Про затвердження Державних санітарних правил і норм суднобудівних і судноремонтних обєктів

3.1.28. Для зберігання і приготування тертих фарб і грунтів, що містять свинцеві сполуки, спеціально виокремлюють приміщення обладнане вентиляцією.

3.1.29. Застосування при пульверизаційному фарбуванні емалей, фарб, ірунтовок та інших матеріалів, що містять свинцеві сполуки, забороняється. Відхилення припустиме тільки з дозволу органів держсаннагляду у таких випадках, коли заміна свинцевих сполук не менш шкідливим інгредієнтом за технологічними причинами неможлива

3.1.30. У приміщеннях фарбувальних цехів, фарбоприготувальних відділень, цехових складів, лакофарбних матеріалів і на травильних дільницях забороняється проводити зварювальні роботи, палити, запалювати сірники й користуватися ліхтарями з відкритим вогнем.

3.1.31. Усі виробничі процеси пов'язані з підготовкою сумішей розчинників, виготовленням складів лаків і фарб і їх розбавленням розчинниками, необхідно виконувати у спеціальному приміщенні з вентиляцією. Виконання цих робіт в інших приміщеннях забороняється.

3.1.32. Робітники, які зайняти на ізоляційних роботах із скловойлоком, повинні бути забезпечені: закритими комбінезонами із щільної тканини з капюшоном, що щільно прилягає до голови; респіраторами, окулярами закритого пилозахисного типу; рукавичками із щільної м'якої тканини з крагами, які щільно зав'язуються вище ліктя.

3.1.33. У технологічних процесах із застосуванням фенол формальдегідних, епоксидних, поліуретанових та інших токсичних клеїв і смол необхідно передбачувати виконання заходів, що виключають можливість попадання цих речовин на відкритті частини тіла і спецодяг працюючих, на устаткування і підлогу.

3.1.34. Очищувальні і фарбувальні роботи повинні бути всемірно механізовані й по можливості проводитись висихання підводної частини корпусу, що відкрилася. Застосування бортових і днищевих автоматів, ЗіЗ сприяє зменшенню шкідливого впливу на людину продуктів очищення, пилу й випарів. Найбільше оптимальним є застосування гідропісконструмового, вакуумбезструмового і гідравлічного очищення корпусу.

3.1.35. Одшкрябані продукти корозії і обростання необхідно негайно видаляти з доку, не допускаючи попадання їх у воду.

3.1.36. Очищення поверхень, що покриті свинцево місткими фарбами, повинне проводитись з зволоженням поверхень або іншими засобами забезпечення зниження концентрацій свинцю у зоні дихання працюючих до припустимих санітарними нормами.

3.1.37. Металорізальне устаткування при користуванні мастильно-охолоджуючими рідинами (МОР) і технологічними мастилами (ТМ) повинне мати захисні пристрої (кожухи, укриття, екрани та ін.), що запобігають розбризкуванню МОР і забрудненню робочої зони.

3.1.38. Усі виробничі приміщення, в яких при роботі технологічного устаткування застосовуються МОР і ТМ, повинні бути облаштовані вентиляцією відповідно до вимог БНіП 2.04.05-91 (14) і "Санітарних правил при роботі із мастильно-охолоджуючими рідинами і технологічними мастилами" N 3935-85 (112).

3.1.39. Металооброблювальне устаткування, при роботі на якому використовується МОП і ТМ, повинні бути забезпечені місцевими пристроями типу вентиляційних укрить зони обробки металів (кожухів, панелів рівномірного всмоктування і т.ін.).

3.1.40. У конструкціях укрить і відпливних повітроводів місцевих вентиляційних пристроїв бути передбачена можливість стоку парів і аерозолів МОР і ТМ, що конденсуються, до відстійників або фільтруючої системи МОР.

3.1.41. Блокування пускових механізмів технологічного обладнання і місцевої відпливної вентиляції при використовуванні МОР і ТМ повинна бути передбачена таким чином, щоб одночасно із пуском обладнання вмикалася й емкосна відпливна вентиляція, а вимкнення останньої здійснювалася після його зупинки.

3.1.42. Зливання продуктів (кінцевих і проміжних продуктів, кубових залишків та ін.) з ємностей і апаратів повинно проводитися засобами, що виключають виділення у повітрі шкідливих речовин і забруднення шкірного покриття працюючих.

3.1.43. Зачищення, миття, пропарювання і знешкодження цистерн, контейнерів, змінних виробничих апаратів, бочок та інших ємностей, що вмістили шкідливі речовини або агресивні рідини (кислоти, лучи та ін.), повинні проводитися у спеціально обладнаних пропарювальнопромивальних станціях або пунктах.

3.1.44. Забороняється перенесення на спині і плечах отруйних й роз'їдаючих шкіру речовин. Пляшки з кислотами повинно переносити у вербових кошиках застелених соломою (або інші відповідній тарі) двома чоловіками на висоті 15-20 см від поверхні.

3.1.45. при виявленні пошкодження салона з отруйним газом його належить найшвидше віднести на відстань не меншого за 100 м у навітряний бік від житлових і виробничих будинків і причалів, на яких проводяться роботи або стоять судна, і закопати у землю на глибину 1 м.

3.1.46. При роботах з небезпечними і шкідливими речовинами у випадках виявлення щонайменших ознак отруєння або подразнення слизових оболочок рота й очей, шкіри треба негайно припинити роботу, а ураженого відправити до найближчого медпункту. Відновлення роботи дозволяється за узгодженням з органами держсаннагляду після з'ясування й усунення причин отруєння або пошкодження.

3.1.47. Після закінчення роботи з небезпечними і шкідливими речовинами всіх, хто брав участь у них, зобов'язані пройти санобробку у душовій пропускного типу. Пункт обмивання повинен бути забезпечений аптечкою, нейтральним милом, м'яким рушником і мочалками. При цьому повинні бути обладнанні дві роздягальні: одна з індивідуальними шафами для зберігання домашнього одягу робочих, друга для зберігання (до обробки) забрудненого спецодягу. Після користування спецодяг повинен бути знешкодженим (обезпилювання, прання та ін.).

3.1.48. За неможливості забезпечення припустимого рівня шкідливих виробничих факторів хімічної природи загальноцеховими засобами робочий персонал повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту.

3.1.49. Спуск людей у приміщення, де концентрація шкідливих газів і парів у повітрі перевищує санітарні норми дозволяється тільки за аварійних ситуацій з обов'язковим застосуванням ЗіЗ.

У випадках, коли вміст кисню у цих приміщеннях менший за 19%, обов'язкове використання тільки ізоляційних ЗіЗ.

3.1.50. При використанні ртуті та її сполук, приладів з ртутними заповненням необхідне додержання вимог, регламентованих "Санітарними правилами проектування, обладнання, експлуатації і утримання виробничих і лабораторних приміщень, призначених для проведення робіт із ртуттю її сполуками і приладами з ртутним заповненням" N 780-69 (113) і Додатка N4 до них "інструкція по очищенню спецодягу, забрудненого металевою ртуттю або її сполуками" N 1442-76 (114).

3.1.51. При застосуванні групи азбестовмісних матеріалів необхідне додержання вимог "Методичних вказівок по втіленню державного санітарного нагляду на підприємствах, що виробляють і застосовують азбест" N 2385-81 (115).

При роботах з епоксидними смолами і матеріалами на їх основі слід керуватися вимогами "Санітарних правил при виробництві і використанні епоксидних смол та матеріалів на їх основі" N 5159-89 (116).

3.1.52. Спорудження підпологових припливних і відпливних вентиляційних каналів у фарбувальних цехах (відділеннях) не припустиме, за виключенням каналів для камер із нижнім підсосом і установок безкамерного фарбування на решітках у підлозі. В таких випадках очищення висмоктованного повітря в гідрофільтрах, що розташовані на вході у канал, старого обов'язково.

При цьому ділянки під підлогових каналів повинні бути за безкамерного фарбування мінімальної (технічно обгрунтованої) протяжності, а для камер канали повинні виводитися наверх безпосередньо по їх стінкам. У всіх випадках повинні бути передбачені заходи, що виключають можливість створення у каналах вибухонебезпечних концентрацій. Крім того передня ямка під решіткою повинна бути наповнена шаром води висотою не меншою 50 мм з автоматичним підтриманням постійного рівня.

3.1.53. Припливно-відпливну або відпливну вентиляцію із штучним пробудженням слід передбачувати для приямок глибиною 0,5 м і більше, а також для оглядових каналів, що потребують щоденного обслуговування і розташованих у приміщеннях категорії А і Б або у приміщеннях, в яких виділяються шкідливі гази, випари або аерозолі питомою вагою більшою за тапу повітря.

3.1.54. Баки, збірники, вимірники для розчинувача кислот, лугів і солей повинні бути оснащенні кришками, що не відкриваються під час роботи обслуговуючого персоналу і місцевими підсосами.

3.1.55. Кількість припливного повітря, яке необхідно подати до гальванічних і травильних відділень, слід передбачувати з розрахунку компенсації видаленого через місцеві відсоси із перевіркою на асиміляцію тепло-вологонадлишків. У випадку необхідності припливу додаткової кількості припливного повітря слід також передбачувати механічний відплив з верхньої зони для усунення цієї кількості повітря.

3.1.56. У неробочий час слід забезпечувати вентиляцію приміщення цеху (гальванічного і травильного) із розрахунку асиміляції надлишків Волги з метою захисту від руйнування будівельних конструкцій (запобігання конденсації вологи). Для цього повинні включатися частки припливних або відпливних установок з урахуванням цілодобової роботи відпливних установок від Ван, якщо вони не мають покришок або укрить.

3.1.57. Загальні вимоги безпеки шумової обстановки у приміщеннях на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ на робочих місцях встановлюються за вимогами ДСТ 12.1.003-83 (59) і Зміненням N 1 до нього (60).

3.1.58. Вимоги до вимірювання шуму визначаються за вимогами ДСТ 12.1.050-86 "Методи вимірювання шуму на робочих місцях" (117), ДСТ 12.1.023-80 "Шум. Методи встановлення значень шумових характеристик машин" (118), ДСТ 12.1.026-80 "Шум. Методи визначення шумових характеристик джерел шуму" (119), "Методичних вказівок по проведенню вимірювань і гігієнічної оцінки шумів на робочих місцях" N 1844-78 (120), "Методичних вказівок до розрахунку питомого рівня шуму на території" N 11 МЗ УССР (121), "Методичних вказівок до встановлення рівнів шуму на робочих місцях із урахуванням напружності і важкості праці" N2411-81 (122), "Методичних вказівок з донної оцінки виробничих шумів" N 2908-82 (123).

3.1.59. При оцінці рівнів шуму на робочих місцях належить керуватися СН N 3223-85 (68).

При оцінці рівнів інфразвуку належить керуватися "Гігієнічними нормами інфразвуку на робочих місцях" N 2274-80 (124).

При оцінці рівнів ультразвуку належить керуватися вимогами ДСТ 12.1.01-83 "Ультразвук. Загальні вимоги безпеки" (125), ультразвук, що передається контактним шляхом на руки працюючих, нормується "Санітарними нормами і правилами при роботі з устаткуванням, що витворює ультразвуки, які передаються контактним шляхом на руки працюючих" N 2282-80 (126).

Робітники, що контрактують з ультразвуком, повинні дотримуватися вимог, регламентованих "Санітарними нормами і правилами при роботі на промислових ультразвукових установках" N 1733-77 (127)

3.1.60. Загальні вимоги до безпеки вібраційної обстановки у приміщеннях і на території СБЗ, СРЗ, на робочих місцях визначаються за ДСТ 12.1.012-90 (47).

3.1.61. Вимоги до вимірювання загальної вібрації визначаються за ДСТ 12.1.043-84 "Вібрація. Методи вимірювання вібрації на робочих місцях вимірювань і гігієнічній оцінці виробничих вібрацій" N 3911-85 (129).

3.1.62. При гігієнічній оцінці рівнів вібрації належить керуватися документами, позначеними у п. 3.1.55. і 3.1.56., та СН N 3044-84 (49).

При оцінці локальної вібрації належить керуватися вимогами "Санітарних норм і правил при роботі з машинами і обладнанням, що витворюють локальну вібрацію, яка передається на руки працюючих" N 3041-84 (130). При вимірюванні і оцінці імпульсної вібрації належить керуватися вимогами "Методичних рекомендацій по вимірюванню імпульсної локальної вібрації" N 2946-83 (131), "Методичних вказівок з профілактиці несприятливої дії локальної вібрації" N 3926-85 (132).

3.1.63. Вимірювання шуму і вібрації на робочих місцях побудованих або реконструюємих об'єктів СДЗ, СРЗ проводяться під час здавання об'єкту приймальній комісії.

3.1.64. Якщо на збудованому (реконструюємих) об'єкті рівні шума або вібрації перевищують припустимі, повинні бути виконанні додаткові заходи, що забезпечують досягнення нормативних величин.

3.1.65. Результати віброакустичних вимірювань під час здавання в експлуатацію об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ вносяться до Санітарного паспорту промислового об'єкту.

3.1.66. Застосування засобів індивідуального захисту від шуму встановлюється за ДСТ 12.1.029-60 "Засоби і методи захисту від шуму. Класифікація" (133) і ДСТ 12.4.046-78 "Методи й засоби вібраційного захисту. Класифікація" (134).

3.1.67. Обладнання припливно-відпливних систем вентиляції, кондиціонування, повітряного опалення, системи аспірації, крім обладнання повітряно-теплових завіс, повинні розташовуватися у спеціальних приміщеннях (вентиляційних камерах) або поза будинком. Не слід установлювати вентилятори поруч із приміщенням де вимагається забезпечення низьких рівнів шуму. Повітряводи повинні закріплюватися до вентиляторів через гнучкість вставки, а не повітряводах повинні встановлюватися поглинаючі шуму. Усі вентилятори необхідно встановлювати на віброосновах.

3.1.68. Загальні вимоги до оптимальних і припустимих параметрів мікроклімату на виробничих об'єктах СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ визначаються вимогами ДСТ 12.1.005-88 (77).

3.1.69. Вимірювання параметрів мікроклімату у виробничих приміщеннях (температура повітря, температура огороджуючи поверхнень, відносна вологість, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового випромінювання), належить проводити у відповідності з вимогами методичних рекомендацій "Оцінка теплового стану організму з метою обгрунтування оптимальних і припустимих параметрів виробничого мікроклімату" N 2661-83 (135).

3.1.70. При оцінці параметрів мікроклімату слід керуватися вимогами СН N 4088-86 (58).

3.1.71. Температура нагрітих поверхнень обладнання або його огороджень на робочих місцях не повинна перевищувати 45 град. С.

3.1.72. інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхнень, технологічного обладнання, освітлювальних приладів, інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не повинна перевищувати 35 Вт/м2 при опроміненні 50% поверхні тіла і більшого 70 Вт/м2 при опромінюванні поверхні від 25 до 50% і 100 Вт/м2 - при опроміненні не більше 25% поверхні тіла.

Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від відкритих джерел (нагрітий метал, скло, "відкрите" полум'я та ін.) не повинна перевищувати 140 Вт/м2, за такого опромінення не повинно піддаватися більше 25% поверхні тіла з обов'язковим використанням ЗіЗ, у тому числі обличчя й очей та застосуванні засобів до зниження опромінення на робочих місцях (дистанційне керування, екранування, водяні завіси, раціональна вентиляція, розпорошення води та ін.).

3.1.73. Технічні й технологічні рішення, що спрямовані на оптимізацію параметрів мікроклімату на робочих місцях, регламентуються "Санітарними правилами організації технологічних процесів і гігієнічними вимогами до виробничого обладнання" N 1042-73 (136), "Санітарними правилами для підприємств чорної металургії" N 2527-82 (137), "Санітарними правилами підприємств кольорової металургії" N 2528-82 (138) та відомчими нормативними документами.

3.1.74. Допустима температура внутрішніх поверхнень конструкцій, що огороджують робочу зону (стін, підлоги, стелі та ін.), або пристроїв (екранів і т.п.), а також температура зовнішніх поверхнень технологічного устаткування або огороджуючи його обладнань не повинна виходити більше ніж на 2 град. С за межі оптимальних величин температури повітря, що встановлені вимогами ДСТ 12.1.005-88 (77) для окремих категорій робіт.

За температури поверхнень, що огороджують конструкції, нижче або вище оптимальних величин температури повітря робочі місця повинні бути віддалені від них на відстань не менше 1 м.

3.1.75. Перепад температури повітря по горизонталі у робочій зоні за всіх категорій робіт допускається до 3 град. С.

Коливання температури повітря по горизонталі у робочій зоні на протязі зміни допускається до 4 град. С - при легких роботах, до ? % град. С - при середній важкості робіт і до 6 град. С при важких роботах. При цьому абсолютні значення температури впливу виміряної на різній висоті і у різних ділянках приміщень на протязі зміни не повинні виходити за межі допустимих величин, що регламентовані ДСТ 12.1.005-88 (77).

3.1.76. У кабінетах, на пультах і постах керування технологічними процесами, у залах обчислювальної техніки та інших виробничих приміщеннях при виконанні робіт операторського типу, пов'язаних із нервово-емоційною напругою, повинно дотримуватися оптимальних параметрів температури повітря - 22 - 24 град. С, відносної вологості - 60-40% і швидкості його руху - не більше 0,1 м/с.

Перелік інших виробничих приміщень визначається галузевими документами, що узгоджені з органами санітарного нагляду у встановленому порядку.

3.1.77. Методи контролю і гігієнічні нормативи електричного поля промислової частоти повинні відповідати вимогам ДСТ 12.1.002-84 "Електричні поля промислової частоти. Припустимі рівні напруженості і вимоги до проведення контролю на робочих місцях" (139), "Гранично припустимі рівні (ГПР) дії електричних полів діапазону частот 0,06-30,0 МГц" N 4131-86 (140), "Санітарними нормами і правилами виконання робіт в умовах дії електричних полів промислової частоти" N 5802-91 (141).

3.1.78. Гранично припустимий рівень дії напруженості електричного поля частотою 50 Гц встановлюється у 25 кв/м2.

Перебування в електричному полі напруженістю більше 25 кВ/м2 без застосування засобів захисту не допускається.

Перебування в електричному полі напруженістю до 5 кВ/м2 включно допускається на протязі робочого дня.

За напруженістю електричного поля від 20 до 25 кВ/м2 час перебування персоналу не повинен перевищувати 10 хвилин.

Припустимий час перебування в електричному полі напруженістю зверх 5 до 20 кВ-м2 вираховується за формулою:

Де Т - припустимий час перебування в електричному полі відповідної напруженості (r);

Е - напруженість діючого електричного поля (кВ/м2).

3.1.79. Усі роботи, пов'язані з електрикою повинні проводитися відповідно з вимогами ДСТ 12.1.019-79 "Електробезпека. Загальні вимоги" (142), ДСТ 12.1.030-81 "Електробезпека. Захисне заземлення. Занулення" (143), ДСТ 12.1.038-82 "Електробезпека. Гранично припустимі рівні напруги дотинівіх струмів" (144), "Правил обладнання електроустановок ОЕ-76 (розділ VI)" (145), "Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів" (146), "Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів" (147), КТМ 31.046-73 "Електропостачання і електрообладнання морських портів і судноремонтних заводів. Вказівки по проектуванню. Частини I-III" (148), КД 5.5360-78 і ГСТ 5.9334-79 "Тимчасове електрозабезпечення, вентиляція і забезпечення будующихся і ремонтуємих суден" (149), ГСТ 5.0346-81 "Електропостачання будующихся і ремонтуємих суден. Вимоги безпеки" (150), "Правил використання і іспитів засобів захисту, використовуємих у енергоустановках" (151).

3.1.80. Методи контролю і гігієнічні нормативи рівнів магнитиних полів регламентуються відповідно до вимог "Гранично припустимих рівнів впливу постійних магнітних полів при роботі з магнітними пристроями і магнітними матеріалами" N 1742-77 (152), "ГПР магнітних полів частот 50 Гц" N 3206-85 (153), "Методичних вказівок до гігієнічної оцінки основних параметрів магнітних полів, що створюються машинами контактної зварки перемінним струмом частотою 50 Гц" N 3207-85 (154), "Орієнтованих безпечних рівнів впливу перемінних магнітних полів частотою 50 Гц при роботі під напругою на повітряних лініях (ПЛ) напругою 220-1150 кВ" N 5060-89 (155).

3.1.81. Напруженість постійного магнітного поля на робочому місці не повинна перевищувати 8 кА/м2, у випадку впливу магнітного полю частотою 50 Гц на все тіло його напруженість не повинна перевищувати 3,2 кА/м2 (6,5 мТл).

Тривалість перебування працюючих у магнітному полі частотою 50 Гц при роботі під нагрузкою не повинна перевищувати 50% від загальної тривалості робочого дня.

3.1.82. Електромагнітні поля у діапазоні радіочастот (60 кГц - 300 ГГц) регламентуються вимогами ДСТ 12.1.006-84 (10). У діапазоні частот 60 кГЦ - 300 МГц оцінюється напруженість його складових, які не повинні перевищувати наступні гранично припустимі значення:

- за електричною складовою (В/м);

50 для частот від 60 кГц до 3 МГц;

20 для частот від 3 кГц до 30 МГц;

10 для частот від 30 кГц до 50 МГц;

5 для частот від 50 кГц до 300 МГц;

- за магнітною складовою (А/м):

5 для частот від 60 кГц до 1,5 МГц;

0,3 для частот від 30 кГц до 50 МГц;

У діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц гранично припустима кількість потоку енергії не повинна перевищувати 10 Вт/м2 (1000 мкВт/см2); а за наявності рентгенівського випромінювання або високої температури повітря у робочих приміщеннях (вище 28 град. С) - 1 Вт/м2 (100 мкВт/см2).

3.1.83. Для захисту персоналу від впливу електромагнітних полів радіочастот необхідно використовувати способи й засоби:

- зменшення напружності й щільності потоку енергії електромагнітних полів шляхом використання узгоджених навантажень і поглиначів потужності;

- екранування робочих місць;

- віддалення робочого місця від джерел ЕМП;

- раціональне розміщення у робочому приміщенні обладнання, що випромінює ЕМП;

- встановлення раціональних режимів праці устаткування і персоналу;

- застосування засобів попереджувальної сигналізації;

- застосування ЗіЗ.

3.1.84. Припустимі рівні напружності електростатичних полів на робочих місцях, вимоги до контролю й засобів захисту встановлюються відповідно до ДСТ 12.1.045-84 "Електростатичні поля. Припустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю" (156), "Санітарногігіенічних норм напруженості електростатичного поля" N 1757-77 (157).

3.1.85. Гранично припустимий рівень напруженості електростатичного поля менше 20 кВ/м час перебування людини у ньому не регламентується.

3.1.86.Санітарний контроль за електризуванням полімерних матеріалів на суднах і методи боротьби із статичною електрикою регламентуються "Методичними вказівками по здійсненню санітарного контролю за електризуванням полімерних матеріалів на суднах і методах його зниження" N 2036-79 (158).

3.1.87. При організації і проведенні виробничих процесів пов'язаних з рухом перенесення або розпилом легкоспалахуючих рідин, рухом гарячих парів і газів, переробкою і перевантаженням сипучих і дрібнодисперсних матеріалів, тертям синтетичних матеріалів та інших подібних операціях, за яких можливе утворення електрики, повинні передбачатися заходи захисту від нього:

- відведення зарядів шляхом заземлення устаткування і комунікацій, а також забезпечення постійного електричного контакту тіла людини з заземленням;

- відведення зарядів у результаті зменшення питомих об'ємних і поверхневих опорів;

- нейтралізація зарядів шляхом використання радіоізотопних, індукційних та інших нейтралізаторів.

3.1.88. Для зниження інтенсивності виникнення зарядів статичної електрики - всюди, де це потрібно за технологією виробництва, повинно бути виключене розбризкування, подрібнення, розпорошення речовин, швидкість руху матеріалів в апаратах і магістралях не повинна перевищувати значень, що передбачені проектом.

3.1.89. Для запобігання небезпечних іскрових розрядів, які виникають у наслідок накопичення на тілі людини зарядів статичної електрики за контактного чи індукційного впливу наелектризованого матеріалу або елементів одягу, що електризуються тертям один з одним, за вибухонебезпечних виробництв необхідно забезпечити відведення зарядів у землю. Основний спосіб виконання цього - забезпечити електропровідності взуття й підлоги.

3.1.90. Забороняється обдування стисненим повітрям оекцій, устаткування, виробів, робочих місць, а також людей.

3.1.91. У випадку використання джерел лазерного випромінювання заходи безпеки при експлуатації лазерних установок повинні відповідати вимогам ДСТ 12.1.040-83 "Лазерна безпека. Загальні положення" (159).

3.1.92. Дозиметричний контроль лазерного випромінювання, гранично припустимі рівні впливу й профілактичні заходи повинні регламентуватися відповідно з вимогами ДСТ 12.1.031-81 "Методи дозиметричного контролю лазерного випромінювання" (160), "Санітарних норм і правил улаштування й експлуатації лазерів" N 5804-91 (161), ДСТ 24713-81 "Методи вимірювань параметрів лазерного випромінювання. Класифікація" (162), ДСТ 24714-81 "Лазери. Методи вимірювання параметрів випромінювання. Загальні положення" (163).

3.1.93. Роботи, пов'язані з обслуговуванням лазерних установок і застосування у відповідності до вимог "Типової інструкції з охорони праці при проведенні робіт із лазерними апаратами" N 06- 14/20-88 (164).

3.1.94. Теплові випромінювання (ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне) не повинні створювати на постійних місцях інтенсивних теплових випромінювань, що перевищують гігієнічні норми, наведені у "Санітарних нормах ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях" N 4557-88 (165) та у розділі 3.1.64. цих Правил.

3.1.95. Припустима інтенсивність ультрафіолетового опромінення працюючих за наявністю незахищених діянок поверхні шкіри не більше 0,2 м2 і періоду опромінення до 5 хвилин довжиною пауз між ними не менше 30 хвилин і загальної тривалості впливу за зміну до 60 хвилин - не повинна перевищувати:

- 50,0 Вт/м2 - для області 400-315 мм (довгохвильовий спектр);

- 0,05 Вт/м2 - для області 315-280 мм (середньохвильовий спектр);

- 0,001 Вт/м2 - для області 280-200 мм (короткохвильовий спектр);

3.1.96. Припустима інтенсивність ультрафіолетового опромінення працюючих при наявності незахищених дільниць поверхні шкіри не більш 0,2 м2 (обличчя, шиї, рук та ін.), загальною тривалістю впливу опромінення 50% часу робочої зміни і тривалістю одноразового опромінення понад 5 хвилин і більше не повинна перевищувати:

10,0 Вт/м2 - для області 400-315 мм;

0,01 Вт/м2 - для області 315-280 мм.

Опромінення в області 280-200 мм за зазначеної тривалості не допускається.

3.1.97. Припустима інтенсивність інфрачервоного опромінення у залежності від довжини хвилі повинна складати:

3.1.98. Для захисту від інфрачервоного опромінення необхідно скорочувати час перебування працюючих у зоні дії джерел теплового випромінювання:

3.199. Рівень інтенсивності інфрачервоного випромінювання при роботах на суднах повинен регламентуватися вимогами "Гігієнічних норм інтенсивності інфрачервоного випромінювання від нагрітих поверхнень обладнання й огородження у машинах і котельних відділеннях та інших виробничих приміщеннях суден" N 645-66 (166).

3.1.100. Рівні іонізації повітря повинні відповідати вимогам "Санітарних норм іонізації повітря виробничих приміщень" N 2152-80 (167).

3.1.101. При використанні радіоізотопних приладів організація роботи повинна здійснюватися у відповідності до вимог "Санітарних правил обладнання й експлуатації радіоізотопних приладів і доповнення до них" (168).

Потужність експозиційної дози випромінювання на поверхні радіоізотопних приладів не повинна перевищувати 10 мР/год, а на відстані 1 м від поверхні приладу - 0,3 мР/год.

3.1.102. Зберігання блоків джерел випромінювання радіоізотопних приладів повинно здійснюватися в окремому приміщенні. Потужність дози випромінювання на зовнішній поверхні стін і дверей цього приміщення не повинна бути більшою за 0,3 мбер/год.

3.1.103. Необхідно максимально обмежувати час перебування персоналу на відстані не меншою 1 м від поверхні блоку джерела випромінювання радіоізотопного приладу.

3.1.104. При застосуванні гама-дефектоскопії організація робіт повинна проводитися відповідно до вимог "Санітарних правил з радіоізотопної дефектоскопії" N 1171-74 (169) і ДСТ 12.3.022-80 "Дефектоскопія радіоізотопна. Безпека праці" (170).

За гама-дефектоскопії в одноповерхових цехах, на відкритих майданчиках встановлюють розміри і маркується радіаційно-небезпечна зона, у межах якої потужність дози перевищує 0,3 мР/год, на межі цієї зони встановлюється попереджувальні написи і знаки радіаційної небезпеки, які добре вирізняються на відстані не менше 3 м.

Пучка випромінювання повинна бути спрямована переважно донизу, чи доверху - у бік від найближчих робочих місць.

3.1.105. Випромінювання, що пройшло через просвітлю вальний виріб, перекривається захисним бар'єром такої товщини, щоб забезпечити зниження потужності дози на робочу місці й суміжних приміщеннях до 0,1 мР/год.

3.1.106. Приміщення для стаціонарного збереження джерел і переносних дефектоскопів обладнується спеціальними колодязями, нішами, сейфами із захисними покришками і підіймальними пристроями.

Потужність дози випромінювання на зовнішніх поверхнях будинків і у прорізах вікон, дверей, не повинна перевищувати 0,3 мР/год.

3.1.107. Транспортування приладів із джерелами випромінювань повинна провадитися відповідно до вимог "Правил безпеки при транспортуванні радіоактивних речовин" N 139-75 (171).

3.1.108. Загальні вимоги при роботі з джерелами іонізуючого випромінювання регламентується "Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань" N 72/87 (172), "Нормами радіоактивної безпеки" (НРБ-76/87) (173), "Санітарними правилами при проведенні рентгенівської дефектоскопії" N 2191-80 (174), "Методичними вказівками при апроведенні державного санітарного нагляду за об'єктами з джерелами електро-магнітних полів іонізуючої частоти спектру" N 2055-79 (175).

3.1.109. Контроль і оцінка вмісту виробничого пилу у повітрі робочої зони здійснюються відповідно до вимог ДСТ 12.1.005-88 (77), "Гранично припустимих концентрацій (ГПК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони" N 4617-88 (176), методичних вказівок "Вимірювання концентрації аерозолів переважно фіброгенної дії" N 4436-87 (177).

4.1. Робочі місця повинні бути захищеними від небезпечних і шкідливих факторів, що загрожують здоров'ю і життю людини (дії високих температур, електричного струму, електромагнітних полів, шкідливих речовин, шуму, вібрації і таке інше), атестовані згідно з вимогами документів:

- "Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" N 422 від 1 вересня 1992 р. (178);

- "Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці" - постанова N 41 від 01.09.91 р. (179).

4.2. Оцінка умов праці робочих місць належить здійснювати відповідно до положень "Гігієнічної класифікації праці (за показниками шкідливості й небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруження процесу праці)" N 4137-86 (180) та документів, що приведені у п. 4.1. цих Правил.

4.3. Організація робочих місць повинна відповідати вимогам ДСТ 12.2.032-78 (53), ДСТ 12.2.033-78 (54), ДСТ 12.2.061-81 (СТ РЕВ 2696-80) (55).

4.4. Організація робочих місць повинна забезпечувати можливість вільного пересування працюючих оптимальними траєкторіями, виконання основних і допоміжних операцій у зручній робочій позі із застосуванням найбільш ефективних прийомів праці.

4.5. Розміщення органів керування і засобів відображення інформації повинне враховувати вимоги ДСТ 22269-76 (57).

4.6. Конструкція регульованого крісла для робітників, що керують технологічним процесом дистанційно з пультів, повинна відповідати вимогам ДСТ 21889-76 (50), ДСТ 12.2.049-80 (56).

4.7. Постійні робочі місця повинні розташовуватися відповідно до санітарних і технологічних норм, регламентованих ДСТ 12.3.002-75 (22), "Санітарними правилами організації технологічних процесів і гігієнічними вимогами до виробничого обладнання" N 1042-43 (181).

4.8. При виборі розташування й облаштування робочих місць повинно дотримуватися наступних умов:

- безпека і зручність основної роботи, для якої визначене робоче місце;

- безпека і зручність обслуговування устаткування, на якому виконуються робота;

- безпека виробничого персоналу, що не бере участі у виробничому процесі на даному робочому місці.

4.9. Робоче місце повинно бути організоване з урахуванням постачання працюючих матеріалами, деталями, інструментом, оснащенням, що максимально спрощує виконання технологічних операцій.

4.10. Робочі місця слід постійно утримувати чистими, не захаращувати відходами виробництва, деталями, інструментом і т.п. Ковзкі від льоду, снігу, мастил чи інших причин робочі місця і проходи повинні бути очищенні або посипані піском, тирсою, попелом і т.п.

4.11. Важкість і напруженість праці працюючих не повинна перевищувати припустимих значень, що регламентовані "Гігієнічною класифікацією праці..." N 4137-86 (180).

4.12. Адміністрація судна несе відповідальність по виконанню вимог промсанітарії і техніки безпеки, що пред'являються до ремонтних і будівельних підприємств до технічного та санітарного стану судна й до його особистого складу.

4.13. На суднах необхідно використовувати заходи, що забезпечують нормальні санітарні умови і безпеку виконуваних робіт:

- обладнання судна відключається від джерел забезпечення (води, пару, стисненого повітря та ін.);

- виключити можливость випадкового відкриття запірних будов, пуску механізмів і устаткування;

- закрити люки і горловини та інші палубні створи, що не задіяні у роботах;

- провести зачистку, дегазацію і дезактивацію (якщо необхідно) вантажних трюмів, танків, паливних і мастильних цистерн і трубопроводів у яких проводитимуться роботи;

- зняти струм з електричної мережі судна. Використання штатні електричної мережі судна (крім вибухонебезпечних робіт) припустиме лише за умови забезпечення заходів безпеки працюючих.

4.14. При проведенні робіт із використанням плавучих доків необхідно виконати наступні заходи:

- провести відпомпування баластної і питної води;

- усі побутові приміщення судна, що підключені до стічної системи його, повинні бути приведені до нормального санітарного стану й закриті;

- необхідно надійно закріпити на своїх місцях усі предмети і вантажі, які можуть переміщатися і перекачуватися.

4.15. Адміністрація судна повинна інформувати ремонтне підприємство й органи манепідслужби про усі конструктивні переробки, що проведені від часу побудови судна у його конструкціях і системах і не відбиті у технічній документації.

4.16. Передача судна до ремонту повинна оформлятися специальним актом, який підписується службами підприємства, санепідслужбою, пожежним наглядом і адміністрацією судна.

5.1. Територія СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинна утримуватися чистою. Проїзди і проходи повинні бути вільними для руху, виравнені, не мати ковбань, освітлені до вимог розділу 2.8. цих правил.

Ями, які влаштовані з технічною метою, повинні огороджуватися.

5.2. Робочі місця, проїзди і проходи, що прилягають до виробничих, адміністративних і санітарно-побутових приміщень, складів, причалів необхідно систематично очищувати від сміття, тари, накопичення бруду, використовувати очищення й поливання цих місць. Пішоходні доріжки, проходи, робочі майданчики за обледенінням повинні присипатися піском, попелом і т.п.

5.3. Причал, добудовчі набережні, а також інші місця території, на яких використовується внутрішньозаводський транспорт і пересуваються люди, повинні бути обладнанні міцними бортовими брусами (колесовідбійниками), що захищають транспорт від падіння. На цих місцях, де можливе падіння людей у воду повинні бути обладнанні ритувальними засобами. Обладнання причалів повинне гарантувати безпеку посадки й висадки людей при будь-якому рівні води.

5.4. Акваторія повинна бути захищена від льодоходу, сильних хвилювань, течій і насосів. Захисні спорудження повинні знаходитися у справному стані.

5.5. Водостоки (канави) для відведення атмосферних вод належить регулярно прочищати і ремонту.

5.6. Сбір і утилізація твердих відходів, сміття з території повинні здійснюватися згідно з вимогами розділу 2.7. цих правил.

5.7. Прибирання території повинне проводитися за можливістю з використанням засобівмеханізації, вологим, або пневматичним способом, стаціонарними або пересувними установками, мийними або прибиральними машинами.

5.8. Видалення покидьків підприємств громадського харчування здійснюється у відповідності до санітарних правил, що встановлені для даного населеного пункту.

5.9. Харчові відходи підприємств громадського харчування СБЗ, СРЗ, суден збираються у спеціально для цього призначену тару й можуть використовуватися для годівлі худоби відповідно до вимог правил санітарного утримання населених місць.

5.10. На території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ у місцях скупчення людей повинні встановлюватися урни для сміття і недопалків та ящики, що щільно закриваються для сміття і зметів. Ящики й урни повинні систематично очищуватися, а також піддаватися дезінфекції і дезінсекції.

5.11. Місця для збирання, сортування і короткочасного зберігання відходів слід відводити на спеціальних ділянках території.

5.12. Для догляду за територією СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинна бути призначена спеціальна бригада кількістю осіб, що відповідає розмірам СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ. Бригада робочих повинна бути забезпечена сучасними засобами механізації.

5.13. Поточний санітарний нагляд за об'єктами і допоміжними будинками повинен втілюватися у відповідності до вимог п. 2.2. і 2.3. цих правил.

5.14. Використання побутових приміщень не за призначенням не допускається.

5.15. Біля зовнішніх входів до допоміжних будинків і приміщень повинні бути пристосування для очищення взуття від бруду.

5.16. Жолоби, канави, трапи, пісуари й унітази у душових і вбиральнях повинні регулярно прочищуватися і промиватися. Прилади, що слугують для промивання унітазів, пісуарів і т.п., повинні бути виправленими. Підлоги у вбиральнях повинні постійно утримуватися у сухому стані.

5.17. З метою боротьби із гризунами у харчових об'єктах повинні застосовуватися механічні засоби їх знищення (капкани, верші і т.п.).

5.18. Застосування хімічних та інших методів знищення гризунів, мух та інших комах припустиме тільки за умов проведення цих заходів спеціально підготовленими особами за узгодженням із представниками санепідслужби і під їхнім наглядом.

5.19. У складських приміщеннях для зберігання сипучих харчових продуктів (зерна, борошна, крупи і т.п.) повинні систематично проводитися заходи боротьби з амбарними шкідниками.

Рекомендується зберігання вищезазначених продуктів здійснювати в охолоджуємих приміщеннях при температурі не вище + 10 град.С.

5.20. Усі приміщення продбази повинні мати щуронепроникні вентиляційні отвори. Вентиляційні канали у холодильних камерах повинні бути закриті металевими сітками; усі вікна повинні бути заскленими.

5.21. У приміщеннях для зберігання і переробки продуктів, ліфтах, сходових клітках і т.п. щоденно повинне проводитися ретельне прибирання. У приміщеннях, де проводиться приймання і відпуск продуктів і їх сортування, прибирання повинно проводитися негайно після закінчення роботи.

5.22. Світильники в охолоджуємих приміщеннях повинні мати розсіювачі та інші пристосування, що виключають випадіння ламп або сколків скла і попадання їх в харчові продукти.

5.23. Приміщення складів і бази 2-3 рази на рік, а за вказазівкою санепідслужби частіше, повинні піддаватися білінню вапном, а стіни, що облицьовани плиткою або пофарбовані стійкими емалевими фарбами, лід ретельно промивати. Місця, уражені пліснявою, повинні попередньо дезінфікуватися.

5.24. Перед входом до холодильних камер необхідно покладати дезінфікуючі килими і мати.

5.25. Обладнання й інвентар продуктових баз повинні бути виготовленні з матеріалу, що не виявляє шкідливого впливу на продукти і легко піддається очищенню.

5.26. Полиці для зберігання продуктів повинні бути різкими, щільними, без щілин і влаштовані на висоті не менше 50 см від підлоги.

5.27. Для миття і дезинфекції візочків, устаткування, інфентаря повинні бути відокремлені спеціальні приміщення з водонепроникною підлогою і відповідним устаткуванням для підігріву води.

5.28. Для зберігання повинні прийматися тільки доброякісні продукти у чистій, справній тарі, забезпечені відповідними сертифікатами. Для особливо швидкопсувнихпродуктів додатково повинні бути вказані дати випуску і строки реалізації.

5.29. Не припустимо:

- завіз швидкопсувних продуктів у теплий період року на базу (склади), що не забезпечені холодильником;

- зберігання незатарених продуктів безпосередньо на льоду.

Примітка: тільки в окремих випадках припускаються зберігання харчових продуктів на катокці чи стелажах, що укладені на лід.

5.30. На великих базах повинні бути окремі камери для зберігання однородних харчових продуктів. На малих базах і складах продукти повинні розподілятися таким чином, щоб запобігти шкідливого впливу одних продуктів на інші (запахи та ін.).

5.31. Відпускання харчових продуктів з бази (складу) повинне проводитися у чистій і справній тарі. Відпускання незатарених продуктів або затарених у брудну й неохайну тару забороняється.

5.32. Діючі у продовольчіх складах пункти соління й переробки овочів повинні відповідати санітарним правилам підприємств, що виробляють плодоовочеві консерви, висушені фрукти, овочі й картоплю, квашену капусту, солені овочі.

5.33. Доставка на судна харчових продуктів, сировини й готової продукції повинна проводитися на спеціально призначеному для цієї мети транспорті, як правило, закритому. У випадку використання для перевезення продуктів відкритого транспорту, кузов повинен бути накритим листовим алюмінієм або оцинкованою сталлю, крім того, він повинен бути забезпеченим чистим брезентом або парусиною.

5.34. Бортові й криті машини, у тому числі охолоджуємі, призначені для перевезення харчових вантажів, повинні мати на борту маркування "ПРОДУКТОВА". Швидкопсувні харчові продукти і напівфабрикати повинні перевозитися тільки у охолоджуємому транспорті.

5.35. Забороняється використовувати автотранспорт, призначений для перевезення харчових продуктів з іншою метою.

5.36. Для доставки півфабрикатів на судна повинна бути спеціальна тара (металева або дерев'яна) із щільно припасованими покришками, яку забороняється використовувати з іншою метою (зберігання сировини, готової продукції і т.п.).

5.37. Доставка на судна хліба, булочних і кондитерських виробів (здоба, тістічко і т.п.) повинна проводитися у спеціальних ящиках (із щільно припасованими покришками), не допускається їх деформація й забруднення. Доставка вказаних продуктів у м'якій тарі (мішках) і навалом у автомашинах і т.п. не дозволяється.

5.38. Проведення підіймально-транспортних робіт і переміщення вантажів повинне здійснюватися відповідно до вимог ДСТ 12.3.020-80 "Процеси переміщення вантажів на підприємствах. Загальні вимоги безпеки" [182], ДСТ 12.2.065-81 (СТ РЕВ 1723-79) "Ванатажно-підіймальні роботи. Загальні вимоги безпеки" [183], ДСТ 12.3.009-76 (СТ РЕВ 3518-81) "Роботи навантажувально-розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки" [184], КД 5.0330-84 "Навантажувально-розвантажувальні роботи при будівництві і ремонті суден. Вимоги безпеки" [185], КД 5.0364-83 "Роботи такелажніу суднобудуванні. Вимоги безпеки" [186], ТСН 413-80 "Інструкція по монтажу вантажно-підіймального обладнання" [187], ДНАОП 0.00.1.03-93 "Правила влаштування і безпеки експлуатації вантажно-підіймальних кранів" [188].

5.39. При навчанні осіб роботі на підіймально-транспортних машинах повинні вивчатися правила виробничої санітарії, а при атестації цих осіб необхідна перевірка знань правил.

5.40. Кабіни підіймально-транспортних машин повинні бути обладнані у відповідності до вимог розділів 2.2.103.-2.2.110. цих Правил. З метою надання нормальних умов для органу зору працюючих повинні бути оснащенні пристроями сонцезахисту й дзеркалами заднього огляду. Чищення зовнішнього скла, включаючи підлогу кабіни, повинне бути механізоване і здійснюватися з кабіни ефективними засобами.

5.41. Контейнери, транспортери для сипучих та курних вантажів повинні бути зачинені кожухами, які не пропускають пил.

5.42. Заборроняються укладати і перевозити вантажі на несправних піддонах абоушкоджених контейнерах.

5.43. Швидкість пересування кранів, що керуються з підлоги не повинна перевищувати 50 м/хв., а їх візочків - 32 м/хв.

5.44. Крани, що працюють на відкритому повітрі, повинні бути обладненими анемометрами, які автоматично включають звуковий сигнал при вітрі, що досягає швидкості, яка зазначена у пашпорті крану.

5.45. Переміщувати вантажі над приміщеннями, де можуть знаходитися люди можна тільки після виведення їх з цих приміщень.

5.46. При навантаженні (розвантаженні) металів електромагнітники і грейдерними захватами, зону підіймання й переміщення вантажів огороджують, а вантажні платформи закріплюють зашмаками від спонтанного переміщення.

5.47. У виробничих процесах переміщення вантажів масою більшою за 20 кг на відстань більш як 25 м повинне бути бути механізоване.

5.48. Навантажувально-розвантажувальні роботи з допомогою вантажно - підіймальних механізмів можна проводити тільки у присутності людей у кабіні транспортного засобу.

5.49. Якщо вантаж доводиться переносити над робочими місцями машиніст крану забов'язаний подавати переривчасті звукові сигнали, а стропальник - попередити людей, що знаходяться внизу.

5.50. Водії, що працюють із вантажно-підіймальними механізмами, повинні бути навчені за програмою стропальника і мати відповідні посвідчення.

5.51. Усі працюючі на загальнозаводських складах повинні проходити навчання з безпечних методів і прийомів роботи при розвантаженні й вивантаженні матеріалів і виробів.

5.52. Влаштування, утримання й експлуатація заводських залізничних потягів і шляхів, а також габарити будівель і штабелів вантажів та їх відстань від шляхів повинні відповідати вимогам діючих правил Міністерства транспорту України та "Укрзалізниці".

5.53. Вантажі на висоті штабелю до 1,2 м повинні знаходитися від зовнішньої грані головки найближчого до вантажу залізничного або підкранового шляху на відстані не менше 2 м, а за більшої висоти - не менш 2,5 м.

Залізничні шляхи напроти виходить з будинків можуть бути прокладені від стіни будинків на відстані не ближче 5 м для вузької колії і 6 м для широкої колії. У випадку неможливості виконати цю вимогу при виході з будинку влаштовують запобіжні загороди і влаштовують сигналізацію, що попереджує про рух транспорту.

5.54. Швидкість залізничного транспорту по території СБЗ, СРЗ повинна бути обмежена до 10 км/год з локомотивом попереду і 5 км/год з локомотивом позаду составу.

5.55. При роботі вручну забороняється підштовхувати одні вагони і вагонетки другими; зупиняти їх з буфера; підкладати під колеса для гальмування дошки, ломи, кілля та інші не передбачені правила технічної експлуатації речі; забороняється знаходитися на рельсовій колії і йти попереду вагонів і вагонеток, що пересуваються; їздити на порожніх і навантажених вагонетках; проводити зчеплення до повної зупинки вагонів.

5.56. Швидкість руху автомобільного та іншого безрельсового транспорту не повинна перевищувати: по внутрішньозаводським шляхам - 12 км/год, на поворотах шляхів - 5 км/год, через переїзди й у цехах 3 км/год.

5.57. Забороняється перевозити людей у кузовах повністю завантажених автомашин усіх типів, у кузовах самоскидів і при транспортуванні вибухо- і вогненебезпечних, струйних речовин, пилящих вантажів і лісоматеріалів.

При перевезенні устаткування та інших вантажів, що вимагають супроводу людей, для них необхідно залишати зручне й безпечне місце. Супроводжуючі повинні слідкувати за станом кріплення вантажу.

5.58. Балони із зрідженим газом можна перевозити тільки на підресорних засобах, укладаючи їх запобіжними ковпаками в один бік, поперек кузова й обов'язково закріплюючи, використовуючи для цього спеціальні стелажі з заглибленнями, що оббиті войлоком.