Директива Ради (93/22/ЄЕС) "Про інвестиційні послуги у сфері цінних паперів"

Кожна держава-член походження приймає належні правила, обов'язкові зажди для дотримання інвестиційними фірмами. Такі правила вимагають, зокрема, щоб кожна інвестиційна фірма:

- мала надійні адміністративні та бухгалтерські процедури, заходи щодо контролю та захисту обробки електронних даних, та включно адекватні механізми внутрішнього контролю, зокрема, правила здійснення її працівниками особистих операцій,

- уклала адекватні угоди щодо інструментів, які належать інвесторам, з метою захисту права власності останніх, особливо у випадку, якщо інструменти інвестиційної фірми придбано за її власний рахунок, крім тих випадків, коли інвестори висловлюють згоду на це,

- уклала адекватні угоди щодо фондів, які належать інвесторам з огляду на захист прав останніх та, крім випадків, коли йдеться про кредитні установи, перешкоджати інвестиційній фірмі користуватися фондами інвесторів за свій власний рахунок,

- вживала заходів по реєстрації здійснених операцій, які б щонайменше були достатніми, щоб надавати можливість компетентним органам держави-члена походження здійснювати моніторинг дотримання відповідних правил, за застосування яких вони відповідають; такі заходи реєстрації зберігаються на протязі періоду, котрий визначається компетентними органами,

- мала структуру та була організована таким чином, щоб зробити мінімальним ризик того, що інтересам клієнтів зашкодить конфлікт інтересів між фірмою та її клієнтами або між одним з її клієнтів з іншими. Тим на менше, коли засновується структурний підрозділ, організаційні заходи не можуть конфліктувати з правилами поведінки, встановленими приймаючою державою-членом з метою приховування конфлікту інтересів.

1. Держави-члени розробляють правила поведінки, яких завжди дотримуються інвестиційні фірми. Такі правила повинні втілювати, щонайменше, принципи, викладені у наступних абзацах, та мають бути застосовані таким чином, щоб враховувати професію особи, якій надається послуга. Держави-члени також застосовують ці правила, коли це доцільно, до неосновних послуг, внесених до переліку у Частині В Додатка. Ці принципи забезпечують, щоб інвестиційна фірма:

- діяла чесно та справедливо при здійсненні своєї діяльності, у найкращих інтересах своїх клієнтів та цілісності ринку,

- діяла з належною професійністю, турботою та старанністю, у найкращих інтересах своїх клієнтів та в інтересах цілісності ринку,

- мала та ефективно використовувала ресурси і процедури, необхідні для належного здійснення своєї діяльності,

- отримувала від своїх клієнтів інформацію стосовно їхньої фінансового стану, досвіду в сфері інвестицій та їхніх цілей стосовно послуг, яких потребують,

- адекватним чином надавала відповідну матеріальну інформацію про її стосунки з своїми клієнтами,

- намагалася уникати конфлікту інтересів та, у тих випадках, коли його не можна уникнути, забезпечувала справедливе ставлення до своїх клієнтів, та

- дотримувалася всіх правових вимог, що стосуються ведення її діяльності, таким чином, щоб забезпечити найкращі інтереси своїх клієнтів та цілісність ринку.

2. Не зашкоджуючи будь-яким рішенням, які будуть прийняті в контексті гармонізації правил ведення діяльності, їх імплементація та нагляд за їх дотриманням залишаються у відповідальності держави-члена, у якій надається послуга.

3. У випадку, якщо інвестиційна фірма виконує замовлення, з метою застосування правил, про які йдеться у пункті 1, професійна приналежність інвестора має бути оцінена стосовно того інвестора, від котрого надходить це замовлення, не зважаючи на те, чи було замовлення подано безпосередньо самим інвестором чи опосередковано через інвестиційну фірму, що надає одну з послуг, про які йдеться у Частині A (1) (a) Додатка.

Ця Директива не перешкоджає інвестиційним фірмам, що отримали ліцензію в інших державах-членах, рекламувати свої послуги через всі доступні засоби комунікації у їхніх приймаючих державах-членах, відповідно до всіх правил, що регулюють форму та зміст такої реклами, які було затверджено в інтересах суспільного добробуту.

1. Держави-члени забезпечують, що інвестиційні послуги та інші послуги, внесені до переліку у Частині В Додатка, могли надаватися у межах їхніх територій відповідно до статей 17, 18 та 19 або через заснування структурного підрозділу, або відповідно до свободи надання послуг інвестиційною фірмою, що отримала ліцензію та контролюється компетентними органами іншої держави-члена відповідно до цієї Директиви, за умови, що такі послуги охоплюються наданою ліцензією.

Ця Директива не впливає на повноваження приймаючих держав-членів стосовно сертифікатів колективних інвестиційних компаній, щодо яких Директива 85/611/ЄЕС (14) не застосовується.

(14) OJ No L 375, 31. 12. 1985, p. 3. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 88/220/ЄЕС (OJ No L 100, 19. 4. 1988, p. 31).

2. Держави-члени не можуть висувати умову щодо заснування структурного підрозділу або надання послуг, про які йдеться у пункті 1, отримати будь-яку ліцензію, вимагати надання донорського капіталу чи будь-яких інших подібних дій.

3. Держава-член може вимагати, щоб угоди, які мають відношення до послуг, про які йдеться у пункті 1, обов'язково виконувалися на організованих ринках у тих випадках, коли вони відповідають таким критеріям:

- інвестор має постійно проживати або бути заснований у тій державі-члені,

- інвестиційна фірма має проводити такі угоди через головну установу, через структурний підрозділ, що розташована у тій державі-члені, або згідно з свободою надання послуг у тій державі-члені,

- угода має включати інструменти, якими торгують на організованому ринку у тій державі-члені.

4. Якщо держава-член застосовує пункт 3, вона повинна надати інвесторам, які постійно проживають, або засновані у тій державі-члені, право не виконувати вимоги, висунуті у пункті 3, та укладати угоди, про які йдеться у пункті 3, поза організованим ринком. Держави-члени можуть вимагати, щоб реалізація такого права залежала від спеціальної ліцензії, враховуючи вимоги інвесторів, які відрізняються, щодо захисту та, особливо, професійних та організаційних можливостей інвесторів діяти у своїх власних найкращих інтересах. У будь-якому випадку має існувати можливість надання такої ліцензії за умов, що це не зашкоджують своєчасному виконанню доручень інвесторів.

5. Комісія повідомляє про дотримання пунктів 3 та 4 не пізніше 31 грудня 1998 року та, якщо доцільно, пропонує доповнити їх.

1. Не порушуючи права на заснування чи свободу надання послуг, про які йдеться у статті 14, Приймаючі держави-члени забезпечують, що інвестиційні фірми, які отримали ліцензію від компетентних органів у державах-членах походження на надання послуг, про які йдеться у Частині A (1) (b) та (2) Додатка, можуть, чи то безпосередньо чи опосередковано, стати членами або мати доступ до організованих ринків у їх приймаючих державах-членах, де надаються подібні послуги, а також стати членами або мати доступ до клірингових та розрахункових систем, котрими забезпечуються там члени таких організованих ринків.

Держави-члени скасовують будь-які національні правила або закони чи правила організованих ринків, які обмежують кількість осіб, яким дозволено доступ до них. Якщо, через свою юридичну структуру або технічні можливості, доступ до організованих ринків обмежений, відповідна держава-член забезпечує, щоб його структура та можливості постійно регулювалися.

2. Членство в або доступ до організованих ринків залежать від того, як інвестиційна фірма дотримується вимог достатності капіталу, та здійснюється контроль з боку держави-члена походження за такою відповідністю, як того вимагає Директива 93/6/ЄЕС.

Приймаючі держави-члени мають повноваження встановлювати додаткові вимоги щодо капіталу тільки стосовно тих випадків, які не охоплюються цією Директивою.

Доступ до організованого ринку, дозвіл на членство в ньому та тривалий доступ або членство мають відповідати правилам організованого ринку щодо складу та управління організованого ринку, а також відповідати правилам, що стосуються операцій на ринку, професійним стандартам, дотримання яких вимагається від працівників, що працюють на ринку, та пов'язані з ним, а також правилам та процедурам клірингу та розрахунків. Детальні заходи щодо запровадження цих правил та процедур можуть бути належним чином прийняті, щоб, між іншим, забезпечити виконання подальших зобов'язань, за умови, що, однак, вони відповідають статті 28.

3. Для того, щоб виконати зобов'язання, висунуті у пункті 1, приймаючі держави-члени пропонують інвестиційним фірмам, про які йдеться в тому пункті, вибір між членством в або доступ до їх організованих ринків, чи то:

- безпосередньо, через відкриття структурного підрозділу у приймаючих державах-членах, або

- опосередковано, через відкриття дочірніх компаній у приймаючих державах-членах або через придбавання фірм у приймаючих державах-членах, які вже є членами своїх організованих ринків чи вже мають доступ до них.

Однак, ті держави-члени, які на момент прийняття цієї Директиви застосовують закони, що не дозволяють кредитним установам ставати членами або мати доступ до організованих ринків, у випадку, якщо вони не мають спеціалізованих дочірніх компаній, можуть продовжувати до 31 грудня 1996 року застосовувати ті самі вимоги у недискримінаційному порядку щодо кредитних установ інших держав-членів з метою доступу до таких організованих ринків.

Королівство Іспанії, Республіка Греція та Республіка Португалія можуть подовжити цей період до 31 грудня 1999 року. За рік до цієї дати Комісія готує доповідь, враховуючи досвід, отриманий при застосуванні цієї Директиви, та, якщо доцільно, подає пропозицію. Рада може вирішити переглянути такі заходи, на основі голосування по тій пропозиції кваліфікованою більшістю голосів.

4. Відповідно до пунктів 1, 2 та 3, у тих випадках, коли організований ринок приймаючої держави-члена функціонує, не вимагаючи фізичної присутності, інвестиційні фірми, про які йдеться у пункті 1, можуть ставати членами або мати доступ до нього на тій самій підставі без дотримання вимоги бути заснованими у приймаючої державі-члені. Для того, щоб надати можливість своїм інвестиційним фірмам стати членами або отримати доступ до організованих ринків приймаючих держав-членів відповідно до цього пункту, держави-члени походження дозволяють організованим ринкам приймаючих держав-членів надавати відповідні можливості на території держав-членів походження.

5. Ця Стаття не впливає на право держав-членів надавати дозвіл або забороняти створення нових ринків у межах своїх територій.

6. Ця Стаття не є чинною:

- у Федеральній Республіці Німеччині щодо регулювання діяльності Kursmakler, або

- у Нідерландах щодо регулювання діяльності hoekmannen.

З метою взаємного визнання та застосування цієї Директиви, кожна держава-член повинна складати перелік організованих ринків, для яких вона є державою-членом походження, та які дотримуються її положень, та направляти цей перелік для інформації, разом з відповідними процедурними правилами та правилами функціонування цих організованих ринків, іншим державам-членам та Комісії. Аналогічна процедура повідомлення застосовується щодо кожної зміни у вищезазначеному переліку або правилах. Комісія публікує перелік організованих ринків та зміни до нього в Офіційному Журналі Європейських Співтовариств щонайменше раз на рік. Не пізніше 31 грудня 1996 року Комісія звітує про інформацію, отриману таким чином, та, якщо доцільно, пропонує доповнення до визначення організованого ринку для цілей цієї Директиви.

1. Крім дотримання умов, встановлених у статті 3, будь-яка інвестиційна фірма, яка бажає відкрити структурний підрозділ на території іншої держави-члена, повідомляє про це компетентні органи держави-члена походження.

2. Держави-члени вимагають від кожної інвестиційної фірми, яка бажає відкрити структурний підрозділ на території іншої держави-члена, надавати таку інформацію, роблячи повідомлення, про яке йдеться у пункті 1:

(a) державу-члена, на території якої вона планує відкрити структурний підрозділ;

(b) програму операцій, що визначає, крім всього іншого, типи діяльності, що передбачаються, та організаційну структуру структурного підрозділу;

(c) адресу у приймаючій державі-члені, звідки можна отримати документи;

(d) імена відповідальних за керівництво структурного підрозділу.

3. Якщо тільки компетентні органи держави-члена походження не мають причин для сумнівів щодо адекватності адміністративної структури або фінансового стану інвестиційної фірми, враховуючи діяльність, що передбачається, вони протягом трьох місяців з моменту отримання всієї інформації, про яку йдеться у пункті 2, повідомляють цю інформацію компетентним органам приймаючої держави-члена та таким чином інформують відповідну інвестиційну фірму.

Вони також повідомляють подробиці будь-якої компенсаційної схеми, яка передбачена для захисту інвесторів структурного підрозділу.

У тих випадках, коли компетентні органи держави-члена походження відмовляються передати інформацію, про яку йдеться у пункті 2, компетентним органам приймаючої держави-члена, вони зазначають причини їхньої відмови відповідній інвестиційній фірмі на протязі трьох місяців з моменту отримання всієї інформації. Щодо такої відмови або ненадання відповіді існує право звернення до суду у державі-члені походження.

4. Перед тим, як структурний підрозділ інвестиційної фірми розпочне свою діяльність, компетентні органи приймаючих держав-членів на протязі двох місяців з моменту отримання інформації, про яку йдеться у пункті 3, готуються до нагляду над інвестиційною фірмою відповідно до статті 19 та, якщо необхідно, зазначають умови, включаючи правила поведінки, у відповідності з якими в інтересах спільного добробуту повинна здійснюватися така діяльність у приймаючій державі-члені.

5. Після отримання повідомлення від компетентних органів приймаючих держав-членів або після закінчення періоду, про який йдеться у пункті 4, без отримання будь-якого повідомлення від тих компетентних органів, можна відкривати структурний підрозділ та розпочинати діяльність.

6. У випадку, якщо виникнуть зміни у будь-яких деталях, наданих відповідно до пункту 2 (b), (c) або (d), інвестиційна фірма надає письмове повідомлення про такі зміни до компетентних органів держави-члена походження та приймаючої держави-члена щонайменше за місяць до імплементації такої зміни, таким чином, щоб компетентні органи держави-члена походження могли прийняти рішення по такій зміні відповідно до пункту 3 і компетентні органи приймаючої держави-члена могли зробити це відповідно до пункту 4.

7. У разі зміни у деталях, наданих відповідно до другого підпункту пункту 3, органи держави-члена походження належним чином інформують органи приймаючої держави-члена.

1. Будь-яка інвестиційна фірма, що вперше бажає здійснювати діяльність на території іншої держави-члена відповідно до свободи надання послуг повідомляє таку інформацію компетентним органам своєї держави-члена походження:

- державу-члена, у якій вона має намір здійснювати діяльність;

- програму операцій, де, зокрема, зазначено інвестиційну послугу або послуги, які вона має намір надавати.

2. Компетентні органи держави-члена походження на протязі одного місяця з моменту отримання інформації, про яку йдеться у пункті 1, направляють її до компетентних органів приймаючої держави-члена. Інвестиційна фірма у такому разі може почати надавати відповідну інвестиційну послугу або послуги у приймаючій державі-члені. Якщо доцільно, компетентні органи приймаючої держави-члена, отримавши інформацію, про яку йдеться у пункті 1, визначають інвестиційній фірмі умови, що включають правила ведення діяльності, у відповідності з якими, в інтересах загального добробуту надавач відповідних інвестиційних послуг повинен діяти у приймаючій державі-члені.

3. У разі зміни змісту інформації, переданої відповідно до другого абзацу пункту 1, інвестиційна фірма робить письмове повідомлення для компетентних органів держави-члена походження та приймаючої держави-члена до того, як імплементувати таку зміну, для того, щоб компетентні органи приймаючої держави-члена могли у разі необхідності поінформувати фірму про будь-яку зміну або доповнення, які треба зробити, до інформації, наданої відповідно до пункту 2.

1. Приймаючі держави-члени можуть вимагати надання періодичної звітності про діяльність всіх інвестиційних фірм, що мають структурні підрозділи у межах територій таких приймаючих держав-членів, компетентним органам тих приймаючих держав-членів для цілей статистичного аналізу. Виконуючи свої обов'язки при здійсненні грошової політики, не порушуючи заходи, необхідні для посилення Європейської Валютної Системи, приймаючі держави-члени можуть у межах своїх територій вимагати від усіх структурних підрозділів інвестиційних фірм, що походять з інших держав-членів, надавати таких самих деталей, як і надають національні інвестиційні фірми з цією метою.

2. При виконанні своїх обов'язків відповідно до цієї Директиви, приймаючі держави-члени можуть вимагати з цією метою від структурних підрозділів інвестиційних фірм надання таких самих подробиць, як вимагається від національних інвестиційних фірм.

Приймаючі держави-члени можуть вимагати від інвестиційних фірм, що здійснюють діяльність у межах своїх територій відповідно до свободи надання послуг, надавати інформацію, необхідну для моніторингу за їх відповідністю стандартам, встановленим приймаючою державою-членом, які застосовуються щодо них, хоча такі вимоги не можуть бути більш суворими, ніж ті, що та сама держава-член застосовує щодо заснованих фірм для нагляду за їх відповідністю цим самим стандартам.

3. У тих випадках, коли компетентні органи приймаючої держави-члена засвідчують, що інвестиційна фірма, яка має структурний підрозділ або надає послуги у межах своєї території, порушує законодавчі або регулятивні положення, прийняті у тій державі відповідно до тих положень цієї Директиви, які передають повноваження компетентним органам приймаючої держави-члена, такі органи вимагають, щоб відповідна інвестиційна фірма припинила такі правопорушення.

4. У разі, коли відповідна інвестиційна фірма не вживає необхідних заходів, компетентні органи приймаючої держав-членів відповідним чином інформують компетентні органи держав-членів походження. Останні при першій нагоді вживають всіх належних заходів для того, щоб забезпечити припинення таких правопорушень з боку відповідної інвестиційної фірми. Зміст тих заходів передається компетентним органам приймаючої держави-члена.

5. Якщо, незважаючи на заходи, вжиті державою-членом походження, або тому що такі заходи виявилися неадекватними або недоступними у відповідній державі, інвестиційна фірма продовжує порушувати законодавчі чи регулятивні положення, про які йдеться у пункті 2, які діють у приймаючій державі-члені, остання може, повідомивши компетентні органи держави-члена походження, вжити належних заходів для того, щоб запобігти або покарати подальші порушення та, наскільки це необхідно, запобігти тому, щоб інвестиційна фірма ініціювала будь-які подальші операції у межах її території. Держави-члени забезпечують, щоб на її території було можливо вручити юридичні документи, необхідні для таких заходів, інвестиційним фірмам.

6. Зазначені вище положення не впливають на повноваження приймаючих держав-членів вживати належних заходів для запобігання або покарання порушень, які було скоєно у межах їхніх територій, що порушують правила ведення діяльності відповідно до статті 11, а також інші законодавчі або регулятивні положення, прийняті в інтересах загального добробуту. Це повинно включати можливість запобігання того, щоб інвестиційна фірма, яка порушує правила, ініціювала будь-які подальші операції у межах їхніх територій.

7. Будь-який захід, прийнятий відповідно до пунктів 4, 5 або 6, що включає покарання або обмеження діяльності інвестиційної фірми, має бути належним чином обгрунтовано та повідомлено відповідній інвестиційній фірмі. Щодо кожного такого заходу існує право звернення до суду у державі-члені, яка його вжила.

8. Перед тим, як дотримуватися процедури, встановленої в пунктах 3, 4 або 5, компетентні органи приймаючих держав-членів можуть, у разі необхідності, вживати будь-які превентивні заходи, необхідні для захисту інтересів інвесторів та інших осіб, яким надаються послуги. Комісія та компетентні органи інших відповідних держав-членів інформуються про такі заходи при першій можливості.

Після консультації з компетентними органами відповідних держав-членів, Комісія може прийняти рішення, що відповідна держава-член повинна змінити або скасувати ці заходи.

9. У випадку відкликання ліцензії, компетентні органи приймаючої держави-члена інформуються про це та вживають належних заходів для того, щоб запобігти ініціюванню відповідною інвестиційною фірмою будь-яких подальших операцій на її території, та щоб охороняти інтереси інвесторів. Кожні два роки Комісія звітує про такі випадки комітету, створеному пізніше, у сфері цінних паперів.

10. Держави-члени інформують Комісію про кількість та види випадків, в яких були відмови, відповідно до статті 17, або про заходи, які було вжито відповідно до пункту 5. Кожні два роки Комісія звітує про такі випадки комітету, створеному пізніше, у сфері цінних паперів.

1. Для забезпечення того, що органи, відповідальні за ринки та нагляд за ними, мали доступ до інформації, необхідної для виконання ними своїх обов'язків, держави-члени походження принаймні вимагають:

(a) не порушуючи заходи, які було вжито при імплементації статті 10, щоб такі інвестиційні фірми надавали у розпорядження органів за період не менше ніж 5 років відповідні дані про операції щодо послуг, про які йдеться в статті 14 (1), які вони здійснили з допомогою інструментів, якими торгують на організованому ринку, незалежно від того, чи були такі операції здійснені на організованому ринку чи ні;

(b) щоб інвестиційні фірми звітували компетентним органам у своїх державах-членах походження про всі операції, про які йдеться у (a), якщо такі операції охоплюють:

- акції або інші інструменти, що дають доступ до капіталу,

- облігації та інші форми боргових цінних паперів,

- стандартизовані форвардні контракти, що стосуються акцій, або

- стандартизовані опціони по акціях.

Такі звіти мають бути доступні відповідному органу при першій можливості. Ліміт часу має встановлюватися цим уповноваженим органом. Його можна подовжити до кінця наступного робочого дня у тих випадках, коли операційні або практичні причини вимагають цього, але ні за яких обставин не можна перевищувати цього ліміту.

Такі звіти повинні, зокрема, включати деталі про найменування та кількість інструментів, придбаних або проданих, дати та час здійснення операцій, ціни операцій та засоби ідентифікації відповідних інвестиційних фірм.

Держави-члени походження можуть забезпечити, що зобов'язання, котре було викладено у пункті (b), у випадку з облігаціями та іншими формами боргових цінних паперів, застосовується тільки щодо сукупних операцій з тими самими інструментами.

2. У випадку, коли інвестиційна фірма здійснює операції на організованому ринку у державі-члені, держава-член походження може тимчасово відмовитися від своїх власних вимог щодо звітності, якщо інвестиційна фірма підлягає еквівалентним вимогам звітувати про відповідні операції повноважним органам, відповідальним за той ринок.

3. Держави-члени забезпечують, щоб звіт, про який йдеться у пункті 1 (b), було підготовлено або самою інвестиційною фірмою, або системою підбору партнерів для угоди, або з допомогою органів фондової біржі чи органів іншого організованого ринку.

4. Держави-члени забезпечують, що інформація, доступна у відповідності до цієї статті, була також доступна для правильного застосування статті 23.

5. Кожна держава-член може недискримінаційним шляхом прийняти або зберегти більш суворі положення у сфері, що регулюється цією статтею, щодо форми та змісту стосовно збереження та звітності даних, які мають відношення до операцій:

- здійснюваних на організованому ринку, для котрого ця держава є державою-членом походження, або

- здійснюваних інвестиційними фірмами, для яких вона є державою-членом походження.

1. Для того, щоб надати можливість інвесторам у будь-який час оцінювати умови операції, котру вони розглядають, та потім підтвердити умови, за якими її було здійснено, кожний компетентний орган для кожного з організованих ринків, яких ним було внесено до переліку, передбаченого статтею 16, вживає заходи для надання інвесторам інформації, про яку йдеться у пункті 2. Відповідно до вимог, що встановлені у пункті 2, компетентні органи визначають форму, в якій, та точний час, протягом якого надається інформація, а також засоби, за допомогою яких її необхідно надати, враховуючи природу, розмір та потреби відповідного ринку, а також інвесторів, що діють на цьому ринку.

2. Компетентні органи вимагають від кожного інструмента щонайменше:

(a) публікацію на початку кожного дня торгів на ринку зваженої середньої ціни, найвищих та найнижчих цін, а також обсягу торгів на відповідному організованому ринку протягом попереднього дня торгів;

(b) крім того, для постійних ринків, де застосовуються доручення чи котирування, публікацію:

- наприкінці кожної години торгів на ринку, зваженої середньої ціни та обсягу торгів на відповідному організованому ринку протягом шестигодинних торгів, що закінчується таким чином, щоб залишити дві години торгів на ринку перед публікацією, а також

- кожні 20 хвилин, зваженої середньої ціни, найвищих та найнижчих цін на відповідному організованому ринку протягом двохгодинних торгів, що закінчується таким чином, щоб залишити одну годину торгів на ринку перед публікацією.

У тих випадках, коли інвестори мають попередній доступ до інформації про ціни та кількість, за якими можуть здійснюватися операції:

i) така інформація має бути доступною у будь-який час протягом торгів на ринку;

ii) умови, оголошені щодо наданої ціни та кількості, повинні бути умовами, за якими інвестор може здійснити таку операцію.

Компетентні органи можуть затримати або тимчасово припинити публікацію, якщо це може бути виправдано виключними умовами ринку або, у випадку, коли йдеться про малі ринки, з метою збереження анонімності фірм та інвесторів. Компетентні органи можуть застосувати спеціальні положення у випадку виключних операцій, що є дуже великими за масштабом, порівняно з середніми операціями з відповідними цінними паперами на тому ринку, а також у випадку операцій з високо неліквідними цінними паперами, визначеними за допомогою об'єктивних критеріїв, і така інформація оприлюднюється. Компетентні органи можуть також застосовувати більш гнучкі положення, зокрема, стосовно останніх термінів публікації щодо операцій з облігаціями та іншими формами боргових цінних паперів.

3. У сфері, що регулюється цією статтею, кожна держава-член може прийняти або зберегти більш суворі положення або додаткові положення щодо змісту та форми, в якій потрібно надавати інформацію інвесторам про операції, здійснені на організованих ринках тих держав, для яких вона є державою-членом походження, за умови, що такі положення застосовуються, незважаючи на державу-члена, в якій знаходиться емітент фінансового інструменту, або державу-члена, на організованому ринку якої такий інструмент було зареєстровано вперше.

4. Комісія звітує про застосування цієї статті не пізніше 31 грудня 1997 року; Рада може за пропозицією Комісії доповнити цю статтю, прийнявши рішення кваліфікованою більшістю голосів.

1. Держави-члени визначають компетентні органи, що повинні виконувати обов'язки, передбачені у цій Директиві. Про них вони інформують Комісію, зазначаючи будь-який розподіл таких обов'язків.

2. Органи, про які йдеться у пункті 1, повинні бути або державними органами, органами, визнаними національним законодавством, або органами, визнаними державними органами, чітко уповноваженими з цією метою національним законодавством.

3. Відповідні органи повинні мати всі повноваження, необхідні для виконання своїх функцій.

1. Якщо є два або більше компетентних органи в одній і тій самій державі-члені, вони тісно співпрацюють, здійснюючи нагляд за діяльністю інвестиційних фірм в тій державі-члені.

2. Держави-члени забезпечують, що така співпраця відбувається між такими компетентними органами та державними органами, що відповідають за нагляд над фінансовими ринками, кредитними та іншими фінансовими установами та страховими компаніями, стосовно фізичних та юридичних осіб, за якими здійснюють нагляд такі органи.

3. Якщо, через надання послуг або через відкриття структурних підрозділів, інвестиційна фірма працює в одній або більше державах-членах, інших ніж її держава-член походження, компетентні органи всіх відповідних держав-членів тісно співпрацюють з метою більш ефективного виконання своїх відповідних обов'язків у сфері, що охоплюється цією Директивою.

Вони надають один одному на запит всю інформацію, що стосується управління та права власності таких інвестиційних фірм, що може полегшити їм виконання функцій нагляду, а також всю інформацію, що може полегшити моніторинг таких фірм. Зокрема, органи держави-члена походження співпрацюють для забезпечення того, щоб органи приймаючої держави-члена могли зібрати деталі, про які йдеться у статті 19 (2).

Настільки, наскільки це необхідно для цілей виконання своїх функцій нагляду, компетентні органи держави-члена походження отримують інформацію від компетентних органів приймаючої держави-члена про будь-які заходи, що було вжито приймаючою державою-членом відповідно до статті 19 (b), що виключає застосування покарання щодо інвестиційної фірми або обмеження діяльності інвестиційної фірми.

1. Кожна приймаюча держава-член забезпечує, що у випадку, коли інвестиційна фірма, що отримала ліцензію в іншій державі-члені, здійснює свою діяльність на її території через структурний підрозділ, компетентні органи держави-члена походження можуть, після поінформування компетентних органів приймаючої держави-члена, самі або за посередництва осіб, які з цією метою отримали від них інструкції стосовно своїх дій, виконувати безпосередню перевірку інформації, про яку йдеться у статті 23 (3).

2. Компетентні органи держави-члена походження можуть також просити компетентні органи приймаючої держави-члена здійснити таку перевірку. Компетентні органи, що отримують такі прохання, повинні, у межах своїх повноважень діяти на їх підставі, здійснюючи перевірку самостійно, дозволяючи повноважним органам, які подали таке прохання, виконати її, або надаючи ліцензію зробити це ревізорам чи експертам.

3. Ця стаття не впливає на право компетентних органів приймаючої держави-члена, виконуючи свої повноваження відповідно до цієї Директиви, здійснювати безпосередню перевірку структурних підрозділів, заснованих на їх території.

1. Держави-члени забезпечують, що всі особи, хто працює або працював з компетентними органами, а також ревізори і експерти, що отримали інструкції від компетентних органів, зберігають професійну таємницю. Відповідним чином, ніяка конфіденційна інформація, котру вони можуть отримати під час виконання своїх обов'язків, не може бути розголошеною жодній особі або повноважному органу, незалежно від їхнього статусу, крім як у загальній або сукупній формі, таким чином, щоб окремі інвестиційні фірми не можна було ідентифікувати, без шкоди для випадків, на які поширюється дія кримінального законодавства.

Тим не менш, у випадках, коли інвестиційна фірма була оголошена банкрутом або діяльність такої інвестиційної фірми було припинено у примусовому порядку, конфіденційна інформація, яка не стосується третіх сторін, що залучені до виправлення становища цієї інвестиційної фірми, може бути розголошеною у ході цивільних або комерційних процедур.

2. Пункт 1 не перешкоджає компетентним органам різних держав-членів обмінюватися інформацією відповідно до цієї Директиви або інших Директив, що застосовуються до інвестиційних фірм. Стосовно такої інформації треба дотримуватися умов збереження професійної таємниці, що є обов'язковими для виконання відповідно до пункту 1.

3. Держави-члени можуть укласти договори про співробітництво, що передбачають обмін інформацією з компетентними органами третіх країн або з компетентними органами чи органами третіх країн, які визначені в пункті 5 та 5a, тільки якщо інформація, що розголошена, покривається гарантіями збереження професійної таємниці, які є як мінімум еквівалентними тим, що запроваджуються в цій статті. Такий обмін інформації повинен призначатись для виконання наглядового завдання уповноважених та інших зазначених органів.

Коли інформація походить з іншої держави-члена, вона може не підлягати розголошенню без спеціальної ліцензією уповноважених органів, яким вона стала відома, і коли потрібно виключно для цілей для яких такі уповноважені органи дали ліцензію.

4. Компетентні органи, які отримують конфіденційну інформацію відповідно до пунктів 1 та 2, можуть використовувати її тільки в процесі виконання своїх обов'язків:

- для перевірки того, що задовольняються умови, що регулюють започаткування діяльності інвестиційних фірм, і для сприяння моніторингу, на консолідованій чи неконсолідованій основі, здійснення тієї діяльності, особливо зважаючи на вимоги достатності капіталу, що їх було встановлено Директивою 93/6/ЄЕС, адміністративні та бухгалтерські процедури та механізми внутрішнього контролю,

- для накладення санкцій,

- в адміністративних позивах проти рішень компетентних органів, або

- в судових процедурах, розпочатих відповідно до статті 26.

5. Пункти 1 та 4 не перешкоджають обміну інформацією:

(a) у межах держави-члена, у якій є два або більше компетентних органи, або

(b) у межах держави-члена або між державами-членами, між компетентними органами та

- органами, відповідальними за нагляд над кредитними установами, іншими фінансовими організаціями та страховими компаніями, а також органами, відповідальними за нагляд над фінансовими ринками,

- органами, відповідальними за ліквідацію та банкрутство інвестиційних фірм, та інші подібні процедури, а також

- особами, відповідальними за здійснення передбачених аудитів рахунків інвестиційних фірм та інших фінансових установ, при виконанні своїх функцій нагляду, або при розголошенні органам, що керують компенсаційними схемами, інформації, необхідної для здійснення ними їх функцій. Щодо такої інформації повинні дотримуватися вимоги збереження професійної таємниці, встановлені відповідно до пункту 1.

5a. Не зважаючи на пункти 1 - 4, держави-члени можуть дозволяти обмін інформацією між уповноваженим органом та:

- органами, які відповідають за наглядом органів, які займаються питаннями ліквідації та банкрутства інвестиційних фірм та інших подібних операцій, або;

- уповноваженими органами, що відповідають за нагляд за особами які здійснюють статутний аудит розрахунків страхових компаній, кредитних установ, інвестиційних фірм та інших фінансових установ.

Держави-члени, які застосовують вибір, який забезпечується першим підпунктом повинні вимагати, щоб дотримувались хоча б наступні вимоги:

- інформація повинна використовуватись для виконання завдання нагляду відповідно до першого підпункту;

- інформація отримана в даному контексті відноситься до вимог професіональної секретності, які визначені у пункті 1;

- якщо інформація походить з іншої держави-члена, вона може бути не розголошена без спеціальної уповноваженого органу, якому вона стала відома, коли потрібно виключно для цілей для яких уповноважені органи дали ліцензію.

Держави-члени повинні повідомляти Комісії та іншим державам-членам найменування уповноважених органів які уповноважені отримувати інформацію, що передбачена в цьому пункті.

5b. Не зважаючи на пункти 1 - 4, держави-члени уповноважені, з метою посилення стабільності, включаючи інтеграцію, фінансової системи, дозволяти обмін інформації між компетентними органами чи іншими уповноваженими органами та іншими органами, що відповідальні за розкриття та дослідження порушень права, щодо регулювання господарських товариств.

Держави-члени, що використовують вибір, який забезпечується першим підпунктом повинні вимагати, щоб були дотримані хоча б наступні вимоги:

- інформація повинна відповідати цілям виконання завдання відповідно до першого підпункту;

- інформація отримана в даному контексті повинна підлягати вимогам професіональної секретності, які визначені в першому підпункті;

- якщо інформація походить з іншої держави-члена, вона може бути не розголошена без спеціальної ліцензії уповноваженого органу, якому вона стала відома, коли потрібно виключно для цілей для яких уповноважені органи дали ліцензію.

Коли в державах-членах уповноважені органи та інші компетентні органи згідно з першим підпунктом здійснюють свої завдання по розкриттю та дослідженню з використанням допомоги інших осіб, і з огляду на специфічну компетенцію призначених таких осіб для таких завдань, які не зайняті в публічному секторі, можливість обміну інформацією передбаченого в першому підпункті може розповсюджуватись на даних осіб на умовах визначених в другому підпункті.

З метою забезпечення останнього завдання другого підпункту, уповноважені органи та інші органи відповідно до першого підпункту повинні повідомляти компетентні органи, яким відома інформація, найменування та точні зобов'язання особи, котрій дана інформація підлягає відправленню.

Держави-члени повинні повідомляти Комісії та іншим державам-членам найменування уповноважених органів та установ, які можуть отримати інформацію відповідно до цього пункту.

До 31 грудня 2000 року, Комісія повинна підготувати звіт про виконання положень цього пункту.

6. Ця стаття не перешкоджає уповноваженим органам надавати інформацію:

- центральному банку та іншим органам з подібними функціями в їх повноваженнях як грошових уповноважених органів,

- де потрібно, іншим публічним уповноваженим органам відповідальним за наглядом за платіжною системою.

Інформація передбачена для здійснення завдань, хоча це повинно попереджати такі уповноважені органи від повідомлення компетентним органам такої інформації як вони повинні відповідно до пункту 4. Інформація отримана в даному контексті підлягає вимогам професіональної секретності, передбачених цією статтею.

7. Ця Стаття не перешкоджає компетентним органам передавати інформацію, про яку йдеться у пунктах від 1 до 4, кліринговій палаті або іншим подібним органам, визнаним відповідно до національного законодавства для надання клірингових чи розрахункових послуг для одного з ринків їх держави-члена, якщо вони вважають за необхідне передавати інформацію для того, щоб забезпечити належне функціонування тих органів щодо дефолтів або потенційних дефолтів учасниками ринку. Щодо отриманої інформації виконується вимога збереження професійної таємниці, встановленої в пункті 1. Держави-члени, однак, забезпечують, що інформація, отримана відповідно до пункту 2, не може бути розголошена за обставин, про які йдеться у цьому пункті, без спеціальної ліцензії компетентних органів, які її розголосили.

8. Додатково, не дивлячись на положення, про які йдеться у пунктах 1 та 4, держави-члени можуть на підставі положень, передбачених у законодавстві, дозволити розголошення певної інформації іншим департаментам їх центральних урядових адміністрацій, відповідальних за законодавче регулювання нагляду за кредитними установами, фінансовими установами, інвестиційними фірмами та страховими компаніями, а також інспекторам, що отримали інструкції від таких департаментів.

Однак, такі розголошення можна робити тільки у тих випадках, коли це необхідно для здійснення належного контролю.

Держави-члени забезпечують, однак, щоб інформація, отримана відповідно до пунктів 2 та 5, а також добута через безпосередню перевірку, про яку йдеться у статті 24, ніколи не може бути розголошена у випадках, про які йдеться в цьому пункті, крім тих випадків, коли є спеціальна ліцензія компетентних органів, які розголосили інформацію, або компетентних органів держави-члена, у якій було здійснено безпосередню перевірку.

9. Якщо, на час прийняття цієї Директиви, держава-член забезпечує обмін інформацією між органами для того, щоб перевірити дотримання законодавства щодо здійснення належного контролю, організації, діяльності комерційних компаній, а також щодо регулювання фінансових ринків, така держава-член може продовжувати дозволяти передачу такої інформації до координації всіх положень, що регулюють обмін інформацією між повноважними органами для всього фінансового сектора, але ні в якому разі не пізніше 1 липня 1996 року.

Держави-члени, однак, забезпечують, що, якщо інформація надходить від іншої держави-члена, вона не може бути розголошена за обставин, про які йдеться у першому підпункті, без спеціальної ліцензії компетентних органів, які її розголосили, а також її можна використовувати виключно для тих цілей, на які ці органи дали свою згоду.

Рада здійснює координацію, про яку йдеться в першому підпункті, на основі пропозиції Комісії. Рада введе в дію повідомлення Комісії, якщо вона надасть пропозиції не пізніше 31 липня 1993 якнайпізніше. Рада буде діяти відповідно до тих пропозицій у найкоротший час, маючи намір ввести в дію правила, які було запропоновано, у той же самий день, що і цю Директиву.

1. Держави-члени повинні забезпечувати хоча б:

(a) будь-яка особа, якій надано дозвіл в межах Директиви 84/253/ЄЕС, що представляє інтереси інвестиційної фірми, завдання якої визначене в статті 51 Директиви 78/660 (2), статті 37 Директиви 83/347/ЄЕС або статті 31 Директиви 85/611/ЄЕС або будь-якого іншого статутного завдання, має зобов'язання негайно повідомляти уповноваженим органам про будь-яких факт чи рішення відносно тої компанії, щодо якої він дізнався під час виконання завдань, який полягає в:

- і складає собою матеріальне порушення законів, підзаконних та адміністративних положень які визначають умови якими керуються уповноважені органи чи які характерно визначають ведення діяльності інвестиційними фірм, або

- впливають на подальше функціонування інвестиційних фірм, або

- призводять до відмови засвідчення рахунків чи до призупинення рахунків;

(b) така особа також зобов'язана повідомити про факти та рішення про які вона дізнається під час здійснення завдання, як описано в пункті (a) у компанії, яка має тісні зв'язки, основані на підконтрольних відносинах з інвестиційними фірмами в межах якої вона здійснює вищезазначені завдання.

2. Добросовісне повідомлення уповноваженим органам особами уповноваженими Директивою 84/253/ЄЕС, про факти та рішення відповідно до пункту 1 не являється порушенням будь-яких обмежень щодо розголошення інформації, встановлених угодою чи будь-яким законом, підзаконним чи адміністративним положенням та не притягує таку особу до будь-якої відповідальності.

Держави-члени забезпечують, що, щодо рішень, прийнятих стосовно інвестиційної фірми згідно з законами, підзаконними та адміністративними положеннями, ухваленими відповідно до цієї Директиви, існує право на звернення до суду; це саме може застосовуватися, якщо не було прийнято ніякого рішення на протязі шести місяців з моменту подачі заяви на отримання ліцензії, що надає всю інформацію, що вимагається відповідно до чинних положень.

Не порушуючи порядок відкликання ліцензії або положення кримінального законодавства, держави-члени забезпечують, що їхні відповідні компетентні органи можуть, зважаючи на інвестиційні фірми або на тих, хто ефективно здійснює контроль над такою фірмою, що порушує закони, підзаконні або адміністративні положення щодо нагляду або здійснення їхньої діяльності, приймають або встановлюють щодо них заходи або покарання, спеціально націлені на те, щоб покінчити з такими порушеннями, або причинами таких порушень.

Держави-члени забезпечують, що ця Директива імплементована без дискримінації.

До прийняття наступної Директиви, що встановлює положення про адаптацію цієї Директиви до технічного прогресу у сферах, зазначених нижче, Рада відповідно до Рішення 87/373/ЄЕС (15), 20, діючи кваліфікованою більшістю голосів, за пропозицією Комісії, приймає будь-які адаптації, які можуть бути необхідними, такі як:

(15) OJ No L 197, 18. 7. 1987, p. 33.

- розширення переліку у Частині B Додатка,

- адаптація термінології переліків у Доповненнях, враховуючи розвиток фінансових ринків,

- сфер, у яких компетентні органи повинні обмінюватися інформацією, як це перелічено у статті 23;

- роз'яснення визначень для забезпечення уніфікованого застосування цієї Директиви у Співтоваристві,

- роз'яснення визначень з метою врахування при імплементації цієї Директиви розвитку фінансових ринків,

- узгодження термінів та формулювання визначень у відповідності до подальших заходів щодо інвестиційних фірм та пов'язаних з ними питань,

- інші завдання, передбачені у статті 7 (5).

1. Інвестиційні фірми, що вже отримали ліцензії у своїх державах-членах походження, до 31 грудня 1995 року вважаються такими, що отримали ліцензію для цілей цієї Директиви, якщо законодавство тих держав-членів передбачає, що для започаткування такої діяльності вони повинні відповідати умовам, еквівалентним тим, які викладено у статтях 3 (3) та 4.

2. Інвестиційні фірми, що вже здійснюють діяльність на 31 грудня 1995 року та не є включеними до переліку тих, про які йдеться у пункті 1, можуть продовжувати свою діяльність за тієї умови, що не пізніше 31 грудня 1996 року та відповідно до положень законодавства своїх держав-членів походження, вони отримають ліцензію на продовження такої діяльності відповідно до положень, прийнятих з метою імплементації цієї Директиви. Тільки отримання такої ліцензії надає можливість таким фірмам набувати кваліфікацію відповідно до положень цієї Директиви щодо права на заснування та свободу надання послуг.

3. У тих випадках, коли до дати прийняття цієї Директиви інвестиційні фірми уже розпочали свою діяльність в інших державах-членах, чи то через свої структурні підрозділи, чи відповідно до свободи надання послуг, органи кожної держави-члена походження у період між 1 липня та 31 грудня 1995 року, передають для цілей статей 17 (1) та (2) та 18 відповідним компетентним органам кожної з інших відповідних держав-членів перелік фірм, які дотримуються цієї Директиви, та здійснюють діяльність у тих державах-членах, зазначаючи вид діяльності, що здійснюється.

4. Фізичні особи, які отримали ліцензію у державі-члені на дату прийняття цієї Директиви пропонувати інвестиційні послуги, вважаються такими, що отримали ліцензію відповідно до цієї Директиви за умови, що вони відповідають вимогам, встановленим у статті 1 (2), другому підпункті, другому абзаці, та третьому підпункті, всі чотири абзаци.

Не пізніше 1 липня 1995 року держави-члени приймають закони, підзаконні та адміністративні положення, необхідні їм для відповідності з цією Директивою. Ці положення набирають чинності не пізніше 31 грудня 1995 року. Держави-члени відразу інформують про це Комісію.

Коли держави-члени приймають положення, про які йдеться у першому пункті, вони включають посилання на цю Директиву, або супроводжують їх таким посиланням у разі їх офіційної публікації. Спосіб, у який буде зроблено такі посилання, встановлюється державами-членами.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Брюсселі 10 травня 1993 року.

Послуги:

1. a) Прийняття та розміщення замовлень на рахунок, від імені інвесторів, доручень стосовно одного або більше інструментів, перелічених у Частині B.

b) Виконання таких замовлень за рахунок третіх осіб.

2. Угоди з будь-якими інструментами, переліченими у Частині B за власний рахунок.

3. Управління інвестиційним портфелем відповідно до доручень, наданих інвесторам на недискримінаційній індивідуальній (клієнт клієнту) основі, якщо такі портфелі включають один або більше інструмент, перелічені у Частині B.

4. Андеррайтинг щодо випуску будь-яких інструментів, перелічених у Частині B, та/або розміщення таких випусків.

Інструменти:

1. a) Цінні папери, що підлягають обігу.

b) сертифікати інститутів спільного інвестування.

2. Інструменти грошового ринку.

3. Фінансові ф'ючерсні контракти, включаючи еквівалентні інструменти готівкових розрахунків.

4. Форвардні угоди щодо процентних ставок.

5. Відсоткові, валютні свопи та свопи по відношенню до акцій.

6. Опціони на купівлю чи на продаж будь-яких інструментів, що належать до цієї Частини Додатка, включаючи еквівалентні інструменти готівкових розрахунків. Ця категорія включає, зокрема, валютні та відсоткові опціони.

Неосновні послуги:

1. Зберігання та управління щодо одного або більше інструментів, внесених до переліку у Частині B.

2. Послуги відповідального зберігання (оренда депозитних скриньок).

3. Надання кредитів або позик інвесторові для того, щоб дозволити йому здійснювати операцію з застосуванням одного або більше інструментів, внесених до переліку у Частині B, якщо фірма, що надає кредит або позику, залучена до операції.

4. Надання консультацій компаніям щодо структури капіталу, стратегії виробництва та питань, пов'язаних з ними, а також консультацій та послуги, що стосуються злиття та придбання компаній.

5. Послуги, пов'язані з андеррайтингом.

6. Консультації з інвестиційних питань, що стосуються одного чи більше інструментів, перелічених у Частині B.

7. Послуги з обміну іноземної валюти, якщо вони пов'язані з наданням інвестиційних послуг.