(b) з урахуванням усіх необхідних національних і транснаціональних обставин, зокрема розміру ринку, конфігурації мережі, фактичних потоків, у тому числі відтоків із відповідних держав-членів, можливості організації фізичних потоків газу в обох напрямках, у тому числі потенційної потреби у відповідному зміцненні газотранспортної системи, наявності виробництва та зберігання, ролі газу в енергетичних балансах, зокрема, у розрізі централізованого теплопостачання, виробництва електроенергії та роботи галузей промисловості, а також міркувань безпеки та якості газу;
(c) з аналізом різних сценаріїв виняткового високого попиту на газ і порушення постачання газу з урахуванням історичних даних, ймовірності, сезону, періодичності та тривалості їх виникнення та з оцінюванням їхніх потенційних наслідків, як-от:
(i) порушення роботи інфраструктури, що має значення для безпеки постачання газу, зокрема газотранспортної інфраструктури, сховищ або терміналів LNG, включно з найбільшим об'єктом газової інфраструктури, ідентифікованим для розрахунку формули N - 1; та
(ii) порушення постачання з боку постачальників третіх країн, а також, у відповідних випадках, геополітичні ризики;
(d) з визначенням взаємодії та кореляції ризиків у державах-членах у межах групи ризику та з іншими державами-членами або іншими групами ризику, залежно від випадку, у тому числі в контексті транскордонних газопроводів, транскордонного постачання, транскордонного доступу до газосховищ і двонаправленої потужності;
(e) з урахуванням ризиків, пов'язаних із контролем інфраструктури, що має значення для безпеки постачання газу, тією мірою, якою вони можуть включати, між іншим, ризики дефіциту інвестицій, підриву диверсифікації, неналежного використання наявної інфраструктури або порушення права Союзу;
(f) з урахуванням максимальної потужності транскордонних газопроводів у кожній точці входу та виходу на кордоні та різних рівнів заповнення газосховищ;
(g) з урахуванням різних сценаріїв тривалого порушення роботи єдиного джерела постачання.
5. Спільні та національні оцінювання ризику повинні бути підготовлені згідно з відповідною формою, визначеною в додатку IV або V. За необхідності, держави-члени можуть включити додаткову інформацію. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 19 для внесення змін до форм, визначених у додатках IV і V, після консультацій із Координаційною групою з питань газу, з метою відображення досвіду, отриманого в ході застосування цього Регламенту, і зниження адміністративного навантаження на держав-членів.
6. Суб'єкти ринку природного газу, промислові споживачі газу, відповідні організації, які представляють інтереси побутових і промислових споживачів газу, а також держави-члени та, якщо вони не є компетентними органами, національні регуляторні органи повинні співпрацювати з компетентними органами та надавати, за їх запитом, усю необхідну інформацію для спільних і національних оцінювань ризику.
7. До 01 жовтня 2018 року держави-члени повинні повідомити Комісії результати першого спільного оцінювання ризику, як тільки вони будуть погоджені всіма державами-членами у групі ризику, а також результати національних оцінювань ризику. Оцінювання ризику необхідно оновлювати кожні чотири роки, якщо тільки обставини не вимагають більш частого оновлення. В оцінюваннях ризику повинен враховуватися прогрес, досягнутий у сфері інвестицій, необхідних для дотримання стандарту інфраструктури, визначеного у статті 5, і специфічні для країни труднощі, які виникли в ході впровадження нових альтернативних рішень. Вони також повинні ґрунтуватися на досвіді, отриманому в ході моделювання планів дій у випадку надзвичайної ситуації, як зазначено у статті 10(3).
Стаття 8. Підготовка планів запобіжних заходів і планів дій у випадку надзвичайної ситуації
1. Заходи для забезпечення безпеки постачання газу, які містяться у плані запобіжних заходів і плані дій у випадку надзвичайної ситуації, повинні бути чітко визначеними, прозорими, пропорційними, недискримінаційними та піддаватися перевірці, не повинні викривляти конкуренцію або ефективне функціонування внутрішнього ринку газу та не повинні загрожувати безпеці постачання газу в інших державах-членах або в Союзі.
2. Компетентний орган кожної держави-члена повинен, після консультацій із суб'єктами ринку природного газу, відповідними організаціями, які представляють інтереси побутових і промислових споживачів, включно з виробниками електроенергії, операторами систем передачі електроенергії та, якщо він не є компетентним органом, з національним регуляторним органом, підготувати:
(a) план запобіжних заходів, який містить заходи, необхідні для усунення або пом'якшення виявлених ризиків, включно з наслідками заходів з енергоефективності та заходів на боці попиту, у спільних і національних оцінюваннях та згідно зі статтею 9;
(b) план дій у випадку надзвичайної ситуації, який містить заходи, які повинні бути вжиті для усунення або пом'якшення впливу порушення постачання газу згідно зі статтею 10.
3. План запобіжних заходів і план дій у випадку надзвичайної ситуації повинні містити регіональну главу або кілька регіональних глав, якщо держава-член є учасником різних груп ризику, як визначено в додатку I.
Регіональні глави повинні спільно розроблятися всіма державами-членами в межах групи ризику до їх включення до відповідних національних планів. Комісія повинна виступати в ролі посередника, щоб забезпечити, що регіональні глави колективно підвищують безпеку постачання газу в Союзі, не призводять до виникнення будь-яких суперечностей і усувають будь-які перешкоди для співпраці.
Регіональні глави повинні містити належні та дієві транскордонні заходи, у тому числі стосовно LNG, згідно з угодою між державами-членами, які реалізують заходи, з однієї або різних групи ризику, на які впливає захід, на основі моделювання, зазначеного у статті 7(1), і спільного оцінювання ризику.
4. Компетентні органи повинні регулярно звітувати перед Координаційною групою з питань газу про прогрес, досягнутий у сфері підготовки та ухвалення планів запобіжних заходів і планів дій у випадку надзвичайної ситуації, зокрема регіональних глав. Зокрема, компетентні органи повинні погодити механізм співпраці для підготовки плану запобіжних заходів і плану дій у випадку надзвичайної ситуації, включно з обміном проектами планів. Вони повинні звітувати перед Координаційною групою з питань газу про такий погоджений механізм співпраці за 16 місяців до завершення кінцевого терміну погодження таких планів і їх оновлень.
Комісія може виконувати функцію посередника в підготовці плану запобіжних заходів і плану дій у випадку надзвичайної ситуації, зокрема, у створенні механізму співпраці. Якщо компетентні органи в межах групи ризику не погодять механізм співпраці, Комісія повинна запропонувати механізм співпраці для такої групи ризику. Відповідні компетентні органи повинні погодити механізм співпраці для такої групи ризику, враховуючи пропозицію Комісії. Компетентні органи повинні забезпечити регулярний моніторинг виконання плану запобіжних заходів і плану дій у випадку надзвичайної ситуації.
5. План запобіжних заходів і план дій у випадку надзвичайної ситуації повинні розроблятися згідно із формами, які містяться в додатках VI і VII. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 19 для внесення змін до форм, визначених у додатках VI та VII, після консультацій із Координаційною групою з питань газу, з метою відображення досвіду, отриманого в ході застосування цього Регламенту, і зниження адміністративного навантаження на держав-членів.
6. Компетентні органи сусідніх держав-членів повинні своєчасно проводити консультації один з одним для забезпечення узгодженості їхніх планів запобіжних заходів і планів дій у випадку надзвичайної ситуації.
Компетентні органи в кожній групі ризику повинні обмінюватися проектами планів запобіжних заходів і планів дій у випадку надзвичайної ситуації з пропозиціями про співпрацю не пізніше ніж за п'ять місяців до настання кінцевого терміну подання планів.
Остаточні редакції регіональних глав, зазначених у параграфі 3, повинні бути погоджені всіма державами-членами в межах групи ризику. Плани запобіжних заходів і плани дій у випадку надзвичайної ситуації також повинні містити національні заходи, необхідні для реалізації та забезпечення виконання транскордонних заходів у регіональних главах.
7. Плани запобіжних заходів і плани дій у випадку надзвичайної ситуації повинні бути оприлюднені та повідомлені Комісії до 01 березня 2019 року. Комісія повинна інформувати Координаційну групу з питань газу про повідомлення планів і опублікувати їх на вебсайті Комісії.
Протягом чотирьох місяців після отримання повідомлення від компетентних органів Комісія повинна оцінити плани з урахуванням думок, висловлених Координаційною групою з питань газу.
8. Комісія повинна надати компетентним органам висновок із рекомендацією щодо перегляду плану запобіжних заходів або плану дій у випадку надзвичайної ситуації, якщо застосовується одне або більше із зазначених нижче положень:
(a) він не є дієвим у розрізі пом'якшення ризиків, виявлених у ході оцінювання ризику;
(b) він не узгоджується з оціненими сценаріями ризику або планами іншої держави-члена у групі ризику;
(c) він не відповідає вимозі, встановленій у параграфі 1, стосовно недопущення неналежного викривлення конкуренції або ефективного функціонування внутрішнього ринку;
(d) він не відповідає положенням цього Регламенту або іншим положення права Союзу.
9. Протягом трьох місяців із моменту надання Комісією висновку, зазначеного в параграфі 8, відповідний компетентний орган повинен надати Комісії змінений план запобіжних заходів або план дій у випадку надзвичайної ситуації або повідомити їй причини своєї незгоди з рекомендаціями.
У випадку незгоди стосовно елементів, зазначених у параграфі 8, Комісія може, протягом чотирьох місяців після отримання відповіді від компетентного органу, відкликати свій запит або скликати компетентний орган і, якщо Комісія вважає за необхідне, Координаційну групу з питань газу, для розгляду питання. Комісія повинна визначити детальні причини, у зв'язку з якими вона вимагає внесення будь-яких змін до плану запобіжних заходів або плану дій у випадку надзвичайної ситуації. Відповідний компетентний орган повинен повністю врахувати детальні причини Комісії.
Якщо застосовно, відповідний компетентний орган повинен невідкладно внести зміни та оприлюднити змінений план запобіжних заходів або план дій у випадку надзвичайної ситуації.
Якщо остаточна позиція відповідного компетентного органу відхиляється від детальних причин Комісії, такий компетентний орган повинен надати та оприлюднити, разом зі своєю позицією та детальними причинами Комісії, обґрунтування своєї позиції протягом двох місяців із моменту отримання детальних причин від Комісії.
10. До неринкових заходів, ухвалених 01 листопада 2017 року або пізніше, застосовується процедура, встановлена у статті 9(4), (6), (8) та (9).
11. Необхідно зберігати конфіденційність комерційно чутливої інформації.
12. Плани запобіжних заходів і плани дій у випадку надзвичайної ситуації, розроблені згідно з Регламентом (ЄС) № 994/2010, які були оновлені згідно із зазначеним Регламентом, залишаються в силі, доки не будуть вперше підготовлені плани запобіжних заходів та плани дій у випадку надзвичайної ситуації, зазначені в параграфі 1 цієї статті.
Стаття 9. Зміст планів запобіжних заходів
1. План запобіжних заходів повинен містити:
(a) результати оцінювання ризику та стислий опис розглянутих сценаріїв, як зазначено в пункті (c) статті 7(4);
(b) визначення захищених споживачів та інформацію, описану у другому підпараграфі статті 6(1);
(c) заходи, обсяги та потужності, необхідні для дотримання стандартів інфраструктури та постачання газу, встановлених у статтях 5 та 6, у тому числі, у відповідних випадках, обсяг, у якому заходи на боці попиту можуть достатньою мірою своєчасно компенсувати порушення постачання газу, як зазначено у статті 5(2), визначення одного найбільшого об'єкта газової інфраструктури спільного інтересу в разі застосування статті 5(3), необхідні обсяги газу для кожної категорії захищених споживачів і кожного сценарію, як зазначено у статті 6(1), а також будь-який підвищений стандарт постачання газу, включно з будь-яким обґрунтуванням, що демонструє відповідність умовам, встановленим у статті 6(2), і опис механізму тимчасового зниження будь-якого підвищеного стандарту постачання газу або додаткового обов'язку згідно зістаттею 11(3);
(d) обов'язки, покладені на суб'єктів ринку природного газу, електроенергетичні підприємства, у відповідних випадках, та інші відповідні органи, які можуть впливати на безпеку постачання газу, як-от обов'язки щодо безпечної експлуатації газової системи;
(e) інші запобіжні заходи, спрямовані на усунення ризиків, виявлених у ході оцінювання ризику, як-от ризиків, пов'язаних із необхідністю розширення транскордонних газопроводів між сусідніми державами-членами для подальшого підвищення енергоефективності, зниження попиту на газ, забезпечення можливості диверсифікації маршрутів і джерел постачання газу та використання наявних потужностей зберігання та LNG, якщо застосовно, для максимальної підтримки постачання газу всім споживачам;
(f) інформацію про економічний вплив, дієвість і ефективність заходів, які містяться у плані, включно з обов'язками, зазначеними в пункті (k);
(g) опис впливу заходів, які містяться у плані, на функціонування внутрішнього енергетичного ринку, а також національних ринків, включно з обов'язками, зазначеними в пункті (k);
(h) опис впливу заходів на довкілля та на споживачів;
(i) механізми, які повинні використовуватися для співпраці з іншими державами-членами, у тому числі механізми підготовки та виконання планів запобіжних заходів і планів дій у випадку надзвичайної ситуації;
(j) інформацію про наявні та майбутні транскордонні газопроводи та об'єкти інфраструктури, у тому числі ті, які забезпечують доступ до внутрішнього ринку, транскордонні потоки, транскордонний доступ до газосховищ і установок LNG, двонаправлену потужність, зокрема, у випадку надзвичайної ситуації;
(k) інформацію про всі спеціальні обов'язки з надання громадських послуг, які пов'язані з безпекою постачання газу.
Критична інформація, пов'язана з пунктами (a), (c) та (d) першого підпараграфа, яка, у разі розкриття, може загрожувати безпеці постачання газу, може бути виключена.
2. У плані запобіжних заходів, зокрема заходів для дотримання стандарту інфраструктури, встановленого у статті 5, необхідно враховувати десятирічний план розвитку мережі Союзу, розроблений ENTSOG відповідно до статті 8(10) Регламенту (ЄС) № 715/2009.
3. План запобіжних заходів повинен ґрунтуватися переважно на ринкових заходах і не повинен створювати невиправдане навантаження на суб'єктів ринку природного газу або чинити негативний вплив на функціонування внутрішнього ринку газу.
4. Держави-члени, зокрема їхні компетентні органи, повинні забезпечити, щоб усі запобіжні неринкові заходи, як-от заходи, зазначені в додатку VIII, які ухвалені 01 листопада 2017 року або пізніше, незалежно від того, чи вони включені до плану запобіжних заходів чи ухвалені пізніше, відповідали критеріям, встановленим у першому підпараграфі статті 6(2).
5. Компетентний орган повинен оприлюднити будь-який захід, зазначений у параграфі 4, який ще не включений до плану запобіжних заходів, і повинен надати Комісії опис будь-якого такого заходу та його впливу на національний ринок газу і, наскільки це можливо, на ринки газу в інших державах-членах.
6. Якщо Комісія має сумніви щодо відповідності заходу, зазначеного в параграфі 4 цієї статті, критеріям, встановленим у першому підпараграфі статті 6(2), вона повинна вимагати від відповідної держави-члена надання оцінювання впливу.
7. Оцінювання впливу відповідно до параграфа 6 повинне охоплювати принаймні такі елементи:
(a) потенційний вплив на розвиток національного ринку газу і конкуренцію на національному рівні;
(b) потенційний вплив на внутрішній ринок газу;
(c) потенційний вплив на безпеку постачання газу в сусідніх державах-членах, зокрема, для тих заходів, які можуть знизити ліквідність на регіональних ринках або обмежити потоки до сусідніх держав-членів;
(d) витрати та вигоди, оцінені відносно альтернативних ринкових заходів;
(e) оцінювання необхідності та пропорційності у порівнянні з можливими ринковими заходами;
(f) оцінювання того, чи захід забезпечує рівні можливості для всіх учасників ринку;
(g) стратегія поступової відмови, очікуваний строк дії передбаченого заходу та відповідний графік перегляду.
Аналіз, зазначений у пунктах (a) та (b), повинен здійснювати національний регуляторний орган. Оцінювання впливу оприлюднюється компетентним органом і надається Комісії.
8. Якщо на основі оцінювання впливу Комісія вважає, що відповідний захід може загрожувати безпеці постачання газу в іншій державі-члені або Союзі, вона повинна ухвалити рішення протягом чотирьох місяців після надання оцінювання впливу, що вимагає, у необхідному обсязі, внесення змін до заходу або його скасування.
Ухвалений захід набуває чинності, тільки коли він був затверджений Комісією або змінений згідно з рішенням Комісії.
Обчислення чотиримісячного періоду починається з наступного дня після отримання повного повідомлення. Чотиримісячний період може бути продовжений за згодою Комісії та компетентного органу.
9. Якщо на основі оцінювання впливу Комісія вважає, що захід не відповідає критеріям, встановленим у першому параграфі статті 6(2), вона може надати висновок протягом чотирьох місяців із моменту надання оцінювання впливу. Застосовується процедура, визначена у статті 8(8) та (9).
Обчислення чотиримісячного періоду починається з наступного дня після отримання повного повідомлення. Чотиримісячний період може бути продовжений за згодою Комісії та компетентного органу.
10. Стаття 8(9) застосовується до будь-якого заходу відповідно до параграфів 6-9 цієї статті.
11. План запобіжних заходів підлягає оновленню кожні чотири роки після 01 березня 2019 року або частіше, якщо того вимагають обставини чи за запитом Комісії. В оновленому плані повинне бути відображене оновлене оцінювання ризику та результати тестів, проведених згідно зі статтею 10(3). До оновленого плану застосовується стаття 8.
Стаття 10. Зміст планів дій у випадку надзвичайної ситуації
1. План дій у випадку надзвичайної ситуації повинен:
(a) ґрунтуватися на рівнях кризової ситуації, зазначених у статті 11(1);
(b) визначати роль і обов'язки суб'єктів ринку природного газу, операторів систем передачі електроенергії, якщо доцільно, і промислових споживачів газу, включно з відповідними виробниками електроенергії, з урахуванням різного ступеня впливу, якого вони зазнають у разі порушення постачання газу, та їх взаємодії з компетентними органами і, у відповідних випадках, з національними регуляторними органами при кожному з рівнів кризової ситуації, зазначених у статті 11(1);
(c) визначати роль і обов'язки компетентних органів та інших органів, яким були делеговані завдання, як зазначено у статті 3(2), при кожному з рівнів кризової ситуації, зазначених у статті 11(1);
(d) забезпечувати, щоб суб'єктам ринку природного газу та промисловим споживачам газу, у тому числі відповідним виробникам електроенергії, була надана достатня можливість реагувати на рівні кризової ситуації, зазначені у статті 11(1);
(e) визначати, у відповідних випадках, заходи та дії, які повинні бути вжиті для пом'якшення потенційного впливу порушення постачання газу на централізоване теплопостачання та постачання електроенергії, виробленої з газу, у тому числі через інтегроване бачення експлуатації енергетичних систем у секторах електроенергії та газу, якщо доцільно;
(f) встановлювати детальні процедури та заходи, які підлягають здійсненню при рівнях кризової ситуації, зазначених у статті 11(1), включно з відповідними схемами потоків інформації;
(g) призначати кризового менеджера та визначати його роль;
(h) визначати внесок ринкових заходів у подолання наслідків ситуації рівня попередження та пом'якшення наслідків ситуації рівня надзвичайної ситуації;
(i) визначати внесок неринкових заходів, які заплановані або повинні бути вжиті при рівні надзвичайної ситуації, і оцінювати ступінь, до якого застосування таких неринкових заходів необхідне для подолання кризової ситуації. Необхідно оцінити наслідки неринкових заходів і визначити процедури їх реалізації. Неринкові заходи підлягають застосуванню, тільки коли виключно ринкові механізми більше не можуть забезпечувати постачання газу, зокрема, захищеним споживачам, або в разі застосування статті 13;
(j) описувати механізми, які використовуються для співпраці з іншими державами-членами при рівнях кризової ситуації, зазначених у статті 11(1), а також угоди про обмін інформацією між компетентними органами;
(k) детально визначати обов'язки щодо звітування, які покладаються на суб'єктів ринку природного газу та, у відповідних випадках, на електроенергетичні підприємства при рівнях попередження та надзвичайної ситуації;
(l) описувати наявні технічні або правові механізми запобігання неналежному споживанню газу споживачами, які приєднані до газорозподільної або газотранспортної мережі, але не є захищеними споживачами;
(m) описувати наявні технічні, правові та фінансові угоди щодо застосування обов'язків солідарності, встановлених у статті 13;
(n) оцінювати обсяги газу, які можуть бути спожиті захищеними споживачами в рамках заходу солідарності, і які покривають принаймні випадки, описані у статті 6(1);
(o) встановлювати перелік попередньо визначених дій із надання доступу до газу у випадку надзвичайної ситуації, включно з комерційними угодами між сторонами, які беруть участь у таких діях, і компенсаційними механізмами для суб'єктів ринку природного газу, у відповідних випадках, з урахуванням конфіденційності чутливих даних. Такі дії можуть включати транскордонні угоди між державами-членами та/або суб'єктами ринку природного газу.
Щоб запобігти неналежному споживанню газу у випадку надзвичайної ситуації, як зазначено в пункті (l) першого підпараграфа, або під час застосування заходів, зазначених у статті 11(3) і статті 13, компетентний орган відповідної держави-члена повинен повідомити споживачам, які не є захищеними споживачами, що вони зобов'язані припинити або знизити споживання газу без створення технічно небезпечних ситуацій.
2. План дій у випадку надзвичайної ситуації підлягає оновленню кожні чотири роки після 01 березня 2019 року або частіше, якщо того вимагають обставини чи за запитом Комісії. В оновленому плані повинне бути відображене оновлене оцінювання ризику та результати тестів, проведених згідно з параграфом 3 цієї статті. До оновленого плану застосовується стаття 8(4)-(11).
3. Заходи, дії та процедури, які містяться у плані дій у випадку надзвичайної ситуації, підлягають тестуванню принаймні один раз між його оновленнями кожні чотири роки, зазначеними в параграфі 2. Для тестування плану дій у випадку надзвичайної ситуації компетентний орган повинен моделювати сценарії високого та середнього впливу і заходів реагування в реальному часі згідно з планом дій у випадку надзвичайної ситуації. Результати тестів повинні бути представлені компетентним органом Координаційній групі з питань газу.
4. План дій у випадку надзвичайної ситуації повинен забезпечувати підтримку транскордонного доступу до інфраструктури згідно з Регламентом (ЄС) № 715/2009, наскільки це можливо технічно та з точки зору безпеки, і не повинен впроваджувати будь-який захід, який необґрунтовано обмежує транскордонний потік газу.
Стаття 11. Оголошення кризової ситуації
1. Існують такі три рівні кризової ситуації:
(a) рівень раннього попередження (далі - раннє попередження): коли існує конкретна, серйозна та надійна інформація про можливість істотного погіршення ситуації з постачанням газу, яка, ймовірно, призведе до виникнення кризової ситуації рівня попередження або рівня надзвичайної ситуації; рівень раннього попередження може бути активований у рамках механізму раннього попередження;
(b) рівень попередження (далі - попередження): коли має місце порушення постачання газу або надзвичайно високий попит на газ, що призводить до істотного погіршення ситуації з постачанням газу, але ринок усе одно здатний управляти таким порушенням або попитом без необхідності застосування неринкових заходів;
(c) рівень надзвичайної ситуації (далі - надзвичайна ситуація): коли має місце надзвичайно високий попит на газ, істотне порушення постачання газу або інше істотне погіршення ситуації з постачанням природного газу, при якому було вжито всіх відповідних ринкових заходів, але постачання газу недостатньо для задоволення залишкового попиту на газ, що створює необхідність додаткового впровадження неринкових заходів, зокрема, для забезпечення постачання газу захищеним споживачам згідно зі статтею 6.
2. Коли компетентний орган оголошує один із рівнів кризової ситуації, зазначених у параграфі 1, він повинен негайно повідомити Комісію, а також компетентні органи держав-членів, з якими безпосередньо сполучена держава-член такого компетентного органу, і надати їм усю необхідну інформацію, зокрема інформацію про дії, які він збирається здійснити. У випадку надзвичайної ситуації, що може призвести до запиту про надання допомоги з боку Союзу та його держав-членів, компетентний орган відповідної держави-члена повинен невідкладно повідомити Координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації Комісії (ERCC).
3. Якщо держава-член оголосила надзвичайну ситуацію і зазначила необхідність здійснення транскордонних заходів, будь-який підвищений стандарт постачання газу або додатковий обов'язок згідно зі статтею 6(2), покладений на суб'єктів ринку природного газу в інших державах-членах у тій самій групі ризику, тимчасово знижується до рівня, встановленого у статті 6(1).
Обов'язки, встановлені в першому підпараграфі цієї статті, припиняють застосуватися відразу після оголошення компетентним органом про завершення надзвичайної ситуації або надання Комісією висновку, згідно з першим підпараграфом параграфа 8, про те, що оголошення надзвичайної ситуації було або стало необґрунтованим.
4. Коли компетентний орган оголошує надзвичайну ситуацію, він повинен здійснити попередньо визначені дії, як визначено у плані дій у випадку надзвичайної ситуації, і негайно повідомити Комісію, компетентні органи у групі ризику, а також компетентні органи держав-членів, з якими безпосередньо сполучена держава-член такого компетентного органу, зокрема, про дії, які він збирається вжити. За належним чином обґрунтованих виняткових обставин компетентний орган може здійснити дії, які відхиляються від плану дій у випадку надзвичайної ситуації. Компетентний орган повинен негайно повідомити Комісію, компетентні органи у групі ризику, як визначено в додатку I, а також компетентні органи держав-членів, з якими безпосередньо сполучена держава-член такого компетентного органу, про будь-які такі дії та надати обґрунтування відхилення.
5. Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити, щоб у разі оголошення надзвичайної ситуації в сусідній державі-члені, потужність у точках міжсистемного з'єднання в напрямку такої держави-члена, незалежно від того, чи вона є гарантованою чи переривчастою і чи вона була зарезервована до або під час надзвичайної ситуації, має пріоритет над конкуруючою потужністю в точках виходу до газосховищ. Користувач системи, що використовує таку пріоритетну потужність, повинен оперативно сплатити користувачу системи, що використовує гарантовану потужність справедливу компенсацію фінансових втрат, понесених унаслідок пріоритизації, включно з пропорційним відшкодуванням вартості гарантованої потужності, що переривається. Процес визначення та сплати компенсації не повинен впливати на виконання правила пріоритетності.
6. Держави-члени та, зокрема, компетентні органи повинні забезпечити:
(a) незастосування заходів, які в будь-який час необґрунтовано обмежують потік газу в межах внутрішнього ринку;
(b) незастосування заходів, які можуть становити серйозну загрозу для ситуації з постачанням газу в іншій державі-члені; та
(c) підтримку транскордонного доступу до інфраструктури згідно з Регламентом (ЄС) № 715/2009, наскільки це можливо технічно та з точки зору безпеки, відповідно до плану дій у випадку надзвичайної ситуації.
7. Під час надзвичайної ситуації та на обґрунтованих підставах, за запитом відповідного оператора системи передачі або газотранспортної системи, держава-член може вирішити надати пріоритет постачанню газу відповідним критичним газовим електростанціям перед постачанням газу певним категоріям захищених споживачів, якщо відсутність постачання газу таким критичним газовим електростанціям:
(a) може призвести до заподіяння серйозної шкоди функціонуванню енергетичної системи; або
(b) перешкоджатиме виробництву та/або транспортуванню газу.
Держави-члени повинні ухвалювати будь-який такий захід на основі оцінювання ризику.
Критичні газові електростанції, зазначені в першому підпараграфі, повинні бути чітко визначені разом із можливими обсягами газу, які підпадають під дію такого заходу, і включені до регіональних глав планів запобіжних заходів і планів дій у випадку надзвичайної ситуації. Їх визначення повинне здійснюватися в тісній співпраці з операторами систем передачі і операторами газотранспортних систем відповідної держави-члена.
8. Комісія повинна в якнайкоротший строк, але не пізніше ніж протягом п'яти днів із моменту отримання інформації, зазначеної в параграфі 2, від компетентного органу, перевірити, чи оголошення надзвичайної ситуації є обґрунтованим згідно з пунктом (c) параграфа 1 і чи вжиті заходи якомога точніше відповідають діям, зазначеним у плані дій у випадку надзвичайної ситуації, не створюють неналежного навантаження на суб'єктів ринку природного газу та відповідають параграфу 6. Комісія може, за запитом іншого компетентного органу, суб'єктів ринку природного газу або з власної ініціативи, вимагати від компетентного органу змінити заходи, якщо вони суперечать умовам, зазначеним у першому реченні цього параграфа. Комісія також може вимагати від компетентного органу оголосити про завершення надзвичайної ситуації, якщо вона дійшла висновку, що оголошення надзвичайної ситуації було або стало необґрунтованим згідно з пунктом (c) параграфа 1.
Протягом трьох днів з моменту отримання вимоги Комісії компетентний орган повинен змінити заходи та повідомити про це Комісію або повідомити Комісії причини, через які він не погоджується з вимогою. В останньому випадку Комісія може, протягом трьох днів з моменту повідомлення, змінити або відкликати свою вимогу, щоб розглянути відповідне питання, скликати компетентний орган або, у відповідних випадках, відповідні компетентні органи та, якщо Комісія вважає за необхідне, Координаційну групу з питань газу. Комісія повинна визначити детальні причини, у зв'язку з якими вона вимагає будь-якого змінення заходу. Компетентний орган повинен повністю враховувати позицію Комісії. Якщо остаточне рішення компетентного органу відхиляється від позиції Комісії, компетентний орган повинен надати причини, які лежать в основі такого рішення.
9. Коли компетентний орган оголошує про завершення одного з рівнів кризової ситуації, зазначених у параграфі 1, він повинен повідомити Комісію, а також компетентні органи держав-членів, з якими безпосередньо сполучена держава-член такого компетентного органу.
Стаття 12. Реагування на регіональні надзвичайні ситуації та надзвичайні ситуації в межах Союзу
1. Комісія може оголосити регіональну надзвичайну ситуацію або надзвичайну ситуацію в межах Союзу за запитом компетентного органу, який оголосив національну ситуацію, після перевірки згідно зі статтею 11(8).
Комісія повинна оголосити регіональну надзвичайну ситуацію або надзвичайну ситуацію в межах Союзу за запитом принаймні двох компетентних органів, які оголосили національну ситуацію, після перевірки згідно зі статтею 11(8), якщо причини виникнення таких надзвичайних ситуацій пов'язані між собою.
У будь-якому випадку, коли вона оголошує регіональну надзвичайну ситуацію або надзвичайну ситуацію в межах Союзу, Комісія, використовуючи засоби зв'язку, які найбільше підходять у відповідній ситуації, повинна зібрати думки та належним чином врахувати всю відповідну інформацію, надану іншими компетентними органами. Якщо після оцінювання Комісія вирішить, що причини, які лежать в основі регіональної надзвичайної ситуації або надзвичайної ситуації в межах Союзу, більше не обґрунтовують оголошення надзвичайної ситуації, вона оголошує про завершення регіональної надзвичайної ситуації або надзвичайної ситуації в межах Союзу, із зазначенням причин, та інформує Раду про своє рішення.
2. Комісія повинна скликати Координаційну групу з питань газу, як тільки вона оголосить регіональну надзвичайну ситуацію або надзвичайну ситуацію в межах Союзу.
3. У випадку регіональної надзвичайної ситуації або надзвичайної ситуації в межах Союзу Комісія повинна координувати дії компетентних органів з повним урахуванням відповідної інформації, отриманої від Координаційної групи з питань газу, і результатів консультацій із нею. Зокрема, Комісія повинна:
(a) забезпечити обмін інформацією;
(b) забезпечити узгодженість і ефективність дій на рівні держави-члена та на регіональному рівні відносно рівня Союзу;
(c) координувати дії стосовно третіх країн.
4. Комісія може скликати групу управління кризовими ситуаціями у складі кризових менеджерів, зазначених у пункті (g) статті 10(1), з держав-членів, які зазнали впливу надзвичайної ситуації. Комісія, за погодженням із кризовими менеджерами, може запросити до участі інших відповідних стейкхолдерів. Комісія повинна забезпечити регулярне інформування Координаційної групи з питань газу про роботу, яку виконує група управління кризовими ситуаціями.
5. Держави-члени та, зокрема, компетентні органи повинні забезпечити:
(a) незастосування заходів, які в будь-який час необґрунтовано обмежують потік газу в межах внутрішнього ринку, зокрема потік газу на ринки, які зазнали впливу;
(b) незастосування заходів, які можуть становити серйозну загрозу для ситуації з постачанням газу в іншій державі-члені; та
(c) підтримку транскордонного доступу до інфраструктури згідно з Регламентом (ЄС) № 715/2009, наскільки це можливо технічно та з точки зору безпеки, відповідно до плану дій у випадку надзвичайної ситуації.
6. Якщо, за запитом компетентного органу, суб'єкта ринку природного газу чи з власної ініціативи, Комісія вважає, що за умов регіональної надзвичайної ситуації або надзвичайної ситуації в межах Союзу дії, здійснені державою-членом чи компетентним органом, або поведінка суб'єкта ринку природного газу суперечать параграфу 5, Комісія повинна вимагати від держави-члена або компетентного органу змінити їхні дії або вжити заходів для забезпечення відповідності параграфу 5, із зазначенням причин такої вимоги. Потрібно належним чином враховувати необхідність безпечної експлуатації газової системи в будь-який момент часу.
Протягом трьох днів з моменту отримання вимоги Комісії держава-член або компетентний орган повинні змінити свої дії та повідомити про це Комісію або повідомити Комісії причини, через які вони не погоджуються з вимогою. В останньому випадку Комісія може, протягом трьох днів з моменту повідомлення, змінити або відкликати свою вимогу чи скликати державу-члена або компетентний орган та, якщо Комісія вважає за необхідне, Координаційну групу з питань газу. Комісія повинна визначити детальні причини, у зв'язку з якими вона вимагає будь-якого змінення дії. Держава-член або компетентний орган повинні повністю враховувати позицію Комісії. Якщо остаточне рішення компетентного органу або держави-члена відхиляється від позиції Комісії, компетентний орган або держава-член повинні надати причини, які лежать в основі такого рішення.
7. Комісія, після консультацій із Координаційною групою з питань газу, повинна створити постійний резервний перелік учасників цільової групи з питань моніторингу, що складається з галузевих експертів і представників Комісії. Цільова група з питань моніторингу може бути, за необхідності, розгорнута за межами Союзу, і повинна здійснювати моніторинг та звітувати про потоки газу в напрямку Союзу у співпраці з третіми країнами, які здійснюють постачання та транзит.
8. Компетентний орган повинен надати Координаційному центру реагування на надзвичайні ситуації Комісії інформацію про будь-яку потребу в допомозі. Координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації Комісії повинен оцінити загальну ситуацію та надати рекомендації стосовно допомоги, яку необхідно надати державам-членам, що зазнали найбільшого впливу, і, у відповідних випадках, третім країнам.
Стаття 13. Солідарність
1. Якщо держава-член подає запит про застосування заходу солідарності відповідно до цієї статті, держава-член, що безпосередньо сполучена з державою-членом, що подає запит, або, якщо це передбачено державою-членом, її компетентний орган, оператор газотранспортної системи або оператор газорозподільної системи повинні, не створюючи, наскільки це можливо, небезпечних ситуацій, вжити необхідних заходів, щоб забезпечити зниження або припинення в необхідному обсязі постачання газу споживачам, іншим ніж захищені споживачі в рамках заходу солідарності, на її території, доки не буде забезпечене постачання газу захищеним споживачам у рамках заходу солідарності в державі-члені, що подає запит. Держава-член, що подає запит, повинна забезпечити фактичне постачання відповідного обсягу газу захищеним споживачам у рамках заходу солідарності на її території.
За виняткових обставин і за належним чином обґрунтованим запитом відповідного оператора системи передачі або оператора газотранспортної системи до компетентного органу, також може тривати постачання газу певним критичним газовим електростанціям, як визначено відповідно до статті 11(7), у державі-члені, що забезпечує солідарність, якщо відсутність постачання газу таким електростанціям може призвести до заподіяння істотної шкоди функціонуванню енергетичної системи або перешкоджати виробництву та/або транспортуванню газу.
2. Держава-член повинна також забезпечити захід солідарності іншій державі-члену, з якою вона сполучена через третю країну, крім випадків обмеження потоків через таку третю країну. Таке розширення заходу підлягає погодженню з відповідними державами-членами із залученням, у відповідних випадках, третьої країни, через яку вони сполучені.
3. Захід солідарності здійснюється як крайній захід і застосовується, тільки якщо держава-член, що подає запит:
(a) не змогла покрити дефіцит постачання газу захищеним споживачам у рамках заходу солідарності, незважаючи на застосування заходу, зазначеного у статті 11(3);
(b) вичерпала всі ринкові заходи та всі заходи, передбачені в її плані дій у випадку надзвичайної ситуації;
(c) подала явний запит до Комісії та компетентних органів всіх держав-членів, з якими вона сполучена безпосередньо або, згідно з параграфом 2, через третю країну, що супроводжується описом вжитих заходів, зазначених у пункті (b) цього параграфа;
(d) зобов'язалася оперативно сплатити справедливу компенсацію державі-члену, що забезпечує солідарність, згідно з параграфом 8.
4. Якщо забезпечити солідарність державі-члену, що подає запит, може більше ніж одна держава-член, держава-член, що подає запит, повинна, після консультацій з усіма державами-членами, які зобов'язані забезпечити солідарність, визначити найвигіднішу пропозицію з точки зору вартості, швидкості постачання, надійності та диверсифікації постачання газу. Відповідні держави-члени повинні робити такі пропозиції, настільки та доки це можливо, на основі добровільних заходів на боці попиту, перш ніж вдаватися до неринкових заходів.
5. Якщо ринкових заходів виявилося недостатньо, щоб держава-член, що забезпечує солідарність, усунула дефіцит постачання газу захищеним споживачам у рамках заходу солідарності в державі-члені, що подає запит, держава-член, що забезпечує солідарність, може впровадити неринкові заходи для виконання обов'язків, встановлених у параграфах 1 та 2.
6. Компетентний орган держави-члена, що подає запит, повинен негайно повідомити Комісії та компетентним органам держав-членів, які забезпечують солідарність, коли постачання газу захищеним споживачам у рамках заходу солідарності на її території буде забезпечене, коли обов'язки згідно з параграфами 1 та 2 будуть знижені на основі її потреб або коли вони будуть призупинені за запитом держави-члена, що отримує солідарність.
7. Обов'язки, встановлені в параграфах 1 та 2, застосовуються за умов технічно безпечної та надійної експлуатації газової системи держави-члена, що забезпечує солідарність, і обмеження максимальної експортної потужності транскордонних газопроводів у межах інфраструктури відповідної держави-члена в напрямку держави-члена, що подає запит. У технічних, правових і фінансових угодах можуть бути відображені такі обставини, зокрема ті, за яких ринок забезпечить максимальну потужність транскордонних газопроводів.
8. Солідарність на підставі цього Регламенту забезпечується в обмін на компенсацію. Держава-член, що подає запит про забезпечення солідарності, повинна оперативно сплатити або забезпечити оперативну сплату справедливої компенсації державі-члену, що забезпечує солідарність. Така справедлива компенсація повинна принаймні покривати:
(a) вартість газу, постаченого на територію держави-члена, що подає запит;
(b) усі інші відповідні та обґрунтовані витрати, понесені в ході забезпечення солідарності, у тому числі, у відповідних випадках, витрати, пов'язані з такими заходами, які могли бути встановлені заздалегідь;
(c) відшкодування будь-якої компенсації, що виникає із судових, арбітражних або подібних проваджень, угод і витрат, пов'язаних із такими провадженнями за участі держави-члена, що забезпечує солідарність, проти суб'єктів, які беруть участь у забезпеченні такої солідарності.
Справедлива компенсація відповідно до першого підпараграфа повинна включати, між іншим, усі обґрунтовані витрати, понесені державою-членом, що забезпечує солідарність, у зв'язку з обов'язком сплатити компенсацію в силу фундаментальних прав, гарантованих правом Союзу, і в силу застосовних міжнародних зобов'язань у ході імплементації цієї статті, а також додаткові обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виплатою компенсації відповідно до національних правил компенсації.
До 01 грудня 2018 року держави-члени повинні ухвалити необхідні інструменти, зокрема технічні, правові та фінансові угоди відповідно до параграфа 10, для імплементації першого та другого підпараграфів цього параграфа. Такі інструменти можуть передбачати практичні умови оперативного здійснення виплати.
9. Держави-члени повинні забезпечити імплементацію положень цієї статті відповідно до Договорів, Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу, а також застосовних міжнародних зобов'язань. З цією метою вони повинні вжити необхідних заходів.
10. До 01 грудня 2018 року держави-члени повинні ухвалити необхідні інструменти, зокрема ті, які погоджені в рамках технічних, правових і фінансових угод, для забезпечення постачання газу захищеним споживачам у рамках заходу солідарності у державі-члені, що подає запит, згідно з параграфами 1 та 2. Технічні, правові та фінансові угоди повинні бути погоджені між державами-членами, які сполучені безпосередньо або, відповідно до параграфа 2, через третю країну, і повинні бути описані в їхніх відповідних планах дій у випадку надзвичайної ситуації. Такі угоди, між іншим, можуть охоплювати зазначені нижче елементи:
(a) експлуатаційну безпеку мереж;
(b) ціни на газ, які підлягають застосуванню, та/або методологію їх встановлення з урахуванням впливу на функціонування ринку;
(c) використання транскордонних газопроводів, у тому числі двонаправленої потужності та підземних сховищ газу;
(d) обсяги газу або методологію їх встановлення;
(e) категорії витрат, які повинна покривати оперативна справедлива компенсація і які можуть включати збитки для сектора, що потрапив під обмеження;
(f) інформацію про метод розрахунку справедливої компенсації.
Фінансова угода, погоджена між державами-членами до подання запиту про застосування заходу солідарності, повинна містити положення, що забезпечують розрахування справедливої компенсації принаймні всіх відповідних і обґрунтованих витрат, понесених у ході забезпечення солідарності, і зобов'язання сплатити таку компенсацію.
Будь-який механізм компенсації повинен передбачати стимули для участі у ринкових рішеннях, таких як аукціони та механізми управління попитом. Він не повинен створювати хибні стимули, у тому числі у фінансовому плані, для учасників ринку відкладати їхні дії до застосування неринкових заходів. Усі механізми компенсації або принаймні їх стислий опис повинні бути включені до планів дій у випадку надзвичайної ситуації.
11. Поки держава-член може покрити споживання газу її захищеними споживачами у рамках заходу солідарності за рахунок власного видобутку, вона звільняється від обов'язку укладати технічні, правові та фінансові угоди з державами-членами, з якими вона сполучена безпосередньо або, згідно з параграфом 2, через третю країну, для цілей отримання солідарності. Таке звільнення не впливає на обов'язок відповідної держави-члена забезпечувати солідарність для інших держав-членів відповідно до цієї статті.
12. До 01 грудня 2017 року і після консультацій з Координаційною групою з питань газу Комісія повинна видати необов'язкові настанови щодо ключових елементів технічних, правових і фінансових угод, особливо щодо практичного застосування елементів, описаних у параграфах 8 і 10.
13. Якщо держави-члени не погодять необхідні технічні, правові та фінансові угоди до 01 жовтня 2018 року, Комісія може, після консультацій із відповідними компетентними органами, запропонувати рамки для таких заходів, які визначають необхідні принципи забезпечення їх дієвості, що повинні ґрунтуватися на настановах Комісії, визначених у параграфі 12. Держави-члени повинні укласти їхні угоди до 01 грудня 2018 року з максимальним урахуванням пропозиції Комісії.
14. Якщо держави-члени не погодять або не укладуть технічні, правові та фінансові угоди, це не впливає на застосування цієї статті. У такому випадку відповідні держави-члени повинні погодити необхідні спеціальні заходи і держави-члени, які подають запит про забезпечення солідарності, повинні взяти на себе зобов'язання згідно з пунктом (d) параграфа 3.
15. Обов'язки, встановлені в параграфах 1 та 2 цієї статті, припиняють застосовуватися відразу після оголошення про завершення надзвичайної ситуації або надання Комісією висновку, згідно з першим підпараграфом статті 11(8), про те, що оголошення надзвичайної ситуації було або стало необґрунтованим.
16. Якщо держава-член понесла витрати, пов'язані з відповідальністю, іншою ніж відповідальність за неправомірні дії або поведінку згідно з другим параграфом статті 340 ДФЄС, стосовно заходів, які держави-члени зобов'язані вжити відповідно до цієї статті, такі витрати підлягають відшкодуванню державою-членом, що отримує солідарність.
Стаття 14. Обмін інформацією
1. Якщо держава-член оголосила один із рівнів кризової ситуації, зазначених у статті 11(1), відповідні суб'єкти ринку природного газу повинні щоденно надавати, зокрема, таку інформацію компетентному органу відповідної держави-члена:
(a) щоденні прогнози попиту та пропозиції газу на наступні три дні, у мільйонах кубічних метрів на добу (млн куб. м/доба);
(b) добовий потік газу в усіх транскордонних точках входу та виходу, а також в усіх точках приєднання газовидобувних підприємств, газосховищ або терміналу LNG до мережі, у мільйонах кубічних метрів на добу (млн куб. м/доба);
(c) період, виражений у днях, на який очікується забезпечити постачання газу захищеним споживачам.
2. У випадку регіональної надзвичайної ситуації або надзвичайної ситуації в межах Союзу Комісія може вимагати від компетентного органу, зазначеного в параграфі 1, невідкладно надати їй принаймні:
(a) інформацію, визначену в параграфі 1;
(b) інформацію про заходи, які планується вжити, і заходи, уже вжиті компетентним органом для пом'якшення наслідків надзвичайної ситуації, а також інформацію про їх дієвість;
(c) подані запити про вжиття додаткових заходів іншими компетентними органами;
(d) заходи, вжиті за запитом інших компетентних органів.
3. Після завершення надзвичайної ситуації компетентний орган, зазначений у параграфі 1, повинен, у якнайкоротший строк, але не пізніше ніж через шість тижнів після скасування режиму надзвичайної ситуації, надати Комісії детальну оцінку надзвичайної ситуації та дієвості вжитих заходів, у тому числі оцінку економічного впливу надзвичайної ситуації, впливу на сектор електроенергетики та допомоги, наданої Союзом і його державами-членами або отриманої від них. Така оцінка повинна бути надана Координаційній групі з питань газу і повинна бути вказана в оновленнях планів запобіжних заходів і планів дій у випадку надзвичайної ситуації.
Комісія повинна проаналізувати оцінки компетентних органів і повідомити державам-членам, Європейському Парламенту та Координаційній групі з питань газу результати свого аналізу в агрегованій формі.
4. За належним чином обґрунтованих обставин, незалежно від оголошення надзвичайної ситуації, компетентний орган держави-члена, що зазнала найбільшого впливу, може вимагати від суб'єктів ринку природного газу надання інформації, зазначеної в параграфі 1, або додаткової інформації, необхідної для оцінювання загальної ситуації з постачанням газу у відповідній державі-члені або в інших державах-членах, включно з договірною інформацією, за винятком інформації про ціни. Комісія може вимагати від компетентних органів надання інформації, наданої суб'єктами ринку природного газу згідно із цим параграфом, за умови, що така сама інформація ще не була передана Комісії.
5. Якщо Комісія вважає, що постачання газу в Союзі або в частині Союзу перебуває під загрозою або може перебувати під загрозою, що може призвести до оголошення одного з рівнів кризової ситуації, зазначених у статті 11(1), вона може вимагати від відповідних компетентних органів зібрати та надати Комісії інформацію, необхідну для оцінювання ситуації з постачанням газу. Комісія повинна надати свою оцінку Координаційній групі з питань газу.
6. Щоб компетентні органи та Комісія могли оцінити ситуацію з постачанням газу на національному, регіональному рівні та на рівні Союзу, кожен суб'єкт ринку природного газу повинен повідомити:
(a) відповідному компетентному органу таку детальну інформацію про договори постачання газу з транскордонним компонентом і строком дії понад один рік, які він уклав для закупівлі газу:
(i) строк дії договору;
(ii) річні договірні обсяги;
(iii) максимальні добові договірні обсяги у випадку попередження або надзвичайної ситуації;
(iv) договірні пункти постачення;
(v) мінімальні добові та місячні обсяги газу;
(vi) умови призупинення постачання газу;
(vii) інформація про те, чи договір, окремо або в сукупності з договорами з тим самим постачальником або його афілійованими особами, еквівалентний або перевищує порогове значення 28%, як зазначено в пункті (b) параграфа 6 у державі-члені, що зазнала найбільшого впливу;
(b) компетентному органу держави-члена, що зазнала найбільшого впливу, негайно після укладення або внесення змін до договорів постачання газу зі строком дії понад один рік, укладених або змінених 01 листопада 2017 року або пізніше, які, окремо або в сукупності з договорами з тим самим постачальником або його афілійованими особами, еквівалентні або перевищують 28% або більше річного обсягу споживання газу в такі державі-члені, що розраховується на основі останніх доступних даних. Крім того, до 02 листопада 2018 року суб'єкти ринку природного газу повинні повідомити компетентному органу про всі наявні договори, які відповідають тим самим умовам. Обов'язок щодо повідомлення не поширюється на інформацію про ціни та не застосовується до змін, пов'язаних тільки із ціною газу. Обов'язок щодо повідомлення також застосовується до всіх комерційних угод, які мають значення для виконання договору постачання газу, за винятком інформації про ціни.