Директива Ради 2011/16/ЄС від 15 лютого 2011 року про адміністративну співпрацю у сфері оподаткування та про скасування Директиви 77/799/ЄЕС

(e) рахунок, створений у зв’язку з будь-якою з таких причин:

(i) постанова або рішення суду;

(ii) продаж, обмін чи оренда нерухомого чи рухомого майна за умови, що рахунок відповідає таким вимогам:

- на рахунок вносяться тільки перший внесок, завдаток, депозит у сумі, необхідній для забезпечення зобов’язання, що прямо пов’язане з операцією, або подібний платіж, або вноситься фінансовий актив, що зараховується на рахунок у зв’язку з продажем, обміном або орендою майна;

- рахунок створений і використовується виключно для забезпечення зобов’язання покупця сплатити ціну купівлі майна, зобов’язання продавця погасити будь-яке умовне зобов’язання, або зобов’язання орендодавця чи орендаря відшкодувати будь-які збитки, пов’язані з орендованим майном, відповідно до договору оренди,

- активи на рахунку, у тому числі дохід, отриманий від такого рахунку, буде виплачено або іншим чином розподілено на користь покупця, продавця, орендодавця або орендаря (у тому числі для виконання зобов’язання такої особи), коли майно продається, обмінюється або передається, або оренда припиняється;

- рахунок не є маржинальним або подібним рахунком, що створюється у зв’язку з продажем чи обміном фінансового активу, та

- рахунок не пов’язаний з рахунком, описаним у підпараграфі C(17)(f);

(iii) зобов’язання фінансової установи, що обслуговує позику, забезпечену нерухомим майном, відкласти частину платежу виключно для забезпечення в подальшому сплати податків або страхових внесків щодо нерухомого майна;

(iv) зобов’язання фінансової установи виключно для забезпечення сплати податків у подальшому;

(f) депозитний рахунок, що відповідає таким вимогам:

(i) рахунок існує лише тому, що клієнт здійснює платіж, сума якого перевищує залишок на кредитній картці або за іншою відновлюваною кредитною лінією, і переплата не повертається клієнту відразу; та

(ii) починаючи з 01 січня 2016 року або до цієї дати фінансова установа впроваджує політики та процедури, спрямовані на запобігання здійсненню переплат клієнтом понад суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 50000 доларів США, або на забезпечення того, щоб будь-яка переплата клієнта, що перевищує таку суму, поверталася клієнту протягом 60 днів, у кожному випадку із застосуванням правил щодо конвертації валюти, визначених у параграфі C секції VII. З цією метою переплата клієнта не стосується кредитових залишків за спірними витратами, однак включає кредитові залишки, що виникли в результаті повернення товарів;

(g) будь-який інший рахунок, стосовно якого існує низький ризик використання для ухилення від сплати податків і який має характеристики, що значною мірою подібні до характеристик будь-яких рахунків, описаних у підпараграфах C(17)(a)-(f), а також який було включено до переліку виключених рахунків, зазначеного у статті 8(7a) цієї Директиви, за умови, що статус такого рахунку як виключеного рахунку не перешкоджає досягненню цілей цієї Директиви.

D. Підзвітний рахунок

1. Термін "підзвітний рахунок" означає фінансовий рахунок, який ведеться фінансовою установою, що звітує, держави-члена і який належить одній або більше підзвітних осіб або пасивному нефінансовому суб’єкту з однією або більше контролюючих осіб, що є підзвітною особою, за умови, що він був ідентифікований як такий згідно з процедурами комплексної перевірки, описаними в секціях II-VII.

2. Термін "підзвітна особа" означає особу держави-члена, іншу ніж: (i) корпорація, акціями якої регулярно торгують на одному або більше організованих фондових ринків; (ii) будь-яка корпорація, що є пов’язаним суб’єктом корпорації, описаної у пункті (i); (iii) державний суб’єкт; (iv) міжнародна організація; (v) центральний банк; або (vi) фінансова установа.

3. Термін "особа держави-члена" стосовно кожної держави-члена означає фізичну особу або суб’єкта, що є резидентом будь-якої іншої держави-члена відповідно до податкового законодавства такої іншої держави-члена, або спадкоємця померлої особи, яка була резидентом будь-якої іншої держави-члена. З цією метою такий суб’єкт, як партнерство, партнерство з обмеженою відповідальністю або подібне юридичне утворення, що не має резидентства для цілей оподаткування, вважається резидентом в юрисдикції, у якій розташоване його фактичне керівництво.

4. Термін "юрисдикція, що бере участь" стосовно кожної держави-члена означає:

(a) будь-яку іншу державу-члена;

(b) будь-яку іншу юрисдикцію, (i) з якою відповідна держава-член уклала договір, за яким така юрисдикція надаватиме інформацію, вказану в секції I; та (ii) яку було включено до переліку, опублікованого такою державою-членом, і про яку було повідомлено Європейську Комісію;

(c) будь-яку іншу юрисдикцію, (i) з якою Союз уклав договір, за яким така юрисдикція надаватиме інформацію, вказану в секції I; та (ii) яку було включено до переліку, опублікованого Європейською Комісією.

5. Термін "контролюючі особи" означає фізичних осіб, які здійснюють контроль над суб’єктом. У випадку трасту, цей термін означає засновника (засновників), довірчого власника (довірчих власників), куратора (кураторів) (за наявності), бенефіціара (бенефіціарів) або клас (класи) бенефіціарів, а також будь-яку іншу фізичну особу (фізичних осіб), що здійснюють остаточний фактичний контроль над трастом, а у випадку юридичного утворення, іншого ніж траст, такий термін означає осіб, які обіймають аналогічні або подібні посади Термін "контролюючі особи" необхідно тлумачити так, щоб це відповідало рекомендаціям Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей.

6. Термін "нефінансовий суб’єкт" означає будь-який суб’єкт, який не є фінансовою установою.

7. Термін "пасивний нефінансовий суб’єкт" означає: (i) нефінансового суб’єкта, який не є активним нефінансовим суб’єктом; або (ii) інвестиційного суб’єкта, описаного в підпараграфі A(6)(b), який не є фінансовою установою юрисдикції, що бере участь.

8. Термін "активний нефінансовий суб’єкт" означає будь-якого нефінансового суб’єкта, який відповідає будь-якому з таких критеріїв:

(a) менше 50% валового доходу нефінансового суб’єкта за попередній календарний рік або інший відповідний звітний період є пасивним доходом, а також менше 50% активів, які утримував нефінансовий суб’єкт протягом попереднього календарного року або іншого відповідного звітного періоду, є активами, що приносять пасивний дохід або утримуються для отримання пасивного доходу;

(b) акціями нефінансового суб’єкта регулярно торгують на організованому фондовому ринку або нефінансовий суб’єкт є пов’язаним суб’єктом суб’єкта, акціями якого регулярно торгують на організованому фондовому ринку;

(c) нефінансовий суб’єкт є державним суб’єктом, міжнародною організацією, центральним банком або суб’єктом, який повністю належить одному або більше зазначених вище суб’єктів;

(d) по суті всі види діяльності нефінансового суб’єкта включають володіння (часткове або повне) акціями, випущеними в обіг, або фінансування чи надання послуг одній або більше дочірніх компаній, які займаються торговельними операціями або діяльністю, відмінною від діяльності фінансової установи, при цьому суб’єкт не відповідає цьому статусу, якщо суб’єкт діє як (чи видає себе за) інвестиційний фонд, такий як фонд прямих інвестицій, венчурний фонд, фонд з викупом акцій за рахунок кредиту чи будь-який інвестиційний механізм, метою якого є придбання чи фінансування компаній із наступним утриманням часток участі в таких компаніях як капітальних активів для інвестиційних цілей;

(e) нефінансовий суб’єкт ще не здійснює діяльність та не здійснював її в минулому, однак інвестує капітал в активи з метою здійснення діяльності, іншої ніж діяльність фінансової установи, за умови, що нефінансовий суб’єкт не підпадає під цей виняток після дати, що настає через 24 місяці після дати початкової організації нефінансового суб’єкта;

(f) нефінансовий суб’єкт не був фінансовою установою протягом попередніх п’яти років та перебуває у процесі ліквідації своїх активів або у процесі реорганізації, щоб продовжити або відновити діяльність, іншу ніж діяльність фінансової установи;

(g) нефінансовий суб’єкт, в основному, займається операціями фінансування та хеджування з/для пов’язаних суб’єктів, які не є фінансовими установами, і не надає послуг із фінансування та хеджування будь-якому суб’єкту, який не є пов’язаним суб’єктом, за умови, що група будь-яких таких пов’язаних суб’єктів, в основному, займається діяльністю, іншою ніж діяльність фінансової установи; або

(h) нефінансовий суб’єкт відповідає всім таким вимогам:

(i) він має осідок і здійснює діяльність у своїй державі-члені або в іншій юрисдикції резидентства виключно для релігійних, благодійних, наукових, художніх, культурних, спортивних або освітніх цілей; або він має осідок і здійснює діяльність у своїй державі-члені або в іншій юрисдикції резидентства та є професійною організацією, спілкою підприємців, торговою палатою, робочою організацією, сільськогосподарською або садівничою організацією, громадською спілкою або організацією, що здійснює діяльність виключно з метою сприяння соціальному добробуту;

(ii) його звільнено від сплати податку на прибуток у його державі-члені або в іншій юрисдикції резидентства;

(iii) він не має акціонерів або учасників, які мають частку власності чи бенефіціарний інтерес у його доходах або активах;

(iv) застосовне право держави-члена або іншої юрисдикції резидентства нефінансового суб’єкта чи установчі документи нефінансового суб’єкта не дозволяють розподіл або використання доходів або активів нефінансового суб’єкта на користь приватної особи або неблагодійного суб’єкта, окрім випадків, коли це здійснюється в рамках благодійної діяльності нефінансового суб’єкта або як виплата розумної винагороди за надані послуги, або як платіж, що відповідає справедливій ринковій вартості майна, придбаного нефінансовим суб’єктом; та

(v) застосовне право держави-члена або іншої юрисдикції резидентства нефінансового суб’єкта чи установчі документи нефінансового суб’єкта вимагають, щоб після ліквідації або припинення діяльності нефінансового суб’єкта всі його активи було передано державному суб’єкту або іншій неприбутковій організації, або буди передані в якості виморочного майна уряду держави-члена чи іншої юрисдикції резидентства нефінансового суб’єкта або будь-якій їх політичній одиниці.

E. Інше

1. Термін "власник рахунку" означає особу, яку фінансова установа, що веде рахунок, вказала або ідентифікувала як власника фінансового рахунку. Особа, інша ніж фінансова установа, яка володіє фінансовим рахунком в інтересах або від імені іншої особи як агент, зберігач, довірена особа, особа з правом підпису, інвестиційний радник або посередник, не вважається такою, що володіє рахунком для цілей цієї Директиви, а відповідна інша особа вважається такою, що володіє рахунком. У випадку договору страхування з грошовою вартістю або договору про ануїтет, власником рахунку є будь-яка особа, що має право доступу до грошової вартості або право на зміну вигодонабувача за договором. Якщо жодна особа не має доступу до грошової вартості або не може змінити вигодонабувача, власником рахунку є будь-яка особа, названа власником у договорі, а також будь-яка особа з правом на отримання виплати відповідно до умов договору. Після завершення строку дії договору страхування з грошовою вартістю або договору про ануїтет кожна особа з правом на отримання виплати за договором вважається власником рахунку.

2. Термін "процедури боротьби з відмиванням грошей/ідентифікації клієнтів" означає процедури комплексної перевірки клієнтів фінансової установи, що звітує, згідно з вимогами щодо боротьби з відмиванням грошей або подібними вимогами, яких повинна дотримуватись така фінансова установа, що звітує.

3. Термін "суб’єкт" означає юридичну особу або юридичне утворення, як-от корпорація, партнерство, траст або фонд.

4. Суб’єкт є "пов’язаним суб’єктом" іншого суб’єкта, якщо (i) суб’єкт контролює інший суб’єкт; (ii) два суб’єкта перебувають під спільним контролем; або (iii) два суб’єкта є інвестиційними суб’єктами, описаними в підпараграфі A(6)(b), і перебувають під спільним управлінням, і таке управління забезпечує виконання зобов’язань щодо комплексної перевірки таких інвестиційних суб’єктів. З цією метою контроль включає пряме або опосередковане володіння більш ніж 50% голосів та вартості суб’єкта.

5. Термін "податковий ідентифікаційний номер" означає податковий ідентифікаційний номер (або його функціональний еквівалент за відсутності податкового ідентифікаційного номера).

6. Термін "документальні докази" включає будь-які з таких документів:

(a) сертифікат резидентства, виданий уповноваженим державним органом (наприклад, урядом чи його агентством, або муніципалітетом) держави-члена або іншої юрисдикції, у якій отримувач платежу, за його заявою, є резидентом;

(b) щодо фізичної особи - будь-яке дійсне посвідчення особи, видане уповноваженим державним органом (наприклад, урядом чи його агентством, або муніципалітетом), у якому зазначено ім’я фізичної особи і яке, як правило, використовується для цілей ідентифікації;

(c) щодо суб’єкта - будь-яку офіційну документацію, видану уповноваженим державним органом (наприклад, урядом чи його агентством, або муніципалітетом), у якій зазначено найменування суб’єкта, а також адресу його головного офісу в державі-члені або в іншій юрисдикції, у якій він, за його заявою, є резидентом, або в державі-члені чи в іншій юрисдикції, у якій суб’єкт був зареєстрований або організований;

(d) будь-яку фінансову звітність, що пройшла аудиторську перевірку, кредитний звіт третьої особи, заяву про банкрутство або звіт регулятора цінних паперів.

Щодо рахунку суб’єкта, що існував раніше, фінансові установи, що звітують, можуть використовувати як документальний доказ будь-яку класифікацію в записах фінансової установи, що звітує, щодо власника рахунку, яку було визначено на основі стандартизованої галузевої системи кодування та яку було створено фінансовою установою, що звітує, у рамках її звичайної діяльності з метою дотримання процедур боротьби з відмиванням грошей/ідентифікації клієнтів або для інших регуляторних цілей (окрім як для цілей оподаткування), а також яку було впроваджено фінансовою установою, що звітує, до дати використання для класифікації фінансового рахунку як рахунку, що існував раніше, за умови, що фінансова установа, що звітує, не знає або не повинна знати, що така класифікація є неправильною або ненадійною. Термін "стандартизована галузева система кодування" означає систему кодування, що використовується для класифікації установ за видом діяльності для цілей, інших ніж оподаткування.

Згідно зі статтею 8(3a) цієї Директиви, держави-члени повинні мати правила та адміністративні процедури для забезпечення ефективного впровадження та дотримання визначених вище процедур звітування та комплексної перевірки, у тому числі:

(1) правила, що перешкоджають фінансовим установам, особам або посередникам використовувати практики, спрямовані на уникнення процедур звітування та комплексної перевірки;

(2) правила, що вимагають від фінансових установ, що звітують, зберігати записи щодо вжитих заходів та будь-які докази, які використовувалися для здійснення зазначених вище процедур, а також належні заходи для отримання таких записів;

(3) адміністративні процедури для перевірки дотримання фінансовими установами, що звітують, процедур звітування та комплексної перевірки; адміністративні процедури для контролю фінансової установи, що звітує, у разі повідомлення про недокументовані рахунки;

(4) адміністративні процедури для забезпечення низького ризику використання суб’єктів і рахунків, визначених у національному праві як фінансові установи, що не звітують, і "виключені рахунки", для ухилення від сплати податків; та

(5) ефективні положення щодо забезпечення виконання для усунення невідповідності.

У випадку фінансових установ, що звітують, які розташовані в Австрії, усі покликання на "2016 рік" та "2017 рік" у цьому додатку необхідно тлумачити як покликання на "2017 рік" та "2018 рік", відповідно.

У випадку рахунків, що існували раніше, якими володіють фінансові установи, що звітують, розташовані в Австрії, усі покликання на "31 грудня 2015 року" у цьому додатку необхідно тлумачити як покликання на "31 грудня 2016 року".

"Зміна обставин" включає будь-яку зміну, що призводить до доповнення інформації стосовно статусу особи або іншим чином суперечить такому статусу особи. Крім того, зміна обставин включає будь-яку зміну або доповнення інформації стосовно рахунку власника рахунку (включаючи додавання, заміну або іншу зміну власника рахунку) або будь-яку зміну або доповнення інформації стосовно будь-якого рахунку, пов’язаного з таким рахунком (із застосуванням правил агрегування рахунків, описаних у підпараграфах C(1)-(3) секції VII додатка I), якщо така зміна або доповнення інформації впливає на статус власника рахунку.

Якщо фінансова установа, що звітує, використовувала результати тесту адреси реєстрації, описаного в підпараграфі B(1) секції III додатка I, і відбулася зміна обставин, у результаті якої фінансова установа, що звітує, дізналася або повинна була дізнатися, що початкові документальні докази (або інша еквівалентна документація) є неправильними або ненадійними, фінансова установа, що звітує, повинна до останнього дня відповідного календарного року чи іншого відповідного звітного періоду або 90 календарних днів після отримання повідомлення або виявлення такої зміни обставин, залежно від того, яка із цих дат настане пізніше, отримати документ самостійної оцінки та нові документальні докази з метою встановлення резидентства для цілей оподаткування власника рахунку. Якщо фінансова установа, що звітує, не може отримати документ самостійної оцінки або нові документальні докази до зазначеної дати, фінансова установа, що звітує, повинна застосувати процедуру пошуку в електронних записах, описану в підпараграфах B(2)-(6) секції III додатка I.

Щодо нових рахунків суб’єктів, для визначення того, чи є контролююча особа пасивного нефінансового суб’єкта підзвітною особою, фінансова установа, що звітує, може використовувати лише документ самостійної оцінки власника рахунку або контролюючої особи.

Фінансова установа є "резидентом" у державі-члені, якщо вона перебуває під юрисдикцією такої держави-члена (тобто держава-член може примусово вимагати звітність від фінансової установи). У загальному, у випадках, коли фінансова установа є резидентом для цілей оподаткування в державі-члені, вона перебуває під юрисдикцією такої держави-члена та, відповідно, є фінансовою установою держави-члена. У випадку трасту, який є фінансовою установою (незалежно від того, чи він є резидентом для цілей оподаткування в державі-члені), траст вважається таким, що перебуває під юрисдикцією держави-члена, якщо один або більше його довірчих власників є резидентами в такій державі-члені, окрім випадків, коли траст надає всю інформацію, що вимагається згідно з цією Директивою, щодо підзвітних рахунків, які ведуться трастом, іншій державі-члені, тому що він є резидентом для цілей оподаткування в такій іншій державі-члені. Однак у випадках, коли фінансова установа (інша ніж траст) не має резидентства для цілей оподаткування (наприклад, тому що вона вважається прозорою для цілей оподаткування або розташована в юрисдикції, у якій не стягується податок на прибуток), вона вважається такою, що перебуває під юрисдикцією держави-члена та, відповідно, є фінансовою установою держави-члена, якщо:

(a) вона зареєстрована відповідно до законодавства держави-члена;

(b) її керівництво (у тому числі фактичне керівництво) розташоване в державі-члені; або

(c) вона підлягає фінансовому нагляду в державі-члені.

У випадках, коли фінансова установа (інша ніж траст) є резидентом у двох або більше державах-членах, така фінансова установа підпадає під дію обов’язків щодо звітування та комплексної перевірки в державі-члені, у якій вона веде фінансовий рахунок (фінансові рахунки).

У загальному, рахунок вважається таким, що ведеться фінансовою установою, зокрема:

(a) у випадку кастодіального рахунку - фінансовою установою, яка зберігає активи на рахунку (включаючи фінансову установу, яка номінально володіє цінними паперами власника рахунку в такій установі);

(b) у випадку депозитного рахунку - фінансовою установою, зобов’язаною здійснювати виплати за рахунком (за винятком агента фінансової установи, незалежно від того, чи такий агент є фінансовою установою);

(c) у випадку будь-якої участі в капіталі або боргових зобов’язаннях фінансової установи, яка є фінансовим рахунком, - відповідною фінансовою установою;

(d) у випадку договору страхування з грошовою вартістю або договору про ануїтет - фінансовою установою, зобов’язаною здійснювати виплати за договором.

Суб’єкт, як-от партнерство, партнерство з обмеженою відповідальністю або подібне юридичне утворення, що не має резидентства для цілей оподаткування відповідно до підпараграфа D(3) секції VIII додатка I, вважається резидентом у юрисдикції, у якій розташоване його фактичне керівництво. Для цих цілей юридична особа або юридичне утворення вважаються "подібними" до партнерства та партнерства з обмеженою відповідальністю у випадках, коли вони не розглядаються як оподатковувана одиниця в державі-члені відповідно до податкового законодавства такої держави-члена. Однак для уникнення дублювання звітності (з огляду на широку сферу охоплення терміну "контролюючі особи" у випадку трасту) траст, який є пасивним нефінансовим суб’єктом, не може вважатися подібним юридичним утворенням.

Одна з вимог, описаних у підпараграфі E(6)(c) секції VIII додатка I, полягає в тому, що стосовно суб’єкта в офіційній документації необхідно зазначати адресу головного офісу суб’єкта в державі-члені чи іншій юрисдикції, у якій він, за його заявою, є резидентом, або в державі-члені чи іншій юрисдикції, у якій суб’єкт був зареєстрований або організований. Адресою головного офісу суб’єкта є, у загальному, місцезнаходження його фактичного керівництва. Адреса фінансової установи, у якій суб’єкт має рахунок, поштова скринька або адреса, що використовується виключно для поштових цілей, не є адресою головного офісу суб’єкта, окрім випадків, коли така адреса є єдиною адресою, що використовується суб’єктом, і зазначена в установчих документах суб’єкта як його юридична адреса. Крім того, адреса, надана відповідно до вказівок про направлення всієї пошти за такою адресою, не є адресою головного офісу суб’єкта.

1. Термін "група" означає сукупність підприємств, пов’язаних відносинами власності або контролю таким чином, що вона зобов’язана готувати консолідовану фінансову звітність для цілей фінансового звітування згідно із застосовними принципами бухгалтерського обліку або була би зобов’язана це робити, якби частками участі в капіталі будь-якого з підприємств торгували на публічній фондовій біржі.

2. Термін "підприємство" означає будь-яку форму ведення діяльності будь-якою особою, зазначеною в пунктах (b), (c) і (d) пункту 11 статті 3.

3. Термін "група БНП" означає будь-яку групу, яка включає два або більше підприємств, що мають податкове резидентство в різних юрисдикціях, або включає підприємство, що є резидентом для цілей оподаткування в одній юрисдикції та обкладається податком на діяльність, що здійснюється через постійне представництво, в іншій юрисдикції, і яка не є виключеною групою БНП.

4. Термін "виключена група БНП" означає, стосовно будь-якого фінансового року групи, групу із сукупним консолідованим доходом групи менше 750000000 євро або суми в національній валюті, що приблизно еквівалентна 750000000 євро станом на січень 2015 року, за фінансовий рік, що безпосередньо передував звітному фінансовому року, як відображено в її консолідованій фінансовій звітності за такий попередній фінансовий рік.

5. Термін "конституентний суб’єкт" означає будь-що із зазначеного нижче:

(a) будь-яку окрему організаційну одиницю групи БНП, яка включена в консолідовану фінансову звітність групи БНП для цілей фінансового звітування або була би включена, якби частками участі в капіталі такої організаційної одиниці групи БНП торгували на публічній фондовій біржі;

(b) будь-яку таку організаційну одиницю, виключену з консолідованої фінансової звітності групи БНП виключно на підставі розміру або значимості;

(c) будь-яке постійне представництво будь-якої окремої організаційної одиниці групи БНП, зазначеної в пункті (a) або (b), за умови, що організаційна одиниця готує окрему фінансову звітність для такого постійного представництва для цілей фінансового звітування, регуляторних цілей, податкового звітування або внутрішнього управлінського контролю.

6. Термін "суб’єкт, що звітує" означає конституентного суб’єкта, який зобов’язаний подавати звіт у розрізі країн із дотриманням вимог статті 8aa(3) у юрисдикції податкового резидентства від імені групи БНП. Суб’єкт, що звітує, може бути кінцевою материнською компанією, сурогатною материнською компанією або будь-яким суб’єктом, описаним у пункті 1 секції II.

7. Термін "кінцева материнська компанія" означає конституентного суб’єкта групи БНП, який відповідає таким критеріям:

(a) він прямо або опосередковано володіє достатньою часткою участі в одному або більше конституентних суб’єктів такої групи БНП, у зв’язку із чим він зобов’язаний готувати консолідовану фінансову звітність згідно з принципами бухгалтерського обліку, які зазвичай застосовуються в його юрисдикції податкового резидентства, або був би зобов’язаний, якби частками його участі торгували на публічній фондовій біржі в його юрисдикції податкового резидентства;

(b) відсутній інший конституентний суб’єкт такої групи БНП, що прямо або опосередковано володіє часткою участі, описаною в пункті (a), у конституентному суб’єкті, що згадується першим.

8. Термін "сурогатна материнська компанія" означає одного конституентного суб’єкта групи БНП, який був призначений такою групою БНП як єдиний замісник кінцевої материнської компанії для подання звіту в розрізі країн у юрисдикції податкового резидентства такого конституентного суб’єкта від імені такої групи БНП, якщо застосовується одна або більше умов, визначених у пункті (b) першого параграфа пункту 1 секції II.

9. Термін "фінансовий рік" означає річний звітний період, за який кінцева материнська компанія групи БНП готує фінансову звітність.

10. Термін "звітний фінансовий рік" означає фінансовий рік, фінансові та операційні результати за який відображаються у звіті в розрізі країн, зазначеному у статті 8aa(3).

11. Термін "кваліфікована угода між компетентними органами" означає угоду, яка укладена між уповноваженими представниками держави-члена ЄС і юрисдикції поза межами Союзу, що є сторонами міжнародної угоди, і яка вимагає здійснення автоматичного обміну звітами в розрізі країн між юрисдикціями-сторонами.

12. Термін "міжнародна угода" означає багатосторонню Конвенцію про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, будь-яку двосторонню або багатосторонню податкову конвенцію або будь-яку угоду про обмін податковою інформацією, стороною якої є держава-член і згідно з умовами якої надаються юридичні повноваження для обміну податковою інформацією між юрисдикціями, включно з автоматичним обміном такою інформацією.

13. Термін "консолідована фінансова звітність" означає фінансову звітність групи БНП, у якій активи, зобов’язання, доходи, витрати та грошові потоки кінцевої материнської компанії таконституентних суб’єктів відображені так, ніби вони відповідають одному суб’єкту господарювання.

14. Термін "системне порушення" стосовно юрисдикції означає, що юрисдикція має чинну кваліфіковану угоду між компетентними органами з державою-членом, але тимчасово припинила автоматичний обмін (з причин, інших ніж ті, що відповідають умовам такої угоди), або що юрисдикція іншим чином неодноразово не подавала державі-члену звіти в розрізі країн, що перебувають у її розпорядженні, для груп БНП, які мають конституентних суб’єктів у відповідній державі-члені.

1. Конституентний суб’єкт, який є резидентом у державі-члені і який не є кінцевою материнською компанією групи БНП, повинен подати звіт у розрізі країн за звітний фінансовий рік групи БНП, конституентним суб’єктом якої він є, якщо дотримані такі критерії:

(a) суб’єкт є резидентом для цілей оподаткування в державі-члені;

(b) застосовується одна з таких умов:

(i) кінцева материнська компанія групи БНП не зобов’язана подавати звіт у розрізі країн у своїй юрисдикції податкового резидентства;

(ii) юрисдикція, у якій кінцева материнська компанія є резидентом для цілей оподаткування, має чинну міжнародну угоду, стороною якої є держава-член, але не має чинної кваліфікованої угоди між компетентними органами, стороною якої є держава-член, до моменту часу, визначеного у статті 8aa(1), для подання звіту в розрізі країн за звітний фінансовий рік;

(iii) відбулося системне порушення з боку юрисдикції податкового резидентства кінцевої материнської компанії, яке було повідомлено державою-членом конституентному суб’єкту, що є резидентом для цілей оподаткування в такій державі-члені.

Без обмеження зазначеного у статті 8aa(1) обов’язку кінцевої материнської компанії або сурогатної материнської компанії подавати звіт у розрізі країн за фінансовий рік групи БНП, що починається 01 січня 2016 року або пізніше, держави-члени можуть вирішити, що обов’язок конституентних суб’єктів, визначений у пункті 1 цієї секції, застосовується до звіту в розрізі країн за звітний фінансовий рік, що починається 01 січня 2017 року або пізніше.

Конституентний суб’єкт, який є резидентом у державі-члені, як визначено в першому параграфі цього пункту, повинен вимагати, щоб кінцева материнська компанія надала йому всю інформацію, необхідну для забезпечення його здатності виконати свої обов’язки щодо подання звіту в розрізі країн згідно зі статтею 8aa(3). Якщо, незважаючи на це, суб’єкт-учасник не отримав усю необхідну інформацію для звітування від імені групи БНП, такий суб’єкт-учасник повинен подати звіт у розрізі країн, який містить усю інформацію, що перебуває в його розпорядженні або була отримана, і повідомити своїй державі-члену резидентства, що кінцева материнська компанія відмовилася надавати необхідну інформацію. Це не обмежує право відповідної держав-члена на застосування санкцій, передбачених у її національному законодавстві, і така держава-член повинна повідомити всі держави-члени про таку відмову.

Якщо існує більше ніж один конституентний суб’єкт тієї самої групи БНП, що є резидентом для цілей оподаткування в Союзі, і застосовується одна або більше умов, визначених у пункті (b) першого параграфа, група БНП може призначити одного з таких конституентних суб’єктів для цілей подання звіту в розрізі країн, з дотриманням вимог статті 8aa(3), за будь-який звітний фінансовий рік у строк, визначений у статті 8aa(1), і повідомити державі-члену, що таке подання спрямоване на виконання вимоги щодо надання інформації до всіх конституентних суб’єктів такої групи БНП, які є резидентами для цілей оподаткування в Союзі. Відповідна держава-член повинна, згідно зі статтею 8aa(2), надати отриманий звіт у розрізі країн будь-якій іншій державі-члену, у якій, згідно з інформацією, наведеною у звіті в розрізі країн, один або більше конституентних суб’єктів групи БНП суб’єкта, що звітує, є резидентами для цілей оподаткування або обкладаються податком на діяльність, що здійснюється через постійне представництво.

Якщо конституентний суб’єкт не може отримати всю інформацію, необхідну для подання звіту в розрізі країн згідно зі статтею 8aa(3), такий конституентний суб’єкт не може бути призначений суб’єктом, що звітує від імені групи БНП, згідно з четвертим параграфом цього пункту. Це правило не обмежує обов’язок конституентного суб’єкта повідомити своїй державі-члену резидентства, що кінцева материнська компанія відмовилася надавати необхідну інформацію.

2. Як відступ від пункту 1, коли застосовується одна або більше умов, визначених у пункті (b) першого параграфа пункту 1, суб’єкт, описаний у пункті 1, не зобов’язаний подавати звіт у розрізі країн за будь-який звітний фінансовий рік, якщо група БНП, конституентним суб’єктом якої він є, надала звіт у розрізі країн згідно зі статтею 8aa(3) за такий фінансовий рік через сурогатну материнську компанію, яка подає такий звіт у розрізі країн податковому органу своєї юрисдикції податкового резидентства не пізніше дати, визначеної у статті 8aa(1), і яка, якщо сурогатна материнська компанія є податковим резидентом у юрисдикції поза межами Союзу, відповідає таким умовам:

(a) юрисдикція податкового резидентства сурогатної материнської компанії вимагає подання звітів у розрізі країн із дотриманням вимог статті 8aa(3);

(b) юрисдикція податкового резидентства сурогатної материнської компанії має чинну кваліфіковану угоду між компетентними органами, стороною якої є держава-член, до моменту часу, визначеного у статті 8aa(1) для подання звіту в розрізі країн за звітний фінансовий рік;

(c) юрисдикція податкового резидентства сурогатної материнської компанії не повідомила державу-члена про системне порушення;

(d) юрисдикція податкового резидентства сурогатної материнської компанії була повідомлена не пізніше останнього дня звітного фінансового року відповідної групи БНП конституентним суб’єктом, що є резидентом для цілей оподаткування у своїй юрисдикції, що він є сурогатною материнською компанією;

(e) державі-члену було надано повідомлення згідно з пунктом 4.

3. Держави-члени повинні вимагати, щоб будь-який конституентний суб’єкт групи БНП, що є резидентом для цілей оподаткування у відповідній державі-члені, повідомив державі-члену, чи він є кінцевою материнською компанією чи сурогатною материнською компанією, або конституентним суб’єктом, призначеним відповідно до пункту 1, не пізніше останнього дня звітного фінансового року відповідної групи БНП. Держави-члени можуть продовжити такий строк до останнього дня подання податкової декларації такого конституентного суб’єкта за попередній фінансовий рік.

4. Держави-члени повинні вимагати, щоб, якщо конституентний суб’єкт групи БНП, що є резидентом для цілей оподаткування у відповідній державі-члені, не є кінцевою материнською компанією, сурогатною материнською компанією або конституентним суб’єктом, призначеним згідно з пунктом 1, він повідомив державі-члену ідентифікаційні дані та податкове резидентство суб’єкта, що звітує, не пізніше останнього дня звітного фінансового року відповідної групи БНП. Держави-члени можуть продовжити такий строк до останнього дня подання податкової декларації такого конституентного суб’єкта за попередній фінансовий рік.

5. У звіті в розрізі країн повинна бути вказана валюта сум, зазначених у такому звіті.

Найменування групи БНП:

Відповідний фінансовий рік:

Зазначте будь-яку додаткову стислу інформацію або пояснення, які ви вважаєте необхідними або які сприятимуть розумінню обов’язкової інформації, наведеної у звіті в розрізі країн

1. Мета

Ця форма повинна використовуватися для звітування про розподіл доходів, податків і видів господарської діяльності групи багатонаціональних підприємств (БНП) у розрізі податкових юрисдикцій.

2. Підхід до філій і постійних представництв

Дані про постійне представництво повинні повідомлятися з покликанням на податкову юрисдикцію, у якій воно розташоване, а не на податкову юрисдикцію резидентства організаційної одиниці, до якої входить постійне представництво. Звітність щодо податкової юрисдикції резидентства організаційної одиниці, до якої входить постійне представництво, не повинна включати фінансові дані, пов’язані з постійним представництвом.

3. Період, який охоплює річна форма

Ця форма охоплює фінансовий рік БНП, що звітує. Щодо конституентних суб’єктів, на розсуд БНП, що звітує, у формі повинна бути послідовно відображена така інформація:

(a) інформація за фінансовий рік відповідних конституентних суб’єктів, що завершується в ту саму дату, що й фінансовий рік БНП, що звітує, або що завершується упродовж 12-місячного періоду, що передує такій даті;

(b) інформація про всіх відповідних конституентних суб’єктів, повідомлена за фінансовий рік БНП, що звітує.

4. Джерело даних

При заповненні форми БНП, що звітує, повинне з року в рік послідовно використовувати ті самі джерела даних. БНП, що звітує, може вибрати використовувати дані зі своїх пакетів звітності для цілей консолідації, встановлених законом фінансових звітів окремих суб’єктів, регуляторних фінансових звітів або внутрішніх управлінських звітів. Звітування про доходи, прибутки та податки у формі не обов’язково узгоджувати з консолідованою фінансовою звітністю. Якщо в якості основи для звітування використовуються встановлені законом фінансові звіти, усі суми повинні бути конвертовані в заявлену функціональну валюту БНП, що звітує, за середнім обмінним курсом у році, визначеному в розділі "Додаткова інформація" форми. Однак не потрібно здійснювати коригування у зв’язку з відмінностями принципів бухгалтерського обліку, які застосовуються в різних податкових юрисдикціях.

БНП, що звітує, повинне надати стислий опис джерел даних, використаних при підготовці форми, у розділі "Додаткова інформація" форми. У разі зміни джерела даних, що використовується з року в рік, БНП, що звітує, повинне пояснити причини зміни та її наслідки у розділі "Додаткова інформація" форми.

1. Огляд розподілу доходів, податків і видів господарської діяльності за податковою юрисдикцією (таблиця 1)

1.1. Податкова юрисдикція

У першому стовпці форми БНП, що звітує, повинне вказати всі податкові юрисдикції, у яких конституентні суб’єкти групи БНП є резидентами для цілей оподаткування. Податкова юрисдикція визначається як держава або як недержавна юрисдикція, що має фіскальну автономію. Усі конституентні суб’єкти групи БНП, які, на думку БНП, що звітує, не є резидентами жодної податкової юрисдикції для цілей оподаткування, вказуються окремим рядком. Якщо конституентний суб’єкт є резидентом в більше ніж одній податковій юрисдикції, для визначення податкової юрисдикції резидентства застосовується колізійна норма застосовного податкового договору. За відсутності застосовного податкового договору інформація про конституентного суб’єкта повинна подаватися в податковій юрисдикції місцезнаходження фактичного керівництва конституентного суб’єкта. Місцезнаходження фактичного керівництва визначають згідно з узгодженими на міжнародному рівні стандартами.

1.2. Доходи

У трьох стовпцях форми під заголовком "Доходи" БНП, що звітує повинне повідомити таку інформацію:

(a) суму доходів усіх конституентних суб’єктів групи БНП у відповідній податковій юрисдикції, отриманих від операцій з асоційованими підприємствами;

(b) суму доходів усіх конституентних суб’єктів групи БНП у відповідній податковій юрисдикції, отриманих від операцій з незалежними сторонами;

(c) загальну суму значень, зазначених у пунктах (a) та (b).

Доходи повинні включати доходи від продажу товарно-матеріальних цінностей та майна, послуг, роялті, відсотки, премії та будь-які інші суми. Доходи не повинні включати платежі, отримані від інших конституентних суб’єктів, які розглядаються як дивіденди в податковій юрисдикції платника.

1.3. Прибуток (збиток) до сплати податку на прибуток

У п’ятому стовпці форми БНП, що звітує, повинне вказати суму прибутку (збитку) до сплати податку на прибуток усіх конституентних суб’єктів, які є резидентами для цілей оподаткування у відповідній податковій юрисдикції. Прибуток (збиток) до сплати податку на прибуток повинен включати всі надзвичайні статті доходів та витрат.

1.4. Сплачений податок на прибуток (у грошовій формі)

У шостому стовпці форми БНП, що звітує, повинне вказати загальну суму податку на прибуток, фактично сплачену за відповідний фінансовий рік усіма конституентними суб’єктами, які є резидентами для цілей оподаткування у відповідній податковій юрисдикції. Сплачені податки повинні включати податки, сплачені конституентним суб’єктом у грошовій формі в податковій юрисдикції резидентства та в усіх інших податкових юрисдикціях. Сплачені податки повинні включати податки з джерела доходів, сплачені іншими суб’єктами (асоційованими підприємствами та незалежними підприємствами) з платежів конституентному суб’єкту. Відповідно, якщо компанія А, що є резидентом у податковій юрисдикції А, отримує відсоток у податковій юрисдикції В, податок, утриманий у податковій юрисдикції В, повинен бути повідомлений компанією А.

1.5. Нарахований податок на прибуток (поточний рік)

У сьомому стовпці форми БНП, що звітує, повинне вказати суму нарахованих поточних податкових витрат щодо оподатковуваних прибутків або збитків у році звітування всіх конституентних суб’єктів, які є резидентами для цілей оподаткування у відповідній податковій юрисдикції. Поточні податкові витрати повинні враховувати лише операції в поточному році і не повинні включати відстрочені податки або резерви на погашення невизначених податкових зобов’язань.

1.6. Заявлений капітал

У восьмому стовпці форми БНП, що звітує, повинне вказати суму заявленого капіталу всіх конституентних суб’єктів, які є резидентами для цілей оподаткування у відповідній податковій юрисдикції. Щодо постійних представництв, інформація про заявлений капітал повинна повідомлятися юридичною особою, до якої відноситься таке постійне представництво, за винятком випадків існування визначеної вимоги до капіталу в податковій юрисдикції постійного представництва для регуляторних цілей.

1.7. Накопичений прибуток

У дев’ятому стовпці форми БНП, що звітує, повинне вказати загальну суму накопиченого прибутку всіх конституентних суб’єктів, які є резидентами для цілей оподаткування у відповідній податковій юрисдикції, станом на кінець року. Щодо постійних представництв, інформація про накопичений прибуток повинна повідомлятися юридичною особою, до якої відноситься таке постійне представництво.

1.8. Чисельність працівників

У десятому стовпці форми БНП, що звітує, повинне вказати загальну чисельність працівників в еквіваленті повної зайнятості всіх конституентних суб’єктів, які є резидентами для цілей оподаткування у відповідній податковій юрисдикції. Чисельність працівників може повідомлятися станом на кінець року на основі середнього рівня зайнятості за такий рік або на будь-якій іншій основі, що послідовно, з року в рік, застосовується щодо усіх податкових юрисдикцій. З цією метою незалежні підрядники, які беруть участь у звичайній операційній діяльності конституентного суб’єкта, можуть вказуватися як працівники. Допускається обґрунтоване округлення або наближення чисельності працівників за умови, що таке округлення або наближення істотно не спотворює відносний розподіл працівників за різними податковими юрисдикціями. Необхідно застосовувати послідовні підходи з року в рік і щодо всіх суб’єктів.

1.9. Матеріальні активи, інші ніж грошові кошти та їх еквіваленти

У одинадцятому стовпці форми БНП, що звітує, повинне вказати суму чистої балансової вартості матеріальних активів усіх конституентних суб’єктів, які є резидентами для цілей оподаткування у відповідній податковій юрисдикції. Щодо постійних представництв, інформація про активи повинна повідомлятися з покликанням на податкову юрисдикцію, у якій розташоване відповідне постійне представництво. Матеріальні активи для таких цілей не включають грошові кошти або їх еквіваленти, нематеріальні активи або фінансові активи.

2. Перелік усіх конституентних суб’єктів групи БНП, включених до кожного агрегування за податковою юрисдикцією (таблиця 2)

2.1. Конституентні суб’єкти, які є резидентами в податковій юрисдикції

БНП, що звітує, повинне вказати, у розрізі податкових юрисдикцій і за найменуванням юридичної особи, усіх конституентних суб’єктів групи БНП, які є резидентами для цілей оподаткування у відповідній податковій юрисдикції. Однак, як зазначено в пункті 2 загальних інструкцій щодо постійних представництв, постійне представництво повинне бути зазначене з покликанням на податкову юрисдикцію, у якій воно розташоване. Необхідно зазначити юридичну особу, до якої відноситься таке постійне представництво.

2.2. Податкова юрисдикція організації або реєстрації, якщо вона відмінна від податкової юрисдикції резидентства

БНП, що звітує, повинне вказати назву податкової юрисдикції, згідно із законодавством якої організований або зареєстрований конституентний суб’єкт групи БНП, якщо вона відмінна від податкової юрисдикції резидентства.

2.3. Основна господарська діяльність

БНП, що звітує, повинне визначити характер основної господарської діяльності, що здійснюється конституентним суб’єктом у відповідній податковій юрисдикції, шляхом проставлення позначки в одній або більше відповідних граф.

Загальні характерні ознаки в категорії A та специфічні характерні ознаки в категорії B і згідно з пунктами (b)(i), (c) та (d) параграфа 1 категорії C, можуть бути враховані, тільки якщо вони проходять "тест основної вигоди".

Цей тест вважається пройденим, якщо можна встановити, що основною вигодою або однією з основних вигод, які, беручи до уваги всі відповідні факти та обставини, обґрунтовано може отримати особа від механізму, є отримання податкової вигоди.

У контексті характерної ознаки згідно з параграфом 1 категорії С присутність умов, визначених у пунктах (b)(i), (c) або (d) параграфа 1 категорії С, сама по собі не може бути підставою для винесення висновку, що механізм проходить тест основної вигоди.

1. Механізм, згідно з яким відповідний платник податків або учасник механізму зобов’язується дотримуватися умови забезпечення конфіденційності, що може вимагати від них не розголошувати, яким чином механізм може забезпечити податкову вигоду, іншим посередникам або податковим органам.

2. Механізм, згідно з яким посередник має право на отримання плати (або відсотку, оплати фінансових витрат та інших платежів) за механізм і така плата прив’язана до:

(a) суми податкової вигоди, отриманої від механізму; або

(b) фактичного отримання або неотримання податкової вигоди від механізму. Це передбачає обов’язок посередника частково або повністю повернути плату в разі часткового або повного неотримання визначеної податкової вигоди від механізму.

3. Механізм, що має істотно стандартизовану документацію та/або структуру і доступний більше ніж одному відповідному платнику податків без істотної адаптації для цілей реалізації.

1. Механізм, згідно з яким учасник механізму здійснює махінації, які передбачають придбання збиткової компанії, припинення основної діяльності такої компанії та використання її збитків для зменшення своїх податкових зобов’язань, у тому числі шляхом переведення таких збитків в іншу юрисдикцію або прискорення використання таких збитків.

2. Механізм, який дає змогу приховати доходи шляхом їх віднесення до капіталу, подарунків або інших категорій доходів, які оподатковуються за нижчою ставкою або звільняються від оподаткування.

3. Механізм, який включає циклічні операції, що призводять до кругообігу коштів, зокрема, за допомогою залучення посередників без іншої основної комерційної функції або операцій, які компенсують або анулюють одна одну чи мають інші подібні характеристики.

1. Механізм, який включає транскордонні платежі, що підлягають вирахуванню, між двома або більше пов’язаних підприємств, якщо присутня принаймні одна з таких умов:

(a) отримувач не є резидентом для цілей оподаткування в жодній податковій юрисдикції;

(b) хоча отримувач є резидентом для цілей оподаткування в юрисдикції, така юрисдикція:

(i) не стягує жодного податку на прибуток підприємств або стягує податок на прибуток підприємств за нульовою або майже нульовою ставкою; або

(ii) входить до переліку юрисдикцій третіх країн, які були оцінені державами-членами колективно або в рамках ОЕСР як некооперативні;

(c) платіж повністю звільняється від податку в юрисдикції, у якій отримувач є резидентом для цілей оподаткування;

(d) платіж підпадає під пільговий податковий режим у юрисдикції, у якій отримувач є резидентом для цілей оподаткування.

2. Відрахування на одну й ту саму амортизацію активу вимагаються в більш ніж одній юрисдикції.

3. Звільнення від подвійного оподаткування щодо тієї самої статті доходів або капіталу вимагається в більш ніж одній юрисдикції.

4. Існує механізм, що включає передачі активів з істотною різницею в сумі, що вважається такою, що підлягає сплаті, за активи у відповідних юрисдикціях.

1. Механізм, який може підірвати обов’язок щодо звітування згідно із законодавством, що імплементує законодавство Союзу, або будь-якими еквівалентними угодами про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки, у тому числі угодами з третіми країнами, або який отримує вигоду від відсутності такого законодавства або угод. Такі механізми включають принаймні:

(a) використання рахунку, продукту або інвестиції, що не є або не претендує на те, щоб бути фінансовим рахунком, проте має характеристики, які істотно подібні до характеристик фінансового рахунку;

(b) переведення фінансових рахунків або активів у юрисдикції або використання юрисдикцій, які не зв’язані обов’язком щодо автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки з державою резидентства відповідного платника податків;

(c) зміну класифікації доходів і капіталу на продукти або платежі, які не підлягають автоматичному обміну інформацією про фінансові рахунки;

(d) переведення або перетворення фінансової установи, фінансового рахунку або активів у фінансову установу, фінансовий рахунок або активи, які не підлягають повідомленню в рамках автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки;

(e) використання юридичних осіб, механізмів або структур, які усувають або спрямовані на усунення звітування про одного або більше власників рахунків чи контролюючих осіб у рамках автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки;

(f) механізми, які підривають або використовують недоліки процедур комплексної перевірки, що використовуються фінансовими установами для виконання своїх обов’язків щодо надання інформації про фінансові рахунки, у тому числі використання юрисдикцій з неналежними або слабкими режимами забезпечення дотримання законодавства про боротьбу з відмиванням грошей або зі слабкими вимогами щодо забезпечення прозорості для юридичних осіб або юридичних утворень.

2. Механізм, що включає непрозорий ланцюг юридичної або бенефіціарної власності з використанням осіб, юридичних утворень або структур:

(a) які не здійснюють суттєвої економічної діяльності із залученням відповідного персоналу, обладнання, активів і приміщень; та

(b) які зареєстровані, перебувають в управлінні, є резидентами, контролюються або мають осідок у будь-якій юрисдикції, іншій ніж юрисдикція резидентства одного або більше бенефіціарних власників активів, що їх утримують такі особи, юридичні утворення або структури; та

(c) якщо бенефіціарних власників таких осіб, юридичних утворень або структур, як означено в Директиві (ЄС) 2015/849, не можливо встановити.

1. Механізм, який передбачає застосування односторонніх правил безпечної гавані.

2. Механізм, який передбачає передачу нематеріальних активів, які складно оцінити. Термін "нематеріальні активи, які складно оцінити" охоплює нематеріальні активи або права на нематеріальні активи, для яких на момент їх передачі між асоційованими підприємствами:

(a) не існує надійних аналогів; та

(b) на момент здійснення операції прогнози майбутніх грошових потоків або доходів, які очікується отримати від переданого нематеріального активу, або припущення, які використовуються для оцінювання нематеріального активу, характеризуються високим рівнем невизначеності, внаслідок чого складно спрогнозувати рівень кінцевої вигоди від нематеріального активу на момент передачі.

3. Механізм, який включає внутрішньогрупову транскордонну передачу функцій та/або ризиків та/або активів, якщо прогнозований річний прибуток до сплати відсотків і податків (EBIT) особи або осіб, що здійснюють передачу, протягом трирічного періоду після передачі менший ніж 50% прогнозованого річного EBIT такої особи або осіб, що здійснюють передачу, якби передача не відбулася.