Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) (ЄС) № 2017/1938 від 25 жовтня 2017 року про заходи для гарантування безпеки постачання газу та про скасування Директиви (ЄС) № 994/2010

Цей Регламент встановлює положення, спрямовані на гарантування безпеки постачання газу в Союзі шляхом забезпечення належного та безперебійного функціонування внутрішнього ринку природного газу (далі - газ), забезпечення можливості реалізувати виняткові заходи, якщо ринок більше не може забезпечити необхідне постачання газу, включно з крайнім заходом солідарності, а також шляхом чіткого визначення та розподілу обов'язків між суб'єктами ринку природного газу, державами-членами та Союзом, які стосуються як запобіжних заходів, так і реагування на конкретні порушення постачання газу. Цей Регламент також встановлює прозорі механізми, які стосуються, у дусі солідарності, координації планування на випадок надзвичайних ситуацій на національному, регіональному рівні та на рівні Союзу і реагування на них.

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) "безпека" означає безпеку, як означено в пункті 32 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(2) "споживач" означає споживача, як означено в пункті 24 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(3) "побутовий споживач" означає побутового споживача, як означено в пункті 25 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(4) "основна соціальна служба" означає службу, пов'язану з охороною здоров'я, базовою соціальною допомогою, надзвичайними ситуаціями, безпекою, освітою або державним управлінням;

(5) "захищений споживач" означає побутового споживача, який приєднаний до газорозподільної мережі, а також, згідно з рішенням відповідної держави-члена, може означати одного або більше зазначених нижче суб'єктів за умови, що на підприємства або служби, зазначені в пунктах (a) та (b), разом не припадає понад 20% загального річного обсягу кінцевого споживання газу в такій державі-члені:

(a) мале або середнє підприємство, за умови, що воно приєднане до газорозподільної мережі;

(b) основна соціальна служба, за умови, що вона приєднана до газорозподільної або газотранспортної мережі;

(c) установка централізованого теплопостачання, тією мірою, якою вона забезпечує теплопостачання для побутових споживачів, малих або середніх підприємств чи основних соціальних служб, за умови, що така установка не може переходити на використання інших видів палива, крім газу;

(6) "захищений споживач у рамках заходу солідарності" означає побутового споживача, який приєднаний до газорозподільної мережі, а також може означати одного або більше зазначених нижче суб'єктів:

(a) установка централізованого теплопостачання, якщо вона є захищеним споживачам у відповідній державі-члені і тільки тією мірою, якою вона забезпечує теплопостачання для домогосподарств або основних соціальних служб, інших ніж служби освіти та державного управління;

(b) основна соціальна служба, якщо вона є захищеним споживачем у відповідній державі-члені, за винятком служб освіти та державного управління;

(7) "компетентний орган" означає національний державний орган або національний регуляторний орган, призначений державою-членом для забезпечення реалізації заходів, передбачених у цьому Регламенті;

(8) "національний регуляторний орган" означає національний регуляторний орган, призначений відповідно до статті 39(1) Директиви 2009/73/ЄС;

(9) "суб'єкт ринку природного газу" означає суб'єкта ринку природного газу, як означено в пункті (1) статті 2 Директиви 2009/73/ЄC;

(10) "договір постачання газу" означає договір постачання газу, як означено в пункті 34 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(11) "транспортування" означає транспортування, як означено в пункті 3 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(12) "оператор газотранспортної системи" означає оператора газотранспортної системи, як означено в пункті 4 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(13) "розподіл" означає розподіл, як означено в пункті 5 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(14) "оператор газорозподільної системи" означає оператора газорозподільної системи, як означено в пункті 6 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(15) "транскордонний газопровід" означає транскордонний газопровід, як означено в пункті 17 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(16) "коридори аварійного постачання" означає маршрути постачання газу, які допомагають державі-члені ефективніше пом'якшувати наслідки потенційного порушення постачання або роботи інфраструктури;

(17) "потужність зберігання" означає потужність зберігання, як означено в пункті 28 статті 2 Регламенту (ЄС) № 715/2009;

(18) "технічна потужність" означає технічну потужність, як означено в пункті 18 статті 2 Регламенту (ЄС) № 715/2009;

(19) "гарантована потужність" означає гарантовану потужність, як означено в пункті 16 статті 2 Регламенту (ЄС) № 715/2009;

(20) "переривчаста потужність" означає переривчасту потужність, як означено в пункті 13 статті 2 Регламенту (ЄС) № 715/2009;

(21) "потужність установки LNG" означає потужність установки LNG, як означено в пункті 24 статті 2 Регламенту (ЄС) № 715/2009;

(22) "установка LNG" означає установку LNG, як означено в пункті 11 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(23) "газосховище" означає газосховище, як означено в пункті 9 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(24) "система" означає систему, як означено в пункті 13 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(25) "користувач системи" означає користувача системи, як означено в пункті 23 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(26) "допоміжні послуги" означає допоміжні послуги, як означено в пункті 14 статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(27) "графік заповнення" означає послідовність цільових рівнів заповнення підземних сховищ газу в кожній державі-члені, як зазначено в додатку Ia для 2022 року та, стосовно наступних років, визначено згідно зі статтею 6a;

(28) "цільовий рівень заповнення" означає обов'язковий цільовий рівень заповнення в розрізі загальної потужності підземних сховищ газу;

(29) "стратегічний запас" означає підземний запас або частину підземного запасу незрідженого природного газу, який купують, яким управляють і який зберігають оператори газотранспортних систем, суб'єкт, призначений державами-членами, або підприємство, і який може бути вивільнений тільки після попереднього повідомлення або з дозволу органу публічної влади на вивільнення і зазвичай використовується в разі:

(a) значного дефіциту постачання;

(b) порушення постачання; або

(c) оголошення надзвичайної ситуації, як зазначено у пункті (c) статті 11(1);

(30) "балансуючий запас" означає незріджений природний газ, який:

(a) купують, яким управляють і який зберігають оператори газотранспортних систем або суб'єкт, призначений державою-членом, з виключною метою виконання функцій операторів газотранспортних систем і забезпечення безпеки постачання газу; та

(b) вивільняють, тільки коли це необхідно для підтримки безпечної та надійної роботи системи згідно зі статтею 13 Директиви 2009/73/ЄС і статтями 8 та 9 Регламенту (ЄС) № 312/2014;

(31) "підземне сховище газу" означає газосховище, як означено у пункті (9) статті 2 Директиви 2009/73/ЄС, яке використовується для створення запасів природного газу, у тому числі балансуючого запасу, і яке приєднане до газотранспортної або газорозподільної системи, за винятком наземних сферичних сховищ і зберігання газу в газопроводах.

1. Безпека постачання газу є спільною відповідальністю суб'єктів ринку природного газу, держав-членів, зокрема, через їхні компетентні органи, і Комісії в межах відповідних сфер їхньої діяльності та компетенції.

2. Кожна держава-член повинна призначити компетентний орган. Компетентні органи повинні співпрацювати в ході імплементації цього Регламенту. Держави-члени можуть дозволяти своєму компетентному органу делегувати конкретні завдання, визначені в цьому Регламенті, іншим органам. Якщо компетентні органи делегують завдання щодо оголошення будь-якого з рівнів кризової ситуації, зазначених у статті 11(1), вони повинні делегувати його тільки органу публічної влади, оператору газотранспортної системи або оператору газорозподільної системи. Делеговані завдання повинні виконуватися під наглядом компетентного органу та повинні бути вказані у плані запобіжних заходів і плані дій у випадку надзвичайної ситуації.

3. Кожна держава-член повинна невідкладно надавати Комісії та оприлюднювати найменування свого компетентного органу та будь-які його зміни.

4. У ході реалізації заходів, передбачених у цьому Регламенті, компетентний орган повинен встановити функції та обов'язки різних відповідних учасників таким чином, щоб забезпечити трирівневий підхід, який охоплює, по-перше, відповідних суб'єктів ринку газу, електроенергетичні підприємства, у відповідних випадках, і сектор, по-друге, держав-членів на національному або регіональному рівні, і по-третє, Союз.

5. Комісія повинна координувати дії компетентних органів на регіональному рівні та на рівні Союзу згідно із цим Регламентом, між іншим, через Координаційну групу з питань газу або, зокрема, у разі регіональної надзвичайної ситуації або надзвичайної ситуації в межах Союзу, відповідно до статті 12(1), через групу управління кризовими ситуаціями, зазначену у статті 12(4).

6. У випадку регіональної надзвичайної ситуації або надзвичайної ситуації в межах Союзу оператори газотранспортних систем повинні співпрацювати та обмінюватися інформацією з використанням Системи регіональної координації з питань газу, створеної Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). ENTSOG повинна повідомити відповідну інформацію Комісії та компетентним органам відповідних держав-членів.

7. Згідно зі статтею 7(2), необхідно виявляти істотні транснаціональні ризики для безпеки постачання газу в Союзі та створювати на такій основі групи ризику. Такі групи ризику повинні слугувати основою для розширеної регіональної співпраці з метою підвищення безпеки постачання газу та погодження належних і дієвих транскордонних заходів для всіх відповідних держав-членів у межах груп ризику або за межами груп ризику в рамках коридорів аварійного постачання.

Перелік таких груп ризику та їх склад визначені в додатку I. Склад груп ризику не повинен перешкоджати будь-якій іншій формі регіональної співпраці, що сприяє безпеці постачання газу.

8. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 19 для оновлення складу груп ризику, визначених у додатку I, шляхом внесення змін до зазначеного додатку для відображення розвитку істотних транснаціональних ризиків для безпеки постачання газу в Союзі та його впливу на держав-членів з урахуванням результатів моделювання сценаріїв порушення постачання газу та роботи інфраструктури в межах Союзу, що здійснюється ENTSOG згідно зі статтею 7(1). Перш ніж перейти до оновлення, Комісія повинна провести консультації з Координаційною групою з питань газу у форматі, передбаченому у статті 4(4), щодо проекту оновлення.

1. Координаційна група з питань газу створюється для сприяння координації заходів, які стосуються безпеки постачання газу. Координаційна група з питань газу складається з представників держав-членів, зокрема представників їхніх компетентних органів, а також Агентства з питань співпраці регуляторних органів у сфері енергетики (далі - Агентство), ENTSOG, представницьких органів відповідного сектора та представницьких органів відповідних споживачів. Комісія повинна, після консультацій з державами-членами, ухвалити рішення про склад Координаційної групи з питань газу, щоб забезпечити представництво в повному обсязі. Комісія очолює Координаційну групу з питань газу. Координаційна група з питань газу ухвалює свій внутрішній регламент.

2. Координаційна група з питань газу надає консультації та допомогу Комісії, зокрема, з таких питань:

(a) безпека постачання газу в будь-який час і особливо у випадку надзвичайної ситуації;

(b) уся інформація, яка стосується безпеки постачання газу на національному, регіональному рівні та на рівні Союзу;

(c) найкращі практики та можливі настанови для всіх відповідних сторін;

(d) рівень безпеки постачання газу, бенчмарки та методологія оцінювання;

(e) національні, регіональні сценарії та сценарії в межах Союзу і тестування рівнів готовності;

(f) оцінювання планів запобіжних заходів і планів дій у випадку надзвичайної ситуації, узгодження різних планів і реалізація передбачених у них заходів;

(g) координація заходів реагування на надзвичайну ситуацію в межах Союзу з Договірними Сторонами Енергетичного Співтовариства та з іншими третіми країнами;

(h) допомога, необхідна державам-членам, які зазнали найбільшого впливу.

3. Комісія повинна регулярно скликати Координаційну групу з питань газу та надавати інформацію, отриману від компетентних органів, зберігаючи при цьому конфіденційність комерційно чутливої інформації.

4. Комісія може скликати Координаційну групу з питань газу у форматі, що обмежується представниками держав-членів і, зокрема, їхніх компетентних органів. Комісія повинна скликати Координаційну групу з питань газу в обмеженому форматі на вимогу одного або більше представників держав-членів і, зокрема, їхніх компетентних органів. У такому разі статтю 16(2) не застосовують.

1. Кожна держава-член або, якщо це передбачено державою-членом, її компетентний орган повинні забезпечити вжиття необхідних заходів, щоб у випадку порушення роботи одного найбільшого об'єкта газової інфраструктури, технічна потужність решти об'єктів інфраструктури, визначена згідно з формулою N - 1, як визначено в пункті 2 додатка II, була здатна, без обмеження параграфа 2 цієї статті, задовольнити загальний попит на газ у зоні розрахунку протягом дня, коли спостерігається винятково високий попит на газ, статистична ймовірність настання якого становить раз на 20 років. Це здійснюється з урахуванням тенденцій споживання газу, довгострокового впливу заходів з енергоефективності та коефіцієнтів використання наявної інфраструктури.

Обов'язок, визначений у першому підпараграфі, не обмежує відповідальність операторів газотранспортних систем за здійснення відповідних інвестицій, а також обов'язки операторів газотранспортних систем, встановлені в Регламенті (ЄС) № 715/2009 і Директиві 2009/73/ЄС.

2. Обов'язок щодо забезпечення технічної потужності решти об'єктів інфраструктури для задоволення загального попиту на газ, як зазначено в параграфі 1 цієї статті, також вважається виконаним, якщо компетентний орган демонструє у плані запобіжних заходів, що порушення постачання газу може бути своєчасно та достатньою мірою компенсоване за рахунок відповідних ринкових заходів на боці попиту. З цією метою формулу N - 1 розраховують, як визначено в пункті 4 додатка II.

3. У відповідних випадках, згідно з оцінюваннями ризику, зазначеними у статті 7, компетентні органи сусідніх держав-членів можуть спільно виконувати обов'язок, визначений у параграфі 1 цієї статті. У такому разі компетентні органи повинні вказати в оцінюванні ризику розрахунок формули N - 1 з поясненням у регіональних главах планів запобіжних заходів, яким чином укладені угоди допомагають виконувати такий обов'язок. Застосовується пункт 5 додатка II.

4. Оператори газотранспортних систем повинні забезпечити постійну фізичну потужність для транспортування газу в обох напрямках (далі - двонаправлена потужність) усіх транскордонних газопроводів між державами-членами, за винятком:

(a) приєднання до газовидобувних підприємств, установок LNG та газорозподільних мереж; або

(b) якщо було надане звільнення від виконання такого обов'язку, після детального оцінювання та після консультацій з іншими державами-членами та з Комісією згідно з додатком III.

До процедури забезпечення або збільшення двонаправленої потужності транскордонного газопроводу або отримання чи продовження строку дії звільнення від виконання такого обов'язку застосовується додаток III. Комісія повинна оприлюднити та оновлювати перелік звільнень.

5. Пропозиція щодо забезпечення або збільшення двонаправленої потужності або запит про надання або продовження строку дії звільнення повинні включати аналіз витрат і вигід, підготовлений на основі методології відповідно до статті 11 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 347/2013 (- 1), і повинні ґрунтуватися на таких елементах:

(a) оцінка ринкового попиту;

(b) прогнози попиту та пропозиції;

(c) потенційний економічний вплив на наявну інфраструктуру;

(d) техніко-економічне обґрунтування;

(e) витрати на двонаправлену потужність, у тому числі на необхідне зміцнення газотранспортної системи; та

(f) переваги для безпеки постачання газу з урахуванням можливого внеску двонаправленої потужності в дотримання стандарту інфраструктури, визначеного в цій статті.

6. Національні регуляторні органи повинні враховувати ефективно понесені витрати на виконання обов'язку, визначеного в параграфі 1 цієї статті, і витрати на забезпечення двонаправленої потужності з метою надання відповідних пільг під час прозорого та детального встановлення або затвердження тарифів чи методологій згідно зі статтею 13 Регламенту (ЄС) № 715/2009 та статтею 41(8) Директиви 2009/73/ЄС.

7. Якщо інвестування в забезпечення або збільшення двонаправленої потужності не вимагається ринком, але вважається необхідним для цілей безпеки постачання газу і якщо таке інвестування зумовлює витрати у більш ніж одній державі-члені або в одній державі-члені на користь іншої держави-члена, національні регуляторні органи всіх відповідних держав-членів повинні ухвалити координоване рішення про розподіл витрат, перш ніж ухвалити будь-яке інвестиційне рішення. При розподілі витрат необхідно враховувати принципи, які описані, і елементи, які зазначені у статті 12(4) Регламенту (ЄС) № 347/2013, зокрема частку вигід від інфраструктурних інвестицій для підвищення безпеки постання газу у відповідних державах-членах, а також інвестиції, які вже здійснені у відповідну інфраструктуру. Розподіл витрат не повинен призводити до неналежного викривлення конкуренції та ефективного функціонування внутрішнього ринку і не повинен чинити будь-який неналежний спотворюючий вплив на ринок.

8. Компетентний орган повинен забезпечити, щоб будь-яка нова газотранспортна інфраструктура сприяла безпеці постачання газу за рахунок розвитку добре сполученої мережі, у тому числі, у відповідних випадках, за рахунок достатньої кількості точок входу та виходу відносно ринкового попиту та виявлених ризиків.

Компетентний орган повинен оцінити в ході оцінювання ризику, чи, у рамках інтегрованого підходу до газових і енергетичних систем, існують внутрішні обмеження і чи національна потужність на вхід та інфраструктура, зокрема газотранспортні мережі, здатні адаптувати національні та транскордонні потоки газу до сценарію порушення роботи одного найбільшого об'єкта газової інфраструктури на національному рівні та одного найбільшого об'єкта газової інфраструктури, що становить спільний інтерес для групи ризику, які визначені в ході оцінювання ризику.

9. Як виняток з параграфа 1 цієї статті і відповідно до умов, встановлених у цьому параграфі, Люксембург, Словенія та Швеція не зв'язані обов'язком, визначеним у зазначеному параграфі, але повинні намагатися його виконувати, забезпечуючи постачання газу захищеним споживачам згідно зі статтею 6.

Такий виняток застосовується до Люксембургу за умови, що він:

(a) має принаймні два транскордонні газопроводи з іншими державами-членами;

(b) має принаймні два різні джерела постачання газу; та

(c) не має газосховищ на своїй території.

Такий виняток застосовується до Словенії за умови, що вона:

(a) має принаймні два транскордонні газопроводи з іншими державами-членами;

(b) має принаймні два різні джерела постачання газу; та

(c) не має газосховищ або установки LNG на своїй території.

Такий виняток застосовується до Швеції за умови, що вона:

(a) не здійснює транзит газу до інших держав-членів через свою територію;

(b) має річний валовий обсяг внутрішнього споживання газу менше 2 млн т н.е.; та

(c) має менше 5% загального споживання первинної енергії з газу.

Люксембург, Словенія та Швеція повинні повідомити Комісію про будь-які зміни, які впливають на умови, встановлені в цьому параграфі. Застосування винятку, встановленого у цьому параграфі, припиняється в разі невиконання принаймні однієї з таких умов.

У рамках національного оцінювання ризику, що здійснюється згідно зі статтею 7(3), Люксембург, Словенія та Швеція повинні описати ситуацію з дотриманням відповідних умов, встановлених у цьому параграфі, і перспективи виконання обов'язку в параграфі 1 цієї статті, з урахуванням економічного впливу дотримання стандарту інфраструктури, розвитку ринку газу та проектів газової інфраструктури у межах групи ризику. На основі інформації, вказаної в національному оцінюванні ризику, і якщо продовжують виконуватися відповідні умови, встановлені в цьому параграфі, Комісія може ухвалити рішення про продовження строку застосування винятку ще на чотири роки. У випадку позитивного рішення процедуру, визначену в цьому підпараграфі, повторюють через чотири роки.

1. Компетентний орган повинен вимагати від суб'єктів ринку природного газу, яких він ідентифікує, вживати заходів для забезпечення постачання газу захищеним споживачам у державі-члені в кожному з таких випадків:

(a) екстремальні температурні умови протягом 7-денного пікового періоду, статистична ймовірність настання яких становить раз на 20 років;

(b) будь-який період тривалістю 30 днів, протягом якого спостерігається надзвичайно високий попит на газ, статистична ймовірність настання якого становить раз на 20 років;

(c) порушення роботи одного найбільшого об'єкта газової інфраструктури за звичайних зимових умов на період тривалістю 30 днів.

До 02 лютого 2018 року кожна держава-член повинна повідомити Комісії своє визначення захищених споживачів, річні обсяги споживання газу захищеними споживачами та відсоток, який такі обсяги споживання становлять від загального річного обсягу кінцевого споживання газу в такій державі-члені. Якщо держава-член включає до визначення захищених споживачів категорії, зазначені в пункті (5)(a) або (b) статті 2, вона повинна вказати обсяги споживання газу, які відповідають споживачам, що належать до таких категорій, і відсоток кожної з таких груп споживачів у загальному річному обсязі кінцевого споживання газу.

Компетентний орган повинен ідентифікувати суб'єктів ринку природного газу, зазначених у першому підпараграфі цього параграфа, і повинен вказати їх у плані запобіжних заходів.

Будь-які нові неринкові заходи, передбачені для забезпечення стандарту постачання газу, повинні відповідати процедурі, встановленій у статті 9(4)-(9).

Держави-члени можуть виконувати обов'язок, встановлений у першому підпараграфі, шляхом реалізації заходів з енергоефективності або заміни газу іншим джерелом енергії, між іншим, відновлюваними джерелами енергії, тією мірою, якою досягається такий самий рівень захисту.

2. Будь-який підвищений стандарт постачання газу, що виходить за межі 30-денного періоду, зазначеного в пунктах (b) та (c) параграфа 1, або будь-який додатковий обов'язок, встановлений з міркувань безпеки постачання газу, повинен ґрунтуватися на основі оцінювання ризику, бути відображений у плані запобіжних заходів, а також повинен:

(a) відповідати статті 8(1);

(b) не чинити негативний вплив на здатність будь-якої іншої держави-члена постачати газ захищеним споживачам згідно із цією статтею у випадку національної, регіональної надзвичайної ситуації або надзвичайної ситуації в межах Союзу; та

(c) відповідати статті 12(5) у випадку регіональної надзвичайної ситуації або надзвичайної ситуації в межах Союзу.

Комісія може вимагати обґрунтування, що демонструє відповідність будь-якого заходу, зазначеного в першому підпараграфі, умовам, встановленим у вказаному підпараграфі. Таке обґрунтування повинне бути оприлюднене компетентним органом держави-члена, що впроваджує захід.

Будь-який новий неринковий захід відповідно до першого підпараграфа цього параграфа, ухвалений 01 листопада 2017 року або пізніше, повинен відповідати процедурі, встановленій у статті 9(4)-(9).

3. Після завершення періодів, встановлених компетентним органом згідно з параграфами 1 та 2, або за більш суворих умов, ніж ті, які встановлені в параграфі 1, компетентний орган і суб'єкти ринку природного газу повинні докладати зусиль для підтримання, наскільки це можливо, постачання газу, зокрема, захищеним споживачам.

4. Обов'язки, покладені на суб'єктів ринку природного газу для дотримання стандартів постачання газу, встановлених у цій статті, повинні бути недискримінаційними та не повинні створювати невиправдане навантаження на таких суб'єктів.

5. Суб'єктам ринку природного газу дозволяється виконувати їхні обов'язки на основі цієї статті на регіональному рівні або на рівні Союзу, у відповідних випадках. Компетентні органи не повинні вимагати дотримання стандартів постачання газу, встановлених у цій статті, з використанням інфраструктури, розташованої тільки на їхній території.

6. Компетентні органи повинні забезпечити, щоб умови постачання газу захищеним споживачам встановлювалися без обмеження належного функціонування внутрішнього енергетичного ринку та за ціною, що відповідає ринковій вартості постачання газу.

1. Згідно з параграфами 2-5, держави-члени повинні забезпечити дотримання встановлених нижче цільових рівнів заповнення в розрізі загальної потужності підземних сховищ газу, які розташовані на їхній території та безпосередньо приєднані до ринкової зони на їхній території, а також для газосховищ, зазначених у додатку Ib, до 01 листопада кожного року:

(a) на 2022 рік: 80%;

(b) починаючи з 2023 року: 90%.

Для цілей дотримання цього параграфа держави-члени повинні враховувати ціль захисту безпеки постачання газу в Союзі згідно зі статтею 1.

2. Незважаючи на параграф 1 і без обмеження обов'язків інших держав-членів щодо заповнення відповідних підземних сховищ газу, цільовий рівень заповнення для кожної держави-члена, на території якої розташовані підземні сховища газу, знижується до обсягу, що відповідає 35% середньорічного обсягу споживання газу протягом попередніх п'яти років у такій державі-члені.

3. Незважаючи на параграф 1 і без обмеження обов'язків інших держав-членів щодо заповнення відповідних підземних сховищ газу, цільовий рівень заповнення для кожної держави-члена, на території якої розташовані підземні сховища газу, знижується на обсяг, який був постачений третім країнам протягом референтного періоду з 2016 року до 2021 року, якщо середній обсяг постачання перевищував 15 ТВт·год на рік протягом періоду відбору газу з газосховищ (жовтень-квітень).

4. Для підземних сховищ газу, зазначених у додатку Ib, застосовуються цільові рівні заповнення відповідно до параграфа 1 і графіки заповнення відповідно до параграфа 7. Детальні характеристики обов'язків кожної держави-члена визначаються у двосторонній угоді згідно з додатком Ib.

5. Держава-член може частково досягати цільового рівня заповнення шляхом врахування LNG, що фізично зберігається в її установках LNG, у разі виконання обох таких умов:

(a) газова система має значну потужність зберігання LNG, яка щорічно становить понад 4% середнього національного обсягу споживання протягом попередніх п'яти років;

(b) держава-член встановила для постачальників газу обов'язок зберігати мінімальні обсяги газу в підземних сховищах газу та/або установках LNG згідно з пунктом (a) статті 6b(1).

6. Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для дотримання проміжних цільових рівнів або для забезпечення їх дотримання таким чином:

(a) на 2022 рік: як визначено в додатку Ia; та

(b) починаючи з 2023 року: згідно з параграфом 7.

7. На 2023 рік і наступні роки кожна держава-член з підземними сховищами газу повинна подавати до Комісії, до 15 вересня попереднього року, проект графіка заповнення з проміжними цільовими рівнями в лютому, травні, липні та вересні, включно з технічною інформацією, для підземних сховищ газу на її території, які безпосередньо приєднані до її ринкової зони, в агрегованій формі. Графік заповнення та проміжні цільові рівні повинні ґрунтуватися на середньому відсотку заповнення протягом попередніх п'яти років.

Для держав-членів, для яких цільовий рівень заповнення знижений до 35% средньорічного обсягу споживання газу відповідно до параграфа 2, проміжні цільові рівні у графіку заповнення повинні бути знижені відповідним чином.

На основі технічної інформації, наданої кожною державою-членом, і з урахуванням оцінки Координаційної групи з питань газу Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких встановлюється графік заповнення для кожної держави-члена. Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 18a(2). Вони повинні бути ухвалені до 15 листопада попереднього року, якщо це необхідно, зокрема якщо держава-член подала оновлений проект графіка заповнення. Вони повинні ґрунтуватися на оцінці загального стану безпеки постачання газу та динаміки попиту і пропозиції щодо газу в Союзі та в окремих державах-членах, а також повинні бути встановлені так, щоб захистити безпеку постачання газу, уникаючи створення невиправданого навантаження на держав-членів, учасників ринку газу, операторів газосховищ або споживачів та без неналежного викривлення конкуренції між газосховищами, розташованими в сусідніх державах-членах.

8. Якщо у будь-якому році держава-член не здатна досягти цільового рівня заповнення до 01 листопада у зв'язку зі специфічними технічними характеристиками одного або більше підземних сховищ газу на її території, такими як винятково низька швидкість закачування, їй дозволяється досягти його до 01 грудня. Держава-член повинна поінформувати про це Комісію до 01 листопада із зазначенням причин затримки.

9. Цільовий рівень заповнення не застосовується, якщо і поки Комісія оголосила регіональну надзвичайну ситуацію або надзвичайну ситуацію в межах Союзу відповідно до статті 12 за запитом, залежно від обставин, однієї або більше держав-членів, які оголосили національну надзвичайну ситуацію.

10. Компетентний орган кожної держави-члена повинен здійснювати постійний моніторинг дотримання графіка заповнення та регулярно звітувати перед Координаційною групою з питань газу. Якщо рівень заповнення у певній державі-члені більш ніж на п'ять відсотків нижчий за рівень у графіку заповнення, компетентний орган повинен невідкладно вжити дієвих заходів для його збільшення. Держави-члени повинні інформувати Комісію та Координаційну групу з питань газу про вжиті заходи.

11. У разі значного та стійкого відхилення держави-члена від графіка заповнення, що загрожує досягненню цільового рівня заповнення, або в разі відхилення від цільового рівня заповнення Комісія повинна, після консультацій із Координаційною групою з питань газу та відповідними державами-членами, видати рекомендацію для такої держави-члена або для інших відповідних держав-членів щодо заходів, яких необхідно негайно вжити.

Якщо відхилення не буде істотно зменшене протягом одного місяця з моменту отримання рекомендації Комісії, Комісія повинна, після консультацій із Координаційною групою з питань газу та відповідними державами-членами, ухвалити рішення у якості крайнього заходу, що вимагає від відповідної держави-члена вжити заходів, які ефективно усувають відхилення, у тому числі, у відповідних випадках, один або більше заходів, передбачених у статті 6b(1), або будь-який інший захід, щоб забезпечити досягнення цільового рівня відповідно до цієї статті.

При ухваленні рішення про те, які заходи необхідно вжити відповідно до другого підпараграфа, Комісія повинна враховувати конкретну ситуацію у відповідній державі-члені, як-от розмір підземних сховищ газу відносно обсягу внутрішнього споживання газу, важливість підземних сховищ газу для безпеки постачання газу в регіоні та будь-які наявні сховища LNG.

У будь-яких заходах, вжитих Комісією для усунення відхилень від графіка заповнення або цільового рівня заповнення на 2022 рік, необхідно враховувати короткий строк для імплементації цієї статті на національному рівні, що може сприяти відхиленню від графіка заповнення або цільового рівня заповнення на 2022 рік.

Комісія повинна забезпечити, щоб заходи, вжиті відповідно до цього параграфа, не:

(a) виходили за межі необхідного для захисту безпеки постачання газу;

(b) створювали непропорційне навантаження на держав-членів, учасників ринку газу, операторів газосховищ або споживачів.

1. Держави-члени повинні вжити всіх необхідних заходів, у тому числі передбачити фінансові стимули або компенсацію для учасників ринку, з метою досягнення цільових рівнів заповнення відповідно до статті 6a. У ході забезпечення досягнення цільових рівнів заповнення держави-члени повинні надавати пріоритет, якщо це можливо, ринковим заходам.

Якщо будь-які заходи, передбачені в цій статті, є обов'язками та повноваженнями національного регуляторного органу відповідно до статті 41 Директиви 2009/73/ЄС, національні регуляторні органи відповідають за вжиття таких заходів.

Заходи, вжиті відповідно до цього параграфа, можуть, зокрема, включати:

(a) зобов'язання постачальників газу зберігати мінімальні обсяги газу в газосховищах, у тому числі в підземних сховищах газу та/або сховищах LNG; такі обсяги визначаються на основі обсягу газу, постаченого постачальниками газу захищеним споживачам;

(b) зобов'язання операторів газосховищ пропонувати потужність учасникам ринку в рамках торгів;

(c) зобов'язання операторів газотранспортних систем або суб'єктів, призначених державою-членом, купувати балансуючий запас і управляти ним виключно для цілей виконання їхніх функцій операторів газотранспортних систем та, за необхідності, покладення обов'язку на інших призначених суб'єктів із метою захисту безпеки постачання газу у випадку надзвичайної ситуації, як зазначено в пункті (c) статті 11(1);

(d) використання координованих інструментів, таких як майданчики для купівлі LNG, з іншими державами-членами, щоб максимізувати використання LNG і знизити інфраструктурні та регуляторні бар'єри для спільного використання LNG з метою заповнення підземних сховищ газу;

(e) використання добровільних механізмів для спільних закупівель природного газу, щодо застосування яких Комісія може, за необхідності, видати настанови до 01 серпня 2022 року;

(f) забезпечення фінансових стимулів для учасників ринку, у тому числі для операторів газосховищ, таких як договори на різницю, або забезпечення для учасників ринку компенсації дефіциту доходів або витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням обов'язків, покладених на учасників ринку, у тому числі на операторів газосховищ, які не можуть бути покриті за рахунок доходів;

(g) зобов'язання володільців потужності зберігання використати або відмовитися від невикористаної зарезервованої потужності з одночасним зобов'язанням володільців потужності зберігання, які не використовують потужність зберігання, сплачувати узгоджену ціну протягом усього строку дії договору зберігання;

(h) ухвалення дієвих інструментів придбання стратегічного запасу та управління ним для публічних або приватних суб'єктів за умови, що такі інструменти не викривляють конкуренцію або належне функціонування внутрішнього ринку;

(i) призначення спеціального суб'єкта, якому доручено досягнення цільового рівня заповнення, якщо цільовий рівень заповнення не може бути досягнутий інакше;

(j) надання знижок із тарифів на зберігання;

(k) отримання доходів, необхідних для компенсації капітальних і експлуатаційних витрат, пов'язаних із регульованими газосховищами, у формі тарифів на зберігання та спеціальної плати, включеної до тарифів на транспортування, що стягується тільки від точок входу до кінцевих споживачів, розташованих у тих самих державах-членах, за умови, що доходи, отримані у формі тарифів, не перевищують допустимий розмір доходів.

2. Заходи, вжиті державами-членами відповідно до параграфа 1, повинні обмежуватися необхідним для дотримання графіків заповнення та цільових рівнів заповнення. Вони повинні бути чітко визначеними, прозорими, пропорційними, недискримінаційними та піддаватися перевірці. Вони не повинні призводити до неналежного викривлення конкуренції або належного функціонування внутрішнього ринку газу чи загрожувати безпеці постачання газу в інших державах-членах або в Союзі.

3. Держави-члени повинні вжити всіх необхідних заходів, щоб забезпечити ефективне використання наявної інфраструктури на національному та регіональному рівні для цілей безпеки постачання газу. Такі заходи не повинні за жодних обставин блокувати або обмежувати транскордонне використання газосховищ або установок LNG і не повинні обмежувати транскордонну пропускну потужність, розподілену згідно з Регламентом Комісії (ЄС) 2017/459 (- 2).

4. У ході застосування заходів відповідно до цієї статті держави-члени повинні використовувати принцип "енергоефективність передусім", одночасно забезпечуючи досягнення цілей їхніх відповідних заходів, згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1999 (- 3).

1. Держава-член без підземних сховищ газу повинна забезпечити, щоб учасники ринку в такій державі-члені мали угоди з операторами підземних сховищ газу або іншими учасниками ринку в державах-членах із підземними сховищами газу. Такі угоди повинні передбачати використання, до 01 листопада, обсягів зберігання, які відповідають принаймні 15% середньорічного обсягу споживання газу протягом попередніх п'яти років у державі-члені без підземних сховищ газу. Однак, якщо транскордонна пропускна потужність або інші технічні обмеження перешкоджають державі-члену без підземних сховищ газу використовувати 15% таких обсягів зберігання в повному обсязі, така держава-член повинна зберігати тільки технічно можливі обсяги.

Якщо технічні обмеження не дають змоги державі-члену виконати обов'язок, встановлений у першому підпараграфі, і така держава-член має обов'язок зберігати інші види палива на заміну газу, обов'язок, встановлений у першому підпараграфі, може, як виняток, компенсуватися обов'язком зберігати інші види палива, крім газу. Відповідна держава-член повинна довести наявність технічних обмежень і еквівалентність заходу.

2. Як відступ від параграфа 1, держава-член без підземних сховищ газу може розробити механізм розподілу навантаження з однією або більше держав-членів із підземними сховищами газу (далі - механізм розподілу навантаження).

Механізм розподілу навантаження повинен ґрунтуватися на відповідних даних останнього оцінювання ризику відповідно до статті 7 і повинен враховувати всі зазначені нижче параметри:

(a) вартість фінансової підтримки для досягнення цільового рівня заповнення, без урахування витрат на виконання будь-яких обов'язків щодо стратегічного запасу;

(b) обсяги газу, необхідні для задоволення попиту захищених споживачів згідно зі статтею 6(1);

(c) будь-які технічні обмеження, у тому числі вільна потужність підземних сховищ газу, технічна транскордонна пропускна потужність і показники відбору.

Держави-члени повинні повідомити Комісію про механізм розподілу навантаження до 02 вересня 2022 року. За відсутності угоди про механізм розподілу навантаження до зазначеної дати держави-члени без підземних сховищ газу повинні довести, що вони дотримуються параграфа 1, і повинні повідомити про це Комісію.

3. У якості перехідного заходу держави-члени без підземних сховищ газу, які мають підземні сховища газу, включені до останнього переліку проектів спільного інтересу, зазначеного в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2022/869 (- 4), можуть частково дотримуватися параграфа 1 шляхом врахування запасів LNG в наявних плавучих сховищах до введення в експлуатацію їхніх підземних сховищ газу.

4. Держави-члени без підземних сховищ газу можуть передбачити для учасників ринку або операторів газотранспортних систем, залежно від випадку, стимули або фінансову компенсацію дефіциту доходів або витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням їхніх обов'язків щодо зберігання відповідно до цієї статті, якщо такий дефіцит або такі витрати неможливо покрити за рахунок доходів, щоб забезпечити виконання ними обов'язку щодо зберігання газу в інших державах-членах відповідно до параграфа 1 або впровадження механізму розподілу навантаження. Якщо стимул або фінансова компенсація фінансується за рахунок збору, такий збір не застосовується до точок міжсистемного з'єднання.

5. Незважаючи на параграф 1, якщо держава-член має підземні сховища газу, які розташовані на її території, і загальна потужність таких сховищ перевищує річний обсяг споживання газу в такій державі-члені, держави-члени без підземних сховищ газу, які мають доступ до таких сховищ, повинні:

(a) забезпечити, щоб до 01 листопада обсяги зберігання відповідали принаймні середньому показнику використання потужності зберігання протягом попередніх п'яти років, визначеному, між іншим, шляхом врахування потоків протягом сезону відбору газу за попередні п'ять років із держав-членів, на території яких розташовані газосховища; або

(b) підтвердити резервування потужності зберігання, еквівалентної обсягу, який охоплюється обов'язком відповідно до пункту (a).

Якщо держава-член без підземних сховищ газу може підтвердити резервування потужності зберігання, еквівалентної обсягу, який охоплюється обов'язком відповідно до пункту (a) першого підпараграфа, застосовується параграф 1.

Обов'язок згідно із цим параграфом обмежується 15% середньорічного обсягу споживання газу протягом попередніх п'яти років у відповідній державі-члені.

6. Якщо в додатку Ib не вказане інше, у випадку підземних сховищ газу, розташованих в одній державі-члені, які не охоплюються параграфом 5, але які безпосередньо приєднані до ринкової зони іншої держави-члена, така інша держава-член повинна забезпечити, щоб до 01 листопада обсяги зберігання відповідали принаймні середньому обсягу потужності зберігання, зарезервованої у відповідній точці міжсистемного з'єднання протягом попередніх п'яти років.

1. Оператори газосховищ повинні звітувати про цільовий рівень заповнення перед компетентним органом у кожній державі-члені, на території якої розташовані відповідні підземні сховища газу, і, якщо застосовно, перед суб'єктом, призначеним такою державою-членом (далі - призначений суб'єкт) таким чином:

(a) за 2022 рік: про кожен проміжний цільовий рівень, визначений в додатку Ia; та

(b) починаючи з 2023 року: як визначено у статті 6a(4).

2. Компетентний орган та, якщо застосовно, призначений суб'єкт кожної держави-члена повинен здійснювати моніторинг рівнів заповнення підземних сховищ газу на їхній території наприкінці кожного місяця та звітувати про результати перед Комісією без невиправданої затримки.

Комісія може, у відповідних випадках, звернутися до Агентства з питань співпраці регуляторних органів у сфері енергетики (ACER) за допомогою з проведенням такого моніторингу.

3. На основі інформації, наданої компетентним органом і, якщо застосовно, призначеним органом кожної держави-члена, Комісія регулярно звітує перед Координаційною групою з питань газу.

4. Координаційна група з питань газу допомагає Комісії здійснювати моніторинг графіків заповнення та цільових рівнів заповнення і розробляє настанови для Комісії про належні заходи для забезпечення їх дотримання, якщо держави-члени відхиляються від графіків заповнення або не досягають цільових рівнів заповнення.

5. Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для дотримання графіків заповнення та цільових рівнів заповнення і забезпечення виконання обов'язків щодо зберігання учасниками ринку, які зобов'язані їх виконувати, у тому числі шляхом застосування достатньо стримувальних санкцій і штрафів до таких учасників ринку.

Держави-члени невідкладно повідомляють Комісію про заходи забезпечення виконання, вжиті відповідно до цього параграфа.

6. Якщо необхідно здійснити обмін комерційно чутливою інформацією, Комісія може скликати засідання Координаційної групи з питань газу у складі, що обмежується нею та державами-членами.

7. Будь-яка інформація, що є предметом обміну, обмежується необхідним для цілей моніторингу відповідності цьому Регламенту.

Комісія, національні регуляторні органи та держави-члени повинні забезпечити конфіденційність комерційно чутливої інформації, отриманої для цілей виконання їхніх обов'язків.

1. До 01 вересня 2022 року ENTSOG повинна здійснити моделювання сценаріїв порушення постачання газу та роботи інфраструктури в межах Союзу, у тому числі сценаріїв тривалого порушення роботи єдиного джерела постачання. Таке моделювання повинне включати визначення та оцінювання коридорів аварійного постачання газу, а також повинне визначати, які держави-члени можуть усунути виявлені ризики, у тому числі стосовно LNG. Сценарії порушення постачання газу та роботи інфраструктури та методологія моделювання визначаються ENTSOG у співпраці з Координаційною групою з питань газу. ENTSOG повинна забезпечити належний рівень прозорості та доступу до припущень моделювання, використаних у її сценаріях. Моделювання сценаріїв порушення постачання газу та роботи інфраструктури в межах Союзу необхідно повторювати кожні чотири роки, якщо тільки обставини не вимагають більш частого оновлення.

2. Компетентні органи в кожній групі ризику, зазначеній у додатку I, повинні провести спільне оцінювання на рівні групи ризику (далі - спільне оцінювання ризику) усіх відповідних факторів ризику, таких як стихійні лиха, технологічні, комерційні, соціальні, політичні та інші ризики, що можуть призвести до реалізації істотного транснаціонального ризику для безпеки постачання газу, для якого була створена група ризику. Компетентні органи повинні враховувати результати моделювання, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, при підготовці оцінювань ризику, планів запобіжних заходів і планів дій у випадку надзвичайної ситуації.

Компетентні органи в кожній групі ризику повинні погодити механізм співпраці для проведення спільного оцінювання ризику і повідомити його Координаційній групі з питань газу за одинадцять місяців до настання кінцевого терміну повідомлення про результати спільного оцінювання ризику і їх оновлення. За запитом компетентного органу, Комісія може виконувати функцію посередника в підготовці спільного оцінювання ризику, зокрема, у створенні механізму співпраці. Якщо компетентні органи у групі ризику не погодять механізм співпраці, Комісія повинна запропонувати механізм співпраці для такої групи ризику після консультацій з відповідними компетентними органами. Відповідні компетентні органи повинні погодити механізм співпраці для такої групи ризику, максимально враховуючи пропозицію Комісії.

За 10 місяців до настання кінцевого терміну повідомлення про результати спільного оцінювання ризику або їх оновлення кожен компетентний орган повинен надати та оновити в рамках погодженого механізму співпраці всі національні дані, необхідні для підготовки спільного оцінювання ризику, зокрема для аналізу різних сценаріїв, зазначених у пункті (c) параграфа 4.

3. Компетентний орган кожної держави-члена повинен провести національне оцінювання ризику (далі - національне оцінювання ризику) для всіх відповідних ризиків, які впливають на безпеку постачання газу. Таке оцінювання повинне повністю узгоджуватися з припущеннями та результатами спільного оцінювання ризику.

4. Оцінювання ризику, зазначені в параграфах 2 і 3 цієї статті, повинні проводитися, залежно від обставин:

(a) з використанням стандартів, визначених у статтях 5 і 6. В оцінюванні ризику необхідно описати розрахунок формули N - 1 на національному рівні та, у відповідних випадках, включити розрахунок формули N - 1 на регіональному рівні. В оцінюванні ризику також необхідно включити використані припущення, утому числі, якщо застосовно, припущення для розрахунку формули N - 1 на регіональному рівні, а також дані, необхідні для такого розрахунку. Розрахунок формули N - 1 на національному рівні повинен супроводжуватися моделюванням порушення роботи одного найбільшого об'єкта газової інфраструктури з використанням гідравлічного моделювання на національній території, а також розрахунком формули N - 1 з урахуванням рівня газу в газосховищах в розмірі 30% та 100% максимального робочого обсягу;