків вдається досягти вилікування туберкульозу.

Критеріями вилікування туберкульозу є:

- завершений та повноцінно проведений основний курс хіміотерапії;

- відсутність або зникнення клінічних та лабораторних ознак туберкульозного запалення;

- стійке припинення бактеріовиділення, яке підтверджене мікроскопічним та культуральним дослідженням матеріалу;

- загоєння каверн в легенях та розсмоктування (або ущільнення) інфільтрації та вогнищ; відсутність рентгенологічних ознак туберкульозу легень або інших органів у результаті завершення його інволюції, що відображено припиненням процесу розсмоктування (ущільнення) туберкульозних змін у легенях, плеврі, або інших органах;

- відновлення функціональних можливостей та працездатності.

Вилікування хворих на туберкульоз залежить від 2 взаємопов'язаних факторів: пригнічення мікобактеріальної популяції за допомогою протитуберкульозних препаратів та регресії туберкульозних змін в уражених органах і репаративних процесів в них.

Основним методом лікування туберкульозу є антимікобактеріальна хіміотерапія. Терапевтичний ефект обумовлений безпосереднім бактерицидним або бактеріостатичним впливом протитуберкульозних препаратів на МБТ. Регресія туберкульозних змін в уражених органах і репаративні процеси в них також відбуваються за допомогою протитуберкульозних препаратів, а також за допомогою патогенетичних препаратів, які впливають на запалення, процеси регенерації або покращують переносимість протитуберкульозної хіміотерапії.

Основними принципами протитуберкульозної хіміотерапії є:

- комбіноване застосування протитуберкульозних препаратів (не менше 3), до яких МБТ чутливі і які приймають протягом тривалого часу (не менше 6 міс); при цьому добову дозу кожного препарату, за окремими випадками, слід приймати в один прийом (добова доза хіміотерапії);

- застосування стандартних комбінацій протитуберкульозних препаратів для лікування хворих з новими випадками та рецидивами захворювання;

- контроль за прийомом протитуберкульозних препаратів з боку медичних працівників;

- недопустимість приєднання 1 протитуберкульозного препарату до режиму хіміотерапії, який призвів до невдачі лікування.

Основний курс протитуберкульозної хіміотерапії поділяють на два етапи. Перший етап - інтенсивна фаза - застосовують 4-5 протитуберкульозних препарати з метою для припинення розмноження і значного зменшення бактеріальної популяції МБТ в організмі хворого. Проведена терапія усуває гострі прояви хвороби, припиняє бактеріовиділення й у більшої частини хворих приводить до загоєння каверн у легенях.

Другий етап лікування - підтримуюча фаза - застосовують 2-3 протитуберкульозні препарати з метою забезпечення стійкого клінічного ефекту та повного припинення розмноження МБТ у вогнищах ураження для попередження загострення процесу.

Методика лікування хворих на туберкульоз органів дихання залежить від морфологічних змін в легенях і виявлення МБТ в харкотинні. У хворих із деструктивним процесом і бактеріовиділенням вона більш інтенсивна у порівнянні з хворими туберкульозом без бактеріовиділення і деструктивних змін в легенях (3 місяці інтенсивна фаза, 5 місяців підтримуюча фаза).

Також для лікування хворих на туберкульоз застосовують інші ЛЗ в якості патогенетичної протизапальної терапії, для профілактики та усунення побічних реакцій прийому протитуберкульозних препаратів. В якості патогенетичного протизапального ЛЗ системно, ендобронхіально, інтраплеврально застосовують глюкокортикоїди (ГК) у якості ад'ювантної терапії для зменшення запальних змін ексудативного характеру в легенях, бронхах, набряку головного мозку та мозкових оболонок, попередження накопичення ексудату в плевральній порожнині при плевритах (після плевральної пункції, накопичення синовіальної рідини.

Для усунення побічних реакцій від протитуберкульозних препаратів застосовують майже усі класи ЛЗ залежно від виду побічної реакції, що розвинулась. АР, що можуть розвинутись від будь-якого протитуберкульозного ЛЗ, усувають за допомогою антигістамінних препаратів та глюкокортикоїдів. Неврологічні побічні реакцій у вигляді полінейропатії, невритів, розладів з боку ЦНС, у тому числі психозів, від ізоніазиду, аміноглікозидів, етамбутолу, циклосерину, етіонаміду, протіонаміду, фторхінолонів усувають за допомогою вітамінів, протиепілептичних, антипсихотичних, ноотропних ЛЗ, антидепресантів. Диспепсичні прояви, які виникають при прийомі більшості протитуберкульозних препаратів, у вигляді нудоти, блювоти, діареї, печії, болі у шлунку лікують шляхом призначення антацидів, інгібіторів протонного насосу, стимуляторів перистальтики, антиперистальтичних, антидіарейних ЛЗ, ферментів, антидіарейних мікробних препаратів. Гепатотоксичні реакції від ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду лікують за допомогою гепатотропних лікарських засобів, р-нів для в/в введення. Гіпотиреоїдизм, що виникає при прийомі ПАСК, особливо у комбінації з етіонамідом, протіонамідом, усувають за допомогою гормональних ЛЗ. Електоролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпомагніємія) від застосоування аміноглікозидів лікують за допомогою мінеральних добавок та р-нів для в/в введення. Болі в суглобах при прийомі фторхінолонів, піразинаміду лікують за допомогою НПЛЗ. ЛЗ для лікування побічних реакцій застосовують до повного усунення клінічних та лабораторних проявів побічних реакцій. При виникненні серйозних побічних реакцій, які не усуваються патогенетичним ЛЗ, відміняють протитуберкульозний препарат, що викликав цю побічну реакцію.

Для лікування хворих на туберкульоз застосовують 2 групи протимікробних засобів: протитуберкульозні, антимікробні. Протитуберкульозні препарати використовують виключно для лікування хворих на туберкульоз, не зважаючи на те, що вони включають антибактеріальні засоби, які, окрім МБТ, діють також на інші збудники. Виділення цих препаратів в окрему групу обумовлено особливостями збудника та швидким розвитком резистентності МБТ до протимікробних препаратів при монотерапії. Протитуберкульозні препарати за показаннями до їх призначення поділяють на препарати I і II ряду. Основним принципом проведення протимікробної терапії у хворих на туберкульоз є комбіноване застосування протитуберкульозних препаратів під безпосереднім наглядом медичних працівників за прийомом препаратів. Ефективність лікування хворих на туберкульоз із застосуванням протитуберкульозних лікарських засобівI та II ряду доведена в рандомізованих клінічних дослідженнях (рівень доказовості А).

З групи антибактеріальних препаратів для лікування хворих на туберкульоз застосовують фторхінолони, кларитроміцин, амоксициллін/клавуланову кислоту, лінезолід. Фторхінолони II-IV генерацій мають бактерицидну дію відносно МБТ і використовуються у хворих на мультирезистентний туберкульоз, у випадку виділення штамів, резистентних одночасно до ізоніазиду та рифампіцину - основних протитуберкульозних препаратів. Ефективність лікування хворих на туберкульоз із застосуванням фторхінолонів доведена в рандомізованих контрольованих дослідженнях (рівень переконливості доказів А).

Кларитроміцин, амоксициллін/клавуланову кислоту, лінезолід належать до групи препаратів, яку ВООЗ не рекомендує застосовувати в рутинній практиці лікування хворих на туберкульоз. Ці препарати призначають тільки у разі розширеної резистентності МБТ (резистентності одночасно до ізоніазиду, рифампіцину, аміноглікозидів, фторхінолонів), коли в режим хіміотерапії не можливо включити 4 протитуберкульозних препарати разом з фторхінолонами. Ефективність лікування хворих на туберкульоз із застосуванням кларитроміцину, амоксициллін/клавуланової кислоти, лінезоліду, доведена в окремих рандомізованих контрольованих дослідженнях (рівень переконливості доказів D).

3.2. Протитуберкульозні засоби

Протитуберкульозні препарати I ряду є основними протитуберкульозними препаратами, які призначають хворим на вперше діагностований туберкульоз та рецидиви захворювання, які виділяють чутливі Micobacterium tuberculosis (МБТ) (хворі I-III клінічних категорій). Протитуберкульозні препарати II ряду є резервними, їх використовують тільки в індивідуалізованих/індивідуальних схемах хіміотерапії у хворих на туберкульоз IV категорії, у яких визначають медикаментозну резистентність МБТ до ПТП I ряду, а також у хворих інших категорій при резистентності МБТ до препаратів I ряду або поганій їх переносимості. Розподіл протитуберкульозних препаратів на препарати I і II ряду забезпечує дотримання стандартних схем хіміотерапії туберкульозу для профілактики розвитку медикаментозної резистентності МБТ.

3.2.1. Протитуберкульозні препарати I ряду

- Ізоніазид (Isoniazidum)*

Фармакотерапевтична група: J04AC01 - протитуберкульозні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: пригнічує синтез міколевої кислоти в клітинній стінці МБТ (локалізованих як поза-, так і внутрішньоклітинно), внаслідок чого порушується структура їх зовнішньої клітинної мембрани; бактерицидна дія в стадії розмноження та бактеріостатична - у стадії спокою; в концентрації 0,03 мкг/мл затримує ріст МБТ і слабко впливає на збудників інших інфекційних хвороб.

(1) - наведений спосіб застосування ЛЗ відповідає останнім рекомендаціям ВООЗ (2005 р.)

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - нудота, блювання, дискомфорт у ділянці живота, ізоніазид-асоційований гепатит (особливо у осіб з хр. захворюваннями печінки або у тих, що зловживають алкоголем); нервова система - головний біль, запаморочення, дратівливість, парестезії, почастішання нападів у хворих на епілепсію, м'язові посіпування та генералізовані судоми, порушення чутливості, енцефалопатія, інтоксикаційний психоз, рідко - ейфорія, порушення сну, периферичні неврити з атрофією м'язів і паралічем кінцівок, неврит зорового нерва, психози; серцево-судинна система - АГ, серцебиття, болі у ділянці серця, посилення ішемії міокарда у осіб похилого віку; ендокринна система - гінекомастія у чоловіків, менорагія у жінок, с-м Кушінга, гіперглікемія; АР (еозинофілія, шкірний свербіж, дерматит, лихоманка та ін.).

Протипоказання до застосування ЛЗ: індивідуальна чутливість до препарату, епілепсія та схильність до судомних нападів, важкі психози, поліомієліт (у т.ч. в анамнезі), токсичний гепатит в анамнезі внаслідок прийому похідних гідразиду ізонікотинової кислоти (фтивазид та ін.), г. печінкова і/або ниркова недостатність, виражений атеросклероз, період лактації; в дозі понад 10 мг/кг/добу протипоказаний в період вагітності, при серцево-легеневій недостатності, АГ II-III стадії, ІХС, розповсюдженому атеросклерозі, захворюваннях нервової системи, БА, хр. нирковій недостатності, гепатиті в період загострення, цирозі печінки, псоріазі, екземі в формі загострення, мікседемі, гіпотиреозі.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,1 г, по 0,2 г, по 0,3 г, сироп, 100 мг/5 мл по 100 мл, по 200 мл, по 500 мл (1 мл сиропу містить ізоніазиду 20 мг), р-н для ін'єкцій 10% по 5 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 6 років.

Торгова назва:

I. Ізоніазид, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Ізоніазид, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Ізоніазид, ТОВ "Юрія-Фарм"

Ізоніазид-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

II. Ізоніазид, "SVIZERA LABS PRIVATE LIMITED" для "AllMed International Inc.", Індія/США.

- Рифампіцин (Rifampicinum)* (також див. п. 2.8 "Інші антибіотики")

Показання до застосування ЛЗ: всі форми активного туберкульозу різної локалізації у дорослих і дітей; призначають в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перорально, натще; приймають за 30 хв - 1 год до їжі 1 р/добу; при лікуванні дорослих хворих з масою тіла менше 50 кг призначають дозу 450 мг; хворим з масою тіла більше 50 кг призначають 600 мг/добу у 1 прийом (при поганий переносимості добова доза може бути розподілена на 2 прийоми); максимальна добова доза 1,2 г; тривалість лікування може становити 12 і більше місяців; при в/в введенні добова доза становить 0,45 г, при тяжких швидко прогресуючих формах - 0,6 г і вводиться в один прийом протягом 45-50 хв, тривалість застосування в/в способу введення залежить від переносимості препарату і може становити 1-1,5 місяця з подальшим переходом на прийом внутрішньо; при лікуванні туберкульозу у хворих на ЦД, в/в введення рифампіцину поєднують із введенням інсуліну; монотерапія туберкульозу рифампіцином часто супроводжується розвитком стійкості збудника до а/б, тому його слід призначати у поєднанні з іншими протитуберкульозними засобами (стрептоміцином, ізоніазидом, етамбутолом), до яких збережена чутливість МБТ.

- Рифапентин (Rifapentinum)*

Фармакотерапевтична група: J04AB05 - протитуберкульозний засіб з групи рифампіцинів.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: в терапевтичних концентраціях виявляє бактерицидну активність як проти внутрішньоклітинних, так і проти позаклітинних M. tuberculosis; рифапентин та 25-дезацетилрифапентин (активний метаболіт) накопичуються в макрофагах людини із внутрішньоклітинним/позаклітинним співвідношенням приблизно 24:1 і 7:1, відповідно; M. tuberculosis, стійкі до інших рифаміцинових а/б, можливо також будуть стійкі до дії рифапентину; не з'являється перехресна стійкість між рифапентином і нерифаміциновими протимікобактеріальними засобами типу ізоніазиду та стрептоміцину.

Показання до застосування ЛЗ: легенева форма туберкульозу (в комбінації принаймі з одним із протитуберкульозних препаратів, до якого чутливий збудник).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначається внутрішньо; застосовується обов'язково з іншими протитуберкульозними засобами; схема лікування легеневої форми туберкульозу в інтенсивній фазі - по 4 табл. (600 мг) двічі на тиждень, з інтервалом між прийомами не менше 72 год (3 доби), протягом двох місяців; підліткам (12-15 років) при масі тіла більше 45 кг призначається по 600 мг (4 табл.); при масі тіла менше 45 кг - по 450 мг (3 табл.); схема лікування у фазі продовження - призначається 1 раз на тиждень протягом 4 місяців, у комбінації з відповідним протитуберкульозним засобом з урахуванням чутливості м/о; якщо у пацієнта після обох фаз лікування в мазку мокротиння або в культурі виявляються МБТ або присутні резистентні організми чи пацієнт ВІЛ-позитивний, треба переглянути схему лікування; дорослим та дітям для лікування туберкульозу призначають 10 мг/кг 2 рази на тиждень в інтенсивну фазу, в інтермітуючу фазу - 1 раз на тиждень.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: з боку печінки та жовчних шляхів - підвищення рівня білірубіну, підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит; дерматологічні - кропив'янка, зміна кольору шкіри, свербіж, висипання; метаболічні - гіперкаліємія, гіповолемія, підвищення рівня ЛФ і ЛДГ; гематологічні - тромбоцитопенія, лейкоцитоз або лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, анемія, пурпура, гематома; ШКТ - запор, езофагіт, гастрит, панкреатит, диспептичні явища; нирки та сечовивідні шляхи - гематурія, піурія, протеїнурія; з боку кістково-м'язової системи - подагра, артроз, артралгія; загальні розлади - периферичні набряки, втомлюваність, реакції агресії; інші - забарвлення в червоний колір сечі, поту, мокротиння, сліз та контактних лінз; у ВІЛ-інфікованих хворих із супутніми ускладненнями можливий розвиток рифапентин-монорезистентного туберкульозу; при застосуванні протягом останніх декількох тижнів вагітності препарат може викликати післяпологові кровотечі в матері та дитини, які лікуються вітаміном К.

Протипоказання до застосування ЛЗ: діти молодше 12 років, а також особи, які мають в анамнезі вказівки на гіперчутливість до будь-якого препарату з групи рифаміцинів.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 150 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Рифапентин, ТОВ "Львівтехнофарм"

Рифапентин, ТОВ "ТРИ".

II. Рифампентин-белко, Belko Pharma, Індія

- Рифабутин (Rifabutinum)*

Фармакотерапевтична група: J04AB04 - протитуберкульозні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: напівсинтетичний а/б широкого спектра дії; має високу активність відносно кислотостійких бактерій, включаючи атипові та резистентні м/о; in vitro проявляє високу активність відносно лабораторних штамів і клінічно виділених культур M. tuberculosis; дослідження in vitro показали, що від 30% до 50% штамів M. tuberculosis, резистентних до рифампіцину, чутливі до рифабутину (тобто існує неповна перехресна резистентність між цими а/б); активність рифабутину in vitro при інфікуванні M. tuberculosis була у 10 раз вищою за активність рифампіцину; рифабутин активний відносно нетуберкульозних (атипових) бактерій, включаючи M. avitum intracellulare complex.

Показання до застосування ЛЗ: лікування інфекцій, викликаних мікобактеріями M. tuberculosis, M. Avitum intracellulare complex та іншими атиповими бактеріями, чутливими до препарату; препарат рекомендується для профілактики інфікування M. avitum intracellulare complex у хворих, з діагностованою імунодепресією (кількість CD4-лімфоцитів не перевищує 200/мкл); при інфекціях, спричинених M. avitum complex або іншими атиповими мікобактеріями (такими, як M. Xenopi), рифабутин ефективний для лікування як локалізованих, так і дисемінованих форм захворювання у хворих з імунодефіцитом.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають дорослим перорально 1 р/добу, незалежно від часу прийому їжі; у вигляді монотерапії для профілактики інфікування M. avitum intracellulare complex у дорослих хворих з імунодепресією призначають по 300 мг (2 капс.) на добу; у комбінації з іншими препаратами призначають: при нетуберкульозній мікобактеріальній інфекції у дорослих по 450-600 мг (3-4 капс.) на добу протягом терміну до 6 місяців з моменту отримання негативного результату посіву; при хр. полірезистентному туберкульозі легень у дорослих - по 300-450 мг (2-3 капс.) на добу протягом терміну до 6 місяців з моменту отримання негативного результату посіву; при вперше діагностованому легеневому туберкульозі у дорослих - по 150 мг (одна капс.) на добу протягом 6 місяців; для дітей старше 12 років та хворих похилого віку змінювати дози препарату не потрібно.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: оскільки препарат призначають у складі комбінованої терапії, часто виявляється неможливим установити причинно-наслідковий зв'язок у виникненні побічних ефектів; кровоносна і лімфатична системи (лейкопенія, тромбоцитопенія та анемія); скелетно-м'язова система (артралгія, міалгія); гарячка, висип, зрідка - інші реакції гіперчутливості (еозинофілія, бронхоспазм, шок); оборотний увеїт, ступінь тяжкості якого варіювала від легкої до значної (ризик виникнення цього побічного ефекту знижується, якщо рифабутин застосовують як монотерапію у дозі 300 мг і підвищується, якщо застосовують комбінацію з кларитроміцином і у більш високих дозах).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або інших рифампіцинів в анамнезі, вагітність і період лактації, дитячий вік до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 150 мг, по 300 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Рифабутин, ТОВ "Львівтехнофарм"

Рифабутин, ТОВ "ТРИ"

Рифабутин, ТОВ "ФАРМА ЛАЙФ"

Рифабутин-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

II. Мікобутин, "Pfizer Italia S.r.l" для "Pfizer Inc.", Італія/США

Рифабутин, "LOK-BETA Pharmaceuticals PVT.LTD", Індія; "Lupin Limited", Індія

- Рифацина (Rifacina)*

Фармакотерапевтична група: J04AB02 - протитуберкульозні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: напівсинтетичний а/б, який належить до групи рифаміцинів з макроциклічною структурою; має бактерицидну дію лише проти м/о, що розмножуються; механізм дії пов'язаний з пригніченням бактеріальної ДНК-залежної РНК-полімерази; пригнічує як поглинання фосфату в ліпідах, так і поглинання сірки в протеїнах; активний відносно M. tuberculosis, M. avium intracellulare complex та на інші атипові мікобактерії.

Показання до застосування ЛЗ: лікування різних форм туберкульозу, спричинених чутливими мікобактеріями (як компонент у схемі комбінованої терапії) - M. tuberculosis, M. avium intracellulare complex та іншими атиповими мікобактенріями: легеневий, урогенітальний, кістково-суглобовий туберкульоз, туберкульозний менінгіт, шкірна форма туберкульозу, туберкульозні серозити; хр. форми легеневого туберкульозу, навіть у випадках наявності ізольованих резистентних МБТ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для попередження появи резистентності збудників під час монотерапії, пропонується застосовувати а/б виключно в комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами; монотерапія препаратом проводиться не довше, 4 дні із застосуванням великих доз; для дорослих рекомендується добова доза 10 мг/кг за 1-2 прийоми натщесерце за 1 год до або через 2 год після прийому їжі; добова доза для дорослих може бути підвищена до 20-30 мг/кг, розділена на 2 прийоми; з метою профілактики інфікування M.avium intracellulare complex у дорослих хворих з імунодефіцитом доза становить 300 мг протягом доби; при хр. мультирезистентному туберкульозі легенів добова доза для дорослих становить 300-450-600 мг, яка застосовується протягом 6 місяців після того, як було отримано негативну культуру у мокротинні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: іноді - шлунково-кишкові розлади (пронос, блювання, діарея, псевдомембранозний коліт, ураження печінки); АР (висипання на шкірі, свербіж, грипоподібний с-м) особливо у разі непослідовного прийому), який проявляється у вигляді тремтіння, підвищеної t тіла, слабкості і головного болю; нейротоксичні ефекти та психічні розлади (головний біль, запаморочення, сонливість, порушення зору; порушення менструального циклу; ниркова недостатність, гепаторенальний с-м; перехідні порушення гемопоезу (лейкопенія), тромбоцитопенія, гемоліз.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; тяжкі розлади функції печінки, порфірія; не застосовувати протягом 1 року після перенесеного інфекційного гепатиту.

Форми випуску ЛЗ: капс. тверді по 150 мг, по 300 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

II. Рифацина, "Valeo" для "Rifatrade", Болгарія

- Піразинамід (Pyrazinamidum)*

Фармакотерапевтична група: J04AK01 - протитуберкульозні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: туберкулостатична; руйнує M. tuberculosis на стадії внутрішньоклітинного ділення; особливо ефективний протягом перших місяців лікування; завжди призначається разом з іншими туберкулостатиками (ізоніазидом, етамбутолом, рифампіцином) для того, щоб запобігти розвитку стійких до піразинаміду штамів M. tuberculosis; добре проникає в осередки туберкульозного ураження, і його специфічна активність не зменшується у кислому середовищі казеозних мас, що дає змогу призначати препарат при туберкуломах, казеозних лімфаденітах, казеозно-пневмонічних процесах.

Показання до застосування ЛЗ: лікування всіх форм туберкульозу (в комбінації з іншими туберкулостатиками).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайна доза для дорослих становить від 15 до 30 мг/кг/ добу; максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 г; можливі випадки використання підвищеної дози, тобто від 50 мг до 70 мг/кг/добу, два або три рази на тиждень - при дворазовому прийомі на тиждень максимальна добова доза не повинна перевищувати 4 г, при триразовому прийомі - 3 г; звичайна доза для дітей становить від 15 до 30 мг на 1 кг/добу; максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 г; можливі випадки використання підвищеної дози, тобто від 50 мг до 70 мг/кг/добу, два або три рази на тиждень - при призначенні двічі на тиждень максимальна добова доза не повинна перевищувати 4 г; при призначенні тричі на тиждень - 3 г; пацієнтів похилого віку звичайно лікують у дозах, близьких до нижньої межі звичайної дози для дорослих.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: порушення функції печінки, нудота, блювання, диспептичні явища, шкірний висип, свербіж, артралгія, гіперурикемія, загострення подагри; рідко - фотосенсибілізація, гарячка, міалгія, інтерстиціальний нефрит, анорексія, дизурія, схильність до тромбоутворення, АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до активної речовини та інших інгредієнтів цих ліків, а також пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки і хворих на г. подагру.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,5 г, по 0,75 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

I. Піразинамід, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Піразинамід, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Піразинамід, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Піразинамід, Одеське ВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ

Піразинамід-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

II. Макрозид 500, Macleods Pharmaceuticals Ltd, Індія,

Піразинамід, Eupharma Laboratories Ltd, Індія