Рішення про Міждержавну радіонавігаційну програму держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (укр/рос)

Рада глав урядів Співдружності Незалежних Держав з метою підвищення безпеки польотів повітряних суден, плавання кораблів і руху наземних транспортних засобів, а також більш ефективного використання радіонавігаційних систем загального застосування, що розроблюються і знаходяться в експлуатації у держав-учасниць Співдружності, і подальшої їх інтеграції в Європейську і Світову радіонавігаційні мережі

вирішила:

1. Затвердити Міждержавну радіонавігаційну програму держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і заходи щодо її реалізації (додаються).

2. Доручити Міждержавній консультативній раді "Радіонавігація":

здійснювати координацію робіт з виконання Міждержавної радіонавігаційної програми;

проводити, при необхідності, уточнення і коректування даної Програми.

Вчинено в місті Москві 15 квітня 1994 року в одному дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник зберігається в Архіві Уряду Республіки Білорусь, який направить державам, що підписали це Рішення, його завірену копію.

На території держав-учасниць Співдружності була створена й існує розвинена інфраструктура навігаційного забезпечення, заснована на наземних радіонавігаційних системах, космічних навігаційних системах і різних спеціальних системах ближньої радіонавігації. Найближчим завданням є підтримка уже створеної інфраструктури навігаційного забезпечення і її нарощування спільними зусиллями для максимального задоволення вимог споживачів держав-учасниць Співдружності. У зв'язку з цим виникає необхідність продовження проведення скоординованих дій держав-учасниць Співдружності в галузі радіонавігаційного забезпечення, основи яких закріплюються в Міждержавній радіонавігаційній програмі.

У Міждержавній радіонавігаційній програмі викладені:

завдання, що вимагають радіонавігаційного забезпечення;

вимоги всіх груп споживачів до радіонавігаційного забезпечення;

системи і технічні засоби радіонавігаційного забезпечення;

основні напрямки підвищення ефективності використання існуючих радіонавігаційних систем і засобів, їхнього розвитку і вдосконалювання;

напрямки співробітництва держав Співдружності щодо створення Європейських і Світових радіонавігаційних мереж.

1.1. Підстави для розробки Міждержавної радіонавігаційної програми

Міждержавна радіонавігаційна програма розроблена відповідно до Положення про Міждержавну консультативну раду "Радіонавігація", затвердженого Радою глав урядів Співдружності Незалежних Держав 22 січня 1993 року, і Протоколом засідання Міждержавної консультативної ради "Радіонавігація" від 23 березня 1993 року.

1.2. Мета Міждержавної радіонавігаційної програми і принципи, покладені в основу розробки

Мета Міждержавної радіонавігаційної програми - координація зусиль держав-учасниць Співдружності в підтриманні і нарощуванні радіонавігаційних систем і засобів для максимального задоволення вимог споживачів у навігаційному забезпеченні і закріпленні єдиної технічної політики в галузі радіонавігації до 2000 року, скоординованої з технічною політикою Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) і Міжнародної морської організації (ІМО). Коректування програми, при необхідності, здійснюється через кожні два роки після роботи експертної групи, призначеної Міждержавною консультативною радою "Радіонавігація".

Основні напрямки реалізації Міждержавної радіонавігаційної програми:

до 1997 року - проведення робіт з підвищення ефективності використання радіонавігаційних систем загального застосування, що знаходяться в експлуатації: забезпечення повного розгортання космічної навігаційної системи; проведення робіт зі сполучення радіонавігаційних систем держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав із системами інших держав, створення об'єднаних систем і систем спільного використання; заміна апаратури наземних радіонавігаційних систем (РНС) на апаратуру нового покоління; створення диференціальних підсистем космічних навігаційних систем і наземних РНС і їхнє впровадження (розробка контрольно-коригувальних станцій і приймальноіндикаторної апаратури); проведення розробок і організація серійного виробництва різних типів інтегрованої приймальноіндикаторної апаратури для повітряних, морських і наземних споживачів; створення організаційної структури забезпечення функціонування єдиної радіонавігаційної системи Співдружності Незалежних Держав;

до 2000 року - інтеграція радіонавігаційних систем держав Співдружності із системами інших держав, входження єдиної радіонавігаційної системи держав Співдружності в Європейську і Світову радіонавігаційні мережі; вдосконалювання і впровадження способів застосування інтегрованих систем у практику літако- і кораблеводіння (включаючи вирішення завдань інструментальної посадки літаків і забезпечення маневрування морських суден в акваторіях портів); створення єдиних автоматизованих систем керування усіма видами транспорту, контролю за пересуванням вантажів.

Принципи, покладені в основу Міждержавної радіонавігаційної програми:

створення єдиної радіонавігаційної мережі держав Співдружності на основі інтегрованого радіонавігаційного поля космічних і наземних РНС і їхніх диференціальних підсистем;

сполучення єдиної радіонавігаційної мережі держав Співдружності з закордонними радіонавігаційними системами;

спільне використання вже створених радіонавігаційних систем усіма державами-учасницями Співдружності;

державна відповідальність за забезпечення функціонування засобів РНС, розміщених на територіях держав-учасниць Співдружності, і виключення можливості їхнього одностороннього виводу із систем;

уніфікація радіонавігаційних засобів і систем на території держав-учасниць Співдружності з виходом на міжнародні засоби і системи;

спільна розробка й оснащення перспективними засобами радіонавігації споживачів держав-учасниць Співдружності;

часткове фінансування робіт з виробництва, експлуатації і розвитку засобів радіонавігації;

спільне проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з питань розвитку систем і засобів радіонавігації;

координація зусиль держав-учасниць Співдружності в проведенні єдиної технічної політики в сфері засобів радіонавігації на міжнародній арені, скоординованої з технічною політикою ІКАО і ІМО.

2.1. Завдання, що вимагають навігаційного забезпечення

Для вирішення цілого ряду завдань необхідно навігаційне забезпечення споживачів, вимоги яких різні в залежності від заданих умов.

Завдання, що вимагають навігаційного забезпечення, підрозділяються на основні групи:

завдання, пов'язані з переміщенням рухомих об'єктів (транспортні завдання);

завдання геодезичного забезпечення;

спеціальні завдання по забезпеченню науково-експериментальних робіт, частотно-часовому забезпеченню та інші.

Великі розходження динамічних характеристик транспортних засобів і умов їхнього руху вимагають окремого вирішення питань навігації повітряних, морських і наземних споживачів, а також геодезичного забезпечення. Особливе місце посідають завдання навігації космічних апаратів.

У процесі вирішення транспортних завдань змінюються умови для руху об'єктів, а відповідно до цього змінюються і вимоги до навігаційного забезпечення.

Навігація наземних транспортних засобів не має явно виражених етапів руху, але є специфіка навігаційного забезпечення при переміщенні по довільних і встановлених маршрутах, а також у межах міста.

Інша група завдань - це завдання геодезичного забезпечення, вирішення яких необхідне при:

картографії й океанографії;

геологорозвідці і видобутку корисних копалин;

розміщенні радіобуїв, установці опорних станцій РНС;

створенні геодезичних мереж, землевпорядкуванні.

На мал. 1 представлено структуру завдань, що вимагають навігаційного забезпечення.

2.2. Вимоги до навігаційного забезпечення споживачів

2.2.1. Основні вимоги

Для вирішення різних завдань споживачам необхідна достовірна інформація про місце розташування з визначеною точністю і дискретністю відновлення в будь-якій точці наземного і навколоземного простору.

Вимоги до навігаційного забезпечення різних груп споживачів поділяються на економічні, організаційні, технічні.

Економічні вимоги в загальному вигляді містять у собі вимоги припустимих витрат на розробку, виробництво й експлуатацію, а також інших витрат, пов'язаних з використанням радіонавігаційних систем і засобів, при одержанні найбільшого економічного ефекту в результаті їхнього застосування.

Організаційні вимоги - забезпечення функціонування радіонавігаційних систем і засобів у межах заданих технічних характеристик.

Технічні вимоги визначаються у вигляді характеристик радіонавігаційних систем, що забезпечують вирішення споживачами різних завдань.

Технічні вимоги до навігаційного забезпечення споживачів розробляються як на міжнародному, так і державному рівнях. На міжнародному рівні вимоги до навігаційного забезпечення повітряних і морських споживачів встановлюються відповідно Міжнародною організацією цивільної авіації у вигляді мінімальних або навігаційних характеристик (МНХ і ВНХ), що вимагаються, і Міжнародною морською організацією у вигляді її Резолюцій.

Ці документи встановлюють вимоги не до конкретних радіонавігаційних систем, а до характеристик усього навігаційного устаткування, використовуваного для навігаційного забезпечення споживачів. Основними технічними вимогами споживачів до навігаційного забезпечення є:

вимоги до розміру робочої зони РНС;

вимоги до точності визначення місця розташування об'єктів;

вимоги до доступності РНС;

вимоги до цілісності РНС.

Вимоги до розмірів робочої зони

Наростаюча інтенсивність руху, розширення меж переміщення, збільшення швидкостей, висот і довжини маршрутів (трас) сучасних транспортних засобів висувають все більш високі вимоги до навігаційного забезпечення. Це визначило необхідність задоволення вимог споживачів по створенню умов точного місцевизначення в будь-якій точці Землі і навколоземного простору, тобто вимоги глобальної робочої зони.

Розподіл кількості споживачів по регіонах і окремих районах вкрай нерівномірний. Більша частина маршрутів повітряних, морських і наземних транспортних засобів приходиться на регіони найбільш інтенсивної господарсько-економічної діяльності країн. Тому для навігаційного забезпечення великої кількості споживачів глобальна робоча зона не потрібна. Ці обставини визначили тенденцію створення локальних і регіональних радіонавігаційних полів з координацією їх формування і функціонування на державних і міждержавних рівнях.

При організації радіонавігаційного забезпечення в окремих регіональних і локальних районах враховуються національні інтереси, повнота рішення завдань, тактико-технічні можливості засобів радіонавігації і матеріальних витрат.

Вимоги до точності місцевизначення

Вимоги до точності місцевизначення об'єктів залежать від характеру завдань, що вирішуються споживачами. Чисельні значення точності місцевизначення (середньо-квадратична похибка - СКП) змінюються в широких межах від часток метра до декількох кілометрів. Висока точність місцевизначення потрібна при заходженні і посадці по категоріях ІКАО і маневруванні в портах, а також при вирішенні завдань геодезії, картографії і гідрографії.

Вимоги до доступності РНС

Доступність радіонавігаційної системи характеризується ймовірністю одержання споживачем у робочій зоні достовірної інформації про своє місце розташування в заданий момент часу і з необхідною точністю.

Вимоги до доступності змінюються в залежності від використовуваних транспортних засобів і завдань, що вирішуються споживачами.

Виходячи з забезпечення безпеки польотів літаків і плавання морських суден, найбільш високі вимоги, при яких доступність повинна практично дорівнювати одиниці, висуваються повітряними і морськими споживачами при заходженні і посадці по категоріях ІКАО і маневруванні в портах.

Вимоги до цілісності РНС

Цілісність РНС характеризує здатність системи виявляти своє неправильне функціонування і виключати можливість використання у випадку, коли робочі характеристики системи виходять за припустимі межі. Чисельно цілісність системи оцінюється імовірністю оповіщення споживачів при порушенні роботи системи в межах припустимого інтервалу часу.

Для повітряних споживачів цілісність радіонавігаційної системи на різних етапах польоту повинна бути не гірше 0,999.

Вимоги до цілісності РНС морських і наземних споживачів більш низькі, ніж повітряних споживачів, через менші швидкості руху й інтервали відновлення інформації і знаходяться в стадії визначення.

2.2.2. Вимоги до навігаційного забезпечення повітряних споживачів

У повітряному транспорті визначені фази (етапи) польоту повітряних суден:

зліт і вихід у вихідний пункт маршруту (траси);

політ по маршруту (маршрутний політ);

політ в зоні аеродрому (термінальний політ);

некатигороване заходження на посадку;

заходження і посадка по категоріях ІКАО (інструментальна посадка).

Вимоги до навігаційного забезпечення на кожному етапі різні. Для маршрутного етапу польоту повітряних суден встановлені категорії районів (зон):

океанічна (безорієнтирна місцевість);

внутрішня континентальна (місцева) лінія;

зони виконання спеціальних завдань.

Вимоги повітряних споживачів до точності визначення місця при заходженні і посадці по категоріях ІКАО наведені в табл. 2.1, а вимоги в залежності від завдань, що розв'язуються, і районів (зон) польоту - у табл. 2.2.

Вимоги повітряних споживачів до доступності залежать від етапів польоту, інтенсивності руху. Числові значення їх при маршрутних польотах складають 0,999 - 0,99999; при польоті в зоні аеродрому і некатигорованому заходженні на посадку - 0,99999. Вимоги по доступності системи для заходження і посадки по категоріях ІКАО відповідають вимогам до систем інструментальної посадки. Їх числові значення близькі до 1.

Вимоги повітряних споживачів до цілісності складають для маршрутних польотів, польоту в зоні аеродрому і некатигорованого заходження на посадку - 0,999 при припустимому часі попередження відповідно 10 с, 10 с і 2 с, а для заходження і посадки по I, II і III категоріях ІКАО - 0,999999, 0,9999999 і 0,9999999995 при припустимому часі попередження менше 1 сек.

2.2.3. Вимоги до навігаційного забезпечення морських споживачів

У морському транспорті визначені фази (етапи) плавання суден:

у відкритому морі (океані);

у прибережній зоні (на віддаленні менше 50 миль від берега);

проходження вузькостей, вхід у порти і гавані;

маневрування в портах.

Міжнародні вимоги морських споживачів до точності визначення місця суден залежно від районів плавання визначені Міжнародною морською організацією (Резолюція А-529.13).

При входженні в порти, гавані і у районах обмеженого судноплавства вимоги визначаються відповідними національними адміністраціями.

Вимоги морських споживачів до цілісності РНС залежать від районів плавання і складають:

у відкритому морі - 0,95 - 0,99;

у прибережній зоні - 0,99 - 0,997;

в умовах входу в порти і гавані - 0,99 - 0,997;

в акваторіях порту - 0,997.

Вимоги морських споживачів до цілісності РНС змінюються в межах 0,9 - 0,99 у залежності від вимог до часу оновлення навігаційної інформації, що змінюються від одиниць секунд до одиниць хвилин.

Для конкретних класів суден, районів і завдань вимоги морських споживачів до навігаційного забезпечення наведені в табл. 2.3, 2.4 і 2.5.

2.2.4. Вимоги до навігаційного забезпечення наземних споживачів

Для навігаційного забезпечення наземних транспортних засобів і організації керування ними як правило використовуються радіонавігаційні системи, електронні карти і системи зв'язку.

Розроблені і експлуатуються комплексовані й інтегровані бортові пристрої навігації і зв'язку, що забезпечують автоматичне визначення координат транспортного засобу і передачу їх у центр спостереження і управління, а також прийом даних управління з центру. Крім транспортних завдань наземні споживачі вирішують завдання геологорозвідки, картографії, геодезії, землевпорядкування, прив'язки маяків, опорних станцій РНС та інші.

Вимоги до навігаційного забезпечення наземних споживачів на міжнародному рівні не визначені.

Попередні вимоги до навігаційного забезпечення наземних споживачів наведені в табл. 2.6.

2.2.5. Вимоги до геодезичного забезпечення споживачів

Вимоги до геодезичного забезпечення різних груп споживачів значно відрізняються за точністю і оперативністю.

У табл. 2.7 наведені вимоги споживачів до точності геодезичного забезпечення при вирішенні спеціальних завдань.

Для вирішення прикладних завдань геодезії вимірювання виконуються щодо пунктів опорної геодезичної мережі з використанням способів відносних визначень. Вихід на сантиметровий рівень точності астрономо-геодезичних мереж до 2000 року, а надалі на міліметровий рівень до 2010 року, є однією з основних цілей забезпечення вирішення завдань геодинаміки. Це особливо важливо для великих сейсмоактивних районів в інтересах вирішення завдань прогнозування землетрусів.

Потрібний рівень точності визначення координат межових знаків щодо пунктів Державних геодезичних мереж витікає з вимог до геодезичного обґрунтування кадастрових зйомок великого масштабу і закріплення меж землекористування.

Фундаментальні завдання вирішуються засобами і методами супутникової і традиційної наземної геодезії і гравіметрії.

Прикладні завдання геодезії вирішуються методами і засобами наземної геодезії, гравіметрії і фотограметрії.

Для вирішення фундаментальних і прикладних завдань геодезії ведуться дослідження з розробки нових методів і засобів і, у першу чергу, по використанню космічних радіонавігаційних систем і космічних геодезичних комплексів.

2.2.6. Узагальнені вимоги до навігаційного забезпечення основних груп споживачів

Узагальнені вимоги до радіонавігаційного забезпечення визначені на підставі вимог повітряних, морських, наземних і космічних споживачів з урахуванням міжнародних вимог по забезпеченню найбільш масових споживачів радіонавігаційної інформації - повітряних і морських.

Міжнародні вимоги до навігаційного забезпечення літако- і кораблеводіння визначені в документах міжнародних організацій ІКАО і ІМО, крім вимог по доступності і цілісності радіонавігаційних систем, що знаходяться в стадії розробки. Значення вимог по доступності і цілісності встановлюються національними адміністраціями.

Основні узагальнені вимоги до радіонавігаційного забезпечення наведені в таблиці 2.8.