Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/45/ЄС від 3 квітня 2014 року про періодичний технічний контроль придатності до експлуатації моторних транспортних засобів та їхніх причепів та про скасування Директиви 2009/40/ЄЄ

Ця Директива встановлює мінімальні вимоги до режиму періодичного технічного контролю придатності до експлуатації транспортних засобів, що їх використовують на дорогах загального користування.

1. Цю Директиву застосовують до транспортних засобів із конструктивною швидкістю понад 25 км/год таких категорій, вказаних у Директиві 2002/24/ЄС, Директиві 2003/37/ЄС та Директиві 2007/46/ЄС:

- моторних транспортних засобів, розроблених і сконструйованих переважно для перевезення людей та їхнього багажу, обладнаних не більше ніж вісьмома сидіннями на додаток до сидіння водія - категорія транспортних засобів M1;

- моторних транспортних засобів, розроблених і сконструйованих переважно для перевезення людей та їхнього багажу, обладнаних більше ніж вісьмома сидіннями на додаток до сидіння водія - категорії транспортних засобів M2 та М3;

- моторних транспортних засобів, розроблених і сконструйованих переважно для перевезення вантажів, з максимальною масою не більше 3,5 тонн - категорія транспортних засобів N1;

- моторних транспортних засобів, розроблених і сконструйованих переважно для перевезення вантажів, з максимальною масою понад 3,5 тонн - категорії транспортних засобів N2 та N3;

- причепів, розроблених і сконструйованих для перевезення вантажів або людей, а також для проживання людей, з максимальною масою понад 3,5 тонн - категорії транспортних засобів О3 та О4;

- з 1 січня 2022 року - дво- чи триколісних транспортних засобів - категорії транспортних засобів L3e, L4e, L5e та L7e, з об'ємом двигуна понад 125 см-3;

- колісних тракторів категорії T5, експлуатація яких здебільшого відбувається на дорогах загального користування, з максимальною конструктивною швидкістю понад 40 км/год.

2. Держави-члени можуть виключати зі сфери застосування цієї Директиви такі транспортні засоби, зареєстровані на їхній території:

- транспортні засоби, що їх експлуатують або використовують у надзвичайних умовах, та транспортні засоби, що їх ніколи або майже ніколи не використовують на дорогах загального користування, зокрема транспортні засоби, які мають історичну цінність або призначені для перегонів;

- транспортні засоби, що перебувають під дипломатичним імунітетом;

- транспортні засоби, використовувані збройними силами, силами, відповідальними за дотримання правопорядку, пожежними службами, службою цивільного захисту або аварійними чи рятувальними службами;

- транспортні засоби, використовувані для цілей сільського господарства, садівництва, лісового господарства, фермерства або рибальства лише на території відповідної держави-члена і здебільшого в місцевостях, де здійснюють таку діяльність, у тому числі на дорогах сільськогосподарського призначення, лісових дорогах та на сільськогосподарських угіддях;

- транспортні засоби, використовувані винятково на малих островах або малозаселених територіях;

- спеціалізовані транспортні засоби для перевезення циркового або ярмаркового обладнання, з максимальною конструктивною швидкістю не більше 40 км/год, та експлуатовані лише на території відповідної держави-члена;

- транспортні засоби категорій L3e, L4e, L5e та L7e з об'ємом двигуна понад 125 см-3, якщо держава-член впровадила альтернативні дієві засоби безпеки на дорогах для дво- чи триколісних транспортних засобів, враховуючи відповідну статистику дорожньої безпеки впродовж останніх п'яти років. Держави-члени повідомляють Комісію про такі виключення.

3. Держави-члени можуть запровадити національні вимоги стосовно технічного контролю придатності до експлуатації зареєстрованих на їхній території транспортних засобів, які не належать до сфери застосування цієї Директиви, та транспортних засобів, перелічених у параграфі 2.

Ці терміни та означення застосовують лише для цілей цієї Директиви:

(1) "транспортний засіб" означає будь-який нерейковий моторний транспортний засіб або причіп до нього;

(2) "моторний транспортний засіб" означає будь-який механічний транспортний засіб на колесах, урухомлюваний власними засобами з максимальною конструктивною швидкістю понад 25 км/год;

(3) "причіп" означає будь-який несамохідний транспортний засіб на колесах, розроблений і сконструйований для буксирування моторним транспортним засобом;

(4) "напівпричіп" означає будь-який причіп, розроблений для зчеплення з моторним транспортним засобом у такий спосіб, що він частково спирається на моторний транспортний засіб, який тримає на собі значну частину маси моторного транспортного засобу;

(5) "дво- чи триколісний транспортний засіб" означає будь-який механічний транспортний засіб на двох колесах, з бічною коляскою або без, а також будь-який трицикл або квадрицикл;

(6) "транспортний засіб, зареєстрований у державі-члені" означає транспортний засіб, зареєстрований чи введений в експлуатацію на території держави-члена;

(7) "транспортний засіб, що має історичну цінність" означає будь-який транспортний засіб, який вважається історичним державою-членом, де він зареєстрований, або одним із її уповноважених органів, та який відповідає всім з таких умов:

- його було виготовлено або вперше зареєстровано принаймні 30 років тому;

- його конкретний тип, визначений відповідним правом Союзу або національним правом, знято з виробництва;

- він історично збережений і підтримуваний в первинному стані, а технічні характеристики його основних компонентів не зазнали істотних змін;

(8) "володілець свідоцтва про реєстрацію" означає юридичну або фізичну особу, на чиє ім'я зареєстровано транспортний засіб;

(9) "технічний контроль придатності до експлуатації" означає перевірку відповідно до додатка I, призначену гарантувати, що транспортний засіб безпечно експлуатувати на дорогах загального користування, і що він відповідає необхідним і обов'язковим характеристикам щодо безпеки і збереження довкілля;

(10) "затвердження" означає процедуру, за якою держава-член засвідчує, що транспортний засіб відповідає належним адміністративним положенням і технічним вимогам, вказаним у Директиві 2002/24/ЄС, Директиві 2003/37/ЄС та Директиві 2007/46/ЄС;

(11) "недоліки" означає технічні дефекти та інші прояви невідповідності, виявлені під час технічного контролю придатності до експлуатації;

(12) "сертифікат придатності до експлуатації" означає протокол контролю придатності до експлуатації, виданий компетентним органом або пунктом технічного контролю, у якому зазначено результат технічного контролю придатності до експлуатації;

(13) "інспектор" означає особу, уповноважену державою-членом або її компетентним органом на проведення технічного контролю придатності до експлуатації в пункті технічного контролю або, залежно від випадку, від імені компетентного органу;

(14) "компетентний орган" означає орган влади або публічний орган, на який державою-членом покладено відповідальність за адміністрування системи технічного контролю, зокрема, залежно від випадку, здійснення самого технічного контролю придатності до експлуатації;

(15) "пункт технічного контролю" означає публічну чи приватну організацію або заклад, уповноважені державою-членом на проведення технічного контролю придатності до експлуатації;

(16) "наглядовий орган" означає створений державою-членом орган або органи, відповідальні за нагляд за пунктами технічного контролю. Наглядовий орган може входити до складу компетентного органу чи компетентних органів;

(17) "малий острів" означає острів з населенням менше 5000 мешканців, який не сполучений з іншими частинами території автомобільними мостами або автомобільними тунелями;

(18) "малозаселена територія" означає наперед визначену місцевість, де щільність населення менша за п'ять осіб на квадратний кілометр;

(19) "дорога загального користування" означає дорогу в складі загального комплексу громадських комунікацій, таку як дорога місцевого, регіонального або національного значення, автомагістраль, швидкісна автострада або шосе.

1. Кожна держава-член повинна забезпечити, щоб зареєстровані на її території транспортні засоби періодично проходили технічний контроль згідно з цією Директивою в пунктах технічного контролю, уповноважених державою-членом, в якій такі транспортні засоби зареєстровано.

2. Технічний контроль придатності до експлуатації повинна здійснювати держава-член, де зареєстровано транспортний засіб, через орган публічної влади, на який державою-членом покладено цю функцію, або організації чи заклади, які призначені та перебувають під наглядом такої держави-члена, зокрема уповноважені приватні організації.

3. Згідно з принципами, встановленими Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 715/2007 (- 1) та Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 595/2009 (- 2), до 20 травня 2018 року Комісія за допомогою імплементаційних актів повинна ухвалити:

(a) набір технічної інформації щодо гальмового обладнання, кермових механізмів, видимості, приладів освітлення, світловідбивачів, електричного обладнання, осей, коліс, шин, підвіски, ходової частини, навісного устатковання ходової частини, іншого обладнання та перешкод, необхідних для технічного контролю придатності до експлуатації об'єктів такого контролю, а також щодо рекомендованих методів технічного контролю відповідно до пункту 3 додатка I, та

(b) детальні правила щодо формату даних і процедур оцінювання відповідної технічної інформації.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 19(2).

Виробники повинні надавати пунктам технічного контролю та відповідним компетентним органам доступ до технічної інформації, зазначеної в пункті (a) першого підпараграфа, безкоштовно або за обґрунтованою ціною у недискримінаційний спосіб.

Комісія повинна розглянути доцільність запровадження єдиної точки доступу до такої технічної інформації.

4. Держави-члени забезпечують, щоб відповідальність за утримання транспортного засобу в безпечному і придатному до експлуатації стані було визначено в національному праві.

1. Транспортні засоби повинні підлягати технічному контролю придатності до експлуатації принаймні з такими інтервалами без обмеження дії періоду гнучкості, застосовуваного державами-членами на підставі параграфа 3:

(a) транспортні засоби категорії M1 та N1: чотири роки з дати першої реєстрації транспортного засобу, і кожні два роки після того;

(b) транспортні засоби категорії M1, використовувані як таксі чи карети швидкої допомоги, транспортні засоби категорії M2, M3, N2, N3, O3 та O4: один рік з дати першої реєстрації транспортного засобу, і щороку після того;

(c) транспортні засоби категорії Т5, використання яких переважно має місце на дорогах загального користування в цілях вантажних автоперевезень: чотири роки з дати першої реєстрації транспортного засобу, і кожні два роки після того.

2. Держави-члени повинні встановити відповідні інтервали, через які транспортні засоби категорії L3e, L4e, L5e та L7e з об'ємом двигуна понад 125 см-3 підлягають технічному контролю придатності до експлуатації.

3. Держави-члени або компетентні органи можуть встановити раціональний період, впродовж якого повинен проводитися технічний контроль придатності до експлуатації, та який не перевищує інтервалів, викладених у параграфі 1.

4. Без огляду на дату останнього технічного контролю придатності до експлуатації транспортного засобу, держава-член або відповідний компетентний орган можуть вимагати проведення технічного контролю придатності до експлуатації раніше за дати, вказані в параграфах 1 і 2, у таких випадках:

- після аварії, яка зачепила основні компоненти, що стосуються безпеки транспортного засобу, такі як колеса, підвіску, зони деформації, системи подушок безпеки, кермо чи гальма;

- якщо було змінено чи модифіковано системи та компоненти безпеки чи екологічного впливу транспортного засобу;

- якщо змінився володілець реєстраційного свідоцтва транспортного засобу;

- якщо загальний пробіг транспортного засобу досяг 160000 км;

- у випадках істотного впливу на дорожню безпеку.

1. Для категорій транспортних засобів, що підпадають під сферу застосування цієї Директиви, за винятком категорій L3e, L4e, L5e та L7e з об'ємом двигуна понад 125 см-3, держави-члени повинні забезпечити, щоб технічний контроль придатності до експлуатації охоплював принаймні ділянки, вказані в пункті 2 додатка I.

2. Для кожної ділянки, зазначеної в параграфі 1, компетентні органи держави-члена або пункти технічного контролю повинні проводити технічний контроль придатності до експлуатації, що охоплює принаймні позиції, вказані в пункті 3 додатка I, використовуючи рекомендований або рівноцінний метод, схвалений відповідним компетентним органом для контролю таких позицій відповідно до пункту 3 додатка I. Такий контроль може також включати перевірку відповідності конкретних частин і компонентів транспортного засобу необхідним характеристикам безпеки та екологічного впливу, які діяли на момент затвердження або, якщо застосовно, на момент модернізації.

Такий контроль повинен проводитися з використанням доступних на момент контролю методів і обладнання без застосування інструментів для демонтажу чи зняття будь-якої частини транспортного засобу.

3. Для транспортних засобів категорій L3e, L4e, L5e та L7e з об'ємом двигуна понад 125 см-3 ділянки, позиції та придатні методи контролю визначають держави-члени.

1. Для кожної позиції, що підлягає контролю, додаток I надає мінімальний перелік можливих недоліків та рівнів їх вагомості.

2. Недоліки, виявлені під час періодичного контролю транспортних засобів, повинні бути віднесені до однієї з таких груп:

(a) незначні недоліки, що не несуть істотного впливу на безпечність транспортного засобу або загрози для довкілля, а також інші незначні невідповідності;

(b) істотні недоліки, які можуть зашкодити безпеці транспортного засобу, створюють загрозу для довкілля чи наражають на небезпеку інших користувачів доріг, або інші значні невідповідності;

(c) небезпечні недоліки, що становлять пряму та безпосередню загрозу безпеці дорожнього руху або мають негативний вплив на довкілля, які можуть бути підставою для держави-члена чи її компетентного органу заборонити використання такого транспортного засобу на дорогах загального користування.

3. Транспортний засіб, який має недоліки, що підпадають під більш ніж одну з груп недоліків, вказаних у параграфі 2, повинні бути віднесені до групи, яка відповідає більш вагомому недоліку. Транспортний засіб, що демонструє декілька недоліків в межах однієї і тієї ж контрольної ділянки, ідентифікованої в межах діапазону контролю, описаного в пункті 2 додатка I, має бути віднесено до наступної за вагомістю групи недоліків, якщо може бути доведено, що кумулятивний ефект цих недоліків призводить до підвищення загрози дорожній безпеці.

1. Держави-члени забезпечують, щоб пункти технічного контролю або, у відповідних випадках, компетентні органи, які провели технічний контроль придатності до експлуатації транспортного засобу, видавали на такий транспортний засіб сертифікат придатності до експлуатації, із зазначенням принаймні застандартизованих елементів відповідних згармонізованих кодів Союзу, як викладено в додатку II.

2. Держави-члени забезпечують, щоб пункти технічного контролю або, у відповідних випадках, компетентні органи надавали такий сертифікат придатності до експлуатації або, у разі електронного випуску сертифікатів технічного контролю, засвідчену роздруківку такого сертифіката придатності до експлуатації особі, що надала транспортний засіб для технічного контролю.

3. Без обмеження дії статті 5, у разі перереєстрації транспортного засобу, уже зареєстрованого в іншій державі-члені, кожна держава-член повинна визнавати сертифікати придатності до експлуатації, видані іншими державами-членами, нарівні з власними сертифікатами, за умови, що такий сертифікат придатності до експлуатації все ще є чинним з огляду на інтервали проведення технічного контролю придатності до експлуатації, встановлені державою-членом, де відбувається перереєстрація. У разі сумнівів, держава-член, що здійснює перереєстрацію, має перевіряти чинність сертифіката придатності до експлуатації перед його визнанням. Держави-члени повинні надати Комісії опис сертифіката придатності до експлуатації до 20 травня 2018 року. Комісія повинна поінформувати Комітет, зазначений у статті 19. Цей параграф не застосовують до категорій транспортних засобів L3e, L4e, L5e та L7e.

4. Без обмеження дії статті 5(4) та параграфа 3 цієї статті держави-члени в принципі визнають чинність сертифіката придатності до експлуатації у разі зміни права власності на транспортний засіб, якщо є переконливі докази періодичного проходження технічного контролю придатності до експлуатації.

5. З 20 травня 2018 року та щонайпізніше до 20 травня 2021 року, пункти технічного контролю повинні в електронній формі надавати компетентному органу відповідної держави-члена інформацію, зазначену у виданих ними сертифікатах придатності до експлуатації. Надання такої інформації повинно відбуватися в розумні терміни після видання кожного сертифіката придатності до експлуатації. До пізнішої з вказаних дат пункти технічного контролю можуть надавати компетентному органу відповідну інформацію в будь-який інший спосіб. Держави-члени визначають період, впродовж якого компетентний орган зобов'язаний зберігати таку інформацію. Без обмеження національних податкових систем держав-членів, тривалість такого періоду не може бути меншою за 36 місяців.

6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у цілях перевірки показів одометра там, де за нормальних умов передбачений одометр, інформація з попереднього технічного контролю придатності до експлуатації була доступна інспекторам, щойно вона з'явиться в електронному доступі. У випадках виявлення маніпуляцій із одометром з метою зменшення чи переінакшення записів про пробіг транспортного засобу, такі маніпуляції повинні каратися шляхом дієвих, пропорційних, стримувальних та недискримінаційних санкцій.

7. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб результати технічного контролю придатності до експлуатації були якомога скоріше повідомлені або доступні в електронному вигляді органу влади, відповідальному за реєстрацію транспортних засобів. Таке повідомлення повинно містити інформацію, зазначену в сертифікаті придатності до експлуатації.

1. У разі лише незначних недоліків, контроль вважається пройденим, недоліки повинно бути усунуто, та транспортний засіб не потребує повторного контролю.

2. У разі істотних недоліків, результат контролю вважають негативним. Держава-член або компетентний орган повинні визначити період, впродовж якого можна експлуатувати такий транспортний засіб, перш ніж він повинен пройти ще один технічний контроль придатності до експлуатації. Такий наступний контроль повинен відбутися впродовж періоду, визначеного державою-членом або компетентним органом, але не пізніше ніж через два місяці після початкового контролю.

3. У разі небезпечних недоліків, результат контролю вважають негативним. Держава-член або компетентний орган може ухвалити рішення про заборону використання транспортного засобу, про який іде мова, на дорогах загального користування, та про тимчасове зупинення дозволу на його використання в дорожньому транспорті на обмежений період часу без потреби у новій реєстрації до того часу, як будуть усунуті недоліки та видано новий сертифікат придатності до експлуатації, який засвідчуватиме, що транспортний засіб перебуває у придатному для експлуатації стані.

1. Пункт технічного контролю або, у відповідних випадках, компетентний орган держави-члена, що проводив технічний контроль придатності до експлуатації транспортного засобу, зареєстрованого на її території, повинен для кожного транспортного засобу, що пройшов такий контроль, надати підтвердження, наприклад, помітку в реєстраційному документі транспортного засобу, наліпку, сертифікат або будь-яку іншу легкодоступну інформацію. Це підтвердження повинне містити дату, до якої необхідно здійснити наступний технічний контроль придатності до експлуатації.

Держави-члени повинні надати Комісії опис підтвердження до 20 травня 2018 року. Комісія, в свою чергу, повинна поінформувати Комітет, зазначений у статті 19.

2. Якщо контрольований транспортний засіб належить до категорії, яка не підлягає реєстрації в державі-члені, де його введено в експлуатацію, така держава-член може вимагати розміщення підтвердження на самому транспортному засобі у видимий спосіб.

3. У цілях забезпечення свободи пересування кожна держава-член має визнавати підтвердження, надане пунктом технічного контролю або компетентним органом іншої держави-члена відповідно до параграфа 1.

1. Держави-члени забезпечують, щоб потужності та обладнання для технічного контролю, які використовуються для проведення технічного контролю придатності до експлуатації, відповідали мінімальним технічним вимогам, встановленим у додатку III.

2. Держави-члени забезпечують, щоб пункти технічного контролю або, у відповідних випадках, компетентний орган підтримував потужності та обладнання для технічного контролю відповідно до специфікацій, наданих виробниками.

3. Вимірювальне обладнання підлягає періодичному калібруванню з дотриманням положень додатка III і перевірці згідно зі специфікаціями, наданими відповідною державою-членом або виробником обладнання.

1. Пункти технічного контролю, в яких інспектори здійснюють технічний контроль придатності до експлуатації, повинні бути авторизовані державою-членом або її компетентним органом.

2. Для дотримання мінімальних вимог щодо управління якістю, пункти технічного контролю повинні відповідати вимогам, встановленим державою-членом, яка надає авторизацію. Пункти технічного контролю мають забезпечувати об'єктивність і високу якість технічного контролю придатності до експлуатації.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб технічний контроль придатності до експлуатації проводили інспектори, що виконують мінімальні вимоги до компетенції та професійної підготовки, викладені в додатку IV. Держави-члени можуть встановлювати додаткові вимоги щодо компетентності та відповідної підготовки.

2. Компетентні органи або, якщо застосовно, затверджені пункти технічного контролю мають видавати свідоцтва інспекторам, які виконують мінімальні вимоги до компетенції та професійної підготовки. Такі свідоцтва повинні містити принаймні інформацію, зазначену в пункті 3 додатка IV.

3. Інспектори, працевлаштовані або авторизовані компетентними органами держави-члена чи пунктом технічного контролю станом на 20 травня 2018 року, повинні бути звільнені від вимог, встановлених у пункті 1 додатка IV.

4. Під час проведення технічного контролю придатності до експлуатації інспектор не повинен мати жодних конфліктів інтересів, щоб забезпечити дотримання високого рівня неупередженості та об'єктивності в інтересах держави-члена чи відповідного компетентного органу.

5. Особу, яка надає транспортний засіб для контролю, має бути поінформовано про всі виявлені в транспортному засобі недоліки, які потребують усунення.

6. Результати технічного контролю придатності до експлуатації у відповідних випадках може бути змінено лише наглядовим органом або відповідно до запровадженої компетентним органом процедури, якщо дані результатів технічного контролю придатності до експлуатації є відверто некоректними.

1. Держави-члени повинні забезпечити нагляд за пунктами технічного контролю.

2. Наглядовий орган здійснює повноваження, передбачені принаймні в пункті 1 додатка V і повинен відповідати вимогам, встановленим у пунктах 2 і 3 зазначеного додатка.

Держави-члени повинні забезпечити публічний доступ до правил та процедур, що стосуються організації, повноважень та вимог, у тому числі вимог до незалежності, застосовних до персоналу наглядового органу.

3. Пункти технічного контролю, керовані безпосередньо компетентним органом, мають бути звільнені від вимог щодо авторизації та нагляду, якщо наглядовий орган є частиною компетентного органу.

4. Вимоги, зазначені в параграфах 2 і 3 цієї статті, мають вважатися дотриманими для держав-членів, які вимагають акредитації пунктів технічного контролю згідно з Регламентом (ЄС) № 765/2008.

1. Держави-члени призначають загальнонаціональний контактний центр, відповідальний за обмін інформацією з іншими державами-членами та Комісією стосовно застосування цієї Директиви.

2. Держави-члени мають направити Комісії назви та контактні дані своїх загальнонаціональних контактних центрів до 20 травня 2015 року, і негайно повідомляти про будь-які зміни в них. Комісія укладає перелік усіх контактних центрів і направляє його державам-членам.

Комісія досліджує доцільність запровадження електронної інформаційної платформи для транспортних засобів з урахуванням наявних та вже впроваджених IT-рішень для міжнародного обміну даними з метою мінімізації коштів і уникнення дублювання, а також аналізує потенційні витрати і вигоди у цьому зв'язку. Досліджуючи це питання, Комісія повинна розглянути найбільш оптимальний спосіб поєднання наявних національних систем з метою сприяння обміну даними та інформацією щодо технічного контролю придатності до експлуатації та показів одометрів між компетентними органами держав-членів, відповідальними за технічний контроль, реєстрацію та затвердження транспортних засобів, пунктами технічного контролю, виробниками обладнання для технічного контролю та виробниками транспортних засобів.

Комісія також досліджує доцільність збирання та зберігання доступної інформації щодо основних компонентів, пов'язаних із безпекою транспортних засобів, які побували в тяжких аваріях, та аналізує потенційні витрати і вигоди у цьому зв'язку, а також досліджує можливість надання доступу до інформації про історію аварій та покази одометра в анонімізованій формі інспекторам, володільцям свідоцтв про реєстрацію та дослідникам аварій.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 18 для:

- оновлення лише позначень категорій транспортних засобів, згаданих у статті 2(1) та статті 5(1) і (2), та за потреби у разі змін у номенклатурі категорій транспортних засобів, які виникають внаслідок змін до законодавства щодо затвердження типу, зазначеного в статті 2(1), за відсутності впливу на обсяг і частоту контролю;

- оновлення пункту 3 додатка I у частині методів контролю у разі, якщо стануть доступні дієвіші та ефективніші методи, без збільшення переліку позицій, що підлягають контролю;

- адаптування пункту 3 додатка I, після позитивної оцінки пов'язаних витрат і вигід, у частині переліку позицій для контролю, методик, причин виходу з ладу та оцінювання недоліків у разі модифікації обов'язкових вимог, що стосуються затвердження типу, в безпековому або екологічному законодавстві Союзу.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 17, надано Комісії на п'ятирічний період з 19 травня 2014 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше, ніж за дев'ять місяців до завершення п'ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжують на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Європейський Парламент чи Рада можуть у будь-який час відкликати делеговані повноваження, зазначені в статті 17. Рішення про відкликання припиняє дію делегованого повноваження, вказаного в такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або в пізнішу дату, вказану в рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже введені в дію.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 17, набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж двох місяців з дати повідомлення Європейського Парламенту й Ради про цей акт, не було висловлено жодних заперечень, або якщо ще до закінчення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Такий період подовжують на два місяці з ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

1. Комісії надає підтримку комітет ("Комітет з питань придатності до експлуатації транспортних засобів"). Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф, застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011. Якщо комітет не надав жодного висновку, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акта, і застосовують третій підпараграф статті 5 (4) Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

1. До 30 квітня 2020 року Комісія повинна надати Європейському Парламенту і Раді звіт про імплементацію та наслідки цієї Директиви, зокрема щодо рівня гармонізації періодичного технічного контролю, дієвості положень про її сферу застосування, частоти технічного контролю придатності до експлуатації, взаємовизнання сертифікатів придатності до експлуатації в разі перереєстрації транспортних засобів, що походять з іншої держави-члена, та результати аналізу доцільності впровадження електронної інформаційної платформи для транспортних засобів, зазначеної в статті 16. Такий звіт також має містити аналіз потреб оновлення додатків, зокрема у світлі технічного прогресу та сучасних практик. Такий звіт має бути подано після консультацій в комітеті, вказаному в статті 19, і за потреби його мають супроводжувати законодавчі пропозиції.

2. Не пізніше 30 квітня 2019 року Комісія повинна надати Європейському Парламенту і Раді звіт, що ґрунтується на незалежних дослідженнях, про дієвість включення легких причепів та дво- чи триколісних транспортних засобів до сфери застосування цієї Директиви. Такий звіт повинен містити оцінювання розвитку ситуації з дорожньою безпекою у Союзі та порівняння результатів національних заходів з дорожньої безпеки для кожної підкатегорії легких транспортних засобів, враховуючи середню відстань, що її проходять такі транспортні засоби. Зокрема, Комісія повинна оцінити, чи є стандарти та вартість технічного контролю придатності до експлуатації для кожної категорії транспортних засобів пропорційними поставленим завданням з підвищення рівня дорожньої безпеки. До такого звіту повинно бути долучено детальне оцінювання впливу з аналізом витрат і вигід по усій території Союзу, у тому числі з урахуванням специфіки держав-членів. Такий звіт повинен бути опублікований принаймні за шість місяців до подання будь-яких законодавчих пропозицій, відповідно до ситуації, щодо включення нових категорій до сфери застосування цієї Директиви.

Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних у разі порушень положень цієї Директиви, та вживають усіх необхідних заходів для забезпечення їх виконання. Такі санкції повинні бути дієвими, пропорційними, стримувальними та недискримінаційними.

1. Держави-члени можуть дозволити на період не більше п'яти років, з 20 травня 2018 року, використовувати зазначені в статті 11 потужності та обладнання для контролю, які не відповідають мінімальним технічним вимогам, встановленим у додатку III, для проведення технічного контролю придатності до експлуатації.

2. Держави-члени повинні застосовувати вимоги, встановлені у додатку III, щонайпізніше з 1 січня 2023 року.

1. Держави-члени повинні до 20 травня 2017 року ухвалити й опублікувати закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні інструменти, необхідні для виконання вимог цієї Директиви. Вони негайно інформують про них Комісію.

Вони повинні застосовувати такі інструменти з 20 травня 2018 року.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликаннями у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного права, ухваленого ними у сфері регулювання цієї Директиви.

Скасувати Директиву 2009/40/ЄС з 20 травня 2018 року.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Цей додаток ідентифікує системи і компоненти транспортних засобів, які підлягають технічному контролю; він описує рекомендовані методи їх контролю та критерії, які потрібно використовувати для оцінювання того, чи є стан транспортного засобу прийнятним.

Контроль повинен охоплювати принаймні ті позиції, що перелічені в пункті 3 нижче, за умови, що вони стосуються транспортного засобу, контроль якого здійснюється у державі-члені, про яку йде мова. Контроль може також включати в себе перевірку важливих частин і компонентів такого транспортного засобу на відповідність обов'язковим характеристикам безпеки та екологічного впливу, які діяли на момент затвердження або, якщо застосовно, на момент модернізації.

Там, де конструкція транспортного засобу не дозволяє застосувати методи контролю, встановлені цим додатком, контроль повинен бути проведений згідно з рекомендованими методами, прийнятими компетентними органами. Компетентний орган повинен переконатися у тому, що буде дотримано безпекових та екологічних стандартів.

Контроль усіх перелічених нижче позицій необхідно вважати обов'язковим у контексті періодичного технічного контролю придатності до експлуатації, за винятком позначених "Х", які стосуються стану транспортного засобу та його придатності до використання на дорогах, але не вважаються визначальними в контексті технічного контролю придатності до експлуатації.

"Причини дефекту" не застосовують у випадках, коли вони стосуються вимог, не передбачених у відповідному законодавстві щодо затвердження транспортних засобів на момент їх першої реєстрації або першого введення в експлуатацію, або у вимогах до модернізації.

Якщо метод контролю зазначений як "візуальний", це означає, що крім огляду відповідних позицій інспектор також повинен по можливості випробувати їх фізично, оцінити їхній стан на звук або скористатися будь-яким іншим придатним способом перевірки, який не передбачає використання обладнання.

Технічний контроль повинен охоплювати принаймні такі ділянки:

(0) Ідентифікація транспортного засобу;

(1) Гальмове обладнання;

(2) Кермовий механізм;

(3) Видимість;

(4) Освітлювальні прилади та складові електричної системи;

(5) Осі, колеса, шини, підвіска;

(6) Ходова частина та навісне устатковання ходової частини;

(7) Інше обладнання;

(8) Негативний вплив;

(9) Додатковий технічний контроль пасажирських транспортних засобів категорій M2 та M3.

Контроль повинен охоплювати принаймні ті позиції, та застосовувати ті мінімальні стандарти і рекомендовані методи, які перелічені в наведеній нижче таблиці.

Для кожної системи та компонента, що підлягає контролю, оцінювання недоліків необхідно здійснювати відповідно до критеріїв, викладених у зазначеній таблиці, залежно від конкретного випадку.

Недоліки, не перелічені в цьому додатку, необхідно оцінювати з огляду на ризики, що їх вони несуть для безпеки дорожнього руху.