Резолюція Ради стосовно удосконалення програм енергозбереження в державах-членах (85/C 20/01)

Беручи до уваги інформацію, надану Комісією 2 лютого 1984 року під заголовком "Порівняння програм енергозбереження держав-членів ЄЕС"

Зважаючи на Резолюції Ради від 9 червня 1980 року (1) стосовно активізації зусиль країн Співтовариства, націлених на заощадження енергії і зменшення споживання та імпорту нафти, в яких були надані рекомендації державам-членам щодо основних принципів розробки базової програми енергозбереження,

Враховуючи рекомендацію Комісії від 29 липня 1980 року стосовно раціонального використання енергії на промислових підприємствах (2),

Беручи до уваги рекомендацію Ради від 28 липня 1982 року стосовно стимулювання здійснення інвестицій для раціонального використання енергії (3),

Оскільки, незважаючи на те, що протягом останніх років спостерігається прогрес в стимулюванні інвестицій в державах-членах Співтовариства, все ж в Співтоваристві ще залишається великий потенціал для підвищення енергоефективності;

Оскільки при визначенні нових принципів базової програми, рекомендованої усім державам-членам, необхідно брати до уваги фактор досвіду, враховуючи пріоритети та умови, характерні для кожної з них;

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА:

1. Пропонує державам-членам докласти усіх можливих зусиль, а де необхідно, збільшити ці зусилля для сприяння більш раціональному використанню енергії шляхом подальшої розробки методик комплексного енергозбереження;

2. Вимагає, щоб ця методика базувалася на принципах цінової політики по відношенню до енергії та на заходах, викладених в Резолюції від 9 липня 1980 року стосовно нових напрямків дій Співтовариства в сфері енергозбереження;

3. Відмічає, що ця методика повинна також базуватися на основних принципах, викладених в Додатку;

4. Також відмічає, що, наскільки це можливо, було б бажано щоб будь-який захід, що впливає на рівень цін, узгоджувався з цілями політики енергозбереження;

5. Звертає увагу на намір Комісії проводити свою діяльність на користь раціонального використання енергії, зокрема, шляхом:

- сприяння розробці стандартних методів вимірювання та, при необхідності, індикативних базових стандартів для електричного обладнання та матеріалів,

- складання програм за секторами, що містять конкретні пропозиції з урахуванням вже отриманих результатів та можливих удосконалень (наприклад, в будівельному та транспортному секторах),

- розповсюдження по усьому Співтовариству результатів, отриманих в результаті національних досліджень та досліджень Співдружності, а також розробок і демонстраційних програм.

6. Відмічає, що держави-члени будуть інформувати Комісію про розробку своїх методик енергозбереження, таким чином надаючи їй можливість проаналізувати внесок держав-членів в досягнення цілей Співтовариства, що стосуються використання енергії, та звітувати про це Раді.

1. Встановлення цін є особливо важливим з точки зору раціонального використання енергії і повинно здійснюватися з належним урахуванням ринку і затрат.

2. З цієї причини, практичне втілення в життя результатів цінової політики та рекомендацій, затверджених Радою, починаючи від 1980 року, залишаються такими ж важливими як і раніше.

3. При встановленні будь-якої чинної ціни на енергію в контексті раціонального використання енергії перш за все треба намагатися забезпечити, щоб ціни не понижувалися штучно до рівня, нижче реального ринкового рівня. Вкрай необхідно активізувати зусилля, націлені на втілення в життя цього принципу в державах-членах.

Не завдаючи шкоди заходам, викладеним в Резолюції Ради від 9 липня 1980 року стосовно нових напрямків дій Співтовариства у сфері енергозбереження та в світлі досвіду, отриманого з метою досягнення максимальної ефективності, державам-членам рекомендується у повній мірі чи частково звернутися до далі зазначених заходів, в залежності від їх конкретних переважних прав (пріоритетів) та умов.

1. Інформаційне забезпечення та консультування

(a) Основні методи:

- створення інформаційних програм, націлених на підвищення рівня обізнаності громадськості щодо ефективного використання енергії шляхом проведення рекламних кампаній з конкретних тем;

- уживання супроводжуючих заходів в вигляді конкретної поради та практичних пропозицій;

- уживання заходів, пов'язаних з технічними консультаціями, таких як діагностичні заходи (в тому числі, де необхідно, використання пересувної діагностичної лабораторії (спеціальні автобуси);

(b) Засоби втілення в життя:

- створення для споживача можливостей отримання корисної поради стосовно енергоефективності на регіональному та місцевому рівні;

- заохочення до співробітництва в сфері ефективного використання енергії для стимулювання обміну досвідом менеджерів з питань використання енергії (особливо в промисловості) та консультантів з питань енергозбереження;

- врахування при вживанні інформаційних та консультативних заходів різних рівнів обізнаності щодо проблеми енергоефективності, та дослідження найбільш ефективних засобів виправлення такого становища;

- внесення питань енергоефективності в учбові плани шкіл та університетів, а також професійно-технічних училищ та курсів водіїв;

- використання засобів забезпечення відповідної професійної компетентності у консультантів та осіб, які продають та встановлюють обладнання для споживання енергії (наприклад, залучення членів асоціацій, в яких застосовуються відповідні стандарти професійної компетентності);

- крім інформації стосовно теплопостачання, надання інформації стосовно поліпшення використання електроенергії в усіх її формах;

- заохочення керівництва до прийняття на себе зобов'язань щодо ефективного використання енергії.

2. Фінансові стимули

(a) Сфери застосування:

- фінансові стимули застосовують настільки, оскільки перешкоди, що стоять перед інвестиціями, призначеними для більш ефективного використання енергії, носять фінансовий характер;

- введення таких стимулів для спеціальної цілі та обмеженого періоду часу, щоб будь-яке подовження або прийняття могло б стати умовними після оцінки їхньої ефективності;

- при розробці фінансових стимулів треба брати до уваги заборони, що стосуються енергоефективності, особливо на невеликих підприємствах та підприємствах середнього розміру, поставлених у важке становище обмеженим розміром капіталу;

- особливу увагу треба приділяти сектору оренди житлових приміщень.

(b) Оптимальне використання стимулів:

- оцінка енергоефективності підприємства, в яке вкладені інвестиції, до і, якщо можливо, після надання йому фінансового стимулу;

- використання з цією метою всіх придатних інформаційних та консультативних засобів для забезпечення прийнятного коефіцієнта ефективності затрат при застосуванні фінансового стимулу, беручи до уваги також деякі нефінансові фактори, що можуть зіграти важливу роль при прийнятті рішень стосовно інвестицій.

3. Положення і стандарти

(a) Основні принципи:

- застосування стандартів у випадку, коли ринкових сил та прозорості ринку недостатньо для гарантування ефективного використання енергії;

- урахування при підготовці цих заходів їх економічних наслідків та досвіду, набутого в інших державах;

- чітке визначення стандарту, який повинен застосовуватися, або, в залежності від обставин, оптимального стандарту, який тільки можна отримати та який пропонується для введення в дію після закінчення відповідного періоду часу;

- введення відповідного контролю або, якщо це не вдасться, в першу чергу використання рекомендацій, ніж положень, що накладають зобов'язання;

- періодичний перегляд положень та стандартів в світлі можливих змін умов, що виникли в період їх підготовки.

(b) Застосування по галузях.

(i) Будівельна галузь:

- застосування відповідних будівельних норм і правил з урахуванням загальних та конкретних обставин та вимог стосовно використання енергії;

- розробка стандартів ефективної експлуатації та функціонування теплових систем і бойлерів, якщо це технічно та економічно обгрунтовано;

- створення засобів, які можуть надати споживачу можливість краще регулювати використання ним енергії (індивідуальних лічильників в житлових та комунальних приміщеннях; вибір більш надійних та рентабельних лічильників);

- розробка діючих стандартів щодо вентиляції та кондиціювання повітря, особливо що стосується регенерації тепла;

- зазначення на побутовій електричній техніці її електричної потужності, якщо це технічно та економічно обгрунтовано (зокрема, в залежності від потенційно досягнутого енергозбереження).

(ii) Транспортна галузь:

- врахування особливої значимості докладених зусиль, так як цей сектор є одним із найбільших і все зростаючих споживачів нафтопродуктів; з цією метою, перевірка відповідності положень та стандартів, що конкретно стосуються споживання палива;

- процент за раціональне використання енергії, додаткові удосконалення транспортних засобів і, зокрема, громадського транспорту, його використання та схем руху (наприклад, де це необхідно: дозволених швидкостей, схем та обслуговування шляхових мереж, синхронізації світлофорів, смуг руху, призначених для громадського транспорту, та обмеження мита та прикордонного контролю);

(iii) Промислова галузь.

В рекомендаціях також акцентується увага на перевагах планування нових підприємств, що отримують інвестиції, з метою ефективного використання енергії на економічній основі.