Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/45/ЄС від 3 квітня 2014 року про періодичний технічний контроль придатності до експлуатації моторних транспортних засобів та їхніх причепів та про скасування Директиви 2009/40/ЄЄ

Сертифікат придатності до експлуатації, виданий після проходження технічного контролю придатності до експлуатації, повинен охоплювати принаймні такі елементи, яким передують відповідні згармонізовані коди Союзу:

(1) Ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN або номер кузова)

(2) Реєстраційний номерний знак транспортного засобу та символ країни реєстрації

(3) Місце і дата проведення контролю

(4) Покази одометра на момент контролю, якщо відомо

(5) Категорія транспортного засобу, якщо відомо

(6) Виявлені недоліки та рівень їх вагомості

(7) Результат технічного контролю придатності до експлуатації

(8) Дата наступного технічного контролю придатності до експлуатації або закінчення дії поточного сертифіката, якщо така інформація не надана в інший спосіб

(9) Назва організації, що проводила контроль, або пункту технічного контролю та підпис й ідентифікаційні дані відповідального за контроль інспектора

(10) Інша інформація

Технічний контроль придатності до експлуатації, що його здійснюють відповідно до рекомендованих методів, визначених у додаткуI, має виконуватися з використанням відповідних потужностей і обладнання. Вони можуть включати, якщо застосовно, використання мобільних випробувальних блоків. Необхідне обладнання для технічного контролю залежить від категорії транспортного засобу, що підлягає контролю, як описано в таблиці I. Потужності та обладнання повинні відповідати таким мінімальним вимогам:

(1) Приміщення з достатньою для оцінювання транспортних засобів площею, яке відповідає необхідним санітарно-гігієнічним вимогам і вимогам до безпечності;

(2) Випробувальна смуга необхідних для кожного випробування розмірів, оглядова канава чи підйомник та, для транспортних засобів максимальною масою понад 3,5 тонн - пристрій для піднімання транспортного засобу, обладнаний належним освітленням і, за потреби, аспіраційним устаткуванням ;

(3) Для контролю будь-якого транспортного засобу - роликовий гальмовий тестер, здатний вимірювати, відображати та реєструвати гальмівне зусилля і тиск повітря в пневматичних гальмових системах відповідно до додатка A стандарту ISO 21069-1 щодо технічних вимог до роликового гальмового тестера або відповідно до рівноцінних стандартів;

(4) Для контролю транспортних засобів максимальною масою понад 3,5 тонн - роликовий гальмовий тестер згідно з пунктом 3, який може не містити функцій реєстрації гальмівних зусиль, зусилля на педаль і тиску повітря в пневматичних гальмових системах, а також їхнього відображення;

або

Пластинний гальмовий тестер, еквівалентний роликовому гальмовому тестеру згідно з пунктом 3, який може не передбачати можливості реєстрації гальмівних зусиль, зусилля на педаль і відображення тиску повітря в пневматичних гальмових системах;

(5) Інструмент для запису інтенсивності сповільнення; дискретні вимірювальні інструменти повинні записувати/зберігати результати вимірювань принаймні 10 разів за секунду;

(6) Потужності для випробування пневматичних гальмових систем, такі як манометри, штуцери і шланги до них;

(7) Пристрій для вимірювання навантаження на колесо/вісь (необов'язкові потужності для вимірювання навантажень на колісну пару, підлогові ваги для коліс і ваги для осей);

(8) Пристрій для випробування колісно-осьової підвіски (детектор люфту колеса) без підйому осі, що відповідає таким вимогам:

(a) Пристрій має бути обладнано принаймні двома урухомлюваними плитами, що рухаються в протилежних напрямках як у поздовжній, так і в поперечній площинах;

(b) Рух плит має бути керованим оператором з місця проведення випробування;

(c) Для транспортних засобів максимальною масою понад 3,5 тонн, плити повинні відповідати таким технічним вимогам:

- Відстань поздовжного та поперечного руху - принаймні 95 мм,

- Швидкість поздовжного та поперечного руху - від 5 см/сек. до 15 см/сек.;

(9) Шумомір класу II, якщо потрібно вимірювати рівень шуму;

(10) Газоаналізатор на 4 гази відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/22/ЄС (- 3);

(11) Пристрій для вимірювання коефіцієнту поглинання з достатньою точністю;

(12) Один пристрій для калібрування фар, що дає змогу перевірити налаштовання фар відповідно до положень щодо параметрів фар моторних транспортних засобів (Директива 76/756/ЄЕС); межа світлотіні повинна бути легко розпізнавана при денному світлі (без прямого сонячного проміння);

(13) Пристрій для вимірювання глибини протектора шин;

(14) Пристрій для під'єднання до електронного інтерфейсу транспортного засобу, напр., сканер системи бортової діагностики (OBD);

(15) Пристрій для виявлення витоку СНГ/КПГ/СПГ, якщо транспортні засоби такого типу проходять випробування.

Будь-які з вказаних вище пристроїв можуть бути частиною комбінованого пристрою за умови, що це не впливає на точність вимірювання.

Якщо інше не встановлено відповідними законодавчими актами Союзу, інтервал між двома послідовними калібруваннями не може перевищувати:

(i) 24 місяці для вимірювань ваги, тиску та рівня шуму,

(ii) 24 місяці для вимірювань зусилля,

(iii) 12 місяців для вимірювань вмісту газоподібних викидів.

Перед затвердженням кандидата на посаду інспектора з технічного контролю придатності до експлуатації, держави-члени або компетентні органи повинні переконатися, що така особа:

(а) володіє перевіреним рівнем знань і має розуміння питань, що стосуються дорожніх транспортних засобів, у таких галузях:

- механіка;

- динаміка;

- динаміка транспортних засобів;

- двигуни внутрішнього згоряння;

- матеріали та оброблення матеріалів;

- електроніка;

- електротехніка;

- електронні компоненти транспортних засобів;

- прикладні інформаційні технології;

(b) має принаймні трирічний досвід роботи або рівноцінний задокументований досвід, такий як кураторство чи навчання, та пройшла відповідну підготовку щодо дорожніх транспортних засобів у галузі, вказаній вище.

Держави-члени або компетентні органи забезпечують, щоб інспектори отримали відповідну первинну та повторну підготовку або склали відповідний іспит, що включає в себе як теоретичні, так і практичні елементи, щоб отримати повноваження на проведення технічного контролю придатності до експлуатації.

Мінімальний зміст первинної та повторної підготовки або відповідних іспитів має включати такі предмети:

(a) Первинне навчання чи відповідний іспит

Первинне навчання, надане державою-членом або уповноваженим навчальним центром держави-члена, повинне охоплювати принаймні такі теми:

(i) технологічні аспекти транспортних засобів:

- гальмові системи,

- системи кермування,

- поле огляду,

- освітлювальні системи та обладнання, електронні компоненти,

- колісні осі, колеса та шини,

- ходова частина та кузов,

- негативні впливи та викиди,

- додаткові вимоги до спеціальних транспортних засобів,

(ii) методи контролю;

(iii) оцінювання недоліків;

(iv) юридичні вимоги, застосовні щодо придатного до затвердження стану транспортного засобу;

(v) юридичні вимоги, що стосуються проведення технічного контролю придатності до експлуатації;

(vi) адміністративні положення, пов'язані із затвердженням транспортного засобу, його реєстрацією та технічним контролем придатності до експлуатації;

(vii) IT-інструменти, пов'язані з технічним контролем та адмініструванням.

(b) Повторна підготовка та відповідні іспити

Держави-члени повинні забезпечити, щоб інспектори регулярно проходили перепідготовку чи складали відповідні іспити, організовані державою-членом або уповноваженим навчальним центром держави-члена.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб зміст перепідготовки та відповідних іспитів надавав інспекторам змогу підтримувати та актуалізувати необхідні знання та практичні навички з предметів, вказаних у пункті (а), (і)-(vii) вище.

Сертифікат або рівноцінний документ, виданий інспектору, уповноваженому на проведення технічного контролю придатності до експлуатації, повинен містити принаймні таку інформацію:

- ідентифікаційні дані інспектора (ім'я, прізвище);

- категорії транспортних засобів, для яких інспектор уповноважений проводити технічний контроль придатності до експлуатації;

- назва органу, що видав свідоцтво;

- дата видання.

Правила та процедури, які стосуються наглядових органів, створених державами-членами згідно зі статтею 14, мають охоплювати такі мінімальні вимоги:

Наглядові органи повинні виконувати щонайменше такі завдання:

(a) Нагляд за пунктами технічного контролю:

- перевірка відповідності приміщень і випробувального обладнання мінімальним вимогам;

- перевірка обов'язкових вимог уповноваженої організації;

(b) Перевірка професійної підготовки та іспитів для інспекторів:

- перевірка первинної підготовки інспекторів;

- перевірка періодичної перепідготовки інспекторів;

- періодична перепідготовка екзаменаторів від наглядового органу;

- проведення наглядових перевірок.

(c) Аудит:

- попередній аудит пунктів технічного контролю для надання повноважень;

- періодичний повторний аудит пунктів технічного контролю;

- спеціальний аудит у випадку невідповідностей;

- аудит навчальних/екзаменаційних центрів.

(d) Моніторинг із використанням таких або подібних інструментів:

- повторна перевірка статистично значущої частки випробовуваних транспортних засобів;

- перевірки "таємним клієнтом" (використання дефектного транспортного засобу на власний розсуд);

- аналіз результатів технічного контролю придатності до експлуатації (статистичними методами);

- технічний контроль у разі подання оскаржень;

- розгляд скарг.

(e) Валідація результатів вимірювань, отриманих у ході технічного контролю придатності до експлуатації.

(f) Пропозиції щодо відкликання чи тимчасове зупинення повноважень пунктів технічного контролю та/або інспекторів:

- якщо відповідний центр або інспектор не виконує важливу вимогу щодо авторизації;

- якщо було виявлено істотні невідповідності;

- якщо кілька аудитів поспіль мають негативні результати;

- якщо мають місце репутаційні втрати з боку відповідного центру чи інспектора.

Вимоги, застосовні до персоналу, працевлаштованого наглядовим органом, повинні охоплювати такі сфери:

- технічна компетентність;

- неупередженість;

- стандарти кваліфікації та професійної підготовки.

Кожна держава-член або її компетентний орган визначає відповідні правила та процедури, які повинні включати в себе принаймні такі позиції:

(a) Вимоги щодо авторизації та нагляду за пунктами технічного контролю:

- подання заяви на отримання повноважень для діяльності у якості пункту технічного контролю;

- обов'язки пунктів технічного контролю;

- доавторизаційна очна перевірка чи перевірки для верифікації дотримання усіх вимог;

- авторизація пунктів технічного контролю;

- періодичні перевірки/аудити пунктів технічного контролю;

- періодичні перевірки діяльності пунктів технічного контролю, щоб проконтролювати, чи вони й надалі відповідають застосовним правилам та процедурам;

- неоголошені позапланові перевірки та аудити пунктів технічного контролю на підставі доведених фактів;

- аналіз даних випробувань з метою перевірки наявності доказів невідповідності застосовним правилам та процедурам;

- відкликання чи тимчасове зупинення наданих пунктам технічного контролю повноважень.

(b) Інспектори пунктів технічного контролю:

- вимоги до сертифікації інспекторів;

- первинна підготовка, перепідготовка та іспити;

- відкликання чи тимчасове зупинення сертифікації інспекторів.

(c) Обладнання та приміщення:

- вимоги до випробувального обладнання;

- вимоги до випробувальних приміщень;

- вимоги до інформаційних вказівників і табличок;

- вимоги до технічного обслуговування та калібрування випробувального обладнання;

- вимоги до комп'ютеризованих систем.

(d) Наглядові органи:

- повноваження наглядових органів;

- вимоги, застосовні до персоналу наглядових органів;

- оскарження та скарги.