Про затвердження стандартів та клінічних протоколів надання медичної допомоги зі спеціальності "Хірургія"

1. Розрахувати належний ОЦК, що складає: для чоловіків - 70 мл/кг; для жінок - 60 мл/кг; для вагітних - 75 мл/кг маси тіла.

2. Розрахувати об'єм крововтрати або дефіцит ОЦК за формулою Moore:

3. Визначити відсоток дефіциту ОЦК від належного ОЦК:.

4. По відсотку дефіциту ОЦК, згідно зпрограмою інфузійно-трансфузійної терапії (Клигуненко О.М., 2002), визначити рівень кровозаміщення та загальний об'єм інфузії.

5. Користуючись таблицею, скласти програму багатокомпонентної інфузійно-трансфузій-ної терапії.

Приклад: чоловік масою тіла 70 кг, Ht - 25%, Hb - 65 г/л.

1. ОЦК належний = 70 кг Ч 70 мл/кг = 4900 мл.

2. Об'єм крововтрати (за гематокритом) =, або

3. Відсоток крововтрати від належного ОЦК (за Ht) =.

4. Рівень кровозаміщення, згідноз програмою інфузійно-трансфузійної терапії гострої крововтрати (Клигуненко О.М., 2002) - IV. Загальний об'єм трансфузії - 6630 мл (170%).

5. Програма інфузійно-трансфузійної терапії:

* розчинів електролітів - 700 мл;

* препаратів желатину, гідроксиетилкрохмалю, - 700 мл;

* білкових фракцій крові: розчину альбуміну людини - 200 мл, СЗП - 1400 мл;

* еритроцитарної маси 2100 мл;

* фактор VIII коагуляції крові 5 доз;

* тромбоконцентрат 4-10 од вибірково.

6. Технологія проведення інфузійно-трансфузійної терапії:

* інфузійну терапію перфузійними розчинами починають з розчинів електролітів, паралельно через другий венозний доступ вводять препарати желатину, гідроксиетилкрохмалю;

* в цей час необхідно замовити і розморозити одногрупну плазму та підготувати еритроцитарну масу;

* перед переливанням еритроцитарної маси необхідно визначити придатність її до трансфузії, перевірити групу крові і провести проби на групову та індивідуальну сумісність крові донора та реципієнта;

* при гострій масивній крововтраті, що відповідає IV рівню, неможливості зупинити кровотечу хірургічними методами необхідно розглянути питання про застосування фактору згортання крові VII.

Алгоритм замісної терапії

1. Проводиться інфузійно-трансфузійна терапія з розрахунку:

* свіжозаморожена плазма - 10-15 мл/кг;

* фактор VIII коагуляції крові 1-2 дози;

* концентрат тромбоцитів 1-2 дози;

2. Якщо кровотеча продовжується - вводиться фактор згортання крові VII з розрахунку 100 мг/кг, контроль гемостазу через 15-20 хвилин.

3. При кровотечі, що триває вводиться повторна доза фактору згортання крові VII з розрахунку 100 мг/кг, контроль гемостазу, лабораторні дані.

4. Якщо кровотеча продовжується, проводиться повторна інфузійно-трансфузійна терапія (фактор VIII коагуляції крові, свіжозаморожена плазма, еритроцитарна маса), контроль гемостазу, лабораторні дані.

5. Якщо не вдалося зупинити кровотечу, знову вводиться фактор згортання крові VII з розрахунку 100 мг/кг, контроль гемостазу, лабораторні дані.

Диференційована лікувальна тактика при гострій шлунково-кишковій кровотечі

А. Обсяг лікувальної допомоги при активній кровотечі:

а) активна кровотеча із верхніх відділів ШКГ (стравохід, шлунок, ДПК) у хворих із важким ступенем крововтрати є підставою для направлення пацієнта із приймального відділення до операційної зали у зв'язку з абсолютними показаннями до термінового ендоскопічного обстеження, проведення реанімаційних заходів при необхідності операції і можливої невідкладної операції (лабораторне дослідження крові, проведення інструментальних методів дослідження проводиться паралельно з передопераційною підготовкою та увідним наркозом);

б) за час передопераційної підготовки на операційному столі, після введення зонда у шлунок необхідно, при можливості, виконати ендоскопічне дослідження з метою уточнення локалізації джерела кровотечі (стравохід, шлунок, дванадцятипала кишка):

- при можливості, виконується зупинка кровотечі, яка продовжується, одним із ендоскопічних методів, що розцінюється як тимчасова і яка не замінює операцію;

- проведений тимчасовий гемостаз дозволяє зменшити крововтрату до її зупинки хірургічними методами і надає час для проведення гемостатичної терапії і поповнення крововтрати.

Б. Обсяг лікувальної допомоги при важкій крововтраті та крововтраті середнього ступеня при нестійкому гемостазі:

а) наявність хронічної або гострої виразки шлунка та дванадцятипалої кишки з нестійким гемостазом є підставою для проведення протягом 12-24 годин інтенсивної терапії, спрямованої на поповнення крововтрати та стабілізацію клінічних показників, з подальшим ургентним оперативним втручанням (виконання ургентних операцій в терміни понад дві доби від початку кровотечі значно підвищує ризик розвитку післяопераційних ускладнень);

б) наявність хронічної або гострої виразки шлунка та дванадцятипалої кишки з нестійким гемостазом у пацієнтів старше 60 років з тяжкими супутніми захворюваннями, при нестабільному гемостазі, коли ризик хірургічного втручання конкурує з ризиком рецидиву кровотечі, перевагу слід надавати ендоскопічним методам досягнення стійкого гемостазу (у цієї групи хворих інтенсивна терапія може продовжуватись протягом 8-10 діб в умовах обмеженого рухового режиму, терапії засобами для лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, дієтотерапії та динамічного нагляду за хворим);

в) наявність гострого геморагічного гастриту, гастродуоденіту, синдрому Малорі-Вейса є основою для використання ендоскопічних методів остаточної зупинки кровотечі (виконання травматичної операції у хворих з цією патологією доцільне лише у разі кровотечі, що продовжується та/або багаторазово рецидивує, тому що хірургічне втручання не має в собі патогенетичного компонента і не має переваг перед ендоскопічними методами гемостазу);

г) ендоскопічні методи гемостазу підкріплюються терапією гемостатичними засобами та симптоматичною терапією;

д) при крововтраті середнього ступеня тяжкості, джерелом яких є доброякісні або злоякісні пухлини шлунка, показані використання ендоскопічних методів місцевого гемостазу на фоні загальної гемостатичної терапії, поповнення крововтрати та динамічного нагляду (рецидив кровотечі є показанням до проведення невідкладного, по відношенню до факту рецидиву кровотечі, оперативного втручання з метою остаточного гемостазу);

е) рецидив кровотечі в умовах стаціонару є показанням до виконання термінового оперативного втручання.

В. Обсяг лікувальної допомоги при крововтраті середнього ступеня тяжкостіпри стійкому гемостазі:

- при крововтраті середнього ступеня тяжкості та стійкому гемостазі проводиться консервативна терапія, яка скерована на компенсацію стану хворого, і в залежності від джерела кровотечі, визначається подальша лікувальна тактика.

Г. Обсяг лікувальної допомоги при крововтраті легкого ступеня тяжкості:

- при крововтраті легкого ступеня тяжкості та стійкому гемостазі, незалежно від етіології крововтраті, проводиться нагляд за хворим та контроль стійкості гемостазу, а також консервативне лікування основного захворювання (при встановленому діагнозі лікування проводиться в умовах ліжкового режиму протягом 5-8 діб у хірургічному стаціонарі, з подальшим визначенням лікувальної тактики).

Д. Обсяг лікувальної допомоги при кровотечах із варикозно розширених вен стравоходу.

В умовах відділення інтенсивної терапії виконується комплекс місцевих гемостатичних заходів:

- гемостатична терапія аналогом соматостатину (октреотид 100-200 мкг тричі на добу в/м);

- встановлюється зонд Блекмора-Сенстакена;

- у спеціалізованих центрах можливе виконання ендоскопічного клипіювання варикозних вузлів, що кровоточать, або їх склеротерапія з використанням полідоканолу (0,5-1% розчин по 2-3 мл в один вузол загальною дозою до 30 мл);

- неефективність загальних та місцевих гемостатичних заходів визначає необхідність термінового або невідкладного оперативного втручання (абсолютним протипоказанням до операції є розвиток печінкової недостатності з проявами коми);

- одночасно з гемостатичними заходами проводиться комплексна терапія печінкової недостатності.

Хірургічна тактика при гострих шлунково-кишкових кровотечах

А. Характер оперативних втручань при шлунково-кишкових кровотечах:

а) екстренна операція - виконується у хворих протягом 2 год. після доставки до стаціонару при наявності інтенсивної кровотечі та стану хворого в стадії декомпенсації або субкомпенсації життєво важливих функцій; такі хворі надходять до операційної безпосередньо із приймального відділення після первинної приблизної діагностики (усі діагностичні та лікувальні заходи, пов'язані із стабілізацією життєвих функцій організму, виконуються під час скороченої передопераційної підготовки та самої операції, яка є одним із реанімаційних заходів);

б) термінова операція - виконується у хворих протягом 2-24 год. після надходження до стаціонару, при стані хворого в стадії субкомпенсації або відносній компенсації, з кровотечею, яка продовжується, або з нестійким гемостазом чи рецидивом кровотечі після її зупинки (термінові операції виконуються в будь-який час доби після встановлення факту кровотечі, після проведеної передопераційної підготовки хворих та організації операції);

в) відстрочена операція - виконується у денний час при нестійкому гемостазі після поповнення крововтрати та стабілізації життєвих функцій протягом 24-72 год. після надходження хворого до стаціонару.

Б. Характер та обсяг оперативних втручань визначається чотирма головними обставинами:

- характером патологічного процесу, який обумовлює кровотечу;

- станом хворого;

- кваліфікацією наявної хірургічної бригади;

- матеріальним забезпеченням оперативного втручання.

а) При кровотечах із гострих виразок шлунка, дванадцятипалої кишки, а також при гострому геморагічному гастриті виконується гастродуоденотомія з прошиванням виразки та ерозій, які є джерелом кровотечі (операція завершується стовбуровою або селективною ваготомією за винятком вкрай важкого стану хворого).

б) При виразках пілоричного відділу шлунка та дванадцятипалої кишки, при наявності підготовленої хірургічної бригади, виконується висічення виразки або її екстериторизація з прошиванням судини, яка кровоточить, з пілородуоденопластикою та одним з видів ваготомії (за винятком вкрай важкого стану хворого).

в) При кровотечі із хронічної виразки шлунка адекватним за обсягом втручанням є резекція шлунка, а в разі тяжкого стану хворого можливе виконання висічення виразки (рішення про виконання даної операції повинне бути узгоджене зі станом хворого, наявністю підготовлених хірургів і матеріальним забезпеченням);

- при сумнівах у доброякісному характері виразки операцією вибору повинна стати резекція шлунка за онкологічними принципами (якщо стан хворого та кваліфікація чергової бригади дозволяє виконання втручання такого обсягу);

- при неможливості забезпечити всі умови для виконання типової резекції шлунка, проводиться сегментарна резекція з висіченням виразки або гастротомія з прошиванням кровоточивої виразки та біопсією виразки.

В. При синдромі Малорі-Вейса виконується гастротомія з прошиванням розривів слизової оболонки кардіального відділу шлунка (при необхідності виконується антирефлюксна операція та обов'язково перев'язується ліва шлункова артерія при кровотечі, яка триває).

Г. Кровотечі, обумовлені доброякісними або злоякісними пухлинами шлунка, є показаннями до резекції шлунка в обсязі, відповідному характеру та локалізації пухлини (у випадках неможливості виконання радикальної резекції шлунка, проводиться перев'язка позаорганних судин, які забезпечують кров'ю ділянку патологічного процесу, з доповненням її гемостатичним втручанням на джерелі кровотечі).

Д. При кровотечі із варикозно розширених вен стравоходу і шлунка використовується гастротомія з прошиванням варикозно розширених вен кардіального відділу шлунка і стравоходу.

Післяопераційне лікування при неускладненому післяопераційному періоді

А. Хворі з кровотечею із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту з крововтратою важкого або середнього ступеня тяжкості, які перенесли радикальне хірургічне втручання, виписуються із стаціонару на 12-14 день після операції під нагляд хірурга та гастроентеролога поліклініки.

Б. Хворі, які перенесли кровотечу із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту з крововтратою важкого або середнього ступеня тяжкості і які перенесли паліативні хірургічні втручання, потребують проведення перед випискою контрольного ендоскопічного дослідження для вирішення питань про подальше медикаментозне лікування, або планову радикальну операцію і терміни її проведення.

В. Хворі, які перенесли радикальні або паліативні операції у зв'язку з кровотечею із злоякісних пухлин, після виписки направляються під нагляд онколога.

Г. Хворі, які перенесли гостру шлунково-кишкову кровотечу будь-якого генезу з крововтратою середнього або легкого ступеня важкості, потребують контрольної ендоскопії на 12-14 день після надходження у стаціонар для вирішення питань про подальшу лікувальну тактику в залежності від встановленого клінічного діагнозу.

Д. Хворі, які перенесли кровотечу із варикозно розширених вен стравоходу при синдромі портальної гіпертензії, виписуються на 12-14 день під нагляд гастроентеролога або переводяться в терапевтичний стаціонар для продовження лікування при наявності постгеморагічної анемії та печінкової недостатності.

А.1 Паспортна частина

А.1.1 Діагноз: Захворювання шлунка ускладнені перфорацією

А.1.2 Коди стану або захворювання (МКХ 10 та інших класифікацій):

А.1.3 Для кого призначений протокол (потенційні користувачі): Стандарти надання медичної допомоги хворим з перфорацією полого органу, призначено для лікарів швидкої медичної допомоги, лікарів первинної ланки надання медичної допомоги та лікарів хірургів, які надають медичну допомогу хворим з невідкладними хірургічними захворюваннями

А.1.4 Мета протоколу: Організація якісної медичної допомоги хворим з шлунково-кишковою кровотечею

А.1.5 Дата складання протоколу: 01.10.2009

А.1.6 Дата перегляду протоколу (пов'язана з переглядом КН, СМД, змінами ресурсного забезпечення) - стандарт переглядається 1 раз на три роки

А.1.7 Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Березницький Я.С. - Дніпропетровська державна медична академія, д.мед. наук, професор, завідуючий кафедрою хірургії N 1. 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9, тел. (+0562) 34-41-88

Бойко В.В. - Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України, м. Харків, директор., д.мед. наук, професор, м. Харків, в'їзд Балакірєва, 1, тел. (+057) 715-33-45

Брусніцина М.П. - Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України, м. Харків, к.мед. наук, провідний наук. співробітник відділу комплексного програмування і розвитку невідкладної хірургічної допомоги, м. Харків, в'їзд Балакірєва, 1, тел. (+0572) 33-06-55

Василішин Р.Й. - начальник Головного управління медичних закладів "Укрзалізниці", Київ, МСП, 03049, проспект Повітрянофлотський, 9

Клігуненко О.М. - Дніпропетровська державна медична академія, д.мед. наук, професор, завідуюча кафедрою анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ФПО. 49044, Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9, тел. (+0562) 27-17-85

Кухар О.П. - Дніпропетровська державна медична академія, викладач кафедри фармакології та клінічної фармакології, провідний консультант довідкової служби системи АПТЕК N 1, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевська, 11, тел. (+0562) 371-11-90

Ліщишина О.М. - ДП "Державний фармакологічний центр" МОЗ України, к.мед. наук, директор департаменту стандартизації медичних послуг, м. Київ, вул. Ушинського, 40, тел. (044) 536-13-40

Логачов В.К. - Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України, м. Харків, д.мед. наук, керівник відділу комплексного програмування і розвитку невідкладної хірургічної допомоги, м. Харків, в'їзд Балакірєва, 1, тел. (+0572) 33-06-55

Поляченко Ю.В. - Інститут хірургії та трансплантології АМН України, директор, д.мед. наук, професор, 03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30, тел. (+044) 497-52-19

Ничитайло М.Ю. - Інститут хірургії та трансплантології АМН України, заст. директора, д.мед. наук, професор, керівник відділення, 03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30, тел. (+044) 497-52-19

Фомін П.Д. - Головний хірург МОЗ України, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, член-кореспондент АМН України, д.мед. наук, професор, завідувач кафедри хірургії N 3, 01001, м. Київ, вул. Заньковецької, 5/2 тел. (+ 044 529-38-43)

Сорокина О.Ю. - Дніпропетровська державна медична академія, к.мед. наук, асистент кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ФПО., 49044, Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9, тел. (+0562) 27-17-85

Хапатько Г.Ю. - Дніпропетровська державна медична академія, к.мед. наук, доцент кафедри хірургії N 1, 49044, Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9, тел. (+0562) 34-41-88

Шилкіна О.О. - ДП "Державний фармакологічний центр" МОЗ України, начальник відділу методичного забезпечення департаменту стандартизації медичних послуг, м. Київ, вул. Ушинського, 40, тел. (044) 536-13-45

Шкарбан П.Є. - Інститут хірургії та трансплантології АМН України, керівник науково-організац. відділу, к.мед. наук, 03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30, тел.(+044) 488-59-88

Рецензент: - д.мед. наук, професор Полінкевич Б.С.

Стандарт розглянуто і затверджено:

ЗЦЗМС - дата

МОЗ - дата

Перфорація порожнистого органа - це ускладнений перебіг захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки, тонкої та товстої кишок, коли внаслідок нетравматичного порушення цілісності стінки органа його вміст проникає до вільної черевної порожнини.

При патології шлунка або дванадцятипалої кишки причиною перфорації найчастіше є виразкова хвороба, рідше - пухлина шлунка, а при перфорації кишки її джерелом може бути пухлинний процес, дивертикул, стороннє тіло.

При перфорації виразки розрізняють перфорацію хронічної або гострої виразки. За локалізацією визначають виразки малої та великої кривизни, передньої або задньої стінки шлунка, кардіальні та пілоричні виразки. При локалізації виразки у дванадцятипалій кишці - бульбарні та післябульбарні виразки. Пухлини, які ускладнюються перфорацією, можуть локалізуватися в будь-якій частині шлунка та товстої кишки.

Клінічний перебіг перфорації може бути типовим, з бурхливими проявами, коли вміст шлунка або кишки потрапляє до вільної черевної порожнини, або атиповим - коли шлунково-кишковий вміст, внаслідок прикриття перфоративного отвору, не розповсюджується по черевній порожнині, що маніфестується "стертою клінічною картиною". Атипові форми перфорації та стан хворого в період уявного благополуччя є найбільш складними в діагностичному плані.

Захворюваність. В Україні захворюваність на перфоративні гастродуоденальні виразки становить 1,88 на 10 тис. населення з коливанням від 1,08 до 2,57 на 10 тис. населення в різних регіонах. Хірургічна активність складає 99,1% (від 95,9 до 100%), а післяопераційна летальність - 3,44% (від 0,64 до 5,64%). Частка пізно госпіталізованих пацієнтів становить від 0 до 20% і складає 12,5% в середньому по країні. Післяопераційна летальність серед госпіталізованих пізніше 24 годин з початку захворювання становить 13,73% (від 0 до 33,3%).

Організація лікувально-діагностичної допомоги на догоспітальному етапі

А. Основне завдання на догоспітальному етапі - запідозрити наявність перфорації і в екстреному порядку госпіталізувати хворого до хірургічного стаціонару.

Підґрунтям для підозри діагнозу перфорації порожнистого органа може бути:

- гострий початок захворювання, "кинджальний біль";

- наявні ознаки подразнення очеревини в початковому періоді, внаслідок впливу на неї шлунково-кишкового вмісту;

- зникнення печінкової тупості.

Б. Перед транспортуванням до лікарні хворому вводять у шлунок зонд, але промивання не роблять:

а) при важкому стані під час транспортування проводять інфузійну терапію;

б) вводити аналгетичні засоби забороняється.

Діагностика перфорації порожнистого органа в умовах стаціонару

А. Хворий має бути оглянутий черговим хірургом:

а) ретельно збирається анамнез захворювання з визначенням часу виникнення больового синдрому, його характеру (гострий початок, "кинджальний біль");

б) при огляді слід особливо звертати увагу на локалізацію болю, наявність напруження м'язів черевної стінки, симптомів подразнення очеревини (симптом Щоткіна-Блюмберга);

в) обов'язково проводиться перкусія з визначенням печінкової тупості та аускультація живота з визначенням наявності та характеру перистальтики.

N.B.! Ступінь виразності симптомів залежить від часу, який пройшов з моменту перфорації.

Б. Клінічний прояв захворювання має три стадії розвитку:

а) Перша стадія - стадія абдомінального шоку - триває до 6 годин після перфорації:

- хворий у вимушеному положенні, з підтягнутими до живота ногами, вкритий холодним потом;

- дихання поверхневе, за грудним типом;

- живіт втягнутий;

- пальпаторно - різке напруження м'язів, позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга;

- перкуторно - відсутня печінкова тупість - над печінкою "тимпаніт".

б) Друга стадія - стадія уявного благополуччя - від 6 до 12 годин:

- проходять ознаки больового шоку;

- на перше місце починають виходити ознаки інтоксикації внаслідок розвитку перитоніту.

в) Третя стадія - стадія перитоніту - понад 12 годин з моменту перфорації:

- зростає інтоксикація, що проявляється загостренням рис обличчя, тахікардією, здуттям живота, відсутністю перистальтичних шумів, зростанням симптомів подразнення очеревини.

N.B.! За наявністю прикритої перфорації клінічна картина менш виразна, а при поєднанні перфорації та кровотечі має місце зростання клініки перитоніту, анемії та ознак внутрішньої кровотечі.

Лабораторні передопераційні дослідження

- Клінічне дослідження крові та сечі.

- Група крові та Rh-належність крові.

- Коагулограма.

- Глюкоза крові.

Інструментальні передопераційні дослідження

А. Рентгенологічне дослідження - оглядова рентгенографія черевної порожнини в вертикальному положенні хворого з метою вияву вільного газу під куполом діафрагми.

N.B.! При наявності вільного газу в черевній порожнині визначаються абсолютні показання до невідкладного хірургічного втручання:

- для виявлення прикритої перфорації шлунка або 12-палої кишки, при сумнівних результатах оглядової рентгенографії, проводять пневмогастрографію:

- у шлунок вводять зонд, евакуюють його вміст і потім у положенні хворого на лівому боці в шлунок вводять за допомогою шприца Жане 500-700 мл повітря (проба Неймарка);

- при наявності технічної можливості проводять фіброгастродуоденоскопію, яка поєднує огляд слизової оболонки та пневмопробу внаслідок інсуфляції повітря у шлунок.

Б. Усім хворим, особливо віком понад 40 років, виконують ЕКГ для виключення черевної форми інфаркту міокарда.

В. В сумнівних випадках роблять лапароскопію, яка дозволяє уточнити наявність перитоніту та візуально - наявність перфорації.

N.B.! У разі відмови хворого від госпіталізації та/або якщо він самовільно залишив лікувальний заклад, заповнюється форма відмови від госпіталізації чи робиться запис в карті стаціонарного хворого з підписом не менш ніж двох лікарів, або трьох медичних працівників, які знаходяться в цей час на чергуванні в лікарні. В такому випадку черговий лікар робить активний виклик до поліклініки за місцем проживання хворого або до "Швидкої медичної допомоги".

Передопераційна підготовка

А. Перед операцією в шлунок вводиться зонд і проводиться евакуація його вмісту без промивання шлунка.

Б. Випорожнюється сечовий міхур і проводиться гігієнічна обробка операційного поля.

В. При важкому стані хворого, наявності дегідратації, протягом 1-2 годин до операції, разом з лікарем-анестезіологом, необхідно провести інтенсивну трансфузійну і медикаментозну терапію до рівня нормалізації життєвоважливих функцій.

Г. За 30-40 хвилин до операції необхідно почати антимікробну терапію антибіотиками широкого спектра дії в лікувальному режимі.

Анестезіологічне забезпечення операції

Операція виконується під загальною анестезією з застосуванням штучної вентиляції легень.

Диференційована хірургічна тактика

А. Головна мета операції при перфорації порожнистого органа - врятувати життя хворому.

а) Для вибору методу операції враховують:

- час, який пройшов з моменту перфорації;

- характер патологічного процесу, що призвів до перфорації;

- вік хворого та наявність супутніх захворювань;

- розповсюдженість перитоніту та характер перитонеального випоту.

б) Обов'язковим елементом операції є санація та дренування черевної порожнини (при технічній можливості операція повинна завершуватись проведенням назогастроєюнального зонда для призначення післяопераційного ентерального харчування).

Б. При перфоративній виразці шлунка:

- в перші 6 годин з моменту перфорації, за відсутності розповсюдженого перитоніту і наявності підготовленої бригади хірургів, показано виконання резекції шлунка або висічення виразки при розташуванні її в пілоричному відділі з пілоропластикою та СВ або СПВ;

- при більш великому проміжку часу, перитоніті та важкому стані хворого виконують операцію - висічення виразки або ушивання перфоративного отвору.

В. При перфоративній виразці дванадцятипалої кишки:

- в перші 12 годин з моменту перфорації, за відсутності розповсюдженого перитоніту, важких супутніх захворювань і за наявності підготовленої бригади хірургів показано виконання радикальної операції в обсязі ваготомії, переважно стовбурової, висічення виразки та пілоропластики;

- при локалізації виразки на задній стінці кишки, особливо за наявності кровотечі або ризику її виникнення, виразка повинна прошиватися при виконанні пілоропластики або екстеріоризуватися (виводитись за порожнину кишки);

- ушивання перфоративної виразки дванадцятипалої кишки показано хворим до 20 років, при гострих виразках та виразках без запальних змін, за наявності розповсюдженого перитоніту та наявності у хворих важких супутніх захворювань, коли операція повинна бути малотравматичною та короткочасною.

Г. При перфорації пухлини шлунка:

- проводиться резекція шлунка за онкологічними показаннями;

- при відсутності клінічних та технічних можливостей - ушивання перфоративного отвору або тампонада його за методом Опеля-Полікарпова.

Д. При перфорації товстої кишки методи операції залежать від етіологічного фактора, виразності перитоніту, загального стану хворого і локалізації перфоративного отвору:

- резекція різних відділів ободової кишки з анастомозом і захисною колостомою або проведенням інтубаційного зонда за анастомоз;

- обструктивна резекція або двостовбурова стома за Мікуличем;

- ушивання перфоративного отвору з проксимально сформованою захисною колостомою або без неї.

Е. При перфорації тонкої кишки:

- ушивання перфорації при відсутності розповсюдженого перитоніту або виведення петлі тонкої кишки з перфорацією у вигляді стоми;

- резекція петлі тонкої кишки з перфорацією з накладанням анастомозу при відсутності розлитого перитоніту або з формуванням стоми за Мікуличем.

Нагляд та лікування хворих із неускладненим перебігом післяопераційного періоду

А. Після операції хворий переводиться до відділення інтенсивної терапії, за його відсутності - до хірургічного відділення.

Б. Проводиться комплекс лікувальних заходів, спрямованих на корекцію дегідратації, перитоніту та поновлення моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту.

В. Клінічні аналізи крові та сечі виконуються на другу добу після операції та перед випискою хворого зі стаціонару.

Г. При розвитку ускладнень, їх діагностика та лікування проводяться в залежності від виду ускладнення, яке виникло.

А.1 Паспортна частина

А.1.1 Діагноз: Ускладнені грижі черевної стінки

А.1.2 Коди стану або захворювання (МКХ 10 та інших класифікацій):

А.1.3 Для кого призначений протокол (потенційні користувачі): Стандарти надання медичної допомоги хворим з ускладненими грижами черевної стінки, призначено для лікарів швидкої медичної допомоги, лікарів первинної ланки надання медичної допомоги та лікарів хірургів, які надають медичну допомогу хворим з невідкладними хірургічними захворюваннями

А.1.4 Мета протоколу: Організація якісної медичної допомоги хворим з ускладненими грижами черевної стінки

А.1.5 Дата складання протоколу: 01.10.2009

А.1.6 Дата перегляду протоколу (пов'язана з переглядом КН, СМД, змінами ресурсного забезпечення) - стандарт переглядається 1 раз на три роки

А.1.7 Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Березницький Я.С. - Дніпропетровська державна медична академія, д.мед. наук, професор, завідуючий кафедрою хірургії N 1. 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9, тел. (+0562) 34-41-88

Бойко В.В. - Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України, м. Харків, директор., д.мед. наук, професор, м. Харків, в'їзд Балакірєва, 1, тел. (+057) 715-33-45

Брусніцина М.П. - Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України, м. Харків, к.мед.наук, провідний наук. співробітник відділу комплексного програмування і розвитку невідкладної хірургічної допомоги, м. Харків, в'їзд Балакірєва, 1, тел. (+0572) 33-06-55