Директива 2006/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ (виправлене видання)

(d) визначення ключових аспектів, про які зазначається у оприлюдненій сукупній статистичній інформації згідно пункту (d) частини 1 статті 144; або

(e) визначення формату, структури, змісту та інформації про щорічне опублікування оприлюднень, передбачених статтею 144.

3. Ухвалені імплементаційні заходи не можуть змінювати ключові положення цієї Директиви.

4. Без шкоди вже ухваленим імплементаційним заходам, після завершення дворічного періоду після ухвалення цієї Директиви, та принаймні до 1 квітня 2008 року, застосування положень цієї Директиви, які вимагають ухвалення технічних правил, поправок та рішень відповідно до параграфу 2, відкладається. Діючи на підставі пропозиції Комісії та відповідно до процедури, встановленої у статті 251 Угоди, Парламент та Рада можуть поновити ці положення та, з цією метою, переглянути їх до закінчення періоду або до дати, зазначеної у цій частині, з огляду на те, який період наступить раніше.

1. Комісії надається допомога з боку Європейського банківського комітету, створеного Рішенням Комісії 2004/10/ЄС(1).

(1) OBL 3, 07.01.2004, с. 36

2. У разі посилання на цю частину, застосовується процедура, встановлена у статті 5 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення частини 3 статті 7 та статті 8 згаданого Рішення. Період, встановлений у частині 6 статті 5 Рішення 1999/468/ЄС, дорівнює трьом місяцям.

1. Кредитні установи, які обчислюють суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей з 84 по 89, впродовж першого, другого та третього дванадцятимісячного термінів після 31 грудня 2006 року забезпечують обсяг власних коштів, який завжди перевищуватиме або дорівнюватиме сумам, вказаним у частинах 3, 4 та 5.

2. Кредитні установи, які використовують Підходи на основі розширеного обчислювання, як визначено у статті 105, для обчислення їх вимог до капіталу для операційного ризику впродовж другого та третього дванадцятимісячного термінів після 31 грудня 2006 року забезпечують обсяг власних коштів, який завжди перевищуватиме або дорівнюватиме сумам, вказаним у частинах 4 та 5.

3. Для першого дванадцятимісячного періоду, зазначеного у частині 1, сума власних коштів дорівнює 95% від сукупної мінімальної суми власних коштів, яка могла б вимагатися щодо утримання впродовж зазначеного періоду кредитною установою згідно статті 4 Директиви Ради 93/6/ЄЕС від 15 березня 1993 року про достатність капіталу інвестиційних фірм та кредитних установ(2), оскільки згадана Директива та Директива 2000/12/ЄС чинні до 1 січня 2007 року.

(2) OB L 141, 11.06.93, с. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.

4. Для другого дванадцятимісячного періоду, зазначеного у частині 1, сума власних коштів дорівнює 90% від сукупної мінімальної суми власних коштів, яка могла б вимагатися щодо утримання впродовж зазначеного періоду кредитною установою згідно статті 4 Директиви Ради 93/6/ЄС, оскільки згадана Директива та Директива 2000/12/ЄС чинні до 1 січня 2007 року.

5. Для третього дванадцятимісячного періоду, зазначеного у частині 1, сума власних коштів дорівнює 80% від сукупної мінімальної суми власних коштів, яка могла б вимагатися щодо утримання впродовж зазначеного періоду кредитною установою згідно статті 4 Директиви Ради 93/6/ЄЕС, оскільки згадана Директива та Директива 2000/12/ЄС чинні до 1 січня 2007 року.

6. Погоджування вимог частин з 1 по 5 здійснюється на основі сум власних коштів, скорегованих у повній мірі для відображення розбіжностей при обчисленнях власних коштів згідно Директиви 2000/12/ЄС та Директиви Ради 93/6/ЄЕС, оскільки згадані Директиви чинні до 1 січня 2007 року, та при обчисленні власних коштів згідно цієї Директиви, яке випливає з окремих тлумачень очікуваного та неочікуваного збитку згідно статей з 84 по 89 цієї Директиви.

7. Для потреб частин з 1 по 6 цієї статті, застосовуються статті з 68 по 73.

8. До 1 січня 2008 року кредитні установи можуть розглядати статті, які становлять Стандартизований підхід, встановлений у підсекції 1 секції 3 глави 2 розділу V, як такі, що замінюються статтями з 42 та 46 Директиви 2000/12/ЄС, оскільки ці статті чинні до 1 січня 2007 року.

9. У разі здійснення свободи прийняття рішень, застосовується наступне щодо положень Директиви 2000/12/ЄС:

(a) положення згаданої Директиви, зазначені у статтях з 42 по 46, застосовуються, оскільки вони чинні до 1 січня 2007 року;

(b) "вартість, скорегована за ризиком", як зазначено у частині 1 статті 42 згаданої Директиви, означає "суму ризикової уражуваності, зваженої за ризиком";

(c) показники, сформовані частиною 2 статті 42, розглядаються як суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком;

(d) "кредитні деривативи" включаються до переліку статей "повний ризик" у додатку II до згаданої Директиви; та

(e) режим, встановлений у частині 3 статті 43 згаданої Директиви, застосовується до деривативних інструментів, перелічених у додатку IV до згаданої Директиви, а балансовий чи позабалансовий звіт і показники, сформовані режимом дій, встановленим у додатку III, вважаються сумами ризикових уражуваностей, зважених за ризиком.

10. У разі здійснення свободи прийняття рішень, зазначеної у частині 8, наступне застосовується відносно режиму дій щодо ризикових уражуваностей, до яких застосовується Стандартизований підхід:

(a) не застосовується підсекція 3 секції 3 глави 2 розділу V щодо визнання зменшення кредитного ризику;

(b) підсекція 4 секції 3 глави 2 розділу V щодо режиму сек'юритизації може бути вилучена із застосування компетентними органами.

11. У разі здійснення свободи прийняття рішень, зазначеної у частині 8, вимоги до капіталу для операційного ризику згідно частини (d) статті 75 зменшуються на коефіцієнт, який дорівнює відношенню вартості ризикових уражуваностей кредитної установи, для якої обчислюються суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, відповідно до свободи прийняття рішень, зазначеної у частині 8, до сукупної вартості її ризикових уражуваностей.

12. У разі, якщо кредитна установа обчислює суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для усіх свої ризикових уражуваностей відповідно до свободи прийняття рішень, зазначеної у частині 8, статті з 48 по 50 Директиви 2000/12/ЄС щодо довгих ризикових уражуваностей можуть застосовуватися, оскільки вони чинні до 1 січня 2007 року.

13. У разі здійснення свободи прийняття рішень, зазначеної у частині 8, посилання на статті з 78 по 83 цієї Директиви вважаються посиланнями на статті з 42 по 46 Директиви 2000/12/ЄС, оскільки згадані статті чинні до 1 січня 2007 року.

14. Якщо застосовується свобода прийняття рішень, зазначена у частині 8, статті 123, 124, 145 та 149 не застосовуються до дати, зазначеної в згаданій Директиві.

При обчисленні сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для ризикових уражуваностей, які виникли в результаті транзакцій з оренди майна щодо офісів та інших комерційних приміщень, розташованих на їх території, та задовольняючи критерії, встановлені у підпункті 54 частини 1 додатка VI, компетентні органи можуть до 31 грудня 2012 року дозволити призначення 50% показника ризику без застосування підпунктів 55 та 56 частини 1 додатка VI.

До 31 грудня 2010 року компетентні органи можуть, для потреб визначення забезпеченої позиції простроченої позики для потреб додатка VI, визнавати заставу, окрім прийнятної застави, як встановлено згідно статей з 90 по 93.

При обчисленні сум ризикової уражуваності, зваженої за ризиком для потреб підпункту 4 частини 1 додатка VI, до 31 грудня 2012 року той самий показник ризику призначається відносно ризикових уражуваностей з боку центральних урядів та центральних банків держав-членів, деномінованих та субсидованих у внутрішній валюті будь-якої держави-члена, як було б застосовано до таких ризикових уражуваностей, деномінованих та субсидованих у їх внутрішній валюті.

1. До 31 грудня 2011 року компетентні органи кожної держави-члена можуть, для потреб підпункту 61 частини 1 додатка VI, встановити кількість прострочених днів до показника 180 для ризикових уражуваностей, вказаних у підпунктах з 12 по 17 та з 41 по 43 частини 1 додатка VI, з боку контрагентів, розташованих на їх території, якщо місцеві умови роблять це можливим. Спеціальна кількість може відрізнятися по усіх торгових спеціалізаціях.

Компетентні органи, які не застосовують свободу прийняття рішень, передбаченою у першому пункті, щодо ризикових уражуваностей з боку контрагентів, розташованих на їх територіях, можуть встановити більшу кількість днів для ризикових уражуваностей з боку контрагентів, розташованих на територіях інших держав-членів, компетентні органи яких здійснювали таку свободу прийняття рішень. Спеціальна кількість становить 90 днів та для показників, які інші компетентні органи встановили для ризикових уражуваностей з боку таких контрагентів в межах їх території.

2. Для кредитних установ, які подають заяву на використання IRB-підходу до 2010 року, за згоди з боку компетентних органів, вимога щодо трирічного використання, передбачена у частині 3 статті 84, може бути зменшена до періоду, не меншого ніж один рік до 31 грудня 2009 року.

3. Для кредитних установ, які подають заявку на використання власних оцінок LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів, вимога щодо трирічного використання, передбачена у частині 4 статті 84, може бути зменшена до двох років до 31 грудня 2008 року.

4. До 31 грудня 2012 року компетентні органи кожної держави-члена можуть дозволити кредитним установам продовжувати застосування до часток такого типу, який встановлено у пункті (о) статті 57, придбаних до 20 липня 2006 року, режим, встановлений у статті 38 Директиви 2000/12/ЄС, оскільки згадана стаття чинна до 1 січня 2007 року.

5. До 31 грудня 2010 року середній LGD, зважений за ризиковою уражуваністю, для усіх роздрібних ризикових уражуваностей, забезпечених житловим майном та який не отримує прибутку від гарантій від центральних урядів, є не меншим ніж 10%.

6. До 31 грудня 2017 року компетентні органи кожної держави-члена можуть виключити з IRB-режиму певні акціонерні ризикові уражуваності, якими володіють кредитні установи та дочірні компанії ЄС кредитних установ на території держави-члена на 31 грудня 2007 року.

Вилучена позиція вимірюється кількістю часток на 31 грудня 2007 року та по будь-якій додатковій частці, яка виникає безпосередньо у результаті володіння цими пакетами акцій, доки вони не збільшать пропорційну частку власності у портфелі компанії.

Якщо придбання збільшує пропорційну частку власності у специфічному пакеті акцій, частина перевищення пакету акцій не підлягає вилученню. Виключення не застосовується до пакетів акцій, які первинно підпадали під дію виключення, проте були продані і потім викуплені.

Акціонерні ризикові уражуваності, охоплені цим перехідним положенням, є об'єктом дії вимог до капіталу, обчислених відповідно до підсекції 1 секції 3 глави 2 розділу V.

7. До 31 грудня 2011 року, для корпоративних ризикових уражуваностей, компетентні органи кожної держави-члена можуть встановити кількість прострочених днів, якої усі кредитні установи у межах їх повноважень дотримуються визначення "дефолт", встановленого у підпункті 44 частини 4 додатка VII, для ризикових уражуваностей з боку таких контрагентів, розташованих в межах території цієї держави-члена. Спеціальна кількість дорівнює від 90 до 180 днів, якщо місцеві умови це дозволяють. Для ризикових уражуваностей з боку таких контрагентів, розташованих на територіях інших держав-членів, компетентні органи встановлюють кількість прострочених днів, яка не перевищує кількість, встановлену компетентним органом відповідної держави-члена.

До 31 грудня 2012 року для кредитних установ відповідний показник торгової бізнес-спеціалізації або бізнес-спеціалізації по продажам, який дорівнює принаймні 50% від сукупності відповідних показників для усіх їх бізнес-спеціалізацій відповідно до підпунктів з 1 по 4 частини 2 додатка X, держави-члени можуть застосувати коефіцієнт 15% для бізнес-спеціалізації "біржова торгівля та продажі".

Комісія у співробітництві з державами-членами, враховуючи внесок Європейського центрального банку, періодично здійснює моніторинг того, чи ця Директива, в цілому, разом з Директивою 2006/49/ЄС, має значний вплив на економічний цикл та, у світлі її дослідження, розглядає, чи є обґрунтованими будь-які запобіжні заходи.

На основі такого аналізу та урахування внеску Європейського центрального банку. Комісія розробляє дворічний звіт та подає його на розгляд Європейського Парламенту та Ради разом з будь-якими відповідними пропозиціями. Внески сторін, що надають або беруть кредит, належним чином враховуються при розробці звіту.

До 1 січня 2012 року Комісія досліджує та звітує про застосування цієї Директиви, приділяючи окрему увагу усім аспектам, зазначеним у статтях з 68 по 73, частині 8 статті 80 та статті 129, та подає цей звіт на розгляд Європейського Парламенту та Ради разом з будь-якими відповідними пропозиціями.

1. До 31 грудня 2006 року держави-члени ухвалюють та публікують закони, підзаконні та адміністративні положення, необхідні для виконання статей 4, 33, 57, з 61 по 64, з 68 по 106, 108, з 110 по 115, з 117 по 119, з 123 по 127, з 129 по 132, 133, з 144 по 149 та з 152 по 155, а також додатків II, III та з V по XII. Вони надалі повідомляють Комісії текст цих положень та кореляційну таблицю цих положень та цієї Директиви.

Незважаючи на частину 3, держави-члени застосовують ці положення з 1 січня 2007 року.

При ухваленні цих положень державами-членами, вони містять посилання на цю Директиву або супроводжуються таким посиланням у випадку їх офіційного опублікування. Вони також містять заяву, що посилання у чинних законах, підзаконних та адміністративних положеннях, на директиви, скасовані цією Директивою, тлумачаться як посилання на цю Директиву. Держави-члени визначають те, яким чином таке посилання повинне здійснюватися та яким чином повинна бути сформульована заява.

2. Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного законодавства, які вони ухвалюють у сфері, яка охоплюється цією Директивою.

3. Держави-члени застосовують не раніше ніж з 1 січня 2008 року закони, підзаконні та адміністративні положення, необхідні для виконання частини 8 статті 87 та статті 105.

1. Директиву 2000/12/ЄС зі змінами, внесеними Директивами, перелік яких надано у частині A додатка XIII, скасовано цією Директивою без шкоди зобов'язанням держав-членів, пов'язаних з кінцевими термінами щодо переносу вищезгаданих Директив, перелічених у частині B додатка XIII.

2. Посилання, зроблені на скасовані Директиви, тлумачаться як посилання на цю Директиву та читаються у відповідності до кореляційної таблиці додатка XIV.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її опублікування у Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Страсбурзі 14 червня 2006 року.

1. Приймання депозитів та інших коштів, що підлягають виплаті.

2. Надання позик, включаючи з-поміж іншого: споживчий кредит, кредит під заставу, факторинг з правом або без права регресу, фінансування комерційних операцій (включаючи форфейтинг).

3. Фінансовий лізинг.

4. Послуги з переведення грошей.

5. Емітування та адміністрування засобів платежу (наприклад кредитні картки, дорожні чеки та банківські чеки).

6. Гарантії та зобов'язання.

7. Біржова торгівля за власний рахунок та за рахунок клієнтів по:

(a) інструментах грошового ринку (чеки, векселя, депозитні сертифікати тощо);

(b) іноземній валюті;

(c) фінансових фьючерсах та опціонах;

(d) валютних та відсоткових інструментах; або

(e) цінних паперах, які знаходяться в обігу.

8. Участь в емісіях цінних паперів та надання послуг, пов'язаних з такими емісіями.

9. Надання консультацій компаніям щодо структури капіталу, індустріальної стратегії та пов'язаних з цим питань, а також консультування щодо послуг, пов'язаних зі злиттями та придбанням компаній.

10. Надання послуг з грошового брокінгу.

11. Управління портфелем та консультування.

12. Зберігання та адміністрування цінних паперів.

13. Послуги з кредитного інформування.

14. Послуги з безпечного зберігання різних пакетів документів.

Послуги та види діяльності, передбачені у секціях A та B додатка I до Директиви 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 квітня 2004 року про ринки фінансових інструментів(1), з посиланням на фінансові інструменти, передбачені секцією C додатка I до згаданої Директиви, підпадають під дію взаємного визнання згідно цієї Директиви.

(1) OB L 145, 30.04.2004, с. 1. Директива зі змінами, внесеними Директивою 2006/31/ЄС (OB L 114, 27.04.2006, с. 60)

Повний ризик:

- гарантії, які мають характер кредитних замінників;

- кредитні деривативи;

- банківські акцепти,

- індосамент на векселях, які не мають назви іншої кредитної установи;

- транзакції з регресом;

- безвідзивні гарантійні акредитиви, які мають характери кредитних замінників;

- термінові внески;

- несплачена частина частково сплачених акцій або цінних паперів;

- продаж активів та угоди РЕПО, як зазначено у частинах 3 та 5 статті 12 Директиви 86/635/ЄС, та

- інші статті, які також передбачають повний ризик. Середній ризик:

- документарні акредитиви, надані та підтверджені (див. також "середній/низький ризик");

- гарантії та гарантії від збитків (угоди щодо кредитування, придбання цінних паперів, надання гарантій або кредитні акцептні програми) з оригінальним терміном погашення більше ніж один рік;

- системи емісії евронот (NIF) та середньострокові кредитні програми на основі евронот з банківською підтримкою (RUF), та

- інші статті, які передбачають середній ризик та повідомляються Комісії.

Середній/низький ризик:

- документарні кредити, за якими базове навантаження діє як застава та інші самоокупні операції;

- невикористані кредитні програми (угоди щодо кредитування, придбання цінних паперів, надання гарантій або кредитні акцептні програми) з первинним терміном погашення більше ніж один рік або до одного року, які можуть скасовуватися без обмеження умов у будь-який час без повідомлення або які не передбачають ефективне автоматичне скасування з огляду на погіршення кредитоспроможності позичальника, та

- інші статті, які передбачають середній/низький ризик та повідомляються Комісії.

Низький ризик:

- невикористані кредитні програми (угоди щодо кредитування, придбання цінних паперів, надання гарантій або кредитні акцептні програми) з первинним терміном погашення більше ніж один рік або до одного року, які можуть скасовуватися без обмеження умов у будь-який час без повідомлення або які не передбачають ефективне автоматичне скасування з огляду на погіршення кредитоспроможності позичальника. Кредитні лінії для роздрібної торгівлі можуть вважатися такими, що можуть бути скасовані без обмеження умов, якщо умови дозволяють кредитній установі скасовувати їх у повній мірі, яка дозволена згідно законодавства про захист споживача та інших пов'язаних з цим положень, та

- інші статті, які передбачають низький ризик та повідомляються Комісії.

Для потреб цього додатка повинні застосовуватися наступні визначення:

1. "Кредитний ризик контрагента (CCR)" означає ризик, при якому контрагент транзакції може не виконати взятих зобов'язань до кінцевого розрахунку по грошовим потокам транзакції.

2. "Центральний контрагент" означає установу, яка легально ставить себе у якості посередника між контрагентами щодо контрактів, які знаходяться в торговому обігу на одному або кількох фінансових ринках, та стає покупцем відносно кожного продавця та продавцем відносно кожного покупця.

3. "Транзакції розрахунку по довгих позиціях" означають транзакції у випадку, коли контрагент бере на себе відповідальність за доставку цінного паперу, товару або суми валюти під готівкові кошти, інші фінансові інструменти або товари, або навпаки, на дату розрахунку або доставки, яка визначається у контракті як така, що є більш нижчою ніж ринковий стандарт для цієї окремої транзакції та через п'ять робочих днів після дати, на яку кредитна установа проводить транзакцію.

4. "Транзакції з маржинального кредитування" означають транзакції, за допомогою яких кредитна установа надає кредит у зв'язку з придбанням, продажем, утриманням або торгівлею цінними паперами. Транзакції з маржинального кредитування не включають інших позик, які, як виявилося, забезпечені заставою під цінні папери.

5. "Комплекс взаємозаліку" означає групу транзакцій з єдиним контрагентом, який підлягає дії двосторонньої угоди про взаємозалік, обов'язкової до виконання, та для якого взаємозалік визнано згідно частини 7 цього додатка та статей з 90 по 93. Кожна транзакція, яка не підлягає дії двосторонньої угоди про взаємозалік, обов'язкової до виконання, та визнана згідно частини 7 цього додатка, інтерпретується як її власний комплекс взаємозаліку для потреб цього додатка.

6. "Ризикова позиція" означає показник ризику, який призначається для транзакції згідно Стандартизованого методу, встановленого у частині 5, після попередньо визначеного алгоритму.

7. "Комплекс хеджування" означає групу ризикових позицій від транзакцій в межах єдиного комплексу взаємозаліку, для якого лише їх баланс є придатним для визначення вартості ризикової уражуваності згідно Стандартизованого методу, встановленого у частині 5.

8. "Маржинальна угода" означає контрактну угоду або положення угоди, згідно якої один контрагент надає заставу для другого контрагента, коли ризикова уражуваність другого контрагента з боку першого контрагента перевищує визначений рівень.

9. "Маржинальний ліміт" означає найбільшу суму ризикової уражуваності, яка залишається несплаченою до того моменту, поки одна сторона має право вимагати застави.

10. "Маржинальний період ризику" означає відрізок часу з моменту останнього обміну застави, яка покриває комплекс взаєморозрахунку транзакцій з контрагентом, який не виконує зобов'язань, до моменту, коли контрагент ліквідується, а отриманий в результаті ринковий ризик повторно хеджується.

11. "Ефективний термін погашення згідно Методу на основі внутрішньої моделі для комплексу взаємозаліку з терміном погашення, який є більшим ніж один рік" означає коефіцієнт суми очікуваної ризикової уражуваності за період дії транзакцій у комплексі взаєморозрахунку, дисконтованому по безризиковому коефіцієнту повернення, розділеного на суму очікуваної ризикової уражуваності за один рік у комплексі взаєморозрахунку, дисконтованому по безризиковому коефіцієнту. Такий ефективний термін погашення може коригуватися для відображення ризику ролловеру шляхом заміщення очікуваної ризикової уражуваності ефективною ризиковою уражуваністю для передбачення перспектив на один рік.

12. "Перехресний взаємозалік" означає включення транзакції різних категорій продуктів до того ж комплексу взаєморозрахунку на підставі правил Перехресного взаємозаліку, встановлених у цьому додатку.

13. Для потреб частини 5 "Поточна ринкова вартість (CMV)" відноситься до чистої ринкової вартості портфеля транзакцій у межах комплексу взаємозаліку з контрагентом. Позитивна та негативна ринкова вартість використовується при обчисленні CMV.

14. "Розподіл ринкових вартостей" означає прогноз розподілу вірогідності чистих ринкових цінностей транзакцій у межах комплексу взаємозаліку на певну майбутню дату (прогнозований горизонт), з огляду на ринкову вартість цих транзакцій на поточну дату.

15. "Розподіл ризикових уражуваностей" означає прогноз розподілу вірогідності чистих ринкових вартостей, який генерується встановленими прогнозованими прикладами негативних чистих ринкових вартостей, які дорівнюють нулю.

16. "Розподіл за нейтрального ризику" означає розподіл ринкових вартостей або ризикових уражуваностей на майбутній період часу у разі, якщо розподіл обчислюється за використання обумовлених ринкових вартостей, наприклад обумовлених показників волатильності.

17. "Поточний розподіл" означає розподіл ринкових вартостей або ризикових уражуваностей на майбутній період часу у випадку, якщо розподіл обчислюється за використання історичних або реалізованих вартостей, таких як показники волатильності, обчислені за використання минулої ціни або змін ставки.

18. "Поточна ризикова уражуваність" означає більшу від нуля або ринкову вартість трансакції, або портфеля транзакцій в межах комплексу взаємозаліку з контрагентом, який міг би бути ліквідований за дефолту контрагента, за умови, що не буде повернення по вартості цих транзакцій за банкрутства.

19. "Пікова ризикова уражуваність" означає високий відсоток розподілу ризикових уражуваностей на будь-яку окрему майбутню дату до наставання терміну сплати по транзакції за найдовшим терміном погашення у межах комплексу взаємозаліку.

20. "Очікувана ризикова уражуваність (ЕЕ)" означає середній показник розподілу ризикових уражуваностей на будь-яку окрему майбутню дату до наставання терміну сплати по транзакції за найдовшим терміном погашення у межах комплексу взаєморозрахунків.

21. "Ефективна очікувана ризикова уражуваність (Ефективна ЕЕ) на специфічну дату" означає максимальну очікувану ризикову уражуваність, яка виникає на таку дату або до цієї дати. Альтернативно вона може визначатися для специфічної дати, як більша з очікуваної ризикової уражуваності на таку дату, або ефективна ризикова уражуваність на попередню дату.

22. "Очікувана позитивна ризикова уражуваність (ЕРЕ)" означає зважений середній показник за часом очікуваних ризикових уражуваностей у випадку, коли показники є коефіцієнтом, який окрема очікувана ризикова уражуваність представляє за увесь часовий інтервал. За обчислення мінімальної вимоги до капіталу, середній показник береться за перший рік або, якщо усі контракти у межах терміну погашення комплексу взаєморозрахунків у межах менше ніж один рік, за часовий період контракту з найдовшим терміном погашення у комплексі взаєморозрахунків.

23. "Ефективна очікувана позитивна ризикова уражуваність (Ефективна ЕРЕ)" означає зважений середній показник за часом ефективної очікуваної ризикової уражуваності за перший рік або, якщо усі контракти у межах терміну погашення комплексу взаєморозрахунків у межах менше ніж один рік, за часовий період контракту з найдовшим терміном погашення у комплексі взаєморозрахунків, у разі, якщо показники є коефіцієнтом, який окрема очікувана ризикова уражуваність представляє за увесь часовий інтервал.

24. "Корегування кредитного оцінювання" означає корегування середньоринкового оцінювання портфеля транзакцій з контрагентом. Це корегування відображає ринкову вартість кредитного ризику з огляду на будь-який збій у здійсненні контрактних угод з контрагентом. Це корегування може відображати ринкову вартість кредитного ризику контрагента або ринкову вартість кредитного ризику і кредитної установи, і контрагента.

25. "Одностороннє корегування кредитного оцінювання" означає корегування кредитного оцінювання, яке відображає ринкову вартість кредитного ризику контрагента по відношенню до кредитної установи, проте не відображає ринкову вартість кредитного ризику кредитної установи по відношенню до контрагента.

26. "Ролловерний ризик" означає суму, на яку зменшується очікувана позитивна ризикова уражуваність у випадку, якщо очікується, що майбутні транзакції з контрагентом проводитимуться на поточній основі. Додаткова ризикова уражуваність, яка генерується тими майбутніми транзакціями, що не включено до обчислення ЕРЕ.

27. "Загальний ризик відхилення" виникає, якщо PD контрагента позитивно корелюється із загальними факторами ринкового ризику.

28. "Спеціальний ризик відхилення" виникає, якщо ризикова уражуваність з боку окремого контрагента позитивно корелюється з PD контрагента з огляду на сутність транзакцій з контрагентом. Кредитна установа вважається такою, на яку впливає спеціальний ризик відхилення, якщо очікується, що майбутня ризикова уражуваність з боку окремого контрагента буде високою у разі, якщо PD контрагента також буде високим.

1. Згідно частин з 2 по 7, кредитні установи визначають вартість ризикової уражуваності для контрактів, перелічених у додатку IV, з допомогою одного з методів, встановлених у частинах з 3 по 6. Кредитним установам, які не придатні для використання режиму, встановленого у частині 2 статті 18 Директиви 2006/49/ЄС, не дозволяється використовувати метод, встановлений у частині 4. Для визначення вартості ризикової уражуваності для контрактів, перелічених у підпункті 3 додатка IV, кредитним установам не дозволяється використовувати метод, встановлений у частині 4.

Комбіноване використання методів, встановлених у частинах з 3 по 6, може дозволятися на постійній основі у межах групи, проте не у межах однієї юридичної особи. Комбіноване використання методів, встановлених у частинах 3 та 6, у межах юридичної особи дозволяється у випадку, якщо один з методів використовується для потреб, встановлених у підпункті 19 частини 5.

2. За згоди компетентних органів, кредитні установи можуть визначати вартість ризикової уражуваності для:

(i) контрактів, перелічених у додатку IV;

(ii) транзакцій зворотного викупу;

(iii) транзакцій кредитування або позики під цінні папери або товари;

(iv) транзакцій з маржинального кредитування;

(v) транзакції з розрахунків по довгих позиціях за використання Методу на основі внутрішньої моделі, як встановлено у частині 6.

3. У разі, якщо кредитна установа купує захист на основі кредитного деривативу проти ризикової уражуваності по операціях, які не входять до торгової книги, або проти ризикової уражуваності CCR, вона може обчислювати її вимогу до капіталу для захеджованого активу відповідно до підпунктів з 83 по 92 частини 3 додатка VIII, або за погодження компетентних органів, відповідно до підпункту 4 частини 2 додатка VII або підпунктів з 96 по 104 частини 4 додатка VII. У цих випадках, вартість ризикової уражуваності для CCR для таких кредитних деривативів встановлюється на рівню нуля.

4. Вартість ризикової уражуваності для ССК від проданих свопів на дефолт по кредиту по операціях, які не входять до торгової книги, у разі, якщо вони вважаються кредитним захистом, наданим кредитною установою, та об'єктом дії вимог до капіталу для кредитного ризику для повної умовної суми, встановлюється на рівні нуля.

5. Згідно усіх методів, встановлених у частинах з 3 по 6, вартість ризикової уражуваності для відповідного контрагента дорівнює сумі вартостей ризикової уражуваності, обчисленої по кожному комплексу взаєморозрахунків з таким контрагентом.

6. Нульова вартість ризикової уражуваності для CCR може відноситись до деривативних контрактів або транзакцій зворотного викупу, кредитування або позики під цінні папери або товари, транзакцій розрахунків по довгих позиціях, транзакцій маржинального кредитування з центральним контрагентом та які не були відмовлені центральним контрагентом. Крім того, нульова вартість ризикової уражуваності може відноситись до уражуваностей по кредитному ризику з боку центральних контрагентів, які виникають в результатів деривативних контрактів, транзакцій зворотного викупу, кредитування або позики під цінні папери або товари, транзакцій розрахунків по довгих позиціях, транзакцій маржинального кредитування та інших ризикових уражуваностей, як визначено компетентними органами, які кредитна установа має непогашеними центральним контрагентом. CCR ризикові уражуваності центрального контрагента з усіма учасниками його заходів повністю забезпечуються на щоденній основі.

7. Ризикові уражуваності, які виникають в результаті транзакцій з розрахунку по довгих позиціях, можуть визначатися за використання методів, встановлених у частинах з 3 по 6, незважаючи на методи, обрані для обробки ОТС деривативів та транзакцій зворотного викупу, транзакцій з кредитування або позики під цінні папери або товари, транзакцій розрахунків по довгих позиціях, транзакцій маржинального кредитування. При обчисленні вимог до капіталу для транзакцій з розрахунку по довгих позиціях, кредитна установа, яка використовує підхід, встановлений у статтях з 84 по 89, може призначати показники ризику згідно підходу, встановленого у статтях з 78 по 83, на постійній основі та незалежно від важливості таких позицій.

8. Для методів, встановлених у частинах 3 та 4, компетентні органи повинні забезпечувати, щоб умовна сума, яку потрібно врахувати, буде відповідним мірилом для ризику, властивого для певного контракту. Наприклад, якщо контракт передбачає збільшення грошових потоків, умовна сума повинна коригуватися для врахування наслідків збільшення щодо структури ризику такого контракту.

Дія (a): шляхом приєднання поточних ринкових вартостей до контрактів (корегування по ринку), отримується поточна вартість заміщення усі контрактів з позитивними вартостями.

Дія (b): для отримання показника для потенційної майбутньої кредитної ризикової уражуваності, за виключенням випадку з одновалютними свопами по плаваючій відсоткові ставці, по яким лише обчислюється поточна вартість заміщення, умовні основні суми або базові вартості помножуються на коефіцієнти, подані у таблиці 1:

(1) Контракти, які не відносяться до однієї з п'яти категорій, вказаних у цій таблиці, вважаються контрактами щодо товарів, окрім дорогоцінних металів.

(2) Для контрактів з множинністю змін основної суми, відсоткові коефіцієнти повинні помножуватися на кількість сплат, що залишилися, які необхідно здійснити по контракту.

(3) Для контрактів, які структуровані для сплати несплаченої ризикованої уражуваності після визначених дат виплати та у разі, якщо умови перевстановлюються таким чином, що ринкова вартість контракту дорівнює нулю на ці визначені дати, термін, який залишився до погашення, дорівнював би часу до наступної дати перевстановлення. У випадку контрактів по відсотковій ставці, які відповідають цим критеріям та мають термін, який залишився до погашення, більше одного року, відсотковий коефіцієнт є не меншим ніж 0,5%.

Дія (c): сума поточної вартості заміщення та потенційної майбутньої кредитної ризикової уражуваності є вартістю ризикової уражуваності.

Дія (a): умовна основна капітальна сума кожного інструмента помножується на відсоткові коефіцієнти, представлені у таблиці 3.

(4) У випадку контрактів по відсотковій ставці, кредитні установи можуть за згоди їх компетентних органів обрати або первинний термін погашення, або термін, який залишився до погашення.

Захід (b): первинна ризикова уражуваність, отримана таким чином, є вартістю ризикової уражуваності.