Про затвердження Методичних рекомендацій з реалізації гендерного підходу та підходу, що базується на дотриманні прав людини, на рівні територіальних громад

Відповідно до підпункту 8 пункту 34 плану заходів з виконання Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" на період до 2025 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1544-р (зі змінами), підпункту 1 пункту 122 плану заходів на 2021-2023 роки з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на 2021 - 2027 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 травня 2021 року № 497-р, пункту 8 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 (зі змінами), НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методичні рекомендації з реалізації гендерного підходу та підходу, що базується на дотриманні прав людини, на рівні територіальних громад, що додаються.

2. Директорату розвитку соціальних послуг та захисту прав дітей (Колбаса Р.С.) забезпечити розміщення Методичних рекомендацій з реалізації гендерного підходу та підходу, що базується на дотриманні прав людини, на рівні територіальних громад на офіційному веб-сайті Міністерства соціальної політики.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Токарєву У.Д.

1.1. Методичні рекомендації з реалізації гендерного підходу та підходу, що базується на дотриманні прав людини, на рівні територіальних громад (далі - Методичні рекомендації) розроблено з метою визначення алгоритму застосування гендерного підходу та підходу, що базується на дотриманні прав людини, в процесі управління територіальною громадою, розроблення та реалізації програм розвитку територіальної громади, а також упровадження механізмів забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на рівні територіальної громади та організації діяльності відповідальних фахівців органів місцевого самоврядування з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

1.2. Правовою основою підходу, що базується на дотриманні прав людини, є Конституція та закони України, Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР). Застосування цього підходу дасть змогу виявити нерівність та сприяти забезпеченню прав людини шляхом запобігання та заборони всіх форм дискримінації, підвищення обізнаності різних груп населення щодо своїх прав та можливостей вимагати їх дотримання, удосконалення знань та навичок посадових осіб, відповідальних за забезпечення прав людини, у відповідній сфері, а також належного виконання ними визначених для них функцій. При цьому люди визнаються ключовими учасниками процесу власного розвитку, а не пасивними одержувачами товарів і послуг; пріоритет надається найбільш вразливим групам населення, які мають суттєві перешкоди при реалізації своїх прав.

1.3. Відповідно до Інструкції щодо інтеграції гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 07 лютого 2020 року № 86, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2020 року за № 211/34494, результатом застосування гендерного підходу є врахування інтересів і потреб різних груп жінок і чоловіків при формуванні, реалізації, моніторингу та оцінюванні державної політики у всіх сферах життєдіяльності суспільства для отримання жінками та чоловіками рівних суспільних благ.

1.4. Методичні рекомендації можуть застосовуватись територіальними громадами сіл, селищ, міст безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства при підготовці, виконанні, моніторингу та оцінюванні стратегій розвитку територіальних громад та планів заходів з їх реалізації, місцевих програм розвитку, прогнозних та програмних документів соціально-економічного розвитку, місцевих цільових та бюджетних програм (далі - програми розвитку), виконанні бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

1.5. У Методичних рекомендаціях терміни вживаються в значеннях, наведених у Бюджетному кодексі України, законах України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про засади державної регіональної політики", "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", Методиці розроблення, проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації регіональних стратегій розвитку та планів заходів з їх реалізації, затвердженій наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31 березня 2016 року № 79 (у редакції наказу від 27 грудня 2018 року № 373), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 квітня 2016 року за № 632/28762, Методичних рекомендаціях щодо впровадження та застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02 січня 2019 року № 1, Інструкції щодо інтеграції гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України від 07 лютого 2020 року № 86, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 лютого 2020 року за № 211/34494.

2.1. Збирання кількісних та якісних даних про цільові групи з розподілом за ознакою статі та іншими ознаками

2.1.1. На етапах формування, виконання, моніторингу та оцінювання стану виконання програм розвитку рекомендується збирання даних для вивчення становища жінок, чоловіків та/або їхніх груп у сферах, відносини в яких регулюються цими документами на рівні територіальної громади (демографічних, соціальних, економічних, бюджетних показників у розрізі основних галузей, зокрема публічного управління, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення, культури та мистецтва, фізичної культури та спорту, житлово-комунального господарства, економічної діяльності, інфраструктури, безпеки та правопорядку, екології, іншої діяльності).

2.1.2. При вивченні становища жінок і чоловіків та/або їхніх груп можуть здійснюватись:

збирання та аналіз даних, які дадуть змогу з'ясувати, яких послуг потребують жінки і чоловіки та/або їхні групи (залежно від віку, наявності інвалідності або належності до маломобільних груп населення, місця проживання, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану або інших ознак), що можуть бути задоволені внаслідок реалізації публічної політики;

гендерний аналіз проектів розпоряджень, рішень, які регулюють сфери розвитку територіальної громади, а також рішень, прийнятих територіальною громадою;

збирання та опрацювання аналітичних матеріалів органів державної влади, наукових установ, громадських та міжнародних організацій щодо розв'язання проблем у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та/або їхніх груп за напрямками програм розвитку;

проведення консультацій із заінтересованими сторонами, зокрема з громадськими організаціями, які представляють інтереси жителів громади, в тому числі вразливих груп жінок і чоловіків, з жіночими організаціями, в тому числі через консультативно-дорадчі органи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії насильству за ознакою статі, зокрема сексуальному насильству, пов'язаному з конфліктом (у разі їх наявності) (далі - консультативно-дорадчі органи).

Відповідно до Закону України "Про соціальні послуги" вразливі групи населення - це особи / сім'ї, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників. До чинників, що можуть зумовити складні життєві обставини, належать: похилий вік; часткова або повна втрата рухової активності, пам'яті; невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; психічні та поведінкові розлади, в тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин; інвалідність; бездомність; безробіття; малозабезпеченість особи; поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків; ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків із виховання дитини; втрата соціальних зв'язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі; жорстоке поводження з дитиною; насильство за ознакою статі; домашнє насильство; потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

Органам місцевого самоврядування рекомендується утворювати консультативно-дорадчі органи, що розглядатимуть питання, які потребують міжгалузевої узгодженої співпраці, зокрема, визначатимуть шляхи, механізми та способи вирішення проблем територіальної громади, пов'язаних із гендерною нерівністю, протидією торгівлі людьми, домашньому насильству та насильству за ознакою статі, сексуальному насильству, пов'язаному з конфліктом.

2.1.3. Джерелами даних щодо становища жінок і чоловіків є офіційна державна статистична, фінансова, адміністративна звітність, аналітичні звіти та дослідження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, міжнародних організацій, наукових установ, громадських організацій тощо.

Для збирання додаткових даних проводяться опитування фокус-груп, анкетування, спостереження, інтерв'ю тощо. При розробленні програм розвитку важливо враховувати також дані стосовно доступу жінок і чоловіків та/або їхніх груп до ресурсів та послуг, перешкод для їхньої активної участі у житті територіальної громади.

2.2. Складання гендерного профілю територіальної громади

2.2.1. Метою складання гендерного профілю територіальної громади є виявлення відмінностей рівнів участі жінок і чоловіків, реалізації їхніх прав та можливостей у тій чи іншій сфері життєдіяльності суспільства, їх доступу до ресурсів (далі - гендерні розриви) для використання при розробленні та реалізації гендерно чутливих програм розвитку та формуванні бюджетних програм.

2.2.2. Завданнями складання гендерного профілю територіальної громади є забезпечення державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, представників громадських об'єднань, наукових установ та організацій достовірними обґрунтованими демографічними, соціально-економічними та бюджетними даними з розподілом за ознакою статі та іншими ознаками, які дадуть змогу проводити аналіз для визначення у стратегічних та інших довгострокових, середньострокових та короткострокових програмних документах пріоритетів розвитку громади, які ґрунтуються на підході, що базується на дотриманні прав людини, та спрямовані на досягнення Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року, визначених Указом Президента України від 30 вересня 2019 року № 722/2019, з дотриманням принципу "нікого не залишити осторонь".

2.2.3. Гендерний профіль територіальної громади може включати: набір даних з розподілом за ознакою статі та іншими ознаками у вигляді електронної чи текстової бази показників (таблиці); результати аналізу виявлених гендерних розривів; висновки та рекомендації, зокрема, щодо заходів, спрямованих на зменшення гендерної нерівності.

2.2.4. Гендерний профіль територіальної громади рекомендується готувати не рідше ніж раз на три роки (з урахуванням специфіки територіальної громади та її розміру).

2.2.5. Гендерний профіль територіальної громади може містити інформацію про:

громаду, мету складання гендерного профілю громади (вступна частина);

населення (його чисельність та склад з розподілом за ознаками статі та віку);

державну соціальну допомогу, якою скористалися різні групи жінок і чоловіків;

доступ до послуг у розрізі основних галузей (освіта, охорона здоров'я, соціальний захист, культура та мистецтво, фізична культура та спорт, житлово-комунальні послуги, пасажирські перевезення, правова допомога, адміністративні послуги);

економічний розвиток громади (зайнятість, безробіття, рівень освіти, середньомісячна заробітна плата жінок і чоловіків та розриви у заробітній платі в різних сферах економічної діяльності, міграція);

стан забезпечення безпеки та охорони правопорядку, зокрема, щодо боротьби зі злочинністю, протидії торгівлі людьми, домашньому насильству, насильству за ознакою статі, у тому числі сексуальному насильству, пов'язаному з конфліктом;

участь у прийнятті рішень (представництво жінок і чоловіків, зокрема з числа вразливих груп, у депутатському корпусі, постійних комісіях, виконавчих органах рад, інформація про громадські об'єднання, які працюють у сфері забезпечення прав людини, рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (співпрацюють з органами місцевого самоврядування), а також представництво жінок і чоловіків у складі консультативно-дорадчих органів);

інституційне та ресурсне забезпечення реалізації політики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (наявність відповідних документів, реалізація проектів міжнародних організацій з питань гендерної рівності на території громади, наявність відповідальних осіб та радників з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі, відповідних експертних рад та робочих груп, зокрема, з питань розгляду звернень за фактами дискримінації за ознакою статі, застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі тощо);

висновки та рекомендації (пропозиції) щодо зменшення гендерних розривів, усунення дискримінації за ознакою статі, забезпечення прав, задоволення потреб жінок і чоловіків та/або їхніх груп.

2.2.6. Розроблення гендерного профілю територіальної громади рекомендується доручати відповідальному підрозділу / відповідальній особі з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків із залученням робочої групи, до складу якої за потреби включаються представники виконавчого комітету ради, консультативно-дорадчих органів, депутати місцевої ради, фахівці відповідальних підрозділів з питань статистики, фінансів, стратегічного розвитку, радник з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі (за наявності), представники громадських об'єднань, діяльність яких спрямована на забезпечення прав людини, рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та представлення інтересів вразливих груп населення (далі - громадські об'єднання). Діяльність робочої групи координується уповноваженою особою (координатором) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (далі - уповноважена особа) (одним із заступників керівника територіальної громади).

2.2.7. Рекомендованими основними формами представлення гендерного профілю територіальної громади є публічна презентація результатів гендерного аналізу, а також його оприлюднення на офіційному веб-сайті місцевої ради територіальної громади.

2.3. Розроблення програм розвитку на основі гендерного профілю громади рекомендується здійснювати з дотриманням законодавства, що визначає порядок розроблення таких документів, законодавства та пріоритетних напрямів реалізації державної політики у сфері захисту прав людини, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії торгівлі людьми, домашньому насильству та насильству за ознакою статі, міжнародних зобов'язань України у зазначених сферах.

2.3.1. Розроблення програм розвитку на основі гендерного профілю громади, зокрема, може передбачати:

1) вивчення інформації, що міститься в гендерному профілі територіальної громади, за тематичними блоками, визначеними підпунктом 2.2.5 пункту 2.2 розділу 2;

2) визначення мети, стратегічних та операційних цілей і завдань програм розвитку з дотриманням принципів забезпечення прав людини, рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, що дасть змогу знизити рівень нерівності жінок і чоловіків, виявлений в результаті аналізу даних (з урахуванням відмінностей між різними групами жінок і чоловіків, які проживають у територіальній громаді); забезпечити реалізацію їхніх прав (політичних, громадських, економічних, соціальних, культурних тощо), розширити їхні можливості реалізувати права, а також задовольнити їхні потреби та врахувати їхні інтереси для забезпечення рівного доступу до товарів та послуг;

3) визначення пріоритетних заходів, спрямованих на усунення виявлених під час проведення аналізу гендерних розривів та існуючої дискримінації (у результаті реалізації заходів мають досягатися рівноцінні для жінок і чоловіків результати);

4) визначення механізмів участі жінок і чоловіків та/або їхніх груп, зокрема, з числа вразливих категорій населення, у реалізації програми розвитку;

5) визначення гендерно чутливих кількісних та якісних результативних показників розвитку територіальної громади з урахуванням Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року. Перелік індикаторів, у розрізі яких здійснюється збір даних для моніторингу гендерної рівності, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2020 року № 1517-р "Питання збору даних для моніторингу гендерної рівності".

На різних етапах реалізації програм розвитку територіальної громади рекомендується використовувати різні типи гендерно чутливих показників, зокрема:

показники вимірювання діяльності - дають змогу оцінити стан реалізації заходів та дії, спрямовані на досягнення результатів;

показники продукту (отриманого результату) - дають змогу оцінити результати проведених заходів;

показники якості (отриманого довгострокового результату) - дають змогу оцінити довгостроковий вплив реалізації програми розвитку на життя територіальної громади.

Гендерно чутливі показники відображають зміни у становищі, соціальних ролях жінок і чоловіків, що відбуваються з часом, та показують, як знижується рівень нерівності жінок і чоловіків у різних сферах життєдіяльності суспільства.

Орієнтовний перелік гендерно чутливих показників гендерного профілю територіальної громади, які рекомендується використовувати при розробленні, реалізації, моніторингу та оцінюванні стану виконання програм розвитку із застосуванням гендерного підходу та підходу, що базується на дотриманні прав людини, викладено у додатку 1. Рішення про вибір показників для збору даних з розподілом за ознакою статі та іншими ознаками залежить від можливостей збору та оброблення інформації на рівні територіальної громади. Рекомендується використовувати дані за попередній рік станом на 31 грудня;

6) забезпечення прозорості та відкритості процесів розроблення та реалізації програм розвитку та участі в них громадськості, зокрема осіб із числа вразливих груп населення, шляхом створення механізмів підзвітності органів місцевого самоврядування жителям територіальної громади.

2.3.2. Гендерний підхід та підхід, що базується на дотриманні прав людини, рекомендується застосовувати при розробленні проектів рішень органів місцевого самоврядування територіальної громади, спрямованих на регулювання суспільних відносин, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування.

Загальні вимоги до застосування гендерних підходів під час розроблення таких документів визначено в Інструкції щодо інтеграції гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України від 07 лютого 2020 року № 86, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2020 року за № 211/34494.

Оцінювання гендерного впливу проектів нормативно-правових актів (рішень) органу місцевого самоврядування дає змогу зрозуміти, як їх реалізація вплине на забезпечення прав та можливостей жінок і чоловіків та/або їхніх груп, зокрема, вразливих.

2.3.3. Перед поданням на розгляд ради проекту рішення/розпорядження рекомендується провести оцінку відповідності проекту рішення/розпорядження принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (гендерно-правову експертизу). Проведення експертизи здійснюється структурним підрозділом виконавчого органу ради територіальної громади, що здійснює правове забезпечення діяльності ради територіальної громади та її виконавчих органів.

Рекомендовану форму оцінки відповідності проекту рішення принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (гендерно-правової експертизи), наведено у додатку 2.

2.4. Формування бюджету із застосуванням гендерно орієнтованого підходу у бюджетному процесі

2.4.1. Реалізація заходів, визначених у програмах розвитку, фінансується, зокрема, за рахунок коштів місцевого бюджету через відповідні місцеві цільові та бюджетні програми.

2.4.2. Врахування гендерних аспектів у процесі планування, виконання та звітування про виконання місцевих та цільових бюджетних програм передбачено Методичними рекомендаціями щодо впровадження та застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 02 січня 2019 року № 1.

2.4.3. Основною складовою процесу впровадження гендерного підходу та підходу, що базується на дотриманні прав людини, у бюджетний процес є гендерний аналіз місцевих цільових та бюджетних програм. Для проведення такого аналізу рекомендується утворити робочу групу з числа представників виконавчих органів ради територіальної громади (економічний, фінансовий відділ, головні розпорядники бюджетних коштів), громадських об'єднань, фахівців з питань забезпечення прав людини та/або рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, економіки, фінансів тощо. До обговорення місцевих цільових і бюджетних програм також рекомендується залучати заінтересовані сторони, зокрема консультативно-дорадчі органи (у разі їх утворення), а також громадськість.

2.4.4. Місцеві цільові та бюджетні програми, розроблені із застосуванням гендерного підходу та підходу, що базується на дотриманні прав людини, сприяють справедливому розподілу ресурсів в інтересах жінок і чоловіків та/або їхніх груп, усуваючи гендерні розриви.

2.4.5. Для отримання додаткового фінансування на реалізацію програм розвитку територіальні громади можуть долучатися до участі у проектах міжнародної технічної допомоги. Питання забезпечення рівних прав та можливостей рекомендується включати до таких проектів.

2.5. Виконання програм розвитку та надання послуг з урахуванням гендерних аспектів

2.5.1. До плану заходів з виконання програм розвитку рекомендується включати заходи, спрямовані на досягнення запланованого результату щодо зменшення гендерних розривів, ліквідації дискримінації, із зазначенням строків виконання, відповідальних за їх виконання, обсягу та джерел фінансування, необхідного для їх реалізації, визначеного з використанням гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі.

2.5.2. До реалізації заходів з виконання програм розвитку рекомендується залучати усі заінтересовані сторони, в тому числі різні групи жінок і чоловіків, які мешкають у територіальній громаді. Вони можуть надати допомогу у проведенні оцінювання відповідності придбаних за рахунок бюджетних коштів товарів, робіт і послуг потребам та інтересам різних груп жінок і чоловіків, що сприятиме їхній згуртованості, підвищенню соціальної активності та зростанню довіри до влади.

Доцільно організовувати "відкриті простори", де мешканці територіальної громади зможуть обговорити та запропонувати своє бачення вирішення тієї чи іншої проблеми, що існує у громаді. Важливим є доступ до таких "відкритих просторів" різних груп дівчат та хлопців, жінок і чоловіків, у тому числі осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

У консолідації дій для реалізації заходів значну роль відіграють консультативно-дорадчі органи (абзац п'ятий підпункту 2.1.2 пункту 2.1 розділу 2).

2.5.2. При наданні послуг органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, які перебувають в їх управлінні (публічні послуги), із застосуванням гендерного підходу та підходу, що базується на дотриманні прав людини, рекомендується враховувати такі критерії:

наявності - послуги та програми відповідають реальним потребам отримувачів послуг;

доступності - товари та послуги фізично, економічно, інформаційно доступні для усіх груп жінок і чоловіків;

прийнятності - послуги надаються із урахуванням соціального контексту і культурного розмаїття та потреб жінок і чоловіків та/або їхніх груп;

якості - усі послуги надаються з дотриманням державних стандартів їх надання.

2.6. Моніторинг та оцінювання стану виконання програм розвитку здійснюються із застосуванням гендерно чутливих кількісних та якісних результативних показників програм розвитку (індикаторів), визначених на етапі їх розроблення (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 розділу 2). За результатами моніторингу та оцінювання в разі необхідності до показників вносяться відповідні зміни.

2.6.1. У процесі моніторинг у порівнюється поточний стан справ із запланованими результатами з метою вчасного виявлення відхилень.

2.6.2. Оцінювання виконується на ключових етапах упровадження програми розвитку та дає змогу визначити причини виникнення проблем, можливі шляхи їх розв'язання, причини недосягнення запланованих результатів.

Гендерно чутливе оцінювання передбачає визначення впливу, результативності та довгострокових наслідків реалізації програм розвитку для різних груп жінок і чоловіків. Результати оцінювання дають змогу з'ясувати, чи мають реалізовані заходи, визначені програмами розвитку, запланований вплив на різні групи дівчат і хлопців, жінок і чоловіків та чи використовуватимуться для розроблення програм розвитку, що реалізуватимуться на території територіальної громади у наступний період.

2.6.3. Перед проведенням моніторингу та оцінювання рекомендується скласти план їх проведення, в якому зазначити вид моніторингу чи оцінювання (проміжний/кінцевий моніторинг або оцінювання реалізації програми розвитку), строки їх проведення, джерела інформації (статистичні та адміністративні дані, результати досліджень), методи збору інформації (аналіз даних, звітів / опитування громадської думки / фокус-групи / інтерв'ю / спостереження тощо), визначити відповідальних за їх проведення, а також індикатори (показники).

2.6.4. Проведення моніторингу рекомендується доручати відповідальному підрозділу / відповідальній особі з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків органу місцевого самоврядування територіальної громади із координацією уповноваженою особою та залученням відповідного консультативно-дорадчого органу (у разі його створення), громадських об'єднань.

2.6.5. Оцінювання реалізації програм розвитку може бути зовнішнім - здійснюватися залученими фахівцями міжнародних організацій, регіональними представниками Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, працівниками апарату Урядового уповноваженого з питань гендерної політики, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування із залученням консультативно-дорадчих органів (у разі їх створення), громадських об'єднань.

2.6.6. У результатах моніторингу та оцінювання рекомендується відображати:

гендерно чутливі кількісні та якісні результативні показники, їхні прогнозні та фактичні значення та відхилення;

стан виконання плану заходів (разом з порівняльною оцінкою фактично виконаного та запланованого);

проблемні питання, їхній вплив на виконання заходів та шляхи їх вирішення.

Показники рекомендується порівнювати з відповідними показниками за минулий період, а також з відповідними показниками інших територіальних громад, які можуть бути співставними (за чисельністю населення тощо).

2.7. Звітування про результати виконання програм розвитку

2.7.1. До звітів за результатами виконання програм розвитку рекомендується включати інформацію про ступінь впливу реалізованих завдань та заходів на соціально-економічне становище жінок і чоловіків та/або їхніх груп, зокрема, щодо сфер, в яких вдалося зменшити гендерні розриви, усунути дискримінацію та зменшити кількість випадків домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, в тому числі інформацію, отриману при проведенні моніторингу та оцінювання.

2.7.2. За наявності будь-яких розбіжностей і відхилень від прогнозованого рівня впливу виконання оперативних цілей, завдань та заходів, спрямованих на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, до звіту рекомендується включати інформацію про причини таких відхилень.

2.7.3. У звіті також рекомендується висвітлювати інформацію про найбільш ефективні заходи, які сприяли зниженню рівня гендерної нерівності у тій чи іншій сфері, а також найбільше підтримувались різними групами дівчат і хлопців, жінок і чоловіків.

3.1. Органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

3.2. Для належного виконання Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" на рівні територіальної громади рекомендується:

визначити уповноважену особу (підпункт 2.2.6 пункту 2.2 розділу 2);

організувати діяльність відповідального підрозділу / відповідальної особи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

утворити консультативно-дорадчі органи;

призначити радника з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі.

Типове положення про відповідальний підрозділ з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків і Типове положення про радника з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі затверджено постановою Кабінету Міністрів від 09 жовтня 2020 року № 930 "Деякі питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

3.3. Координацію роботи за окремими напрямами забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків рекомендується здійснювати у формі організації діяльності експертних та робочих груп, зокрема:

експертної ради з питань запобігання та протидії дискримінації за ознакою статі, яка розглядає звернення за фактами дискримінації за ознакою статі;

робочих груп з питань розроблення гендерного профілю територіальної громади (підпункт 2.2.6 пункту 2.2 розділу 2), застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі (підпункт 2.4.3 пункту 2.4 розділу 2), вирішення проблем у сферах охорони здоров'я, освіти, культури, фізичної культури та спорту, екології, транспорту та зв'язку, соціального захисту, моніторингу виконання програм розвитку тощо.

3.4. Рекомендується проводити систематичні навчання посадових осіб місцевого самоврядування з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії дискримінації, домашньому насильству та насильству за ознакою статі, протидії торгівлі людьми.

Рекомендовані онлайн-курси для самоосвіти:

"Жінки та чоловіки: гендер для всіх" (https://courses.prometheus.org.ua/courses/IRF/101/2015_T2/about);

"Гендерно орієнтоване бюджетування для розвитку громад" (https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:AMU+GOB101+2018_T3/about);

"Реалізація принципів гендерної рівності при наданні адміністративних та соціальних послуг" (https://radnyk.org/treningi/onlajn-kurs-realizacziya-prynczypiv-gendernoyi-rivnosti-pry-nadanni-administraty vnyh-i-soczialnyh-poslug);

"ДІМ (НЕ)БЕЗПЕКИ" (з питань протидії домашньому насильству) (https://www.nonviolence.ed-era.com);

"Протидія торгівлі людьми в Україні" (https://courses.ed-era.com/courses/course-v1:EdEra_OSCE+ST101+ST101/about);

"HELP Доступ жінок до правосуддя" (https://www.coe.int/uk/web/kyiv/help-access-to-justice-for-women).

4.1. При реалізації політики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері управління людськими ресурсами рекомендується передбачити:

проведення гендерного аналізу складу відповідної ради (співвідношення чисельності жінок і чоловіків за віковими групами та рівнем освіти на посадах різних категорій), складу конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування, просування по службі та оплати праці жінок і чоловіків з метою виявлення гендерних розривів;

проведення моніторингу підходів до набору персоналу, включення гендерної компетентності до вимог до набору персоналу (володіння знаннями у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; здатність чоловіків і жінок помічати ситуації гендерної нерівності, протистояти сексистським, дискримінаційним діям, самим не створювати ситуації гендерної нерівності);

розроблення системи запобігання та реагування на факти дискримінації, насильства та сексуальних домагань на робочому місці;

розроблення внутрішніх правил, процедур та кадрової політики з урахуванням принципів забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та недискримінації;

створення умов для поєднання жінками та чоловіками професійних і сімейних обов'язків;

використання гендерно чутливого мовлення у роботі та документації;

створення системи заохочення щодо впровадження принципів забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, у тому числі системи стимулів для керівників, які провадять політику забезпечення рівності у трудових відносинах;

включення до колективних договорів та угод положень, передбачених Методичними рекомендаціями щодо внесення до колективних договорів та угод положень, спрямованих на забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у трудових відносинах, затвердженими наказом Міністерства соціальної політики України від 29 січня 2020 року № 56;

проведення оцінювання рівня знань працівників з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та регулярних навчань відповідно до виявлених потреб. До проведення навчань рекомендується залучати фахівців органів місцевого самоврядування, які мають відповідні компетенції, а також експертів/експерток з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

4.2. Для оцінювання стану забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на підприємствах, в установах, організаціях, виявлення існуючих проблем та визначення шляхів зниження рівня гендерної нерівності рекомендується проводити гендерний аудит з урахуванням положень Методичних рекомендацій щодо проведення гендерного аудиту підприємствами, установами та організаціями, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 09 серпня 2021 року № 448.

5.1. Для системного впровадження гендерного підходу та підходу, що базується на дотриманні прав людини, рекомендується забезпечити гендерно чутливу та недискримінаційну комунікацію як в органі місцевого самоврядування, так і з населенням, що виражається у:

запровадженні практики регулярного висвітлення інформації про реалізацію державної політики у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, протидії дискримінації, торгівлі людьми, домашньому насильству та насильству за ознакою статі на національному рівні та на рівні територіальної громади;

інформуванні населення про ключові концепції забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, механізми захисту прав, переваги для різних груп жінок і чоловіків, дівчат і хлопців від впровадження гендерної політики;

збиранні та поширенні позитивних прикладів впровадження гендерного підходу на рівні територіальної громади;

використанні даних з розподілом за ознакою статі та іншими ознаками в інформаційних повідомленнях, аналітичних та довідкових матеріалах;

використанні гендерно чутливої та недискримінаційної лексики, фемінітивів, зображень образів жінок, зокрема, при зверненнях, привітаннях з нагоди державних свят та річниць;

уникненні гендерних стереотипів у зображеннях, інформаційних повідомленнях, оголошеннях при прийомі на роботу;

заохоченні жінок до участі в політичному та громадському житті територіальної громади, процесах прийняття рішень, зокрема, шляхом формування у населення позитивного ставлення до жінок-лідерок та недопущення сексизму;

популяризації участі жінок і чоловіків у сферах праці, де вони менше представлені, зокрема, шляхом інформаційної підтримки самодостатності вибору кожної людини;

проведенні громадських слухань з питань формування місцевої політики в різних сферах життєдіяльності громади із залученням громадських об'єднань;

включенні до комунікаційного плану громади (за його наявності) тематики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та протидії дискримінації, торгівлі людьми, домашньому насильству та насильству за ознакою статі.

6.1. В умовах надзвичайного/воєнного стану рекомендується аналізувати/визначати проблеми, з якими зіштовхуються вразливі групи дівчат і хлопців, жінок і чоловіків при забезпеченні безпеки, доступу до гуманітарної допомоги та захисту, а також перешкоди для їхньої участі у процесах надання такої допомоги та захисту.

Такі проблеми та перешкоди можуть призвести до соціальної ізоляції вразливих груп населення та підвищення рівня їхньої вразливості.

6.1.1. У ситуаціях гуманітарної кризи вразливі групи дівчат і хлопців, жінок і чоловіків можуть зазнавати:

фізичних перешкод (відсутність пандусів, сходинок, територіальна недоступність або погане транспортне сполучення до місць видачі гуманітарних продуктових наборів, необхідних предметів гігієни, одягу тощо);

інформаційно-комунікаційних перешкод (складна мова або формат, за допомогою яких здійснюється інформування мешканців територіальної громади про порядок евакуації, про установи, служби та організації, які надають різні види допомоги);

економічних перешкод (брак коштів на купівлю їжі, оплату проїзду, оренду житла у безпечному місці);

правових перешкод (ускладнений доступ до судових та правоохоронних органів, первинних та вторинних центрів надання безоплатної правової допомоги, громадських організацій, які надають правову допомогу на безоплатній основі, неможливість повноцінного функціонування інституту адвокатури на територіях громад, де ведуться воєнні (бойові) дії);

дискримінації, викликаної існуючими стереотипами, що обмежує або виключає участь вразливих груп дівчат і хлопців, жінок і чоловіків в обговоренні їхніх гуманітарних потреб;

сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом.

6.1.2. Для забезпечення ґрунтовного визначення проблем та перешкод для вразливих груп дівчат і хлопців, жінок і чоловіків рекомендується брати до уваги такі питання (перелік не є вичерпним):

чи проводилися / плануються проводитися консультації з громадськими об'єднаннями, які представляють їхні інтереси;

чи є будь-яка релевантна інформація про існуючі до оголошення надзвичайного/воєнного стану та в період його дії проблеми та перешкоди в отриманні доступу та їхньої участі у життєдіяльності територіальної громади;

чи виникли нові проблеми та перешкоди у наданні послуг та як вони відрізняються для дівчат і хлопців, жінок і чоловіків різних вразливих груп (наприклад, для осіб з інвалідністю, осіб похилого віку, одинаків з числа етнічних (національних) меншин, багатодітних сімей тощо);

чи існують вразливі групи населення, чиї потреби могли бути не враховані через їхню ізоляцію у період надзвичайного/воєнного стану.

Рекомендується проводити оцінювання потреб різних вразливих груп дівчат і хлопців, жінок і чоловіків для виявлення проблем та перешкод в отриманні ними доступу до послуг та гуманітарної допомоги. Оцінювання може проводитись у телефонному режимі або з використанням будь-яких доступних ресурсів.

6.1.3. Для врахування потреб вразливих груп населення при наданні гуманітарної допомоги та забезпеченні їхнього захисту рекомендується:

проводити консультації з вразливими групами жінок і чоловіків для визначення їхніх потреб у забезпеченні безпеки та збереженні гідності, проблем та перешкод, з якими вони стикаються, та шляхів їх розв'язання/усунення;

систематично взаємодіяти з місцевими громадськими об'єднаннями, які представляють інтереси вразливих груп дівчат і хлопців, жінок і чоловіків, оскільки вони мають більше можливостей отримувати інформацію щодо чутливих та делікатних питань вразливих груп, а також залучати їх до прийняття рішень у сфері гуманітарного реагування у територіальній громаді;

вживати заходів щодо протидії торгівлі людьми, насильству за ознакою статі, зокрема сексуальному насильству, пов'язаному з конфліктом;

забезпечувати (за можливості) доступність усіх будівель, приміщень, де надаються послуги та проводяться консультації, за принципом універсального дизайну;

забезпечувати діяльність мобільних бригад для полегшення доступу вразливих груп жінок і чоловіків до соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг;

забезпечувати надання вразливим групам жінок і чоловіків інформації про всі види послуг та допомоги, які надаються у територіальній громаді, у доступних формах та доступними каналами комунікації, відповідною мовою та у належних місцях;

забезпечувати функціонування на рівні територіальної громади системи перенаправлення для надання індивідуальної допомоги, захисту та спеціалізованих послуг, щоб усі суб'єкти надання допомоги знали, куди перенаправляти вразливі групи населення.

6.2. При проведенні просвітницької діяльності рекомендується застосовувати релевантні канали комунікації з різними групами дівчат і хлопців, жінок і чоловіків (зокрема, з особами з порушеннями слуху, зору, з людьми похилого віку, мешканцями сільських та гірських місцевостей).

Для молоді найефективнішими каналами комунікації є мережа Інтернет та соціальні мережі, для людей похилого віку, які мешкають у сільській місцевості, - друковані засоби масової інформації, радіо, телебачення.

Зміст інформаційних матеріалів (плакатів, листівок, пам'яток) може відображати особливості цільових груп населення, до яких потрібно донести інформацію (стать, місце проживання, вік, сімейний стан, освіта, зайнятість, соціальний статус тощо). Таку інформацію доцільно розповсюджувати в місцях, які частіше відвідує та чи інша цільова група. Це можуть бути заклади охорони здоров'я, центри надання адміністративних послуг, громадський транспорт, територіальні центри соціального обслуговування, центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг, спеціалізовані служби підтримки постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, заклади освіти, культури, торгівлі та туристичної інфраструктури, громадський простір тощо.

6.3. Важливою для населення територіальних громад є інформація щодо алгоритмів дій у випадку виникнення небезпеки внаслідок війни та збройних конфліктів, стихійного лиха, пожеж, пандемій, у випадках вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі, зокрема сексуального насильства в умовах конфліктів, потрапляння у ситуацію торгівлі людьми.

6.3.1. Засади запобігання та протидії домашньому насильству визначено Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", насильству за ознакою статі - Законом України "Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків", протидії торгівлі людьми - Законом України "Про протидію торгівлі людьми".

Хоча не всі постраждалі від насильства за ознакою статі - жінки, і не всі кривдники - чоловіки, існує помітний гендерний дисбаланс (більшість постраждалих - жінки, більшість кривдників - чоловіки). Тому Пекінська декларація та платформа дій, прийнята на четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок 15 вересня 1995 року, визначила термін "насильство стосовно жінок" як будь-який акт гендерного насильства, який призводить або може призвести до фізичного, сексуального або психологічного заподіяння шкоди або страждання жінкам, включаючи погрози вчинення таких дій, примус чи свавільне позбавлення волі незалежно від того, чи відбуваються вони у суспільному чи приватному житті. Насильство за ознакою статі - це порушення прав людини та форма дискримінації.

Насильство щодо жінок охоплює фізичне, сексуальне, психологічне, економічне насильство, що відбувається в сім'ї, включаючи побиття, сексуальне знущання, насильство, пов'язане з приданим, зґвалтування подружжям, каліцтво жіночих статевих органів та інші види насильства, насильство не з боку подружжя, насильство, пов'язане з експлуатацією; фізичне, сексуальне та психологічне насильство, що має місце в громаді, включаючи зґвалтування, сексуальне насильство, сексуальні домагання та залякування на роботі, в навчальних закладах та в інших місцях; торгівля жінками та примусова проституція; сексуальне насильство в умовах війни та збройних конфліктів, де б воно не відбувалося. Насильство щодо жінок включає порушення прав жінок у ситуаціях збройного конфлікту, включаючи систематичні зґвалтування, сексуальне рабство та примусову вагітність.

Особливо вразливими до насильства є такі групи жінок: жінки похилого віку, жінки з інвалідністю, жінки, які проживають у сільській місцевості депресивних регіонів, жінки, які належать до національних меншин, внутрішньо переміщених осіб, біженців та мігрантів, жінки із числа бідного населення, жінки, які перебувають у місцях позбавлення волі.

В умовах війни та збройних конфліктів збільшуються ризики сексуального насильства, яке використовується як інструмент війни.

6.3.2. Рекомендується розповсюджувати з використанням релевантних каналів комунікації з різними групами дівчат і хлопців, жінок і чоловіків, зокрема, з інвалідністю, осіб старшого віку та інших маломобільних груп, інформацію щодо форм домашнього насильства та насильства за ознакою статі, відповідальності кривдників, прав та послуг, які надаються постраждалим (із зазначенням контактних даних відповідних установ, загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб (без зазначення адрес притулків), де можна отримати консультаційну, психологічну, юридичну, медичну допомогу, соціальні послуги.

6.3.3. Жінки, які постраждали від насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, та їхні діти потребують особливої підтримки та захисту через високий ризик вторинної віктимізації (у разі неналежного ставлення фахівців відповідних служб), повторної віктимізації (ризик зазнати того ж злочину знову), залякування та помсти, пов'язаних із таким насильством.

Спілкування з постраждалими рекомендується здійснювати простою та доступною мовою, усно чи письмово, з урахуванням особистих характеристик постраждалих, включаючи інвалідність, та з урахуванням їхнього віку, інтелектуальних здібностей, емоційного стану, будь-яких розумових чи фізичних порушень. Можливий супровід постраждалої особи за її вибором.

Спосіб спілкування з постраждалими може мати ключове значення для створення відчуття безпеки у потерпілого та для ефективності подальшого розслідування таких злочинів. Важливо, щоб постраждала особа могла контактувати з однією особою і не була змушена звертатися до різних працівників відповідних служб.

6.4. Для проведення просвітницьких заходів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, протидії торгівлі людьми рекомендується використовувати збірник "Гендерна політика в нормативно-правових документах" (https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/18%20-%20Department/18%20-%20PDF/02.2021/genderna-polityka.pdf).

6.5. Корисну інформацію про способи уникнення від потрапляння в ситуацію торгівлі людьми можна знайти за посиланням https://safewomen.com.ua, а також використовуючи чат-бот з протидії торгівлі людьми "Залишайся в безпеці" у застосунку Telegram.

7.1. Практичним інструментом реалізації гендерної політики на рівні територіальної громади є Європейська хартія рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад (European Charter for Equality of Women and Men in Local Life) (далі - Хартія).

Станом на серпень 2021 року Хартію підписали більше ніж 80 територіальних громад України.

Підписання Хартії органами місцевого самоврядування демонструє їхню готовність дотримуватись принципів забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та реалізувати певні зобов'язання на рівні територіальної громади. Пріоритети, заходи та ресурси для їх реалізації відображаються у відповідному плані дій. Такий план дій із відповідним бюджетом розробляється впродовж двох років з моменту підписання Хартії та затверджується рішенням сесій органу місцевого самоврядування.

В Україні офіційним координатором Хартії є Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України", яка з 2002 року є членом Ради європейських муніципалітетів та регіонів. Детальну інформацію щодо процедури приєднання до Хартії можна отримати на сайті: www.gender.auc.org.ua.