Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/760 від 29 квітня 2015 року про європейські довгострокові інвестиційні фонди

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 114,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (- 2),

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (- 3),

Оскільки:

(1) Довгострокове фінансування є надзвичайно важливим інструментом, що дає змогу спрямувати європейську економіку на шлях розумного, сталого та інклюзивного зростання, згідно зі стратегією "Європа 2020", високого рівня зайнятості та конкурентоспроможності для розвитку економіки майбутнього так, щоб вона була менш вразливою до системних ризиків і більш стійкою. Європейські довгострокові інвестиційні фонди (ЄДІФ) надають фінансування на тривалий строк різним інфраструктурним проектам, компаніям, не включеним до лістингу, або малим та середнім підприємства (МСП), включеним до лістингу, що випускають інструменти власного капіталу або боргові інструменти, для яких відсутній покупець, якого можна легко ідентифікувати. Надаючи фінансування таким проектам, ЄДІФ сприяють фінансуванню реального сектора економіки Союзу та реалізації його політик.

(2) На боці попиту ЄДІФ можуть забезпечити сталий потік доходів для пенсійних адміністраторів, страхових компаній, фондів, муніципалітетів та інших суб’єктів, які мають регулярні та періодичні зобов’язання та бажають отримувати довгострокові доходи в рамках належним чином регульованих структур. Хоча вони забезпечують нижчий рівень ліквідності, ніж інвестиції в переказні цінні папери, ЄДІФ можуть забезпечити сталий потік доходів для окремих інвесторів, які покладаються на регулярний грошовий потік, що його здатний створити ЄДІФ. ЄДІФ також можуть запропонувати вигідні можливості, пов’язані із приростом капіталу з часом, для інвесторів, які не отримують сталий потік доходів.

(3) Фінансування проектів, таких як транспортна інфраструктура, стала генерація або розподіл енергії, соціальна інфраструктура (житло або лікарні), впровадження нових технологій і систем, які знижують використання ресурсів і енергії, або подальший розвиток МСП, може бути недостатнім. Як продемонструвала фінансова криза, доповнення банківського фінансування широким спектром джерел фінансування, які краще мобілізують ринки капіталу, може допомогти усунути прогалини у фінансуванні. У цьому контексті ЄДІФ можуть відігравати важливу роль, а також можуть мобілізувати капітал шляхом залучення інвесторів із третіх країн.

(4) Цей Регламент зосереджується на стимулюванні європейських довгострокових інвестицій у реальний сектор економіки. Довгострокові інвестиції у проекти, суб’єктів господарювання та інфраструктуру у третіх країнах також можуть забезпечити капітал для ЄДІФ і таким чином створювати вигоди для європейської економіки. Відповідно, не слід перешкоджати здійсненню таких інвестицій.

(5) За відсутності регламенту, у якому визначаються правила щодо ЄДІФ, на національному рівні можуть ухвалювати різні інструменти, які можуть призвести до викривлення конкуренції, спричиненого відмінностями між інструментами захисту інвесторів. Різні національні вимоги до складу та диверсифікації портфеля та прийнятних активів, зокрема до інвестицій у товари, створюють перешкоди для транскордонної реалізації паїв або акцій інвестиційних фондів, орієнтованих на суб’єктів господарювання, які не включені до лістингу, і реальні активи, оскільки інвестори не мають можливості легко порівняти надані їм інвестиційні пропозиції. Різні національні вимоги також можуть призводити до різних рівнів захисту інвесторів. Більше того, різні національні вимоги щодо методів інвестування, як-от допустимі рівні запозичення, використання фінансових деривативних інструментів, правил, застосовних до коротких продажів або операцій фінансування з цінними паперами, призводять до відмінностей у рівні захисту інвесторів. Крім того, різні національні вимоги щодо періодів погашення або володіння перешкоджають транскордонним продажам фондів, які інвестують в активи, не включені до лістингу. Підвищуючи рівень правової невизначеності, такі розбіжності можуть підривати довіру інвесторів при розгляді інвестицій у такі фонди та знижувати здатність інвесторів здійснювати ефективний вибір між різними довгостроковими інвестиційними можливостями. Відповідно, належною правовою основою для цього Регламенту є стаття 114 Договору про функціонування Європейського Союзу у тлумаченні, прийнятому в послідовній судовій практиці Суду Європейського Союзу.

(6) Існує потреба в єдиних правилах для забезпечення демонстрації ЄДІФ узгодженого та стабільного профілю продуктів на всій території Союзу. Зокрема, щоб забезпечити безперебійне функціонування внутрішнього ринку і високий рівень захисту інвесторів, необхідно встановити єдині правила функціонування ЄДІФ, зокрема стосовно складу їхнього портфеля та інвестиційних інструментів, що їх їм дозволено використовувати для набуття експозиції за довгостроковими активами, таких як інструменти власного капіталу або боргові інструменти, випущені МСП, які включені до лістингу, і суб’єктами господарювання, які не включені до лістингу, а також реальні активи. Єдині правила щодо портфеля ЄДІФ також необхідні, щоб забезпечити підтримання ЄДІФ, спрямованими на створення регулярного доходу, диверсифікованого портфеля інвестиційних активів, придатних для підтримання регулярного грошового потоку. ЄДІФ є першим кроком на шляху до створення інтегрованого внутрішнього ринку для залучення капіталу, що може бути спрямований у довгострокові інвестиції в європейську економіку. Для забезпечення безперебійного функціонування внутрішнього ринку довгострокових інвестицій необхідно, щоб Комісія продовжувала оцінювати потенційні перешкоди, які можуть заважати транскордонному залученню довгострокового капіталу, у тому числі перешкоди, які виникають із податкового режиму для таких інвестицій.

(7) Важливо забезпечити пряме застосування правил функціонування ЄДІФ, зокрема стосовно складу їхнього портфеля та інвестиційних інструментів, які їм дозволено використовувати, до керуючих ЄДІФ, і, відповідно, такі нові правила потрібно ухвалити у формі регламенту. Це також забезпечує однакові умови для використання позначення "ЄДІФ", запобігаючи ухваленню різних національних вимог. Керуючі ЄДІФ повинні дотримуватися однакових правил на всій території Союзу для підвищення довіри інвесторів до ЄДІФ і забезпечення стійкої авторитетності позначення "ЄДІФ". Водночас, завдяки ухваленню єдиних правил, знижується складність регуляторних вимог, застосовних до ЄДІФ. Завдяки єдиним правилам, також знижуються витрати керуючих на дотримання різних національних вимог, які регулюють діяльність фондів, що інвестують у включених та не включених до лістингу суб’єктів господарювання і порівнянні категорії реальних активів. Це особливо актуально для керуючих ЄДІФ, які мають намір залучати капітал на транскордонній основі. Ухвалення єдиних правил також сприяє усуненню викривлень конкуренції.

(8) Нові правила щодо ЄДІФ тісно пов’язані з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2011/61/ЄС (- 4), оскільки зазначена Директива встановлює рамки, які регулюють управління альтернативними інвестиційними фондами (АІФ) та реалізацію їхніх паїв або акцій у Союзі. За своєю суттю ЄДІФ є АІФами з ЄС, якими управляють керуючі альтернативними інвестиційними фондами (КАІФи), авторизовані згідно з Директивою 2011/61/ЄС.

(9) Оскільки у Директиві 2011/61/ЄС також передбачений багатоетапний режим для третіх країн, що регулює діяльність КАІФів з третьої країни та АІФів з третьої країни, нові правила щодо ЄДІФ мають більш обмежену сферу застосування, що підкреслює європейський вимір нового довгострокового інвестиційного продукту. Відповідно, тільки АІФ з ЄС, як означено в Директиві 2011/61/ЄС, повинен мати право ставати ЄДІФ, і тільки якщо ним управляє КАІФ з ЄС, який був авторизований згідно з Директивою 2011/61/ЄС.

(10) Нові правила, застосовні до ЄДІФ, повинні ґрунтуватися на наявних регулятивних рамках, встановлених у Директиві 2011/61/ЄС і актах, ухвалених для її імплементації. Таким чином, правила щодо продуктів, які стосуються ЄДІФ, повинні застосовуватися на додаток до правил, встановлених у наявному праві Союзу. Зокрема, до ЄДІФ повинні застосовуватися правила щодо управління та реалізації, встановлені в Директиві 2011/61/ЄС. Аналогічно, правила щодо транскордонного надання послуг і свободи підприємницької діяльності, встановлені в Директиві 2011/61/ЄС, повинні застосовуватися до транскордонної діяльності ЄДІФ. Вони повинні бути доповнені спеціальними правилами щодо реалізації, які охоплюють транскордонну реалізацію паїв або акцій ЄДІФ роздрібним і професійним інвесторам на всій території Союзу.

(11) Єдині правила повинні застосовуватися до всіх АІФів з ЄС, які мають намір реалізувати свої паї або акції як ЄДІФ. АІФи з ЄС, які не мають наміру реалізувати свої паї або акції як ЄДІФ, не підпадають під дію таких правил, відповідно, погоджуючись на те, що вони не користуватимуться відповідними перевагами. Компанії колективного інвестування в переказні цінні папери (UCITS) і АІФи з третіх країн не мають права реалізувати свої паї або акції як ЄДІФ.

(12) Щоб забезпечити дотримання ЄДІФ гармонізованих правил, які регулюють діяльність таких фондів, необхідно, щоб компетентні органи були зобов’язані авторизувати ЄДІФ. У зв’язку із цим гармонізовані процедури авторизації та нагляду за КАІФами згідно з Директивою 2011/61/ЄС повинні бути доповнені спеціальною процедурою авторизації ЄДІФ. Необхідно встановити процедури, щоб забезпечити, що тільки КАІФи з ЄС, авторизовані згідно з Директивою 2011/61/ЄС і здатні управляти ЄДІФ, можуть здійснювати управління ЄДІФ. Потрібно вжити всіх належних заходів, щоб забезпечити здатність ЄДІФ дотримуватися гармонізованих правил, які регулюють діяльність таких фондів. У випадку внутрішнього управління ЄДІФ і непризначення зовнішнього КАІФа повинна застосовуватися спеціальна процедура авторизації.

(13) З огляду на те, що АІФи з ЄС можуть мати різні організаційно-правові форми, які необов’язково наділяють їх правосуб’єктністю, положення, які вимагають від ЄДІФ вжиття заходів, необхідно розуміти як такі, що стосуються керуючого ЄДІФ у випадках, коли ЄДІФ заснований у формі АІФу з ЄС, що не може діяти самостійно, оскільки сам по собі не має правосуб’єктності.

(14) Щоб забезпечити, що ЄДІФ спрямовані на довгострокові інвестиції та сприяють фінансуванню сталого зростання економіки Союзу, правила щодо портфеля ЄДІФ повинні вимагати чіткого визначення категорій активів, які є прийнятними для інвестицій ЄДІФ, і умов, за яких вони є прийнятними. ЄДІФ повинен інвестувати принаймні 70% свого капіталу у прийнятні інвестиційні активи. Щоб забезпечити цілісність ЄДІФ, також бажано заборонити ЄДІФ брати участь у певних фінансових операціях, які можуть поставити під загрозу його інвестиційну стратегію та цілі внаслідок створення ризиків, які відрізняються від тих, яких можна очікувати для фонду, спрямованого на довгострокові інвестиції. Щоб забезпечити чітку орієнтацію на довгострокові інвестиції, що може бути корисно для роздрібних інвесторів, які не обізнані з менш традиційними інвестиційними стратегіями, ЄДІФ не слід дозволяти інвестувати у фінансові деривативні інструменти, окрім як для цілей хеджування ризиків, притаманних власним інвестиціям. З огляду на ліквідний характер товарів і фінансових деривативних інструментів, які створюють непряму експозицію за ними, інвестиції в товари не вимагають довгострокових зобов’язань з боку інвесторів і, відповідно, повинні бути виключені зі складу прийнятних інвестиційних активів. Таке обґрунтування не застосовується до інвестицій в інфраструктуру або компанії, які пов’язані з товарами або результати яких непрямо пов’язані з продуктивністю товарів, як-от фермерські господарства у випадку сільськогосподарських товарів або електростанції у випадку енергетичних товарів.

(15) Означення довгострокових інвестицій є широким. Прийнятні інвестиційні активи, у загальному, є неліквідними, вимагають зобов’язань на певний період часу і мають економічний профіль довгострокового характеру. Прийнятні інвестиційні активи є непереказними цінними паперами і, відповідно, не надають доступу до ліквідності вторинних ринків. Вони часто вимагають строкових зобов’язань, які обмежують їхню прийнятність для реалізації. Незважаючи на це, оскільки включені до лістингу МСП можуть стикатися з проблемами ліквідності та доступу до вторинного ринку, вони також повинні вважатися кваліфікованими портфельними компаніями. Економічний цикл інвестицій, на які спрямовані ЄДІФ, за своєю суттю має довгостроковий характер з огляду на значні зобов’язання щодо капіталовкладення та період часу, необхідний для створення доходів.

(16) ЄДІФ слід дозволити інвестувати в активи, інші ніж прийнятні інвестиційні активи, якщо це необхідно для ефективного управління його грошовим потоком, але тільки тією мірою, якою це відповідає довгостроковій інвестиційній стратегії ЄДІФ.

(17) Прийнятні інвестиційні активи вважаються такими, що включають частки участі, такі як інструменти власного та квазівласного капіталу, боргові інструменти в кваліфікованих портфельних компаніях і надані їм позики. Вони також повинні включати частки участі в інших фондах, що орієнтуються на активи, такі як інвестиції в не включених до лістингу суб’єктів господарювання, що випускають інструменти власного капіталу або боргові інструменти, для яких не завжди є покупець, якого можна легко ідентифікувати. Частки прямої участі в реальних активах, якщо тільки вони не сек’юритизовані, також є категорією прийнятних активів за умови, що вони створюють прогнозований регулярний або нерегулярний грошовий потік, тобто вони піддаються моделюванню та оцінюванню на основі методу дисконтування грошових потоків. Такі активи орієнтовно можуть включати соціальну інфраструктуру, що створює прогнозований дохід, як-от енергетичну, транспортну інфраструктуру та інфраструктуру зв’язку, а також заклади освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення або промислові об’єкти. Однак такі активи, як витвори мистецтва, рукописи, виноматеріали та ювелірні вироби, не повинні вважатися прийнятними, оскільки вони зазвичай не створюють прогнозований грошовий потік.

(18) Прийнятні інвестиційні активи повинні включати реальні активи вартістю понад 10000000 євро, які створюють економічні або соціальні вигоди. До таких активів належать інфраструктура, інтелектуальна власність, судна, обладнання, машини, повітряні судна або рухомий склад та нерухоме майно. Інвестиції в комерційну або житлову нерухомість повинні бути дозволені тією мірою, якою вони слугують меті сприяння розумному, сталому та інклюзивному зростанню або реалізації енергетичних, регіональних політик і політик згуртування Союзу. Інвестиції в таке нерухоме майно повинні бути чітко задокументовані, щоб продемонструвати довгострокові зобов’язання, пов’язані з таким майном. Цей Регламент не має на меті сприяти спекулятивним інвестиціям.

(19) Масштаб інфраструктурних проектів означає, що вони вимагають інвестування значних сум капіталу протягом тривалих періодів часу. Такі інфраструктурні проекти включають інфраструктуру громадських будівель, таких як школи, лікарні або в’язниці, соціальну інфраструктуру, таку як соціальне житло, транспортну інфраструктуру, таку як дороги, громадський транспорт або аеропорти, енергетичну інфраструктуру, таку як енергосистеми, проекти для адаптації та пом’якшення наслідків зміни клімату, електростанції або трубопроводи, інфраструктуру водопостачання, як-от системи водопостачання, водовідведення або зрошення, інфраструктуру зв’язку, таку як мережі, а також інфраструктуру управління відходами, як-от системи рециклінгу або збору відходів.

(20) Інструменти квазівласного капіталу необхідно розуміти як такі, що охоплюють тип фінансового інструмента, що є поєднанням власного капіталу та боргових зобов’язань, де дохід від інструмента пов’язаний із прибутком або збитком кваліфікованої портфельної компанії, а виплата за таким інструментом у разі дефолту повністю не забезпечена. Такі інструменти включають різноманітні фінансові інструменти, як-от субординовані позики, негласну участь, пайові позики, права на участь у прибутках, конвертовані облігації та облігації з варантами.

(21) Для відображення наявних практик ведення бізнесу ЄДІФ необхідно дозволити купувати наявні акції кваліфікованої портфельної компанії в наявних акціонерів такої компанії. Крім того, для цілей забезпечення якомога ширших можливостей залучення коштів потрібно дозволити інвестиції в інші ЄДІФ, європейські фонди венчурного капіталу (EuVECA), які регулюються Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 345/2013 (- 5), і європейські фонди соціального підприємництва (EuSEF), які регулюються Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 346/2013 (- 6). Для запобігання розмиванню інвестицій у кваліфіковані портфельні компанії ЄДІФ необхідно дозволити інвестувати в інші ЄДІФ, EuVECA та EuSEF, тільки якщо вони самі інвестували не більше 10% їхнього капіталу в інші ЄДІФ.

(22) Для об’єднання та організації внесків різних інвесторів, у тому числі інвестицій публічного характеру, в інфраструктурні проекти може виникнути потреба у використанні фінансових установ. Відповідно, ЄДІФ необхідно дозволити інвестувати у прийнятні інвестиційні активи через фінансові установи тією мірою, якою такі установи орієнтовані на фінансування довгострокових проектів, а також на зростання МСП.

(23) Не включені до лістингу суб’єкти господарювання можуть стикатися з труднощами, пов’язаними з доступом до ринків капіталу та фінансуванням подальшого зростання і розширення. Приватне фінансування за допомогою часток участі в капіталі або позик є типовими способами залучення фінансування. Оскільки такі інструменти за своєю суттю є довгостроковими інвестиціями, вони вимагають довгострокових капіталовкладень, що їх можуть забезпечити ЄДІФ. Більше того, включені до лістингу МСП часто стикаються зі значними перешкодами в отриманні довгострокового фінансування, і ЄДІФ можуть забезпечити цінні альтернативні джерела фінансування.

(24) Таким чином, категорії довгострокових активів у розумінні цього Регламенту повинні охоплювати не включених до лістингу суб’єктів господарювання, що випускають інструменти власного капіталу або боргові інструменти, для яких може не бути покупця, якого можна легко ідентифікувати, і включених до лістингу суб’єктів господарювання з максимальною капіталізацією в розмірі 500000000 євро.

(25) Якщо керуючий ЄДІФ має частку в портфельній компанії, існує ризик того, що він ставитиме свої інтереси вище інтересів інвесторів ЄДІФ. Щоб запобігти такому конфлікту інтересів та забезпечити розумне корпоративне управління, ЄДІФ повинен інвестувати тільки в активи, які не пов’язані з керуючим ЄДІФ, крім випадків, коли ЄДІФ інвестує у паї або акції інших ЄДІФ, EuVECA або EuSEF, якими управляє керуючий ЄДІФ.

(26) Щоб забезпечити певний рівень гнучкості для керуючих ЄДІФ в ході інвестування їхніх коштів, необхідно дозволити торгівлю активами, іншими ніж довгострокові інвестиції, до досягнення максимального порогового значення в розмірі 30% капіталу ЄДІФ.

(27) Щоб обмежити взяття європейськими довгостроковими інвестиційними фондами на себе ризиків, важливо знизити ризик контрагента, встановивши чіткі вимоги щодо диверсифікації портфеля ЄДІФ. Усі позабіржові деривативи повинні підпадати під дію Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2012 (- 7).

(28) Щоб запобігти значному впливу ЄДІФ-інвестора на управління іншого ЄДІФ або організації-емітента, необхідно уникати надмірної концентрації ЄДІФ в одних і тих самих інвестиціях.

(29) Щоб дати змогу керуючим ЄДІФ залучати додатковий капітал протягом строку дії фонду, їм необхідно дозволити позичати грошові кошти в обсязі до 30% вартості капіталу ЄДІФ. Це сприятиме створенню додаткових доходів для інвесторів. Щоб усунути ризик виникнення невідповідності валют, ЄДІФ повинен брати позики тільки у валюті, у якій керуючий ЄДІФ очікує придбати актив. Щоб вирішити проблеми, пов’язані з тіньовим банкінгом, грошові кошти, позичені ЄДІФ, не повинні використовуватися для надання позик кваліфікованим портфельним компаніям.

(30) З огляду на довгостроковий і неліквідний характер інвестицій ЄДІФ керуючий ЄДІФ повинен мати достатньо часу на застосування інвестиційних лімітів. Час, необхідний для впровадження таких лімітів, повинен враховувати особливості та характеристики інвестицій і не повинен перевищувати п’ять років із дати авторизації ЄДІФ або половину строку дії ЄДІФ, залежно від того, яка із цих дат настане раніше.

(31) З огляду на їхній профіль портфеля та орієнтацію на категорії довгострокових активів, ЄДІФ призначені для спрямування приватних заощаджень у європейську економіку. ЄДІФ також були задумані як механізм інвестування, за допомогою якого Група Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) може спрямовувати фінансування в європейську інфраструктуру або МСП. Згідно із цим Регламентом, ЄДІФ структуровані як механізм колективного інвестування, що відповідає орієнтації Групи ЄІБ на сприяння збалансованому та сталому розвитку внутрішнього ринку довгострокових інвестицій в інтересах Союзу. З огляду на їхню орієнтацію на категорії довгострокових активів ЄДІФ можуть виконувати призначену їм роль пріоритетного інструмента для виконання Інвестиційного плану Європи, визначеного в Повідомленні Комісії від 26 листопада 2014 року.

(32) Комісія повинна пріоритизувати та оптимізувати процеси опрацювання всіх заяв ЄДІФ на отримання фінансування від ЄІБ. Відповідно, Комісія повинна оптимізувати надання будь-яких висновків або даних щодо будь-яких заяв ЄДІФ на отримання фінансування від ЄІБ.

(33) Більше того, держави-члени, а також регіональні та місцеві органи можуть бути зацікавлені в підвищенні обізнаності потенційних інвесторів і громадськості про ЄДІФ.

(34) Незважаючи на те, що ЄДІФ не зобов’язаний пропонувати права на погашення до завершення строку його дії, ніщо не повинне заважати ЄДІФ домогтися допуску його паїв або акцій на регульований ринок або багатосторонній торговельний майданчик, таким чином надаючи інвесторам можливість продати їхні паї або акції до завершення строку дії ЄДІФ. Правила або установчі документи ЄДІФ не повинні перешкоджати допуску паїв або акцій ЄДІФ до торгів на регульованому ринку або багатосторонньому торговельному майданчику, а також не повинні перешкоджати інвесторам вільно передавати їхні паї або акції третім особам, які бажають придбати такі паї або акції. Це покликано сприяти розвитку вторинних ринків як важливого майданчика для придбання та продажу паїв або акцій ЄДІФ роздрібними інвесторами.

(35) Хоча окремі інвестори можуть бути зацікавлені в інвестуванні в ЄДІФ, у зв’язку з неліквідним характером більшості інвестицій у довгострокові проекти ЄДІФ не може пропонувати своїм інвесторам регулярне погашення. Зобов’язання окремого інвестора, пов’язане з інвестуванням у такі активи, за своєю суттю діє протягом усього строку дії інвестиції. Відповідно, ЄДІФ повинен бути, у принципі, структурований таким чином, щоб не пропонувати регулярне погашення до завершення строку дії ЄДІФ.

(36) Для заохочення інвесторів, зокрема роздрібних інвесторів, які можуть не бажати блокувати свій капітал на тривалий період часу, ЄДІФ повинен бути здатний за певних умов пропонувати своїм інвесторам права на дострокове погашення. Відповідно, керуючий ЄДІФ повинен мати дискреційні повноваження вирішувати, чи ЄДІФ повинен бути створений з правами на погашення або без них відповідно до інвестиційної стратегії ЄДІФ. За наявності режиму прав на погашення такі права та їхні основні характеристики повинні бути чітко визначені та розкриті у правилах або установчих документах ЄДІФ.

(37) Щоб забезпечити інвесторам ефективне погашення їхніх паїв або акцій після завершення строку дії ЄДІФ, керуючий ЄДІФ повинен завчасно почати продаж портфеля активів ЄДІФ для забезпечення належної реалізації його вартості. При визначенні графіка виведення інвестицій керуючий ЄДІФ повинен враховувати різні профілі строку погашення інвестицій і період часу, необхідний для пошуку покупця активів, у які інвестував ЄДІФ. З огляду на недоцільність підтримання інвестиційних лімітів протягом такого періоду ліквідації їх застосування повинне припинятися після початку періоду ліквідації.

(38) Щоб розширити доступ роздрібних інвесторів до ЄДІФ, UCITS може інвестувати в паї або акції, випущені ЄДІФ, тією мірою, якою паї або акції ЄДІФ є прийнятними згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2009/65/ЄС (- 8).

(39) ЄДІФ повинен мати змогу пропорційно зменшити свій капітал, якщо він відчужив один зі своїх активів, зокрема, у випадку інвестицій в інфраструктуру.

(40) Не включені до лістингу активи, у які інвестував ЄДІФ, можуть отримати лістинг на регульованому ринку протягом строку дії фонду. У такому разі відповідні активи більше не відповідатимуть вимозі щодо невключення до лістингу, зазначеній у цьому Регламенті. Щоб дати змогу керуючому ЄДІФ впорядковано вилучити інвестиції в такі активи, які більше не будуть прийнятними, необхідно продовжувати включати такі активи в ліміт у розмірі 70% для прийнятних інвестиційних активів строком до трьох років.

(41) З огляду на особливості ЄДІФ, а також роздрібних і професійних інвесторів, на яких вони орієнтуються, важливо встановити розумні вимоги щодо прозорості, які дадуть змогу потенційним інвесторам сформувати інформоване судження та бути повністю обізнаними про всі відповідні ризики. На додаток до дотримання вимог щодо прозорості, які містяться в Директиві 2011/61/ЄС, ЄДІФ повинні опублікувати проспект, до якого має бути включена інформація, що повинна бути розкрита компаніями колективного інвестування закритого типу згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2003/71/ЄС (- 9) і Регламентом Комісії (ЄС) № 809/2004 (- 10). У разі реалізації паїв або акцій ЄДІФ роздрібним інвесторам, обов’язково необхідно публікувати основний інформаційний документ згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1286/2014 (- 11). Більше того, у будь-яких маркетингових документах повинна приділятися явна увага профілю ризиків ЄДІФ.

(42) ЄДІФ можуть бути привабливі для інвесторів, таких як муніципалітети, церкви, благодійні організації та фонди, які повинні мати змогу вимагати, щоб їх вважали професійними клієнтами за обставин, коли вони відповідають умовам секції II додатка II до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/65/ЄС (- 12).

(43) Оскільки ЄДІФ орієнтуються не тільки на професійних, а й на роздрібних інвесторів у Союзі, необхідно доповнити вимоги щодо реалізації, які вже встановлені в Директиві 2011/61/ЄС, певними додатковими вимогами, щоб забезпечити належний рівень захисту роздрібних інвесторів. Відповідно, необхідно створити механізми для здійснення підписки, виплат власникам паїв або акціонерам, зворотного викупу або погашення паїв або акцій та надання інформації, яку зобов’язані надавати ЄДІФ і керуючий ЄДІФ. Більше того, щоб забезпечити, що роздрібні інвестори не перебувають у менш вигідному становищі порівняно з професійними інвесторами, повинні існувати певні гарантії в разі реалізації паїв або акцій ЄДІФ роздрібним інвесторам. Якщо реалізація або розміщення паїв або акцій ЄДІФ здійснюється через розповсюджувача, такий розповсюджувач повинен дотримуватися відповідних вимог, передбачених у Директиві 2014/65/ЄС та Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 600/2014 (- 13).

(44) Керуючий ЄДІФ або розповсюджувач повинен отримати всію необхідну інформацію про знання та досвід, фінансовий стан, схильність до ризику, інвестиційні цілі та часовий горизонт роздрібного інвестора, щоб оцінити, чи ЄДІФ є придатним для реалізації такому роздрібному інвестору, з урахуванням, між іншим, строку дії та запланованої інвестиційної стратегії ЄДІФ. Крім того, якщо строк дії ЄДІФ, паї або акції якого пропонують або розміщують серед роздрібних інвесторів, перевищує 10 років, керуючий ЄДІФ або розповсюджувач повинен чітко вказати в письмовій формі, що цей продукт може бути не придатний для роздрібних інвесторів, які не здатні витримати таке довгострокове та неліквідне зобов’язання.

(45) У разі реалізації паїв або акцій ЄДІФ роздрібним інвесторам депозитарій ЄДІФ повинен відповідати положенням Директиви 2009/65/ЄС у розрізі прийнятних суб’єктів, яким дозволено діяти в ролі депозитаріїв, правила "заборони звільнення від зобов’язань" і повторного використання активів.

(46) Щоб зміцнити захист роздрібних інвесторів, у цьому Регламенті додатково передбачено, що для роздрібних інвесторів, вартість чийого портфеля, що складається з грошових депозитів і фінансових інструментів, за винятком будь-яких фінансових інструментів, які були надані в якості забезпечення, не перевищує 500000 євро, керуючий ЄДІФ або будь-який розповсюджувач, після проходження перевірки придатності та надання належних інвестиційних порад, повинен забезпечити, щоб роздрібні інвестори інвестували агреговану суму, що не перевищує 10% портфеля фінансових інструментів такого інвестора, в ЄДІФ і щоб початкова мінімальна сума, інвестована в один або більше ЄДІФ, становила не менше 10000 євро.

(47) За виняткових обставин, вказаних у правилах або установчих документах ЄДІФ, строк дії ЄДІФ може бути продовжений або скорочений, щоб забезпечити певний рівень гнучкості, якщо, наприклад, проект завершується пізніше або раніше, ніж очікувалося, з метою приведення його у відповідність до довгострокової інвестиційної стратегії.

(48) Компетентний орган ЄДІФ повинен постійно перевіряти відповідність ЄДІФ цьому Регламенту. Оскільки компетентним органам уже надані широкі повноваження згідно з Директивою 2011/61/ЄС, необхідно розширити дію таких повноважень, беручи до уваги цей Регламент.

(49) Європейський наглядовий орган (Європейський орган з цінних паперів і ринків) (ESMA), створений на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1095/2010 (- 14), повинен мати змогу здійснювати всі повноваження, надані йому згідно з Директивою 2011/61/ЄС, стосовно цього Регламенту і повинен отримати всі ресурси, необхідні для таких цілей, зокрема людські ресурси.

(50) ESMA повинен відігравати центральну роль у застосуванні правил, що стосуються ЄДІФ, забезпечуючи послідовне застосування національними компетентними органами правил Союзу. Доречно та доцільно доручити ESMA, як органу з високоспеціалізованими експертними знаннями щодо цінних паперів і фондових ринків, розроблення проектів регуляторних технічних стандартів, які не передбачають ухвалення політичних рішень, для їх подання до Комісії. Такі регуляторні технічні стандарти повинні стосуватися обставин, за яких використання фінансових деривативних інструментів здійснюється виключно для цілей хеджування ризиків, притаманних інвестиціям, обставин, за яких строк дії ЄДІФ буде достатнім, щоб покрити життєвий цикл кожного окремого активу ЄДІФ, особливостей графіка почергової реалізації активів ЄДІФ, термінів та означень і методологій розрахування витрат, понесених інвесторами, представлення інформації про витрати, а також характеристик механізмів, які повинні бути створені ЄДІФ у кожній державі-члені, у якій вони мають намір реалізувати свої паї або акції.

(51) Директива Європейського Парламенту і Ради 95/46/ЄС (- 15) і Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (- 16) повинні в повному обсязі застосовуватися до обміну, передачі та опрацювання персональних даних для цілей цього Регламенту.

(52) З огляду на те, що цілі цього Регламенту, а саме забезпечення єдиних вимог щодо інвестицій і умов діяльності ЄДІФ на всій території Союзу, з повним урахуванням необхідності забезпечення балансу між безпекою та надійністю ЄДІФ, ефективним функціонуванням ринку довгострокового фінансування і витратами для різних стейкхолдерів, не можуть бути достатньою мірою досягнуті державами-членами, проте, з огляду на їхній масштаб і наслідки, можуть бути краще досягнуті на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, як визначено у статті 5 Договору про Європейський Союз. Відповідно до визначеного в зазначеній статті принципу пропорційності, цей Регламент не виходить за рамки необхідного для досягнення зазначених цілей.

(53) Цей Регламент поважає фундаментальні права та дотримується принципів, визнаних, наприклад, Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу, зокрема у частині захисту прав споживачів, свободи підприємництва, права на правовий захист і справедливий суд, захисту персональних даних, а також доступу до послуг загального економічного інтересу. Цей Регламент повинен застосовуватися згідно з такими правами та принципами,

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

1. Цей Регламент встановлює єдині правила щодо авторизації, інвестиційні політики та умови роботи альтернативних інвестиційних фондів з ЄС (АІФ з ЄС) або відділів АІФів з ЄС, що їх реалізують на території Союзу як європейські довгострокові інвестиційні фонди (ЄДІФ).

2. Метою цього Регламенту є залучення та спрямування капіталу в напрямку європейських довгострокових інвестицій у реальний сектор економіки відповідно до цілі розумного, сталого та інклюзивного зростання.

3. Держави-члени не повинні встановлювати жодних додаткових вимог у сфері, яка охоплюється цим Регламентом.

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) "капітал" означає сукупні капітальні внески та незатребуваний зарезервований капітал, які розраховані на основі сум, що можуть бути інвестовані після вирахування всіх комісій, зборів і витрат, які прямо або опосередковано покладаються на інвесторів;

(2) "професійний інвестор" означає інвестора, який вважається професійним клієнтом або може, за запитом, вважатися професійним клієнтом згідно з додатком II до Директиви 2014/65/ЄС;

(3) "роздрібний інвестор" означає інвестора, який не є професійним інвестором;

(4) "власний капітал" означає частку участі у кваліфікованій портфельній компанії, яка представлена у формі акцій або в інших формах участі в капіталі кваліфікованої портфельної компанії, випущених для її інвесторів;

(5) "квазівласний капітал" означає будь-який тип фінансового інструмента, де дохід від інструмента пов’язаний із прибутком або збитком кваліфікованої портфельної компанії, а виплата за інструментом у разі дефолту повністю не забезпечена;

(6) "реальний актив" означає актив, що має вартість за своєю суттю та властивостями і може приносити доходи, включно з інфраструктурою та іншими активами, які приносять економічні або соціальні вигоди, як-от освіта, консультування, дослідження і розробки, а також включно з комерційною або житловою нерухомістю, тільки якщо вони є невід’ємною частиною або додатковим елементом довгострокового інвестиційного проекту, який сприяє досягненню цілі розумного, сталого та інклюзивного зростання Союзу;

(7) "фінансова установа" означає будь-що із зазначеного нижче:

(a) кредитну установу, як означено в пункті (1) статті 4 (1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 (- 17);

(b) інвестиційну фірму, як означено у пункті (1) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(c) страхову компанію, як означено у пункті (1) статті 13 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС (- 18);

(d) фінансову холдингову компанію, як означено в пункті (20) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(e) холдингову компанію зі змішаною діяльністю, як означено в пункті (22) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(f) управлінську компанію, як означено в пункті (b) статті 2 (1) Директиви 2009/65/ЄС;

(g) КАІФа, як означено в пункті (b) статті 4 (1) Директиви 2011/61/ЄС.

(8) "АІФ з ЄС" означає АІФ з ЄС, як означено в пункті (k) статті 4 (1) Директиви 2011/61/ЄС;

(9) "КАІФ з ЄС" означає КАІФа з ЄС, як означено в пункті (l) статті 4 (1) Директиви 2011/61/ЄС;

(10) "компетентний орган ЄДІФ" означає компетентний орган АІФу з ЄС у розумінні пункту (h) статті 4 (1) Директиви 2011/61/ЄС;

(11) "держава-член місцезнаходження ЄДІФ" означає державу-член, у якій авторизований ЄДІФ;

(12) "керуючий ЄДІФ" означає авторизованого КАІФа з ЄС, який призначений здійснювати управління ЄДІФ, або ЄДІФ із внутрішнім управлінням, якщо організаційно-правова форма ЄДІФ дозволяє внутрішнє управління і якщо не був призначений зовнішній КАІФ;

(13) "компетентний орган керуючого ЄДІФ" означає компетентний орган держави-члена місцезнаходження КАІФа у розумінні пункту (q) статті 4 (1) Директиви 2011/61/ЄС;

(14) "надання в позику цінних паперів" або "взяття в позику цінних паперів" означає будь-яку операцію, за якою контрагент передає цінні папери в обмін на зобов’язання позичальника повернути еквівалентні цінні папери в певну дату в майбутньому або на вимогу особи, що здійснює передачу; така операція вважається наданням у позику цінних паперів для контрагента, який передає цінні папери, і взяттям у позику цінних паперів для контрагента, якому передають цінні папери;

(15) "операція репо" означає операцію репо, як означено в пункті (83) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(16) "фінансовий інструмент" означає фінансовий інструмент, як вказано в секції C додатка I до Директиви 2014/65/ЄС;

(17) "короткі продажі" означає діяльність, як означено в пункті (b) статті 2(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 236/2012 (- 19);

(18) "регульований ринок" означає регульований ринок, як означено в пункті (21) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(19) "багатосторонній торговельний майданчик" означає багатосторонній торговельний майданчик, як означено в пункті (22) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС.

1. Паї або акції ЄДІФ можна реалізувати на території Союзу, тільки якщо він був авторизований згідно із цим Регламентом. Авторизація ЄДІФ є дійсною в усіх державах-членах.

2. Тільки АІФи з ЄС мають право подавати заяву та отримувати авторизацію в якості ЄДІФ.

3. Компетентні органи ЄДІФ повинні щоквартально інформувати ESMA про авторизації, надані або відкликані відповідно до цього Регламенту.

ESMA повинен вести центральний публічний реєстр, що включає кожного ЄДІФ, авторизованого згідно із цим Регламентом, керуючого ЄДІФ і компетентний орган ЄДІФ. Реєстр повинен бути доступним в електронному форматі.

1. Позначення "ЄДІФ" або "європейський довгостроковий інвестиційний фонд", що стосується компанії колективного інвестування або випущених нею паїв чи акцій, може використовуватися, тільки якщо така компанія колективного інвестування була авторизована згідно із цим Регламентом.

2. Забороняється перетворення ЄДІФ на компанії колективного інвестування, які не підпадають під дію цього Регламенту.

1. Заяву про надання авторизації ЄДІФ подають до компетентного органу ЄДІФ.

Заява про надання авторизації ЄДІФ повинна включати таку інформацію:

(a) правила фонду або установчі документи;

(b) ідентифікаційні дані пропонованого керуючого ЄДІФ та інформацію про його поточний та попередній досвід і діяльність у сфері управління фондами;

(c) ідентифікаційні дані депозитарія;

(d) опис інформації, яка підлягає наданню інвесторам, у тому числі опис механізмів врегулювання скарг, поданих роздрібними інвесторами.

Компетентний орган ЄДІФ може вимагати надання пояснень та інформації стосовно документації та інформації, наданих згідно із другим підпараграфом.

2. Тільки КАІФ з ЄС, авторизований згідно з Директивою 2011/61/ЄС, може подавати до компетентного органу заяву про затвердження в якості керуючого ЄДІФ, для якого вимагається авторизація згідно з параграфом 1. Якщо компетентний орган ЄДІФ є компетентним органом КАІФа з ЄС, така заява про затвердження повинна містити покликання на документацію, подану для отримання авторизації згідно з Директивою 2011/61/ЄС.

Заява про затвердження в якості керуючого ЄДІФ повинна включати таку інформацію:

(a) письмовий договір із депозитарієм;

(b) інформацію про механізми делегування в розрізі управління портфелем і ризиками та адміністрування ЄДІФ;

(c) інформацію про інвестиційні стратегії, профіль ризику та інші характеристики АІФів, на управління якими авторизований КАІФ з ЄС.

Компетентний орган ЄДІФ може вимагати від компетентного органу КАІФа з ЄС надання пояснень або інформації стосовно документації, зазначеної у другому підпараграфі, або підтвердження того, що ЄДІФ входять до сфери дії авторизації КАІФу з ЄС на управління АІФами. Компетентний орган КАІФа з ЄС повинен надати відповідь упродовж 10 робочих днів із дати отримання ним запиту, поданого компетентним органом ЄДІФ.

3. Заявників інформують упродовж двох місяців із дати подання повної заяви, чи їм була надана авторизація в якості ЄДІФ, включно із затвердженням КАІФа з ЄС у якості керуючого ЄДІФ.

4. Будь-які подальші зміни документації, зазначеної в параграфах 1 та 2, повинні бути невідкладно повідомлені компетентному органу ЄДІФ.

5. Як відступ від параграфів 1 та 2, АІФ з ЄС, організаційно-правова форма якого дозволяє внутрішнє управління і керівний орган якого вирішив не призначати зовнішнього КАІФа, повинен одночасно подавати заяву про надання авторизації в якості ЄДІФ згідно із цим Регламентом і в якості КАІФа згідно з Директивою 2011/61/ЄС.

Без обмеження статті 7 Директиви 2011/61/ЄС, заява про надання авторизації ЄДІФ з внутрішнім управлінням повинна включати таку інформацію:

(a) правила фонду або установчі документи;

(b) опис інформації, яка підлягає наданню інвесторам, у тому числі опис механізмів врегулювання скарг, поданих роздрібними інвесторами.

Як відступ від параграфа 3, АІФ з ЄС із внутрішнім управлінням інформують упродовж трьох місяців із дати подання повної заяви, чи йому була надана авторизація в якості ЄДІФ.

1. АІФ з ЄС повинен бути авторизований в якості ЄДІФ, тільки якщо його компетентний орган:

(a) переконаний, що АІФ з ЄС здатний виконувати всі вимоги цього Регламенту;

(b) затвердив заяву КАІФа з ЄС, авторизованого згідно з Директивою 2011/61/ЄС на управління ЄДІФ, правила фонду або установчі документи та вибір депозитарія.

2. Якщо АІФ з ЄС подає заяву відповідно до статті 5(5) цього Регламенту, компетентний орган повинен авторизувати АІФ з ЄС, тільки якщо він переконаний, що АІФ з ЄС відповідає вимогам цього Регламенту та Директиви 2011/61/ЄС стосовно авторизації в якості КАІФа з ЄС.

3. Компетентний орган ЄДІФ може відмовити в затвердженні заяви КАІФа з ЄС на управління ЄДІФ, тільки якщо КАІФ з ЄС:

(a) не відповідає цьому Регламенту;

(b) не відповідає Директиві 2011/61/ЄС;

(c) не авторизований компетентним органом на управління АІФами, які дотримуються інвестиційних стратегій, що належать до типу, який охоплюється цим Регламентом; або

(d) не надав документацію, зазначену у статті 5(2), або будь-яке пояснення чи інформацію, запитані згідно із зазначеною статтею.

Перш ніж відмовити в затвердженні заяви, компетентний орган ЄДІФ повинен провести консультації з компетентним органом КАІФа з ЄС.

4. Компетентний орган ЄДІФ не надає авторизацію ЄДІФ АІФу з ЄС, який подав заяву про надання авторизації, якщо він має юридичні перешкоди для реалізації своїх паїв або акцій у державі-члені місцезнаходження.

5. Компетентний орган ЄДІФ повинен повідомити АІФ з ЄС про причину його відмови в наданні авторизації ЄДІФ.

6. Заява, яка була відхилена згідно із цією главою, не підлягає повторному поданню компетентним органам інших держав-членів.

7. На авторизацію ЄДІФ не поширюється вимога, щоб управління ЄДІФ здійснював КАІФ з ЄС, авторизований у державі-члені місцезнаходження ЄДІФ, або щоб КАІФ з ЄС здійснював або делегував здійснення будь-яких видів діяльності в державі-члені місцезнаходження ЄДІФ.

1. ЄДІФ повинен завжди відповідати положенням цього Регламенту.

2. ЄДІФ і керуючий ЄДІФ повинні завжди відповідати положенням Директиви 2011/61/ЄС.

3. Керуючий ЄДІФ відповідає за забезпечення відповідності цьому Регламенту, а також несе відповідальність згідно зі Директивою 2011/61/ЄС за будь-які порушення положень цього Регламенту. Керуючий ЄДІФ також несе відповідальність за втрати або збитки, спричинені невідповідністю цьому Регламенту.

Якщо ЄДІФ має більш ніж один інвестиційний відділ, для цілей цієї глави кожен відділ розглядається як окремий ЄДІФ.

1. Згідно із цілями, зазначеними у статті 1(2), ЄДІФ повинен інвестувати тільки в зазначені нижче категорії активів і тільки на умовах, визначених у цьому Регламенті:

(a) прийнятні інвестиційні активи;

(b) активи, зазначені у статті 50(1) Директиви 2009/65/ЄС.

2. ЄДІФ не повинен здійснювати будь-які зазначені нижче види діяльності:

(a) короткі продажі активів;

(b) набуття прямої або непрямої експозиції за товарами, у тому числі через фінансові деривативні інструменти, сертифікати, які їх представляють, індекси, які на них ґрунтуються, або за допомогою будь-якого іншого засобу або інструмента, що створить експозицію за ними;

(c) здійснення операцій з надання та взяття в позику цінних паперів і операцій репо або укладення будь-якого іншого договору, що має еквівалентний економічний ефект і тягне за собою аналогічні ризики, якщо це вплине на понад 10% активів ЄДІФ;

(d) використання фінансових деривативних інструментів, за винятком випадків, коли використання таких інструментів здійснюється виключно для цілей хеджування ризиків, притаманних іншим інвестиціям ЄДІФ.

3. Для забезпечення послідовного застосування цієї статті ESMA повинен, після проведення консультацій із громадськістю, розробити проекти регуляторних технічних стандартів, у яких встановлюються критерії визначення обставин, за яких використання фінансових деривативних інструментів здійснюється виключно для цілей хеджування ризиків, притаманних іншим інвестиціям, як зазначено в пункті (d) параграфа 2.

ESMA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 09 вересня 2015 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Актив, зазначений у пункті (a) статті 9(1), вважається прийнятним для здійснення інвестицій ЄДІФ, тільки якщо він належить до однієї з таких категорій:

(a) інструменти власного та квазівласного капіталу, які були:

(i) випущені кваліфікованою портфельною компанією та придбані ЄДІФ у кваліфікованої портфельної компанії або третьої особи на вторинному ринку;

(ii) випущені кваліфікованою портфельною компанією в обмін на інструмент власного або квазівласного капіталу, попередньо придбаний ЄДІФ у кваліфікованої портфельної компанії або третьої особи на вторинному ринку;

(iii) випущені компанією, дочірньою компанією з мажоритарною участю якої є кваліфікована портфельна компанія, в обмін на інструмент власного або квазівласного капіталу, придбаний ЄДІФ згідно з пунктом (i) або (ii) у кваліфікованої портфельної компанії або третьої особи на вторинному ринку;

(b) боргові інструменти, випущені кваліфікованою портфельною компанією;

(c) позики, надані ЄДІФ кваліфікованій портфельній компанії, зі строком погашення, що не перевищує строк дії ЄДІФ;

(d) паї або акції одного або кількох інших ЄДІФ, EuVECA та EuSEF за умови, що такі ЄДІФ, EuVECAs та EuSEF інвестували не більше 10% їхнього капіталу в ЄДІФ;

(e) частки прямої та непрямої участі через кваліфіковані портфельні компанії в окремих реальних активах вартістю принаймні 10000000 євро або еквівалентною вартістю у валюті, у якій були понесені витрати на момент виникнення таких витрат.

1. Кваліфікована портфельна компанія, зазначена у статті 10, повинна бути портфельною компанією, іншою ніж компанія колективного інвестування, що відповідає таким вимогам:

(a) вона не є фінансовою установою;

(b) вона є компанією, яка:

(i) не допущена до торгів на регульованому ринку або багатосторонньому торговельному майданчику; або

(ii) допущена до торгів на регульованому ринку або багатосторонньому торговельному майданчику і водночас має ринкову капіталізацію, що не перевищує 500000000 євро;

(c) має осідок у державі-члені або у третій країні за умови, що така третя країна:

(i) не є юрисдикцією з високим ризиком або некооперативною юрисдикцією, ідентифікованою Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей;

(ii) підписала угоду з державою-членом місцезнаходження керуючого ЄДІФ та з кожною іншою державою-членом, у якій планується реалізація паїв або акцій ЄДІФ, що забезпечує повне дотримання такою третьою країною стандартів, встановлених у статті 26 Модельної конвенції ОЕСР щодо податків на доходи і капітал, і забезпечує ефективний обмін інформацією з податкових питань, включно з будь-якими багатосторонніми податковими угодами.