Конвенція 1974 року про боротьбу з небезпекою, спричинюваною канцерогенними речовинами й агентами у виробничих умовах, та заходи профілактики ( N 139 ) (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

будучи скликаною в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібравшися 5 червня 1974 року на свою п'ятдесят дев'яту сесію;

відзначаючи положення Конвенції та Рекомендації 1960 року про захист від радіації, а також Конвенції та Рекомендації 1971 року про бензол;

уважаючи, що бажано встановити міжнародні норми, які стосуються захисту від канцерогенних речовин чи агентів,

беручи до уваги відповідну діяльність інших міжнародних організацій, зокрема Всесвітньої організації охорони здоров'я та Міжнародного агентства з вивчення раку, з якими співробітничає Міжнародна організація праці,

ухваливши рішення прийняти низку пропозицій стосовно боротьби з небезпекою, спричинюваною канцерогенними речовинами й агентами у виробничих умовах, та заходів профілактики, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює 24 червня 1974 року наведену нижче Конвенцію, на яку можна послатись як на Конвенцію 1974 року про професійні ракові захворювання.

1. Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, періодично визначає канцерогенні речовини й агенти, піддавання впливові яких у ході роботи є забороненим або підлягає затвердженню чи контролеві а також ті канцерогенні речовини й агенти, до яких застосовуються інші положення цієї Конвенції.

2. Винятки із заборони можуть допускатися лише шляхом видачі сертифіката із зазначенням у кожному окремому випадку умов, яких необхідно дотримуватися.

3. Під час визначень, зазначених пунктом 1 цієї статті, беруться до уваги останні дані, що містяться у зведеннях правил або в посібниках, які може розробляти Міжнародне бюро праці, а також інформація від інших компетентних органів.

1. Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, уживає всіх заходів для заміни канцерогенних речовин та агентів, впливові яких працівники можуть піддаватися в ході своєї роботи, неканцерогенними речовинами чи агентами або менш шкідливими речовинами чи агентами; під час вибору інших речовин чи агентів ураховуються їхні канцерогенні, токсичні та інші властивості.

2. Чисельність працівників, які піддаються впливові канцерогенних речовин чи агентів, а також тривалість і ступінь такого впливу необхідно скорочувати до мінімуму, який відповідає вимогам безпеки.

Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, приписує заходи яких необхідно вживати для захисту працівників від ризиків впливу канцерогенних речовин чи агентів, а також забезпечує створення відповідної системи реєстрації.

Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, уживає заходів для забезпечення працівників, які піддавалися, піддаються або можуть бути піддані впливові канцерогенних речовин чи агентів, усією доступною інформацією про пов'язані із цим небезпеками та заходи, яких необхідно вживати.

Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, уживає заходів для забезпечення проходження працівниками таких медичних оглядів чи біологічних або інших аналізів чи досліджень під час трудової діяльності й після неї, які є необхідними для оцінки ступеня впливу та контролю за станом їхнього здоров'я у зв'язку із шкідливими чинниками.

Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію:

a) за допомогою національних нормативно-правових актів або за допомогою будь-якого іншого методу, який є сумісним з національною практикою та умовами, і після консультації із заінтересованими найбільш представницькими організаціями роботодавців та працівників, уживає таких заходів, які можуть бути необхідними для виконання положень цієї Конвенції;

b) відповідно до національної практики визначає осіб чи органи відповідальні за дотримання положень цієї Конвенції;

c) для контролю за застосуванням положень цієї Конвенції зобов'язується забезпечити відповідними інспекційними службами або бути впевненим, що відповідна інспекція здійснюється.

Офіційні грамоти про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих членів Міжнародної організації праці, ратифікаційні грамоти яких зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набирає чинності через дванадцять місяців від дати реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох членів.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності для кожного члена через дванадцять місяців від дати реєстрації його про ратифікацію.

1. Кожний член, який ратифікував цю Конвенцію, може денонсувати її після закінчення десяти років з дати, коли Конвенція вперше набирає чинності, за допомогою акта, надісланого Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації. Така денонсація не набирає чинності доти, доки не мине рік після дати реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член, який ратифікував цю Конвенцію та який протягом року, що настає після закінчення десятирічного періоду, зазначеного в попередньому пункті, не здійснює права денонсації, передбаченого в цій статті, буде зобов'язаним на наступний десятирічний період і в подальшому може денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду відповідно до умов, передбачених у цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці повідомляє всім членам Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних грамот й актів про денонсацію, надісланих йому членами Організації.

2. Повідомляючи членам Організації про реєстрацію отриманої ним другої ратифікаційної грамоти, Генеральний директор звертає увагу членів Організації на дату набрання чинності цією Конвенцією.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй усі відомості про всі ратифікаційні грамоти й акти про денонсацію, зареєстровані ним згідно з положеннями попередніх статей.

Адміністративна рада Міжнародного бюро праці у випадках, коли вона вважає це необхідним, надає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції та розглядає доцільність унесення до порядку денного Конференції питання про цілковитий або частковий перегляд.

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, за допомогою якої здійснено цілковитий або частковий перегляд цієї Конвенції, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:

a) ратифікація членом нової конвенції,за допомогою якої здійснено перегляд, ipso jure спричиняє, незалежно від положень викладеної вище статті 9, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови набрання чинності новою конвенцією, за допомогою якої здійснено перегляд;

b) з дня набрання чинності новою конвенцією, за допомогою якої здійснено перегляд, ця Конвенція перестає бути відкритою для ратифікації членами .

2. Ця Конвенція в будь-якому разі залишається чинною в теперішній формі й з теперішнім змістом для тих членів, які ратифікували її, але не ратифікували конвенції, за допомогою якої здійснено перегляд.

Англо- та франкомовна редакції тексту цієї Конвенції мають однакову силу.