Єдиний європейський акт

Його Величність Король Бельгійців, Її Величність Королева Данії, Президент Федеративної Республіки Німеччина, Президент Грецької Республіки, Його Величність Король Іспанії, Президент Французької Республіки, Президент Ірландії, Президент Італійської Республіки, Його Королівська Високість Великий Герцог Люксембургу, Її Величність Королева Нідерландів, Президент Португальської Республіки, Її Величність Королева Об'єднаного Королівства Великої Британії і Північної Ірландії,

спонукувані прагненням продовжити справу, розпочату на основі установчих договорів про Європейські Співтовариства, і перетворити всю сукупність відносин між їхніми державами в Європейський Союз, відповідно до Урочистої Штутгартської декларації від 19 червня 1983 року;

сповнені рішучості створити цей Європейський Союз на основі, по-перше, Співтовариств, що функціонують відповідно до їх власних правил, і, по-друге, Європейської співпраці в сфері зовнішньої політики держав, що поставили свої підписи, і наділити цей Союз компетенцією, необхідною для його функціонування;

сповнені рішучості сприяти спільними зусиллями розвиткові демократії, що спирається на основні права, визнані конституціями і законами держав-членів, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і Європейською соціальною хартією, у першу чергу на право свободи, рівності і соціальної справедливості;

переконані в тім, що європейська ідея, результати, досягнуті в сферах європейської інтеграції і політичної співпраці, а також необхідність подальшого розвитку відповідають устремлінням народів Європи, що живуть в умовах демократії, для яких Європейський Парламент, обраний на основі загального виборчого права, є необхідним засобом волевиявлення;

усвідомлюючи лежачу на Європі відповідальність у зв'язку зі зростаючим прагненням виступати з єдиних позицій і діяти солідарно й узгоджено, щоб найбільш ефективно захищати свої загальні інтереси і незалежність, а також підкреслювати принципи демократії і законності та прав людини, яким вони прихильні, для того, щоб внести свій загальний внесок у підтримку миру і міжнародної безпеки відповідно до зобов'язань, що вони прийняли в рамках Статуту Об'єднаних Націй;

сповнені рішучості поліпшувати економічний і соціальний стан шляхом розширення сфери дії загальної політики і постановки нових цілей і забезпечувати більш гармонічне функціонування Співтовариств, надаючи можливість його органам реалізувати свою компетенцію в умовах, що найбільш відповідають інтересам Співтовариства;

оскільки глави держав і урядів на своїй Паризькій конференції 19 - 21 жовтня 1972 року схвалили мету послідовного здійснення економічного і валютного союзу;

беручи до уваги Додаток до Висновку головуючої країни на засіданні Європейської Ради у Бремені 6 і 7 липня 1978 року і Брюссельську резолюцію Європейської Ради від 5 грудня 1978 року про створення Європейської валютної системи (ЄВС) і пов'язаних з нею питань і відзначаючи, що відповідно до цієї резолюції Співтовариство і центральні банки держав-членів розпочали низку заходів, покликаних забезпечити реалізацію співпраці у валютній сфері;

вирішили ухвалити цей Акт і призначили з цією метою як своїх повноважних представників:

Його Величність Король Бельгійців:

Пана Лео Тіндеманса, міністра зовнішніх зносин;

Її Величність Королева Данії:

Пана Уффе Еллеманн-Єнсена, міністра закордонних справ;

Президент Федеративної Республіки Німеччина:

Пана Ганса-Дитріха Ґеншера,

федерального міністра закордонних справ;

Президент Грецької Республіки:

Пана Каролоса Папоуліаса, міністра закордонних справ;

Його Величність Король Іспанії:

Пана Франсіско Фернандеса Ордоньєса,

міністра закордонних справ;

Президент Французької Республіки:

Пана Ролана Дюма, міністра зовнішніх зносин;

Президент Ірландії:

Пана Пітера Беррі, міністра закордонних справ;

Президент Італійської Республіки:

Пана Джуліо Андреотті, міністра закордонних справ;

Його Королівська Високість Великий Герцог Люксембургу:

Пана Роберта Ґоббельса, державного секретаря,

міністра закордонних справ;

Її Величність Королева Нідерландів:

Пана Ганса ван ден Брука, міністра закордонних справ;

Президент Португальської Республіки:

Пана Педро Пірес де Міранда,

міністра закордонних справ;

Її Величність Королева Об'єднаного Королівства Великої

Британії і Північної Ірландії:

Пані Лінду Чокер, державного міністра закордонних справ і

справ Співдружності;

які, обмінявшись своїми повноваженнями, знайденими в повному порядку і в належній формі, погодилися про нижченаведене.

Мета Європейських Співтовариств і європейської політичної співпраці полягає в тому, щоб спільно сприяти реальному просуванню до Європейської єдності.

Європейські Співтовариства засновані на Договорах про заснування Європейського Співтовариства з вугілля та сталі, Європейського Економічного Співтовариства, Європейського Співтовариства з атомної енергії і на наступних договорах і актах, що змінюють або доповнюють їх.

Політична співпраця регулюється частиною III. Положення цієї частини підтверджують і доповнюють процедури, прийняті у Люксембурзькій (1970 р.), Копенгагенській (1973 р.) і Лондонській (1981 р.) доповідях, в Урочистій Декларації про Європейський Союз (1983 р.), а також поступово сформовану практику держав-членів.

Європейська Рада включає керівників держав і урядів держав-членів і голову Комісії Європейських Співтовариств. Їм допомагають міністри закордонних справ і один із членів Комісії.

Європейська Рада засідає не рідше двох разів на рік.

1. Інститути Європейських Співтовариств, відтепер іменовані, як це визначено нижче, здійснюють свої повноваження і компетенції відповідно до умов і з метою, передбаченою договорами про заснування Співтовариства і наступними договорами й актами, що їх змінюють або доповнюють, а також положеннями частини II.

2. Інститути й органи, наділені повноваженнями реалізувати європейську політичну співпрацю, здійснюють свої функції і компетенції відповідно до умов і з метою, передбаченою частиною III і документами, згаданими в абзаці 3 статті 1.

Договір про ЄСВС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 32d

1. На запит Суду і після консультацій з Комісією і Європейським Парламентом Рада одностайним рішенням може створити при Суді судовий орган з компетенцією суду першої інстанції, правомочний приймати до розгляду деякі види позовів фізичних і юридичних осіб і виносити щодо них рішення, що можуть бути оскаржені в Суді, але тільки в тому випадку, якщо стосуються питань права, і тільки відповідно до умов, передбачених Статутом Суду. Цей судовий орган не буде правомочний ані розглядати, ані приймати рішення як за позовами держав-членів або інститутів Співтовариства, так і з питань, що вимагають попереднього регулювання відповідно до статті 41.

2. Рада, виходячи з процедури, передбаченої в пункті 1, визначає склад цього судового органа і вносить необхідні зміни і додаткові положення до Статуту Суду. Якщо Рада не прийме іншого рішення, положення цього Договору про Суд, зокрема положення Протоколу про Статут Суду, застосовуються також і щодо цього судового органу.

3. Члени цього судового органу вибираються з числа осіб, незалежність яких не викликає сумнівів і які мають дані, необхідні для того, щоб працювати на посаді судді. Вони призначаються за спільною згодою урядами держав-членів строком на шість років. Часткове оновлення складу членів даного судового органу проводиться кожні три роки. Члени судового органу, що йдуть у відставку, можуть бути знову переобрані.

4. Цей судовий орган розробляє свій внутрішній регламент за погодженням із Судом. Цей регламент має бути схвалено одностайним рішенням Ради."

Стаття 45 Договору про ЄСВС доповнюється таким абзацом:

"Рада на запит Суду і після консультацій з Комісією і Європейським Парламентом може своїм одностайним рішенням змінювати положення частини III Статуту Суду."

1. Установлюється процедура співпраці, що застосовується щодо актів, заснованих на статтях 7, 49, 54 (2), другому реченні статті 56 (2), статті 57 (за винятком другого речення пункту 2), статтях 100a, 100b, 118a, 130e і 130q (2) Договору про ЄЕС.

2. У другому абзаці статті 7 Договору про ЄЕС слова "після консультацій з Асамблеєю" заміняються словами "у співпраці з Європейським Парламентом".

3. У статті 49 Договору про ЄЕС слова "Рада виносить рішення за пропозицією Комісії і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом" заміняються словами "Рада, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю, за пропозицією Комісії, у співпраці з Європейським Парламентом і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом".

4. У статті 54 (2) Дог овору про ЄЕС слова "Рада за пропозицією Комісії і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом і з Асамблеєю" заміняються словами "Рада за пропозицією Комісії, у співпраці з Європейським Парламентом і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом".

5. У статті 56 (2) Договору про ЄЕС друге речення заміняється наступним текстом:

"Разом з тим по закінченні другого етапу Рада за пропозицією Комісії й у співпраці з Європейським Парламентом приймає кваліфікованою більшістю директиви, спрямовані на координацію положень, що належить, у кожній державі-члені, до регулятивної й адміністративної діяльності."

6. У статті 57 (1) Договору про ЄЕС слова "і після консультацій з Асамблеєю" заміняються словами "і в співпраці з Європейським Парламентом".

7. У статті 57 (2) Договору про ЄЕС третє речення заміняється наступним текстом:

"В інших випадках Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю, у співпраці з Європейським Парламентом."

Стаття 149 Договору про ЄЕС замінюється такими положеннями:

"Стаття 149

1. Коли, на підставі даного Договору, Рада діє за пропозицією Комісії, вона може вносити виправлення до цієї пропозиції тільки шляхом ухвалення одностайного рішення.

2. Коли, на підставі даного Договору, Рада діє в співпраці з Європейським Парламентом, застосовується така процедура:

a) Рада, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю відповідно до умов пункту 1, за пропозицією Комісії і після одержання висновку Європейського Парламенту виробляє загальну позицію.

b) Загальна позиція Ради повідомляється Європейському Парламентові. Рада і Комісія доводять до відома Європейського Парламенту вичерпні доводи, що спонукали Раду схвалити її загальну позицію, а також інформують про позиції Комісії.

Якщо протягом трьох місяців після такого повідомлення Європейський Парламент схвалює цю загальну позицію або не приймає жодного рішення впродовж цього періоду, Рада видає в остаточній редакції акт з розглянутого питання відповідно до загальної позиції.

c) Європейський Парламент може в тримісячний строк, про який зазначено в пункті (b), абсолютною більшістю голосів своїх членів пропонувати виправлення до загальної позиції Ради. Він може також на основі такої ж більшості відкинути загальну позицію Ради. Результат обговорень передається Раді і Комісії.

Якщо Європейський Парламент відкинув загальну позицію Ради, остання може прийняти рішення в другому читанні тільки одностайно.

d) Комісія вивчає повторно протягом одного місяця пропозицію, на основі якої Рада прийняла загальну позицію, з урахуванням виправлень, запропонованих Європейським Парламентом.

Комісія передає Раді одночасно з повторно розглянутою пропозицією виправлення Європейського Парламенту, що нею не прийняті, висловлюючи свою думку з цього приводу. Рада може схвалити ці виправлення одностайним рішенням.

e) Рада кваліфікованою більшістю приймає пропозицію, що пройшла повторний розгляд у Комісії.

Рада може вносити зміни до пропозиції, що пройшла повторний розгляд у Комісії, тільки одностайно.

f) У випадках, викладених у пунктах (c), (d) і (e), Рада повинна винести рішення протягом трьох місяців. Якщо протягом цього періоду жодного рішення не прийнято, пропозиція Комісії вважається неприйнятою.

g) Періоди, зазначені у пунктах (b) і (f), можуть бути продовжені за загальною згодою Ради і Європейського Парламенту на один місяць максимум.

3. До прийняття Радою рішення, Комісія може змінювати свою пропозицію протягом усього терміну дії процедур, викладених у пунктах 1 і 2."

У статті 237 Договору про ЄЕС перший абзац заміняється таким положенням:

"Будь-яка європейська держава може звернутися з проханням про членство в Співтоваристві. Вона направляє свій запит у Раду, що приймає рішення одностайно, після консультацій з Комісією і за згодою Європейського Парламенту, що приймає рішення абсолютною більшістю голосів своїх членів."

У статті 238 Договору про ЄЕС другий абзац заміняється таким положенням:

"Ці угоди укладаються Радою на основі одностайності і після одержання згоди Європейського Парламенту, що приймає рішення абсолютною більшістю голосів своїх членів."

Стаття 145 Договору про ЄЕС доповнюється таким положенням:

"- наділяє Комісію, в актах, що приймає Рада, повноваженнями для імплементації норм, що вироблені Радою. Рада може висувати певні вимоги до здійснення цих повноважень. Вона може також зберігати за собою право, у особливих випадках, безпосередньо здійснювати ці повноваження. Зазначені вище вимоги повинні відповідати принципам і правилам, що Рада виробляє в попередньому порядку, приймаючи рішення одностайно, за пропозицією Комісії і з урахуванням висновку Європейського Парламенту."

Договір про ЄЕС доповнюється наступними положеннями:

"Стаття 168a

1. На запит Суду і після консультацій з Комісією і Європейським Парламентом, Рада одностайним рішенням може створити при Суді судовий орган з компетенцією суду першої інстанції, правомочний приймати до розгляду деякі види позовів фізичних і юридичних осіб і виносити щодо них рішення, що можуть бути оскаржені в Суді, але тільки в тому випадку, якщо вони стосуються питань права, і тільки відповідно до умов, передбачених Статутом Суду. Цей судовий орган не буде правомочний ані розглядати, ані приймати рішення як за позовами держав-членів або інститутів Співтовариства, так і з питань, що вимагають попереднього регулювання відповідно до статті 177.

2. Рада, виходячи з процедури, передбаченої в пункті 1, визначає склад цього судового органу і вносить необхідні зміни і додаткові положення до Статуту Суду. Якщо Рада не прийме іншого рішення, положення цього Договору про Суд, зокрема положення Протоколу про Статут Суду, застосовуються також і до цього судового органу.

3. Члени цього судового органу вибираються з числа осіб, незалежність яких не викликає сумнівів і які мають дані, необхідні для того, щоб працювати на посаді судді. Вони призначаються за спільною згодою урядами держав-членів строком на шість років. Часткове оновлення складу членів даного судового органу відбувається кожні три роки. Члени судового органу, що йдуть у відставку, можуть бути знову переобрані.

4. Цей судовий орган розробляє свій внутрішній регламент за узгодженням із Судом. Цей регламент має бути схвалено одностайним рішенням Ради."

Стаття 188 Договору про ЄЕС доповнюється таким абзацом:

"Рада на запит Суду і після консультацій з Комісією і Європейським Парламентом може одностайним рішенням змінювати положення частини III Статуту Суду."

Договір про ЄЕС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 8a

Співтовариство вживає заходів для поступового створення внутрішнього ринку до 31 грудня 1992 р. відповідно до положень даної статті, а також статей 8b, 8c, 28, 57 (2), 59, 70 (1), 84, 99, 100a і 100b, без шкоди для інших положень цього Договору.

Внутрішній ринок повинен являти собою простір без внутрішніх кордонів, у якому, відповідно до положень даного Договору, забезпечується вільний рух товарів, осіб, послуг і капіталу."

Договір про ЄЕС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 8b

Комісія доповідає Раді до 31 грудня 1988 р. і ще раз до 31 грудня 1990 р. про прогрес, досягнутий у створенні внутрішнього ринку в часових рамках, установлених статтею 8a.

Рада, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю, за пропозицією Комісії визначає основні настанови та умови, необхідні для забезпечення збалансованого прогресу в усіх згаданих секторах."

Договір про ЄЕС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 8c

Формулюючи пропозиції, що мають на меті виконання статті 8a, Комісія буде враховувати масштаби зусиль, що повинні докладати країни з різним рівнем економічного розвитку в період створення внутрішнього ринку, і може в цьому зв'язку запропонувати відповідні положення.

Якщо ці положення приймаються у відступ від чинних, то вони повинні мати тимчасовий характер і викликати найменші порушення у функціонуванні спільного ринку."

1. Стаття 28 Договору про ЄЕС заміняється таким положенням:

"Стаття 28

Всі автономні зміни або припинення дії мита у рамках єдиного митного тарифу приймаються рішенням Ради кваліфікованою більшістю за пропозицією Комісії."

2. У статті 57 (2) Договору про ЄЕС друге речення заміняється таким текстом:

"Одностайне рішення необхідне для прийняття директив, імплементація яких спричиняє хоча б в одній із держав-членів зміну чинних принципів законодавства про професії в частині, що стосується навчання й умов прийому для фізичних осіб."

3. У другому абзаці статті 59 Договору про ЄЕС слова "на основі одностайного рішення" заміняються словами "кваліфікованою більшістю".

4. У статті 70 (1) Договору про ЄЕС два останніх речення заміняються таким текстом:

"З цією метою Рада приймає кваліфікованою більшістю директиви. Вона прагне досягнення максимально можливої лібералізації. Уживання заходів, що являють собою відхід від лібералізації руху капіталів, вимагає одностайного рішення."

5. У статті 84 (2) Договору про ЄЕС слова "одностайним рішенням" заміняються словами "кваліфікованою більшістю".

6. Стаття 84 Договору про ЄЕС доповнюється таким абзацом:

"Повинні застосовуватись процедурні норми статті 75, пунктів 1 і 3."

Стаття 99 Договору про ЄЕС заміняється такими положеннями:

"Стаття 99

Рада, приймаючи рішення одностайно, за пропозицією Комісії і після консультацій з Європейським Парламентом, ухвалює положення для гармонізації законодавств, що стосуються податків з обороту, акцизних зборів і інших непрямих податків, тією мірою, якою така гармонізація необхідна, щоб забезпечити створення і функціонування внутрішнього ринку в строки, передбачені в статті 8a."

Договір про ЄЕС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 100a

1. Як відступ від статті 100 і, якщо інше не передбачено даним Договором, для реалізації цілей, викладених у статті 8a, застосовуються такі положення. Рада, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю, за пропозицією Комісії, у співпраці з Європейським Парламентом і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом розроблює заходи спрямовані на зближення норм, що впроваджуються в державах-членах законодавчим або адміністративним шляхом, для того, щоб забезпечити створення і функціонування внутрішнього ринку.

2. Пункт 1 не застосовується щодо положень в сфері оподатковування, а також щодо положень, що стосуються вільного руху осіб або прав і інтересів осіб найманої праці.

3. Комісія, у своїх пропозиціях, передбачених у пункті 1 стосовно охорони здоров'я, безпеки, захисту довкілля і захисту споживачів виходить з необхідності забезпечення високого рівня захисту.

4. Якщо після прийняття Радою, кваліфікованою більшістю заходів для гармонізації будь-яка з держав-членів визнає за необхідне застосування національних правових норм, обґрунтованих крайньою потребою, що передбачено статтею 36, або пов'язаних із захистом умов праці або довкілля, вона повідомляє про них Комісію.

Комісія погоджується на застосування відповідних норм, переконавшись, що вони не є засобом невиправданої дискримінації або прихованих обмежень у торгівлі між державами-членами.

Комісія або будь-яка держава-член можуть як відступ від процедури, передбаченої в статтях 169 і 170, безпосередньо звернутися до Суду, якщо вважають, що інша держава-член протиправно використовує повноваження, передбачені в даній статті.

5. Згадані вище заходи для гармонізації містять, коли це прийнятно, захисні застереження, що дозволяють державам-членам, з тих чи інших причин неекономічного характеру, викладених у статті 36, уживати тимчасових заходів, що підпадають під процедуру контролю з боку Співтовариства."

Договір про ЄЕС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 100b

1. Протягом 1992 року Комісія складе разом з кожною державою-членом перелік законодавчих і адміністративних актів, що охоплюються статтею 100a і не є об'єктом гармонізації в рамках цієї останньої статті.

Рада, діючи відповідно до положень статті 100a, може ухвалити, що положення, які є чинними в державі-члені, повинні бути визнані еквівалентними тим, що застосовуються іншими державами-членами.

2. Положення пункту 4 статті 100a застосовуються за аналогією.

3. Комісія складає перелік, згаданий у першій частині пункту 1, і подає відповідні пропозиції в запропонований час, щоб Рада могла прийняти рішення до кінця 1992 року."

1. До розділу III частини II Договору про ЄЕС включається нова глава 1, яка сформульована так:

Стаття 102a

1. З метою забезпечити необхідне для подальшого розвитку Співтовариства зближення економічної і валютної політики, держави-члени співпрацюють відповідно до завдань, викладених у статті 104. Домагаючись цього, вони беруть до уваги досвід, придбаний завдяки співпраці в рамках Європейської валютної системи (ЄВС) і становленню ЕКЮ, і керуються існуючими в цій сфері повноваженнями.

2. Тією мірою, якою подальший розвиток у сфері економічної і валютної політики вимагає інституціональних змін, будуть застосовуватися положення статті 236. З питань інституціональних змін у валютній сфері повинні проводитися консультації з Комітетом з валютних питань і Комітетом керуючих центральними банками.

2. Глави 1, 2, і 3 стають відповідно главами 2, 3, і 4."

Договір про ЄЕС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 118a

1. Держави-члени будуть приділяти особливу увагу підвищенню безпеки і поліпшенню здоров'я працівників, насамперед там, де безпосередньо здійснюється трудова діяльність, і ставлять своєю метою зближення умов праці на основі вже досягнутого прогресу.

2. Рада за пропозицією Комісії, у співпраці з Європейським Парламентом і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю, встановлює за допомогою директив мінімальні вимоги, поступове виконання яких, з урахуванням умов і технічних правил, що існують у кожній державі-члені, необхідно для досягнення мети, передбаченої пунктом 1.

У цих директивах необхідно уникати примусових адміністративних, фінансових і юридичних обмежень, що можуть перешкоджати створенню і розвитку малих і середніх підприємств.

3. Положення, вироблені на виконання даної статті, не слугують для будь-якої держави-члена перешкодою в тому, що стосується збереження або запровадження більш суворих заходів для охорони умов праці, сумісних з даним Договором."

Договір про ЄЕС доповнюється таким положенням:

"Стаття 118b

Комісія прагне розвивати на європейському рівні діалог між соціальними партнерами, що може, якщо обидві сторони вважають це бажаним, призвести до відносин, заснованих на угоді."

Частина III Договору про ЄЕС доповнюється частиною V, сформульованою так:

"Стаття 130a

З метою стимулювання свого гармонічного розвитку в цілому Співтовариство продовжує і розширює діяльність, спрямовану на зміцнення свого соціального й економічного об'єднання.

Співтовариство особливо прагне скоротити розрив між різними регіонами і відставання регіонів, що знаходяться в найменш сприятливих умовах.

Стаття 130b

Держави-члени проводять свою економічну політику і координують її, прагнучи разом з тим досягти цілей, викладених у статті 130a. Розробка і здійснення спільної політики і дій, спрямованих на створення внутрішнього ринку, враховують цілі, викладені у статтях 130a і 130c, і сприяють їхньому досягненню. Співтовариство прагне до досягнення цих цілей, використовуючи структурні фонди (Європейський сільськогосподарський фонд керування та гарантій - Секція керування; Європейський соціальний фонд; Європейський фонд регіонального розвитку), Європейський інвестиційний банк та інші фінансові інструменти.

Стаття 130c

Завданням Європейського фонду регіонального розвитку є сприяти усуненню найважливіших регіональних дисбалансів у Співтоваристві через участь у розвитку та структурному реформуванні регіонів із затриманим розвитком та в конверсії промислових регіонів, що занепадають.

Стаття 130d

Після набрання чинності Єдиним Європейським актом Комісія представить Раді всебічну пропозицію, спрямовану на внесення в структуру і правила функціонування існуючих структурних фондів (Європейський сільськогосподарський фонд керування та гарантій - Секція керування; Європейський соціальний фонд; Європейський фонд регіонального розвитку) змін, що необхідні для уточнення й оптимізації їхніх завдань, щоб тим самим сприяти досягненню цілей, викладених у статтях 130a і 130c, а також для підвищення їхньої ефективності й розширення їхньої координації між собою і з іншими діючими фінансовими установами. Рада приймає одностайне рішення за цією пропозицією протягом одного року після консультацій з Європейським Парламентом і Економічним і соціальним комітетом.

Стаття 130e

Після ухвалення рішення, передбаченого статтею 130d, Рада кваліфікованою більшістю, за пропозицією Комісії й у співпраці з Європейським Парламентом приймає виконавчі рішення, що стосуються Європейського фонду регіонального розвитку.

Стосовно Секції керування Європейського сільськогосподарського фонду керування та гарантій та Європейського соціального фонду продовжують діяти відповідно статті 43, 126 і 127."

Частина III Договору про ЄЕС доповнена частиною VI, сформульованою так:

Стаття 130f

1. Співтовариство ставить своєю метою зміцнення наукової і технологічної бази європейської промисловості і сприяння підвищенню її міжнародної конкурентноздатності.

2. Для цього воно заохочує діяльність підприємств, включаючи малі та середні, дослідних центрів і університетів у сфері наукових досліджень і технологічних розробок; воно підтримує їхні зусилля, спрямовані на розвиток взаємної співпраці, прагнучи, насамперед, надати підприємствам можливість використовувати повною мірою потенціал внутрішнього ринку Співтовариства, відкриваючи, зокрема, державний сектор національних ринків, установлюючи єдині стандарти й усуваючи юридичні і податкові бар'єри на шляху такої співпраці.

3. У досягненні цих цілей особлива увага має приділятися взаємозв'язку між спільними зусиллями в сфері наукових досліджень і технологічних розробок, формуванням внутрішнього ринку і здійсненням спільної політики, особливо в тому, що стосується конкуренції і торгівлі.

Стаття 130g

Для здійснення цієї мети Співтовариство провадить таку діяльність, що доповнює діяльність, яка здійснюється державами-членами:

a) реалізує програми наукових досліджень, технологічних розробок і дослідно-демонстраційних програм шляхом розвитку кооперації з підприємствами, дослідними центрами й університетами;

b) сприяє співпраці у сфері наукових досліджень, технологічних розробок і дослідно-демонстраційних програм, здійснюваних у Співтоваристві, із третіми країнами і міжнародними організаціями;

c) поширює й оптимізує результати наукових досліджень, технологічних розробок і дослідно-демонстраційних програм, здійснюваних у Співтоваристві;

d) стимулює навчання і мобільность дослідників у Співтоваристві.

Стаття 130h

Держави-члени координують між собою та у взаємозв'язку з Комісією політику і програми, що здійснюються на національному рівні. Комісія у тісній взаємодії з державами-членами може брати на себе будь-яку ініціативу, що сприяє такій координації.

Стаття 130i

1. Співтовариство приймає багаторічну рамкову програму, в якій відбиті всі напрями його діяльності. У рамковій програмі встановлюються науково-технічні цілі, визначається їхня відносна пріоритетність, вказуються основні напрями намічених дій, установлюються сума необхідного фінансування і конкретні форми фінансової участі Співтовариства в програмі в цілому, а також розподіл загальної суми за напрямками намічених дій.

2. Рамкова програма може змінюватися і доповнюватися відповідно до зміни ситуації.

Стаття 130k

Рамкова програма здійснюється через конкретні програми, розроблені по кожному з напрямків діяльності. У кожній конкретній програмі визначаються способи її реалізації, встановлюються терміни і передбачаються необхідні засоби.

Рада визначає конкретні способи поширення знань, отриманих у результаті конкретних програм.

Стаття 130l

У ході здійснення багаторічної рамкової програми можуть бути прийняті додаткові програми, в яких беруть участь лише деякі держави-члени, що самостійно забезпечують фінансування за можливої участі Співтовариства.

Рада приймає правила, що застосовуються щодо додаткових програм, особливо в тому, що стосується поширення знань і доступу до них інших держав-членів.

Стаття 130m

У ході здійснення багаторічної рамкової програми Співтовариство може передбачити, за узгодженням із зацікавленими державами-членами власну участь у науково-дослідних програмах, проведених декількома державами-членами, включаючи участь в інституціональних структурах, створених для виконання цих програм.

Стаття 130n

У ході здійснення багаторічної рамкової програми Співтовариство може передбачити співпрацю в сфері наукових досліджень, технологічних розробок і дослідно-демонстраційних програм, проведених із третіми країнами або міжнародними організаціями.

Форми такої співпраці можуть визначатися на основі міжнародних договорів між Співтовариством та іншими зацікавленими Сторонами, що вироблюються та укладаються відповідно до статті 228.

Стаття 130o

Співтовариство може створювати спільні підприємства або будь-які інші організаційні структури, що необхідні для ефективного здійснення його власних програм наукових досліджень, технологічних розробок і дослідно-демонстраційних робіт.

Стаття 130p

1. Форми фінансування кожної програми, включаючи можливу участь Співтовариства, встановлюються одночасно з прийняттям програми.

2. Сума щорічного фінансового внеску Співтовариства визначається в рамках бюджетних процедур без шкоди для інших можливих способів його фінансової підтримки. Оцінна вартість конкретних програм не повинна перевищувати рівня фінансування, передбаченого рамковою програмою.

Стаття 130q

1. Рада за пропозицією Комісії і після консультацій з Європейським Парламентом і з Економічним і соціальним комітетом одностайно схвалює положення, передбачені в статтях 130i та 130o.

2. Рада за пропозицією Комісії і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом та в співпраці з Європейським Парламентом схвалює кваліфікованою більшістю положення, передбачені в статтях 130k, 130l, 130m, 130n і 130p (1). Ухвалення додаткових програм вимагає поряд з цим згоди зацікавлених держав-членів."

Частина III Договору про ЄЕС доповнена Частиною VII, сформульованою так:

Стаття 130r

1. Діяльність Співтовариства щодо довкілля має на меті:

- берегти, охороняти та поліпшувати стан довкілля;

- берегти здоров'я людей;

- виважено та раціонально використовувати природні ресурси;

2. Діяльність Співтовариства щодо довкілля ґрунтується на принципах превентивних дій, відшкодування шкоди навколишньому середовищу, головним чином шляхом усунення його джерел, та оплати збитку тими, хто його заподіяв. Завдання захисту довкілля є складовою частиною інших напрямів політики Співтовариства.

3. Вироблюючи програму дій у сфері довкілля Співтовариство враховує:

- отримані наукові і технічні дані;

- стан довкілля в різних регіонах Співтовариства;

- потенційні вигоди і витрати, що можуть бути результатом дій або бездіяльності;

- економічний і соціальний розвиток Співтовариства в цілому і збалансований розвиток його регіонів.

4. Співтовариство зосереджує зусилля в сфері довкілля тією мірою, якою цілі, передбачені в пункті 1, можуть бути реалізовані на рівні Співтовариства ефективніше, ніж державами-членами самостійно. Без шкоди для дій самого Співтовариства держави-члени забезпечують фінансування і виконання інших заходів.

5. У рамках сфер своєї компетенції Співтовариство і держави-члени співпрацюють із третіми країнами і компетентними міжнародними організаціями. Форми співпраці Співтовариства можуть бути предметом договорів між ним та іншими зацікавленими сторонами, що розроблюються й укладаються відповідно до статті 228.

Попередній пункт не стосується компетенції держав-членів вести переговори в міжнародних органах і укладати міжнародні договори.

Стаття 130s

Рада за пропозицією Комісії і після консультацій з Європейським Парламентом і Економічним і соціальним комітетом приймає одностайно рішення щодо дій, які варто здійснити Співтовариству.

Рада визначає відповідно до умов, передбачених у попередньому абзаці, які питання вимагають прийняття рішень кваліфікованою більшістю.

Стаття 130t

Спільні заходи для захисту довкілля, прийняті відповідно до статті 130s, не перешкоджають кожній з держав-членів зберігати або вводити більш суворі захисні заходи, сумісні з даним Договором."

Договір про Євратом доповнюється такими положеннями:

"Стаття 140a

1. На запит Суду і після консультацій з Комісією і Європейським Парламентом Рада одностайним рішенням може створити при Суді судовий орган з компетенцією суду першої інстанції, правомочний приймати до розгляду деякі види позовів фізичних і юридичних осіб і виносити щодо них рішення, що можуть бути оскаржені в Суді, але тільки в тому випадку, якщо вони стосуються питань права, і тільки відповідно до умов, передбаченими Статутом Суду. Цей судовий орган не буде правомочний приймати рішення як за позовами держав-членів або інститутів Співтовариства, так і з питань, що вимагають попереднього регулювання відповідно до статті 150.

2. Рада, виходячи з процедури, передбаченої в пункті 1, визначає склад цього судового органу і вносить необхідні зміни і додаткові положення в Статут Суду. Якщо Рада не прийме іншого рішення, положення цього Договору про Суд, зокрема положення Протоколу про Статут Суду, застосовуються також щодо зазначеного судового органу.

3. Члени зазначеного судового органу обираються з числа осіб, незалежність яких не викликає сумнівів і які мають дані, необхідні для того, щоб працювати на посаді судді. Вони призначаються за спільною згодою урядами держав-членів строком на шість років. Часткове відновлення складу членів даного судового органу проводиться кожні три роки. Члени, що йдуть у відставку, можуть бути переобрані знову.

4. Цей судовий орган розробляє свій внутрішній регламент за узгодженням із Судом. Цей регламент має бути схвалено одностайним рішенням Ради."

У статтю 160 Договору про Євратом включається другий абзац такого змісту:

"Рада на запит Суду і після консультацій з Комісією і Європейським Парламентом може одностайним рішенням змінювати положення Частини III Статуту Суду."

Положення цього Акта не стосуються положень Актів про приєднання Королівства Іспанії і Португальської Республіки до Європейських Співтовариств.

У пункті 2 статті 4 Рішення Ради 85/257/ЄЕС, Євратом від 7 травня 1985 року про систему власних засобів Співтовариств слова "розмір і механізм розподілу яких установлюються відповідно до рішення Ради на основі одностайності" заміняються словами "розмір і механізм розподілу яких установлюються відповідно до рішення Ради кваліфікованою більшістю після одержання згоди зацікавлених держав-членів".

Зазначена зміна не торкається правової природи вищезгаданого рішення.

Європейська співпраця в сфері зовнішньої політики регулюється такими положеннями:

1. Високі Договірні Сторони, будучи учасниками Європейських Співтовариств, прагнуть спільно формулювати і здійснювати європейську зовнішню політику.

2. a) Високі Договірні Сторони зобов'язуються інформувати і консультувати один одного з будь-якого питання зовнішньої політики, що представляє загальний інтерес, з метою домогтися, щоб їхній спільний вплив забезпечувався найбільш ефективно шляхом координації, зближення їхніх позицій та здійснення спільних дій;

b) взаємні консультації передують прийняттю Високими Договірними Сторонами їхньої остаточної позиції;

c) кожна з Високих Договірних Сторін, розробляючи національну позицію і здійснюючи національні дії, повною мірою враховує позиції інших партнерів і належним чином бере до уваги важливість прийняття і реалізації загальноєвропейських рішень.

З метою підвищення своєї здатності до спільних дій у сфері зовнішньої політики Високі Договірні Сторони забезпечують поступальний розвиток і конкретизацію єдиних принципів і завдань.

Визначення спільних позицій є відправною точкою для політики Високих Договірних Сторін;

d) Високі Договірні Сторони прагнуть уникати будь-яких дій або рішень, що завдають шкоди їхнім ефективним діям як об'єднаній силі в міжнародних відносинах або в рамках міжнародних організацій.

3. a) Міністри закордонних справ і один із членів Комісії збираються не рідше чотирьох разів на рік у рамках системи європейської політичної співпраці. Вони можуть також обговорювати питання зовнішньої політики, що перебувають у компетенції політичної співпраці, під час сесій Ради Європейських Співтовариств;

b) Комісія є повноправним учасником діяльності політичної співпраці;

c) з метою забезпечення швидкого прийняття спільних позицій і реалізації спільних дій Високі Договірні Сторони утримуються, наскільки це можливо, від кроків, що перешкоджають досягненню консенсусу і спільним заходам на його основі.

4. Високі Договірні Сторони забезпечують тісну взаємодію з Європейським Парламентом у рамках європейської політичної співпраці. Для цього держава-член, що головує в Раді ЄС, регулярно інформує Європейський Парламент про питання зовнішньої політики, розглянуті у рамках політичної співпраці, і домагається, щоб думка Європейського Парламенту враховувалося належним чином.

5. Зовнішня політика Європейського Співтовариства і політика, погоджена в системі європейської політичної співпраці, повинні бути скоординовами.

Держава-член, що головує в Раді ЄС, і Комісія, у рамках своїх компетенцій несуть особливу відповідальність за забезпечення такої взаємної узгодженості.

6. a) Високі Договірні Сторони вважають, що більш тісна співпраця з питань європейської безпеки здатна зробити істотний внесок у формування європейської ідентичності у сфері зовнішньої політики. Вони мають намір більш тісно координувати свої позиції з політичних і економічних аспектів безпеки;

b) Високі Договірні Сторони мають рішучий намір підтримувати технологічний і виробничий потенціали на рівні, що забезпечує їхня безпека. Вони будуть домагатися цього на національному рівні, а за необхідності - у рамках компетентних інститутів і органів;

c) положення цієї частини не перешкоджають установленню більш тісної співпраці у сфері безпеки між деякими з Високих Договірних Сторін у рамках Західноєвропейського Союзу або Північноатлантичного Союзу.

7. a) У міжнародних організаціях і на міжнародних конференціях, де беруть участь Високі Договірні Сторони, останні прагнуть ухвалити спільні позиції з питань, що охоплюються цією Частиною;

b) в міжнародних організаціях і на міжнародних конференціях, де беруть участь не всі Високі Договірні Сторони, ті з них, що беруть участь, повною мірою враховують позиції, погоджені в рамках європейської політичної співпраці.

8. Високі Договірні Сторони вступають за необхідності у політичний діалог із третіми країнами і регіональними об'єднаннями.

9. Високі Договірні Сторони і Комісія на основі взаємодопомоги й обміну інформацією поглиблюють співпрацю між своїми представниками, акредитованими в третіх країнах і міжнародних організаціях.

10. a) Керівництво європейською політичною співпрацею здійснюється тією з Високих Договірних Сторін, що головує в Раді Європейських Співтовариств;

b) на неї покладаються завдання з висування ініціатив, координації і представлення позицій держав-членів у рамках відносин із третіми країнами в контексті діяльності європейської політичної співпраці. На неї також покладається керування системою політичної співпраці, насамперед складання календарного плану зустрічей, їхнє скликання й організація;

c) у Політичному комітеті проводяться регулярні засідання політичних директорів з метою надання необхідної динаміки, забезпечення безперервності і наступності європейської політичної співпраці і підготовки обговорення на рівні міністрів;

d) Політичний комітет або за необхідності зустріч на рівні міністрів скликаються протягом 48 годин за запитом не менш трьох держав-членів;

e) на Європейську групу зв'язку, що знаходиться під керівництвом Політичного комітету, покладені функції спостереження за європейською політичною співпрацею і вивчення загальних організаційних проблем;

f) засідання робочих груп скликаються за рішенням Політичного комітету;

g) Секретаріат з місцезнаходженням у Брюсселі сприяє державі-членові, що головує в Раді ЄС, у підготовці і здійсненні діяльності в рамках європейської політичної співпраці, а також в адміністративних питаннях. Він виконує свої функції під егідою головуючої держави-члена.

11. У питаннях привілеїв та імунітету члени Секретаріату Європейської політичної співпраці прирівнюються до членів дипломатичних місій Високих Договірних Сторін, що знаходяться за місцем розташування Секретаріату.

12. Через п'ять років після набрання чинності цим Актом Високі Договірні Сторони повинні вивчити питання про необхідність перегляду частини III.

Положення Договору про заснування Європейського Співтовариства з вугілля та сталі, Договору про заснування Європейського Економічного Співтовариства і Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії, що стосуються повноважень Суду Європейських Співтовариств, і положення, пов'язані зі здійсненням цих повноважень, застосовуються тільки щодо положень частини II і статті 32; вони застосовуються щодо цих положень відповідно до тих самих умов, що і стосовно положень названих договорів.

За винятком статті 3 (1), частини II і статті 31, жодне з положень цього Акта не стосується ані договорів, що засновують Європейські Співтовариства, ані наступних договорів і актів, що вносять до них зміни і доповнення.

1. Цей Акт підлягає ратифікації Високими Договірними Сторонами згідно з відповідними положеннями їхніх конституцій. Ратифікаційні грамоти передаються на зберігання урядові Італійської Республіки.

2. Цей Акт набирає чинності першого числа наступного місяця після передачі на зберігання ратифікаційної грамоти останньою з держав, що його підписали.

Оригінал цього Акта, складений в одному примірнику німецькою, англійською, датською, іспанською, французькою, грецькою, ірландською, італійською, нідерландською і португальською мовами, текст якого на кожній з цих мов автентичний, передається на депозитарне зберігання до архіву уряду Італійської Республіки, що передасть відповідну завірену копію Акта урядам усіх інших держав-членів, що підписали цей Акт.

На посвідчення чого нижчепідписані, належними чином на те уповноважені представники, підписали цей Єдиний європейський акт.

Вчинено у Люксембурзі сімнадцятого лютого тисяча дев'ятсот вісімдесят шостого року й у Гаазі двадцять восьмого лютого тисяча дев'ятсот вісімдесят шостого року.

Конференція представників урядів держав-членів, скликана у Люксембурзі 9 вересня 1985 року та яка проводила свою роботу в Люксембурзі і Брюсселі, виробила наступний текст:

Під час підписання цього тексту Конференція прийняла декларації, перераховані нижче і включені як Додаток до цього Заключного акта:

1. Декларація про виконавчі повноваження Комісії;

2. Декларація про Суд ЄС;

3. Декларація про статтю 8a Договору про ЄЕС;

4. Декларація про статтю 100a Договору про ЄЕС;

5. Декларація про статтю 100b Договору про ЄЕС;

6. Генеральна Декларація про статті 13 і 19 Єдиного європейського акта;

7. Декларація про статтю 118a (2) Договору про ЄЕС;

8. Декларація про статтю 130d Договору про ЄЕС;

9. Декларація про статтю 130r Договору про ЄЕС;

10. Декларація Високих Договірних Сторін, про частину III Єдиного європейського акта;

11. Декларація про статтю 30 (10) (g) Єдиного європейського акта.

Конференція також узяла до відома декларації, перелічені нижче і включені як Додаток до цього Заключного акта:

1) Декларація держави-члена, що головує в Європейській Раді, щодо строків, протягом яких Рада розробляє висновок про результати першого читання (стаття 149 (2) Договору про ЄЕС);

2) Політична декларація урядів держав-членів про вільний рух осіб;

3) Декларація уряду Грецької Республіки про статтю 8a Договору про ЄЕС;

4) Декларація Комісії про статтю 28 Договору про ЄЕС;

5) Декларація уряду Ірландії про статтю 57 (2) Договору про ЄЕС;

6) Декларація уряду Португальської Республіки про статтю 59 (другий абзац) і про статтю 84 Договору про ЄЕС;

7) Декларація уряду Королівства Данії про статтю 100a Договору про ЄЕС;

8) Декларація держави-члена, що головує в Європейській Раді, і Комісії щодо компетенції Співтовариства у валютній сфері;

9) Декларація уряду Королівства Данії про європейську політичну співпрацю.

Вчинено у Люксембурзі сімнадцятого лютого тисяча дев'ятсот вісімдесят шостого року й у Гаазі двадцять восьмого лютого тисяча дев'ятсот вісімдесят шостого року.

Конференція звертається до керівних органів Співтовариства з проханням прийняти, до набрання чинності Актом, принципи і правила, на підставі яких будуть визначені у кожному конкретному випадку виконавчі повноваження Комісії.

У цьому контексті Конференція пропонує Раді відвести, зокрема першорядну роль процедурі Дорадчого комітету, виходячи з міркувань оперативності й ефективності процесу прийняття рішень для здійснення виконавчих повноважень, доданих Комісії в рамках статті 100a Договору про ЄЕС.

Конференція визнає, що положення статті 32d (1) Договору про ЄСВС, статті 168a (1) Договору про ЄЕС і статті 140a (1) Договору про Євратом не шкодять можливим юридичним повноваженням, що можуть бути передбачені в рамках угод між державами-членами.

За допомогою положень статті 8a Конференція хоче виразити повною мірою свою політичну волю прийняти до 1 січня 1993 року рішення, необхідні для завершення створення внутрішнього ринку в тому вигляді, в якому він визначений цими положеннями, й особливо рішення, необхідні для виконання програми Комісії, викладеної в Білій книзі про внутрішній ринок. Установлення дати 31 грудня 1992 року не має автоматичної юридичної сили.

Жодне з цих положень не стосується права держав-членів вживати такі заходи, які вони вважають необхідними для контролю за імміграцією з третіх країн, а також для боротьби проти тероризму, злочинності, поширення наркотиків і нелегальної торгівлі творами мистецтва і предметами старовини.

Конференція констатує, що в ході обговорень щодо статті 118a (2) Договору про ЄЕС була досягнута згода, що за встановлення мінімальних вимог щодо забезпечення безпеки і здоров'я працівників, Співтовариство не має наміру дискримінувати інтереси працівників малих і середніх підприємств у тих випадках, коли це не викликано об'єктивними чинниками.

Високі Договірні Сторони, що прийняли частину III про європейську політичну співпрацю, підтверджують свою відкритість стосовно інших європейських країн, що поділяють ті ж ідеали і цілі. Вони готові, зокрема, зміцнити свої зв'язки з державами-членами Ради Європи й іншими європейськими демократичними країнами, з якими підтримують дружні відносини і тісно співпрацюють.

З метою сприяння вільному рухові осіб держави-члени розвивають співпрацю, не зачіпаючи повноважень Співтовариства, зокрема з питань в'їзду, руху і перебування осіб із третіх країн.

Вони співпрацюють також у сфері боротьби з тероризмом, злочинністю, поширенням наркотиків і незаконною торгівлею творами мистецтва і предметами старовини.

Уряд Данії зазначає, що прикінцева частина частини III про співпрацю в сфері зовнішньої політики не стосується участі Данії в зовнішньоекономічній співпраці держав - членів Північної Ради.