Директива Ради (93/22/ЄЕС) "Про інвестиційні послуги у сфері цінних паперів"

Рада Європейських Співтовариств,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства, та, зокрема, статтю 57 (2) цього Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

У співпраці з Європейським Парламентом (2),

Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального Комітету (3),

(1) OJ No C 43, 22. 2. 1989, p. 7; та OJ No C 42, 22. 2. 1990, p. 7.

(2) OJ No C 304, 4. 12. 1989, p. 39; та OJ No C 115, 26. 4. 1993.

(3) OJ No C 298, 27. 11. 1989, p. 6.

Враховуючи, що ця Директива є важливим інструментом для створення внутрішнього ринку, курс на який було визначено Єдиним Європейським Актом та встановлено у формі розкладу у Білій Книзі Комісії, з точки зору як права на заснування, так і свободи надання фінансових послуг у сфері діяльності інвестиційних фірм;

Враховуючи, що фірми, які надають інвестиційні послуги, охоплені цією Директивою, повинні мати ліцензію, що надається їх державами-членами походження, з метою захисту інвесторів та стабільності фінансової системи;

Враховуючи, що прийнятий підхід має вплинути лише на суттєву гармонізацію, необхідну та достатню для забезпечення взаємного визнання ліцензії та систем належного нагляду, уможливлюючи надання єдиної ліцензії у всьому Співтоваристві, а також застосування принципу нагляду з боку держави-члена походження; враховуючи, що через взаємне визнання інвестиційні фірми, що отримали ліцензію у своїх державах-членах походження, можуть надавати будь-які чи всі послуги, що охоплюються цією Директивою, на які вони отримали ліцензію у всьому Співтоваристві, через заснування структурних підрозділів або відповідно до свободи надання послуг;

Враховуючи, що принципи взаємного визнання та нагляду з боку держави-члена походження вимагають, щоб компетентні органи держав-членів не надавали або відкликали ліцензії, якщо такі чинники як зміст програм операцій, географічний розподіл або види діяльності, які дійсно здійснюються, чітко показують, що інвестиційна фірма зробила вибір на користь правової системи однієї держави-члена з метою уникнення більш суворих стандартів, що діють у іншій державі-члені, на території якої вона має намір здійснювати або вже здійснює більшу частину своєї діяльності; враховуючи, що для цілей цієї Директиви інвестиційна фірма, яка є юридичною особою, повинна мати ліцензію у державі-члені, в якій вона має свій зареєстрований офіс; враховуючи, що інвестиційна фірма, яка не є юридичною особою, повинна мати ліцензію у державі-члені, в якій вона має свій головний офіс; враховуючи, що, крім того, держави-члени повинні вимагати, щоб головний офіс інвестиційної фірми був обов'язково розташований в її державі-члені походження, та щоб вона справді здійснювала там діяльність;

Враховуючи, що необхідно з метою захисту інвесторів гарантувати внутрішній нагляд кожної фірми, або через двоосібне управління або, якщо цього не вимагається даною Директивою, через інші механізми, що забезпечують еквівалентний результат;

Враховуючи, що з метою гарантування справедливої конкуренції, треба забезпечити, щоб інвестиційні фірми, які не є кредитними установами, мали б таку ж свободу створювати структурні підрозділи та надавати послуги за кордоном, як це передбачено Другою

Директивою Ради ( 89/646/ЄЕС) від 15 грудня 1989 року про координацію законів, підзаконних та адміністративних положень щодо започаткування та ведення діяльності кредитних установ (4);

(4) OJ No L 386, 30. 12. 1989, p. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 92/30/ЄЕС (OJ No L 110, 28. 4. 1992, p. 52).

Враховуючи, що інвестиційна фірма не повинна мати можливості порушувати цю Директиву для здійснення операцій на наявний товар або форвардних біржових операцій, інших ніж послуги, пов'язані з асигнуванням або інвестиційними послугами; враховуючи, що, таким чином, використання структурних підрозділів виключно для проведення операцій з іноземною валютою буде неправильним використанням механізмів цієї Директиви;

Враховуючи, що інвестиційна фірма, яка отримала ліцензію у державі-члені походження, може здійснювати свою діяльність у межах Співтовариства будь-якими засобами, які вона вважає доцільними; зважаючи, що з цією метою вона може, якщо вона вважає це необхідним, користуватися послугами агентів для того, щоб отримувати та передавати доручення за її рахунок та відповідно до її повної та безумовної відповідальності; враховуючи, що за таких обставин діяльність таких агентів повинна вважатися як діяльність фірми; враховуючи, що, більше того, ця Директива не перешкоджає державі-члену походження висувати спеціальні вимоги для отримання статусу такого агента; враховуючи, що, якщо інвестиційна фірма буде здійснювати закордонну діяльність, приймаюча держава-член повинна ставитися до таких агентів як до самої фірми; враховуючи, що, більше того, прямий продаж цінних паперів, що підлягають обігу, не повинен охоплюватися цією Директивою, і його регулювання, таким чином, має здійснюватися національними положеннями;

Враховуючи, що "цінні папери, що підлягають обігу" означають ті види цінних паперів, які, як правило, розміщені на ринку цінних паперів, такі як урядові цінні папери, акції компаній, цінні папери, що надають право придбання акцій за підпискою або в обмін, депозитні розписки, облігації, випущені як частина серії, індексні купони, а також цінні папери, що надають право на придбання таких облігацій за підпискою;

Беручи до уваги, що "інструменти грошового ринку" означають ті класи інструментів, які, як правило, розміщені на грошовому ринку, такі як казначейські зобов'язання, депозитні сертифікати та комерційні папери;

Беручи до уваги, що дуже широкі визначення "цінних паперів, що підлягають обігу" та "інструментів грошового ринку", що включені до цієї Директиви, є чинними тільки для цієї Директиви та, відповідно, ні в якому разі не впливають на різноманітні визначення фінансових інструментів, що використовуються у національному законодавстві для інших цілей, таких як оподаткування; враховуючи, що, більше того, визначення цінних паперів, що підлягають обігу, охоплює лише інструменти, що підлягають обігу; враховуючи, що, відповідно, акції та інші цінні папери, еквівалентні акціям, випущеним такими органами як будівельні товариства, промислові та ощадні товариства, право власності на які практично неможливо передавати, за винятком, коли їх викупляє орган, який їх випустив, не охоплюються цим визначенням;

Враховуючи, що "інструмент, еквівалентний фінансовому ф'ючерсному контракту" означає контракт, що виконується через сплату готівкою, розрахованою з врахуванням коливань відсотків або валютного курсу, вартість будь-якого інструменту, переліченого в Частині В Додатка або індекс будь-якого з таких інструментів;

Враховуючи, що для цілей цієї Директиви діяльність щодо прийому та передачі доручень також включає об'єднання двох або більше інвесторів, щоб відповідним чином здійснити операцію між цими інвесторами;

Враховуючи, що жодне з положень цієї Директиви не впливає на положення Співтовариства або, якщо таких немає, національні положення, що регулюють публічні пропозиції інструментів, охоплених цією Директивою; враховуючи, що те ж саме можна застосувати до маркетингу та розподілу таких інструментів;

Враховуючи, що держави-члени зберігають за собою повну відповідальність щодо імплементації власних заходів монетарної політики, не зашкоджуючи заходам, необхідним для посилення Європейської Валютної Системи;

Враховуючи, що необхідно виключати страхові компанії, діяльність яких підлягає належному нагляду з боку відповідних компетентних наглядових органів, та які координуються на рівні Співтовариства, а також компаній, що здійснюють діяльність з перестрахування та ретроцесії;

Враховуючи, що компанії, які не надають послуг для третіх сторін, але діяльність яких складається з надання інвестиційних послуг виключно для своїх материнських компаній, своїх дочірніх компаній або для інших дочірніх компаній своїх материнських компаній, не покриваються цією Директивою;

Враховуючи, що мета цієї Директиви полягає в тому, щоб охопити компанії, звичайна діяльність яких полягає у наданні третім сторонам інвестиційних послуг на професійній основі; зважаючи на те, що саме тому сфера дії даної Директиви не поширюється на будь-яку особу, яка здійснює іншу професійну діяльність (наприклад, адвокат або консультант), яка надає інвестиційні послуги лише як додаткові в ході здійснення іншої професійної діяльності, за умови того, що така діяльність регулюється, і що відповідні правила не забороняють надання інвестиційних послуг як додаткових; зважаючи на те, що з тієї самої причини також необхідно виключити із сфери дії цієї Директиви осіб, що надають інвестиційні послуги лише для виробників чи користувачів товарів в обсязі, необхідному для операцій з такими продуктами, якщо такі операції становлять їх основну діяльність;

Враховуючи, що фірми, які надають інвестиційні послуги, що складаються виключно в управлінні схемами участі працівників, і які, таким чином, не надають інвестиційних послуг третім сторонам, не охоплюються цією Директивою;

Враховуючи, що необхідно виключити зі сфери дії цієї Директиви центральні банки та інші органи, що виконують подібні функції, а також державні органи, відповідальні за управління, або які впливають на управління державним боргом, концепція якого охоплює відповідні інвестиції; враховуючи, зокрема, що це виключення не охоплює органи, які частково або повністю перебувають у власності держави, роль яких є комерційною або пов'язаною з придбанням капіталовкладень;

Враховуючи, що необхідно виключити зі сфери дії цієї Директиви будь-які фірми або особи, діяльність яких полягає лише в отриманні та передачі доручень певним партнерам та тим, хто не володіють фондами або цінними паперами, які належать їхнім клієнтам; враховуючи, що, таким чином, вони не будуть користуватися правом заснування та свободою надання послуг відповідно до умов, встановлених у цій Директиві, залежно, якщо вони бажають проводити операції в іншій державі, від відповідних положень, прийнятих у тій державі.

Враховуючи, що необхідно виключити зі сфери дії цієї Директиви колективні інвестиційні компанії, незалежно від того, чи координуються вони на рівні Співтовариства, а також депозитаріїв та керівників таких компаній, оскільки їх діяльність регулюється спеціальними правилами, які безпосередньо адаптовані до їхньої діяльності;

Враховуючи, що, якщо асоціації, створені пенсійними фондами держави-члена, для того, щоб дозволити керування своїми активами, обмежуються таким керуванням та не надають інвестиційні послуги третім сторонам, а також якщо самі пенсійні фонди підлягають контролю з боку органів, зобов'язаних здійснювати моніторинг діяльності страхових компаній, не вважається за необхідне, щоб такі асоціації дотримувались умов щодо початку діяльності та її здійснення, встановлені цією Директивою;

Враховуючи, що ця Директива не застосовується до "agenti di cambio", як визначено в законодавстві Італії, оскільки вони належать до категорії агентів, ліцензії яких не потрібно поновлювати, діяльність яких обмежується національною територією, і вони не спричиняють ризику порушення конкуренції;

Враховуючи, що права, надані інвестиційним фірмам цією Директивою, не порушують право держав-членів, центральних банків та інші національних органів, що виконують подібні функції, обирати своїх партнерів на основі об'єктивних, недискримінаційних критеріїв;

Враховуючи, що відповідальність за нагляд над фінансовою спроможністю інвестиційної фірми буде залишатися за компетентними органами її держави-члена походження відповідно до Директиви Ради 93/6/ЄЕС від 15 березня 1993 року про достатність капіталу інвестиційних фірм та кредитних установ (5), що координує правила, які застосовуються до ринкового ризику;

(5) Дивись сторінку 1 цього Офіційного Журналу.

Враховуючи, що держава-член походження може встановити правила, більш суворі ніж ті, що передбачені в цій Директиві, зокрема стосовно умов надання ліцензії, належних вимог та правил звітності й прозорості;

Враховуючи, що здійснення видів діяльності, які не охоплені цією Директивою, регулюється загальними положеннями Договору про право заснування та свободу надання послуг;

Враховуючи, що для того, аби захистити інвесторів, право власності інвестора та інші подібні права щодо цінних паперів, а також його права щодо фондів, довірених фірмі, вони повинні бути захищені таким чином, щоб їх відрізняли від прав фірми; враховуючи, що цей принцип, однак, не перешкоджає фірмі здійснювати діяльність від свого імені, але за дорученням інвестора, якщо цього вимагає сама природа операції, та інвестор бере участь в угоді, наприклад, біржові операції з кредитування;

Враховуючи, що процедури надання ліцензії структурним підрозділам інвестиційних фірм, які отримали ліцензії на свою діяльність у третіх країнах, будуть надалі застосовуватися до таких фірм; враховуючи, що такі структурні підрозділи не будуть користуватися свободою надання послуг відповідно до другого пункту Статті 59 Договору, або правом на заснування у державах-членах, крім тих, в яких вони засновані; враховуючи, що, однак, заявки на отримання ліцензії дочірніми компаніями чи придбання участі компаніями, що керуються у своїй діяльності законами третіх країн, підлягають процедурі, яка повинна гарантувати, що інвестиційні фірми Співтовариства отримують взаємне ставлення у відповідних третіх країнах;

Враховуючи, що ліцензії, надані інвестиційним фірмам компетентними національними органами відповідно до цієї Директиви будуть застосовуватися на рівні Співтовариства, а не тільки на національному рівні, існуючі правила взаємного поводження надалі не будуть чинними; враховуючи, що у зв'язку з цим потрібна гнучка процедура для того, щоб зробити можливим оцінювати взаємне поводження на рівні Співтовариства; враховуючи, що мета цієї процедури полягає не у закритті фінансових ринків Співтовариства, але радше, оскільки Співтовариство має намір тримати свої фінансові ринки відкритими для решти світу, в покращенні лібералізації глобальних фінансових ринків у третіх країнах; враховуючи, що з цією метою Директива передбачає процедури переговорів з третіми країнами та, в разі крайньої необхідності, можливість вживати заходи, які включають призупинення нових заявок на отримання ліцензії, а також обмеження нових ліцензій;

Враховуючи, що одним із завдань цієї Директиви є захист інвесторів; враховуючи, що, таким чином, доцільно врахувати різноманітні вимоги щодо захисту різних категорій інвесторів та їхніх рівнів професійної кваліфікації;

Враховуючи, що держави-члени повинні гарантувати, що немає перешкод, які б заважали діяльності, що отримує взаємне визнання, якщо вона ведеться таким же чином, як і у державі-члені походження, поки така діяльність не суперечить чинним законам та постановам, що охороняють загальний добробут у приймаючій державі-члені;

Враховуючи, що держава-член не може обмежувати право інвесторів, які постійно проживають або засновані у тій державі-члені, скористатися будь-якою інвестиційною послугою, наданою інвестиційною фірмою відповідно до цієї Директиви, якщо вона розташована за межами тієї держави-члена та діє за межами тієї держави-члена;

Враховуючи, що у деяких державах-членах клірингові та розрахункові функції можуть виконуватися органами, окремо від ринків, на яких здійснюються операції; враховуючи, що, відповідно, будь-яке посилання у цій Директиві на доступ до та членство в організованих ринках має розумітися як таке, що включає в себе посилання на доступ до та членство в органах, що здійснюють клірингові та розрахункові функції для організованих ринків;

Враховуючи, що кожна держава-член повинна забезпечувати, що в межах території ставлення до всіх інвестиційних фірм, що отримали ліцензію в будь-якій іншій державі-члені, а також до всіх фінансових інструментів, зареєстрованих на організованих ринках держав-членів, є недискримінаційне; враховуючи, що всі інвестиційні фірми повинні мати однакові можливості вступати або мати доступ до організованих ринків; враховуючи, що, безвідносно до існуючого на даний час способу організації операції у державах-членах, тому важливо, відповідно до умов, встановлених цією Директивою, скасувати технічні та правові обмеження доступу до організованих ринків в рамках цієї Директиви;

Враховуючи, що деякі держави-члени надають ліцензії кредитним установам лише на опосередковане членство у своїх організованих ринках через організацію спеціалізованих дочірніх компаній; зважаючи на те, що можливість безпосереднього членства в організованих ринках без вимоги засновувати спеціалізовані дочірні компанії, яку надає ця Директива кредитним установам, становить значну реформу для тих держав-членів і всі її наслідки повинні бути переоцінено з точки зору розвитку фінансових ринків; враховуючи, з огляду на ці чинники, доповідь, яку з цього питання Комісія подасть на розгляд Ради не пізніше ніж 31 грудня 1998 року, має враховувати всі чинники, необхідні для того, щоб Рада мала можливість переоцінити наслідки для таких держав-членів та, особливо, загрозу конфліктів інтересу та запропонований інвесторам рівень захисту;

Враховуючи, що надзвичайно важливо, щоб гармонізація компенсаційних систем набула чинності одночасно із цією Директивою; зважаючи, що, більше того, до дати, коли Директива, яка гармонізує компенсаційну систему не набере чинності, приймаючі держави-члени можуть зробити обов'язковим застосування своїх компенсаційних систем до інвестиційних фірм, включаючи кредитні установи, яким було надано ліцензію на діяльність в інших державах-членах, якщо держави-члени походження не мають своїх компенсаційних систем або їхні системи не пропонують еквівалентного рівня захисту;

Враховуючи, що структура організованих ринків повинна і надалі регулюватися національним законодавством, таким чином не створюючи перешкод для лібералізації доступу до організованих ринків приймаючих держав-членів для інвестиційних фірм, які отримали ліцензію на надання відповідних послуг у своїх державах-членах походження; враховуючи, що, відповідно до цього принципу, закон Федеральної Республіки Німеччини та закон Нідерландів регулюють діяльність Kursmakler та hoekmannen відповідно для того, щоб забезпечити, що вони не виконують свої функції паралельно з іншими функціями; враховуючи, що треба зазначити, що Kursmakler та hoekmannen не можуть надавати послуги в інших державах-членах; враховуючи, що ніхто, яка б не була його держава-член, не може претендувати на здійснення операцій як Kursmakler та hoekmannen без дотримання єдиних правил про несумісність, які випливають зі статусу Kursmakler та hoekman;

Враховуючи, що слід зазначити, що ця Директива не може впливати на заходи, вжиті відповідно до Директиви Ради 79/279/ЄЕС від 5 березня 1979 року про координацію умов щодо допуску цінних паперів до офіційного лістингу на фондовій біржі (6);

(6) OJ No L 66, 16. 3. 1979, p. 21. Директива з останніми змінами, внесеними Актом про приєднання Іспанії та Португалії.

Враховуючи, що стабільність та належна діяльність фінансової системи, а також захист інвесторів припускають, що приймаюча держава-член має право та є відповідальною як за запобігання, так і за покарання будь-яких дій на її території з боку інвестиційних фірм, що суперечать правилам ведення діяльності та іншим законодавчим чи регулятивним положенням, які було прийнято тією країною в інтересах загального добра, та для вживання заходів у критичних випадках; більше того, враховуючи, що компетентні органи приймаючої держави-члена повинні при виконанні своїх обов'язків мати можливість розраховувати на найтіснішу співпрацю з компетентними органами держави-члена походження, особливо стосовно діяльності, здійснюваної відповідно до свободи надання послуг; враховуючи, що компетентні органи держави-члена походження мають право отримувати інформацію від компетентних органів приймаючої держави-члена про будь-які заходи, що передбачають покарання інвестиційної фірми або обмеження її діяльності, які остання здійснила по відношенню до інвестиційних фірм, якій компетентні органи першої надала ліцензію з метою ефективного виконання своїх функцій належного нагляду; враховуючи, що з цією метою має бути забезпечена співпраця між компетентними органами держави-члена походження та приймаючої держави-члена;

Враховуючи, що з подвійною метою захисту інвесторів та забезпечення бездоганної діяльності ринків цінних паперів, що підлягають обігу, необхідно забезпечити, що прозорість операцій досягнута, та що правила, викладені для цілей цієї Директиви щодо організованих ринків застосовуються як щодо інвестиційних фірм, так і кредитних установ, якщо вони здійснюють операції на ринку;

Враховуючи, що вивчення проблем, які виникають у сферах, охоплених Директивами Ради про інвестиційні послуги та цінні папери, стосовно як застосування наявних заходів, так і можливості більш тісної координації в майбутньому, потребує співпраці між національними органами та Комісією в рамках Комітету; враховуючи, що створення такого Комітету не виключає інші форми співпраці між наглядовими органами у цій сфері;

Враховуючи, що може бути потрібно час від часу вносити технічні зміни та доповнення до детальних правил, викладених в цій Директиві, щоб враховувати новації в секторі інвестиційних послуг; враховуючи, що Комісія зробить доповнення, якщо вони є необхідними, після того як направить справу до комітету, який повинен бути створений в сфері ринку цінних паперів,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Для цілей цієї Директиви:

(1) інвестиційні послуги означають будь-які послуги, перелічені у Частині A Додатка, які стосуються будь-яких інструментів, перелічених у Частині B Додатка, що надаються третій стороні;

(2) інвестиційна фірма означає будь-яку юридичну особу, постійне заняття чи діяльність якої полягає у наданні інвестиційних послуг третім сторонам на професійній основі. Для цілей цієї Директиви держави-члени можуть включати як інвестиційні фірми компанії, які не є юридичними особами, якщо:

- їх юридичний статус забезпечує рівень захисту інтересів третіх сторін, еквівалентний рівню захисту, що його надають юридичні особи, та

- вони підлягають рівноцінному належному нагляду, що відповідає їх юридичному статусу.

Однак, якщо такі фізичні особи надають послуги, що включають володіння фондами або цінними паперами, що підлягають обігу, третіх сторін, їх можна розглядати як інвестиційні фірми для цілей цієї Директиви, тільки якщо, вони відповідають таким умовам без шкоди для інших вимог, встановлених в цій Директиві та Директиві 93/6/ЄЕС:

- право власності третіх сторін щодо інструментів та фондів, які їм належать, мають бути гарантованими, особливо у випадку неплатоспроможності фірми або її власників, накладення арешту, судового заліку або будь-якої іншої дії кредиторів фірми чи її власників,

- інвестиційна фірма має керуватися правилами, прийнятими для нагляду за платоспроможністю фірми та платоспроможністю її власників,

- аудит річних звітів інвестиційної фірми повинен здійснюватися однією чи більше уповноваженою особою відповідно до національного законодавства, для аудиту рахунків;

- у випадку, якщо фірма має лише одного власника, він має забезпечити захист інвесторів, у випадку, якщо фірма припинить свою діяльність після його смерті, його недієздатності або у будь-якому іншому такому випадку.

Не пізніше 31 грудня 1997 року Комісія звітує про застосування другого та третього підпунктів цього пункту та, якщо доцільно, пропонує свої зміни чи скорочення.

Якщо особа надає одну із послуг, що внесено до переліку у Частині A (1) (a) Додатка, і якщо така діяльність здійснюється виключно за рахунок і за умови повної та безумовної відповідальності інвестиційної фірми, така діяльність розглядається не як діяльність тієї особи, але як діяльність самої інвестиційної фірми;

(3) кредитна установа означає кредитну установу як визначено у першому абзаці статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС (7), крім установ, про яких йдеться відповідно в статті 2 (2) цієї Директиви;

(7) OJ No L 322, 17. 12. 1977, p. 30. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 89/646/ЄЕС (OJ No L 386, 30. 12. 1989, p. 1).

(4) цінні папери, що підлягають обігу, означають:

- акції компаній, а також інші цінні папери, еквівалентні акціям компаній,

- облігації та інші форми боргових цінних паперів, які мають обіг на ринку цінних паперів, та

- будь-які інші цінні папери, якими, як правило, торгують, надаючи право на придбання будь-яких таких цінних паперів, що підлягають обігу, за допомогою підписки або обміну, або спричиняючи до розрахунків готівкою, виключаючи інструменти платежу;

(5) інструменти грошового ринку означають ті види інструментів, які, як правило, використовуються на грошовому ринку;

(6) держава-член походження означає:

(a) якщо інвестиційна фірма є фізичною особою, державу-члена, у якій розташовано її головний офіс;

(b) якщо інвестиційна фірма є юридичною особою, державу-члена, в якій розташовано її зареєстрований офіс, або якщо відповідно до національного законодавства вона не має зареєстрованого офісу, державу-члена, у якій розташовано її головний офіс;

(c) у випадку з ринком, держава-член, де розташовано зареєстрований офіс органу, що надає торгові послуги, або якщо відповідно до національного законодавства він не має зареєстрованого офісу, державу-члена, де розташовано головний офіс такого органу;

(7) приймаюча держава-член означає державу-члена, у якій інвестиційна фірма має структурний підрозділ або надає послуги;

(8) структурний підрозділ означає місце, де здійснюється діяльність, що є частиною діяльності інвестиційної фірми, яка не має статусу юридичної особи та яка надає інвестиційні послуги, на які інвестиційна фірма отримала ліцензію; всі місця, де здійснюється діяльність, засновані у тій самій державі-члені інвестиційною фірмою, яка має головний офіс в іншій державі-члені, вважаються як один структурний підрозділ;

(9) компетентні органи означають органи, які кожна держава-член призначає відповідно до статті 22;

(10) істотна участь означає будь-яке пряме або опосередковане володіння часткою в інвестиційній фірмі, що дорівнює 10 відсоткам або більше капіталу чи голосів, що надає можливість здійснювати значний вплив на управління інвестиційною фірмою, акції якої знаходяться у такому володінні.

Для цілей цього визначення, в контексті статей 4 та 9, а також інших розмірів участі, про які йдеться у статті 9, право голосу, про який йдеться у статті 7 Директиви 88/627/ЄЕС (8) враховуються;

(8) OJ No L 348, 17. 12. 1988, p. 62.

(11) материнська компанія означає материнську компанію, як визначено у статтях 1 та 2 Директиви 83/349/ЄЕС (9);

(9) OJ No L 193, 18. 7. 1983, p. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 90/605/ЄЕС (OJ No L 317, 16. 11. 1990, p. 60).

(12) дочірня компанія означає дочірню компанію, як визначено у статтях 1 та 2 Директиви 83/349/ЄЕС; будь-яка дочірня компанія дочірньої компанії також повинна вважатись дочірньою компанією материнської компанії, яка є кінцевою материнською компанією для всіх цих компаній;

(13) організований ринок означає ринок для інструментів, включених до переліку в Частині B Додатка, котрий:

- є у переліку, передбаченому статтею 16, розробленому державою-членом, яка є державою-членом походження, як визначено у статті 1 (6) (c),

- регулярно функціонує,

- характеризується тим фактом, що правила, видані або затверджені компетентними органами, визначають умови здійснення діяльності на ринку, умови доступу до ринку, а також, якщо застосовується Директива 79/279/ЄЕС, умови, що регулюють допуск до лістингу, встановлені в тій Директиві, і, якщо ця Директива не застосовується, умови, яким повинні відповідати фінансовий інструмент до того, як ним можна ефективно торгувати на ринку,

- вимагає відповідності з усіма вимогами щодо звітності та прозорості, встановлені відповідно до статей 20 та 21;

(14) контроль означає контроль, як визначено у статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС.

(15) тісні зв'язки - означають становище, коли дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов'язанні шляхом:

(a) участі що являє собою володіння, пряме чи шляхом контролю 20% або більше голосів чи капіталу компанії, або

(b) контролю, означає відносини між материнською компанією і дочірньою компанією в усіх випадках відповідно до статті 1 (1) та (2) Директиви 83/349/ЄЕС(2), чи звичайні відносини між будь-якою фізичною чи юридичною особою та компанією; будь-яка дочірня компанія дочірньої компанії також вважається дочірньою компанією материнської компанії, що є головною над цими компаніями.

Становище, коли дві або більше фізичних чи юридичних осіб постійно пов'язані між собою до однієї і тієї ж особи відносинами контролю також відноситься до встановлення тісних зв'язків між такими особами.

1. Ця Директива застосовується до всіх інвестиційних фірм. Тільки пункт 4 цієї статті, а також статті 8 (2), 10, 11, 12, перший пункт, 14 (3) та (4), 15, 19 та 20, однак, застосовуються до кредитних установ, ліцензія яких, відповідно до Директив 77/780/ЄЕС та 89/646/ЄЕС, охоплює одну або більше інвестиційні послуги, перелічені у Частині A Додатка до цієї Директиви.

2. Ця Директива не застосовується до:

(a) страхових компаній, як визначено в статті 1 Директиви 73/239/ЄЕС (10) або статті 1 Директиви 79/267/ЄЕС (11) або компаній, що здійснюють діяльність з перестрахування та ретроцесії, про які йдеться у Директиві 64/225/ЄЕС(12);

(10) OJ No L 228, 16. 8. 1973, p. 3. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 90/619/ЄЕС (OJ No L 330, 29. 11. 1990, p. 50).

(11) OJ No L 63, 13. 3. 1979, p. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 90/618/ЄЕС (OJ No L 330, 29. 11. 1990, p. 44).

(12) OJ No 56, 4. 4. 1964, p. 878/64.

(b) фірм, які надають інвестиційні послуги виключно для своїх материнських компаній, їхніх дочірніх компаній або для інших дочірніх компаній своїх материнських компаній;

(c) осіб, що надають інвестиційну послугу, якщо така послуга надається як додаткова під час здійснення професійної діяльності, і така діяльність регулюється законодавчими та регулятивними положеннями або професійним етичним кодексом, які регулюють професію, яка не виключає надання такої послуги;

(d) фірм, які надають інвестиційні послуги, що складаються виключно з управління схемами участі працівників;

(e) фірм, які надають інвестиційні послуги, що складаються як з надання послуг, про які йдеться у (b), так і тих, про які йдеться у (d);

(f) центральних банків держав-членів та інших національних установ, які виконують подібні функції, а також інших державних органів, відповідальних за або таких, що мають вплив на управління державним боргом;

(g) фірм,

- які не можуть володіти фондами або цінними паперами клієнтів, та які з цієї причини не можуть будь-коли вступати у дебіторські стосунки зі своїми клієнтами, а також

- які не можуть надавати будь-які інвестиційної послуги, крім отримання та передачі доручень щодо цінних паперів, що підлягають обігу, та сертифікатів колективних інвестиційних компаній, а також

- які в ході надання такої послуги можуть передавати доручення;

(i) інвестиційним фірмам, які мають на це ліцензію відповідно до цієї Директиви;

(ii) кредитним установам, які мають на це ліцензію відповідно до Директив 77/780/ЄЕС та 89/646/ЄЕС;

(iii) структурним підрозділам інвестиційних фірм або кредитних установ, які отримали ліцензію у третій країні, та які регулюються та відповідають відповідним правилам, що вважаються компетентними органами як такі, що по меншій мірі такі суворі, як і ті, що встановлені у цій Директиві, у Директиві 89/646/ЄЕС чи у Директиві 93/6/ЄЕС;

(iv) колективних інвестиційних компаній, які отримали ліцензію, відповідно до законодавства держави-члена, на продаж сертифікатів населенню та керівникам таких компаній;

(v) інвестиційних компаній з основним капіталом, як визначено в статті 15 (4) Директиви 77/91/ЄЕС (13), цінні папери яких внесені до реєстру, або якими торгують на організованому ринку в одній з держав-членів;

- діяльність яких регулюється на національному рівні правилами або етичним кодексом;

(13) OJ No L 26, 30. 1. 1977, p. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Актом про приєднання Іспанії та Португалії.

(h) колективних інвестиційних компаній, незалежно від того, чи координуються вони на рівні Співтовариства чи ні, а також до депозитаріїв та керівників таких компаній;

(i) осіб, головною діяльністю яких є торгівля товарами між собою або з виробниками чи професійними користувачами таких товарів, і які надають інвестиційні послуги лише для таких виробників та професійних користувачів в обсягах, необхідних для їх основної діяльності;

(j) фірм, які надають інвестиційні послуги, які полягають виключно в здійсненні діяльності за свій рахунок на фінансово-ф'ючерсних чи опціонних ринках або тих, які здійснюють операції за рахунок інших членів цих ринків, або встановлюють для них ціни, та діяльність яких гарантовано кліринговими членами тих самих ринків. Відповідальність за забезпечення виконання контрактів, укладених такими фірмами, мають нести клірингові члени тих самих ринків;

(k) асоціацій, створених Датськими пенсійними фондами з єдиною метою керування активами пенсійних фондів, які є членами тих асоціацій;

(l) "agenti di cambio", діяльність та функції яких керуються Італійським Королівським Декретом N 222 від 7 березня 1925 року та подальшими положеннями, що доповнюють їх, та які мають ліцензію на здійснення своєї діяльності відповідно до статті 19 Італійського Закону N 1 від 2 січня 1991 року.

3. Не пізніше 31 грудня 1998 року та з однаковими інтервалами після цієї дати, Комісія звітує про застосування пункту 2 у зв'язку з Частиною А Додатка та коли це доречно пропонує зміни і доповнення до визначення винятків та послуг, що охоплюються, у світлі дії цієї Директиви.

4. Права, що надаються цією Директивою, не поширюються на надання послуг в якості партнера держави, центрального банку або інших національних органів держави-члена, які виконують подібні функції, здійснюючи монетарну політику, політику валютного курсу, та політику керування державним боргом та резервом відповідної держави-члена.

1. Кожна держава-член допускає інвестиційні фірми до здійснення діяльності за умови, що підлягає ліцензуванню є державою-членом походження для таких інвестиційних фірм. Такі ліцензії надаються компетентними органами держави-члена походження, що призначені відповідно до статті 22. Ліцензія визначає інвестиційні послуги, про які йдеться у Частині А Додатка, надавати які компанія має ліцензію. Ліцензія також може охоплювати одну або більше неосновну послугу, про які йдеться у Частині C Додатка. Ліцензія в межах значення цієї Директиви ні в якому разі не може надаватися на послуги, які охоплені лише Частиною В Додатка.

2. Кожна держава-член вимагає, щоб:

- будь-яка інвестиційна фірма, яка є юридичною особою, та яка, відповідно до національного законодавства, мала зареєстрований офіс, мала свій головний офіс у тій самій державі-члені, що й її зареєстрований офіс;

- будь-яка інша інвестиційна фірма мала свій головний офіс у тій державі-члені, яка надала їй ліцензію, та у якій вона фактично здійснює свою діяльність.

3. Не порушуючи інші умови загального застосування, встановлені національним законодавством, компетентні органи не надають ліцензію, якщо тільки:

- інвестиційна фірма не має достатнього початкового капіталу згідно з правилами, встановленими у Директиві 93/6/ЄЕС, зважаючи на природу відповідної інвестиційної послуги,

- особи, що ефективно спрямовують діяльність інвестиційної фірми, не мають підтвердженої доброї репутації та достатнього досвіду.

Напрямок діяльності фірми має визначатися якнайменше двома особами, які відповідають вищезазначеним умовам. У тих випадках, коли належний захід забезпечує досягнення того ж самого результату, проте, особливо у випадках, про які йдеться в останньому абзаці третього підпункту статті 1 (2), компетентні органи можуть надавати ліцензію інвестиційним фірмам, які є фізичними особами, або, враховуючи природу та обсяг їх діяльності, інвестиційним фірмам, які є юридичними особами, якщо такими фірмами керують окремі фізичні особи відповідно до їхнього статуту та національного законодавства.

Більш-того, якщо існують тісні зв'язки між інвестиційною фірмою та іншими фізичними та юридичними особами, компетентні органи можуть надавати ліцензію тільки у тому випадку, коли такі зв'язки не перешкоджають ефективному здійсненню їхніх наглядових функцій.

Компетентні органи також повинні відмовити у наданні ліцензії, якщо законами, підзаконними та адміністративними положеннями країни, що не є членом, відповідно до яких керується одна чи більше фізичних чи юридичних осіб, з якою компанія має тісні зв'язки, чи труднощі пов'язані з їх застосуванням, заважають ефективному здійсненню наглядових функцій.

Уповноважені органи мають право вимагати надати інформацію, яку вони потребують для контролю відповідності виконання вимог викладених в даному пункті на постійній основі.

4. Держави-члени також вимагають, щоб кожна заявка на отримання ліцензії супроводжувалася програмою операцій, яка б зазначала, між іншим, види діяльності, що передбачені, та організаційну структуру відповідної інвестиційної фірми.

5. Заявник протягом шести місяців з моменту подачі повної заявки інформується про надання або ненадання ліцензії. Надаються причини в разі відмови у наданні ліцензії.

6. Інвестиційна фірма може розпочати свою діяльність як тільки отримає ліцензію.

7. Компетентні органи можуть відкликати ліцензії інвестиційної фірми, надані їй згідно з цією Директиву, тільки за умови, що така інвестиційна фірма:

(a) не користується ліцензією протягом 12 місяців, категорично відмовляється від наданої ліцензії або припинила надавати інвестиційні послуги протягом більше ніж шість попередніх місяців, крім випадків, коли відповідна держава-член передбачила припинення дії ліцензії в таких випадках;

(b) отримала ліцензію на підставі неправдивих заяв або з допомогою будь-яких інших неправомірних засобів;

(c) більше не виконує умов, згідно з якими було надано ліцензію;

(d) більше не дотримується Директиви 93/6/ЄЕС;

(e) серйозно та систематично порушувала положення, прийняті відповідно до статей 10 чи 11; або

(f) відноситься до будь-якого з випадків, щодо яких національне законодавство передбачає відкликання ліцензії.

Компетентні органи не надають ліцензію на започаткування діяльності інвестиційної фірми до тих пір, поки вони не отримають інформації стосовно осіб акціонерів чи членів, незалежно, прямі чи опосередковані, фізичні чи юридичні особи, що володіють істотною участю, а також розмірів їхньої участі.

Компетентні органи відмовляють у наданні ліцензії, якщо, враховуючи потребу забезпечення якісного та належного управління інвестиційною фірмою, вони мають сумніви у відповідності вищезазначених акціонерів чи членів.

У випадку з структурними підрозділами інвестиційних фірм, які мають зареєстровані офіси за межами Співтовариства, та які розпочинають чи вже здійснюють діяльність, держави-члени не застосовують положення, що приводять до більш сприятливого ставлення до них, ніж до структурних підрозділів інвестиційних фірм, що мають зареєстровані офіси в державах-членах.

Компетентні органи іншої держави-члена, якої це стосується, повідомляються заздалегідь про ліцензію будь-якій інвестиційній фірмі, яка є:

- дочірньою компанією інвестиційної фірми або кредитної установи, що отримала ліцензію в іншій державі-члені,

- дочірньою компанією материнської компанії інвестиційної фірми або кредитної установи, що отримала ліцензію в іншій державі-члені, або

- такою, що контролюється тими самими фізичними або юридичними особами, що контролюють інвестиційну фірму або кредитну установу, яка отримала ліцензію в іншій державі-члені.

1. Компетентні органи держав-членів інформують Комісію:

(a) про надання ліцензії в будь-якій фірмі, яка є прямою або опосередкованою дочірньою компанією материнської компанії, діяльність якої регулюється законодавством третьої країни;

(b) чи така материнська компанія придбаває участь в інвестиційній фірмі Співтовариства, так, що остання стане її дочірньою компанією.

В обох випадках Комісія інформує Раду до тої пори, поки Радою не буде організовано комітет з цінних паперів, що підлягають обігу, котрий буде діяти за пропозиціями Комісії.

Якщо ліцензія надається будь-якій фірмі, яка є прямою або опосередкованою дочірньою компанією материнської компанії, діяльність якої регулюється законодавством третьої країни, компетентні органи мають визначити структуру такої групи у повідомленні, яке вони адресують Комісії.

2. Держави-члени інформують Комісію про будь-які загальні труднощі, які мають їх інвестиційні фірми при своєму заснуванні або наданні інвестиційних послуг у будь-якій третій країні.

3. У початковий період не пізніше ніж за шість місяців до того, як ця Директива набере чинності, та періодично після того, Комісія складає звіт, у якому вивчається ставлення до інвестиційних фірм Співтовариства у третіх країнах у відповідності з умовами, викладеними у пунктах 4 та 5, що стосується заснування, ведення діяльності з надання інвестиційних послуг та придбання участі в інвестиційних фірмах третіх країн. Комісія подає такі звіти Раді разом із будь-якими належними пропозиціями.

4. Якщо тільки Комісії видається, чи то на основі звітів, передбачених у пункті 3, чи то на основі іншої інформації, що третя країна не надає інвестиційним фірмам Співтовариства ефективного доступу до ринку, в порівняні з доступом, який надається Співтовариством інвестиційним фірмам з тієї третьої країни, Комісія може внести пропозиції до Ради з метою одержання відповідного мандату на переговори, щоб отримати порівняно конкурентні можливості для інвестиційних фірм Співтовариства. Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю голосів.

5. Якщо тільки Комісії видається, чи то на основі звітів, про які йдеться у пункті 3, чи на основі іншої інформації, що стосовно інвестиційних фірм Співтовариства у третіх країнах не застосовується такий національний режим, що гарантує однакові конкурентні можливості, який застосовується щодо внутрішніх інвестиційних фірм, та що умови ефективного доступу до ринку не виконуються, Комісія може стати ініціатором переговорів для того, щоб виправити таку ситуацію. За обставин, про які йдеться у першому підпункті, можна також прийняти рішення, у будь-який час та додатково до ініціативи переговорів, відповідно до процедури, котру буде встановлено у цій Директиві, з допомогою якої Рада створить комітет, про який йдеться у пункті 1, що компетентні органи держав-членів повинні обмежувати або припиняти дію своїх рішень щодо заявок, що вже надійшли, чи надходитимуть у майбутньому, на отримання ліцензії і придбання участі прямими або опосередкованими материнськими компаніями, діяльність яких регулюється законодавством відповідної третьої країни. Тривалість таких заходів не може перевищувати три місяці. До закінчення цього трьохмісячного періоду та в світлі результатів переговорів Рада може, діючи за пропозицією Комісії, кваліфікованою більшістю голосів прийняти рішення про те, чи потрібно продовжувати застосування тих заходів.

Такі обмеження або припинення не можуть застосовуватися щодо заснування дочірніх компаній інвестиційними фірмами, які отримали ліцензію належним чином у державах Співтовариства, чи їхніми дочірніми компаніями, або щодо придбання істотної участі в інвестиційних фірмах Співтовариства такими фірмами або дочірніми компаніями.

6. В усіх випадках, коли Комісії видається, що складається ситуація, про яку йдеться у пунктах 4 та 5, держави-члени на її запит повідомляють:

(a) про будь-яку заявку на отримання ліцензії будь-якої фірми, яка є прямою або опосередкованою дочірньою компанією материнської компанії, діяльність якої регулюється законодавством відповідної третьої країни;

(b) чи вони отримують інформацію відповідно до статті 10 про те, що така материнська компанія пропонує придбати участь в інвестиційній фірмі Співтовариства, так що остання стане її дочірньою компанією.

Це зобов'язання про надання інформації припиняється, якщо укладається договір з третьою країною, про що йдеться у пунктах 4 та 5, або у разі припинення застосування заходів, про які йдеться у другому та третьому підпунктах пункту 5.

7. Заходи, які вживаються у відповідності з цією статтею, відповідають зобов'язанням Співтовариства, прийнятим згідно з будь-якими міжнародними договорами, двосторонніми чи багатосторонніми, що регулюють започаткування та ведення діяльності інвестиційних фірм.

1. Компетентні органи держав-членів походження вимагають, щоб інвестиційна фірма, якій вони надали ліцензію, завжди відповідала умовам, встановленим в статті 3 (3).

2. Компетентні органи держави-члена походження вимагають щоб інвестиційна фірма, якій вони надали ліцензію, відповідала правилам, викладеним у Директиві 93/6/ЄЕС.

3. Належний контроль за діяльністю інвестиційної фірми є обов'язком компетентних органів держави-члена походження, незалежно від того, чи відкриває інвестиційна фірма структурний підрозділ чи надає послуги в іншій державі-члені чи ні, не порушуючи ті положення цієї Директиви, які надають таку відповідальність компетентним органам приймаючої держави-члена.

1. Держави-члени вимагають, щоб будь-яка особа, що має намір безпосередньо або опосередковано придбати істотну участь в інвестиційній фірмі, перш за все надала інформацію про це компетентним органам, повідомляючи їх про розмір запланованої участі. Така особа повинна таким чином інформувати компетентні органи, якщо вона має намір збільшити свою участь настільки, що частка прав голосу або капіталу, якою вона володіє, дорівнює або перевищуватиме 20, 33, або 50 відсотків, або настільки, що інвестиційна фірма стане її дочірньою компанією.

Не порушуючи пункт 2, компетентні органи протягом періоду, що не перевищує три місяці від дати повідомлення, про яке йдеться у першому підпункті, відхиляють такий план, якщо, з огляду на необхідність забезпечення якісного та належного керування інвестиційною фірмою, вони мають сумніви щодо відповідності особи, про яку йдеться в першому підпункті. Якщо вони не відхиляють план, вони встановлюють останній термін для його імплементації.

2. Якщо покупець участі, про якого йдеться у пункті 1, є інвестиційною фірмою, що отримала ліцензію в іншій державі-члені, або материнською компанією інвестиційної фірми, що отримала ліцензію в іншій державі-члені, або особою, що здійснює контроль за діяльністю інвестиційної фірми, яка отримала ліцензію в іншій державі-члені, та, якщо в результаті такого придбання фірма, у якої покупець має намір придбати участь, стане дочірньою компанією покупця, або буде підлягати його контролю, оцінка такого придбання має стати темою попередньої консультації, про яку йдеться у статті 6.

3. Держави-члени вимагають, щоб будь-яка особа, що пропонує безпосереднє чи опосередковане розміщення істотної участі в інвестиційній фірмі, перш за все інформувала компетентні органи, повідомляючи їм про його розмір. Така особа подібним чином інформує компетентні органи, якщо вона пропонує зменшити свою істотну участь настільки, що частка, якою вона володіє, прав голосу або капіталу буде нижчою 20, 33 або 50 відсотків, або такою, що інвестиційна фірма припинить бути її дочірньою компанією.

4. Як тільки стане відомо, інвестиційні фірми повідомляють компетентні органи про будь-яке придбання або розміщення участі в їх капітал, що призводить до перевищення або зниження нижче будь-якого з порогів, про які йдеться у пунктах 1 та 3. Щонайменше раз на рік вони також повідомляють компетентним органам імена акціонерів та членів, які володіють істотною участю акцій, та розміри такої участі, як показано, наприклад, в інформації, отриманій на річних загальних зборах акціонерів та членів, або в результаті дотримання правил, які застосовуються щодо компаній, внесених до лістингу на фондових біржах.

5. Держави-члени вимагають, що, у тих випадках, коли вплив, здійснюваний особами, про яких йдеться у пункті 1, ймовірно може зашкодити здійсненню ефективного та належного управління інвестиційною фірмою, компетентні органи приймають відповідні заходи, щоб покласти край такій ситуації. Такі заходи можуть складатися, наприклад, із забороняючи норм, санкцій проти керівників та осіб, що відповідальні за управління, або припинення реалізації прав голосу, що додаються до акції, котрими володіють акціонери чи відповідні члени.

Подібні заходи можна застосувати до осіб, які не виконують зобов'язання надавати попередньо інформацію відповідно до пункту 1. У випадку, якщо участь придбано всупереч протидії компетентних органів, держави-члени, незалежно від будь-яких інших санкцій, які можуть бути застосовані, забезпечують або припинення реалізації відповідного права голосу, або анулювання голосів, які вже були віддані, або можливість їхнього анулювання.