Директива 2006/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ (виправлене видання)

3. Компетентні органи можуть дозволити кредитній установі обчислювати її вимогу до капіталу для операційного ризику, використовуючи альтернативний стандартизований підхід, як встановлено у підпунктах з 5 по 11.

4. Кредитні установи повинні розвивати та документувати спеціальні методики та критерії для внесення відповідного індикатора для поточних бізнес-спеціалізацій та видів діяльності до стандартизованої концепції. Критерії повинні переглядатися та корегуватися відповідно до різних умов для нових видів діяльності та ризиків, а також для нових видів діяльності та ризиків, які піддаються змінам. Принципи внесення бізнес-спеціалізацій є наступними:

(a) усі види діяльності повинні відноситись до бізнес-спеціалізацій у взаємно виключаючий або спільно всебічний спосіб;

(b) будь-який вид діяльності, який не може бути віднесений до складу бізнес-спеціалізації, проте який репрезентує допоміжну функцію до діяльності, яку включено до складу, повинен бути розподілений до бізнес-спеціалізації, яку він підтримує. Якщо більше ніж одна бізнес-спеціалізація підтримується за допомогою допоміжного виду діяльності, повинні застосовуватися критерії об'єктивного віднесення;

(c) якщо певний вид діяльності не може бути віднесений до окремої бізнес-спеціалізації, тоді повинна використовуватися бізнес-спеціалізація, яка має найвищий відсоток;

(d) кредитні установи повинні використовувати внутрішні методи ціноутворення для розподілу релевантного індикатора серед бізнес-спеціалізацій. Витрати по одній бізнес-спеціалізації, які можуть бути віднесені до іншої бізнес-спеціалізації, можуть бути повторно розподілені до бізнес-спеціалізації, до якої вони відносяться, наприклад шляхом застосування режиму на основі внутрішніх трансферних витрат між двома бізнес-спеціалізаціями;

(e) віднесення видів діяльності до бізнес-ліній для потреб капіталу щодо операційного ризику повинне відповідати категоріям, які використовуються для кредитних та ринкових ризиків;

(f) вище керівництво відповідає за методику віднесення згідно контролю над керівними органами кредитної установи; та

(g) процес віднесення до бізнес-спеціалізацій повинен піддаватися незалежному перегляду.

3.1. Модальності

5. Компетентні органи можуть дозволити кредитній установі використовувати альтернативний релевантний індикатор для бізнес-спеціалізацій: роздрібний банкінг та комерційний банкінг.

6. Для цих бізнес-спеціалізацій релевантний індикатор - це нормований індикатор прибутку, який дорівнює трирічному середньому показнику сукупної номінальної суми позик та авансів, помноженому на 0,035.

7. Для таких бізнес-спеціалізацій, як роздрібний та/або комерційний банкінг, позики та аванси складаються із сукупних невикористаних сум у відповідних кредитних портфелях. Для бізнес-спеціалізації "комерційний банкінг" також включаються утримувані цінні папери, які не входять до торгової книги.

3.2. Умови

8. Дозвіл на використання альтернативних релевантних індикаторів підпадає під дію умов, встановлених у підпунктах з 9 по 11.

3.2.1. Загальна умова

9. Кредитна установа дотримується кваліфікаційних критеріїв, встановлених у підпункті 12.

3.2.2. Специфічні умови для роздрібного та комерційного банкінгу

10. Кредитна установа проводить активну діяльність по роздрібному та/або комерційному банкінгу, яка складає принаймні 90% від її прибутку.

11. Кредитна установа здатна продемонструвати перед компетентними органами, що значний відсоток її діяльності по роздрібному та/або комерційному банкінгу містить позики, асоційовані з високим PD, а також що альтернативний стандартизований підхід забезпечує більш ефективний базис для оцінювання операційного ризику.

12. Кредитні установи повинні дотримуватися кваліфікаційних критеріїв, які перелічені нижче, на додаток до загальних стандартів управління ризиком, встановлених у статті 22 та додатку V. Задоволення цих критеріїв визначається шляхом урахування обсягу та масштабу діяльності кредитної установи, а також принципу пропорційності.

(a) Кредитні установи мають документально обґрунтоване оцінювання та систему управління операційним ризиком з чіткими обов'язками, призначеними для цієї системи. Вони визначають їх ризикові уражуваності з боку операційного ризику та фіксують відповідні дані щодо операційного ризику, включаючи дані про значні втрати. Ця система підпадає під дію незалежного огляду.

(b) Система оцінювання операційного ризику повинна щільно інтегруватися до процесів управління ризиком кредитної установи. Її вихідні дані повинні бути складовою частиною процесу моніторингу та контролю профайлу операційного ризику кредитної установи.

(c) Кредитні установи впроваджують систему звітування перед керівництвом, за допомогою якої надаються звіти про операційний ризик для відповідних посадових осіб у межах кредитної установи. Кредитні установи мають у розпорядженні процедури для ужиття необхідних заходів щодо інформації в межах керівних звітів.

1. Для отримання статусу придатності щодо застосування Підходу на основі розширеного обчислювання, кредитні установи повинні задовольняти компетентні органи у сенсі того, що вони відповідають кваліфікаційним критеріям, викладеним нижче, на додаток до загальних стандартів управління ризиком статті 22 та додатка V.

1.1. Кількісні стандарти

2. Внутрішня система вимірювання операційного ризику кредитної установи щільно інтегрована до її щоденних процесів оцінювання ризику.

3. Кредитна установа повинна мати у складі незалежну функціональну структуру з управління ризиком для операційного ризику.

4. Повинно здійснюватися регулярне звітування щодо операційних ризикових уражуваностей та практики виникнення збитку. Кредитна установа має у розпорядженні процедури для вжиття відповідного колекційного заходу.

5. Система управління ризиком кредитної установи повинна бути належним чином задокументована. Кредитна установа має процедури для забезпечення узгодженості та методики для режиму дій щодо неузгодженості.

6. Процеси управління операційним ризиком та системи оцінювання підлягають регулярним оглядам, які здійснюються внутрішніми та/або зовнішніми аудиторами.

7. Затвердження системи оцінювання операційного ризику компетентними органами включає наступні елементи:

(a) здійснення перевірки, що внутрішні системи затвердження функціонують задовільно;

(b) надання доказів, що інформаційні потоки та процеси, пов'язані з системою оцінювання ризику, є прозорими та чіткими.

1.2. Кількісні стандарти

1.2. Процес

8. Кредитні установи обчислюють свої вимоги до капіталу, який складається і з очікуваного збитку, і з неочікуваного збитку, допоки вони не зможуть продемонструвати, що очікуваний збиток є адекватним чином зафіксований у їх внутрішніх бізнес-методиках. Вимірювання операційного ризику повинно фіксувати потенційні критичні події з низькою вірогідність, досягаючи стандарту надійності, порівнюваного з 99,9% довірчим інтервалом за однорічний період.

9. Система вимірювання операційного ризику кредитної установи повинна мати певні ключові елементи для дотримання стандарту надійності, встановленого у підпункті 8. Ці елементи повинні включати використання внутрішніх даних, зовнішніх даних, аналіз сценаріїв та фактори, які відображають бізнес-середовище, та внутрішні системи контролю, як встановлено у підпунктах з 13 по 24. Кредитна установа повинна мати належним чином задокументований підхід щодо оцінювання використання цих чотирьох елементів у її системі вимірювання сукупного операційного ризику.

10. Система вимірювання ризику фіксує основні рушійні показники ризику, які впливають на форму області значних відхилень оцінок ризику.

11. Кореляції втрат від операційного ризику по окремих оцінках операційного ризику можуть визнаватися лише у разі, якщо кредитні установи можуть продемонструвати до задоволення компетентних органів, що їх системи для вимірювання кореляцій є надійними, цілісно впровадженими, та враховують невизначеність, яка охоплює будь-які подібні оцінки кореляції, зокрема, у стресові періоди. Кредитна установа повинна оцінювати її кореляційні припущення за використання кількісних та якісних методів.

12. Система вимірювання ризику є внутрішньо погодженою та уникає множинного урахування якісного оцінювання або методів зменшення ризику, визнаних в інших зонах концепції придатності капіталу.

1.2.2. Внутрішні дані

13. Отримані зовнішні операційні показники ризику грунтуються на мінімальному періоді історичного спостереження у п'ять років. Якщо кредитна установа початкове спрямовується на застосування Підходу на основі розширеного обчислювання, прийнятним є трирічний період історичного спостереження.

14. Кредитні установи повинні бути здатними відносити їх історичні внутрішні дані щодо збитків до бізнес-спеціалізацій, визначених у частині 1, та до видів подій, які визначені у частині 5, та для надання цих даних компетентним органам на вимогу. Повинні документуватися об'єктивні дані для віднесення збитків до визначених бізнес-спеціалізацій та видів подій. Втрати по операційному ризику, які пов'язані з кредитним ризиком та були історично включені до внутрішніх баз даних кредитного ризику повинні вноситись до баз даних операційного ризику та ідентифікуватися окремо. Такі збитки не підлягатимуть нарахуванню по операційному ризику до тих пір, поки вони продовжуватимуть розглядатися як кредитний ризик для потреб обчислення мінімальних вимог до капіталу. Втрати по операційному ризику, які пов'язані з ринковими ризиками, включаються до сфери застосування вимоги до капіталу для операційного ризику.

15. Внутрішні дані щодо ризику кредитної установи повинні бути всебічними у тому сенсі, що вони фіксують усі значні види діяльності та ризикові уражуваності з усіх підсистем та географічних зон. Кредитні установи повинні мати змогу обґрунтувати те, що будь-які виключені види діяльності та ризикові уражуваності, як індивідуально, так і у сукупності, не матимуть значного впливу на оцінки сукупного збитку. Повинні визначатися відповідні мінімальні порогові показники збитку для збору внутрішніх даних щодо збитку.

16. Окрім інформації щодо суми валового збитку, кредитні установи збирають інформацію про дані події, будь-які повернення сум валового збитку, а також деяку описову інформацію про рушійні показники або наслідки події збитку.

17. Визначаються спеціальні критерії для встановлення даних про збиток, які виникають в результаті події у централізованій функціональній структурі або певної діяльності, яка охоплює більше ніж одну бізнес-спеціалізацію, а також в результаті пов'язаних з цим подій у часі.

18. Кредитні установи повинні мати задокументовані процеси оцінювання поточної відповідності історичних даних про збитки, включаючи ті ситуації, в яких можуть застосовуватися висновкові перекриття, масштабування, або інші корегування до того ступеня, у якому вони можуть бути використані, та в залежності від того, кому дозволено приймати такі рішення.

1.2.3. Зовнішні дані

19. Система вимірювання операційного ризику кредитної установи застосовує надійні зовнішні дані, зокрема, коли є причина вважати, що кредитна установа піддається впливу нерегулярних, проте вже потенційно значних, збитків. Кредитна установа повинна мати у розпорядженні систематичний процес для визначення ситуацій, для яких повинні використовуватися зовнішні дані, та методології для інкорпорування даних до її системи вимірювання. Умови та методики щодо використання зовнішніх даних повинні регулярно переглядатися, документуватися та піддаватися дії періодичного незалежного огляду.

1.2.4. Аналіз сценаріїв

20. Кредитна установа використовує аналіз сценаріїв експертного висновку у сукупності з зовнішніми даними для оцінювання її ризикової уражуваності з боку подій з високим рівнем серйозності. З часом такі оцінювання повинні затверджуватися та повторно оцінюватися шляхом порівняння з поточною практикою виникнення збитку для забезпечення їх обґрунтованості.

1.2.5. Бізнесове середовище та фактори внутрішнього контролю

21. Методологія оцінювання загального внутрішнього сукупного ризику кредитної установи повинна фіксувати ключове бізнесове середовище та фактори внутрішнього контролю, які можуть змінювати її профайл операційних ризиків.

22. Вибір кожного фактору потребує обґрунтування у якості важливого рушійного чинника ризику на основі досвіду та при залученні експертного висновку щодо уражених бізнесових зон.

23. Чутливість оцінок ризику до змін щодо факторів та відповідне зважування різних факторів потребує належного обґрунтування. На додаток до змін, які фіксуються, щодо ризику з огляду на покращення заходів контролю ризику, система повинна також охоплювати потенційні збільшення ризику з огляду на більшу складність діяльності або збільшення обсягу діяльності.

24. Ця система повинна бути задокументована та підлягати незалежному огляду в межах кредитної установи та з боку компетентних органів. З часом процес та вихідні дані повинні затверджуватися та повторно оцінюватися шляхом порівняння з поточною практикою виникнення збитків та відповідними зовнішніми даними.

25. Кредитні установи здатні визнавати вплив страхування, який підпадає під дію умов, встановлених у підпунктах з 26 по 29, та інші механізми переносу ризику у разі, якщо кредитна установа може продемонструвати до задоволення компетентних органів, що досягнуто значного ефекту зменшення ризику.

26. Постачальнику дозволено забезпечувати страхування або перестрахування та постачальник має мінімальний рейтинг здатності до сплати вимог, який присвоюється придатною ECAI, яка була визначена компетентним органом такою, що асоціюється зі ступенем 3 кредитної якості або вище згідно правил щодо вимірювання ризику ризикових уражуваностей з боку кредитних установ згідно статей із 78 по 83.

27. Страхування та концепція страхування кредитних установ відповідають наступним умовам:

(a) страховий поліс повинен мати початковий термін дії, не менший ніж один рік. Для-полісів з остаточним терміном дії, який є меншим ніж один рік, кредитна установа повинна здійснити відповідні обмеження, які відображають спадний остаточний термін полісу, до повного 100% обмеження для полісів з остаточним терміном на рівні 90 днів або менше;

(b) страховий поліс має 90-денний мінімальний термін сповіщення щодо скасування контракту;

(c) страховий поліс не має винятків або обмежень, спричинених наглядовими діями, або, у разі збанкрутілої кредитної установи, який захищає кредитну установу, яка призначена для управління збанкрутілою установою, або кредитну установу-ліквідатора від покриття понесених втрат або зазнаних збитків кредитної установи, за виключенням випадків, які стосуються подій, що мають місце після ініціації розгляду питання щодо призначення установи, яка керуватиме майном банкрута, або процедур ліквідації щодо кредитної установи; за умови, якщо страховий поліс може виключити будь-які штрафи, пеню, або штрафні збитки, які виникли в результаті дії компетентних органів;

(d) обчислення зменшення ризику повинні відображати страхове покриття у спосіб, який є прозорим у своєму взаємозв'язку з, та відповідним до чинної вірогідності або наслідку збитку, який використовується у визначенні капіталу на покриття операційного ризику;

(e) страхування надається установою третьої сторони. У випадку страхування через філії та дочірні компанії, ризикова ураженість повинна покладатися на незалежну структуру третьої сторони, наприклад, шляхом перестрахування, яка відповідає критеріям придатності; та

(f) концепція щодо визнання страхування є належним чином обґрунтована та задокументована.

28. Методологія визнання страхування фіксує наступні елементи шляхом дисконтів та обмежень обсягу визнання страхування:

(a) остаточний термін дії страхового полісу, у разі, якщо він менший ніж один рік, як вказано вище;

(b) терміни анулювання полісу, у разі, якщо вони менші ніж один рік;

(c) невизначеність щодо платежів, а також неузгодження у покритті страхових полісів.

29. Капітальне послаблення, яке виникає в результаті визнання страхування, не перевищує 20% від вимоги до капіталу для операційного ризику до визнання методик зменшення ризику.

30. Якщо материнська кредитна установа ЄС, її дочірні компанії або дочірні компанії материнської фінансової холдингової компанії ЄС мають намір використовувати Підхід на основі розширеного обчислювання, заявка включатиме опис методології для розподілу капіталу покриття операційного ризику серед різних установ групи.

31. Заява включає статтю про те, чи наявна та яким чином може відбувається диверсифікація ефектів, які будуть розкладатися у системі вимірювання ризику.

3. Кредитна установа може використовувати Підхід на основі розширеного обчислювання у поєднанні з Підходом на основі базового індикатора або Стандартизованим підходом за умови дотримання наступних умов:

(a) зафіксовані усі операційні ризики кредитної установи. Компетентний орган є задоволеним методологією охоплення різних видів діяльності, географічних зон, юридичних структур або інших відповідних підрозділів, які визначені на внутрішній основі;

(b) дотримано усіх кваліфікаційних критеріїв, встановлених у частинах 2 та 3, для частини діяльності, охопленої Стандартизованим підходом та Підходом на основі розширеного обчислювання відповідно.

4. Компетентний орган на індивідуальній основі може поставити наступні додаткові умови:

(a) на момент імплементації Підходу на основі розширеного обчислювання, значна частка операційних ризиків кредитної установи вже зафіксована за допомогою Підходу на основі розширеного обчислювання; та

(b) кредитна установа бере на себе зобов'язання розгорнути Підхід на основі розширеного обчислювання по усій значній частці її операції в межах графіка, узгодженого з її компетентними органами.

3. Кредитна установа може використовувати комбінацію Підходу на основі базового індикатора та Стандартизованого підходу лише за виключних обставин, таких як недавнє придбання нового бізнесу, який може потребувати перехідного періоду для розгортання Стандартизованого підходу.

4. Комбіноване використання Підходу на основі базового індикатора та Стандартизованого підходу обумовлюється зобов'язанням кредитної установи розгорнути Стандартизований підхід в межах графіка, узгодженого з компетентними органами.

1. На додаток до кредитних, ринкових та операційних ризиків, огляд та оцінювання, які здійснюються компетентними органами на підставі статті 124, включають наступне:

(a) результати стрес-тестування, проведеного кредитними установами при застосуванні IRB-підходу;

(b) ризикова уражуваність з боку, та управління концентраційним ризиком кредитними установами, включаючи їх відповідність умовам, встановленим у статтях із 108 по 118.

(c) надійність, придатність та спосіб застосування методик та процедур, впроваджених кредитними установами для управління остаточним ризиком, пов'язаним з використаннями визнаних методів зменшення кредитного ризику;

(d) межі, за яких власні фонди, які утримуються кредитною установою по відношенню до активів, які вона сек'юритизувала, є достатніми, беручи до уваги економічну сутність транзакції, включаючи ступінь ризику, який досягається по транзакції;

(e) ризикова уражуваність з боку, та управління ризиком ліквідності кредитними установами;

(f) вплив наслідків диверсифікації та яким чином такі наслідки враховуються системою вимірювання ризику; та

(g) результати стрес-тестувань, проведених установами за використання внутрішньої моделі для обчислення вимог до капіталу щодо ринкового ризику згідно статті V Директиви 2006/49/ЄС.

2. Компетентні органи здійснюють моніторинг того, чи надала кредитна установа повну підтримку для сек'юритизації. Якщо визначається, що кредитна установа надала повну підтримку по більше ніж одному випадку, компетентний орган вживає необхідні заходи, які відображають збільшене очікування, що вона надасть майбутню підтримку її сек'юритизації, таким чином не досягаючи значного трансферу ризику.

3. Для потреб визначення, яке повинне здійснюватися згідно частини 3 статті 124, компетентні органи розглядають питання, чи корегування вартості та забезпечення, здійснені для позицій/портфелів у торговій книзі, як встановлено у частині В додатка VIII до Директиви 2006/49/ЄС, дозволяють кредитній установі продавати або хеджувати її позиції в межах короткого періоду без значних збитків за нормальних ринкових умов.

1. Інформація розглядається як суттєва в оприлюдненнях, якщо її невключення або неправильне тлумачення могло б змінити або вплинути на оцінювання або рішення користувача, який покладається на таку інформацію для потреб ухвалення економічних рішень.

2. Інформація розглядається як характерна для кредитної установи, якщо її оприлюднення значно погіршило її конкурентоспроможну позицію. Це може включати інформацію про продукти або системи, яка у разі оприлюднення інформації про них перед конкурентами зробила б інвестиції кредитної установи менш цінними.

3. Інформація розглядається як конфіденційна, якщо існують зобов'язання перед клієнтами або інші зв'язки з контрагентами, які зобов'язують кредитну установу до конфіденційності.

4. Компетентні органи вимагають від кредитної установи оцінювати потребу у опублікуванні деяких або усіх оприлюднень більш регулярно, ніж один раз на рік, у світлі відповідних характеристик їх бізнесу, таких як масштаб операцій, діапазон діяльності, присутність на території різних країн, залучення до різних фінансових секторів, участь на різних міжнародних фінансових ринках, а також платіжні, розрахункові та клірингові системи. Таке оцінювання фокусується на можливій потребі у більш регулярному оприлюдненні статей інформації, встановлених у підпунктах 3(b), 3(e), підпунктах з 4(b) по 4(e) частини 3, інформації щодо ризикової уражуваності та інших статей мають тенденцію до швидкої зміни.

1. Цілі та методи управління ризиком кредитної установи оприлюднюються по кожній окремій категорії ризику, включаючи ризик, зазначений у підпунктах з 1 по 14. Ці оприлюднення включають:

(a) стратегії та процеси для управління такими ризиками;

(b) структура та організація відповідної функціональної структури з оцінювання ризику або інших відповідних заходів;

(c) сфера та сутність звітування щодо ризику та систем вимірювання; та

(d) методики хеджування та зменшення ризику, а також стратегії та процеси моніторингу постійних ефективних хеджів та засобів зменшення ризику.

2. Наступна інформація оприлюднюється щодо сфери застосування вимог цієї Директиви:

(a) назва кредитної установи, до якої застосовуються вимоги цієї Директиви;

(b) опис відмінностей щодо базису консолідації для звітних та пруденційних потреб, а також короткий опис підрозділів, які є:

(i) повністю консолідованими;

(ii) пропорційно консолідованими;

(iii) вирахуваними з власних коштів; або

(iv) ні консолідованими, ні вирахуваними;

(c) будь-яка чинна або передбачувана значна практична або юридична перепона для належного трансферу власних коштів або відшкодування зобов'язань серед материнських компаній та її дочірніх компаній;

(d) сумарна сума, на яку поточні власні кошти є меншими за необхідний мінімум усіх дочірніх установ, які не включені до консолідації, та назва або назви таких дочірніх установ; та

(e) за необхідності, обставина застосування положень, встановлених у статтях 69 та 70.

3. Наступна інформація оприлюднюється кредитними установами щодо їх власних коштів:

(a) загальна інформація щодо положень та умов основних показників усіх статей власних коштів та їх компонентів;

(b) сума первинних власних коштів з окремим оприлюдненням щодо усіх позитивних статей та вирахувань;

(c) сукупна сума додаткових власних коштів, а також власних коштів, як зазначено у частині IV Директиви 2006/49/ЄС,

(d) вирахування з первинних та додаткових власних коштів на підставі частини 2 статті 66 з окремим оприлюдненням статей, зазначених у частині (q) статті 57; та

(e) сукупні придатні власні кошти без вирахувань та обмежень, встановлених у статті 66.

4. Наступна інформація оприлюднюється щодо відповідності кредитної установи вимогам, встановленим у статтях 75 та 123:

(a) загальний огляд підходу кредитної установи до оцінювання достатності її внутрішнього капіталу для підтримки поточних та майбутніх операцій;

(b) для кредитних установ, які обчислюють суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 78 по 83, 8 відсотків від сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для кожного з класів ризикових уражуваностей, визначених у статті 79;

(c) для кредитних установ, які обчислюють суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 84 по 89, 8 відсотків від сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для кожного з класів ризикових уражуваностей, визначених у статті 86. Для класу роздрібних ризикових уражуваностей, ця вимога застосовується до кожної з категорій ризикових уражуваностей, яким відповідають різні кореляції, встановлені у підпунктах із 10 по 13 частини 1 додатка VII. Для класу акціонерних ризикових уражуваностей ця вимога застосовується до:

(i) кожного з підходів, передбачених підпунктами із 17 по 26 частини 1 додатка VII;

(ii) біржових ризикових уражуваностей, приватних акціонерних ризикових уражуваностей у достатньо диверсифікованих портфелях та інших ризикових уражуваностей;

(iii) ризикові уражуваності, які підлягають наглядовому переходу щодо вимог до капіталу; та

(iv) ризикові уражуваності, які підлягають дії виключення щодо більш ранніх положень щодо вимог до капіталу;

(d) мінімальні вимоги до капіталу, обчислені відповідно до підпунктів (b) та (c) статті 75; та

(e) мінімальні вимоги до капіталу, обчислені відповідно до статей із 103 по 105, та оприлюднені окремо.

5. Наступна інформація оприлюднюється про ризикову уражуваність кредитної установи з боку кредитного ризику контрагента, як зазначено у частині 2 додатка III:

(a) розгляд методології, яка використовується для розподілу внутрішнього капіталу та кредитних лімітів для кредитних ризикових уражуваностей контрагента;

(b) розгляд методів для захисту застави та заснування кредитних резервів;

(c) розгляд методик щодо ризикових уражуваностей відхилення;

(d) розгляд впливу суми застави, яку кредитна установа повинна була б надавати з огляду на пониження її кредитного рейтингу;

(e) валова позитивна справедлива вартість контрактів, переваги взаємозаліку, взаємозараховані поточні кредитні ризикові уражуваності, утримувана застава та кредитна ризикова уражуваність чистих деривативів. Кредитна ризикова уражуваність чистих деривативів - це кредитна ризикова уражуваність по деривативних транзакціях після врахування сумарних зисків від юридичне чинних угод взаємозаліку та угод щодо застави;

(f) заходи щодо вартості ризикової уражуваності згідно методів, встановлених у частинах з 3 по 6 додатка III, за умови придатності будь-якого з методів;

(g) умовна вартість хеджів кредитного деривативу та розподіл поточної кредитної ризикової уражуваності по типах кредитної уражуваності;

(h) транзакції по кредитних деривативах (умовні), відокремлені між використанням для власного кредитного портфеля кредитної установа, а також у її посередницькій діяльності, включаючи розподіл використаних продуктів кредитних деривативів, підрозділяючи у подальшому за проданим або придбаним захистом в межах кожної групи продуктів; та

(i) оцінка альфа, якщо кредитна установа отримала згоду від компетентних органів оцінювати альфа.

6. Наступна інформація оприлюднюється про ризикову уражуваність кредитної установи з боку кредитного ризику та ризику розводження:

(a) визначення для облікових потреб понять "прострочений" та "безнадійний";

(b) опис підходів та методів, ухвалених для визначення корегувань вартості та положень;

(c) сукупна сума ризикових уражуваностей після врахування компенсацій та без врахування результатів зменшення кредитного ризику, а також середня сума ризикових уражуваностей за період, який було класифіковано за різними класами ризикових уражуваностей;

(d) географічний розподіл ризикових уражуваностей, класифікований за класами ризикових уражуваностей та згодом деталізований за необхідності;

(e) розподіл ризикових уражуваностей за індустрією або типом контрагента, розбитий за класами ризикових уражуваностей та згодом деталізований за необхідності;

(f) розподіл остаточного терміну погашення усіх ризикових уражуваностей, розбитий за класами ризикових уражуваностей та згодом деталізований за необхідності;

(g) за суттєвою індустрією або типом контрагента, сума:

(i) безнадійних ризикових уражуваностей та прострочених ризикових уражуваностей, наданих окремо;

(ii) корегування вартості та положення; та

(iii) нарахування на корегування вартості та положення впродовж періоду;

(h) сума безнадійних ризикових уражуваностей та прострочених ризикових уражуваностей, наданих окремо, розбитих по значних географічних зонах, включаючи за доцільності суми корегувань вартості та положень, пов'язаних з кожною географічною зоною;

(i) узгодження змін у корегуваннях вартості та положень для безнадійних ризикових уражуваностей, вказаних окремо. Інформація містить:

(i) опис типу корегування вартості та положень;

(ii) початкові сальдо;

(iii) суми, взяті проти положень упродовж періоду;

(iv) суми, встановлені окремо або зарезервовані для оцінених можливих збитків по ризикових уражуваностях впродовж періоду, будь-які інші корегування, включаючи ті, які визначені відмінностями валютного курсу, бізнес-комбінаціями, придбаннями та продажами дочірніх компаній, а також трансферами між положеннями;

та

(v) кінцеві сальдо.

Корегування вартості та компенсації, внесені безпосередньо до звіту про прибутки, оприлюднюються окремо.

7. Для кредитних установ, які обчислюють суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 78 по 83, оприлюднюється наступна інформація по кожному з класів ризикових уражуваностей, визначених у статті 79:

(a) назви призначених ECAI та ECA, а також причину будь-яких змін;

(b) класи ризикових уражуваностей, для яких застосовуються ECAI та ECA;

(c) опис процесу, використаного для передачі емітентних та емітуючих кредитних оцінювань до статей, не включених до торгової книги;

(d) співвіднесення зовнішнього рейтингу кожної призначеної ECAI та ECA з ступенями кредитної якості, передбаченими у додатку VI, враховуючи те, що ця інформація повинна оприлюднюватися, якщо кредитна установа дотримується стандарту співвіднесення, опублікованого компетентним органом; та

(e) вартості ризикових уражуваностей та вартості ризикових уражуваностей після зменшення кредитного ризику, пов'язані з кожним ступенем кредитної якості, передбаченим у додатку VI, а також ті, які вирахувані з власних коштів.

8. Кредитні установи, які обчислюють суми ризикових уражуваностей, зважених по ризику, відповідно до підпункту 6 або підпунктів з 19 по 21 частини 1 додатка VII, оприлюднюють ризикові уражуваності, віднесені до кожної категорії таблиці 1 у підпункті 6 частини 2 додатка VII, або до кожного показника ризику, зазначеного у підпунктах з 19 по 21 частини 1 додатка VII.

9. Кредитні установи, які обчислюють свої вимоги до капіталу відповідно до підпунктів (b) та (c) статті 75, оприлюднюють такі вимоги окремо для кожного ризику, зазначеного у цих положеннях.

10. Наступна інформація оприлюднюється кожною кредитною установою, яка обчислює свої вимоги до капіталу відповідно до додатка V Директиви 2006/49/ЄС:

(a) для кожного охопленого суб-портфеля:

(i) характеристики використаних моделей;

(ii) опис стрес-тестування, застосованого до суб-портфеля;

(iii) опис підходів, використаних для тестування на основі історичних даних та оцінювання точності та відповідності внутрішніх моделей та процесів моделювання;

(b) сфера охоплення акцептації компетентного органу; та

(c) опис обсягу та методологій щодо відповідності вимогам, встановлених у частині B додатка VII Директиви 2006/49/ЄС.

11. Наступна інформація оприлюднюється кредитними установами щодо операційного ризику:

(a) підходи до оцінювання вимог до власних коштів для операційного ризику, на які кваліфікується кредитна установа; та

(b) опис методології, встановленої у статті 105, якщо вона використовується кредитною установою, включаючи розгляд відповідних внутрішніх та зовнішніх коефіцієнтів, врахованих у підході до вимірювання кредитної установи. У випадку часткового використання сфера застосування та охоплення різних методик, які були використані.

12. Оприлюднюється наступна інформація про ризикові уражуваності по акціях, які не були включені до торгової книги:

(a) диференціація ризикових уражуваностей на основі їх об'єктів, включаючи диференціацію для відношення прибутків до капіталу та стратегічні причини, а також огляд застосованих облікових методик та методологій оцінювання, включаючи ключові зобов'язання та практичні методики, які впливають на оцінювання, та будь-які значні зміни у цих практичних методиках;

(b) балансова вартість, справедлива вартість, та для тих, які знаходяться в обігу на біржі, порівняння з ринковою вартістю у разі, якщо вона суттєво різниться від справедливої вартості;

(c) типи, сутність та суми біржових ризикових уражуваностей, приватних акціонерних ризикових уражуваностей у достатньо диверсифікованих портфелях, а також інші ризикові ураженості;

(d) кумулятивні реалізовані прибутки та збитки, які виникають в результаті продаж та ліквідацій за певний період; та

(e) сукупні нереалізовані прибутки та збитки, сукупні латентні прибутки та збитки по переоцінці, а також будь-які з цих сум, включених до первинних або додаткових власних коштів.

13. Наступна інформація оприлюднюється кредитними установами щодо ризикових уражуваностей з боку відсоткового ризику по позиціях, не включених до торгової книги:

(a) сутність відсоткового ризику та ключові припущення (включаючи припущення щодо попередніх виплат по позиції та поведінці депозитів без терміну погашення), а також регулярність вимірювання відсоткового ризику; та

(b) варіативність по прибутку, економічній вартості та інших відповідних показниках, які використовуються керівництвом для спрямованих вгору або вниз коливань ставки відповідно до методу управління для вимірювання відсоткового ризику, які класифікуються по валюті.

14. Кредитні установи, які обчислюють суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 94 по 101, оприлюднюють наступну інформацію:

(a) опис цілей кредитної установи щодо сек'юритизаційної діяльності;

(b) функції, які виконує кредитна установа у процесі сек'юритизації;

(c) демонстрація меж залучення кредитної установи у кожну з них;

(d) підходи до обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, яким слідує кредитна установа для її діяльності з сек'юритизації;

(e) короткий опис облікових методик кредитної установи для її діяльності з сек'юритизації, включаючи:

(i) питання, чи піддаються транзакції такій самій дії, як і продажі або фінансування;

(ii) визнання прибутків з продаж;

(iii) ключові припущення щодо оцінюваних отриманих прибутків з відсотків; та

(iv) режим дії щодо синтетичних сек'юритизацій, якщо це не охоплюється іншими обліковими методиками;

(f) назви ICAI, які використовуються у сек'юритизаціях, та типи ризикових уражуваностей, для яких використовується це агентство;

(g) сукупна несплачена сума ризикових уражуваностей, сек'юритизованих кредитною установою, та яка піддається дії механізму сек'юритизації (розбита на традиційну та синтетичну), по типу ризикової уражуваності;

(h) для ризикових уражуваностей, сек'юритизованих кредитною установою та які піддаються дії механізму сек'юритизації, класифікація по типу ризикової уражуваності суми безнадійних або прострочених сек'юритизованих ризикових уражуваностей та збитків, визнаних кредитною установою впродовж певного періоду;

(i) загальна сума позицій сек'юритизації, отриманих або придбаних, розбитих за типом ризикової уражуваності;

(j) загальна сума позицій сек'юритизації, отриманих або придбаних, розбитих на обґрунтовану кількість ланцюгів показника ризику. Позиції, які були зважені за ризиком 1250% або вирахувані, оприлюднюються окремо;

(k) загальна несплачена сума сек'юритизованих відновлювальних ризикових уражуваностей, відділені за відсотком ініціатора та інвесторів; та

(l) коротке зведення щодо сек'юритизаційної діяльності за певний період, включаючи суму сек'юритизованих ризикових уражуваностей (по типу ризикової уражуваності), а також визнаний прибуток та збиток по продажу за типом ризикової уражуваності.

1. Кредитні установи, які обчислюють суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 84 по 89, оприлюднюють наступну інформацію:

(a) ухвалення компетентним органом підходу або погодженого переходу;

(b) пояснення та огляд:

(i) структури внутрішніх рейтингових систем та співвідношення між внутрішніми та зовнішніми рейтингами;

(ii) використання внутрішніх оцінок, окрім тих, які використовуються для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 84 по 89;

(iii) процесу управління та визнання зменшення кредитного ризику; та