Про затвердження Галузевої програми енергоефективності у будівництві на 2010-2014 роки

На виконання указів Президента України від 28.02.2008 N 174/2008 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів" та від 28.07.2008 N 679/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.05.2008 "Про стан реалізації державної політики щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів", розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 N 1567-р "Про програми підвищення енергоефективності та зменшення споживання енергоресурсів" та на підставі рішення Науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 25 червня 2009 року N 79

1. Затвердити Галузеву програму енергоефективності у будівництві на 2010-2014 роки (далі - Галузева програма), розроблену Науково-технічним центром з питань енергоефективності та енергозбереження у сфері будівництва ДП НДІ будівельних конструкцій (додається).

2. Управлінню архітектурно-конструктивних та інженерних систем будинків і споруд (Авдієнко О.П.) разом з ДП НДІ будівельних конструкцій (Кривошеєв П.І.):

2.1. Подати на погодження до НАЕР Галузеву програму, згідно з порядком встановленим НАЕР;

2.2. Після погодження Галузевої програми у двотижневий строк розробити план заходів із запровадження та реалізації зазначеної програми у 2009 році, забезпечити науково-технічний супровід та її моніторинг.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Негоду В.А.

1. Галузева програма підвищення енергоефективності у будівельній галузі на 2010-2014 роки схвалена та рекомендована до затвердження на засіданні президії Науково-технічної ради Мінрегіонбуду 25 червня 2009 р. та затверджена наказом Мінрегіонбуду від 30.06.2009 N 257.

2. Програма затверджена:

наказом Мінрегіонбуду від 30 червня 2009 р. N 257.

3. Замовник Програми:

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України.

Адреса: 01025, м. Київ, вул. В.Житомирська, 9, реєстраційний рахунок N 35215006004086 в Державному казначействі України м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 35134370, КПКВК 2751030.

4. Розробник Програми:

Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" (ДП НДІБК), адреса: 03680, Київ-37, вул. І.Клименка, 5/2, р/рахунок N 26001021825151 у Залізничному відділенні КМФ АКБ "УКРСОЦБАНК" в м. Києві, ЄДРПОУ 02495431, МФО 322012, свідоцтво платника податку N 36097513, індивідуальний податковий код N 024954326584.

5. Перелік співрозробників Програми:

Академія будівництва України, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26;

Асоціація "Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів і виробів", адреса: 03680, Київ, вул. І.Клименка, 5/2;

Науково-дослідний інститут будівельного виробництва (НДІБВ), адреса: 03680, м. Київ, МСП, Червонозоряний проспект, 51;

Київський національний університет будівництва та архітектури (КНУБА), адреса: 03037, м. Київ, Повітрофлотський просп. 31;

Український науково-дослідний інститут будівельних матеріалів (ДП НДІБМВ), адреса: 04080, МСП, м. Київ, вул. Костянтинівська, 68;

Інститут теплофізики національної академії наук України, адреса: 03680, м. Київ, вул. Желябова, 2-а;

Інститут енергозбереження та енергоменеджменту НТУУ "КПІ", адреса: 03056, м. Київ, просп. Перемоги, 37, корпус 22;

Асоціація "Укрцемент", адреса: 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 2;

УкрНДІПроектстальконструкції імені В.М.Шимановського, адреса: 02125, м. Київ, пр. Визволителів, 1;

Корпорація "ТехноНІКОЛЬ", адреса: 51901, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл., вул. Торговельна, 2;

Український державний науково дослідний і проектний інститут цивільного сільського будівництва "УкрНДІпроцивільсільбуд", адреса: 03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 50;

ТОВ КНАУФ Україна, адреса: 02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4;

Броварський заводобудівельний комбінат, адреса: 07400, м. Бровари, Київської обл., Промвузол;

ТОВ "Віссман", адреса: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 10-а;

Асоційоване підприємство "Київміськбудматеріали", адреса: м. Київ-30, вул. Б.Хмельницького, 31;

"Данфосс ТОВ", адреса: 04080, м. Київ, вул. В.Хвойки;

НВП "Елетер", адреса: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 2.

6. Керівник Програми:

Негода В'ячеслав Андронович, заступник Міністра регіонального розвитку та будівництва України.

7. Строк виконання:

початок - 1 січня 2010 р.

закінчення - 31 грудня 2014 р.

8. Прогнозні обсяги та джерела фінансування (млн.грн.)

Галузева програма підвищення енергоефективності у будівельній галузі на 2010-2014 роки (далі - Галузева програма) розроблена на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 N 1567-р "Про програми підвищення енергоефективності та зменшення споживання енергоресурсів".

У Програмі представлено дані аналізу існуючого стану з забезпечення енергоефективності в будівельній галузі, на підставі яких визначено пріоритетні напрямки реалізації державної політики енергозбереження, шляхи максимального використання резервів економії паливно-енергетичних ресурсів у галузі, сформовано комплекс організаційних, технічних та економічних заходів взаємопов'язаних за ресурсами, виконавцями та строкам реалізації, які направлено на підвищення енергоефективності будівельної галузі.

Очікуване Україною входження до європейського простору передбачає прийняття загальноєвропейських правил та шляхів їх реалізації. Галузева програма передбачає гармонізацію національної нормативної бази з вимогами Євросоюзу щодо енергоефективності будівель, а також основою реалізації Енергетичної стратегії України до 2030 р. в будівельній галузі. Галузевою програмою також враховується комплексність європейських підходів щодо економії природних ресурсів, їх раціонального використання та реалізації заходів із забезпечення Кіотського протоколу.

Програма передбачає встановлення цілеспрямованих дій, що орієнтовані на покращення енергетичного стану України та забезпечення загальнолюдських цінностей - збереження планети для наступних поколінь за рахунок захисту оточуючого середовища. Природні ресурси, такі як: нафта, природний газ та тверді види палива є основними джерелами виділення вуглекислого газу. Економія природних ресурсів та їх раціональне використання є важливою частиною економічної політики України та заходів, направлених на реалізацію Кіотського протоколу. Управління попитом на енергію є інструментом, що впливає на енергетичний ринок і, тим самим, на надійність постачання енергоносіїв у середньо- та довготерміновому планах.

Підвищення ефективності використання енергії неможливе без спеціальних заходів у будівельній галузі. У житловому секторі та сфері послуг, де основними об'єктами енергопостачання є будівлі, споживається до 40 відсотків енергоресурсів України. Така тенденція потребує державного керування, направленого на ефективне використання енергії будівлями і відповідного скорочення виділення вуглекислого газу.

Комплексною державною програмою енергозбереження України, розробленою в середині 90-х, відзначено тенденції розвитку і можливості досягнення енергозбереження економіки України, в тому числі будівельного комплексу, до складу якого відносять промисловість будівельних матеріалів, промислове та цивільне будівництво. За результатами представленої в програмі оцінки визначалось, що в цілому шляхом впровадження заходів з енергозбереження енергоємність галузі планувалось знизити по відношенню до 1990 року у 2000 року на 13%, 2005 р. - 26%, 2010 р. - на 45%. При цьому щорічна економія на рівні 2010 року повинна була складати 8.5 млн. т.у.п. при витратах у 2.7 млрд. гривень.

Структура споживання котельно-пічного палива в Україні по галузях народного господарства передбачала стабільний рівень споживання будівельною галуззю на рівні 0,8-0,9% від загального рівня за період з 1990 до 2010 року. Одночасно доля споживання житлово-комунального сектору повинна була зростати з 14,2% у 1990 р. і 20,8% у 1995 до 21,4% у 2000, 21,9% у 2005 і 22,4% у 2010 роках.

Виходячи з необхідності уточнення державних прогнозів щодо енергозбереження в народному господарстві, були актуалізовані дані щодо розвитку енергозбереження в державі за прийнятою у 2005 році Енергетичною стратегією України до 2030 року. Відповідно до зазначеної стратегії у 2030 р. порівняно з 2005 р. загальна економія паливних ресурсів за рахунок технічного фактора оцінюється в 128,42 млн. т.у.п., електричної енергії - 108,72 млрд.кВт/рік, теплової енергії - 231,87 млн. Гкал, що в цілому складає 198,06 млн. т.у.п.

Галузевий аналіз потенціалу економічно доцільного енергозбереження за період 2010-2030 років за рахунок технічного (технологічного) фактора визначає рівень можливої економії:

- промисловістю будівельних матеріалів - палива 1,1-1,7%, електроенергії 1,9-3,3%, теплової енергії 1,1-1,9%;

- будівництвом - палива 0,8-0,9%, електроенергії 0,2-0,3%, теплової енергії 0,2%;

- житлово-комунальним господарством - палива 12,3-14,3%, електроенергії 20,2-20,5%, теплоенергії 29,0-45,3%.

Вищенаведене дозволяє зробити висновок щодо низького потенціалу енергозбереження промисловості будівельних матеріалів і будівництва відносно інших галузей промисловості та доцільності зосередження на вдосконаленні обладнання і технологічних процесів в найбільш енергоємних виробництвах.

Одночасно необхідно відзначити, що основним резервом енергозбереження є зниження споживання енергоресурсів об'єктами житлово-громадського призначення, доля яких у загальному споживанні будівельною галуззю складає понад 80%. Приведення теплотехнічних властивостей об'єктів до сучасного європейського рівня дозволить крім заощадження енергоресурсів вирішити проблему забезпечення нормативного рівня комфорту житлового середовища, відсутність якого стала суттєвою соціальною проблемою мешканців багатоквартирних житлових будинків і працівників закладів соціального призначення.

Мінрегіонбудом забезпечується вдосконалення нормативно-методичної бази нового будівництва і реконструкції об'єктів будівництва, що обумовлює енергоефективність закладених рішень при зведенні об'єктів і проведенні подальшої модернізації (реконструкції) елементів і інженерних систем будівель. Створення умов для запровадження сучасного рівня питомого споживання об'єктами будівництва енергоресурсів шляхом удосконалення законодавчої і нормативно-методичної бази дозволить зменшити споживання енергоресурсів державою, оптимізувати структуру споживання з урахуванням завдань держави щодо пріоритетів використання існуючих енергогенеруючих потужностей, зняти занепокоєність населення щодо забезпечення комфортних умов проживання.

З огляду на викладене передбачається проведення заходів галузевої державної політики щодо формування та розвитку внутрішніх ринків товарів кінцевого споживання за рахунок вітчизняних будівельних матеріалів і виробів з високими якісними характеристиками та відносно зниженим рівнем енергоємності вироблення одиниці продукції, а також щодо доведення витрат паливно-енергетичних ресурсів при зведенні та експлуатації об'єктів будівництва до сучасного рівня розвинутих країн, зниження затрат бюджетних коштів на утримання бюджетних установ.

Перший етап забезпечення енергоефективності об'єктів будівництва в Україні було здійснено в 1993-1995 роках, коли значно зросли нормативні вимоги до рівня опору теплопередачі огороджувальних конструкцій будівель і споруд різного призначення, що призвело до переходу на енергоефективні багатошарові огороджувальні конструкції, а також були введенні вимоги до обов'язкового обліку енергоспоживання в будівлях, що забезпечило зниження експлуатаційних витрат енергоресурсів при експлуатації нових та реконструйованих будівель до 30%.

Подальший розвиток енергозбереження в будівельній галузі забезпечували шляхом реалізації загальнодержавних заходів, передбачених такими документами:

- Національна енергетична програма України, схвалена Постановою Верховної Ради України від 15 травня 1996 року N 191;

- Комплексна державна програма енергозбереження України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 1997 р. N 148;

- Програма державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики, схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.97 N 1505;

- Програма поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2002 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.95 N 947, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.98 N 1657;

- Закон України "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду"//ВВР.-2007-N 10.

- Постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.98 N 1094 "Про державну експертизу з енергозбереження" (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 N 501; від 16.08.2005 N 746; від 08.11.2006 N 1571) .

Накопичений досвід запровадження енергозберігаючих заходів і обладнання, технологічні і технічні можливості народного господарства України були враховані в Галузевій програмі енергозбереження в будівельному комплексі та житлово-комунальному господарстві на 2000-2005 рр. та на перспективу, розробленій відповідно до Указу Президента України від 10.03.2000 N 457, та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2000 N 1040 "Про невідкладні заходи щодо виконання Комплексної державної програми енергозбереження України", і яка затверджена рішенням колегії Держбуду України від 09.10.2001 N 96 "Про Галузеву програму енергозбереження у будівельному комплексі та житлово-комунальному господарстві на 2001-2005 роки та на перспективу".

Зазначена Програма була спрямована на вирішення проблеми підвищення енергоефективності використання та зменшення споживання будівельним комплексом енергоресурсів, зокрема природного газу, розширення обсягів використання електроенергії для опалення житлових і громадських будинків і споруд, збільшення обсягів і сфери застосування нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, використання інноваційних технічних, технологічних та організаційних рішень. За результатами її реалізації в будівництві забезпечено подальше підвищення енергоефективності галузі.

Обсяги економії паливно-енергетичних ресурсів при зведенні нового житла і реконструкції наявного житлового фонду (табл. 1), свідчать про ефективність проведених заходів, передбачених зазначеною Галузевою програмою.

Частка житла, що зведено з дотриманням нових теплотехнічних нормативів, становила у 2001 р. - 60%, 2002 р. - 70%, 2003 р. - 80%, у 2004 р. та подальші роки - 100%. За рахунок уведення протягом 2001 - 2006 рр. нового житла та реконструкції існуючого житлового фонду на кінець 2006 року зменшення енерговитрат паливно-енергетичних ресурсів становило 990 тис. т.у.п.

Таблиця 1.1 - Показники обсягів економії ПЕР при введенні в експлуатацію нового житла з дотриманням нових теплотехнічних нормативів у 2001-2005 роках

У зв'язку з реорганізацією Держбуду України (Указ Президента України від 16.03.2002 N 259/2002) та відповідним розмежуванням функцій Державного комітету України з будівництва та архітектури і Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства зазначена Галузева програма втратила чинність.

Враховуючи зарубіжний досвід, який показує можливість зниження фактичного споживання ресурсів на 15-20%, а в окремих випадках - 30% за рахунок регулювання та раціонального їх використання Програмою поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2002 роки було передбачено низку заходів, за результатами реалізації яких при повному оснащенні наявного житлового фонду побудинковими приладами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії щорічна економія ресурсів мала становити: води - 570 млн.куб. метрів; теплової енергії - 16,3 млн. Гкал; електроенергії - 700 млн.кВт·год.; природного газу - 1,2 млрд.куб. метрів, а в перерахунку на умовне паливо - близько 2 млн. т.у.п.

Разом з тим, через відсутність реального механізму фінансування, неможливість передбачення виділення коштів у Державному бюджеті України (як це визначено постановою Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 року N 483) та місцевих бюджетах, реалізація Програми виявилася незадовільною і передбачені заходи доцільно переглянути з урахуванням сучасних технічних можливостей, із наданням пріоритетів комплексним об'єктним системам обліку та автоматичного регулювання споживання ресурсів.

Реалізація заходів зазначених програм, подальший розвиток енергозбереження в будівельній галузі протягом 2006-2009 років створили передумови для комплексного запровадження загальноєвропейських підходів щодо енергоефективності об'єктів житлово-громадського призначення, а також суттєвого підвищення ефективності використання енергоносіїв із урахуванням пріоритетів держави та орієнтації на впровадження заходів з енергозбереження безпосередньо споживачами.

На даний час у будівельній галузі створено нормативно-методичну базу з енергозбереження при проектуванні та будівництві об'єктів житлово-громадського призначення, що забезпечує економію енергоресурсів понад 30% при експлуатації будинків порівняно з відповідними нормами, що діяли до 1994 року. Однак, зазначені нормативні вимоги є обов'язковими лише при проектуванні та будівництві нових і реконструкції існуючих житлових та громадських будинків і споруд, що стримує приведення об'єктів існуючого фонду до загальноєвропейських вимог щодо енергоефективності.

Подальший розвиток і вдосконалення існуючих нормативних та методичних документів, спрямованих на енергоефективність, потребує реалізації комплексного підходу щодо мінімізації енергоспоживання об'єктів, включаючи, крім запровадження сучасних огороджувально-утеплювальних систем і конструкцій, комплексний облік і автоматичне регулювання споживання всіх видів енергоресурсів, забезпечення сучасного рівня комфорту в приміщеннях, оптимізацію використання джерел енергопостачання з розширенням їх за рахунок використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії (сонця, вітру, геотермальної, біоенергії, природної і техногенної теплоти), оптимізацію об'ємно-планувальних рішень будинків, їх форми та орієнтації у конкретних кліматичних умовах.

Комплексна оцінка стану енергоефективності у будівельному комплексі, яка була розглянуто у листопаді 2008 року на засіданні президії Науково-технічної ради Мінрегіонбуду, обумовила основні завдання та заходи на 2009 рік та наступні роки, а також стратегічні підходи щодо забезпечення енергозбереження в зазначеній Програмі та визначила коло основних питань, що відносяться до сфери діяльності Мінрегіонбуду, в тому числі щодо підвищення енергоефективності використання та зменшення споживання будівельним комплексом енергоресурсів, зокрема природного газу, розширення обсягів використання електроенергії для опалення житлових і громадських будинків і споруд, збільшення обсягів і сфери застосування нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, використання інноваційних технічних, технологічних та організаційних рішень.

Для компетентного і професійного вирішення питань енергозбереження у сфері будівництва, промисловості будівельних матеріалів та житлово-комунального господарства створено на базі ДП НДІ будівельних конструкцій Науково-технічний Центр з питань енергоефективності та енергозбереження у сфері будівництва Мінрегіонбуду, головною метою якого є моніторинг виконання і науково-методичне супроводження заходів Програми.

При розробленні заходів програми і проведенні оцінки можливих результатів було враховано наступні особливості розвитку будівельного комплексу України. Загальні зміни національної економіки обумовили тривале зниження виробництва в будівельній галузі, яка почала відновлюватись лише протягом останніх років, про що свідчать статистичні дані, ( рис. 1.1) .

Враховуючи суттєвий вплив параметрів огороджувальних конструкцій будівель на їх енергоефективність, доцільно відзначити тенденції перерозподілу у 2004-2008 роках використання в новому будівництві стін з різних матеріалів ( рис. 1.2) .

Аналіз даних свідчить про відсутність впливу проведеного у 2007 році нормативного підвищення мінімального теплового опору огороджувальних конструкцій будівель на більш широке запровадження сучасних енергоефективних матеріалів стін (блоки, штучні вироби з ніздрюватого бетону). При цьому статистика обсягів використання різних матеріалів не дозволяє визначити сталі пріоритети ринку ( рис. 1.3) , що свідчить про доцільність створення Мінрегіонбудом, додатково до існуючого нормативного, механізму сприяння запровадженню в нове багатоквартирне житлове будівництво сучасних енергоефективних стінових виробів, використання яких в розвинутих країнах стало традиційним і суттєво знизило зведення будинків з цегляними стінами, що є найбільш популярними і розвинутими в Україні.

Рис. 1.1 - Обсяги зведення житла в Україні в 1985-2008 роках

Обґрунтований аналіз щодо використання енергоефективної продукції в будівельній галузі потребує вдосконалення державної статистичної звітності, про що свідчать представлені дані. При існуючій системі статистичної звітності неможливо визначити вичерпне уявлення про фактичне використання, наприклад, теплоізоляційного та конструктивно-теплоізоляційного ніздрюватого бетону, який доцільно запроваджувати в огороджувальних конструкціях будинку як дрібноштучні вироби, блоки або монолітний газобетон.

Загальносвітові і національні проблеми, що виникли внаслідок світової економічної кризи, призупинили розвиток будівництва, тому на даний час проблемним є визначення перспективних обсягів уведення в експлуатацію об'єктів житлово-громадського призначення. Відповідно, об'єктивне визначення прогнозних обсягів економії енергоресурсів на даний час може бути проведено лише на рівні питомих показників залежно від обсягів реалізованих у проекті енергозберігаючих заходів, місця будівництва і призначення об'єкта.

Рис. 1.2 - Використання стін з різних матеріалів у 2004-2008 роках (за даними Держкомстату)

Рис. 1.3 - Тенденції використання різних матеріалів стін у 2004-2008 роках

Необхідно також урахувати відсутність у державі нормативно визначеної комплексної оцінки енергоефективності забудови міст, прийнятої за базовий критерій при аналізі варіантів енергоефективних заходів у розвинутих країнах. Виходячи за межі компетенції, визначеної положенням про Мінрегіонбуд, можливості Міністерства щодо підвищення енергоефективності в основному на об'єктах житлово-громадського призначення, їх конструкції та інженерне обладнання, в той час як за європейською методикою передбачено проведення узагальнюючої оцінки енергоефективності з урахуванням особливостей загальноміських інженерних мереж і енергогенеруючого обладнання. В цьому випадку наявність енергозберігаючих інновацій на об'єкті не завжди призводить до інтегрального позитивного результату.

Враховуючи зазначене, актуальним є термінове проведення аналізу можливості нормативного запровадження зазначеної європейської методики з визначення узагальнюючої оцінки енергоефективності інженерних і проектних рішень щодо енергозабезпечення і експлуатації містобудівних формувань. Для забезпечення такого підходу передбачається проведення міжгалузевої оцінки чинної нормативної бази із залученням фахівців Мінжитлокомунгоспу, яке із Положення визначає державну політику щодо житлово-комунального господарства України, в тому числі стосовно підвищення енергоефективності теплогенеруючого обладнання міських і прибудинкових інженерних мереж тощо.

В методологічному плані Галузева програма енергозбереження базується на основних засадах Комплексної державної програми енергозбереження України (КДПЕУ) та Додаткових заходах до неї.

Сучасні концептуальні засади державної політики з питань енергозбереження визначені такими основними стратегічними документами:

- Енергетична стратегія України на період до 2030 року (план заходів якої затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 липня 2006 р. N 436-р) ;

- Указ Президента України від 28.02.2008 N 174/2008 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів";

- Указ Президента України від 28.07.2008 N 679/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 травня 2008 року "Про стан реалізації державної політики щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів";

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2008 р. N 1334-р "Про схвалення пріоритетних напрямів діяльності у сфері енергоефективності та енергозбереження на 2008-2009 роки".

З метою забезпечення більш повного підвищення енергоефективності народного господарства Кабінет Міністрів України протягом 2008-2009 років прийняв низку розпоряджень і постанов, які сприяють запровадженню альтернативних, нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії у всіх галузях, в тому числі і в будівництві. Серед них: розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2005 N 577-р "Про заходи щодо енергозабезпечення споживачів", від 28.09.2006 N 502-р "Про переведення населених пунктів на опалення електроенергією", від 11.06.2008 N 838-р "Про оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії".

На сьогодні галузь будівництва забезпечена необхідною нормативною та методичною документацією, яка спрямована на підвищення енергоефективності: від проектування об'єктів архітектури - до здачі об'єктів в експлуатацію з енергопаспортом на будинок.

Усі норми проектування об'єктів (житлові будинки, об'єкти соціальної сфери та обслуговування населення) мають окремий розділ "Вимоги до енергозбереження". Зазначеними вимогами гарантується економія споживання енергоресурсів при експлуатації будинків більш ніж на 30% порівняно з нормами, що діяли до 1995 р.

Пріоритетним для Мінрегіонбуду є вдосконалення та наближення вимог з проектування та будівництва будівель до євростандартів. У 2009 році, виходячи із реальних обсягів фінансування, переглядається та вдосконалюється 35 першочергових нормативів і стандартів. Ця робота враховує рішення Уряду щодо забезпечення скорочення споживання газу в секторі будівництва на 20% та створення нормативного підгрунтя з використання альтернативних джерел енергії, зокрема:

- використання електроенергії для систем опалення будинків;

- застосування теплових насосів, автономних котелень та поквартирного опалення;

- використання геліосистем у будинках.

На час розроблення Галузевої програми забезпечено наближення національних нормативних вимог до аналогічних вимог розвинутих країн і національним завданням стає їх реалізація на реальних об'єктах будівництва.

Разом з тим, стрімке наповнення будівельного ринку різними новими системами і обладнанням вимагає постійного вдосконалення норм через запровадження в будівельній практиці нових інженерних систем, обладнання, технологій. Досягнення енергоефективності на всіх етапах створення і реалізації інвестиційних проектів забезпечується контролем за дотриманням норм з енергозбереження. Проектні організації зобов'язані виконувати вимоги будівельних норм і, в разі їх порушення, жодний проект не повинен отримувати позитивного висновку в органах експертизи. Державною інспекцією з енергозбереження надаються технічні вимоги з енергозбереження на проектування, виконання яких контролюється на стадії експертизи проекту та при здачі об'єкта в експлуатацію.

На стадії будівництва та прийняття об'єктів в експлуатацію також забезпечується контроль органами Держархбудконтролю на місцях.

Таким чином, Мінрегіонбудом створено загальні підстави для залучення вимог нормативної бази ЄС щодо енергозбереження до національної нормативної бази будівництва. При забезпеченні зазначеного розвитку галузевої нормативної бази передбачається враховувати наступне.

2.1. Особливості нормування енергозбереження ЄС

Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому копенгагенському та мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування.

Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire (правової системи Європейського Союзу). Директиви Європейського Парламенту та Ради є однією із складових правової системи Європейського Союзу. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу. Одним із найбільш ефективних шляхів використання можливостей нинішнього розширення ЄС Україною є інтенсифікація роботи у напрямі адаптації національного законодавства, норм і стандартів до відповідних норм ЄС.

Адаптація законодавства України є планомірним процесом, що включає декілька послідовних етапів, на кожному з яких повинна бути досягнена певна ступінь відповідності законодавства України до Європейського Союзу.

Директивою Ради від 21 грудня 1988 року про наближення законів підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів стосовно будівельних виробів (89/106/ЄЕС) зазначено, що будівельні споруди, їх обладнання для опалення, охолодження та вентиляції мають бути спроектовані та побудовані таким чином, щоб обсяг енергії, необхідної для їх функціонування, був невеликий, зважаючи на місцеві кліматичні умови та умови теплового комфорту для мешканців.

Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським співтовариством та їх державами-членами від 14 червня 1994 року визначено пріоритетні сфери адаптації законодавства, однією з яких є технічні правила і стандарти.

Пріоритетні напрями державної політики у сфері використання енергетичних ресурсів відповідають Директиві 2006/32/ЄС. Так, у пункті 1 статті 5 зазначеної Директиви визначено необхідність виконання програм, направлених на енергозбереження, прийнятих на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Пунктом 1 преамбули Директиви Європейського Парламенту та Ради 2004/8/ЄС від 11 лютого 2004 року визначено, що сприяння високоефективній когенерації є одним із пріоритетів Співтовариства, враховуючи потенційні переваги когенерації щодо збереження первинних джерел енергії, запобігання мережевим втратам енергії, зменшення обсягів шкідливих викидів, зокрема, парникових газів. Тому необхідно вжити заходів з метою найповнішого використання потенціалу когенераційних технологій в енергетичній галузі.

У пункті 25 преамбули Директиви 2003/30/ЄС передбачено, що впровадження відновлюваних джерел енергії (зокрема біопалива) повинно супроводжуватись детальним аналізом економічних, соціальних та екологічних наслідків.

Пунктом 1 статті 7 Директиви 2001/77/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 2001 року щодо сприяння виробництву електроенергії з відновлюваних джерел енергії на внутрішньому ринку електроенергії визначено, що розвиток альтернативної енергетики має отримувати всебічного сприяння, навіть якщо саме відновлюваним джерелам енергії буде віддаватись пріоритет у забезпеченні електроенергією.

Пунктом 10 преамбули Директиви 2002/91/ЄС Європейського парламенту і Ради щодо енергетичного виконання будівель передбачено, що "Енергетичне виконання будівель необхідно розраховувати на підставі методології, що на регіональному рівні може бути диференційованою. Це, окрім термоізоляції, включає ще й інші фактори, які відіграють щоразу важливішу роль, як от, обладнання для опалення і кондиціону повітря, застосування поновлюваних джерел енергії та планування будівлі. Комплексний підхід до даного процесу, реалізований кваліфікованими і/або акредитованими експертами, чия незацікавленість повинна бути гарантована за об'єктивними критеріями, сприятиме зусиллям Країн-членів, спрямованим на енергоощадність будівель, а для майбутніх власників або користувачів забезпечить на ринку майна у Спільноті прозорість енергетичного виконання". В пункті 14 преамбули цієї ж Директиви 2002/91/ЄС Європейського парламенту і Ради щодо енергетичного виконання будівель передбачено, що покращення загального енергетичного забезпечення будинків, які вже зведені, не обов'язково означає повне оновлення будинків, а може торкнутися тільки тих частин, які є найбільш важливими для забезпечення будинку енергією та є рентабельними. При цьому, в пункті 15 преамбули Директиви 2002/91/ЄС визначено, що вимоги щодо оновлення будинків, які вже побудовані, не повинні суперечити передбаченій функції, якості та характеру будинку. Додаткові кошти вкладені в оновлення таких будинків, повинні бути відпрацьовані впродовж розумного періоду відносно очікуваної технічної тривалості обсягів енергозбереження.

У підпункті (b) пункту 3 Розділу B Додатка до Резолюції Ради від 15 січня 1985 року визначено, що в будівельному секторі необхідним є розвиток заходів з метою заохочення споживачів до кращого регулювання власного споживання енергії (наприклад, таким заходом є встановлення індивідуальних лічильників у житлових та службових будівлях, а також надання переваги більш надійним та економічним лічильникам).

Відповідно до вимог пункту 1 статті 14 Директиви 2006/32/ЄС держави ведуть облік енергії, збереженої за результатами заходів з енергозбереження.

Згідно з пунктом 2 статті 1 Директиви Ради 92/75/ЄС держави встановлюють вимоги, яким мають відповідати прилади, що споживають енергію, з метою їх розміщення на ринку, експлуатації, підвищення обсягів енергозбереження та рівня захисту довкілля, а також підвищення безпеки постачання енергії. У пункті 1 статті 1 Директиви Ради 92/75/ЄС передбачається гармонізація національних заходів держав-членів щодо публікування, зокрема, шляхом маркування та розміщення інформації про продукцію, інформації про споживання приладом енергії, а також іншої додаткової інформації, надаючи таким чином споживачам змогу обирати більш енергоефективні прилади.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 27 липня 2006 р. N 436-р затвердив план заходів на 2006-2010 роки щодо реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, яким визначено центральним органам виконавчої влади короткострокові завдання щодо забезпечення стратегічних показників державної енергетичної політики. Враховуючі реальне виконання зазначених заходів і актуалізацію окремих державних пріоритетів в енергетичній політиці, Кабінет Міністрів України розпорядженням від 17.12.2008 N 1578-р вніс до них зміни, призначені підвищити ефективність реалізації Енергетичної стратегії.

Особливістю затверджених заходів для Мінбуду була єдність проблем будівельного і житлово-комунального комплексів, заходи щодо яких повинні були бути забезпечені Мінбудом. На даний час ці заходи підпадають під компетенцію Мінрегіонбуду і Мінжитлокомунгоспу, що обумовило необхідність їх розподілу між міністерствами. Заходи Мінрегіонбуду після внесення змін до Плану заходів враховують необхідність здійснення галузевої політики щодо забезпечення енергоефективності будівництва і можливість впливу на підприємства галузі в ринкових умовах. Це визначило як найбільш ефективним інструментом впливу розроблення і вдосконалення нормативної бази.

Таким чином, нормативно-правове забезпечення в Плані заходів визначено як окремий пріоритетний напрямок розвитку. Так, у цьому підрозділі розділу VI "Житлово-комунальне господарство та будівельний комплекс" передбачається провести розроблення нормативів питомих показників енергопостачання для об'єктів житлово-цивільного призначення (пункт 4) і удосконалення нормативно-правової бази з питань будівництва та реконструкції житлових будинків (пункт 5). Ці заходи були реалізовані Міністерством.

Заходами з нормативно-правового забезпечення в розділі VII. "Підвищення енергоефективності та розвиток нетрадиційних, відновлюваних і альтернативних джерел енергії" передбачається розроблення проектів законів України (пункт 1), постанов Кабінету Міністрів України (пункт 2), галузевих і регіональних програм підвищення енергоефективності (пункт 3). Мінрегіонбуд забезпечив з питань компетенції участь у розробленні зазначених проектів законів і визначає з їх врахуванням подальші заходи в цій галузевій програмі.

Аналіз наявного досвіду нормативного запровадження енергоефективних рішень у будівництві свідчить про необхідність комплексного вирішення проблеми енергозбереження в будівлях і спорудах. Реальне зниження енергоспоживання можливе лише при одночасному запровадженні енергоефективних рішень огороджувальних конструкцій і систем, інженерних систем, систем комплексного обліку і автоматичного регулювання енергоспоживання, енергопаспортизації і енергоаудиту. Такий підхід покладено за основу при формуванні заходів щодо нормативно-правового забезпечення в цій програмі.

Ще одним пріоритетним напрямком розділу VI Плану заходів визначено Розвиток та модернізацію житлово-комунального господарства та будівельного комплексу. При реалізації цього напряму Мінрегіонбудом нормативно забезпечується можливість реалізації запланованих інновацій щодо модернізації інженерних систем, у тому числі - заміни застарілих типів котлів на сучасні (пункт 9), встановлення вузлів обліку теплової енергії, палива та регулювання систем теплоспоживання (пункт 11), запровадження у житлово-громадському будівництві технологій на основі автономних систем опалення, відновлюваних альтернативних джерел енергії (пункт 18) тощо. Ліміт фінансування заходів із державного бюджету не завжди дозволяє залучити позабюджетні кошти, особливо для інновацій, які ще не були випробувані на реальних об'єктах. Так, передбачене пунктом 17 розроблення, експериментальне випробування і впровадження енергозберігаючих опалювально-вентиляційних систем на об'єктах житлово-цивільного призначення до цього часу не проведено через відсутність в Україні суб'єктів господарської діяльності, зацікавлених у розвитку цього напрямку вдосконалення інженерних систем будинків.

Передбачене пунктом 19 розроблення регламенту і запровадження енергетичного аудиту об'єктів житлово-громадського призначення виконано в межах нормативного забезпечення енергопаспортизації. Комплексне нормативно-правове забезпечення енергоаудиту об'єктів будівництва стримується відсутністю законодавчої бази щодо запровадження енергоаудиту будівель і споруд.

Розділом VIII Плану заходів передбачається проведення розроблення проектів програмних та інших документів, спрямованих на забезпечення реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. В реалізації заходів цього розділу Мінрегіонбуд бере участь з питань компетенції, забезпечуючи врахування інтересів будівельної галузі, а також створюючи умови для запровадження в будівництво енергоефективних рішень, напрацьованих в інших галузях народного господарства.

Накопичений досвід планування і реалізації заходів, визначених зазначеним Планом, визначення пріоритетних напрямів розвитку енергоефективності будівельної галузі враховано у заходах цієї Програми.

Метою Програми є створення умов для:

- оптимізації паливно-енергетичного балансу будівельної галузі;

- зниження питомого енергоспоживання будівель і споруд житлово-громадського призначення до рівня розвинутих держав світу;

- зменшення енергоємності виробництва одиниці продукції вітчизняних будівельних матеріалів і виробів;

- скорочення рівня експлуатаційних втрат паливно-енергетичних ресурсів та води на об'єктах будівництва;

- зниження питомої ваги в паливно-енергетичному балансі галузі природного газу за рахунок використання відновлюваних джерел енергії, альтернативних та місцевих видів палива;

- відносного скорочення бюджетних видатків на використання паливно-енергетичних ресурсів та води в бюджетних установах громадського призначення;

- гармонізації нормативної бази щодо енергоефективності будівельних об'єктів до вимог європейських норм та стандартів.

Виходячи з сучасної ринкової структури виробництва будівельної галузі і законодавчого обмеження впливу на підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання, у Програмі розмежовано шляхи забезпечення енергоефективності та заходи Програми для підприємств сфери управління Мінрегіонбуду та інших підприємств галузі і народного господарства.

Забезпечення підвищення енергоефективності підприємств будівельної галузі і підприємств народного господарства, що забезпечують будівництво, передбачається шляхом реалізації таких завдань (за групами):

1. Завдання організаційного характеру:

- розвиток і вдосконалення нормативно-законодавчої бази для забезпечення підвищення енергоефективності об'єктів будівництва до сучасного рівня;

- створення нормативно-методичної бази для запровадження енергопаспортизації та енергоаудиту об'єктів будівництва;

- розроблення і запровадження системи підготовки і ліцензування (сертифікації) енергетичних аудиторів об'єктів будівництва;

- розроблення і запровадження загальнодержавного реєстру енергопаспортів об'єктів житлово-громадського призначення;

- створення нормативно-методичної бази запровадження системи контролю за дотриманням мінімальних вимог щодо енергетичних характеристик об'єктів житлово-громадського призначення;

- запровадження порядку обов'язкового оприлюднення мешканцям (користувачам) основних відомостей з енергетичного паспорта будівлі;

- створення галузевої бази проектних рішень енергоефективних будівель і обладнання, створення умов для їх поширення в регіонах України;

- розроблення організаційно-методичного забезпечення та запровадження контролю за дотриманням законодавства і нормативних вимог з енергоефективності;

- розроблення гранично допустимих витрат паливно-енергетичних ресурсів на виробництво одиниці продукції будівельного призначення;

- розроблення заходів щодо врахування регіональних особливостей запровадження енергоефективних рішень у будівництві.

2. Завдання науково-технічного (технологічного) характеру:

- створення забезпечення експериментальної перевірки енергоефективного обладнання, інженерних систем, архітектурно-конструктивних систем тощо;

3. Завдання структурного характеру в сфері виробництва:

- аналіз параметрів продукції і стану виробництва обладнання для систем опалення, гарячого водопостачання і кондиціювання з використанням нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (геліосистеми, теплові насоси тощо).

Забезпечення підвищення енергоефективності підприємств сфери управління Мінрегіонбуду передбачається шляхом реалізації таких груп завдань (за групами):

1. Завдання організаційного характеру:

- створення структурних підрозділів або введення посадових функціональних обов'язків щодо забезпечення енергоменеджменту підприємств (установ);

- забезпечення енергоаудиту будівель і споруд підприємств (установ);

- розроблення плану заходів підвищення енергоефективності об'єктів з урахуванням висновків проведеного енергоаудиту;

- визначення джерел фінансування і забезпечення реалізації плану заходів.

2. Завдання технічного (технологічного) характеру:

- запровадження використання на об'єктах альтернативних видів палива;

- запровадження систем електроопалення і водопідігріву, в т.ч. акумуляційного типу;

- обладнання інженерних систем будівель приладами обліку теплової енергії, холодної і гарячої води та двотарифними лічильниками електроенергії;

- заміна чи утеплення вхідних дверей та вікон;

- оснащення вікон системами сонцезахисту;

- утеплення огороджувальних конструкцій;

- модернізація чи заміна систем опалення в адміністративних будівлях;

- заміна ламп розжарювання на енергоощадні лампи;

- запровадження систем комплексного моніторингу і управління інженерними системи адміністративних будівель.

3. Завдання структурного характеру в сфері виробництва можуть бути визначені за результатами аналізу стану об'єктів сфери управління Мінрегіонбуду.

При забезпеченні виконання положень Програми проблемними питаннями, що не врегульовані чинним законодавством, є такі:

1. На даний час відсутнє законодавче визначення правових та організаційних засад забезпечення енергетичної ефективності об'єктів житлово-громадського призначення. Частково визначення зазначених правових засад може бути врегульовано для житлових будівель, офісних будівель та будівель громадської сфери в Україні в разі запровадження проекту Закону України "Про енергетичну ефективність будівель", підготовленого Мінжитлокомунгоспом, але особливості реалізації положень Закону з урахуванням специфіки нормативно-законодавчої бази будівельної галузі потребують додаткового правового врегулювання і запровадження підзаконних актів і нормативних документів.