Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/1896 від 13 листопада 2019 року про Європейську прикордонну і берегову охорону та скасування Регламенту (ЄС) № 1052/2013 та Регламенту (ЄС) № 2016/1624

(96) У своїх висновках від 27 березня 2017 року Рада заявила, що управління системою FADO застаріло і що необхідна зміна її правової основи для подальшого задоволення вимог політики у сферах юстиції та внутрішніх справ. Рада також зазначила, що для цього можуть бути використані синергічні ефекти, спираючись на експертні знання Агенції у сфері підробки документів та результати роботи, яку Агенція вже проводила у цій сфері. Відповідно, передбачається, що адміністрування та оперативно-технічне управління системою FADO перейде від Генерального секретаріату Ради до Агенції, як тільки Європейський Парламент та Рада ухвалять відповідний правовий акт про систему FADO, який замінить Спільні дії 98/700/ЮВС.

(97) До ухвалення відповідного правового акта про систему FADO бажано забезпечити повну функціональність системи FADO, поки передача не буде ефективно завершена і дані, що зберігаються, не будуть передані до нової системи. Потім право власності на дані, що зберігаються, буде передане Агенції.

(98) Будь-яке опрацювання персональних даних Агенцією в рамках цього Регламенту повинне здійснюватися згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1725 (- 14).

(99) Будь-яке опрацювання персональних даних державами-членами в рамках цього Регламенту повинне здійснюватися згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2016/679 (- 15) або Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/680 (- 16), відповідно.

(100) У контексті повернення, громадяни третьої країни часто не мають жодних документів, що посвідчують особу, і не співпрацюють з метою ідентифікації їх особи, приховуючи інформацію або надаючи неправильні персональні дані. З огляду на особливу політичну потребу в ефективних процедурах повернення, Агенції необхідно мати змогу обмежувати певні права суб’єктів даних, щоб запобігти зловживанню такими правами, що перешкоджає належному здійсненню процедур повернення та успішному виконанню рішень про повернення державами-членами або заважає Агенції ефективно виконувати свої завдання. Зокрема, реалізація права на обмеження опрацювання даних може суттєво затримувати та перешкоджати здійсненню операцій повернення. Крім того, у деяких випадках право доступу громадянина третьої країни може поставити під загрозу операцію повернення, підвищивши ризик втечі, якщо громадянин третьої країни дізнається, що Агенція опрацьовує його дані в контексті планування операції повернення. Право на внесення виправлень може збільшити ризик того, що відповідний громадянин третьої країни введе органи в оману, надавши неправильні дані. Щоб Агенція могла обмежувати певні права суб’єктів даних, вона повинна мати змогу ухвалювати внутрішні правила щодо таких обмежень.

(101) Для належного виконання своїх завдань у сфері повернення, у тому числі шляхом надання допомоги державам-членам у належному впровадженні процедур повернення та успішному виконанні рішень про повернення, а також для сприяння операціям повернення, Агенції може знадобитися можливість передавати персональні дані поворотців до третіх країн. Щодо третіх країн повернення не часто є рішення про відповідність, ухвалені Комісією згідно зі статтею 45 Регламенту (ЄС) № 2016/679 або статтею 36 Директиви (ЄС) 2016/680, і вони часто не укладають або не мають наміру укладати із Союзом угоду про реадмісію або іншим чином забезпечувати відповідні гарантії у розумінні статті 48 Регламенту (ЄС) № 2018/1725 або у розумінні національних положень, що транспонують статтю 37 Директиви (ЄС) 2016/680. Однак, незважаючи на значні зусилля Союзу у співпраці з основними країнами походження громадян третьої країни, які незаконно перебувають на його території і щодо яких є рішення про повернення, не завжди можливо забезпечити, щоб такі треті країни систематично виконували зобов’язання, встановлені міжнародним правом, щодо реадмісії власних громадян. Угоди про реадмісію, які укладені або щодо яких ведуться переговори Союзом або державами-членами, що передбачають відповідні гарантії щодо персональних даних, застосовуються лише до обмеженої кількості таких третіх країн. Якщо таких угод ще не існує, Агенція повинна передавати персональні дані з метою сприяння операціям повернення Союзу у разі, якщо виконуються умови, встановлені в пункті (d) статті 50(1) Регламенту (ЄС) № 2018/1725.

(102) Будь-яке передавання персональних даних державами-членами третім країнам повинне здійснюватися згідно з Регламентом (ЄС) № 2016/679 та Директивою (ЄС) 2016/680, залежно від випадку. За відсутності угод про реадмісію та як виняток із вимоги щодо ухвалення рішень про відповідність або забезпечення відповідних гарантій, держави-члени повинні мати змогу передавати персональні дані органам третіх країн для цілей реалізації політики повернення Союзу. Необхідно мати змогу використовувати відступ для особливих ситуацій, передбачений статтею 49 Регламенту (ЄС) № 2016/679 та статтею 38 Директиви (ЄС) 2016/680, залежно від випадку, за умови дотримання умов, визначених у цих статтях.

(103) Цей Регламент поважає фундаментальні права та дотримується принципів, визнаних статтями 2 та 6 ДФЄС та Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу (далі - "Хартія"), як-от повага до людської гідності, право на життя, заборона тортур та нелюдського чи принизливого поводження чи покарання, заборона торгівлі людьми, право на свободу та безпеку, право на захист персональних даних, право на доступ до документів, право на притулок та захист від вивезення та вислання, заборона примусового видворення чи примусового повернення, відсутність дискримінації та права дитини.

(104) Цей Регламент повинен встановити механізм розгляду скарг для Агенції у співпраці із працівником з питань фундаментальних прав з метою забезпечення дотримання фундаментальних прав у всіх видах діяльності Агенції. Це повинен бути адміністративний механізм, згідно з яким працівник з питань фундаментальних прав повинен відповідати за розгляд скарг, що надходять до Агенції, згідно з правом на належне управління. Працівник з питань фундаментальних прав повинен перевіряти прийнятність скарг, реєструвати прийнятні скарги, направляти всі зареєстровані скарги виконавчому директору, направляти скарги щодо членів команд рідній державі-члену та реєструвати подальші дії Агенції або такої держави-члена. Механізм повинен бути дієвим і забезпечувати подальше опрацювання скарг. Механізм розгляду скарг не повинен обмежувати доступ до адміністративних та судових засобів захисту і не повинен розглядатися як вимога доступу до таких засобів захисту. Розслідування кримінальних злочинів повинні здійснювати держави-члени. Для підвищення прозорості та підзвітності Агенція повинна звітувати про механізм розгляду скарг у своєму річному звіті. Звіт повинен охоплювати, зокрема, кількість отриманих скарг, види порушень фундаментальних прав, відповідні операції та, якщо можливо, подальші заходи, вжиті Агенцією та державами-членами. Працівник з питань фундаментальних прав повинен мати доступ до всієї інформації, що стосується дотримання фундаментальних прав у всіх видах діяльності Агенції. Працівник з питань фундаментальних прав повинен бути забезпечений ресурсами та персоналом, необхідними йому для ефективного виконання своїх завдань згідно із цим Регламентом. Персонал, який надається працівнику з питань фундаментальних прав, повинен мати навички та звання, які відповідають розширеному обсягу діяльності та повноважень Агенції.

(105) Агенція повинна бути незалежною у технічних та операційних питаннях і мати юридичну, адміністративну та фінансову автономію. З цією метою необхідно та достатньо, щоб вона була органом Союзу, що має правосуб’єктність і здійснює надані їй цим Регламентом виконавчі повноваження.

(106) Комісія та держави-члени повинні бути представлені у складі правління для здійснення нагляду за Агенцією. Якщо можливо, до складу правління повинні входити оперативні керівники національних служб, відповідальних за управління кордонами, або їх представники. Для забезпечення безперервності роботи правління, сторони, представлені в ньому, повинні докладати зусиль для забезпечення того, щоб їхні представники змінювалися якомога рідше. Правлінню слід надати необхідні повноваження щодо формування бюджету Агенції, перевірок його виконання, ухвалення відповідних фінансових правил, встановлення прозорих робочих процедур для вироблення й ухвалення рішень Агенцією та призначення виконавчого директора та трьох заступників виконавчого директора, на кожного з яких повинні бути покладені обов’язки у певній сфері компетенції Агенції, як-от управління постійним корпусом, нагляд за завданнями Агенції щодо повернення або управління участю Агенції у великомасштабних IT-системах. Управління Агенцією та її діяльністю повинні здійснюватися згідно із принципами спільного підходу щодо децентралізованих агентств Союзу, схваленими 19 липня 2012 року Європейським Парламентом, Радою та Комісією.

(107) З огляду на участь Європейського Парламенту у справах, що регулюються цим Регламентом, голова правління повинен мати змогу запросити експерта Європейського Парламенту для участі у засіданнях Правління.

(108) Щороку правління повинне готувати єдиний документ програмування. Готуючи такий документ, правління повинне брати до уваги рекомендації Міжінституційної робочої групи з питань ресурсів децентралізованих агентств.

(109) Для гарантування автономії Агенції, їй надається окремий бюджет із надходженнями, які переважно формуються за рахунок внеску Європейського Союзу. Бюджет Агенції повинен бути підготовлений згідно з принципом бюджетування на основі результатів з урахуванням цілей Агенції та очікуваних результатів виконання її завдань. На внесок Союзу або будь-які інші субсидії, які виплачуються із загального бюджету Союзу, повинна поширюватися бюджетна процедура Союзу. Рахункова Палата повинна проводити аудит звітів. У виняткових випадках, коли наявний бюджет вважається недостатнім, а бюджетна процедура не дозволяє належним чином реагувати на ситуації, що стрімко змінюються, Агенція повинна мати змогу отримувати гранти з фондів Союзу для виконання своїх завдань.

(110) Виконавчий директор, виконуючи обов’язки відповідального розпорядника, повинен регулярно оцінювати фінансові ризики, пов’язані з діяльністю Агенції, та вживати необхідних заходів з пом’якшення ризику згідно з фінансовою рамкою, що застосовується до Агенції, а також інформувати про це правління.

(111) Імовірно, Агенція зіткнеться найближчими роками зі складними обставинами у плані задоволення виняткових потреб у доборі та утриманні кваліфікованого персоналу з якомога ширшого географічного району.

(112) Згідно із принципом спільної відповідальності, Агенції необхідно вимагати від персоналу, який вона наймає, зокрема, від штатного персоналу постійного корпусу, у тому числі працівників штатного персоналу, направлених для оперативної діяльності, того самого рівня підготовки, експертних знань та професіоналізму, що його має персонал, відкомандирований або працевлаштований державами-членами. Відповідно, Агенції необхідно переглянути та оцінити, чи належним чином поводиться її штатний персонал під час оперативної діяльності у сфері прикордонного контролю та повернення.

(113) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 883/2013 (- 17) повинен застосовуватися без обмежень до Агенції, яка повинна приєднатися до Міжінституційної угоди між Європейським Парламентом, Радою Європейського Союзу та Комісією Європейських Співтовариств від 25 травня 1999 року щодо проведення внутрішніх розслідувань Європейським бюро боротьби із шахрайством (OLAF) (- 18).

(114) Згідно з Регламентом Ради (ЄС) № 2017/1939 (- 19), Європейська прокуратура може розслідувати та карати за випадки шахрайства та іншої незаконної діяльності і, що впливає на фінансові інтереси Союзу, як передбачено Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1371 (- 20).

(115) До Агенції повинен застосовуватися Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1049/2001 (- 21). Здійснюючи свою діяльність, Агенція повинна забезпечувати максимальну прозорість, не ставлячи під загрозу досягнення мети своєї діяльності. Вона повинна оприлюднювати інформацію про всю свою діяльність. Вона також повинна забезпечити негайне надання громадськості та будь-якій зацікавленій стороні інформації, що стосується її діяльності.

(116) Агенція також повинна у повній мірі звітувати про свою діяльність перед Європейським Парламентом, Радою та Комісією.

(117) Комісія повинна провести оцінювання цього Регламенту. У рамках такого оцінювання необхідно оцінювати, між іншим, привабливість Агенції як працедавця для добору штатного персоналу, щоб забезпечити якість та географічний баланс кандидатів.

(118) Зовнішні кордони, вказані у цьому Регламенті, - це кордони, до яких застосовуються положення розділу II Регламенту (ЄС) № 2016/399 і які охоплюють зовнішні кордони держав-членів Шенгенської зони згідно з Протоколом № 19 про acquis щодо Шенгенської зони, що входить в рамку Європейського Союзу, що додається до ДЄС та до Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС).

(119) Для забезпечення однакових умов імплементації цього Регламенту, необхідно надати Комісії виконавчі повноваження. Такі повноваження повинні здійснюватися відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (- 22).

(120) Оскільки цілі цього Регламенту, а саме розроблення та впровадження системи інтегрованого управління зовнішніми кордонами для забезпечення належного функціонування Шенгенської зони, не можуть достатньою мірою бути досягнуті державами-членами, які діють у некоординований спосіб, і радше, через відсутність контролю на внутрішніх кордонах, значні міграційні виклики на зовнішніх кордонах, необхідність ефективного контролю за перетином цих кордонів та необхідність сприяти високому рівню внутрішньої безпеки в межах Союзу, можуть бути краще досягнуті на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, як визначено у статті 5 ДЄС. Відповідно до визначеного в зазначеній статті принципу пропорційності, цей Регламент не виходить за рамки необхідного для досягнення зазначених цілей.

(121) Що стосується Ісландії та Норвегії, цей Регламент є розвитком положень acquis про Шенгенську зону у розумінні Угоди, укладеної між Радою Європейського Союзу та Республікою Ісландія і Королівством Норвегія про асоціацію останніх у зв’язку з процесом імплементації, застосування та розвитку acquis щодо Шенгенської зони (- 23), що належать до сфери, зазначеної в пункті A статті 1 Рішення Ради 1999/437/ЄС (- 24). Угода між Європейським Співтовариством та Республікою Ісландія і Королівством Норвегія про процедури участі цих держав у Європейській агенції з питань управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах держав-членів Європейського Союзу (- 25) передбачає правила щодо участі цих країн у роботі Агенції, а також положення про фінансові внески та персонал.

(122) Що стосується Швейцарії, цей Регламент є розвитком положень acquis про Шенгенську зону у розумінні Угоди між Європейським Союзом, Європейським Співтовариством та Швейцарською Конфедерацією про асоціацію Швейцарської Конфедерації у зв’язку з імплементацією, застосуванням та розвитком acquis про Шенгенську зону (- 26), що належать до сфери, зазначеної в пункті А статті 1 Рішення 1999/437/ЄС, що має розглядатися разом зі статтею 3 Рішення Ради 2008/146/ЄС (- 27).

(123) Що стосується Ліхтенштейну, цей Регламент є розвитком положень acquis про Шенгенську зону у розумінні Протоколу між Європейським Союзом, Європейським Співтовариством, Швейцарською Конфедерацією та Князівством Ліхтенштейн про приєднання Князівства Ліхтенштейн до Угоди між Європейським Союзом, Європейським Співтовариством та Швейцарською Конфедерацією про асоціацію Швейцарської Конфедерації у зв’язку з імплементацією, застосуванням і розвитком acquis про Шенгенську зону (- 28), що належать до сфери, зазначеної в пункті А статті 1 Рішення 1999/437/ЄС, спільно зі статтею 3 Рішення Ради 2011/350/ЄС (- 29).

(124) Угода між Європейським Співтовариством з одного боку, та Швейцарською Конфедерацією і Князівством Ліхтенштейн, з іншого боку, про процедури участі цих держав у Європейській агенції з питань управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах держав-членів Європейського Союзу (- 30) передбачає правила щодо участі цих країн у роботі Агенції, а також положення про фінансові внески та персонал.

(125) Відповідно до статей 1 і 2 Протоколу № 22 про позицію Данії, що міститься в додатку до ДЄС і ДФЄС, Данія не бере участі в ухваленні цього Регламенту, не зв’язана ним та не підлягає його застосуванню. З огляду на те, що цей Регламент ґрунтується на acquis про Шенгенську зону, Данія, згідно зі статтею 4 цього Протоколу, повинна ухвалити рішення протягом шести місяців після ухвалення Радою рішення щодо цього Регламенту, чи буде вона імплементувати його у своє національне право.

(126) Цей Регламент є розвитком положень acquis про Шенгенську зону, у якому Велика Британія не бере участі, згідно з Рішенням Ради 2000/365/ЄС (- 31); відповідно, Велика Британія не бере участі в ухваленні цього Регламенту, не зв’язана ним та не підлягає його застосуванню.

(127) Цей Регламент є розвитком положень acquis про Шенгенську зону, у якому Ірландія не бере участі, згідно з Рішенням Ради 2002/192/ЄС (- 32); відповідно, Ірландія не бере участі в ухваленні цього Регламенту, не зв’язана ним та не підлягає його застосуванню.

(128) Агенція повинна сприяти організації конкретних видів діяльності, у рамках яких держави-члени можуть скористатися експертними знаннями та засобами, які Ірландія та Велика Британія можуть запропонувати на умовах, що визначаються правлінням у кожному конкретному випадку. З цією метою представники Ірландії можуть бути запрошені до участі в засіданнях правління, щоб мати змогу повною мірою брати участь у підготовці таких конкретних заходів. Представники Великої Британії можуть бути запрошені до участі в засіданнях правління до дати припинення дії Договорів щодо Великої Британії згідно зі статтею 50(3) ДЄС.

(129) Хоча Велика Британія не бере участі в цьому Регламенті, їй надана можливість співпрацювати з Європейською прикордонною і береговою охороною з огляду на її позицію як держави-члена. З огляду на те, що Велика Британія повідомила про свій намір вийти з Союзу відповідно до статті 50 ДЄС, спеціальний механізм, що застосовується до оперативної співпраці зі Великої Британією на основі цього Регламенту, повинен застосовуватися до дати, поки Договори не перестануть застосовуватись до Великої Британії згідно зі статтею 50(3) ДФЄС, або до набуття чинності угодою про вихід, укладеною з Великою Британією згідно зі статтею 50 ДЄС, що регулює такий спеціальний механізм.

(130) Між Королівством Іспанія та Великою Британією досі триває спір щодо демаркації кордонів Гібралтару.

(131) Тимчасове зупинення застосування цього Регламенту до кордонів Гібралтару не означає будь-яких змін у відповідних позиціях відповідних держав.

(132) Згідно зі статтею 28(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (- 33), 7 листопада 2018 року були проведені консультації з Європейським інспектором із захисту даних, який надав висновок 30 листопада 2018 року.

(133) Цей Регламент спрямований на змінення і розширення положень Регламентів (ЄС) № 2016/1624 та (ЄС) № 1052/2013. Оскільки зміни, які повинні бути внесені, є істотними з точки зору їх кількості та характеру, зазначені правові акти повинні бути, з метою забезпечення ясності, скасовані.

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Цим Регламентом утворено Європейську прикордонну і берегову охорону для забезпечення європейського інтегрованого управління кордонами на зовнішніх кордонах, щоб ефективно управляти такими кордонами з повним дотриманням фундаментальних прав та підвищити ефективність політики Союзу щодо повернення мігрантів.

Цей Регламент спрямований на подолання міграційних викликів та потенційних майбутніх викликів і загроз на зовнішніх кордонах. Він покликаний забезпечити високий рівень внутрішньої безпеки у межах Союзу з повним дотриманням фундаментальних прав, гарантуючи при цьому вільний рух осіб у межах території Союзу. Цей Регламент сприяє виявленню та запобіганню транскордонної злочинності на зовнішніх кордонах, а також боротьбі з нею.

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) "зовнішні кордони" означає зовнішні кордони, як означено в пункті (2) статті 2 Регламенту (ЄС) № 2016/399;

(2) "пункт пропуску через кордон" означає пункт пропуску через кордон, як означено в пункті (8) статті 2 Регламенту (ЄС) № 2016/399;

(3) "прикордонний контроль" означає прикордонний контроль, як означено в пункті (10) статті 2 Регламенту (ЄС) № 2016/399;

(4) "перевірки на кордоні" означає перевірки на кордоні, як означено в пункті (11) статті 2 Регламенту (ЄС) № 2016/399;

(5) "нагляд за кордонами" означає нагляд за кордонами, як означено в пункті (12) статті 2 Регламенту (ЄС) № 2016/399;

(6) "нагляд за повітряними кордонами" означає нагляд за будь-яким рейсом пілотованого або безпілотного повітряного судна та його пасажирами чи вантажем, що його здійснюють до або з території держав-членів, крім внутрішніх авіарейсів, як означено в пункті (3) статті 2 Регламенту (ЄС) № 2016/399;

(7) "ситуаційна обізнаність" означає здатність контролювати, виявляти, ідентифікувати, відстежувати та розуміти незаконну транскордонну діяльність, щоб належним чином обґрунтовувати заходи з реагування, поєднуючи нову інформацію з відомими фактами, і щоб мати змогу знизити людські втрати серед мігрантів на зовнішніх кордонах та уздовж або поблизу них;

(8) "спроможність реагувати" означає здатність вживати заходів, спрямованих на протидію незаконній транскордонній діяльності на зовнішніх кордонах та уздовж або поблизу них, включно із засобами та строками адекватного реагування;

(9) "EUROSUR" означає систему для обміну інформацією та співпраці між державами-членами та Європейською агенцією прикордонної та берегової охорони;

(10) "ситуаційна картина" означає сукупність геоприв’язаних даних та інформації в майже реальному часі, отриманих від різних органів, сенсорів, платформ та інших джерел, яка передається через безпечні канали зв’язку та інформації і може бути опрацьована, вибірково відображена та надана іншим відповідним органам для забезпечення ситуаційної обізнаності та підтримки спроможності реагувати на зовнішніх кордонах та уздовж або поблизу них, а також у прикордонній зоні;

(11) "ділянка зовнішнього кордону" означає весь зовнішній кордон держави-члена або його частину, як визначено національним правом або як визначено національним координаційним центром чи будь-яким іншим відповідальним національним органом;

(12) "транскордонна злочинність" означає будь-який тяжкий злочин у транскордонному вимірі, вчинення або замах на вчинення якого здійснені на зовнішніх кордонах та уздовж або поблизу них;

(13) "прикордонна зона" означає географічний район за межами зовнішніх кордонів, що має значення для управління зовнішніми кордонами за допомогою аналізу ризиків і ситуаційної обізнаності;

(14) "інцидент" означає ситуацію, пов’язану з нелегальною імміграцією, транскордонною злочинністю або ризиками для життя мігрантів на зовнішніх кордонах та уздовж або поблизу них;

(15) "штатний персонал" означає персонал, який працює в Європейській агенції прикордонної та берегової охорони згідно із Положенням про персонал Європейського Союзу (далі - "Положення про персонал") та Умовами працевлаштування інших службовців Союзу (далі - "Умови працевлаштування"), встановлених у Регламенті Ради (ЄЕС, Євратом, ЄСВС) № 259/68 (- 34);

(16) "оперативний персонал" означає прикордонників, персонал супроводу при поверненні, спеціалістів з повернення та інший відповідний персонал, який входить до складу постійного корпусу Європейської прикордонної і берегової охорони згідно із чотирма категоріями, визначеними у статті 54(1), які діють як члени команд із виконавчими повноваженнями, якщо застосовно, та штатний персонал, відповідальний за функціонування центрального підрозділу Європейської системи інформації та авторизації подорожей (ETIAS), що не включається до складу команд;

(17) "член команд" означає члена постійного корпусу Європейської прикордонної і берегової охорони, направленого до команд управління кордонами, команд підтримки регулювання міграції та команд повернення;

(18) "команди управління кордонами" означають команди, сформовані із членів постійного корпусу Європейської прикордонної і берегової охорони, які розгортаються під час спільних операцій на зовнішніх кордонах і швидких прикордонних втручань у державах-членах та третіх країнах;

(19) "команди підтримки регулювання міграції" означають групи експертів, які забезпечують технічне і оперативне підкріплення для країн-членів, у тому числі в зонах припливу мігрантів, що складаються з оперативного персоналу, експертів Європейського офісу підтримки з питань притулку (EASO) та Європолу, а також, у відповідних випадках, експертів з Агентства Європейського Союзу з фундаментальних прав (FRA), інших органів, офісів і агентств Союзу та держав-членів;

(20) "держава-член здійснення заходів" означає державу-члена, на території якої проводиться або розпочинається спільна операція або швидке прикордонне втручання, операція повернення або втручання, пов’язане з поверненням, або на території якої розгортають команду підтримки регулювання міграції;

(21) "рідна держава-член" означає державу-член, з якої працівника направлено або відкомандировано до постійного корпусу Європейської прикордонної і берегової охорони;

(22) "держава-член, що бере участь" означає державу-члена, яка бере участь у спільній операції, швидкому прикордонному втручанні, операції повернення, втручанні, пов’язаному з поверненням, або в направленні команд підтримки регулювання міграції шляхом надання технічного обладнання або персоналу з постійного корпусу Європейської прикордонної і берегової охорони, а також державу-члена, яка бере участь в операціях повернення або втручанні, пов’язаному з поверненням, шляхом надання технічного обладнання або персоналу, але не є приймаючою державою-членом;

(23) "зона припливу мігрантів" означає територію, створену на вимогу держави-члена здійснення заходів, в якій приймаюча держава-член, Комісія, відповідні установи Союзу та держави-члени, що беруть участь, співпрацюють з метою управління наявним або потенційно непропорційним міграційним викликом, що характеризується значним збільшенням кількості мігрантів, які прибувають до зовнішніх кордонів;

(24) "повернення" означає повернення, як означено в пункті (3) статті 3 Директиви 2008/115/ЄС;

(25) "рішення про повернення" означає адміністративне чи судове рішення або акт, що визнає або оголошує перебування громадянина третьої країни незаконним і накладає або встановлює зобов’язання щодо повернення згідно із Директивою 2008/115/ЄС;

(26) "поворотець" означає громадянина третьої країни, який незаконно перебуває на території Союзу та щодо якого є рішення про повернення, що підлягає виконанню;

(27) "операція повернення" означає операцію, яка організовується або координується Європейською агенцією прикордонної та берегової охорони та включає надання технічного і оперативного підкріплення одній або більше держав-членів, коли поворотці з однієї чи більше держав-членів, повертаються примусово або добровільно, незалежно від типу транспортного засобу;

(28) "втручання, пов’язане з поверненням" означає діяльність Європейської агенції прикордонної та берегової охорони, спрямовану на надання державам-членам посиленої технічної і оперативної допомоги, що включає розгортання команд повернення та організації операцій повернення;

(29) "команди повернення" означають групи, сформовані із членів постійного корпусу Європейської прикордонної і берегової охорони, які будуть залучені до операцій повернення, втручання, пов’язаного з поверненням, у державах-членах або під час інших оперативних дій, пов’язаних з виконанням завдань щодо повернення;

(30) "зв’язковий офіцер з питань імміграції" означає зв’язкового офіцера з питань імміграції, як означено в пункті (1) статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/1240 (- 35)

1. Європейське інтегроване управління кордонами складається з таких компонентів:

(a) прикордонний контроль, а також заходи щодо сприяння законному перетину кордону та, у відповідних випадках, заходи, пов’язані із запобіганням та виявленням транскордонної злочинності на зовнішніх кордонах, зокрема незаконного ввезення мігрантів, торгівлі людьми та тероризму; механізми та процедури ідентифікації вразливих осіб та неповнолітніх без супроводу, а також для ідентифікації осіб, які потребують міжнародного захисту або бажають звернутися за таким захистом, надання інформації таким особам та довідки про таких осіб;

(b) пошуково-рятувальні операції для осіб, що зазнали лиха на морі, розпочаті та проведені згідно із Регламентом (ЄС) № 656/2014 та міжнародним правом, що відбуваються в ситуаціях, які можуть виникнути під час операцій нагляду за морським кордоном;

(c) аналіз ризиків для внутрішньої безпеки й аналіз загроз, які можуть вплинути на функціонування або безпеку зовнішніх кордонів;

(d) обмін інформацією та співпраця між державами-членами у сферах, на які поширюється дія цього Регламенту, а також обмін інформацією та співпраця між державами-членами та Європейською агенцією прикордонної та берегової охорони, у тому числі підтримка, координована Європейською агенцією прикордонної та берегової охорони;

(e) міжвідомча співпраця між національними органами в кожній державі-члені, які відповідають за прикордонний контроль або інші завдання, що виконуються на кордоні, а також між органами в кожній державі-члені, відповідальними за повернення, у тому числі регулярний обмін інформацією за допомогою наявних засобів обміну інформацією, а також, у відповідних випадках, співпраця з національними органами, відповідальними за захист фундаментальних прав;

(f) співпраця між відповідними установами, органами, офісами та агентствами Союзу у сферах, на які поширюється дія цього Регламенту, у тому числі шляхом регулярного обміну інформацією;

(g) співпраця з третіми країнами в сферах, на які поширюється дія цього Регламенту, зосереджуючись, зокрема, на сусідніх третіх країнах та на тих третіх країнах, які за допомогою аналізу ризику були визначені як країни походження або країни транзиту незаконної імміграції;

(h) техніко-оперативні заходи в межах Шенгенської зони, які пов’язані з прикордонним контролем і призначені для ефективнішого подолання незаконної імміграції та протидії транскордонній злочинності;

(i) повернення громадян третьої країни, щодо яких існують рішення про повернення, видані державою-членом;

(j) використання передових технологій, а також масштабних інформаційних систем;

(k) механізм контролю якості, зокрема Шенгенський механізм оцінювання, оцінювання вразливості та можливі національні механізми для забезпечення імплементації права Союзу у сфері управління кордонами;

(l) механізми солідарності, зокрема інструменти фінансування Союзу.

2. Фундаментальні права, освіта та навчання, а також дослідження та інновації є ключовими компонентами у впровадженні європейського інтегрованого управління кордонами.

Національні органи держав-членів, відповідальних за управління кордонами, у тому числі працівники берегової охорони тією мірою, якою вони виконують завдання прикордонного контролю, національні органи, відповідальні за повернення, і Європейська агенція прикордонної та берегової охорони (далі - Агенція) становлять Європейську прикордонну і берегову охорону.

1. Діяльність Агенції регулюється положенням цього Регламенту.

2. Агенція включає постійний корпус Європейської прикордонної і берегової охорони (далі - "постійний корпус"), зазначений у статті 54, що нараховує до 10000 працівників оперативного персоналу згідно з додатком I.

3. З метою забезпечення узгодженого європейського інтегрованого управління кордонами Агенція повинна сприяти ефективнішому застосуванню інструментів Союзу, пов’язаних з управлінням зовнішніми кордонами, зокрема Регламенту (ЄС) № 2016/399, а також інструментів Союзу, пов’язаних із поверненням.

4. Агенція повинна сприяти постійному та однаковому застосуванню права Союзу, у тому числі acquis Союзу у сфері фундаментальних прав, зокрема Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу (далі - "Хартія"), на зовнішніх кордонах. Таке сприяння передбачає обмін належними практиками.

Агенція підзвітна Європейському Парламенту та Раді згідно з положеннями цього Регламенту.

1. Європейська прикордонна і берегова охорона повинна здійснювати європейське інтегроване управління кордонами під спільну відповідальність Агенції та національних органів, відповідальних за управління кордонами, у тому числі працівників берегової охорони тією мірою, якою вони здійснюють операції з нагляду за морськими кордонами та будь-які інші завдання прикордонного контролю. Держави-члени несуть основну відповідальність за управління своїми ділянками зовнішніх кордонів.

2. Агенція повинна надавати технічну й оперативну допомогу у здійсненні заходів, пов’язаних із поверненням, зазначених у статті 48 цього Регламенту, за запитом відповідної держави-члена або за власною ініціативою Агенції та за згодою відповідної держави-члена. Держави-члени несуть одноосібну відповідальність за ухвалення рішень про повернення та вжиття заходів щодо затримання поворотців згідно із Директивою 2008/115/ЄС.

3. Держави-члени повинні забезпечити управління своїми зовнішніми кордонами та виконання рішень про повернення в тісній співпраці з Агенцією у своїх власних інтересах та у спільних інтересах усіх держав-членів у повній відповідності до права Союзу, у тому числі дотримання фундаментальних прав, і згідно із багаторічним циклом стратегічної політики у сфері європейського інтегрованого управління кордонами, зазначеним у статті 8.

4. Агенція повинна підтримувати застосування інструментів Союзу, пов’язаних із управлінням зовнішніми кордонами, і виконання рішень про повернення шляхом підкріплення, оцінювання та координування дій держав-членів, а також шляхом надання технічної та оперативної допомоги в імплементації таких інструментів та у питаннях повернення. Агенція не повинна підтримувати жодних інструментів або брати участь у будь-яких заходах, пов’язаних із контролем на внутрішніх кордонах. Агенція несе повну відповідальність та звітує про будь-яке ухвалене нею рішення та будь-яку діяльність, за які вона несе виключну відповідальність згідно із цим Регламентом.

5. Держави-члени можуть співпрацювати на операційному рівні з іншими державами-членами чи третіми країнами, якщо така співпраця сумісна із завданнями Агенції. Держави-члени повинні утримуватися від будь-якої діяльності, яка може загрожувати функціонуванню Агенції або досягненню її цілей. Держави-члени повинні повідомляти Агенції про таку оперативну співпрацю з іншими державами-членами чи третіми країнами на зовнішніх кордонах та у сфері повернення. Виконавчий директор повинен регулярно та щонайменше один раз на рік інформувати правління про такі питання.

1. Комісія та Європейська прикордонна і берегова охорона повинні забезпечити дієвість європейського інтегрованого управління кордонами за допомогою багаторічного циклу стратегічної політики, який ухвалюється згідно із процедурою, встановленою у параграфі 4.

2. Багаторічна стратегічна політика для європейського інтегрованого управління кордонами повинна визначати узгоджений, інтегрований та систематичний підхід до подолання викликів у сфері управління кордонами та повернення. Вона повинна визначати пріоритети політики та надавати стратегічні настанови щодо компонентів, визначених у статті 3, на п’ятирічний період.

3. Багаторічний цикл стратегічної політики у сфері європейського інтегрованого управління кордонами складається із чотирьох етапів, визначених у параграфах 4-7.

4. На основі стратегічного аналізу ризиків для європейського інтегрованого управління кордонами, зазначеного у статті 29(2), Комісія повинна підготувати документ щодо політики для розроблення багаторічної стратегічної політики у сфері європейського інтегрованого управління кордонами. Комісія повинна подати цей документ щодо політики Європейському Парламенту та Раді для обговорення. Після такого обговорення Комісія повинна ухвалити повідомлення, що встановлює багаторічну стратегічну політику у сфері європейського інтегрованого управління кордонами.

5. З метою реалізації багаторічної стратегічної політики у сфері європейського інтегрованого управління кордонами Агенція, за рішенням правління на підставі пропозиції виконавчого директора, підготовленої в тісній співпраці з державами-членами та Комісією, повинна розробити технічну та операційну стратегію європейського інтегрованого управління кордонами. За наявності відповідних підстав Агенція повинна брати до уваги особливі ситуації держав-членів, зокрема їхнє географічне розташування. Технічна та операційна стратегія повинна відповідати статті 3 та багаторічній стратегічній політиці у сфері європейського інтегрованого управління кордонами. Вона повинна сприяти та підтримувати впровадження європейського інтегрованого управління кордонами в усіх державах-членах.

6. З метою реалізації багаторічної стратегічної політики у сфері європейського інтегрованого управління кордонами, держави-члени повинні встановити національні стратегії європейського інтегрованого управління кордонами через тісну співпрацю між усіма національними органами, відповідальними за управління зовнішніми кордонами та повернення. Такі національні стратегії повинні відповідати статті 3, багаторічній стратегічній політиці у сфері європейського інтегрованого управління кордонами та технічній і операційній стратегії.

7. Через чотири роки після прийняття багаторічної стратегічної політики у сфері європейського інтегрованого управління кордонами Комісія повинна провести ретельне оцінювання її реалізації. Результати такого оцінювання повинні бути враховані при підготовці наступного багаторічного циклу стратегічної політики. Держави-члени й Агенція повинні своєчасно надавати Комісії необхідну інформацію для проведення такого оцінювання. Комісія повинна повідомляти результати такого оцінювання Європейському Парламенту та Раді.

8. Якщо ситуація на зовнішніх кордонах або в сфері повернення вимагає змінення пріоритетів політики, Комісія повинна внести зміни до багаторічної стратегічної політики у сфері європейського інтегрованого управління кордонами або до її відповідних частин згідно із процедурою, визначеною у параграфі 4.

Якщо Комісія вносить зміни в багаторічну стратегічну політику, як передбачено в першому підпараграфі, технічна та операційна стратегія і національні стратегії, за необхідності, повинні бути адаптовані.

1. На основі багаторічного циклу стратегічної політики у сфері європейського інтегрованого управління кордонами Європейська прикордонна і берегова охорона повинна встановити інтегрований процес планування управління кордонами та повернення, а також процеси оперативного планування, планування дій у разі надзвичайних ситуацій і планування нарощування спроможності. Такий інтегрований процес планування повинен бути встановлений згідно з параграфами 2, 3 та 4 цієї статті.

2. Держави-члени та Агенція повинні ухвалити оперативні плани управління кордонами та повернення. Оперативні плани держав-членів стосовно ділянок кордону з високим і критичним рівнями впливу повинні бути узгоджені із сусідніми державами-членами й Агенцією з метою вжиття необхідних транскордонних заходів і надання підтримки з боку Агенції. Для дій Агенції процеси оперативного планування на наступний рік повинні бути визначені в додатку до єдиного програмного документу, зазначеного у статті 102. Для кожної конкретної оперативної діяльності в результаті процесів оперативного планування повинні бути створені оперативні плани, зазначені у статті 38 та статті 74(3). Оперативні плани або їх частини можуть бути у відповідних випадках засекречені згідно зі статтею 92.

3. Держави-члени повинні ухвалити план дій у разі надзвичайних ситуацій для управління своїми кордонами та повернення. Згідно з національними стратегіями інтегрованого управління кордонами, плани дій у разі надзвичайних ситуацій повинні описувати всі необхідні заходи та ресурси для можливого зміцнення спроможностей, у тому числі логістику та підтримку, як на національному рівні, так і на рівні Агенції.

Частина планів дій у разі надзвичайних ситуацій, що потребує додаткової підтримки Європейської прикордонної і берегової охорони, повинна бути підготовлена спільно з відповідною державою-членом та Агенцією у тісній співпраці із сусідніми державами-членами.

4. Держави-члени й Агенція повинні ухвалити національні плани нарощування спроможності у сферах управління кордонами та повернення відповідно до своїх національних стратегій інтегрованого управління кордонами. Такі національні плани нарощування спроможності повинні описувати середньо- та довгострокову еволюцію національних спроможностей у сферах управління кордонами та повернення.

Національні плани нарощування спроможності повинні стосуватися розвитку кожного компонента європейського інтегрованого управління кордонами, зокрема політики щодо добору та навчання прикордонників і спеціалістів з повернення, придбання та технічного обслуговування обладнання, необхідної діяльності з досліджень і розробок, а також відповідних вимог і джерел фінансування.

5. Плани дій у разі надзвичайних ситуацій і національні плани нарощування спроможності, зазначені в параграфах 3 та 4, повинні ґрунтуватися на сценаріях, отриманих на основі аналізу ризиків. Такі сценарії повинні відображати можливий розвиток ситуації на зовнішніх кордонах та в зоні незаконної імміграції, а також виклики, визначені в багаторічному циклі стратегічної політики у сфері європейського інтегрованого управління кордонами. Такі сценарії повинні бути визначені у планах дій у разі надзвичайних ситуацій і національних планах нарощування спроможності, яких вони стосуються.

6. Методологія та порядок складання планів, зазначених у параграфах 3 та 4, повинні ухвалюватися правлінням на підставі пропозиції виконавчого директора після консультацій з державами-членами.

7. Агенція повинна готувати огляд національних планів нарощування спроможності та багаторічної стратегії придбання обладнання Агенції, зазначеної у статті 63, а також багаторічного планування профілів персоналу постійного корпусу.

Агенція повинна надавати такий огляд державам-членам і Комісії з метою визначення можливих синергій і можливостей для співпраці в різних сферах, що охоплюються національними планами нарощування спроможності, включно зі спільними закупівлями. На основі визначених синергій Агенція може запросити держав-членів взяти участь у подальших заходах зі співпраці.

8. Правління повинне збиратися щонайменше раз на рік, щоб обговорити та затвердити дорожню карту нарощування спроможності Європейської прикордонної і берегової охорони. Дорожня карта нарощування спроможності повинна бути запропонована виконавчим директором на основі огляду національних планів нарощування спроможності, враховуючи, між іншим, результати аналізу ризиків і оцінювань вразливості, проведених згідно зі статтями 29 та 32, а також власні багаторічні плани Агенції. Після затвердження правлінням дорожня карта нарощування спроможності додається до технічної та операційної стратегії, зазначеної у статті 8(5).

1. Агенція повинна виконувати такі завдання:

(a) здійснювати моніторинг міграційних потоків і проводити аналіз ризиків стосовно всіх аспектів інтегрованого управління кордонами;

(b) здійснювати моніторинг операційних потреб держав-членів, пов’язаних із поверненнями, у тому числі шляхом збору оперативних даних;

(c) здійснювати оцінювання вразливості, у тому числі оцінювання спроможності та готовності держав-членів до боротьби із загрозами та викликами на зовнішніх кордонах;

(d) здійснювати моніторинг управління зовнішніми кордонами через зв’язкових офіцерів Агенції в державах-членах;

(e) здійснювати моніторинг дотримання фундаментальних прав у рамках всіх своїх дій на зовнішніх кордонах та операцій повернення;

(f) підтримувати розвиток та діяльність EUROSUR;

(g) допомагати державам-членам в обставинах, що вимагають посиленої технічної та операційної допомоги на зовнішніх кордонах, шляхом координації та організації спільних операцій, беручи до уваги те, що деякі випадки можуть включати надзвичайні гуманітарні ситуації та рятувальні операції на морі згідно із правом Союзу та міжнародним правом;

(h) допомагати державам-членам в обставинах, що вимагають посиленої технічної та операційної допомоги на зовнішніх кордонах, шляхом здійснення швидких прикордонних втручань на зовнішніх кордонах держав-членів, які зіткнулися з особливими та непропорційними викликами, беручи до уваги те, що деякі випадки можуть включати надзвичайні гуманітарні ситуації та рятувальні операції на морі згідно із правом Союзу та міжнародним правом;

(i) надавати технічну та операційну допомогу державам-членам і третім країнам згідно із Регламентом (ЄС) № 656/2014 та міжнародним правом для підтримки пошуково-рятувальних операцій стосовно осіб, що зазнали лиха на морі, які можуть проводитися під час операцій нагляду за морськими кордонами;

(j) розгортати постійний корпус у формі команд управління кордонами, команд підтримки регулювання міграції та команд повернення (далі разом - "команди") під час спільних операцій, а також у рамках швидких прикордонних втручань, операцій повернення або втручань, пов’язаних із поверненням;

(k) створити резерв технічного обладнання, включно з резервом обладнання швидкого реагування, для використання в рамках спільних операцій, швидких прикордонних втручань і для потреб команд підтримки регулювання міграції, а також у рамках операцій повернення та втручань, пов’язаних із поверненням;

(l) розвивати власні людські та технічні спроможності та управляти ними, спираючись на внутрішній механізм контролю якості, щоб зробити свій внесок у постійний корпус, включно з добором і навчанням членів його персоналу, які діють як члени команд, і резервом технічного обладнання;

(m) у рамках команд підтримки регулювання міграції в зонах припливу мігрантів:

(i) направляти оперативний персонал і технічне обладнання для надання допомоги у проведенні догляду, опитування, ідентифікації та зняття відбитків пальців;

(ii) встановлювати процедуру надання первинної інформації та рекомендацій особам, які потребують міжнародного захисту або які бажають подати заявку на такий захист, у тому числі процедуру ідентифікації вразливих груп у співпраці з EASO та компетентними національними органами;

(n) надавати допомогу на всіх стадіях процесу повернення, не розглядаючи по суті рішення про повернення, які залишаються одноосібною відповідальністю держав-членів, сприяти координації та організації операцій повернення та надавати технічну та оперативну підтримку у виконанні обов’язку повернути поворотців та технічну й оперативну підтримку в рамках операцій повернення та втручань, пов’язаних із поверненням, у тому числі за обставин, що вимагають посиленої допомоги;

(o) створити резерв спостерігачів за примусовим поверненням;

(p) розгортати команди повернення під час втручань, пов’язаних із поверненням;

(q) у рамках відповідних повноважень залучених агентств співпрацювати з Європолом та Євроюстом і надавати підтримку державам-членам за обставин, що вимагають посиленої технічної і оперативної допомоги на зовнішніх кордонах у боротьбі з транскордонною злочинністю та тероризмом;

(r) співпрацювати з EASO у межах їхніх відповідних повноважень, зокрема, щоб полегшити вжиття заходів у випадках, коли стосовно громадян третьої країни, заяви про міжнародний захист яких були відхилені остаточним рішенням, є рішення про повернення;

(s) співпрацювати з FRA у межах їхніх відповідних повноважень, щоб забезпечити постійне та однакове застосування acquis Союзу про фундаментальні права;

(t) співпрацювати з Європейським агентством з контролю рибальства (EFCA) та Європейським агентством морської безпеки (EMSA) у межах їхніх відповідних повноважень для підтримки національних органів, які виконують функції берегової охорони, як визначено у статті 69, у включно з порятунком людського життя на морі, шляхом надання послуг, інформації, обладнання та навчання, а також шляхом координації багатоцільових операцій;

(u) співпрацювати з третіми країнами у сферах, на які поширюється дія цього Регламенту, у тому числі шляхом можливого оперативного розгортання команд управління кордонами у третіх країнах;

(v) допомагати державам-членам і третім країнам у рамках технічної і операційної співпраці між ними у справах, які охоплюються цим Регламентом;

(w) допомагати державам-членам і третім країнам у підготовці національних прикордонників, іншого відповідного персоналу та спеціалістів з повернення, у тому числі шляхом встановлення загальних освітніх стандартів і програм, у тому числі в галузі фундаментальних прав;

(x) брати участь у розвитку діяльності з досліджень та інновацій і управлінні нею, що стосується контролю зовнішніх кордонів, включно з використанням передових технологій нагляду, а також розробляти власні пілотні проекти, за необхідності, для здійснення заходів, передбачених у цьому Регламенті;

(y) розробляти технічні стандарти обміну інформацією;

(z) підтримувати розроблення технічних стандартів для обладнання у сфері прикордонного контролю та повернення, у тому числі для взаємоз’єднання систем і мереж, а також підтримувати, у відповідних випадках, розроблення загальних мінімальних стандартів нагляду за зовнішніми кордонами в межах відповідних повноважень держав-членів та Комісії;

(aa) створювати та підтримувати комунікаційну мережу, зазначену у статті 14;

(ab) розробляти та управляти, згідно із Регламентом (ЄС) № 2018/1725, інформаційними системами, що уможливлюють швидкий і надійний обмін інформацією про ризики, що виникають у сферах управління зовнішніми кордонами, незаконної імміграції та поверненням, у тісній співпраці з Комісією, органами, офісами та агентствами Союзу, а також із Європейською міграційною мережею, створеною на підставі Рішення Ради 2008/381/ЄС (- 36);