Про затвердження Керівництва з роботи центрів забезпечення пальним, баз, складів пального Збройних Сил України

Монтаж новозбудованого резервуара вважається закінченим за таких умов:

конструктивні елементи - основа і фундамент - резервуара виконано в суворій відповідності з типовим проектом;

обладнання оснащене відповідно до вимог проекту;

металоконструкції, зварювальні матеріали відповідають діючим стандартам або технічним умовам (на підставі документів);

монтаж конструкцій виконаний у відповідності з проектом виконання робіт і технологічними картами;

стальні конструкції заґрунтовані і пофарбовані у відповідності з вказівками проекту.

__________

Примітка.

Монтаж неметалевих захисних покриттів нових резервуара, а також дооснащення ними проводяться відповідно до діючих інструкцій, технічних умов, вимог організацій-розробників, проектів на неметалеві захисні покриття.

Технічна документація на синтетичні понтони повинна бути представлена розробниками проекту монтажникам до початку монтажу з метою узгодження можливих відхилень від проекту.

Приймання нового резервуара після монтажу здійснює спеціальна комісія з представників будівельної і монтажної організацій, замовника та представників пожежної охорони.

До початку випробувань організація, які виконує монтаж резервуара, повинна надати замовнику всю технічну документацію на виконання робіт, у тому числі:

сертифікати (або їх копії) на стальні конструкції резервуара, що засвідчують якість металу і зварювальних матеріалів;

дані щодо зварювальних робіт, проведених під час виготовлення резервуара і результати перевірки якості зварних з'єднань;

акти на приховані роботи з підготовки основи і пристрою ізолюючого шару;

результати контролю зварних з'єднань резервуара, які повинні відповідати СНиП 111-18-75 (частина II, дод. 1, п. 33).

Для резервуара з понтоном додатково повинні бути представлені технічна документація на конструкцію ущільнюючого затвору понтона та акти випробувань на герметичність плаваючих дахів після їх монтажу.

У технічній документації на понтон повинна бути вказана його маса.

Для захисних покриттів із синтетичних матеріалів наводиться характеристика застосованого матеріалу: марка, компоненти, спосіб виготовлення, температурний режим тощо.

Після капітального ремонту резервуар приймається в експлуатацію комісією, яка призначається замовником. У склад комісії включаються представники організації, які виконували ремонтні роботи, а також інших зацікавлених служб і організацій. Прийом та випробування проводиться у відповідності з вимогами СНиП 111-78-75, відомчих будівельних норм України (ВБН В.2.2-58.2-94) та інших нормативних документів.

Контроль виконаних робіт здійснюється:

зовнішнім оглядом місць та елементів, які ремонтувалися;

випробуванням швів на герметичність;

кінцевим випробуванням резервуара на міцність, стійкість та герметичність.

Зовнішньому огляду підлягають 100% усіх зварних з'єднань, виконаних під час ремонтних робіт.

У старих клепаних резервуарах підлягають перевірці заклепкові з'єднання в зонах, які прилягають до відремонтованої ділянки. Перевірка здійснюється простукуванням легким молотком по головках заклепок, потім перевіряють герметичність вакуум-методом.

Зовнішньому огляду і вимірюванню геометричних розмірів зварних швів підлягають усі зварні з'єднання чотирьох нижніх поясів і прилеглі до них зони основного металу на відстані не менше ніж 20 мм, які перед оглядом повинні бути очищені від фарби, бруду і нафтопродукту.

Візуальний огляд, вимірювання геометричних розмірів швів проводяться шаблонами в умовах достатнього освітлення з метою виявлення зовнішніх дефектів, таких, як:

невідповідність розмірів швів вимогам проекту;

тріщин усіх видів і направлень, пропалювань, незаварених кратерів, непроварених швів, пористості та інших технічних дефектів;

відсутність плавних переходів від однієї площини до другої, невідповідність загальних геометричних розмірів зварювального вузла вимогам проекту.

Геометричні розміри стикових, накладних і кутових швів вимірюються за допомогою шаблонів відповідності їх розмірів вимогам проекту і стандартів.

Під час огляду зварних швів днища із зовнішньої сторони необхідно встановити якість зварювання країв, які стикуються, по всьому периметру, а

також виміряти відстань між зварними швами країв днища і вертикальними зварними швами першого поясу.

Стики нижнього поясу стінок резервуара, листів днища, а також стики верхнього поясу стінок повинні бути направлені в різні сторони. Відстань між стиками суміжних елементів повинна бути не менше 200 мм, а відстань між монтажними стиками - не менше 500 мм.

Вертикальні зварні шви першого поясу стінок резервуара не повинні бути розташовані між приймально-роздавальними патрубками.

Усі зварні з'єднання, виконані в період ремонтних робіт, підлягають 100-відсотковому контролю на герметичність вакуум-методом або гасовою пробою.

Зварні стикові і напускові з'єднання стінок, зварені суцільним швом із зовнішньої сторони і переривчастим із внутрішньої, перевіряють на герметичність шляхом ретельного змочування їх гасом.

У зимових умовах для прискорення процесу контролю дозволяється змочувати зварні з'єднання гасом, попередньо нагрітим до температури 60 - 70° C. У цьому разі процес контролю герметичності скорочується до 1 години.

Випробування на герметичність зварних з'єднань днища резервуара проводиться вакуум-методом.

Контролю вакуум-методом піддають зварні з'єднання днищ, центральної частини понтона і плаваючої покрівлі.

Випробування на герметичність зварних з'єднань закритих коробів понтона і плаваючих покрівель проводять шляхом нагнітання в них повітря компресором до надлишкового тиску 1 кПа з одночасним змащуванням усіх зовнішніх швів мильним розчином або іншим пінним індикатором.

Випробування на герметичність зварних з'єднань покрівлі та обв'язувального кутика проводяться вакуумним методом, гасом з використанням крейди або внутрішнім надлишковим тиском повітря.

У резервуарах підвищеного тиску під час випробування герметичності покрівлі на надлишковий тиск необхідно при досягненні експлуатаційного тиску проявляти обережність (повільне підвищення тиску), щоб уникнути втрати стійкості торової частини.

Виявлені у процесі випробування на герметичність дефекти у зварних з'єднаннях відзначають крейдою або фарбою, видаляють на довжину дефектного місця плюс 15 мм з кожного кінця і заварюють знову.

Виправлені дефекти у зварних з'єднаннях повинні бути піддані повторному контролю на герметичність. Виправляти одне і те саме дефектне місце дозволяється не більше двох разів.

Виявлені дефекти у зварних з'єднаннях покрівлі резервуара (непідвищеного тиску) усувають повторним підварюванням без видалення дефектних ділянок. Відремонтовані ділянки зварних стикових з'єднань краю днища і поясів (переважно в місцях перетинання цих з'єднань із горизонтальними) резервуара місткістю 2000 м-3 і більше піддаються контролю просвічуванням рентгено- або радіографуванням.

Просвічування здійснюється до гідравлічного випробування резервуара.

Допускається контроль швів ультразвуковим методом з подальшим просвічуванням дефектних і сумнівних місць.

У резервуарах місткістю до 1000 м-3 з дозволу головного інженера допускається контроль якості зварних швів гасом.

Зварні з'єднання двох нижніх поясів стінок резервуара місткістю 2000 м-3 і більше, виготовлених з киплячої сталі, після середнього або капітального ремонту повинні піддаватися 100-відсотковому контролю просвічуванням.

Остаточні випробування резервуара на міцність, стійкість і герметичність проводять у разі середнього або капітального ремонту (за винятком робіт із герметизації та усунення дрібних дефектів окремих місць покрівлі, днища і верхніх поясів стінок). Випробування проводяться шляхом заповнення резервуара водою на повну висоту і створення відповідного надмірного тиску.

Гідравлічні випробування резервуара належить проводити наливанням води до рівня:

для резервуара зі стаціонарною покрівлею (типу СП) - на 50 мм вище рівня верхньої кромки стінки, висоти заповнення резервуара;

для резервуара зі стаціонарною покрівлею з понтоном та плаваючою покрівлею (типу СПП та ПП) - до верхнього положення понтону або плаваючої покрівлі.

На весь час випробувань повинні бути встановлені межі небезпечної зони з радіусом не менше двох діаметрів резервуара.

У разі застосування апаратно-програмного комплексу діагностики стану та прогнозування надійності резервуара монтаж та пуско-налагоджувальні роботи повинні проводитися до початку гідравлічних випробувань резервуара.

Гідравлічні випробування резервуара із понтонами та плаваючими покрівлями необхідно проводити без ущільнювальних затворів.

Під час випробування резервуара на міцність та стійкість надмірний тиск належить приймати - в обсязі на 25% більше, а вакуум - на 50% більше

проектної величини. Тривалість навантаження - 30 хвилин.

Стаціонарна покрівля резервуара типу СП повинна бути випробувана при повному наповненні водою на тиск, що перевищує проектний на 10%.

Під час заповнення резервуара водою необхідно стежити за станом

конструкцій та зварюваних з'єднань.

У разі появи течі з-під днища або мокрих плям на поверхні відмостки необхідно припинити випробування, злити воду, встановити та усунути причину течі.

Якщо у процесі випробування будуть виявлені свищі, течі або тріщини у стінці (незалежно від розміру дефекту), випробування повинні бути припинені і вода злита до рівня:

на один пояс нижче виявлення дефекту - у разі виявлення дефекту в поясах з другого по шостий;

до п'ятого поясу - у разі виявлення дефекту в сьомому поясі та вище.

Резервуар випробовують на гідравлічний тиск із витримуванням під цим навантаженням (без надмірного тиску) протягом такого часу:

резервуари класу I за ступенем відповідальності (резервуари номінальним об'ємом 10000 м-3 і більше) - 72 години;

резервуари класу II за ступенем відповідальності (резервуари номінальним об'ємом до 10000 м-3) - 24 години.

Для резервуара, що влаштовується на основі, складеній слабкими глинистими ґрунтами (приведений модуль деформації менше ніж 10 мПа), належить проводити гідростатичні випробування за спеціальним графіком заповнення, витримування під навантаженням і розвантаження. Під час випробування необхідно проводити вимірювання осідання основи з метою контролю стабілізації резервуара на кожному етапі заповнення.

У процесі випробування ведеться спостереження за відремонтованими місцями, стиковими з'єднаннями стінок та іншими відповідальними з'єднаннями.

Якщо у процесі випробування після закінчення 24 годин на поверхні стінок резервуара або по краях днища не з'явиться теча і рівень води в резервуарі не буде знижуватися, то резервуар вважається таким, що витримав гідравлічне випробування.

Антикорозійний захист виконується після випробувань резервуара та зливання всієї води.

Після закінчення гідравлічного випробування резервуара і спуску води для перевірки якості відремонтованої основи (рівномірності осідання) проводиться нівелірна зйомка по периметру резервуара не менше ніж у восьми точках і не рідше ніж через 6 м.

При цьому нерівномірність осідання днища не повинна перевищувати значення таких величин:

у резервуарах у перші п'ять років експлуатації (до стабілізації осідання основи) відхилення від горизонтальності зовнішнього контуру днища незаповненого резервуара місткістю 2000 - 5000 м-3 не повинне перевищувати для двох сусідніх точок по контуру - 30 мм, а для діаметрально протилежних точок - 80 мм;

відхилення при заповненому резервуарі не повинне перевищувати 50 мм для двох сусідніх точок і 100 мм - для діаметрально протилежних точок;

у резервуарах місткістю 2000 - 5000 м-3, що перебувають тривалий час в експлуатації, відхилення для двох сусідніх точок не повинні перевищувати 80 мм, а для діаметрально протилежних - 150 мм;

для резервуара місткістю 700 - 1000 м-3 величини відхилення не повинні перевищувати 75%, а для резервуара місткістю 200 - 400 м-3 - 50% величин, вказаних вище. При відхиленнях, які перевищують вказані межі ділянки, що просіла, підлягають виправленню.

Повторна нівелірна зйомка повинна проводитися закріпленими на корпусі маяками, у точках яких виконувалася перша зйомка. Результати нівелірної зйомки фіксуються на спеціальній схемі, яка додається до дефектної відомості.

Контроль геометричної форми стінки після виправлення значних випуклостей і вм'ятин здійснюється шляхом вимірювання відхилення середини та верхів кожного пояса по відношенню до вертикалі, проведеної з нижньої точки першого поясу в місцях виправлень. Вимірювання відхилень стінок резервуара від вертикалі під час заповнення його до розрахункового рівня проводять по схилу геодезичними та іншими способами.

Після виконання комплексу остаточних випробувань і за відсутності дефектів у вигляді свищів, тріщин, вм'ятин або значних деформацій, що перевищують допустимі відхилення, випробування вважається закінченим.

Резервуар приймається комісією на підставі акта його технічного стану, проектно-кошторисної документації та актів на фактично виконані роботи.

Залежно від типу ремонтних робіт комісії надається така документація:

акт технічного стану (при декількох дефектах);

креслення, необхідні під час ремонту;

проект провадження робіт із ремонту або технологічна карта ремонту окремих ділянок;

документи (сертифікати та інші), що засвідчують якість металу, електродів, електродного дроту, флюсів;

акти приймання основ і гідроізоляційного шару;

копії посвідчень (дипломів) про кваліфікацію зварників, які зварювали конструкції під час ремонту, із вказівкою присвоєних їм цифрових або літерних знаків;

акти випробування зварних швів днища, корпусу і покрівлі на щільність;

висновки щодо якості зварених швів корпусу і країв днища зі схемами розташування контрольних місць при фізичних методах контролю;

документи про погодження відхилень від креслень (якщо під час ремонту такі відхилення були допущені);

результати нівелірної зйомки по зовнішньому контуру днища і самого днища;

результати вимірювань геометричної форми корпусу, у тому числі місцевих відхилень;

акт випробування устаткування (клапанів, засувок тощо);

калібрувальна таблиця резервуара у зв'язку зі зміною його обсягу після ремонту;

акт перевірки опору заземлення;

акт перевірки протипожежних пристроїв.

Комісією складається акт про приймання та введення резервуара в експлуатацію з доданням документації на виконані ремонтні роботи.

Документація про прийом та виконання робіт із ремонту резервуара зберігається разом з його паспортом.

Програма технічного діагностування резервуара повинна передбачити виконання таких робіт:

вивчення проектної та експлуатаційної документації на резервуар;

інструментальне обстеження стану конструкцій і основи резервуара методами неруйнівного контролю;

інструментальне обстеження стану конструкцій і основи резервуара методами руйнівного контролю (виконують за відсутності даних або наявності сумнівних даних про матеріали конструкцій і основи резервуара);

розрахункова експертиза стану конструкцій і основи резервуара за результатами інструментального обстеження;

аналіз отриманих результатів обстеження резервуара і підготовка висновку експертизи.

Під час вивчення проектної та технічної документації на резервуар повинні визначатися:

основні технічні характеристики резервуара і особливості його конструкцій, передбачені проектом;

умови експлуатації резервуара, передбачені проектом, і умови фактичного використання за призначенням;

основні і зварювальні матеріали металоконструкцій резервуара, передбачені проектом і фактично використані під час виготовлення та ремонту (реконструкції);

терміни початку і закінчення окремих етапів експлуатації резервуара, які охоплюють використання за призначенням, виконання технічного діагностування, виконання ремонту (реконструкції).

Під час інструментального обстеження резервуара методами неруйнівного контролю повинні виконуватися:

візуальний контроль конструкцій (загальний) і зварних з'єднань металоконструкцій (місцевий);

вимірювальний контроль товщини елементів металоконструкцій;

вимірювальний контроль геометричної форми і положення конструкцій, зі зміною положення конструкцій під час осідання включно;

контроль зварних з'єднань металоконструкцій фізичними методами (контроль ультразвуковий або радіо-рентгенографічний, контроль капілярний, контроль герметичності).

Під час інструментального обстеження резервуара методами руйнівного контролю (за відсутності даних або наявності сумнівних даних про матеріали конструкцій) повинні виконуватися:

механічне випробування зразків основного матеріалу і матеріалу зварних з'єднань металоконструкцій;

хімічний аналіз зразків основного матеріалу і матеріалу зварних з'єднань металоконструкцій;

металографічні дослідження зразків основного матеріалу і матеріал зварних з'єднань металоконструкцій.

Зразки основного матеріалу і матеріалу зварних з'єднань металоконструкцій для механічних випробувань і металографічних досліджень повинні відбиратися з металоконструкцій у місцях, які найбільш зазнають впливу деградаційних процесів.

Під час розрахункової експертизи стану металоконструкцій резервуара повинні виконуватися:

розрахунки напруженого і деформованого станів металоконструкцій резервуара з урахуванням корозійного зносу, недосконалості початкової геометричної форми і деформування під час осідання основи;

перевірки відповідності стану конструкцій резервуара критеріям граничного стану за міцністю, стійкістю, допустимими зміщеннями та герметичністю;

уточнення обсягів і місць контролю фізичними методами зварних з'єднань металоконструкцій;

розрахунки показників надійності (прогнозування надійності) конструкцій резервуара за критеріями міцності, стійкості, допустимих зміщень та герметичності;

обґрунтування термінів чергового повного та часткового обстеження.

Під час аналізу результатів обстеження резервуара повинні встановлюватися:

вид технічного стану конструкцій резервуара;

термін чергового експертного обстеження резервуара;

умови подальшої експлуатації резервуара, що містять конкретні рекомендації з обмеження навантажень і впливів, складу ремонту або виключення резервуара з експлуатації згідно з прийнятим рішенням (продовжити експлуатацію резервуара протягом обумовленого у висновку експертизи терміну без виконання будь-яких умов; продовжити експлуатацію резервуара протягом обумовленого у висновку експертизи терміну у разі виконання певних умов з обмеження навантажень і впливів (як технологічних, так і природних) і/або з підтримкою технічного стану шляхом поточного ремонту; вивести резервуар з експлуатації як такий, що підлягає відновленню технічного стану шляхом середнього або капітального ремонту; вивести резервуар з експлуатації як такий, що не підлягає відновленню технічного стану, або як такий, що підлягає демонтажу); дефекти і пошкодження, що не підлягають усуненню під час ремонту (дефекти, що не усуваються), з обґрунтуванням можливості і умов подальшої експлуатації резервуара з цими дефектами і пошкодженнями.

До програми часткового обстеження резервуара включають лише ті роботи, які можуть бути виконані без виведення резервуара з експлуатації.

1. Програма повного обстеження резервуара повинна містити послідовність виконання робіт:

1.1. Ознайомлення з експлуатаційно-технічною документацією на резервуар.

1.2. Інструментальне обстеження стану конструкцій резервуара методами неруйнівного контролю:

1.2.1. Візуальний контроль усіх конструкцій (загальний контроль) і зварних з'єднань металоконструкцій (місцевий контроль);

1.2.2. Вимірювальний контроль товщини елементів металоконструкцій;

1.2.3. Вимірювальний контроль геометричної форми і положення елементів металоконструкцій, включаючи вимірювання положення під час осідання;

1.2.4. Контроль зварних з'єднань металоконструкцій фізичними методами (контроль герметичності, контроль ультразвуковий або радіо-рентгенографічний, контроль капілярний);

1.2.5. Візуальний і вимірювальний контроль стану основи, фундаменту і вимощення;

__________

Примітка.

Об'єм робіт під час інструментального обстеження стану конструкцій резервуара методами неруйнівного контролю попередньо встановлюється за об'ємом робіт під час приймання резервуара в експлуатацію і уточнюється під час виконання програми технічного діагностування.

1.3. Інструментальне обстеження стану конструкцій резервуара методами руйнівного контролю (виконують за відсутності даних або наявності сумнівних даних про матеріали металоконструкцій):

1.3.1. Механічні випробування основного матеріалу і матеріалу зварних з'єднань металоконструкцій;

1.3.2. Хімічний аналіз основного матеріалу і матеріалу зварних з'єднань металоконструкцій;

1.3.3. Металографічне дослідження основного матеріалу і матеріалу зварних з'єднань металоконструкцій.

1.4. Розрахункова експертиза стану конструкцій резервуара за результатами інструментального обстеження:

1.4.1. Розрахунок допустимих значень товщини елементів металоконструкцій;

1.4.2. Розрахунок напружено-деформованого стану елементів металоконструкцій під навантаженням з урахуванням впливу таких факторів:

корозійна зношеність елементів металоконструкцій;

недосконалість геометричної форми елементів металоконструкцій;

деформованість елементів металоконструкцій при осіданні.

Уточнення обсягів і місць неруйнівного контролю зварних з'єднань металоконструкцій фізичними методами;

1.4.3. Розрахунок остаточного ресурсу за критеріями герметичності, міцності та стійкості металоконструкцій з урахуванням впливу таких деградаційних процесів:

корозійний знос металоконструкцій;

втома металоконструкцій (з утворенням і розвитком тріщин втоми).

1.5. Аналіз результатів обстеження:

експертне рішення щодо умов подальшої експлуатації резервуара (що містить конкретні рекомендації з обмеження навантажень і впливів, або перелік робіт із ремонту або з виведення резервуара з експлуатації);

класифікація виявлених дефектів і пошкоджень на такі, що усуваються, і такі, що не усуваються; обґрунтування можливості подальшої експлуатації резервуара з дефектами і пошкодженнями, що не усуваються;

призначення терміну чергового обстеження.

2. Програма часткового обстеження резервуара повинна містити виконання робіт у такій послідовності:

ознайомлення з експлуатаційно-технічною документацією на резервуар;

інструментальне обстеження стану конструкцій резервуара методами неруйнівного контролю;

візуальний контроль усіх доступних конструкцій (загальний контроль) і зварних з'єднань металоконструкцій (місцевий контроль);

вимірювальний контроль товщини доступних елементів металоконструкцій;

вимірювальний контроль геометричної форми і положення доступних елементів металоконструкцій, включаючи вимірювання положення під час осідання;

візуальний і вимірювальний контроль стану основи, фундаменту і вимощення.

3. Розрахункова експертиза стану конструкцій резервуара за результатами інструментального обстеження:

розрахунок допустимих значень товщини елементів металоконструкцій;

розрахунок напружено-деформованого стану елементів металоконструкцій під навантаженням з урахуванням корозійної зношеності;

перевірка технічного стану резервуара за критеріями міцності, стійкості та деформованості металоконструкцій.

4. Розрахунок остаточного ресурсу за критеріями герметичності, міцності та стійкості металоконструкцій з урахуванням впливу таких деградаційних процесів:

корозійний знос металоконструкцій;

втома металоконструкцій (з утворенням і розвитком тріщин втоми).

5. Аналіз результатів обстеження включає:

визначення виду технічного стану конструкцій;

експертне рішення щодо умов подальшої експлуатації резервуара (з конкретними рекомендаціями з обмеження навантажень і впливів, з виведення резервуара з експлуатації для повного обстеження);

класифікацію виявлених дефектів і пошкоджень на такі, що усуваються, і такі, що не усуваються; обґрунтування можливості подальшої експлуатації резервуара з дефектами і пошкодженнями, що не усуваються;

призначення терміну чергового обстеження.

Висновок експертизи (звіт) повинен містити такі відомості і матеріали, отримані в результаті технічного діагностування:

відомості про виконавця і програму технічного діагностування резервуара;

відомості, отримані з проектної та експлуатаційно-технічної документації на резервуар;

матеріали інструментального обстеження конструкцій резервуара методами неруйнівного і руйнівного контролю;

матеріали розрахункової експертизи стану конструкцій резервуара;

матеріали експертного висновку про технічний стан і умови подальшої експлуатації резервуара.

Відомості про виконавця і програму технічного діагностування повинні містити:

найменування експертної/уповноваженої організації, що виконує технічне діагностування резервуара, з зазначенням документів, які засвідчують її повноваження на виконання комплексу діагностичних робіт;

склад виконавців окремих робіт за програмою технічного діагностування з зазначенням займаних посад і документів, які посвідчують їх повноваження на виконання спеціальних діагностичних робіт;

зміст програми технічного діагностування з зазначенням використаних нормативних і технічних документів, що регламентують методи і засоби виконання спеціальних діагностичних робіт, а також норми оцінки технічного стану резервуара.

Відомості, отримані з проектної та експлуатаційно-технічної документації на резервуар, повинні містити:

загальні дані про резервуар: місце розташування, інвентарний номер, дату початку експлуатації, найменування проектної організації, найменування заводу-виробника конструкцій і монтажної організації;

технічні характеристики резервуара: тип, діаметр, висоту, об'єм, найменування і характеристики нафтопродукту, що зберігається;

дані про основні матеріали металоконструкцій резервуара (за проектом і за сертифікатом):

марки сталі або їх хімічний склад, механічні властивості сталі, сортамент профільного прокату, товщину листового прокату;

дані про технологію зварювання і зварювальні матеріали, що застосовувалися під час виготовлення і монтажу металоконструкцій резервуара;

відомості про режими експлуатації резервуара згідно з технологічною картою використання резервуара за призначенням, а також про відповідність фактичних умов експлуатації резервуара умовам, передбаченим проектом;

відомості про виконаний (середній та капітальній) ремонт резервуара: термін виконання ремонту з зазначенням дати введення в експлуатацію після ремонту, з зазначенням основних і зварювальних матеріалів, що застосовували під час ремонту металоконструкцій.

Матеріали інструментального обстеження конструкцій резервуара методами неруйнівного і руйнівного контролю повинні містити:

карти-схеми виявлених дефектів і пошкоджень елементів конструкцій;

таблиці, графіки, схеми та інші форми подання результатів вимірювання товщини, геометричної форми і положення елементів конструкцій;

протоколи неруйнівного контролю зварних з'єднань металоконструкцій фізичними методами;

протоколи механічних випробувань, металографічних досліджень і хімічного аналізу основного матеріалу і матеріалу зварних з'єднань металоконструкцій.

Матеріали розрахункової експертизи стану конструкцій резервуара повинні містити результати:

розрахунків напружено-деформованого стану елементів металоконструкцій під навантаженням з урахуванням впливу корозійної зношеності, недосконалості початкової геометричної форми елементів і деформації елементів під час осідання основи резервуара (таблична, графічна та інші форми подання);

перевірки виконання допустимих умов міцності, стійкості і деформативності елементів металоконструкцій;

розрахунків допустимих значень товщини елементів конструкцій (таблична, графічна та інші форми подання);

розрахунків остаточного ресурсу елементів металоконструкцій за критеріями герметичності, міцності і стійкості з урахуванням процесів корозійної зношеності і втоми металоконструкцій.

Матеріали експертного висновку про технічний стан і умови подальшої експлуатації резервуара повинні містити:

визначення виду технічного стану резервуара на час обстеження;

експертне рішення щодо умов подальшої експлуатації з конкретними рекомендаціями з обмеження навантажень і впливів або щодо змісту ремонту (середнього і капітального) з виведенням або без (поточного) виведення резервуара з експлуатації.

__________

Примітка.

Рекомендації щодо змісту відновлювального ремонту можуть бути розширені до проектних рішень з ремонту та містити: відомість дефектів та пошкоджень, технологічні карти ремонту, робочі креслення ремонту (шифрів КМ, КЗ), ресурсну відомість ремонтних матеріалів, проект виконання ремонтних робіт (ПВР), зокрема проект виконання зварювальних робіт (ПВЗР), тощо; обґрунтування (за необхідності) можливості подальшої експлуатації резервуара з дефектами і пошкодженнями, що не підлягають усуненню під час ремонту; визначення терміну чергового обстеження резервуара.

1. Типовий висновок експертизи за результатами повного обстеження резервуара повинен містити відомості та матеріали у послідовності, яка наведена нижче.

1.1. Відомості про виконавця та програму технічного діагностування:

1.1.1. Найменування експертної/уповноваженої організації, що виконує технічне діагностування резервуара, з зазначенням документів, які засвідчують її повноваження на виконання комплексу діагностичних робіт;

1.1.2. Склад виконавців окремих видів робіт за програмою технічного діагностування з зазначенням займаних посад і документів, що посвідчують їх повноваження на виконання спеціальних діагностичних робіт;

1.1.3. Зміст програми технічного діагностування з зазначенням використаних нормативних і технічних документів, які регламентують методи та засоби виконання спеціальних діагностичних робіт, а також норми оцінки технічного стану резервуара;

1.1.4. Відомості про технічні засоби контролю, використані під час експертного обстеження.

1.2. Відомості, взяті з проектної та експлуатаційно-технічної документації на резервуар:

1.2.1. Загальні дані про резервуар: місце розташування, інвентарний

номер, дата початку експлуатації, найменування проектної організації, найменування заводу-виробника конструкцій і монтажної організації;

1.2.2. Технічні характеристики резервуара: тип, діаметр, висота, об'єм, найменування і характеристики нафтопродукту, що зберігається;

1.2.3. Дані про основні матеріали металоконструкцій резервуара (за проектом і за сертифікатами): марки сталі та/або їх хімічний склад, механічні

властивості сталі, сортамент профільного прокату, товщина листового прокату;

1.2.4. Дані про технологію зварювання і зварювальні матеріали, застосовані під час виготовлення і монтажу металоконструкцій резервуара;

1.2.5. Відомості про режими експлуатації резервуара згідно з технологічною картою, а також про відповідність фактичних умов експлуатації резервуара умовам, передбаченим проектом;

1.2.6. Відомості про виконаний (середній і капітальний) ремонт резервуара: термін виконання ремонту з зазначенням дати введення в експлуатацію після ремонту, зміст ремонту з зазначенням застосованих під час ремонту металоконструкцій, основних і зварювальних матеріалів.

1.3. Матеріали інструментального обстеження конструкцій резервуара методами неруйнівного і руйнівного контролю:

1.3.1. Карти-схеми виявлених дефектів і пошкоджень елементів конструкцій;

1.3.2. Таблиці, графіки, схеми та інші форми подання результатів вимірювань товщини, геометричної форми і розташування елементів конструкцій;

1.3.3. Протоколи неруйнівного контролю зварних з'єднань металоконструкцій фізичними методами;

1.3.4. Протоколи механічних випробувань, металографічних досліджень і хімічного аналізу основного матеріалу і матеріалу зварних з'єднань металоконструкцій.

1.4. Матеріали розрахункової експертизи стану конструкцій резервуара:

1.4.1. Результати розрахунків напружено-деформованого стану елементів металоконструкцій під навантаженням з урахуванням впливу корозійного зносу, недосконалості початкової геометричної форми елементів і деформації елементів під час осідання резервуара (таблична, графічна та інші форми подання);

1.4.2. Результати перевірки виконання допустимих умов міцності, стійкості і деформованості елементів металоконструкцій;

1.4.3. Результати розрахунків допустимих значень товщини елементів конструкцій (таблична, графічна та інші форми подання);

1.4.4. Результати розрахунків остаточного ресурсу елементів металоконструкцій за критеріями герметичності, міцності і стійкості з урахуванням процесів корозійного зносу і втоми металоконструкцій.

1.5. Матеріали експертного висновку про технічний стан і умови подальшої експлуатації резервуара:

1.5.1. Визначення виду технічного стану резервуара, який досягнуто на час обстеження;

1.5.2. Експертне рішення щодо умов подальшої експлуатації з конкретними рекомендаціями з обмеження навантажень і впливів або зі змісту середнього і капітального ремонту з виведенням резервуара з експлуатації.

Рекомендації щодо змісту відновлювального ремонту можуть бути розширені до проектних рішень з ремонту, що містять: відомість дефектів пошкоджень, технологічні карти ремонту, робочі креслення ремонту (шифрів КМ, КЗ), ресурсну відомість ремонтних матеріалів, проект виконання ремонтних робіт (ПВР), зокрема проект виконання зварювальних робіт (ПВЗР), тощо;

1.5.3. Обґрунтування (за необхідності) можливості подальшої експлуатації резервуара з дефектами і пошкодженнями, що не підлягають усуненню під час ремонту;

1.5.4. Визначення терміну чергового обстеження резервуара.

2. Типовий висновок експертизи за результатами часткового обстеження резервуара повинен містити такі відомості та матеріали в послідовності, яка наведена нижче.

2.1. Відомості про виконавця та програму технічного діагностування:

2.1.1. Найменування експертної/уповноваженої організації, що виконує технічне діагностування резервуара з зазначенням документів, що засвідчують її повноваження на виконання комплексу діагностичних робіт;

2.1.2. Склад виконавців окремих видів робіт за програмою технічного діагностування з зазначенням займаних посад і документів, що посвідчують їх повноваження на виконання спеціальних діагностичних робіт;