Про державний пробірний нагляд

Цей Декрет встановлює правові основи державного контролю за видобуванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виконанням операцій із зазначеними цінностями.

Стаття 1. У цьому Декреті терміни вживаються в такому значенні:

державний пробірний нагляд - система організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на здійснення державного контролю за видобуванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та виробів із них, виконанням операцій із зазначеними цінностями, а також на забезпечення залучення до вторинної переробки відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння;

дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній, осмій) у будь-якому вигляді та стані: у сировині, сплавах, напівфабрикатах, промислових продуктах, хімічних сполуках, виробах, відходах, брухті тощо;

дорогоцінне каміння - природні алмази, смарагди, рубіни, сапфіри, олександрити, а також органогенні утворення - перли і бурштин у сировинному та обробленому вигляді;

вироби з дорогоцінних металів - вироби, виготовлені із сплавів дорогоцінних металів або сплавів дорогоцінних металів із кольоровими металами;

видобування дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничозбагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами;

видобування дорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння з руд або пісків та його сортування;

виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, а також афінаж дорогоцінних металів;

використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - переробка, оброблення, витрачання і застосування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння для виробничих, наукових і соціально-культурних цілей;

проба - державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву;

державне пробірне клеймо - знак встановленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів;

клеймування - пробірно-технологічна операція нанесення відбитку державного пробірного клейма на ювелірні та інші побутові вироби з дорогоцінних металів;

іменник - спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та інших побутових виробів із дорогоцінних металів;

операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням - дії, пов'язані з:

- переходом права власності та інших прав на дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння;

- надходженням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння до місць зберігання, фондів і запасів, а також їх зберіганням і відпуском у встановленому порядку;

- зміненням вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у будь-яких речовинах і матеріалах під час видобування, виробництва і використання;

- ввезенням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів і матеріалів, що їх містять, в Україну з-за кордону та вивезенням з України.

Стаття 2. В Україні для ювелірних та інших побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюються такі проби:

Допускається виготовлення виробів із золота проби 583 (п'ятсот вісімдесят третьої) підприємствами побутового обслуговування населення та громадянами-підприємцями.

Вироби з дорогоцінних металів не повинні мати частин, виготовлених із недорогоцінних металів, за винятком тих частин, котрих не можна виготовити з дорогоцінних металів з технічних причин.

Допускається покриття виробів із сплавів дорогоцінних металів іншим дорогоцінним металом за умови їх клеймування за основним сплавом.

Припій для виробів із золота і платини повинен мати ту саму пробу, що й основний сплав виробів. Припій для виробів із срібла не повинен мати пробу нижче 650 (шістсот п'ятдесятої).

Стаття 3. Усі ювелірні та інші побутові вироби з дорогоцінних металів, виготовлені в Україні, ввезені з-за кордону для продажу, або ті, що вивозяться з України, повинні відповідати пробам, установленим цим Декретом, і мати державне пробірне клеймо. Опис державного пробірного клейма та його форма затверджуються Міністерством фінансів України.

Державні пробірні клейма виготовляються лише за замовленням Державної пробірної палати України.

Клеймування виробів із дорогоцінних металів державним пробірним клеймом і пов'язані з цим дії (випробування, відбирання проб, контрольний аналіз тощо) здійснюються Державною пробірною палатою України та державними інспекціями пробірного нагляду.

На території України також перебувають в обігу вироби з дорогоцінних металів, які були виготовлені і клеймовані згідно з порядком, що діяв до прийняття цього Декрету.

Виробництво і ввезення з-за кордону для продажу виробів із дорогоцінних металів, що не відповідають одній з установлених цим Декретом проб, допускається лише за умови їх клеймування за найближчою нижчою пробою відповідного дорогоцінного металу.

Вироби, які мають пробу нижче встановленої мінімальної, не підлягають клеймуванню та реалізації як вироби з дорогоцінних металів.

Не підлягають обов'язковому клеймуванню в органах державного пробірного нагляду:

напівфабрикати і злитки з дорогоцінних металів;

вироби з дорогоцінних металів, які мають історичну або археологічну цінність, а також ордени, медалі і монети;

дрібна насічка (інкрустація) золотом і сріблом на зброї, предметах побуту, релігійного культу тощо;

сухозлітка жовта і сухозлітка срібна;

прилади, лабораторний посуд та інші вироби, що виготовляються з дорогоцінних металів і призначені для наукових, виробничих, медичних та інших цілей.

Державний митний комітет України щомісячно подає Державній пробірній палаті України відомості про підприємства, установи, організації та громадян-підприємців, загальну вагу або кількість ввезених ними в Україну з-за кордону дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових та інших виробів із них.

Стаття 4. Підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також громадяни-підприємці, які виготовляють ювелірні та інші побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, зобов'язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем на всіх виробах. Відбиток іменника щорічно підлягає реєстрації в органах державного пробірного нагляду.

Використання іменника, не зареєстрованого в органах державного пробірного нагляду, забороняється.

Стаття 5. Державний пробірний нагляд здійснюється Державною пробірною палатою України, підпорядкованими їй регіональними державними інспекціями пробірного нагляду та постійними контролерами на підприємствах по виробництву дорогоцінних металів і обробці алмазної сировини (надалі - органи державного пробірного нагляду).

Органи державного пробірного нагляду належать до сфери управління Міністерства фінансів України.

Стаття 6. Органи державного пробірного нагляду здійснюють:

1) випробування, контрольний аналіз і клеймування ювелірних та інших побутових виробів із дорогоцінних металів як виготовлених в Україні, так і ввезених з-за кордону для продажу;

2) проведення арбітражного і контрольного аналізу для визначення вмісту дорогоцінних металів у виробах, напівфабрикатах, злитках, припої, монетах, гальванічних покриттях, відходах, брухті, хімічних сполуках у будь-якому стані;

3) виготовлення пробірних реактивів;

4) проведення експертизи відбитків державного пробірного клейма і технічної експертизи дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів із них;

5) реєстрацію підприємств, установ і організацій, а також громадян-підприємців, які здійснюють операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, та видачу реєстраційних посвідчень;

6) контроль за:

видобуванням, виробництвом, використанням, обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та виробів із них, а також за технологічними процесами, де застосовуються дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння;

станом обліку та зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів, відходів і брухту, що їх містять;

реалізацією, скуповуванням, заставою дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та виробів із них;

повнотою збирання та переробкою відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також своєчасністю їх здачі на спеціалізовані переробні підприємства;

виконанням науково-дослідних робіт, що мають за мету економію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння або їх заміну на інші матеріали.

За виконання робіт, передбачених пунктами 1-5 цієї статті, органами державного пробірного нагляду справляється плата відповідно до пробірного тарифу, що затверджується Міністерством фінансів України.

Стаття 7. Службові особи органів державного пробірного нагляду мають право:

1) безперешкодно відвідувати підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також громадян-підприємців, діяльність яких підлягає державному пробірному нагляду, для проведення ревізій та перевірок дотримання правил видобування, виробництва, використання, обігу, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів, відходів і брухту, що їх містять, а також інших правил державного пробірного нагляду;

2) проводити огляд робочих і допоміжних приміщень та інших місць зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів, відходів і брухту, що їх містять, і у разі виявлення порушень встановленого порядку опечатувати зазначені приміщення і місця;

3) вимагати від керівних та інших службових осіб пояснень і довідок та опечатувати в необхідних випадках бухгалтерську, нормативно-технічну та іншу документацію, що стосується видобування, виробництва, використання, обігу, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів, відходів і брухту, що їх містять;

4) вилучати у встановленому порядку для перевірки і аналізу:

дорогоцінні метали і вироби з них, що підлягають клеймуванню, але не мають відбитків державного пробірного клейма;

дорогоцінні метали і вироби з них, що мають відбитки державного пробірного клейма, але через нечіткий рельєф, пошкодження та з інших причин викликають сумнів у їх справжності;

вироби з упаяними відбитками державного пробірного клейма;

дорогоцінне каміння, що викликає сумнів у його справжності;

5) проводити в установленому порядку відбирання зразків продукції, що містить дорогоцінні метали, для аналізу в лабораторії органу державного пробірного нагляду:

злитків, сплавів та інших видів матеріалів, призначених для виготовлення виробів і напівфабрикатів;

хімічних сполук, призначених для виробничих і аналітичних цілей у будь-якому стані;

виробів, напівфабрикатів, окремих деталей і вузлів, відходів і брухту, а також інших видів матеріалів, що містять дорогоцінні метали;

6) брати участь у розробленні стандартів і технічних умов на дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також вироби, що їх містять;

7) давати керівникам підприємств, установ і організацій та громадянам-підприємцям, діяльність яких підлягає державному пробірному нагляду, приписи щодо усунення виявлених при перевірках порушень правил державного пробірного нагляду;

8) розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з недотриманням правил видобування, виробництва, використання, обігу, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів, відходів і брухту, що їх містять;

9) передавати правоохоронним органам матеріали про порушення, що мають ознаки кримінального злочину.

Рішення органів державного пробірного нагляду, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами і організаціями, а також громадянами-підприємцями, яким вони адресовані.

Рішення органів державного пробірного нагляду може бути оскаржено до суду або арбітражного суду.

Службові особи органів державного пробірного нагляду несуть установлену чинним законодавством відповідальність у разі неправомірного використання наданих їм прав, у тому числі за розголошення комерційної таємниці.

Стаття 8. Державному пробірному нагляду підлягають усі суб'єкти підприємництва незалежно від форм власності і громадяни-підприємці, які здійснюють такі види діяльності:

видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виготовлення та реалізація виробів з їх використанням;

збирання та переробка твердих і рідких відходів виробництв і брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння;

скуповування та приймання під заставу, зберігання, експонування, надання посередницьких послуг, продаж дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових та інших виробів з них.

Державному пробірному нагляду також підлягають митниці, музеї, військові частини та інші підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Національної гвардії України, Державного комітету по охороні державного кордону України та інші установи і організації.

Стаття 9. Усі підприємства, установи і організації, а також громадяни-підприємці, які здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 8 цього Декрету, підлягають обов'язковій реєстрації в органах державного пробірного нагляду в порядку, що встановлюється Міністерством фінансів України.

Здійснення цієї діяльності без реєстраційного посвідчення органу державного пробірного нагляду забороняється.

Стаття 10. Підприємства, установи і організації, а також громадяни-підприємці, діяльність яких підлягає державному пробірному нагляду, зобов'язані:

сприяти службовим особам органів державного пробірного нагляду у здійсненні ними контролю згідно із статтею 6 цього Декрету;

використовувати дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння відповідно до виду діяльності, зазначеного в реєстраційному посвідченні, виданому органом державного пробірного нагляду;

вести облік і забезпечити зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів, відходів і брухту, що їх містять, у порядку, що встановлюється Міністерством фінансів України;

забезпечувати повне збирання та своєчасну здачу на спеціалізовані переробні підприємства відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння.

Стаття 11. Підприємства, установи і організації, громадяни-підприємці, діяльність яких підлягає державному пробірному нагляду, винні у порушенні правил державного пробірного нагляду, несуть майнову відповідальність:

1) за здійснення діяльності, передбаченої частиною першою статті 8 цього Декрету, без реєстраційного посвідчення органу державного пробірного нагляду - сплачують штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті ж дії, вчинені повторно протягом року, - до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за відсутність обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів, відходів і брухту, що їх містять, або неналежне ведення цього обліку - сплачують штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) за реалізацію ювелірних та інших побутових виробів із дорогоцінних металів, які не пройшли державного пробірного контролю, або виробів, які не підлягають реалізації як вироби з дорогоцінних металів, - сплачують штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості реалізованих виробів;

4) за виготовлення ювелірних та інших побутових виробів із використанням державного пробірного клейма, вилученого з іншого виробу з дорогоцінного металу, - сплачують штраф у розмірі ста відсотків вартості виготовлених виробів за діючими роздрібними цінами.

Начальник Державної пробірної палати України та начальники регіональних державних інспекцій пробірного нагляду на підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, за наявності порушень, передбачених цією статтею, видають підприємству, установі, організації або громадянину-підприємцю постанови про накладення штрафів за формою, що встановлюється Міністерством фінансів України.

Один примірник постанови надсилається державній податковій інспекції за місцезнаходженням підприємства, установи, організації, громадянина-підприємця для контролю за сплатою штрафів.

У разі невиконання порушником постанови протягом 15 днів з дня її видачі сума штрафу стягується у безспірному порядку державною податковою інспекцією.

Оскарження дій щодо накладення штрафів провадиться у судовому порядку.

Суми стягнених штрафів зараховуються до державного бюджету.

Стаття 12. Цей Декрет набуває чинності з дня опублікування.