Про порядок погодження в Мінпромполітики України питань, повязаних з відчуженням основних засобів підприємств та з інших питань

З метою забезпечення в Міністерстві єдиного системного підходу до порядку підготовки та розгляду матеріалів щодо реалізації, ліквідації, передачі, консервації, оренди, передачі під заставу державного майна, що знаходиться в управлінні суб'єктів господарювання, які діють на основі державної власності, а також суб'єктів, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів,

1. Затвердити наступні порядки отримання дозволів (погоджень) відчуження, консервації, передачі майна під заставу, списання витрат по об'єктах незавершеного капітального будівництва, що ліквідуються, визначення виробничих потужностей:

1.2. Про особливості реалізації основних засобів, що вміщують дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння.

1.3. Про порядок отримання підприємствами і організаціями дозволу Мінпромполітики України на заставу державного майна.

1.4. Про підготовку та розгляд матеріалів підприємств і організацій щодо консервації основних засобів підприємств.

1.5. Про порядок визначення виробничих потужностей діючих підприємств, виробництв і цехів, їх збільшення, зменшення (вибуття).

1.6. Про порядок списання витрат по об'єктах незавершеного капітального будівництва, що ліквідуються.

2. Керівникам підприємств, організацій і установ, що діють на основі державної власності, а також суб'єктів, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на їх господарську діяльність, керівникам галузевих, функціональних управлінь та відповідальним працівникам Міністерства взяти до керівництва та забезпечити виконання вимог порядків, визначених в п. 1. цього наказу.

3. Методологічне супроводження затверджених порядків покласти на заступника директора департаменту фінансово-економічного забезпечення промисловості - начальника управління методології бухгалтерського обліку та звітності (Шклярука М.М.).

4. Дія цього наказу розповсюджується на суб'єкти господарювання, що діють на основі державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків що становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Мангула А.І.

1.1. Ці методичні рекомендації розроблені у відповідності з Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18.11.97 року за N 637/97-ВР, Інструкцією про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженою наказом Мінфіну від 06.04.98 року за N 84, та постанови КМУ N 383 від 15.03.99 року "Питання переробки брухту та відходів, що містять дорогоцінні метали".

1.2. Для суб'єктів господарювання, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів (підприємств), є обов'язковим виконанням вимог даних методичних рекомендацій.

1.3. Відповідальність за стан обліку, зберігання, витрачання дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння на підприємстві покладається на його керівника; за стан методології обліку та звітності - на головного бухгалтера.

1.4. Порядок одержання, витрачання, обліку, збереження та транспортування дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння розповсюджується на всі форми виробничої та господарської діяльності (основної та допоміжної):

- використання в технологічних процесах як матеріалів, або як елементів технологічної оснастки, устаткування та пристроїв (як стандартного так і нестандартного виготовлення);

- використання основних засобів, обчислювальної техніки, пристроїв, і т. д. (в т. ч. і спеціальних) із вмістом (в окремих вузлах, деталях та інструментах) дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Вищезазначений порядок враховує постанову Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 1993 року N 863 "Про вдосконалення обліку та використання відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння".

1.5. Переоцінка дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюється у відповідності із Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказами Міністерства фінансів України на виконання Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV із змінами і доповненнями.

1.6. Відчуження (реалізацію, ліквідацію, передачу) засобів виробництва, що вміщують дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, проводити згідно з Положенням про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України N 604 від 29.03.2004 р., затвердженого в Мін'юсті України 13.04.2004 р. N 471/9070, з урахуванням Інструкції Міністерства фінансів від 06.04.98 р. N 84 про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

1.6.1. Реалізація (продаж) основних засобів, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння в межах одного міністерства, вирішується в Мінпромполітики України за умови, якщо підприємство, яке реалізує, та підприємство, яке придбає такі основні засоби, в подальшому здійснюють належний облік і звітність перед органами статистики та Мінфіну у відповідності з вимогами діючих нормативних актів України та цих Методичних рекомендацій.

1.6.2. Щодо реалізації (продажу) або передачі основних засобів, що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, підприємствам, що підпорядковані іншим міністерствам та відомствам, то для вирішення цих питань Мінпромполітики України направляє до Головного управління дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння Міністерства фінансів України:

- лист Мінпромполітики України з прикладанням листа підпорядкованого підприємства, що продає чи передає основні засоби, з обґрунтуванням здійснюваних операцій за підписами керівника та головного бухгалтера;

- лист міністерства, відомства, що придбає зазначені засоби, з прикладенням листа підпорядкованого підприємства з поясненням мети здійснюваних операцій, та чи володіють вони методикою обліку дорогоцінних металів і за підписами керівника і головного бухгалтера;

- до листів додається "Акт стану основних засобів, що підлягають реалізації (передачі), в якому вказується: NN, найменування основних засобів, кількість, заводський N рік випуску, рік вводу в експлуатацію, початкова вартість, залишкова вартість, ринкова вартість, наявність дорогоцінних металів, причина реалізації. "Акт..." підписується членами комісії підприємства (серед членів комісії обов'язково - головний бухгалтер), затверджується керівником підприємства та скріплюється печаткою підприємства. На "Акті..." проставляється, додатком до якого листа відноситься цей "Акт...". До Мінфіну України за погодженням звертається Мінпромполітики України. Після отримання відповіді приймається рішення Мінпромполітики України.

1.6.3. Реалізація (продаж) основних засобів, що вміщують дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, дозволяється по ринковій вартості таких основних засобів за ціною, що склалася на біржі (аукціоні). При цьому необхідно обов'язково враховувати, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.93 N 863 при реалізації основних засобів, що вміщують дорогоцінні метали, необхідно здійснювати перерахунок їх вартості за відпускними цінами на ці метали на день їх реалізації.

1.6.4. Передача основних засобів підприємства, організації можлива тільки згідно з Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29.03.2004 р. N 604.

1.6.5. При списанні засобів, що вміщують дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, вилучення, оприбуткування - облік та здача у вигляді відходів та лому здійснюється у відповідності до Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженої наказом Мінфіна України N 84 від 06.04.98 р.

1.7. Збитки, завдані підприємству, установі, організації працівниками, які виконують операції, пов'язані із закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням в процесі виробництва дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, основних засобів (устаткування, пристроїв), відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), нестачі або наднормативних їх витратах (крім витрат, що сталися у зв'язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу), якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій, визначаються згідно Закону України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" N 217/95-ВР від 06.06.95 р.

1.8. Необхідно враховувати, що у всіх вищезазначених випадках, Мінпромполітики України є фондотримачем дорогоцінних металів. Підприємство обов'язково не менше двох разів на рік зобов'язане проводити інвентаризацію дорогоцінних металів, а також обладнання, приладів і комплектуючих виробів, які їх містять, та звітувати перед Мінпромполітики України.

1.9. Слід зазначити, що Мінфін України згідно з Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" N 637/97-ВР від 18.11.97 р. здійснює контроль за обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на підприємствах (установах, організаціях) усіх форм власності, спільно з Національним банком України та Державною скарбницею формує Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.

1.10. Основні положення, якими сьогодні регулюються правові основи державного контролю за видобутком, виробництвом, обігом, обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, виконанням операцій з зазначеними цінностями, визначені Декретом Кабінету Міністрів України від 17.05.93 р. N 53-93 "Про державний пробірний нагляд", Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18.11.97 року N 637/97-ВР, Інструкцією про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженою наказом Мінфіну України N 84 від 06.04.98 року, та постанови Кабінету Міністрів України N 383 від 15.03.99 р. "Питання переробки брухту та відходів, що містять дорогоцінні метали".

1.11. При зміні форм власності (приватизації, корпоратизації і т. д.) всі підприємства (організації, установи) зобов'язані забезпечити виконання вимог Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою кабінету Міністрів України від 15.08.96 р. N 961, якою встановлено порядок щодо особливостей приватизації майна підприємств, що мають на балансі дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, Інструкцією Міністерства фінансів України від 06.04.98 р. N 84 про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та Положення про порядок оцінки вартості дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння під час приватизації.

1.12. Питання переробки брухту та відходів, що містять дорогоцінні метали, визначені постановою КМУ N 383 від 15.03.99 року, згідно якої:

- отримання золота і срібла з виготовленням стандартизованих злитків здійснюється державним підприємством "Дніпро-ВДМ" (м. Дніпропетровськ);

- отримання платини та металів платинової групи здійснює "Придніпровський завод кольорових металів", (м. Дніпропетровськ);

- отримання срібла з відходів нікофоторентгеноматеріалів здійснюється виробничим об'єднанням "Свема" (м. Шостка);

- отримання дорогоцінних металів з токсичного брухту і відходів, що містять менш як 0,03 відсотка дорогоцінних металів, здійснюється Донецьким державним інститутом кольорових металів, які мають необхідні технології і виробничу базу.

Відповідальність за виконанням цих вимог покладається на керівника підприємства, начальника управління структурної перебудови та реформування власності, начальників галузевих управлінь Мінпромполітики України, представника Мінпромполітики України в спостережних радах у відповідності з Указом Президента України "Про забезпечення управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності у процесі його приватизації" N 459/95 від 19.06.95 р. та уповноважених осіб Мінпромполітики України по управлінню акціями підприємств недержавної форми власності на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку управління акціями, паями, частками господарських товариств, які перебувають у загальнодержавній власності" від 28.12.95 р. N 1056.

1.1. Ці методичні рекомендації розроблені відповідно до Закону України "Про заставу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р.), Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про заставу" від 21.10.97 р., враховуючи наказ ФДМУ від 06.02.2001 р. N 163 "Про погодження органами приватизації умов договорів застави майна" та методичні рекомендації щодо укладення договорів застави Мін'юсту України за N 337/46 від 16.01.2001 р.

1.2. Застава являє собою додаткові заходи майнового впливу на винну сторону. Заставою може бути забезпечена вимога, що випливає з договору позики, купівлі-продажу, оренди тощо. Предметом застави можуть бути земельні ділянки, нерухоме майно (будівлі, споруди, підприємство або його структурні підрозділи та ін.), товари в обороті або у переробці, рухоме майно, майнові права (права на вимоги за зобов'язаннями, в яких заставодавець виступає кредитором), цінні папери (акції, облігації підприємств, векселі, інвестиційні сертифікати, приватизаційні папери та ін.); предметом застави може бути майно, що знаходиться у спільній власності (за згодою всіх учасників).

1.3. Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, майнові комплекси державних підприємств, та їх структурні підрозділи, що знаходяться у процесі корпоратизації, національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності, а також вимоги, які мають особистий характер.

1.4. Дія цих Методичних рекомендацій поширюється на суб'єкти господарювання, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів (підприємств).

1.5. Для отримання згоди на заставу майна підприємства звертаються до Мінпромполітики України листом на ім'я першого заступника Міністра, лист обов'язково реєструється в канцелярії Міністерства і направляється на розгляд заступнику Міністра за напрямком.

За дорученням заступника Міністра за напрямком відповідне галузеве управління ретельно вивчає подані матеріали щодо можливих наслідків застави майна і готує відповідний проект листа-відповіді підприємству.

Згода Міністерства на заставу майна надається листом-згодою на відчуження, списання, передачу майна з візуванням листа підприємству керівником галузевого департаменту, керівником галузевого управління, керівником департаменту фінансово-економічного забезпечення галузей промисловості, керівником управління методології бухгалтерського обліку і звітності, керівником юридичного управління, заступником Міністра за напрямком і підписується (затверджується) першим заступником Міністра.

Оформлений документ (лист-згода, затверджене рішення) реєструється в канцелярії. Лист-звернення підприємства з додатками і копія листа-відповіді підприємству залишаються в канцелярії, оригінал листа-відповіді (згоди на заставу майна) надається під розпис спеціалісту підприємства або відправляється підприємству поштовою кореспонденцією.

2.1. Для отримання згоди на заставу майна підприємства зобов'язані подати Мінпромполітики України, його галузевим управлінням через канцелярію Міністерства такі документи:

2.1.1. Лист-звернення від підприємства, яке укладає договір про заставу (за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства).

2.1.2. Рішення відповідного органу на виділення кредиту згідно з п. 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

2.1.3. Копію кредитної угоди N ___ від "___" ______ ____ року між Заставодавцем і Заставодержателем.

2.1.4. Довідку відповідного органу державної влади про те, що предмет застави не занесено у Державний реєстр національного культурного надбання.

2.1.5. Протокол рішення спільного засідання керівництва та повноважених представників трудового колективу або комісії по приватизації (спостережної ради для акціонерних товариств), або рішення представника органу приватизації, уповноваженого управляти часткою державного майна (якщо в спостережній раді такий представник відсутній), про можливість забезпечення позики заставою.

2.1.6. Копії установчих документів.

2.1.7. Перелік майна, яке віддається під заставу, що містить:

- опис майна відповідно до додатка 1 зразкового договору застави (додаток до цих Методичних рекомендацій);

- звіт про експертну оцінку або письмове обґрунтування ринкової вартості майна, яке віддається під заставу.

2.1.8. Довідку про те, що майно, яке віддається під заставу, входить до статутного фонду підприємства, та права власності Заставодавця на заставлене майно (свідоцтво видане нотаріальною конторою, бюро технічної експертизи, договір купівлі-продажу майна та інші документи).

2.1.9. Довідку нотаріальної контори або іншого органу про те, що предмет застави не знаходиться під арештом.

2.1.10. Виписку з книги застав про застави, що забезпечують непогашені кредитні договори.

2.1.11. Фінансову звітність за станом на останню звітну дату.

2.1.12. Перелік дебіторської та кредиторської заборгованостей з зазначенням назви підприємства, установи, організації дебітора-кредитора, сум і строків виникнення та термін погашення.

2.1.13. Бізнес-план, якщо він забезпечується кредитом (іншим зобов'язанням), що отримується на термін більший ніж півроку, або фінансово-економічне обґрунтування в разі отримання кредиту (іншого зобов'язання) на менший термін. Ці документи повинні містити такі обов'язкові розділи:

- обґрунтування необхідності отримання кредиту;

- цільове призначення кредиту, шляхи його використання та строки повернення;

- джерела погашення кредиту та заходи для його погашення у вказані в кредитному договорі строки.

2.1.14. Договори, що забезпечуються заставою.

2.1.15. Проект договору застави складений з урахуванням вимог, визначених у зразковому договорі застави (відповідно до Методичних рекомендацій Мін'юсту України N 337/46 від 16.01.2001 р.)

2.1.16. Перелік може включати й інші документи.

2.2. На підставі отриманих документів в Мінпромполітики України приймається рішення стосовно надання дозволу на заставу майна шляхом погодження проекту дозволу про заставу майна відповідно до п. 1.4 цих Методичних рекомендацій. Підприємству-заставнику повертається погоджений екземпляр дозволу на заставу чи надається обґрунтована відмова.

2.3. Якщо для розгляду на засіданні кредитної ради потенційного кредитора потрібен висновок Мінпромполітики України щодо можливості забезпечення підприємством своїх зобов'язань майном під заставу, то такий висновок надається на підставі документів, вказаних у пункті 2.1 цих Методичних рекомендацій. У такому разі потенційний кредитор має бути повідомлений про те, що остаточне погодження проекту договору застави буде здійснено Мінпромполітики України тільки після прийняття позитивного рішення щодо кредитування.

2.4. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави транспортних засобів та космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих засобів та об'єктів.

Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

2.5. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та у порядку, передбачених Законом.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця у державному реєстрі застав рухомого майна (далі - Державний реєстр), ведення якого покладається на держателя Державного реєстру застав рухомого майна у відповідності до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про заставу" від 21.10.97.

2.6. Заставодавець веде реєстрацію застав в Книзі запису застав, на яку поширюються вимоги про застосування бланків суворої звітності, вищезазначеного пункту 2.1.7 та чинного законодавства.

3.1. Надання дозволу на заставу майна, що укладаються для забезпечення кредитів, які надаються під гарантії, або інші зобов'язання Уряду, здійснюється виключно центральним апаратом Мінпромполітики України.

3.2. Для отримання відповідного дозволу потенційні заставники мають подати до Міністерства документи згідно з переліком, визначеним у п. 2.1 цих Методичних рекомендацій.

3.3. Для забезпечення зобов'язань Уряду майно під заставу передається за ринковою вартістю, визначеною шляхом проведення експертної оцінки, але не нижче залишкової вартості з урахуванням індексу інфляції і податку на додану вартість. Звіт про експертну оцінку подається до Мінпромполітики України разом з іншими документами для прийняття рішення щодо можливості здійснення застави.

У відповідності до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.95 N 655 установлюється, що вартість предметів застави повинна покривати суму основного боргу та відсотків за користування іноземним кредитом, витрати на його обслуговування і страхування, а також на здійснення забезпечення заставою вимог.

Оцінка вартості майна, що є предметом застави, здійснюється незалежним експертом, що має ліцензію та зареєстрований у Фонді державного майна України, а вартості майнових прав та цінних паперів за участю Міністерства фінансів України.

3.4. Остаточне погодження договорів застави майна здійснюється Мінпромполітики України після прийняття Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України позитивного рішення про надання гарантій або інших зобов'язань Уряду України іноземним кредиторам.

На підставі отриманих документів в Мінпромполітики України приймається рішення стосовно можливості передачі у заставу майна потенційним заставником.

Після отримання повного пакету документів підприємство-заставник має бути повідомлене про прийняте рішення.

3.5. Відповідно до прийнятого рішення Мінпромполітики України подає до Міністерства економіки України та банку-агента свої висновки про можливість застави майна позичальника на необхідну суму.

3.6. Договір застави майна підписується сторонами тільки при наявності погодження Мінпромполітики України відповідно до цих Методичних рекомендацій (п. 1.4).

Найменування та опис майна (колонка 2) повинно містити в собі короткі відомості про це майно:

відносно структурних підрозділів - потужність по випуску продукції та загальна площа;

відносно будівель та споруд - загальна площа.

Колонка 3 повинна містити балансову вартість майна після індексації за станом на останню звітну дату.

Перелік майна підписується керівником підприємства та головним бухгалтером та скріплюється печаткою підприємства.

1.1. З метою забезпечення ефективного використання і збереження майна, що є у загальнодержавний власності, відповідно до статті 116 Конституції України та норм чинного законодавства, а саме: Господарського кодексу України, Закону України "Про підприємства в Україні", "Про власність", на виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.92 N 8-92, постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.97 N 1183 "Про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств", робіт з реалізації положень Концепції державної промислової політики України (п. 27), та у відповідності з Положенням про Міністерство промислової політики України розроблені ці методичні рекомендації.

1.2. Дія цих методичних рекомендацій поширюється на державні підприємства і організації, підприємства і організації засновані на державній формі власності, де є частина державного майна, і які входять до сфери управління Мінпромполітики України, а також на концерни, компанії, об'єднання, які знаходяться в сфері управління Мінпромполітики України і їх діяльність впливає на:

- формування промислової політики України;

- збереження та розвиток наукового і виробничого потенціалу Мінпромполітики України;

- унікальні технології та устаткування, що мають пріоритетне значення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку;

- та які постійно звітують Міністерству в обсязі звітності та вимог Мінекономіки, Мінфіну, Держкомстату України.

Відкриті та закриті акціонерні товариства, об'єднання, підприємства та колективи інших форм власності, які знаходяться в сфері діяльності Мінпромполітики, можуть також використовувати дані методичні рекомендації щодо консервації основних засобів.

1.3. Для отримання рішення на консервацію основних засобів майна підприємства звертаються до Мінпромполітики України листом на ім'я першого заступника Міністра за напрямком, лист обов'язково реєструється в канцелярії Міністерства і направляється на розгляд заступнику Міністра за напрямком.

За дорученням заступника Міністра за напрямком відповідне галузеве управління ретельно вивчає подані матеріали щодо можливих наслідків, готує відповідний проект рішення підприємству.

Рішення Міністерства щодо консервації основних засобів майна надається листом-згодою на відчуження, списання, передачу майна з візуванням листа підприємству керівником галузевого департаменту, керівником галузевого управління, керівником департаменту фінансово-економічного забезпечення галузей промисловості, керівником управління методології бухгалтерського обліку і звітності, керівником юридичного управління, заступником Міністра і підписується (затверджується) першим заступником Міністра за напрямком.

Оформлений документ (лист-згода, затверджене рішення) реєструється в канцелярії. Лист-звертання підприємства з додатками і копія листа-відповіді підприємству залишаються в канцелярії, оригінал листа-відповіді (щодо згоди на відчуження, списання, передачу майна) надається під розпис спеціаліста підприємства або відправляється підприємству поштовою кореспонденцією.

2.1. Вивід з виробничого процесу та консервація основних виробничих засобів підприємства здійснюється у тому разі, якщо за техніко-економічним обґрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним.

2.2. Консервацію таких основних засобів проводити відповідно до Положення про порядок консервації основних виробничих засобів підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.97 N 1183.

Положення встановлює єдиний порядок підготовки до консервації, проведення консервації та розконсервації основних засобів підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, підприємств державної власності та заснованих на державній власності, а також підприємств усіх форм власності.

2.3. Консервація основних засобів підприємств - це комплекс заходів, які спрямовані на довгострокове (більше одного року, але не більше як три роки) зберігання основних засобів за умов падіння обсягу виробництва, у разі тимчасового припинення (скорочення) виробничої та іншої господарської діяльності, зниження (нижче 0,25) коефіцієнту використання основних засобів, нераціонального використання енергомістких технологічних процесів (виробництв, об'єктів) тощо, але з можливістю подальшого відновлення функціонування основних засобів.

2.4. Джерелами фінансування витрат на консервацію основних засобів підприємств та їх розконсервацію можуть бути:

2.4.1. власні кошти підприємств;

2.4.2. кошти власників підприємств, або інших юридичних осіб;

2.4.3. кредити;

2.4.4. кошти, передбачені для зазначених цілей у державному та місцевих бюджетах;

2.4.5. суми амортизаційних відрахувань, які нараховуються на основні фонди другої та третьої групи.

2.5. Консервація, утримання та розконсервація основних засобів підприємств здійснюється згідно з проектом консервації, який повинен бути затверджений Міністерством промислової політики України до підприємств, що відносяться до сфери управління Міністерства.

2.6. Підставою для консервації та розконсервації основних засобів підприємств є:

2.6.1. рішення Кабінету Міністрів України за погодженням з Мінпромполітики України - для підприємств, заснованих на державній власності;

2.6.2. рішення платника податку, погоджене комісіями, утвореними в Мінпромполітики України наказом по Міністерству та затверджене Міністерством.

2.7. Консервація виробничих потужностей, що впливають на виконання оборонного замовлення чи мобілізаційного завдання, здійснюється за погодженням з відповідними підрозділами підприємства та Мінпромполітики України.

2.8. При консервації основні засоби приводяться у стан, що забезпечує безпеку населення, охорону навколишнього середовища, будівель та споруд, а також збереження технологічного обладнання.

2.9. Питання щодо зміни форми власності та підпорядкування законсервованих засобів вирішується тільки з дозволу Мінпромполітики України згідно чинного законодавства у відповідності з Положенням про порядок передачі державного майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.98 р. N 1482, Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29.03.2004 р. N 604.

2.10. Облік законсервованих основних засобів та звітність про їх наявність на підприємстві ведеться у відповідності з Положенням (стандартом) N 7, затвердженим наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. N 92, та ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 22.05.97 р. N 283/97-ВР із змінами і доповненнями.

2.11. Використання законсервованих основних засобів протягом установленого терміну консервації забороняється. Дострокова їх розконсервація з метою провадження господарської діяльності або передача іншим суб'єктам господарської діяльності на договірних умовах, або їх відчуження здійснюється на підставі рішень тих органів, що визначені в п. 2.6 цих Методичних рекомендацій.

3.1. Для підготовки обґрунтованих матеріалів щодо тимчасового виведення з виробничого процесу та консервації основних засобів наказом по підприємству створюється комісія на чолі з керівником підприємства (головного виконавчого органу), яка розглядає питання:

а) Доцільність та обґрунтування консервації основних засобів.

б) Порядок виводу з виробничого процесу та тимчасової консервації основних засобів, які тривалий час не використовуються у виробництві.

в) Створення економічно обґрунтованого оптимального технологічного резерву.

г) Зменшення нормативних відсотків амортизаційних відрахувань.

д) Тимчасове ненарахування амортизаційних відрахувань на ті основні засоби, що є у складі законсервованих виробничих потужностей.

На підприємстві "Рішення про тимчасове виведення основних засобів з виробничого процесу та їх консервацію" виноситься цією комісією і складається "Акт про тимчасове виведення основних засобів з виробничого процесу та їх консервацію" (за формою, додаток N 1). На засіданні комісії перш за все розглядається техніко-економічне обґрунтування консервації основних засобів.

3.2. Техніко-економічне обґрунтування необхідності проведення консервації основних засобів підприємств включає:

3.2.1. найменування та місцезнаходження підприємства;

3.2.2. орган, уповноважений управляти майном (для підприємств, заснованих на державній формі власності), найменування власника (для інших підприємств);

3.2.3. акт технічного стану основних засобів на момент їх консервації;

3.2.4. дані про облік основних засобів підприємств з розподілом за групами:

N по порядку, найменування, кількість, інвентарний N, рік випуску, рік вводу в експлуатацію, заводський номер, початкова вартість, залишкова вартість, амортизаційні відрахування (за місяць, за рік), знос основних засобів, коефіцієнт використання, термін консервації.