Про затвердження Методичних рекомендацій для державних органів та органів місцевого самоврядування з питань протидії корупції та Методичних рекомендацій для установ і осіб, уповноважених на розроблення документів загальнодержавного рівня щодо регуляції владних повноважень, з урахуванням потенційної небезпеки застосування цих повноважень для зловживань

Порядок притягнення державних службовців за скоєння інших правопорушень, що мають "корупційний характер", до адміністративної, кримінальної, цивільної чи матеріальної відповідальності регламентується відповідно Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами.

7.1. За результатами аналізу практики здійснення державної служби до причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією належать:

в умовах високої ускладненості та бюрократизму в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування при прийняття процесуальних рішень спостерігається відсутність у громадян необхідної та повної інформації про порядок та правила прийняття таких рішень;

збереження застарілої структури органів державної влади та місцевого самоврядування органів, повільне та непослідовне проведення адміністративної реформи;

нечіткість визначення компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, наявність значної кількості дублюючих функцій, особливо у сфері контролю;

низький рівень підготовки, управлінської культури частини керівників та посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування;

існування принципів закритості, келійності, непрозорості при прийнятті управлінських рішень, недостатня якість їх підготовки ;

відсутність дієвого механізму контролю за управлінською діяльністю;

надмірна концентрація повноважень у керівництва органів державної влади та місцевого самоврядування;

розповсюдженість серед державних службовців неправильного розуміння службової лояльності та корпоративної солідарності;

завантаженість осіб, відповідальних за прийняття політичних рішень адміністративними питаннями;

недостатній рівень матеріального забезпечення більшості державних службовців, його невідповідність складності та відповідальності поставлених перед ними завдань;

розповсюдження серед громадян, керівників підприємств, установ та організацій традиції вирішувати питання шляхом встановлення корупційних зв'язків з державними службовцями.

7.2. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1220 "Про стан виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади актів законодавства про державну службу та боротьбу з корупцією" основними суб'єктами здійснення заходів щодо усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, є створені в межах існуючої штатної чисельності центральних і місцевих органів виконавчої влади структурні підрозділи (працівники) з питань запобігання корупційним і злочинним проявам.

Створення таких підрозділів (відділів, секторів), визначення окремих працівників здійснюється за наказами та розпорядженнями керівників центральних і місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування.

Обов'язки здійснення заходів щодо усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, покладаються на сектори у відділах (управліннях) кадрів, постійно діючі робочі групи чи комісії; керівників підрозділів добору та розстановки кадрів, відділи з питань оборонної і мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами; відділи кадрової роботи та з питань державної служби, конкретних посадових осіб.

Діяльність цих органів та посадових осіб повинна базуватися на відповідних відомчих інструкціях, планах або програмах усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією.

Залежності від завдань та розмірів державного органу влади, місцевого самоврядування можуть бути додатково визначені посадові особи, відповідальні за запобігання вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, у структурних підрозділах, діяльність яких найчастіше пов'язана з найвищим ризиком її виникнення. Це може бути особа, до якої можуть звертатися державні службовці та інші особи уповноважені на виконання функцій держави, якщо потрібно, то конфіденційно. Її основними завданням мають бути:

надання порад, роз'яснень;

нагляд за поведінкою державних службовців;

надання пропозицій керівникам щодо проведення внутрішніх перевірок, службових розслідувань, заходів щодо інформування органів, які відповідно до антикорупційного законодавства ведуть боротьбу з корупцією, при виникненні підкріпленої фактами підозри у вчиненні корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією.

7.3. Основними напрямами діяльності щодо усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, є:

постійний аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства в даному органі державної влади, визначення управлінських процедур, при здісненні яких найбільш часто вчиняються корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, розробка додаткових щодо них спеціальних заходів запобігання корупції;

розробка пропозицій щодо проведення антикорупційних організаційних заходів у кадровій політиці (систематичні перевірки, своєчасна ротація кадрів тощо);

систематичний нагляд за поведінкою державних службовців, виявлення фактів вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, та вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб;

створення каналів отримання від громадян, підприємств, установ та організацій інформації про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені посадовими особами даного органу державної влади, місцевого самоврядування;

проведення спеціальних занять з державними службовцями, спрямованими на формування знань, морально-психологічних установок щодо неприпустимості вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією.

7.4. Для розробки спеціальних запобіжних заходів при здійсненні управлінських процедур, у ході яких найбільш часто вчиняються корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, необхідно постійно аналізувати практику їх реалізації.

До таких управлінських процедур можна віднести:

здійснення контролю та нагляду;

підготовку та прийняття рішення про виділення бюджетних коштів у великому обсязі, надання державних замовлень або субсидій;

підготовка та прийняття рішення про надання додаткових виплат, ліцензій, дозволів тощо, визначення та стягнення податків;

робота з конфіденційною внутрішньою інформацією, яка може становити значний інтерес для громадян, підприємств, установ та організацій.

Для формування такої оцінки управлінської процедури слід відповісти на питання:

чи були вже випадки вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, з боку державних службовців, які беруть участь у здійсненні таких процедур?

Як часто і у яких формах здійснювався на цих державних службовців корупційний вплив?

Чи існує інформація про випадки вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією на схожих посадах в інших органах влади?

Чи чітко врегульовані дане процедура та окремі управлінські дії, з яких вона складається?

7.5. Нагляд за поведінкою державних службовців повинен здійснюватися з метою раннього виявлення ознак, що свідчать про підвищення ймовірності вчинення нею корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією. До таких ознак належать:

встановлення родинних стосунків з представниками бізнесових структур;

виникнення алкогольної або наркотичної залежності;

стійке захоплення азартними іграми;

здійснення витрат, які явно не відповідають рівню оплати праці;

тісні приватні контакти між працівником та клієнтами (регулярні запрошення до ресторану, на відпочинок тощо);

нетипова поведінка, замкненість, різкі зміни у стосунках з колегами та керівництвом , особисте знайомство з представниками бізнесових структур, особами, які притягувалися до відповідальності за вчинення корупційних діянь та злочинів.

Якщо стають відомі такі обставини, слід спробувати їх з'ясувати, - наприклад за допомогою співбесіди з працівником, його керівником, або відповідальним за запобігання корупції. За результатами такого з'ясування приймається рішення про подальші дії щодо даного державного службовця, усунення умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь державним службовцем, або іншого запобігання корупційним проявам.

Під час здійснення контролю за роботою державного службовця, перевірок, підготовки атестаційних документів слід звертати увагу на обставини, які можуть свідчити про підвищену ймовірність вчинення ним корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією. До таких обставин можна віднести:

ухилення або нехтування інструкціями; накопичення "незначних" відхилень від норм; розбіжності між реальним виконанням справ та пізніше оформленою документацією;

нетипові рішення без обґрунтувань;

різниця в оцінці та прийнятті рішень по однотипних справах але відносно різних клієнтів;

дрібні зловживання службовими повноваженнями;

приховування документації або робочих процесів;

розгляд справи з винесенням необґрунтованого рішення;

систематичне необґрунтоване відстоювання інтересів певних клієнтів;

незаконне намагання впливати на рішення, які не належать до власної компетенції і в яких йдеться про інтереси третіх осіб;

замовчування невірних дій, особливо протизаконних;

відсутність контролю на тих ділянках роботи, де він вкрай необхідний;

відсутність реакції на події та випадки, що викликають підозру.

7.6. Особлива відповідальність за усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування.

Керівники мають бути зразком для своїх підлеглих. Їх особиста поведінка та уважність має відігравати значну роль у запобіганні корупційним діянням та іншим правопорушенням, пов'язаним з корупцією.

Для ефективного запобігання вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, керівники мають дотримуватися наступних принципів та правил:

принцип багатьох очей. Мається на увазі скорочення випадків прийняття державними службовцями відвідувачів сам-на-сам, здійснення контролю за діяльністю державного службовця на робочому місці, влаштування по можливості приміщень із "скляними перегородками" для осіб, що працюють з відвідувачами.

спеціальної опіки державних службовців, що беруть участь у реалізації управлінських процедур, в ході яких найбільш часто вчиняються корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією;

постійного врахування рівня службового та психологічного навантаження на кожного підлеглого працівника;

постійного діалогу з кожним підлеглим працівником;

поінформованості та врахування службових та особистих проблеми і негараздів кожного підлеглого працівника;

виявлення особливої уваги до підлеглих працівників, які мають проблеми.

7.7. Необхідною складовою заходів щодо усунення причин та умов, що сприяють корупції, є інформування працівників щодо небезпеки корупції та наслідків корупційної поведінки, проведення спеціальних занять, спрямованих на формування знань, морально-психологічних установок щодо неприпустимості вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією.

Основними формами цієї роботи є:

бесіди при прийомі на державну службу;

складання службової присяги;

бесіди з конкретних питань службової діяльності;

спеціальні заняття;

тематичні конференцій, семінари, круглі столи, складання тестів та заліків з метою визначення рівня професійних знань кожної особи та її схильності до вчинення корупційних діянь.

В ході цієї роботи слід звертати особливу увагу на роз'яснення та забезпечення дотримання у повсякденній діяльності Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головдержслужби України від 23 жовтня 2000 р. N 58, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 р. за N 783/5004.

Доцільно сформувати у державних службовців установку на неухильне дотримання наступних правил поведінки:

одразу відхиляйте спроби корупційного впливу і невідкладно інформуйте відповідальну особу та Вашого керівника;

при зовнішніх контактах, наприклад при виконанні контрольної діяльності, Ви маєте з самого початку встановити чіткі стосунки і відхиляти будь-які спроби корупції. Не повинно виникати враження, що Ви прийматимете "незначні подарунки". Не соромтеся відмовитися від подарунку або відіслати його назад. Попросіть з розумінням поставитися до діючих відносно Вас правил;

якщо Ви працюєте в галузі управління, пов'язаній з наданням державних замовлень, Ви маєте бути особливо чутливі до намагань сторонніх вплинути на Ваші рішення. В цих галузях зустрічається найбільше випадків корупції;

якщо сторонні попросили Вас про сумнівну послугу, одразу ж поінформуйте про це Вашого керівника та відповідального за боротьбу з корупцією. Це допомагає, по-перше, самому уникнути підозри в корупції, а по-друге, вжити правових заходів проти відповідної особи. Якщо Ви самі відмовитесь від сумнівної пропозиції, але не повідомите про це, то Ваш опонент спробує звернутися до Вашого колеги. Захистіть також і Ваших колег від намагань сторонніх осіб корумпувати їх. Всі працівники (керівники та співробітники) мають працювати в одному напрямку;

якщо Вам здається, що хтось хоче попросити Вас про незаконну послугу, візьміть з собою колегу в як свідка;

інколи Вам доводиться проводити бесіду, під час якої Ви відчуваєте, що Вам можуть зробити сумнівну пропозицію, від якої Вам нелегко буде відмовитися. В таких випадках часто не допомагає і чітка відмова. Тоді Вам слід не залишатися наодинці із співбесідником, а попросити когось із колег бути свідком розмови. Поговоріть з ним і попросіть, щоб і він своєю поведінкою чітко давав зрозуміти неприйняття спроб корупційного впливу;

стиль роботи має бути прозорим та зрозумілим для кожного. Оскільки Ви, як правило, колись залишите це місце (отримаєте нове завдання, будете переведені на нове місце роботи) або будете тимчасово відсутні (через хворобу або відпустку), Ваша робота має бути настільки прозорою, щоб Ваш наступник або заступник у будь-який час міг її продовжити. "Додаткової документації" слід уникати, щоб виключити будь-яке враження нечесності. Підручні документи слід вести лише якщо це необхідно для виконання роботи;

чітке розмежування службових обов'язків та приватного життя. Перевірте, чи не призводять Ваші приватні інтереси до конфлікту з Вашими службовими обов'язками;

спроби корупції часто розпочинаються з того, що сторонні намагаються розширити службові контакти на приватну сферу. Як відомо, дуже важко відмовити у "послузі", якщо у приватній сфері чудово розумієшся з людиною, а також сам отримуєш певні послуги та переваги (квитки на концерт, запрошення на дорогу вечерю та ін.). Тому при приватних стосунках Ви маєте з самого початку чітко визначити, що повинні розмежовувати службу та приватне життя, щоб на Вас не впала підозра користування неприпустимими послугами;

таке чітке розмежування між приватними інтересами та службовими завданнями Ви маєте проводити під час усієї службової діяльності. Ваша організація та кожен громадянин мають право на Вашу чесну, ділову позапартійну поведінку. Тому Вам слід перевіряти кожного разу, чи не заважають Ваші приватні інтереси або інтереси Ваших родичів або, наприклад, організацій, яким Ви зобов'язані, Вашим професійним обов'язкам. Уникайте кожного небажаного враження щодо Вашої упередженості. Потурбуйтеся про те, щоб ні у кого не виникало сумнівів щодо Вас;

якщо Ви бачите, що виконання якогось конкретного завдання стикається з Вашими приватними інтересами або інтересами сторонніх осіб, відносно яких Ви відчуваєте себе зобов'язаним, одразу ж повідомте про це свого керівника, щоб він міг відповідно відреагувати, наприклад звільнити Вас від виконання якогось конкретного завдання;

незалежно від того, рано чи пізно це зашкодить Вашому авторитету та авторитету державної служби, якщо у конфліктному випадку Ви віддасте перевагу приватним інтересам. Особливо якщо Ви займаєте впливову посаду;

корупції можна запобігти, якщо кожен відчуватиме відповідальність за свою організацію і всі прагнутимуть до вільного від корупції органу управління, як до спільної мети. Це означає, що кожен в рамках своїх можливостей піклується про те, щоб сторонні не могли впливати на прийняття рішень;

обов'язок кожного - зробити свій внесок щодо викриття злочинів і захистити власну організацію від корупційних діянь. Одна "погана вівця" псує все стадо, тому не беріть участі в спробах приховати корупцію.

У кожному державному органі є відповідальний за запобігання корупції працівник. Не вагайтеся поспілкуватися з ним, якщо Ви маєте конкретні підозри в корумпованості колег. Ваш співбесідник збереже це в таємниці і прийме рішення щодо необхідних заходів. Але важливо висловлювати підозру, лише якщо вона обґрунтована. Не можна зводити наклеп на колег без відповідних конкретних підстав та доказів.

7.8. Важливим заходом щодо усунення причин та умов, які сприяють корупції, є систематичне отримання від громадян, підприємств, установ та організацій інформації про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені посадовими особами даного органу державної влади, місцевого самоврядування. Надходження такої інформації може бути забезпечене за рахунок створення:

громадських приймалень;

телефонів довіри;

спеціальних поштових скриньок;

Інтернет - ліній.

Ця інформація має постійно узагальнюватися, аналізуватися та доповідатися керівникам органів державної влади, місцевого самоврядування для прийняття відповідних управлінських рішень. Здійснення цієї роботи доцільно покласти на працівників підрозділів та посадових осіб, до функціональних обов'язків яких належить протидія корупції.

7.9. Значний ефект щодо запобігання корупційним діянням та іншим правопорушенням, пов'язаним з корупцією, може бути досягнуто шляхом здійснення відповідних інформаційно-пропагандистських заходів у засобах масової інформації. Необхідно встановити стабільні зв'язки з засобами масової інформації, постійно оприлюднювати матеріали щодо:

правил та процедур вирішення питань в органах державної влади та місцевого самоврядування прав громадян, підприємств, установ та організацій;

практики встановлення доброчинних відносин між державними службовцями та громадянами, підприємствами установами та організаціями;

викриття державних службовців, які вчинили корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією;

роз'яснення шкідливості для суспільства, держави та окремих державних службовців корупційних відносин;

інформації про розташування органів, що ведуть боротьбу з корупцією, часи їх роботи та контактні телефони посадових осіб цих органів.

1.1. Методичні рекомендації для розроблення документів загальнодержавного рівня щодо регуляції владних повноважень з урахуванням антикорупційного законодавства (далі - Методичні рекомендації) розроблені відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади";

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731;

Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року N 1153;

Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року N 1376/2000;

Указу Президента України від 9 лютого 2004 року N 175/2004 "Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції";

Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 р. N 746.

1.2. Методичні рекомендації не містять нових правових норм, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій і не можуть використовуватись для визначення їх зобов'язань перед державою.

Методичні рекомендації розроблені з метою надання допомоги керівникам, працівникам юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у підготовці, прийнятті та забезпеченні реалізації документів загальнодержавного рівня щодо регуляції владних повноважень міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які випливають із чинного законодавства, положень або статутів, що визначають їх компетенцію.

1.3. До документів загальнодержавного рівня, які регулюють владні повноваження (далі - нормативні документи), належать: положення, інструкції, норми, правила та інші нормативно-правові акти, видані міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, що містять організаційно-правові процедури чи вимоги до них, норми та правила поведінки державних службовців щодо реалізації передбачених Конституцією та законами України прав, свобод та законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій.

Нормативні документи можуть регулювати загальний порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів або порядок їх діяльності щодо вирішення окремих питань, віднесених до їхньої компетенції (надання прав, проведення перевірок дотримання законодавства тощо).

Нормативні документи можуть бути обов'язковими для державних службовців одного (відомчими) або декількох міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (міжвідомчими).

1.4. Нормативні документи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади мають прийматися на основі та на виконання Конституції і законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України.

Нормативні документи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затверджуються розпорядчими документами (наказами, постановами, розпорядженнями, рішеннями), які видаються керівниками зазначених органів виконавчої влади.

Міжвідомчі нормативні документи в обов'язковому порядку затверджуються та реєструються у Міністерстві юстиції України.

Основними видами нормативних документів є :

положення - нормативно-правовий акт, який встановлює структуру і функції будь-якого органу або визначає форми та умови здійснення певної діяльності;

порядок - нормативно-правовий акт, який встановлює процедуру застосування акта законодавства або власного акта чи визначає форми та умови здійснення певної діяльності;

інструкція - нормативно-правовий акт, який встановлює процедуру застосування акта законодавства або власного акта, або функції, права та обов'язки окремих підрозділів, посадових осіб міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, їх територіальних органів;

правила - нормативно-правовий акт, який містить узгоджену сукупність правил поведінки державних службовців, громадян, підприємств, установ та організацій у певній сфері управління.

1.5. Потенційна небезпека застосування владних повноважень для зловживань може виникнути у разі наявності у нормативному документі норм, які створюють сприятливі умови для хабарництва, зловживання владою або службовим становищем, корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, або відсутності норм, що унеможливлюють або утруднюють вчинення таких діянь.

1.6. Усунення потенційної небезпеки застосування владних повноважень для зловживань може бути здійснено шляхом дотримання в процесі розроблення, прийняття та реалізації нормативних документів зазначених нижче принципів, правил і процедур.

2.1. При підготовці проекту нормативного документа до числа осіб, відповідальних за його підготовку, або до складу відповідної комісії (робочої групи) мають бути включені посадові особи, на яких покладені функціональні обов'язки щодо боротьби з корупцією в міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади. У разі необхідності до роботи над проектом можуть бути залучені кваліфіковані спеціалісти-практики та вчені, які мають відповідні досвід та знання щодо запобігання корупції у державних органах.

2.2. У плані роботи з підготовки проекту нормативного документа доцільно передбачити проведення всебічного аналізу попередньої практики вирішення управлінських питань, які складають предмет регулювання проекту нормативного документа. При цьому мають бути враховані норми кримінального, господарського, цивільного та інших законодавств та їх процесуальні положення, а також вивчені відповідні статистичні дані, документи (протоколи засідань, розпорядчі акти, що затверджують прийняте управлінське рішення тощо), скарги громадян, підприємств, установ та організацій, чиї права, свободи та законні інтереси реалізуються при вирішенні певних управлінських питань, а також їх пропозиції щодо покращення існуючого порядку їх вирішення, практика розгляду судових спорів щодо вирішення даних питань.

У процесі аналізу виявляються чинні правові норми, організація процедури, особливості кадрів державних службовців та інші обставини, які є умовами, що сприяють вчиненню зловживань (хабарництва, корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією).

Вся накопичена інформація має враховуватися під час розробки концепції, а також тексту проекту нормативного документа.

3.1. Проект нормативного документа має готуватися на основі неухильного дотримання чинних законів та підзаконних нормативно-правових актів вищого рівня, які регулюють певну сферу управління або порядок вирішення окремих управлінських питань.

До проекту нормативного документа не можуть бути включені норми, що суперечать зазначеним законам та підзаконним нормативно-правовим актам вищого рівня, встановлюють законодавчо непередбачені обов'язки для громадян (їхніх представників), представників підприємств, установ та організацій (виконання непередбачених у цих актах дій, представлення документів тощо).

До проекту нормативного документу слід включати норми, які передбачають повноваження державних службовців щодо відмови громадянам (їхнім представникам), представникам підприємств, установ та організацій у реалізації певних прав, свобод та законних інтересів лише за умов, що прямо передбачені законами України.

3.2. Управлінські процедури, які закріплюються у проекті нормативного документа, мають бути максимально спрощеними і зрозумілими для громадян (їхніх представників), представників підприємств, установ та організацій.

3.3. Доцільно чітко визначати коло посадових осіб, які мають здійснювати усі управлінські дії, передбачені проектом нормативного документа. Доцільно передбачити можливість виконання таких дій іншими особами, які займають аналогічні посади, їх заступниками або особами, на яких згідно з посадовими інструкціями покладені обов'язки їх заміщати у разі відсутності цих посадовців на службі через хворобу або з інших причин.

3.4. Пропонується детально регламентувати права та обов'язки посадових осіб міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, їх територіальних органів щодо виконання управлінських дій, передбачених проектом нормативного документа. Обов'язки державних службовців відносно громадян (їхніх представників), представників підприємств, установ та організацій доцільно викладати чітко у вигляді імперативних норм, які мають виконуватися у повній відповідності з текстом норми і не допускати ніяких відхилень.

3.5. Слід виходити з принципу мінімізації кількості документів, які мають бути представлені для вирішення управлінського питання громадянами (їхніми представниками) або представниками підприємств, установ та організацій і визначення яких віднесено до компетенції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади.

3.6. Необхідно встановлювати чіткі строки здійснення усіх управлінських дій, що мають бути виконані для прийняття управлінського рішення.

Тривалість такого строку повинна бути мінімально необхідною для здійснення певних управлінських дій. Як загальне правило максимальний строк вчинення будь-якої управлінської дії не повинен перевищувати 10 днів.

Відсутність достатньої кількості кадрів та необхідних матеріально-технічних і організаційних умов для здійснення управлінських дій у мінімальні строки є підставою для звернення до керівництва міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, Кабінету Міністрів України щодо збільшення кількості кадрів та створення відповідних матеріально-технічних та організаційних умов. Але це не може слугувати підставою до невиправданого збільшення таких строків.

3.7. Доцільно дотримуватися принципу детального документування усіх або найбільш важливих управлінських дій, які передбачені проектом нормативного документа, з обов'язковим зазначенням у цих документах підстав прийняття того чи іншого рішення.

3.8. Мають бути передбачені процедури повторного звернення до посадових осіб міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, їх територіальних органів у разі відмови у вирішенні основного або проміжних управлінських питань.

3.9. Організаційні форми прийняття управлінських рішень мають забезпечувати їх неупередженість та обґрунтованість. Доцільним є запровадження колегіальної форми прийняття висновків щодо управлінських рішень, які стосуються найбільш важливих питань щодо прав, свобод та законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій із затвердженням безпосередньо у керівника або його першого заступника.

3.10. Необхідним є визначення вимоги до змісту документа, яким оформлюється прийняте управлінське рішення, передбачивши в ньому підстави та мотиви прийняття, прізвища, ініціали та посади осіб, які прийняли рішення і є відповідальними за нього.

3.11. Проект нормативного документа повинен мати норми щодо здійснення ефективного внутрішньовідомчого контролю за неупередженістю та обґрунтованістю прийняття управлінських рішень з боку керівництва міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або їхніх територіальних органів та посадових осіб, на яких покладені обов'язки щодо боротьби з корупцією. Це може бути ознайомлення з документами, які фіксують основні управлінські дії, їх візування та участь у роботі органів, що вирішують управлінське питання тощо.

3.12. Слід включити до проекту нормативного документу норми щодо забезпечення належної поінформованості громадян (їхніх представників), представників підприємств, установ та організацій щодо нормативних документів та встановлених процедур прийняття управлінського рішення (посадові особи, до яких слід звертатися, зразки документів, які мають бути представлені, процедура прийняття управлінського рішення та строк її розгляду). Це може бути публікація відповідних роз'яснень у газетах, журналах, підготовка тематичних радіо- та телепередач, випуск брошур, буклетів, розміщення інформації на web-сайтах в мережі Інтернет та стендах у приміщеннях міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, їхніх територіальних органів.

3.13. Проект нормативного документу має включати норми щодо забезпечення максимальної прозорості та гласності здійснюваних управлінських процедур. Це може бути реалізовано шляхом закріплення за громадянами (їхніми представниками), представниками підприємств, установ та організацій прав щодо осмисленої й раціональної присутності відповідно до вимог чинного законодавства при здійсненні управлінських процедур, участі в обговоренні управлінських рішень.

Доцільно, за наявності належних організаційних та матеріально-технічних умов, передбачити можливість присутності представників громадськості на засіданні органу, який приймає управлінське рішення.

3.14. У проекті нормативного документу мають бути норми щодо порядку та строків оскарження основного та проміжних управлінських рішень. При цьому необхідно передбачити процедури оскарження прийнятих рішень, залежно від змісту, до керівництва органу, який прийняв управлінське рішення, вищестоящих органів та судів а також їх скасування.

4.1. Проект нормативного документа доцільно передати для обговорення усім учасникам управлінських відносин, які він регулює, - державним службовцям певного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, їхніх територіальних органів, зацікавленим громадянам, підприємствам, установам та організаціям, засобам масової інформації, громадськості.

4.2. Проект нормативного документа може бути обговорений шляхом проведення круглих столів, конференцій, семінарів; опублікування в пресі; розсилки підприємствам, установам та організаціям з наступним отриманням зауважень та пропозицій, їх обробкою та узагальненням.

Отримані зауваження та пропозиції, зокрема щодо виключення норм, що можуть створювати умови для зловживань, а також закріплення правових механізмів, які унеможливлювали б або ускладнювали їх здійснення, доцільно ретельно проаналізувати та врахувати при доопрацюванні проекту нормативного документа.

5.1. Необхідно здійснювати постійний моніторинг практики застосування прийнятого нормативного документа, накопичувати інформацію щодо норм, які створюють умови для корупції, не містять ефективних механізмів її попередження. Така інформація може бути отримана шляхом вивчення документів, що відбивають процедури прийняття управлінського рішення; скарг та пропозицій, що надішли від громадян (їхніх представників), підприємств, установ та організацій; проведення опитування осіб, які брали участь у вирішенні даного управлінського питання.

5.2. Отримані матеріали мають узагальнюватися, аналізуватися і на їх основі можуть розроблятися пропозиції щодо вдосконалення нормативного документа, включення до нього додаткових норм і виключення таких, що на практиці виявилися неефективними щодо попередження зловживань.