Як резервний засіб вимірювання можуть використовуватися танки нафтоналивних суден за наявності чинних градуювальних таблиць і відомого значення суднового експериментального фактора (Vessel experience factor - VEF), який враховує відхилення повної місткості танкера від його розрахункового градуйованого значення за рахунок різних факторів (неточність градуювальних таблиць, наявність невидалених залишків, деформація танків тощо).
Перед завантаженням (вивантаженням) танкера пальним необхідно визначити об'єм трубопроводу від берегового резервуара до суднового фланця. До і після завантаження/вивантаження танкера визначається маса пального у трубопроводі. У разі зміни маси у трубопроводі різниця враховується під час складання акта приймання-здавання пального.
При цьому похибка визначення кількості пального засобами вимірювальної техніки має відповідати ДСТУ 7094. Похибка балансу при завантаженні/вивантаженні судна пальним не має перевищувати суму похибок основної і резервної схеми, що безпосередньо забезпечують облік.
Перед перекачуванням до резервуара в танках суден здійснюється вимірювання маси пального з відбиранням проб з них згідно з ДСТУ 4488. Відібрані проби опечатуються представниками пароплавства та підприємства і зберігаються на підприємстві протягом терміну, установленого ДСТУ 4488.
Методи визначення маси пального в пунктах завантаження і відвантаження мають бути рівноцінними. У разі визначення вантажовідправником маси пального за вимірюваннями в судні вантажоодержувач, крім вимірювань у судні, здійснює вимірювання прийнятої маси пального в резервуарі.
Залишок пального після зливання вимірюється в танках судна за присутності вантажоодержувача і представника пароплавства з оформленням відповідного акта.
Маса пального в берегових резервуарах і трубопроводах визначається до і після зливання.
Під час визначення маси пального в суднах вимірюються рівень і об'єм, а також температура і густина пального в кожному танку судна аналогічно вимірюванням у резервуарі.
На вимогу вантажоодержувача заявлене до початку вивантаження пальне приймається за участю пароплавства, якщо:
пальне прибуло в судні з пошкодженими вантажними відсіками або пломбами;
на шляху проходження нафтоналивного судна здійснювалася перевалка або часткове здавання пального у проміжних пунктах;
у пункті відправлення маса пального визначалася за участю пароплавства.
З прибуттям судна з пальним до пункту призначення склад пального узгоджує план розвантаження судна.
Представники складу пального і пароплавства:
вимірюють рівень пального (у судні та/або резервуарі);
вимірюють рівень підтоварної води і визначають її масу;
відбирають проби пального з танків судна згідно з ДСТУ 4488;
вимірюють температуру і густину пального;
визначають масу пального.
У разі якщо підтоварної води виявиться більше кількості, зазначеної в накладній, то з обводнених танків відбираються проби, які випробовуються окремо. За даними лабораторних випробувань цих проб визначається маса обводненого пального в танках.
Якщо судно з пальним прибуло під вивантаження в аварійному, вантажостічному або водостічному стані, то склад пального приймає пальне лише за вимірюваннями в резервуарах незалежно від того, яким методом визначалась маса пального в пункті завантаження, про що пароплавству повідомляється до вивантаження.
Якщо пальне після викачування з судна або під час здавання з перевіркою маси і якості в резервуарах виявиться нестандартним за вмістом води та механічних домішок і вимагатиме відстоювання, то вимірювальний люк, усі крани і засувки пломбуються пломбами пароплавства на терміни відстоювання, наведені в таблиці 3.
Таблиця 3
Вид вантажу | Відстоювання нафтопродуктів, у годинах | |
01.05 - 31.08 | 01.09 - 30.04 | |
Світлі нафтопродукти | 12 | 12 |
Дизельне паливо | 24 | 30 |
Темні нафтопродукти, нафта | 36 | 48 |
Оливи | 48 | 48 |
4.2.15. Перевезення пального автомобільним транспортом
4.2.15.1. Перевезення пального автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів , затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822.
З прибуттям пального на склад пального в автоцистерні перевіряється наявність і цілість пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини пального в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на пальне, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) пального, зазначених у товаро-транспортних документах і паспорті якості на відвантажене пальне. Відповідність густини пального під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20° C відповідно до ГОСТ 3900.
4.2.15.2. Маса пального в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.
4.2.15.3. Маса пального, розфасованого в тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийняте пальне матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
4.2.16. Визначення маси пального
4.2.16.1. Масу пального, отриманого з трубопровідного транспорту, вимірюють за допомогою СВКН із застосуванням потокових вимірювачів об'ємної витрати, потокових густиномірів, потокових обчислювачів витрат (об'ємно-масовий динамічний метод) або потоковими вимірювачами маси (масовий динамічний метод).
4.2.16.2. На кожну СВКН розробляється інструкція з експлуатації системи вимірювання кількості та показників якості пального.
4.2.16.3. Акт приймання-здавання пального оформлюється з додаванням паспорта якості пального в кількості примірників, установленій договором або іншою домовленістю між сторонами, які здають і приймають пальне.
4.2.16.4. Посадові особи, відповідальні за приймання-здавання пального, складання і підписання приймально-здавальних документів, призначаються наказами начальника складу пального.
4.3. Видача пального
4.3.1. Видача пального зі складу
4.3.1.1. Видача пального зі складу може проводитись у залізничні і автомобільні цистерни, у наливні судна, на бортові автомобілі та відвантажуватися залізничними вагонами і суднами; флотські склади, крім того, видають пальне для заправлення кораблів. Видача пального зі складу пального проводиться в дні, установлені розпорядком роботи складу пального, у виняткових випадках - цілодобово.
Пальне перевозиться в залізничних цистернах, бункерних напіввагонах, а розфасоване в тару - у критих вагонах відповідно до вимог ДСТУ 4454.
Для перевезення пального використовуються залізничні цистерни:
з універсальним зливальним приладом (трафарети "Бензин-нафта", "Мазут"), а також 4- і 8-вісні цистерни вантажопідйомністю 60, 90, 120 тонн (трафарет "Бензин");
з верхнім зливанням (трафарет "Бензин").
У цистернах, що мають трафарет "Бензин", дозволяється перевозити тільки світлі нафтопродукти.
4.3.1.2. Цистерни під наливання пального, бункерні напіввагони і криті вагони перед завантаженням підготовлюються згідно з ДСТУ 4454. Їх придатність для перевезення пального визначається вантажовідправником, який відповідає за збереження якості пального. Під наливання пального подаються справні цистерни.
4.3.1.3. Пальне наливається в залізничні цистерни до рівня наповнення, передбаченого Правилами перевезення наливних вантажів , затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 861/5082 (далі - Правила перевезення наливних вантажів).
Для зменшення втрат світлих нафтопродуктів від випаровування у процесі наливання та з метою запобігання утворенню піни і зарядів статичної електрики верхнє наливання в цистерну необхідно здійснювати за допомогою рукавів (труб), що сягають дна цистерни.
4.3.1.4. Пальне відвантажується маршрутами, окремими партіями та окремими цистернами.
Маса пального в кожній цистерні, а також маса пального, розфасованого в бочки, бідони та іншу тару, у критих вагонах або контейнерах визначається вантажовідправником. Тара має бути маркована відповідно до ДСТУ 4454 із зазначенням маси брутто і нетто, найменування і марки пального з написом "Вогненебезпечно".
4.3.1.5. Після завершення наливання і визначення маси налитого (завантаженого) пального залізничні цистерни пломбуються вантажовідправником згідно з Правилами перевезення наливних вантажів.
4.3.1.6. Під час визначення маси пального об'ємно-масовим методом вантажовідправник зазначає в накладній тип цистерн, найменування і марку пального, фактичну густину за температури його вимірювання, густину за температури 20° C, рівень наповнення та рівень підтоварної води, і масу нетто для кожної цистерни.
На кожну завантажену цистерну, групу цистерн або маршрут оформляються залізнична накладна, дорожня відомість, її корінець і квитанція про приймання вантажу. До накладної додаються паспорт якості пального, копія сертифіката відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні), у накладній зазначається номер аварійної картки згідно з Правилами безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом , затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 5 листопада 2009 року № 1135 .
4.3.1.7. Корінець дорожньої відомості залишається у працівників залізниці. Квитанція, яку станція призначення видає вантажовідправнику, разом з одним примірником відвантажувальної відомості є первинними документами для бухгалтерського обліку.
4.3.2. Відвантаження/завантаження пального
4.3.2.1. Судно подається під завантаження в технічно справному стані та підготовленим для наливання пального відповідно до вимог ДСТУ 4454, а також після перевірки наявності в танках судна залишків баласту або залишків вантажу від попереднього рейсу.
4.3.2.2. Маса пального під час завантаження нафтоналивних суден визначається вантажовідправником згідно з вимірюваннями за береговими СВКН за наявності чинних градуювальних таблиць резервуарів, свідоцтв про повірку або атестацію ЗВТ, що використовуються для обліку.
4.3.2.3. Перед завантаженням/вивантаженням танкера має бути визначений об'єм трубопроводу від берегового засобу вимірювальної техніки до суднового фланця. До і після завантаження/вивантаження танкера визначається маса пального у трубопроводі. У разі зміни маси в трубопроводі різниця враховується під час складання коносамента (акта приймання-здавання).
При цьому похибка визначення маси пального має відповідати ДСТУ 7094. Похибка балансу не має перевищувати сумарну похибку ЗВТ (танка або резервуарів).
4.3.2.4. У разі визначення маси пального під час завантаження за вимірюваннями в судні проби відбираються з танків наливного судна.
4.3.2.5. Із відібраних проб складається сукупна проба, яка розливається до трьох пляшок. Упаковка та маркування проб проводяться встановленим порядком. Етикетки підписуються представниками вантажовідправника та пароплавства.
Одна пляшка з пробою пального призначається для лабораторних випробувань під час приймання (здавання), друга - з печаткою пароплавства - передається для зберігання як арбітражна в лабораторію підприємства (на випадок виникнення необхідності в арбітражному випробуванні), а третя - з печаткою підприємства-вантажовідправника - вручається капітану (шкіперу) судна для передачі вантажоодержувачу.
4.3.2.6. У разі визначення маси під час завантаження за вимірюваннями в резервуарах проби пального відбираються з резервуарів.
4.3.2.7. Відвантаження пального оформлюється перевізними документами.
Дані щодо вимірювань пального в резервуарах і танках судна до і після навантаження зазначаються в накладній або в акті з посиланням на метод вимірювання.
До перевізних документів додаються паспорт якості навантаженого пального, сертифікат відповідності і відібрана проба пального.
4.3.3. Відпуск пального
4.3.3.1. Пальне вантажоодержувачам автомобільним транспортом постачається централізовано або вивозиться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання пального здійснює оператор автоматизованої системи наливання, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни.
4.3.3.2. Відпуск пального до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про повірку. У разі якщо свідоцтво про повірку прострочене, відпуск пального до мір повної місткості забороняється.
4.3.3.3. Пальне відпускається в технічно справну та чисту тару після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про калібрування автоцистерни.
4.3.3.4. На вимогу вантажоодержувача може застосовуватися вибіркове контрольне зважування розфасованого пального. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса пального визначається за трафаретом на тарі.
4.3.4. Приймання та здавання пального
4.3.4.1. Приймання та здавання пального з магістрального трубопроводу здійснюється в резервуарах вантажоодержувача.
Забороняється здійснювати одночасно приймання та здавання пального з одного й того самого резервуара.
4.3.4.2. Приймання та здавання пального здійснюється за наявності паспорта якості на залишок пального в резервуарі, який підтверджує його відповідність вимогам нормативних документів.
4.3.4.3. Приймання і здавання пального в резервуарах здійснюється уповноваженими представниками вантажовідправника та вантажоодержувача не раніше ніж після двогодинного відстоювання.
4.3.4.4. Вантажоодержувач у присутності вантажовідправника перевіряє закриття і герметичність видаткових та інших засувок резервуарів, технологічно сполучених з приймальною лінією, пломбує їх та відображає це в журналі реєстрації пломб.
Після завершення здавання пального та оформлення акта приймання-здавання пального з трубопроводів пломби знімаються.
Засувки, розташовані в кінці трубопроводів та відведень, після завершення здавання пального закриваються та пломбуються вантажовідправником і вантажоодержувачем.
4.3.4.5. Маса пального, що надійшло з трубопроводів та їх відведень, визначається представниками вантажовідправника та вантажоодержувача.
4.3.4.6. Приймання-здавання пального здійснюється шляхом закачування їх із магістрального нафтопродуктопроводу через відведення до резервуарів складу пального.
4.3.4.7. Контроль за рівнем наповнення пального в резервуарі здійснюється через кожні дві години спільно представниками вантажовідправника і вантажоодержувача за показниками об'ємного лічильника або шляхом вимірювання рівня за допомогою стаціонарних або переносних засобів вимірювальної техніки.
Дані про надходження пального на склад пального за кожні дві години повідомляються перекачувальній станції.
4.3.4.8. Кінцевий вузол засувок відведень на території складу пального незалежно від його належності вантажовідправнику або вантажоодержувачу має огороджуватися і замикатися.
4.3.4.9. Об'єм і масу пального, прийнятого з відведення магістрального трубопроводу, представники вантажовідправника і вантажоодержувача визначають шляхом спільних вимірювань рівня, густини і температури пального, а також підтоварної води в резервуарі вантажоодержувача до і після закачування і оформлюють актом приймання-здавання пального.
4.4. Зберігання пального
4.4.1. Пальне кожного сорту або марки зберігається в окремих, призначених для них справних резервуарах, для кожного сорту або марки пального на складі пального повинно бути встановлено не менше двох резервуарів. Використання одного резервуара на кожний сорт пального дозволяється на пунктах заправлення та як допоміжного технологічного трубопроводу резервуарного парку.
Кожний діючий резервуар повинен відповідати типовому проекту, мати технічний паспорт та дозвіл на його експлуатацію (за висновком технічного діагностування (експертного обстеження)).
4.4.2. Резервуари заповнюють з урахуванням об'ємного розширення пального в результаті коливання температури, способу встановлення і типу резервуара. Вертикальні резервуари заповнюються на 95% місткості (норма завантаження 95% та більше), горизонтальні резервуари не доливаються до верхньої твірної обичайки резервуара на 15 - 20 см (норма завантаження менше 95%), контейнери - на 7 - 10 см, бочки - на 5 - 7 см, каністри - на 3 - 4 см.
4.4.3. Кришки люків, засувки та інше обладнання резервуарів герметично закривається і пломбується.
У разі виявлення пошкоджень резервуарів, трубопроводів або відсутності пломб з'ясовуються причини, а також перевіряється кількість і якість пального в резервуарах.
Під час проведення перекачування пального по трубопроводу необхідно дати завдання на перекачування; перевірити, чи відкриті потрібні засувки, і виконати контрольні заміри рівня нафтопродукту в резервуарах, що випорожнюються, і заповнених резервуарах.
4.4.4. Для забезпечення збереження пального і запобігання його втрат посадовими особами складу пального (відповідно до посадових обов'язків) проводяться щоденні огляди стану резервуарів і періодичні заміри пального в них. Результати щоденних оглядів відображаються в Журналі огляду форма якого наведена в додатку 2, а результати заміру пального заносяться до Книги обліку замірів пального в резервуарах (цистернах), наведеної в додатку 1 до Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 1 липня 2011 року № 690 (далі - Книга обліку замірів пального).
Заміри пального під час його зберігання, у залежності від типів резервуарів та способу їх встановлення, необхідно проводити:
у вертикальних резервуарах, а також у напівзаглиблених і заглиблених горизонтальних резервуарах місткістю 50 куб.м та більше за наявності автоматичних засобів вимірювання пального - щоденно, а за їх відсутності - не рідше 1 разу на тиждень;
у наземних горизонтальних резервуарах - не рідше 1 разу на місяць;
у напівзаглиблених і заглиблених горизонтальних резервуарах місткістю менше 50 куб.м - не рідше 2 разів на місяць.
Заміри пального також проводяться:
під час щомісячної або позапланової інвентаризації та інвентаризації під час здавання посад посадовими особами, відповідальними за зберігання та облік пального;
у разі виявлення несправності, а також при підозрі на несправність резервуара для перевірки його стану і виявлення протікання. Періодичність замірювання визначається начальником складу пального.
Усі отримані результати замірювань пального заносяться до Книги обліку замірів пального та аналізуються шляхом порівняння з результатами попередніх замірів у відповідних резервуарах.
Книга обліку заміру пального ведеться у відділі зберігання пального начальником відділу.
4.4.5. Пальне в тарі зберігається в закритих сховищах, на майданчиках під навісами з негорючих матеріалів. Бочки з пальним укладаються у сховище або під навісами партіями (повагонно) в штабелі або на стелажі ярусами.
4.4.6. Бочки з пальним у разі ручної укладки на підлозі розміщуються не більше ніж у два яруси, та під час механізованої укладки кількість ярусів не повинна перевищувати п'ять, а для горючих та легкозаймистих рідин - три яруси. Між ярусами бочок кладуться прокладки (піддони).
Укладка бочок на стелажі повинна проводитися в один ярус незалежно від виду рідини. Відстань від верха бочок до стелі сховища повинна бути не менше одного метра.
Штабелі з бочок повинні бути в ширину не менше 2 і не більше 20 метрів у довжину.
Центральні проходи, призначені для транспортування бочок, повинні бути шириною не менше 1,8 - 2,0 метрів, а решта проходів між штабелями або стелажами - не менше 0,8 - 1,0 метра.
4.4.7. Бочки, каністри з пальним встановлюються пробками доверху. Перед укладкою на зберігання вони вичищаються, протираються, якщо потрібно, підфарбовуються. На кожний штабель бочок з пальним одного сорту та на окремі бочки, контейнери, каністри встановлюється стелажний ярлик.
4.4.8. Тара з пальним підлягає щоденному огляду начальником сховища. Під час огляду перевіряється стан закупорки тари. За наявності течі негайно вживаються заходи щодо її усунення.
Контрольні зважування пального в тарі проводяться під час інвентаризації, результати зважування порівнюються з обліковими даними.
4.5. Заміри та визначення кількості пального
4.5.1. Методи та засоби визначення кількості (маси та об'єму) пального під час його приймання, зберігання та видачі
Точність визначення маси пального під час товарно-транспортних операцій, проведення інвентаризації забезпечується:
правильним складанням градуювальних таблиць на резервуари і транспортні засоби (нафтоналивні судна, залізничні і автомобільні цистерни, трубопроводи);
правильним визначенням нерівностей днищ і нахилів резервуарів;
використанням справних і повірених засобів вимірювальної техніки (рулеток, метрштоків тощо);
похибкою вимірювань рівня пального, густини і температури в резервуарах після відстою пального не менше двох годин;
правильним визначенням вмісту води і підтоварної води в пальному;
відповідною підготовкою робітників, що займаються обліком пального.
4.5.2. Проведення інвентаризації пального на складі пального включає визначення фактичної наявності (в одиницях маси) всіх марок пально-мастильних матеріалів, що знаходяться в резервуарах, технологічних трубопроводах, тарі, а також порівняння даних про наявність з обліковими даними.
4.5.3. Інвентаризація з визначенням кількості пального здійснюється:
на 25 число кожного місяця;
під час перевірки господарської діяльності, документальної ревізії фінансово-господарської діяльності складу пального;
під час приймання (здавання) посади матеріально-відповідальними особами, а також під час їх вибуття у відпустку (відрядження);
під час зміни підлеглості, переходу на забезпечення в іншу військову частину, розформування;
у разі встановлення фактів зловживань, втрати якості;
після надзвичайних ситуацій (аварій, стихійного лиха);
в інших необхідних випадках.
Для проведення інвентаризації і визначення кількості пального призначається комісія у відповідності з Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України , затвердженим наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 року № 300 (зі змінами).
Усі прибутково-видаткові документи до проведення інвентаризації проводяться за обліком.
Проведення інвентаризації здійснюється за обов'язковою участю матеріально відповідальних осіб.
Перед проведенням інвентаризації (зняттям залишків) технологічні трубопроводи повністю заповнюються пальним, для цього у присутності комісії відкриваються відсічні засувки. Контроль здійснюється за допомогою повітряних кранів, що встановлюються на підвищеннях технологічного трубопроводу.
4.5.4. Порядок вимірювання пального
4.5.4.1. Для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси та об'єму пального склади пального зобов'язані користуватися технічними засобами вимірювання, що мають чинні відбитки повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію.
4.5.4.2. Для визначення кількості пального в резервуарах застосовуються такі засоби вимірювань: рулетки з вантажем 2-го і 3-го класів точності, метрштоки розсувні і складні, рівнеміри, ареометри скляні, термометри ртутні скляні лабораторні, донні пробовідбірники, ручні пробовідбірники, лічильники рідини, автоматичні вимірювачі густини, ваги настільні з межами зважування 5 - 20 кг, товарні загального призначення з межею зважування до 3000 кг, стаціонарні і пересувні загального призначення вантажопідйомністю 10 - 30 тонн залежно від типу за відповідними стандартами, електронні 200-тонні, для визначення ваги пального в кожній залізничній цистерні під час руху.
4.5.4.3. Діючі градуювальні таблиці і акти замірів зберігаються в діловодстві складу пального. У повсякденній роботі використовуються копії калібрувальних таблиць. Перехід на нові калібрувальні таблиці, зберігання або списання попередніх таблиць здійснюються в порядку, встановленому старшим начальником.
4.5.5. Облік пального
4.5.5.1. Облік пального на складах пального ведеться в одиницях маси.
Для виміру маси пального в резервуарах та мірах повної місткості використовують прямий метод статистичного вимірювання, скісний метод статистичного вимірювання та скісний метод, заснований на гідростатичному принципі. Методи вимірювання маси пального, що зберігається та перекачується в трубопроводі, визначено ДСТУ 7094.
4.5.5.2. Прямий метод статистичного вимірювання
При статистичному вимірюванні визначають масу пального за результатами зважування на вагонних, автомобільних вагах відповідно до ГОСТ 29329 або ГОСТ 30414 залізничних і автомобільних цистерн із пальним та без нього. Межі відносної похибки методу не мають перевищувати:
±0,40% - при прямому методі статистичних вимірювань зважуванням на вагах роз'єднаних цистерн;
±0,50% - при прямому методі статистичних вимірювань зважуванням на вагах рухомих нероз'єднаних цистерн та залізничних потягів.
Маса брутто пального має бути в межах діапазону зважування ваг. Умови експлуатації ваг мають відповідати вимогам експлуатаційних документів на конкретні типи ваг.
Маса нетто пального визначається як різниця між масою брутто і масою води та тари.
Маса пального залізничних цистерн визначається як різниця між виміряною масою навантажених цистерн і масою порожніх цистерн, визначеною за результатами їх зважування.
Визначення маси пального в цистернах під час руху допускається тільки на вагонних вагах для зважування під час руху за методикою, викладеною в інструкції з експлуатації ваг, або за окремою методикою, атестованою в установленому порядку.
Визначення маси пального, що перевозиться залізничним транспортом, має здійснюватись з урахуванням вимог Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті , затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 5 квітня 2004 року № 279.
4.5.5.3. Скісний метод статистичного вимірювання
При скісному методі статистичного вимірювання здійснюють вимірювання рівня пального, густини, температури та об'єму продукту в резервуарі. Результати вимірювання густини та об'єму продукту приводять при температурі 15° C або 20° C.
Межі відносної похибки не мають перевищувати:
±0,50% - під час вимірювання маси нетто пального від 120 т і більше;
±0,65% - під час вимірювання маси нетто пального до 120 т.
Дана похибка застосовується під час вимірювання мастил, спеціальних рідин та відпрацьованих нафтопродуктів, які зберігаються в резервуарах. Величини відносної похибки методу в конкретних випадках його застосування мають визначатись відповідно до ДСТУ 7094. Похибка методу не поширюється на визначення об'єму пального в мірах повної місткості (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).
4.5.5.4. Скісний метод, заснований на гідростатичному принципі
При скісному методі, заснованому на гідростатичному принципі, масу пального в резервуарах визначають за результатами вимірювання:
гідростатичного тиску стовпа продукту - стаціонарним вимірюванням гідростатичного тиску;
рівня продукту - пересувним або іншим засобом вимірювання рівня.
Межі відносної похибки методу застосовуються такі ж самі, що і для скісного методу статистичного вимірювання.
4.5.6. Об'єм та маса пального
4.5.6.1. Об'єм та масу пального визначають у стаціонарних резервуарах, залізничних цистернах, танках суден, мірах повної місткості та технологічних трубопроводах, градуйованих відповідно до вимог чинних нормативних документів Держспоживстандарту України, та/або за допомогою об'ємних і масових лічильників.
4.5.6.2. Рівень пального та підтоварної води або льоду в резервуарах має вимірюватися металевими рулетками з вантажем, метрштоками, стаціонарними рівнемірами або іншими засобами вимірювання, допущеними до застосування Держспоживстандартом України. Межі допустимої похибки вимірювання рівня пального та підтоварної води не повинні перевищувати ±2 мм.
Перед кожним вимірюванням рівня пального у вертикальних і горизонтальних резервуарах здійснюється перевірка базової висоти.
Після завершення приймання пального вимірювання здійснюється при закритих вхідних і вихідних засувках після 30-хвилинного відстоювання в горизонтальних резервуарах і годинного - у вертикальних резервуарах.
Щоб уникнути псування лінії змочування на стрічці рулетки або на шкалі метрштока під час вимірювання рівня, стрічку рулетки або метршток необхідно опускати повільно, поки вантаж рулетки чи метршток не торкнеться дна, не допускаючи при цьому відхилення від вертикального положення, не торкаючися внутрішнього обладнання і зберігаючи спокійний стан поверхні пального. Відлік на стрічці рулетки або шкалі метрштока здійснюють із точністю до 1 мм одразу після появи змоченої частини стрічки рулетки чи метрштока над замірним люком. Для визначення рівня світлих нафтопродуктів допускається застосування спеціальних чутливих паст.
У разі вимірювання рівня пального в горизонтальних циліндричних резервуарах нижній кінець метрштока чи вантажу рулетки має потрапляти на нижню твірну резервуара.
Вимірювання рівня пального здійснюються двічі. У разі виявлення розбіжностей між результатами двох вимірювань понад допустиму похибку (±2 мм) вимірювання необхідно повторювати доти, доки різниця між результатами трьох поспіль проведених вимірювань не буде в межах допустимої похибки вимірювання. При цьому за результат вимірювань береться середнє арифметичне значення результатів трьох найближчих вимірювань.
4.5.6.3. Одночасно з перевіркою базової висоти резервуара визначається рівень підтоварної води за допомогою водочутливої пасти, яка наноситься на поверхню вантажу рулетки або нижній кінець метрштока з двох протилежних боків тонким шаром. Використання пасти дає змогу визначати рівень підтоварної води за 1 - 2 хвилини. Перед застосуванням водочутливої пасти необхідно перевірити її придатність.
Вимірювання рівня підтоварної води необхідно повторити, якщо на пасті рівень позначається нечітко, косою лінією або на неоднаковій висоті з двох боків, що свідчить про похиле положення стрічки рулетки або метрштока під час вимірювання.
У зимовий час за низької температури навколишнього середовища в резервуарах можуть одночасно міститися лід і підтоварна вода. Товщину льоду визначають як різницю між значенням базової висоти і фактичним результатом вимірювання відстані від верхнього зрізу замірного люка (або спрямувального патрубка) до поверхні льоду.
Визначивши рівень підтоварної води та/або льоду, за градуювальною таблицею резервуара визначають їх об'єм.
4.5.6.4. Об'єм пального в резервуарі визначають за різницею загального об'єму та об'єму підтоварної води та/або льоду.
4.5.6.5. Для розрахунку маси пального визначають їх густину у відібраних пробах за фактичної температури.
Для відбирання проб із стаціонарних резервуарів застосовують знижені пристрої для відбирання проб згідно з ГОСТ 13196-93 "Устройства автоматизации резервуарных парков. Средства измерения уровня и отбора проб нефти и нефтепродуктов. Общие технические требования и методы испытаний", а в разі їх відсутності - ручні пробовідбірники для відбирання проб згідно з ДСТУ 4488:2005 Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб (далі - ДСТУ 4488).
Температура пального у пробі вимірюється термометрами з межами допустимої похибки ±0,5° C.
Густина у відібраних пробах визначається ареометрами з межами допустимої похибки ±0,5 кг/куб.м.
Температуру і густину пального вимірюють одночасно з вимірюванням рівня за допомогою стаціонарних пристроїв або шляхом вимірювання їх у відібраній пробі.
Для визначення з належною точністю температури та густини пального безпосередньо на місці відбирання проби обладнуються робочі місця з рівним горизонтальним майданчиком, який не піддається струсам, коливанням і є зручним для виконання вимірювань. Технічні засоби вимірювання мають бути повністю захищені від впливу вітру, атмосферних опадів та сонячних променів.
Для визначення густини і температури пального його наливають у скляний або металевий циліндр відповідного розміру. Перед цим необхідно перевірити чистоту циліндра й ареометра та за потреби ретельно протерти їх. Ареометр занурюють у рідину плавно і вертикально, утримуючи його за верхню частину і пильнуючи за тим, щоб він не торкався стінок та дна циліндра.
Після того, як шкала ареометра прийме стійке положення, виконується відлік значень густини та температури згідно з вимогами ГОСТ 3900-85 "Нефть и нефтепродукты. Методы определения плотности" (далі - ГОСТ 3900) або ДСТУ 31072:2006 Нафта і нафтопродукти. Метод визначення густини, відносної густини та густини в градусах АРІ ареометром (далі - ДСТУ 31072).
Вимірювання температури і густини за допомогою інших технічних засобів вимірювання здійснюють відповідно до інструкцій з їх експлуатації.
Температура і густина вимірюються відразу ж після відбирання кожної точкової проби або в сукупній пробі, яку відібрано зниженим пристроєм для відбирання проб. Термометр і ареометр слід занурювати в пальне на глибину, зазначену в технічному паспорті на даний засіб вимірювання, і витримувати в пробі одну - три хвилини.
Температура і густина обчислюються як середнє арифметичне значення температур і густин точкових проб, взятих у співвідношенні, прийнятому для складання сукупної проби згідно з ДСТУ 4488.
4.5.6.6. Точкові проби пального з вертикального резервуара відбираються з трьох рівнів (верхнього, середнього та нижнього) і змішуються у співвідношенні 1:3:1.
У цьому разі середня температура і густина обчислюються за формулами
tВ + tС + tН
tсер. = --------------------,
5
де tВ - температура точкової проби верхнього рівня,° C;
tС - температура точкової проби середнього рівня,° C;
tН - температура точкової проби нижнього рівня,° C;
(po)В + (po)С + (po)Н
(po)сер. = -----------------------,
5
де (po)В - густина точкової проби верхнього рівня, кг/куб.м;
(po)С - густина точкової проби середнього рівня, кг/куб.м;
(po)Н - густина точкової проби нижнього рівня, кг/куб.м.
Точкові проби за висотою рівня пального в резервуарі не вище 2000 мм відбирають з верхнього і нижнього рівнів. Середня температура і густина пального обчислюються за формулами
tВ + tН
tсер. = ---------,
2
де tВ - температура точкової проби верхнього рівня,° C;
tН - температура точкової проби нижнього рівня,° C;
(po)В + (po)Н
(po)сер. = ---------------,
2
де (po)В - густина точкової проби верхнього рівня, кг/куб.м;
(po)Н - густина точкової проби нижнього рівня, кг/куб.м.
За висотою рівня пального в резервуарі менше 1000 мм відбирається одна точкова проба з нижнього рівня, за якою визначаються густина і температура продукту.
Для горизонтальних циліндричних резервуарів діаметром понад 2500 мм температура і густина пального обчислюються за формулою:
tВ + 6tС + tН
tсер. = ---------------,
8
де tВ - температура точкової проби верхнього рівня,° C;
tС - температура точкової проби середнього рівня,° C;
tН - температура точкової проби нижнього рівня,° C.
(po)В + 6(po)С + (po)Н
(po)сер. = ------------------------,
8
де (po)В - густина точкової проби верхнього рівня, кг/куб.м;
(po)С - густина точкової проби середнього рівня, кг/куб.м;
(po)Н - густина точкової проби нижнього рівня, кг/куб.м.
Для горизонтальних циліндричних резервуарів діаметром менше 2500 мм незалежно від ступеня заповнення, а також резервуарів діаметром понад 2500 мм, заповнених до половини і менше, густина та температура пального, що міститься в резервуарі, розраховуються за формулами:
3tС + tН
tсер. = ----------,
4
де tС - температура точкової проби середнього рівня,° C;
tН - температура точкової проби нижнього рівня,° C;
3(po)С + (po)Н
(po)сер. = ----------------,
4
де (po)С - густина точкової проби середнього рівня, кг/куб.м;
(po)Н - густина точкової проби нижнього рівня, кг/куб.м.
За висотою рівня пального в резервуарі менше 500 мм відбирається одна точкова проба з нижнього рівня, за якою визначаються його густина та температура.
4.5.6.7. Масу пального в ємності визначають за формулою:
M = V · (po),
де M - маса пального, кг;
V - об'єм пального за фактичної температури, куб.м;
(po) - густина пального за фактичної температури, кг/куб.м.
4.5.6.8. Масу виданого (прийнятого) пального в ємності визначають за формулою:
M = M1 - M2,
де M1 - маса пального в ємності, кг;
M2 - маса залишку пального в тій самій ємності до його приймання або після відпуску, кг.
Об'єм визначають за результатами вимірювань рівня пального із застосуванням градуювальної таблиці місткості.
4.5.6.9. Процес вимірювання маси пального об'ємно-масовим методом може бути автоматизований шляхом застосування в резервуарах вимірювального устаткування з використанням лічильників, автоматизованих густиномірів, об'єднаних із системою вимірювань маси пального.
4.5.6.10. Об'єм пального в залізничних цистернах має визначатися за допомогою посантиметрових градуювальних таблиць виходячи з заміряного рівня наповнення.
Об'єм пального в разі, коли його рівень у залізничній цистерні виміряний у міліметрах, має визначатися за градуювальними таблицями з застосуванням методу інтерполяції.
4.5.6.11. Рівень пального в залізничних цистернах вимірюють метрштоками або іншими засобами вимірювання рівня з межами допустимої похибки не більше ±2 мм.
4.5.6.12. Рівень пального і підтоварної води вимірюють метрштоком через горловину котла залізничної цистерни у двох її протилежних точках за віссю цистерни, що збігається з повздовжньою віссю горловини. При цьому потрібно стежити за тим, щоб метршток опускався на нижню твірну котла і не потрапляв у заглиблення для нижніх зливних пристроїв. Відлік на шкалі метрштока здійснюють з точністю до 1 мм.
Якщо залізнична цистерна має більше однієї горловини котла, то зазначений порядок вимірювання застосовується до кожної горловини. Загальний середній рівень наливу пального в цистерну визначається тільки після визначення значень рівнів пального в кожній горловині окремо.
4.5.6.13. Під час відвантаження та приймання пального вимірювання рівня і відбирання проб у залізничних цистернах необхідно здійснювати після їх відстоювання не менше 30 хвилин.
4.5.6.14. Маса пального під час приймання і наливання нафтоналивних суден має визначатися за результатами вимірювань у танках суден із використанням їх градуювальних таблиць, а за довжини берегових трубопроводів до двох кілометрів - за результатами вимірювань у резервуарі підприємства.
4.5.6.15. Вимірювання рівня та відбирання проб пального в танках наливного судна виконуються після їх відстоювання не менше 30 хвилин.
4.5.6.16. Об'єм пального в мірах повної місткості (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах, автозаправниках) має визначатися за значенням повної місткості, наведеним у свідоцтві про повірку або у свідоцтві про державну метрологічну атестацію міри та/або за показаннями об'ємних лічильників із відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур, не більшою ніж ±0,25%.
4.5.6.17. До мір повної місткості пального потрібно наливати до планки, установленої в горловині цистерни на рівні, що відповідає номінальній місткості, або за заданою дозою за показниками об'ємного лічильника з відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур, не більшою ніж ±0,25%.
4.5.6.18. Для визначення густини та температури пального під час відпуску їх у транспортні міри до повної місткості проби відбираються з наливного стояка через кожні дві години, а під час відпуску пального у транспортні міри з інтервалом більше 2 годин проба відбирається з автоцистерни. Точність вимірювання густини та температури контролюється не менше одного разу на добу працівниками лабораторії, а в разі їх відсутності - іншою особою, призначеною наказом начальника складу пального.
4.5.6.19. Технологічні трубопроводи мають повірятися (градуюватися) один раз на 10 років та в разі зміни технологічної схеми трубопроводів. Градуювальні таблиці трубопроводів затверджуються начальником складу пального, якому належать трубопроводи, або підприємства, яке проводило їх градуювання.
4.5.6.20. Масу пального, що міститься в технологічному трубопроводі, визначають за сумою мас продукту окремих ділянок трубопроводу. Визначення маси пального окремих ділянок трубопроводу здійснюється за їх об'ємом і середньою густиною в резервуарі на час визначення маси.
4.5.6.21. Перед визначенням маси пального технологічні трубопроводи мають бути повністю заповнені. Контроль за їх заповненням здійснюється за допомогою повітряних кранів, установлених на підвищених ділянках трубопроводу.
4.5.6.22. Сумарний об'єм пального в лінійній частині магістральних трубопроводів визначають за формулою:
n i
V = Сума К x V ,
TP i=1 i діл
де Vділ - місткість ділянки трубопроводу діаметром D та довжиною L, що визначається за градуювальною таблицею, куб.м;
n - число ділянок трубопроводу, заповнених пальним;
Ki - коефіцієнт i-ої ділянки, що враховує розширення трубопроводу та стиснення пального від тиску;
S - знак суми.
Коефіцієнт К визначають за формулою:
P + P D P + P
n k B n k
K = K - K = (1 + ------------ x ------------- )( 1 + (альфа) х --------- ),
1 2 2 Е х (дельта) 2
де K1 - коефіцієнт, що враховує розширення трубопроводу від внутрішнього тиску;
K2 - коефіцієнт, що враховує стиснення пального від тиску;
Pn, Pk - тиск на початку та на кінці ділянки трубопроводу, МПа;
DВ - внутрішній діаметр труби, мм;
(дельта) - товщина стінки труби, мм;
E - модуль пружності матеріалу труби (який дорівнює 2,06 х 10-5 МПа);
(альфа) - коефіцієнт стиснення пального, що перекачується, 1/МПа.
Значення поплавкових коефіцієнтів K1 та K2 залежно від 1/2 діаметра трубопроводу, тиску та значення Е, (альфа) наведені в додатках 18, 19 РД 39-30-1024-84 "Инструкция по учету нефти на магистральных нефтепроводах" (далі - РД 39-30-1024).
4.5.6.23. Густину пального в лінійній частині магістрального трубопроводу під час перекачування одного типу, марки і виду визначають як середнє арифметичне значення густини на початку та в кінці ділянки трубопроводу.
4.5.6.24. Температура пального в лінійній частині трубопроводу визначається вимірюванням у місцях визначення їх густини з подальшим усередненням.
4.5.6.25. Масу брутто пального визначають як сумарну масу на окремих ділянках трубопроводу в тоннах. Одержаний результат округлюють до цілого значення.
n
М = Сума М ,
тр і=1 діл
де Mділ - маса пального окремої ділянки трубопроводу, т;
n - кількість ділянок.
4.5.6.26. Масу (брутто) пального окремої ділянки трубопроводу визначають за місткістю трубопроводу і густиною, яка визначається як середнє арифметичне густини на початку і в кінці ділянки.
(ро)сер
М = V x ---------,
діл діл 1000
де Vділ - місткість ділянки трубопроводу, куб.м;
(po)сер - середня густина пального, кг/куб.м.
4.5.6.27. Перед визначенням маси пального технологічні трубопроводи мають бути повністю заповнені. Контроль за їх заповненням здійснюється за допомогою повітряних кранів, установлених на підвищених ділянках трубопроводу.
За наявності самопливних ділянок -
(ро)сер
М = К х V x ---------,
діл 3 діл 1000
де KЗ - коефіцієнт заповнення трубопроводу, який визначається за додатком 36 до РД 39-30-1024.
4.5.6.28. Температура пального в лінійній частині трубопроводу вимірюється в місцях вимірювання густини з подальшим усередненням за кожною ділянкою.
4.5.6.29. За наявності самопливних ділянок розрахункова ділянка визначається таким чином, щоб різниця тисків між початковою і кінцевою точками не перевищувала 0,3 МПа.
4.5.6.30. Об'єм пального в лінійній частині магістрального трубопроводу та технологічних трубопроводах визначають за формулою:
Vділ = Kp + Ktp + Vгр,
де Vгр - місткість ділянки трубопроводу діаметром D та довжиною L, що визначається за градуювальною таблицею, куб.м ;
Kp - коефіцієнт, що враховує розширення трубопроводу та стиснення пального від тиску; значення коефіцієнта наведено в таблиці 1 додатка 37 до РД 39-30-1024;
Ktp - коефіцієнт, що враховує вплив температури; значення коефіцієнта наведено в таблиці 2 додатка 37 до РД 39-30-1024.
4.5.6.31. Градуювальні таблиці на лінійну частину трубопроводу і технологічні трубопроводи складаються за місткістю одного метра трубопроводу виходячи із внутрішнього діаметра і довжини дільниці трубопроводу.
Градуювальні таблиці коригуються в разі зміни довжини або діаметра трубопроводу. До градуювальної таблиці додають схему трубопроводу з позначенням довжини, внутрішнього діаметра і товщини стінки трубопроводу.
4.6. Приймання технічних засобів
4.6.1. Усі технічні засоби, які надходять на склад пального, приймаються за кількістю, якістю і комплектністю. Якість і комплектність технічних засобів повинні відповідати стандартам, технічним умовам або договорам на поставку, а кількість - супроводжувальним документам.
Усі несправності і недоліки (брак, некомплектність, поломки тощо), виявлені під час приймання, вказуються в акті приймання.
Вивантажувати технічні засоби слід обережно, з урахуванням усіх їх особливостей (ламкість, крихкість тощо), укладати акуратно з урахуванням можливості перерахунку.
Після вивантаження технічних засобів із вагона видаляється все сміття і пакувальний матеріал, двері і вікна вагона закриваються, потім подається заявка начальнику залізничної станції на прибирання вагона.