4.6.2. Не менше 10% технічних засобів, які надійшли, підлягають повній перевірці і випробуванню. У разі виявлення неякісних або несправних технічних засобів перевіряються всі технічні засоби, які надійшли, і оформляється акт-рекламація.
Акт-рекламація на неякісні і несправні технічні засоби відсилається відправнику.
До одержання рішення за актом-рекламацією розбирати агрегати і вузли технічних засобів забороняється.
4.6.3. Для одержання технічних засобів, які надійшли багажем, склад пального направляє свого приймальника, який повинен мати доручення встановленого зразка.
Під час одержання технічних засобів з заводу промисловості склад пального повинен направити свого приймальника на завод з дорученням та іншими необхідними документами.
4.6.4. Приймання технічних засобів на заводі здійснюється у присутності представника заводу або військового представника (якщо він є).
Технічні засоби, прийняті і опломбовані військовим представником, дозволяється приймати за зовнішнім оглядом зі звіркою фактичної кількості місць з даними супроводжувальних документів.
4.6.5. Під час приймання технічних засобів в упаковці, не опломбованій військовим представником, необхідно відкрити упаковку, звірити їх кількість з кількістю за накладною, перевірити наявність на них клейм військового представника або відділу технічного контролю заводу.
Після перевірки технічні засоби пакуються за вказівкою приймальника складу і під його наглядом.
4.6.6. У разі виявлення дефектів приймальник складу пального доповідає про це військовому представнику, який зобов'язаний запропонувати заводу перевірити технічні засоби і усунути виявлені недоліки.
Якщо на заводі немає військового представника, приймальник складу перевіряє якість технічних засобів у присутності представника відділу технічного контролю заводу.
4.6.7. Приймання на складі пального технічних засобів, прийнятих приймальником на заводі, оформляється аналогічно, як при надходженні залізницею. Приймальник здає технічні засоби безпосередньо у відділ зберігання за супроводжувальними документами.
4.6.8. У разі розходження фактичної наявності з даними, вказаними в документах відправника, кількість технічних засобів перевіряється повторно.
Про розходження фактичної наявності технічних засобів, що надійшли, з даними пакувальних листів і про всі несправності робляться відмітки в пакувальному листі відправника. У цьому разі пакувальний лист підписується всіма особами, що приймали технічні засоби, із зазначенням дати приймання, та передається для оформлення претензійного матеріалу.
4.6.9. Технічні засоби, що потребують ремонту, оприбутковуються в тому самому порядку, що і справні. При цьому визначається і вказується в приймальних документах категорія технічних засобів.
В акті приймання детально відображається стан технічних засобів, характер поломок, некомплектність, обсяг необхідних ремонтних робіт і можливість їх виконання на складі пального.
Склад повинен вжити всіх заходів для приведення в порядок, ремонту і укомплектування технічних засобів. Про виконаний ремонт технічних засобів, що мають формуляри, у них робиться відповідний запис.
4.6.10. Порожня упаковка здається у сховище або на майданчик зберігання упаковки (не в загальних сховищах) для подальшого повторного використання, сортується і обліковується поштучно. Непридатні дерев'яні ящики прибуткуються (у кубічних метрах) як дрова або як матеріал, який використовують для ремонту ящиків або для інших господарських потреб.
Майно, яке надійшло у фасованій або спеціальній упаковці (інструмент, запасні частини тощо), після кількісного і якісного приймання укладають у сховищах у своїй упаковці.
4.6.11. Приймання технічних засобів служби пального від інших військових частин здійснюється за вказівками та нарядами служби забезпечення пально-мастильними матеріалами органу військового управління. Технічні засоби та військове майно приймаються тільки з заповненими та оформленими формулярами (паспортами), а бо їх дублікатами, а військова техніка, яка обліковується за номерами та технічним станом, крім того, і за актом технічного стану.
Некомплектні, несправні технічні засоби та інше військове майно приймаються тільки за спеціальним письмовим розпорядчим документом начальника служби забезпечення пально-мастильними матеріалами органу військового управління, за наявності затвердженої ним відомісті некомплекту на кожен зразок техніки, військового майна з доданням таких документів:
акт списання;
картка некомплекту.
Якщо некомплектність технічних засобів виникла внаслідок вини посадових осіб, щодо яких прийнято рішення про притягнення до матеріальної відповідальності, додатково до акта технічного стану додаються такі документи:
витяг із наказу командира військової частини про покарання винних;
витяг із книги обліку нестач та втрат матеріальних засобів;
витяг із книги грошових стягнень та нарахувань.
Крім того, у паспорті (формулярі) в особливих відмітках робиться відповідний запис, який завіряється гербовою печаткою військової частини.
4.7. Технічні засоби розміщуються з урахуванням найбільш сприятливих умов для їх зберігання, доцільного використання площі сховища і ефективного використання засобів механізації, а також зручності робіт під час огляду.
Під час розміщення технічних засобів у сховищі влаштовуються проходи:
центральний (подовжній) - шириною не менше 1,8 - 2,0 м;
проти дверей - шириною не менше 1,8 - 2,0 м;
бокові і вздовж стін (по лінії стелажів) шириною 0,8 - 1,0 м.
4.8. Видача технічних засобів
4.8.1. Технічні засоби зі складів пального видаються (відвантажуються) лише у справному стані. Перед видаванням (відвантаженням) ретельно перевіряються їх технічний стан і комплектність.
Під час відбору технічних засобів у стелажних або штабельних ярликах робляться відповідні зміни (закреслюються попередні цифри і записуються нові) або ярлики замінюються новими.
Технічні засоби видаються (відвантажуються) в упаковці, яка оберігає їх від пошкодження на шляху слідування. Відвантаження технічних засобів без упаковки і насипом забороняється.
Залежно від виду технічних засобів на упаковці робляться попереджувальні написи: "Обережно", "Не кидати", "Не кантувати", "Верх", "Скло" тощо.
4.8.2. Кожному ящику або іншій упаковці привласнюється порядковий номер, який зазначається в пакувальному листі.
Пакувальний лист підписується особою, яка виконувала пакування, і начальником сховища, який зобов'язаний перевірити кількість і якість технічних засобів, а також їх пакування. Другий примірник пакувального листа вкладається в упаковку, а перший прикладається до наряду.
Начальник відділу зберігання вибірково перевіряє підготовлені до відправлення технічні засоби і ставить свій підпис на кожному пакувальному листі перевіреної упаковки.
4.8.3. Технічні засоби, які видають одержувачам безпосередньо зі складу пального, перевіряються, приводяться в робочий стан, за необхідності, упаковуються у присутності приймальника і завантажуються на транспорт силами складу.
4.8.4. Технічні засоби, призначені для відвантаження залізничним транспортом, повинні бути завчасно зосереджені на вантажно-розвантажувальному майданчику, перевірені і підготовлені до відвантажування.
4.8.5. Кожний вагон, поданий під завантаження технічними засобами, ретельно оглядається представником складу пального. З метою забезпечення збереження вантажу при перевезенні під час огляду вагона необхідно перевірити справність його дверей, покрівлі, підлоги і стін.
4.8.6. Під час розміщення у вагоні і платформі необхідно:
розміщувати технічні засоби на площі підлоги рівномірно, щоб усадка їх ресор була однаковою;
укладати важкі технічні засоби знизу, а легкі - зверху;
установлювати (укладати) технічні засоби так, щоб при поштовхах вони не зміщувалися;
завантажувати технічні засоби, на упаковці яких є написи: "Верх", "Обережно", "Скло" тощо відповідно до цих написів і так, щоб написи було видно;
розміщувати технічні засоби так, щоб вони не виходили за межі залізничного габариту;
закріплювати технічні засоби так, щоб вони не могли переміщуватися в дорозі. З цією метою на платформах необхідно встановлювати стійки, підкладки, а також ув'язувати технічні засоби дротом відповідно до діючих на залізниці правил.
Особа, яка відповідає за відвантаження, і вагар залізниці перевіряють розміщення, кріплення і укладку технічних засобів. Виявлені недоліки негайно усуваються. Після цього необхідно опломбувати вагон.
4.8.7. Якщо для охорони технічних засобів на шляху слідування призначається супровідник, то старший команди приймає опломбовані вагони, перевіряє цілість пломб та справність вагона, платформи.
Якщо технічні засоби знаходяться на відкритій платформі, їх приймають за числом місць, про що у вагонному листі робиться відмітка.
4.9. Механізація виробничих процесів на складах пального
4.9.1. Усі трудомісткі виробничі процеси на складах пального повинні здійснюватися механізованим способом. Технічні засоби і механізми, які використовуються для цього, вибираються з урахуванням виконання всіх передбачених для складу пального робіт в установлені нормативні строки і при мінімальній затраті ручної праці.
Для механізації робіт із приймання та видачі пального на складах використовуються залізничні зливно-наливні естакади та окремі стояки, автомобільні естакади і стояки, майданчики і ділянки для масової видачі та затарювання пального, відвантаження його в бочки і каністри, насосні станції і рухомі засоби перекачування пального.
Засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт і пристрої для застропування перед навантаженням, вивантаженням необхідно перевіряти.
4.9.2. З метою покращення контролю, полегшення та автоматизації управління зливно-наливними операціями склади пального обладнуються спеціальними комплектами або окремими приладами дистанційного керування. До них відносяться дистанційні поплавкові рівнеміри, автоматичні пристрої для попередження переливання пального, дистанційні датчики і сигналізатори граничних рівнів пального і робочих режимів обладнання, централізоване (з операторської) управління насосами, процесами перекачування тощо.
4.9.3. Ділянка приймання пального залізничним транспортом у залежності від місткості та вантажообігу складу пального може обладнуватися автоматизованими системами наливу або удосконаленими важільно-балансованими стояками, які забезпечують встановлення зливно-наливних труб у горловини цистерн без значних зусиль.
На всіх складах повинні бути обладнані пристрої для нижнього зливу пального з залізничної цистерни, а також зачисні пристрої при верхньому зливі для механізованого зачищення від залишків пального в цистернах.
4.9.4. Ділянка видачі пального в автотранспорт у залежності від місткості та вантажообігу складу пального може обладнуватись автоматизованими установками, спрощеними комплектами автоматизації наливу із застосуванням лічильників, дозаторів, засувок з дистанційним керуванням або автоналивними естакадами, стояками і ріжками.
4.9.5. На складах, що не мають спеціальних комплектів автоматизації зливу та наливу в залізничні та автомобільні цистерни, повинні обладнуватися допоміжні пристосування для механізованої подачі і прибирання зливно-наливних рукавів, труб.
4.9.6. З метою зменшення трудовитрат на заміри і відбір проб пального стаціонарні вертикальні наземні резервуари можуть обладнуватися дистанційними рівнемірами і спеціальними пробовідбірниками.
4.9.7. Для забезпечення безперебійної роботи обладнання між насосними станціями і зливно-наливними майданчики, естакадами, майданчиками затарювання повинна бути двостороння світлозвукова сигналізація, яка влаштовується на основі вибухобезпечних приладів, або двосторонній гучномовний радіотелефонний зв'язок.
4.9.8. Майданчики для видавання пального в тару забезпечуються лічильниками, автоматичними розподільними кранами і засобами механізованої подачі, прибирання і завантаження тари (пластинчастими транспортерами, рольганговими доріжками, механічними транспортерами, підіймачами для завантаження бочок тощо).
4.9.9. Заповнені пальним бочки завантажуються в залізничні вагони та автомобілі з завантажувальних площадок, споруджених на рівні підлоги вагона, кузова автомобіля, а за відсутності площадок - за допомогою бочкопідйомників, автокранів або універсальних колісних механічних навантажувачів, обладнаних груповими захватами.
4.9.10. Для механізації вантажно-розвантажувальних робіт під час приймання і видачі технічних засобів можуть споруджуватися спеціальні майданчики з електротельферними підвісками (для пересувних резервуарів, труб, великовагових вантажів). Крім того, можуть влаштовуватися кран-балки, електротельферні підвіски, транспортерні і рольгангові лінії - на вантажно-розвантажувальних майданчиках, сховищах і навісах.
4.9.11. При малих обсягах вантажно-розвантажувальних робіт, а також для забезпечення допоміжних операцій застосовуються табельні універсальні рухомі механізми: автомобільні й електричні крани, автомобільні та акумуляторні навантажувачі, автомобілі-самонавантажувачі з навісним крановим обладнанням, механічні бочконавантажувачі, бочкопідіймачі, а також засоби малої механізації (штабелеукладачі, талі, візки, роликові ломи тощо).
4.9.12. Усі сховища, навіси та майданчики повинні бути оснащені необхідним обладнанням для виконання виробничих процесів тільки механізованим способом.
З метою більш повного використання площі і обсягів сховищ повинні використовуватися стелажі, у тому числі рухомі, з ящиковими та іншими піддонами, у комплекті з кранами-штабелерами і навантажувачами-штабелерами різних типів.
Сховища і навіси, які не мають стаціонарних засобів механізації, обладнуються з урахуванням забезпечення вільного в'їзду і маневрування в них рухомих вантажно-розвантажувальних механізмів.
Для подачі технічних засобів на полиці стелажів у сховищах влаштовуються механічні або ручні штабелеукладачі.
Усі заглиблені і напівзаглиблені сховища, крім того, обладнуються (укомплектовуються) механізмами для подавання майна у сховища і до місць завантаження.
4.9.13. З метою забезпечення найбільш ефективного використання вантажно-розвантажувальних механізмів технічні засоби на майданчиках та у сховищах повинні розміщуватися так, щоб забезпечувалися вільне маневрування цих механізмів і зручність стропування, захвачування технічних засобів на універсальних або спеціальних піддонах, у пакетах або у груповій упаковці на майданчиках (полицях стелажів), контейнерах тощо.
Усі навантажувальні машини і механізми повинні забезпечуватися допоміжними груповими та індивідуальними вантажозахватними пристроями, які б забезпечували швидке і зручне стропування та захват технічних засобів.
4.9.14. Під час завантажування пересувних горизонтальних резервуарів кранами, навантажувачами і електроталями стропування їх повинно проводитися за спеціальні вантажні дужки або тросами "в обхват", заповнених резервуарів Р-4, Р-6, Р-8 - лише тросами "в обхват", а заповнених гумотканинних резервуарів - лише за спеціальні вантажні кільця або в спеціальних сітках.
Під час завантаження металевих горизонтальних резервуарів місткістю понад 4 куб.м вилковим навантажувачем захвати навантажувача нарощуються за допомогою спеціальних подовжувачів.
Стропування великовагових технічних засобів проводиться звичайно тросом за спеціальні дужки або "в обхват".
Для розвантаження розбірних трубопроводів і заповнених бочок автомобільні крани і автонавантажувачі забезпечують спеціальними рамними траверсами з груповими захватами.
4.9.15. Навантаження, розвантаження, штабелювання тарних і штучних вантажів за допомогою автонавантажувачів проводиться, як правило, на стандартних або спеціальних піддонах, у контейнерах, пакетах тощо.
Під час проведення робіт із піднімання і переміщення вантажів вантажопіднімальними кранами і машинами вантаж повинен бути попередньо піднятий на висоту 200 - 300 мм для перевірки правильності стропування і надійності дії гальма.
4.9.16. Бочки, технічні засоби та інші вантажі слід укладати в штабелі тільки встановленої висоти. На необладнаних вантажно-розвантажувальних майданчиках вантажі необхідно розташовувати від головки найближчої рейки залізниці на відстані не менше 2 м при висоті вантажу до 2 м і на відстані не менше 2,5 м при більшій висоті вантажу.
4.9.17. Порядок і способи використання наявної механізації передбачаються у спеціальних схемах та інструкціях, розроблених як в цілому для складу пального, так і для особового складу кожного сховища, майданчиків тощо.
У схемах та інструкціях вказуються механізми, які використовуються в даному сховищі, на майданчику для конкретного технічного майна, особливості навантаження і розвантаження, порядок стропування і заходи безпеки під час робіт, а також відповідальні за роботу з засобами механізації.
4.9.18. На всіх складах пального повинні постійно вживатися заходи з підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів. Ці заходи передбачаються перспективним планом розвитку складу пального.
4.9.19. Під час приймання, зберігання і видавання пального і технічних засобів забороняється:
опускати людей в залізничні цистерни, резервуари і танки наливних суден без засобів індивідуального захисту;
різко опускати кришки люків (ковпаків), резервуарів (залізничних цистерн і танків наливних суден);
використовувати для робіт інструмент, який утворює іскру при ударах;
під час відкриття дверей вагона знаходитися напроти отвору;
проводити зчеплення і розчеплення вагонів і цистерн на ходу, а також переводити залізничні стрілки перед потягом, який рухається;
знаходитися між автоцистернами при масовій видачі пального і між бортами автомобілів під час перевантаження вантажу з одного автомобіля на інший;
встановлювати автомобілі глушниками в бік наливання пального і проводити маневр, який заважає безперебійному руху інших машин;
вживати їжу і пити воду на майданчиках, де проводиться зливання, наливання пального з залізничних і автомобільних цистерн, а також біля резервуарів;
стояти під піднятим вантажем (стрілою) і на шляху його руху, поправляти підкладки і звільняти місце для вантажу, знаходячись під ним, а також переміщувати вантаж над кабіною автомобіля;
підтягувати вантаж автомобільним краном, відривати стрілою крана примерзлий вантаж або стягувати його зі штабеля;
виправляти будь-що в навантажувально-захватних пристроях при піднятому вантажі;
залишати крани з піднятим вантажем;
встановлювати резервуари, тримаючись руками за їх опори;
перевозити особовий склад на повністю завантажених автомобілях, а також при частковому завантаженні автомобілів, якщо не гарантується при цьому його безпечне розміщення.
4.10. Метрологічне забезпечення на складах пального
4.10.1. Метрологічне забезпечення на складах пального здійснюється згідно з вимогами Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" , Положення про метрологічне забезпечення в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 18 січня 2010 року № 11 (зі змінами), інших нормативних документів.
Повірку засобів вимірювальної техніки здійснюють регіональні військові метрологічні частини, а також територіальні органи Держспоживстандарту України та повірочні лабораторії, уповноважені згідно з Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" на здійснення повірки відповідних засобів вимірювальної техніки.
У разі відсутності на складі пального штатної посади начальника метрологічної служби наказом начальника складу призначається нештатний начальник метрологічної служби. На нього покладається:
організація взаємодії складу з регіональною військовою метрологічною частиною та територіальними органами Держспоживстандарту України з питань повірки і ремонту засобів вимірювальної техніки;
надання допомоги в освоєнні і контроль за правильністю застосування нових засобів вимірювальної техніки;
своєчасне подання на повірку та ремонт вимірювальної техніки до регіональної військової метрологічної лабораторії та (або) до територіальних органів Держспоживстандарту України.
4.10.2. Номенклатура засобів вимірювальної техніки, що підлягає повірці, та їх міжповірочні інтервали викладені в додатку 29. Інформація щодо встановлених для технічних засобів вимірювання міжповірочних інтервалів публікується в покажчику "Засоби вимірювальної техніки, занесені до Державного реєстру України", який видається Держспоживстандартом України. Засоби вимірювальної техніки, які застосовуються для спостерігання за зміною параметрів пального та технічних засобів без оцінки їх значень з нормативною точністю (індикаторні тощо), а також ті, що використовуються виключно з навчальною метою, повірці не підлягають. У формулярах (паспортах) таких засобів вимірювання робиться запис "Учбовий (індикаторний), повірці не підлягає", запис завіряється підписом посадової особи і печаткою складу пального. Перелік учбових та індикаторних засобів вимірювання визначається начальником складу пального та віддається наказом.
4.10.3. Засоби вимірювання, які знаходяться на тривалому зберіганні, повинні утримуватися в умовах, що забезпечують належне їх зберігання. Повірка (калібрування) їх проводиться перед закладанням на тривале зберігання і перед видачею в експлуатацію, якщо до моменту видачі до найближчого строку чергової повірки (калібрування) залишилося не менше 3 місяців.
Під час переконсервації технічних засобів повірка засобів вимірювання, які входять у комплект до них, здійснюється в разі, якщо мали місце порушення умов їх зберігання або виникли сумніви у збереженні їх технічних характеристик.
4.10.4. За письмовим погодженням із командирами регіональних метрологічних частин дозволяється засоби вимірювання, які не можуть бути повірені у військових метрологічних лабораторіях, відправляти на повірку до територіальних органів Держспоживстандарту України. Засоби вимірювальної техніки, які вибракувані у процесі повірки та ремонт яких не можливий, списуються встановленим порядком.
4.10.5. Склади пального повинні подавати засоби вимірювання на повірку (калібрування) в таких випадках:
по закінченні встановленого міжповірочного інтервалу;
після регулювання і ремонту;
у разі порушення повірочного тавра або втрати документів, які підтверджують проведення повірки;
під час випуску з ремонту технічних засобів, на які встановлені засоби вимірювання, незалежно від часу проведення їх останньої повірки;
під час відправлення в іншу частину засобів вимірювання, які знаходяться на зберіганні, а також технічних засобів, у комплекті яких є засоби вимірювання, якщо до моменту їх відправлення до найближчого строку чергової повірки, в умовах експлуатації, залишилося менше 3 місяців;
у всіх випадках, які викликають сумнів у правильності показань засобів вимірювання.
4.10.6. Засоби вимірювання подаються на повірку лише очищеними від бруду і пилу в укомплектованому і робочому стані із встановленими експлуатаційними документами.
Доставка засобів вимірювання на повірку в метрологічні органи і назад проводиться силами і засобами складів пального з дотриманням установлених правил їх транспортування.
4.10.7. На складах пального повинні використовуватися тільки справні засоби вимірювальної техніки, які своєчасно пройшли метрологічну атестацію і повірку, мають діючі повірочні тавра, атестати та свідоцтва про їх повірку.
Засоби вимірювання повинні використовуватися відповідно до вимог інструкцій щодо їх експлуатації. Особливості застосування засобів вимірювання, вмонтованих у технічні засоби, а також тих, що входять до складу технологічних споруд, викладені в інструкціях з експлуатації технічних засобів і технологічних споруд.
Основні вимоги до експлуатації засобів вимірювання військової техніки викладені в Керівництві з організації та порядку експлуатації вимірювальної техніки в Збройних Силах України, затвердженому наказом Міністра оборони України від 13 грудня 2001 року № 79.
4.10.8. Облік технічного стану засобів вимірювальної техніки ведеться в Книзі обліку технічного стану, калібрування, повірки та ремонту засобів вимірювальної техніки військового призначення (додаток 30).
Начальник складу пального наказом призначає осіб, на яких покладається здійснення постійного контролю за комплектністю та станом технічних засобів вимірювання, правильністю їх застосування.
4.11. Охорона навколишнього середовища, заходи екологічної безпеки
4.11.1. З метою дотримання вимог природоохоронного законодавства та санітарно-епідемічного благополуччя населення плануються та проводяться заходи щодо зменшення викидів забруднюючих речовин у довкілля з урахуванням вимог чинного законодавства про охорону навколишнього середовища.
Для складів пального, що мають самостійні випуски стічних вод у водні об'єкти, розробляються норми гранично допустимих скидів забруднюючих речовин.
Під гранично допустимим скиданням речовин у водний об'єкт мають на увазі масу речовин у стічних водах, яка максимально допустима до відведення встановленим режимом у даному пункті водного об'єкта за одиницю часу.
Проекти гранично допустимих скидів розробляються організаціями, які мають на це право (ліцензію), що видається уповноваженими органами.
Під час розробки заходів щодо захисту поверхневих і підземних вод від забруднення нафтопродуктами враховуються також вимоги Правил охорони поверхневих вод (типові положення), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465.
4.11.2. З метою попередження забруднення водоймищ стічними водами впроваджується оборотне водопостачання і повторне використання очищених стічних вод.
Для забезпечення суворого контролю за витрачанням води встановлюються водомірні пристрої і прилади незалежно від кількості води, що споживається та скидається.
4.11.3. Для локалізації забруднених ділянок і збирання пального з поверхні річної чи морської води застосовуються:
загороджувальні пристрої - бонові, механічні засоби, що уловлюють пальне і відкачують його у плавучі або берегові ємності;
хімічні препарати, що руйнують або розсіюють нафтопродуктові емульсії;
фізична коагуляція пального пористими тілами, наприклад тирсою, які потім збираються;
спалювання пального на поверхні води.
Вибір того чи іншого способу залежить від конкретних умов, місця забруднення і проведення аварійних робіт, часу з моменту скиду, сили хвилювання, швидкості вітру, характеру течії, приливів та відливів, пори року та інших факторів.
4.11.4. Основними компонентами забруднень повітряного середовища викидами є: вуглеводні, оксид вуглецю, оксиди сірки, азоту, змулені речовини. Тому особлива увага звертається на технічний стан обладнання, яке є джерелом забруднення атмосфери (резервуари, залізничні і автоналивні естакади, очисні споруди, запірна арматура, фланцеві, муфтові та інші з'єднання, трубопровідні з'єднання, котельні установки і двигуни внутрішнього згорання).
4.11.5. Відповідно до вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для кожного джерела викиду встановлюються норми гранично допустимих або тимчасово узгоджених викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Ці норми встановлюються організаціями, що мають право (ліцензію) на виконання цих робіт.
Після встановлення цих норм організовується система контролю за їх дотриманням, елементом якої є: лабораторний контроль фактичної забрудненості атмосфери вуглеводнями, оксидом вуглецю та іншими речовинами, що містяться у викидах.
4.11.6. В основу системи контролю покладається визначення кількості викидів шкідливих речовин в атмосферу з джерел та співставлення з нормами.
Викиди шкідливих речовин і їх вміст в атмосфері повинні визначатися на період 20 хвилин, до якого відносяться максимальні разові дози гранично допустимих концентрацій. Якщо час повного викиду із джерела більше 20 хвилин, контроль здійснюється за цей період.
4.11.7. Проби пароповітряної суміші з резервуара відбираються на аналіз з верхньої частини газового простору через замірний люк, закритий спеціальною кришкою зі штуцером для гумового рукава.
4.11.8. Для визначення концентрації шкідливих речовин у викидах із залізничних і автомобільних цистерн пробу відбирають під час наливання пального з рівня 50 - 100 мм нижче утворюючої горловини котла цистерни (не допускається зіткнення кінця пробовідбірного шланга з пальним).
Місце відбору проб повітря, періодичність і частота відбору, необхідна кількість проб, методи аналізу вибираються за узгодженням з органами санітарно-епідеміологічної та гідрометеорологічної служб.
Перелік основних заходів щодо зниження забрудненості атмосфери викидами шкідливих речовин і зменшення втрат пального наведені в додатку 31 .
4.11.9. Джерелами забруднення ґрунту пальним можуть бути:
нещільності запірної арматури, фланцевих, муфтових з'єднань, зварних стиків;
витоки внаслідок корозійних та інших пошкоджень трубопроводів;
продукти зачищення резервуарів і трубопроводів.
4.11.10. Під час експлуатації об'єктів складу передбачаються заходи зі скорочення викидів забруднюючих речовин:
приймається мінімальна кількість фланцевих з'єднань;
передбачається захист технологічних трубопроводів і запірної арматури від тисків, що перевищують допустимі межі, особливо під час приймання пального з магістральних трубопроводів;
улаштовуються закриті дренажі і заглиблені резервуари з автоматичним відкачуванням пального;
здійснюється постійний нагляд за герметичністю технологічного обладнання, сальникових, фланцевих та різьбових з'єднань, знімних деталей, люків тощо;
максимально герметизуються зливно-наливні операції;
передбачається застосування насосів, що мають спеціальні торцеві ущільнення або іншого типу, які не дають витоків;
стаціонарні резервуари, залізничні та автомобільні цистерни захищаються від переливання;
передбачаються запобіжні пристрої, які автоматично припиняють подачу пального в резервуари і тару в разі досягнення заданого рівня або розгерметизації комунікацій.
4.11.11. На кожному складі наказом начальника складу призначається особа, відповідальна за стан виконання природоохоронних заходів.
Кожний випадок забруднення довкілля ретельно розслідується у відповідності з чинним законодавством та керівними документами.
Особи, винні в порушенні вимог природоохоронного законодавства, притягаються до відповідальності у відповідності з вимогами чинного законодавства.
4.11.12. Начальник складу організовує взаємодію з місцевими органами влади щодо інформування населення про екологічний стан об'єкта.
5. Заходи безпеки
5.1. Дотримання правил безпеки є основною умовою запобігання аварій, нещасних випадків і збереження працездатності особового складу.
5.2. Інструкції з правил безпеки розробляються під керівництвом начальника складу за участю профспілкового комітету.
5.3. Відповідальність за охорону праці і контроль за виконанням правил безпеки покладається на начальника складу, головного інженера, начальників структурних підрозділів, а також на осіб, які безпосередньо керують проведенням робіт.
5.4. Особовий склад повинен бути навчений правилам надавання першої медичної допомоги. При нещасних випадках необхідно вживати термінових заходів для надання потерпілому допомоги та відправки його в найближчий лікувальний заклад.
Навчання з питань охорони праці - це навчання особового складу з метою отримання необхідних знань і навичок із питань охорони праці або безпечного ведення робіт.
5.5. На основі Типового положення , з урахуванням специфіки діяльності та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, розробляються і затверджуються відповідні положення про навчання з питань охорони праці, а також формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, з якими має бути ознайомлений особовий склад.
5.6. Особи, діяльність яких пов'язана з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум), з перевіркою знань (один раз на рік) відповідних нормативних актів з пожежної безпеки.
5.7. Особовий склад, під час прийняття на роботу (проходження служби) та періодично, повинен проходити інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також із правил поведінки та дій у разі виникнення аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
5.8. Вступний інструктаж проводиться з усім особовим складом, який приймається на роботу (службу), незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади, спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) начальника складу. Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або у спеціально обладнаному приміщенні. Програма та тривалість інструктажу затверджується начальником складу.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.
5.9. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з особовим складом:
новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на склад;
який переводиться з одного структурного підрозділу складу до іншого;
який виконуватиме нову для нього роботу.
Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на складі інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.
5.10. Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально або з групою осіб, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.
Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:
на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;
для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.
5.11. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці у разі:
введення в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також внесення змін та доповнень до них;
зміни технологічного процесу, заміни або модернізації устаткування, приладів та інструментів, інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
порушень особовим складом вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;
перерви в роботі більше ніж на 30 календарних днів - для робіт із підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.
Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально або з групою осіб одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.
5.12. Цільовий інструктаж проводиться:
під час ліквідації аварій або стихійного лиха;
під час проведення робіт, на які оформлюється наряд-допуск, наказ або розпорядження.
Цільовий інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб. Обсяг і зміст цього інструктажу визначаються залежно від виду робіт.
5.13. Інструктажі з правил безпеки повинні супроводжуватися перевіркою засвоєння викладеного матеріалу і показом прийомів роботи на кожному робочому місці. Інструктаж вважається завершеним тільки після твердого засвоєння правил безпеки в установленому обсязі.
До експлуатації і обслуговування насосних і перекачувальних станцій, мотонасосних установок, пересувних насосних установок, автокранів, парових котлів, електротехнічних установок, лабораторій, авто- і електронавантажувачів, інших засобів механізації допускаються особи, які пройшли спеціальну підготовку і мають посвідчення на право їх експлуатації, видані в установленому порядку.
Водії автомобільних кранів, перекачувальних станцій, автонавантажувачів і мотовозів повинні, крім того, мати посвідчення на право управління цією технікою.
5.14. Особовий склад, що порушує вимоги інструкцій з експлуатації машин і механізмів, рішенням начальника складу усувається від роботи. Вказані особи можуть бути допущені до подальшої роботи тільки після повторної перевірки знань правил безпечної експлуатації машин і механізмів і правил безпеки.
Автомобільні крани, пересувні парові котли, інші об'єкти підвищеної небезпеки, а також допоміжне устаткування (канати, траверси, кліщі та інше устаткування, що підвішується до вантажопідйомної машини), підлягають технічному огляду.
Дозвіл на введення в експлуатацію нових автокранів і тих, що вийшли з капітального ремонту, пересувних парових котлів видається підрозділами управління державного нагляду за охороною праці.
Порядок і строки технічного огляду автомобільних кранів, пересувних парових котлів і вантажозахватних пристосувань визначені спеціальними правилами.
5.15. Робочі місця повинні мати природне або штучне освітлення. Вимоги щодо освітленості деяких об'єктів і робочих поверхонь місць виконання робіт наведені в додатку 32.
За потреби освітлення робочого місця, де можливе утворення вибухонебезпечної концентрації парів пального, необхідно користуватися вибухобезпечними ліхтарями. Перед початком роботи такі ліхтарі перевіряються шляхом їх ретельного огляду і струшуванням у ввімкнутому стані, при цьому ліхтар не повинен блимати. Ввімкнення і вимкнення цих ліхтарів повинне проводитися на відкритому повітрі перед входом у вибухонебезпечне середовище - до початку і після закінчення робіт.
5.16. Розроблені та затверджені начальником складу інструкції з охорони праці вивішуються на робочих місцях, вони переглядаються за необхідності, але не рідше 1 разу на 5 років.
У місцях проведення робіт необхідно мати аптечки невідкладної допомоги і нейтралізуючі матеріали.
Усі приміщення, де можливе утворення вибухонебезпечної концентрації парів, перед початком роботи повинні провітрюватися. Перед входом у ці приміщення вивішуються таблички з попередженням про необхідність вмикання вентиляції або провітрювання приміщення перед початком роботи.
5.17. У приміщеннях, де виконуються роботи з перекачування, зберігання і видавання легкозаймистих нафтопродуктів, працювати у взутті, підбитому залізними цвяхами і набійками, що можуть викликати іскру, забороняється.
У вибухонебезпечних приміщеннях (насосні, роздавальні, колодязі, каземати резервуарів, лабораторії тощо) дозволяється користуватися тільки інструментом, виготовленим із металу, який не дає іскри.
5.18. Перед проведенням ремонту резервуари, трубопроводи, насоси, бочки повинні бути звільнені від нафтопродукту, очищені і дегазовані.
Працювати всередині резервуарів, каналізаційних колодязів, насосних, в інших вибухонебезпечних приміщеннях і місцях дозволяється тільки тоді, коли вміст шкідливих парів та газів у повітрі підготовлених до ремонту об'єктів не перевищує гранично допустиму концентрацію.
Проводити ремонт працюючого обладнання, машин, приладів, лічильників забороняється.
Під час роботи з отруйними технічними рідинами дотримуються правил безпеки, викладених в Інструкції щодо поводження з отруйними технічними рідинами, затвердженій наказом заступника Міністра оборони України по тилу - начальника Тилу Збройних Сил України від 2 лютого 1994 року № 7.
5.19. Усі роботи з приймання, зберігання і видавання пального з резервуарів, цистерн, а також відкриття кришок люків, підтягування болтів тощо повинні проводитись інструментом, що не дає іскри.
Наливання пального в резервуари, цистерни та іншу тару необхідно проводити під шар продукту, не допускаючи при цьому його бурхливого перемішування.
5.20. Перекачування пального під час грози забороняється.
На резервуарах, цистернах залишати предмети (ключі, гайки, болти), які в разі падіння всередину резервуара, цистерни можуть викликати виникнення іскри, забороняється.
Кришки люків резервуарів треба відкривати і закривати обережно, без ударів. Рукави, лоти, метрштоки слід опускати в резервуар, цистерну також плавно, без ударів, при цьому обплетення рукава не повинно тертися об край горловини для запобігання виникненню іскри.
Під час відкриття кришки замірного люка і кришки ковпака цистерни для запобігання отруєнню парами пального необхідно ставати з навітряного боку люка і ковпака.
5.21. Під час використання пересувних засобів перекачування пального при прийманні, видачі або внутрішньоскладських операціях встановлювати їх у закритих приміщеннях забороняється.
5.22. Під час маневру тепловозом, мотовозом переміщувати залізничні цистерни, вагони дозволяється тільки у присутності зчеплювача або спеціально навченої особи.
Під час випорожнення (розвантаження), заповнення (завантаження) залізничних цистерн (вагонів) під їх колеса треба встановлювати гальмові башмаки. Гальмування цистерни металевими башмаками на ділянках зливання-наливання не допускається. Для цього можуть використовуватися тільки дерев'яні башмаки.
Швартувати наливні судна і плавучі цистерни з легкозаймистими нафтопродуктами стальними тросами забороняється.
Якщо на суднах з нафтопродуктами відсутні кранці, підвішені на конопляних канатах, приймати такі судна до причалу не дозволяється.
Входити на судна і плавучі насосні станції дозволяється тільки після встановлення і укріплення перехідних трапів.
Користуватися приставними драбинами замість трапів забороняється.
Зберігання в тарі нафтопродуктів з температурою спалаху 28° C і нижче в заглиблених сховищах забороняється.
Вантажно-розвантажувальний майданчик, на якому проводиться навантаження і розвантаження майна, повинен мати рівну поверхню, без вибоїн і заглиблень. Зимою майданчик слід очищати від снігу, льоду і посипати піском.
6. Охорона праці
6.1. Охорона праці визначає систему законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я та працездатність людини в процесі праці.
6.1.2. Безпечність виробничих процесів досягається попередженням небезпечної ситуації і забезпечується:
застосуванням технологічних процесів приймання, зберігання, відвантаження нафтопродуктів відповідно до діючих правил та інструкцій;
застосуванням виробничого обладнання, що відповідає вимогам нормативної документації і не призводить до травматизму та професійних захворювань;
впорядкуванням території;
застосуванням надійно діючих контрольно-вимірювальних приладів, що своєчасно повіряються;
застосуванням швидкодіючої герметичної запірної і регулюючої арматури і засобів локалізації небезпечних та шкідливих виробничих факторів;
раціональним розміщенням виробничого обладнання і організацією робочих місць;
професіональним відбором, навчанням робітників, перевіркою їх знань і навиків безпеки праці;
застосуванням засобів захисту працівників;
здійсненням технічних і організаційних заходів щодо запобігання вибуху та протипожежного захисту;
дотриманням встановленого порядку і організаційних заходів на кожному робочому місці, високої технічної та трудової дисципліни.
6.1.3. Виконання робіт, де є або може виникнути підвищена виробнича небезпека, здійснюється за нарядом-допуском. Перелік таких робіт, а також перелік посад спеціалістів, які мають право видавати наряд-допуск та керувати даними роботами, затверджує начальник складу.
Для вибухонебезпечних технологічних процесів повинні передбачатись автоматичні системи протиаварійного захисту, які попереджують утворення вибухонебезпечного середовища та інших аварійних ситуацій у разі відхилення від передбачених регламентом гранично допустимих параметрів при всіх режимах роботи і забезпечують безпечну зупинку або переведення процесу в безпечний стан.
6.1.4. Для правильної організації роботи з захисту повітряного середовища і створення нормальних умов праці необхідно виявити джерела шкідливих викидів, здійснити їх паспортизацію, оцінити кількість та якість.
Небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що виникають під час руху машин, механізмів, обладнання, виявляються безпосередньо на діючих об'єктах.
6.1.5. Виробниче обладнання, машини та агрегати, вібрація яких розповсюджується на робочі місця, повинні відповідати вимогам санітарних норм.
Умови праці на робочому місці, безпеки технологічних процесів машин, механізмів, обладнання й інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються робітником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону та гігієну праці.
6.1.6. Під час укладання трудового договору громадянин має бути проінформований під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунені, можливі наслідки їх впливу на здоров'я і про його права на пільги і компенсації за працю в таких умовах відповідно до законодавства та колективного договору.
На роботах з небезпечними і шкідливими умовами праці робітникам за встановленими нормами видаються безкоштовно спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також миючі та знешкоджуючі засоби.
Вибір засобів захисту працюючих у кожному окремому випадку повинен здійснюватись з урахуванням вимог безпеки для даного процесу або виду робіт і піддаватися оцінці за захисними фізіолого-гігієнічними експлуатаційними показниками відповідно до стандартів. Застосування засобів захисту, які не мають відповідної технічної документації, забороняється.
Спецодяг, спецвзуття, захисні засоби і запобіжне приладдя за межі складу виносити забороняється. Для збереження спецодягу і спецвзуття виділяються окремі шафи в побутовому приміщенні, для захисту засобів і пристосувань - окремі шафи.
Працівники, що застосовують під час роботи засоби індивідуального захисту, повинні проходити спеціальний інструктаж і тренування з їх застосування, надання першої допомоги при нещасних випадках. Інструктаж і тренування з застосування цих засобів проводиться не рідше одного разу на рік.
Збереження, дегазація, дезактивація, прання і ремонт спецодягу робітників, зайнятих на роботах із шкідливими для здоров'я речовинами, здійснюються у відповідності з інструкціями і вказівками органів санітарного нагляду.
6.1.7. Робочою зоною вважається простір висотою 2 м над рівнем підлоги або майданчика, на якому знаходяться місця постійного або тимчасового перебування працюючих.
Санітарно-гігієнічний стан (метрологічні умови, загазованість, шум, вібрація, освітленість) ділянок та робочих місць повинен бути відображений у паспорті санітарно-технічного стану складу. Норми освітленості деяких об'єктів і робочих поверхонь місць виконання робіт викладено в додатку 32.
Працівники повинні проходити попередній медичний огляд у терміни, визначені лікувальними закладами, які обслуговують склад, за узгодженням із профспілковою організацією і начальником складу.
6.1.8. Вимоги до безпеки технологічних процесів розробляються у вигляді технологічної документації, що передбачає:
розміщення, налагодження та порядок обслуговування обладнання, споруд і трубопровідних комунікацій;
нормалізацію умов праці і роботи в умовах, коли шкідливі і небезпечні виробничі фактори не перевищують гранично допустимі рівні;
систему контролю і управління технологічним процесом, що забезпечує захист працюючих і аварійне виключення виробничого обладнання;
раціональну організацію праці і відпочинку з метою запобігання монотонності, а також тяжкості праці;
герметизацію обладнання;
забезпечення засобами захисту працюючих.
6.2. Заходи щодо забезпечення надійності роботи об'єктів складу
6.2.1. З метою забезпечення надійності роботи об'єктів складу розробляються такі заходи:
забезпечується аварійний запас води, різних видів палива, що дозволяє в аварійних ситуаціях експлуатувати теплосилові установки (парові котли, двигуни тощо);
забезпечується постійна технічна готовність транспортних і механічних засобів, які використовуються для усунення аварій;
передбачається можливість одержання електроенергії для забезпечення безперервного здійснення технологічного циклу та аварійного освітлення на випадок аварій чи інших ушкоджень, що можуть призвести до виведення з ладу джерел електроенергії (трансформаторної підстанції, мережі електропередачі тощо).
Передбачається аварійна вентиляція у виробничих приміщеннях, де можливе раптове надходження в повітря великих кількостей шкідливих або вибухонебезпечних речовин.
Аварійна вентиляція у виробничих приміщеннях діючих об'єктів комплектується вентиляторами у вибухозахищеному виконанні з пристроями, які дозволяють автоматичне включення у разі зупинки основних вентиляторів.