Про затвердження Державних санітарних правил і норм суднобудівних і судноремонтних обєктів

При перевезенні балонів без стелажів слід застосовувати прокладки з ленькового канату або гумових кілець товщиною не менш 25 мм.

Балони з газом у вертикальному полодженні повинні перевозитися тільки у спеціальних рушниках.

5.59. Перевезення на автомашинах кислот, каустика і рідких хімікатів у бутилях дозволяється тільки за наявності спеціальнгої запобіжної тари, а пальних рідин (бензин, газ і т.п.) - у спеціальній металевій тарі із пробками, що щільно закриваються. Транспортування легкоспалахуючих рідин допускається тільки спеціальними транспортними засобами, що мають заземлення; ті ж вимоги відносяться до окремих емкостей з подієними рідинами.

5.60. Транспортні шляхи необхідно утримувати у справному стані, очищувати від сміття,снігу й льоду. У зимовий час транспортні шляхи обов'язково посипають піском, попелом і шлаком.

5.61. Для навантадення й розвантаження поштучних вантажів необхідно використовувати спеціальні майданчики - платформи, естакади - на висоті підлоги кузова автомашин або вантажної платформи.

5.62. Вантаж повинен розташовуватися так, щоб він не наражав на небезпеку водій й оточуючих, а також не порушував стійкість автомобіля або платформи; за необхідністю вантаж повинен бути закріплений.

5.63. Транспортування виробів корпусобудівництва або ремонту на спеціальних транспортних засобах - платформах - повинен проводитися за розробленими типовими або індивідуальними схемами.

Робітники, що безпосередньо беруть участь у перевезенні, повинні бути проінструктовані з урахуванням конкретних умов на місці. Категорично забороняється пересування людей на платформі або вантажі при його пересуванні, а також при встановлюванні і зніманні.

5.64. Складувати і тимчасово зберігати конструкції корпусу (вузли, секції, блоки) слід на спеціально відведених місцях. Ці місця повинні мати тверде покриття й огородження; припустимо зазначати їх білою лінією шириною не менше за 50 мм. Перед вивантаженням секцій і блоків на майданчику необхідно укласти прокладки - дерев'яні бруса.

5.65. До керування транспортними засобами при навантажувально-розвантажувальних роботах допускаються особи не молодші за 18 років, що пройшли навчання за спеціальною програмою і мають посвідчення на право керування цією машиною й виконання цього виду робіт. Робітники, що зайняті на перевезенні небезпечних вантажів, повинні проходити спеціальну програму підготовки для осіб, що обслуговують транспортні засоби по перевезенню небезпечних вантажів.

5.66. Перевезення робітників до місця роботи й зворотно, доставка матеріалів і інструменту на судна, що ремонтуються і добуваються і стоять на рейді, вантажоперевезення у межах акваторії СБЗ, СРЗ можуть здійснюватися спеціально виділеними плавзасобами, що пристосовані для безпечного перевезення людей і допущених до експлуатації Регістром і Управлінням капітана порту.

5.67. Посадку й висадку людей, а також навантаження і розвантаження вантажу проводять тільки після закінчення швартування судна до причалу й установлення сходень або трапів із додержанням вимог п 5.3. цих Правил.

5.68. Перевезення людей на шлюпках припустиме при хвилюванні не вище 3 балів і вітру не вище 5 балів.

5.69. Експлуатація заводського водного транспорту повинна відповідати вимогам діючих правил техніки безпеки на суднах морського (річкового) флоту.

6.1. Експлуатація системи вентиляції, опалення і кондиціонування повітря на об'єктах СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ повинна задовольняти вимогам Сніп 2.04.05-91 (14), ДСТ 12.4.021-75 "Системи вентиляційні. Загальні вимоги безпеки" (189), основних положень КД 103.040-78 (78), а також даних, що представлені у розділі 2.4. цих Правил.

6.2. Оцінка санітарно-гігієнічної ефективності вентиляції повинні проводитися відповідно до методичних вказівок N 4425-87 (81).

Аеродинамічні випробування вентиляційних систем проводяться відповідно вимогам ДСТ 12.3.018-79 "Системи вентиляційні. Метод аеродинамічних випробувань" (190).

6.3. Технологічне обладнання, робота якого супроводжується виділенням пилу і газів, а також засоби транспортування подрібнених матеріалів і пиляних речовин, повинні бути обладнані місцевою витяговою вентиляцією. Конструкція місцевих відсмоктувачів, а також кількість відсмоктуваного повітря повинні відповідати вимогам А3-877 "Рекомендації до розрахунку відсмоктувачів від устаткування, що виділяє тепло і гази" (191), а також відомчих нормативних документів.

6.4. Робота аспірацій них устаткувань повинна блокуватися з технологічним обладнанням.

6.5. У виробничих будинках і спорудах, де незалежно від наявності викидів і вентиляційних будов передбачаються створи, що відкриваються перетинків, інші пристрої у вікнах і ліхтарях площею не менше 20% від загальної площі пристрої у вікнах і ліхтарях площею не менш 20% від загальної площі прорізів для провітрювання, повітря, що надходить, повинне спрямовуватися наверх у холодний час, донизу - у теплий час року.

6.6. У виробничих приміщеннях з об'ємом на одного працюючого менш 20 м3 повинна здійснюватися подача зовнішнього повітря у кількості не менш 30 м3 на кожного працюючого, а у приміщеннях з об'ємом на кожного працюючого більше 20 м3 - не менш 20 м3/год на кожного працюючого.

6.7. У будинках, виробничих приміщеннях і на окремих дільницях без природної вентиляції (провітрювання) з подачею до них засобами механічної вентиляції тільки зовнішнього повітря, об'єм подачі зовнішнього повітря повинен складати не менш 60 м3/год на одного працюючого, але не менш одноразового повітрообміну на всього об'єму приміщення за 1 год.

6.8. При наявності у цих будинках систем механічної вентиляції і кондиціонування повітря з рециркуляцією, об'єм подачі зовнішнього повітря повинен бути не менш 60 м 3-год на одного працюючого, але не менш одноразового повітрообміну за 1 год за розрахункової одночасності 10 і більше.

За меншої розрахункової одночасності повітрообміну об'єм подачі зовнішнього повітря повинен бути не менш 60 м3/год на одного працюючого але не менш 20 % загального повітрообміну. При одночасності розрахункового повітрообміну менш 10 і застосуванні рециркуляції припустиме зменшення об'єму подачі зовнішнього повітря на 10 %, якщо на одного працюючого передбачається подача більше 120 м3/год зовнішнього повітря.

6.9. Швидкість руху повітря у відкритих (живих) перершах відсмоктувачів визначається розрахунком у залежності від кількості і щільності газів, парів і пилу, що виділяються, класу небезпеки шкідливої речовини, розмірів, форми і конструкції відсмоктувачу.

У всіх випадках швидкість повітря приймається не менш за 0,2 м/с, а для дуже небезпечних (1 і 2 класів) і легкоспалахуючих речовин не менш за 1 м/с.

При фарбувальних і аналогічних роботах способом нанесення речовини кистю, вимоги, валиком швидкість повітря складає 0,5 м/с (для речовин, що не містять ароматичних вуглеводнів), 1,0 м/с (для речовин, що містять ароматичні вуглеводні, крім бензолу) і 1,2 м/с (для речовин, що містять бензолі і діізоціанати); при пульверизації швидкість повітря - 1,0 м/с (для речовин, що не містять ароматичних вуглеводнів, діізоціанати і свинцевих сполук), 1,3 м/с (для речовин, що містять свинцеві сполуки і ароматичні вуглеводні, крім бензолу); і 1,7 м/с (для речовин, що містять бензол і діізоціанати) при роботі в електростатичному полі швидкість повітря 0,3-0,5 м/с (для всіх речовин).

6.10. У виробничих і допоміжних приміщеннях при експлуатації системи опалення опалювальні прилади і теплоносії не повинні створювати додаткові виробничі шкідливості. Опалювальні прилади повинні бути з рівними поверхнями, що дозволяє їх легко очистити.

6.11. При використанні систем панельного опалення середня температура обігріву поверхні не повинна бути вищого: - на обігрівальній поверхні підлоги за 26 град. С; - на обігріваємій поверхні стелі при висоті приміщення - 2,5-2,8 м - 28 град. С; 2,9-3,0 м - 30 град. С; 3,1-3,4 м - 33 град. С; - на обігріваємій поверхні перегородок і стін на висоті до 1 м від рівня підлоги - 35 град. С, від 1 м до 3,5 м - 45 град. С.

6.12. У неробочий час у приміщеннях повинно функціонувати чергове опалення з підтриманням температури повітря не нижче 5 град. С.

6.13. На всі опалювальні і вентиляційні установи повинна бути оформлена технічна документація (пашпорти, реєстраційні журнали), що відбиває результати перевірки ефективності роботи. Експлуатація і контроль роботи установок повинні здійснюватися відповідно до спеціально розроблених інструкцій.

6.14. Постійні робочі місця, розташовані на відстані менше 3 м від зовнішніх дверей і 6 м від брам, слід захищати перетинками або екранами від обдування холодним повітрям.

6.15. Стаціонарні сходи і площадки слід передбачувати для обслуговування устаткування, апаратури і приладів, що розташовуються вище 1,8 м і більше від підлоги або рівня землі.

6.16. Експлуатація системи освітлення СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ повинна проводитися відповідно до вимог розділу 2.8. цих Правил.

6.17. При перевірці системи штучного освітлення слід керуватися Методичними вказівками N 1322-75 (93).

6.18. Вимірювання освітленості повинне проводитися при здаванні освітлювальної установки до експлуатації і не менше 2-х разів на рік під час експлуатації.

6.19. Очищення світлострорів у цехах повинно проводитися механізованими засобами регулярно не менше 2-х разів на рік.

6.20. Для забезпечення нормальної експлуатації освітлювальних установок необхідно мати спеціальні дільниці ремонту і очищення освітлювальних приладів. Необхідно організувати пункти або забезпечити збір утилізації ртуті здобутої з газорозрядних ламп, що вийшли з ладу, у діючих у цьому регіоні пунктах.

6.21. Для ремонту й очищення скла, а також для обслуговування освітлювальної апаратури повинні передбачатися спеціальні пристосування (драбини, підйомники), що забезпечують легке, зручне і безпечне виконання цих робіт.

6.22. На кожну систему освітлення після світлотехнічних випробувань повинен бути составлений пашпорт, інструкція з експлуатації і заведений журнал із зазначенням графіку періодичності очищення, заміни ламп і графіку ремонту.

7.1. Раціональні умови і режими праці та відпочинку робітників СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ встановлюється з урахуванням "Міжгалузевих рекомендацій по розробці раціональних режимів праці та відпочинку" (192), "Типових внутрішньо змінних режимів праці та відпочинку робочих промислових підприємств" (193), "Методичних рекомендацій з обгрунтування організації типового режиму праці і відпочинку керівних працівників промислових підприємств" N 2184-80 (194), методичних рекомендацій "Фізіологічні норми напруги організму за фізичної праці" N 2189-80 (195), "Методичних рекомендацій з усунення і попередження несприятливого впливу монотонії на працездатність людини в умовах сучасного виробництва" N 2257-80 (196), методичних рекомендацій "Організація режимів праці і відпочинку, робітників трудова діяльність яких характеризується локальними м'язовими навантаженнями" N 2532-82 (197) , "Міжгалузевих рекомендацій з наукової організації праці робочих промислових підприємств" (198).

7.2. Для забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку при роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці слід керуватися вимогами і положеннями:

- КД 31.93.53-77 "Типові проекти організації праці на робочих місцях суднових електромонтажників СБЗ ММФ" (199);

- КД 31.93.59-79 "Організація праці, виробництва і управління у доковому комплексному цеху судноремонтних підприємств ММФ" (200);

- КД 31.93.72-81 "Типовий проект організації праці у трубопровідних цехах судноремонтних підприємств ММФ, частини 1-Ш" (201);

- "Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, при яких робота надає право додаткової відпустки та скороченого робочого дня" N 298-п-22 (202);

- "Інструкція про порядок застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, при яких робота надає право додаткової відпустки і скороченого робочого дня" N 273/п-20 (203);

- "Оптимальні режими праці та відпочинку для робочих і службовців, що зайняті на роботах із шкідливими умовами праці (за галузями народного господарства)" (204);

- "Список підприємств, професій і робіт із важкими і шкідливими умовами праці, при яких забороняється застосування жіночої праці" N 20/п-10-3 (205);

- "Список виробництв, професій і робіт із важкими і шкідливими умовами праці, при яких забороняється застосування праці осіб молодших за вісімнадцять років" N283/п-9 (206);

- "Рекомендації з працевлаштування вагітних жінок на підприємствах Мінморфлоту" N08-14/10 (207).

7.3. Графіки, що регламентують роботи корпусників, теслів, малярів трубопровідників, такелажників, слюсарників для цехових умов і у теплитй період року, робітників апарату управління цехів подані у розділі 11 КД 31.93.59-79 (200).

7.4. При проведенні робіт на відкритих майданчиках і у неопальованих приміщеннях холодної пори року необхідно встановлювати перерви для обігріву працюючих. Час перерви входить до рахунку робочого часу.

7.5. Несприятливі метеорологічні умови, за яких обов'язкові перерви на обігрів вважаються:

- температура повітря від -10 град. С при швидкості вітру 4-5 м/с;

- температура повітря -15 град. С при швидкості вітру до 2 м/с;

- температура повітря від -15 до -20 град. С при швидкості вітру до 2 м/с;

- температура повітря -20 град. С і нижче при відносному штилі.

Довжина перерв встановлюється окремо для кожного СБЗ, СРЗ, адміністрацією за узгодженням із профспілкою і держсаннаглядом, виходячи з вимог "Правил роботи на відкритому повітрі у холодний час року" (208).

7.6. При організації робіт за трьохзмінним графіком послідовність чергування змін повинна відповідати закономірності біологічних природних ритмів: день-вечір-ніч (денна, вечірня і нічна зміни).

7.7. У розпорядку денному працюючих повинні бути передбачені обов'язкові для всіх змін перерви на обід у середені зміни довжиною від 30 хв. до 1 години.

7.8. На протязі робочих змін для всіх працюючих повинні бути встановлені регламентовані перерви для відпочинку, що входять у норму робочого часу. єх призначення повинне задовольняти вимогам нормативних документів, приведених у п.п. 7.1. і 7.2. цих Правил.

7.9. Особи, що працюють на підіймально-транспортних машинах і механізмах, повинні 2-3 рази у першу і другу половину зміни у період організованих і технологічних пауз проводити фізкультхвилинки з метою усунення втомленості, що пов'язана з монотонною роботою, напругою зорового аналізатора, вимушеним положенням тіла та інше.

7.10. Робітникам, що проводять більшу частину робочого часу за столом, мікро паузи рекомендується заповнювати активним відпочинком (фіззарядка, прогулянки по території і т.п.).

7.11. Персонал, що допущений до участі у виробничому процесі повинен:

- пройти медичний огляд відповідно до вимог наказу Мінздрава СРСР N 555 (74), наказу МОЗ України "Про затвердження переліку професійних захворювань і інструкція до його застосування" N 23/36/9 від 02.02.95 р. (209), наказу N 45 МОЗ України (75) і не мати медичних проти показників для проведення робіт, що визначені його виробничими обов'язками;

- пройти присофізіологичний професійний відбір у відповідності до Перечню робіт, де є необхідність у професійному відборі відповідно з наказом МОЗ України N 263/121 (76);

- пройти відповідно профілю і об'єму виконуючих робіт навчання й атестацію відповідно до ДСТ 12.0.004-79 "Організація навчання робітників безпеки праці. Загальні положення" (210);

- пройти інструктаж з техніки безпеки і виробничої санітарії відповідно щодо "Типового положення про порядок проведення інструктажу з техніки безпеки і виробничої санітарії працюючих на підприємствах і в організаціях судно будівельної промисловості" (211), "Методики проведення інструктажу з техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах галузі" N 74038-70 (212) ГКЛі 0302-121 "Переліку професійних робочих і робіт" (213);

- пройти навчання і інструктаж з правильного використання засобів індивідуального захисту.

7.12. Питання професійного отбору повинні вирішуватися на основі наказу МОЗ України N 263/121 (26) і "Міжгалузевих методичних рекомендацій з психофізіологічного професійного відбору" (214).

7.13. Для працюючих у шкідливих умовах праці повинні передбачатися пільги, що регламентовані "Переліком виробництв, професій і посад, робота на яких надає право на безкоштовне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку із особливо шкідливими умовами праці й правилами видачі лікувально-профілактичного харчування" (215), "Санітарними правилами безкоштовної видачі молока або інших різноманітних харчових продуктів робітникам з шкідливими умовами праці" 1-69 (216), Постановою ДК СРСР і Президіума ВЦРПС N 731/11-13 від 16.12.87 р. (217), "Методичних рекомендацій по організації профілактичного харчування робітникам, що контактують з важкими металами" N 3084-84 (218).

Віднесення до пільгового пенсійного забезпечення виконується на основі "Списків NN 1 і 2 виробничих робіт, професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, робота в якій дає право на пенсію за віком (при старості на пільгових умовах)" (219), вимог постанови N 442 (178) і постанови N 41 (179).

Додаткові відпустки регламентуються "Списком виробництв, професій, посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий день" (220), постановою N 442 (178) і постановою N 41 (179).

7.14. Допуск до роботи робочих, що переведені з іншої роботи, а також використання персоналу за сумісництвом професій припустимі тільки після виконання вимог, викладених у п. 9.10. цих Правил.

7.15. Дозволено піднімати і переміщувати вручну вантажі масою до 35 кг (чоловікам старшім за 18 років), до 20 кг (жінкам старшім за 18 років), до 16 кг (юнакам 16-18 років) і до 10 кг (дівчатам 16-18 років), відповідно з наказом МОЗ України N 241 від 10.12.93 р. "Граничні норми піднімання і переміщення важких речей жінками" (221), і N 46 від 31.03.94 р. "Перелік важких робіт з шкідливими або небезпечними умовами праці, на яких забороняється використання праці неповнолітніх" (222) і N 256 від 29.12.93 р. "Перелік важких робіт з шкідливими або небезпечними умовами праці, на яких забороняється використання праці жінок" (223).

7.16. Виробничий персонал повинен бути забезпечений спецодягом, спецвзуттям і ЗіЗ відповідно до ГСТ 5.0496-87 (224).

7.17. Виробничий персонал зобов'язаний дотримуватися вимог з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної безпеки, що передбачені відповідними правилами, інструкціями, правильно користуватися виданим спецодягом і спецвзуттям, утримувати у порядку і чистоті своє робоче місце.

7.18. Виробничий персонал зобов'язаний не допускати виникнення травмонебезпечних ситуацій у процесі своєї діяльності, а при виявлені і виникненні подібних ситуацій негайно застосувати заходи до їх усунення.

7.19. Виробничий персонал зобов'язаний застосувати ЗіЗ, що рекомендовані для зменшення або запобігання впливу на організм людини небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

7.20. Забезпечення робочих ЗіЗ здійснюються відповідно з вимогами і нормами: - "Норми безкоштовної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту робочих і службовців морського транспорту" (накази NN 157, 226, 164, 249 і наказу N 69 (225)); - "Методичні вказівки про порядок розробки і постановки на виробництво засобів індивідуального захисту" (226).

7.21. Вибір засобів індивідуального захисту повинен здійснюватися з урахуванням усього комплексу шкідливих виробничих факторів.

7.22. У СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ повинні бути передбачені спеціально обладнані приміщення для ремонту, зберігання і перевірки ЗіЗ працюючих.

7.23. Спецодяг, спецвзуття, ЗіЗ та інші пристосування повинні відповідати вимогам ДСТ 12.4.011-75 "Засоби індивідуального захисту працюючих. Класифікація" (227).

7.24. При вмісті у повітрі робочої зони пилу, шкідливих речовин і газів вище гранично припустимих концентрацій, роботи без ЗіЗ забороняються.

7.25. При зміні метеорологічних умов, що впливають на більш інтенсивне виділення токсичних речовин у повітрі робочої зони (дощ, вітер і т.п.), роботи повинні бути припинені чи прийняти заходи до створення безпечних умов проведення робіт.

7.26. За кожним працюючим повинен бути закріплений комплект ЗіЗ: спецодяг, спецвзуття, респіратор, протигаз, захисні окуляри, рукавички або рукавиці та ін. Захисні окуляри, протигаз повинні бути відповідних розмірів і підбиратися індивідуально.

7.27. ЗіЗ, що використовуються для роботи, повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації на їх виготовлення і бути у справному стані з урахуванням припустимого часу роботи (строку служби) засобу захисту в цілому або окремих його частин.

7.28. ЗіЗ повинні використовуватися тільки за своїм прямим призначенням, відповідно до інструкції з їх експлуатації.

7.29. ЗіЗ слід вибирати з урахуванням характеру й умов виробничого процесу в залежності від виду і рівня небезпечних і шкідливих виробничих факторів (шуму, вібрації, усіх видів випромінювання, радіації, запилення, загазовування, метеофакторів, дії електричного струму, токсичних речовин і т.п.).

7.30. Для захисту органів дихання працюючих від надходження шкідливих речовин паро-, газо-, аерозольних фазах повинні використовуватися адекватні виду небезпеки ЗіЗ органів дихання (ЗіЗОД) у відповідності до вимог ДСТ 12.4.034-85 (СТ РЕВ 4565-84) "Засоби індивідуального захисту органів дихання. Класифікація" (228), ДСТ 12.4.041-78 "Респіратори фільтрувальні. Загальні технічні умови" (229), ДСТ 12.4.028-76 "Респіратори ШБ-1 "Лепесток". Технічні вимоги" (230), ДСТ 12.4.042- 78 "Протигази промислові фільтрувальні. Загальні технічні вимоги" (231).

7.31. При виборі ЗіЗОД повинні бути враховані їх захисні й експлуатаційні властивості, конструктивні особливості, склад і пильність вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони й зони дихання працюючих, специфіка виробничих операцій і тяжкість праці. Правила вибору, експлуатації, нормування роботи в них, строки служби - у посібниках по ЗіЗОД.

7.32. Проти пилові респіратори застосовуються у тих випадках, коли кількість аерозолів у повітрі робочої зони не перевищує 300-400 мг/м куб, а вміст шкідливих паро-, і газоподібних речовин не перевищує гранично припустимих концентрацій (ГПК).

7.33. Протигазові і універсальні респіратори застосовуються в умовах умісту у повітрі шкідливих паро-, і газоподібних домішок у кількостях, що не перевищує 10-15 ГПК. При цьому універсальні респіратори доцільно використовувати за одночасної присутності у повітрі аерозолів, паро- газоподібних речовин.

7.34. Промислові протигази застосовують при вмісті у повітрі робочої зони парів і газів, що перевищує ГПК у 10-15 разів, але не більше 0,5% об'єму. У випадку одночасної присутності в повітрі парів або газів і аерозолів повинні використовуватися коробки малого і великого габариту, до складу яких входять проти аерозольні фільтри.

7.35. Фільтруючі респіратори і протигази застосовуються тільки при вмісті кисню в оточуючому середовищі не менше 19%.

7.36. Шлангові дихальні апарати з повітря забезпеченням від повітродувок або мережі компресорного повітря застосовують для захисту органів дихання в умовах недостатнього умісту шкідливих речовин.

7.37. При роботі з небезпечними речовинами крім ЗіЗОД, що видаються працюючим для індивідуального користування, повинен бути забезпечений їх аварійний запас, який зберігається у легкоприступних місцях.

7.38. Щоденно після роботи лицеві частини протигазів і респіраторів повинні бути промиті теплою водою з милом і продезинфіковані ватним тампоном, змоченим у спирті або 0,5% розчином марганцевокислого калію. Після дезинфекції лицеві частини необхідно знову промити чистою водою і засушити при температурі 30-35 град. С.

7.39. Для захисту рук і ніг при роботі з пиловими отруйними речовинами слід застосовувати спеціальні рукавички і захисні чоботи відповідно до вимог ДСТ 12.4.010-75 "Засоби індивідуального захисту, Рукавички спеціальні. Технічні умови" (232).

Забороняється використовування медичних гумових рукавичок.

Застосування захисних рукавичок і рукавиць не виключає необхідності застосування захисних мазей і паст.

7.40. Для захисту очей від шкідливих парів, газів і пилу слід застосовувати проти пилові окуляри відповідно до вимог ДСТ 12.4.003-80 "Окуляри захисні. Типи" (233).

7.41. Для захисту очей і обличчя від випромінень при проведенні електро- і газозварювальних робіт робітники повинні забезпечуватися захистними щитками, що відповідають вимогам ДСТ 12.4.023-84 "Щитки захисні лицеві. Загальні технічні вимоги і методи" (234).

7.42. Захист очей від попадання твердих часток, пилу, бризок, рідини і впливу інших шкідливих і небезпечних виробничих факторів повинен забезпечуватися з допомогою захисних окулярів, що відповідають вимогам ДСТ 12.4.013-85 "Окуляри захисні. Загальні технічні умови" (235).

7.43. Світлофільтри для окулярів і щитків повинні добиратися відповідно до ДСТ 12.4.080-7 "Світлофільтри скляні для захисту очей від шкідливих випромінювань на виробництві. Технічні умови" (236).

7.44. Захист від шуму повинен забезпечуватися застосуванням навушників протишумових касок або антифонів - вкладишів згідно ДСТ 12.4.051-78 "Засоби індивідуального захисту органу слуху. Загальні технічні умови" (237).

7.45. З метою зниження шкідливого впливу локальної вібрації слід використовувати спеціальні рукавиці з амортизаційною прокладкою, що відповідають ДСТ 12.4.002-74 "Засоби індивідуального захисту рук від вібрації. Загальні технічні вимоги" (238).

Для захисту від дії загальної вібрації повинно використовуватися спеціальне взуття відповідно до вимог ДСТ 12.4.024-76 "Взуття спеціальне вітрозахисне. Загальні технічні вимоги" (239).

7.46. При роботах з речовинами, що виявляють шкідливий вплив на шкіру, робітникам повинні видаватися профілактичні пасти, мазі, а також дезинфікуючі і змиваючи засоби.

7.47. Для захисту шкіри рук від дії шкідливих речовин подразнюючого характеру і що проникають через шкіру слід використовувати рукавички відповідно до вимог ДСТ 12.4.010-75 (232), а також захисні мазі і пасти відповідно до каталогу-довіднику "Засоби індивідуального захисту працюючих на виробництві" (240).

7.48. При виконанні робіт, що пов'язані з небезпекою падіння з висоти, повинні застосовуватися запобіжні монтерські пояси і страху вальні канати, які повинні відповідати вимогам нормативно-технічних документів мати пашпорт і періодично піддаватися випробування згідно з вимогами НТД.

7.49. ЗіЗ повинні зберігатися відповідно до технічних умов, ізольовано від інших предметів і матеріалів.

ЗіЗ повинні видаватися виробничому персоналу тільки після очищення, обезжирювання і дезинфекції.

7.50. На підприємствах повинен бути розроблений перечень цехів, дільниць, видів робіт, для яких встановлене обов'язкове носіння захисних касок.

7.51. Спецодяг повинен піддаватися своєчасному ремонту і пранню, а при необхідності дегазації і дезинфекції, а захисний одяг - дезактивації і пранню.

7.52. Прання, ремонт і обеззараження спецодягу повинні проводитися централізовано. Винос спецодягу з виробництва і прання його у хатніх умовах забороняється.

8.1. Об'єкти СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ на прибережних дільницях річкову та інших водоймищ повинні мати планировочні відмітки майданчиків не менше ніж на 0,5 м вище розрахункового найвищого горизонту вод.

8.2. Речовини, що забруднюють воду і містяться у виробничих і побутових стічних водах, а також у технологічних і побутових відходах і норми гранично припустимої концентрації цих речовин у сумішах, що викидаються, повинні регламентуватися вимогами СанПіН N 4630-88 (8), СанПіН N 4631-88 (87), МАРПОЛ 73/78 "Міжнародна конвенція із запобігання забруднення з суден" 1973 р. і "Протокола N 1" 1978 р. (241), СН N 245-71 (4), міжвідомчих "Правил охорони від забруднення"

8.3. На об'єктах СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ повинно додержуватися вимог охорони прибережних вод від забруднення відповідно до вимог, що викладені у СанПіН N 4630-88 (86) і СанПіН N 4631-88 (87), РНН 5.3993-81 "Охорона вод від забруднення при будівництві і ремонті суден. Технічні вимоги" (243) КД 5.318.059-86 "Загальні вказівки з охорони вод від забруднення при будівництві, переобладнанні і ремонті суден" (244).

8.4. Усі рішення питань з водопостачання, каналізації й охорони вод у схемах генеральних планів об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ повинні проводитися відповідно до "Тематичних вказівок про порядок представлення, розгляду й узгодження проектів (розділів, пунктів) водопостачання і каналізації об'єктів, що будуються або реконструюються" (РСН 330-82) (243).

8.5. Підприємство-будівник у технологічній документації, що розроблюється, у розділі "Охорона природи" повинне передбачувати заходи по запобіганню забруднення оточуючого середовища, забезпечення переробки технологічних і побутових відходів, що не підлягають за своїм складом регенерації або використанню в якості вторинних енергоресурсів, до одержання кінцевого продукту, що не являє небезпеки для оточуючого середовища (грунту, атмосфери, гідросфери, біосфери).

8.6. Заходи, що передбачаються у технологічній документації, повинні бути узгодженими з органами санепідслужби і регіонального управління з охорони та раціональноо використання природного середовища.

8.7. Цех плавзасобів повинен забезпечувати збирання з поверхневих вод і дна акваторії нафтопродуктів та інших випадково потрапивши у воду відходів, а також забезпечувати збирання з суден, що знаходяться на будівельних місцях, і власних плавзасобів із подальшою передачею на берегові або плавучі очисні засоби стічних і господарчо-побутових вод, відпрацьованих і зібраних нафтопродуктів, харчових, побутових, технологічних та інших відходів.

8.8. Організація скидання стічних і господарчо-побутових вод з будівельних місць у каналізацію повинна відповідати вимогам розділу 1 БНіП 2.04.03-85 (86).

8.9. У районі водокористування (у бік моря від урізу води 3,9 км і по обидва боки від району водокористування по лінії зрізу води - 10 км) забороняється скидання всіх видів відходів і стічних вод, включаючи очищені і обеззаражені господарчо-побутові, виробничі зливні, колекторнодренажні, збройові та ін. стічні води.

У зоні санітарної охорони забороняється скидання усіх видів неочищених і необеззараженних стічних вод; поховання хімічних речовин і забруднених донних відкладень і грунтів одержаних у результаті днопоглиблювальних робіт; скидання пульп, кубових залишків і осадків, що утворилися у результаті знешкодження стічних вод, а також експлуатації суден; скидання стічних вод у тому числі очищенних і обеззаражених, якщо вони містять речовини, палкі не встановлені ГПК, ОБРВ і для яких немає методів аналітичного контролю.

8.10. Судна, а також СБЗ, СРЗ та інші виробничі об'єкти дотичні до охоронного прибережного району оснащуватися й обладнуватися спеціальною санітарною технікою і засобами захисту моря від забруднення, що забезпечують виконання вимог СанПіН N 4631-88 (87).

8.11. Судна, що стоять на рейді і в акваторії СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ, повинні збирати і здавати стічні води на сборщики або на берег. Винятковість являють судна з числом людей на борту не більше 10, якщо ці судна не обладнанні закритими фановими системами відповідно до КД 31.04.23-86 "Настанови до запобігання забрудненню з суден" (246).

8.12. Під час стапельного періоду побудови і ремонту суден необхідно виконання наступних вимог:

- при виконанні збирально-зварочних робіт не припустиме скидання за борт відходів виробництва, сміття, забрудненого льоду і снігу. Відходи виробництва, сміття, забруднені лід і сніг необхідно збирати у металеві ящики, що забираються з суден після закінчення робіт у спеціально відведені для них місць на березі;

- не припустиме прибирання судна від сміття стисненим повітрям;

- переносні туалети, умивальники, лазні, душові, що встановлюються на суднах із довгим циклом будування (переобладнання, ремонту), повинні бути автономними або підключеними до загальнозаводської каналізаційної мережі. Стичні і господарчо-побутові води від автоматичних туалетів, умивальників, лазень, душових повинні відводитися у спеціальні ємності (баржі, шаланди) з подальшою передачею на плавучі або берегові очисні станції;

- перед проведенням випробувань на водонепроникненість корпусних конструкцій (відсіків, цистерн), в яких раніше знаходилося паливо (мазут та інші нафтопродукти), повинні бути очищені від залишків палива, промиті і дегазовані;

- перед проведенням випробувань приміщення повинні бути очищені від бруду, виробничих відходів і сміття;

- вода, використана при випробуваннях повинна відводитися до каналізації;

- не припустиме скидання води на стапель, стапель-палубу дока, на підлогу цеху і елінгу, а також до водного об'єкту, обминаючи очисні споруди.

8.13.Для запобігання забруднення водних об'єктів при спуску суден на воду необхідно спускові доріжки і прилеглі до них райони робочих місць очистити від сміття й сторонніх предметів, матеріалів розібраних риштовань, кліток та інших пристроїв повинен бути прибраний із стапелю.

Прилегла до стапелю акваторія повинна бути, по можливості, огороджена бойовою загородкою, що попереджує розповсюдження забруднюючих речовин і матеріалів потрапивши у воду при спуску суден.

Верхня палуба суден перед спуском повинна бути очищена від сміття, бруду і сторонніх предметів.

Після спуску судна із спускових доріжок повинні бути зібрані мастика і насалка й складені у бочки для зберігання.

8.14. При виконанні монтажно-добудівних робіт не припустиме забруднення акваторії викидами за борт трюмних вод, нафтопродуктів, сміття, фарби, ізоляційних матеріалів, клеїв, мастик, відходів гуми, деревини, пластичних мас та інших відходів з суден.

Сміття, обтирочні матеріали та інші відходи повинні прибиратися відповідно до вимог п. 7.8.12. цих Правил.

8.15. Забороняється викидати за борт обтирочний матеріал, а також розчини хімічних речовин уживаних для розконсервування, промивання систем та інших технологічних потреб. Указані розчини й обтирочний матеріал повинні передаватися на берег для знищення у спеціально обладнаних місцях.

8.16. При проведенні швартових випробувань приймання на судно нафтопродуктів повинно здійснюватися у закритих ємкостях, контейнерах або трубопроводами, що забезпечують можливість виконання операцій по прийманню й видачі нафтопродуктів закритим способом.

Усі вимушені витоки нафтопродуктів необхідно спрямовувати у суднову цистерну збирання витоків, або збирати у піддони чи інші переносні емкості й відправляти на берег для утилізації.

Після закінчення приймальня нафтопродуктів металеві ящики з використаним обтирочним матеріалом і переносні емкості з зібраними витомками повинні негайно видалятися з судна на берег для утилізації або знищення у спеціально об лаштованих місцях.

Навантажування на судно сипучих матеріалів і хімічних реагентів повинне здійснюватися контейнерним способом у закритій упаковці або іншими способами у герметичнй тарі.

Для виключення негативного впливу забрудненої води на екологічний стан водного об'єкту необхідно передбачувати розробку й впровадження технології випробування суднових енергетичних установок (без застосування охолоджуючої води) із використанням у якості напруження берегову електричну мережу.

8.17. При проведенні швартових випробувань судна біля добудівельної набережної не припускається:

- викидання за борт усякого виду пластмас, включаючи синтетичні троси, канати і пластмасові мішки;

- викидання за борт усіх видів харчових, побутових та інших відходів, що утворюються на скудні при проведені випробувань (включаючи вироби з паперу, віхоті, скла, металу, черепни та інші аналогічні покидьки, а також обшив очні й поковочні матеріали);

- при імітації аварійних роботи суднових систем і механізмів скидати за борт тверді, рідки або газо образні хімічні речовини чи спеціальні продукти;

- проведення таких випробувань повинне бути забезпечене спеціальними плавзасобами.

8.18. При вирішенні питання необхідності очистки підводної частини судна від обростання не припустиме передбачення очистки під водою. Очистку підводної частини корпусу судна від обростання слід здійснювати у доку із забезпеченням заходів збору й вивезення продуктів очищення до спеціально відведених на березі місць для утилізації або поховання.

8.19. При знаходженні судна на суднопідіймальних засобах необхідне виконання наступних вимог:

- перед поставленням судна на суднопідіймальний засіб повинна бути здійснена повна зачистка цистерн від нафтопродуктів, баластні, лояльні води забруднені нафтопродуктами повинні бути передані на плавучі або берегові очисні станції;

- перед затопленням або зануренням доку (спускових візочків і т.і.) території чи поверхні, що підлягають затопленню, повинні бути очищені й здані підрозділу охорони природи на частоту, не припустима наявність на замурованій території нафтопродуктів, інших забруднюючих воду речовин або відходів;

- не припустиме скидання за борт технологічних і харчових відходів, очищених і обеззаражених побутових стічних вод, лояльних, трюмних, просмивочних і баластних вод суден, незалежно від їх призначення і валової місткості, а також незалежно від їх місця знаходження (на стапелі, у доку, елінгу чи на плаву) ;

- слід систематично очищати від снігу, льоду, бруду і сміття суднопідіймальний засіб, а також палуби, трапи, сходні й містики суден;

- при роботі з очистки підводної частини корпусу судна від іржі, старої фарби й обростання необхідно передбачувати заходи збору і вивозу продуктів очистки на берег до спеціально відведених місць.

8.20. При проведенні днопоглиблювальних робіт і робіт з очистки дна акваторії необхідно додержуватися вимог КД 5.318.059-86 (244).

Не припустимо проводити розчистку і поглиблення дна акваторії методом переміщення й скидання вибраних донних відкладень на інші території дна водного об'єкту.

Не припустиме забруднення донних відкладень засипати шаром біологічно чистого грунту.

Забрудненні донні відкладення, що вибираються з дна йодного об'єкту, повинні транспортуватися для поховання до відвалів, що об лаштовані на берегових майданчиках і виключають фільтрацію і забруднення підземних вод.

8.21. Нагляд за чистотою акваторії СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ та очистку її від випадково покраплених у воду відходів виробництва і нафтопродуктів повинні здійснюватися підрозділом плавзасобів підприємства з урахуванням вимог РТМ 31.3-78 "інструкції збирання, видалення і знешкодження сміття морських портів" (247) і КД 31.04.01-79 "Правила проведення робіт з очистки забруднених територій портів" (248).

8.22. При очищенні поверхневих вод акваторії від плаваючих нафтопродуктів і сміття необхідно застосувати комплексно або окремо наступні засоби:

- збирання будками-нафтосміттєзбирачами плавучих сорбентів (деревних спилок, подрібнених кори сосни та інше), розкиданих або розпорошених по поверхні різних нафтопродуктів, як локалізованих роговини загородженнями;

- не припустиме здійснення очистки акваторії від нафтопродуктів способом осаду їх на дно.

8.23. Вміст шкідливих речовин у воді акваторії не повинен перевищувати ГПК на рівні контрольного створу (250 м від межі акваторії заводу).

8.24. Водокористувачі повинні забезпечувати систематичний лабораторний контроль за роботою очисних споруджень, якістю очищених стічних вод, а також морської (річкової, озерної) води у контрольних пунктах прибережного охороняє мого району водокористування.

8.25. Порядок контролю, що здійснюється водокористувачами (вибір контрольних пунктів, перелік аналізуємих показників з урахуванням ступені небезпеки омпонентів стічних вод для здоров'я населення, частота досліджень) узгоджуються органами й установами санітарно-епідеміологічної служби у залежності від санітарної ситуації, місцевих гідрогеологічних і метеорологічних умов у прибережному охороняємо му районі й виду водокористування.

8.26. Плановий лабораторний контроль за якістю води у зонах рекреацій і вибірковий контроль у місцях водозабору, а також у межах населених пунктів здійснюється органами й установами санепідслужби.

8.27. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати рівень ГПК для повітря населених місць, а для районів зони реакції нарівні 0,8 ГПК.

У місцях організованого і неорганізованого повітря збору системами вентиляції й кондиціонування повітря вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не повинен перевищувати 30% ГПК для робочої зони підприємства.

Вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі навкруг СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ, на зовнішній межі СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ не повинен перевищувати рівень ГПК для повітря населених місць для районів зони рекреації - на рівні 0,8 ГДК.

8.28. Відповідно до вимог ДСТ 17.2.3.02-78 "Охорона природи. Атмосфера. Правила встановлення припустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами" (249), КД 31.06.03-83 "Порядок нормування випадків для судноремонтних підприємств ММФ. Методичні вказівки" (250), КД 52.04.186-89 "Керівництво по контролю за забрудненням атмосфери" (251), у разі відсутності затверджених ГПК яких-небудь інгредієнтів викидів розроблються і зазначаються значення гранично припустимих викидів (ГПВ) цієї категорії викидів або тимчасово узгоджених викидів (ТУВ).

8.29. Значення ГПВ для кожного джерела викидів підприємства і кожної шкідливої речовини повинні встановлюватися з урахуванням результатів розрахунків забруднення атмосфери, що виконуються у відповідності до вимог ГНД-86 (80).

8.30. При оцінці ступеню забруднення атмосферного повітря при суміжній присутності деяких речовин необхідно враховувати ефект біологічного підсумовування відповідно до ступенів ГПК, а також при розрахунках необхідно враховувати фонові концентрації.

8.31. Керівники об'єктів, діяльність яких пов'язана з викидом забруднюючих речовин у атмосферу, зобов'язані:

- втілювати постійний облік і контроль кількості й складу забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу;

- узгоджувати з органами і установами санепідслужби всі зміни у технологічному процесі або устаткуванні;

- приймати заходи, що забезпечують виключення забруднення атмосферного повітря населених місць;

- інформувати органи санітарного нагляду про всі випадки залпових викидів шкідливих речовин у атмосферу, розробляти заходи відвернення анологічних ситуацій.

8.32. Забороняються збільшення продуктивності технологічних агрегатів, що супроводжується збільшення об'єму відхідних газів або концентрації у них шкідливих речовин, без одночасної реконструкції газопиловлавлюючих установок.

8.33. Санітарний стан грунту території СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ повинен забезпечувати її безпеку у гігієнічному і епідеміологічному відношенні.

Визначення показників, що характеризують стан грунту, радіоактивні речовини, канцерогені речовини, бактерії групи кишечної палички, анаеробні мікроорганізми, а при наявності відповідно джерела забруднення: важкі метали, нафта і нафтопродукти, фенеоли леткі, сірчанисті сполуки та інші, регламентуються ДСТ 17.4.2.01-81 "Грунти. Номенклатура показників санітарного стану" (252).

8.34. Необхідно здійснити регулярний збір, видалення й обеззараження промислових відходів. Найбільш оптимальний варіант є організація централізованого видалення і приймання промислових відходів на спеціально обладнаній дільниці.

8.35. Будування відвалів, шлаконакопителів припустиме тільки на обгрунтованні неможливості утилізації відходів і побудові для промвузлів централізованих (групових) відвалів. Ділянки під них повинні розташовуватися за межами підприємств і II поясу зон санітарногї охорони підземних джерел із додержанням санітарних норм.

8.36. Відвали, що містять вугілля, миш'як, свинець, ртуть та інші запальні й токсичні речовини, повинні відокремлюватися від житлових і громадських будівель СБЗ, СРЗ, як встановлено ГКД-86 (80).

8.37. Відповідно до вимог "Порядку накопичення, транспортування, обеззараження і поховання токсичних промислових відходів" N 3183-84 (87), ДСТ 17.606.1979 (91), СП N 3938-85 (92), КД 31.06.01-70 "інструкція до збирання, видалення і знешкодження сміття морських портів" (РМТ 31.3- 78) (253) на кожному підприємстві СБЗ, СРЗ повинна бути розроблена інструкція по збиранню, зберіганню, таропакованню й транспортуванню відходів, що виключає забруднення ними грунту, повітря і водоймищ.