Споживачами електроенергії в місті Києві є міський електротранспорт, житлово-комунальне господарство, об'єкти соціальної інфраструктури, промислові підприємства.
Споживачами теплової енергії є об'єкти житлового фонду столиці, об'єкти соціальної інфраструктури, адміністративні будинки, промислові підприємства.
Споживачами вугілля є населення, що мешкає в приватних будинках з опаленням вугіллям та дровами, ТЕЦ (ПАТ "Екостандарт"), котельні малої потужності.
Природний газ для України є головним енергоносієм. Основними споживачами природного газу в м. Києві є населення, підприємства комунальної теплоенергетики, промислові та комунально-побутові підприємства. Найбільша частка споживання припадає на житлово-комунальний сектор, яка в загальному об'ємі споживання складає приблизно 80 %.
Споживачами природного газу є підприємства теплоенергетики, ПАТ "Київенерго", АК "Дарницька ТЕЦ", промислові та комунально-побутові підприємства (державне підприємство "Завод "Генератор", ТОВ "Кнауф гіпс Київ", ВАТ "Галактон", ЗАТ "Оболонь", РВУ "Київавтогаз", ЗАТ "Київський склотарний завод", ДП "Київський авіаційний завод "Авіант", ВАТ "Корчуватський КБМ" та ін.).
На зазначені категорії споживачів міста припадає 92,5 % від загального обсягу споживання природного газу. При цьому може використовуватися мазут топковий як резервний вид палива; дрова як тверде паливо для населення, що мешкає в приватних будинках з опаленням вугіллям та дровами.
Основними споживачами світлих нафтопродуктів є вантажний автотранспорт, пасажирський автотранспорт.
Питомі витрати ПЕР на одиницю продукції, робіт та послуг за даними 11-МТП наведено в додатку Д5.
2.5. Баланс споживання паливно-енергетичних ресурсів
Паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) м. Києва - основний інструмент для об'єктивних оцінок енергоємності валового регіонального продукту (ВРП), формування цільових індикаторів підвищення енергоефективності та їх моніторингу. ПЕБ дає можливість детально уявити структуру споживання енергії і дозволяє відобразити повну енергетичну картину м. Києва за рахунок інтеграції балансів виробництва і споживання окремих енергоносіїв; всю повноту взаємозв'язків різних систем енергопостачання та енергоспоживання, врахувати міру їх взаємного доповнення і заміни; всі найважливіші енергетичні зв'язки та пропорції: значення окремих енергоресурсів в енергетичному балансі, та роль окремих секторів в споживанні того чи іншого типу енергоресурсів.
Якісне формування поточних і прогнозних енергетичних балансів у значній мірі залежить від організації системи обстежень, в яку входять такі складові, як звітні одиниці, коло респондентів, періодичність обстежень, ступінь детальності тощо. Діюча в Україні форма ПЕБ за структурною схемою "ресурси - розподіл" поступається формі зведеного енергетичного балансу за структурною схемою "первинне енергоспоживання (поставки) - кінцеве енергоспоживання". Перевага останньої - в інтегральному характері надання даних про баланси окремих видів енергоресурсів, виділення в окрему частину сектора перетворення енергії, можливості розрахунку енергоємності ВРП тощо.
Наведемо характеристику складових ПЕБ м. Києва.
У табл. 2.13 представлено баланс споживання електроенергії у м. Києві за 2009 - 2010 роки.
Таблиця 2.13
Баланс споживання електроенергії
____________
* За даними ПАТ "Київенерго"
Аналіз даних, наведених в табл. 2.13, показує, що найбільші обсяги електричної енергії споживає населення. На ринку електроенергії присутні істотні цінові диспропорції, які полягають у перехресному субсидуванні населення за рахунок промисловості, що, в свою чергу, призводить до зростання енерговитрат у реальному секторі економіки, в той час як соціальні наслідки нівелюються недосконалою системою обліку та оплати енергоспоживання. Саме тому особливо актуальним є питання підвищення енергоефективності та енергозбереження, а також реорганізація системи обліку енергоспоживання у населення та на об'єктах промисловості.
Напрямки споживання електричної енергії приведено у табл. 2.14.
Таблиця 2.14
Споживання електроенергії за напрямками, млн. кВт·год.*
____________
* За даними ПАТ "Київенерго"
У табл. 2.15 і 2.16 представлено середньорічне споживання енергоресурсів закладами бюджетної сфери.
Аналізуючи табл. 2.15, потрібно підкреслити, що найбільше закладами бюджетної сфери споживається теплової енергії, ціна на яку підлягає адміністративному регулюванню. Тому доцільно при підвищенні енергоефективності у бюджетній сфері звертати спочатку увагу на заходи з енергозбереження, які направлені на зменшення споживання теплової енергії.
Таблиця 2.15
Середньорічне споживання енергоресурсів закладами бюджетної сфери*
| Баланс | Обсяг споживання | тис. т у. п. |
| Теплова енергія, млн. Гкал | 1,0 | 143 |
| Електрична енергія, млн. кВт·год. | 150,0 | 52,65 |
| Природний газ, млн. куб. м | 4,8 | 5,568 |
| Всього: | 201,218 | |
____________
* За даними КП "ГВП"
У табл. 2.16 представлено структуру теплового балансу м. Києва за 2009 - 2010 роки.
Таблиця 2.16
Структура теплового балансу м. Києва*
____________
* За даними ПАТ "Київенерго"
Згідно з даними табл. 2.16 найбільшим споживачем теплової енергії є житлові будинки.
У структурному відношенні річне виробництво теплової енергії в м. Києві розподіляється таким чином: ПАТ "Київенерго" - до 85 %, Дарницька ТЕЦ - близько 12 %, виробники інших відомств - 3 - 5 %. Приблизний розподіл теплової енергії тепловими джерелами: ТЕЦ та централізовані котельні - 86 %; локальні котельні - 14 %.
Аналізуючи баланс теплових потужностей, можна констатувати, що приєднане теплове навантаження деяких джерел теплоти перевищує їх наявну потужність на 10 - 15 %. Слід зазначити, що приєднані навантаження споживачів є максимально можливими, тобто визначені для розрахункової температури (на опалення - 22° C, для вентиляції - 10° C). Середнє споживання теплоти споживачами значно нижче, але навіть в найбільш інтенсивний зимовий період теплопостачання середнє завантаження централізованих джерел не перевищує 72 %, а для локальних джерел становить близько 40 %.
Протягом року встановлена теплова потужність локальних джерел використовується менш інтенсивно, ніж централізованих (на 7 - 15 % в зимовий період та на 2 - 3 % влітку). Більш раціональне використання встановленої потужності локальних теплоджерел є одним з напрямків оптимізації системи теплопостачання м. Києва. На кінець 2009 року для районних котелень має місце розрив між установленою та наявною тепловою потужністю в розмірі 249 Гкал/год. (на кінець 2000 - 163 Гкал/год.), що пояснюється значним терміном експлуатації районних котелень. Баланс тепла з виявленням дефіциту приведено у табл. 2.17.
Таблиця 2.17
Баланс тепла з виявленням дефіциту (станом на 01.01.2009)*
____________
* За даними ПАТ "Київенерго"
В середньому за рік величина тепловтрат за даними технічної частини звітів ПАТ "Київенерго" складає близько 16 %, причому влітку тепловтрати (у відсотках) значно зростають. Це можна пояснити частково тим, що при однакових діаметрах тепломереж кількість теплової енергії, яка пропускається, є набагато меншою від розрахункової (тобто при зменшенні абсолютної кількості тепловтрат відносна їх величина збільшується).
Структуру використання ПЕР на виробничо-експлуатаційні та комунально-побутові потреби представлено у табл. 2.18 та на рис. 2.1.
Таблиця 2.18
Використання паливно-енергетичних ресурсів на виробничо-експлуатаційні та комунально-побутові потреби у м. Києві (тис. т у. п.)
____________
* без урахування комунально-побутових потреб
За даними Держкомстату
У 1990 році споживання ПЕР у м. Києві досягло максимального рівня і склало 19,9 млн. т у. п. У наступні роки сумарне споживання ПЕР постійно скорочувалося і в 2000 році досягло мінімального значення, яке дорівнювало 6,04 млн. т у. п., або 30,44 % до рівня 1990 року.
На початку XX ст. відбулось зростання сумарного споживання ПЕР до 9,7 млн. т у. п. у 2005 році, а на періоді 2005 - 2007 рр. спостерігалось постійне скорочення споживання. У 2008 році відбулось незначне збільшення, а у 2009 році через виведення в ремонт значної кількості теплогенеруючих потужностей скоротилось до показника 5,773 млн. т у. п. у 2009 році.
Зміну структури використання ПЕР на виробничо-експлуатаційні та комунально-побутові потреби за 1996 - 2009 рр. представлено на рис. 2.2 та 2.3.
Відсоткове відношення споживання ПЕР за 1990 та 2009 роки представлено відповідно на рис. 2.4 та 2.5.
Станом на кінець 2009 року котельно-пічне паливо складає 64,74 %, теплоенергія - 16,72 %, а електроенергія - 18,54 % від загального споживання ПЕР у м. Києві. Для порівняння у 1990 році котельно-пічне паливо складало 36,71 %, теплоенергія - 22,52 %, а електроенергія - 40,77 % від загального споживання ПЕР у м. Києві. Аналізуючи наведені дані, необхідно підкреслити, що обсяги споживання ПЕР зменшувались. Це обумовлено поступовою модернізацією обладнання підприємств, реорганізацією та реструктуризацією виробництва, а також впровадженням енергоефективних технологій у різних сферах споживання ПЕР. У порівнянні з 1990 роком у структурі споживання ПЕР різко зменшилась частка споживання електроенергії. Це зумовлено припиненням роботи (та/або зменшенням обсягів) споживання ПЕР багатьох великих підприємств.
Різке зниження споживання теплоенергії у 2000 та 2009 роках у порівнянні з відповідно 1999 та 2008 рр. майже у 4 рази пов'язане з виводом значної кількості теплогенеруючих потужностей у ремонт, тому не є показовим.
Основні структурні зміни енергобалансу відбулися у напрямку скорочення частки природного газу у виробництві електро- і теплоенергії. У структурі кінцевого попиту на енергоносії в період економічного спаду суттєво скоротилася частка нафтопродуктів (з причини різкого стрибка цін після лібералізації зовнішньої торгівлі), у галузевій структурі попиту збільшилася частка житлово-комунального господарства, чому значною мірою сприяли цінові субсидії та дотації.
Внаслідок нерівномірного спаду (а в останні роки - зростання) промислового виробництва структура валової доданої вартості в міжгалузевому балансі м. Києва не відповідає структурі споживання енергоресурсів, що в свою чергу проявляється в структурних та цінових диспропорціях енергетичного балансу міста.
Цінові диспропорції на ринках енергоресурсів виникли також внаслідок випереджаючих темпів зростання цін на первинні види палива у порівнянні з вторинними енергоносіями. Це відбувалося (і відбувається) через адміністративне обмеження цін на продукцію природних монополій, тоді як ціни на первинне паливо визначаються кон'юнктурою на ринках. Така ситуація призводить до ослаблення фінансової стабільності енергокомпаній та порушення реальної структури балансу.
2.6. Валовий регіональний продукт м. Києва
Валовий регіональний продукт є узагальнюючим показником економічної діяльності регіону, що характеризує процес виробництва товарів і послуг. Енергоємність ВРП служить сумарним індикатором ефективності використання ПЕР у регіоні.
Для аналогії співставимо ВВП для м. Києва та України, в цілому величини валового регіонального продукту за 2009 рік (табл. 2.19), чисельність наявного населення на початку року (табл. 2.20), індекси фізичного обсягу валового продукту (табл. 2.21) та динаміку зміни валового регіонального продукту на одну особу (табл. 2.22).
Таблиця 2.19
Валовий продукт за 2009 рік
Таблиця 2.20
Чисельність наявного населення на початку року
| 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | |
| Україна | 47280,8 | 46929,5 | 46646,0 | 46372,7 | 46143,7 | 45962,9 |
| м. Київ | 2666,4 | 2693,2 | 2693,2 | 2740,2 | 2765,5 | 2785,1 |
Таблиця 2.21
Індекси фізичного обсягу валового продукту (у цінах попереднього року, відсотків)
| 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | |
| Україна | 112,1 | 102,7 | 107,3 | 107,9 | 102,3 | 84,9 |
| м. Київ | 116,8 | 105,8 | 110,7 | 119,7 | 104,4 | 86,5 |
Таблиця 2.22
Динаміка валового регіонального продукту на одну особу
| 1998 | 1999 | 2000 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | |
| Валовий регіональний продукт, млн. грн. | 8268 | 11114 | 15715 | 95267 | 135900 | 169564 | 169573 |
| Валовий регіональний продукт у розрахунку на одну особу, грн. | 3146 | 4227 | 5965 | 35210 | 49795 | 61592 | 61088 |
Дані табл. 2.19 - 2.22 свідчать про значний вплив економіки м. Києва на економічні показники України.
2.7. Прогноз енергоємності валового регіонального продукту для м. Києва
Оцінка динаміки енергоємності ВРП м. Києва залежить від точності даних про споживання первинної енергії. Особливі труднощі викликає облік споживання рідкого пального автомобільним транспортом, обсяги споживання якого визначаються наближено на основі даних про чисельність парку автотранспортних засобів.
У табл. 2.23 приведено динаміку енергоємності ВРП для м. Києва за 2005 - 2010 роки у цінах 2002 року
Таблиця 2.23
Динаміка енергоємності валового регіонального продукту для м. Києва*
| Характеристика | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 |
| Енергоємність ВРП | 0,15 | 0,12 | 0,1 | 0,14 | 0,14 | 0,12 |
____________
* За даними НАЕР
Прогнозні дані на період 2010 - 2015 рр., кг у. п./грн. приведено у табл. 2.24.
Таблиця 2.24
Прогноз енергоємності ВРП
| Характеристика | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 |
| Енергоємність ВРП | 0,12 | 0,1 | 0,09 | 0,09 | 0,085 |
На рис. 2.6 представлено динаміку енергоємності валового регіонального продукту для м. Києва за 2005 - 2010 роки у цінах 2002 року, а також прогнозні дані на період 2010 - 2015 рр., кг у. п./грн.
Аналіз даних табл. 2.22 - 2.23 та рис. 2.6 показав, що з 2005 по 2007 роки динаміка енергоємності промислової продукції у м. Києві мала позитивну тенденцію до зниження. Основними чинниками, які сприяли зниженню енергоємності в м. Києві, були позитивні зміни в структурі виробничих процесів, стабілізація промислового виробництва, збільшення обсягів виробництва продукції (робіт, послуг) на діючих технологічних установках і агрегатах, що призвело до підвищення їх завантаження та зменшення частки виробничих втрат енергоресурсів, які споживаються підприємствами. Роль технологічного фактора в ці роки була обмежена. Його внесок у зниження енергоємності ВРП відносно незначний.
У 2008 році у зв'язку з кризовими явищами в економіці, які призвели до нерівномірного спаду виробництва продукції та споживання ПЕР і відповідно до зростання енергоємності ВРП у м. Києві, цей показник значно зріс у порівнянні з попередніми роками і склав 0,14 кг у. п./грн. Зростання цін на пічне паливо, а також підвищення у 2009 році ціни на природний газ суттєво збільшило фінансову частку ПЕР у собівартості продукції майже по всіх галузях господарського комплексу міста.
Подальше зниження енергоємності ВРП у 2010, 2011 роках в перспективі до 2015 року пов'язане з відновленням виробництва після кризи, збільшенням рівня вкладу технологічного фактора, а також подальших структурних зрушень в економіці.
Не дивлячись на те, що у базових галузях промисловості здійснюється оновлення основних виробничих фондів, на багатьох підприємствах ще використовуються застарілі технології та енергоємне обладнання і залишаються достатньо високими питомі витрати ПЕР на виробництво основних видів продукції.
Прогнозоване зниження енергоємності ВРП зумовлено в основному реалізацією заходів Програми, що дозволить значно підвищити ефективність енергоспоживання та використання ПЕР.
Зниження енергоємності ВРП також можливо досягти за рахунок структурної перебудови промисловості, зокрема, збільшення частки послуг та виробництва неенергозатратної продукції, раціоналізацією структури ПЕБ, впровадженням системи енергоменеджменту на високому рівні, ефективним використанням виробничих потужностей, модернізації значного парку неефективного енергетичного устаткування, яке відпрацювало свій ресурс, морально застаріле та фізично зношене, підвищенням рівня технічного обслуговування і розмірів капітальних вкладень в інфраструктуру, достатнім охопленням споживачів індивідуальними приладами обліку та регулювання споживання енергоресурсів, підвищення рівня суспільної свідомості щодо економного використання ПЕР.
Підвищення ефективності енергоспоживання та використання енергоресурсів і, як наслідок, зниження енергоємності ВРП є наразі істотним ресурсом, використання якого дасть змогу економіці м. Києва успішно розвиватися.
2.8. Потенціал енергозбереження
Оцінка технічного потенціалу енергоефективності для цього дослідження була проведена шляхом порівняння показників ефективності енергозберігаючих заходів, енергоспоживаючих установок, які використовуються в кожному секторі енергоспоживання м. Києва, і установок, які використовуються в тих же секторах інших міст у різних країнах світу, а також експертних оцінок фахівців з України, зокрема, спеціалістів Держенергоефективності.
З усіх можливих заходів щодо підвищення енергоефективності, що мають технічний потенціал, лише деякі є економічно доцільними і фінансово привабливими. При розробці Програми проводилось розмежування між економічно доцільними і фінансово привабливими проектами з метою визначення оптимальних способів отримання м. Києвом економії в результаті інвестицій в проекти по підвищенню енергоефективності.
Економічно доцільні і фінансово привабливі інвестиції в енергоефективність - це проекти, що мають технічний потенціал і що гарантують отримання доходу на вкладений капітал суспільству в цілому, приватним інвесторам (компаніям, організаціям або фізичним особам) або суспільству та інвесторам одночасно. Економічно доцільні інвестиції - це такі капіталовкладення, які призводять до економії енергоресурсів та коштів у цілому за термін життя інвестиційного проекту, але економія або дохід від продажу вивільнених ресурсів не обов'язково можуть бути отримані яким-небудь конкретним споживачем енергії або забезпечувати привабливий рівень доходу для приватного інвестора. Фінансово привабливі проекти забезпечують повернення інвестованих коштів для приватних інвесторів, які здійснюють ці інвестиції.
Економічно доцільні та фінансово привабливі заходи відбираються з числа технічно ефективних шляхом порівняння витрат і вигод від реалізації цих заходів.
За даними Держенергоефективності та експертними оцінками НТУУ "КПІ" загальна оцінка наявного потенціалу підвищення енергоефективності по секторах з визначенням рівнів, при яких наявний потенціал є економічно доцільним і фінансово виправданим, наведено у табл. 2.25 (у відсотках).
Таблиця 2.25
Потенціал економії ПЕР у м. Києві
| Сектори | Технічний потенціал, % | Економічний потенціал, % | Фінансовий потенціал, % |
| Промисловість | 20 | 16 | 12 |
| Транспорт | 33 | 29 | 20 |
| Населення | 50 | 40 | 35 |
| Інші непромислові споживачі | 15 | 13 | 10 |
| Установи та організації держбюджету | 39 | 30 | 20 |
З вище приведених даних випливає, що найбільш перспективними є заходи, які мають відношення до категорії населення, а також для установ та організацій держбюджету. У табл. 2.26 та на рис. 2.7 приведено технічно, економічно та фінансово досяжні результати скорочення споживання ПЕР у м. Києві.
Таблиця 2.26
Потенціал підвищення енергоефективності по секторах, тис. т у. п.
Як приклад зазначимо, що ситуація, що склалася на сьогоднішній день у м. Києві на об'єктах бюджетної сфери, свідчить про наявний у цій сфері значний потенціал енергозбереження. Енергоспоживання знаходиться на рівні 50...85 кВт·год./м-3 при нормативних значеннях 33...43 кВт·год./м-3. Опір теплопередачі для зовнішніх стін знаходиться на рівні 0,8...1,2 м-2·° C/Вт, що не відповідає сучасному нормативному значенню, яке складає 2,8 м-2·° C/Вт (допускається 2,24 м-2·° C/Вт).
Опір теплопередачі старих дерев'яних вікон, які у більшості випадків встановлені на об'єктах бюджетної сфери, складає 0,28...0,4 м-2·° C/Вт, при необхідному нормативному значенні 0,6 м-2·° C/Вт. Спостерігається значна інфільтрація через нещільності в дерев'яних віконних рамах на рівні 1...1,5 г--1, що призводить до збільшених тепловтрат будівлі. Опір теплопередачі покриття та перекриття неопалювальних горищ знаходиться на рівні 1,1...1,4 м-2·° C/Вт, при необхідному нормативному значенні для будинків до чотирьох поверхів включно 4,95 м-2·° C/Вт (допускається 3,96 м-2·° C/Вт).
Загальний потенціал зниження споживання енергоресурсів у бюджетній сфері за рахунок впровадження термореноваційних заходів оцінюється на рівні 500 тис. Гкал/рік, що становить близько 50 % від існуючого рівня енергоспоживання. Для зниження енергоспоживання в бюджетній сфері на 20 %, повний комплекс енергозберігаючих заходів має бути впроваджений орієнтовно на 40 % будівель бюджетної сфери.
Проведення ефективної політики з енергозбереження може дозволити реалізувати потенціал зменшення викидів діоксиду вуглецю у м. Києві. Потенціал зменшення викидів CO2 у м. Києві розраховано згідно з наказом N 75 від 12.05.2011 "Про затвердження показників питомих викидів двоокису вуглецю у 2011 році" Національного агентства екологічних інвестицій України та приведено у табл. 2.27.
Таблиця 2.26
Технічний потенціал зменшення викидів CO2 у м. Києві
Дані табл. 2.26 свідчать, що навряд чи є можливим досягнення максимуму технічно можливого рівня зниження викидів CO2 у зв'язку з високою капіталозатратністю заходів зі зменшення викидів, однак за рахунок впровадження заходів, передбачених Програмою, є можливим опанування більшою частиною потенціалу.
Незважаючи на те, що у м. Києві діють програми енергозбереження та ряд інших нормативно-правових актів, спрямованих на економне та ефективне використання ПЕР у виробничій та соціальній сфері, втрати енергоресурсів не зменшуються і залишається достатньо низьким рівень реалізації потенціалу енергозбереження. На рис. 2.8 та 2.9 наведено співставлення рівнів споживання та економії ПЕР, а також річний та кумулятивний потенціал економії ПЕР на періоді дії Програми.
Для міста є актуальними розв'язання проблеми ефективного використання ПЕР, зменшення витрат на енергоносії в собівартості продукції, оптимального використання наявних місцевих видів енергетичних ресурсів та збільшення рівня споживання альтернативних джерел енергії.
Проведений аналіз показав значний потенціал підвищення енергоефективності: технічний потенціал - 1600,2 тис. т у. п.; економічний потенціал - 56,6 тис. т у. п.; фінансовий потенціал - 37,72 тис. т у. п. при середньому річному рівні споживання ПЕР в обсягах 188,6 тис т у. п. (див. табл. 2.26), при цьому потенціал зменшення викидів CO2 у м. Києві складає 3265,44 тис. т (див. табл. 2.27).
Механізмом розв'язання визначених проблем є реалізація Програми, що дасть можливість створити умови для зниження рівня енергоємності валового внутрішнього продукту, оптимізації структури енергетичного балансу міста, збільшення обсягів використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії, вторинних енергетичних ресурсів, впровадження дієвого механізму реалізації державної політики у сфері енергоефективності.
3. SWOT-АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВ СКОРОЧЕННЯ ЕНЕРГОЄМНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ М. КИЄВА
SWOT-аналіз - аналіз в секторі стратегічного планування, який полягає в розділенні чинників і явищ на чотири категорії.
У табл. 3.1 приведено SWOT-аналіз перспектив скорочення енергоємності в господарському комплексі м. Києва.
Таблиця 3.1
SWOT-аналіз перспектив скорочення енергоємності
4. МЕТА ПРОГРАМИ
Метою Програми є:
- створення умов для зниження енергоємності валової доданої вартості, створеної в місті Києві, за термін дії Програми не менше ніж на 20 % порівняно з 2010 роком, підвищення ефективності використання ПЕР у житловому фонді, бюджетній сфері, на комунальних та промислових підприємствах міста, на об'єктах енергетичного господарства;
- зменшення енергоємності виробництва одиниці продукції, виконання робіт, наданих послуг;
- оптимізація структури та складових паливно-енергетичного балансу міста Києва шляхом зменшення частки імпортованого природного газу та заміщення його іншими видами енергоресурсів, у тому числі отриманими з альтернативних джерел енергії та вторинними енергетичними ресурсами.
Програма є складовою частиною Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010 - 2015 рр., засобом реалізації місцевої політики підвищення енергоефективності як одного з напрямків соціально-економічного розвитку міста, а також основою для формування комплексної політики підвищення енергоефективності для м. Києва.
5. ПЕРЕЛІК ПОКАЗНИКІВ, ЗА ЯКИМИ ЗДІЙСНЮВАТИМЕТЬСЯ ОЦІНКА ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ
Питання зниження питомих витрат на виробництво та використання енергоресурсів, застосування енергозберігаючих технологій та устаткування було й залишається одним із пріоритетних завдань для економіки не тільки м. Києва, а й країни в цілому.
Оцінка досягнення мети Програми здійснюється за наступним переліком показників:
- зниження енергоємності виробництва одиниці продукції, виконаних робіт, наданих послуг (в умовних одиницях);
- зниження енергоємності валової доданої вартості продукції, створеної у місті Києві;
- зменшення рівня втрат ПЕР;
- відносне скорочення обсягу бюджетних видатків;
- рівень оптимізації ПЕБ окремих секторів економіки м. Києва;
- обсяги залученого фінансування, які спрямовуватимуться на фінансування заходів Програми.