Порядок експлуатації виробничих та допоміжних споруд, інженерних мереж встановлюється інструкцією з їх експлуатації, яка розробляється на підставі відповідних нормативних документів та затверджується начальником складу пального.
3.7.2. Водопостачання
3.7.2.1. Система водопостачання облаштовується для безперебійного постачання води належної якості і в необхідній кількості у відповідності з діючими нормами на виробничі і побутові потреби об'єктів складу пального (споруд, обладнання) і побутово-господарських потреб, а також забезпечення потреби у воді на зовнішнє пожежогасіння, поповнення пожежного запасу та поливання зелених насаджень.
Водопостачання складів пального здійснюється окремими системами водопроводів: господарчо-питними, технічними, протипожежними.
Господарчо-питні водопроводи, які живляться від міського водопроводу, не повинні мати безпосереднього з'єднання з водопроводами від інших джерел водопостачання.
Водопровідні мережі, як правило, виконуються кільцевими з розташуванням на них гідрантів на відстані не більше 130 м один від одного.
Водопостачання на складах пального при протипожежному витрачанні понад 60 л/с повинно передбачатися від пожежного водопроводу високого тиску, при меншому витрачанні води - від водопроводу низького тиску або насосами пожежних автомобілів із водоймищ або резервуарів.
3.7.2.2. Для зберігання води передбачається не менше двох водоймищ (резервуарів). Розміщуються вони на відстані не більше 150 м від обслуговуючих споруд. Відстань між гідрантами повинна бути 100 м, від гідранта або пожежного водоймища до резервуара з легкозаймистими та горючими рідинами - не менше 40 м, а до будівель і споруд - не менше 20 м.
3.7.2.3. Систему внутрішнього пожежогасіння в будівлях розливних, розподільних, насосних, будівлях для зберігання легкозаймистих та горючих рідин у тарі та інших, з огляду на економічну доцільність, слід застосовувати таку саму, як і для резервуарного парку даного складу пального.
При стаціонарній системі гасіння пожеж у резервуарному парку, уздовж залізничних і автомобільних зливно-наливних пристроїв, а також до річкових і морських причалів слід прокладати трубопроводи для подачі розчинів на гасіння пожеж за допомогою рухомих піногенераторів.
3.7.2.4. Приблизне витрачання води на піноутворення, охолодження наземних і заглиблених резервуарів, а також тривалість гасіння й потрібну кількість засобів пожежогасіння слід попередньо розраховувати.
3.7.2.5. У разі коли охолодження сусідніх резервуарів не потрібне, недоторканний запас води для пожежегасіння береться з розрахунку необхідності гасіння і охолодження резервуара, який горить, протягом 3 годин. За необхідності охолодження сусідніх резервуарів запас води приймається з розрахунку гасіння резервуара, який горить, протягом 1 години.
3.7.2.6. Недоторканний протипожежний запас води у водоймищах (після пожежі) повинен відновлюватися не пізніше 72 годин.
При водопостачанні складу пального з відкритих водоймищ, вода, яка йде для побутових потреб, повинна хлоруватися і піддаватися бактеріологічному аналізу у строки, визначені органами санітарного нагляду.
3.7.2.7. Побутовий контроль якості води проводиться через місцеву санітарно-епідеміологічну станцію, виробничий - через лабораторію складу пального. Контроль за якістю питної води покладається на лікаря (фельдшера) - начальника лабораторії (лаборанта).
3.7.2.8. Усе обладнання водонасосної станції і зовнішніх мереж (насоси, двигуни, оглядові колодязі, гідранти, пожежні крани і водоймища) повинне бути пронумероване.
Резервні водяні насоси завжди утримуються готовими до пуску. Не рідше одного разу на 10 днів їх необхідно вмикати на 5 - 10 хвилин для випробування на повну подачу.
Насосні агрегати під'єднують від двох незалежних джерел електропостачання. При відсутності іншого джерела електропостачання резервні насоси приводяться в дію від двигунів внутрішнього згоряння.
У насосній вивішується загальна схема водопостачання й інструкції з експлуатації обладнання насосної.
3.7.2.9. За станом водозабірних споруд, колодязів, закритих і відкритих водоймищ встановлюється систематичний нагляд, щорічно в літній період вони детально обстежуються і очищаються від сміття та мулу.
Входи в об'єкти водопостачання, а також люки наземних і підземних водяних резервуарів замикаються. Ключі від замків зберігаються в установлених місцях під відповідальність осіб, призначених наказом начальника складу пального.
3.7.2.10. Оглядові колодязі водонапірної мережі, колодязі гідрантів і забірні колодязі відкритих й закритих водоймищ на зимовий період утеплюються.
Під час відключення у зимовий період яких-небудь частин системи водопостачання, розташованих не в приміщеннях або в неопалюваних приміщеннях, вони повинні бути негайно звільнені від води.
3.7.2.11. Пожежні водойми для зберігання запасів води утримуються у справному стані, з визначеним запасом води. Під'їзди до пожежних водойм облаштовуються твердим покриттям. Насипи і схили водоймищ покриваються дерном. Забірні колодязі обладнуються кришками. Вода у водоймищах періодично оновлюється.
3.7.2.12. На складі пального ведуть окремий облік води, яка використовується на виробничі потреби (технічної води), і питної води на господарсько-питні потреби.
3.7.2.13. Експлуатація артезіанських свердловин (колодязів) здійснюється відповідно до інструкції з експлуатації, яку зобов'язана скласти та прикласти до виконавчої документації організація, яка спорудила артезіанську свердловину.
3.7.3. Електропостачання
3.7.3.1. Основним видом енергії на складах пального є електрична енергія, яка поступає від об'єднаної енергетичної системи України. В окремих випадках електропостачання організовується від обладнаних пунктів резервного електропостачання (військових електроустановок).
3.7.3.2. Система електропостачання складів пального складається із систем зовнішнього, внутрішнього та автономного електропостачання.
До системи зовнішнього електропостачання відносяться комплектні розподільчі установки та лінії електропередавання.
Електроустановки зовнішньої системи електропостачання, як правило, знаходяться на балансі електропередавальної (електропостачальної) організації (КЕЧ районів).
До системи внутрішнього електропостачання відносяться електроагрегати і силові електростанції резервного живлення; комплектні трансформаторні підстанції; повітряні або кабельні лінії електропередавання від джерел живлення системи зовнішнього електропостачання (джерел автономного або резервного електропостачання) до об'єктів складу пального; живлячі та розподільчі силові й освітлювальні мережі, внутрішні електромережі будівель та споруд.
До системи автономного електропостачання відносяться стаціонарні електроагрегати і силові електростанції автономного живлення; їх комплектні розподільчі установки; комплектні військові кабельні мережі; перетворювачі струму, напруги, частоти тощо.
3.7.3.3. Розподіл електричних мереж за балансовою належністю та експлуатаційною відповідальністю визначається спільним актом розмежування між складом пального, квартирно-експлуатаційним органом та електропередавальною (електропостачальною) організацією.
Крім того, начальник складу пального своїм наказом визначає осіб, відповідальних за експлуатацію внутрішніх електромереж та електроустановок. Цей наказ встановлює зони відповідальності між посадовими особами, відповідальними за електрогосподарство.
3.7.3.4. Службові (посадові) особи, які несуть відповідальність за електроустановки, зобов'язані організувати і забезпечити правильну та безпечну їх експлуатацію.
3.7.3.5. Службові (посадові) особи, яким безпосередньо підпорядкований особовий склад електротехнічних спеціальностей, відповідають за підготовку та інструктаж підлеглого особового складу із правил і заходів безпеки та зобов'язані забезпечити безпечні умови проведення робіт безпосередньо на електроустановках.
3.7.3.6. До самостійної роботи на електроустановках допускається особовий склад, який пройшов медичний огляд, має відповідну групу з електробезпеки та вік не менше 18 років.
Особовий склад, допущений до експлуатації електроустановок, повинен:
знати вимоги правил безпеки, керівних і експлуатаційних документів відповідно до займаної посади та своїх обов'язків;
знати будову та принципи роботи електроустановок, що знаходяться в експлуатації, а також машин, механізмів і пристосувань, які при цьому застосовуються;
твердо знати умови забезпечення безпеки під час виконання конкретних робіт на електроустановках;
мати необхідні практичні навички виконання штатних технологічних операцій на електроустановках;
знати будову, призначення та порядок використання засобів захисту і пожежогасіння, уміти користуватися ними;
уміти надавати першу допомогу потерпілому від ураження електричним струмом.
Для виконання роботи в електроустановках, розміщених у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, особовий склад повинен пройти спеціальне навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму відповідно до НАПБ Б.02.005-2003 (Типове положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України). Порядок організації навчання визначається НАПБ Б.06.001-2003 (Перелік посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядок їх організації).
Технічне обслуговування та ремонт електроустаткування електротехнічний склад не проводить.
3.7.3.7. Електрообладнання підстанцій, електричних мереж, електроустановок, повітряні та кабельні лінії електропередавання повинні бути захищені від коротких замикань і порушень нормальних режимів пристроями релейного захисту, автоматичними вимикачами або запобіжниками і оснащені засобами електроавтоматики та телемеханіки відповідно до Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2012 року № 91, та інших чинних нормативних документів.
3.7.3.8. Монтаж, випробування, налагодження, експлуатацію і ремонт електроустановок, установлених у вибухонебезпечних зонах, необхідно виконувати з дотриманням вимог Правил технічної експлуатації , затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, Правил безпечної експлуатації електроустановок , затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 9 січня 1998 року № 4, інструкцій заводів-виробників електрообладнання та санітарних норм, правил і інструкцій.
3.7.3.9. Вибухозахищене обладнання повинно відповідати класові вибухонебезпечної зони, у якій воно встановлене, а також категорії та групі вибухонебезпечної суміші, за якими установка (об'єкт) класифікується як вибухонебезпечна (додатки 22, 23).
3.7.3.10. У вибухонебезпечних зонах застосовуються стаціонарні та переносні світильники, рівень вибухозахисту або ступінь захисту яких відповідає таблиці 2.
Таблиця 2
Рівень вибухозахисту
| Клас вибухонебезпечної зони | Рівень вибухозахисту або ступінь захисту |
| 1 | 2 |
| 0 | Особливо вибухонебезпечне електрообладнання |
| 1 | Вибухобезпечне електрообладнання |
| 2 | Підвищеної надійності проти вибуху з видом захисту "n". Дозволяється застосовувати світильники, у яких відсутні засоби вибухобезпеки за умови, що максимальна температура поверхні світильників не перевищує значення, наведені в таблиці 1 ГОСТу 22782.0-81 Электрооборудование взрывозащищенное. "Общие технические требования и методы испытаний". Ступінь захисту - ІР54. Умови використання таких світильників повинні бути узгоджені в установленому порядку. Світильники з люмінесцентними лампами відповідно до ГОСТу 17677-82 "Светильники. Общие технические условия" повинні мати ступінь захисту не нижче ІР53. |
| 20 | Особливо вибухобезпечне і вибухобезпечне електрообладнання (за умови дотримання вимог пункту 4.6.9 Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2012 року № 91) |
| 21 | Електрообладнання підвищеної надійності проти вибуху (за умови дотримання пункту 4.6.9 Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2012 року № 91) |
| 22 | Без засобів вибухозахисту (оболонки зі ступенем захисту не менше ІР54) |
У разі проведення ремонтних робіт в умовах тісноти, можливої загазованості, у тому числі усередині технологічних апаратів, освітлення забезпечується за допомогою переносних вибухозахищених акумуляторних світильників у відповідному до середовища виконанні або переносних світильників у вибухобезпечному виконанні.
Для сухих вибухонебезпечних приміщень необхідно застосовувати переносні світильники напругою не вище 42 В, а для вологих - не вище 12 В.
Вибухозахищені світильники зберігаються у відповідальних осіб у справному стані та видаються тільки на час виконання робіт. Після закінчення робіт світильники обслуговуються та повертаються відповідальній особі з відповідним оформленням.
3.7.3.11. Усі електричні машини, апарати, а також інше електрообладнання та електропроводки у вибухонебезпечних зонах періодично підлягають зовнішньому огляду. Терміни проведення оглядів залежать від місцевих умов, але не рідше одного разу на три місяці.
Огляд, залежно від кордонів розподілу між електроустановками, проводить енергетик (відповідальний за військові електроустановки) або відповідальний за електрогосподарство.
Результати огляду фіксуються в оперативному або спеціальному журналі, його форма наведена в додатку 24.
3.7.3.12. Періодичність профілактичних випробувань вибухозахищеного електрообладнання встановлює особа, відповідальна за електрогосподарство, з урахуванням інструкцій заводів-виробників, виробничих умов.
Профілактичні випробування здійснюються відповідно до вимог нормативних документів та інструкцій заводів-виробників, при цьому використовуються вибухозахищені прилади.
3.7.3.13. Організаційними заходами, якими досягається безпека робіт в електроустановках, є:
затвердження переліку робіт, що виконуються за нарядами, розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації;
призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт;
оформлення робіт нарядом або розпорядженням;
підготовка робочих місць;
допуск до роботи;
нагляд під час виконання робіт;
переведення на інше робоче місце;
оформлення перерв у роботі та її закінчення.
3.7.3.14. Технічними заходами, що створюють безпечні умови виконання робіт, є:
підготовка робочих місць;
вимикання (зняття напруги);
вивішування плакатів безпеки, обгородження робочого місця;
перевірка відсутності напруги;
установлення заземлень.
3.7.3.15. Особовий склад, який обслуговує електроустановки, повинен бути забезпечений усіма необхідними засобами захисту для виконання робіт, навчений правилам користування ними та вміти застосовувати їх для створення безпечних умов робіт. Засобами захисту повинні бути укомплектовані всі електроустановки. Без укомплектування засобами захисту експлуатація електроустановок забороняється. Засоби захисту необхідно розміщувати як інвентарні в розподільчих установках, трансформаторних підстанціях тощо. Крім того, засоби захисту можуть також видаватись для індивідуального користування.
Випробування засобів захисту проводиться в акредитованих лабораторіях. Засоби захисту, що пройшли випробування, засвідчуються штампом встановленого зразка.
3.8. Очисні каналізаційні мережі
3.8.1. Для відведення стічних вод улаштовують такі системи каналізації: виробничу або виробничо-дощову, спецканалізацію та побутову.
3.8.1.1. У виробничу або виробничо-дощову каналізацію відводяться: підпродуктова вода з резервуарів; вода після миття бочок з-під нафтопродуктів, площадок із зливно-наливними пристроями, підлог у продуктових насосних станціях тощо; вода після охолодження резервуарів під час пожежі; дощові води з відкритих площадок для зливно-наливних пристроїв, обвалувань території резервуарного парку та інших місць, де ці води можуть бути забруднені нафтопродуктами; виробничі стоки від лабораторії.
3.8.1.2. Побутовою каналізацією відводяться господарські стоки від будівель і споруд складу пального, які не містять нафтопродуктів.
3.8.2. Стічні води, що утворюються під час зачищення резервуарів, не дозволяється скидати в мережу каналізації. Вони відводяться збірно-розбірними трубопроводами у шламонакопичувачі і після відстоювання направляються мережею виробничої або виробничо-дощової каналізації на очисні споруди складу пального.
Виробничі стічні води від продуктових насосних дозволяється відводити в резервуари для скидання технологічних витоків.
Скидання пального в мережу виробничо-дощової каналізації забороняється.
У разі попадання пального в колодязь (у результаті аварії) його необхідно відкачати в окремий резервуар.
Приводи запірних пристроїв (хлопавок) на випусках виробничо-дощових вод з обвалованих територій резервуарних парків повинні встановлюватися на огороджувальному валу або за його межами.
Для запобігання накопиченню різних осадів, які забивають колектори, необхідно постійно стежити за рівнем води в колодязях з гідравлічними затворами. У разі підвищення рівня води необхідно прочистити забиту ділянку труби та колодязь.
З метою збереження розрахункової пропускної здатності каналізаційних мереж здійснюється їх профілактичне прочищення не рідше двох разів на рік.
3.8.3. Вимоги і умови, при яких можливе відведення стічних вод у водні об'єкти, порядок контролю і відповідальність за виконання цих вимог визначені Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465.
Випуск виробничих стічних вод у міську каналізаційну мережу здійснюється відповідно до вимог житлово-комунальних органів.
Склад споруд для очищення виробничих стічних вод і ступінь їх очищення вибираються з урахуванням подальшого використання очищених вод: оборотного водопостачання, випаровування, скидання у водоймище або на очисні споруди інших підприємств для подальшого очищення тощо.
3.8.4. Для очищення стічних вод від нафтопродуктів можуть застосовуватися механічні (відстоювання, фільтрування, центрифугування), фізико-хімічні (флотація, коагуляція, сорбція), хімічні (окислення хлором, окислення озоном), біологічні методи. Середні статистичні дані щодо ступеня очищення стічних вод від нафтопродуктів, який досягається на різних очисних спорудах, наведені в додатку 25.
3.8.5. Основними умовами ефективної експлуатації очисних споруд є:
організація режиму роботи, який забезпечує якість очищення, передбачену проектом;
систематичний контроль (технічний і лабораторний) за станом і роботою очисних споруд;
регулярне збирання уловленого нафтопродукту і видалення осаду;
своєчасний ремонт очисних споруд.
3.8.6. Для обслуговування каналізаційної мережі і очисних споруд виділяються необхідні посадові особи. Чисельність персоналу визначається виходячи із складності комплексу очисних споруд, їх територіального розміщення, оснащення робочих місць необхідним інвентарем і обладнанням стосовно характеру виконуваної роботи, рівня механізації та автоматизації робіт.
Експлуатаційний персонал зобов'язаний:
регулярно слідкувати за роботою і справністю всіх об'єктів очисних споруд і вузлів (засувок, лотків, жолобів, водозливів, труб для збирання та видалення нафтопродуктів, механізмів для згрібання осадів, реагентного господарства, вимірювальних пристроїв);
забезпечувати технічний нагляд, а також контроль за якістю стічної води, яка надходить і виходить з окремих очисних споруд стічної води;
здійснювати постійний контроль за роботою буферних резервуарів або інших нейтралізаторів (з метою максимального вирівнювання витрати і складу стічних вод, які надходять на наступне очищення), герметичністю всього обладнання і трубопроводів.
3.8.7. Щодо всього комплексу споруд та кожного об'єкта окремо необхідно визначати:
кількість стічних вод, які надходять на очищення і скидаються після очищення;
витрату реагентів, повітря, електроенергії, води, тепла та інших ресурсів;
кількість та якість виділених із стічних вод нафтопродуктів;
ефективність очищення за даними фізико-хімічних аналізів стічної води, яка надходить на очищення та очищеної.
Перелічені показники записуються у відповідний Журнал реєстрації аналізів стічних вод (додаток 26).
Для контролю якості стічних вод організовуються відбір проб цих вод та їх хімічний аналіз. Під час поточного контролю за якістю стічних вод показники, які повинні визначатися, узгоджуються з контролюючими органами.
Винятково ретельний контроль за роботою очисних споруд здійснюється в зимовий період, коли внаслідок пониження температури стічних вод процеси очищення уповільнюються.
Очисні споруди, робота яких у зимовий період не передбачена, консервуються.
На споруди для очищення і знешкодження стічних вод складаються паспорти встановленої форми.
3.8.8. Під час підготовки очисних споруд і каналізаційної мережі до зими необхідно:
провести ревізію скидових колекторів, запірної арматури, контрольно-вимірювальних приладів, насосного обладнання, яке використовується для перекачування стічних вод, шламу і нафтопродуктів, виділених із стічних вод, та усунути виявлені несправності;
очистити споруди від шламу і нафтопродуктів, що накопичились;
перевірити стан колодязів із гідравлічними затворами; у разі необхідності очистити їх від шламу та відремонтувати;
відремонтувати паливозбірні пристрої (поворотні труби, лотки тощо) та інше механічне обладнання з очисних споруд;
перевірити паропідігрівальні пристрої на спорудах, опресувати їх та, при необхідності, відремонтувати.
У зимовий період року своєчасно видаляється сніг з оперативних площадок, проїздів, доріг, тротуарів, а також з тих ділянок території, де він може заважати виробничим операціям або діям пожежних машин. Під час ожеледиці площадки і під'їзні дороги посипаються піском.
Для боротьби з паводковими водами заготовлюється запас інструменту й інвентарю (лопати, мішки з піском, човни тощо). Період проходження весняного паводка уточнюється в місцевих відділеннях гідрометеорологічної служби.
Зливовідвідна мережа до настання паводка оглядається і готується до пропускання води; проходи для кабелів, труб та інші канали, розташовані нижче рівня ґрунтових вод, повинні бути закриті і ущільнені, а механізми для відкачування перевірені та підготовлені до роботи.
З настанням відлиги покрівлі і вимощення необхідно очищати від снігу, а водовідвідні лотки, труби та жолоби - від криги.
У весняний період особливо уважно стежать за станом тарних сховищ і вживаються заходи, що запобігають попаданню в них води.
Перед початком паводку прибирається будівельне сміття, матеріали, обладнання тощо з берегової акваторії, що затоплюється. Берегові укріплення ремонтуються з урахуванням максимальної позначки паводкових вод.
3.9. Ремонт об'єктів складу пального
3.9.1. Об'єкти, розміщені на технічній території складу пального, відносяться до спеціальних споруд, утримання, обслуговування та ремонт яких здійснюється за статтею витрат 1935 Класифікації видатків за кошторисом Міністерства оборони України.
3.9.2. Об'єкти технічної території повинні утримуватися в постійній технічній придатності, для чого вони піддаються періодичним оглядам та технічному діагностуванню.
За результатом проведених оглядів та технічного діагностування визначається необхідність виконання обслуговування та (або) ремонту.
Ремонт, який проводиться на складах пального, поділяється на оглядовий, поточний та капітальний.
3.9.2.1. Оглядовий ремонт включає роботи, пов'язані з приведенням до належного стану та підтримання технічної справності резервуарів та іншого технологічного обладнання без їх виведення з експлуатації. Оглядовий ремонт проводиться силами та засобами складу пального.
3.9.2.2. Поточний ремонт резервуарів та іншого технологічного обладнання проводиться без їх виведення з експлуатації складом пального (при наявності виробничих можливостей) та (або) спеціалізованими проектними та будівельними організаціями за результатом огляду посадовими особами складу пального та (або) за результатом технічного діагностування (експертного обстеження), проведеного експертною (уповноваженою) організацією.
3.9.2.3. Капітальний ремонт резервуарів та іншого технологічного обладнання проводиться з виведенням їх з експлуатації відповідно до рішення експертної (уповноваженої) організації складом пального (при наявності виробничих можливостей) та (або) спеціалізованими проектними та будівельними організаціями.
3.9.2.4. Визначення виду ремонту будівель та споруд технічної території проводиться на підставі нормативних документів Міністерства оборони України.
Види робіт, які відносяться до поточного та капітального ремонту резервуарів та технологічних трубопроводів, наведено в додатку 11.
3.9.2.5. Контроль за якістю виконання ремонту резервуарів, технологічного обладнання, будівель та споруд покладається на посадових осіб складу пального.
Приймання після ремонту резервуарів, технологічного обладнання, будівель та споруд проводиться комісією складу пального з залученням виконавців робіт, а також інших зацікавлених служб та організацій.
Порядок оформлення прийому та введення в експлуатацію резервуарів після ремонту наведено в додатку 4.
4. Приймання, зберігання, видача пального і технічних засобів
4.1. Про майбутнє надходження або відвантаження транспорту з пальним, технічними засобами склад пального повідомляється органом постачання. Після одержання повідомлення необхідно слідкувати за прибуттям транспортів через військового коменданта (начальника) залізничної станції (порту, пристані). Для відвантаження пального або технічних засобів зі складу пального слід своєчасно подати заявку на подачу рухомого складу (водного тоннажу).
4.1.2. При неможливості злити пальне з транспортів, що прибули під розвантаження, через відсутність вільних резервуарних ємностей або з інших причин начальник складу негайно доповідає про це начальнику вищого органу забезпечення та діє за його вказівкою.
4.1.3. Приймання і відвантаження пального склад пального здійснює через спеціальні зливні та наливні пристрої, у тому числі:
у залізничні цистерни - на спеціальних естакадах, через окремі стояки або зливні пристрої;
у морські і річкові судна - біля причальних споруд або безпричальним наливанням;
в автомобільні цистерни - на ділянках масового наливу, автомобільних естакадах і через окремі стояки;
у бочки, бідони та іншу тару - через розливальні і фасувальні пристрої;
по відводах від магістральних продуктопроводів.
Приймання і відвантаження пального також може здійснюватися за допомогою пересувних технічних засобів перекачування пального.
Технологія зливання-наливання пального, що перевозиться в залізничних цистернах, залежить від вантажообігу складу пального, їх фізико-хімічних властивостей, інтенсивності вантажно-розвантажувальних робіт тощо.
Операції із зливання-наливання, як правило, здійснюються на під'їзних залізничних коліях складу пального, обладнаних спеціальними зливно-наливними пристроями, установками наливання цистерн, розрахованими в залежності від вантажообігу на маршрутне, групове або одиночне зливання-наливання цистерн.
4.1.4. До надходження чи відвантаження транспорту з пальним (технічними засобами) необхідно:
визначити місце зливання, наливання пального, а також вивантаження, навантаження пального в тарі;
підготувати резервуари, тару і трубопроводи для приймання, відвантаження пального;
перевірити підготовку сховищ, навісів, площадок для приймання пального в тарі;
перевірити наявність і стан пожежного інвентарю на місцях зливання (вивантаження) і наливання (навантаження);
призначити пожежний пост з осіб пожежного наряду;
підготувати засоби перекачування або механізації вантажно-розвантажувальних робіт;
підготувати засоби транспортування для переміщення пального в тарі;
перевірити справність споруд для збирання і очищення стоків, забруднених пальним, провести заходи з попередження забруднення навколишнього середовища;
у зимовий період підготувати засоби підігрівання темних нафтопродуктів;
підготувати засоби для усунення можливих аварій (прокладки, аварійні хомути, болти, плавучі бонові загородження тощо);
перевірити освітлення зливно-наливних естакад і площадок для вивантаження, підготувати вибухобезпечні електричні ліхтарі;
підготувати засоби вимірювання або зважування пального;
розподілити по робочих місцях особовий склад (персонал), ознайомити його з характером подальших робіт, провести інструктаж із правил техніки безпеки та пожежної безпеки;
дати завдання на перекачування пального, визначивши, в який (з якого) резервуар перекачати пальне, яким насосом, по якому трубопроводу, які засувки відкрити; завдання дається начальником відділу зберігання пального (технічних засобів) і заноситься в журнал обліку роботи насосних агрегатів насосної станції;
прослідкувати, щоб усі засувки, крім визначених у завданні, були закриті й опломбовані;
провести контрольне замірювання пального в резервуарах, перевірити справність дихального клапана і рівень дизельного палива в запобіжному клапані.
4.1.5. Обслуговуючий персонал, який проводить технологічні операції з приймання і відвантаження пального, зобов'язаний:
знати технологічні схеми трубопровідних комунікацій і керуватися даними, наведеними в технологічних картах;
уміти безпомилково переключати засувки в будь-яких ситуаціях, у тому числі під час аварій та пожеж;
знати розміщення, устрій і порядок обслуговування обладнання, споруд та трубопроводів;
уміти вимірювати і визначати масу пального, яке приймається, зберігається та видається;
забезпечити збереження якості і кількості пального;
знати вимоги охорони праці і виробничої санітарії.
4.1.6. Для скорочення часу простою цистерн на складі зливання (наливання) пального повинно проводиться в максимально короткий строк. Строки зливання (наливання) визначаються договором складу пального з залізницею з урахуванням існуючих нормативів.
4.1.7. Під час вантажно-розвантажувальних робіт на водному транспорті слід керуватися нормами обробки суден, оголошеними в наказі Міністерства інфраструктури України від 1 листопада 2011 року № 487 , а також у збірниках правил перевезень і тарифів.
Для збереження кількості і якості пального під час транспортування, приймання, зберігання і видачі необхідно застосовувати технічно справні і підготовлені залізничні цистерни, наливні судна, резервуари, автомобільні цистерни і тару, не допускати змішування одного сорту пального з іншим, а також потрапляння в пальне води, льоду, бруду й інших домішок.
4.1.8. Перед наливанням пального залізничні цистерни, наливні судна, резервуари, автомобільні цистерни і тара повинні старанно оглядатися. Наливання пального у засоби транспортування, які не підготовлені і не відповідають установленим вимогам, забороняється.
Перед заповненням, вивільненням наливних суден і перед заправкою кораблів навколо них для локалізації випадкового проливання пального повинні встановлюватися плавучі бонові загородження.
4.1.9. Контроль якості пального на складах пального під час приймання, зберігання і видачі здійснюється відповідно до вимог Інструкції з контролю якості пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин та компонентів ракетного палива у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 16 грудня 2011 року № 777.
4.1.10. Прийом пального і технічних засобів, які надійшли на склад пального, та оформлення прибуткових документів повинні бути завершені:
по пальному - у день прибуття вантажу;
по технічних засобах, що не потребують випробування або які надійшли дрібними партіями, - не пізніше 5 діб після його прибуття, а ті, що потребують випробувань або які надійшли великою партією, - не пізніше 10 діб після його прибуття.
4.1.11. З метою освіження запасів пального та технічних засобів, які зберігаються на складі пального, у першу чергу видаються технічні засоби, які надійшли раніше, і пальне, показники якості якого досягли гранично допустимих значень за державним стандартом (ГОСТ, ДСТУ, ОСТ, ТУ).
Видавати зі складу пального неякісне пальне, несправні чи некомплектні технічні засоби забороняється.
Про необхідність виправлення якості пального, ремонту і доукомплектування технічних засобів складом пального доповідається начальнику органу забезпечення.
4.1.12. Для скорочення втрат пального під час приймання, зберігання і видачі необхідно:
під час зливання, наливання пального з залізничних цистерн їх ковпаки закривати брезентовими чохлами;
кришки ковпаків цистерн, які очікують зливання, повинні бути герметично закриті;
зберігати пальне в резервуарі і тарі із щільно закритими кришками, пробками, прокладками;
забезпечити повну герметичність зварювальних швів покрівлі резервуарів і справну роботу дихальних клапанів;
перекачувати пальне з резервуара в резервуар лише в разі крайньої потреби;
під час зберігання пального, яке легко випаровується, резервуари максимально (до допустимого рівня наливання) заповнювати нафтопродуктами;
проводити контрольні заміри пального в літній період в ранкові години;
підтримувати повну технічну справність і герметичність резервуарів;
утримувати в справному експлуатаційному стані все резервуарне устаткування;
постійно контролювати герметичність клапанів, сальників, фланцевих і муфтових з'єднань і негайно усувати виявлені недоліки;
зберігати пальне в резервуарах більшої місткості;
фарбувати наземні резервуари у світлі тони.
4.1.13. Перекачування пального починається тільки з вказівки відповідальної особи з оформленням вказівки у Журналі розпоряджень щодо підготовки до перекачування нафтопродуктів (додаток 27). Дозвіл на перекачування (під час заповнення або вивільнення резервуарів) дається після того, як обслуговуючий персонал переконається в тому, що засувки, пов'язані з даним перекачуванням, відкриті правильно.
Відкривати і закривати резервуарні засувки необхідно плавно. У разі наявності засувок з електроприводом, що мають місцеве або дистанційне управління, передбачається сигналізація, що вказує положення запірного пристрою засувки.
При переключанні резервуарів під час перекачування пального необхідно спочатку відкривати засувки у вільному резервуарі, а потім закривати у заповненому та переконатися, що пальне надходить у підключений резервуар. Під час заповнення резервуара необхідно ретельно контролювати закінчення наливання, не допускаючи переливання пального. Рівень пального під час заповнення резервуарів встановлюється за проектом з урахуванням розташування піногенераторів, пінокамер та температурного розширення рідини під час нагрівання.
4.1.14. Забороняється одночасно приймати і відвантажувати пальне з одного й того самого резервуара. Умови пакування, маркування, зберігання і транспортування встановлюються стандартами та технічними умовами.
4.1.15. Максимальна продуктивність наповнення (випорожнення) резервуарів не повинна перевищувати величини, вказані в додатку 28 .
4.1.16. Особовому складу, робота якого не пов'язана із зливно-наливними операціями, знаходитись у зоні зливання-наливання пального забороняється.
Зливання-наливання пального під час грози забороняється.
Розлите пальне під час зливно-наливних операцій прибирається, а зачищені місця засипаються піском. Територія зливно-наливних пристроїв, залізничні під'їзні шляхи утримуються в чистоті, у зимовий час очищаються від снігу.
Будь-яке переміщення залізничних цистерн на естакадах обов'язково узгоджується з особою, що відповідає за зливання-наливання пального.
4.1.17. Для освітлення фронту зливання-наливання застосовуються прожектори, а також стаціонарні світильники підвищеної надійності проти вибуху. Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій на естакадах необхідно застосовувати тільки акумуляторні ліхтарі у вибухозахищеному виконанні.
Час зливання-наливання, маршрутів, груп і одиничних цистерн встановлюється договором із залізницею.
4.2. Порядок приймання пального
4.2.1. Приймання пального провадиться комісією, яка призначається наказом начальника складу пального. Ці особи несуть відповідають за дотримання правил приймання пального.
4.2.2. У процесі зливання замірюються рівні пального в резервуарах, в які приймається пальне, через 5 хв. після початку перекачування, а далі, через кожну годину (під час приймання пального з наливного судна замірювання в резервуарах складу пального і судні проводиться через 30 хв.); перед закінченням заповнення резервуара для запобігання переливанню замірювання пального проводиться в коротші проміжки часу.
4.2.3. Під час проведення замірювань необхідно зіставляти кількість пального, перекачаного з цистерн, наливних суден, з кількістю, яка надійшла в резервуар. Якщо під час контрольного замірювання виявиться, що наповнення або вивільнення резервуара відбувається ненормально, слід негайно зупинити перекачування, з'ясувати причини і усунути несправності.
У процесі перекачування слід вести спостереження за станом резервуарів, трубопроводів і засувок.
Проведення лабораторного аналізу не повинно затримувати залізничну цистерну, наливне судно під зливанням понад встановлений строк.
4.2.4. Дозволяється зливати пальне в окремий, повністю звільнений, зачищений і підготовлений до наливання резервуар (тару) до одержання результатів аналізу; у такому разі результати аналізу повинні бути представлені лабораторією до часу оформлення приймальних документів.
Для зменшення втрат пального від випаровування і більш повного використання вмісту резервуарів складу пальне слід зливати, у першу чергу, у ті резервуари, які не заповнені до визначеного рівня.
4.2.5. У разі надходження некондиційного пального, а також пального невідомої марки або якості воно зливається в окрему ємність.
За відсутності на складі пального вільної ємності для зливання некондиційного пального начальник складу негайно доповідає про це постачальнику і діє за його вказівкою.
Вагони з пальним у тарі розвантажуються після їх розкривання і звірки кількості місць з даними супроводжуючих документів. Зважування бочок і складання акта приймання проводиться після розвантаження вагонів. Перед розвантажуванням необхідно старанно перевіряти стан тари з пальним і виявлені під час огляду недоліки усунути.
Тара з пальним вивантажується з вагона, автомобілів, суден обережно, без ударів. При одночасному розвантаженні кількох вагонів тара з пальним розміщується на вантажно-розвантажувальних майданчиках штабелями, повагонно.
Під час приймання спирту або його сумішей резервуари і тара, а також використане обладнання (насоси, рукави, відра тощо) повинні бути абсолютно чисті, сухі і не містити залишків інших продуктів. Наливання спирту в резервуари і тару з оцинкованою (лудженою) внутрішньою поверхнею забороняється. Кришки горловин, пробки резервуарів, тари із спиртом повинні мати шкіряні або картонні прокладки.
4.2.6. Розігрівати пальне, яке застигло в залізничних цистернах, а також у зливно-наливних пристроях цистерн, можна тільки парою, гарячою водою, нагрітим пальним (циркуляційний метод), піском або електронагрівачами. Застосовувати з цією метою відкритий вогонь (вогнища, жаровні, факели, паяльні лампи тощо) категорично забороняється.
Парові змійовики та електричні грілки включаються в роботу тільки після занурення їх у пальне на глибину не менше 50 см від рівня рідини до верхньої кромки нагрівача. Під час підігрівання необхідно стежити за тим, щоб із підвищенням температури при розширенні пального не сталося викиду з цистерни. Температура підігрівання рідини в цистернах повинна бути нижче температури спалаху парів даного пального на 10° C.
Електричні грілки дозволяється застосовувати під час підігрівання пального з температурою спалаху не нижче плюс 80° C. Застосування електричних грілок узгоджується з Управлінням пожежної безпеки Збройних Сил України.
Перед установкою грілок необхідно перевірити їх справність. Несправні і незаземлені електричні грілки експлуатувати забороняється.
У разі досягнення заданої температури підігрівання грілки виключаються. До цього припиняють подачу пари і вимикають струм. Категорично забороняється зливати пальне при включених грілках.
У разі зливання в'язких нафтопродуктів і тих, що застигають, та необхідності їх розігрівання вантажоодержувачу надається додатковий час на розігрівання таких вантажів.
4.2.7. Межі відносної похибки вимірювань обумовлюються договором і не мають перевищувати значення, наведені в ДСТУ 7094 для методу вимірювання маси, що застосовується вантажовідправником та вантажоодержувачем.
4.2.8. У разі надходження вантажу в технічно справних цистернах зі справними пломбами вантажовідправника і виявлення в них під час приймання пального нестач, що перевищують норми природних втрат і межі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з договором, спір стосовно відшкодування нестач вирішується в порядку, передбаченому відповідним договором та діючим законодавством України.
4.2.9. У разі якщо під час приймання пального виявлено надлишки, які перевищують межі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з договором, вантажовідправнику направляється повідомлення щодо оприбуткованих надлишків, якщо інше не передбачено умовами договору.
4.2.10. Нестача пального в межах норм природних втрат, що виникла в процесі їх транспортування, покладається на вантажоодержувача, якщо інше не зазначено у відповідному договорі.
4.2.11. У разі якщо під час приймання пального встановлено, що вантаж надійшов з нестачею з вини транспортної організації, спір стосовно відшкодування нестачі вирішується в порядку, передбаченому законодавством України.
4.2.12. Забороняється здійснювати одночасно приймання та відвантаження пального під час проведення замірів резервуарів.
4.2.13. Приймання пального
Приймання пального може здійснюватись маршрутами, окремими партіями (від двох і більше цистерн) та окремими цистернами.
4.2.13.1. Маса пального визначається вантажоодержувачем у кожній цистерні.
4.2.13.2. Під час надходження залізничних цистерн вантажоодержувач до приймання пального має перевірити:
відповідність фактичного номера і типу залізничної цистерни номеру і типу, зазначеним у накладній;
технічний стан залізничної цистерни на відсутність механічних ушкоджень (вм'ятин, тріщин), справність зливних пристроїв. У разі виявлення несправності цистерни, через яку можлива втрата вантажу, слід вимагати від адміністрації залізничної станції перевірки маси вантажу в цистерні, а в разі встановлення нестачі - складання технічного акта за встановленою формою;
наявність і цілість пломб запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) і відбитків на них, відповідність відбитків на пломбах відбиткам, зазначеним у перевізних документах;
відповідність градуювальної таблиці на залізничну цистерну номеру залізничної цистерни.
4.2.13.3. Маса пального визначається вантажоодержувачем спільно з представником залізниці в разі:
надходження пального в несправній цистерні;
надходження пального з несправною пломбою ЗПП чи без пломби ЗПП за наявності позначки в залізничній накладній, що вантаж прийнятий до перевезення під пломбою ЗПП;
надходження пального зі справною пломбою ЗПП, але з ознаками нестачі, виявленої за допомогою засобів вимірювання техніки, без порушення ЗПП.
У разі виявлення нестачі пального понад норми природних втрат або надлишків складається претензія.
4.2.13.4. Комісійне приймання пального за кількістю здійснюють призначені наказом начальника складу пального особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань визначення кількості пального в залізничних цистернах, на яких покладено відповідальність за дотримання правил приймання пального.
Комісійне приймання пального відбувається за участі представників охоронної організації, що супроводжували пальне (у разі якщо згідно з відповідним договором вантаж супроводжується охоронною організацією).
За потреби до приймання пального можуть залучатися представники незалежної експертної організації, якщо її визначено у відповідному договорі.
4.2.13.5. Результати комісійного приймання пального оформлюються актом приймання пального за кількістю, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується начальником складу пального не пізніше наступного дня після його складання.
Акт приймання пального за кількістю є підставою для оприбутковування пального у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.
Результати приймання пального однієї марки, яке надійшло маршрутами або групами цистерн (від двох і більше) за однією залізничною накладною, визначаються за абсолютною величиною з урахуванням різниці між сумою надлишків та нестач пального одного типу і однієї марки, установлених для кожної цистерни.
4.2.13.6. Якщо приймання відбувалось у вихідний або святковий день, акт приймання пального за кількістю необхідно затвердити в перший робочий день після вихідного або святкового дня.
4.2.13.7. У разі встановлення нестачі пального з вини вантажовідправника, яка після списання природних втрат перевищує гранично допустиме відхилення між результатами вимірювання маси пального вантажовідправником і вантажоодержувачем (якщо це обумовлено умовами договору), приймання пального припиняється, про що повідомляється вантажовідправник. При цьому матеріально відповідальна особа має забезпечити зберігання всього одержаного пального, а також ужити заходів, що унеможливлюють погіршення його якості. Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні пального і складанні акта приймання пального за кількістю, якщо інше не передбачено умовами договору.
4.2.13.8. У разі перебування вантажовідправника з вантажоодержувачем в одному населеному пункті представник вантажовідправника за викликом вантажоодержувача зобов'язаний прибути для участі в прийманні пального не пізніше наступного дня після отримання повідомлення, якщо в договорі не зазначено інший термін.
4.2.13.9. Представник вантажовідправника, який перебуває з одержувачем у різних населених пунктах, зобов'язаний прибути не пізніше триденного строку після отримання повідомлення, за винятком випадків, коли для прибуття транспортом необхідно більше часу (у такому разі строк для прибуття дорівнює часу, необхідному для безпечного руху транспорту), якщо більший строк не обумовлений відповідним договором. Представник вантажовідправника зобов'язаний мати довіреність на право участі в прийманні пального, що надійшло, за кількістю.
У добовий строк після отримання повідомлення вантажовідправник зобов'язаний повідомити вантажоодержувача про виїзд представника.
Вантажовідправник може уповноважити інших осіб на участь у прийманні пального за кількістю. У цьому разі на довірену особу видається довіреність.
4.2.13.10. У разі відсутності в добовий строк повідомлення про виїзд представника вантажовідправника приймання пального відбувається за участю представника незалежної експертної організації, що обумовлено у відповідному договорі. У разі якщо у відповідному договорі не було обумовлено незалежної експертної організації, приймання пального здійснюється самостійно.
4.2.13.11. У представника, уповноваженого брати участь у прийманні пального за кількістю, має бути відповідна довіреність за підписом уповноваженої особи підприємства, скріплена гербовою печаткою підприємства.
У довіреності має бути зазначено найменування, марку та кількість пального, які прийматиме уповноважений представник.
Довіреність надається голові комісії і після приймання пального зберігається разом з актом приймання.
4.2.14. Маса пального під час зливання з нафтоналивних суден визначається вантажоодержувачем згідно з вимірюваннями за береговими системами вимірювань кількості та показників якості нафти (СВКН) за наявності чинних градуювальних таблиць резервуарів, свідоцтв про повірку або атестацію засобів вимірювання техніки (ЗВТ), що використовуються для обліку.