Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення (укр/рос)

35. Виконавча рада розглядає будь-яку проблему або питання у рамках своєї компетенції, які стосуються положень цієї Конвенції та її виконання, в тому числі стурбованість щодо дотримання та випадки недотримання, і відповідно інформує держави-учасниці та доводить цю проблему чи питання до відома Конференції.

36. При розгляді сумнівів або стурбованості щодо дотримання та випадків недотримання, включаючи, серед іншого, зловживання правами, що передбачаються за цією Конвенцією, Виконавча рада проводить консультації з зацікавленими державами-учасницями та відповідно пропонує державі-учасниці у встановлений строк вжити заходів по виправленню положення. Якщо Виконавча рада вважає за необхідне подальші дії, вона вживає, серед іншого, один або декілька з таких заходів:

a) інформує всі держави-учасниці про цю проблему чи питання;

b) доводить цю проблему чи питання до відома Конференції;

c) подає Конференції рекомендації щодо заходів для виправлення положення та забезпечення дотримання.

В особливо серйозних та екстрених випадках Виконавча рада доводить це питання або проблему, в тому числі відповідну інформацію та висновки, безпосередньо до відома Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй та Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Одночасно вона інформує про цей крок всі держави-учасниці.

D. Технічний Секретаріат

37. Технічний секретаріат допомагає Конференції та Виконавчій раді у здійсненні ними своїх функцій. Технічний секретаріат здійснює заходи перевірки, які передбачені цією Конвенцією. Він виконує інші функції, доручені йому згідно з цією Конвенцією, а також функції, які делегуються йому Конференцією та Виконавчою радою.

38.Технічний секретаріат:

a) готує та подає Виконавчій раді проект програми та бюджету Організації;

b) готує та подає Виконавчій раді проект доповіді Організації про виконання цієї Конвенції та такі інші доповіді, які може запросити Конференція або Виконавча рада;

c) надає адміністративну та технічну підтримку Конференції, Виконавчій раді та допоміжним органам;

d) від імені Організації направляє державам-учасницям та одержує від них повідомлення з питань виконання цієї Конвенції;

e) надає технічну допомогу державам-учасницям та проводить для них технічну оцінку в ході виконання положень цієї Конвенції, включаючи оцінку спискових та позаспискових хімікатів.

39. Технічний секретаріат:

a) розробляє з державами-учасницями угоди або домовленості, що стосуються здійснення діяльності з перевірки, зі схвалення Виконавчої ради;

b) не пізніше ніж через 180 днів після набуття чинності цією Конвенцією координує створення та утримання державами-учасницями постійних запасів для надзвичайної та гуманітарної допомоги відповідно до пунктів 7 b) та c) статті X. Технічний секретаріат може піддавати інспекції предмети, які утримуються, з точки зору їх експлуатаційної надійності. Переліки предметів, що накопичуються, розглядаються та затверджуються Конференцією згідно з вищезгаданим пунктом 21 i);

c) керує добровільним фондом, зазначеним у статті X, компілює декларації держав-учасниць та на відповідне прохання реєструє двосторонні угоди, що укладаються між державами-учасницями або між державою-учасницею та Організацією для цілей статті X.

40. Технічний секретаріат інформує Виконавчу раду про будь-яку проблему, що виникла у зв'язку з виконанням ним своїх функцій, включаючи сумніви, невизначеності або неясності щодо дотримання цієї Конвенції, які стали йому відомі під час здійснення своєї діяльності з перевірки та які він не зміг вирішити або прояснити шляхом консультацій з відповідною державою-учасницею.

41. До складу Технічного секретаріату входять Генеральний директор, який є його керівником і головним адміністративним співробітником, інспектори і такий науковий, технічний та інший персонал, який може бути необхідним.

42. Інспекторат є підрозділом Технічного секретаріату та діє під наглядом Генерального директора.

43. Генеральний директор призначається Конференцією за рекомендацією Виконавчої ради строком на чотири роки, який може продовжуватися не більше ніж ще на один строк.

44. Генеральний директор підзвітний Конференції та Виконавчій раді з питань призначення персоналу та організації і функціонування Технічного секретаріату. При прийнятті на службу та визначенні умов служби слід керуватися, головним чином, необхідністю забезпечити високий рівень працездатності, компетентності та сумлінності. Генеральний директор, інспектори, а також інші співробітники категорії спеціалістів та канцелярського персоналу призначаються тільки з числа громадян держав-учасниць. Необхідну увагу слід приділяти важливості підбору персоналу на можливо більш широкій географічній основі. Набір співробітників здійснюється згідно з принципом забезпечення мінімальної чисельності персоналу, необхідного для належного виконання обов'язків Технічного секретаріату.

45. Генеральний директор відповідає за організацію та функціонування Науково-консультативної ради, зазначеної у пункті 21 h). Генеральний директор в консультації з державами-учасницями призначає членів Науково-консультативної ради, які виступають у своєму особистому статусі. Члени Ради призначаються виходячи з їх компетентності у конкретних наукових галузях, що мають відношення до здійснення цієї Конвенції. Генеральний директор може також, після відповідних консультацій з членами Ради, засновувати тимчасові робочі групи наукових експертів для подання рекомендацій з конкретних питань. У зв'язку з вищезазначеним держави-учасниці можуть подавати Генеральному директору списки експертів.

46. Під час виконання своїх обов'язків Генеральний директор, інспектори та інші співробітники не повинні запитувати або отримувати вказівки від якого б то не було уряду або з будь-якого іншого джерела, стороннього для Організації. Вони повинні утримуватись від будь-яких дій, які могли б відобразитись на їх положенні як міжнародних посадових осіб, які відповідають тільки перед Конференцією та Виконавчою радою.

47. Кожна держава-учасниця виключно поважає міжнародний характер зобов'язань Генерального директора, інспекторів та інших співробітників і не намагається впливати на них під час виконання ними своїх зобов'язань.

E. Привілеї та імунітети

48. На території і в будь-якому іншому місці під юрисдикцією або контролем держави-учасниці Організація має таку правоздатність і користується такими привілеями та імунітетами, які необхідні для здійснення її функцій.

49. Делегати держав-учасниць, а також їх заступники та радники, представники, призначені до Виконавчої ради, а також їх заступники та радники, Генеральний директор та персонал Організації користуються такими привілеями та імунітетами, які необхідні для незалежного здійснення їх функцій у зв'язку з Організацією.

50. Правоздатність, привілеї та імунітети, зазначені у цій статті, визначаються в угодах між Організацією та державами-учасницями, а також в угоді між Організацією та державою, де розташована штаб-квартира Організації. Ці угоди розглядаються та схвалюються Конференцією згідно з пунктом 21 i).

51. Незалежно від пунктів 48 і 49, у ході здійснення діяльності по перевірці Генеральний директор і персонал Технічного секретаріату користуються такими привілеями та імунітетами, які викладені у розділі B частини II Додатка з перевірки.

1. Держави-учасниці проводять консультації та здійснюють співробітництво безпосередньо між собою або через Організацію чи з використанням інших відповідних міжнародних процедур, включаючи процедури у рамках Організації Об'єднаних Націй та у відповідності до її Статуту, з будь-якого питання, яке може бути поставлене у зв'язку з предметом та метою або здійсненням положень цієї Конвенції.

2. Без шкоди для права будь-якої держави-учасниці просити про проведення інспекції за вимогою держави-учасниці всякий раз, коли це можливо, перш за все докладають всіляких зусиль для того, щоб з'ясувати та урегулювати шляхом обміну інформацією та консультацій між собою будь-яке питання, що може викликати сумнів стосовно дотримання цієї Конвенції або викликає стурбованість стосовно пов'язаного з цим питання, яке може вважатися неясним. Держава-учасниця, що одержує від іншої держави-учасниці прохання щодо роз'яснення будь-якого питання, яке, як вважає держава-учасниця, що запитує, викликає такий сумнів або стурбованість, надає державі-учасниці, що запитує, якомога швидше, але в будь-якому випадку не пізніше ніж через 10 днів після надходження прохання, інформацію, достатню для відповіді на висловлений сумнів чи стурбованість, поряд з роз'ясненням, яким чином надана інформація вирішує дане питання. Ніщо в цій Конвенції не зачіпає права будь-яких двох чи більше держав-учасниць на організацію за взаємною згодою інспекцій або застосування будь-яких інших процедур між собою з метою з'ясування та вирішення будь-якого питання, що може викликати сумнів відносно дотримання або викликає стурбованість відносно пов'язаного з цим питання, яке може вважатися неясним. Такі заходи не зачіпають прав та обов'язків будь-якої держави-учасниці відповідно до інших положень цієї Конвенції.

Процедура подання запитів про роз'яснення

3. Держава-учасниця має право просити Виконавчу раду сприяти у проясненні будь-якої ситуації, яка може вважатися неясною або яка викликає стурбованість стосовно можливого недотримання цієї Конвенції іншою державою-учасницею. Виконавча рада надає відповідну інформацію, яка є у її розпорядженні, і яка має відношення до такої стурбованості.

4. Держава-учасниця має право просити Виконавчу раду отримати у іншої держави-учасниці роз'яснення щодо будь-якої ситуації, яка може вважатися неясною або яка викликає стурбованість стосовно можливого недотримання нею цієї Конвенції. У такому випадку застосовується таке:

a) Виконавча рада через Генерального директора направляє запит про роз'яснення відповідній державі-учасниці не пізніше ніж через 24 години після його отримання;

b) держава-учасниця, до якої надійшов запит, надає роз'яснення Виконавчій раді якомога скоріше, але у будь-якому разі не пізніше ніж через 10 днів після отримання запиту;

c) Виконавча рада бере до відома роз'яснення та направляє його державі-учасниці, що подала запит, не пізніше ніж через 24 години після його отримання;

d) якщо держава-учасниця, що подала запит, вважає роз'яснення недостатнім, то вона має право просити Виконавчу раду отримати від держави-учасниці, до якої надають запит, подальші роз'яснення;

e) для отримання подальших пояснень, що запитуються згідно з підпунктом d), Виконавча рада може запропонувати Генеральному директору заснувати групу експертів з Технічного секретаріату, а якщо у Технічному секретаріаті відповідний персонал відсутній, то з інших джерел, для вивчення всієї наявної інформації та даних, які мають відношення до ситуації, яка викликає стурбованість. Група експертів подає Виконавчій раді фактологічну доповідь про свої висновки;

f) якщо держава-учасниця, що подала запит, вважає, що роз'яснення, одержані відповідно до підпунктів d) та e), незадовільні, то вона має право просити про скликання спеціальної сесії Виконавчої ради, у якій мають право брати участь відповідні держави-учасниці, які не є членами Виконавчої ради. На цій спеціальній сесії Виконавча рада розглядає це питання та може рекомендувати будь-який захід, який вона вважає доцільним для врегулювання ситуації.

5. Держава-учасниця також має право просити Виконавчу раду прояснити будь-яку ситуацію, яка вважається неясною або викликає стурбованість стосовно можливого недотримання нею цієї Конвенції. Виконавча рада задовольняє таке прохання шляхом надання відповідної допомоги.

6. Виконавча рада інформує держави-учасниці про будь-який запит про роз'яснення, що передбачається цією статтею.

7. Якщо сумнів або стурбованість держави-учасниці відносно можливого недотримання не розвіяні протягом 60 днів після отримання Виконавчою радою запиту про роз'яснення або якщо вона вважає, що її сумніви заслуговують на негайний розгляд, то вона може, незалежно від свого права запитувати інспекцію за вимогою, просити про скликання спеціальної сесії Конференції відповідно до пункту 12 c) статті VIII. На цій спеціальній сесії Конференція розглядає це питання та може рекомендувати будь-який захід, який вона вважає доцільним для урегулювання ситуації.

Процедури інспекцій за вимогою

8. Кожна держава-учасниця має право просити про проведення інспекцій за вимогою на місці будь-якого об'єкта або пункту на території або у будь-якому іншому місці під юрисдикцією чи контролем будь-якої іншої держави-учасниці виключно з метою з'ясування та урегулювання будь-яких питань, що зачіпають можливе недотримання положень цієї Конвенції, а також домагатися негайного проведення цієї інспекції у будь-якому місці інспекційною групою, яка призначається Генеральним директором, згідно з Додатком з перевірки.

9. Кожна держава-учасниця зобов'язана обмежувати запит на інспекцію рамками цієї Конвенції та подавати у запиті на інспекцію всю відповідну інформацію, на основі якої виникла стурбованість стосовно можливого недотримання цієї Конвенції, як це передбачено у Додатку з перевірки. Кожна держава-учасниця утримується від необгрунтованих запитів на інспекцію, турбуючись про те, щоб уникнути зловживань. Інспекція за вимогою проводиться виключно з метою встановлення фактів, які мають відношення до можливого недотримання.

10. З метою перевірки дотримання положень цієї Конвенції кожна держава-учасниця дозволяє Технічному секретаріату проводити інспекцію на місці за вимогою відповідно до пункту 8.

11. Згідно з запитом щодо інспекції за вимогою на об'єкті або у пункті, відповідно до процедур, передбачених Додатком з перевірки, держава-учасниця, що приймає інспекцію:

a) має право та зобов'язана докладати усіх розумних зусиль з тим, щоб продемонструвати своє дотримання цієї Конвенції і з цією метою надати можливість інспекційній групі виконати свій мандат;

b) зобов'язана надавати доступ у межах місця, що запитується, виключно з метою встановлення фактів, які мають відношення до стурбованості стосовно можливого недотримання; та

c) має право вживати заходів для захисту чутливих установок, а також для запобігання розголошенню конфіденційної інформації та даних, які не мають відношення до цієї Конвенції.

12. По відношенню до спостерігача застосовується таке:

a) держава-учасниця, що подає запит, може за згодою держави-учасниці, що приймає інспекцію, направляти представника, який може бути громадянином або держави-учасниці, що подає запит, або третьої держави-учасниці, для спостереження за проведенням інспекції за вимогою;

b) держава-учасниця, що приймає інспекцію, у такому разі надає доступ спостерігачеві відповідно до Додатка з перевірки;

c) держава-учасниця, що приймає інспекцію, як правило, приймає спостерігача, який пропонується, однак якщо держава-учасниця, що приймає інспекцію, відповідає відмовою, то цей факт фіксується у заключній доповіді.

13. Держава-учасниця, що подає запит, надає запит на інспекцію щодо інспекції за вимогою на місці Виконавчій раді та одночасно Генеральному директору для негайної обробки.

14. Генеральний директор негайно переконується в тому, що запит на інспекцію відповідає вимогам, зазначеним у пункті 4 частини X Додатка з перевірки, та, при необхідності, відповідно допомагає державі-учасниці у поданні запиту на інспекцію. Якщо запит на інспекцію відповідає вимогам, то починається підготовка до інспекції за вимогою.

15. Генеральний директор передає запит на інспекцію державі-учасниці, відносно якої планується інспекція, не пізніше ніж за 12 годин до запланованого прибуття інспекційної групи до пункту в'їзду.

16. Після отримання запиту на інспекцію Виконавча рада бере до відома дії Генерального директора у зв'язку з запитом і розглядає цей випадок протягом усієї процедури інспекції. Однак його обговорення не затримує процес інспекції.

17. Не пізніше ніж через 12 годин після отримання запиту на інспекцію Виконавча рада може більшістю у три чверті голосів усіх її членів прийняти рішення про непроведення інспекції за вимогою, якщо вона вважає, що запит на інспекцію є надуманим, недобросовісним або таким, що явно виходить за рамки цієї Конвенції, як це зазначено у пункті 8. У прийнятті такого рішення не беруть участі ні держава-учасниця, що подає запит, ні держава-учасниця, що приймає інспекцію. Якщо Виконавча рада приймає рішення про непроведення інспекції за вимогою, то підготовка до неї припиняється, ніякі подальші дії за запитом на інспекцію не розпочинаються та заінтересовані держави-учасниці інформуються відповідним чином.

18. Генеральний директор видає мандат на інспекцію для проведення інспекції за вимогою. Мандатом на інспекцію є згаданий у пунктах 8 і 9 запит на інспекцію, який викладений у робочих формулюваннях та відповідає цьому запиту на інспекцію.

19. Інспекція за вимогою проводиться у відповідності з частиною X або, у разі можливого застосування, у відповідності з частиною XI Додатка з перевірки. Інспекційна група керується принципом проведення інспекції за вимогою якомога менш інтрузивним чином, який забезпечує ефективне та своєчасне виконання її місії.

20. Держава-учасниця, що приймає інспекцію, протягом усієї інспекції за вимогою надає допомогу інспекційній групі та полегшує виконання її завдання. Якщо держава-учасниця, що приймає інспекцію, згідно з розділом С частини X Додатка з перевірки, пропонує заходи для демонстрації дотримання цієї Конвенції як альтернативи повному та всеохоплюючому доступу, то вона, шляхом консультацій з інспекційною групою, докладає усіх розумних зусиль для досягнення згоди стосовно процедур встановлення фактів з метою демонстрації свого дотримання.

21. Заключна доповідь включає фактологічні висновки, а також оцінку інспекційної групи щодо ступеня та характеру доступу та співробітництва, що були надані у цілях задовільного проведення інспекції за вимогою. Генеральний директор негайно передає заключну доповідь інспекційної групи державі-учасниці, що подала запит, державі-учасниці, що приймала інспекцію, Виконавчій раді та усім іншим державам-учасницям. Генеральний директор далі негайно передає Виконавчій раді оцінки держави-учасниці, яка подавала запит на інспекцію, та держави-учасниці, яка приймала інспекцію, а також думки інших держав-учасниць, які можуть бути подані Генеральному директору з цією метою, а потім подає їх усім іншим державам-учасницям.

22. Виконавча рада відповідно до своїх повноважень та функцій розглядає заключну доповідь інспекційної групи одразу ж після її отримання і розглядає будь-які стурбованості щодо такого:

a) чи мало місце будь-яке недотримання;

b) чи укладався запит у рамки цієї Конвенції; та

c) чи мало місце зловживання правом запиту по відношенню до інспекції за вимогою.

23. Якщо Виконавча рада відповідно до своїх повноважень і функцій приходить до висновку про те, що можуть стати необхідними подальші дії у зв'язку з пунктом 22, то вона вживає відповідних заходів для виправлення положення та забезпечення дотримання цієї Конвенції, включаючи конкретні рекомендації для Конференції. У разі зловживання Виконавча рада розглядає питання про те, чи повинна держава-учасниця, що подала запит, нести будь-які фінансові наслідки у зв'язку з інспекцією за вимогою.

24. Держава-учасниця, що подає запит, та держава-учасниця, що приймає інспекцію, мають право брати участь у процесі розгляду. Виконавча рада інформує держави-учасниці та наступну сесію Конференції про результат цього процесу.

25. Якщо Виконавча рада надала Конференції конкретні рекомендації, то Конференція розглядає питання про вжиття заходів відповідно до статті XII.

1. Для цілей цієї статті "допомога" означає координацію та надання державам-учасницям захисту від хімічної зброї, що включає, серед іншого, таке: засоби виявлення та системи сигналізації, захисне обладнання, дегазаційне обладнання та засоби дегазації, медичні антидоти та методи лікування, а також консультування з будь-якого з цих захисних заходів.

2. Ніщо у цій Конвенції не повинно тлумачитися як таке, що перешкоджає праву будь-якої держави-учасниці на дослідження, розробку, виробництво, придбання, передачу або використання засобів захисту від хімічної зброї для цілей, які не забороняються цією Конвенцією.

3. Кожна держава-учасниця зобов'язується полегшувати якомога більш широкий обмін обладнанням, матеріалами та науково-технічною інформацією про засоби захисту від хімічної зброї та має право брати участь у такому обміні.

4. З метою підвищення транспарентності національних програм, що пов'язані з захисними цілями, кожна держава-учасниця щороку подає Технічному секретаріату інформацію про свою програму у відповідності з процедурами, що розглядаються та затверджуються Конференцією згідно з пунктом 21 i) статті VIII.

5. Технічний секретаріат не пізніше ніж через 180 днів після набуття чинності цією Конвенцією створює та веде для використання будь-якою державою-учасницею, що подає запит, банк даних, що містить вільно доступну інформацію про різні засоби захисту від хімічної зброї, а також таку інформацію, що може бути надана державами-учасницями. Технічний секретаріат у рамках ресурсів, які є у нього, та на прохання держави-учасниці також забезпечує державі-учасниці експертні консультації та сприяння у визначенні можливих шляхів здійснення її програм розвитку та удосконалення потенціалу захисту від хімічної зброї.

6. Ніщо у цій Конвенції не повинно тлумачитися як таке, що перешкоджає праву держав-учасниць запитувати та надавати допомогу на двосторонній основі та укладати з іншими державами-учасницями окремі угоди стосовно термінового надання допомоги.

7. Кожна держава-учасниця зобов'язується надавати допомогу через Організацію та з цією метою обрати один або більше з таких заходів:

a) робити внески до добровільного фонду допомоги, який має бути створений Конференцією на її першій сесії;

b) укласти, по можливості не пізніше ніж через 180 днів після набуття для неї чинності цією Конвенцією, угоди з Організацією про надання допомоги за відповідним проханням;

c) заявити не пізніше ніж через 180 днів після набуття для неї чинності цією Конвенцією, яку допомогу вона могла б надати за закликом Організації. Якщо ж згодом держава-учасниця не матиме можливості надати допомогу, передбачену у її декларації, то вона все ж зобов'язана надавати допомогу у відповідності з цим пунктом.

8. Кожна держава-учасниця має право подавати запит та, з урахуванням процедур, викладених у пунктах 9, 10 та 11, отримувати допомогу та захист від застосування або загрози застосування хімічної зброї, якщо вона вважатиме, що:

a) проти неї була застосована хімічна зброя;

b) проти неї були застосовані хімічні засоби боротьби з заворушеннями як засіб ведення війни; або

c) їй загрожують дії або діяльність будь-якої держави, які заборонені державам-учасницям статтею I.

9. Таке прохання, підкріплене відповідною інформацією, подається Генеральному директору, який негайно передає його Виконавчій раді і всім державам-учасницям. Генеральний директор негайно передає прохання державам-учасницям, які зголосились, відповідно до пунктів 7 b) та c), надати надзвичайну допомогу у разі застосування хімічної зброї або застосування хімічних засобів боротьби з заворушеннями як засобу ведення війни або гуманітарну допомогу у разі серйозної загрози застосування хімічної зброї або серйозної загрози застосування хімічних засобів боротьби з заворушеннями як засобу ведення війни відповідній державі-учасниці не пізніше ніж через 12 годин після отримання такого прохання. Генеральний директор не пізніше ніж через 24 години після отримання прохання порушує розслідування з метою закладення основи для подальших дій. Він завершує розслідування протягом 72 годин та направляє доповідь Виконавчій раді. Якщо для завершення розслідування необхідний додатковий час, то в той же строк подається проміжна доповідь. Додатковий час, необхідний для розслідування, не перевищує 72 години. Однак, він може продовжуватись ще на аналогічні періоди. В кінці кожного додаткового періоду Виконавчій раді подаються доповіді. У ході розслідування належним чином і відповідно до прохання та інформації, що супроводжує таке прохання, встановлюються відповідні факти, які мають відношення до прохання, а також визначаються тип та розміри необхідної додаткової допомоги та захисту.

10. Не пізніше ніж через 24 години після отримання доповіді про розслідування Виконавча рада збирається для розгляду ситуації і в наступні 24 години звичайною більшістю голосів приймає рішення про те, чи слід дати Технічному секретаріату вказівку про надання додаткової допомоги. Технічний секретаріат негайно передає усім державам-учасницям та відповідним міжнародним організаціям доповідь про розслідування та рішення, яке прийняте Виконавчою радою. За відповідним рішенням Виконавчої ради Генеральний директор негайно надає допомогу. З цією метою Генеральний директор може співробітничати з державою-учасницею, що подає запит, та іншими державами-учасницями і відповідними міжнародними організаціями. Держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль для надання допомоги.

11. Якщо інформація, що отримана у ході поточного розслідування або з інших надійних джерел, достатньою мірою свідчить про наявність жертв застосування хімічної зброї та про необхідність негайних заходів, то Генеральний директор повідомляє усі держави-учасниці та вживає термінових заходів для надання допомоги з використанням ресурсів, які надаються Конференцією в його розпорядження для таких надзвичайних випадків. Генеральний директор інформує Виконавчу раду про дії, які застосовані згідно з цим пунктом.

1. Положення цієї Конвенції виконуються таким чином, щоб уникнути створення перешкод для економічного або технічного розвитку держав-учасниць та для міжнародного співробітнитцва у галузі хімічної діяльності у цілях, які не забороняються цією Конвенцією, включно з міжнародним обміном науково-технічною інформацією, хімікатами та обладнанням для виробництва, переробки та використання хімікатів у цілях, які не забороняються цією Конвенцією.

2. З урахуванням положень цієї Конвенції та без шкоди для принципів та норм, відповідних міжнародному праву, держави-учасниці:

a) мають право, на індивідуальній або колективній основі, проводити дослідження, розробляти, виробляти, придбавати, зберігати, передавати та використовувати хімікати;

b) зобов'язуються сприяти якомога більш повному обміну хімікатами, обладнанням та науково-технічною інформацією у зв'язку з розвитком та використанням хімії у цілях, які не забороняються цією Конвенцією, та мають право брати участь у такому обміні;

c) не зберігають у відношеннях між собою ніяких обмежень, включаючи обмеження у рамках будь-яких міжнародних угод, які є несумісними з взятими зобов'язаннями згідно з положеннями цієї Конвенції, які б обмежували або ускладнювали торгівлю, а також розвиток та розповсюдження науково-технічних знань у галузі хімії у промислових, сільськогосподарських, дослідницьких, медичних, фармацевтичних або інших мирних цілях;

d) не використовують цю Конвенцію як підставу для застосування будь-яких заходів, за винятком заходів, що передбачаються або дозволяються цією Конвенцією, та не використовують ніяку іншу міжнародну угоду для досягнення будь-якої цілі, яка є несумісною з цією Конвенцією;

e) зобов'язуються переглянути свої існуючі національні правила у галузі торгівлі хімікатами, з тим щоб привести їх у відповідність з предметом та метою цієї Конвенції.

1. Конференція вживає необхідних заходів, які передбачені пунктами 2, 3 і 4, для забезпечення дотримання цієї Конвенції та для виправлення та коригування будь-якої ситуації, що суперечить положенням цієї Конвенції. Під час розгляду заходів згідно з цим пунктом Конференція бере до уваги всю інформацію та рекомендацїі з питань, які подані Виконавчою радою.

2. У тих випадках, коли Виконавча рада пропонує державі-учасниці вжити заходів для виправлення ситуації, пов'язаної з виникненням проблем щодо дотримання нею своїх зобов'язань, та коли держава-учасниця не виконує це прохання у встановлений строк, Конференція може, серед іншого, за рекомендацією Виконавчої ради обмежити або призупинити права та привілеї даної держави-учасниці, які надаються цією Конвенцією до тих пір, поки вона не вживе необхідних заходів для виконання своїх зобов'язань у відповідності до положень цієї Конвенції.

3. У тих випадках, коли за результатом діяльності, що забороняється цією Конвенцією, і зокрема статтею I, може бути заподіяно серйозну шкоду предмету та меті цієї Конвенції, Конференція може рекомендувати державам-учасницям вжити колективних заходів відповідно до міжнародного права.

4. В особливо серйозних випадках Конференція доводить цю проблему, в тому числі відповідну інформацію та висновки, до відома Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй і Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй.

Ніщо у цій Конвенції не повинно тлумачитись як таке, що якимось чином обмежує або применшує зобов'язання, взяті на себе будь-якою державою за Протоколом про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів та бактеріологічних засобів, підписаним у Женеві 17 червня 1925 року, та за Конвенцією про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї та про їх знищення, підписаною у Вашингтоні, Лондоні та Москві 10 квітня 1972 року.

1. Урегулювання спорів, які можуть виникати у зв'язку із застосуванням або тлумаченням цієї Конвенції, провадиться згідно з відповідними положеннями цієї Конвенції та відповідно до положень Статуту Організації Об'єднаних Націй.

2. При виникненні спору між двома або більше державами-учасницями або між однією або більше державами-учасницями та Організацією у зв'язку з тлумаченням або застосуванням цієї Конвенції відповідні учасниці проводять спільні консультації з метою якнайшвидшого урегулювання спору шляхом переговорів або іншими мирними засобами на розсуд учасників, включаючи звернення до відповідних органів цієї Конвенції та, за взаємною згодою, звернення до Міжнародного Суду у відповідності до Статуту Суду. Відповідні держави-учасниці інформують Виконавчу раду про заходи, що вживаються.

3. Виконавча рада може сприяти врегулюванню спору будь-якими засобами, які вона вважатиме за необхідні, в тому числі пропонувати свої добрі послуги, заклик до держав-учасниць спору розпочати процес урегулювання за своїм вибором та рекомендації щодо термінів для будь-якої узгодженої процедури.

4. Конференція розглядає питання, які мають відношення до спорів, що порушені державами-учасницями або доведені Виконавчою радою до її відома. Конференція, якщо вона визнає це за необхідне, утворює або залучає органи до виконання завдань, що пов'язані з урегулюванням цих спорів, відповідно до пункту 21 f) статті VIII.

5. Конференція та Виконавча рада, з дозволу Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, мають право самостійно просити Міжнародний Суд дати консультативний висновок щодо будь-якого правового питання, що виникає у рамках діяльності Організації. З цією метою між Організацією та Організацією Об'єднаних Націй укладається угода у відповідності з пунктом 34 a) статті VIII.

6. Ця стаття не завдає шкоди статті IX або положенням відносно заходів щодо виправлення положення та забезпечення дотримання, включаючи санкції.

1. Будь-яка держава-учасниця може пропонувати поправки до цієї Конвенції. Будь-яка держава-учасниця може також пропонувати зміни, як це зазначено у пункті 4, до додатків цієї Конвенції. Пропозиції про поправки регулюються процедурами, які викладені у пунктах 2 і 3. Пропозиції про зміни, як це зазначено у пункті 4, регулюються процедурами, які викладені у пункті 5.

2. Текст поправки, що пропонується, подається Генеральному директору для передачі всім державам-учасницям та депозитарію. Поправка, що пропонується, розглядається тільки Конференцією з розгляду поправок. Така Конференція з розгляду поправок скликається у тому випадку, коли не пізніше ніж через 30 днів після розповсюдження пропозиції одна третина або більше держав-учасниць повідомлять Генерального директора про те, що вони підтримують подальший розгляд такої пропозиції. Конференція з розгляду поправок проводиться одразу ж після чергової сесії Конференції, якщо держави-учасниці, що запитують, не звернуться з проханням провести таке засідання раніше. Конференція з розгляду поправок ні в якому разі не проводиться менш ніж через 60 днів після розповсюдження поправки, яка пропонується.

3. Поправки набувають чинності для всіх держав-учасниць через 30 днів після передачі на зберігання ратифікаційних грамот або документів про прийняття усіма державами-учасницями, зазначеними нижче у підпункті b):

a) коли вони прийняті Конференцією з розгляду поправок більшістю держав-учасниць за умови, що жодна держава-учасниця не голосувала проти; та

b) ратифіковані або прийняті усіма державами-учасницями, які голосували за їх прийняття на Конференції з розгляду поправок.

4. Для забезпечення життєздатності та ефективності цієї Конвенції, положення додатків можуть зазнавати змін у відповідності з пунктом 5, якщо зміни, що пропонуються, стосуються лише питань адміністративного або технічного характеру. Усі зміни до Додатка з хімікатів вносяться у відповідності з пунктом 5. До Розділів A та C Додатка з конфіденційності, частини X Додатка з перевірки та тих визначень частини I Додатка з перевірки, які стосуються виключно інспекцій за вимогою, зміни відповідно до пункту 5 не вносяться.

5. Зміни, що пропонуються і які згадані у пункті 4, вносяться відповідно з такими процедурами:

a) текст змін, що пропонуються, разом з необхідною інформацією передається Генеральному директору. Будь-якою державою-учасницею та Генеральним директором може надаватися додаткова інформація для оцінки пропозицій. Генеральний директор негайно направляє будь-які такі пропозиції та інформацію усім державам-учасницям, Виконавчій раді та депозитарію;

b) не пізніше ніж через 60 днів після її отримання Генеральний директор оцінює пропозицію, з тим щоб визначити усі її можливі наслідки для положень цієї Конвенції та для її здійснення, та направляє будь-яку таку інформацію усім державам-учасницям та Виконавчій раді;

c) Виконавча рада розглядає пропозицію у світлі всієї наявної у неї інформації, включаючи питання про те, чи відповідає ця пропозиція вимогам пункту 4. Не пізніше ніж через 90 днів після її отримання Виконавча рада направляє повідомлення про свою рекомендацію з належними роз'ясненнями усім державам-учасницям для розгляду. Держави-учасниці підтверджують отримання протягом 10 днів;

d) якщо Виконавча рада рекомендує усім державам-учасницям прийняти пропозицію, то вона вважається схваленою, якщо протягом 90 днів після одержання рекомендації жодна держава-учасниця, не заперечуватиме проти неї. Якщо Виконавча рада рекомендує відхилити пропозицію, то вона вважається відхиленою, якщо протягом 90 днів після отримання рекомендації жодна держава-учасниця не заперечуватиме проти цього відхилення;

e) якщо рекомендація Виконавчої ради не відповідає умовам прийняття, передбаченим у підпункті d), то рішення щодо пропозиції, включаючи питання про те, чи відповідає вона вимогам пункту 4, приймається Конференцією як з питання по суті на її наступній сесії;

f) Генеральний директор повідомляє всім державам-учасницям та депозитарію про будь-яке рішення стосовно цього пункту;

g) зміни, схвалені відповідно до цієї процедури, набувають чинності для усіх держав-учасниць через 180 днів після дати повідомлення Генеральним директором про їх схвалення, якщо Виконавча рада не рекомендує або якщо Конференція не вирішить встановити інший строк.

1. Ця Конвенція є безстроковою.

2. Кожна держава-учасниця з метою здійснення свого національного суверенітету має право вийти з цієї Конвенції, якщо вона вирішить, що надзвичайні події, які стосуються предмета цієї Конвенції, поставили під загрозу найвищі інтереси її країни. Вона за 90 днів повідомляє про такий вихід усі інші держави-учасниці, Виконавчу раду, депозитарія та Раду Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Таке повідомлення включає викладення надзвичайних подій, які вона розглядає як такі, що поставили під загрозу її найвищі інтереси.

3. Вихід держави-учасниці з цієї Конвенції ніяким чином не зачіпає обов'язок держав продовжувати виконання зобов'язань, згідно з будь-якими відповідними нормами міжнародного права, і, зокрема, згідно з Женевським протоколом 1925 року.

Додатки складають невід'ємну частину цієї Конвенції. Будь-яке посилання на цю Конвенцію включає і додатки.

Ця Конвенція відкрита до підписання для всіх держав до набуття нею чинності.

Ця Конвенція підлягає ратифікації державами, які підписали її, згідно з їх відповідними конституційними процедурами.

Будь-яка держава, яка не підписала цю Конвенцію до набуття нею чинності, може приєднатися до неї у будь-який час згодом.

1. Ця Конвенція набуває чинності через 180 днів після дати передачі на зберігання 65-ї ратифікаційної грамоти, але ні в якому разі не раніше ніж через 2 роки після її відкриття до підписання.

2. Для держав, чиї ратифікаційні грамоти або документи про приєднання здані на зберігання після набуття чинності цією Конвенцією, вона набуває чинності на 30-й день після дати передачі на зберігання їх ратифікаційних грамот або документів про приєднання.

Статті цієї Конвенції не підлягають застереженням. Додатки цієї Конвенції не підлягають застереженням, які є несумісними з її предметом та метою.

Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй цим призначається депозитарієм цієї Конвенції, і він, серед іншого:

a) негайно інформує усі держави, які підписали Конвенцію та приєдналися до неї, про дату кожного підписання, дату передачі на зберігання кожної ратифікаційної грамоти або документа про приєднання та дату набуття чинності цією Конвенцією, а також про отримання інших повідомлень;

b) передає належним чином завірені копії цієї Конвенції урядам усіх держав, що підписали Конвенцію та приєдналися до неї; та

c) реєструє цю Конвенцію згідно з статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Ця Конвенція, тексти якої англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами є рівноавтентичними, передається на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО, ми, хто нижче підписав, належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено у Парижі тринадцятого січня тисяча дев'ятсот дев'яносто третього року.

1. При розгляді питання про те, чи повинен токсичний хімікат або прекурсор бути внесений до Списку 1, необхідно враховувати наступні такі критерії:

a) він розроблявся, вироблявся, накопичувався чи використовувався як хімічна зброя, як це визначено у статті II;

b) він створює іншим чином високий ризик для предмета та мети цієї Конвенції тому, що він володіє великим потенціалом для використання у рамках діяльності, яка заборонена цією Конвенцією, за наявності однієї або декількох наступних умов:

i) його хімічна структура тісно пов'язана зі структурою інших токсичних хімікатів, які внесені до Списку 1, і він володіє чи, ймовірно, може володіти порівняльними властивостями;

ii) він володіє такою смертоносною чи інкапаситичною токсичністю, а також такими іншими властивостями, що може бути використовуваний як хімічна зброя;

iii) він може використовуватись як прекурсор на кінцевій одиничній технологічній стадії виробництва токсичного хімікату, який внесений до Списку 1, незалежно від того, чи має місце ця стадія на об'єктах, у боєприпасах, чи де-небудь ще;

c) він мало використовується або не використовується в цілях, які не забороняються цією Конвенцією.

2. При розгляді питання про те, чи повинен токсичний хімікат, який не внесено до Списку 1, або прекурсор хімікату Списку 1 або хімікат, який внесено до частини A Списку 2, бути включеним у Список 2, необхідно враховувати такі критерії:

a) він створює значний ризик для предмета та мети цієї Конвенції, тому що він володіє такою смертоносною або інкапаситичною токсичністю, а також такими іншими властивостями, що це дозволяє використовувати його як хімічну зброю;

b) він може використовуватись як прекурсор у одній із хімічних реакцій на кінцевій стадії утворення хімікату, який внесено до Списку 1 або до частини A Списку 2;

c) він створює значний ризик для предмета та мети цієї Конвенції внаслідок того, що має важливе значення для виробництва хімікату, який внесено до Списку 1 або частини A Списку 2;

d) він не виробляється у великих комерційних кількостях для цілей, не заборонених цією Конвенцією.

3. При розгляді питання про те, чи повинен токсичний хімікат або прекурсор, який не внесено в інші списки, бути внесеним до Списку 3, необхідно враховувати такі критерії:

a) він вироблявся, накопичувався або використовувався як хімічна зброя;

b) він створює іншим чином ризик для предмета та мети цієї Конвенції внаслідок того, що володіє такою смертоносною або інакапаситичною токсичністю, а також такими іншими властивостями, що він міг би використовуватись як хімічна зброя;

c) він представляє ризик для предмета та мети цієї Конвенції внаслідок того, що має важливе значення для виробництва одного або декількох хімікатів, які включені до Списку 1 чи до частини В Списку 2;

d) він може вироблятися у великих комерційних кількостях для цілей, які не забороняються цією Конвенцією.

Приведені нижче списки включають токсичні хімікати та їх прекурсори. Для мети здійснення цієї Конвенції в цих списках зазначені хімікати для вжиття заходів перевірки згідно з положеннями Додатка з перевірки. Відповідно пункту 1 a) Статті II ці списки не становлять визначення хімічної зброї.

(Кожного разу, коли робиться посилання на групи диалкілових хімікатів, після яких у дужках приводиться перелік алкілованих груп, вважається, що за відсутності прямих вилучень, у відповідному Списку перераховані всі можливі хімікати на основі всіляко можливих комбінацій алкілових груп. До хімікату, який позначений знаком "*" у частині A Списку 2, застосовуються спеціальні пороги для декларування та перевірки, як це визначено у частині VII Додатка з перевірки.)