(e) чи наявна поточна адреса "на ім’я" або вказівка "до запитання" для власника рахунку; та
(f) чи наявні будь-яка довіреність або право підпису стосовно рахунку.
4. Перевірка менеджера з питань роботи з клієнтами на наявність фактичних знань. На додаток до пошуку в електронних записах і пошуку в записах на паперовому носії, описаних у підпараграфах C(1) та (2), фінансова установа, що звітує, повинна розглядати як підзвітний рахунок будь-який рахунок з високою вартістю, закріплений за менеджером з питань роботи з клієнтами (включно з будь-якими фінансовими рахунками, агрегованими з таким рахунком з високою вартістю), якщо менеджер з питань роботи з клієнтами фактично знає, що власник рахунку є підзвітною особою.
5. Наслідки виявлення ознак.
(a) Якщо жодна з ознак, наведених у підпараграфі B(2), не виявлена під час посиленої перевірки рахунків з високою вартістю, описаної в параграфі С, і відповідно до підпараграфа С(4) не виявлено, що рахунок належить підзвітній особі, жодні подальші дії не вимагаються, поки не відбудеться зміна обставин, внаслідок якої виникне одна або більше ознак, пов’язаних із рахунком.
(b) Якщо будь-яка з ознак, наведених у підпараграфі B(2)(a)-(e), виявлена під час посиленої перевірки рахунків з високою вартістю, описаної в параграфі С, або в разі істотної зміни обставин, у результаті якої виникне одна або більше ознак, пов’язаних із рахунком, фінансова установа, що звітує, повинна вважати цей рахунок підзвітним рахунком стосовно кожної держави-члена, для якої виявлена ознака, крім випадків, коли вона вирішить застосовувати підпараграф B(6) і один із винятків у зазначеному підпараграфі застосовується до такого рахунку.
(c) Якщо вказівка "до запитання" або адреса "на ім’я" була виявлена в ході посиленої перевірки рахунків з високою вартістю, описаної в параграфі С, і жодної іншої адреси та жодної іншої ознаки, визначеної в підпараграфах B(2)(a)-(e), стосовно власника рахунку не виявлено, фінансова установа, що звітує, повинна отримати від такого власника рахунку документ самостійної оцінки або документальні докази для встановлення резидентства для цілей оподаткування власника рахунку. Якщо фінансова установа, що звітує, не може отримати такий документ самостійної оцінки або документальні докази, вона повинна повідомити про цей рахунок компетентний орган своєї держави-члена як про недокументований рахунок.
6. Якщо рахунок фізичної особи, що існував раніше, не є рахунком з високою вартістю станом на 31 грудня 2015 року, однак стає ним станом на останній день наступного календарного року, фінансова установа, що звітує, повинна провести процедури посиленої перевірки, описані в параграфі C, стосовно такого рахунку протягом календарного року, що слідує за роком, у якому такий рахунок стає рахунком з високою вартістю. Якщо за результатами цієї перевірки такий рахунок був ідентифікований як підзвітний рахунок, фінансова установа, що звітує, повинна надавати необхідну інформацію про такий рахунок за рік, у якому він був ідентифікований як підзвітний рахунок, і за наступні роки на щорічній основі, крім випадків, коли власник рахунку перестає бути підзвітною особою.
7. Після застосування фінансовою установою, що звітує, процедур посиленої перевірки, описаних у параграфі С, до рахунку з високою вартістю, фінансова установа, що звітує, не зобов’язана повторно застосовувати такі процедури, окрім перевірки менеджера з питань роботи з клієнтами, описаної в підпараграфі C(4), стосовно того самого рахунку з високою вартістю в будь-якому наступному році, окрім випадків, коли рахунок є недокументованим, у зв’язку з чим фінансова установа, що звітує, повинна повторно застосовувати їх щороку, доки такий рахунок не перестане бути недокументованим.
8. Якщо відбулася зміна обставин щодо рахунку з високою вартістю, що призвела до виникнення однієї або більше ознак, описаних у підпараграфі B(2), пов’язаних із рахунком, фінансова установа, що звітує, повинна вважати такий рахунок підзвітним рахунком стосовно кожної держави-члена, щодо якої було виявлено ознаку, окрім випадків, коли вона вирішує застосувати підпараграф B(6) і один із винятків у зазначеному підпараграфі застосовується до такого рахунку.
9. Фінансова установа, що звітує, повинна впровадити процедури для забезпечення того, щоб менеджер з питань роботи з клієнтами виявляв будь-яку зміну обставин стосовно рахунку. Наприклад, якщо менеджеру з питань роботи з клієнтами повідомляють, що власник рахунку має нову поштову адресу в державі-члені, фінансова установа, що звітує, зобов’язана розглядати таку нову адресу як зміну обставин і, якщо вона вирішує застосувати підпараграф B(6), повинна отримати належну документацію від власника рахунку.
D. Перевірка рахунків фізичних осіб з високою вартістю, що існували раніше, повинна бути завершена до 31 грудня 2016 року. Перевірка рахунків фізичних осіб з низькою вартістю, що існували раніше, повинна бути завершений до 31 грудня 2017 року.
E. Будь-який рахунок фізичної особи, що існував раніше, який був ідентифікований як підзвітний рахунок згідно з цією секцією, повинен вважатися підзвітним рахунком протягом усіх наступних років, окрім випадків, коли власник рахунку перестає бути підзвітною особою.
СЕКЦІЯ IV
КОМПЛЕКСНА ПЕРЕВІРКА НОВИХ РАХУНКІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
Наведені нижче процедури застосовуються для цілей виявлення підзвітних рахунків з-поміж нових рахунків фізичних осіб.
A. Щодо нових рахунків фізичних осіб, після відкриття рахунку фінансова установа, що звітує, повинна отримати документ самостійної оцінки, який може входити до складу документації про відкриття рахунку, що дає змогу фінансовій установі, що звітує, визначити резидентство власника рахунку для цілей оподаткування, і підтвердити обґрунтованість такого документа самостійної оцінки на підставі інформації, отриманої фінансовою установою, що звітує, у зв’язку з відкриттям рахунку, включаючи будь-яку документацію, зібрану згідно з процедурами боротьби з відмиванням грошей/ідентифікації клієнтів.
B. Якщо в документі самостійної оцінки встановлено, що власник рахунку є резидентом для цілей оподаткування в державі-члені, фінансова установа, що звітує, повинна розглядати рахунок як підзвітний рахунок, і документ самостійної оцінки також повинен включати податковий ідентифікаційний номер власника рахунку для такої держави-члена (відповідно до параграфа D секції I) і дату народження.
C. Якщо відбулася зміна обставин стосовно нового рахунку фізичної особи, у результаті якої фінансова установа, що звітує, дізнається або повинна дізнатися, що початковий документ самостійної оцінки є неправильним або ненадійним, фінансова установа, що звітує, не може покладатися на початковий документ самостійної оцінки та повинна отримати дійсний документ самостійної оцінки, що встановлює резидентство власника рахунку для цілей оподаткування.
СЕКЦІЯ V
КОМПЛЕКСНА ПЕРЕВІРКА РАХУНКІВ СУБ’ЄКТІВ, ЩО ІСНУВАЛИ РАНІШЕ
Наведені нижче процедури застосовуються для цілей виявлення підзвітних рахунків з-поміж рахунків суб’єктів, що існували раніше.
A. Рахунки суб’єктів, що не підлягають перевірці, виявленню або звітуванню. Окрім випадків, коли фінансова установа, що звітує, ухвалить інше рішення стосовно всіх рахунків суб’єктів, що існували раніше, або окремо стосовно будь-якої чітко визначеної групи таких рахунків, рахунок суб’єкта, що існував раніше, із сукупним залишком або сумою, що не перевищує, станом на 31 грудня 2015 року, суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, яка відповідає 250000 доларів США, не підлягає перевірці, виявленню або звітуванню як підзвітний рахунок, доки сукупний залишок або сума не перевищить зазначену суму станом на останній день будь-якого наступного календарного року.
B. Рахунки суб’єктів, що підлягають перевірці. Рахунок суб’єкта, що існував раніше, із сукупним залишком або сумою, що перевищує, станом на 31 грудня 2015 року, суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, яка відповідає 250000 доларів США, і рахунок суб’єкта, що існував раніше, на суму, яка не перевищує, станом на 31 грудня 2015 року, таку суму, однак сукупний залишок або сума якого перевищує таку суму станом на останній день будь-якого наступного календарного року, підлягає перевірці згідно з процедурами, передбаченими в параграфі D.
C. Рахунки суб’єктів, щодо яких вимагається звітування. Щодо рахунків суб’єктів, що існували раніше, описаних у параграфі B, тільки рахунки, якими володіють один або кілька суб’єктів, які є підзвітними особами, або пасивні нефінансові суб’єкти з однією або кількома контролюючими особами, які є підзвітними особами, повинні вважатися підзвітними рахунками.
D. Процедури перевірки для визначення рахунків суб’єктів, щодо яких вимагається звітування. До рахунків суб’єктів, що існували раніше, описаних у параграфіB, фінансова установа, що звітує, повинна застосовувати зазначені нижче процедури перевірки, щоб визначити, чи володіє рахунком одна або кілька підзвітних осіб чи пасивні нефінансові суб’єкти з однією або кількома контролюючими особами, які є підзвітними особами:
1. Визначення того, чи суб’єкт є підзвітною особою.
(a) Необхідно перевірити інформацію, яка ведеться для регуляторних цілей та для цілей роботи з клієнтами (у тому числі інформацію, зібрану згідно з процедурами боротьби з відмиванням грошей/ідентифікації клієнтів), щоб визначити, чи вказує інформація, що власник рахунку є резидентом у державі-члені. З цією метою інформація, що вказує, що власник рахунку є резидентом у державі-члені, включає місце реєстрації чи організації або адресу в державі-члені.
(b) Якщо інформація вказує, що власник рахунку є резидентом у державі-члені, фінансова установа, що звітує, повинна розглядати рахунок як підзвітний рахунок, окрім випадків, коли вона отримує документ самостійної оцінки від власника рахунку або обґрунтовано визначає на основі інформації, яка перебуває в її розпорядженні або у відкритому доступі, що власник рахунку не є підзвітною особою.
2. Визначення того, чи суб’єкт є пасивним нефінансовим суб’єктом з однією або кількома контролюючими особами, які є підзвітними особами. Щодо власника рахунку суб’єкта, що існував раніше (включно із суб’єктом, що є підзвітною особою), фінансова установа, що звітує, повинна визначити, чи власник рахунку є пасивним нефінансовим суб’єктом з однією або кількома контролюючими особами, які є підзвітними особами. Якщо будь-яка з контролюючих осіб пасивного нефінансового суб’єкта є підзвітною особою, відповідний рахунок повинен розглядатися як підзвітний рахунок. У ході такого визначення фінансова установа, що звітує, повинна дотримуватися вказівок у підпараграфах D(2)(a)-(c), у порядку, що найбільше відповідає обставинам.
(a) Визначення того, чи є власник рахунку пасивним нефінансовим суб’єктом. Для цілей визначення того, чи є власник рахунку пасивним нефінансовим суб’єктом, фінансова установа, що звітує, повинна отримати документ самостійної оцінки від власника рахунку для встановлення його статусу, крім випадків, коли в її розпорядженні або у відкритому доступі наявна інформація, на основі якої вона може обґрунтовано визначити, що власник рахунку є активним нефінансовим суб’єктом або фінансовою установою, іншою ніж інвестиційний суб’єкт, описаний у підпараграфі A(6)(b) секції VIII, що не є фінансовою установою юрисдикції, що бере участь.
(b) Визначення контролюючих осіб власника рахунку. Для цілей визначення контролюючих осіб власника рахунку фінансова установа, що звітує, може використовувати інформацію, яку було зібрано та яка зберігається згідно з процедурами боротьби з відмиванням грошей/ідентифікації клієнтів.
(c) Визначення того, чи є контролююча особа пасивного нефінансового суб’єкта підзвітною особою. Для цілей визначення того, чи є контролююча особа пасивного нефінансового суб’єкта підзвітною особою, фінансова установа, що звітує, може використовувати:
(i) інформацію, яку було зібрано та яка зберігається згідно з процедурами боротьби з відмиванням грошей/ідентифікації клієнтів, у випадку рахунку суб’єкта, що існував раніше, яким володіє один або кілька нефінансових суб’єктів, із сукупним залишком або сумою, що не перевищує суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 1000000 доларів США; або
(ii) документ самостійної оцінки від власника рахунку або контролюючої особи держави-члена (держав-членів) або іншої юрисдикції (юрисдикцій), у якому контролююча особа є резидентом для цілей оподаткування.
E. Строки проведення процедур перевірки та додаткових процедур, застосовних до рахунків суб’єктів, що існували раніше
1. Перевірка рахунків суб’єктів, що існували раніше, із сукупним залишком або сумою, що перевищує, станом на 31 грудня 2015 року, суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 250000 доларів США, повинна бути завершена до 31 грудня 2017 року.
2. Перевірка рахунків суб’єктів, що існували раніше, з сукупним залишком або сумою, що не перевищує, станом на 31 грудня 2015 року, суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 250000 доларів США, однак перевищує таку суму станом на 31 грудня будь-якого наступного року, повинна бути завершена протягом календарного року, що слідує за роком, у якому сукупний залишок або сума перевищили таку суму.
3. Якщо відбулася зміна обставин стосовно рахунку суб’єкта, що існував раніше, у результаті якої фінансова установа, що звітує, дізнається або повинна була дізнатися, що документ самостійної оцінки або інша документація, пов’язана з рахунком, є неправильними або ненадійними, фінансова установа, що звітує, повинна повторно визначити статус рахунку відповідно до процедур, передбачених у параграфі D.
СЕКЦІЯ VI
КОМПЛЕКСНА ПЕРЕВІРКА НОВИХ РАХУНКІВ СУБ’ЄКТІВ
Наведені нижче процедури застосовуються для цілей виявлення підзвітних рахунків з-поміж нових рахунків суб’єктів.
Процедури перевірки для визначення рахунків суб’єктів, щодо яких вимагається звітування. До нових рахунків суб’єктів фінансова установа, що звітує, повинна застосовувати зазначені нижче процедури перевірки, щоб визначити, чи володіє рахунком одна чи більше підзвітних осіб або пасивні нефінансові суб’єкти з однією або кількома контролюючими особами, які є підзвітними особами:
1. Визначення того, чи суб’єкт є підзвітною особою.
(a) Необхідно отримати документ самостійної оцінки, який може входити до складу документації про відкриття рахунку, що дає змогу фінансовій установі, що звітує, визначити резидентство власника рахунку для цілей оподаткування, і підтвердити обґрунтованість такого документа самостійної оцінки на підставі інформації, отриманої фінансовою установою, що звітує, у зв’язку з відкриттям рахунку, включаючи будь-яку документацію, зібрану згідно з процедурами боротьби з відмиванням грошей/ідентифікації клієнтів. Якщо суб’єкт підтверджує, що він не має резидентства для цілей оподаткування, тоді фінансова установа, що звітує, може покладатися на адресу головного офісу суб’єкта для визначення резидентства власника рахунку.
(b) Якщо в документі самостійної оцінки вказано, що власник рахунку є резидентом у державі-члені, фінансова установа, що звітує, повинна розглядати рахунок як підзвітний рахунок, окрім випадків, коли вона обґрунтовано визначає на основі інформації, яка перебуває в її розпорядженні або у відкритому доступі, що власник рахунку не є підзвітною особою стосовно такої держави-члена.
2. Визначення того, чи суб’єкт є пасивним нефінансовим суб’єктом з однією або кількома контролюючими особами, які є підзвітними особами. Щодо власника нового рахунку суб’єкта (включно із суб’єктом, що є підзвітною особою), фінансова установа, що звітує, повинна визначити, чи власник рахунку є пасивним нефінансовим суб’єктом з однією або кількома контролюючими особами, які є підзвітними особами. Якщо будь-яка з контролюючих осіб пасивного нефінансового суб’єкта є підзвітною особою, відповідний рахунок повинен розглядатися як підзвітний рахунок. У ході такого визначення фінансова установа, що звітує, повинна дотримуватися вказівок у підпараграфах A(2)(a)-(c), у порядку, що найбільше відповідає обставинам.
(a) Визначення того, чи є власник рахунку пасивним нефінансовим суб’єктом. Для цілей визначення того, чи є власник рахунку пасивним нефінансовим суб’єктом, фінансова установа, що звітує, повинна використовувати документ самостійної оцінки власника рахунку для встановлення його статусу, крім випадків, коли в її розпорядженні або у відкритому доступі наявна інформація, на основі якої вона може обґрунтовано визначити, що власник рахунку є активним нефінансовим суб’єктом або фінансовою установою, іншою ніж інвестиційний суб’єкт, описаний у підпараграфі A(6)(b) секції VIII, що не є фінансовою установою юрисдикції, що бере участь.
(b) Визначення контролюючих осіб власника рахунку. Для цілей визначення контролюючих осіб власника рахунку фінансова установа, що звітує, може використовувати інформацію, яку було зібрано та яка зберігається згідно з процедурами боротьби з відмиванням грошей/ідентифікації клієнтів.
(c) Визначення того, чи є контролююча особа пасивного нефінансового суб’єкта підзвітною особою. Для цілей визначення того, чи є контролююча особа пасивного нефінансового суб’єкта підзвітною особою, фінансова установа, що звітує, може використовувати документ самостійної оцінки власника рахунку або такої контролюючої особи.
СЕКЦІЯ VII
СПЕЦІАЛЬНІ ПРАВИЛА КОМПЛЕКСНОЇ ПЕРЕВІРКИ
У ході впровадження описаних вище процедур комплексної перевірки застосовують такі додаткові правила:
A. Використання документа самостійної оцінки та документальних доказів. Фінансова установа, що звітує, не може використовувати документ самостійної оцінки або документальні докази, якщо фінансова установа, що звітує, дізналася або повинна була дізнатися, що документ самостійної оцінки або документальні докази є неправильними або ненадійними.
B. Альтернативні процедури для фінансових рахунків, які належать фізичним особам - вигодонабувачам за договором страхування з грошовою вартістю або договором про ануїтет, а також для групового договору страхування з грошовою вартістю або групового договору про ануїтет. Фінансова установа, що звітує, може припустити, що фізична особа - вигодонабувач (крім власника) за договором страхування з грошовою вартістю або договором про ануїтет, що отримує виплату у випадку смерті, не є підзвітною особою і може розглядати такий фінансовий рахунок як рахунок, інший ніж підзвітний рахунок, крім випадків, коли фінансова установа, що звітує, фактично знає або повинна була знати, що вигодонабувач є підзвітною особою.
Фінансова установа, що звітує, повинна була знати, що вигодонабувач за договором страхування з грошовою вартістю або договором про ануїтет є підзвітною особою, якщо інформація, зібрана фінансовою установою, що звітує, яка стосується вигодонабувача, містить ознаки, описані в параграфі B секції III. Якщо фінансова установа, що звітує, фактично знає або повинна була знати, що вигодонабувач є підзвітною особою, фінансова установа, що звітує, повинна дотримуватися процедур, визначених у параграфі В секції III.
Фінансова установа, що звітує, може розглядати фінансовий рахунок, який є часткою участі учасника у груповому договорі страхування з грошовою вартістю або у груповому договорі про ануїтет, як фінансовий рахунок, який не є підзвітним рахунком, до дати, у яку така сума підлягає виплаті працівнику/власнику свідоцтва або вигодонабувачу, якщо фінансовий рахунок, який є часткою участі учасника у груповому договорі страхування з грошовою вартістю або у груповому договорі про ануїтет, відповідає таким вимогам:
(i) груповий договір страхування з грошовою вартістю або груповий договір про ануїтет був наданий роботодавцю та охоплює 25 або більше працівників/власників свідоцтв;
(ii) працівник/власники свідоцтв мають право отримати будь-яку вартість за договором, пов’язану з їхніми частками участі, і вказати вигодонабувачів, на користь яких буде здійснено виплату після смерті працівника; та
(iii) агрегована сума, що підлягає виплаті будь-якому працівнику/власнику свідоцтва або вигодонабувачу, не перевищує суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 1000000 доларів США.
Термін "груповий договір страхування з грошовою вартістю" означає договір страхування з грошовою вартістю, який: (i) передбачає страхове покриття для фізичних осіб, які є афілійованими через роботодавця, професійну асоціацію, профспілку або іншу асоціацію чи групу; та (ii) передбачає стягнення премії з кожного учасника групи (або учасника класу в межах групи), розмір якої визначається без урахування індивідуальних характеристик здоров’я, інших ніж вік, стать та звичка палити учасника (або класу учасників) групи.
Термін "груповий договір про ануїтет" означає договір про ануїтет, за яким особи, стосовно яких прийнято зобов’язання, є фізичними особами, афілійованими через роботодавця, професійну асоціацію, профспілку або іншу асоціацію чи групу.
C. Агрегування залишків на рахунках та правила щодо валюти
1. Агрегування рахунків фізичних осіб. Для цілей визначення агрегованого залишку або суми на фінансових рахунках, якими володіє фізична особа, фінансова установа, що звітує, зобов’язана агрегувати всі фінансові рахунки, які ведуться фінансовою установою, що звітує, або пов’язаним суб’єктом, однак лише тією мірою, якою комп’ютеризовані системи фінансової установи, що звітує, зв’язують фінансові рахунки за таким елементом даних, як номер клієнта або податковий ідентифікаційний номер, і дають змогу агрегувати залишки або суми на рахунках. Кожному власнику фінансового рахунку, що перебуває у спільній власності, приписується весь залишок або сума на фінансовому рахунку, що перебуває у спільній власності, для цілей застосування вимог щодо агрегування, описаних в цьому підпараграфі.
2. Агрегування рахунків суб’єктів. Для цілей визначення агрегованого залишку або суми на фінансових рахунках, якими володіє суб’єкт, фінансова установа, що звітує, зобов’язана врахувати всі фінансові рахунки, які ведуться фінансовою установою, що звітує, або пов’язаним суб’єктом, однак лише тією мірою, якою комп’ютеризовані системи фінансової установи, що звітує, зв’язують фінансові рахунки за таким елементом даних, як номер клієнта або податковий ідентифікаційний номер, і дають змогу агрегувати залишки або суми на рахунках. Кожному власнику фінансового рахунку, що перебуває у спільній власності, приписується весь залишок або сума на фінансовому рахунку, що перебуває у спільній власності, для цілей застосування вимог щодо агрегування, описаних в цьому підпараграфі.
3. Спеціальне правило агрегування, застосовне до менеджерів з питань роботи з клієнтами. Для цілей визначення агрегованого залишку або суми на фінансових рахунках, якими володіє особа, щоб встановити, чи фінансовий рахунок є рахунком з високою вартістю, фінансова установа, що звітує, також зобов’язана, у випадку будь-яких фінансових рахунків, щодо яких менеджер по роботі з клієнтами знає або повинен знати, що вони прямо або опосередковано перебувають у власності, під контролем або створені (окрім як у якості довіреної особи) однією особою, агрегувати всі такі рахунки.
4. Суми, які вважаються такими, що включають еквівалент в інших валютах. Усі суми, деноміновані в національній валюті кожної держави-члена, вважаються такими, що включають еквівалентні суми в інших валютах, як визначено національним правом.
СЕКЦІЯ VIII
ОЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ
Наведені нижче терміни мають встановлені нижче значення:
A. Фінансова установа, що звітує
1. Термін "фінансова установа, що звітує" означає будь-яку фінансову установу держави-члена, яка не є фінансовою установою, що не звітує. Термін "фінансова установа держави-члена" означає: (i) будь-яку фінансову установу, яка є резидентом держави-члена, за винятком будь-якої філії такої фінансової установи, яка розташована за межами відповідної держави-члена; та (ii) будь-яку філію фінансової установи, що не є резидентом держави-члена, якщо така філія розташована на території відповідної держави-члена.
2. Термін "фінансова установа юрисдикції, що бере участь" означає (i) будь-яку фінансову установу, яка є резидентом у юрисдикції, що бере участь, за винятком будь-якої філії такої фінансової установи, яка розташована за межами відповідної юрисдикції, що бере участь; та (ii) будь-яка філія фінансової установи, яка не є резидентом у юрисдикції, що бере участь, якщо така філія розташована на території відповідної юрисдикції, що бере участь.
3. Термін "фінансова установа" означає кастодіальну установу, депозитну установу, інвестиційного суб’єкта або визначену страхову компанію.
4. Термін "кастодіальна установа" означає будь-якого суб’єкта, який утримує фінансові активи в інтересах інших осіб, і таке утримання складає значну частку його діяльності. Суб’єкт утримує фінансові активи в інтересах інших осіб, і таке утримання складає значну частку його діяльності, якщо валовий дохід суб’єкта від утримання фінансових активів та пов’язаних фінансових послуги дорівнює або перевищує 20% валового доходу суб’єкта протягом коротшого з таких періодів: (i) трирічного періоду, що закінчується 31 грудня (або в останній день звітного періоду, який не збігається з календарним роком), що передує року, у якому здійснюється визначення; або (ii) періоду, протягом якого існує суб’єкт.
5. Термін "депозитна установа" означає будь-якого суб’єкта, який приймає депозити в ході звичайної банківської чи подібної діяльності.
6. Термін "інвестиційний суб’єкт" означає будь-якого суб’єкта:
(a) який переважно здійснює один або більше зазначених нижче видів діяльності або операцій на користь чи від імені клієнта:
(i) торгівля інструментами грошового ринку (чеками, векселями, депозитними сертифікатами, деривативами тощо); іноземною валютою; валютними, процентними та індексними інструментами; переказними цінними паперами; або торгівля товарними ф’ючерсами;
(ii) індивідуальне або колективне управління портфелем; або
(iii) інше інвестування, адміністрування або управління фінансовими активами або коштами від імені інших осіб;
або
(b) валовий дохід якого переважно припадає на інвестування, реінвестування або торгівлю фінансовими активами, якщо суб’єкт перебуває під управлінням іншого суб’єкта, який є депозитною установою, кастодіальною установою, визначеною страховою компанією або інвестиційним суб’єктом, як описано в підпараграфі A(6)(a).
Суб’єкт розглядається як такий, що переважно здійснює один або більше видів діяльності, описаних у підпараграфі A(6)(a), або валовий дохід суб’єкта переважно припадає на інвестування, реінвестування або торгівлю фінансовими активами для цілей підпараграфа A(6)(b), якщо валовий дохід суб’єкта, що припадає на відповідні види діяльності, дорівнює або перевищує 50% валового доходу суб’єкта протягом коротшого з таких періодів: (i) трирічного періоду, який закінчується 31 грудня року, що передує року, у якому здійснюється визначення; або (ii) періоду, протягом якого існує суб’єкт. Термін "інвестиційний суб’єкт" не включає суб’єкта, який є активним нефінансовим суб’єктом, оскільки такий суб’єкт відповідає будь-якому з критеріїв, наведених у підпараграфах D(8)(d)-(g).
Цей параграф необхідно тлумачити у спосіб, що відповідає подібному формулюванню, встановленому в означенні терміну "фінансова установа" в рекомендаціях Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей.
7. Термін "фінансовий актив" включає цінний папір (наприклад, частку в капіталі корпорації; частку участі або частку бенефіціарного володіння в партнерстві або трасті, які мають широке коло акціонерів або акції яких котируються на біржі; вексель, облігацію, боргову розписку або інший борговий документ), частку у партнерстві, товар, своп (наприклад, процентні свопи, валютні свопи, базисні свопи, фіксовані максимуми процентних ставок, фіксовані мінімуми процентних ставок, товарні свопи, свопи на інструменти власного капіталу, свопи індексів інструментів власного капіталу та подібні угоди), договір страхування або договір про ануїтет, або будь-яку участь (у тому числі ф’ючерсний або форвардний контракт або опціон) у цінному папері, частці в партнерства, товарі, свопі, договорі страхування або договорі про ануїтет. Термін "фінансовий актив" не включає неборгову, пряму частку участі в нерухомому майні.
8. Термін "визначена страхова компанія" означає будь-якого суб’єкта, що є страховою компанією (або холдинговою компанією страхової компанії), яка надає договори страхування з можливістю повернення суми чи договори про ануїтет, або яка зобов’язана здійснювати виплати за договорами страхування з грошовою вартістю чи договорами про ануїтет.
B. Фінансова установа, що не звітує
1. Термін "фінансова установа, що не звітує" означає будь-яку фінансову установу, що є:
(a) державним суб’єктом, міжнародною організацією або центральним банком, за винятком випадків, пов’язаних із виплатами, що виникають із зобов’язання, взятого у зв’язку з комерційною фінансовою діяльністю, що здійснюється визначеною страховою компанією, кастодіальною установою або депозитною установою;
(b) пенсійним фондом із широкою участю; пенсійним фондом з обмеженою участю; пенсійним фондом державного суб’єкта, міжнародної організації або центрального банку; або кваліфікованим емітентом кредитних карток;
(c) будь-яким іншим суб’єктом, стосовно якого існує низький ризик використання для ухилення від сплати податків і який має характеристики, що значною мірою подібні до характеристик будь-яких суб’єктів, описаних у підпараграфах B(1)(a) та (b), а також якого було включено до переліку фінансових установ, що не звітують, зазначеного у статті 8(7a) цієї Директиви, за умови, що статус такого суб’єкта як фінансової установи, що не звітує, не перешкоджає досягненню цілей цієї Директиви;
(d) звільненим механізмом колективного інвестування; або
(e) трастом, тією мірою, якою довірчий управитель трасту є фінансовою установою, що звітує, і надає всю інформацію, надання якої вимагається відповідно до вимог секції I щодо всіх підзвітних рахунків трасту.
2. Термін "державний суб’єкт" означає уряд держави-члена або іншої юрисдикції, будь-яку політичну одиницю держави-члена чи іншої юрисдикції (що, для уникнення сумнівів, включає державу, провінцію, округ або муніципалітет) або будь-яке агентство чи орган, які повністю належать державі-члену чи іншій юрисдикції, або будь-якого одного чи більше вказаних вище суб’єктів (далі кожен окремо - державний суб’єкт). Ця категорія охоплює невід’ємні частини, контрольованих суб’єктів і політичні одиниці держави-члена або іншої юрисдикції.
(a) "Невід’ємна частина" держави-члена або іншої юрисдикції означає будь-яку особу, організацію, агентство, бюро, фонд, орган або іншу організацію, незалежно від того, як вони були призначені, які є органами управління держави-члена або іншої юрисдикції. Чисті доходи органу управління повинні зараховуватися на власний рахунок такого органу або на інші рахунки держави-члена чи іншої юрисдикції, причому жодна їх частка не повинна відноситися на рахунок жодної приватної особи. Невід’ємна частина не включає будь-яку фізичну особу, яка є сувереном, посадовою особою або керуючим, що діє як приватна особа або в особистій якості.
(b) "Контрольований суб’єкт" означає суб’єкт, відокремлений за формою від держави-члена або іншої юрисдикції, або який іншим чином становить окремий суб’єкт права за умови, що:
(i) суб’єкт повністю належить та контролюється одним або більше державних суб’єктів, безпосередньо або через одного або більше контрольованих суб’єктів;
(ii) чисті доходи суб’єкта зараховуються на його власний рахунок або на рахунки одного або більше державних суб’єктів, причому жодна частка його доходу не відноситься на рахунок жодної приватної особи; та
(iii) після ліквідації суб’єкта його активи переходять до одного або більше державних суб’єктів.
(c) Дохід не відноситься на рахунок приватних осіб, якщо такі особи є визначеними бенефіціарами державної програми, а діяльність у рамках програми здійснюється в інтересах громадськості задля загального добробуту або стосується адміністрування певного рівня врядування. Незважаючи на зазначене вище, дохід вважається таким, що відноситься на користь приватних осіб, якщо його отримано від використання державного суб’єкта для здійснення комерційної діяльності, як-от комерційної банківської діяльності, що передбачає надання фінансових послуг приватним особам.
3. Термін "міжнародна організація" означає будь-яку міжнародну організацію або агентство чи орган, які повністю належать такій організації. До цієї категорії входить будь-яка міжурядова організація (включно з наднаціональною організацією), (i) яка складається переважно з урядів; (ii) яка має чинну угоду про штаб-квартиру або істотно подібну угоду з державою-членом; та (iii) дохід якої не відноситься на рахунок приватних осіб.
4. Термін "центральний банк" означає установу, яка за законом або з дозволу держави є головним органом, іншим ніж власне уряд держави-члена, який випускає інструменти, призначені для обігу в якості валюти. Така установа може включати орган, відокремлений від уряду держави-члена, незалежно від того, чи він повністю або частково належить державі-члену.
5. Термін "пенсійний фонд із широкою участю" означає фонд, створений для здійснення виплат у зв’язку з виходом на пенсію, втратою працездатності, смертю або будь-яким їх поєднанням на користь вигодонабувачів, які є поточними або колишніми працівниками (або особами, визначеними такими працівниками) одного або більше роботодавців у якості винагороди на надані послуги, за умови, що відповідний фонд:
(a) не має жодного вигодонабувача з правом на більше ніж 5% активів фонду;
(b) підлягає державному регулюванню і подає звітність до податкових органів; та
(c) відповідає принаймні одній із таких умов:
(i) фонд, у загальному, звільнений від сплати податків на дохід від інвестиційної діяльності, або оподаткування такого доходу відстрочено, або такий дохід оподатковується за зниженою ставкою з огляду на статус фонду як пенсійного плану;
(ii) фонд отримує принаймні 50% загальних внесків (інших ніж передачі активів з інших планів, описаних у підпараграфах B(5)-(7), або інших пенсійних рахунків, описаних у підпараграфі C(17)(a)) від роботодавців-спонсорів;
(iii) розподіл або вилучення коштів із фонду дозволено лише при настанні визначених подій, пов’язаних з виходом на пенсію, втратою працездатності або смертю (за винятком розподілу з переказом коштів до інших пенсійних фондів, описаних у підпараграфах B(5)-(7), або на пенсійні рахунки, описані в підпараграфі C(17)(a)), або до розподілу чи вилучення коштів, що сталися до настання таких визначених подій застосовуються штрафи; або
(iv) внески (інші ніж певні дозволені компенсаційні внески) працівників до фонду обмежуються трудовим доходом працівника або не можуть перевищувати, у річному вимірі, суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 50000 доларів США, із застосуванням визначених у параграфі C секції VII правил щодо агрегування рахунків та конвертації валюти.
6. Термін "пенсійний фонд з обмеженою участю" означає фонд, створений для здійснення виплат у зв’язку з виходом на пенсію, втратою працездатності або смертю на користь вигодонабувачів, які є поточними або колишніми працівниками (або особами, визначеними такими працівниками) одного або більше роботодавців у якості винагороди за надані послуги, за умови, що:
(a) фонд має менше 50 учасників;
(b) фонд спонсорує один або більше роботодавців, які не є інвестиційними суб’єктами або пасивними нефінансовими суб’єктами;
(c) внески працівників і роботодавців до фонду (за винятком передач активів із пенсійних рахунків, описаних у підпараграфі C(17)(a)) обмежуються трудовим доходом і винагородою працівника, відповідно;
(d) учасники, що не є резидентами держави-члена осідку фонду, не мають права більше ніж на 20% активів фонду; та
(e) фонд підлягає державному регулюванню та подає звітність до податкових органів.
7. Термін "пенсійний фонд державного суб’єкта, міжнародної організації або центрального банку" означає фонд, створений державним суб’єктом, міжнародною організацією або центральним банком для здійснення виплат у зв’язку з виходом на пенсію, втратою працездатності або смертю вигодонабувачам або учасникам, які є поточними або колишніми працівниками (або особами, визначеними такими працівниками) або які не є поточними або колишніми працівниками, якщо виплати таким вигодонабувачам або учасникам здійснюються в якості винагороди за особисті послуги, надані державному суб’єкту, міжнародній організації або центральному банку.
8. Термін "кваліфікований емітент кредитних карток" означає фінансову установу, що відповідає таким вимогам:
(a) відповідна фінансова установа є фінансовою установою лише тому, що вона є емітентом кредитних карток, що приймає депозити, тільки коли клієнт здійснює платіж понад суму непогашеного залишку на картці і переплата відразу не повертається клієнту; та
(b) починаючи з 01 січня 2016 року або до цієї дати фінансова установа впроваджує політики та процедури, спрямовані на запобігання здійсненню переплат клієнтом понад суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 50000 доларів США, або на забезпечення того, щоб будь-яка переплата клієнта, що перевищує таку суму, поверталася клієнту протягом 60 днів, у кожному випадку із застосуванням правил щодо агрегування рахунків та конвертації валюти, визначених у параграфі C секції VII. З цією метою переплата клієнта не стосується кредитових залишків за спірними витратами, однак включає кредитові залишки, що виникли в результаті повернення товарів.
9. Термін "звільнений механізм колективного інвестування" означає інвестиційного суб’єкта, що регулюється як механізм колективного інвестування, за умови, що всі частки участі в механізмі колективного інвестування утримуються фізичними особами або суб’єктами, які не є підзвітними особами, або через них, за винятком пасивних нефінансових суб’єктів із контролюючими особами, які є підзвітними особами.
Інвестиційний суб’єкт, що регулюється як механізм колективного інвестування, не втрачає право на кваліфікацію в якості звільненого механізму колективного інвестування згідно з підпараграфом B(9), тільки тому що механізм колективного інвестування випустив фізичні акції на пред’явника, за умови, що:
(a) механізм колективного інвестування не випускав та не випускає жодних фізичних акцій на пред’явника після 31 грудня 2015 року;
(b) механізм колективного інвестування анулює всі такі акції при здачі;
(c) механізм колективного інвестування проводить процедури комплексної перевірки, передбачені в секціях II-VII, і надає будь-яку інформацію, що вимагається стосовно будь-яких таких акцій, коли такі акції пред’являються до погашення або іншої виплати; та
(d) механізм колективного інвестування впровадив політики та процедури для забезпечення того, щоб такі акції було погашено або іммобілізовано в якнайкоротший строк, але в будь-якому випадку до 01 січня 2018 року.
C. Фінансовий рахунок
1. Термін "фінансовий рахунок" означає рахунок, що ведеться фінансовою установою, і включає депозитний рахунок, кастодіальний рахунок та:
(a) у випадку інвестиційного суб’єкта - будь-яку участь у капіталі або в боргових зобов’язаннях фінансової установи. Незважаючи на викладене вище, термін "фінансовий рахунок" не включає участь у капіталі або боргових зобов’язаннях суб’єкта, який є інвестиційним суб’єктом лише на тій підставі, що він (i) надає клієнту інвестиційні поради або діє від імені клієнта; або (ii) управляє портфелем для клієнта або діє від імені клієнта для цілей інвестування, управління або адміністрування фінансових активів, розміщених на ім’я клієнта у фінансовій установі, яка не є таким суб’єктом;
(b) у випадку фінансової установи, не описаної в підпараграфі C(1)(a), - будь-яку участь у капіталі або боргових зобов’язаннях фінансової установи, якщо клас часток участі було встановлено з метою уникнення звітування відповідно до секції I; та
(c) будь-який договір страхування з грошовою вартістю та будь-який договір про ануїтет, які фінансова установа надала або які вона обслуговує, інший ніж ненакопичувальний, негайний довічний імунітет, що не підлягає передачі, який наданий фізичній особі і за яким здійснюються пенсійні виплати або виплати у зв’язку зі втратою працездатності за рахунком, що є виключеним рахунком.
Термін "фінансовий рахунок" не включає будь-який рахунок, які є виключеним рахунком.
2. Термін "депозитний рахунок" включає будь-який комерційний, поточний, ощадний, строковий чи терміновий рахунок або рахунок, засвідчений депозитним, ощадним, інвестиційним сертифікатом, борговим сертифікатом або іншим подібним інструментом, що забезпечується фінансовою установою в ході звичайної банківської або подібної діяльності. Депозитний рахунок також включає суму, яку утримує страхова компанія згідно з договором про гарантоване інвестування або подібним договором про виплату або зарахування відсотків із такої суми.
3. Термін "кастодіальний рахунок" означає рахунок (за винятком договору страхування або договору про ануїтет), на якому утримують один або більше фінансових активів в інтересах іншої особи.
4. Термін "участь у капіталі" означає, у випадку партнерства, що є фінансовою установою, частку в капіталі або частку у прибутках партнерства. У випадку трасту, який є фінансовою установою, вважається, що участь у капіталі має будь-яка особа, яка вважається засновником або бенефіціаром усього трасту або його частини, або будь-яка інша фізична особа, яка здійснює остаточний фактичний контроль над трастом. Підзвітна особа вважається бенефіціаром трасту, якщо така підзвітна особа має право отримувати, прямо або опосередковано (наприклад, через номінального утримувача), обов’язкові виплати або може отримати, прямо або опосередковано, дискреційні виплати з трасту.
5. Термін "договір страхування" означає договір (за винятком договору про ануїтет), за яким сторона, що видала страховий поліс, погоджується виплатити певну суму в разі настання визначених непередбачуваних обставин, зокрема смерті, хвороби, нещасного випадку, відповідальності або майнового ризику.
6. Термін "договір про ануїтет" означає договір, за яким сторона, що його надала, погоджується здійснювати виплати протягом періоду часу, повністю або частково визначеного на основі очікуваної тривалості життя однієї або більше фізичних осіб. Цей термін також включає договір, який вважається договором про ануїтет відповідно до закону, підзаконного нормативно-правового акта або практики держави-члена або іншої юрисдикції, у якій укладено відповідний договір, і згідно з яким емітент погоджується здійснювати виплати протягом певної кількості років.
7. Термін "договір страхування з грошовою вартістю" означає договір страхування (інший ніж договір перестрахування відшкодування збитків між двома страховими компаніями), який має грошову вартість.
8. Термін "викупна сума" означає більшу з таких сум: (i) сума, яку володілець страхового поліса має право отримати в разі відмови від договору або дострокового припинення договору (визначена без зменшення на будь-який збір за відмову від страхового поліса або позику під страховий поліс); та (ii) сума, яку володілець страхового поліса може позичити за договором або стосовно нього. Незважаючи на викладене вище, термін "грошова вартість" не включає суму, що підлягає виплаті за договором страхування:
(a) виключно у зв’язку зі смертю фізичної особи, застрахованої за договором страхування життя;
(b) як виплата у зв’язку зі шкодою, завданою особі, або хворобою або інша виплата в якості відшкодування економічних збитків, понесених внаслідок настання страхового випадку;
(c) як повернення попередньо сплаченої страхової премії (мінус вартість страхових витрат, незалежно від того, чи вони фактично понесені) за договором страхування (іншим ніж договір накопичувального страхування життя або договір про ануїтет) у зв’язку з анулюванням або достроковим припиненням договору, зниженням ризикової експозиції протягом строку дії договору або у зв’язку з коригуванням оприбуткування або подібної помилки, пов’язаної зі страховою премією за договором;
(d) як дивіденд власника страхового поліса (інший ніж дивіденд, що виплачується при завершенні строку дії страхового поліса) за умови, що такий дивіденд стосується договору страхування, за яким єдині виплати, які підлягають сплаті, описані в підпараграфі C(8)(b); або
(e) як повернення авансової премії або депозитної премії за договором страхування, за яким страхова премія сплачується принаймні щорічно, якщо сума авансової премії або депозитної премії не перевищує наступну річну премію, яку буде сплачено за договором.
9. Термін "рахунок, що існував раніше" означає:
(a) фінансовий рахунок, який ведеться фінансовою установою, що звітує, станом на 31 грудня 2015 року;
(b) будь-який фінансовий рахунок власника рахунку, незалежно від дати відкриття такого фінансового рахунку, якщо:
(i) власник рахунку також має у фінансовій установі, що звітує (або у пов’язаному суб’єкті в тій самій державі-члені, що й фінансова установа, що звітує), фінансовий рахунок, який є рахунком, що існував раніше, згідно з підпараграфом C(9)(a);
(ii) фінансова установа, що звітує (та, у відповідних випадках, пов’язаний суб’єкт у тій самій державі-члені, що й фінансова установа, що звітує), розглядає зазначені вище фінансові рахунки та будь-які інші фінансові рахунки власника рахунку, що вважаються рахунками, що існували раніше, згідно з пунктом (b), як єдиний фінансовий рахунок для цілей дотримання стандартів стосовно вимог щодо наявності знань, визначених у параграфі A секції VII, і для цілей визначення залишку або суми на будь-якому з фінансових рахунків при застосуванні будь-яких порогових значень для рахунків;
(iii) щодо фінансового рахунку, який підпадає під процедури боротьби з відмиванням грошей/ідентифікації клієнтів, фінансовій установі, що звітує, дозволено здійснювати такі процедури боротьби з відмиванням грошей/ідентифікації клієнтів стосовно фінансового рахунку, покладаючись на результати процедур боротьби з відмиванням грошей/ідентифікації клієнтів, здійснені стосовно рахунку, що існував раніше, описаного в підпараграфі C(9)(a); та
(iv) відкриття фінансового рахунку не вимагає надання нової, додаткової або зміненої інформації про клієнта від власника рахунку, окрім як для цілей цієї Директиви.
10. Термін "новий рахунок" означає фінансовий рахунок, який ведеться фінансовою установою, що звітує, що був відкритий 01 січня 2016 року або пізніше, окрім випадків, коли він вважається рахунком, що існував раніше, згідно з підпараграфом C(9)(b).
11. Термін "рахунок фізичної особи, що існував раніше" означає рахунок, що існував раніше, яким володіє одна або більше фізичних осіб.
12. Термін "новий рахунок фізичної особи" означає новий рахунок, яким володіє одна або більше фізичних осіб.
13. Термін "рахунок суб’єкта, що існував раніше" означає рахунок, що існував раніше, яким володіє один або більше суб’єктів.
14. Термін "рахунок з низькою вартістю" означає рахунок фізичної особи, що існував раніше, з агрегованим балансом або вартістю, що станом на 31 грудня 2015 року не перевищує суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 1000000 доларів США.
15. Термін "рахунок з високою вартістю" означає рахунок фізичної особи, що існував раніше, з агрегованим балансом або вартістю, що станом на 31 грудня 2015 року або 31 грудня будь-якого наступного року перевищує суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 1000000 доларів США.
16. Термін "новий рахунок суб’єкта" означає новий рахунок, яким володіє один або більше суб’єктів.
17. Термін "виключений рахунок" означає будь-який з таких рахунків:
(a) пенсійний рахунок, який відповідає таким вимогам:
(i) рахунок підлягає регулюванню як пенсійний рахунок фізичної особи або входить до зареєстрованого або регульованого пенсійного плану, що передбачає здійснення пенсійних виплат (у тому числі виплат у зв’язку зі втратою працездатності або смертю);
(ii) рахунок користується податковими пільгами (тобто внески на рахунок, які в іншому випадку підлягали би оподаткуванню, підлягають вирахуванню чи виключенню з валового доходу власника рахунку або оподатковуються за зниженою ставкою, або оподаткування інвестиційного доходу від рахунку відбувається з відстроченням або за зниженою ставкою);
(iii) вимагається подання інформації щодо рахунку до податкових органів;
(iv) зняття коштів обумовлені досягненням визначеного пенсійного віку, втратою працездатності або смертю, або до зняття коштів до настання зазначених подій застосовуються штрафи; та
(v) (i) щорічні внески обмежені сумою, деномінованою в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає або є меншою за 50000 доларів США; або (ii) існує максимальний ліміт внесків на рахунок протягом життя у сумі, деномінованій в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає або є меншою за 1000000 доларів США, у кожному випадку із застосуванням правил щодо агрегування рахунків та конвертації валюти, викладених у параграфі C секції VII.
Фінансовий рахунок, який іншим чином відповідає вимозі, передбаченій у підпараграфі C(17)(a)(v), не перестає відповідати такій вимозі виключно тому, що такий фінансовий рахунок може отримати активи або кошти, які переказують з одного або більше фінансових рахунків, що відповідають вимогам підпараграфа C(17)(a) або (b), або з одного чи більше пенсійних фондів, що відповідають вимогам будь-якого з підпараграфів B(5)-(7);
(b) рахунок, що відповідає таким вимогам:
(i) рахунок підлягає регулюванню як інвестиційний інструмент для цілей, інших ніж пенсійне забезпечення, і ним регулярно торгують на організованому фондовому ринку, або рахунок підлягає регулюванню як ощадний механізм для цілей, інших ніж пенсійне забезпечення
(ii) рахунок користується податковими пільгами (тобто внески на рахунок, які в іншому випадку підлягали би оподаткуванню, підлягають вирахуванню чи виключенню з валового доходу власника рахунку або оподатковуються за зниженою ставкою, або оподаткування інвестиційного доходу від рахунку відбувається з відстроченням або за зниженою ставкою);
(iii) зняття коштів обумовлені дотриманням конкретних критеріїв, пов’язаних з метою інвестиційного або ощадного рахунку (наприклад, здійснення освітніх або медичних виплат), або до зняття коштів, які здійснюються до дотримання таких критеріїв, застосовують штрафи; та
(iv) щорічні внески обмежені сумою, деномінованою в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає або є меншою за 50000 доларів США, із застосуванням правил щодо агрегування рахунків та конвертації валюти, викладених у параграфі C секції VII.
Фінансовий рахунок, який іншим чином відповідає вимозі, передбаченій в підпараграфі C(17)(b)(iv), не перестає відповідати такій вимозі виключно тому, що такий фінансовий рахунок може отримати активи або кошти, які переказують з одного або більше фінансових рахунків, що відповідають вимогам підпараграфа C(17)(a) або (b), або з одного чи більше пенсійних фондів, що відповідають вимогам будь-якого з підпараграфів B(5)-(7);
(c) договір страхування життя, період страхування за яким закінчиться до того, як застрахованій фізичній особі виповниться 90 років, за умови, що договір відповідає таким вимогам:
(i) періодичні премії, що не зменшуються із часом, підлягають сплаті принаймні щорічно протягом строку дії договору або до того, як застрахованій фізичній особі виповниться 90 років, залежно від того, який із зазначених періодів коротший;
(ii) договір не має договірної суми, до якої може мати доступ будь-яка особа (шляхом зняття коштів, позики або іншим чином) без розірвання договору;
(iii) сума (інша ніж виплата у зв’язку зі смертю), що підлягає сплаті в разі анулювання або дострокового припинення договору, не може перевищувати агреговану суму страхових премій, сплачених за таким договором, за вирахуванням суми витрат у зв’язку зі смертю, хворобою та нормативними витратами (незалежно від того, чи вони фактично були стягнуті) за період або періоди дії такого договору, а також за вирахуванням будь-яких сум, які були виплачені до анулювання або дострокового припинення договору; та
(iv) договір не утримується правонабувачем за винагороду;
(d) рахунок, що належить спадкоємцю, якщо документація щодо такого рахунку включає копію заповіту померлого або свідоцтва про смерть;