Про звернення до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року N 430

З мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 29 травня 2009 року N 375 "Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року N 430" згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року N 430 "Про запобігання кризовим явищам у вугільній промисловості".

У зв'язку з цим та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106, статті 150 Конституції України, статей 13, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність названої постанови Кабінету Міністрів України, опублікованої в "Офіційному віснику України" (2009 р., N 33, ст. 1144).

Постановою Кабінету Міністрів України, про яку йдеться, затверджено перелік вугледобувних підприємств, майно яких підлягає продажу в 2009 році на відкритому аукціоні, та вирішено низку питань, пов'язаних із забезпеченням продажу такого майна.

Названа постанова Кабінету Міністрів України не відповідає Конституції України.

Згідно з Конституцією України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (частина перша статті 6) . Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України; органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону держави) .

За Конституцією України правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92) .

Як визначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, правовий режим власності означає врегулювання нормами закону, зокрема, порядку набуття і здійснення права власності, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" до об'єктів, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації, віднесено майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, в тому числі корисних копалин загальнодержавного значення (частина друга статті 5) , а отже, вугілля (постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року N 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення", з наступними змінами).

Відповідно до Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75) , прийняття законів та затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, віднесено до повноважень Верховної Ради України (пункти 3, 36 частини першої статті 85) . Відтак, внесення будь-яких змін до такого переліку, в тому числі виключення з нього відповідних об'єктів з метою дальшого продажу, може здійснюватися виключно Верховною Радою України шляхом прийняття законів.

З цього приводу Конституційним Судом України висловлено правову позицію у Рішенні від 1 липня 1998 року N 9-рп у справі щодо приватизації державного майна, за якою, "розглядаючи норми пункту 36 частини першої статті 85 Конституції України, слід мати на увазі передусім положення пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України, згідно з яким правовий режим власності визначається виключно законами України. З цього випливає, що перелік об'єктів права власності, які не підлягають приватизації, не є постійним і незмінюваним; Верховна Рада України може вносити до цього переліку відповідні зміни", "Верховна Рада України реалізувала свої повноваження в частині другій статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", в якому затвердила перелік об'єктів загальнодержавного значення, які не підлягають приватизації".

У Рішенні Конституційного Суду України від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 у справі про комунальні послуги зазначено, що відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України і до її найголовніших і, по суті, виключних повноважень належить прийняття законів (пункт З частини першої статті 85 Конституції України) . Це цілком відповідає принципу пріоритетності закону в системі нормативно-правових актів України. Крім того, у Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України Конституційний Суд України наголосив на неприпустимості зміни закону шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Що ж до визначеного Конституцією України статусу Кабінету Міністрів України, то цей орган уповноважений здійснювати управління об'єктами державної власності відповідно до закону, його повноваження визначаються Конституцією і законами України (пункти 5, 10 статті 116) , постанови і розпорядження видаються Кабінетом Міністрів України в межах своєї компетенції (частина перша статті 117) .

Як зауважив Конституційний Суд України у Рішенні від 11 листопада 2008 року N 25-рп/2008 у справі про земельні аукціони, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності при виданні постанов і розпоряджень повинен виходити із закріплених за ним виключно Конституцією та законами України повноважень.

Таким чином, вирішення підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України питання про відчуження об'єктів державної власності всупереч закону є перебирання Урядом України на себе повноважень Верховної Ради України, що не відповідає статті 75, пунктам 3 і 36 частини першої статті 85 Конституції України.

Діючи у такий спосіб, Кабінет Міністрів України порушив і норми пунктів 5, 10 статті 116, частини першої статті 117 Основного Закону держави, а також вимоги частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, які зобов'язують органи державної влади, в тому числі і Кабінет Міністрів України, керуватися у своїй діяльності Конституцією України, здійснювати свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах.

Ураховуючи викладене, прошу Конституційний Суд України розглянути питання щодо конституційності постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року N 430 "Про запобігання кризовим явищам у вугільній промисловості".

Брати участь у конституційному провадженні за цим поданням уповноважено заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України М. Ставнійчук.