Проте є й окремі факти як невиконання цієї норми, так і недотримання міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці, які передбачено галузевими угодами, при черговому підвищенні розміру мінімальної заробітної плати.
Слід врахувати, що певний позитивний вплив на зростання заробітної плати мало відновлення з початку 2006 року законодавчої норми, яка діяла раніше стосовно сутності мінімальної заробітної плати (невключення до неї доплат, надбавок, заохочувальних та компенсаційних виплат). Таким чином, мінімальна заробітна плата стала в реальному обчисленні суттєво більшою.
При проведенні колдоговірної компанії 2007 року потрібно домагатися включення до ГАЛУЗЕВИХ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ УГОД зобов'язань щодо:
1. Встановлення конкретних показників підвищення середньої заробітної плати за темпами, не нижчими за темпи зростання обсягів виробництва.
2. Збільшення частки працівників, яким нараховано зарплату в розмірах, що перевищує (у 2, 3 чи більше разів) законодавчо встановлену величину прожиткового мінімуму в розрахунку на працездатну особу.
3. Зростання частки заробітної плати в операційних витратах з реалізованої продукції, робіт, послуг та зменшення витрат за складовою "інші операційні витрати".
4. Встановлення розміру мінімальної тарифної ставки робітника I розряду (не менше 120% від встановленої законом мінімальної заробітної плати) та доплат і надбавок у розмірі, що є не меншим, ніж це передбачено Генеральною угодою.
Довідка: Генеральною угодою, зокрема, встановлено такі договірні мінімальні гарантії щодо доплат:
- за роботу у вечірній час - 20% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час (при багатозмінному режимі роботи);
- за роботу у нічний час - 35%.
Розміри доплат і надбавок, визначених у Генеральній угоді, є мінімальними, тобто в галузевих та регіональних угодах і колдоговорах вони можуть бути більшими.
Обґрунтування. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оплату праці" "Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом".
5. Визначення міжкваліфікаційних, міжпосадових співвідношень в оплаті праці та зобов'язання щодо їх дотримання при перегляді мінімальної заробітної плати.
6. Вдосконалення роботи щодо встановлення науково обґрунтованих норм праці.
7. Механізму контролю за забезпеченням своєчасної і в повному обсязі виплати заробітної плати та, за наявності заборгованості із таких виплат, - ліквідації заборгованості за відповідним графіком з урахуванням сум компенсації за затримку.
Законодавчі підстави: Закон України "Про оплату праці" (останній абзац статей 15, 24), Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Обов'язково передбачати конкретні (економічно менш вигідні для роботодавця, ніж це визначено законодавством) санкції за затримку виплати заробітної плати.
Запровадити спільні з органами нагляду перевірки підприємств, які мають заборгованість понад 2 місяці, щодо правильності нарахувань і повноти виплати компенсацій за затримку зарплати.
8. Публікування матеріалів про заходи впливу на керівників підприємств, які допускають утворення заборгованості із заробітної плати та не ліквідовують заборгованість, яка вже склалася, у місцевій та галузевій пресі.
До КОЛЕКТИВНИХ ДОГОВОРІВ слід включати зобов'язання щодо:
1. Визначення конкретних показників зростання фондів заробітної плати та середньої заробітної плати відносно збільшення обсягів виробництва, зростання продуктивності праці, зміни рівня цін на споживчі товари й послуги тощо.
Обґрунтування. Ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди"визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін стосовно визначення умов регулювання фондів оплати праці.
Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (ст. 98) Закон України "Про оплату праці" (ст. 4).
2. Передбачення конкретної норми щодо збільшення частки заробітної плати в операційних витратах з реалізованої продукції, робіт, послуг (попередньо проаналізувавши складові, особливо "інші операційні витрати", які стосуються витрат, але мають опосередковане відношення до них).
3. Передбачення стосовно того, що відсоткове співвідношення між тарифною ставкою робітника I розряду і розміром мінімальної заробітної плати буде вищим за відповідний показник у галузевій угоді.
За наявності тимчасових фінансових труднощів - визначати вичерпний перелік об'єктивних фінансово-економічних причин неможливості реалізації цієї норми та конкретні терміни їх усунення з метою впровадження зазначеної норми в життя.
Довідка: з підвищенням тарифної ставки робітника I розряду одночасно підвищуються тарифні ставки робітників більш високих розрядів. Забезпечення реалізації вказаної норми в колдоговорі має стати одним з найголовніших завдань первинних профспілкових організацій. Також потрібно зазначити, що від розміру тарифної ставки залежать відповідні виплати за лікарняними, оплата вимушеного простою не з вини працівника.
Слід пам'ятати, що відповідно до ст. 14 Закону "Про оплату праці" "норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово, на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як 6 місяців".
Згідно зі ст. 22 Закону України "Про оплату праці" роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами ".
4. Щорічного збільшення частки працівників із заробітною платою, яка перевищує подвійну (потрійну) вартісну величину прожиткового мінімуму для працездатної особи.
5. Визначення умов оплати праці підрозділів (працівників), які виконують роботи (надають послуги), не властиві основній діяльності галузі, з дотриманням гарантій, визначених угодами тих галузей, до яких вони належать.
6. Запровадження науково обґрунтованих і технологічно забезпечених норм праці (виробітку, обслуговування, чисельності).
7. Визначення порядку погодження з профспілковим комітетом нормативних актів роботодавця, які приймаються в рамках колдоговору.
8. Забезпечення своєчасної (не рідше 2-х разів на місяць) і в повному обсязі виплати заробітної плати.
9. За наявності заборгованості з виплати зарплати - інформувати профком про надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємства та напрями їх використання.
Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 45), Кодекс законів про працю України (ст. 251).
10. Обов'язковості складання графіка погашення заборгованості з виплати заробітної плати (за умови її виникнення), який стає невід'ємною частиною колективного договору, та зобов'язання роботодавця ліквідувати заборгованість з урахуванням сум компенсації за її затримку.
Профком має взяти зобов'язання за кожним фактом затримки виплати зарплати понад 7 календарних днів вносити подання до територіальних державних інспекцій праці, місцевих органів виконавчої влади, вищих керівних органів підприємств-боржників, а щодо державних підприємств та підприємств з часткою державного майна понад 10% - інформувати відповідні галузеві міністерства та Фонд державного майна України.
При порушенні термінів виплати зарплати понад 15 календарних днів ініціювати подання працівниками позовів до суду про повернення заборгованої заробітної плати з компенсацією за її затримку і надавати їм правову допомогу в цьому питанні.
11. Нарахування компенсаційних виплат за затримку заробітної плати за прогресивною шкалою, як це визначено п. 20.4.2. ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (щодо виплати на користь платника податку штрафів за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку):
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну виплати зарплати, - у розмірі 10% від суми нарахованого, але не виплаченого працівнику доходу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів - у розмірі 50%;
- при затримці від 91 календарного дня - у розмірі 100%;
пропонуємо завершити норму таким чином:
- при затримці від 120 календарних днів - за кожен день відстрочки - не менше 300% від облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення заборгованості або на дату її виплати (залежно від того, яка з величин є більшою).
12. Надання працівникам щомісячних витягів з розрахункової відомості (особового рахунку) по зарплаті працівників із зазначенням дати утворення і розмірів заборгованості та величини належної компенсації за затримку виплати зарплати (якщо така заборгованість виникла), а також надання щомісяця профспілковому комітету за його запитом інформації про наявність коштів на рахунках підприємства.
13. Передбачення при складанні плану приватизації, бізнес-плану чи конкурсних умов з продажу пакета акцій підприємства обов'язкового включення до цих документів умови про погашення зарплатної заборгованості покупцем протягом визначеного договором терміну (не більше ніж протягом 60 днів). Необхідно також контролювати, щоб вказана умова була включена до умов договору купівлі-продажу.
Обґрунтування. Можливість включення таких умов, згідно зі ст. 27 Закону "Про приватизацію державного майна", визначається за домовленістю сторін.
У разі невиконання новим власником зобов'язання стосовно погашення заборгованості із заробітної плати первинні профспілкові організації повинні через вищі профспілкові органи ініціювати звернення до Фонду держмайна щодо вжиття необхідних заходів.
РОЗДІЛ IV
Зайнятість
Протягом 2006 року ситуація на ринку праці певною мірою поліпшилась. Відбулося розширення сфери прикладання праці, знизився рівень безробіття, кращим стало співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили.
Водночас, поряд із створенням робочих місць, відбувається і їх ліквідація (або скорочення). Протягом восьми місяців 2006 року ліквідовано понад 363 тис. робочих місць.
В Україні триває процес декваліфікації вітчизняних працівників: кількість тих із них, які підвищували свою кваліфікацію скоротилася в декілька разів (менше 8% від загальної чисельності зайнятих у галузях економіки). Середньомісячні витрати на професійне навчання одного працівника становлять трохи менше 2 гривень, що свідчить про вкрай низькі обсяги фінансування професійного навчання найманих працівників. Роботодавці практично звільнені від відповідальності за забезпечення належного рівня їхньої кваліфікації.
Залишається гострою проблема поширення в країні неформальної зайнятості. За даними обстежень Держкомстату, в неформальному секторі економіки працювало 4,5 млн осіб, що становить 22% загальної кількості зайнятого населення.
Необхідно передбачати наступні норми та положення:
У галузевих угодах
1. Зобов'язання роботодавця щодо забезпечення періодичності підвищення кваліфікації працівників - не рідше одного разу на 5 років.
Обґрунтування. Сторони Генеральної угоди домовились передбачати в галузевих угодах заходи щодо забезпечення періодичності підвищення кваліфікації працівників - не рідше ніж один раз на 5 років. Сторона власників зобов'язалася забезпечити підвищення професійного рівня працівників шляхом збільшення чисельності осіб, які підвищуватимуть кваліфікацію та встановлення нормативної періодичності підвищення кваліфікації працівників не рідше одного разу на 5 років.
Довідково: 2005 р. середня періодичність підвищення кваліфікації працівників в Україні становила 12 років. За даними Мінпраці, нормою є періодичність підвищення кваліфікації один раз на 5 років.
Фактично термін навчання встановлено п. 4 ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення" - "якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника".
Опосередковано розміри витрат на професійну підготовку або перепідготовку визначено постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 1997 р. за N 1461, де вказано, що до 2 відсотків фонду оплати праці (згідно зі ст. 5.4.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 14.12.2004 р.- в розмірі до 3% фонду оплати праці) звітного періоду платник податку на прибуток може включати до валових витрат виробництва.
2. Питання скорочення чисельності персоналу на підприємствах, в установах і організаціях з кількістю працівників 100 і більше осіб погоджувати з відповідним вищестоящим виборним органом профспілки, якщо передбачається вивільнення з ініціативи роботодавця понад 5% працівників протягом року.
Обґрунтування. Згідно з п. 2 Конвенції МОП N 158 ( 993_005) "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця" (ратифікована Україною) припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру може бути обмежено в колективному договорі випадками, коли чисельність працівників, які планується вивільнити, становить щонайменшу кількість або процент працівників.
Досить ефективно діє в деяких галузевих профспілках така норма:
"Не допускати на підприємствах із чисельністю 100 і більше працівників звільнень з ініціативи роботодавця більше 5 відсотків їх чисельності протягом календарного року. У разі виникнення економічно обґрунтованої необхідності скорочення більше 5 відсотків чисельності працівників, рішення про це приймається роботодавцем після його погодження з представником сторони власників та центральним виборним органом відповідної всеукраїнської профспілки".
У регіональних угодах у підрозділі "Сторона власників зобов'язується" потрібно передбачати зобов'язання щодо:
1. Розроблення та реалізації програм зайнятості за участю відповідних організацій профспілок та їх об'єднань.
Обґрунтування. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про зайнятість населення" професійні спілки беруть участь у розробці державної політики зайнятості, відповідних законодавчих актів України і рішень місцевих Рад народних депутатів.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об'єднання беруть участь у розробленні державної політики зайнятості населення, державних програм зайнятості, проводять спільні консультації з цих проблем з роботодавцями, їх об'єднаннями, а також з органами виконавчої влади, здійснюють контроль за виконанням законодавства про зайнятість.
2. Здійснення комплексу заходів, спрямованих на подолання довготривалого безробіття, з метою досягнення його середньої тривалості не більше 6 місяців.
Довідка: середня тривалість безробіття осіб, зареєстрованих у Державній службі зайнятості, становила 9 місяців.
3. Забезпечення створення робочих місць у кількості, не меншій ніж буде передбачено відповідними регіональними програмами зайнятості.
Обґрунтування. Указом Президента України "Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні" передбачено завдання Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям вживати протягом 2006-2009 років заходів щодо створення щороку не менше ніж 1 млн робочих місць.
Основні напрями державної політики зайнятості на період до 2009 року, затверджені постановою КМУ N 922 від 05.07.2006.
4. Зниження рівня безробіття в регіоні за методологією МОП (не допускати різкого зростання рівня безробіття в умовах вступу України до СОТ).
5. Зростання рівня зайнятості в регіоні за методологією МОП (не допускати різкого зростання рівня безробіття в умовах вступу України до СОТ).
Рівень зайнятості та рівень безробіття, визначений за методологією МОП, більш реально відображає стан справ у сфері зайнятості порівняно з рівнем зареєстрованого безробіття.
6. Зобов'язань місцевих органів виконавчої влади надавати пільги щодо податків та інших платежів підприємствам, установам, організаціям, які активна сприяють розв'язанню проблем зайнятості в регіоні.
Законодавчі підстави: п. 2 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення".
7. Здійснення в закладах мережі професійно-технічної освіти адресної підготовки робочих кадрів та виконання замовлень роботодавців.
У колективних договорах Потрібно передбачати:
1. Зобов'язання роботодавця своєчасно подавати інформацію до служби зайнятості про наявність вільних робочих місць.
Законодавчі підстави: п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення".
Інформацію про наявність вакансій подають менше 50% підприємств, установ та організацій від загальної кількості юридичних осіб, зареєстрованих у Державній службі зайнятості, що суттєво ускладнює пошук роботи для безробітних.
2. Визначення обсягів професійного навчання працівників та загальні витрати коштів за даною статтею відповідно до потреб виробництва і вимог актів законодавства у цій сфері.
3. Норму щодо сплати роботодавцем компенсації закладам освіти вартості підготовки чи перепідготовки найманих працівників за профілем діяльності або загальними виробничими потребами.
Обґрунтування. Відповідно до пп. 4.3.20. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" такі суми звільняються від оподаткування в межах суми, що дає право на податкову соціальну пільгу.
4. У разі загрози масового звільнення роботодавець не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень має надати відповідну інформацію первинній профспілковій організації та провести консультації щодо заходів, спрямованих на запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Наприклад:
- проведення аналізу та вироблення прогнозу використання трудових ресурсів з метою оперативного реагування на відповідні зміни;
- скорочення адміністративно-управлінських витрат;
- першочергове скорочення вакансій та сумісників;
- скасовування робіт у надурочний час, вихідні та святкові дні;
- припинення укладання нових трудових договорів, у тому числі й строкових договорів, на період, коли планується звільнення, або робити це лише за згодою профкому;
- скорочення замовлень у сторонніх організацій робіт та послуг, які можна виконати власними силами;
- "розтягування" часу скорочення чисельності працівників на певний період з метою сприяння природному відтоку кадрів, чому сприятиме й передбачена в колективному договорі виплата матеріальної допомоги у зв'язку із звільненням "за домовленістю сторін", виходом на пенсію.
Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності" (ст. 22).
РОЗДІЛ V
Кошти й оподаткування
Питання, які пропонується вирішити нарівні колективних договорів:
1. Встановлення відрахувань від фонду оплати праці профкомам на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, достатніх у т.ч. для здешевлення вартості путівок, придбання новорічно-різдвяних подарунків та квитків на святкові заходи для дітей (з визначенням лише нижньої межі таких відрахувань".
Обґрунтування. Згідно зі ст. 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" роботодавці зобов'язані відраховувати кошти профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше її ніж 0,3% фонду оплати праці.
Згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування вартості путівок на лікування, відпочинок та оздоровлення, здешевлених за рахунок роботодавця, здійснюється з нарахуванням внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та зі справлянням податку з доходів фізичних осіб. З метою мінімізації оподаткування та розширення можливостей для оздоровлення доцільно переглянути зазначений норматив відрахувань з тим, щоб здешевлення вартості путівок здійснювалося за рахунок . профспілкових коштів, а не роботодавця.
У разі надання працівникам підприємства путівок, здешевлених за рахунок роботодавця, доцільно передбачати в колдоговорі відповідну норму в розділі "Оплата праці". Це дасть можливість віднести кошти, витрачені підприємством на придбання путівок, на валові витрати, оскільки в такому разі вартість путівок, повністю або частково профінансованих за рахунок коштів підприємства, розглядатиметься як заробітна плата.
Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України, Закон України "Про оплату праці", Інструкція зі статистики заробітної плати.
Згідно з пп. 4.3.24 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку - члена такої профспілки, створеної за законодавством України.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків" від оподаткування звільняється вартість святкових подарунків та квитків на новорічно-різдвяні заходи, отриманих дітьми за рахунок коштів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських (в т.ч. профспілкових) організацій та створених ними закладів освіти, охорони здоров'я і культури, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. В іншому випадку вартість зазначених подарунків та квитків підлягає оподаткуванню згідно з нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
2. Можливості надання роботодавцем матеріальної допомоги.
Обґрунтування. Згідно з пунктом 2.3. та підпунктом 2.3.3. ст. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N 5, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать, зокрема, одноразові заохочення, в т.ч. матеріальна допомога (оздоровчі, екологічні та інші виплати).
Згідно з підпунктом 5.6.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної і плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб).
Витрати на виплату працівникам, які перебувають у трудових відносинах з платником податку на прибуток, матеріальної допомоги та одноразових заохочень, що підтверджуються положеннями колдоговору щодо оплати праці (а не соціальних виплат) та надаються всім або більшості працівників, включаються до валових витрат у частині, що підлягає оподаткуванню, і одночасно до розрахунку доходу, що береться до уваги при обчисленні розміру пенсій.
3. Надання роботодавцем цільової благодійної допомоги закладам охорони здоров'я для оплати вартості лікування працівників або членів їхніх сімей першого ступеня споріднення.
Обґрунтування. Підпунктом 9.7.4. ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено норму щодо звільнення від оподаткування податком з доходів фізичних осіб цільової благодійної допомоги, яка надається юридичними або фізичними особами закладам охорони здоров'я на оплату вартості лікування фізичної особи або члена її сім 7 першого ступеня споріднення.
4. Надання роботодавцем коштів працівнику, як допомоги на лікування та медичне обслуговування, за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого роботодавця податком на прибуток підприємств.
Обґрунтування. Підпунктом 4.3.22. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено норму щодо звільнення від оподаткування зазначених коштів.
5. Надання роботодавцем допомоги на поховання померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) або відшкодування вартості видатків на ці цілі.
Обґрунтування. Згідно з пп. 4.3.21. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" така допомога звільняється від оподаткування в межах подвійного розміру суми, що дає право на податкову соціальну пільгу.
6. Безоплатного надання приміщення для роботи профкому з необхідним обладнанням, освітленням, опаленням, прибиранням, зв'язком, охороною, транспортом, а також приміщення для проведення профспілкових зборів (конференцій) тощо.
Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 42), Кодекс законів про працю України (ст. 294).
7. Безоплатного, безготівкового справляння членських профспілкових внесків, за наявності письмових заяв членів профспілок, централізовано через бухгалтерію підприємств зі своєчасним перерахуванням зібраних внесків на рахунки профспілкових органів у день отримання коштів в установах банків на виплату заробітної плати (бажано визначити зобов'язання щодо компенсацій у разі затримки перерахування роботодавцем профспілкових внесків).
8. Поширення на виборних та штатних профспілкових працівників пільг і гарантій, передбачених колективними договорами для працівників підприємств.
Для забезпечення участі профспілок у формуванні регіональної бюджетної політики рекомендується передбачати: В регіональних угодах
1. Розробку й реалізацію за участю Сторони профспілок:
- програм соціально-економічного розвитку регіону;
- проектів нормативних актів і програм, які профспілки та їх об'єднання пропонують врахувати при формуванні місцевих бюджетів.
Обґрунтування. Згідно зі ст. 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" представництво інтересів членів профспілок у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про місцеве самоврядування" громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.
Згідно зі ст. 9 цього ж Закону члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 16 цього ж Закону органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.
2. Надання органами місцевого самоврядування окремим суб'єктам господарювання пільг зі сплати місцевих податків і зборів, зокрема, підприємствам житлово-комунального господарства, які надають соціально значущі послуги; підприємствам споживчої кооперації в сільській місцевості; дитячим оздоровчим закладам в частині оплати комунально-побутових послуг, плати за землю, умов придбання продовольства; а також підприємствам, які утримують на своєму балансі об'єкти соціально-культурної сфери; звільнення профспілкових організацій від сплати комунального податку.
Обґрунтування. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Згідно зі ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають" право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.
3. Надання профспілкам проектів місцевих бюджетів для опрацювання та внесення пропозицій.
4. Публікації проектів та ухвалених місцевих бюджетів, а також інформування населення про виконання бюджетів.
5. Надання профспілкам необхідної статистичної інформації, в тому числі й щодо місцевих бюджетів.
Обґрунтування. Згідно зі ст. 28 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки та їх об'єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних: прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п'ятиденного терміну.
Профспілки, їх об'єднання мають право безоплатно одержувати від Державного комітету статистики України статистичні дані з питань праці та соціально-економічних питань, а також виробничого та невиробничого травматизму, профзахворювань.
6. Забезпечення при формуванні проектів місцевих бюджетів коштів, необхідних для:
- забезпечення державних соціальних стандартів та гарантій, соціальних пільг громадянам регіону, їх соціального захисту;
- здійснення установами та організаціями бюджетної сфери відрахувань профкомам на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу;
Законодавчі підстави: статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та 250 Кодексу законів про працю України зобов'язують роботодавців бюджетної сфери здійснювати відрахування профкомам на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.
- забезпечення фінансування установ та організацій, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів, у т.ч. оплату енергоносіїв, які споживаються бюджетними установами;
- надання довгострокових пільгових кредитів на будівництво житла молодим сім'ям, одинакам, черговикам, індивідуальним забудовникам на селі;
- компенсацію пільгових тарифів на комунально-побутові послуги для дитячих оздоровчих закладів, а також для фізкультурно-оздоровчих, спортивних та культурних закладів профспілок;
- фінансову підтримку розвитку культурно-масової та спортивної роботи, організацію та проведення новорічних свят;
- утримання об'єктів соціальної сфери, в т.ч. на селі, а також об'єктів цієї сфери, які намічається прийняти в комунальну власність, у плановому році;
- відшкодування транспортним підприємствам витрат на безоплатне перевезення пільгових категорій пасажирів;
- кредитування житлово-комунального господарства для забезпечення виконання цільових програм з енергозабезпечення;
7. Збереження стаціонарної мережі дитячих оздоровчих закладів, забезпечення належних умов їх функціонування, посилення фінансової підтримки оздоровчої роботи з дітьми, для чого необхідно домагатися виділення у державному й місцевих бюджетах асигнувань на лікування, відпочинок та оздоровлення дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей з багатодітних і малозабезпечених сімей, а також на цільову і адресну фінансову підтримку дитячих оздоровниць, надання їм пільг у місцевих бюджетах.
У галузевих угодах При їх укладанні в підрозділі "Зобов'язання Сторони власників" необхідно передбачити:
1. Забезпечення взяття міністерствами зобов'язань щодо підготовки бюджетних запитів на фінансування галузі в розмірах, передбачених законодавством.
Обґрунтування. Ст. 61 Закону України "Про освіту" та ст. 12 Основ законодавства України про охорону здоров'я встановлено, що держава забезпечує бюджетні асигнування на кожну з цих галузей у розмірі не меншому 10 відсотків національного доходу.
Ст. 23 Основ законодавства України про культуру встановлено, що держава гарантує бюджетні асигнування на розвиток культури у розмірі не менше 8 відсотків національного доходу.
2. Передбачати в бюджетних запитах головних розпорядників бюджетних коштів фінансування роботодавцями бюджетної сфери відрахувань профкомам на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу.
Обґрунтування. Статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та 250 Кодексу законів про працю України зобов'язують роботодавців здійснювати відрахування коштів первинним профспілковим організаціям у бюджетній сфері на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3% фонду оплати праці за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.
3. Передавати у користування відповідним організаціям профспілки будинки, приміщення, бази відпочинку, котеджі, дитячі табори, їдальні, інші споруди, призначені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників та членів їхніх сімей.
Обґрунтування. Ст. 43 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено можливість передачі зазначених об'єктів у користування профспілок на договірних засадах, а також надання їм відповідної матеріально-технічної та інформаційної допомоги для забезпечення їх належної експлуатації.
4. Не припускатися прийняття рішень про ліквідацію, перепрофілювання, передачу іншому власнику об'єктів соціально-культурної сфери, які належать установам, організаціям, підприємствам, що перебувають у сфері діяльності Сторони власників, без погодження з Профспілкою.
5. Безоплатно надавати організаціям профспілки для здійснення статутної діяльності приміщення з усім обладнанням, опаленням, освітленням, прибиранням, охороною як для роботи профспілкових органів, так і для проведення зборів працівників, а також комп'ютерну та іншу техніку, транспорт і засоби зв'язку.
Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 42), Кодекс законів про працю України (ст. 294).
РОЗДІЛ VI
Молодіжна політика
За статистичними даними членських організацій ФПУ, молодь серед працездатних членів профспілок становить близько 30%. Тому професійні спілки не можуть залишатися осторонь проблем соціально-економічного й духовного захисту молоді. З цією метою
У колективних договорах необхідно передбачати норми та положення щодо:
1. Проведення конкурсів професійної майстерності для молодих працівників, закріплення за молодими працівниками наставників.
2. Створення можливості для підвищення кваліфікації, здобуття освіти, в тому числі без відриву від виробництва.
3. Сприяння в отриманні пільгових довготермінових кредитів та безвідсоткових позик для придбання житла, товарів довгострокового користування, здобуття вищої освіти.
4. Проведення з молоддю роботи, спрямованої на дотримання молодими працівниками норм охорони праці, здорового способу життя.
5. Організації для молоді навчальних семінарів з роз'яснення законів України, інформування про діяльність галузевої профспілки, регіонального профоб'єднання, Федерації профспілок України.
6. Розробки та надання пропозиції щодо оздоровлення молоді.
Законодавчі підстави; Концепція молодіжної політики Федерації профспілок України, Генеральна угода, Закон України "Про загальнодержавну програму підтримки молоді", конвенції Міжнародної організації праці.
7. Фінансування молодіжних заходів окремим рядком.
У галузевих угодах необхідно передбачати норми та положення щодо:
1. Участі у розробленні й реалізації програм та заходів, пов'язаних з вирішенням проблем молоді.
2. Здійснення заходів стосовно надання молоді гарантованого першого робочого місця, стимулювання створення роботодавцями додаткових робочих місць для молоді.
Законодавчі підстави: Закон України "Про загальнодержавну програму підтримки молоді", Закон України "Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю", Генеральна угода.
3. Проведення галузевих конкурсів професійної майстерності, науково-технічних конференцій, змагань інтелектуалів тощо, які сприяють професійному, творчому, інтелектуальному та духовному розвитку молоді.
4. Сприяння створенню системи роботи з випускниками шкіл, студентами вищих навчальних закладів. Проведення з даною категорією молоді інформаційної роботи.
5. Надання необхідних пільг для сприяння становленню молоді на підприємствах.
6. Вивчення та забезпечення потреб молоді у відпочинку та оздоровленні.
7. Сприяння створенню на підприємствах галузі молодіжних профспілкових осередків.
8. Фінансування молодіжних програм і заходів окремим рядком.
У регіональних угодах необхідно передбачати норми та положення щодо:
1. Участі в розробці й реалізації національних програм, заходів, директивних рішень, спрямованих на розв'язання проблем молоді.
2. Збільшення органами виконавчої влади і місцевого самоврядування рівня фінансування соціальних програм для молоді, виділення коштів з місцевих бюджетів на підтримку програм молодіжного житлового будівництва.
Підстави: Резолюція V з'їзду ФПУ "Про посилення роботи профспілок з молоддю".
3. Сприяння наданню молодим людям гарантованого першого робочого місця, а також забезпеченню вторинної зайнятості молоді шляхом створення й діяльності трудових загонів.
Підстави: Резолюція V з'їзду ФПУ "Про посилення роботи профспілок з молоддю", Наказ Державного комітету України у справах молоді та спорту, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 15 лютого 2002 року "Про Положення про молодіжний трудовий загін".
4. Сприяння проведенню масових культурних, спортивних акцій для молоді, розроблення та впровадження програм оздоровлення й відпочинку юнаків та дівчат.
5. Організації для молоді семінарів з роз'яснений законів України та інших нормативно-правових документів з питань соціального захисту молоді.
6. Передбачення фінансування молодіжних програм і заходів окремим рядком у бюджеті.
РОЗДІЛ VII
Соціальний захист
Питання участі профспілок у ціноутворенні на житлово-комунальні послуги, посиленні соціального захисту малозабезпечених працівників, захисті прав громадян як споживачів товарів і послуг
В умовах різкого підвищення цін і тарифів на газ, електроенергію, житлово-комунальні послуги, пасажирські перевезення та за наявності порушень конституційного права громадян України на достатній життєвий рівень актуальною є необхідність запровадження дієвого контролю профспілок (як на центральному, так і регіональному рівнях) за економічним обґрунтуванням тарифів та вжиттям, у разі їх підвищення, додаткових заходів соціального захисту громадян.
Як свідчить досвід регіональних профоб'єднань, у більшості областей вдалося значно уповільнити темпи або призупинити підвищення тарифів на комунальні послуги без відповідного зростання рівня грошових доходів населення. У цьому зв'язку підвищилася роль регіональних профоб'єднань, оскільки їх активні дії щодо вирішення соціально значущих питань, які стосуються ціноі тарифоутворення на товари й послуги, сприяють зростанню авторитету профспілок.
Проте, як показав аналіз інформацій членських організацій ФПУ, в більшості регіонів не планується виділення коштів із місцевих бюджетів на вирішення проблем житлово-комунального господарства і, зокрема, на відшкодування надавачам послуг різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво (відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Часто рішення про підвищення тарифів не погоджуються з регіональними профоб'єднаннями, попередньо не проводяться громадські слухання з цих питань. Майже не виконується Загальнодержавна програма реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки. При цьому поширеним явищем є факти завищення тарифів, включення до їх структури таких витрат, які не відносяться на собівартість послуги, тощо.
Оскільки встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги належить до компетенції органів місцевого самоврядування, ФПУ спрямовує увагу регіональних профоб'єднань на необхідність їх взаємодії з органами місцевої влади й самоврядування, управліннями Держінспекції з контролю за цінами, громадськими об'єднаннями захисту прав споживачів у питаннях контролю за дотриманням порядку розрахунків тарифів та їх економічним обґрунтуваннями з урахуванням соціально-економічного стану регіону.
З 1 січня 2004 р. в Україні запроваджено реформовану солідарну пенсійну систему та добровільну накопичувальну систему через недержавне пенсійне забезпечення. За нормами нового пенсійного законодавства перераховано раніше призначені пенсії, знято обмеження пенсії максимальним розміром. Мінімальний розмір пенсії встановлено на рівні прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність. Крім того, встановлено доплату за понаднормовий стаж роботи (понад 25 років у чоловіків і понад 20 років у жінок) та запроваджено щорічне, починаючи з 1 березня 2005 року, підвищення пенсій у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком.
Разом з тим не всі проблеми ще вирішено. Розміри пенсій у солідарній системі для більшості пенсіонерів залишаються на низькому рівні, диференціація пенсій є незначною, що пов'язано з низьким коефіцієнтом страхового стажу при призначенні пенсій. Спостерігається негативна тенденція до збільшення розриву між раніше призначеними і новопризначеними пенсіями. Не врегульовано питання призначення пільгових пенсій та отримання уточнюючої пільгової довідки про роботу в шкідливих і важких умовах праці працівникам підприємств, які ліквідовані без визначення правонаступника. Виникають проблеми в оформленні документів, необхідних для призначення пенсій, а також в обчисленні стажу роботи та середнього заробітку для визначення розміру пенсій.
У регіональних угодах необхідно передбачати норми та положення щодо:
1. Погодження з профспілковою стороною рішень про зміну цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, норм споживання води, тепла, твердого палива, а також тарифів на перевезення пасажирів у міському громадському транспорті, що затверджуються місцевими органами влади.
Законодавчі підстави: Закон України "Про ціни і ціноутворення" (ст. 13), Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 23), Генеральна угода.
2. Нормативно-правового забезпечення утворення прозорої системи розрахунків економічного обґрунтування тарифів (їх складу, нормативів втрат і витрат, резервів здешевлення вартості, підвищення якості послуг, запровадження диференційованої системи тарифів для населення з урахуванням норм їх споживання, розмірів житлової площі, рівня доходів сім'ї тощо).
3. Забезпечення гарантій соціального захисту малозабезпечених громадян та' швидшого збільшення доходів населення порівняно із зростанням цін і тарифів у регіоні, підвищення платоспроможності населення, зменшення рівня бідності.
4. Залучення профспілок до спільного з місцевими органами виконавчої влади й місцевого самоврядування проведення аналізу розмірів роздрібних цін на товари народного споживання та вжиття, в межах повноважень, заходів щодо недопущення необґрунтованого підвищення цін.
