• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Регламент Ради (ЄС) № 1224/2009 від 20 листопада 2009 року про встановлення контрольної системи Союзу для забезпечення дотримання правил спільної рибогосподарської політики та про внесення змін і доповнень до регламентів (ЄС) № 847/96, (ЄС) № 2371/2002, (ЄС) № 811/2004, (ЄС) № 768/2005, (ЄС) № 2115/2005, (ЄС) № 2166/2005, (ЄС) № 388/2006, (ЄС) № 509/2007, (ЄС) № 676/2007, (ЄС) № 1098/2007, (ЄС) № 1300/2008, (ЄС) № 1342/2008 та скасування регламентів (ЄЕС) № 2847/93, (ЄС) № 1627/94 та (ЄС) № 1966/2006

Європейський Союз | Регламент, Міжнародний документ від 20.11.2009 № 1224/2009
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Міжнародний документ
  • Дата: 20.11.2009
  • Номер: 1224/2009
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Міжнародний документ
  • Дата: 20.11.2009
  • Номер: 1224/2009
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
02009R1224-UA-01.01.2017-004.001
Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.
(До Розділу V "Економічне та галузеве співробітництво"
Глава 18. Політика у галузі рибальства та морська політика)
РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 1224/2009
від 20 листопада 2009 року
про встановлення контрольної системи Союзу для забезпечення дотримання правил спільної рибогосподарської політики та про внесення змін і доповнень до регламентів (ЄС) № 847/96, (ЄС) № 2371/2002, (ЄС) № 811/2004, (ЄС) № 768/2005, (ЄС) № 2115/2005, (ЄС) № 2166/2005, (ЄС) № 388/2006, (ЄС) № 509/2007, (ЄС) № 676/2007, (ЄС) № 1098/2007, (ЄС) № 1300/2008, (ЄС) № 1342/2008 та скасування регламентів (ЄС) № 2847/93, (ЄС) № 1627/94 та (ЄС) № 1966/2006
(ОВ L 343, 22.12.2009, с. 1.)
Зі змінами і доповненнями, внесеними
Офіційний вісник
сторінка дата
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1379/2013 від 11 грудня 2013 року L 354 1 28.12.2013
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1380/2013 від 11 грудня 2013 року L 354 22 28.12.2013
РЕГЛАМЕНТОМ РАДИ (ЄС) № 1385/2013 від 17 грудня 2013 року L 354 86 28.12.2013
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 508/2014 від 15 травня 2014 року L 149 1 20.05.2014
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2015/812
від 20 травня 2015 року
L 133 1 29.05.2015
З виправленнями, внесеними:
Виправленням, ОВ L 149, 16.06.2015, с. 23 (1224/2009)
Виправленням, ОВ L 319, 04.12.2015, с. 21 (2015/812)
РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 1224/2009
від 20 листопада 2009 року про встановлення контрольної системи Союзу для забезпечення дотримання правил спільної рибогосподарської політики та про внесення змін і доповнень до регламентів (ЄС) № 847/96, (ЄС) № 2371/2002, (ЄС) № 811/2004, (ЄС) № 768/2005, (ЄС) № 2115/2005, (ЄС) № 2166/2005, (ЄС) № 388/2006, (ЄС) № 509/2007, (ЄС) № 676/2007, (ЄС) № 1098/2007, (ЄС) № 1300/2008, (ЄС) № 1342/2008 та скасування регламентів (ЄС) № 2847/93, (ЄС) № 1627/94 та (ЄС) № 1966/2006
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Предмет
Цей Регламент встановлює систему Союзу з контролю, інспектування та правозастосування (далі - контрольна система Союзу), щоб забезпечити дотримання правил спільної рибогосподарської політики.
Стаття 2. Сфера застосування
1. Цей Регламент застосовується до всіх видів діяльності, охоплених рамками спільної рибогосподарської політики, що їх провадять на території держав-членів або у водах Союзу, або ж рибальські судна Союзу або, без обмеження першочергової відповідальності держави-члена прапора, громадяни держав-членів.
2. Діяльність у морських водах заморських територій та країн, зазначених у додатку II Договору, вважається такою, що має місце в морських водах третіх країн.
Стаття 2a. Застосування контрольної системи Союзу до певних сегментів флоту Майотти як найвіддаленішого регіону
1. До 31 грудня 2021 року стаття 5(3) і статті 6, 8, 41, 56, 58-62, 66, 68 та 109 повинні не застосовуватися до Франції щодо рибальських суден загальною довжиною менше 10 метрів, які провадять діяльність з Майотти, найбільш віддаленого регіону в розумінні статті 349 Договору про функціонування Європейського Союзу (далі "Майотта"), та до діяльності і улову таких рибальських суден.
2. До 30 вересня 2014 року Франція повинна запровадити спрощену та тимчасову схему контролю, застосовну до рибальських суден довжиною менш ніж 10 метрів, що провадять діяльність з Майотти. Така схема повинна охоплювати такі аспекти:
(a) знання промислових потужностей;
(b) доступ до вод Майотти;
(c) імплементація деклараційних зобов'язань;
(d) призначення органів, відповідальних за контрольну діяльність;
(e) заходи, які забезпечують, щоб будь-яке правозастосування щодо рибальських суден довжиною менше 10 метрів здійснювалось на недискримінаційній основі.
До 30 вересня 2020 року Франція повинна подати Комісії план дій щодо заходів, що їх належить вжити для забезпечення повної імплементації Регламенту (ЄС) № 1224/2009 з 1 січня 2022 року відносно рибальських суден, що мають загальну довжину менш ніж 10 метрів і провадять діяльність з Майотти. Такий план дій є предметом діалогу між Францією і Комісією. Франція повинна вжити всіх необхідних заходів для реалізації плану дій.
Стаття 3. Зв'язок з міжнародними та національними положеннями
1. Цей Регламент застосовується без обмеження спеціальних положень, що їх містять угоди про рибальство, укладені між Союзом і третіми країнами, або застосовних в рамках регіональних організацій управління рибним господарством або подібних механізмів, в яких Союз є договірною стороною або позадоговірною стороною співпраці.
2. Цей Регламент застосовується без обмеження будь-яких національних інструментів контролю, що виходять за межі його мінімальних вимог, за умови дотримання в них законодавства Союзу та відповідності їх спільній рибогосподарській політиці. На запит Комісії, держави-члени нотифікують зазначені контрольні інструменти.
Стаття 4. Терміни та означення
Для цілей цього Регламенту застосовуються терміни та означення, встановлені в Регламенті (ЄС) № 2371/2002. Застосовують також такі терміни та означення:
1. "рибальська діяльність" означає пошук риби, закидання, встановлення, буксирування, тралення знаряддя лову, приймання улову на борт, перевантажування, зберігання на борту, перероблення на борту, передання, утримання в клітках, відгодовування та вивантаження риби та продуктів рибальства;
2. "правила спільної рибогосподарської політики" означає законодавство Союзу щодо збереження, управління і використання живих водних ресурсів, щодо аквакультури та щодо перероблення, перевезення та реалізації продуктів рибальства і аквакультури;
3. "контроль" означає моніторинг та нагляд;
4. "інспектування" означає будь-яку перевірку, що її проводять службовці щодо дотримання правил спільної рибогосподарської політики і відмітку про яку вносять в звіт про інспектування;
5. "нагляд" означає спостереження за рибальською діяльністю на основі візуального відстежування інспекційними суднами або офіційними повітряними суднами із застосуванням технічних методів виявлення та ідентифікації;
6. "службовець" означає особу, уповноважену національним органом, Комісією або Агентством Співтовариства з контролю за рибальством проводити інспектування;
7. "інспектори Союзу" означає службовців держави-члена або Комісії або призначеного нею органу, чиї імена наведено у списку, укладеному згідно зі статтею 79;
8. "контрольний спостерігач" означає особу, уповноважену національним органом для спостереження за імплементацією правил спільної рибогосподарської політики;
9. "ліцензія на рибальство" означає офіційний документ, що надає її володільцю право, як визначено національними правилами, використовувати певні промислові потужності для комерційної експлуатації живих водних ресурсів. Містить мінімальні вимоги щодо ідентифікації, технічних характеристик та спорядження рибальського судна Союзу;
10. "дозвіл на рибальство" означає дозвіл на рибальство, виданий для рибальського судна Союзу на додачу до його ліцензії на рибальство, що надає йому право провадити певні види рибальської діяльності протягом зазначеного періоду у певному районі або щодо певних рибальських угідь за спеціальних умов;
11. "автоматизована система ідентифікації" означає систему автономної і безперервної ідентифікації і моніторингу суден, що слугує для суден засобом електронного обміну судновими даними з найближчими суднами та береговими органами, у тому числі щодо ідентифікації, розташування, курсу та швидкості;
12. "дані системи моніторингу суден" означають дані щодо ідентифікації, географічного положення, дати, часу, курсу і швидкості рибальських суден, які передають за допомогою пристроїв супутникового стеження, встановлених на борту рибальських суден, до центрів моніторингу рибальства держави-члена прапора;
13. "система виявлення суден" означає технологію дистанційного зондування за допомогою супутника, здатну ідентифікувати судна та визначати їхнє географічне положення в морі;
14. "район обмеженого рибальства" означає будь-який морський район під юрисдикцією держави-члена, що визначений Радою і де рибальська діяльність або обмежена, або заборонена;
15. "центр моніторингу рибальства" означає операційний центр, заснований державою-членом прапора і обладнаний комп'ютерною технікою та програмним забезпеченням, що дозволяють автоматично приймати та опрацьовувати дані і передавати дані електронними засобами;
16. "перевантаження" означає вивантаження всіх або будь-яких продуктів рибальства та аквакультури з борту одного судна на інше судно;
17. "ризик" означає ймовірність події, що може настати та становитиме порушення правил спільної рибогосподарської політики;
18. "управління ризиками" означає систематичне виявлення ризиків та виконання всіх заходів, необхідних, щоб обмежити виникнення цих ризиків. Охоплює такі заходи як збирання даних і інформації, аналіз і оцінювання ризиків, підготування та вжиття заходів, а також постійний моніторинг та перегляд процесу і його результатів на основі міжнародних джерел та стратегій, джерел та стратегій Союзу і національних джерел та стратегій;
19. "оператор" означає фізичну або юридичну особу, яка керує або володіє будь-яким підприємством, що провадить будь-яку діяльність, пов'язану з будь-яким етапом виробництва, перероблення, реалізації, розповсюдження та роздрібної торгівлі продуктами рибальства та аквакультури;
20. "партія" означає конкретний обсяг продуктів рибальства та аквакультури певного виду в однаковій товарній формі, що походять з одного релевантного географічного району та одного рибальського судна або групи рибальських суден, або з одного виробничого підрозділу аквакультури;
21. "перероблення" означає процес, через який було підготовлено товарну форму продукту. Він включає філетування, пакування, консервування, заморожування, копчення, засолювання, приготування, маринування, в'ялення або підготування риби для ринку будь-яким іншим способом;
22. "вивантаження" означає первинне відвантаження будь-якого обсягу продуктів рибальства з борту рибальського судна на берег;
23. "роздрібна торгівля" означає опрацювання або перероблення продуктів живих водних ресурсів та зберігання їх в торговій точці або доставлення їх кінцевим споживачам, і охоплює розповсюдження;
24. "багаторічні плани" означає плани відновлення, зазначені у статті 5 Регламенту (ЄС) № 2371/2002, плани управління, зазначені в статті 6 Регламенту (ЄС) № 2371/2002, а також в інших положеннях Союзу, ухвалених на основі статті 37 Договору, і що забезпечують спеціальні управлінські заходи для окремих рибних запасів на декілька років;
25. "прибережна держава" означає держава, у водах під суверенітетом або юрисдикцією якої або в портах якої відбувається діяльність;
26. "правозастосування" означає будь-які дії, що забезпечують дотримання правил спільної рибогосподарської політики;
27. "сертифікована потужність двигуна" означає максимальну постійну потужність двигуна, яку можна отримати на вихідному фланці двигуна відповідно до сертифіката, виданого органами держави-члена або класифікаційними товариствами чи іншими призначеними ними операторами;
28. "рекреаційне рибальство" означає некомерційні види рибальської діяльності з експлуатацією живих морських водних ресурсів для відпочинку, туризму або спорту;
29. "переміщення" означає промислові операції, за яких відбувається передання або рух улову або його частини зі спільного знаряддя лову на судно або з трюму рибальського судна чи його знарядь лову до рибника, ємності або клітки поза межами судна, в яких живий улов зберігають до вивантаження;
30. "релевантний географічний район" означає морський район, що вважається одиницею для цілей географічної класифікації в рибальстві, сформований через покликання на підрайон, сектор або підсектор ФАО або, у відповідних випадках, статистичний прямокутник ICES, зону промислових зусиль, економічну зону або зону, обмежену географічними координатами;
31. "рибальське судно" означає будь-яке судно, обладнане для комерційної експлуатації живих водних ресурсів;
32. "промислова можливість" означає кількісний вимір законного права на рибальство, відображений через обсяги уловів та/або промислових зусиль.
РОЗДІЛ II
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
Стаття 5. Загальні принципи
1. Держави-члени повинні контролювати діяльність, що її провадять будь-які фізичні або юридичні особи в межах сфери регулювання спільної рибогосподарської політики на їхній території і у водах під їхнім суверенітетом або юрисдикцією, зокрема рибальську діяльність, перевантаження, переміщення риби у клітки або установки для аквакультури, у тому числі установки для відгодовування, а також вивантаження, імпортування, перевезення, перероблення, реалізацію та зберігання продуктів рибальства та аквакультури.
2. Держави-члени також повинні контролювати доступ до вод і ресурсів та контролюють діяльність поза межами вод Союзу, що її провадять рибальські судна Союзу під їхнім прапором, або, без обмеження першочергової відповідальності держави-члена прапора, їхні громадяни.
3. Держави-члени ухвалюють належні інструменти, виділяють достатні фінансові, людські та технічні ресурси та утворюють всі адміністративні і технічні структури, необхідні для забезпечення контролю, інспектування та правозастосування щодо діяльності, здійснюваної в межах сфери застосування спільної рибогосподарської політики. Вони повинні надавати своїм компетентним органам та службовцям всі необхідні засоби, щоб ті мали змогу виконувати свої завдання.
4. Кожна держава-член забезпечує проведення контролю, інспектування та правозастосування на недискримінаційній основі щодо секторів, суден або осіб, а також на основі управління ризиками.
5. У кожній державі-члені контрольну діяльність всіх національних органів контролю повинен координувати окремий орган. Він також відповідає за координацію збирання, опрацювання та засвідчення інформації про рибальську діяльність, а також звітування, співпрацю та забезпечення передання інформації Комісії, Агентству Співтовариства з контролю за рибальством, заснованому відповідно до Регламенту (ЄС) № 768/2005 (- 1), іншим державами-членами та, у належних випадках, третім країнам.
6. Згідно з процедурою, встановленою у статті 103, сплата внесків з Європейського фонду рибальства відповідно до Регламенту (ЄС) № 1198/2006 та фінансових внесків Союзу на заходи, зазначені у статті 8(a) Регламенту (ЄС) № 861/2006, залежить від дотримання державами-членами своїх зобов'язань забезпечити дотримання та виконання правил спільної рибогосподарської політики, що стосуються або впливають на дієвість заходів, що фінансуються, а також зобов'язань вести та підтримувати дієву систему контролю, інспектування та правозастосування у цьому зв'язку.
7. Згідно зі своїми відповідними обов'язками, Комісія і держави-члени забезпечують виконання завдань цього Регламенту в управлінні і контролі фінансової допомоги Союзу.
РОЗДІЛ III
ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ДОСТУПУ ДО ВОД І РЕСУРСІВ
Стаття 6. Ліцензія на рибальство
1. Експлуатація рибальського судна Союзу для цілей комерційного використання живих водних ресурсів можлива лише за умов наявності чинної ліцензії на рибальство.
2. Держава-член прапора забезпечує достовірність інформації, зазначеної в ліцензії на рибальство, та її відповідність інформації, занесеній до Реєстру рибальського флоту Співтовариства, зазначеного в статті 15 Регламенту (ЄС) № 2371/2002.
3. Держава-член прапора тимчасово призупиняє дію ліцензії на рибальство судна, яке підлягає тимчасовому затриманню за рішенням такої держави-члена, або дозвіл на рибальство якого призупинено згідно зі статтею 45(4) Регламенту (ЄС) № 1005/2008.
4. Держава-член прапора на постійній основі відкликає ліцензію на рибальство судна, що підлягає проведенню заходу з коригування потужності, зазначеному в статті 11(3) Регламенту (ЄС) № 2371/2002, або дозвіл на рибальство якого відкликано згідно зі статтею 45(4) Регламенту (ЄС) № 1005/2008.
5. Держава-член прапора повинна видавати, управляти та відкликати ліцензії на рибальство згідно з детальними правилами, ухваленими згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.
Стаття 7. Дозвіл на рибальство
1. Рибальському судну Союзу, що працює у водах Союзу, повинно бути дозволено провадити певні види рибальства лише у випадку їх зазначення в чинному дозволі на рибальство, коли рибальські угіддя або рибопромислові райони, в яких дозволено здійснювати такі види діяльності, охоплені:
(a) режимом промислового зусилля;
(b) багаторічним планом;
(c) районом обмеженого промислу;
(d) рибальством в наукових цілях;
(e) іншими випадками, встановленими у законодавстві Союзу.
2. Якщо держава-член має спеціальну національну схему надання дозволів на рибальство, вона повинна подати Комісії на її запит короткий опис інформації, яку містить виданий дозвіл, та відповідні сукупні показники промислового зусилля.
3. Якщо держава-член прапора ухвалила національні положення у формі національної схеми надання дозволів на рибальство для виділення окремим суднам наявних в неї промислових можливостей, вона повинна надіслати Комісії на її запит інформацію про рибальські судна, які мають дозвіл на ведення рибальської діяльності в певних рибальських угіддях, зокрема про зовнішній ідентифікаційний номер, назву обумовлених рибальських суден, а також про окремі промислові можливості, виділені їм.
4. Дозвіл на рибальство не повинен бути наданий судну у разі відсутності в нього ліцензії на рибальство, одержаної згідно зі статтею 6, або у разі призупинення дії чи відкликання ліцензії на рибальство. Дозвіл на рибальство повинен бути автоматично відкликаний у разі остаточного відкликання ліцензії на рибальство, що належить рибальському судну. У разі тимчасового призупинення ліцензії на рибальство, його дія повинна бути призупинена.
5. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.
Стаття 8. Маркування знарядь лову
1. Капітан рибальського судна повинен дотримуватися умов та обмежень щодо маркування та ідентифікації рибальських суден і їхніх знарядь лову.
2. Детальні правила маркування та ідентифікації рибальських суден і їхніх знарядь лову повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.
Стаття 9. Система моніторингу суден
1. Держави-члени повинні використовувати супутникову систему моніторингу суден для дієвого моніторингу рибальської діяльності рибальських суден, що ходять під їхнім прапором, незалежно від місцезнаходження таких суден, та рибальської діяльності у водах держав-членів.
2. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, рибальське судно загальною довжиною 12 метрів або більше повинно мати встановлений на борту повнофункціональний пристрій, що дозволяє автоматично визначати розташування такого судна та ідентифікувати його за допомогою системи моніторингу суден шляхом передавання координат через рівні проміжки часу. Він також повинен давати змогу центрам моніторингу рибальства держави-члена прапора збирати дані з рибальського судна. Для рибальських суден загальною довжиною 12 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 15 метрів ця стаття застосовується з 1 січня 2012 року.
3. Коли рибальське судно перебуває у водах іншої держави-члена, держава-член прапора повинна надати дані моніторингової системи судна про таке судно шляхом автоматичного передавання даних до центру моніторингу рибальства прибережних держав-членів. Дані моніторингової системи судна також повинні надаватися на запит держави-члена, в портах якої рибальське судно ймовірно здійснюватиме вивантаження свого улову або у водах якої рибальське судно ймовірно продовжуватиме свою рибальську діяльність.
4. Якщо рибальське судно Союзу працює у водах третьої країни або в районах відкритого моря, де управління рибальськими ресурсами здійснює міжнародна організація, якщо угода із такою третьою країною або чинні правила такої міжнародної організації це передбачають, такі дані також повинні бути надані такій країні або організації.
5. Держава-член може звільняти рибальські судна Союзу загальною довжиною менш ніж 15 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимоги щодо обладнання системою моніторингу суден, якщо вони:
(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або
(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.
6. Рибальські судна третьої країни загальною довжиною 12 метрів або більше та допоміжні рибальські судна третьої країни, що виконують щодо рибальської діяльності допоміжну функцію, які працюють у водах Союзу, повинні мати встановлений на борту повнофункціональний пристрій, який дозволяє автоматично визначати розташування судна та ідентифікувати рибальське судно за допомогою системи моніторингу суден шляхом передавання координат через рівні проміжки часу у такий самий спосіб, як рибальські судна Союзу.
7. Держави-члени повинні створити та адмініструвати центри моніторингу рибальства, які повинні здійснювати моніторинг рибальської діяльності та промислового зусилля. Центр моніторингу рибальства певної держави-члена повинен здійснювати моніторинг рибальських суден, що ходять під її прапором, незалежно від того, в чиїх водах вони працюють або в чиїх портах вони перебувають, а також рибальських суден Союзу, що ходять під прапором інших держав-членів, та рибальських суден третіх країн, до яких застосовується система моніторингу суден і що працюють у водах під суверенітетом або юрисдикцією такої окремої держави-члена.
8. Кожна держава-член прапора повинна призначити компетентні органи, відповідальні за центр моніторингу рибальства, та вживати відповідних заходів, щоб забезпечити, що її центр моніторингу рибальства має належні кадрові ресурси та устаткований комп'ютерною технікою і програмним забезпеченням, що дозволяють здійснювати автоматичне опрацювання та електронне передавання даних. Держави-члени повинні забезпечити наявність резервних та відновлювальних процедур на випадок виходу системи з ладу. Держави-члени можуть мати спільний центр моніторингу рибальства.
9. Держава-член може зобов'язати або дозволити будь-яким рибальським суднам, що ходять під її прапором, встановити у себе на борту систему моніторингу суден.
10. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.
Стаття 10. Автоматична система ідентифікації
1. Відповідно до пункту 3 частини I Додатка II Директиви 2002/59/ЄС , рибальське судно, загальна довжина якого перевищує 15 метрів, повинно мати встановлену у себе на борту та підтримувати в робочому стані автоматизовану систему ідентифікації, що відповідає експлуатаційним стандартам, розробленим Міжнародною морською організацією згідно з главою V Регламенту 19 секції 2.4.5 Конвенції СОЛАС від 1974 року.
2. Параграф 1 застосовується:
(а) з 31 травня 2014 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 15 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 18 метрів;
(b) з 31 травня 2013 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 18 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 24 метри;
(c) з 31 травня 2012 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 24 метри або більше та загальною довжиною менш ніж 45 метрів;
3. Держави-члени можуть використовувати дані автоматичної системи ідентифікації, коли такі дані є в наявності, з метою проведення перехресної перевірки з іншими наявними даними відповідно до статей 109 та 110. З цією метою держави-члени повинні забезпечувати доступність даних автоматичної системи ідентифікації рибальських суден, що ходять під їхнім прапором, для національних органів контролю за рибальством.
Стаття 11. Система виявлення суден
Якщо держави-члени мають відповідні чіткі дані аналізу економічної вигоди щодо традиційних засобів контролю у виявленні рибальських суден, вони повинні використовувати систему виявлення суден, яка дає їм змогу зіставити позиції, встановлені за допомогою отриманих в результаті дистанційного спостереження зображень, що надсилаються на землю з супутників або інших аналогічних систем, з даними, отриманими системою моніторингу суден або системою автоматичної ідентифікації, для того, щоб оцінити присутність рибальських суден в районі. Держави-члени повинні забезпечити наявність у своїх центрів моніторингу рибальства технічної можливості використовувати систему виявлення суден.
Стаття 12. Передавання даних для провадження операцій з нагляду
Дані з системи моніторингу суден, автоматизованої системи ідентифікації та системи виявлення суден, зібрані в рамках цього Регламенту, можуть бути передані агентствам Союзу та компетентним органам держав-членів, що беруть участь в операціях з нагляду, задля забезпечення морської безпеки, прикордонного контролю, охорони морського середовища та загального правозастосування.
Стаття 13. Нові технології
1. Рада може на основі статті 37 Договору встановити обов'язкове використання електронних пристроїв моніторингу та інструментів простежування, таких як генетичний аналіз. Щоб оцінити заплановану для використання технологію, держави-члени, з власної ініціативи або у співпраці з Комісією чи призначеним нею органом повинні виконувати пілотні проекти щодо інструментів простежування, таких як генетичних аналіз, до 1 червня 2013 року.
2. Рада може на основі статті 37 Договору обрати впровадження інших нових технологій контролю рибальства, якщо такі технології призведуть до кращого дотримання правил спільної рибогосподарської політики у результативний за витратами спосіб.
РОЗДІЛ IV
КОНТРОЛЬ РИБАЛЬСТВА
ГЛАВА I
Контроль використання промислових можливостей
Секція 1
Загальні положення
Стаття 14. Ведення і подання промислового журналу
1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, капітан кожного рибальського судна Союзу загальною довжиною 10 метрів або більше веде промисловий журнал діяльності судна, до якого заносить, зокрема, за кожний рибальський рейс, всі обсяги кожного виду, що виловлений і зберігається на борту, понад 50 кг в еквіваленті живої маси. Граничне значення маси 50 кг застосовується одразу після того, як улови виду риби перевищать 50 кг.
2. Промисловий журнал, зазначений у параграфі 1, повинен містити, зокрема, таку інформацію:
(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна;
(b) альфа-3 код ФАО для кожного виду риби та релевантного географічного району, в якому було отримано улов;
(c) дату уловів;
(d) дату відправлення та прибуття до порту, а також тривалість рибалки;
(e) тип знаряддя лову, розмір та габаритні розміри чарунки;
(f) оціночні обсяги кожного виду в кілограмах живої маси, або, у відповідних випадках, кількість особин, у тому числі обсяги або особини, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;
(g) кількість промислових операцій.
3. Допустима похибка оціночних обсягів, занесених у промисловий журнал, в кілограмах риби, що його утримують на борту, повинна становити 10 % для всіх видів.
4. Капітани рибальських суден Союзу повинні заносити у свої промислові журнали всі оціночні обсяги відкинутих уловів, що перевищують 50 кг в еквіваленті живої маси, для будь-яких видів, що не підлягають обов'язковому вивантаженню.
Капітани рибальських суден Союзу повинні також заносити у свої промислові журнали всі оціночні обсяги відкинутих уловів будь-яких видів риби, що не підлягають обов'язковому вивантаженню згідно зі статтею 15(4) і (5) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1380/2013 (2).
5. Щодо видів рибальської діяльності, на які поширюється режим промислового зусилля Союзу, капітани рибальських суден Союзу повинні документувати та обліковувати у своїх промислових журналах час, проведений в районі, зокрема щодо:
(a) активних знарядь лову:
(i) заходження та виходу з порту, розташованого в такому районі;
(ii) кожного заходження у морські райони та вихід з них, якщо застосовуються спеціальні правила про доступ до вод і ресурсів;
(iii) улову, що його утримують на борту, за видами в кілограмах живої маси станом на час виходу з такого району або перед заходженням у порт, розташований в такому районі;
(b) пасивних знарядь лову:
(i) заходження та виходу з порту, розташованого в такому районі;
(ii) кожного заходження у морські райони та вихід з них, якщо застосовуються спеціальні правила про доступ до вод і ресурсів;
(iii) дати та часу встановлення або перевстановлення пасивного знаряддя лову у цих районах;
(iv) дати та часу завершення промислових операцій з використанням стаціонарного знаряддя лову;
(v) улову, що його утримують на борту, із розподілом за видами у кілограмах живої маси на момент виходу з такого району або перед заходженням у порт, розташований в такому районі.
6. Капітани рибальських суден Союзу повинні подавати інформацію промислових журналів якомога швидше і не пізніше ніж через 48 годин після вивантаження:
(a) своїй державі-члену прапора; та
(b) якщо вивантаження відбулося в порту іншої держави-члена, компетентним органам порту такої держави-члена.
7. Для переведення маси риби, яку складують або переробляють, у масу живої риби, капітани рибальських суден Союзу повинні застосувати коефіцієнт перерахунку, встановлений згідно з процедурою, зазначеною у статті 119.
8. Капітани рибальських суден третьої країни, які працюють у водах Союзу, повинні вносити інформацію, зазначену в цій статті, у такий самий спосіб, як і капітани рибальських суден Союзу.
9. За точність внесених у промисловий журнал даних відповідає капітан.
10. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.
Стаття 15. Електронне внесення та передання даних промислових журналів
1. Капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше повинні записувати інформацію, зазначену в статті 14, та надавати її компетентним органам держави-члена прапора за допомогою електронних засобів принаймні один раз на день.
2. Капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше повинні надавати інформацію, зазначену в статті 14, на запит компетентного органу держави-члена прапора, а також повинні обов'язково передавати відповідні дані промислового журналу після завершення останньої рибальської операції та перед заходженням у порт.
3. Параграф 1 застосовується:
(а) з 1 січня 2012 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше загальною довжиною менш ніж 15 метрів;
(b) з 1 липня 2011 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 15 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 24 метрів; та
(c) з 1 січня 2010 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 24 метрів або більше.
4. Держава-член може звільнити капітанів рибальських суден Союзу загальною довжиною менш ніж 15 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимог параграфа 1, якщо вони:
(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або
(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.
5. Капітани рибальських суден Союзу, які записують та повідомляють дані про свою рибальську діяльність за допомогою електронних засобів, повинні бути звільнені від обов'язку заповнювати друковані форми промислового журналу, декларації про вивантаження та декларації про перевантаження.
6. Держави-члени можуть укласти двосторонні угоди щодо використання електронних систем звітності на суднах під їхнім прапором в межах вод під їхнім суверенітетом або юрисдикцією. Судна, на які поширюється дія таких угод, повинні бути звільнені від обов'язку заповнювати друковані форми промислового журналу в межах таких вод.
7. Держава-член може зобов'язати або дозволити капітанам рибальських суден під своїм прапором з 1 січня 2010 року документувати та передавати дані, зазначені в статті 14, в електронній формі.
8. Компетентні органи прибережної держави-члена повинні приймати електронні звіти, одержані від держави-члена прапора, що містять дані від рибальських суден, зазначені у параграфах 1 і 2.
9. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.
Стаття 16. Рибальські судна, на які не поширюються вимоги щодо ведення промислового журналу
1. Кожна держава-член повинна здійснювати моніторинг, на основі вибіркового контролю, діяльності рибальських суден, на які не поширюються вимоги, зазначені в статтях 14 і 15, для того, щоб переконатися, що ці судна дотримуються правил спільної рибогосподарської політики.
2. Для цілей моніторингу, зазначеного в параграфі 1, кожна держава-член повинна запровадити план вибіркового контролю на основі методики, ухваленої Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, та надавати його Комісії кожного року до 31 січня із зазначенням методів, використаних у запровадженні цього плану. Плани вибіркового контролю повинні, за можливості, бути стабільними протягом тривалого часу та стандартизованими в межах релевантних географічних районів.
3. Держави-члени, які вимагають від рибальських суден загальною довжиною менш ніж 10 метрів, що ходять під їхнім прапором, надавати промислові журнали, зазначені в статті 14, відповідно до свого національного законодавства, повинні бути звільнені від обов'язку, встановленого в параграфах 1 і 2 цієї статті.
4. Як відступ від параграфів 1 і 2 цієї статті, повідомлення про продаж, надане відповідно до статей 62 і 63, повинно бути визнане альтернативним заходом щодо планів вибіркового контролю.
Стаття 17. Попереднє повідомлення
1. Капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше, що беруть участь у рибальській діяльності щодо запасів, що є предметом багаторічних планів, та на які поширюється обов'язок внесення даних промислового журналу в електронній формі згідно зі статтею 15, повинні повідомляти компетентним органам своєї держави-члена прапору, принаймні за чотири години до очікуваного часу прибуття в порт, таку інформацію:
(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна;
(b) назву порту призначення та цілі заходження судна, такі як вивантаження, перевантаження, або доступ до служб;
(c) дати кожного рибальського рейсу та релевантні географічні райони, в яких отримано улов;
(d) очікувану дату і час прибуття у порт;
(e) обсяги кожного виду, внесені у промисловий журнал, у тому числі ті, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;
(f) обсяги кожного виду, призначені для вивантаження або перевантаження, у тому числі ті, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;
2. Якщо рибальське судно Союзу має намір увійти в порт іншої держави-члена, а не в порт держави-члена прапора, компетентні органи держави-члена прапора повинні негайно перенаправити попереднє електронне повідомлення компетентним органам прибережної держави-члена одразу після його одержання.
3. Компетентні органи прибережної держави-члена можуть надати дозвіл на дострокове заходження у порт.
4. Дані електронного промислового журналу, зазначені в статті 15, та попереднє електронне повідомлення можуть бути надіслані разом в одному електронному повідомленні.
5. За точність даних, зафіксованих у попередньому електронному повідомленні, відповідає капітан.
6. Комісія, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, може звільнити деякі категорії рибальських суден від обов'язку, встановленого у параграфі 1, на обмежений період, який може бути подовжений або може передбачити інший нотифікаційний період, враховуючи, з-поміж іншого, тип продуктів рибальства, відстань між рибальськими угіддями, місця вивантаження та порти, в яких зареєстровано обумовлені судна.
Стаття 18. Попереднє повідомлення про вивантаження в іншій державі-члені
1. Капітани рибальських суден Союзу, на які не поширюється вимога обов'язкового внесення даних промислового журналу в електронній формі до введення в дію положень, наведених в статті 15(3), і які мають намір користуватися потужностями портів або потужностями для вивантаження у прибережній державі-члені, що не є їхньою державою-членом прапора, повинні, принаймні за чотири години до очікуваного часу прибуття в порт, повідомити компетентним органам прибережної держави-члена інформацію, зазначену в статті 17(1).
2. Компетентні органи прибережної держави-члена можуть надати дозвіл на дострокове заходження.
Стаття 19. Надання дозволу на доступ до порту
Компетентні органи прибережної держави-члена можуть відмовити рибальським суднам у наданні доступу до порту, якщо інформація, зазначена в статтях 17 і 18, є неповною, за винятком форс-мажорних обставин.
Стаття 20. Операції з перевантаження
1. Операції з перевантаження в морі у водах Союзу заборонено. Їх проведення повинне бути можливе лише на підставі дозволу та на умовах, викладених у цьому Регламенті, у портах або в місцях поблизу берега держави-члени, призначених для такої цілі, а також відповідно до умов, викладених у статті 43(5).
2. У разі переривання операції з перевантаження може знадобитися отримати дозвіл, перші ніж операцію перевантаження буде відновлено.
3. Для цілей цієї статті, переміщення, парне тралення та промислові операції, що передбачають спільні дії двох або більше рибальських суден Союзу, не вважається перевантаженням.
Стаття 21. Заповнення і подання декларації про перевантаження
1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 10 метрів або більше, залучені до операції перевантаження, повинні заповнювати декларацію про перевантаження з окремим зазначенням всіх обсягів кожного виду, перевантаженого або прийнятого, понад 50 кг в еквіваленті живої маси.
2. Декларація перевантаження, зазначена в параграфі 1, повинна містити принаймні таку інформацію:
(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву як того рибальського судна, що перевантажує, так і того, що приймає;
(b) альфа-3 код ФАО кожного виду та релевантний географічний район, в якому було отримано улов;
(c) оціночні обсяги кожного виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту або, у відповідних випадках, кількість особин, у тому числі обсяги або особини, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;
(d) порт призначення рибальського судна, яке приймає;
(e) призначений порт перевантаження.
3. Допустима похибка оціночних обсягів, занесених у декларацію про перевантаження, в кілограмах риби, що її перевантажують або приймають, повинна становити 10 % для всіх видів.
4. Обидва капітани - рибальського судна, що перевантажує, і того, що приймає, - повинні подавати декларацію про перевантаження якомога раніше та не пізніше ніж через 48 годин після перевантаження:
(a) своїй державі-члену або державам-членам прапора; та
(b) якщо перевантаження відбулося у порту іншої держави-члена, компетентним органам обумовленої держави-члена порту.
5. Обидва капітани - рибальського судна, що перевантажує, і того, що приймає, - повинні відповідати за точність даних, внесених у власні декларації про перевантаження.
6. Комісія, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, може звільнити деякі категорії рибальських суден від обов'язку, встановленого у параграфі 1, на обмежений і подовжуваний період, або передбачити інший нотифікаційний період, враховуючи, між іншим, тип продуктів рибальства, відстань між рибальськими угіддями, місця перевантаження та порти, в яких зареєстровано обумовлені судна.
7. Процедури і форми оформлення декларації про перевантаження повинні бути визначені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.
Стаття 22. Електронне внесення та передання даних декларації про перевантаження
1. Капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше повинні вносити інформацію, зазначену в статті 21, та надавати її, за допомогою електронних засобів, компетентним органам держави-члена прапора протягом 24 годин після завершення операції перевантаження.
2. Параграф 1 застосовується:
(а) з 1 січня 2012 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 15 метрів;
(b) з 1 липня 2011 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 15 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 24 метрів; та
(c) з 1 січня 2010 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 24 метри або більше.
3. Держава-член може звільнити капітанів рибальських суден Союзу загальною довжиною менш ніж 15 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимог параграфа 1, якщо вони:
(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або
(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.
4. Компетентні органи прибережної держави-члена повинні приймати електронні звіти, одержані від держави-члена прапора, що містять дані про рибальські судна, зазначені у параграфах 1 і 2.
5. Якщо рибальське судно Союзу здійснює перевантаження свого улову в державі-члені, іншій ніж держава-член прапора, компетентні органи держави-члена прапора повинні одразу після одержання декларації про перевантаження перенаправити її електронними засобами компетентним органам держави-члена, в якій було перевантажено улов, та держави члена, для якої призначено улов.
6. Держава-член може зобов'язати капітанів або дозволити капітанам рибальських суден, що ходять під її прапором, з 1 січня 2010 року вносити та передавати дані, зазначені у статті 21, в електронній формі.
7. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.
Стаття 23. Заповнення і подання декларації про вивантаження
1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, капітан рибальського судна Союзу загальною довжиною 10 метрів або більше, або ж його представник, повинен заповнювати декларацію про вивантаження з окремим зазначенням всіх вивантажених обсягів кожного виду.
2. Декларація про вивантаження, зазначена у параграфі 1, повинна містити, зокрема, таку інформацію:
(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна;
(b) альфа-3 код ФАО кожного виду та релевантний географічний район, в якому було отримано улови;
(c) обсяги кожного виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту, або, у відповідних випадках, кількість особин, у тому числі обсяги або особини, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;
(d) порт вивантаження.
3. Капітан рибальського судна Союзу, або ж його представник, повинен подавати декларацію про вивантаження якомога раніше та не пізніше ніж через 48 годин після того, як вивантаження завершено:
(a) своїй державі-члену прапора; та
(b) якщо вивантаження відбулося в порту іншої держави-члена, компетентним органам порту такої держави-члена.
4. За точність даних, внесених у декларацію про вивантаження, відповідає капітан.
5. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.
Стаття 24. Електронне внесення та передання даних декларації про вивантаження
1. Капітан рибальського судна Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше, або ж його представник, повинен вносити інформацію, зазначену в статті 23, та надавати її за допомогою електронних засобів компетентному органу держави-члена прапора протягом 24 годин після завершення операції вивантаження.
2. Параграф 1 застосовується:
(а) з 1 січня 2012 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 15 метрів;
(b) з 1 липня 2011 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 15 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 24 метри; та
(c) з 1 січня 2010 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 24 метри або більше.
3. Держава-член може звільнити капітанів рибальських суден Союзу загальною довжиною менш ніж 15 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимог параграфа 1, якщо вони:
(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або
(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.
4. Якщо рибальське судно Союзу здійснює вивантаження свого улову в державі-члені, іншій ніж держава-член прапора, компетентні органи держави-члена прапора повинні одразу після одержання декларації про вивантаження перенаправити її електронними засобами компетентним органам держави-члена, в якій було вивантажено улов.
5. Капітан рибальського судна Союзу, або ж його представник, який вносить інформацію, зазначену в статті 23, за допомогою електронних засобів та який вивантажує свій улов у державі-члені, що не є його державою-членом прапора, повинен бути звільнений від виконання вимоги щодо подання друкованої форми декларації про вивантаження до прибережної держави-члена.
6. Держава-член може зобов'язати капітанів або дозволити капітанам рибальських суден, що ходять під її прапором, з 1 січня 2010 року документувати та передавати дані, зазначені у статті 23, в електронній формі.
7. Компетентні органи прибережної держави-члена повинні приймати електронні звіти, одержані від держави-члена прапора, що містять дані про рибальські судна, зазначені у параграфах 1 і 2.
8. Процедури оформлення і форми декларації про вивантаження повинні бути встановлені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.
Стаття 25. Судна, на які не поширюються вимоги щодо декларації про вивантаження
1. Кожна держава-член повинна здійснювати моніторинг, на основі вибіркового контролю, діяльності рибальських суден, на які не поширюються вимоги щодо декларації про вивантаження, зазначені в статтях 23 і 24, для того, щоб забезпечити дотримання цими суднами правил спільної рибогосподарської політики.
2. Для цілей моніторингу, зазначеного в параграфі 1, кожна держава-член повинна запровадити план вибіркового контролю за методикою, ухваленою Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, та надавати його Комісії кожного року до 31 січня із зазначенням методів, використаних для запровадження цього плану. Плани вибіркового контролю повинні, мірою можливості, бути стабільними у часі та застандартизованими в межах релевантних географічних районів.