Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2018/2067 від 19 грудня 2018 року про верифікацію даних і акредитацію верифікаторів згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС

(b) якщо верифікатор або будь-яка частина тієї самої юридичної особи надає технічну допомогу для розроблення чи підтримки системи, впровадженої для моніторингу та звітування про викиди, дані про тоннокілометри чи дані, що стосуються безкоштовного розподілення квот.

4. Конфлікт інтересів для верифікатора в його відносинах із оператором або експлуатантом повітряного судна вважається таким, що виник, зокрема, у будь-якому з таких випадків:

(a) якщо відносини між верифікатором і оператором або експлуатантом повітряного судна ґрунтуються на спільній власності, спільному управлінні, спільному керівництві чи персоналі, спільних ресурсах, спільних фінансах і спільних контрактах або реалізації;

(b) якщо оператор або експлуатант повітряного судна отримав консультаційні послуги, зазначені в пункті (a) параграфа 3, або технічну допомогу, зазначену в пункті (b) згаданого параграфа, від консультаційного органу, органу технічної допомоги чи іншої організації, що має відносини з верифікатором, і це загрожує неупередженості верифікатора.

Для цілей пункту (b) першого підпараграфа неупередженість верифікатора вважається порушеною, якщо відносини між верифікатором і консультаційним органом, органом технічної допомоги чи іншою організацією ґрунтуються на спільній власності, спільному управлінні, спільному керівництві чи персоналі, спільних ресурсах, спільних фінансах і спільних контрактах або реалізації, спільній сплаті комісійних виплат за продаж або іншого заохочення за залучення нових клієнтів.

5. Верифікатор не повинен передавати на аутсорсинг незалежний перегляд або видачу верифікаційного звіту. Для цілей цього Регламенту, передаючи на аутсорсинг іншу діяльність з верифікації, верифікатор повинен виконати належні вимоги, встановлені в гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку II.

Проте, наймання фізичних осіб за контрактом провадити діяльність з верифікації не вважається аутсорсингом для цілей першого підпараграфа, якщо верифікатор, наймаючи таких осіб за контрактом, виконає належні вимоги, встановлені в гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку II.

6. Верифікатор повинен встановити, задокументувати, впровадити та підтримувати процес забезпечення постійної неупередженості та незалежності верифікатора, частин тієї самої юридичної особи, що й верифікатор, інших організацій, зазначених у параграфі 4, і всього персоналу та осіб, які працюють за контрактом, що залучені до верифікації. Зазначений процес повинен включати механізм забезпечення неупередженості та незалежності верифікатора та відповідати належним вимогам, встановленим у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку II.

7. Якщо провідний аудитор СТКВ ЄС здійснить шість щорічних верифікацій для конкретного експлуатанта повітряного судна, тоді такий провідний аудитор СТКВ ЄС повинен три роки поспіль не надавати послуг з верифікації цьому експлуатанту повітряного судна. Такий шестирічний максимальний період включає будь-які верифікації викидів парникових газів, здійснені для експлуатанта повітряного судна, починаючи з дати набуття чинності цим Регламентом.

Верифікатор, який видає оператору чи експлуатанту повітряного судна верифікаційний звіт, повинен бути акредитованим для сфери діяльності, зазначеної в додатку I, щодо якої верифікатор здійснює верифікацію звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна.

Для цілей верифікації звітів про базові дані чи звітів про дані нового учасника ринку, верифікатор, який видає оператору верифікаційний звіт, повинен додатково бути акредитованим для групи діяльності № 98, зазначеної в додатку I.

Під час процесу акредитації та моніторингу за акредитованими верифікаторами кожен національний орган з акредитації повинен оцінювати, чи верифікатор і його персонал, який провадить діяльність з верифікації:

(a) володіє компетентністю здійснювати верифікацію звітів оператора чи експлуатанта повітряного судна відповідно до цього Регламенту;

(b) здійснює верифікацію звітів оператора чи експлуатанта повітряного судна відповідно до цього Регламенту;

(c) відповідає вимогам, зазначеним у главі III.

1. Будь-яка юридична особа може подати запит на акредитацію відповідно до статті 5(1) Регламенту (ЄС) № 765/2008 і положень цієї глави.

Запит повинен містити інформацію, що вимагається на підставі гармонізованого стандарту, зазначеного в додатку III.

2. Додатково до інформації, зазначеної в параграфі 1 цієї статті, заявник повинен також перед початком оцінювання на підставі статті 45 надати національному органу з акредитації таке:

(a) усю інформацію, яку вимагає національний орган з акредитації;

(b) процедури та інформацію щодо процесів, зазначених у статті 41(1), та інформацію про систему управління якістю, зазначену в статті 41(2);

(c) критерії компетентності, зазначені у статті 36(2)(a) і (b), результати процесу забезпечення компетентності, зазначеного у статті 36, а також іншу відповідну документацію щодо компетентності всього персоналу, залученого до діяльності з верифікації;

(d) інформацію про процес забезпечення постійної неупередженості та незалежності, зазначений у статті 43(6), включно з відповідними записами про неупередженість і незалежність заявника та його персоналу;

(e) інформацію про технічних експертів і основний персонал, залучений до верифікації звітів оператора чи експлуатанта повітряного судна;

(f) систему та процес забезпечення належності внутрішньої верифікаційної документації;

(g) інші відповідні записи, зазначені у статті 42(1).

1. Під час підготовки оцінювання, зазначеного у статті 45, кожен національний орган з акредитації повинен враховувати складність сфери, щодо якої заявник просить про акредитацію, а також складність системи управління якістю, зазначеної у статті 41(2), процедури та інформацію щодо процесів, зазначені у статті 41(1), і географічні райони, у яких заявник здійснює чи планує здійснювати верифікацію.

2. Для цілей цього Регламенту національний орган з акредитації повинен відповідати мінімальним вимогам, визначеним у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

1. Група з оцінювання, зазначена у статті 58, для цілей оцінювання, зазначеного у статті 45, повинна провести принаймні таку діяльність:

(a) перегляд відповідних документів і записів, зазначених у статті 46;

(b) відвідування приміщень заявника, щоб переглянути репрезентативний зразок внутрішньої верифікаційної документації та оцінити впровадження системи управління якістю заявника та процедур або процесів, зазначених у статті 41;

(c) спостереження за репрезентативною частиною сфери акредитації, щодо якої подається запит, за виконанням функцій репрезентативною кількістю персоналу заявника, залученого до верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна, та його компетентністю, щоб гарантувати, що персонал працює відповідно до цього Регламенту.

При провадженні зазначеної діяльності, група з оцінювання повинна відповідати вимогам, визначеним у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

2. Група з оцінювання повідомляє заявнику про результати та невідповідності згідно з вимогами, визначеними у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III, і вимагає від заявника реагувати на повідомлені результати та невідповідності згідно із зазначеними положеннями.

3. Заявник повинен вжити коригувальних дій для усунення будь-яких невідповідностей, про які повідомлений відповідно до параграфа 2, і вказати у відповіді заявника на повідомлені групою з оцінювання результати та невідповідності, яких дій він вживає чи планує вжити протягом строку, встановленого національним органом з акредитації для вирішення будь-яких виявлених невідповідностей.

4. Національний орган з акредитації переглядає відповіді заявника на результати та невідповідності, подані відповідно до параграфа 3.

Якщо національний орган з акредитації визнає відповідь заявника недостатньою чи неефективною, він вимагає від заявника додаткової інформації чи дій. Національний орган з акредитації може також вимагати доказів дієвого виконання вжитих дій або здійснити подальше оцінювання, щоб оцінити дієвість виконання коригувальних дій.

1. Національний орган з акредитації повинен враховувати вимоги, встановлені в гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III, при підготовці та ухваленні рішення про надання, подовження чи поновлення акредитації заявнику.

2. Якщо національний орган з акредитації вирішив надати, подовжити чи поновити акредитацію заявнику, він повинен видати сертифікат про це.

Сертифікат про акредитацію повинен містити принаймні ту інформацію, що вимагається на підставі гармонізованого стандарту, зазначеного в додатку III.

Сертифікат про акредитацію є чинним протягом періоду, що не перевищує п’яти років після дати, коли національний орган з акредитації видав такий сертифікат.

1. Національний орган з акредитації повинен проводити щорічний нагляд за кожним верифікатором, якому він видав сертифікат про акредитацію.

Нагляд включає принаймні таке:

(a) відвідування приміщень верифікатора, щоб провести діяльність, зазначену в статті 48(1)(b);

(b) спостереження за виконанням функцій репрезентативною кількістю персоналу верифікатора та його компетентністю відповідно до статті 48(1)(c).

2. Національний орган з акредитації здійснює перший нагляд за верифікатором відповідно до параграфа 1 не пізніше ніж через 12 місяців після дати видачі сертифіката про акредитацію такому верифікатору.

3. Національний орган з акредитації готує свій план нагляду за кожним верифікатором у такий спосіб, що дозволяє оцінювати репрезентативні зразки сфери акредитації відповідно до вимог, встановлених у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

4. На підставі результатів нагляду, зазначених у параграфі 1, національний орган з акредитації ухвалює рішення, чи підтверджувати продовження акредитації.

5. Якщо верифікатор здійснює верифікацію в іншій державі-члені, національний орган з акредитації, який акредитував верифікатора, може звернутися з проханням до національного органу з акредитації держави-члена, в якій здійснюється верифікація, для здійснення заходів з нагляду від свого імені та під свою відповідальність.

1. До закінчення строку чинності сертифіката про акредитацію національний орган з акредитації повинен здійснити повторне оцінювання верифікатора, якому національний орган з акредитації видав сертифікат про акредитацію, щоб визначити, чи може бути подовжений строк чинності такого сертифіката про акредитацію.

2. Національний орган з акредитації готує свій план повторного оцінювання щодо кожного верифікатора у такий спосіб, що дозволяє оцінювати репрезентативні зразки сфери акредитації. При плануванні та здійсненні повторного оцінювання національний орган з акредитації повинен відповідати вимогам, встановленим у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

1. Національний орган з акредитації може в будь-який час провести позачергове оцінювання верифікатора, щоб переконатися, що верифікатор відповідає вимогам цього Регламенту.

2. Щоб надати змогу національному органу з акредитації оцінити потребу в позачерговому оцінюванні, верифікатор повинен негайно повідомляти національному органу з акредитації про будь-які суттєві зміни, що стосуються його акредитації, стосовно будь-якого аспекту його статусу чи діяльності. Суттєві зміни включають ті зміни, які вказані в гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

Національний орган з акредитації у відповідь на заяву верифікатора про розширення сфери наданої акредитації повинен здійснити необхідні заходи для визначення того, чи відповідає верифікатор вимогам статті 45 щодо розширення сфери його акредитації, про яке він просить.

1. Національний орган з акредитації може призупинити, відкликати чи скоротити акредитацію верифікатора, якщо верифікатор не відповідає вимогам цього Регламенту.

Національний орган з акредитації може призупинити, відкликати чи скоротити акредитацію верифікатора, якщо про це просить верифікатор.

Національний орган з акредитації повинен встановити, задокументувати, впровадити та підтримувати процедуру призупинення акредитації, відкликання акредитації та скорочення сфери акредитації.

2. Національний орган з акредитації призупиняє акредитацію чи обмежує сферу акредитації в будь-якому з таких випадків:

(a) верифікатор вчинив серйозне порушення вимог цього Регламенту;

(b) верифікатор постійно та неодноразово не відповідав вимогам цього Регламенту;

(c) верифікатор порушив інші конкретні умови національного органу з акредитації.

3. Національний орган з акредитації відкликає акредитацію в таких випадках:

(a) верифікатор не усунув підстави для рішення про призупинення дії сертифіката про акредитацію;

(b) член вищого керівництва верифікатора чи персонал верифікатора, залучений до діяльності з верифікації відповідно до цього Регламенту, визнаний винним у шахрайстві;

(c) верифікатор умисно надав неправдиву інформацію чи приховав інформацію.

4. Рішення національного органу з акредитації призупинити, відкликати чи зменшити сферу акредитації відповідно до параграфів 2 і 3 може бути оскаржене.

Держави-члени встановлюють процедури врегулювання оскаржень.

5. Рішення національного органу з акредитації призупинити, відкликати чи зменшити сферу акредитації набуває чинності після його повідомлення верифікатору.

Національний орган з акредитації припиняє призупинення дії сертифіката про акредитацію, коли він отримав задовільну інформацію та впевнений, що верифікатор відповідає вимогам цього Регламенту.

1. Завдання, пов’язані з акредитацією відповідно до цього Регламенту, виконуються національними органами з акредитації, призначеними відповідно до статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 765/2008.

2. Якщо держава-член вирішить дозволяти сертифікацію верифікаторів, які є фізичними особами, завдання, пов’язані з сертифікацією таких верифікаторів, згідно з цим Регламентом покладаються на національний орган, який не є національним органом з акредитації, призначеним відповідно до статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 765/2008.

3. Якщо держава-член вирішить використовувати варіант, встановлений у параграфі 2, вона повинна гарантувати, що відповідний національний орган відповідає вимогам цього Регламенту, у тому числі тим, які встановлені у статті 71 цього Регламенту, і надати необхідні документальні докази відповідно до статті 5(2) Регламенту (ЄС) № 765/2008.

4. Національний орган з акредитації повинен бути членом органу, визнаного згідно зі статтею 14 зазначеного Регламенту (ЄС) № 765/2008.

5. Якщо органи публічної влади не проводять акредитацію безпосередньо, держава-член довіряє своєму національному органу з акредитації проведення акредитації як діяльності органу публічної влади, й офіційно визнає його.

6. Для цілей цього Регламенту національний орган з акредитації повинен здійснювати свої функції відповідно до вимог, визначених у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

Якщо держава-член вважає, що їй економічно недоцільно або необґрунтовано призначити національний орган з акредитації або надавати послуги з акредитації у розумінні статті 15 Директиви 2003/87/ЄС, така держава-член звертається до національного органу з акредитації іншої держави-члена.

Заінтересована держава-член інформує про це Комісію та інші держави-члени.

1. Національний орган з акредитації повинен бути організований таким чином, щоб гарантувати його повну незалежність від верифікаторів, яких він оцінює, та його неупередженість у провадженні своєї діяльності з акредитації.

2. Для цього національний орган з акредитації не повинен пропонувати будь-які види діяльності чи послуги, провадити будь-які види діяльності або надавати послуги, які провадить або надає верифікатор, а також не повинен надавати консультаційні послуги, мати у власності акції чи будь-яким іншим чином мати фінансовий або управлінський інтерес у верифікаторі.

3. Без обмеження статті 55(2), структура, обов’язки та завдання національного органу з акредитації й обов’язки та завдання компетентного органу та інших національних органів повинні бути чітко розмежовані.

4. Національний орган з акредитації ухвалює всі остаточні рішення, що стосуються акредитації верифікаторів.

Проте, національний орган з акредитації може передати на субпідряд деякі види діяльності, з урахуванням вимог, визначених у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

1. Національний орган з акредитації призначає групу з оцінювання для кожного конкретного оцінювання.

2. Група з оцінювання повинна складатися з провідного оцінювача та, якщо необхідно, належної кількості оцінювачів або технічних експертів для конкретної сфери акредитації.

Група з оцінювання повинна включати принаймні одну особу, яка володіє знаннями про моніторинг і звітування про викиди парникових газів відповідно до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, які відповідають сфері акредитації, і компетентністю та розумінням, що необхідні для оцінювання діяльності з верифікації оператора установки чи експлуатанта повітряного судна для такої сфери, і принаймні одну особу, яка володіє знаннями відповідного національного законодавства та настанов.

Якщо національний орган з акредитації оцінює компетентність і результати роботи верифікатора щодо сфери № 98, зазначеної в додатку I до цього Регламенту, група з оцінювання додатково повинна включати принаймні одну особу, яка володіє знаннями щодо збирання, моніторингу та звітування даних, що стосуються безкоштовного розподілення квот, відповідно до Делегованого регламенту (ЄС) …/…, а також компетентністю та розумінням, що необхідні для оцінювання діяльності з верифікації для такої сфери.

1. Оцінювач при здійсненні оцінювання верифікатора повинен володіти компетентністю для провадження діяльності, що вимагається відповідно до глави IV. Для цього оцінювач повинен:

(a) відповідати вимогам, встановленим у гармонізованому стандарті відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008, зазначеному в додатку III;

(b) володіти знаннями Директиви 2003/87/ЄС, Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, Делегованого регламенту (ЄС) …/…, якщо оцінювачі оцінюють компетентність і результати роботи верифікатора щодо сфери № 98, зазначеної в додатку I до цього Регламенту, цього Регламенту, відповідних стандартів та іншого відповідного законодавства, а також застосовних настанов;

(c) володіти знаннями щодо аудиту даних та інформації, як зазначено у статті 38(1)(b) цього Регламенту, отриманими шляхом навчання чи доступу до особи, яка має знання та досвід щодо таких даних та інформації.

2. Провідний оцінювач повинен відповідати вимогам до компетентності, зазначеним у параграфі 1, продемонструвати компетентність керувати групою з оцінювання та відповідати за здійснення оцінювання відповідно до цього Регламенту.

3. Внутрішні переглядачі та особи, які ухвалюють рішення про надання, подовження чи поновлення акредитації, додатково до вимог до компетентності, зазначених у параграфі 1, повинні володіти достатніми знаннями та досвідом для оцінювання акредитації.

1. Національний орган з акредитації може включати до групи з оцінювання технічних експертів для отримання детальних експертних знань щодо конкретного предмета, необхідних для підтримки провідного оцінювача чи оцінювача у провадженні діяльності з оцінювання.

2. Технічний експерт повинен володіти компетентністю, необхідною для надання дієвої підтримки провідному оцінювачу чи оцінювачу з предмета, щодо якого до нього звертаються по експертні знання. Крім цього, технічний експерт повинен:

(a) володіти знаннями Директиви 2003/87/ЄС, Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, Делегованого регламенту (ЄС) …/…, якщо технічний експерт оцінює компетентність і результати роботи верифікатора щодо сфери № 98, зазначеної в додатку I до цього Регламенту, цього Регламенту, відповідних стандартів та іншого відповідного законодавства, а також застосовних настанов;

(b) мати достатнє розуміння діяльності з верифікації.

3. Технічний експерт виконує визначені завдання під керівництвом і повною відповідальністю провідного оцінювача з відповідної групи з оцінювання.

Національний орган з акредитації повинен відповідати вимогам, встановленим на підставі статті 8 Регламенту (ЄС) № 765/2008.

Якщо національний орган з акредитації отримав скаргу щодо верифікатора від компетентного органу, оператора чи експлуатанта повітряного судна, або інших заінтересованих сторін, національний орган з акредитації повинен протягом розумного строку, але не пізніше ніж за три місяці з дати її отримання:

(a) ухвалити рішення про обґрунтованість скарги;

(b) забезпечити можливість надання відповідним верифікатором своїх зауваження;

(c) вжити належних заходів для розгляду скарги;

(d) зробити запис про скаргу та вжиті заходи; і

(e) відповісти скаржнику.

1. Національний орган з акредитації повинен вести записи щодо кожної особи, залученої до процесу акредитації. Такі записи повинні включати записи, що стосуються відповідної кваліфікації, навчання, досвіду, неупередженості та компетентності, необхідних для доведення відповідності цьому Регламенту.

2. Національний орган з акредитації повинен вести записи щодо верифікатора згідно з гармонізованим стандартом відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008, зазначеним у додатку III.

1. Національний орган з акредитації повинен регулярно публікувати та оновлювати інформацію про національний орган з акредитації та його діяльність з акредитації.

2. Національний орган з акредитації відповідно до пункту 4 статті 8 Регламенту (ЄС) № 765/2008 повинен вжити належних заходів для захисту, у відповідних випадках, конфіденційності отриманої інформації.

1. Національні органи з акредитації підлягають регулярному взаємному оцінюванню.

Взаємне оцінювання організовує орган, визнаний згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008.

2. Орган, визнаний згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, повинен впровадити належні критерії взаємного оцінювання та дієвий і незалежний процес взаємного оцінювання, щоб оцінити, чи:

(a) здійснював національний орган з акредитації, який підлягає взаємному оцінюванню, діяльність з акредитації відповідно до глави IV;

(b) відповідає національний орган з акредитації, який підлягає взаємному оцінюванню, вимогам, встановленим у цій главі.

Критерії повинні включати вимоги до компетентності експертів, що здійснюють взаємне оцінювання, і груп із взаємного оцінюванню, які є специфічними для системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, встановленої Директивою 2003/87/ЄС.

3. Орган, визнаний згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, повинен публікувати та повідомляти результати взаємного оцінювання національного органу з акредитації Комісії, національним органам, відповідальним за національні органи з акредитації в державах-членах, і компетентному органу держави-члена чи координаційному центру, зазначеному в статті 70(2).

4. Без обмеження параграфа 1, якщо національний орган з акредитації успішно пройшов взаємне оцінювання, організоване органом, визнаним згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, до набуття чинності цим Регламентом, національний орган з акредитації звільняють від проходження нового взаємного оцінювання після набуття чинності цим Регламентом, якщо він може продемонструвати відповідність цьому Регламенту.

Для цього відповідний національний орган з акредитації повинен подати запит і необхідні документи органу, визнаному згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008.

Орган, визнаний згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, вирішує, чи виконані умові для надання звільнення.

Звільнення застосовують на період, що не перевищує трьох років з дати повідомлення про рішення національному органу з акредитації.

5. Національний орган, на який відповідно до статті 55(2) покладені завдання, пов’язані з сертифікацією верифікаторів, що є фізичними особами, відповідно до цього Регламенту повинен відповідати рівню довіри, еквівалентному тому, який мають національні органи з акредитації, що успішно пройшли взаємне оцінювання.

Для цього відповідна держава-член, відразу після ухвалення рішень, що дозволяють національному органу проводити сертифікацію, повинна надати Комісії та іншим державам-членам усі відповідні документальні докази. Жоден національний орган не повинен сертифікувати верифікаторів для цілей цього Регламенту, перш ніж відповідна держава-член надасть такі документальні докази.

Відповідна держава-член повинна періодично переглядати функціонування національного органу, щоб переконатися, що він продовжує відповідати вищезазначеному рівню довіри, і повідомляти про це Комісію.

1. Держави-члени здійснюють моніторинг своїх національних органів з акредитації через регулярні проміжки часу, щоб упевнитися, що вони постійно відповідають вимогам цього Регламенту, з урахуванням результатів взаємного оцінювання, здійсненого відповідно до статті 65.

2. Якщо національний орган з акредитації не відповідає вимогам або не виконує свої обов’язки, як встановлено у цьому Регламенті, відповідна держава-член повинна вжити належних коригувальних дій або забезпечити вжиття таких коригувальних дій, і повідомляє про це Комісію.

1. Держави-члени визнають еквівалентність послуг, що надаються тими національними органами з акредитації, які успішно пройшли взаємне оцінювання. Держави-члени приймають сертифікати про акредитацію верифікаторів, акредитованих такими національними органами з акредитації, і поважають право верифікаторів здійснювати верифікацію в рамках їхньої сфери акредитації.

2. Якщо національний орган з акредитації не пройшов повний процес взаємного оцінювання, держави-члени приймають сертифікати про акредитацію верифікаторів, акредитованих таким національним органом з акредитації, за умови, що орган, визнаний відповідно до статті 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, розпочав взаємне оцінювання для такого національного органу з акредитації, яке не виявило жодної невідповідності національного органу з акредитації цьому Регламенту.

3. Якщо сертифікація верифікаторів здійснюється національним органом, зазначеним у статті 55(2), держави-члени приймають сертифікат, виданий таким органом, і поважають право сертифікованих верифікаторів здійснювати верифікацію в рамках їхньої сфери сертифікації.

Якщо держава-член під час інспектування, проведеного відповідно до статті 31(4) Директиви 2006/123/ЄС, встановила, що верифікатор не відповідає цьому Регламенту, компетентний орган або національний орган з акредитації такої держави-члена повинен повідомити національний орган з акредитації, який акредитував верифікатора.

Національний орган з акредитації, який акредитував верифікатора, повинен розглядати повідомлення про таку інформацію як скаргу в розумінні статті 62, вжити належних дій і дати відповідь компетентному органу чи національному органу з акредитації відповідно до другого підпараграфа статті 73(2).

1. Держави-члени можуть вимагати від верифікаторів використовувати електронні шаблони або конкретні формати файлів для верифікаційних звітів відповідно до статті 74(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066 або відповідно до статті 13 Делегованого регламенту (ЄС) …/….

2. Стандартизовані електронні шаблони або специфікації форматів файлів можуть надаватися для подальших типів зв’язку між оператором, експлуатантом повітряного судна, верифікатором, компетентним органом і національним органом з акредитації відповідно до статті 74(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066.

1. Держава-член повинна встановити ефективний обмін належною інформацією та дієву співпрацю між своїм національним органом з акредитації, або, якщо застосовно, національним органом, якому доручено здійснювати сертифікацію верифікаторів, і компетентним органом.

2. Якщо відповідно до статті 18 Директиви 2003/87/ЄС у державі-члені призначений більше ніж один компетентний орган, держава-член уповноважує один із таких компетентних органів бути координаційним центром обміну інформацією для координації співпраці, зазначеної в параграфі 1, а також для діяльності, зазначеної у цій главі.

1. До 31 грудня кожного року національний орган з акредитації повинен надати компетентному органу кожної держави-члена робочу програму акредитації, що містить перелік верифікаторів, акредитованих таким національним органом з акредитації, та які повідомили його відповідно до статті 77, що вони мають намір здійснювати верифікації в таких державах-членах. Робоча програма акредитації повинна містити стосовно кожного верифікатора принаймні таку інформацію:

(a) передбачуваний час і місце верифікації;

(b) інформацію про діяльність, яку національний орган з акредитації запланував для такого верифікатора, зокрема діяльність з нагляду та повторного оцінювання;

(c) дати передбачуваних аудиторських перевірок, що повинні бути проведені національним органом з акредитації для оцінювання верифікатора, включно з адресою та контактними даними операторів або експлуатантів повітряного судна, які відвідуватимуться під час аудиторської перевірки;

(d) інформацію про те, чи вимагав національний орган з акредитації від національного органу з акредитації держави-члена, у якій верифікатор проводить верифікацію, здійснювати діяльність з нагляду.

У разі змін в інформації, зазначеній у першому підпараграфі, національний орган з акредитації повинен до 31 січня кожного року подати компетентному органу оновлену робочу програму.

2. Після подання робочої програми акредитації відповідно до параграфа 1 компетентний орган повинен надати національному органу з акредитації будь-яку відповідну інформацію, включно з відповідним національним законодавством чи настановами.

3. До 1 червня кожного року національний орган з акредитації повинен надати компетентному органу управлінський звіт. Управлінський звіт повинен містити стосовно кожного верифікатора, який був акредитований таким національним органом з акредитації, принаймні таку інформацію:

(a) дані про акредитацію верифікаторів, які були нещодавно акредитовані таким національним органом з акредитації, у тому числі сферу акредитації цих верифікаторів

(b) будь-які зміни сфери акредитації цих верифікаторів;

(c) підсумовані результати діяльності з нагляду та повторного оцінювання, провадженої національним органом з акредитації;

(d) підсумовані результати позачергових оцінювань, що відбулися, включно з причинами ініціювання таких позачергових оцінювань;

(e) будь-які скарги, подані проти верифікатора з моменту останнього управлінського звіту, та дії, вжиті національним органом з акредитації;

(f) детальні дані про дії, вжиті національним органом з акредитації у відповідь на інформацію, надану компетентним органом, якщо національний орган з акредитації не розглядав інформацію як скаргу в розумінні статті 62.

Якщо національний орган з акредитації вжив до верифікатора адміністративні заходи відповідно до статті 54, або якщо призупинення акредитації було припинено, або рішення по оскарженню скасувало рішення національного органу з акредитації про вжиття адміністративних заходів, зазначених у статті 54, національний орган з акредитації має повідомити такі сторони:

(a) компетентний орган держави-члена, в якій акредитований верифікатор;

(b) компетентний орган і національний орган з акредитації кожної держави-члена, в якій верифікатор здійснює верифікації.

1. Компетентний орган держави-члена, у якій верифікатор здійснює верифікацію, повинен щорічно повідомляти національному органу з акредитації, який акредитував такого верифікатора, принаймні про таке:

(a) відповідні результати перевірки звіту оператора та експлуатанта повітряного судна та верифікаційних звітів, зокрема, про будь-яку виявлену невідповідність такого верифікатора цьому Регламенту;

(b) результати інспектування оператора чи експлуатанта повітряного судна, якщо такі результати стосуються національного органу з акредитації щодо акредитації верифікатора та нагляду за ним, або якщо такі результати включають будь-яку виявлену невідповідність такого верифікатора цьому Регламенту;

(c) результати оцінювання внутрішньої верифікаційної документації такого верифікатора, якщо компетентний орган здійснив оцінювання внутрішньої верифікаційної документації відповідно до статті 26(3);

(d) скарги на такого верифікатора, отримані компетентним органом.

2. Якщо інформація, зазначена в параграфі 1, свідчить про те, що компетентний орган виявив невідповідність верифікатора цьому Регламенту, національний орган з акредитації повинен розглядати повідомлення про таку інформацію як скаргу компетентного органу щодо такого верифікатора в розумінні статті 62.

Національний орган з акредитації повинен вжити належних заходів для розгляду такої інформації та відповісти компетентному органу протягом розумного строку, але не пізніше ніж за три місяці з дати її отримання. Національний орган з акредитації повинен поінформувати компетентний орган у своїй відповіді про вжиті ним дії та, якщо це доречно, про адміністративні заходи, вжиті до верифікатора.

1. Якщо національний орган з акредитації держави-члена, у якій верифікатор здійснює верифікацію, отримав прохання відповідно до статті 50(5) здійснити діяльність з нагляду, такий національний орган з акредитації повинен повідомити свої висновки національному органу з акредитації, який акредитував верифікатора, якщо інше не погоджено обома національними органами з акредитації.

2. Національний орган з акредитації, який акредитував верифікатора, враховує висновки, зазначені в параграфі 1, при оцінюванні того, чи відповідає верифікатор вимогам цього Регламенту.

3. Якщо висновки, зазначені в параграфі 1, свідчать про те, що верифікатор не відповідає цьому Регламенту, національний орган з акредитації, який акредитував верифікатора, повинен вжити належних заходів відповідно до цього Регламенту та інформує про це національний орган з акредитації, який здійснював діяльність з нагляду, щодо:

(a) дій, які були вжиті національним органом з акредитації, який акредитував верифікатора;

(b) у відповідних випадках, яким чином верифікатор врахував висновки;

(c) якщо застосовно, які адміністративні заходи були вжиті до верифікатора.

Якщо верифікатору акредитацію надав національний орган з акредитації в державі-члені, відмінній від держави-члена, у якій заснований верифікатор, робоча програма акредитації та управлінський звіт, зазначені у статті 71, а також інформація, зазначена у статті 72, також повинні бути надані компетентному органу держави-члена, у якій заснований верифікатор.

1. Національні органи з акредитації, або, якщо застосовно, національні органи, зазначені у статті 55(2), повинні створити базу даних і здійснювати управління нею, а також надати доступ до такої бази даних іншим національним органам з акредитації, національним органам, верифікаторам, операторам, експлуатантам повітряного судна та компетентним органам.

Орган, визнаний на підставі статті 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, сприяє доступу до баз даних та гармонізує його, щоб забезпечити ефективну та результативну за витратами комунікацію між національними органами з акредитації, національними органами, верифікаторами, операторами, експлуатантами повітряного судна та компетентними органами, і може об’єднати такі бази даних в єдину та централізовану базу даних.

2. База даних, зазначена у параграфі 1, повинна містити принаймні таку інформацію:

(a) назву й адресу кожного верифікатора, акредитованого таким національним органом з акредитації;

(b) держави-члени, у яких верифікатор здійснює верифікацію;

(c) сферу акредитації кожного верифікатора;

(d) дату надання акредитації та дату закінчення строку чинності акредитації;

(e) будь-яку інформацію про адміністративні заходи, які були вжиті до верифікатора.

Така інформація повинна бути доступною для громадськості.

1. Для цілей надання можливості національному органу з акредитації скласти робочу програму акредитації та управлінський звіт, зазначені у статті 71, верифікатор повинен до 15 листопада кожного року надсилати національному органу з акредитації, який акредитував такого верифікатора, таку інформацію:

(a) запланований час і місце верифікацій, які планує здійснити верифікатор;

(b) адресу та контактні дані операторів або експлуатантів повітряного судна, чиї викиди, звіти про тоннокілометри, звіти про базові дані чи звіти про дані нового учасника ринку підлягають верифікації таким верифікатором;

(c) імена членів групи з верифікації та сферу акредитації, до якої належить діяльність оператора чи експлуатанта повітряного судна.

2. У разі змін в інформації, зазначеній у параграфі 1, верифікатор повинен повідомити про такі зміни органу з акредитації протягом строків, погоджених із таким національним органом з акредитації.

1. Регламент (ЄС) № 600/2012 скасовують з 1 січня 2019 року чи з дати набуття чинності цим Регламентом, залежно від того, що настане пізніше.

Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці у додатку IV.

2. Положення Регламенту (ЄС) № 600/2012 продовжують застосовувати до верифікації викидів і, якщо застосовно, до даних про діяльність до 1 січня 2019 року.

Цей Регламент набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 січня 2019 року чи з дати набуття чинності цим Регламентом, залежно від того, що настане пізніше.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

Вчинено у Брюсселі 19 грудня 2018 року.

Щодо вимог до верифікаторів, застосовується гармонізований стандарт відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008 стосовно вимог до органів валідації та верифікації парникових газів для використання при акредитації чи інших формах визнання. Додатково, застосовуються такі процедури, процеси та механізми, зазначені у статті 41(1):

(a) процес і політика комунікації з оператором або експлуатантом повітряного судна та іншими відповідними сторонами;

(b) належні механізми для убезпечення конфіденційності отриманої інформації;

(c) процес розгляду оскаржень;

(d) процес розгляду скарг (включно з орієнтовними строками);

(e) процес видачі переглянутого верифікаційного звіту, у разі виявлення помилки у верифікаційному звіті чи у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна після того, як верифікатор подав верифікаційний звіт оператору чи експлуатанту повітряного судна для подальшого подання компетентному органу;

(f) процедуру чи процес передання діяльності з верифікації на аутсорсинг іншим організаціям.

Мінімальні вимоги процесу акредитації та вимоги до органів з акредитації

Щодо мінімальних вимог для акредитації та вимог до органів з акредитації, застосовується гармонізований стандарт відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008 стосовно загальних вимог до органів з акредитації, що акредитують органи з оцінювання відповідності.