Про затвердження Державних санітарних правил і норм суднобудівних і судноремонтних обєктів

2.3.8. Приміщення для відпочинку робочих передбачаються у кожному виробничому приміщенні СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.

Площа приміщень відпочинку приймається виходячи з таких норм на одного працюючого у найчисельнішій зміні:

Кількість місць для сидіння приймається у відсотках до числа працюючих у найчисельніший зміні:

2.3.9. Приміщення для сушіння, знешкодження й обезпилювання спецодягу слід передбачати згідно із вказівками Додатка 1 цих Правил.

2.3.10. Сушіння спецодягу, як правило, повинно проводитися у гардеробних шафах, обладнаних пристроями для подавання у шафи підігрітого повітря з наступною витяжкою зволоженого.

2.3.11. При влаштуванні групових сушарок площа приміщень для сушіння спецодягу слід визначати із розрахунку 0,2 квад.м на кожного, хто користується сушаркою у найчисельніший зміні.

Опалювальні та вентиляційні установки у приміщеннях для сушіння спецодягу повинні бути розраховані на висихання його протягом часу, що не перевищує тривалість зміни.

2.3.12. Приміщення для знезаряження й обезпилювання спецодягу повинні бути окремі. Склад і площа цих приміщень встановлюються завданням на проектування за погодженням з органами держсаннагляду.

2.3.13. Умивальні повинні розташовуватися у приміщеннях суміжних із гардеробними.

Примітка: умивальні админістративно-господарських приміщень повинні розташовуватись при вбиральнях.

2.3.14. Кількість кранів в умивальнях визначається за кількістю людей на 1 кран, що працюють у найчисельніший зміні, в залежності від груп виробничих процесів, згідно з таблицею 2.2

Примітки: 1. Кількість кранів в умивальнях для адміністративно-конторського персоналу встановлюється за розрахунком 1 кран на 40 чоловік;

2. При встановленні кількості кранів і умивальних для робочих не враховуються крани в їдальнях і вбиральнях.

2.3.15. В умивальнях рекомендується встановлювати прилади типу "Фен" для сушіння рук підігрітим повітрям.

2.3.16. Душові повинні розташовуватися у приміщеннях із гардеробними.

Між душовою, що має більше 6 душових сіток, і гардеробною повинен бути тамбур.

Розташування душових кабін біля зовнішніх стін будинку не припускається.

2.3.17. Кількість душових сіток встановлюється за кількістю працюючих у найбільш чисельну зміну, в залежності від групи виробничих процесів, згідно з таблицею 2.3.

2.3.18. Ширина проходу між рядами душових кабін повинна бути не менш за 1,5 м; а між рядами кабін і стінкою або перегородкою приміщення - не менш за 0,9 м.

Розташування душових кабін слід передбачати так, щоб при необхідності душову можна було використовувати як пропускник.

2.3.19. Душові кабіни повинні бути обладнані душовими сітками із регуляторами струменя, індивідуальними змішувачами з арматурою управління біля входу у душову кабіну, водонепроникненими розсувними занавісками та поличками для мила.

Примітка: припускається влаштування душових кабін централізованими змішувачами за умов автоматичного підтримання необхідної температури води.

2.3.20. Вбиральні при душових слід передбачати з розрахунку 70% працюючих у найчисельніший зміні. Але не менше 1 унітазу на кожні 100 людей, що користуються душем.

2.3.21. Вбиральні слід розміщувати у складі блоків (комплексів) побутових приміщень.

2.3.22. Відстань між найвіддаленішого робочого місця до вбиральні не повинна перевищувати 300 м.

2.3.23. Кількість унітазів у вбиральнях, розташованих у складі блоків побутових приміщень, встановлюється із розрахунку 70% працюючих у найчисельніший зміні.

2.3.24. Приміщення особистої гігієни жінки слід передбачати при кількості жінок більше 15, що працюють у найчисельнішу зміну.

Вхід у приміщення повинен бути через окремий тамбур.

2.3.25. До складу приміщення особистої гігієни жінки повинні входити:

- роздягальня площею не менше 4 квад.м, з розрахунку 0,02 квад.м на одну робітницю у найчисельнішу зміну, із вбиральнею облаштованою умивальниками з розрахунку 1 умивальник на 2 гігієнічних душа;

- процедурна з індивідуальними кабінами, кожна площею не менше за 1,8 х 1,2 м, обладнаними гігієнічними душами із розрахунку - 1 душ на 100 жінок, що працюють у найчисельнішу зміну;

- кількість місць для роздягання встановлюється з розрахунку 3 місця на 1 кабіну;

- коли кількість кабін дорівнює 4 і більше слід передбачати місце для паління.

2.3.26. Гігієнічні душі повинні бути обладнані змішувачами для регулювання температури води і мати педальне включення.

2.3.27. При кількості жінок менше 15 слід передбачати спеціальну кабіну із гігієнічним душем, розташовану в жіночій вбиральні при побутових приміщеннях.

2.3.28. Курильні слід передбачати у випадках, коли за характером технологічного процесу, паління на території не припускається, а також, коли об'єм виробничого приміщення на одного працюючого менший за 50 куб.м.

2.3.29. Курильні слід розташовувати, як правило, суміжно із вбиральнями або приміщеннями обігріву працюючих.

Площа приміщення курильні визначається з розрахунку 0,03 квад.м на одного працюючого у найчисельнішу зміну, але не менше за 9 квад.м.

2.3.30. При роботі за зимового періоду року у неопалювальному приміщенні чи на відкритому повітрі для періодичного обігріву працюючих слід передбачати приміщення, що опалюються, з температурою повітря 22-24 град.С.

2.3.31. Площа приміщення обігріву працюючих визначається із розрахунку 0,1 квад.м на одну людину у найчисельнішу зміну, але не менше 1,2 квад.м.

2.3.32. За зимового періоду для обігріву людей на підошві доку можна встановлювати розбірні будки із переносними печами.

2.3.33. Усі робітники СБЗ, СРЗ повинні бути забезпечені доброякісною питною водою, що відповідає санітарним вимогам. Питне водопостачання на робочих місцях повинно проводитися установками типу "Фонтанчика" або сатураторами. Температура питної води повинна бути у межах 10-15 град.С.

2.3.34. Усі елементи питної системи повинні перебувати у справжньому стані, що забезпечує доброякісність води та безперервність дії системи.

2.3.35. Питні бочки повинні мати припасовані й зачинені на замки, покриватися футлярами, а також - обладнані кранами-фонтанчиками та зливними цебрами. Тримати й переносити питні прилади з відкритими кришками забороняється.

Воду у питних бачках щоденно змінювати.

2.3.36. Відстань від робочих місць до питних установок чи приладів повинна бути не більшею за 75 м.

2.3.37. Робітники гарячих цехів і гарячих дільниць повинні забезпечуватися газованою підсоленою водою, що містить до 5 г кухонної солі на 1 л води, з розрахунку 4-5 л на людину за зміну.

2.3.38. На кожному підприємстві повинна бути розроблена інструкція питного водозабезпечення, узгоджена з лікарем, який втілює санітарний нагляд на підприємстві.

2.3.39. На персонал, що обслуговує прилади питного водопостачання, поширюються всі санітарні вимоги до робітників громадського харчування.

2.3.40. При проектуванні й експлуатації підприємств громадського харчування і торгівлі, що обслуговують СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, необхідно керуватися "Санітарними правилами для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи та підприємства, що виробляють м'яке морозиво N 42-123-5777-91 (72), БНіП 2.08.02-89 (70) і вимогами цих Правил.

2.3.41. Пункти харчування СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ можуть бути таких типів:

- їдальні, що працюють на сировині;

- їдальні, що працюють на півфабрикатах;

- буфети з пристроями для підігріву їжі;

- кімнати приймання їжі;

- кіоски та пересувні пункти харчування.

2.3.42. Їдальні передбачаються для контингенту працюючих у найчисельнішу зміну - 150 чол. і більше; буфети - відповідно для контингенту менше 100 чоловік.

Буфети, незалежно від їдалень, необхідні у всіх змінах, особливо для вечірньої та нічної.

2.3.43. Їдальні, що розташовані на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ рекомендовано розміжчувати у блоках службово-допоміжних або побутових приміщень. Відстань від їдальні до найвіддаленіших місць виробничих робіт не повинна перевищувати 800 м.

Примітки: 1. За умови додержання зазначеної відстані припускається розміщення їдальної поза режимної території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.

2. Їдальні повинно віддаляти від зовнішніх санвузлів не менш як на 25 м.

2.3.44. Тип їдальні обирається з урахуванням числа працюючих на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ та загальної системи обслуговування СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ продуктами харчування. Їдальня, що працює на сировині, проектується за числом працюючих на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ у найчисельнішу зміну понад 500 чоловік, а також за меншим їх числом, коли у районі СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ немає інших їдалень, які можна використати.

2.3.45. Коли на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ передбачається будівництво декількох їдалень, то тільки одна з них проектується, як їдальня, що працює на сировині, інші повинні бути їдальнями, які працюють на півфабрикатах. Їдальня, яка працює на сировині, як правило, повинна розташовуватись за межами режимної території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.

2.3.46. Буфети слід розташовувати в одному будинку із побутовими приміщеннями.

2.3.47. При блоці побутових приміщень виробничих цехів, незалежно від наявності їдальні або буфету, необхідно передбачити кімнату для приймання їжі, яку рекомендується суміщати з буфетом, а при числі працюючих у найчисельнішу зміну менше 50 чоловік - суміщати із приміщеннями відпочинку.

2.3.48. Кіоски й пересувні пункти харчування можуть бути розташовані на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ на вільних майданчиках на шляхах руху працюючих.

2.3.49. Число тих, хто користуються пунктами харчування, приймається у відсотках до числа працюючих у найчисельнішу зміну:

2.3.50. Торгові зали їдалень і буфетів, а також кімнати приймання їжі, повинні проектуватися із розрахунку 4-х посадок за час обідньої перерви.

Примітка: у їдальнях і буфетах слід передбачити самообслуговування.

2.3.51. Склад і площа приміщень їдалень, буфетів проектується згідно БНіП 2.08.02-89 (70), з урахуванням додаткових вимог БНіП 2.09.04-87 (71).

2.3.52. Їдальні і буфети повинні мати умивальники для відвідувачів із гарячою і холодною водою змішувачами і повітряним сушільником рук із розрахунку 1 кран на 30 посадочних місць.

2.3.53. Перебування у пунктах харчування у робочому одязі, що забруднений отруйними речовинами, з різким неприємним запахом неприпустиме.

2.3.54. Для надання медичної допомоги працівникам СБЗ,СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні передбачатися приміщення, в яких за погодженням із басейновими або територіальними органами охорони здоров'я організується робота амбулаторій, поліклінік, здоровпунктів.

2.3.55. Проектування здоровпунктів, поліклінік повинно здійснюватися згідно з "Санітарними правилами влаштування, обладнання й експлуатації закладів амбулаторно-поліклінічного і стоматологічного профілю, охорони праці і особистої гігієни" N 2956А-84 (73).

2.3.56. Кожен СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ за обліковим складом працюючих від 300 до 2000 повинен мати здоровпункт.

2.3.57. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ із числом працюючих менше 300 чоловік, здоровпункт організується за умови відділеності найближчого лікувально-медичного закладу більш ніж 2 км.

2.3.58. На дільницях, що віддалені від загальнозаводського здоровпункту більш як на 1000 м, слід передбачати додаткові фельдшерські здоровпункти (пункти першої допомоги). Для виробництв із шкідливими умовами праці додатковий здоровпункт передбачається на віддаленні цих дільниць від загальнозаводського здоровпункта більш ніж на 800 м.

2.3.59. Приміщення для надання медичної допомоги повинні розташовуватися поблизу виробництв СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ (із якомога найближчим розташуванням до виробництва особливо небезпечних щодо травматизму, у віддаленні від об'єктів підвищеного шуму). Здоровпункти можуть розташовуватися також біля прохідних.

Відстань від робочих місць до здоровпункту повинна бути не більше 800 м.

2.3.60. Усі приміщення слід розташовувати в окремих будинках,або на перших поверхах допоміжних або виробничих будівель. Із забезпеченням зручного під'їзду санітарного автотранспорту. Розташування і розміри дверей у цих приміщеннях повинні передбачати можливість перенесення хворого на ношах.

2.3.61. Принципи, методи, форми організації медичної допомоги працівникам СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ визначаються органами охорони здоров'я на водному транспорті в залежності від місцевих умов, а кількість посад установлюється у межах господарського плану і бюджету у порядку і за штатними нормативами, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України.

2.3.62. У усіх підрозділах СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ поблизу місць проведення робіт повинні знаходитися аптечкі з набором необхідних медикаментів і засобів для надання першої допомоги. Кількість аптечок і місця їх розташування установлюються керівником цієї виробничої дільниці за погодженням із здоровпунктом або медичною установою, що обслуговує цей об'єкт.

2.3.63. У приміщеннях медичного призначення слід передбачити фотарії для працюючих:

- у приміщеннях без природного освітлення;

- на дільницях приміщень із природним освітленням, де коефіціент природної освітленості менший за 0,5.

2.3.64. Ті, що поступають на роботу і працюють на СБЗ і СРЗ з метою попередження, а також раннього діагностування й лікування професійних захворювань повинні проходити медичний огляд відповідно до наказу Мінздраву СРСР N 555 від 25.09.89 р. "Про удосконалення системи медичних оглядів працівників і водіїв індивідуальних транспортних засобів" (74), наказу МОЗ України N 45 від 31.03.94 р. "Положення про медичний огляд працівників певних категорій" (75), наказу МОЗ України і Держкомітету України по нагляду за охороною праці N 263/121 від 23.09.94 р. "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі" (76).

2.4. Системи вентиляції і опалення об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ

2.4.1. У виробничих і допоміжних будинках і приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ громадських будинках і спорудах повинні бути передбачені системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря. Метеорологічні умови і повітряне середовище у приміщеннях повинні відповідати вимогам БНіП 2.04.05-91 (14), БНіП 2.09.04-87 (71), ДСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони" (77), КД N 103040-78 "Вентиляція й опалення суднобудівних цехів. Загальні положення" (78), СН N 4088-86 (58).

2.4.2. Нормовані параметри мікроклімату і чистоти повітря повинні бути досягнені технологічними і будівельними рішеннями, застосуванням удосконалої технології, герметизацією обладнання, оснащенням його вбудованими відсмоктувачами, теплоізоляцією та екрануванням джерел конвективного і проміністого тепла, влаштуванням повітряних завіс, повітряним душуванням на робочих місцях, раціональним плануванням виробничих приміщень.

При вирішенні цих питань враховується кількість працюючих, для яких проектуються системи вентиляції, опалення і кондиціонування повітря.

2.4.3. Контори і побутові приміщення, що розташовані у складах, повинні мати опалення за діючими санітарними нормами незалежно від того, чи склад опалюється, чи ні.

2.4.4. Усі повітрозабірники повинні обладнуватися фільтрами, що забезпечують відповідно до "Вказівок по розрахунку розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств" (79), ефективну очистку зовнішнього повітря і розташовуватись у місцях, де виключається попадання на них забрудненого повітря, газів, води; при цьому повинні бути враховані вимоги розділу 4 БНіП 2.04.05-91 (14).

2.4.5. При вибору місць розташування витяжних пристроїв необхідно враховувати характер шкідливих виділень у приміщення, і при цьому керуватися даними таблиці 2.4. і БНіП 2.04.05-91 розділ 4 (14).

2.4.6. Виробничі приміщення й склади закритого типу повинні мати природну, механічну і мішану вентиляцію, що забезпечує розбавлення шкідливих домішок у повітрі до рівня ГПК і нижче.

2.4.7. Витяжні вентиляційні канали від приміщень із шкідливими речовинами, пилом і т.п. повинні бути забезпечені пристроями для знешкодження й обезпилювання повітря.

2.4.8. Повітря, що викидається в атмосферу із систем місцевих відсмоктувачів і загальнообміжної вентиляції виробничих приміщень і містить забруднюючі шкідливі речовини, слід очищувати і передбачати розсіювання в атмосфері залишкової кількості шкідливих речовин. у відповідності до вимог ГНД-86 Держгідромету СРСР (80), концентрації шкідливих речовин від вентиляційних викидів даного об'єкту не повинні перевищувати гранично припустимих максимальних разових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених місць, що встановлені МОЗ СРСР і 0,3 ГПК шкідливих речовин для робочої зони виробничих приміщень у повітрі, що надходить у приміщення виробничих і адміністративних будинків через проектні пристрої та відчиняємі прорізи, які використовуються для притоку повітря.

2.4.9. Подачу припливного повітря необхідно проектувати так, щоб повітря не надходило через зони із більшим забрудненням до зони з меншої забрудненості.

2.4.10. У виробничих приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ стіни яких конструктивно виконані зі скла, що займає велику поверхню із значним радіаційним охолодженням (нагріванням), необхідно проектувати опалювальні і вентиляційні системи, що підтримуватимуть метеорологічні умови там на рівні нормованих величин відповідно до БНіП 2.04.05-91 (14).

2.4.11. У районах із розрахунковою температурою теплого періоду року +25 град.С і вище у робочих, адміністративних приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, учбових кімнатах, бібліотеках, залах нарад і т.п. слід передбачати кондиціонування повітря, що забезпечує оптимальні температури, відносної вологості і швидкості руху повітря відповідно до ДСТ 12.1.005-88 (77). Настельні вентилятори необхідно передбачувати додатково до системи припливної вентиляції для періодичного підсилення швидкості руху повітря у теплий період року вище припустимої згідно додаткам 1; 2 і 4 глави 4 БНіП 2.04.05-91 (14).

2.4.12. Санітарні вимоги при експлуатації вентиляції приміщень СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні відповідати "Інструкції по санітарно-гігієнічному контролю систем вентиляції виробничих приміщень" N 4425-87 (81).

2.4.13. Повітряводи місцевої витягової вентиляції повинні розташовуватися вертикально або з кутом нахилу, що перевищує кут природного зносу материалу. При застосуванні повітряводів із меншим кутом швидкість руху повітря в їх перетині для запобігання осаду пилу повинна бути не менш за 15 м/с, а на горизонтальних ділянках не менш за 25 м/с. Повітряводи повинні бути приступними для очищення.

2.4.14. Повітря, що видаляється системами місцевої вентиляції, повинне піддаватися очищенню відповідно вимог БНіП 2.04.05-91 (14). Рекомендується застосовувати переважно двухступеневу систему очищення.

2.4.15. Пил із бункерів пиловідділювачів і фільтрів повинен збиратися у закриті ємкості, а шлам спрямовуватися у відстойники й очисні споруди системи каналізації підприємства.

2.4.16. Видалене витягнуте повітря повинно бути у повному об'ємі компенсоване організованим притоком незалежно від кратності повітряобміну. Подачу приточного повітря у приміщення слід проводити розсіючи його у верхню зону.

2.4.17. Робочі місця розташовані поблизу джерел тепловиділення повинні оснащуватися пристроями для захисту від теплового опромінення й обладнуватися повітряною завісою.

2.4.18. Для опалення будинків і споруджень повинні передбачуватися системи, прилади й теплоносії, що не виділяють додаткових виробничих шкідливостей.

2.4.19. Опалювальні прилади газового опалення припустимо застосовувати за умов замкнутого усунення продуктів згорання безпосередньо від газових пальників назовні.

2.4.20. Застосування підпідлогових каналів, які можуть спричинитися місцем накопичення вибухонебезпечних, отруйних і пожежонебезпечних випарів, не припустиме.

2.4.21. У приміщеннях для наповнення й зберігання балонів із зтионеним або зрідженим газом, а також у приміщеннях складів категорії А, Б, В і комор пальних материалів, або у місцях, відведених у цехах для складування пальних материалів, опалювальні прилади слід огороджувати екранами із матеріалів, що не горять.

2.4.22. Системи місцевих відсосів шкідливих речовин або вибухонебезпечних сумішів слід проектувати окремими від систем загальнообмінної вентиляції.

2.4.23. Системи місцевих відсосів від технологічного обладнання слід передбачувати окремими для речовин, яких може створювати вибухонебезпечну суміш і створювати більш небезпечні і шкідливі речовини, а також, коли можливі осадження або конденсація пальних речовин у повітряводах або вентиляційному (при відсосах від фарбувальних камер і т.п.).

2.4.24. Подавання приточного повітря до приміщень, що вентилюються за природної вентиляції слід передбачати у теплий період року на рівні не більш, як 1,8 м, а в холодний період - не нижче, як 3,2 м від підлоги до низу вентиляційних отворів.

2.4.25. Аварійну вентиляцію слід передбачати відповідно до вимог технологічної частини проекту і вимог відомчих нормативних документів, затверджених у установленому порядку у виробничих приміщеннях, у яких можливе раптове подходження у великій кількості шкідливих або пальних газів, випарувань, чи аерозолей. Проектувати аварійну вентиляцію слід зважаючи на вимоги відповідної глави БНіП 2.04.05-91 (14), а також іншими нормитивними документами, що затверджені в установленому порядку. Витрата повітря для аварійної вентиляції слід приймати за даними технологічної частини проекту.

2.4.26. Устя отворів (отвори труб, шахт та інші) для випуску повітря, що видаляється системами аварійної вентиляції в атмосферу, не припустимо розміщувати у місцях постійного перебування або постійного проходження людей.

Устя отворів необхідно розміщувати на висоті не менше 3 м від рівня прилеглої території, не ближче 20 м або на 6 м вище (за горизонтального розташування менше 20 м) приймальних пристроїв системи припливної вентиляції, а також вище робочих площадок відкрито розташованих виробничих установок, якщо площадки розміщуються ближче ніж 20 м від місць викиду повітря.

Устя для викиду в атмосферу повітря системами аварійної вентиляції, який вміщує пальні гази і випаровування, не слід розміщувати ближче ніж 20 м від можливих джерел спалахування (від вогневих печей, димових труб та інші).

2.4.27. При проектуванні відпливних вентиляційних установок слід передбачити заходи, що запобігають проникненню всмоктуваного повітря до припливних вентиляційні установки, кондиціонери, до приміщень, що призначені для вентиляційного устаткування, та виробничі приміщення.

2.4.28. Система місцевих відсосів шкідливих речовин 1-го і 2-го класу небезпеки і системи відпливної загальнообмінної вентиляції із штучним спонуканням для приміщень категорії А і Б слід передбачати з одним резервним вентилятором для кожної системи, якщо при зупиненні вентилятора не можна зупинити технологічне устаткування, а також згідно з БНіП 2.04.05-91 (14).

2.5. Системи водопостачання об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ

2.5.1. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинно бути передбачено спорудження водопроводу, конструкція, набір споруд і умови експлуатації якого забезпечували б повну потребу всіх видів господарсько-питного водоспоживання як об'єктів, території СБЗ, СРЗ, так і суден, що будуються й реконструюються.

2.5.2. При виборі водопостачання СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ (автономного або введення із централізованого господарсько-питного водопроводу чи змішаного) слід керуватися вимогами ДСТ 12.1.03 -77 (СТ РЕВ 1924-79) "Правила вибору і оцінки якості джерел господарчо-питного водопостачання" (82). Перевага повинна надаватися постачанню СБЗ, СРЗ водою з централізованого міського або селищного водопроводу.

2.5.3. Проектування і будівництво водопроводу на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинно здійснюватись відповідно до вимог БНіП 2.04.02-84 "Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди" (83), БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід і каналізація будинків" (84), а також із урахуванням особливостей водорозподілу, водокористування, що властиві СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.

2.5.4. Незалежно від виду водопостачання якість води, що використовується для господарсько-питних потреб на об'єктах СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, а також подається на судно, повинна відповідати вимогам ДСТ 2874-82 "Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю" (85).

На вимогу місцевих установ СЕС у водопровідну мережу СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ можуть бути включені засоби кондиціонування води з метою її додаткового знезараження, аерації та дезодорування.

2.5.5. Водорозбірні колонки (гідранти) і пункти для заправки суден питною водою повинні розташовуватися вздовж причального фронту, безпосередньо біля кордону з розрахунку 1 гідрант на 2 судна, що стоять поруч.

У разі влаштування спеціальних колодязів, їх конструкція повинна виключати можливість вторинного забруднення води при бункеровці та води самих колодязів.

2.5.6. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, що слугують джерелом господарсько-питного водопостачання суден, повинно бути обладнане шлангове господарство із спеціальним приміщенням для зберігання та сушіння шлангів.

2.5.7. Ділянки миття автомобілів і автонавантажувачів повинні обладнуватись системою зворотного водозабезпечення.

2.6. Стічні системи

2.6.1. СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні бути облаштовані системою каналізації для відводу стічних вод, господарчо-побутових, виробничих та атмосферних стоків. Причали повинні бути оснащені засобами збору й подальшої передачі стоків до плавучих збирачів або берегових споруд.

2.6.2. Проектування і будівництво системи каналізації СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні здійснюватися у відповідності до вимог БНіП 2.04.03-85 "Каналізація. Зовнішні мережі та спорудження" (86), СанПіН N 4630-88 (8), СанПіН N 4631-88 "Охорона поверхневих вод від забруднення у місцях водокористування" N 4631-88 (87) з урахуванням необхідності відводу стоків як від об'єктів, що розташовані на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, так і від суден, що ремонтуються або будуються.

2.6.3. За відсутності умов для організації відводу господарчо-побутових стоків у міську каналізацію, за домовленістю з органами держсанепідслужби та регіональним управлінням з охорони й раціонального використовування природного середовища, слід передбачати будівництво заводських очисних споруд.

2.6.4. Баластові й льяльні нафтомісні води у каналізаційну мережу не зливають. Для них повинні використовуватися берегові або плавучі зачисні станції. Очищені води зливають у море, ріку, озеро. При скиданні кількість шкідливих речовин не повинна перевищувати ГПК у стіних водоскидах за наявності відповідного узгодження з органами держсанепідслужби та регіонального управління з охорони й раціонального використовування природного середовища.

2.6.5. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, де немає приймально-зачисних споруджень повинні бути плавзбирачі льяльних вод від суден, обладнані засобами очистки, або плавзбирачі та плавзасоби для транспортування й здавання зібраних льяльних вод на приймально-очисні споруди.

2.7. Система збирання і видалення сміття

2.7.1. При проектуванні СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ необхідно передбачити влаштування по збиранню, видаленню відходів виробництва і сміття, а також спеціальний транспорт для вивозу їх з території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ у будь-який час року.

2.7.2. Система збирання і видалення повинна задовольняти вимогам санітарних правил "Порядок накопичення, транспортування, знешкодження і поховання токсичних промислових відходів" N 3183-84 (88).

2.7.3. Майданчики під сміттєзбірники повинні бути забетоновані або заасфальтовані з виступаючими краями не менш, як 1,5 м від сміттєзбірника і мати нахили до лотків для відводу атмосферних вод. Над сміттєзбірниками повинні встановлюватися навіси. Місця розташування майданчиків слід обсажувати дерево-кущевою рослинністю.

2.7.4. Кількість і об'єм сміттєзбірників, а також транспорту повинні бути достатніми для щоденного приймання й вивозу сміття на міські звалища як з території, так і з суден, що будуються або ремонтуються.

2.7.5. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні бути обладнані спеціальні установи (термопечі) для знешкодження промаслених відходів (віхоті, обтирочного матеріалу і т.п.). Організація заводських сміттєспалювачів і утилізаційних станцій здійснюється за особливим проектом, який узгоджується з органами держсаннагляду.

2.7.6. Кількість накопичення токсичних промислових відходів та їх граничний зміст регламентується відповідно за вимогами ГПК "Гранична кількість накопичення токсичних промислових відходів на території підприємств (установ)" N 3209-85 (89) і ГПК "Граничний зміст токсичних сполук у промислових відходах в накопичувачах, розміщених поза територією підприємства" N 4015-85 (90).

2.7.7. Місця для збирання й зберігання відходів, що містять радіоактивні речовини, повинні відповідати вимогам ДСТ 17.606-1979 "Переробка і поховання радіоактивних відходів. Відходи радіоактивні і дезактивовані" (91), санітарних правил "Поводження з радіоактивними відходами" N 3938-85 (92).

2.8. Освітлення території та об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ

2.8.1. При проектуванні освітлення території та об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ слід керуватися вимогами БНіП II-4-79 (61) та змінами до них (62). Природне і штучне освітлення у приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, штучне освітлення їх території повинні задовольняти вимогам "Методичних вказівок по проведенню попереджувального і поточного санітарного нагляду за штучним освітленням не промислових підприємствах" N 1322-75 (93).

2.8.2. У виробничих приміщеннях необхідно максимально використовувати природне освітлення. При неможливості забезпечити значення КПО, що вимагає БНіП II-4-79 (61) повинно передбачити систему комбінованого освітлення.

2.8.3. Для загального освітлення виробничих приміщень слід застосовувати газорозрядні джерела світла люмінесцентні лампи, ртутні лампи високого тиску ДРН, металогалагенові лампи типу ДРН, натрієві лампи високого тиску ДНаТ. Вибір джерел світла повинен здійснюватися з урахуванням характеру зорових робіт, будівельних вирішень цехів і техніко-економічних показників освітлювальних установок.

2.8.4. Люмінентні лампи типів ЛБ і ЛБХ слід використовувати для загального освітлення у приміщеннях висотою до 6 м і для місцевого освітлення, а газорозрядні лампи високого тиску ДРП і ДРН - у приміщеннях висотою більше за 6 м. Використання ламп ДНаТ разом із лампами ДРП і ДРН (для покращення кольоропередачи) припустиме при установці світильників на висоті не менше 10 м за умовами виконання на освітлювальному майданчику зорових робіт IV розряду і нижче. Ламппи накалу можна застосовувати у всіх випадках за умови їх технічної та техніко-економічної доцільності.

2.8.5. Локалізоване розташування світильників загального освітлення, не залежно від системи освітлення, слід передбачити у виробничих приміщеннях із нерівномірним розташуванням технологічного обладнання, зосередженням робочих місць, що вимагають рівного освітлення, а також при виконанні на площі, того ж самого приміщення здорових робіт різної точності.

2.8.6. При виконанні в одному і тому приміщенні робіт різної точності нормативні вимоги до загального освітлення повинні вибиратися за більш точними зоровими роботами, якщо кіл кість таких робочих місць не менше половини.

2.8.7. У виробничих приміщеннях, де передбачається місцеве освітлення окремих робочих місць, освітлювання від загального освітлення слід вибирати у відповідності до характеру основної роботи. Сумарна освітлюваність на робочих місцях із місцевим освітленням повинна відповідати нормованій при системі комбінованого освітлення.

2.8.8. Мостові крани слід обладнувати підкрановим освітленням, виконаним лампами накалу, що забезпечуватиме нормований рівень освітлення у зонах затемнених кранами.

2.8.9. У районі причальної зони, оперативних дільниць відкритої території повинні бути встановлені освітлювальні щогли із спрямованим потоком світла на причал і до зон робіт. У темний час доби освітлення на робочих місцях і дільницях на відкритій території повинно бути прийнято з урахуванням розряду зорової праці і характеру робіт відповідно до вимог п. 4.21. БНіП II-4-79 (61).

2.8.10. Для аварійного освітлення, що забезпечуватиме роботу у замкнених і важкодоступних приміщеннях і роботи пов'язані із застосуванням вибухонебезпечних і пальних газів або легко запалювальних рідин, повинні передбачуватися резервні незалежні джерела живлення з автоматичним вводом у дію або переносні акумуляторні ліхтарі. Аварійне освітлення повинне складати 5% загальної освітленості, але не менше 2 лк. у нутрі приміщення.

2.8.11. Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітлення місць небезпечних для проходу людей, у тому числі сходи. Найменший рівень евакуаційного освітлення - 0,5 лк.

2.8.12. Освітлення охорони передбачаються вздовж кордонів охороняємої території, освітлювання на рівні землі повинно бути не менше 0,5 лк.

3.1.1. Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинен здійснюватися у відповідності до вимог ДСТ 12.1.007-76 "Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки", (94), ДСТ 12.1.005-88 (77), методичних вказівок "Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони" N 3936-85 (95).

3.1.2. Концентрація пару і пилу пожежно- і вибухонебезпечних речовин у повітрі робочих приміщень не повинна перевищувати 5% від нижньої межі вибуховості.

3.1.3. При проведенні робіт, у процесі яких можливе утворення вибухонебезпечних сумішей парів, газів і пилу з повітрям, повинно застосовуватися електрообладнанням у вибухозахищеному виконанні (стаціонарне і переносне). До початку робіт повинно відключатися загальне і місцеве освітлення приміщення (відсотку), що виконано як вибухобезпечне, знеструмлені кабелі й електрод роти, що проходять транзитом через це приміщення, забезпечена надійна робота чергового й аварійного освітлення у коридорах, проходах та інших приміщеннях дотичних до даного.

3.1.4. Вказані у п. 3.1.3. заходи повинні і у період сушіння після проведення фарбувальних, ізольованих, облицювальних і тому подібних робіт. Пилозбирувачі (фільтрувальні коробки), що з'єднані з приміщеннями, повинні бути розташовані на відкритому повітрі. Забороняється використовувати обладнання, взуття, інструмент, які можуть видати іскру. Повинна бути забезпечена безперебійна робота вентиляційного обладнання.

3.1.5. Якщо у приміщенні цеху або судна проводились фарбувальні, облицювальні, ізольовальні, зварочні та інші роботи із застосуванням газів, токсичних чи вибухонебезпечних розчинників, наступні роботи можуть бути дозволені тільки за результатами аналізу повітряного середовища приміщення на вміст вибухонебезпечних і шкідливих парів і газів.

3.1.6. До початку робіт у суднових приміщеннях (трюмах, цистернах і т.п.), що містять нафту, продукти рослинного походження, вугілля (або залишки цих продуктів), необхідно провести їх очищення за технологією, що прийнята на підприємстві і затверджена у відповідальному порядку. Проведення подальших робіт може бути дозволене тільки за результатами аналізу повітряного середовища на вміст вибухонебезпечних і шкідливих парів і газів.

3.1.7. У приміщеннях підвищеної вибухонебезпеки при проведені робіт без зупинення технологічного процесу забороняється проводити роботи з відкритим вогнем.

3.1.8. Процеси зарядки акумуляторів, заміна акумуляторів і т.п. повинні бути механізовані, щоб виключити ручну працю і необхідність контакту з розчинами. Для зберігання хімічних матеріалів і обладнання в акумуляторних повинно бути відокремлено спеціальне приміщення забезпечене ви тяговою шафою для приготування електролитів і ремонту акумуляторів. У приміщенні акумуляторної повинні бути: аптечка із набором необхідних медикаментів, умивальники з гарячою й холодною водою, пристосування для застосування нейтралізуючих розчинів, фонтанчик для оборки уражених місць сильним струмом води.

3.1.9. При виконанні робіт пов'язаних із зварюванням, наплавленням, різанням металів з допомогою електродугової зварки, під флюсом, елетрошламовою зваркою під тиском, плазменою обробкою, газовою зваркою і термічним різанням необхідна наявність механічної загально обмінної припливно-витягової вентиляції від обладнання (місцеві відсмоктувачі) згідно з вимогами ДСТ 12.3.036-84 "Газоплазмова обробка металів. Вимоги безпеки" (96), ДСТ 12.3.039-85 "Плазмова обробка металів. Вимоги безпеки", ДСТ 12.3.003-86 (23), СН N 1009-73 (21) і "Санітарних правил до будови й експлуатації обладнання для плазмової обробки матеріалів" N 4053-85 (98).

3.1.10. При проведенні робіт, що вказані у п. 3.1.9., внутрі замкнутих або напівзамкнутих просторів слід передбачити місцеву витяжну або здійснювати загально обмінну вентиляцію, як за рахунок видалення з них забрудненого повітря, так і шляхом подавання до них чистого повітря. Швидкість руху повітря повинна становити 0,7-2,0 м/с, температура повітря, що подається, не повинна бути нижче 20 град. С.

3.1.11. За неможливості здійснення місцевої витяжки або загального вентилювання в середені виробів слід передбачати примусове подавання під маску зварника чистого повітря у кількості 15- 30 куб. м/годину, у зимовий період року повітря повинне бути підігрітим до температури не нижче 18 град. С. Таке повітря подавати доцільніше також для зварювання виробів з антикорозійним покриттям, а також при роботі, що проводиться у приміщенні при високих концентраціях зварочного аерозолю, коли немає можливості організувати ефективну місцеву вентиляцію (наприклад, електрозварювання кольорових металів, чавуну).

3.1.12. При проведенні зварювання на постійних робочих місцях для дрібних і середніх деталей у кабіні на столі, для великих деталей за наявності повортно-каптовочних пристроїв, необхідне обладнання відсмоктувачів, що розташовані над столом на рівні 0,2-0,24 м. Швидкість руху повітря у перетині ви тягових насадок повинна бути від 0,25 до 2,1 м/с.

3.1.13. У замкнутих ємкостях або просторах слід застосовувати місцеве кондиціонування повітря або забезпечити тягу від усього об'єму з мінімальним повітряобміном 2000-2500 куб. м на 1 кг розплавлених електродів.

3.1.14. За розсіяній ручній зварці з великою кількістю точок, як по площині, так і по висоті, коли організувати постійний витяг неможливо необхідно застосовувати загальнообмінну штучну вентиляцію з видаленням від верхньої зони та розсіяною подачею повітря до нижньої робочої зони з деяким віддаленням від робочих місць. Об'єм повітря, що подається до цехів розсіяної зварки повинен складати від 2000 до 12000 куб. м на 1 кг витраченого зварювального матеріалу.

3.1.15. При газоплазмових роботах у приміщеннях рекомендується застосовувати загальообмінну вентиляцію за розрахунком 2500-3000 куб. м повітря на 1 куб. м спаленого ацетилену, а у приміщеннях малих об'ємів (у сосудах, відсіках, цистернах і т.п.) - 4000-5000 куб. м спаленого ацетілена.

Рекомендується забезпечити наступну кількість повітря, що видаляється місцевими відсмоктувачами, - 1700-2500 куб. м/год. Від постійних постів газоплазмової обробки дрібних деталей; 3000 куб. м/год. на 1 квад. м площі секції від спеціалізованих столів машинного різання 250-500 куб. м/год. на 1 мм товщини розрізу від постів киснево-флюсового різання й різання високомарганцевої сталі.

3.1.16. При виконанні виробничих процесів, що пов'язані із застосуванням або утворення шкідливих газів, парів, рідин; для фільтрації, центрифугування суспензій, для кристалізації та інших подібних операцій повинно застосовувати герметичне обладнання з механізованим завантаженням і розвантаженням. Фільтр-апарати, центрифуги, кристалізатори та ін. належить забезпечити місцевими відсмоктувачами. Повітря, що видаляється, необхідно піддавати очистці з рекуперацією чи знешкодженням викидів.

3.1.17. Процеси електролізу, травлення і т.п. повинні проводитися у закритих апаратах по можливості з дистанційним управлінням. Завантаження і розвантаження оброблюємих виробів повинні бути механізовані, організовані із додержанням поточності і проводитися у місцях, де виключена можливість виділення парів і аерозолів електролітів та інших шкідливих розчинів. Уся система повинна бути герметизованою й обладнана аспірацією з очисткою повітря, що викидається, від шкідливих домішок.

3.1.18. У випадках, коли при сучасному рівні техніки неможлива організація процесів електролізу травлення і т.п., що повністю виключає виділення шкідливих речовин у робочу зону, належить передбачити заходи й засоби, що перешкоджають виділенню у повітря шкідливих парів, газів і різних аерозолів (наприклад, аспірусні укриття, присадки, плаваючі кульки, хромін для ван та хромування і т.ін.).

3.1.19. Усі роботи по виготовленню фарб, лаків, інгібіторів і т.п., додаванням розчинників, перетарування лако-фарбних матеріалів повинні здійснюватися тільки на спеціально обладнаних дільницях з використанням герметизації й механізації технологічного процесу.

3.1.20. Усі фарбувальні роботи, очисні роботи, нанесення покриття і т.п. повинні здійснюватися із додержанням вимог ДСТ 12.3.005-75 "Роботи фарбувальні. Загальні вимоги безпеки" (99), ДСТ 12.3.008-75 (31), КД 5.9822-80 "Очисні і фарбувальні роботи у суднобудівництві. Загальні вимоги безпеки" (100), КД 5.9942-84 "Нанесення металевих і неметалевих органічних покрить. Вимоги безпеки" (101), КД 74-0302-70-83 "Вентиляція замкнутих суднових приміщень за механізованого фарбування. інструкція" (102), ГКЛі-0302-120-88 "Вентиляція замкнутих і важкодоступних приміщень при електрозварювальних і фарбувальних роботах" (103), "Санітарні правила при фарбувальних роботах з використанням ручних розпилювачів" N 991-72 (104), "Методичних вказівок по оздоровленню умов праці і при використанні інгібіторів атмосферної корозії металів і інгібірованого папіру" N 1321-75 (105), методичних рекомендацій по гігієні праці при роботі з електрохімічних папіром на об'єктах транспорту б/N (106), "Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при очисних, ізольовальних і відділ очних роботах на підприємствах і суднах ММФ" (107), (1975) і "Правил техніки безпеки і виробничої санітарії на виробничих підприємствах ММФ" (108).

3.1.21. Виконувати очисні, малярні й ізольовані роботи, а також роботи з поліуретановими та епоксидними смолами, фенольно-формальдегідними клеями і т.п. без спецодягу, спецвзуттям та ЗіЗ не дозволяється.

3.1.22. Застосування нових видів обезжирювальних і миючих засобів, нових сполук для металевого й неорганічного покриття, а також розчинників, лаків, фарб та інших хімічних речовин, що не мають у сертифікатах вказівок про їх токсичність і про необхідні засоби по забезпеченню безпеки праці, може бути дозволено тільки за узгодженням із органами санітарного нагляду.

3.1.23. Очистка нагріванням поверхонь, що покриті кам'яновугільними, етинолевими, перхлорвініловими лаками і нітролаками, а також фарбами, що виготовлені на основі таких лаків, або змивання їх розчинниками забороняється.

Видаляти стару фарбу шляхом нагрівання поверхні, що очищується забороняється.

3.1.24. Очистка від іржи пневматичними і електричними машинками із застосуванням металевих щіток дозволяється тільки у доках закритого типу. Робітними, які не беруть безпосередньої участі у цих роботах, повинні усуватися з безпечної зони.

Очистка корпусу судна повинна здійснюватися напівавтоматичними й автоматичними установками.

3.1.25. Виконання оброблювальних робіт із застосуванням лако-фарбних матеріалів (фарб, емалей, лаків, шпатлевок, розчинників, розбавлювачів) повинне задовольняти вимогам "Правил і норм техніки безпеки і виробничої санітарнії для фарбувальних цехів" (109), ТНТП 05-92 "Фарбувальні цехи" (110), ОМРТМР 7312-010-78 "Фарбування металевих поверхонь" (111).

3.1.26. Слід широко використовувати нанесення фарби методом розпилювачів, у тому числі використання безповітряного розпилювання.

3.1.27. При здійснюванні робіт із ручним нанесенням покриття на вироби необхідно передбачити наступне:

- послідовне розміщення за робочими місцями сушильних і під сушильних зон;

- вентиляцію, що забезпечує приплив чистого повітря до робочих місць і відплив забрудненого повітря від зони сушіння і підсушіння;

- робочі місця повинні бути забезпечені зручними підставками та іншими пристосуваннями для виробів і деталей, металевим посудом, що закривається, для оброблювальних сполук і металевими ящиками, що закриваються, для ручного інструменту;

- використання для грунтовки і фарбування сполук масляного й глифального типу, що містить такі різні матеріали і розчинники, як натуральна олія, оліфа, скипидар, уайт-спиріт;

- застосування для шліфування і полірування мастик, що вміщають вазелінове масло, газ, парафін та інші слаболеткі компоненти;

- проводити фарбування і покриття виробів масляними лаками, емалями, фарбами або лаками на етиловим спирту, полірування поверхонь - політурою.