4. Положення, визначені у розділі II, застосовуються виключно для цілей визначення обов'язків щодо звітування, визначених у статті 415.
4a. Делегований акт, зазначений у статті 460(1), застосовується до установ.
5. Держави-члени можуть зберігати або впроваджувати національні положення у сфері вимог до ліквідності, доки в Союзі не будуть визначені та повністю впроваджені обов'язкові мінімальні нормативи вимог до покриття ліквідності згідно зі статтею 460. Держави-члени або компетентні органи можуть вимагати від авторизованих на національному рівні установ або від підгрупи таких установ підтримувати вищу вимогу до покриття ліквідності до 100% до повного впровадження обов'язкового мінімального нормативу за ставкою 100% згідно зі статтею 460.
Стаття 413. Вимоги до стабільного фінансування
1. Установи повинні забезпечити належне покриття довгострокових активів і позабалансових позицій за допомогою різноманітного набору стабільних інструментів фінансування за нормальних і стресових умов.
2. Положення, визначені у розділі III, застосовуються виключно для цілей визначення обов'язків щодо звітування, визначених у статті 415, доки обов'язки щодо звітування, визначені в зазначеній статті для коефіцієнта чистого стабільного фінансування, визначеного в розділі IV, не будуть визначені та включені до права Союзу.
3. Положення, визначені у розділі IV, застосовуються виключно для цілей визначення вимоги до стабільного фінансування, визначеної у параграфі 1 цієї статті, і обов'язків щодо звітування для установ, визначених у статті 415.
4. Держави-члени можуть зберігати або впроваджувати національні положення у сфері вимог до стабільного фінансування, доки не стануть застосовними обов'язкові мінімальні нормативи вимог до чистого стабільного фінансування, визначених у параграфі 1.
Стаття 414. Відповідність вимогам до ліквідності
Установа, яка не відповідає або очікує, що вона не відповідатиме вимогам, визначеним у статті 412 або у статті 413(1), у тому числі у стресових умовах, повинна негайно повідомити про це компетентні органи та надати компетентним органам без невиправданої затримки план своєчасного відновлення відповідності вимогам статті 412 або статті 413(1), залежно від випадку. Доки не буде відновлена відповідність, установа повинна звітувати про позиції, зазначені в розділі III, розділі IV, в імплементаційному акті, зазначеному у статті 415(3) або (3a), або в делегованому акті, зазначеному у статті 460(1), залежно від випадку, щоденно до кінця кожного робочого дня, крім випадків, коли компетентний орган дозволяє меншу періодичність звітування та довшу затримку звітування. Компетентні органи надають такі дозволи тільки з урахуванням індивідуальної ситуації установи, а також обсягу та складності діяльності установи. Компетентні органи повинні здійснювати моніторинг виконання такого плану відновлення та повинні вимагати швидшого відновлення відповідності, у відповідних випадках.
РОЗДІЛ II
ЗВІТУВАННЯ ЩОДО ЛІКВІДНОСТІ
Стаття 415. Обов'язок щодо звітування та формат звітування
1. Установи повинні звітувати про елементи, зазначені в імплементаційних технічних стандартах, вказаних у параграфі 3 або 3a, у розділі IV та в делегованому акті, зазначеному у статті 460(1), перед компетентними органами у звітній валюті, незалежно від фактичної деномінації таких елементів. Доки не буде визначений і включений до права Союзу обов'язок щодо звітування та формат звітування про коефіцієнт чистого стабільного фінансування, визначений у розділі IV, установи повинні звітувати перед компетентними органами про елементи, зазначені в розділі III, у звітній валюті, незалежно від фактичної деномінації таких елементів.
Таке звітування повинне здійснюватися принаймні щомісячно для елементів, зазначених у делегованому акті, вказаному у статті 460(1), і принаймні щоквартально для елементів, зазначених у розділах III та IV.
2. Установа повинна окремо звітувати перед компетентними органами про елементи, зазначені в імплементаційних технічних стандартах, вказаних у параграфі 3 або 3a цієї статті, у розділі III, доки не буде визначений і включений до права Союзу обов'язок щодо звітування та формат звітування про коефіцієнт чистого стабільного фінансування, визначений у розділі IV, у розділі IV та в делегованому акті, зазначеному у статті460(1), залежно від випадку, згідно з такими положеннями:
(a) якщо елементи деноміновані у валюті, іншій ніж звітна валюта, і установа має агреговані зобов'язання, деноміновані в такій валюті, які дорівнюють або перевищують 5% загальних зобов'язань установи або єдиної підгрупи ліквідності, без урахування власних коштів і позабалансових позицій, звітування здійснюється у валюті деномінації;
(b) якщо елементи деноміновані у валюті держави-члена ведення діяльності, у якій установа має істотну філію, як зазначено у статті 51 Директиви 2013/36/ЄС, і держава-член ведення діяльності використовує іншу валюту, ніж звітна валюта, звітування здійснюється у валюті держави-члена, у якій розташована істотна філія установи;
(c) якщо елементи деноміновані у звітній валюті і агрегована сума зобов'язань в інших валютах, ніж звітна валюта, дорівнює або перевищує 5% загальних зобов'язань установи або єдиної підгрупи ліквідності, без урахування власних коштів і позабалансових позицій, звітування здійснюється у звітній валюті.
3. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення:
(a) єдиних форматів та ІТ-рішень із пов'язаними інструкціями щодо періодичності, референтної дати та дати передачі; формати та періодичність звітування повинні бути пропорційними до характеру, обсягу та складності різних видів діяльності установи і повинні включати звітність, що вимагається згідно з параграфами 1 і 2;
(b) додаткових необхідних показників для моніторингу ліквідності, щоб дати можливість компетентним органам отримати комплексне уявлення про профіль ризику ліквідності установи, пропорційно до характеру, обсягу та складності діяльності установи.
ЕВА подає Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів для елементів, визначених у пункті (a), до 28 липня 2013 року і для елементів, визначених у пункті (b), до 01 січня 2014 року.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
3a. ЕВА розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення того, які додаткові показники для моніторингу ліквідності, як зазначено в параграфі 3, застосовуються до малих нескладних установ.
ЕВА повинен подати Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 28 липня 2020 року.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
4. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні, за запитом, своєчасно надати за допомогою електронних засобів компетентним органам і центральному банку держав-членів ведення діяльності та EBA окрему звітність згідно із цією статтею.
5. Компетентні органи, які здійснюють нагляд на консолідованій основі згідно зі статтею 111 Директиви 2013/36/ЄС, повинні, за запитом, своєчасно надати за допомогою електронних засобів зазначеним нижче органам усю звітність, подану установою згідно з єдиними форматами звітування, зазначеними в параграфі 3:
(a) компетентним органам і національному центральному банку держав-членів ведення діяльності, у яких існують істотні філії, згідно зі статтею 51 Директиви 2013/36/ЄС, материнської установи або установ, які контролюються однією материнською фінансовою холдинговою компанією;
(b) компетентним органам, які надали авторизацію дочірнім компаніям материнської установи або установам, які контролюються однією материнською фінансовою холдинговою компанією, і центральному банку тієї самої держави-члена;
(c) EBA;
(d) ЄЦБ.
6. Компетентні органи, які надали авторизацію установі, яка є дочірньою компанією материнської установи або материнської фінансової холдингової компанії повинні, за запитом, своєчасно надавати за допомогою електронних засобів компетентним органам, які здійснюють нагляд на консолідованій основі згідно зі статтею 111 Директиви 2013/36/ЄС, центральному банку держави-члена, у якій авторизована установа, і EBA всю звітність, подану установою згідно з єдиними форматами звітування, зазначеними в параграфі 3.
Стаття 416. Звітування про ліквідні активи
1. Установи повинні звітувати про зазначені нижче елементи як про ліквідні активи, крім випадків, коли вони виключені згідно з параграфом 2, і тільки якщо ліквідні активи відповідають умовам у параграфі 3:
(a) грошові кошти та грошові кошти та експозиції до центральних банків, тією мірою, якою такі експозиції можуть бути в будь-який час відкликані у стресових умовах. Що стосується депозитів, утримуваних у центральних банках, компетентний орган і центральний банк повинні намагатися досягти спільного розуміння щодо обсягу, у якому можуть бути зняті мінімальні резерви у стресових умовах;
(b) інші переказні активи з надзвичайно високою ліквідністю та кредитною якістю;
(c) переказні активи, які являють собою вимоги до або гарантовані:
(i) центральним урядом держави-члена, регіону з фіскальною автономією на встановлення та стягнення податків або третьої країни в національній валюті центрального або регіонального уряду, якщо установа зазнає ризику ліквідності в такій державі-члені або третій країні, який вона покриває шляхом утримання таких ліквідних активів;
(ii) центральними банками та установами публічного сектора, що не є центральним урядом, у національній валюті центрального банку та установи публічного сектора;
(iii) Банком міжнародних розрахунків, Міжнародним валютним фондом, Комісією та багатосторонніми банками розвитку;
(iv) Європейським фондом фінансової стабільності та Європейським стабілізаційним механізмом;
(d) переказні активи з високою ліквідністю та кредитною якістю;
(e) резервні кредитні лінії, надані центральними банками в рамках грошово-кредитної політики, за умови, що такі лінії не забезпечені ліквідними активами, без урахування екстреної підтримки ліквідності;
(f) якщо кредитна установа належить до мережі згідно з положеннями права або законодавства, встановлені правом або законом мінімальні депозити у центральній кредитній установі та інше ліквідне фінансування, доступне за законом або договором, з боку центральної кредитної установи або установ, які є учасниками мережі, зазначеної у статті 113(7), або які мають право на застосування звільнення, передбаченого у статті 10, тією мірою, якою таке фінансування не забезпечене ліквідними активами.
До встановлення єдиного означення, згідно зі статтею 460, високої та надзвичайно високої ліквідності та кредитної якості, установи повинні самі визначати у встановленій валюті переказні активи з високою або надзвичайно високою ліквідністю та кредитною якістю, відповідно. До встановлення єдиного означення компетентні органи можуть, з урахуванням критеріїв, зазначених у статті 509(3), (4) та (5), надавати загальні настанови, яких повинні дотримуватися установи при визначенні активів з високою або надзвичайно високою ліквідністю та кредитною якістю. За відсутності таких настанов установи повинні використовувати із цією метою прозорі та об'єктивні критерії, у тому числі деякі або всі критерії, зазначені у статті 509(3), (4) та (5).
2. Зазначені нижче активи не повинні вважатися ліквідними активами:
(a) активи, які були випущені кредитною установою, крім випадків, коли вони відповідають одній з таких умов:
(i) вони є облігаціями, які мають право на застосування підходу, визначеного у статті 129(4) та (5), або забезпеченими активами інструментами, якщо доведено, що вони мають найвищу кредитну якість, як встановлено EBA відповідно до критеріїв у статті 509(3), (4) та (5);
(ii) вони є облігаціями з покриттям, як означено в пункті (1) статті 3 Директиви (ЄС) 2019/2162, іншими ніж ті, які зазначені в пункті (i) цього пункту;
(iii) кредитна установа була створена центральним або регіональним урядом держави-члена і такий уряд має обов'язок захищати економічну базу установи та підтримувати її рентабельність протягом строку її існування, або актив явно гарантований таким урядом, або принаймні 90% позик, наданих установою, прямо або опосередковано гарантовані таким урядом, і актив переважно використовується для фінансування пільгових позик, наданих на неконкурентній, неприбутковій основі для сприяння досягненню цілей публічної політики такого уряду;
(b) активи, надані установі в якості забезпечення за операціями зворотного репо та операціями фінансування з цінними паперами, які утримуються установою тільки для пом'якшення кредитного ризику і які не до доступні за законом або договором для використання установою;
(c) активи, випущені одним із таких суб'єктів:
(i) інвестиційною фірмою;
(ii) страховою компанією;
(iii) фінансовою холдинговою компанією;
(iv) фінансовою холдинговою компанією змішаного типу;
(v) будь-яким іншим суб'єктом, який здійснює в якості основної діяльності один або більше видів діяльності, зазначених у додатку I до Директиви 2013/36/ЄС.
3. Згідно з параграфом 1, установи повинні звітувати про активи, які відповідають зазначеним нижче критеріям, як про ліквідні активи:
(a) активи не обтяжені або доступні в пулах забезпечення для використання з метою отримання додаткового фінансування в рамках гарантованих або, якщо пулом управляє центральний банк, негарантованих, але ще не фінансованих кредитних ліній, доступних установі;
(b) активи не видані установою, її материнськими або дочірніми установами або іншою дочірньою установою її материнської установи або материнської фінансової холдингової компанії;
(c) ціна активів, у загальному, погоджена учасниками ринку та може бути з легкістю спостерігатися на ринку, або їхня ціна може бути визначена за формулою, яку легко розрахувати на основі загальнодоступних вхідних даних, і не залежить від сильних припущень, які є типовими для структурованих або екзотичних продуктів;
(d) активи включені до лістингу на визнаній біржі або призначені для торгівлі на умовах активного прямого продажу чи простого договору про продаж із зобов'язанням зворотного викупу на ринках зворотного викупу; такі критерії повинні оцінюватися окремо для кожного ринку.
Умови, зазначені в пунктах (c) і (d) першого підпараграфа, не застосовуються до активів, зазначених у пунктах (a), (e) та (f) параграфа 1.
4. Незважаючи на положення параграфів 1, 2 та 3, до визначення обов'язкової вимоги до ліквідності згідно зі статтею 460 і згідно з другим підпараграфом параграфа 1 цієї статті установи повинні звітувати про:
(a) інші активи, які не відповідають критеріям прийнятності центрального банку, але які призначені для торгівлі, як-от інструменти власного капіталу та золото, на основі прозорих і об'єктивних критеріїв, у тому числі деяких або всіх критеріїв, зазначених у статті 509(3), (4) та (5);
(b) інші активи, які відповідають критеріям прийнятності центрального банку та призначені для торгівлі, як-от забезпечені активами інструменти найвищої кредитної якості, як встановлено EBA згідно з критеріями у статті 509(3), (4) та (5);
(c) інші активи, які відповідають критеріям прийнятності центрального банку, але які не призначені для торгівлі, як-от кредитні вимоги, як встановлено EBA згідно з критеріями у статті 509(3), (4) та (5).
5. Акції та паї компаній колективного інвестування можуть розглядатися як ліквідні активи до досягнення абсолютної суми 500 млн євро або еквівалентної суми в національній валюті в портфелі ліквідних активів кожної установи за умови, що виконано вимоги, встановлені у статті 132(3) і що компанія колективного інвестування, крім деривативів для пом'якшення процентного, кредитного або валютного ризику, інвестує тільки в ліквідні активи, як зазначено в параграфі 1 цієї статті.
Використання або потенційне використання компанією колективного інвестування деривативних інструментів для хеджування ризиків дозволених інвестицій не перешкоджає прийнятності такої компанії колективного інвестування для застосування підходу, зазначеного в першому підпараграфі цього параграфа. Якщо вартість акцій або паїв компанії колективного інвестування регулярно не оцінюється за ринковою вартістю третіми особами, зазначеними в пунктах (a) і (b) статті 418(4), і компетентний орган не переконаний, що установа розробила надійні методології та процеси для такого оцінювання, як зазначено у статті 418(4), акції або паї такої компанії колективного інвестування не вважаються ліквідними активами.
6. Якщо ліквідний актив перестає відповідати вимозі до ліквідних активів, визначеній у цій статті, установа може все одно продовжувати вважати його ліквідним активом протягом додаткового періоду тривалістю 30 днів. Якщо ліквідний актив компанії колективного інвестування перестає бути прийнятним для цілей застосування підходу, визначеного в параграфі 5, акції або паї компанії колективного інвестування все одно можуть вважатися ліквідним активом протягом додаткового періоду тривалістю 30 днів за умови, що такі активи не перевищують 10% загальних активів компанії колективного інвестування.
Стаття 417. Операційні вимоги для часток участі в ліквідних активах
Установа повинна звітувати як про ліквідні активи тільки про ті частки участі в ліквідних активах, які відповідають таким умовам:
(a) вони є належним чином диверсифікованими. Диверсифікація не вимагається для активів, які відповідають пунктам (a), (b) та (c) статті 416(1);
(b) вони є юридично та практично доступними в будь-який час протягом наступних 30 днів для реалізації шляхом прямого продажу або за простим договором про продаж із зобов'язанням зворотного викупу на затверджених ринках зворотного викупу для виконання зобов'язань, строк виконання яких спливає. Ліквідні активи, зазначені в пункті (c) статті 416(1), які утримуються у третіх країнах, щодо яких існують обмеження щодо передачі або які деноміновані в неконвертованих валютах, вважаються доступними тільки в обсязі, у якому вони відповідають відтокам у відповідній третій країні або валюті, крім випадків, коли установа може довести компетентним органам, що вона здійснила належне хеджування відповідного валютного ризику;
(c) ліквідні активи контролюються функцією управління ліквідністю;
(d) частина ліквідних активів, окрім тих, які зазначені в пунктах (a), (c) та (e) статті 416(1), періодично, але не рідше ніж щороку реалізується шляхом прямого продажу або за простим договором про продаж із зобов'язанням зворотного викупу на затвердженому ринку зворотного викупу для таких цілей:
(i) для тестування доступу до ринку таких активів;
(ii) для тестування ефективності процесів реалізації активів;
(iii) для тестування можливості використання активів;
(iv) для мінімізації ризику створення негативних сигналів протягом стресового періоду;
(e) цінові ризики, пов'язані з активами, можна хеджувати, але ліквідні активи підпадають під дію належних внутрішніх механізмів, які забезпечують, що вони будуть доступні для відділу касових операцій за потреби і особливо що вони не використовуються в інших поточних операціях, включаючи:
(i) хеджування або інші стратегії торгівлі;
(ii) надання інструментів поліпшення кредитної якості у структурованих операціях;
(iii) покриття операційних витрат;
(f) деномінація ліквідних активів відповідає розподілу відтоків ліквідності за валютою після вирахування притоків.
Стаття 418. Оцінювання ліквідних активів
1. Вартістю ліквідного активу, яка підлягає повідомленню, є його ринкова вартість після застосування належних дисконтів, які відображають принаймні дюрацію, кредитний ризик і ризик ліквідності, а також типових дисконтів репо в періоди загального ринкового стресу. Дисконти не повинні бути меншими за 15% для активів, зазначених у пункті (d) статті 416(1). Якщо установа хеджує ціновий ризик, пов'язаний з активом, вона повинна враховувати грошовий потік, що виникає з потенційного закриття позиції хеджування.
2. До акцій або паїв компаній колективного інвестування, зазначених у статті 416(6), повинні застосовуватися дисконти на основі детального аналізу базисних активів таким чином:
(a) 0% для активів, зазначених у пункті (a) статті 416(1);
(b) 5% для активів, зазначених у пунктах (b) і (c) статті 416(1);
(c) 20% для активів, зазначених у пункті (d) статті 416(1).
3. Наскрізний підхід, зазначений у параграфі 2, застосовується таким чином:
(a) якщо установа володіє інформацією про базисні експозиції компанії колективного інвестування, вона може провести детальний аналіз таких базисних експозицій для віднесення їх до пунктів (a)-(d) статті 416(1);
(b) якщо установа не володіє інформацією про базисні експозиції компанії колективного інвестування, припускається, що компанія колективного інвестування інвестує, у максимально можливому обсязі, дозволеному згідно з її мандатом, в порядку спадання в типи активів, зазначені в пунктах (a)-(d) статті 416(1), доки не буде досягнутий максимальних ліміт загальних інвестицій.
4. Установи повинні розробити надійні методології та процедури розрахування та повідомлення ринкової вартості та дисконтів для акцій або паїв компаній колективного інвестування. Тільки якщо вони можуть довести компетентному органу, що істотність експозиції не обґрунтовує розроблення власних методологій, установи можуть доручати зазначеним нижче третім особам розрахування та повідомлення дисконтів для акцій або паїв компаній колективного інвестування згідно з методами, визначеними в пунктах (a) та (b) параграфа 3:
(a) депозитарній установі компанії колективного інвестування за умови, що компанія колективного інвестування інвестує виключно в цінні папери та зберігає всі цінні папери в такій депозитарній установі;
(b) для інших компаній колективного інвестування - управлінській компанії компанії колективного інвестування за умови, що управлінська компанія компанії колективного інвестування відповідає критеріям, визначеним у статті 132(3)(a).
Правильність розрахунків депозитарної установи або управлінської компанії компанії колективного інвестування повинна бути підтверджена зовнішнім аудитором.
Стаття 419. Валюти з обмеженнями доступності ліквідних активів
1. EBA повинен оцінити доступність для установ ліквідних активів, зазначених у пункті (b) статті 416(1), у валютах, які є релевантними для установ, що мають осідок у Союзі.
2. Якщо обґрунтовані потреби в ліквідних активах у розрізі вимоги у статті 412 перевищують обсяг доступних ліквідних активів у валюті, застосується один або більше таких відступів:
(a) як відступ від пункту (f) статті 417, деномінація ліквідних активів може не відповідати розподілу відтоків ліквідності за валютою після вирахування притоків;
(b) для валют держави-члена або третіх країн необхідні ліквідні активи можуть бути замінені кредитними лініями центрального банку такої держави-члена або третьої країни, як безвідклично гарантовані за договором на наступні 30 днів і мають справедливу ціну, незалежно від поточної вибраної суми, за умови, що компетентні органи такої держави-члена або третьої країни чинять так само і що така держава-член або третя країна має порівнянні вимоги щодо звітування;
(c) за наявності дефіциту активів рівня 1, установа може додатково утримувати активи рівня 2 із застосуванням вищих дисконтів, і будь-яке максимальне обмеження, застосовне до таких активів згідно з делегованим актом, зазначеним у статті 460(1), може бути змінене.
3. Відступи, застосовані згідно з параграфом 2, повинні бути зворотно пропорційними доступності відповідних активів. Обґрунтовані потреби установ повинні оцінюватися з урахуванням їхньої здатності до зниження шляхом розумного управління ліквідністю потреби в таких ліквідних активах і часток участі інших учасників ринку в таких активах.
4. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів, у яких визначається перелік валют, що відповідають вимогам, визначеним у цій статті.
ЕВА повинен подати Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 31 березня 2014 року.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
5. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення відступів, зазначених у параграфі 2, у тому числі умов їх застосування.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 грудня 2019 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 420. Відтоки ліквідності
1. До визначення вимоги до ліквідності відповідно до статті 460 відтоки ліквідності, які підлягають повідомленню, повинні включати:
(a) поточну суму, що підлягає виплаті за роздрібними депозитами, як визначено у статті 421;
(b) поточні суми, які підлягають виплаті за іншими зобов'язаннями, що їх строк погашення настав, виплата яких може вимагатися установами, що здійснили випуск, або надавачем фінансування або з якими пов'язане неявне очікування надавача фінансування, що установа погасить зобов'язання протягом наступних 30 днів, як визначено у статті 422;
(c) додаткові відтоки, зазначені у статті 423;
(d) максимальну суму, яку можна вибрати протягом наступних 30 днів із невикористаних гарантованих кредитних ліній і механізмів підтримки ліквідності, як визначено у статті 424;
(e) додаткові відтоки, визначені в ході оцінювання згідно з параграфом 2.
2. Установи повинні регулярно оцінювати імовірність і потенційний обсяг відтоків ліквідності протягом наступних 30 днів для продуктів або послуг, які не охоплені статтями 422, 423 та 424 і які вони пропонують або спонсорують або які потенційні покупці вважають такими, що асоціюються з ними, у тому числі, між іншим, відтоків ліквідності, які виникають з будь-яких договірних домовленостей, таких як інші позабалансові та умовні зобов'язання щодо фінансування, у тому числі, між іншим, гарантовані механізми фінансування, невикористані позики та аванси оптовим контрагентам, іпотеки, які вже погоджені, але ще не вибрані, кредитні картки, овердрафти, планові відтоки, пов'язані з поновленням або продовженням строку дії нових роздрібних або оптових позик, планова кредиторська заборгованість за деривативами та позабалансові продукти, пов'язані з торговельним фінансуванням, як зазначено у статті 429 і в додатку I. Такі відтоки повинні оцінюватися на основі припущення за комбінованим ідіосинкратичним і загальноринковим стресовим сценарієм.
Для такого оцінювання установи повинні особливо враховувати істотну репутаційну шкоду, що може виникнути внаслідок ненадання підтримки ліквідності таким продуктам або послугам. Установи повинні не рідше ніж щороку повідомляти компетентні органи про продукти та послуги, для яких імовірність та потенційний обсяг відтоків ліквідності, зазначених у першому підпараграфі, є істотними, і компетентні органи повинні визначити відповідні відтоки. Компетентні органи можуть застосовувати коефіцієнт відтоку в розмірі до 5% для позабалансових продуктів, пов'язаних із торговельним фінансуванням, як зазначено у статті 429 і додатку I.
Компетентні органи повинні принаймні щороку повідомляти EBA про типи продуктів або послуг, для яких вони визначили відтоки на основі звітів установ. У такому звіті вони також повинні пояснити методологію, застосовану для визначення відтоків.
Стаття 421. Відтоки за роздрібними депозитами
1. Установи повинні окремо звітувати про суму роздрібних депозитів, покриту схемою гарантування депозитів згідно з Директивою 94/19/ЄС або еквівалентною схемою гарантування депозитів у третій країні і помножену принаймні на 5%, якщо депозит є одним із зазначеного нижче:
(a) частиною усталених відносин із клієнтом, що робить зняття депозиту малоймовірним;
(b) утримується на транзакційному рахунку, включно з рахунками на які регулярно зараховується заробітна плата.
2. Установи повинні множити інші роздрібні депозити, не зазначені в параграфі 1, принаймні на 10%.
3. З урахуваннями поведінки місцевих вкладників, згідно з рекомендаціями компетентних органів, EBA повинен, до 01 січня 2014 року, видати настанови щодо критеріїв визначення умов застосування параграфів 1 та 2 стосовно визначення роздрібних депозитів з урахуванням різних відтоків і означень таких продуктів для цілей цього розділу. У таких настановах повинна бути врахована ймовірність виникнення відтоків ліквідності за такими депозитами протягом наступних 30 днів. Такі відтоки повинні оцінюватися на основі припущення за комбінованим ідіосинкратичним і загальноринковим стресовим сценарієм.
4. Незважаючи на параграфи 1 та 2, установи повинні множити роздрібні депозити, прийняті ними у третіх країнах, на вищий відсоток, ніж передбачено в зазначених параграфах, якщо такий відсоток передбачений у порівнянних вимогах третьої країни щодо звітування.
5. Установи можуть виключати з розрахування відтоків певні чітко обмежені категорії роздрібних депозитів, якщо у кожному випадку установа строго застосовує зазначені нижче положення до всієї категорії таких депозитів, окрім як за обґрунтованих в індивідуальному порядку обставин, пов'язаних із труднощами для вкладника:
(a) протягом 30 днів вкладнику не дозволяється знімати депозит;
(b) у випадку передчасного зняття депозиту протягом 30 днів вкладник повинен сплатити неустойку, яка включає втрату процентів у період між датою зняття депозиту та датою завершення строку дії депозиту за договором, плюс істотна неустойка, що не повинна перевищувати суму процентів, які підлягають сплаті за період часу між датою внесення депозиту та датою його зняття.
Стаття 422. Відтоки за іншими зобов'язаннями
1. Установи повинні множити зобов'язання, які виникають із власних операційних витрат установи, на 0%.
2. Установи повинні множити зобов'язання, які виникають із забезпечених кредитних операцій та операцій на умовах ринку капіталу, як означено в пункті (3) статті 192, на:
(a) 0% у межах вартості ліквідних активів згідно зі статтею 418, якщо вони забезпечені активами, які відповідають критеріям ліквідних активів згідно зі статтею 416;
(b) 100% у разі перевищення ними вартості ліквідних активів відповідно до статті 418, якщо вони забезпечені активами, які відповідають критеріям ліквідних активів згідно зі статтею 416;
(c) 100%, якщо вони забезпечені активами, які не відповідають критеріям ліквідних активів згідно зі статтею 416, за винятком операцій, охоплених пунктами (d) та (e) цього параграфа;
(d) 25% якщо вони забезпечені активами, які не відповідають критеріям ліквідних активів згідно зі статтею 416, і позикодавцем виступає центральний уряд, установа публічного сектора держави-члена, у якій була авторизована кредитна установа або створена філія, або багатосторонній банк розвитку. Коло установ публічного сектора, до яких застосовується зазначений підхід, обмежується установами, які мають вагу ризику 20% або нижче згідно з главою 2 розділу II частини третьої;
(e) 0%, якщо позикодавцем виступає центральний банк.
3. Установи повинні множити зобов'язання, які виникають із депозитів, що підлягають утриманню:
(a) вкладником для отримання від установи послуг клірингу, відповідального зберігання або управління грошовими коштами або інших порівнянних послуг;
(b) у контексті виконання спільних завдань у рамках схеми інституційного захисту, що відповідає вимогам статті 113(7), або у якості встановленого правом чи законом мінімального депозиту - іншим суб'єктом, який є учасником тієї самої схеми інституційного захисту;
(c) вкладником у контексті усталених операційних відносин, інших ніж відносини, зазначені в пункті (a);
(d) вкладником для отримання послуг готівкового клірингу та центральної кредитної установи, якщо кредитна установа належить до мережі відповідно до положень права або закону;
на 5% у випадку пункту (a) тією мірою, якою вони охоплені схемою гарантування депозитів згідно з Директивою 94/19/ЄС або еквівалентною схемою гарантування депозитів у третій країні, і на 25% в іншому випадку.
Депозити кредитних установ, які розміщені в центральних кредитних установах і які вважаються ліквідними активами згідно зі статтею 416(1)(f), необхідно множити на коефіцієнт відтоку в розмірі 100%.
4. Послуги клірингу, відповідального зберігання, управління грошовими коштами або інші порівнянні послуги, зазначені в пунктах (a) і (d) параграфа 3, охоплюють такі послуги тільки тією мірою, якою вони надаються в контексті усталених відносин, від яких значною мірою залежить вкладник. Такі послуги не повинні включати просто послуги кореспондентського банкінгу або первинні брокерські послуги, і установи повинні мати докази того, що клієнт не може зняти суми, які підлягають сплаті згідно з положеннями права, протягом 30-денного часового горизонту без порушення її операційного функціонування.
До впровадження єдиного означення усталених операційних відносин, як зазначено в пункті (c) параграфа 3, установи повинні самостійно встановлювати критерії визначення усталених операційних відносин, щодо яких вони мають докази того, що клієнт не може зняти суми, які підлягають сплаті згідно з положеннями права, протягом 30-денного часового горизонту без порушення їх операційного функціонування, і повинні повідомити такі критерії компетентним органам. Компетентні органи можуть, за відсутності єдиного означення, надати загальні настанови, яких повинні дотримуватися установи при визначенні депозитів, що утримуються вкладником у контексті усталених операційних відносин.
5. Установи повинні множити зобов'язання, які виникають із депозитів клієнтів, що не є фінансовими клієнтами, тією мірою, якою вони не підпадають під дію параграфів 3 і 4, на 40% і повинні множити суму таких зобов'язань, охоплених схемою гарантування депозитів згідно з Директивою 94/19/ЄС або еквівалентною схемою гарантування депозитів у третій країні, на 20%.
6. Установи повинні враховувати відтоки та притоки, очікувані протягом 30-денного часового горизонту за контрактами, зазначеними в додатку II, на нетто-основі для всіх контрагентів і повинні множити їх на 100% у випадку чистого відтоку. Нетто-основа також означає, що не враховується забезпечення, яке підлягає отриманню і яке відповідає критеріям ліквідних активів згідно зі статтею 416.
7. Установи повинні окремо звітувати про інші зобов'язання, які не підпадають під дію параграфів 1-5.
8. Компетентні органи можуть надати дозвіл на застосування нижчого відсотку відтоку в індивідуальному порядку для зобов'язань, зазначених у параграфі 7, у разі виконання всіх таких умов:
(a) контрагент є одним із таких суб'єктів:
(i) материнська або дочірня установа установи, материнська або дочірня інвестиційна фірма установи чи інша дочірня компанія тієї самої материнської установи або материнської інвестиційної фірми;
(ii) контрагент пов'язаний з установою відносинами у розумінні статті 22(7) Директиви 2013/34/ЄС;
(iii) установа, що підпадає під дію тієї самої схеми інституційного захисту, яка відповідає вимогам статті 113(7); або
(iv) центральна установою або учасник мережі, що відповідає пункту (d) статті 400(2);
(b) існують підстави очікувати нижчого відтоку протягом наступних 30 днів, навіть за комбінованим ідіосинкратичним і загальноринковим стресовим сценарієм;
(c) контрагент застосовує відповідний симетричний або більш консервативний притік, як відступ від статті 425;
(d) установа та контрагент мають осідок у тій самій державі-члені.
9. Компетентні органи можуть не застосовувати умови, визначені в пункті (d) параграфа 8, у разі застосування пункту (b) статті 20(1). У такому разі повинні бути дотримані об'єктивні критерії, визначені в делегованому акті, зазначеному у статті 460. Якщо дозволяється застосовувати такий нижчий відтік, компетентні органи повинні повідомити EBA про результат процесу, зазначеного в пункті (b) статті 20(1). Виконання умов для застосування таких нижчих відтоків повинне регулярно перевірятися компетентними органами.
10. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для уточнення додаткових об'єктивних критеріїв, зазначених у параграфі 9.
ЕВА подає Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 01 січня 2015 року.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 423. Додаткові відтоки
1. Забезпечення, інше ніж активи, зазначені у статті 416(1)(a),(b) та (c), розміщене установою за договорами, вказаними в додатку II, і кредитними деривативами, застосовується додатковий відтік у розмірі 20%.
2. Установи повинні повідомляти компетентні органи про всі укладені контракти, за договірними умовами яких упродовж 30 днів із моменту істотного погіршення кредитоспроможності установи виникнуть відтоки ліквідності або додаткові потреби в забезпеченні. Якщо компетентні органи вважають такі договори значимими з точки зору виникнення потенційних відтоків ліквідності установи, вони повинні вимагати від установи додавання додаткового відтоку за такими контрактами, що відповідає додатковим потребам у забезпеченні у зв'язку з істотним погіршенням кредитоспроможності, таким як зниженням її зовнішньої кредитної оцінки на три кроки. Установа повинна регулярно перевіряти масштаб такого істотного погіршення в контексті того, що є релевантним згідно з укладеними нею контрактами, і повинна повідомляти результати такої перевірки компетентним органам.
3. Установа повинна додавати додатковий відтік, який відповідає потребам у додатковому забезпеченні, що виникають у зв'язку зі впливом несприятливого ринкового сценарію на операції з деривативами, якщо вони є значущими.
EBA розробляє проект регуляторних технічних стандартів для визначення умов застосування поняття значущості та методів вимірювання такого додаткового відтоку.
ЕВА подає Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів не пізніше 31 березня 2014 року.
Комісії делеговано повноваження щодо прийняття регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
4. Установа повинна додавати додатковий відтік, що відповідає ринковій вартості цінних паперів або інших активів, які були продані без покриття та повинні бути надані протягом 30-денного часового горизонту, крім випадків, коли установа володіє такими цінними паперами, які повинні бути надані, або позичила їх на умовах, що вимагають їх повернення лише після закінчення зазначеного 30-денного часового горизонту, і цінні папери не є частиною ліквідних активів установи.
5. Установа повинна додавати додатковий відтік, який відповідає:
(a) надлишковому забезпеченню, яке утримується установою і яке може бути в будь-який момент витребуване контрагентом за договором;
(b) забезпеченню, щодо якого настав строк його повернення контрагенту;
(c) забезпеченню, яке відповідає активам, що відповідають критеріям ліквідних активів відповідно до статті 416, і яке може бути замінене активами, що відповідають активам, які не відповідають критеріям ліквідних активів відповідно до статті 416, без згоди установи.
6. Депозити, отримані в якості забезпечення, не повинні вважатися зобов'язаннями для цілей статті 422, але підпадають під дію положень цієї статті, якщо застосовно.
Стаття 424. Відтоки за кредитними лініями та механізмами підтримки ліквідності
1. Установи повинні звітувати про відтоки за гарантованими кредитними лініями та гарантованими механізмами підтримки ліквідності, які повинні визначатися як відсоток максимальної суми, яка може бути використана упродовж наступних 30 днів. Максимальна сума, яка може бути використана, може оцінюватися без урахування будь-якої вимоги до ліквідності, яка вимагалася би згідно зі статтею 420(2) для позабалансових інструментів торговельного фінансування, і без урахування вартості, згідно зі статтею 418, забезпечення, яке підлягає наданню, якщо установа може повторно використовувати забезпечення і якщо забезпечення утримується у формі ліквідних активів відповідно до статті 416. Забезпечення, яке підлягає наданню, не повинне являти собою активи, випущені контрагентом за лінією або механізмом або одним з його афілійованих суб'єктів. Якщо установі доступна необхідна інформація, максимальна сума, яка може бути вибрана за кредитними лініями та механізмами підтримки ліквідності, повинна визначатися як максимальна сума, яка могла би бути вибрана з огляду на власні зобов'язання контрагента або з огляду на попередньо визначений договірний графік вибирання кредитних коштів, строк погашення/ видачі за якими настає протягом наступних 30 днів.
2. Максимальну суму, яка може бути вибрана за невикористаними гарантованими кредитними лініями та невикористаними гарантованими механізмами підтримки ліквідності упродовж наступних 30 днів, множать на 5%, якщо вони відповідають критеріям для класу роздрібних експозицій згідно зі стандартизованим підходом або підходом на основі внутрішніх рейтингів стосовно кредитного ризику.
3. Максимальну суму, яка може бути вибрана за невикористаними гарантованими кредитними лініями та невикористаними гарантованими механізмами підтримки ліквідності упродовж наступних 30 днів, множать на 10%, якщо вони відповідають таким умовам:
(a) вони не відповідають критеріям для класу роздрібних експозицій згідно зі стандартизованим підходом або підходом на основі внутрішніх рейтингів стосовно кредитного ризику;
(b) вони були надані клієнтам, які не є фінансовими клієнтами;
(c) вони не були надані для цілей заміщення фінансування клієнта у випадках, коли він не може задовольнити свої потреби у фінансуванні на фінансових ринках.
4. Гарантовану суму за механізмом підтримки ліквідності, яка була надана суб'єкту спеціального призначення для цілей сек'юритизації з метою надання можливості такому суб'єкту спеціального призначення для цілей сек'юритизації придбати активи, інші ніж цінні папери, у клієнтів, що не є фінансовими клієнтами, множать на 10% тією мірою, якою гарантована сума перевищує суму активів, поточно придбаних у клієнтів, і якщо максимальна сума, яка може бути вибрана, обмежується за договором сумою поточно придбаних активів.
5. Установи повинні звітувати про максимальну суму, яка може бути вибрана за іншими невикористаними гарантованими кредитними лініями та невикористаними гарантованими механізмами підтримки ліквідності упродовж наступних 30 днів. Це положення, зокрема, застосовується до таких механізмів:
(a) механізмів підтримки ліквідності, які установа надала суб'єктам спеціального призначення для цілей сек'юритизації, іншим ніж ті, які зазначені в пункті (b) параграфа 3;
(b) механізмів, за якими установа зобов'язана придбати або обміняти активи у суб'єкта спеціального призначення для цілей сек'юритизації;
(c) механізмів, наданих кредитним установам;
(d) механізмів, наданих фінансовим установам та інвестиційним фірмам.
6. Як відступ від параграфа 5, установи, які були створені і які спонсоруються центральним або регіональним урядом принаймні однієї держави-члена, також можуть застосовувати підходи, визначені в параграфах 2 і 3, до кредитних ліній і механізмів підтримки ліквідності, які надаються установам з виключною метою прямого або непрямого фінансування пільгових позик, що відповідають критеріям для класів експозицій, зазначених у вказаних параграфах. Як відступ від пункту (g) статті 425(2), якщо такі пільгові позики надаються через іншу установу в якості посередника (позики через посередника), установи можуть застосовувати симетричний притік і відтік. Такі пільгові позики повинні бути доступні тільки особам, які не є фінансовими клієнтами, на неконкуретній, неприбутковій основі для сприяння досягненню цілей публічної політики Союзу та/або центрального чи регіонального уряду відповідної держави-члена. Вибирання коштів за такими механізмами можливе тільки на основі обґрунтовано очікуваної потреби в пільговій позиці і в межах суми такої потреби із прив'язкою до подальшого звітування про використання наданих коштів.
Стаття 425. Притоки
1. Установи повинні звітувати про їхні притоки ліквідності. Притоки ліквідності обмежуються 75% відтоків ліквідності. Установи можуть виключити з такого обмеження притоки ліквідності за депозитами, розміщеними в інших установах, які відповідають критеріям для застосування підходу, визначеного у статті 113(6) або (7) цього Регламенту.
Установи можуть виключити з такого обмеження притоки ліквідності від грошових сум, які підлягають сплаті позичальниками та облігаційними інвесторами, якщо такі притоки пов'язані з іпотечним кредитуванням, яке фінансується за рахунок облігацій, що відповідають критеріям для застосування підходу, визначеного у статті 129(4), (5) або (6) цього Регламенту, або за рахунок облігацій з покриттям, як означено в пункті (1) статті 3 Директиви (ЄС) 2019/2162. Установи можуть виключити притоки за пільговими позиками, за якими установи виступають посередниками. За наявності попередньої згоди компетентного органу, що відповідає за нагляд на індивідуальній основі, установа може повністю або частково виключити притоки, за якими надавачем ліквідності є материнська або дочірня установа установи, материнська або дочірня інвестиційна фірма установи або інша дочірня установа тієї самої материнської установи чи материнської інвестиційної фірми, або пов'язана з установою, як визначено у статті 22(7) Директиви 2013/34/ЄС.
2. Притоки ліквідності повинні вимірюватися в розрізі наступних 30 днів. Вони повинні охоплювати лише договірні притоки від експозицій, які не прострочені та стосовно яких установа не має підстав очікувати невиконання зобов'язань протягом 30-денного часового горизонту. Притоки ліквідності підлягають звітуванню в повному обсязі з окремим звітуванням про такі притоки:
(a) грошові суми, які підлягають сплаті клієнтами, що не є фінансовими клієнтами, для цілей виплати основної суми, підлягають зниженню на 50% їхньої вартості або на суму договірних зобов'язань з надання фінансування перед такими клієнтами, залежно від того, яка із цих сум є більшою. Це положення не застосовується до грошових сум, які підлягають сплаті за забезпеченими кредитними операціями та операціями на умовах ринку капіталу, як означено в пункті (3) статті 192, які забезпечені ліквідними активами згідно зі статтею 416, як зазначено в пункті (d) цього параграфа.
Як відступ від першого підпараграфа цього пункту, установи, які мають зобов'язання, зазначене у статті 424(6), щоб мати змогу надати пільгову позику кінцевому отримувачу, можуть враховувати притік у межах суми відтоку, яку вони застосовують до відповідного зобов'язання з надання таких пільгових позик;
(b) грошові кошти, які підлягають сплаті за операціями торговельного фінансування, зазначеними в пункті (b) другого підпараграфа статті 162(3), із залишковим строком погашення до 30 днів повинні враховуватися в повному обсязі як притоки;
(c) позики з невизначеною договірною датою припинення дії повинні враховуватися з притоком у розмірі 20% за умови, що за договором установі дозволено відмовитися та вимагати виплати упродовж 30 днів;
(d) грошові суми, які підлягають сплаті за забезпеченими кредитними операціями та операціями на умовах ринку капіталу, як означено в пункті (3) статті 192, якщо вони забезпечені ліквідними активами, як зазначено у статті 416, не враховуються у межах вартості ліквідних активів, без урахування дисконтів, і повинні враховуватися в повному обсязі в межах залишкових грошових сум, які підлягають сплаті;
(e) грошові суми, що підлягають сплаті, до яких установа, яка повинна сплатити такі грошові суми, застосовує підхід згідно зі статтею 422(3) і (4), множать на відповідний симетричний приток;
(f) грошові суми, які підлягають сплаті за рахунок позицій за основними індексними інструментами власного капіталу, за умови відсутності подвійного обліку з ліквідними активами;
(g) будь-які невикористані кредитні лінії або механізми підтримки ліквідності та будь-які інші отримані зобов'язання не підлягають врахуванню.
3. Відтоки та притоки, очікувані протягом 30-денного часового горизонту за контрактами, зазначеними в додатку II, повинні відображатися на нетто-основі для всіх контрагентів і повинні бути помножені на 100% у випадку чистого відтоку. Нетто-основа також означає, що не враховується забезпечення, яке підлягає отриманню і яке відповідає критеріям ліквідних активів згідно зі статтею 416.
4. Як відступ від пункту (g) параграфа 2, компетентні органи можуть надати дозвіл на застосування вищого притоку в індивідуальному порядку для кредитних ліній і механізмів підтримки ліквідності в разі виконання всіх зазначених нижче умов:
(a) існують підстави очікувати вищого притоку навіть в умовах комбінованого ринкового та ідіосинкратичного стресу надавача;
(b) контрагент є материнською або дочірньою установою установи або іншою дочірньою установою тієї самої материнської установи чи пов'язаний з установою відносинами у розумінні статті 12(1) Директиви 83/349/ЄЕС, або є учасником тієї самої схеми інституційного захисту, зазначеної у статті 113(7) цього Регламенту, або центральною установою чи учасником мережі, яка підпадає під дію звільнення, зазначеного у статті 10 цього Регламенту;
(c) відповідний симетричний або більш консервативний відтік застосовується контрагентом, як відступ від статей 422, 423 та 424;
(d) установа та контрагент мають осідок у тій самій державі-члені.
5. Компетентні органи можуть не застосовувати умову, визначену в пункті (d) параграфа 4, у разі застосування статті 20(1)(b). У такому разі повинні бути дотримані об'єктивні критерії, визначені в делегованому акті, зазначеному у статті 460. Якщо дозволяється застосовувати такий вищий притік, компетентні органи повинні повідомити EBA про результат процесу, зазначеного у статті 20(1)(b). Виконання умов для застосування таких вищих притоків повинне регулярно перевірятися компетентними органами.
