Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

(a) пакети акцій в інструментах додаткового капіталу першого рівня повинні обчислюватися на основі довгих брутто-позицій;

(b) Для цілей вирахування додаткові страхові власні кошти першого рівня повинні розглядатися як пакети акцій в інструментах додаткового капіталу першого рівня.

Установи повинні здійснювати вирахування згідно з вимогами пунктів (c) та (d) статті 56 відповідно до таких положень:

(a) вони можуть здійснювати обчислення прямої, непрямої та синтетичної участі в інструментах додаткового капіталу першого рівня суб'єктів фінансового сектора на основі довгої нетто-позиції в одній і тій самій базисній експозиції, за умови що виконано обидві такі умови:

(i) дата закриття короткої позиції або така сама, або є пізнішою за дату закриття довгої позиції або залишок строку до закриття короткої позиції становить принаймні один рік;

(ii) або як коротка позиція, так і довга позиція входять до торгового портфеля, або як короткі, так і довгі позиції входять до неторгового портфеля.

(b) вони визначають суму, що підлягає вирахуванню, прямої, непрямої та синтетичної участі в індексованих цінних паперах шляхом обчислення базисної експозиції у власних інструментах капіталу суб'єктів фінансового сектора у таких індексах.

1. Для цілей пункту (c) статті 56, установи повинні здійснювати обчислення відповідної суми, яка підлягає вирахуванню, шляхом множення суми, зазначеної у пункті (a) цього параграфа, на коефіцієнт, отриманий у результаті обчислення, передбаченого пунктом (b) цього параграфа:

(a) агрегована сума, на яку пряма, непряма та синтетична участь установи в інструментах основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та додаткового капіталу другого рівня суб'єктів фінансового сектора, в яких установа не має значних інвестицій, перевищує 10% елементи основного капіталу першого рівня установи, обчислених після застосування такого:

(i) статей 32-35;

(ii) пунктів (a)-(g), пунктів (k)(ii)-(v) та пункту (l) статті 36(1), за винятком відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах та випливають з тимчасових різниць;

(iii) статей 44 та 45;

(b) сума прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах додаткового капіталу першого рівня тих суб'єктів фінансового сектора, в яких установа не має значних інвестицій, поділена на агреговану суму усієї прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та додаткового капіталу другого рівня таких суб'єктів фінансового сектора.

2. Установи повинні виключати андеррайтингові позиції, які утримуються протягом п'яти робочих днів або менше, з суми, зазначеної в пункті (a) параграфа 1, та з обчислення коефіцієнта, зазначеного в пункті (b) параграфа 1.

3. Сума, яка підлягає вирахуванню відповідно до параграфа 1, повинна бути рівномірно розподілена між усіма інструментами додаткового капіталу першого рівня, які утримує установа. Установи повинні визначити суму кожного інструменту додаткового капіталу першого рівня, який підлягає вирахуванню відповідно до параграфа 1, шляхом множення суми, зазначеної в пункті (a) цього параграфа, на частку, зазначену в пункті (b) цього параграфа:

(a) суму пакета акцій, яку необхідно вирахувати згідно з параграфом 1;

(b) частку агрегованої суми прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах додаткового капіталу першого рівня суб'єктів фінансового сектора, в яких установа не має значних інвестицій, яку представляє кожен інструмент додаткового капіталу першого рівня, який утримує установа.

4. Сума пакетів акцій, зазначених у пункті (c) статті 56, який дорівнює або є меншим за 10% елементів основного капіталу першого рівня установи, після застосування положень, встановлених у пунктах (a)(i), (ii) та (iii) параграфа 1, не повинен підлягати вирахуванню та повинен підлягати застосуванню ваги ризику відповідно до глави 2 або 3 розділу II частини третьої, а також вимогам, встановленим у розділі IV частини третьої, у відповідних випадках.

5. Установи повинні визначити суму кожного інструменту додаткового капіталу першого рівня, який зважується на ризик відповідно до параграфа 4, шляхом множення суми, зазначеної в пункті (a) цього параграфа, на суму, зазначену в пункті (b) цього параграфа:

(a) суму пакета акцій, яку необхідно зважити на ризик згідно з параграфом 4;

(b) частку, отриману в результаті обчислення, передбаченого в пункті (b) параграфа 3.

Додатковий капітал першого рівня установи складається з елементів додаткового капіталу першого рівня після вирахування елементів, зазначених у статті 56, та застосування статті 79.

До елементів другого рівня входять:

(a) інструменти капіталу, якщо дотримано умов, визначених у статті 63, та у межах, визначених у статті 64;

(b) рахунки премій за акціями, пов'язані з інструментами, зазначеними в пункті (a);

(c) для установ, які обчислюють суми зважених на ризик експозицій відповідно до глави 2 розділу II частини третьої, коригування на загальний кредитний ризик, до відрахування податкових ефектів, у розмірі до 1,25% від сум зважених на ризик експозицій, обчислених відповідно до глави 2 розділу II частини третьої;

(d) для установ, які обчислюють суми зважених на ризик експозицій згідно з главою 3 розділу II частини третьої, позитивні суми, до відрахування податкових ефектів, що є результатом обчислення, встановленого у статтях 158 та 159, у розмірі до 0,6% від сум зважених на ризик експозицій, обчислених згідно з главою 3 розділу II частини третьої.

Елементи, включені відповідно до пункту (a), не повинні вважатися елементами основного капіталу першого рівня або додаткового капіталу першого рівня.

Інструменти капіталу вважаються інструментами другого рівня за умови, що дотримано таких умов:

(a) інструменти, які випущені безпосередньо установою та повністю сплачені;

(b) інструменти, які не перебувають у власності у жодного з таких суб'єктів:

(i) установи або її дочірніх компаній;

(ii) компанії, у якій установа має участь у формі права власності шляхом прямої участі або через здійснення контролю, в розмірі 20% або більше прав голосу чи капіталу такої компанії;

(c) набуття права власності на інструменти прямо чи непрямо не фінансується установою;

(d) вимоги щодо основної суми інструментів згідно з положеннями, що регулюють інструменти, мають нижчий пріоритет порівняно з вимогами, що виникають на підставі прийнятних зобов'язань за інструментами;

(e) інструменти не є ані забезпеченими, ані предметом гарантії, що підвищує пріоритетність вимоги будь-якого з таких суб'єктів:

(i) установи або її дочірніх компаній;

(ii) материнської компанії установи або її дочірніх компаній;

(iii) материнської фінансової холдингової компанії або її дочірніх компаній;

(iv) холдингової компанії зі змішаною діяльністю або її дочірніх компаній;

(v) фінансової холдингової компанії змішаного типу або її дочірніх компаній;

(vi) будь-якої компанії, яка має тісні зв'язки із суб'єктами, зазначеними у пунктах (i)-(v);

(f) інструменти не є предметом будь-якої домовленості, що підвищує пріоритетність вимоги за такими інструментами;

(g) початковий строк погашення інструментів становить принаймні п'ять років;

(h) положення, що регулюють інструменти, не містять жодних стимулів для установи у разі викупу або виплати їх основної суми, здійснених до настання строку погашення;

(i) якщо інструменти включають один чи більше опціонів з достроковою виплатою, включаючи кол-опціони, опціони, здійснення прав за якими відбувається на власний розсуд емітента;

(j) реалізація права вимоги, викуп, виплата або зворотний викуп інструментів можливий лише у разі, якщо виконано умови, визначені у статті 77, при цьому не раніше, ніж через п'ять років після дати випуску, крім випадків, коли дотримано умови, встановлені у статті 78(4);

(k) положення, що регулюють відповідні інструменти, не містять прямої чи непрямої вказівки щодо можливості дострокової реалізації права вимоги, викупу, виплати або зворотного викупу інструментів, залежно від випадку, установою в інших випадках, крім як у разі неплатоспроможності або ліквідації установи, та установа іншим чином не надає такої вказівки;

(l) положення, що регулюють інструменти, не надають володільцю право на прискорення майбутньої запланованої виплати відсотків або основної суми, окрім як у випадку неплатоспроможності або ліквідації установи;

(m) рівень виплат відсотків або дивідендів, залежно від випадку, що підлягають виплаті за інструментами, не буде змінений на основі кредитного становища установи або її материнської компанії;

(n) якщо емітент має осідок у третій країні та відповідно до статті 12 Директиви 2014/59/ЄС, його було призначено до складу групи врегулювання, суб'єкт врегулювання якого має осідок у Союзі, або якщо емітент має осідок у державі-члені, право або договірні положення, що регулюють відповідні інструменти, вимагають, щоб за наявності рішення з боку органу з врегулювання застосувати повноваження на списання та конверсію, як зазначено у статті 59 згаданої Директиви, основну суму інструментів було списано на тимчасовій основі або інструменти було конвертовано в інструменти основного капіталу першого рівня;

якщо емітент має осідок у третій країні та відповідно до статті 12 Директиви 2014/59/ЄС, його не було призначено до складу групи врегулювання, суб'єкт врегулювання якої має осідок у Союзі, право або договірні положення, що регулюють відповідні інструменти, вимагають, щоб за наявності рішення з боку відповідного органу третьої країни основну суму інструментів було списано на тимчасовій основі або інструменти було конвертовано в інструменти основного капіталу першого рівня;

(o) якщо емітент має осідок у третій країні та відповідно до статті 12 Директиви 2014/59/ЄС його було призначено до складу групи врегулювання, суб'єкт врегулювання якого має осідок у Союзі, або якщо емітент має осідок у державі-члені, інструменти можуть бути випущені тільки згідно з правом третьої країни або з інших причин підпорядковуються праву третьої країни, якщо згідно з таким правом застосування повноваження на списання та конверсію, зазначене у статті 59 згаданої Директиви, є дієвим та обов'язковим до виконання на основі нормативно-правових положень або юридично обов'язкових договірних положень, які визнають врегулювання або інші дії зі списання чи конверсії;

(p) інструменти не є предметом угод про взаємозалік чи неттіг, що може негативно вплинути на їх здатність поглинати втрати.

Для цілей пункту (a) першого параграфа, тільки частину інструменту капіталу, що сплачений повністю, допускається кваліфікувати як інструмент другого рівня.

1. Повна вартість інструментів другого рівня із залишковим строком погашення більше ніж п'ять років кваліфікується як елементи другого рівня.

2. Розмір, у межах якого інструменти другого рівня кваліфікуються як елементи другого рівня протягом останніх п'яти років строку погашення інструментів, обчислюється шляхом множення результату, отриманого з обчислення, зазначеного в пункті (a), на суму, зазначену в пункті (b):

(a) балансову вартість інструментів станом на перший день останнього п'ятирічного періоду їх договірного строку погашення ділять на кількість днів у такому періоді;

(b) кількість днів, що залишилися до спливу договірного строку погашення інструментів.

У випадку, коли інструменти другого рівня припиняють відповідати умовам, встановленим у статті 63, застосовується таке:

(a) такий інструмент негайно втрачає кваліфікацію як інструмент другого рівня;

(b) частина рахунків премій за акціями, яка стосується такого інструменту, негайно втрачає кваліфікацію як елемент другого рівня.

З елементів другого рівня вираховують такі елементи:

(a) пряму, непряму та синтетичну участь установи у власних інструментах другого рівня, включно з власними інструментами другого рівня, які установа може бути зобов'язана придбати на підставі чинних договірних зобов'язань;

(b) пряму, непряму та синтетичну участь в інструментах другого рівня суб'єктів фінансового сектора, з якими установа має взаємне перехресне володіння, яке компетентний орган вважає спрямованим на штучне збільшення власних коштів установи;

(c) відповідну суму, визначену відповідно до статті 70, прямої, непрямої та синтетичної участі в інструментах другого рівня суб'єктів фінансового сектора, якщо в установи немає значних інвестицій у такі суб'єкти;

(d) пряму, непряму та синтетичну участь установи в інструментах другого рівня суб'єктів фінансового сектора, якщо в установи є значні інвестиції у такі суб'єкти, за винятком андеррайтингових позицій, які утримуються протягом п'яти робочих днів або менше;

(e) суму елементів, яку необхідно вирахувати з елементів прийнятних зобов'язань відповідно до статті 72e, що перевищує елементи прийнятних зобов'язань установи.

Для цілей пункту (a) статті 66, установи повинні обчислювати пакети акцій на основі довгих брутто-позицій, із застосуванням таких виключень:

(a) установи можуть здійснювати обчислення розміру пакетів акцій на основі довгої нетто-позиції, за умови що виконано обидві такі умови:

(i) довга та коротка позиції є однією і тією самою базисною експозицією та короткі позиції не включають ризиків контрагента;

(ii) або як довгі, так і короткі позиції входять до торгового портфеля, або як довгі, так і короткі позиції входять до неторгового портфеля;

(b) установи визначають суму, що підлягає вирахуванню, прямої, непрямої та синтетичної участі в індексованих цінних паперах шляхом обчислення базисної експозиції у власних інструментах другого рівня, включених до таких індексів;

(c) установи можуть здійснити взаємозалік довгих брутто-позицій у власних інструментах другого рівня, що є результатом від пакетів акцій індексованих цінних паперів, та коротких позицій у власних інструментах другого рівня, що є результатом від коротких позицій у базисних індексах, в тому числі якщо такі короткі позиції включають ризики контрагента, за умови що дотримано обидві такі умови:

(i) довгі та короткі позиції включені в одні й ті самі базисні індекси;

(ii) або як довгі, так і короткі позиції входять до торгового портфеля, або як довгі, так і короткі позиції входять до неторгового портфеля.

Установи повинні здійснювати вирахування згідно з вимогами пунктів (b), (c) та (d) статті 66 відповідно до таких положень:

(a) пакети акцій в інструментах другого рівня повинні обчислюватися на основі довгих брутто-позицій;

(b) для цілей вирахування пакети акцій в страхових власних коштах другого рівня та в страхових власних коштах третього рівня повинні розглядатися як пакети акцій в інструментах другого рівня.

Установи повинні здійснювати вирахування згідно з вимогами пунктів (c) та (d) статті 66 відповідно до таких положень:

(a) вони можуть здійснювати обчислення прямої, непрямої та синтетичної участі в інструментах другого рівня суб'єктів фінансового сектора на основі довгої нетто-позиції в одній і тій самій базисній експозиції, за умови що виконано обидві такі умови:

(i) дата закриття короткої позиції або така сама, або є пізнішою за дату закриття довгої позиції або залишок строку до закриття короткої позиції становить принаймні один рік;

(ii) або як довга позиція, так і коротка позиція входять до торгового портфеля, або як довгі, так і короткі позиції входять до неторгового портфеля;

(b) вони визначають суму, що підлягає вирахуванню, прямої, непрямої та синтетичної участі в індексованих цінних паперах шляхом обчислення базисної експозиції у власних інструментах капіталу суб'єктів фінансового сектора у таких індексах.

1. Для цілей пункту (c) статті 66, установи повинні здійснювати обчислення відповідної суми, яка підлягає вирахуванню, шляхом множення суми, зазначеної у пункті (a) цього параграфа, на коефіцієнт, отриманий у результаті обчислення, передбаченого пунктом (b) цього параграфа:

(a) агрегована сума, на яку пряма, непряма та синтетична участь установи в інструментах основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та додаткового капіталу другого рівня суб'єктів фінансового сектора, в яких установа не має значних інвестицій, перевищує 10% елементи основного капіталу першого рівня установи, обчислених після застосування такого:

(i) статей 32-35;

(ii) пунктів (a)-(g), пунктів (k)(ii)-(v) та пункту (l) статті 36(1), за винятком сум, які підлягають вирахуванню для відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах, та які випливають з тимчасових різниць;

(iii) статей 44 та 45;

(b) сума прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах другого рівня суб'єктів фінансового сектора, в яких установа не має значних інвестицій, поділена на агреговану суму усієї прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та додаткового капіталу другого рівня таких суб'єктів фінансового сектора.

2. Установи повинні виключати андеррайтингові позиції, які утримуються протягом п'яти робочих днів або менше, з суми, зазначеної в пункті (a) параграфа 1, та з обчислення коефіцієнта, зазначеного в пункті (b) параграфа 1.

3. Сума, яка підлягає вирахуванню відповідно до параграфа 1, повинна бути рівномірно розподілена між усіма інструментами другого рівня. Установи повинні визначити суму, яку буде вирахувано з кожного інструменту другого рівня, що підлягає вирахуванню відповідно до параграфа 1, шляхом множення суми, зазначеної в пункті (a) цього параграфа, на частку, зазначену в пункті (b) цього параграфа:

(a) загальну суму пакета акцій, яку необхідно вирахувати згідно з параграфом 1;

(b) частку агрегованої суми прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах другого рівня суб'єктів фінансового сектора, в яких установа не має значних інвестицій, яку представляє кожен інструмент другого рівня, який утримує установа.

4. Сума пакетів акцій, зазначених у пункті (c) статті 66(1), який дорівнює або є меншим за 10% елементів основного капіталу першого рівня установи, після застосування положень, встановлених у пунктах (a)(i)-(iii) параграфа 1, не повинен підлягати вирахуванню та повинен підлягати застосуванню ваги ризику відповідно до глави 2 або 3 розділу II частини третьої, а також вимогам, встановленим у розділі IV частини третьої, у відповідних випадках.

5. Установи повинні визначити суму кожного інструменту другого рівня, який зважується на ризик відповідно до параграфа 4, шляхом множення суми, зазначеної в пункті (a) цього параграфа, на суму, зазначену в пункті (b) цього параграфа:

(a) суму пакета акцій, яку необхідно зважити на ризик згідно з параграфом 4;

(b) частку, отриману в результаті обчислення, передбаченого в пункті (b) параграфа 3.

Капітал другого рівня установи складається з елементів другого рівня після здійснення вирахувань, зазначених у статті 66, та застосування статті 79.

Власні кошти установи складаються з суми її капіталу першого рівня та капіталу другого рівня.

1. Крім випадків, коли елементи прийнятних зобов'язань підпадають під будь-яку з категорій виключених зобов'язань, як встановлено у параграфі 2 цієї статті, та у межах визначеного в статті 72c, до елементів прийнятних зобов'язань належать такі:

(a) інструменти прийнятних зобов'язань, якщо дотримано умов згідно зі статтею 72b, якщо їх не кваліфіковано як елементи основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня або другого рівня;

(b) інструменти другого рівня із залишковим строком погашення принаймні один рік, якщо їх не кваліфіковано як елемент другого рівня відповідно до статті 64.

2. З елементів прийнятних зобов'язань виключаються такі зобов'язання:

(a) гарантовані депозити;

(b) депозити до запитання та короткострокові депозити з початковим строком погашення менше одного року;

(c) частина прийнятних депозитів фізичних осіб, мікропідприємств, малих та середніх підприємств, яка перевищує рівень забезпечення, передбачений статтею 6 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/49/ЄС (- 19);

(d) депозити, що були б прийнятними депозитами фізичних осіб, мікропідприємств, малих та середніх підприємств, якби вони не були внесені через філії, розташовані за межами Союзу, установ, що мають осідок у Союзі;

(e) забезпечені зобов'язання, включно із облігаціями з покриттям та зобов'язаннями у формі фінансових інструментів, які використовуються для цілей хеджування, що є невід'ємною частиною пулу забезпечення та, згідно з національним правом, забезпечені у спосіб, подібний до облігацій з покриттям, за умови що всі активи з покриттям, які стосуються облігацій з покриттям пулу забезпечення, залишалися непорушеними, відокремленими та мали достатнє фінансування, та за виключенням будь-якої частини забезпеченого зобов'язання або зобов'язання, забезпеченого заставою, яка перевищує вартість активів, застави, обтяження або забезпечення, якими воно забезпечене;

(f) будь-яке зобов'язання, яке виникає в результаті володіння активами або коштами клієнта, включно з активами або коштами, які утримуються від імені компаній колективного інвестування, за умови що такий клієнт захищений відповідно до застосовного законодавства про неплатоспроможність;

(g) будь-яке зобов'язання, яке виникає в результаті відносин довірчого управління між суб'єктом врегулювання або будь-якою з його дочірніх компаній (як довірчий управитель) та іншою особою (як бенефіціар), якщо такий бенефіціар захищений відповідно до застосовного законодавства про неплатоспроможність або цивільного права;

(h) зобов'язання перед установами, за винятком зобов'язань перед суб'єктами, які становлять частину тієї ж групи, з початковим строком погашення менше семи днів;

(i) зобов'язання із залишковим строком погашення менше семи днів, які підлягають сплаті на користь:

(i) систем або операторів систем, призначених відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 98/26/ЄС (- 20);

(ii) учасників систем, призначених відповідно до Директиви 98/26/ЄС, та які виникають на підставі участі у таких системах; або

(iii) контрагентів третіх країн, визнаних відповідно до статті 25 Регламенту (ЄС) № 648/2012;

(j) зобов'язання перед будь-ким з таких:

(i) працівником, у зв'язку з нарахованою заробітною платою, пенсійним забезпечення або іншою фіксованою винагородою, за винятком змінного компонента винагороди, який не регулюється колективним трудовим договором, та за винятком змінного компонента винагороди осіб, які беруть на себе значний ризик за визначенням статті 92(2) Директиви 2013/36/ЄС;

(ii) комерційним або торговельним кредитором, якщо зобов'язання виникає в результаті надання установі або материнській компанії товарів або послуг, критично важливих для щоденного функціонування діяльності установи або материнської компанії, включно з послугами ІТ, комунальними послугами та послугами оренди, обслуговування та утримання приміщень;

(iii) податковими органами та органами соціального забезпечення, якщо такі зобов'язання є першочерговими зобов'язаннями відповідно до застосовного права;

(iv) схеми гарантування депозитів, якщо зобов'язання виникає на підставі внесків відповідно до Директиви 2014/49/ЄС;

(k) зобов'язання, що виникають з деривативів;

(l) зобов'язання, що виникають з боргових інструментів із вбудованими деривативами.

Для цілей пункту (l) першого підпараграфа, боргові інструменти, що передбачають можливість здійснення дострокового викупу на власний розсуд емітента або володільця, та боргові інструменти зі змінними відсотками, які походять від широко використовуваної базової ставки, такої як Euribor або Libor, не вважаються борговими інструментами із вбудованими деривативами лише на основі таких характеристик.

1. Зобов'язання кваліфікують як інструменти прийнятних зобов'язань, якщо вони відповідають умовам, визначеним у цій статті, та лише в межах визначеного цією статтею.

2. Зобов'язання кваліфікують як інструменти прийнятних зобов'язань за умови, якщо дотримано таких умов:

(a) зобов'язання випущено або отримано, залежно від випадку, безпосередньо установою та повністю сплачено;

(b) зобов'язання не перебувають у власності у жодного з таких суб'єктів:

(i) установи або суб'єкта, що входять до тієї самої групи врегулювання;

(ii) компанії, у якій установа має пряму чи опосередковану участь у формі права власності шляхом прямої участі або через здійснення контролю, в розмірі 20% або більше прав голосу чи капіталу такої компанії;

(c) набуття права власності на зобов'язання прямо чи непрямо не фінансується суб'єктом врегулювання;

(d) вимоги щодо основної суми зобов'язань згідно з положеннями, що регулюють інструменти, повністю підпорядковано під вимоги, що виникають на підставі виключених зобов'язань, зазначених у статті 72a(2); така вимога щодо підпорядкування вважається задоволеною у разі виникнення будь-якої з таких ситуацій:

(i) договірні положення, що регулюють зобов'язання, містять вказівку про те, що у випадку звичайного провадження щодо неплатоспроможності, як визначено у пункті (47) статті 2 (1) Директиви 2014/59/ЄС, вимоги щодо основної суми інструментів мають нижчий пріоритет порівняно з вимогами, що виникають на підставі будь-яких виключених зобов'язань, зазначених у статті 72a(2) цього Регламенту;

(ii) застосовне право визначає, що у випадку звичайного провадження щодо неплатоспроможності, як визначено у пункті (47) статті 2 (1) Директиви 2014/59/ЄС, вимоги щодо основної суми інструментів мають нижчий пріоритет порівняно з вимогами, що виникають на підставі будь-яких виключених зобов'язань, зазначених у статті 72a(2) цього Регламенту;

(iii) інструменти випущено суб'єктом врегулювання, який не має на своєму балансі жодних виключених зобов'язань, як зазначено у статті 72a(2) цього Регламенту, які мають еквівалентну або нижчу пріоритетність порівняно з інструментами прийнятних зобов'язань;

(e) зобов'язання не є ані забезпеченими, ані предметом гарантії, ані предметом будь-якого іншого механізму, що підвищує пріоритетність вимоги будь-якого з таких суб'єктів:

(i) установи або її дочірніх компаній;

(ii) материнської компанії установи або її дочірніх компаній;

(iii) будь-якої компанії, яка має тісні зв'язки із суб'єктами, зазначеними у пунктах (i) та (ii);

(f) зобов'язання не є предметом угод про взаємозалік чи неттіг, що може негативно вплинути на їх здатність поглинати втрати при врегулюванні;

(g) положення, що регулюють зобов'язання, не містять жодних стимулів для установи у разі реалізації права вимоги, викупу або зворотного викупу їх основної суми, здійснених до настання строку погашення або дострокової виплати, залежно від випадку, крім як у випадках, зазначених у статті 72c(3);

(h) зобов'язання не можуть підлягати викупу володільцями інструментів до спливу строку їх погашення, крім як у випадках, зазначених у статті 72c(2);

(i) за умови дотримання статті 72c(3) та (4), якщо зобов'язання включають один чи більше опціонів з достроковою виплатою, включаючи кол-опціони, здійснення прав за опціонами відбувається на власний розсуд емітента, крім як у випадках, зазначених у статті 72c(2);

(j) реалізація права вимоги, викуп, виплата або зворотний викуп зобов'язань можливий лише у разі, якщо виконано умови, визначені у статтях 77 та 78a;

(k) положення, що регулюють відповідні зобов'язання, не містять прямої чи непрямої вказівки щодо можливості дострокової реалізації права вимоги, викупу, виплати або зворотного викупу зобов'язань, залежно від випадку, суб'єктом врегулювання в інших випадках, крім як у разі неплатоспроможності або ліквідації установи, та установа іншим чином не надає такої вказівки;

(l) положення, що регулюють зобов'язання, не надають володільцю право на прискорення майбутньої запланованої виплати відсотків або основної суми, окрім як у випадку неплатоспроможності або ліквідації суб'єкта врегулювання;

(m) рівень виплат відсотків або дивідендів, залежно від випадку, що підлягають виплаті за зобов'язаннями, не буде змінений на основі кредитного становища суб'єкта врегулювання або його материнської компанії;

(n) для інструментів, випущених після 28 червня 2021 року, відповідна договірна документація і, якщо застосовно, проспект, пов'язаний з емісією, містять чіткі вказівки щодо можливості здійснення повноважень на списання та конверсію відповідно до статті 48 Директиви 2014/59/ЄС.

Для цілей пункту (a) першого підпараграфа, тільки частини зобов'язань, що сплачені повністю, допускається кваліфікувати як інструменти прийнятних зобов'язань.

Для цілей пункту (d) першого підпараграфа цієї статті, якщо деякі виключені зобов'язання, зазначені у статті 72a(2), підпорядковуються звичайним незабезпеченим вимогам згідно з національним законодавством про неплатоспроможність, між іншим, через те, що їх утримує кредитор, який має тісні зв'язки із боржником, який є або був акціонером, який перебуває у відносинах контролю чи входить у групу, який є членом органу управління або пов'язаний з будь-якою з таких осіб, оцінювання підпорядкування не здійснюється і застосовується посилання на вимоги, що виникають з таких виключених зобов'язань.

3. На додаток до зобов'язань, зазначених у параграфі 2 цієї статті, орган з врегулювання може дозволити кваліфікувати зобов'язання як інструменти прийнятних зобов'язань у розмірі до агрегованої суми, що не перевищує 3,5% загальної суми ризик-експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) та (4), за умови що:

(a) задоволено всі умови, визначені в параграфі 2, крім умови, визначеної в пункті (d) першого підпараграфа параграфа 2;

(b) зобов'язання мають еквівалентний рівень пріоритету, порівнянний з найнижчим рівнем пріоритету виключених зобов'язань, як зазначено у статті 72a(2), за винятком виключених зобов'язань, які підпорядковуються звичайним незабезпеченим вимогам згідно з національним законодавством про неплатоспроможність, як зазначено у третьому підпараграфі параграфа 2 цієї статті; та

(c) включення таких зобов'язань в елементи прийнятних зобов'язань не призведе до виникнення значного ризику успішного оскарження або задоволення вимог щодо відшкодування відповідно до оцінювання органу з врегулювання у зв'язку з принципами, зазначеними в пункті (g) статті 34 (1) та статті 75 Директиви 2014/59/ЄС.

4. Орган з врегулювання може дозволити кваліфікувати зобов'язання як інструменти прийнятних зобов'язань на додаток до зобов'язань, зазначених у параграфі 2, за умови що:

(a) установі дозволено включати в елементи прийнятних зобов'язань зобов'язання, зазначені у параграфі 3;

(b) задоволено всі умови, визначені в параграфі 2, крім умови, визначеної в пункті (d) першого підпараграфа параграфа 2;

(c) зобов'язання мають еквівалентний або вищий рівень пріоритету порівняно з найнижчим рівнем пріоритету виключених зобов'язань, як зазначено у статті 72a(2), за винятком виключених зобов'язань, що підпорядковуються звичайним незабезпеченим вимогам згідно з національним законодавством про неплатоспроможність, як зазначено у третьому підпараграфі параграфа 2 цієї статті;

(d) на балансі установи сума виключених зобов'язань, зазначених у статті 72a(2), які мають еквівалентний або нижчий рівень пріоритету порівняно із такими зобов'язаннями у випадку неплатоспроможності, не перевищує 5% суми власних коштів та прийнятних зобов'язань установи;

(e) включення таких зобов'язань в елементи прийнятних зобов'язань не призведе до виникнення значного ризику успішного оскарження або задоволення вимог щодо відшкодування відповідно до оцінювання органу з врегулювання у зв'язку з принципами, зазначеними в пункті (g) статті 34 (1) та статті 75 Директиви 2014/59/ЄС.

5. Орган з врегулювання може дозволяти установі включати зобов'язання, зазначені у параграфах 3 або 4, тільки як елементи прийнятних зобов'язань.

6. Орган з врегулювання повинен консультуватися з компетентним органом при дослідженні питання задоволення умов, визначених у цій статті.

7. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) застосовних форм та природи непрямого фінансування інструментів прийнятних зобов'язань;

(b) форми та природи стимулів до викупу для цілей умов, визначених у пункті (g) першого підпараграфа параграфа 2 цієї статті та статті 72c(3).

Такі проекти регуляторних технічних стандартів повинні бути повною мірою узгоджені з делегованими актами, зазначеними у пункті (a) статті 28(5) та в пункті (a) статті 52(2).

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 грудня 2019 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Інструменти прийнятних зобов'язань із залишковим строком погашення принаймні один рік повинні бути повністю кваліфіковані як елементи прийнятних зобов'язань.

Інструменти прийнятних зобов'язань із залишковим строком погашення менше ніж один рік не повинні бути кваліфіковані як елементи прийнятних зобов'язань.

2. Для цілей параграфа 1, якщо інструменти прийнятних зобов'язань включають можливість здійснення викупу володільцем до настання початково визначеного строку погашення інструменту, строк погашення інструменту визначається як найраніша можлива дата, станом на яку володілець може здійснити право викупу та вимагати викупу або виплати інструменту.

3. Для цілей параграфа 1, якщо інструменти прийнятних зобов'язань включають стимули для реалізації права вимоги, викупу, виплати або зворотного викупу емітентом до настання початково визначеного строку погашення інструменту, строк погашення інструменту визначається як найраніша можлива дата, станом на яку емітент може реалізувати таку можливість та вимагати викупу або виплати інструменту.

4. Для цілей параграфа 1, якщо інструменти прийнятних зобов'язань включають можливості для дострокового викупу, які може бути здійснено на власний розсуд емітентом до настання початково визначеного строку погашення, але якщо положення, що регулюють інструмент, не передбачають жодного стимулу для реалізації права вимоги, викупу, виплати або зворотного викупу до настання його строку погашення та не передбачають можливості викупу чи виплати на власний розсуд володільців, строк погашення інструменту визначається як початково визначений строк погашення.

У разі, якщо інструменти прийнятних зобов'язань припиняють відповідати застосовним умовам, визначеним у статті 72b, зобов'язання негайно втрачають кваліфікацію як інструменти прийнятних зобов'язань.

Зобов'язання, зазначені у статті 72b(2), можуть продовжувати вважатися інструментами прийнятних зобов'язань доти, доки їх кваліфіковано як інструменти прийнятних зобов'язань згідно зі статтею 72b(3) або (4).

1. Установи, що підлягають вимогам статті 92a, повинні вираховувати з елементів прийнятних зобов'язань таке:

(a) пряму, непряму та синтетичну участь установи у власних інструментах прийнятних зобов'язань, включно з власними зобов'язаннями, які установа може бути зобов'язана придбати на підставі чинних договірних зобов'язань;

(b) пряму, непряму та синтетичну участь установи в інструментах прийнятних зобов'язань суб'єктів глобальної системно важливої установи, з якими установа має взаємне перехресне володіння, яке компетентний орган вважає спрямованим на штучне збільшення спроможності суб'єкта врегулювання до поглинання втрат та рекапіталізації;

(c) відповідну суму, визначену відповідно до статті 72i, прямої, непрямої та синтетичної участі в інструментах прийнятних зобов'язань суб'єктів глобальної системно важливої установи, якщо в установи немає значних інвестицій у такі суб'єкти;

(d) пряму, непряму та синтетичну участь установи в інструментах прийнятних зобов'язань суб'єктів глобальної системно важливої установи, якщо в установи є значні інвестиції у такі суб'єкти, за винятком андеррайтингових позицій, які утримуються протягом п'яти робочих днів або менше.

2. Для цілей цієї секції, всі інструменти, які мають еквівалентний рівень пріоритетності порівняно з інструментами прийнятних зобов'язань, повинні вважатися інструментами прийнятних зобов'язань, за винятком інструментів, які мають еквівалентний рівень пріоритетності порівняно з інструментами, що визнані як прийнятні зобов'язання відповідно до статті 72b(3) та (4).

3. Для цілей цієї секції, установи обчислюють суму пакетів акцій в інструментах прийнятних зобов'язань, зазначених у статті 72b(3), згідно з такою формулою:

див. зображення

де:

4. Якщо материнська установа ЄС або материнська установа у державі-члені, що підлягає положеннями статті 92a, має пряму, непряму або синтетичну участь в інструментах власних коштів або інструментах прийнятних зобов'язань однієї чи більше дочірніх компаній, які не належать до тієї самої групи врегулювання, що й материнська установа, орган з врегулювання материнської установи після належного розгляду позиції органів з врегулювання будь-яких залучених дочірніх компаній може дозволити материнській установі здійснити вирахування таких часток участі шляхом вирахування меншої суми, вказаної органом з врегулювання материнської установи. Така скоригована сума повинна принаймні дорівнювати сумі (m), обчисленій за такою формулою:

mi = max( 0; OPi + LPi - max( 0; бета · [Oi + Li - ri · aRWAi ] ) )

де:

Якщо материнська установа має дозвіл на вирахування скоригованої суми відповідно до першого підпараграфа, дочірня компанія здійснює вирахування різниці між сумою часток участі в інструментах власних коштів та інструментах прийнятних зобов'язань, зазначених у першому підпараграфі, та такою скоригованою сумою.

Для цілей пункту (a) статті 72e(1), установи повинні обчислювати пакети акцій на основі довгих брутто-позицій, із застосуванням таких виключень:

(a) установи можуть здійснювати обчислення розміру пакетів акцій на основі довгої нетто-позиції, за умови що виконано обидві такі умови:

(i) довга та коротка позиції є однією і тією самою базисною експозицією та короткі позиції не включають ризиків контрагента;

(ii) або як довгі, так і короткі позиції входять до торгового портфеля, або як довгі, так і короткі позиції входять до неторгового портфеля;

(b) установи визначають суму, що підлягає вирахуванню, прямої, непрямої та синтетичної участі в індексованих цінних паперах шляхом обчислення базисної експозиції у власних інструментах прийнятних зобов'язань, включених до таких індексів;

(c) установи можуть здійснити взаємозалік довгих брутто-позицій у власних інструментах прийнятних зобов'язань, що є результатом від пакетів акцій індексованих цінних паперів, та коротких позицій у власних інструментах прийнятних зобов'язань, що є результатом від коротких позицій у базисних індексах, в тому числі якщо такі короткі позиції включають ризики контрагента, за умови що дотримано обидві такі умови:

(i) довгі та короткі позиції включені в одні й ті самі базисні індекси;

(ii) або як довгі, так і короткі позиції входять до торгового портфеля, або як довгі, так і короткі позиції входять до неторгового портфеля.

Для цілей пунктів (b), (c) та (d) статті 72e(1), i установи вираховують довгі брутто-позиції, на які поширюються виключення, встановлені у статтях 72h та 72i.

Установи, які не використовують можливість застосування виключення, визначеного у статті 72j, повинні здійснювати вирахування, зазначені у пунктах (c) та (d) статті 72e(1) відповідно до таких положень:

(a) вони можуть здійснювати обчислення прямої, непрямої та синтетичної участі в інструментах прийнятних зобов'язань на основі довгої нетто-позиції в одній і тій самій базисній експозиції, за умови що виконано обидві такі умови:

(i) дата закриття короткої позиції або така сама, або є пізнішою за дату закриття довгої позиції або залишок строку до закриття короткої позиції становить принаймні один рік;

(ii) або як довга позиція, так і коротка позиція входять до торгового портфеля, або як довгі, так і короткі позиції входять до неторгового портфеля;

(b) вони визначають суму, що підлягає вирахуванню, прямої, непрямої та синтетичної участі в індексованих цінних паперах шляхом обчислення базисної експозиції у власних інструментах прийнятних зобов'язань у таких індексах.

1. Для цілей пункту (c) статті 72e(1), установи повинні здійснювати обчислення відповідної суми, яка підлягає вирахуванню, шляхом множення суми, зазначеної у пункті (a) цього параграфа, на коефіцієнт, отриманий у результаті обчислення, передбаченого пунктом (b) цього параграфа:

(a) агрегована сума, на яку пряма, непряма та синтетична участь установи в інструментах основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та капіталу другого рівня суб'єктів фінансового сектора та в інструментах прийнятних зобов'язань суб'єктів глобальної системно важливої установи, в жодному з яких установа не має значних інвестицій, перевищує 10% елементи основного капіталу першого рівня установи після застосування такого:

(i) статей 32-35;

(ii) пунктів (a)-(g), пунктів (k)(ii)-(k)(v) та пункту (l) статті 36(1), за винятком сум, які підлягають вирахуванню для відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах, та які випливають з тимчасових різниць;