підтримувати в робочому стані засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт;
не допускати забруднення навколишнього середовища, слідкувати за справністю очисних споруд;
щоденно перед закриттям перевіряти всі сховища та інші небезпечні в пожежному відношенні об'єкти разом з особами пожежного наряду.
2.12. Начальник сховища
2.12.1. Начальник сховища підпорядковується начальнику відділу (відділення) зберігання та відповідає за:
збереження і якісний стан прийнятих на зберігання пально-мастильних матеріалів і технічних засобів, їх своєчасну видачу (відвантаження);
упаковку і комплектність технічних засобів; за утримання у справному стані резервуарів і сховищ;
виконання правил пожежної безпеки і наявність первинних засобів пожежогасіння.
2.12.2. Начальник сховища зобов'язаний:
постійно знати наявність і якість пального, а також наявність і комплектність технічних засобів, що знаходяться в нього на відповідальному зберіганні, для чого проводити зняття залишків із визначеною періодичністю;
знати і виконувати правила і інструкції з приймання, зберігання і видачі пального і технічних засобів;
керувати роботою підлеглих комірників, а також виділених у його розпорядження робочих команд;
здійснювати приймання та видачу (відвантаження) пального і технічних засобів;
вести облік пально-мастильних матеріалів та технічних засобів, що знаходяться в нього на відповідальному зберіганні;
не менше одного разу на місяць звіряти облікові дані пально-мастильних матеріалів, не менше одного разу на квартал звіряти облікові дані технічних засобів з обліковими даними обліково-операційного відділу;
щоденно перевіряти стан резервуарів, трубопроводів, справність тари з пальним, а також стан приміщень, обладнання та інвентарю сховищ;
знати норми і порядок розташування пального і технічних засобів по резервуарах і сховищах, а також схему технологічного трубопроводу;
у кінці робочого дня оформляти прибутково-видаткові документи, за якими протягом дня надійшло або видано пальне, технічні засоби, і здавати до обліково-операційного відділу;
слідкувати за виконанням правил пожежної безпеки, за наявністю пожежного інвентарю; уміти користуватися засобами пожежогасіння і знати способи виклику пожежного наряду;
щоденно перед закриттям перевіряти всі сховища та інші важливі в пожежному відношенні об'єкти сумісно з особами пожежного наряду; електричні мережі вимикати за допомогою зовнішніх вимикачів.
3. Експлуатація (ремонт та обслуговування) основних об'єктів складу пального
3.1. Основні об'єкти складу пального
3.1.1. Посадові особи складу пального повинні:
здійснювати постійний контроль за технічним станом та правильною експлуатацією резервуарів, насосних станцій, технологічних трубопроводів, зливно-наливних пристроїв, сховищ, інших будівель та споруд;
особливу увагу приділяти несучим частинам конструкцій, обладнанню та механізмам, які зазнають динамічних навантажень, перекриттям та фундаментам, наявності тріщин, підтікань, механічних пошкоджень та інших несправностей (пошкоджень), які впливають на безпеку експлуатації об'єктів складу пального. У разі виявлення пошкоджень і несправностей негайно вживати заходів щодо їх усунення;
за осіданням фундаментів найбільш відповідальних будівель і споруд (резервуарів, насосних, естакад, водонапірних башт, димових труб, котелень тощо) у перший рік їх експлуатації встановлювати спостереження із щомісячним вимірюванням осідання. У наступні роки осідання фундаменту вимірювати кожні 6 місяців до його припинення. Після стабілізації осідання фундаментів здійснювати контрольне нівелювання не рідше одного разу на п'ять років.
Для вимірювання осідання будівель та споруд на території складу закладається постійний репер нижче глибини промерзання ґрунту або здійснюється прив'язка до існуючого репера. У зовнішніх стінах, колонах, найбільш відповідальних спорудах постійні репери закладають на висоті не більше 20 см від вимощень.
3.1.2. На кожному складі пального ведеться Журнал огляду резервуарів, трубопроводів, насосних станцій, сховищ, зливно-наливних і роздавальних пристроїв та інших об'єктів складу (далі - Журнал огляду) (додаток 2) для записування дат оглядів та їх результатів з описом усіх відзначених пошкоджень; виконаних ремонтних робіт із зазначенням дати початку і кінця ремонту, його характеру та обсягу; даних про аварії конструкцій і їх ліквідацію; результатів вимірювань осідання фундаменту; даних про тріщини, які з'явились у стінах та фундаментах (дати виявлення тріщин). Записи виконуються посадовою особою, відповідальною за експлуатацію та утримання технологічного обладнання, споруд і будівель, яка призначається наказом начальника складу пального. Журнал зберігається відповідно до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України.
3.1.3. Обсяги витрат матеріалів на експлуатаційні потреби складу пального викладені в додатку 3.
3.2. Резервуари
3.2.1. Резервуари призначені для зберігання нафтопродуктів. Вони розміщуються, як правило, групами. Група резервуарів обладнується для зберігання одного сорту нафтопродукту.
3.2.2. Резервуари поділяються:
за конструкцією - на вертикальні та горизонтальні. До вертикальних резервуарів відносяться резервуари, циліндричний корпус яких розташовано вертикально, до горизонтальних відносяться резервуари, циліндричний корпус яких розташовано горизонтально;
за матеріалом, з якого вони виготовлені, - на металеві, залізобетонні (бетонні) та гумотканинні, також можуть використовуватися підземні сховища, побудовані в покладах кам'яної солі;
за способом встановлення - на укриті (заглиблені, напівзаглиблені) та наземні. До заглиблених відносяться резервуари, у яких верх покрівлі вертикального резервуара або верхня утворююча горизонтального резервуара знаходиться нижче планувальної відмітки прилеглого майданчика не менш як на 0,2 м або які мають обсипку не менш як на 0,2 м вище покрівлі вертикального резервуара або верхньої утворюючої горизонтального резервуара. До напівзаглиблених відносяться резервуари, які заглиблені в ґрунт не менше ніж на половину їх висоти, причому покрівля вертикального резервуара знаходиться вище планувальної відмітки прилеглої території не більш як на половину його висоти. До наземних відносяться резервуари, у яких днище вертикального резервуара або нижня утворююча горизонтального резервуара знаходиться на одному рівні або вище планувальної відмітки прилеглої території, а також коли резервуар заглиблений менше ніж на половину його висоти;
за типом виготовлення - на стаціонарні та пересувні. До стаціонарних резервуарів відносяться резервуари, які будуються (монтуються) безпосередньо на місці їх майбутньої експлуатації. До пересувних резервуарів відносяться резервуари, які будуються в заводських умовах, з подальшим їх транспортуванням до місця встановлення.
Прилеглою до резервуара вважається ділянка, яка знаходиться на відстані 3 м від стінки резервуара або внутрішньої стінки каземату.
3.2.3. Забороняється постійно утримувати пересувні резервуари, тару, інші технічні засоби та сторонні предмети на території розміщення стаціонарних резервуарів. Для пересувних резервуарів відводяться окремі ділянки.
3.2.4. Вибір того або іншого типу виготовлення та способу встановлення резервуара для зберігання нафтопродукту обґрунтовується техніко-економічним розрахунком у залежності від характеристик нафтопродуктів, кліматичних умов, умов експлуатації, а також з урахуванням максимального зменшення природних втрат.
3.2.5. При заглибленому способі встановлення горизонтальних резервуарів над їх горловинами влаштовуються оглядові колодязі з негорючих матеріалів.
3.2.6. Резервуар, будівництво якого закінчено або на якому проводилися ремонтні роботи, дозволяється заповнювати нафтопродуктом лише після приймання його в експлуатацію.
Порядок приймання в експлуатацію збудованого резервуара або який ремонтувався, наведено в додатку 4.
3.2.7. Кожному резервуару надається порядковий номер згідно з генеральним планом складу пального. Порядковий номер наземного резервуара наноситься стійкою до впливу нафтопродуктів фарбою на його корпус над корінною засувкою та зі сторони пожежного проїзду. Номери заглиблених і напівзаглиблених резервуарів вказуються на табличках білого кольору. Таблички розміщуються біля резервуарів із боку пожежного проїзду. Номери резервуарів повинні добре проглядатися з боку пожежного проїзду, порядок виконання таблички встановлено Інструкцією з контролю якості пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин та компонентів ракетного палива у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 16 грудня 2011 року № 777.
3.2.8. Фундамент (основа) резервуара захищається від розмивання атмосферними водами, для чого забезпечується безперешкодне відведення води з майданчика резервуарного парку та (або) окремого резервуара до каналізаційних пристроїв.
3.2.9. Резервуари необхідно захищати від корозії шляхом нанесення захисного покриття на внутрішню і зовнішню поверхні. За наявності підтоварної води з концентрацією солей не менше 0,3% для протикорозійного захисту днища рекомендується застосовувати катодний захист. Захист днищ резервуарів від ґрунтової корозії і корозії блукаючими струмами треба здійснювати за допомогою катодних станцій або групових протекторів.
До основних методів захисту внутрішніх поверхонь металевих резервуарів від корозії відносять нанесення лакофарбового і металоізоляційного покриття, застосування електрохімічного, катодного захисту, а також використання інгібіторів корозії. Вибір того чи іншого методу захисту визначається швидкістю корозії, умовами експлуатації, видом нафтопродукту та іншими техніко-економічними показниками.
Під час вибору лакофарбового покриття необхідно, щоб воно не впливало на якість нафтопродукту, мало стійкість до впливу води і атмосферного повітря в умовах експлуатації резервуара. Воно повинно мати адгезію ґрунтовок до металу резервуара і сумісність ґрунтовок та емалей. Це покриття повинно задовольняти вимогам електростатичної безпеки та не утворювати іскру.
Перед проведенням фарбувальних робіт новий резервуар необхідно піддавати гідравлічним випробуванням і градуювати. Під час підготовки до внутрішнього фарбування резервуара, що експлуатується, він повинен бути звільнений від нафтопродукту і зачищений.
Поверхню резервуара готують безпосередньо перед фарбуванням, при цьому здійснюють його механічне очищення від продуктів корозії, знежирення, додаткову обробку модифікаторами за наявності щільного зчеплення іржі з поверхнею металу.
Роботи з захисту резервуарів від корозії виконуються фахівцями, що мають відповідну кваліфікацію. При цьому роботи проводяться з дотриманням правил техніки безпеки і пожежної безпеки, фахівці оснащуються відповідним устаткуванням і механізмами.
Якість нанесеного покриття необхідно контролювати візуально після закінчення повного часу формування покриття (сушіння) згідно з технічними умовами, у тому числі за такими параметрами: товщина покриття, цілість та адгезія.
По закінченні роботи з нанесення покриття складають акт приймання резервуара в експлуатацію. До акта приймання прикладаються: паспорт на використані матеріали, акт на приховані роботи, журнал провадження робіт із антикорозійного захисту.
Стан покриття перевіряють під час проведення оглядів, ремонтних і очисних робіт, але не рідше одного разу на рік. Стан покриття контролюють візуально.
Покриття, що має здуття, розтріскування, відшарування або інші виражені дефекти, вважається ушкодженим.
Зруйноване покриття видаляють механічним способом, поверхню зачищають і фарбують.
Для запобігання іржавінню резервуарів і трубопроводів, особливо в місцях зіткнення з ґрунтом, їх поверхня покривається протикорозійною ізоляцією, яка складається з одного шару праймеру (ґрунтовки) і двох шарів нафтобітуму марки № 4 або суміші марок № 3 і № 5. Покриття наноситься шаром 3 - 4 мм.
У разі тимчасового встановлення резервуарів та укладання трубопроводів у сухих ґрунтах (на 1 - 2 роки) допускається нанесення лише 2 - 3-шарового покриття праймером без шару нафтобітуму.
Для приготування праймеру береться одна частина нафтобітуму на три частини бензину (за об'ємом). Нафтобітум нагрівається до температури 170 – 200° C, добре перемішується, після охолодження до 50 – 70° C в нього наливається бензин і суміш перемішується до повного розчинення нафтобітуму.
Бітумна ізоляція готується із 85% бітуму № 4 і 15% каоліну або молотого вапняку. Ізоляція наноситься у два шари товщиною 1,5 - 2,0 мм кожний.
3.2.10. Устаткування стаціонарних вертикальних резервуарів
3.2.10.1. Кожний діючий резервуар повинен постійно мати повний комплект відповідного устаткування, передбаченого проектом, і бути у справному стані. Розукомплектування резервуарів у процесі експлуатації не допускається.
Залежно від сорту нафтопродукту, який зберігається, конструкції резервуара і кліматичних умов, кожний резервуар забезпечується спеціальним обладнанням: світловим люком, люком-лазом, замірним люком, дихальним і захисним клапанами тощо.
Огляд та обслуговування спеціального обладнання резервуарів проводяться згідно з термінами, наведеними в додатку 5.
3.2.10.2. Світловий люк призначений для освітлення резервуара під час зачищення і ремонту всередині нього, а також для провітрювання резервуара.
До світлового люка кріпиться запасний трос керування хлопавкою (підіймальною трубкою), за допомогою якого забезпечується піднімання її кришки в разі обриву робочого троса керування.
У період експлуатації резервуара світловий люк щільно закривається кришкою на прокладці.
3.2.10.3. Люк-лаз призначений для доступу обслуговуючого персоналу всередину резервуара під час його зачищення і ремонту, а також для провітрювання.
Особливу увагу слід звертати на справність прокладки кришки. У разі виявлення підтікання через прокладку люка-лазу необхідно терміново вжити заходів для його усунення, для цього рівномірно й обережно підтягнути болти, не допускаючи зриву різьби. Застосовувати додаткові важелі до ключів для полегшення затягування гайок не дозволяється.
За неможливості усунення підтікання шляхом підтягування болтів дозволяється тимчасово встановлювати струбцини або хомути на кришці люка-лазу. Для повного усунення підтікання необхідно звільнити резервуар від нафтопродукту і замінити прокладку.
3.2.10.4. Замірний люк використовується для замірювання рівня нафтопродукту в резервуарі, а також під час відбору проб нафтопродукту.
Щоб запобігти іскроутворенню під час вимірювання рівня нафтопродукту і відбору проб направляючі колодки люка виготовляються з кольорового металу (бронзи).
Під час експлуатації резервуара люк щільно закривається кришкою з прокладкою і опечатується (опломбовується).
3.2.10.5. Дихальний (механічний) і захисний (гідравлічний) клапани призначаються для автоматичного регулювання тиску в паровому просторі резервуара та для зменшення втрат пального від випаровування, вони повинні завжди бути справними. Несправні клапани або їх неправильна робота можуть спричинити аварію резервуара.
Під час експлуатації дихального клапана необхідно регулярно очищати від продуктів корозії і бруду сідла тарілок і направляючі стержні клапанів, слідкувати за тим, щоб не було заїдання або примерзання тарілок клапана, а також забруднення і обмерзання захисної сітки дихального клапана.
На кожному резервуарі місткістю понад 50 куб.м, обладнаному дихальним клапаном, повинен встановлюватися захисний клапан для підтримування допустимого вакууму або надлишкового тиску парів нафтопродуктів усередині резервуара у разі відмови в роботі дихального клапана.
Під час огляду захисного клапана за допомогою щупа перевіряється рівень дизельного палива в ньому, за необхідності дизельне паливо доливають до встановленого рівня. Якість дизельного палива в корпусі клапана перевіряється не рідше одного разу на квартал; загусле дизельне паливо замінюється, виявлена у клапані вода зливається.
Якщо захисний клапан викидає дизельне паливо, то це означає, що він працює неправильно або не справний дихальний клапан. У такому разі необхідно перевірити роботу клапанів, усунути несправність і долити дизельне паливо в захисний клапан. Огляд і очищення дихального клапана, а також дизельного палива в захисному клапані виконуються при відкритому замірному люці.
У разі замерзання дихальний та (або) захисний клапан відігрівається за допомогою невеликих мішечків із щільної тканини з гарячим піском.
У разі несправності дихального і захисного клапанів, під час звільнення резервуара від пального, необхідно відкрити замірний люк, а після закінчення операції закрити його.
3.2.10.6. Вентиляційний патрубок встановлюється на резервуарах, призначених для зберігання темних нафтопродуктів, для з'єднання парового простору резервуара з атмосферою.
Під час експлуатації резервуара необхідно слідкувати за тим, щоб сітка вентиляційного патрубка не забруднювалася пилом і не вкривалась інеєм.
3.2.10.7. Хлопавка призначається для запобігання витіканню пального з резервуара в разі несправності, аварії корінної засувки або приймально-роздавального патрубка. Хлопавку відкривають лише на період видавання (приймання) пального з резервуара, в інший період вона утримується закритою. Опускати і піднімати кришку хлопавки слід плавно, не допускаючи ривків та ударів. Після наповнення або вивільнення резервуара необхідно опломбувати місце керування хлопавкою.
Для зручності визначення положення кришки хлопавки на штурвалі керування і стінці резервуара позначаються крайні положення штурвала, при яких хлопавка відкрита та закрита. Кришка хлопавки повинна бути старанно притертою до торцевої частини корпусу і випробувана на щільність прилягання. Одночасно з випробуванням хлопавки необхідно старанно перевірити:
кріплення робочого і запасного тросів до кришки хлопавки. Для запобігання іскроутворення кінці робочого і запасного тросів повинні бути спаяні;
роботу керування хлопавкою - правильність намотування робочого тросу на барабан, плавність піднімання кришки хлопавки, вільне (без заїдання) обертання вала, а також легкість ходу шарнірних з'єднань.
У процесі експлуатації хлопавки з боковим керуванням необхідно перевіряти герметичність сальника приводу.
3.2.10.8. Гідравлічний затвор встановлюється на резервуарах для зберігання світлих нафтопродуктів у тих випадках, коли керування хлопавкою здійснюється через покрівлю резервуара. Гідравлічний затвор заповнюється дизельним паливом. У процесі експлуатації необхідно слідкувати за рівнем дизельного палива у затворі.
3.2.10.9. Пропускне пристосування призначається для полегшення піднімання кришки хлопавки шляхом пропускання частини нафтопродукту з резервуара в приймально-розподільний патрубок.
У процесі експлуатації пропускного пристрою слідкують за тим, щоб не було підтікання через вентилі та на фланцевому з'єднанні. У разі несправності запірного вентиля пропускного пристрою і неможливості його відкриття, а також примерзання кришки до торцевої частини корпусу хлопавки для запобігання обриванню основного і запасного тросів хлопавки потрібно підняти її кришку шляхом створення тиску у приймально-роздавальному патрубку за допомогою насосів.
3.2.10.10. Підіймальна труба з управлінням призначається для видачі пального з верхніх шарів, а також для запобігання його втрати в разі несправності, аварії корінної засувки або приймально-роздавального патрубка. Підіймальна труба з управлінням установлюється в резервуарах для темних нафтопродуктів. Верхній кінець підіймальної труби повинен знаходитись у резервуарі над нафтопродуктом та опускатися лише під час його перекачування.
3.2.10.11. Приймально-роздавальний патрубок призначається для приєднання до нього трубопроводу зовні резервуара і хлопавки або підіймальної труби всередині резервуара.
3.2.10.12. Стаціонарна пінокамера (піногенератор) призначається для подачі піни всередину резервуара під час гасіння пожежі. Для зменшення втрати нафтопродуктів від випаровування під час експлуатації резервуара пінокамера перекривається діафрагмою з прооліфленого паперу.
3.2.10.13. Вогневий запобіжник встановлюється на резервуари для світлих нафтопродуктів під дихальним і запобіжним клапанами для запобігання проникненню полум'я або іскор усередину резервуара. Для запобігання виникненню корозії (особливо під час зберігання сірковміщуючих продуктів) пакети з гофрованими пластинами вогневих запобіжників слід періодично промивати в 10% розчині азотної кислоти з подальшим промиванням їх у гарячій воді.
3.2.10.14. Драбина резервуара повинна бути міцною, стійкою і безпечною для працюючих. У зимовий період драбину резервуара і робочу площадку на покрівлі необхідно очищати від снігу і льоду.
3.2.10.15. Змійовикові парові підігрівачі призначаються для підігрівання темних нафтопродуктів. Вони встановлюються в резервуарах для темних нафтопродуктів і призначені забезпечити їх підігрів або підтримання оптимальної температури для створення необхідної швидкості перекачування. Під час експлуатації змійовикових парових підігрівачів повинна бути відпрацьована окрема інструкція з користування ними.
Випробування змійовикових парових підігрівачів необхідно проводити не менше одного разу на рік шляхом опресування.
3.2.10.16. Прилади для замірювання рівня нафтопродукту призначаються для визначення висоти наливання нафтопродукту в резервуарі. Ці прилади можуть бути як з місцевим підрахунком, так і з дистанційною передачею показників вимірювань.
Під час експлуатації приладів необхідно суворо дотримуватись інструкцій з їх експлуатації. Монтаж приладів, усунення несправностей, пов'язаних з їх роботою в резервуарах, дозволяється виконувати лише після повного видалення парів із резервуара.
3.2.10.17. Обмежувачі наповнення призначені для автоматичного припинення подачі нафтопродукту в резервуар в разі досягнення в ньому гранично допустимого рівня наливу. Обмежувачі встановлюються на резервуарах у разі, якщо в насосній станції обладнуються система автоматичного управління насосними агрегатами і сигналізація.
3.2.10.18. Знижений пробовідбірник призначається для відбору проб пального з наземних вертикальних резервуарів. Він може встановлюватися на кришці люка-лазу резервуара.
Після відбору проб пального або перевірки роботи пробовідбірника його кран необхідно опломбувати.
Пробовідбірники цього типу встановлюються і на заглиблених резервуарах.
3.2.10.19. Крім вищезазначених пристроїв та обладнання, з метою вдосконалення технології експлуатації резервуара, можуть встановлюватись інші сучасні засоби автоматики, прилади та пристрої, які повинні мати відповідні дозвільні та сертифікаційні документи.
3.2.11. На кожному складі пального розробляється технологічна схема, в якій передбачаються варіанти перекачування нафтопродукту під час приймання, видавання та внутрішньоскладських операцій. На схемі показуються резервуари, технологічні трубопроводи, насосні станції, зливно-наливні пристосування та інші технологічні комунікації.
3.2.12. На кожний резервуар місткістю більше 60 куб.м складається та ведеться технічний паспорт. До паспорта додається перший екземпляр затвердженої калібрувальної таблиці.
Технічний паспорт резервуара відображає основні дані щодо його технічних та експлуатаційних характеристик, а також їх зміни, прийняті в результаті огляду під час експлуатації та (або) технічного діагностування (експертного обстеження). У технічному паспорті вказуються: дата і види технічного діагностування (експертного обстеження), відомості про аварії (пошкодження), дати і види ремонтних робіт та обслуговування.
Як додаток до технічного паспорта надається вся наявна документація на резервуар, що відноситься до проектування, виготовлення, монтажу та експлуатації резервуара.
Технічний паспорт складається за формою, що наводиться в додатку 6.
Якщо за давністю будівництва технічна документація на резервуар відсутня, технічний паспорт резервуара складається на основі детальної інвентаризації всіх його конструктивних елементів і обладнання, а також на основі результатів оглядів (технічних оглядів), інших обстежень.
Ведення технічного паспорта резервуара покладається на посадову особу, яка призначається наказом начальника складу пального, паспорт резервуара є юридичним документом.
Експлуатація резервуара без технічного паспорта категорично забороняється.
3.2.13. На кожному складі пального утримується резервний стаціонарний резервуар або група пересувних резервуарів, вільних від нафтопродукту, на випадок аварії або пожежі. Місткість резервного стаціонарного резервуара або групи пересувних резервуарів повинна бути не менше місткості найбільшого завантаженого пальним резервуара.
У разі аварії резервуарів начальник складу пального зобов'язаний вжити заходів щодо збереження нафтопродукту, з'ясувати причини аварії і розміри втрат нафтопродукту, призначити проведення службового розслідування та за його результатами прийняти рішення. Про кожну аварію начальник складу пального негайно доповідає старшому начальнику за підпорядкованістю. Про аварію резервуара складається акт за довільною формою.
3.2.14. Технічний нагляд за експлуатацією резервуарів
3.2.14.1. З метою недопущення аварій резервуарів та підтримання їх у справному стані на кожному складі пального ведеться технічний нагляд за їх експлуатацією, для чого проводяться такі планові роботи:
огляд резервуарів та їх обладнання;
технічне діагностування резервуарів (експертне обстеження).
Технічний нагляд за експлуатацією резервуарів організовується начальником складу пального, виконання технічного нагляду покладається на посадових осіб складу пального наказом начальника складу пального.
3.2.14.2. Огляд резервуарів та їх обладнання проводиться щоденно, а в зимову пору року при температурі навколишнього середовища мінус 20° C та нижче - двічі на добу посадовою особою (особами), призначеною наказом начальника складу пального.
Результати огляду відображаються в Журналі огляду (додаток 2).
3.2.14.3. Під час огляду особлива увага звертається на стан швів нижніх поясів корпуса, наявність запотівань і підтікань на зварних швах або в металі корпуса резервуара, стан та справність кожного виду резервуарного устаткування, стан відмосток (чи немає осідання, рослинного покриву, глибоких тріщин) тощо.
Під час огляду казематних резервуарів необхідно перевіряти відсутність поверхневих та ґрунтових вод у казематі. У разі виявлення води негайно вживаються заходи щодо її видалення. Каземати перед оглядом старанно провітрюються.
Про недоліки (появу підтікань по швах корпуса або з-під днища резервуара, переливи тощо) негайно повідомляють начальника складу пального з одночасним вживанням відповідних заходів щодо їх усунення. Зазначене заноситься в Журнал огляду (додаток 2).
3.2.14.4. Резервуари, що перебувають в експлуатації, з метою контролю щодо можливих змін їх технічного стану, оцінки фактичної справності та можливості їх подальшої експлуатації підлягають обов'язковому періодичному технічному діагностуванню (експертному обстеженню).
Технічне діагностування (експертне обстеження) резервуарів та їх обладнання виконується незалежною експертною (уповноваженою) організацією, що має акредитацію в центральному органі виконавчої влади з охорони праці на виконання комплексу діагностичних робіт. Предметом акредитації є система технічного діагностування, створена в експертній (уповноваженій) організації. Допускається можливість залучення експертною (уповноваженою) організацією інших спеціалізованих організацій, уповноважених на виконання окремих видів робіт.
3.2.14.5. За обсягами робіт, що виконуються, технічне діагностування (експертне обстеження) поділяється на повне та часткове експертне обстеження резервуара.
Для виконання повного обстеження резервуар повинен бути виведений з експлуатації та підготовлений до проведення обстеження. Підготовка резервуара до обстеження включає вивільнення його від нафтопродукту, зачистку та дегазацію з наданням актів про виконані роботи.
Для виконання часткового обстеження виведення резервуара з експлуатації та додаткова підготовка його до обстеження не потрібні.
Повне та часткове технічне діагностування (експертне обстеження) проводиться за програмою обстеження резервуара, яка відпрацьовується експертною (уповноваженою) організацією перед початком проведення діагностування. Програма обстеження резервуара повинна містити склад робіт, які виконуються під час проведення технічного діагностування резервуара, вимоги до складу робіт наведено в додатку 7.
Типова програма обстеження резервуара наведена в додатку 8.
3.2.14.6. За термінами виконання робіт із технічного нагляду технічне діагностування (експертне обстеження) поділяється на первинне, чергове та позачергове.
Допустимо не виконувати первинне обстеження резервуара за умови, якщо обсяг і склад виконавчих та інших технічних документів, наданих комісії з приймання резервуара в експлуатацію, є достатніми для підготовки висновку експертизи та якщо до складу комісії входить представник експертної (уповноваженої) організації (технічний експерт).
3.2.14.7. Чергове технічне діагностування (експертне обстеження), повне або часткове, потрібно проводити в термін, зазначений у висновку за результатом попереднього обстеження або доданому до акта приймання резервуара в експлуатацію.
Час експлуатації резервуара між суміжними обстеженнями, що встановлюється експертною (уповноваженою) організацією, не повинен перевищувати максимально допустимий термін виконання чергового обстеження, зазначений у пункті 3.2.14.9.
3.2.14.8. Чергове технічне обстеження проводиться в об'ємі повного або часткового, первинне та позачергове технічне обстеження проводяться в об'ємі повного експертного обстеження.
3.2.14.9. Терміни виконання заходів технічного нагляду під час експлуатації резервуарів:
3.2.14.10. На підставі визначених термінів майбутніх експертних обстежень на складі пального складається план-графік проведення повних і часткових обстежень, який затверджується начальником складу пального. Зазначений план-графік є підставою для відпрацювання проектів договорів між складом пального та експертною (уповноваженою) організацією на проведення технічного діагностування (експертного обстеження).
3.2.14.11. Результати технічного діагностування (експертного обстеження) оформляються висновком експертизи (звітом), який повинен містити рекомендації експертної (уповноваженої) організації щодо безпечної та безвідмовної експлуатації резервуара в майбутньому.
Пропозиції повинні бути чіткими і конкретними, а також такими, що не допускають двояких тлумачень.
Відповідальність за виконання зазначених рекомендацій покладається на склад пального. За результатами технічного обстеження резервуари, за необхідності, плануються до обслуговування та (або) проведення ремонту.
Вимоги до висновку експертизи (звіту) за результатами технічного діагностування резервуара наведено в додатку 9.
3.2.14.12. За результатами технічного діагностування (експертного обстеження) визначається вид технічного стану та приймається одне із таких рішень:
продовжити експлуатацію резервуара протягом обумовленого у висновку експертизи терміну без виконання будь-яких умов;
продовжити експлуатацію резервуара протягом обумовленого у висновку експертизи терміну при виконанні певних умов з обмеження навантажень і впливів (як технологічних, так і природних) та (або) з підтримкою технічного стану шляхом проведення поточного ремонту;
вивести резервуар з експлуатації як такий, що підлягає відновленню технічного стану шляхом проведення капітального ремонту;
вивести резервуар з експлуатації як такий, що не підлягає відновленню, або як такий, що підлягає демонтажу.
Показником експлуатаційної придатності резервуара (придатності до використання за призначенням) є вид технічного стану. Встановлюється два види технічного стану резервуара: допустимий і недопустимий до експлуатації. Технічний стан резервуара, визначений під час технічного діагностування, повинен відноситись до одного із двох зазначених видів.
Вимоги до оцінки технічного стану резервуара наведено в додатку 10.
3.2.14.13. Поточний ремонт резервуара проводиться без виведення з експлуатації складу пального (виробничих можливостей складу пального). Роботи виконуються спеціалізованими проектними і будівельними організаціями за результатами огляду посадовими особами складу пального та (або) за результатами технічного діагностування (експертного обстеження), проведеного експертною (уповноваженою) організацією.
Капітальний ремонт резервуарів проводиться з виведенням їх з експлуатації відповідно до рішення експертної (уповноваженої) організації, викладеного у висновку експертизи (звіті), складом пального (за наявності виробничих можливостей) та (або) спеціалізованими проектними і будівельними організаціями.
Види робіт, які відносяться до поточного та капітального ремонту, наведено в додатку 11.
3.2.14.14. Вогневі роботи з ремонту резервуарів організовуються та проводяться у відповідності з ДНАОП 0.00-5.12-01 (Інструкція з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах ), НАПБ А.01.001-2004 (Правила пожежної безпеки в Україні ), наказом Міністра оборони України від 25 червня 2007 року № 372 "Про затвердження Правил пожежної безпеки для військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України".
3.2.14.15. Рішення про реконструкцію резервуара приймається начальником складу пального з урахуванням рекомендацій експертної (уповноваженої) організації, викладених у висновку експертизи (звіті). До виконання реконструкції резервуара можуть залучатися спеціалізовані проектні та будівельні організації.
3.2.15. Періодичність зачищення резервуарів
3.2.15.1. У процесі експлуатації не допускається накопичення на дні резервуарів води, бруду, іржі та смолистих відкладень пального, інакше це може призвести до псування пального, корозії внутрішньої поверхні резервуарів та їх псування. Чистота резервуарів забезпечується періодичним їх зачищенням.
Зачищення резервуарів і тари здійснюється посадовими особами складу пального.
3.2.15.2. Усі металеві резервуари в залежності від виду пального, яке в них зберігається, зачищаються з періодичністю:
не менше ніж двічі на рік - для авіаційного палива (палива для реактивних двигунів, авіаційного бензину, авіаційних олив та їх компонентів);
не менше одного разу на рік - для олив із присадками;
не менше одного разу на два роки - для автомобільних бензинів, дизельного палива, решти олив та інших аналогічних їм за властивостями нафтопродуктів.
Зачищення резервуарів з авіаційним паливом у разі виявлення в них забруднень проводиться негайно, незалежно від строку їх останнього зачищення.
Металеві резервуари, в яких зберігається пальне довготривалого зберігання, зачищаються після їх вивільнення.
Металеві резервуари, крім того, зачищаються під час підготовки до повного технічного діагностування (експертного обстеження), ремонту та підготовки до заповнення нафтопродуктом іншого сорту та (або) якості, ніж ті, які зберігалися в них раніше.
3.2.15.3. Зачищення резервуарів передбачає:
звільнення їх від залишків нафтопродукту;
видалення з дна резервуарів накопичених води, бруду, продуктів корозії та смолистих відкладень нафтопродуктів;
очищення внутрішньої поверхні резервуара.
Видалення залишків пального з резервуара здійснюється через люк-лаз (горловину) за допомогою мотонасосних установок, зачисних агрегатів або ручних насосів.
3.2.15.4. Очищення внутрішньої поверхні резервуара від залишків бруду і продуктів корозії здійснюється за допомогою спеціального обладнання для механізованого очищення. За відсутності обладнання механізованого очищення резервуарів їх зачищають вручну. При цьому рідкі залишки відкачують за допомогою агрегатів для зачищення (ручних насосів), а бруд, який залишився, і продукти корозії збирають дерев'яними лопатами, шкребками, совками, мітлами або трав'яними щітками, після чого їх видаляють із резервуара. Остаточне зачищення резервуара здійснюється шляхом протирання днища сухою тирсою, з подальшим протиранням ганчір'ям.
3.2.15.5. Зачищення резервуарів, як правило, проводиться у світлу пору доби і в теплу пору року. Для освітлення резервуарів дозволяється використовувати електричне освітлення або акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.
Під час зачищення резервуара з-під нафтопродукту, який містить сполуки сірки, щоб запобігти самозапалюванню сірковмісних сполук (пірофорне залізо), залишки продуктів корозії весь час підтримують у вологому стані до повного їх видалення з резервуара та з території резервуарного парку в безпечне в пожежному відношенні місце (не ближче 100 м від резервуарів).
3.2.15.6. Усі роботи з зачищення тари з-під нафтопродукту на складі пального повинні проводитися на спеціально відведеному майданчику. Дозволяється виконувати зачищення тари у спеціальних приміщеннях, обладнаних вибухобезпечним освітленням і примусовою вентиляцією.
3.2.15.7. Під час підготовки резервуарів до ремонту, крім їх зачищення, проводиться видалення парів пального до вибухобезпечної концентрації.
Перед роботами з повного видалення парів пального необхідно від'єднати трубопроводи від приймально-роздавальних патрубків резервуара і заглушити трубопроводи.
3.2.15.8. Видалення парів пального з резервуара до безпечної концентрації досягається:
промиванням його спеціальними водними розчинами за допомогою спеціального обладнання для механізованого зачищення або пропарюванням;
ретельною вентиляцією (примусовою або природною).
3.2.15.9. Пропарювання резервуара здійснюється насиченою парою спочатку при закритих верхніх люках і відкритому люкові-лазу, а потім (коли температура всередині резервуара досягне 60 – 70° C) - при всіх відкритих люках. У разі відсутності на складі пального парового господарства резервуар промивають кілька разів сильним струменем води.
3.2.15.10. Вентиляція може не здійснюватися, якщо аналіз проби повітря з резервуара та казематного простору не покаже перевищення гранично допустимих норм вмісту парів пального. Вентиляція резервуара здійснюється при всіх відкритих люках. У разі обладнання примусовою вентиляцією вентилятор кріпиться на резервуар так, щоб не було вібрації. Для цього між корпусом вентилятора і люком встановлюється м'яка прокладка, корпус вентилятора заземлюється. Вентиляція закінчується після того, як вміст парів пального у пробах повітря з резервуара та казематного простору не буде перевищувати гранично допустимі норми. Проба повітря відбирається з нижньої частини резервуара.
Під час підготовки зачищеного резервуара до ремонту з веденням вогневих робіт здійснюються аналіз повітря в резервуарі та казематного простору з метою контролю вмісту шкідливих парів та газів, біля резервуара заздалегідь зосереджуються необхідний інвентар та засоби пожежогасіння.
3.2.15.11. Результати аналізу повітря в резервуарі оформлюються довідкою за формою, наведеною в додатку 12.
3.2.15.12. Гранично допустимі концентрації шкідливих парів пального наведені в додатку 13.
3.2.15.13. Керівник та виконавці робіт із зачищення резервуара призначаються наказом начальника складу пального. Особовий склад, призначений для зачищення резервуара, приступає до роботи всередині резервуара виключно в присутності керівника робіт тільки після одержання Акта про готовність резервуара до робіт із зачищення (додаток 14).
Перед початком робіт із зачищення особовий склад проходить інструктаж про правила безпечного ведення робіт та методи надання першої допомоги при нещасних випадках. Склад бригади, відмітка про проходження інструктажу та інші відомості заносяться в наряд-допуск.
3.2.15.14. Без оформленого наряду-допуску ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних об'єктах не дозволяється. Наряд-допуск оформляється відповідно до вимог додатка 15 .
3.2.15.15. Працівники, які виконують роботи всередині резервуара, забезпечуються засобами індивідуального захисту: шланговими протигазами, рятувальними поясами з мотузками, брезентовими костюмами, рукавицями та гумовими чоботами. Перед початком робіт протигази перевіряються на герметичність.
Під час роботи в резервуарі дозволяється використовувати тільки інструмент із матеріалу, який не може бути джерелом утворення іскор, або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні. Переносні ліхтарі перед застосуванням перевіряються на справність, вмикати їх дозволяється тільки перед входом у резервуар, а вимикати після виходу з нього.
3.2.15.16. Термін безперервного перебування працівника у шланговому протигазі не повинен перевищувати 30 хвилин з подальшим відпочинком не менше 15 хвилин.
Приймальний кінець повітряного рукава протигаза закріплюється в попередньо вибраному місці в зоні чистого повітря. Працівники, що знаходяться всередині і зовні резервуара, слідкують за тим, щоб рукав протигаза не мав згинів та крутих вигинів, під час виконання робіт необхідно мати запасний шланговий протигаз, аптечку з медикаментами для надання першої допомоги.
При довжині повітряного рукава протигаза понад 10 метрів повітря подається примусово.
Зверху спецодягу вдягається рятувальний пояс із хрестоподібними лямками і прикріпленою до нього сигнальною мотузкою. Виведений з люка кінець сигнальної мотузки довжиною не менше 5 м утримується руками працівника, що спостерігає та, посмикуючи її і подаючи голос, зобов'язаний періодично пересвідчуватись у нормальному самопочутті працівника, який знаходиться всередині резервуара.
Роботи за відсутності працівника, який спостерігає за працюючим усередині резервуара, виконувати забороняється.
Робітники, які постійно працюють на зачищенні резервуарів, повинні періодично, але не рідше 1 разу на рік, проходити медичний огляд.
3.2.15.17. Під час зачищення резервуарів категорично забороняється:
користуватися відкритим вогнем;
використовувати освітлювальні прилади напругою вище 12 вольт, електросилове та інше обладнання, яке не є вибухобезпечним;
користуватися фільтруючими протигазами;
залишати працюючого в резервуарі без нагляду;
заходити в резервуар без засобів індивідуального захисту;
застосовувати для провітрювання резервуара витяжну вентиляцію.
У період зачищення проводяться контрольні аналізи повітря в резервуарі. У разі збільшення концентрації шкідливих парів вище санітарних норм зачищення припиняється, а робочі виводяться з небезпечної зони. Зачищення може бути продовжене тільки після виявлення причин збільшення концентрації шкідливих парів, вжиття заходів для зниження концентрації парів до санітарних норм, після аналізу повітря і використання захисних засобів, які забезпечують безпеку роботи.
Контрольні аналізи повітря проводяться в перервах робіт із зачищення у разі виявлення ознак надходження шкідливих парів у резервуар. У казематних резервуарах проба повітря на вибухонебезпечність береться як з резервуара, так і з його каземата.
3.2.15.18. Якість проведеного зачищення резервуара приймається комісією, призначеною начальником складу пального, яка перевіряє обсяг та якість виконаних робіт із зачищення резервуара.
Приймання оформляється актом, форма акта наведена в додатку 16. Акт є підставою для списання використаних на зачищення резервуара матеріалів у межах встановлених норм.
Крім того, готовність резервуара до проведення ремонту, оформляється актом за формою, наведеною в додатку 17.
3.2.16. Періодичність та порядок повірки резервуарів на міцність
3.2.16.1. Резервуари підлягають первинній, періодичній та позачерговим повіркам на місткість.
Первинна повірка проводиться після завершення будівництва, капітального ремонту та його гідравлічних випробувань.
Періодична повірка проводиться після вичерпання терміну міжповірочного інтервалу.
Позачергова повірка проводиться в разі зміни базової висоти (висотного трафарету) більше ніж на 0,1%, у разі внесення в резервуар конструктивних змін, які можуть вплинути на його місткість, та після чергового повного технічного діагностування (експертного обстеження).
Міжповірочний інтервал для всіх типів вертикальних і горизонтальних резервуарів становить не більше 5 років, для вертикальних резервуарів та горизонтальних пересувних резервуарів, що застосовуються для тривалого зберігання пального, - не більше 10 років.
Повірка резервуара полягає у визначенні його місткості, що відповідає даній висоті наповнення нафтопродуктом.
Результати повірки резервуара оформлюються свідоцтвом про повірку, до якого додається: градуювальна таблиця, протокол градуювання, ескіз резервуара, журнал опрацювання результатів вимірів під час градуювання.
3.2.16.2. Під час проведення повірки, для визначення кількості нафтопродуктів на кожний резервуар, що використовується для їх приймання, зберігання і відвантаження, незалежно від його форми і місткості, складається градуювальна таблиця, яка розрахована за результатами інструментального визначення залежності місткості резервуара від рівня його наповнення при нормованому значенні температури.
У градуювальній таблиці зазначається місткість резервуара в кубічних метрах або літрах через кожний сантиметр висоти рівня зростаючим підсумком.
Градуювання резервуарів виконують організації, які зареєстровані в органах Держспоживстандарту України та мають право на проведення цих робіт.
Під час здавання резервуарів в експлуатацію після їх будівництва або випуску їх із заводу будівельно-монтажна організація або завод складають на ці резервуари калібрувальні таблиці у двох примірниках.
3.2.16.3. Повірку вертикальних та горизонтальних циліндричних металевих резервуарів проводять геометричним або об'ємним методом.
Об'ємний метод повірки виконують двома способами: з використанням зразкових мірників і зразкового рівнеміра (об'ємно-статичний метод) та з використанням зразкового лічильника рідини та зразкового рівнеміра (об'ємно-динамічний метод). При об'ємному методі повірки вимірюють об'єм нафтопродукту, поданого в резервуар, і висоту наповнення після кожної або декількох доз.
Геометричний метод повірки полягає у вимірюванні розмірів резервуарів і проведенні розрахунків.
Допустимі похибки градуювання вертикальних циліндричних металевих резервуарів геометричним методом залежно від їхньої місткості становлять не більше:
±0,2% - для резервуарів від 100 до 3000 куб.м включно;
±0,15% - для резервуарів від 3000 до 5000 куб.м включно;
±0,1% - для резервуарів від 5000 до 50 000 куб.м.
Допустимі похибки градуювання вертикальних циліндричних металевих резервуарів об'ємним методом становлять ±0,2%.
Градуювальні таблиці на стаціонарні резервуари, що перебувають в експлуатації, затверджує керівник територіального органу Держспоживстандарту України або керівник повірочної лабораторії, організації, уповноваженої на здійснення повірки резервуарів.
3.2.16.4. До градуювальних таблиць додаються всі необхідні дані та розрахункові величини: повна місткість, площа дзеркала, а також відповідні поправки на нерівності днища і корпуса, внутрішні конструкції тощо. Значення поправок на нерівності днища і корпуса перевіряються під час кожного вивільненні резервуара. Акт вимірювань базової висоти резервуара додається до градуювальних таблиць.
3.2.16.5. Під час повірки резервуара визначається його базова висота - відстань по вертикалі від точки дотику вантажем рулетки днища до верхнього краю замірного люка.
Базова висота резервуара повинна вимірюватися щорічно комісією, призначеною начальником складу пального. Результати вимірювань базової висоти оформлюються актом, який додається до градуювальної таблиці, форма акта наведена в додатку 18.
Результат щорічного вимірювання базової висоти не повинен відрізнятися від відповідного результату вимірювання, проведеного під час останньої повірки, більше ніж на 0,1%.
У разі зміни базової висоти більше ніж на 0,1% негайно вживають заходів щодо встановлення причин зміни та усувають їх. За неможливості усунути причини зміни базової висоти експлуатацію резервуара припиняють та призначають позачергове технічне діагностування (експертне обстеження) в об'ємі повного.
Значення базової висоти резервуара також перевіряють перед проведенням кожного заміру пального.
3.2.16.6. Під час експлуатації горизонтальних резервуарів необхідно визначати поправку на нахил резервуара.
Поправку на нахил резервуара можливо розрахувати декількома способами.
Перший - за допомогою оптичного нівеліра. Нівелір встановлюється таким чином, щоб було видно у прямій видимості якомога більше резервуарів; резервуари, що не входять у зону видимості, виміряються з іншого місця установки нівеліра. Рейка нівеліра встановлюється на верхню утворюючу горизонтального резервуара поблизу місць зварних швів із днищем резервуара (точки A і C). У подальшому визначають відмітки H1 і H2 (відносно горизонту) на рейці в точках A і C.