Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1379/2013 від 11 грудня 2013 року про спільну організацію ринків продуктів рибальства та аквакультури, внесення змін до регламентів Ради (ЄС) № 1184/2006 і (ЄС) № 1224/2009 та про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 104/2000

1. Цим встановлено спільну організацію ринків продуктів рибальства та аквакультури (СОР).

2. Складниками СОР є:

(a) професійні організації;

(b) стандарти реалізації;

(c) інформація для споживачів;

(d) правила конкуренції;

(e) дослідження ринку.

3. Щодо зовнішніх аспектів СОР доповнюють Регламент Ради (ЄС) № 1220/2012 (- 1) та Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1026/2012 (- 2).

4. Запровадження COP відповідає критеріям допустимості для одержання фінансової підтримки Союзу відповідно до майбутнього правового акта Союзу щодо умов надання фінансової підтримки у контексті морської політики та політики щодо рибальства на період 2014-2020 років.

СОР застосовується до продуктів рибальства та аквакультури, перелік яких наведено в додатку I до цього Регламенту, реалізація яких відбувається на території Союзу.

Цілями СОР є цілі, встановлені в статті 35 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1380/2013 (- 3).

СОР керується принципами належного врядування, встановленими в статті 3 Регламенту (ЄС) № 1380/2013.

Для цілей цього Регламенту застосовуються терміни та означення, вказані в статті 4 Регламенту (ЄС) № 1380/2013, а також терміни та означення, вказані в статті 4 Регламенту Ради (ЄС) № 1224/2009 (- 4), в статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1169/2011 (- 5), в статтях 2 і 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002 (- 6), та статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1333/2008 (- 7). Також застосовують такі терміни та означення:

(a) "продукти рибальства" означає водні організми, отримані в результаті рибальської діяльності, або продукти, що походять із таких організмів, перелік яких наведено в додатку I;

(b) "продукти аквакультури" означає водні організми на будь-якому етапі їхнього життєвого циклу, отримані в результаті будь-якої діяльності в галузі аквакультури, або продукти, що походять із таких організмів, перелік яких наведено в додатку I;

(c) "виробник" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що використовує засоби виробництва для отримання продуктів рибальства або аквакультури з метою введення їх в обіг;

(d) "сектор рибальства та аквакультури" означає сектор економіки, який включає всі види діяльності з виробництва, перероблення та реалізації продуктів рибальства або аквакультури;

(e) "надання на ринку" означає будь-яке платне або безоплатне постачання продуктів рибальства чи аквакультури для розповсюдження, споживання чи використання на ринку Союзу в процесі здійснення комерційної діяльності;

(f) "введення в обіг" означає перше надання продуктів рибальства чи аквакультури на ринку Союзу;

(g) "роздрібна торгівля" означає опрацювання та/або перероблення харчових продуктів та їх зберігання в пункті продажу чи доставлення їх кінцевому споживачу, та охоплює пункти розповсюдження, заклади громадського харчування, заводські їдальні, буфети і їдальні на підприємствах, ресторани та інші подібні заклади чи служби постачання харчових продуктів, магазини, розподільчі центри супермаркетів та бази оптової торгівлі;

(h) "фасовані продукти рибальства та аквакультури" означає продукти рибальства та аквакультури, які є "фасованими харчовими продуктами", як вказано в пункті (e) статті 2 (2) Регламенту (ЄС) № 1169/2011.

1. Організації виробників продуктів рибальства та організації виробників продуктів аквакультури ("організації виробників") можуть бути засновані за ініціативою виробників продуктів рибальства або аквакультури на території однієї або декількох держав-членів, та їх може бути визнано відповідно до положень секції II.

2. При заснуванні організацій виробників, у відповідних випадках, необхідно враховувати специфічне становище малих виробників.

3. Організацію виробників, яка представляє одночасно такі види діяльності, як рибальство і аквакультуру, можна заснувати як спільну організацію виробників продуктів рибальства та аквакультури.

1. Організації виробників продуктів рибальства покликані досягати таких цілей:

(a) сприяння життєздатному та сталому рибальству своїх членів у повній відповідності з природоохоронною політикою, як встановлено, зокрема, в Регламенті (ЄС) № 1380/2013 та у положеннях права щодо довкілля, з дотриманням соціальної політики та, якщо це передбачено відповідною державою-членом, за участі у регулюванні використання морських біологічних ресурсів;

(b) уникнення та скорочення, наскільки це можливо, небажаних виловів промислових запасів та, за необхідності, оптимальне використання виловів, без створення ринку для виловів, що нижче мінімального референтного промислового розміру, відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 1380/2013;

(c) сприяння простежуваності продуктів рибальства та доступу до чіткої і зрозумілої інформації для споживачів;

(d) сприяння усуненню незаконного, непідзвітного та нерегульованого рибальства.

2. Організації виробників продуктів аквакультури покликані досягати таких цілей:

(a) сприяння сталим видам діяльності у галузі аквакультури, що здійснюються їхніми членами, шляхом надання можливостей для розвитку у повній відповідності, зокрема, з Регламентом (ЄС) № 1380/2013 та положеннями права щодо довкілля, з дотриманням соціальної політики;

(b) забезпечення того, що діяльність їхніх членів відповідає національним стратегічним планам, зазначеним у статті 34 Регламенту (ЄС) № 1380/2013;

(c) докладання зусиль для гарантування того, що кормові продукти для аквакультури, виготовлені з продуктів рибальства, походять зі сталого рибальства.

3. Організації виробників, окрім цілей, вказаних у параграфах 1 та 2, покликані досягати таких двох або більше цілей:

(a) покращення умов для введення в обіг продуктів рибальства та аквакультури їхніх членів;

(b) підвищення рівня економічної рентабельності;

(c) стабілізація ринків;

(d) сприяння постачанню харчових продуктів та просування стандартів високої якості та безпечності харчових продуктів, зі сприянням при цьому створенню робочих місць у прибережних регіонах та сільській місцевості;

(e) скорочення впливу рибальства на довкілля, в тому числі шляхом використання заходів з підвищення рівня селективності знарядь лову.

4. Організації виробників можуть прагнути досягти інших додаткових цілей.

1. З метою досягнення цілей, встановлених у статті 7, організації виробників мають право, між іншим, вживати таких заходів:

(a) адаптація виробництва до ринкових вимог;

(b) розподіл за каналами постачання та реалізації продуктів членів організації;

(c) просування продуктів рибальства та аквакультури, вироблених у Союзі їхніми членами організації, у недискримінаційний спосіб, шляхом використання, наприклад, сертифікації продуктів та, зокрема, зазначень походження, печаток, що засвідчують якість, географічних зазначень, гарантованих традиційних особливостей та цінності продуктів з причин їх сталого виробництва;

(d) здійснення контролю та вжиття заходів для забезпечення того, щоб діяльність членів організації відбувалася з дотриманням правил, встановлених відповідною організацією виробників;

(e) просування програм професійної підготовки та співпраці для заохочення молоді долучатися до сектора;

(f) скорочення впливу рибальства на довкілля, зокрема шляхом використання заходів з підвищення рівня селективності знарядь лову;

(g) заохочення до використання інформаційно-комунікаційних технологій для покращення реалізації та ціноутворення;

(h) спрощення доступу споживачів до інформації про продукти рибальства та аквакультури.

2. Організації виробників продуктів рибальства також мають право вживати таких заходів:

(a) здійснювати колективне планування та управління рибальською діяльністю членів, за умови організації державами-членами регулювання використання морських біологічних ресурсів, зокрема розроблення та виконання заходів для підвищення рівня селективності рибальської діяльності та проведення консультацій із компетентними органами;

(b) уникати та зводити до мінімуму небажані вилови шляхом участі у розробленні та застосуванні технічних інструментів та найбільш раціональному використанні небажаних виловів промислових запасів, без створення ринку для виловів, що нижче мінімального референтного промислового розміру, відповідно до статті 15(11) Регламенту (ЄС) № 1380/2013 та статті 34(2) цього Регламенту, залежно від випадку;

(c) управляти тимчасовим зберіганням продуктів рибальства відповідно до статей 30 і 31 цього Регламенту.

3. Організації виробників продуктів аквакультури також мають право вживати таких заходів:

(a) просувати види діяльності сталої аквакультури, особливо щодо охорони довкілля, здоров'я тварин та благополуччя тварин;

(b) збирати інформацію про продукти на реалізації, в тому числі економічну інформацію про перші продажі та прогнози виробництва;

(c) збирати інформацію про довкілля;

(d) планувати управління видами діяльності в галузі аквакультури членів організації;

(e) підтримувати програми для професіоналів для просування продуктів сталої аквакультури;

(f) управляти тимчасовим зберіганням продуктів аквакультури відповідно до статей 30 і 31 цього Регламенту.

1. Асоціації організацій виробників можуть бути засновані за ініціативою організацій виробників, визнаних на території однієї або більше держав-членів.

2. Положення цього Регламенту, що застосовуються до організацій виробників, застосовуються також і до асоціацій організацій виробників, якщо не передбачено інше.

1. Асоціації організацій виробників покликані досягати таких цілей:

(a) більш ефективне та стале досягнення будь-якої з цілей організацій виробників, що є членами асоціації, встановлених у статті 7;

(b) координація і розроблення заходів, що становлять спільний інтерес для організацій виробників, які є членами асоціації.

2. Асоціації організацій виробників повинні відповідати критеріям для одержання фінансової підтримки відповідно до майбутнього правового акта Союзу щодо умов надання фінансової підтримки у контексті морської політики та політики щодо рибальства на період 2014-2020 років.

Міжгалузеві організації можуть бути засновані за ініціативою операторів продуктів рибальства або аквакультури на території однієї або декількох держав-членів, та їх може бути визнано відповідно до секції II.

Міжгалузеві організації покращують координацію та умови для надання на ринку Союзу продуктів рибальства та аквакультури.

З метою досягнення цілей, зазначених у статті 12, міжгалузеві організації можуть застосувати такі заходи:

(a) складання типових контрактів, що відповідають законодавству Союзу;

(b) просування продуктів рибальства та аквакультури, вироблених у Союзі, у недискримінаційний спосіб, шляхом використання, наприклад, сертифікації продуктів та, зокрема, зазначень походження, печаток, що засвідчують якість, географічних зазначень, гарантованих традиційних особливостей та цінності продуктів з причин їх сталого виробництва;

(c) встановлення правил виробництва та реалізації продуктів рибальства та аквакультури, що є більш жорсткими, ніж правила, передбачені актами права Союзу або положеннями національного права;

(d) підвищення рівня якості, знань та прозорості виробництва і ринку, а також проведення професійних та спеціалізованих навчальних заходів, наприклад, з питань якості та простежуваності, безпечності харчових продуктів, а також з метою заохочення дослідних ініціатив;

(e) проведення досліджень та вивчення ринку, розроблення методів оптимізації функціонування ринку, зокрема за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, а також збирання соціоекономічних даних;

(f) надання інформації та проведення досліджень, що є необхідними для забезпечення стабільної ринкової пропозиції, кількість, якість та ціна якої відповідають ринковим вимогам та очікуванням споживачів;

(g) просування, на рівні споживачів, видів, отриманих із рибних запасів у сталому стані, що мають значну поживну цінність і не є об'єктом масового споживання;

(h) контроль та вжиття заходів для проведення у відповідність діяльності своїх членів із правилами, встановленими відповідною міжгалузевою організацією.

1. Держави-члени мають право визнати як організації виробників всі об'єднання, засновані за ініціативою виробників продуктів рибальства або аквакультури, які подають заявку на таке визнання, за умови що вони:

(a) відповідають принципам, встановленим у статті 17, та правилам, ухваленим для їх застосування;

(b) ведуть достатню активну економічну діяльність на території відповідної держави-члена або частині її території, зокрема в тому, що стосується кількості членів або обсягів виробництва придатних для реалізації продуктів;

(c) є юридичними особами згідно з положеннями національного права держави-члена, зареєстровані у ній та мають юридичну адресу на її території;

(d) здатні сприяти реалізації цілей, встановлених у статті 7;

(e) дотримуються правил конкуренції, вказаних у главі V;

(f) не зловживають домінантним становищем на певному ринку; та

(g) надають необхідну інформацію про склад членів, урядування та джерела фінансування.

2. Організації виробників, визнані до 29 грудня 2013 року, необхідно вважати організаціями виробників в цілях цього Регламенту та такими, що зобов'язані виконувати його положення.

На впровадження заходів з реалізації продуктів рибальства та аквакультури, спрямованих на створення або змінення структури організацій виробників або асоціацій організацій виробників, може бути отримано фінансову підтримку відповідно до майбутнього правового акта Союзу щодо умов надання фінансової підтримки у контексті морської політики та політики щодо рибальства на період 2014-2020 років.

1. Держави-члени мають право визнати як міжгалузеві організації об'єднання операторів, заснованих на їхній території, які подають заявку на таке визнання, за умови що вони:

(a) відповідають принципам, встановленим у статті 17, та правилам, ухваленим для їх застосування;

(b) представляють значну частку виробничої діяльності та діяльності з перероблення чи діяльності з реалізації, або їх обох, пов'язану з продуктами рибальства та аквакультури або продуктів, отриманих в результаті перероблення продуктів рибальства та аквакультури;

(c) не беруть безпосередню участь у виробництві, переробленні або реалізації продуктів рибальства та аквакультури або продуктів, отриманих в результаті перероблення продуктів рибальства та аквакультури;

(d) є юридичними особами згідно з положеннями національного права держави-члена, зареєстровані у ній та мають юридичну адресу на її території;

(e) здатні сприяти реалізації цілей, встановлених у статті 12;

(f) враховують інтереси споживачів;

(g) не перешкоджають належному функціонуванню СОР; та

(h) дотримуються правил конкуренції, зазначених у главі V.

2. Організації, засновані до 29 грудня 2013 року, можуть бути визнані як міжгалузеві організації для цілей цього Регламенту за умови, що відповідна держава-член переконалася в тому, що вони відповідають положенням цього Регламенту стосовно міжгалузевих організацій.

3. Міжгалузеві організації, визнані до 29 грудня 2013 року, необхідно вважати міжгалузевими організаціями для цілей цього Регламенту і такими, що зобов'язані виконувати його положення.

Внутрішнє функціонування організацій виробників та міжгалузевих організацій, зазначених у статтях 14 та 16, повинно базуватися на таких принципах:

(a) виконання членами правил, ухвалених організацією щодо використання рибних ресурсів, виробництва та реалізації продуктів рибальства;

(b) відсутність дискримінації серед членів організації, зокрема за ознаками національності або місця реєстрації;

(c) стягнення фінансового внеску з її членів на потреби фінансування організації;

(d) демократичне функціонування, що дозволяє членам організації контролювати свою організацію та її рішення;

(e) застосування дієвих, стримувальних та пропорційних санкцій за порушення зобов'язань, встановлених у внутрішньому регламенті відповідної організації, зокрема у разі несплати фінансових внесків;

(f) визначення правил щодо прийняття нових членів та щодо скасування членства;

(g) визначення правил бухгалтерського обліку та бюджетних правил, необхідних для управління організацією.

1. Держави-члени повинні проводити перевірки через регулярні проміжки часу, щоб переконуватися в тому, що організації виробників та міжгалузеві організації виконують умови визнання, встановлені в статтях 14 та 16 відповідно. Факт виявлення невідповідності умовам може призвести до відкликання визнання.

2. Держава-член розташування головного офісу організації виробників або міжгалузевої організації, членами якої є представники з різних держав-членів, або асоціації організацій виробників, визнаних на території різних держав-членів, повинна налагодити адміністративну співпрацю, необхідну для проведення перевірок діяльності відповідної організації чи асоціації у співпраці з іншими залученими державами-членами.

У ході виконання своїх завдань організація виробників, члени якої є громадянами різних держав-членів, або асоціація організацій виробників, визнаних на території різних держав-членів, повинна дотримуватися положень, що регулюють розподіл промислових можливостей між державами-членами відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1380/2013.

1. З метою забезпечення дотримання умов визнання організацій виробників або міжгалузевих організацій, встановлених у статтях 14 та 16 відповідно, Комісія має право проводити перевірки та, у відповідних випадках, вимагати від держав-членів відкликання визнань організацій виробників або міжгалузевих організацій.

2. Держави-члени повинні повідомляти Комісії електронними засобами про будь-яке рішення щодо надання такого визнання або його відкликання. Комісія повинна оприлюднювати таку інформацію у повному обсязі.

1. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо:

(a) кінцевих термінів, процедур і форм заявок на визнання організацій виробників та міжгалузевих організацій згідно зі статтями 14 та 16 відповідно або на відкликання такого визнання згідно зі статтею 18;

(b) формату, кінцевих термінів та процедур, які повинні застосовуватися державами-членами для повідомлення Комісії про будь-яке рішення стосовно надання або відкликання такого визнання згідно зі статтею 20(2).

Імплементаційні акти, ухвалені відповідно до пункту (a), необхідно, у відповідних випадках, адаптувати до спеціальних характеристик дрібномасштабного рибальства та аквакультури.

2. Імплементаційні акти, вказані в параграфі 1, необхідно ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 43(2).

1. Держави-члени мають право надати правилам, погодженим в рамках організації виробників, зобов'язальної сили щодо виробників, які не є членами такої організації і які реалізують один або декілька продуктів в районі, де організація виробників виконує представницькі функції, за умови що:

(a) організацію виробників засновано на період довше ніж один рік та її вважають такою, що виконує представницькі функції у сфері виробництва і реалізації, зокрема, у відповідних випадках, у секторі дрібномасштабного та кустарного рибальства, на території однієї держави-члена і подає відповідну заявку до національних компетентних органів;

(b) правила, сфера застосування яких підлягає розширенню, стосуються будь-яких заходів для організацій виробників, встановлених у пунктах (a), (b) та (c) статті 8(1), пунктах (a) та (b) статті 8(2), а також пунктах (a)-(e) статті 8(3);

(c) дотримано правила конкуренції, зазначені у главі V.

2. Для цілей пункту (a) параграфа 1, організацію виробників продуктів рибальства вважають такою, що виконує представницькі функції, якщо вона стосується щонайменше 55 % обсягу відповідного продукту, реалізованого протягом попереднього року в районі, в якому запропоновано розширення сфери застосування правил.

3. Для цілей пункту (a) параграфа 1, організацію виробників продуктів аквакультури вважають такою, що виконує представницькі функції, якщо вона стосується щонайменше 40 % обсягу відповідного продукту, реалізованого протягом попереднього року в районі, в якому запропоновано розширення сфери застосування правил.

4. Правила, сфера застосування яких підлягає розширенню на виробників, що не є членами організацій, застосовуються протягом періоду від 60 днів до 12 місяців.

1. Держава-член має право надати деяким угодам, рішенням або узгодженим практикам, погодженим в рамках будь-якої міжгалузевої організації, зобов'язальної сили у певному районі або районах для інших операторів, що не належать до такої організації, за умови що:

(a) міжгалузева організація охоплює щонайменше 65 % кожного з двох таких видів діяльності: виробництво, перероблення або реалізація відповідного продукту протягом попереднього року у відповідному районі або районах держави-члена, і подає заявку до національних компетентних органів; та

(b) правила, сфера застосування яких підлягає розширенню на інших операторів, стосуються будь-якого із заходів для міжгалузевих організацій, встановленого в пунктах (a)-(g) статті 13, та не завдають жодної шкоди іншим операторам на території зазначених держав-членів та Союзу.

2. Розширення сфери застосування правил може стати обов'язковим на період, що не перевищує трьох років, без обмеження застосування статті 25(4).

Якщо сфера застосування правил розширюється на операторів, що не є членами організацій, відповідно до статей 22 та 23, відповідна держава-член має право ухвалити рішення про те, що такі оператори повинні мати зобов'язання перед організацією виробників або міжгалузевою організацією в розмірі еквівалента від усіх або частини витрат, сплачених членами такої організації в результаті застосування правил, сфера застосування яких розширюється на операторів, що не є членами такої організації.

1. Держави-члени надсилають до Комісії правила, яким вони планують надати зобов'язальної сили для всіх виробників або операторів у певному районі або районах відповідно до статей 22 та 23.

2. Комісія ухвалює рішення, яким дозволяє розширення сфери застосування зазначених в параграфі 1 правил, за умови:

(a) виконання положень статей 22 та 23;

(b) виконання правил конкуренції, зазначених у главі V;

(c) відсутності ризиків, які може становити розширення сфери застосування для вільної торгівлі; та

(d) відсутності існування загрози для виконання цілей статті 39 ДФЄС.

3. Протягом одного місяця після отримання правил Комісія ухвалює рішення, яким дозволяє або відмовляє у дозволі стосовно розширення сфери застосування правил, та інформує про це держави-члени. Якщо Комісія не ухвалила рішення протягом одного місяця після отримання правил, вважається, що Комісія дозволила розширення сфери застосування правил.

4. Дозволене розширення сфери застосування правил можна продовжувати застосовувати після завершення початкового строку, зокрема на підставі мовчазної згоди, без чітко вираженого поновлення дозволу, за умови що відповідна держава-член поінформувала Комісію про додатковий період застосування щонайменше за місяць до завершення такого початкового строку застосування і якщо Комісія дозволила таке подальше застосування або не надала заперечень проти такого застосування протягом одного місяця з моменту отримання такого повідомлення.

Комісія має право провести перевірки та відкликати дозвіл про розширення сфери застосування правил, якщо нею буде встановлено факт невиконання будь-якої з вимог для надання такого дозволу. Комісія інформує держави-члени про таке відкликання.

Комісія ухвалює імплементаційні акти щодо формату та процедури надсилання правил і повідомлень, передбачених у статті 25(1). Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2).

1. Кожна організація виробників подає на затвердження своїм національним компетентним органам план виробництва та реалізації, принаймні для основних видів, що підлягають реалізації. Такі плани виробництва та реалізації повинні бути спрямовані на досягнення цілей, встановлених у статтях 3 та 7.

2. План виробництва та реалізації повинен включати:

(a) програму виробництва для виловлюваних або вирощуваних видів;

(b) стратегію реалізації для відповідності ринковим вимогам щодо обсягу, якості та представлення

пропозиції;

(c) заходи, яких необхідно вжити організаціям виробників для досягнення цілей, встановлених у статті 7;

(d) спеціальні превентивні заходи з коригування пропозиції для видів, реалізація яких зазвичай зазнає труднощів протягом року;

(e) санкції, що їх застосовують до членів, які порушують рішення, ухвалені для виконання відповідного плану.

3. Національні компетентні органи затверджують план виробництва та реалізації. Організація виробників починає виконувати план одразу після його затвердження.

4. Організація виробників може здійснити перегляд плану виробництва та реалізації і в такому разі подає його на затвердження національним компетентним органам.

5. Організація виробників готує щорічний звіт про свою діяльність відповідно до плану виробництва та реалізації і подає його національним компетентним органам на затвердження.

6. Організації виробників мають право на отримання фінансової підтримки для підготовки та виконання планів виробництва і реалізації відповідно до майбутнього правового акта Союзу щодо умов надання фінансової підтримки у контексті морської політики та політики щодо рибальства на період 2014-2020 років.

7. Держави-члени проводять перевірки, щоб переконатися в тому, що кожна організація виробників виконує зобов'язання, передбачені в цій статті. Факт виявлення невідповідності умовам може призвести до відкликання визнання.

8. Відповідно до цілі, встановленої в пункті (b) статті 7(1), організації виробників повинні забезпечити в планах виробництва та реалізації, які вони подають згідно з параграфом 1 цієї статті, щоб вивантаження морських організмів, що нижче мінімального референтного промислового розміру, не призводило до розвитку видів діяльності, спеціально спрямованих на вилов таких морських організмів.

Під час проведення перевірок відповідно до вимог параграфа 7 цієї статті держави-члени повинні забезпечити виконання організаціями виробників зобов'язання, встановленого в першому підпараграфі цього параграфа.

1. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо:

(a) формату та структури плану виробництва та реалізації, вказаного в статті 28;

(b) процедур та строків подання організаціями виробників та затвердження державами-членами планів виробництва та реалізації, вказаних у статті 28.

2. Імплементаційні акти, вказані в параграфі 1, необхідно ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 43(2).

Організації виробників продуктів рибальства та аквакультури мають право отримати фінансову підтримку на зберігання продуктів, перелік яких наведено в додатку II, або продуктів, що належать до коду КН 0302, перелік яких наведено у пункті (a) додатка I до цього Регламенту, за умови:

(a) дотримання умов для допомоги на зберігання, встановлених Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 508/2014 (- 8);

(b) введення продуктів в обіг організаціями виробників та відсутності покупця за тригер-ціною, вказаною в статті 31;

(c) якщо застосовно, відповідності продуктів спільним стандартам реалізації, запровадженим згідно зі статтею 33, та наявності відповідної якості для споживання людиною;

(d) стабілізації або перероблення продуктів та їх зберігання в цистернах або садках, шляхом заморожування, або на борту суден, або в наземних об'єктах, або шляхом засолювання, висушування, маринування або, за необхідності, обварювання та пастеризації, незалежно від того, чи було продукти філетовано, розібрано або, у відповідних випадках, обезголовлено;

(e) зберігання продуктів аквакультури не живими;

(f) повернення продуктів після зберігання на ринок на більш пізньому етапі в цілях споживання людиною; та

(g) залишення продуктів на зберігання щонайменше на п'ять днів.

1. До початку кожного року кожна організація виробників має право в індивідуальному порядку запропонувати тригер-ціну для механізму зберігання, зазначеного у статті 30, для продуктів, наведених у додатку II, або продуктів, що належать до коду КН 0302, перелік яких наведено у пункті (a) додатка I цього Регламенту.

2. Тригер-ціна не повинна перевищувати 80 % від середньозваженої ціни, встановленої для певного продукту в районі діяльності відповідної організації виробників протягом трьох років, що безпосередньо передують року встановлення тригер-ціни.

3. Під час визначення тригер-ціни необхідно враховувати такі складники:

(a) тенденції у виробництві та попиті;

(b) стабілізацію ринкових цін;

(c) конвергенцію ринків;

(d) доходи виробників;

(e) інтереси споживачів.

4. Після вивчення пропозицій від визнаних на їхній території організацій виробників держави-члени повинні визначити тригер-ціни, які повинні застосувати такі організації виробників. Такі ціни необхідно встановлювати на основі критеріїв, зазначених у параграфах 2 та 3. Ціни повинні бути оприлюднені для широкої громадськості.

5. Якщо держава-член не визначила тригер-ціни згідно з параграфом 4 до спалаху COVID-19, така держава-член повинна без затримки визначити відповідні тригер-ціни на основі критеріїв, зазначених у параграфах 2 та 3. Ціни повинні бути оприлюднені для широкої громадськості.

Комісія ухвалює імплементаційні акти щодо формату публікації державами-членами тригер-цін відповідно до статті 31(4). Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2).

1. Без обмеження застосування статті 47, спільні стандарти реалізації можуть бути встановлені для продуктів рибальства, перелік яких наведено в додатку I, незалежно від їх походження (Союз чи імпортовані), призначених для споживання людиною.

2. Стандарти, зазначені в параграфі 1, можуть стосуватися якості, розміру, ваги, пакування, представлення або маркування продуктів, зокрема:

(a) мінімальних розмірів для реалізації з урахуванням найкращих доступних наукових рекомендацій; такі мінімальні розміри для реалізації повинні відповідати, у відповідних випадках, мінімальним референтним промисловим розмірам, відповідно до статті 15(10) Регламенту (ЄС) № 1380/2013;

(b) специфікацій консервованих продуктів відповідно до вимог до консервування та міжнародних зобов'язань.

3. Параграфи 1 та 2 застосовуються без обмеження:

(a) положень Регламенту (ЄС) № 178/2002;

(b) положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 852/2004 (- 9);

(c) положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 853/2004 (- 10);

(d) положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 854/2004 (- 11);

(e) положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 882/2004 (- 12);

(f) положень Регламенту Ради (ЄС) № 1005/2008 (- 13); та

(g) положень Регламенту (ЄС) № 1224/2009.

1. Продукти, призначені для споживання людиною, для яких введено спільні стандарти реалізації, можуть надаватися на ринку Союзу лише відповідно до таких стандартів.

2. Усі вивантажені продукти рибальства, з урахуванням таких, що не відповідають спільним стандартам реалізації, можуть бути використані в інших цілях, ніж безпосереднє споживання людиною, у тому числі як рибне борошно, риб'ячий жир, корми для тварин, харчові добавки, фармацевтичні засоби або косметичні засоби.

1. Без обмеження застосування Регламенту (ЄС) № 1169/2011, продукти рибальства та аквакультури, зазначені в пунктах (a), (b), (c) та (e) додатка I до цього Регламенту, реалізація яких відбувається в межах Союзу, незалежно від їх походження або методу реалізації, повинні надходити до продажу кінцевому споживачу або закладу громадського харчування лише у разі, якщо на відповідному маркованні або етикетці вказано:

(a) комерційне найменування та наукові назви видів;

(b) метод виробництва, зокрема такими словами "...виловлено..." або "виловлено в прісній воді..." або "...вирощено...";

(c) район вилову або вирощування продукту та категорію знаряддя лову, використаного для лову рибних ресурсів, відповідно до першого стовпця додатка III цього Регламенту;

(d) інформацію про те, чи піддавався продукт розморожуванню;

(e) у відповідних випадках, дату мінімального терміну зберігання.

Вимога пункту (d) не застосовується до:

(a) інгредієнтів, присутніх у кінцевому продукті;

(b) харчових продуктів, для яких заморожування є технологічно необхідним етапом виробничого процесу;

(c) продуктів рибальства та аквакультури, які попередньо були заморожені в цілях санітарної безпеки відповідно до секції VIII додатка III Регламенту (ЄС) № 853/2004 ;

(d) продуктів рибальства та аквакультури, які були розморожені перед процесом копчення, соління, приготування, маринування, сушіння або поєднання будь-яких із зазначених процесів.

2. Для нефасованих продуктів рибальства та аквакультури, обов'язкові дані, перелік яких наведено в параграфі 1, можуть бути надані в рамках роздрібної торгівлі шляхом надання комерційної інформації за допомогою рекламних щитів або плакатів.

3. У разі надходження для продажу кінцевому споживачу або закладу громадського харчування змішаного продукту, що складається з однакових видів, але отриманих у результаті різних методів виробництва, повинен бути зазначений метод виробництва для кожної партії. У разі надходження для продажу кінцевому споживачу або закладу громадського харчування змішаного продукту, що складається з однакових видів, але походить з різних районів вилову або країн вирощування, повинно бути вказано принаймні район вилову для партії, що є найбільшою за обсягом, а також повинно бути зазначено, що продукти походять з різних районів вилову або різних районів вирощування.

4. Держави-члени мають право застосувати винятки стосовно вимог, вказаних в параграфі 1, до незначних обсягів продуктів, які продають споживачам безпосередньо з риболовних суден, за умови відсутності перевищення значення, вказаного в статті 58(8) Регламенту (ЄС) № 1224/2009.

5. Продукти рибальства та аквакультури та відповідні паковання, які містять етикетку або марковання, нанесене до 13 грудня 2014 року, та які не відповідають вимогам цієї статті, можуть бути реалізовані до вичерпання таких запасів.

6. До 31 грудня 2021 року параграфи 1, 2 та 3 не застосовуються до продуктів, що надійшли у роздрібну торгівлю кінцевому споживачу на острові Майотта, як одному з найбільш віддалених островів у розумінні статті 349 ДФЄС.

Після консультацій з державами-членами та стейкхолдерами Комісія подає до 1 січня 2015 року Європейському Парламенту і Раді техніко-економічне обґрунтування щодо варіантів схеми нанесення еко-марковань для продуктів рибальства та аквакультури, зокрема щодо запровадження такої схеми на рівні Союзу та встановлення мінімальних вимог для використання державами-членами еко-марковання Союзу.

1. Для цілей статті 35(1) держави-члени складають та опубліковують перелік комерційних найменувань, прийнятих на своїй території, разом з їхніми науковими назвами. У такому переліку повинно бути зазначено:

(a) наукову назву кожного виду відповідно до інформаційної системи FishBase або бази даних ASFIS Продовольчої та сільськогосподарської організації (ПСО), якщо доцільно;

(b) комерційне найменування:

(i) назву кожного виду офіційною мовою або офіційними мовами відповідної держави-члена;

(ii) якщо застосовно, будь-яку іншу назву або інші назви, затверджені або дозволені на місцевому чи регіональному рівнях.

2. Будь-який вид риби, що є інгредієнтом іншого харчового продукту, можна позначити як "риба", за умови що в назві та представленні такого харчового продукту не вказано конкретний вид риби.

3. Про будь-які зміни у переліку комерційних найменувань, прийняті будь-якою державою-членом, повинно бути негайно повідомлено Комісію, яка інформує про це інші держави-члени.

1. Зазначення району вилову або району вирощування відповідно до пункту (c) статті 35(1) повинно містити таку інформацію:

(a) у разі продуктів рибальства, виловлених у морі, повинно бути вказано в письмовій формі назву підрайону або ділянки за переліком рибопромислових районів ФАО, а також назву такої зони, виражену у зрозумілий для споживача спосіб, або за допомогою мапи чи піктограми, що відображає таку зону, або, як відступ від цієї вимоги, для продуктів рибальства, виловлених в інших водах, ніж води Північно-Східної Атлантики (рибопромисловий район ФАО 27) або Середземного і Чорного морів (рибопромисловий район ФАО 37), - зазначення назви та рибопромислового району ФАО;

(b) у разі продуктів рибальства, виловлених у прісній воді, - зазначення водного об'єкта походження на території держави-члена або третьої країни походження продукту;

(c) у разі продуктів аквакультури - зазначення держави-члена або третьої країни, в якій продуктом було набрано більше половини його кінцевої маси або в якій продукт залишили на період, що перевищує половину періоду вирощування або, у разі молюсків та ракоподібних, у якій до продукту застосували останній етап вирощування або розведення принаймні протягом шестимісячного періоду.

2. Додатково до даних, вказаних у параграфі 1, оператори можуть надавати уточнені дані щодо району вилову або району вирощування.

1. Додатково до обов'язкових даних, передбачених статтею 35, наведені нижче дані можуть бути нанесені на добровільній основі за умови, що вони є чіткими та зрозумілими:

(a) дату вилову продуктів рибальства або дату збирання продуктів аквакультури;

(b) дату вивантаження продуктів рибальства або інформацію про порт вивантаження продуктів рибальства:

(c) більш детальні дані про тип знаряддя лову, як вказано в другому стовпці додатка III;

(d) у разі, якщо продукти рибальства було виловлено в морі, - дані про державу прапора судна, яке здійснило вилов таких продуктів:

(e) природоохоронні дані;

(f) інформацію етичного та соціального характеру;

(g) дані про методи і практику виробництва;

(h) дані про харчову цінність продукту.

2. Дозволяється використання коду швидкого реагування (Quick Response - QR), що повністю або частково містить інформацію, вказану в статті 35(1).

3. Нанесення додаткової необов'язкової інформації не повинне закривати місце, призначене для нанесення обов'язкових даних на маркованні або етикетці.

4. Не дозволяється нанесення жодної необов'язкової інформації, яку неможливо перевірити.

Статті 101-106 ДФЄС та їхні імплементаційні положення застосовуються до угод, рішень та практик, вказаних у статті 101(1) та статті 102 ДФЄС щодо виробництва або реалізації продуктів рибальства та аквакультури.

1. Незважаючи на статтю 40 цього Регламенту, стаття 101(1) ДФЄС не застосовується до угод, рішень та практик організацій виробників, які стосуються виробництва або продажу продуктів рибальства та аквакультури, або використання спільних промислових об'єктів для зберігання, оброблення або перероблення таких продуктів, та які:

(a) є необхідними для досягнення цілей, встановлених у статті 39 ДФЄС;

(b) не встановлюють жодного зобов'язання застосовувати ідентичні ціни;

(c) не призводять до будь-якої форми сегментації ринків у межах Союзу;

(d) не виключають конкуренцію; та

(e) не усувають конкуренцію для значної частини відповідних продуктів.

2. Незважаючи на статтю 40 цього Регламенту, стаття 101(1) ДФЄС не застосовується до угод, рішень та практик міжгалузевих організацій, які: