• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

Європейський Союз | Регламент, Класифікація, Міжнародний документ від 26.06.2013 № 575/2013
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Класифікація, Міжнародний документ
  • Дата: 26.06.2013
  • Номер: 575/2013
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Класифікація, Міжнародний документ
  • Дата: 26.06.2013
  • Номер: 575/2013
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
(i) статей 32-35;
(ii) вирахування, зазначені у пунктах (a)-(g), пунктах (k)(ii)-(v) та в пункті (l) статті 36(1), за винятком сум, які підлягають вирахуванню для відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах, та які випливають з тимчасових різниць;
(iii) статей 44 та 45;
(b) сума прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах основного капіталу першого рівня тих суб'єктів фінансового сектора, в яких установа не має значних інвестицій, поділена на агреговану суму прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та додаткового капіталу другого рівня таких суб'єктів фінансового сектора.
2. Установи повинні виключати андеррайтингові позиції, які утримуються протягом п'яти робочих днів або менше, з суми, зазначеної в пункті (a) параграфа 1, та з обчислення коефіцієнта, зазначеного в пункті (b) параграфа 1.
3. Сума, яка підлягає вирахуванню відповідно до параграфа 1, повинна бути рівномірно розподілена між усіма інструментами основного капіталу першого рівня, які утримує установа. Установи повинні визначити суму кожного інструменту основного капіталу першого рівня, який підлягає вирахуванню відповідно до параграфа 1, шляхом множення суми, зазначеної в пункті (a) цього параграфа, на частку, зазначену в пункті (b) цього параграфа:
(a) суму пакета акцій, яку необхідно вирахувати згідно з параграфом 1;
(b) частку агрегованої суми прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах основного капіталу першого рівня суб'єктів фінансового сектора, в яких установа не має значних інвестицій, яку представляє кожен інструмент основного капіталу першого рівня, який утримує установа.
4. Сума пакетів акцій, зазначених у пункті (h) статті 36(1), який дорівнює або є меншим за 10% елементів основного капіталу першого рівня установи, після застосування положень, встановлених у пунктах (a)(i)-(iii) параграфа 1, не повинен підлягати вирахуванню та повинен підлягати застосуванню ваги ризику відповідно до глави 2 або 3 розділу II частини третьої, а також вимогам, встановленим у розділі IV частини третьої, у відповідних випадках.
5. Установи повинні визначити суму кожного інструменту основного капіталу першого рівня, який зважується на ризик відповідно до параграфа 4, шляхом множення суми, зазначеної в пункті (a) цього параграфа, на суму, зазначену в пункті (b) цього параграфа:
(a) суму пакета акцій, яку необхідно зважити на ризик згідно з параграфом 4;
(b) частку, отриману в результаті обчислення, передбаченого в пункті (b) параграфа 3.
Стаття 47. Вирахування пакетів акцій у інструментах основного капіталу першого рівня, якщо установа має значні інвестиції у суб'єктах фінансового сектора
Для цілей пункту (i) статті 36(1), відповідна сума, яка підлягає вирахуванню з елементів основного капіталу першого рівня, повинна виключати андеррайтингові позиції, які утримуються протягом п'яти робочих днів або менше, та повинні визначатися відповідно до статей 44-45 та підсекції 2.
Стаття 47a. Непрацюючі експозиції
1. Для цілей пункту (m) статті 36(1), експозиція включає будь-які з наведених нижче елементів, за умови що вони не включені до торгового портфелю установи:
(a) борговий інструмент, у тому числі борговий цінний папір, позика, аванс та депозит на вимогу;
(b) надане зобов'язання із кредитування, надана фінансова гарантія або будь-яке інше надане зобов'язання, відкличні чи безвідкличні, крім невикористаних кредитних інструментів, що можуть бути скасовані безумовно в будь-який час та без попередження, або що в ефективний спосіб забезпечують автоматичне скасування у зв'язку з погіршенням кредитоспроможності позичальника.
2. Для цілей пункту (m) статті 36(1), вартістю експозиції боргового інструменту вважається облікова вартість, визначена без урахування будь-яких коригувань на специфічний кредитний ризик, коригувань додаткової вартості відповідно до статей 34 та 105, сум, вирахуваних відповідно до пункту (m) статті 36(1), інших зменшень власних коштів, пов'язаних із експозицією, або часткові списання, здійснені установою в момент, коли експозиція востаннє була кваліфікована як непрацююча.
Для цілей пункту (m) статті 36(1), вартість експозиції боргового інструменту, який було придбано за ціною, нижчою ніж сума, якою володіє боржник, повинна включати різницю між ціною купівлі та сумою, якою володів боржник.
Для цілей пункту (m) статті 36(1), вартістю експозиції наданого зобов'язання із кредитування, наданої фінансової гарантії або будь-якого іншого наданого зобов'язання, як зазначено в пункті (b) статті 1 цієї статті, вважається її номінальне значення, яке становить максимальну експозицію установи у кредитному ризику без урахування будь-якого забезпеченого фінансово чи не забезпеченого фінансово кредитного захисту. Номінальним значенням наданого зобов'язання із кредитування вважається невикористана сума, в розмірі якої установа взяла на себе зобов'язання із кредитування, та номінальним значенням наданої фінансової гарантії вважається максимальна сума, яку суб'єкту доведеться сплатити у разі реалізації права вимоги за гарантією.
Номінальне значення, вказане у третьому підпараграфі цього параграфа, не враховує будь-яких коригувань на специфічний кредитний ризик, коригувань додаткової вартості відповідно до статей 34 та 105, сум, вирахуваних відповідно до пункту (m) статті 36(1), інших зменшень власних коштів, пов'язаних із експозицією.
3. Для цілей пункту (m) статті 36(1), як непрацюючі класифікуються такі експозиції:
(a) експозиція, яка вважається такою, що зазнала дефолту відповідно до статті 178;
(b) експозиція, яка вважається знеціненою відповідно до застосовної системи бухгалтерського обліку;
(c) експозиція вважається такою, що перебуває на пробації відповідно до параграфа 7, якщо надано поступку або якщо експозиція стає простроченою більше ніж на 30 днів;
(d) експозиція у формі зобов'язання, яке у разі його використання будь-яким способом вірогідно не буде повернено в повному обсязі без реалізації забезпечення;
(e) експозиція у формі фінансової гарантії, права по якій вірогідно будуть реалізовані стороною, якій гарантовано виконання зобов'язань, у тому числі у випадках, коли базисна гарантована експозиція задовольняє критерії для визнання її непрацюючою.
Для цілей пункту (a), всі балансові та позабалансові експозиції у боржнику вважаються непрацюючими, якщо установа має балансові експозиції у боржнику, які прострочено більше ніж на 90 днів та які становлять більше ніж 20% усіх балансових експозицій такого боржника.
4. Експозиції, які не були предметом поступки, перестають вважатися непрацюючими для цілей пункту (m) статті 36(1), якщо виконано всі такі умови:
(a) експозиція відповідає критеріям виходу, що застосовуються установою для скасування класифікації як знеціненої експозиції відповідно до застосовної системи бухгалтерського обліку та для скасування класифікації експозиції як дефолтної відповідно до статті 178;
(b) становище боржника покращилося настільки, що в установи не виникає сумнівів стосовно вірогідності повного та своєчасного здійснення майбутніх виплат;
(c) боржник не має жодних сум, прострочення по сплаті яких перевищило 90 днів.
5. Класифікація непрацюючої експозиції як необоротного активу, що утримується для продажу відповідно до застосовної системи бухгалтерського обліку, не припиняє її класифікації як непрацюючої експозиції для цілей пункту (m) статті 36(1).
6. Непрацюючі експозиції, які є предметом поступки, перестають вважатися непрацюючими для цілей пункту (m) статті 36(1), якщо виконано всі такі умови:
(a) експозиції перестали відповідати критеріям, за якими їх можливо класифікувати як непрацюючі згідно з параграфом 3:
(b) минув принаймні один рік після дати надання поступки та дати класифікації експозицій як непрацюючих, залежно від того, яка з дат є пізнішою;
(c) відсутня прострочена сума після надання поступки та в установи, на основі аналізу фінансового становища боржника, не виникає сумнівів стосовно вірогідності повного та своєчасного здійснення майбутніх виплат щодо експозиції.
Повне та своєчасне здійснення виплат може вважатися вірогідним, якщо боржник здійснює регулярні та своєчасні платежі сум коштів, що дорівнюють одному з такого:
(a) сумі, яку було прострочено до надання поступки, якщо були прострочені суми;
(b) сумі, яку було списано в рамках надання поступки, якщо прострочених сум не було.
7. Якщо непрацюючу експозицію припиняють класифікувати як непрацюючу відповідно до параграфа 6, експозиція вважається такою, що перебуває на пробації, допоки виконуються всі такі умови:
(a) минуло принаймні два роки з дати, коли експозицію, яка стала предметом поступки, було рекласифіковано як працюючу;
(b) протягом принаймні половини періоду, протягом якого експозиція повинна була перебувати на пробації, здійснюються регулярні та своєчасні платежі, за рахунок яких виплачено значну основну частину агрегованої суми або відсотків за нею;
(c) за жодною експозицією боржника немає прострочень довше, ніж на 30 днів.
Стаття 47b. Поступка
1. Поступка - це відмова від застосування установою передбачених примусових заходів виконання до боржника, у якого виникли чи з вірогідністю виникнуть труднощі з виконанням своїх фінансових зобов'язань. Відмова від застосування передбачених примусових заходів виконання може тягнути за собою виникнення втрати для кредитора, та стосується будь-чого з такого:
(a) внесення змін до умов боргового зобов'язання, якби за відсутності таких змін боржник мав би труднощі з виконанням своїх фінансових зобов'язань;
(b) повне або часткове рефінансування боргового зобов'язання, якби за відсутності такого рефінансування боржник мав би труднощі з виконанням своїх фінансових зобов'язань.
2. Поступкою вважаються принаймні такі ситуації:
(a) нові договірні умови є більш сприятливими для боржника порівняно з попередніми договірними умовами, якщо у боржника виникли чи з вірогідністю виникнуть труднощі з виконанням своїх фінансових зобов'язань;
(b) нові договірні умови є більш сприятливими для боржника порівняно з договірними умовами, які пропонує та сама установа у той самий час боржникам із подібним профілем ризику, якщо у боржника виникли чи з вірогідністю виникнуть труднощі з виконанням своїх фінансових зобов'язань;
(c) згідно з початковими договірними умовами експозицію за було класифіковано як непрацюючу до внесення змін до договірних умов або було б класифіковано як непрацюючу за відсутності змін до договірних умов;
(d) вжиті заходи призвели до повного або часткового припинення боргового зобов'язання;
(e) установа схвалює застосування положень, які відкривають перед боржником можливість зміни договірних умов, та експозицію було класифіковано як непрацюючу до застосування згаданих положень або було б класифіковано як непрацюючу, якби згадані положення не було застосовано;
(f) на момент або незадовго до взяття на себе боргового зобов'язання боржник здійснив виплату основної суми або відсотків за іншим борговим зобов'язання тієї самої установи, яке було класифіковано як непрацююча експозиція або яке було б класифіковано як непрацююча експозиція за відсутності зазначених платежів;
(g) внесення змін до договірних умов передбачає здійснення платежів шляхом стягнення застави, якщо такі зміни становлять відмову від застосування передбачених примусових заходів виконання.
3. Про можливість ухвалення рішення щодо надання поступки свідчать такі показники:
(a) початковий договір прострочено більше ніж на 30 днів принаймні один раз протягом тримісячного періоду до внесення змін до нього або буде прострочено на більше ніж на 30 днів без внесення змін;
(b) на момент або незадовго до укладення кредитного договору боржник здійснив виплату основної суми або відсотків за іншим борговим зобов'язання тієї самої установи, яке було прострочено на 30 днів принаймні один раз протягом тримісячного періоду до взяття на себе нового боргового зобов'язання;
(c) установа схвалює застосування положень, які відкривають перед боржником можливість зміни договірних умов, та експозицію прострочено на 30 днів або буде прострочено на 30 днів, якщо згадані положення не буде застосовано.
4. Для цілей цієї статті, оцінювання труднощів, що виникають у боржника з виконанням своїх фінансових зобов'язань, повинне відбуватися на рівні боржника, беручи до уваги всі юридичні особи у групі боржника, включені до консолідації бухгалтерського обліку групи, та фізичних осіб, які здійснюють контроль над групою.
Стаття 47c. Вирахування непрацюючих експозицій
1. Для цілей пункту (m) статті 36(1), установи повинні визначити відповідну суму недостатнього покриття окремо для кожної непрацюючої експозиції, яку буде вирахувано з елементів основного капіталу першого рівня, шляхом віднімання суми, визначеної у пункті (b) цього параграфа, від суми, визначеної у пункті (a) цього параграфа, якщо сума, зазначена у пункті (a), перевищує суму, зазначену в пункті (b):
(a) сума:
(i) незабезпеченої частини кожної непрацюючої експозиції, якщо є, помножена на відповідний коефіцієнт, зазначений у параграфі 2;
(ii) забезпеченої частини кожної непрацюючої експозиції, якщо є, помножена на відповідний коефіцієнт, зазначений у параграфі 3;
(b) сума таких елементів, за умови що вони стосуються тієї самої непрацюючої експозиції:
(i) коригування на специфічний кредитний ризик;
(ii) додаткові коригування вартості відповідно до статей 34 та 105;
(iii) інші зменшення власних коштів;
(iv) для установ, які обчислюють суми зважених на ризик експозицій із використанням Методу на основі внутрішніх рейтингів, абсолютна вартість сум, вирахуваних згідно з пунктом (d) статті 36(1), які стосуються непрацюючих експозицій, при цьому абсолютна вартість, що відноситься на кожну непрацюючу експозицію, визначається шляхом множення сум, вирахуваних відповідно до пункту (d) статті 36(1), на частку суми очікуваних втрат непрацюючої експозиції у загальній сумі очікуваної втрати від дефолтних чи недефолтних експозицій, у відповідних випадках;
(v) якщо непрацююча експозиція придбавається за ціною, що є нижчою за ніж сума, якою володіє боржник, різниця між ціною купівлі та сумою, якою володів боржник;
(vi) суми, списані установою до того, як експозицію було класифіковано як непрацюючу.
Забезпеченою частиною непрацюючої експозиції є частина експозиції, яка для цілей обчислення вимог до власних коштів відповідно до розділу II частини третьої вважається такою, що її гарантовано фінансово забезпеченим кредитним захистом чи не забезпеченим фінансово кредитним захистом або повністю та в цілому забезпечено іпотекою.
Незабезпеченій частині непрацюючої експозиції відповідає різниця, якщо є, між вартістю експозиції, як зазначено у статті 47a(1), та забезпеченою частиною експозиції, за наявності.
2. Для цілей пункту (a)(i) параграфа 1, застосовуються такі коефіцієнти:
(a) 0,35 для незабезпеченої частини непрацюючої експозиції, що застосовується протягом періоду між першим та останнім днем третього року після класифікації експозиції як непрацюючої;
(b) 1 для незабезпеченої частини непрацюючої експозиції, що застосовується з першого дня четвертого року після класифікації експозиції як непрацюючої.
3. Для цілей пункту (a)(ii) параграфа 1, застосовуються такі коефіцієнти:
(a) 0,25 для забезпеченої частини непрацюючої експозиції, що застосовується протягом періоду між першим та останнім днем четвертого року після класифікації експозиції як непрацюючої;
(b) 0,35 для забезпеченої частини непрацюючої експозиції, що застосовується протягом періоду між першим та останнім днем п'ятого року після класифікації експозиції як непрацюючої;
(c) 0,55 для забезпеченої частини непрацюючої експозиції, що застосовується протягом періоду між першим та останнім днем шостого року після класифікації експозиції як непрацюючої;
(d) 0,70 для частини непрацюючої експозиції, забезпеченої нерухомим майном відповідно до розділу II частини третьої, або яка є житловою позикою, яку гарантовано прийнятним надавачем захисту, як зазначено в статті 201, що застосовується протягом періоду між першим та останнім днем сьомого року після класифікації експозиції як непрацюючої;
(e) 0,80 для частини непрацюючої експозиції, забезпеченої іншим забезпеченим або не забезпеченим фінансово кредитним захистом згідно з положеннями розділу II частини третьої, що застосовується протягом періоду між першим та останнім днем сьомого року після класифікації експозиції як непрацюючої;
(f) 0,80 для частини непрацюючої експозиції, забезпеченої нерухомим майном відповідно до розділу II частини третьої, або яка є житловою позикою, яку гарантовано прийнятним надавачем захисту, як зазначено в статті 201, що застосовується протягом періоду між першим та останнім днем восьмого року після класифікації експозиції як непрацюючої;
(g) 1 для частини непрацюючої експозиції, забезпеченої іншим забезпеченим або не забезпеченим фінансово кредитним захистом згідно з положеннями розділу II частини третьої, що застосовується починаючи з першого дня восьмого року після класифікації експозиції як непрацюючої;
(h) 0,85 для частини непрацюючої експозиції, забезпеченої нерухомим майном відповідно до розділу II частини третьої, або яка є житловою позикою, яку гарантовано прийнятним надавачем захисту, як зазначено в статті 201, що застосовується протягом періоду між першим та останнім днем дев'ятого року після класифікації експозиції як непрацюючої;
(i) 1 для частини непрацюючої експозиції, забезпеченої нерухомим майном відповідно до розділу II частини третьої, або яка є житловою позикою, яку гарантовано прийнятним надавачем захисту, як зазначено в статті 201, що застосовується починаючи з першого дня восьмого року після класифікації експозиції як непрацюючої.
4. Як відступ від параграфа 3 цієї статті, до частини непрацюючої експозиції, гарантованої чи застрахованої офіційним експортно-кредитним агентством або гарантованої чи контргарантованої прийнятним надавачем захисту, зазначеним у пунктах (a)-(e) статті 201(1), незабезпеченим експозиціям у якій буде присвоєно вагу ризику 0% згідно з главою 2 розділу II частини третьої, застосовуються такі коефіцієнти:
(a) 0 для забезпеченої частини непрацюючої експозиції, що застосовується протягом періоду між першим та сьомим роками після класифікації експозиції як непрацюючої; та
(b) 1 для забезпеченої частини непрацюючої експозиції, що застосовується з першого дня восьмого року після класифікації експозиції як непрацюючої.
5. EBA повинен оцінити практики визначення вартості забезпечених непрацюючих експозицій та може розробити настанови з визначенням єдиної методології, включно з мінімальними вимогами щодо переоцінки у частині строків та спеціалізованих методів, для пруденційного оцінювання прийнятних форм забезпеченого та не забезпеченого фінансово кредитного захисту, зокрема, стосовно припущень, притаманних для їх відновлюваності та примусового виконання. Такі настанови також можуть включати загальні методологічні аспекти щодо визначення вартості забезпеченої частини непрацюючої експозиції, як зазначено у параграфі 1.
Такі настанови повинні бути видані відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
6. Як відступ від положень параграфа 2, якщо між першим роком та другим роком після класифікації як непрацюючої експозиції було надано поступку, передбачений у параграфі 2 коефіцієнт, що застосовується на дату надання поступки, підлягає застосуванню протягом додаткового періоду тривалістю один рік.
Як відступ від положень параграфа 3, якщо між другим роком та шостим роком після класифікації як непрацюючої експозиції було надано поступку, передбачений у параграфі 3 коефіцієнт, що застосовується на дату надання поступки, підлягає застосуванню протягом додаткового періоду тривалістю один рік.
Цей параграф застосовується лише стосовно першого випадку надання поступки після класифікації експозиції як непрацюючої.
Підсекція 2
Виключення та альтернативи, що застосовуються до вирахувань з елементів основного капіталу першого рівня
Стаття 48. Граничні значення для виключень щодо вирахування з елементів основного капіталу першого рівня
1. Під час здійснення вирахувань, які є обов'язковими відповідно до пунктів (c) та (i) статті 36(1), установи не повинні вираховувати суми елементів, перелічених у пунктах (a) і (b) цього параграфа, які в сукупності дорівнюють або є меншими ніж граничне значення, зазначене у параграфі 2:
(a) відстрочені податкові активи, які є залежними від майбутньої прибутковості та випливають з тимчасових різниць, та які в сукупності дорівнюють або є меншими за ніж 10% елементів основного капіталу першого рівня установи, обчислених після застосування таких положень:
(i) статей 32-35;
(ii) пунктів (a)-(h), пунктів (k)(ii)-(v) та пункту (l) статті 36(1), за винятком відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах та випливають з тимчасових різниць.
(b) якщо установа має значні інвестиції у суб'єкт фінансового сектора, прямі, непрямі та синтетичні частки участі такої установи в інструментах основного капіталу першого рівня зазначених суб'єктів, які в сукупності дорівнюють або є меншими ніж 10% елементів основного капіталу першого рівня, обчислених після застосування положень:
(i) статей 32-35;
(ii) пунктів (a)-(h), пунктів (k)(ii)-(v) та пункту (l) статті 36(1), за винятком відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах та випливають з тимчасових різниць.
2. Для цілей параграфа 1, граничне значення суми повинне дорівнювати сумі, зазначеній у пункті (a) цього параграфа, помноженій на відсоткову ставку, зазначену у пункті (b) цього параграфа:
(a) залишкова сума елементів основного капіталу першого рівня після застосування коригувань і вирахувань відповідно до статей 32-36 повністю та без застосування граничних значень для виключень, зазначених у цій статті;
(b) 17,65%.
3. Для цілей параграфа 1, установа повинна визначити частку відстрочених податкових активів у загальній сумі елементів, які не повинні вираховуватися, шляхом ділення суми, зазначеної у пункті (a) цього параграфа, на суму, зазначену в пункті (b) цього параграфа:
(a) сума відстрочених податкових активів, які є залежними від майбутньої прибутковості та випливають з тимчасових різниць, та які в сукупності дорівнюють або є меншими за ніж 10% елементів основного капіталу першого рівня установи;
(b) сума такого:
(i) суми, зазначеної у пункті (a);
(ii) суми прямих, непрямих і синтетичних часток участі установи в інструментах власних коштів суб'єктів фінансового сектора, якщо в установи є значні інвестиції у такі суб'єкти, та які в сукупності дорівнюють або є меншими за ніж 10% елементів основного капіталу першого рівня установи.
Частка значних інвестицій у загальній сумі елементів, які не повинні вираховуватися, дорівнює різниці між одиницею та часткою, зазначеною в першому підпараграфі.
4. Суми елементів, які не підлягають вирахуванню відповідно до параграфа 1, повинні бути зважені на ризик у 250%.
Стаття 49. Вимоги до вирахування у разі застосування схем консолідації, додаткового нагляду або інституційного захисту
1. Для цілей обчислення власних коштів на індивідуальній основі, субконсолідованій основі та консолідованій основі, якщо компетентні органи вимагають від установ або дозволяють їм застосовувати метод 1, 2 або 3 додатка I до Директиви 2002/87/ЄС, компетентні органи можуть дозволити установам не вираховувати пакети акцій в інструментах власних коштів суб'єктів фінансового сектора, у яких материнська установа, материнська фінансова холдингова компанія або материнська фінансова холдингова компанія змішаного типу чи установа має значні інвестиції, за умови що дотримано умов, встановлених у пунктах (a)-(e) цього параграфа:
(a) суб'єкт фінансового сектора є страховою компанією, перестраховою компанією або страховою холдинговою компанією;
(b) таку страхову компанію, перестрахову компанію або страхову холдингову компанію включено у той самий додатковий нагляд згідно з Директивою 2002/87/ЄС, що й материнську установу, материнську фінансову холдингову компанію або материнську фінансову холдингову компанію змішаного типу або установу, що володіє пакетом акцій;
(c) установа отримала попередній дозвіл від компетентних органів;
(d) перш ніж надати дозвіл, зазначений у пункті (c), та на постійній основі компетентні органи переконуються у достатності рівня інтегрованого управління, управління ризиками та внутрішнього контролю стосовно суб'єктів, яких буде включено до периметру консолідації згідно з методом 1, 2 або 3;
(e) пакети акцій в суб'єкті належать одній з таких:
(i) материнській кредитній установі;
(ii) материнській фінансовій холдинговій компанії;
(iii) материнській фінансовій холдинговій компанії змішаного типу;
(iv) установі;
(v) дочірній компанії одного із суб'єктів, зазначених у пунктах (i)-(iv), включених до периметру консолідації відповідно до глави 2 розділу II частини першої.
Обраний метод повинен застосовуватися у послідовний спосіб протягом певного часу.
2. Для цілей обчислення власних коштів на індивідуальній і субконсолідованій основі установи, які є предметом нагляду на консолідованій основі відповідно до глави 2 розділу II частини першої, не повинні вираховувати пакети акцій в інструментах власних коштів, випущених суб'єктами фінансового сектора, які включено до периметру консолідованого нагляду, крім випадків, коли компетентні органи визначать, що такі вирахування є необхідними для певних цілей, зокрема, структурного відокремлення банківської діяльності та планування врегулювання.
Застосування підходу, зазначеного у першому підпараграфі, не повинне призводити до непропорційного негативного впливу на всю фінансову систему чи її частини в інших державах-членах або у Союзі в цілому, який становить або створює перешкоду для функціонування внутрішнього ринку.
Цей параграф не застосовується під час обчислення власних коштів для цілей вимог, встановлених у статтях 92a та 92b, обчислення яких повинне здійснюватися відповідно до рамки відрахування, визначеної у статті 72e(4).
3. Компетентні органи можуть, для цілей обчислення власних коштів на індивідуальній або субконсолідованій основі, дозволити установам не вираховувати пакети акцій в інструментах власних коштів у таких випадках:
(a) якщо установа має частку в іншій установі та виконано умови, зазначені у пунктах (i)-(v):
(i) установи входять до тієї самої схеми інституційного захисту відповідно до статті 113(7);
(ii) компетентні органи надали дозвіл, зазначений у статті 113(7);
(iii) задоволено умови, викладені устатті 113(7);
(iv) схема інституційного захисту складає консолідований баланс, зазначений у пункті (e) статті 113(7) або, якщо складання консолідованої звітності не вимагається, розгорнуте агреговане обчислення, яке після узгодження з компетентними органами вважається таким, що є еквівалентним положенням Директиви 86/635/ЄЕС, яка включає деякі змінені положення Директиви 83/349/ЄЕС або Регламенту (ЄС) № 1606/2002, що регулюють консолідовану звітність груп кредитних установ. Еквівалентність зазначеного розгорнутого агрегованого обчислення повинна пройти перевірку зовнішнім аудитором та, зокрема, факт виключення з обчислення багаторазового використання елементів, які є прийнятними для обчислення власних коштів, а також будь-якого неналежного створення власних коштів між учасниками схеми інституційного захисту. Консолідований баланс або розгорнуте агреговане обчислення повинні надаватися компетентним органам з частотою, визначеною в імплементаційних технічних стандартах, зазначених у статті 430(7);
(v) установи, включені до схеми інституційного захисту, сукупно на консолідованій або розгорнутій агрегованій основі відповідають вимогам, встановленим у статті 92, та звітують щодо відповідності цим вимогам згідно зі статтею 430. У рамках схеми інституційного захисту вирахування часток кооперативних членів юридичних осіб, які не є учасниками схеми інституційного захисту, не вимагається за умови виключення багаторазового використання елементів, які є прийнятними для обчислення власних коштів, а також будь-якого неналежного створення власних коштів між учасниками схеми інституційного захисту та міноритарним акціонером, якщо це установа.
(b) якщо регіональна кредитна установа має частку участі у центральній або іншій регіональній кредитній установі та виконано умови, зазначені у пунктах (a)(i)-(v).
4. Пакети акцій, щодо яких не здійснюється вирахування відповідно до параграфа 1, 2 або 3, повинні вважатися експозиціями та повинні бути зважені на ризик відповідно до глави 2 або 3 розділу II частини третьої, залежно від випадку.
5. Якщо установа застосовує метод 1, 2 або 3 додатка I до Директиви 2002/87/ЄС, установа повинна розкрити додаткові вимоги до власних коштів та норматив достатності капіталу фінансового конгломерату, обчислені відповідно до статті 6 та додатка I до зазначеної Директиви.
6. Європейський банківський орган (EBA), EIOPA та європейський наглядовий орган (Європейський орган з цінних паперів і ринків (ESMA)), створені відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1095/2010 від 24 листопада 2010 року (- 18), повинні через спільний комітет для цілей цієї статті розробити проекти регуляторних технічних стандартів для уточнення деталей щодо умов застосування методів обчислення, зазначених у частині II додатка I Директиви 2002/87/ЄС, для цілей альтернативних варіантів щодо вирахувань, зазначених у параграфі 1 цієї статті.
EBA, EIOPA та ESMA повинні надати Комісії проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно.
Секція 4
Основний капітал першого рівня
Стаття 50. Основний капітал першого рівня
Основний капітал першого рівня установи складається з елементів основного капіталу першого рівня після застосування коригувань, що вимагаються статтями 32-35, вирахувань відповідно до статті 36 та виключень та альтернатив, встановлених у статтях 48, 49 та 79.
ГЛАВА 3
Додатковий капітал першого рівня
Секція 1
Елементи та інструменти додаткового капіталу першого рівня
Стаття 51. Елементи додаткового капіталу першого рівня
Елементи додаткового капіталу першого рівня включають:
(a) інструменти капіталу, якщо дотримано умови, встановлені у статті 52(1);
(b) рахунки премій за акціями, пов'язані з інструментами, зазначеними в пункті (a).
Інструменти, включені відповідно до пункту (a), не повинні вважатися елементами основного капіталу першого рівня або другого рівня.
Стаття 52. Інструменти додаткового капіталу першого рівня
1. Інструменти капіталу вважаються інструментами додаткового капіталу першого рівня лише у разі, якщо дотримано таких умов:
(a) інструменти, які випущені безпосередньо установою та повністю сплачені;
(b) інструменти, які не перебувають у власності у жодного з таких суб'єктів:
(i) установи або її дочірніх компаній;
(ii) компанії, у якій установа має участь у формі права власності шляхом прямої участі або через здійснення контролю, в розмірі 20% або більше прав голосу чи капіталу такої компанії;
(c) набуття права власності на інструменти прямо чи непрямо не фінансується установою;
(d) пріоритетність інструментів визначається як нижча за інструменти другого рівня у випадку неплатоспроможності установи;
(e) інструменти не є ані забезпеченими, ані предметом гарантії, що підвищує пріоритетність вимог будь-якого з таких суб'єктів:
(i) установи або її дочірніх компаній;
(ii) материнської компанії установи або її дочірніх компаній;
(iii) материнської фінансової холдингової компанії або її дочірніх компаній;
(iv) холдингової компанії зі змішаною діяльністю або її дочірніх компаній;
(v) фінансової холдингової компанії змішаного типу або її дочірніх компаній;
(vi) будь-якої компанії, яка має тісні зв'язки із суб'єктами, зазначеними у пунктах (i)-(v);
(f) інструменти не є предметом будь-якої договірної або іншої домовленості, що підвищує пріоритетність вимоги за інструментами у випадку неплатоспроможності або ліквідації;
(g) інструменти мають постійний характер, та положення, що їх регулюють, не передбачають стимулів для установи щодо їх викупу;
(h) якщо інструменти включають один чи більше опціонів з достроковим викупом, включаючи кол-опціони, опціони, здійснення прав за якими відбувається на власний розсуд емітента;
(i) реалізація права вимоги, викуп або зворотний викуп інструментів можливий лише у разі, якщо виконано умови, зазначені у статті 77, при цьому не раніше, ніж через п'ять років після дати випуску, крім випадків, коли дотримано умови, встановлені у статті 78(4);
(j) положення, що регулюють відповідні інструменти, не містять прямої чи непрямої вказівки щодо можливості реалізації права вимоги, викупу або зворотного викупу інструментів, залежно від випадку, в інших випадках, крім як у разі неплатоспроможності або ліквідації установи, та установа іншим чином не надає такої вказівки;
(k) установа не надає прямої чи непрямої вказівки щодо того, що компетентний орган погодить запит щодо реалізації права вимоги, викупу або зворотного викупу інструментів;
(l) розподілювані виплати за інструментами відповідають таким умовам:
(i) вони виплачуються з суми, що підлягає розподілу;
(ii) рівень розподілюваних виплат, здійснених за інструментами, не буде змінений на основі кредитного становища установи або її материнської компанії;
(iii) положення, що регулюють відповідні інструменти, надають установі повну свободу в будь який час скасувати розподілювані виплати за інструментами на необмежений період та на некумулятивній основі, та установа може використати такі скасовані виплати без обмежень для виконання своїх зобов'язань, час виконання яких настав;
(iv) скасування розподілюваних виплат не є подією дефолту установи;
(v) скасування розподілюваних виплат не накладає жодних обмежень на установу;
(m) інструменти не спричиняють встановлення факту, що зобов'язання установи перевищують її активи, якщо таке встановлення факту здійснюється в рамках тестування на неплатоспроможність згідно з чинним національним правом;
(n) положення, що регулюють відповідні інструменти, вимагають, щоб після настання тригерної події відбувалося списання основної суми інструментів на тимчасовій чи постійній основі або конверсія інструментів у інструменти основного капіталу першого рівня;
(o) положення, що регулюють відповідні інструменти, не містять жодної умови, яка може стати на заваді рекапіталізації установи;
(p) якщо емітент має осідок у третій країні та відповідно до статті 12 Директиви 2014/59/ЄС, його було призначено до складу групи врегулювання, суб'єкт врегулювання якого має осідок у Союзі, або якщо емітент має осідок у державі-члені, право або договірні положення, що регулюють відповідні інструменти, вимагають, щоб за наявності рішення з боку органу з врегулювання застосувати повноваження на списання та конверсію, як зазначено у статті 59 згаданої Директиви, основну суму інструментів було списано на тимчасовій основі або інструменти було конвертовано в інструменти основного капіталу першого рівня;
якщо емітент має осідок у третій країні та відповідно до статті 12 Директиви 2014/59/ЄС, його не було призначено до складу групи врегулювання, суб'єкт врегулювання якої має осідок у Союзі, право або договірні положення, що регулюють відповідні інструменти, вимагають, щоб за наявності рішення з боку відповідного органу третьої країни основну суму інструментів було списано на тимчасовій основі або інструменти було конвертовано в інструменти основного капіталу першого рівня;
(q) якщо емітент має осідок у третій країні та відповідно до статті 12 Директиви 2014/59/ЄС його було призначено до складу групи врегулювання, суб'єкт врегулювання якого має осідок у Союзі, або якщо емітент має осідок у державі-члені, інструменти можуть бути випущені тільки згідно з правом третьої країни або з інших причин підпорядковуються праву третьої країни, якщо згідно з таким правом застосування повноваження на списання та конверсію, зазначене у статті 59 згаданої Директиви, є дієвим та обов'язковим до виконання на основі нормативно-правових положень або юридично обов'язкових договірних положень, які визнають врегулювання або інші дії зі списання чи конверсії;
(r) інструменти не є предметом угод про взаємозалік чи неттіг, що може негативно вплинути на їх здатність поглинати втрати.
Умова, визначена у пункті (d) першого підпараграфа, повинна вважатися виконаною незважаючи на той факт, що інструменти включено до додаткового капіталу першого рівня або другого рівня на підставі статті 484(3), за умови що їх пріоритетність є еквівалентною.
Для цілей пункту (a) першого підпараграфа, тільки частину інструменту капіталу, що сплачений повністю, допускається кваліфікувати як інструмент додаткового капіталу першого рівня або другого рівня.
2. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити усе з наведеного нижче:
(a) форму і природу стимулів до викупу;
(b) природу будь-якого збільшення основної суми інструменту додаткового капіталу першого рівня після списання його основної суми на тимчасовій основі;
(c) процедури та часові рамки для:
(i) визначення факту настання тригерної події;
(ii) збільшення основної суми інструменту додаткового капіталу першого рівня після списання його основної суми на тимчасовій основі;
(d) характеристики інструментів, які можуть стати на заваді рекапіталізації установи;
(e) використання суб'єктів спеціального призначення для непрямого страхування інструментів власних коштів.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 53. Обмеження скасування розподілюваних виплат за інструментами додаткового капіталу першого рівня та характеристики, які можуть стати на заваді рекапіталізації установи
Для цілей пунктів (l)(v) та (o) статті 52(1), положення, що регулюють інструменти додаткового капіталу першого рівня, не повинні, зокрема, включати:
(a) вимогу здійснення розподілюваних виплат за інструментами у випадку, якщо розподілювані виплати здійснюються за випущеними установою інструментами, пріоритетність яких є аналогічною або нижчою, ніж пріоритетність інструмента додаткового капіталу першого рівня, в тому числі інструмента основного капіталу першого рівня;
(b) вимогу скасування розподілюваних виплат за інструментами основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та другого рівня у випадку, коли такі розподілювані виплати не здійснюються за зазначеними інструменти додаткового капіталу першого рівня;
(c) обов'язку замінити виплату відсотку або дивіденду виплатою у будь-якій іншій формі. На установу заборонено покладати подібні зобов'язання будь-яким способом.
Стаття 54. Списання або конверсія інструментів додаткового капіталу першого рівня
1. Для цілей пункту (n) статті 52(1), до інструментів додаткового капіталу першого рівня застосовуються такі положення:
(a) тригерна подія настає тоді, коли співвідношення основного капіталу першого рівня установи, зазначеної в пункті (a) статті 92(1), падає нижче одного з таких:
(i) 5,125%;
(ii) рівня, який є вижим ніж 5,125%, якщо це встановлює установа та відповідні вказівки містять положення, що регулюють інструмент;
(b) установи можуть визначити у положеннях, що регулюють інструмент, одну або декілька тригерних подій додатково до події, зазначеної у пункті (a);
(c) якщо положення, що регулюють інструменти, вимагають їх конвертації в інструменти основного капіталу першого рівня внаслідок настання тригерної події, такі положення повинні визначати одне з такого:
(i) ставку такої конвертації та обмеження щодо суми конвертації;
(ii) діапазон, в рамках якого інструменти будуть конвертовані в інструменти основного капіталу першого рівня;
(d) якщо положення, що регулюють інструменти, вимагають списання їх основної суми внаслідок настання тригерної події, списання повинне зменшувати усі зазначені нижче елементи:
(i) вимогу володільця інструмента у разі неплатоспроможності або ліквідації установи;
(ii) суму, яка підлягає виплаті у разі реалізації права вимоги або викупу інструменту;
(iii) розподілювані виплати, що здійснюються за інструментом;
(e) якщо інструменти додаткового капіталу першого рівня були випущені дочірньою компанією, що має осідок у третій країні, порогове значення 5,125% або вище, зазначене у пункті (a), обчислюється відповідно до національного права такої третьої країни або відповідно до договірних положень, що регулюють інструменти, за умови що компетентний орган після проведення консультацій з EBA доходить висновку, що такі положення є щонайменше еквівалентними вимогам, визначеним у цій статті.
2. Списання або конверсія інструменту додаткового капіталу першого рівня утворює елементи, які кваліфікуються як інструменти основного капіталу першого рівня, в рамках застосовної системи бухгалтерського обліку.
3. Сума інструментів додаткового капіталу першого рівня, які визнаються в елементах додаткового капіталу першого рівня, обмежується мінімальною сумою елементів основного капіталу першого рівня, які було б утворено у випадку, якби основна сума інструментів додаткового капіталу першого рівня була повністю списана або конвертована в інструменти основного капіталу першого рівня.
4. Агрегована сума інструментів додаткового капіталу першого рівня, який підлягає списанню або конвертації внаслідок настання тригерної події, не повинна бути нижчою за:
(a) суми, необхідної для повного відновлення співвідношення основного капіталу першого рівня установи до значення 5,125%;
(b) повну основну суму інструменту.
5. У разі настання тригерної події установа повинна здійснити такі дії:
(a) негайно повідомити компетентні органи;
(b) повідомити володільців інструментів додаткового капіталу першого рівня;
(c) списати основну суму інструментів або здійснити конверсію інструментів в інструменти основного капіталу першого рівня без затримки, але не пізніше ніж протягом місяця, відповідно до вимоги, встановленої в цій статті.
6. Установа, яка випускає інструменти додаткового капіталу першого рівня, які конвертують в інструменти основного капіталу першого рівня після настання тригерної події, повинна забезпечити, щоб її дозволений до випуску акціонерний капітал був достатнім у будь-який момент часу для забезпечення конвертації усіх інструментів додаткового капіталу першого рівня, що можуть бути конвертовані, в акції внаслідок настання тригерної події. Станом на дату випуску таких інструментів додаткового капіталу першого рівня, що можуть бути конвертовані, установа повинна мати в розпорядженні необхідні авторизації. У установи завжди повинні бути в розпорядженні обов'язкові попередні авторизації на випуск інструментів основного капіталу першого рівня, у які такі інструменти додаткового капіталу першого рівня будуть конвертовані після настання тригерної події.
7. Установа, що випускає інструменти додаткового капіталу першого рівня, які можуть бути конвертовані у основний капітал першого рівня внаслідок настання тригерної події, повинна забезпечити відсутність процедурних перешкод для такої конвертації, зо можуть виникати на підставі установчих чи статутних положень або договірних домовленостей.
Стаття 55. Наслідки припинення дотримання умов інструментами додаткового капіталу першого рівня
У випадку припинення дотримання інструментом додаткового капіталу першого рівня умов, встановлених у статті 52(1), застосовуються такі положення:
(a) такий інструмент негайно втрачає кваліфікацію як інструмент додаткового капіталу першого рівня;
(b) частина рахунків премій за акціями, яка стосується такого інструменту, негайно втрачає кваліфікацію як елемент додаткового капіталу першого рівня.
Секція 2
Вирахування з елементів додаткового капіталу першого рівня
Стаття 56. Вирахування з елементів додаткового капіталу першого рівня
Установи повинні вираховувати з елементів додаткового капіталу першого рівня таке:
(a) пряму, непряму та синтетичну участь установи у власних інструментах додаткового капіталу першого рівня, включно з власними інструментами додаткового капіталу першого рівня, які установа може бути зобов'язана придбати на підставі чинних договірних зобов'язань;
(b) пряму, непряму та синтетичну участь в інструментах додаткового капіталу першого рівня суб'єктів фінансового сектора, з якими установа має взаємне перехресне володіння, яке компетентний орган вважає спрямованим на штучне збільшення власних коштів установи;
(c) відповідну суму, визначену відповідно до статті 60, прямої, непрямої та синтетичної участі в інструментах додаткового капіталу першого рівня суб'єктів фінансового сектора, якщо в установи немає значних інвестицій у такі суб'єкти;
(d) пряму, непряму та синтетичну участь установи в інструментах додаткового капіталу першого рівня суб'єктів фінансового сектора, якщо в установи є значні інвестиції у такі суб'єкти, за винятком андеррайтингових позицій, які утримуються протягом п'яти робочих днів або менше;
(e) суму елементів, яку необхідно вирахувати з елементів додаткового капіталу другого рівня відповідно до статті 66, що перевищує елементи додаткового капіталу другого рівня установи;
(f) будь-які податкові стягнення, які стосуються елементів додаткового капіталу першого рівня, які можливо передбачити на момент обчислення, крім випадків, коли установа належним чином коригує суму елементів додаткового капіталу першого рівня мірою, якою такі податкові стягнення знижують суму, до розміру якої такі елементи можуть використовуватися для покриття ризиків та втрат.
Стаття 57. Вирахування пакетів акцій у власних інструментах додаткового капіталу першого рівня
Для цілей пункту (a) статті 56, установи повинні обчислювати пакети акцій у власних інструментах додаткового капіталу першого рівня на основі довгих брутто-позицій, із застосуванням таких виключень:
(a) установи можуть здійснювати обчислення розміру пакетів акцій у власних інструментах додаткового капіталу першого рівня на основі довгої нетто-позиції, за умови що виконано обидві такі умови:
(i) довга та коротка позиції є однією і тією самою базисною експозицією та короткі позиції не включають ризиків контрагента;
(ii) або як довгі, так і короткі позиції входять до торгового портфеля, або як довгі, так і короткі позиції входять до неторгового портфеля;
(b) установи визначають суму, що підлягає вирахуванню, прямої, непрямої або синтетичної участі в індексованих цінних паперах шляхом обчислення базисної експозиції у власних інструментах додаткового капіталу першого рівня, включених до таких індексів;
(c) установи можуть здійснити взаємозалік довгих брутто-позицій у власних інструментах додаткового капіталу першого рівня, що є результатом від пакетів акцій індексованих цінних паперів, та коротких позицій у власних інструментах додаткового капіталу першого рівня, що є результатом від коротких позицій у базисних індексах, в тому числі якщо такі короткі позиції включають ризики контрагента, за умови що дотримано обидві такі умови:
(i) довгі та короткі позиції включені в одні й ті самі базисні індекси;
(ii) або як довгі, так і короткі позиції входять до торгового портфеля, або як довгі, так і короткі позиції входять до неторгового портфеля.
Стаття 58. Вирахування пакетів акцій в інструментах додаткового капіталу першого рівня суб'єктів фінансового сектора та у випадках, коли установа має взаємне перехресне володіння, спрямоване на штучне збільшення власних коштів
Установи повинні здійснювати вирахування згідно з вимогами пунктів (b), (c) та (d) статті 56 відповідно до таких положень: